Монографія про історію УГКЦ на Буковині
Рецензія на книгу: Нестор Мизак, Андрій Яремчук. Два століття служіння Богові і нації: УГКЦ
 на Буковині. – Харків: Сиция, 2016. 320 с.: іл.ISBN 978-617-7205-16-5.
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169062 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Монографія про історію УГКЦ на Буковині / В. Мороз // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 165-167. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860015724211208192 |
|---|---|
| author | Мороз, В. |
| author_facet | Мороз, В. |
| citation_txt | Монографія про історію УГКЦ на Буковині / В. Мороз // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 165-167. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Рецензія на книгу: Нестор Мизак, Андрій Яремчук. Два століття служіння Богові і нації: УГКЦ
на Буковині. – Харків: Сиция, 2016. 320 с.: іл.ISBN 978-617-7205-16-5.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:44:33Z |
| format | Article |
| fulltext |
165
Володимир Мороз (м. Львів)
Монографія про історію УГКЦ на Буковині
Рец. на: Нестор Мизак, Андрій Яремчук. Два століття служіння Богові і нації: УГКЦ
на Буковині. – Харків: Сиция, 2016. 320 с.: іл.ISBN 978-617-7205-16-5.
Історико-культурний регіон Буковина в наші
дні у вимірі Греко-Католицької Церкви входить
до складу двох незалежних Церков. Північна
Буковина в межах України входить до складу
Чернівецької єпархії УГКЦ, створеної 2017 р.;
до того греко-католицькі парохії Північної Буко-
вини входили до Коломийсько-Чернівецької
єпархії, створеної 1993 року. Натомість Південна
Буковина у межах Румунії тепер входить до
складу Буковинського деканату
Румунської Греко-Католицької
Церкви. В часи Австрійської та
Австро-Угорської імперії греко-
католики Буковини входили
спершу до Львівської архиєпар-
хії ГКЦ, а з 1885 р. —до Ста-
ниславівської єпархії.
Слід визнати, що історія
Греко-Католицької Церкви на
Буковині в силу цілої низки не-
сприятливих обставин до на-
укового і суспільного дискурсу
в Україні задіяна невиправдано
мало. І річ не про те, що турис-
тів, котрі приїжджають у Чернівці, приваб лює
передусім ефектна будівля університету – колишні
палати православних митрополитів Буковини і
Далмації. Мова про глибші, нематеріальні, речі.
Приміром, хто знає, що відома українська пись-
менниця Ольга Кобилянська була вірною
Греко-Католицької Церкви і навіть мала своє
улюблене місце для молитви у чернівецькому
храмі (тепер собор) Успіння Пресвятої Богоро-
диці? Кому відомо, що прообразом одного з
головних героїв її роману «Апостол черні» став
саме греко-католицький буковинський свяще-
ник Костянтин Балицький? Чи багато наших
сучасників, з тих, що цікавляться історією,
обізнані з фактом, що батько першої жінки-
лікарки Австро-Угорської імперії Софії Мора-
чевської-Окуневської також був греко-като-
лицьким священиком; і хоча змушений був по-
кинути духовний стан після смерті дружини, та
виховав доньку не тільки медиком, а й відпові-
дальною віруючою людиною, яка стала згодом
втілювати задуми митрополита Андрея Шеп-
тицького у львівській «Народній Лічниці»? На
жаль, усі ці факти та багато особистостей з ук-
раїнської історії ГКЦ та її вірних на Буковині
залишаються маловідомими. Натомість уже в
перших абзацах статей інтернет-енциклопедії
«Вікіпедія», присвячених Кобилянській і
Морачевській, кожен може побачити, що Коби-
лянська та Морачевська були
«феміністками». У сучасному
інформаційному полі така ха-
рактеристика мимоволі відси-
лає до назви й діяльності руху
«Femen», а не відповідальної
суспільної позиції обох діячок,
зумовленої їхнім світоглядом, у
тому числі релігійним. Ось так
і виходить, що Кобилянська,
Окуневська-Морачевська в
очах наших сучасників поста-
ють як культурні герої, проте
без підґрунтя, котре їх форму-
вало, – немов люди нізвідки.
Суспільство внаслідок подібних процесів
опиняється перед викликом безпам’ятства, втра-
чає розуміння того, хто і що його створило, і які
принципи для нього є основоположними. Без-
пам’ятство спільноти призводить до того, що
нею легко маніпулювати, нав’язувати їй неправ-
диве бачення минулого, сучасного, а відтак і не-
властиві візії свого майбуття. Усунути білу
пляму незнання про роль Греко-Католицької
Церкви на Буковині і про те, кого і що вона дала
цьому краєві та Україні загалом, – важливе зав-
дання, яке взяли на себе автори книги «Два сто-
ліття служіння Богові і нації…». Ця монографія
є загалом вдалим прикладом студій local history
– максимально наближених до спільнот і людей,
про долю яких, властиво, йдеться.
У структурному відношенні видання форму-
ють Передмова, Вступ, чотири розділи, Висновки
і Додатки. Наприкінці книги вміщений список ви-
користаних джерел і літератури на 125 позицій,
2 ’2018Володимир Мороз К Р А Є З Н А В С Т В О
166
з яких 38 – архівні матеріали та рукописи,
дев’ять – збірники опублікованих документів,
19 – спогади. Окремо слід відзначити викорис-
тання матеріалів давньої преси, синхронної з
тими чи іншими подіями, описаними у праці.
Уже Вступ до книги авторства о. Валерія
Сиротюка – зразок звернення до читача, який
спонукає до глибоких роздумів:
«Одного разу на Святій Землі запитав я
юдея, який провадив нашу прочанську групу
стежками Господа нашого Ісуса Христа:
«Скажи мені, друже, яка заповідь для юдея най-
важча для виконання?». Не сягав наш товариш
по відповідь у глибоку кишеню, а одразу без ва-
гання: «Шануй матір і батька твого – ото най-
важча заповідь»… І немає в цій заповіді винят-
ків, і немає жодної умови. І пообіцяв Господь за
цю єдину з десяти заповідей нагороду – «…і буде
тоді добре, і будеш довго на землі жити». Ви-
являється, за добро будеш мати добро, і поки
шануєш ти вітцівство своє, допоки ти
живеш…»
«Люби рідних, пізнавай історію свого на-
роду, Церкви, парафіяльної спільноти – і будеш
жити добре, і надовго посядеш землю свою. Чи
не з цієї заповіді випливає думка, що як не будеш
любити і шанувати своє рідне і отцівське, то
посяде чужинець на батьківство твоє, а ти
рабом будеш на землі своїй…»
У першому розділі книги, який має назву
«Роль Української Греко-Католицької Церкви у
духовному зміцненні Буковини ХІХ – початку
ХХ ст.» йдеться про роль ГКЦ в житті вірних Бу-
ковини австрійського та австро-угорського пе-
ріоду. Автори описують передісторію та початки
греко-католицької парохії Успіння Пресв. Бого-
родиці у Чернівцях, а також зростання кількості
та активність греко-католиків краю до Першої
світової війни. Як подають автори, питання про
спрямування греко-католицьких священиків на
Буковину постало в 1770-х рр. і митрополит
Антін Ангелович звертався з цією ініціативою
до цісаря. Адже вірні, які селилися у краї, втра-
чали зв’язок з рідною Церквою. Нестор Мизак
та Андрій Яремчук у цій частині книги подають
дані, що дозволяють побачити персоналії духів-
ників-піонерів ГКЦ на Буковині, її статистику та
динаміку, життя громад.
Другий, розділ видання має назву «Слово і
чин митрополита Андрея Шептицького та його
вплив на суспільно-політичне життя Буковин-
ського краю». Його присвячено діяльності
Шептицького на Буковині – візитам 1891, 1895,
1897 рр. і візитації, уже як станиславівського
єпископа, 1900 р. Автори відтворюють мар-
шрути, програму візитів майбутнього митропо-
лита, зміст його проповідей, передають реакцію
вірних. Імовірно, на окрему детальнішу розвідку
заслуговує і висвітлений у книзі сюжет про па-
ломництво Андрея Шептицького з вірними Бу-
ковини до Риму у жовтні 1900 р., про який
ідеться у книзі. Також у другому розділі проана-
лізовано пастирські звернення Андрея Шеп-
тицького «Правдива віра» і «До моїх любих гу-
цулів», які були звернені, у тому числі, до
греко-католиків Буковини.
Окремо слід звернути увагу на параграф ІІ.4
«Подвижники духовно-національного життя на
Буковині другої половини ХІХ – початку ХХІ сто-
літь». У ньому, на сторінках 44–53, вміщені
короткі життєписи визначних греко-католиків
Буковини: о. Атанасія Окуневського – батька
Софії Морачевської-Окуневської, Ольги Коби-
лянської, Миколи Огоновського, о. Миколи
Устияновича, Корнила Устияновича, Степана
Смаль-Стоцького, Володимира де Корнич-Ясе-
ницького, Ірини Величковської, Володимира
Залозецького, родини Гузарів, Остапа Луцького,
Василя Сімовича, о. Михайла Сімовича (у праці
в одних місцях Михайло – с. 52, а в інших – Ми-
кола – с. 56, Ірини Вільде та інших. Пізнаваль-
ним є життєпис владики Павла Василика.
Третій розділ має назву «Голгофа УГКЦ в
умовах російського, румунського та радянського
окупаційних режимів (1914–1989)». Серед його
п'яти параграфів деталізацією вирізняються ті,
що присвячені історії ГКЦ в роки російської
окупації; переслідуванню греко-католиків Буко-
вини після Львівського псевдособору 1946 р.
Імовірно, що параграф про ГКЦ Буковини за ру-
мунської окупації також можна було розширити
шляхом залучення архівних матеріалів цього пе-
ріоду. Особливе місце у цьому розділі займає па-
раграф ІІІ.5. «Ольга Кобилянська про духовні
обов’язки апостолів “черні”». У ньому розкрито
завісу таємничості походження персонажу отця
Захарія у романі «Апостол черні», який був за-
боронений в тоталітарні часи СРСР.
Четвертий розділ – «Церква Успіння Прес-
вятої Богородиці в незалежній Україні». Він, на
мою думку, поставив особливо багато викликів
перед авторами монографії уже з огляду на те,
Монографія про історію УГКЦ на Буковині
167
що тут із просторів минулого видання виходить
у сучасність з її незавершеністю, багатоваріан-
тністю і нашим власним зануренням у неї. Зок-
рема, більше уваги авторам слід було присвятити
історії українських греко-католицьких спільнот,
котрі за підсумками переділів кордонів ХХ ст.
опинилися і перебувають у складі Румунії – на
Південній Буковині. Щодо композиції цього роз-
ділу, то його параграф ІV.4. – «Паломницьке
життя парафії», з огляду публіцистичний, а
часом і репортажний стиль, більш органічно ви-
глядав би у Додатках.
Загалом у книзі вміщено 16 Додатків, в яких
читач знайде багато дуже цінної інформації про
історію чернівецької парохії Успіння. Зокрема,
тут опубліковано каталог священиків, які слу-
жили у чернівецькій парохії Успіння від засну-
вання громади. Також у Додатках подана низка
історичних свідчень і документів, знакові ін-
терв’ю, матеріали про ТУСК «Обнова», товарис-
тво «Матері в молитві», «Апостольство доброї
смерті», мартиролог полеглих героїв, імена яких
поминають у соборі Успіння в Чернівцях. Увагу
привертає опублікована у монографії добірка
історичних і сучасних світлин – фотохроніка
життя чернівецької парохії.
Слід звернути увагу на декілька змістовних
похибок у виданні, що потребують уваги авто-
рів, надто з огляду на те, що вони анонсували по-
дальшу роботу над книгою і її друге видання.
Зокрема, на с. 21. Йдеться наступне:«Про націо-
нальну та європейську духовність зголошувала
і архітектура церковної споруди, побудованої
у стилі пізнього європейського класицизму
ампір». Зрозуміти те, чим ампір є особливо ук-
раїнським, на основі цього або сусідніх речень
годі. На с. 21. Вказано, що «парохи… церковну
справу проводили в руслі повернення русинів-
українців до батьківського обряду». Тут зауважу,
що в УГКЦ із православними насправді один
обряд, хоча й з відмінностями. На с. 25 синагогу
помилково названо церквою. На с. 37 відвідини
Андреєм Шептицьким Буковини 1891, 1895 і
1897 рр. названі «візитаціями», хоча тоді він ще
не був єпископом. Візитацією став тільки його
візит 1900 р. уже як єпископа станиславівського.
На с. 86 Главу УГКЦ Любомира Гузара помил-
ково названо екзархом. На с. 101. автори пишуть,
що церкву Преображення на горі Тавор зруйну-
вали хрестоносці, хоча насправді хрестоносці її
збудували. Хибною є вказівка на с. 104 на те, що
у Кумрані «жили невеликі єврейські общини фа-
рисеїв і судукеїв» – це різні групи і спільноти.
Утім, ці та деякі інші дрібні упущення не при-
меншують фактажу і цінності викладу історії
власне греко-католицьких спільнот на Буковині.
Саме останнім видання і привертає увагу.
Підсумовуючи цей короткий огляд-рецен-
зію, слід акцентувати на значній пізнавальній
вазі книги «Два століття служіння Богові і нації:
УГКЦ на Буковині». Автори знайшли, опрацю-
вали і прагнуть донести до читача багату історію
і спадщину ГКЦ/УГКЦ на Буковині. Адже, пе-
рефразовуючи відомий вислів, можна сказати,
що хто не вчить свою історію, буде вчити чужу.
Аналізоване видання – нагода збагатити історич-
ний дискурс української історичної науки і сту-
дій локальної історії.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169062 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:44:33Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мороз, В. 2020-06-03T16:39:56Z 2020-06-03T16:39:56Z 2018 Монографія про історію УГКЦ на Буковині / В. Мороз // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 165-167. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169062 Рецензія на книгу: Нестор Мизак, Андрій Яремчук. Два століття служіння Богові і нації: УГКЦ
 на Буковині. – Харків: Сиция, 2016. 320 с.: іл.ISBN 978-617-7205-16-5. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Огляди Монографія про історію УГКЦ на Буковині Article published earlier |
| spellingShingle | Монографія про історію УГКЦ на Буковині Мороз, В. Огляди |
| title | Монографія про історію УГКЦ на Буковині |
| title_full | Монографія про історію УГКЦ на Буковині |
| title_fullStr | Монографія про історію УГКЦ на Буковині |
| title_full_unstemmed | Монографія про історію УГКЦ на Буковині |
| title_short | Монографія про історію УГКЦ на Буковині |
| title_sort | монографія про історію угкц на буковині |
| topic | Огляди |
| topic_facet | Огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169062 |
| work_keys_str_mv | AT morozv monografíâproístoríûugkcnabukoviní |