Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі

Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Жернова, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України 2009
Теми:
Образотворче та декоративне мистецтво
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16910
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі / О. Жернова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 15-17. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16910
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169102025-02-09T09:38:45Z Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі Жернова, О. Образотворче та декоративне мистецтво 2009 Article Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі / О. Жернова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 15-17. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0042 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16910 uk application/pdf Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Образотворче та декоративне мистецтво
Образотворче та декоративне мистецтво
spellingShingle Образотворче та декоративне мистецтво
Образотворче та декоративне мистецтво
Жернова, О.
Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі
format Article
author Жернова, О.
author_facet Жернова, О.
author_sort Жернова, О.
title Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі
title_short Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі
title_full Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі
title_fullStr Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі
title_full_unstemmed Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі
title_sort твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі тц «афіна» в одесі
publisher Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2009
topic_facet Образотворче та декоративне мистецтво
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16910
citation_txt Твори художників соцреалізму в сучасному громадському інтер’єрі на прикладі ТЦ «Афіна» в Одесі / О. Жернова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 15-17. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT žernovao tvorihudožnikívsocrealízmuvsučasnomugromadsʹkomuínterêrínaprikladítcafínavodesí
first_indexed 2025-11-25T10:37:37Z
last_indexed 2025-11-25T10:37:37Z
_version_ 1849758389278605312
fulltext 15 13 Усі ці твори ми датуємо 1930 роком на основі інформації, наведеної у згаданому вже нарисі І. Крушель- ницького, який, вочевидь, керувався вказівками самого Гординського. 14 Гординський Св. Декорація в новому театрі. – С. 17. (Коментар Гординського до «Автопортрета» 1928 року) 15 Авангардні художники, поети та музиканти із групи пуристів, згуртовані в Парижі навколо часопису «L’Esprit Nouveau», проголошували у своїй естетичній програмі: «Конструктивний принцип однаково необхідний як для створення образу чи поеми, так і для збудування мосту». 16 Цит. за: Kotula A., Krakowski P. Wybrane zagadnienia plastyki wspolczesnej. – S. 172. 17 Гординський Св. Львів, Париж, еміграція. – С. 32. 18 Український передрук цієї статті див.: Терем. – Детройт, 1990. – Ч. 10. – С. 14, 15. 19 Гординський Св. Мистецький світ Архипенка // Терем. – Детройт, 1990. – Ч. 10. – С. 39. 20 Kotula A., Krakowski P. Wybrane zagadnieniа plastyki wspólczesnej. – S. 172. 21 Драган М. Сучасний український екслібрис / Екслібрис. Збірник Асоціації Незалежних Українських Мистців. – Л., 1932. – С. 11. 22 Виставка сучасної української графіки. Каталог. Асоціація Незалежних Українських мистців. – Л., 1932. – С. 10. –№ 14–21. 23 Гординський Св. За новий екслібрис / Екслібрис. Збірник АНУМ. – Вип. І. – Л., 1932. – С. 22. 24 Екслібрис. Збірник Асоціації Незалежних Українських Мистців. – Вип. І. – Л., 1932. 25 Гординський Св. Спогади про Асоціацію Незалежних Українських Мистців // Образотворче мистецтво. – К., 1991. – Ч. 5. – С. 7. 26 Гординський Св. За новий екслібрис. – С. 23. 27 Її праці над дослідженням українського авангарду з’явилися за кордоном ще на початку 1980-х років. Див.: Мудрак М. Нова генерація і художній модернізм в Україні. – Мічиган, 1986. 28 Мудрак М. Український авангард // Український модернізм. 1910–1930. – К., 2006. – С. 31. 29 Болт Дж. Національний за формою, інтернаціональний за змістом: модернізм в Україні // Український модернізм. 1910–1930. – К., 2006. – С. 14. Олена Жернова (Одеса) ТВОРИ ХУДОЖНИКІВ СОЦРЕАлІЗМУ В СУчАСНОМУ ГРОМАДСЬКОМУ ІНТЕР’ЄРІ НА ПРИКлАДІ ТЦ «АФІНА» В ОДЕСІ Торговельний центр «Афіна» розташований у самому серці Одеси – на розі Грецької вулиці та Олександрівського проспекту. Місце це з давніх-давен облюбували грецькі комерсанти, які об- лаштували тут свої торговельні ряди у вигляді колоподібної будівлі. Вулиця Грецька поєднувала культурно-адміністративний центр з житловими районами буржуазії та робітничих передмість, а Олександрівський проспект простягався від портової гавані (вул. Гаванна) до головного ринку («При- возу»). У 90-х рр. минулого століття ця будівля, яка часто змінювала колишнє призначення, оста- точно зазнала занепаду, і було вирішено кардинально її реконструювати. Так у центрі Одеси з’явився скляний гігант – сучасний багатоповерховий будинок, оточений по периметру фасадом, що досте- менно імітував вигляд свого історичного попередника. Новобудова викликала неоднозначну реакцію одеситів, та невдовзі суперчки вщухли, і нині «Афіна» стала звичним місцем зустрічей, відпочинку та вирішення нагальних побутових проблем мешканців, гостей міста, а особливо студентської молоді. «Афіна» – це комерційне підприємство, що належить до ООО «Таврія В». Саме тому пи- тання щодо художнього оформлення закладу вирішувалося приватно. І навряд чи зацікавило б фахових мистецтвознавців, якби не один зі способів, який був використаний власником для того, щоб привернути увагу до закладу – розміщення в ресторані-кафе експозиції творів корифеїв одеського соцреалізму. Звичайно, кожен власник прагне, щоб його заклад мав найсучасніший і найпривабливіший вигляд. Тому, напевно, у подібному випадку мусив би орієнтуватися, з одного боку, на власний смак, а з другого, – на смак відвідувача, масового споживача. Отже, не дивно, що галерея зустрічає клієнтів блиском скляно-металевих конструкцій, сяючих вітрин, різнобарвного освітлення, настінних моніторів, що транслюють веселі рекламні сюжети, постійним фоном лагідної притишеної поп-музики – одним словом, створює атмосферу релаксації і настрою на всілякі задоволення. Спустившись мармуровими сходами до ресторану-кафе, відвідувачі потра- пляють у «світ яскравих десертів-бісквітів», за кілька кроків – до затишної зали із дбайливо притем- неним освітленням і раптом опиняються посеред справжньої картинної галереї 70-х рр., в оточенні 16 образів радянських комсомольців, червоноармійців, будьонівців і навіть «самого Леніна». У вели- ких необарокових золочених рамах на стінах, що імітують підвальні мури з облупленою штукатур- кою – великі картини, які зображують багатофігурні композиції. Гігантська люстра-канделябр з електричними світильниками у вигляді свічок підсилює мерехтіння бронзової позолоти на му- рах – натяк дизайнера на страчений блиск імперських епох. Що це? Придивляємося пильніше, не випускаючи з рук підноса з тістечками: не може бути… Тут і таблички є на рамах: О. Фрейдін, С. Думенко, О. Слешинський, В. Філіпенко… Самі оригінали! Увесь радянський іконостас! Як так могло статися, що найгламурніший комерційний заклад обрав для створення власного іміджу найнекомерційніше мистецтво – радянський соцреалізм, ідеологією якого і було заперечення приватної власності? І не якісь там пейзажі-натюрморти, а справжнісінькі жанрові картини. Тут бачимо і статуетки фарфорової малої пластики, до речі, чудово експоновані. Це якраз явище, яке, на наш погляд, не може не викликати інтерес фахового мистецтвознавця. Хоча експозиція існує з жовтня 2004 р., жодного обговорення такого художньо-культурного факту, принаймні в місцевій пресі, не відбулося. Проте творча група «Таврії В» повідомляла відвідувачів про існування цієї унікальної колекції в безкоштовному інформаційному виданні: «Висока культура нині є модною. В торговельний комплекс Ви приходите не тільки попоїсти, а й отримати імпульс для подаль- шого духовного розвитку», – розповідає Марина Вікторівна Харламова, спеціаліст із реклами та PR [3–8]. Спробуємо й ми дослідити шлях творів мистецтва, яке впродовж багатьох років вва- жалося чи не єдиним «правильним», – від титульних сторінок тодішніх столичних часописів до напівпідвального приміщення сучасного приватного ресторану-кафе. У 1981 р. в Москві вийшов альбом «Образотворче мистецтво Одеси» [1]. Частина тих живо- писних полотен, що ми нині розглядаємо, була представлена на сторінках цього поважного видан- ня. Там же були оприлюднені біографічні відомості про авторів. Біля витоків створення одеської організації Спілки художників України стояли митці, які входили до складу Художнього това- риства ім. К. Костанді і були виховані на традиціях Товариства південноруських художників. Ці традиції знайшли відображення в творчості Петра Нілуса, Євгена Буковецького, Бориса Едуардса та інших видатних митців того часу. Повідомлення про досягнення одеської школи обмежені в офіційних довідниках розповідями про реалістичний пленерний живопис, гру світла й кольору, революційно-демократичний зміст. Називаючи одеську мистецьку школу «своєрідною», ніхто ніколи не пояснював змісту тої «своєрідності». Тому запитання «В чому ж полягає відмінність одеської школи живопису?» досі залишається відкритим, а відповідь на нього виходить за рам- ки даної доповіді. Зауважимо лише, що, на наш погляд, відповідь варто шукати, звернувшись до історії створення в Одесі художньої школи, біля витоків якого стояли такі постаті, як Фридрих Мальман, Антон Бауер, Луіджі Іоріні, Петро і Цезар Бонні, Адель Шейнс та інші. Твори цих митців нині зберігаються в Одеському художньому музеї. Стародавні фасади будинків з ліпними фриза- ми та статуями також зберігають пам’ять про них [2]. За радянських часів, як і за часів царської імперії, незручно було нагадувати про таких попередників місцевої мистецької традиції, та ми не втрачаємо надії, що колись почуємо цю історію в цілісному вигляді, без купюр, обумовлених різними історичними обставинами. Адже випускниками цієї школи були талановиті живописці О. Ацманчук, Ю. Єгоров, В. Власов, В. Токарєв, К. Ломикін, чиї твори експонуються сьогодні в ресторанній залі. Ці та інші художники, які ввійшли в історію одеського живопису в повоєнні роки, були учнями В. Синицького, М. Шелюти, Т. Фраєрмана, Л. Мучніка, М. Павлюка. Панівним жанром того часу були багатофігурні композиції на т. зв. історико-революційну тему, що, по суті, зображували уявні образи суперлюдини, під якими умовно прочитував- ся заклик до героїчної аскези та самопожертви. Характерними рисами методу можна назвати: монументальність, що була виражена в прискіпливому відборі деталей; надання зображенню символічного підтексту; підсилення експресії за рахунок тонових співвідношень і декоратив- ну локалізацію кольору. Усе це наближало жанрову картину до плаката як засобу пропаганди тогочасної ідеології. Урешті-решт, пропаганда не є такою вже далекою від реклами. Їхня подібність простежується також і в досить наполегливому намірі штучно нав’язати глядачеві вибір. Можливо, саме ця риса, притаманна соцреалізмові як методу впливу на клієнта, і виклика ла зацікавленість у сучасного вітчизняного комерційного діяча, який свого часу виховувався саме на подібних зразках візуального оточення. Навіть реміснича майстерність авторів, що не викликає сумніву, а радше захоплює обізнаних фахівців і є невід’ємною умовою існування художнього твору, залишається 17 поза увагою пересічного глядача. Зрештою, широку публіку цікавить більше те, що саме намальо- вано, ніж те, яким чином це зроблено. І в тому вона, публіка, має рацію. Адже ті живописці, які нині є живими класиками соцреалізму й водночас свідками свого часу, визнають, що мистецтво радянського періоду завжди було компромісом між митцем і владою. Ми не маємо права за це їм докоряти: кожний художник лишається продуктом своєї епохи. Та й не всі могли бути супермена- ми, спроможними на самопожертву заради Істини, яку вони так гаряче пропагували у власних тво- рах. Мабуть тому деякі з них рідко пишалися своїми програмними творами-картинами, а частіше «віддавали душу» етюдам-пейзажам-портретам-натюрмортам, в яких тільки й могли висловити мовою кольорових плям те головне, заради чого й існує мистецтво, і чого вони навчалися у своїх учителів з дореволюційним педагогічним досвідом – жагу до життя і любов до краси – те, заради чого вони йшли на той, як їм здавалося, невинний компроміс, і дуже переконливо та реалістично малювали те, чого не було у справжньому житті, а існувало лише в уяві присяжних ідеологів. Використання символіки соцреалізму в оформленні сучасних громадських інтер’єрів не є оригінальним явищем, принаймні в Одесі такі випадки не поодинокі: кафе «Дежа-Вю» на При- морському бульварі, кафе «Компот» на вулиці Рішельєвській. У цьому переліку галерея «Афіна» вирізняюється тим, що тут дизайнери вперше використали в інтер’єрі не звичайну імітацію, а оригінали відомих творів знаних художників, майже класиків радянської доби. Культурологічний інтерес у цьому випадку викликає ідея поєднання непоєднуваного в конкретному просторі – мистецьких творів у стилі соцреалізму як носіїв пропаганди відмови від земних радощів заради гіпотетичної ідеї і продуктів комерційного гламуру як пропаганди сибаритства, способу життя на основі бездіяльності та розпещеності комфортом. Що дало поштовх до такого парадоксального поєднання? Що взагалі спонукало авторів до здійснення подібної ідеї? Про що свідчить факт появи таких тенденцій у сучасному дизайні інтер’єру? На ці запитання ще доведеться шукати відповіді. Нині ж наше завдання полягало в тому, щоб визначити існування культурологічного факту як носія проблеми, що потребує подаль- шого фахового дослідження. 1. Власов В. Изобразительное искусство Одессы. Альбом. – М., 1981. 2. Шевелёв С. Одесское художественно-театральное училище им. М. Б. Грекова. Очерки. Тео- рия и история. – О., 2003. – C. 28. 3. Харламова М. Художники в кафе // «Таврия В + ТВ программа». – Газета сети супермаркетов «Таврия В». – № 7. – 23–29 мая 2005 г. 4. Там само. – № 8. – 30 мая – 5 июня 2005 г. 5. Харламова М. Картины в кафе на Греческой: «Переяславская Рада» // Там само. – № 9. – 6–12 июня 2005 г. 6. Харламова М. Картины в кафе на Греческой: «К родному причалу» // Там само. – № 11. – 20–26 июня 2005 г. 7. Харламова М. Картины в кафе на Греческой: «Капитан и команда» // Там само. – № 17. – 1–7 авгутса 2005 г. 8. Харламова М. Картины в кафе на Греческой: «Дружба народов» // Там само. – № 18. – 8–14 ав- густа 2005 г. Юлія Захарчук (Київ) МИСТЕЦЬКІ ПАРАлЕлІ: ТВОРчІСТЬ В’ЯчЕСлАВА КлОКОВА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ СКУлЬПТУРИ ДРУГОЇ ПОлОВИНИ XX СТОлІТТЯ Творчість провідного майстра української пластики В. Клокова – важлива складова художніх процесів, що відбулися в радянській скульптурі другої половини XX ст., на шляху роз- ширення меж соцреалізму.

Схожі ресурси