Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту
У статті головна увага приділяється з'ясуванні основних здобутків «вузьких місць» та перспектив подальшого вивчення комплексу питань, пов'язаних з державотворчими процесами у Галичині за воєнно-революційної доби 1914–1923 рр. The cornerstone of the renewed concept of a national-democrati...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169340 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту / О. Реєнт, В. Великочий // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 40-50. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169340 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Реєнт, О. Великочий, В. 2020-06-10T17:17:11Z 2020-06-10T17:17:11Z 2018 Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту / О. Реєнт, В. Великочий // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 40-50. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169340 94(477),,IS14-IS23” У статті головна увага приділяється з'ясуванні основних здобутків «вузьких місць» та перспектив подальшого вивчення комплексу питань, пов'язаних з державотворчими процесами у Галичині за воєнно-революційної доби 1914–1923 рр. The cornerstone of the renewed concept of a national-democratic revolution in West Ukrainian lands is its perception and design in the context of the general continental process of the European peoples’ struggle for their national liberation and state self-affirmation during the First World War. Within the framework of this approach, the lower boundary of the process (national liberation struggle in the West Ukrainian lands) and the phenomenon (November 1918, the national democratic revolution) should not only be united, but also mutually determined. Moreover, they should be considered in the context of continuity and subsequence. Hence, in this case the possible use of the term «National democratic revolution in the West Ukrainian lands of 1914– 1923» is being analyzed in the article. On one hand, thanks to such an interpretation of the chronological boundaries of the national-democratic revolution in the WestUkrainian lands, logically there arises the need to clarify the boundaries of the entire Ukrainian revolution of the second or third decade of the 20thcentury. First of all, because its constituent and integral part is the revolutionary events in the West Ukrainian lands of this period. On the other hand, it is these events that extend the boundaries of the actual Ukrainian revolution on its national scale, and establish its paradigm as a national liberation, national-state, and community-unity one. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту National-democratic revolution in west Ukrainian lands in 1914–1923: concepual analysis Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту |
| spellingShingle |
Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту Реєнт, О. Великочий, В. До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки |
| title_short |
Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту |
| title_full |
Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту |
| title_fullStr |
Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту |
| title_full_unstemmed |
Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту |
| title_sort |
національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту |
| author |
Реєнт, О. Великочий, В. |
| author_facet |
Реєнт, О. Великочий, В. |
| topic |
До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки |
| topic_facet |
До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
National-democratic revolution in west Ukrainian lands in 1914–1923: concepual analysis |
| description |
У статті головна увага приділяється з'ясуванні основних здобутків «вузьких місць» та перспектив
подальшого вивчення комплексу питань, пов'язаних з державотворчими процесами у Галичині за
воєнно-революційної доби 1914–1923 рр.
The cornerstone of the renewed concept of a national-democratic revolution in West Ukrainian lands is its
perception and design in the context of the general continental process of the European peoples’ struggle for
their national liberation and state self-affirmation during the First World War. Within the framework of this
approach, the lower boundary of the process (national liberation struggle in the West Ukrainian lands) and
the phenomenon (November 1918, the national democratic revolution) should not only be united, but also mutually
determined. Moreover, they should be considered in the context of continuity and subsequence. Hence,
in this case the possible use of the term «National democratic revolution in the West Ukrainian lands of 1914–
1923» is being analyzed in the article.
On one hand, thanks to such an interpretation of the chronological boundaries of the national-democratic
revolution in the WestUkrainian lands, logically there arises the need to clarify the boundaries of the entire
Ukrainian revolution of the second or third decade of the 20thcentury. First of all, because its constituent and
integral part is the revolutionary events in the West Ukrainian lands of this period. On the other hand, it is
these events that extend the boundaries of the actual Ukrainian revolution on its national scale, and establish
its paradigm as a national liberation, national-state, and community-unity one.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169340 |
| citation_txt |
Національно-демократична революція на західно-українських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту / О. Реєнт, В. Великочий // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 40-50. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT reênto nacíonalʹnodemokratičnarevolûcíânazahídnoukraínsʹkihzemlâh19141923rrdoproblemikonceptu AT velikočiiv nacíonalʹnodemokratičnarevolûcíânazahídnoukraínsʹkihzemlâh19141923rrdoproblemikonceptu AT reênto nationaldemocraticrevolutioninwestukrainianlandsin19141923concepualanalysis AT velikočiiv nationaldemocraticrevolutioninwestukrainianlandsin19141923concepualanalysis |
| first_indexed |
2025-11-26T10:27:07Z |
| last_indexed |
2025-11-26T10:27:07Z |
| _version_ |
1850620524274647040 |
| fulltext |
УДК 94(477),,IS14-IS23”
Олександр Реєнт (м. Київ), Володимир Великочий (м. Івано-Франківськ)
Національно-демократична революція
на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.:
до проблеми концепту
У статті головна увага приділяється з’ясуванні основних здобутків «вузьких місць» та перспектив
подальшого вивчення комплексу питань, пов’язаних з державотворчими процесами у Галичині за
воєнно-революційної доби 1914–1923 рр.
Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка, Листопадове 1918 р. повстання, «Листо-
падовий зрив».
Oleksandr Reient, Volodymyr Velykochyi
National-democratic revolution in west ukrainian lands in
1914–1923: concepual analysis
The cornerstone of the renewed concept of a national-democratic revolution in West Ukrainian lands is its
perception and design in the context of the general continental process of the European peoples’ struggle for
their national liberation and state self-affirmation during the First World War. Within the framework of this
approach, the lower boundary of the process (national liberation struggle in the West Ukrainian lands) and
the phenomenon (November 1918, the national democratic revolution) should not only be united, but also mu-
tually determined. Moreover, they should be considered in the context of continuity and subsequence. Hence,
in this case the possible use of the term «National democratic revolution in the West Ukrainian lands of 1914–
1923» is being analyzed in the article.
On one hand, thanks to such an interpretation of the chronological boundaries of the national-democratic
revolution in the WestUkrainian lands, logically there arises the need to clarify the boundaries of the entire
Ukrainian revolution of the second or third decade of the 20thcentury. First of all, because its constituent and
integral part is the revolutionary events in the West Ukrainian lands of this period. On the other hand, it is
these events that extend the boundaries of the actual Ukrainian revolution on its national scale, and establish
its paradigm as a national liberation, national-state, and community-unity one.
Key words: West-Ukrainian People’s Republic, November 1918 uprising, «November Fall».
40
У час відзначення сторіччя Української ре-
волюції, утворення Західноукраїнської Народної
Республіки об’єктивно обумовленою є проблема
узагальнення здобутків національної історіогра-
фії з вивчення її історії, концептуального осмис-
лення цих складних феноменів, уточнення тер-
мінологічного апарату, хронологічних аспектів.
Формування обґрунтованого концепту Україн-
ської революції має сприяти його органічній
інтеграції в сучасний національний історичний
наратив і, зрештою, забезпечувати його логічну
стрункість та монолітність.
Події революційного характеру початку
ХХ століття на західноукраїнських землях одно -
значно розглядаються істориками як невід’ємна
складова Української революції. За більше, ніж
сто років нагромадився чималий пласт історичної
та історико-мемуарної літератури, яка за сукуп-
ністю своєї емпірично-документальної бази і
теоретико-методологічних розробок фактично
оформилася в українській історіографії в окре-
мий «зунрознавчий» напрям. Водночас, невирі-
шеними з точки зору наукового дискурсу зали-
шаються проблеми так званого «паралелізму в
Українській революції», реалізації ідеї собор-
ництва нації не лише в контексті територіаль-
ного об’єднання, а й синхронізації всіх напрямів
державного будівництва: у військовій, політич-
ній, соціокультурній, економічній сферах, визна-
чення хронологічних меж самої Революції,
зрештою – її взаємозв’язку і взаємовпливу з
іншими революціями на континенті (як от в
Центрально-Східній Європі, так і з революцією
Російською). Означені та низка інших проблем,
на нашу думку, потребують серйозного уточ-
нення і кардинального переосмислення.
Національно-демократична революція
на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту
41
У загальному контексті історії України Лис-
топадова національно-демократична революція
1918 р. започаткувала процес створення Захід-
нокраїнської Народної Республіки. Остан ня роз-
глядається у трьох головних проекціях: 1) як
складова українських визвольних змагань, пере-
дусім ХХ ст.; 2) як унікальний досвід національ-
ного державотворення; 3) як складова Укра їн -
ської революції. З іншого боку, ЗУНР – постає
як доволі автономне і своєрідне явище, в якому
сублімовані специфічні національні, політичні,
військові, соціальні, економічні, релігійні ком-
поненти.
Окремі аспекти історії ЗУНР частково під-
давалися спеціальному історіографічному ана-
лізу1. У цій статті зосередимося на з’ясуванні
лише основних здобутків (особливо останніх
років), «вузьких місць» та перспектив подаль-
шого вивчення комплексу питань, пов’язаних з
державотворчими процесами.
Видається, що за публікаціями з історії
ЗУНР, які з’явилися упродовж трьох останніх
десятиліть в Україні, можна відстежувати дина-
міку трансформаційних процесів вітчизняної
пострадянської історіографії. Це стосується як
оновлення наукового інструментарію і теоре-
тико-методологічних засад досліджень, так і на-
рощування джерельної бази, інституційного
оформлення цієї дослідницької ніші. Цей процес
започаткували львівські й івано-франківські
історики радянської школи, за ними пішли до-
слідники молодшої генерації, а також учені з
інших регіонів України.
Насамперед слід констатувати еволюцію в
термінології. Відмовившись від «старих» трак-
тувань ЗУНР і Листопадового 1918 р. повстання
як «контррево люційних», «антинародних», «бур -
жуазно-демократичних» та інших радянських
рудиментів, вчені суверенної України аргументу-
вали їх «національно-демократичний» характер.
Так розпочиналася зміна парадигм із радян-
ської соціально-класової на державницьку на-
ціонально-патріотичну в оцінці революційних
подій у Галичині.
На тлі наростання потоку публікацій акаде-
мічного і науково-популярного характеру поміт-
ними кроками в нарощуванні знань з історії
ЗУНР стали монографічні і дисертаційні дослід-
ження Б. Тищика і О. Вівчаренка (1993), М. Лит-
вина і К. Науменка (1995), М. Сеньківа, І. Ду-
минця (1996), С. Макарчука (1997), М. Литвина
(1998), Л. Дещинського (1998), В. Кондратюка і
В. Регульського (1998), О. Красівського (1998,
2000), А. Панчука (2000), О. Павлишина (2001),
колективні праці «Західно-Українська Народна
Республіка: Історія» за редакцією О. Карпенка
(2001), «Західно-Українська Народна Респуб-
ліка. 1918–1923. Ілюстрована історія» під керів-
ництвом М. Кугутяка (2008) та інші. Важливим
стимулом розгортання зазначеного процесу стали
наукові конференції в Івано-Франківську, Львові,
Тернополі з нагоди 75-ї, 80-ї, 85-ї, 90-ї, 95-ї річ-
ниць ЗУНР. Видані за їх підсумками матеріали2
відображають еволюцію і науковий алгоритм пе-
реосмислення цієї проблеми.
Паралельно з цим розвивалася і поглиблю-
валася тенденція, коли ЗУНР стала розглядатися
як невід’ємна складова феномену Української
революції. Про масштабність таких зрушень
свідчить факт захисту в 1990-х роках близько
150 докторських і кандидатських дисертацій з
революційної тематики 1917–1920 рр.3 Ця дина-
міка не спадала і в наступні роки. За нашими під -
рахунками, лише заперіод від 2006 до 2011 рр.
було захищено 171 дисертацію, серед них –
25 докторських.
1 Великочий В. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР: монографія. – Івано-Франківськ:
Плай, 2003. – 278 с.; Великочий В. Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Галичині 1914–
1919 рр.: монографія. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ Центру інформаційних технологій
Прикарпатського нац. ун-ту ім. Василя Стефаника, 2009. – 812 с.; Галичина. Науковий і культурно-просвітній
краєзнавчий часопис. До 95-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. 2014. Ч. 25–26. 420 с.
2 Міжнародна наукова конференція, присвячена 75-річчю Західноук раїнської Народної Республіки, 1–3 лис-
топада 1993 р.: матеріали. Івано-Франківськ, 1993. – 175 с.; Західно-Українська Народна республіка: історія і
сучасність // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 6. – 374 с.
3 Великочий В. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР: монографія. Івано-
Франківськ:Плай, 2003. – 278с.; Великочий В. Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Га-
личині 1914–1919 рр.: монографія. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ Центру інформа-
ційних технологій Прикарпатського нац. ун-ту ім. Василя Стефаника, 2009. – С. 5.; ЗУНР: історія, постаті,
чин: бібліогр. покажч. / ОУНБ ім. І. Франка; уклад. В. Дволітка; ред. Г. Горбань; авт. вступ. ст. І. Монолатій;
відп. за вип. Л. Бабій. – Івано-Франківськ, 2018. – С. 5.
Таким чином, починаючи з кінця 1990-х
років, національна історична наука інтенсивно
наповнюється джерелознавчими, конкретно-
історичними, історіографічними працями про
революційні події на західноукраїнських землях.
Значний їх сегмент становив доробок безпосе-
редніх учасників та свідків подій, державних і
громадських діячів, які в радянський період були
малодоступними не те що пересічному читачеві,
а й професійним історикам: К. Левицького, М. Ло -
зинського, І. Макуха, І. Сохоцького, Л. Цегель-
ського, М. Чубатого та інших4. Вітчизняні вчені
отримали можливість ознайомитися також з пра-
цями українських вчених діаспори, західноукра-
їнських авторів міжвоєнного періоду, присвяче-
них революційним подіям в Україні. На їх основі
розпочалося спеціальне вивчення феномену ЗУНР,
результатом чого стала поява сотень наукових, на-
уково-популярних, археографічних видань5.
Однією з відмінних рис сучасної української
історіографії історії ЗУНР стало те, що до кінця
1980-х років на процес їх осмислення суттєво
вплинули не стільки теоретико-методологічні
пошуки, в яких пануючою засадою залишався
позитивізм, скільки обставини ідейно-політич-
ного характеру, які, передусім і спонукали до
дискурсу довкола різних наукових проблем. При
цьому домінуючою парадигмою залишався ук-
раїноцентризм, який виріс з романтичної істо-
ріографії попередньої доби й адаптувався до
нових віянь часу та суспільних викликів. На тлі
дискурсу про «кризові явища» у сучасній вітчиз-
няній історіографії відбувається якісно нове зру-
шення у бік вивчення всього комплексу проблем,
пов’язаних із цією темою. Долаючи стереотипи
й інертність впливів попередніх періодів, су-
часні історики пропонують нові методологічні
підходи й теоретичні моделі інтерпретації емпі-
ричного матеріалу та прагнуть, спираючись на
традиції української історіографії та постмодер-
ністські виклики західної історичної науки, пе-
реосмислити складний і суперечливий феномен
суспільно-політичних процесів у Галичині за во-
єнно-революційної доби 1914–1923 рр.
Оформлення дослідницьких зусиль у сег-
менті революційних подій у Західній Україні в
самодостатній напрям ставить на порядок ден-
ний питання про переоцінку і навіть деконструк-
цію деяких теоретичних побудов, глибокого пе-
реосмислення окремих компонентів концепту
історії ЗУНР, удосконалення інтерпретаційного
інструментарію.
Чому, зрештою, виникає питання оновлення
концепту розгляду історії ЗУНР?
Ще 1993 року побачила світ стаття відомого
івано-франківського вченого Олександра Карпен -
ка «Листопадова 1918 року національно-демокра-
тична революція на західноукраїнських землях»6.
Вона фактично стала основою нового концепту в
українській історіографії, що розглядав револю-
ційні події 1918 року як початок революційних
перетворень національно-демократичного спря-
мування на території Галичини, Буковини і
Закарпаття, їх взаємозв’язку з подіями такого ж
характеру на «Великій Україні». Більше того, на-
ціональна революція на західноукраїнських зем-
лях ставилася у пряму залежність від виникнення
і діяльності Української Центральної Ради, Геть-
манської держави П. Ско ро падського і виводи-
лася на так званий «паралельний курс» з Дирек-
торією УНР В. Винниченка і С. Петлюри. Не
вдаватимемось до аналізу складових цього кон-
цепту, який, вважаємо доволі обґрунтованим іґ-
рунтовно підкріпленим джерелами. Але при
цьому слід позначити, на нашу думку, найбільш
«вразливі» і навіть котроверсійні місця.
Одне з них – вже згадана «паралельна» оп-
тика у висвітленні історії ЗУНР та національно-
державних утворень часів Української революції
на Наддніпрянщині. В сучасній українській
3 ’2018Олександр Реєнт, Володимир Великочий К Р А Є З Н А В С Т В О
42
4 Левицький К. Великий Зрив / К. Левицький. – Львів: Червона Калина, 1931. – 150 с.; Лозинський М.
Галичина в рр. 1918–1920. – Нью-Йорк: Червона Калина, 1970. – 228 с.; Макух І. На народній службі. – Дет-
ройт, 1958. – 628 с.; Сохоцький І. Будівничі новітньої української державності в Галичині // Історичні постаті
Галичини XIX–XX ст. – Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто: Б-ка українознавства, 1961. – С. 76–247; Це-
гельський Л. Від леґенд до правди. Спогади про події в Україні, зв’язані з першим листопада 1918 року. –
Нью-Йорк; Філядельфія, 1960. – 313 с.; Чубатий М. Державний лад на Західній Области Української Народ-
ньої Республики. – Львів, 1921. – 52 с.
5 Великочий В. Велика Східноєвропейська революція, Перша світова війна і Галичина (Українська іс-
торіографія суспільно-політичних процесів. Бібліографія). – Івано-Франківськ: Видавець Кушнір Г. – М.,
2014. – 180 с.; ЗУНР: історія, постаті, чин: бібліогр. покажч. / ОУНБ ім. І. Франка; уклад. В. Дволітка;
ред. Г. Горбань; авт. вступ. ст. І. Монолатій; відп. за вип. Л. Бабій. – Івано-Франківськ, 2018. – 48 с.
6 Карпенко О. Ю. Листопадова 1918 р. національно-демократична революція на західноукраїнських
землях / О. Ю. Карпенко // Український історичний журнал. – 1993. – Ч. 1. – С. 18–21.
Національно-демократична революція
на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту
43
7 Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К.: Либідь, 1999. – 976 с.; Солдатен ко В. Ф.
Українська революція: концепція та історіографія. – К.: Книга Пам’яті України, 1997. – 441 с.
8 Верстюк В. Передмова // Український національно-визвольний рух. Березень–листопад 1917 року: док.
і м-ли / упоряд. В. Верстюк (кер.) та ін. – К., 2003; Верстюк В. Українська революція: доба Центральної Ради /
В. Верстюк // Український історичний журнал. – 1995. – № 6. – С. 66–78; Директорія, Рада Народних Мініс-
трів Української Народної Республіки 1918–1920: Документи і матеріали. У 2 т. / Ред. кол.: В. Верстюк (відп.
ред.), О. Бойко, Р. Пиріг, Н. Маковська; Упорядн.: В. Верстюк (керівник), Г. Басара-Тиліщак, В. Бойко,
О. Бойко, А. Гриценко, О. Кудлай, Н. Маковська, О. Михайлова,Т. Осшашко, О. Щусь. НАН України. Інститут
історії України; Центральний державний архів вищих органів влади і управління України; Дослідний інститут
сучасної української історії (Філадельфія). – Т. 1. – К.: Вид-во Олени Теліги, 2006. – 688 с.
9 Андрусишин Б. І. Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія – К.: Пошуково-
видавниче агентство «Книга пам’яті України», Видавничий центр «Просвіта»,1999. – 508 с. // УІЖ. – 2000. –
№ 3 – С. 137.
10 Нариси історії української революції 1917–1921 років / Ред. кол.: В. А. Смолій (голова), Г. В. Боряк
В. Ф. Bерстюк, С. В. Кульчицький, В. М .Литвин, Р. Я. Пиріг, О. П. Реєнт, О. С. Рубльов, В. Ф. Солдатенко,
Ю. І. Терещенко. НАН України. Інститут історії України. – К.: НВП «Видавництво «Наукова думка” НАН
України», 2011. – Кн. 1. – 390 с.; Нариси історії української революції 1917–1921 років / Ред. кол.: В. А. Смолій
(голова), Г. В. Боряк, В. Ф. Bерстюк, С. В. Кульчицький, В. М. Литвин, Р. Я. Пиріг, О. П. Реєнт, О. С. Рубльов,
В. Ф. Солдатенко, Ю. І. Терещенко; Авт. кол.: О. Д. Бойко, В. Ф. Bерстюк (керівн.), В. І. Головченко,
Г. Г. Єфіменко, С. В. Кульчицький, О. І. Лупандін, О. В. Михайлова, Т. С. Осташко, О. І. Павлишин, Р. Я. Пиріг,
О. С. Рубльов, В. В. Скальський, В. Ф. Солдатенко. НАН України. Інститут історії України. – Кн. 2. – К.: НВП
«Видавництво «Наукова думка” НАН України», 2012. – 464 с.
історіографії навіть існують підстави стверджу-
вати про існування двох окремих напрямів у ви-
вчення історії Української революції: так звані
«зунрівський» та «уенерівський». Маємо на увазі
той факт, що, як правило, вчені з Західної Ук-
раїни займаються дослідженням історії ЗУНР, а
їхні колеги з інших регіонів, за рідкісним винят-
ком, – історії Центральної Ради, Гетьманату,
Директорії УНР. До певної міри це виправдано,
по-перше, регіональними «вподобаннями» конк-
ретного дослідника, визначеними його особис-
тими симпатіями та інтересами, напрямками
діяльності тих наукових шкіл, в яких він форму-
вався, доступністю джерел тощо; по-друге, –
тими обставинами, особливостями існування в
яких опинилися українські землі на момент по-
чатку національної революції, перебуваючи в
складі Австро-Угорської та Російської імперій.
Кожна з частин української нації, що формува-
лася політично на початку ХХ століття, перебу-
вала в орбіті тих суспільно-політичних процесів,
які домінували в метрополіях, були різними за
своєю природою і характером.
Однак об’єднавчим чинником, на наш по-
гляд, була та ідея, яку сповідувало політично
свідоме українство по обидва боки Збруча: са-
мостійне національно-державне існування, яке
неможливо уявити, а тим більше, здійснити в
умовах політичного, територіального, держав-
ного, духовного розмежування. І це яскраво про-
являється у створенні та діяльності спочатку
Головної української ради, Союзу визволення
України, а згодом – Загальної української ради
як громадських організацій загальнонаціональ-
ного характеру, що виступали за реалізацію про-
грами відродження національної соборної дер-
жави. Таким чином, ідея соборності, єдності,
цілісності стає тією цементуючоюзасадою, в
руслі і контексті якої і слід конструювати онов-
лений концепт розгляду історії ЗУНР.
Цього поки-що не можна сказати про існуючі
концепції розгляду Української революції, скон-
струйовані і впроваджені сучасними вітчизня-
ними вченими В. Ф. Солдатенком7 та В. Ф. Вер -
стюком8. Перша приділяє ЗУНР незначну увагу,
розглядаючи її як епізод Української революції,
наголошує на окремішності процесів націо-
нально-революційного характеру на західноук-
раїнських землях від загальноукраїнських, акцен-
тує на складнощах комунікацій між політиками і
державними діячами ЗУНР та УНР. При цьому
сама революція в Україні хоч і розглядається, як
національна, однак сильно узалежнена і навіть
така, що бере витоки від революції Російської.
Даючи оцінку концепції Української революції
В. Солдатенка, слід пам’ятати, що вона була од-
нією з перших, в якій «зроблено вдалу спробу
висвітлити малодосліджений суспільний фено-
мен – Українську революцію 1917–1920 рр.»9
Концепт Української революції, запропонова-
ний В. Верстюком, знайшов своє остаточне фор-
мулювання у колективному двотомному виданні
«Нариси історії Української революції», що поба-
чило світ у 2011–2012 рр.10 Він характеризується,
вважаємо, більшою увагою до вирішення націо-
нального питання в Україні соборній. При цьому
ЗУНР розглядається як невід’ємна складова за-
гальнонаціонального процесу, рівноцінний чин-
ник становлення й утвердження демократичної
самостійної соборної української держави. При
цьому вчений не відкидає впливу на Українську
революцію подій загальноросійського масштабу,
вказуючи на подібність окремих завдань і скла-
дових мети кожної, як і впливу революційних
подій в Україні 1917–1921 рр. на Російську ре-
волюцію.
Відмінною рисою концепту В. Верстюка є
«вписування» Української революції в загально-
європейський контекст подій, пов’язаних з
Першою світовою війною, національно-демо-
кратичними революціями в Європі, повоєнним
облаштуванням світу.
Основою оновленого чи нового концепту ре-
волюції на західноукраїнських землях, як і на
Наддніпрянщині, має стати, на нашу думку, саме
розуміння причин виникнення і тенденцій роз-
витку Української революції як однієї з тих, що
мали місце в Центрально-Східній Європі в ході
і по завершенні Першої світової війни. Як і на-
ціонально-державних революцій тих «бездер-
жавних народів», які вибороли і збудували власні
національні держави в часи розпаду європей-
ських імперій: Австро-Угорської та Російської.
При цьому Українська революція має потракто-
вуватися як цілісне національне самодостатнє
явище, на яке, безумовно мали вплив різнома-
нітні чинники, зокрема, і події в колишніх мет-
рополіях, і намагання різних державно-політич-
них чинників, зокрема Росії, в тій чи іншій
формі перешкодити українській національній
державності.
Саме з цієї точки зору вважаємо неправо-
мірним, розглядати утвердження радянської
влади в Україні в 1917–1921 рр. як складову Ук-
раїнської революції. Адже це була влада оку-
панта, не національна, а проросійська шовініс-
тична, яка призвела до відновлення російського
панування у формі СРСР до 1991 року.
Складовою частиною концепту національно-
демократичної революції на західноукраїнських
землях мало б стати і нове прочитання окремих
подій та явищ, що мали в ній місце, як і потрак-
тування окремих дефініцій. Маємо на увазі,
до прикладу, усталену в українській історіогра-
фії дефініцію «Листопадовий зрив». Саме події
1 листопада 1918 року, пов’язані зі збройним
встановленням влади українцями у Львові, сьо-
годні потрактовуються відповідно до концепту
О. Карпенка як початок Листопадової націо-
нально-демократичної революції на західноук-
раїнських землях. З легкої руки одного з чільних
діячів ЗУНР Костя Левицького вони отримали
назву «Великого зриву»11. Інші учасники і свідки
подій також вживали такі дефініції, як «Листо-
падовий зрив», «Листопадовий чин», «Листопа-
довий переворот», «Листопадове повстання»
тощо12.
Однак, чи були події 1 листопада 1918 року
початком революції на західноукраїнських зем-
лях? На нашу думку, – ні. Вважаємо, що рево-
люційний процес був започаткований значно
раніше, ще 1914 року, про що йтиметься нижче.
Початком його активної фази стало проголо-
шення Української держави Українською Націо-
нальною Радою (УНРадою) як конституантою
на так званому «з’їзді мужів довір’я» 18–19 жов-
тня 1918 р.13. Слід наголосити на тому, що саме
утворення УНРади і проголошення нею Україн-
ської держави в Галичині щонайменше за фор-
мою не було революційним, оскільки відбувалося
в руслі реалізації можливостей, які відкривав
проголошений цісарем Австро-Угорщини 16 жов-
тня Маніфест «До моїх вірних австрійських на-
родів»14. Революційним воно було за змістом,
адже відновлювало національну форму держав-
ності на західноукраїнських землях, вперше від
1340 р. Дії Центрального Військового Комітету
на чолі з Дмитром Вітовським в ніч з 31 жовтня
3 ’2018Олександр Реєнт, Володимир Великочий К Р А Є З Н А В С Т В О
44
11 Левицький К. Великий зрив. До історії Української державності від березня до листопада 1918 року на
підставі спогадів і документів. – Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2018. –127 с.
12 Гуцуляк М. Перший Листопад 1918 року на Західних Землях України: зі спогадами і життєписами чле-
нів комітету виконавців Листопадового Чину. – Нью-Йорк, 1973. – 407 с.
13 Інформація газети «Діло» про утворення Української Національної Ради і затвердження її статуту //
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-т. / Кер. роботи і від. ред.
О. Карпенко.Т.1. – Івано-Франківськ: В-во «Лілея- НВ». – С. 186–187.
14 Маніфест цісаря Австро-Угорщини Карла І Габсбурзького «До моїх вірних австрійських народів» //
Діло. – 1918–1919 жовт.; // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти
том. / Кер. роботи і від. ред. О. Карпенко.Т.1. – Івано-Франківськ: В-во «Лілея- НВ». – С. 174–175.
Національно-демократична революція
на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту
45
на 1 листопада 1918 р.були спрямовані на те,
щоб утвердити владу Української держави як у
Львові, так і в краї загалом, а з іншого боку,–
протистояти протиправним діям польської сто-
рони щодо анексії Східної Галичини, запланова-
ної на 1 листопада цього ж року.
Більше того, після збройного встановлення
влади Української держави в краї в ніч з 1 на
2 лис топада 1918 р. австро-угорський намісник
Галичини граф Гуйн передав усю повноту влади
своєму заступникові Володимиру Децикевичу.
А той, як відомо, в цілком легітимний спосіб де-
легував усі владні повноваження УНРаді, легі-
тимізуючи тим самим як її саму, так і Українську
державу, вищим законодавчим органом якої вона
була. Таким чином, західноукраїнські політики,
не марячи революційними теоріями заради
самих революційних перетворень, йшли шляхом
національного державотворення за всіма кано-
нами як внутрішньодержавного, так і міжнарод-
ного права. Про це, власне, писав і Данило Бо-
гачевський у своїй доповіді «Ідеологічні основи
листопадових днів», присвяченій 40-річчю
ЗУНР: «з уваги на маніфест цісаря Карла не
може бути мови про яку-небудь революцію, бо
ж не ходило ані про насильну зміну форми прав-
ління, ані про відорвання частини території від
цілости, а тільки про розумне й доцільне вико-
ристання тієї неповторної нагоди та виконання
легально признаного права і то міжнародного
права (14 точок Вилсона)…Роблення революції
ради самої революції замість творення держави,
є не тільки зовсім зайве, але й скрайньокари-
гідне»15. До речі, революційний характерлисто-
падових подій 1918 року (щонайменше – за фор-
мою), ставлять під сумнів і сучасні дослідники
ЗУНР16.
Аналізуючи сучасну історіографію західно-
української держави, Ю. Сливка звернув увагу
на «тривожну тенденцію», що полягає в недоо-
цінці заяви цісаря від 16 жовтня 1918 р. про
реорганізацію монархії у федеративну державу
та ухвалу УНРади 18 (19) жовтня про об’єд-
нання всіх українських земель Австро-Угор-
щини в Українську державу, яка оголошувалася
суб’єктом міжнародних відносин. Вчений наго-
лошує на тому, що з точки зору українців усе те,
що відбувалося наприкінці жовтня – на початку
листопада 1918 р., мало законний характер, а
спроби перешкодити реалізації названих актів і
були намаганням насильно захопити владу на
чужій території17.
З іншого боку, потребує уточнення чи визна-
чення умов уживання самого терміну «Листопа-
довий зрив». Маємо на увазі наступне. Акаде-
мічний тлумачний словник української мови
трактує «зрив» як «дію за значенням зривати,
зриватися», або як «невдачу, провал у здійсненні
якоїсь справи, задуму»18, тобто, несе в собі не-
гатив. Тому вживати сам термін доцільно ви-
нятково в історичному контексті. А в сучасних
працях наукового характеру, підручниках, по-
сібниках більш коректним, на наш погляд, було
б уживання означення, що виражає зміст самого
явища – збройне встановлення влади україн-
цями в краї.
Нарешті, повноцінною складовою оновле-
ного концепту революції на західноукраїнських
землях мала б стати і нова хронологія процесу.
Проблема хронології Листопадової револю-
ції на західноукраїнських землях мала б слугу-
вати тим інструментом, який дасть змогу глибше
вивчити, означити і простежити процес бо-
ротьби за становлення і утвердження національ-
ної державності в Галичині. Ця революція роз-
глядається сучасними вченими в контексті
соборницької боротьби українства за власну
державу в ході Української революції початку
ХХ століття. Її нижня межа, як правило, вста-
новлюється дослідниками або 18–19 жовтня, або
31 жовтня – 1 листопада 1918 року. Верхня, як
правило, визначається 13 листопада 1918 року,
15 Богачевський Д. Ідеологічні основи листопадових подій. – Філадельфія: Осередок Праці НТШ, 1959. –
С. 1–2.
16 Монолатій І. До питання про характер (не)революційного руху в Східній Галичині в 1918 р. [Елек-
тронний ресурс] // Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/2537-ivan-monolatij-
do-pitannya-pro-kharakter-ne-revolyutsijnogo-rukhu-v-skhidnij-galichini-v-1918-r
17Сливка Ю. Етапи та головні напрями дослідження ЗУНР в українській історіографії / Ю. Сливка // Ук-
раїна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2000. – Вип. 6. – С. 3–9.
18Словник української мови: в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова
думка, 1970–1980. – Т. 3. – С. 701.
коли «Тимчасовим основним законом про дер-
жавну самостійність українських земель бувшої
Австро-Угорської монархії» було проголошено
нову державу – ЗУНР. Таким чином, процес
корінних змін у суспільстві, у його державному
устрої фактично ототожнюється лише зі станов-
ленням української влади на частині західноук-
раїнських земель.
Зі всього видно, що поняття «Листопадова
1918 р. національно-демократична революція»
у часовому відношенні не обмежується вказа-
ним місяцем, тим більше подіями 1 листопада
1918 р. у Львові, а охоплює ширші, хоча й чітко
на сьогодні ще не визначені хронологічні рамки.
Намагання сучасних істориків пов’язати ґенезу
ЗУНР із Центральною Радою дає зручні під-
стави для її розгляду як складової Української
революції. Сукупність подій, що позначають це
явище, загалом зро зуміла: їх зміст пов’язаний з
військово-політичними приготуваннями, пов’я -
заними з переобранням влади, та складними
відносинами між Віднем і Львовом.
Виникнення української державності у жов-
тні 1918 р. не може бути потрактоване, як таке,
що легко дісталося «з доброї руки» цісаря Ав-
стро-Угорщини. Відомому Маніфесту Карла І
«До моїх вірних австрійських народів» переду-
вала тривала національно-визвольна боротьба
українців Австро-Угорщини, яка перейшла у за-
вершальну організаційну стадію з початком
Першої світової війни. Створення і діяльність
Легіону Українських січових стрільців як першої
національної бойової формації стало яскравим
проявом революційних перетворень на західно-
українських землях. У цей же час виникають по-
дібні військові формування національного ха-
рактеру й у таких на той час «недержавних
націй», як от польська, що ставили собі за мету
відродження власного державного організму.
Саме з початком Першої світової війни пов’яза-
ний спалах так званої Великої Східноєвропей-
ської революції, що покликала до життя націо-
нальні польську, полінаціональні чехословацьку,
югославську держави. Не стала винятком у
цьому контексті й українська нація, зокрема та
її частина, що населяла західні етнічні землі.
Таким чином, існують всі підстави визначати
нижню межу Листопадової революції серпнем-
вереснем 1914 р.
Стосовно верхньої межі слід зауважити таке.
З проголошенням ЗУНР революція не заверши-
лася. Трансформації політичного, державотвор-
чого, соціально-економічного, національно-куль-
турного характеру на західноукраїнських землях
у революційному русі продовжувалися і після
13 листопада 1918 р. Змінювалися назви дер-
жави, її статус, політичний устрій, була втрачена
територія. Однак боротьба наполегливо продов-
жувалася на дипломатичному фронті аж до 14 бе-
резня 1923 р. – офіційного рішення Ради послів
Антанти щодо передання Польщі права на під-
мандатне управління українською Галичиною19.
Після цього останнє національне державне ук-
раїнське утворення часів Української революції
припинило своє існування, що, вважаємо, і за-
вершило процес революції.
Таким чином, хронологічними межами «Лис-
топадової революції» слід вважати не жовтень-
листопад 1918 р., а серпень-вересень 1914 – бе-
резень 1923 рр. Цей період поділявся на три
основні етапи:
1. Підготовчий (серпень-вересень 1914р. –
жовтень 1918 р.)
2. Державотворчий (жовтень 1918р. – кві-
тень 1921р.)
3. Завершальний (квітень 1921р. – березень
1923р.).
Така періодизація, не претендуючи на уні-
версальність, загалом корелюється з етапами
загальноукраїнського революційного процесу
національного характеру (окрім останнього з
них). Водночас, саме остання фаза революції
на західноукраїнських землях продовжує Ук-
раїнську національну революцію до березня
1923 р.
Це, на наше переконання, спонукає до вне-
сення корективі у періодизацію Української ре-
волюції, як загальнонаціонального процесу, ви-
значаючи її у межах серпень 1914 р. – березень
1923 р. Такий підхід уможливлює її інтерпре-
тацію як складову загальноєвропейського рево-
люційного процесу, а значить – його рівноцін-
ного суб’єкта, а не одного з об’єктів революції
в сусідній країні, що була метрополією. Це
стане реальним кроком до відмови від впливу
так званого «русского мира» в українській істо-
ричній науці. При цьому наголосимо: не полі-
тичні амбіції чи ідеологічні передумови стають
3 ’2018Олександр Реєнт, Володимир Великочий К Р А Є З Н А В С Т В О
46
19 Соляр І. Я. Ради Послів рішення від 15 березня 1923 року про Східну Галичину [Електронний ресурс] //
Режим доступу: http://www.history.org.ua/? termin=Rady_posliv.
визначальними у такому випадку, а повернення
шляху національної історії з маргінесів у загаль-
ноєвропейське русло.
Процес пошуку оптимальної періодизації
для революції початку ХХ ст. триває не тільки в
національній історіографії. Так, відомий вчений
Андреа Граціозі взагалі пропонує визначити
межі загальноєвропейської революції 1905–
1956 рр.20 Деякі сучасні зарубіжні дослідники,
зокрема Д. Ралі, Д. Сенборн, Д. Смеле, Е. Ен-
гельштейн, які працюють над вивченням про-
блем зокрема Російської революції, пропонують
визначати її хронологічні межі включно з Пер-
шою світовою війною і до середини 20-х років
ХХ століття21.
Одразу зазначимо, що викладений нами під-
хід до хронології Української революції не є
оригінальним. Ще 1999 р. львівський вчений
Ярослав Грицак у часописі «Україна модерна»22
запропонував нову хронологію революційних
подій в Україні початку ХХ ст., що ґрунтується
на теоретичних і методологічних засадах роз-
гляду історичного процесу як загальноєвропей-
ського, запропонованих зарубіжними науков-
цями (Р. Марком, А. Адамсом, А. Армстронгом,
С. Ґутієром, М. фон Ґаґеном)23.
Використовуючи історичну спадщину укра-
їнської історіографії, Я. Грицак спирався також
на праці І. Лисяка-Рудницького, Романа Шпор-
люка24. Саме їм, як стверджує вчений, належить
теза про можливість застосування до Україн-
ської революції нижньої хронологічної межі,
пов’язаної з виникненням перших національних
військових формувань в ході Великої війни за
аналогію з поляками і чехами. «Так само як по-
ляки, чехи і словаки пов’язують початок своїх
відповідних національних революцій з діяль-
ністю Пілсудського та його легіонів (а рівно ж з
діяльністю Дмовського по іншій стороні бари-
кади) у польському випадку та діяльністю
Масарика і Крамаржа – також у 1914–1915 рр. –
у чеському випадку, так само українці можуть
розглядати 1914 р. як відправну точку своєї ре-
волюції»25.
Що стосується верхньої межі, то тут спосте-
рігаються суттєві розбіжності у національній
історіографії. Традиційним і найбільш пошире-
ним є підхід у її визначенні березнем 1921 р. –
підписанням так званого Ризького миру, за яким
міжнародного визнання набувала Українська Со-
ціалістична Радянська Республіка – маріонет-
кова проросійська держава. 14 березня 1923 р.
як кінцева дата Української революції лише в ос-
танні десятиріччя набуває поширення в націо-
нальній історіографії, ще не є усталеною і зали-
шається доволі дискусійною.
Національно-демократична революція
на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту
47
20 Граціозі Андреа. Війна і революція в Європі 1905–1956 рр. Пер. з італійської М. Прокопович. – К.:
В-во Соломії Павличко «Основи», 2005. – 352 с.
21 Donald Raleigh «Experiencing Russia’s Civil War. Politics, Society, and Revolutionary Culturein Saratov,
1917–1922», 2002. – 423 р.; Joshua Sanborn «Imperial Apocalypse. The Great Warand the Destruction of the Russian
Empire», 2014–288 рр.; Jonathan Smele «The «Russian» CivilWars, 1916–1926: Ten Years That Shook the World»,
2016–480 р.; Lora Engelstein «Russiain Flames: War, Revolution, Civil War, 1914–1921», 2017. – 856 р.; Дудко О.
Насильства і війни [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/uk/chronicle/news/2845-
2018-08-31-wwi-dudko-review
22 Грицак Я. Українська революція 1914–1923 рр.: нові інтерпретації // Україна модерна. – 1999. – № 2–3. –
С. 254–269.
23 Mark R.Dieges cheiteme Staats versuche // Ukraine: Gegen wartund Geschich teeines neuen Staates / Hrg.
von G. Hausmannund A. Kappeier. Baden-Baden, 1993. S. 82–99; Adams A.E.The Great Ukrainian Jacqerie// The
Ukraine, 1917–1921: A Studyin Revolution/ Ed. byTaras Hunczak. Cambridge, Mas., 1977. P. 247–270; Armstrong
A.Mythand Historyin the Evolution of Ukrainian Consciousness// Ukraine and Russiain Their Historical Encounter/
Ed. by P. J. Potichnyj, M. Raeff, J. Pelenski, G.N. Zekulin. Edmonton, 1992. P. 125–127; Guthier S. L.The Popular
Base of Ukrainian Nationalismin 1917 // Slavic Review. 1979. Vol. 38. № 1. P. 30–47; Eley G. Remapping the
Nation: War, Revolutionary Upheavaland State Formationin Eastern Europre, 1914–1923 // Ukrainian-Jewish Re-
lationsin Historical Perspective / Ed. by H. Asterand P. J. Potichnyj. 2nd Ed. Edmonton, 1990. P. 205–246; Hagen-
von,M. The Dilemmas of Ukrainian Independence and State hood, 1917–1921 // The Harriman Institute Forum.
1994. – Vol. 7. – № 5. – P. 7–11.
24 Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. В 2 т. Том І. / Пер. з англ. М. Бадік, У. Гавришків, Я. Грицака, А. Де-
щиці, Г. Киван, Е. Панкеєвої. – К.: Основи, 1994. – 554 с.; Szporluk R.Review // The Annals of the Ukrainian
Academy of Artsand Sciencesin the United States. 1978–1980. Vol. XIV. № 37–38. P. 267–271.;
25 Грицак Я. Українська революція 1914–1923 рр.: нові інтерпретації // Україна модерна. – 1999. –
№ 2–3. – С. 254–269.
Velykochyi V. Dzherela dovyvchennia derzhav-
noho budivnytstva v ZUNR: monohrafiia.Ivano-Fran-
kivsk: Plai, 2003. – 278 s.; Velykochyi V. Ukrainska
istoriohrafiia suspilno-politychnykh protsesiv u Ha-
lychyni 1914–1919 rr.: monohrafiia. Ivano-Frankivsk:
Vydavnycho-dyzainerskyi viddil Tsentruin formatsii-
nykh tekhnolohii Prykarpatskohonats. un-tuim.Vasylia
Stefanyka, 2009. – 812 s.
Mizhnarodna naukova konferentsiia, prysviac-
hena 75-richchiu Zakhidnouk-rainskoi Narodnoi Res-
publiky, 1–3 lystopada 1993 r.: materialy. – Ivano-
Frankivsk, 1993. – 175 s.
Zakhidno-Ukrainska Narodna respublika: istoriia i
suchasnist // Ukraina: kulturna spadshchyna, natsional -
na svidomist, derzhavnist. – Lviv, 2000.Vyp. 6. – 374 s.
Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svi-
domist, derzhavnist. – Vyp. 18: Zakhidno-ukrainska
narodna respublika: Do 90-richchia utvorennia / NAN
Ukrainy, Instytut ukrainoznavstva im. I. Krypiake-
vycha – Lviv, 2009.
Halychyna. Naukovyi i kulturno-prosvitnii kra-
ieznavchy ichasopys. Do 95-richchia utvorennia Za-
khidno-Ukrainskoi Narodnoi Respubliky. 2014. Ch.
25–26. 420 s.
Levytskyi K. Velykyi Zryv / K. Levytskyi. –
Lviv: Chervona Kalyna, 1931. – 150 s.; Lozynskyi M.
Halychyna v rr. 1918–1920. – Niu-York: Chervona
Kalyna, 1970. – 228 s.; Makukh I. Na narodni i sluz-
hbi. – Detroit, 1958. – 628 s.; Sokhotskyi I. Budiv-
nychi novitnoi ukrainskoi derzhavnosti v Halychyni //
Istorychni postati Halychyny XIX–XX st. – Niu-York-
Paryzh-Sidnei-Toronto: B-kaukrainoznavstva, 1961. –
S. 76–247; Tsehelskyi L. Vid legend do pravdy. Spo-
hady propodii v Ukraini, zviazani z pershymlystopada
У час відзначення сторіччя Української ре-
волюції проблема її хронології стає все актуаль-
нішою, набуває розуміння і поширення в акаде-
мічних наукових колах26, залишається зоною
активного інтелектуальногоосягнення27, а також
чинником формування самодостатньої націо-
нальної історіографії28.
Висновки
Отже, стрижневими підвалинами оновленого
концепту національно-демократичної революції
на західноукраїнських землях є її сприйняття і
конструювання в контексті загально-континен-
тального процесу боротьби європейських наро-
дів за своє національне визволення і державне
самоствердження у період Першої світової. Ви-
ходячи з такого підходу, нижню межу цього про-
цесу (національно-визвольні змагання на захід-
ноукраїнських землях) і явища (Листопадова
1918 року національно-демократична револю-
ція) слід не лише об’єднати, а й взаємно детер-
мінувати, розглядаючи їх в контексті тяглості і
неперервності. Вважаємо за можливе викорис-
тання в такому випадку терміну “Національно-
демократична революція на західноукраїнських
землях 1914–1923 рр.”.
З іншого боку, з такого трактування хроно-
логічних меж національно-демократичної рево-
люції на західноукраїнських землях логічно ви-
пливає потреба уточнення меж усієї Української
революції другого-третього десятиріччя ХХ сто-
ліття. Насамперед тому, що її складовою і
невід’ємною частиною є революційні події на
західноукраїнських землях цього періоду. З ін-
шого боку, саме ці події і розширюють межі
власне Української революції у її загальнонаціо-
нальних масштабах, утверджують її парадигму
як національно-визвольну, національно-держав-
ницьку, соборницьку.
3 ’2018Олександр Реєнт, Володимир Великочий К Р А Є З Н А В С Т В О
48
26 Басара-Теліщак Г. Б., Скальський В. В. Міжнародна наукова конференція «Революція, державність,
нація: Україна на шляху самоствердження (1917–1921 рр.)» // Український історичний журнал. – 2017. –
№ 3. – С. 208–2013. Водотика Т., Скальський В. Переосмислення Революції 1917 року: війна, революція і
державність в Україні // Україна модерна. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uamoderna.com/
event/vodotyka-skalsky-about-revolution.
27 Гоцуляк В. В. Сучасні інтерпритації історіографії Української революції 1917–1921 рр. // Вісник Чер-
каського університету. – 2017. – №1.– С. 7–23; Капелюшний В. «Українська революція 1917–1921 рр.» у шкіль-
них підручниках та навчальній літературі з історії України: історіографічні та загально-педагогічні аспекти. //
Етнічна історія народів Європи. – 2017. – Вип. 51. – С. 65–70.
28 Соляр І. Українська революція 1914–1923 рр. в національній пам’яті галичан у міжвоєнний період
ХХ ст. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів – 2017. – Вип. 29: Primu-
magere. Ювілейний збірник на пошану Миколи Литвина. – С.157–164.
References
Національно-демократична революція
на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.: до проблеми концепту
49
1918 roku. – Niu-York ; Filiadelfiia, 1960. – 313 s.;
Chubatyi M. Derzhavnyiladna Zakhidni i Oblasty
Ukrainskoi Narodnoi Respublyky. – Lviv, 1921. –
52 s.
Velykochyi V. Velyka Skhidnoievropeiska revo-
liutsiia, Pershasvitova viina i Halychyna (Ukrainska
istoriohrafiia suspilno-politychnykh protsesiv. Bibli-
ohrafiia). – Ivano-Frankivsk: VydavetsKushnir H.M.,
2014. – 180 s.
ZUNR: istoriia, postati, chyn =: bibliohr. po-
kazhch. / OUNB im. I. Franka; uklad. V. Dvolitka; red.
H. Horban; avt. vstup. st. I. Monolatii; vidp. zavyp.
L. Babii. – Ivano-Frankivsk, 2018. – 48 s.
Karpenko O. Yu. Lystopadova 1918 r. natsio-
nalno-demokratychna revoliutsiia na zakhidnoukrain-
sky khzemliakh / O. Yu. Karpenko // Ukrainsky iisto-
rychnyi zhurnal. – 1993. – Ch. 1. – S. 18–21.
Soldatenko V. F. Ukrainska revoliutsiia. Istorych -
nyi narys. – K.: Lybid, 1999. – 976 s.; Soldatenko V. F.
Ukrainska revoliutsiia: kontseptsiia ta istoriohrafiia. –
K.: Knyha Pamiati Ukrainy, 1997. – 441 s.
Verstiuk V. Peredmova // Ukrainskyi natsionalno-
vyzvolnyirukh. Berezen–lystopad 1917 roku: dok. i
m-ly / uporiad. V. Verstiuk (ker.) tain. – K., 2003; Vers -
tiuk V. Ukrainska revoliutsiia: doba Tsentralnoi Rady /
V. Verstiuk // Ukrainskyi istorychnyizhurnal. – 1995. –
№ 6. – S. 66–78; Dyrektoriia, Rada Narodnykh Mi-
nistriv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky 1918–1920:
Dokumenty i materialy. U 2 t. / Red. kol.: V. Verstiuk
(vidp. red.), O. Boiko, R. Pyrih, N. Makovska; Upori-
adn.: V. Verstiuk (kerivnyk), H. Basara-Tylishchak,
V. Boiko, O. Boiko, A. Hrytsenko, O. Kudlai, N. Ma-
kovska, O. Mykhailova,T. Osshashko, O. Shchus.
NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy; Tsentralnyi
derzhavnyi arkhiv vyshchy khorhaniv vlady i uprav-
linnia Ukrainy; Doslidnyiinstytutsuchasnoiukrainsko-
iistorii (Filadelfiia). – T. 1. – K.: Vyd-vo Oleny Telihy,
2006. – 688 s.
Andrusyshyn B.I. Soldatenko V.F. Ukrainska re-
voliutsiia: kontseptsiiataistoriohrafiia. – K.: Poshu-
kovo-vydavnycheahenstvo «Knyhapamiati Ukrainy»,
Vydavnychyi tsentr «Prosvita», 1999. – 508 s. // UIZh,
2000, № 3 – S. 137–143.
Narysy istorii ukrainskoi revoliutsii 1917–1921
rokiv / Red. kol.: V.A.Smolii (holova), H.V.Boriak, V.F.
Berstiuk, S.V. Kulchytskyi, V.M. Lytvyn, R.Ia. Pyrih,
O.P. Reient, O.S. Rublov, V.F. Soldatenko, Yu.I. Te-
reshchenko. NAN Ukrainy. Instytutistorii Ukrainy. –
K.: NVP «Vydavnytstvo «Naukovadumka” NAN Ukra -
iny», 2011. – Kn. 1. – 390 s.; Narysy istorii ukrainskoi
revoliutsii 1917–1921 rokiv / Red. kol.: V. A. Smolii
(holova), H. V. Boriak, V. F. Berstiuk, S. V. Kulchytskyi,
V. M. Lytvyn, R. Ya. Pyrih, O. P. Reient, O. S. Rub -
lov, V. F. Soldatenko, Yu. I. Tereshchenko; Avt. kol.:
O. D. Boiko, V. F. Berstiuk (kerivn.), V. I. Holov-
chenko, H. H. Yefimenko, S. V. Kulchytskyi, O. I. Lu-
pandin, O. V. Mykhailova, T. S. Ostashko, O. I. Pa-
vlyshyn, R. Ya. Pyrih, O. S. Rublov, V. V. Skalskyi,
V. F. Soldatenko. NAN Ukrainy. InstytutistoriiUk-
rainy. – Kn. 2. – K.: NVP «Vydavnytstvo «Naukova-
dumka” NAN Ukrainy», 2012. – 464 s.
Levytskyi K. Velykyizryv. Do istorii Ukrainskoi
derzhavnosti vid bereznia do lystopada 1918 roku na
pidstavi spohadiv i dokumentiv. – Ivano-Frankivsk:
«Lileia-NV», 2018. – 127 s.
Hutsuliak M. Pershyi Lystopad 1918 roku na Za-
khidnykh Zemliakh Ukrainy: zispohadamy i zhyttie-
pysamy chleniv komitetu vykonavtsiv Lystopadovoho
Chynu. – Niu-York, 1973. – 407 s.
Informatsiia hazety «Dilo» proutvorennia Ukrain -
skoi Natsionalnoi Rady i zatverdzhenniayi i statutu //
Zakhidno-Ukrainska Narodna Respublika 1918–1923.
Dokumenty i materialy u 5-ty tom./ Ker. roboty i vid.
red. O. Karpenko. – T.1. – Ivano-Frankivsk: V-vo
“Lileia- NV”. – 582 s.
Manifest tsisaria Avstro-Uhorshchyny Karla I
Habsburzkoho “Domoikhvirny khavstriiskykh naro-
div”// Dilo. – 1918–1919 zhovt.; // Zakhidno-Ukrain-
ska Narodna Respublika 1918–1923. Dokumenty i
materialy u 5-ty tom./ Ker. roboty i vid. red. O.Kar-
penko. – T.1. – Ivano-Frankivsk:V-vo “Lileia- NV”. –
S. 174–175.
Bohachevskyi D. Ideolohichni osnovy lystopadovy
khpodii. Filiadelfiia: OseredokPratsi NTSh, 1959.
S. 1–2.
Monolatii I. Do pytannia prokharakter (ne)revo-
liutsii nohorukhu v Skhidnii Halychyni v 1918 r.
[Elektronnyi resurs] // Rezhymdostupu: http://www.
historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/2537-ivan-
monolatij-do-pitannya-pro-kharakter-ne-revolyutsij-
nogo-rukhu-v-skhidnij-galichini-v-1918-r.
Slyvka Yu. Etapy ta holovni napriamy doslidzhen-
nia ZUNR v ukrainskiiistoriohrafii / Yu. Slyvka // Uk-
raina: kulturna spadshchyna, natsionalnasvidomist,
derzhavnist. – Lviv, 2000. –Vyp. 6. – S. 3–9.
Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. / AN URSR.
Instytut movoznavstva; zared. I. K. Bilodida. K.: Na-
ukovadumka, 1970–1980.–T. 3. – S. 701.
SoliarI.Ia. Rady Poslivrishenniavid 15 bereznia
1923 roku pro Skhidnu Halychynu [Elektronnyire-
surs] // Rezhymdostupu: http://www.history.org.ua/?
termin=Rady_posliv.
Hratsiozi Andrea. Viina i revoliutsiia v Yevropi
1905–1956 rr. Per. zitaliiskoi M. Prokopovych. K.:
V-voSolomiiPavlychko “Osnovy”, 2005. – 352 s.
Donald Raleigh «Experiencing Russias Civil War.
Politics, Society, and Revolutionary Culturein Saratov,
1917–1922», 2002.– 423 r.; Joshua Sanborn «Imperial
Apocalypse. The Great Warand the Destruction of the
Russian Empire», 2014. – 288 r.; Jonathan Smele
«The «Russian» Civil Wars, 1916–1926: Ten Years
That Shook the World», 2016. – 480 r.; Lora Engel-
stein «Russiain Flames: War, Revolution, CivilWar,
1914–1921», 2017. – 856 r.; Dudko O. Nasylstva i
viiny [Elektronnyiresurs] // Rezhym dostupu: http://
www.lvivcenter.org/uk/chronicle/news/2845-2018-08-
31-wwi-dudko-review.
Hrytsak Ya. Ukrainska revoliutsiia 1914–1923 rr.:
novi interprytatsii// Ukraina moderna.1999. – № 2–3. –
S.254–269.
Mark R. Diegescheiteme Staatsversuche // Uk-
raine: Gegenwartund Geschichteeinesneuen Staates /
Hrg. von G. Hausmannund A. Kappeier. Baden-
Baden, 1993. – S. 82–99; Adams A.E. The Great Uk-
rainian Jacqerie // The Ukraine, 1917–1921: A Studyin
Revolution / Ed. By Taras Hunczak. Cambridge, Mas.,
1977. – P. 247–270; Armstrong A. MythandHistory-
intheEvolutionofUkrainian Consciousness // Ukrai-
neand Russiain Their Historical Encounter / Ed. by
P. J. Potichnyj, M. Raeff, J. Pelenski, G.N. Zekulin.
Edmonton, 1992. P. 125–127; Guthier S. L. The Po-
pular Base of Ukrainian Nationalismin 1917 // Slavic
Review. 1979. Vol. 38. № 1. P. 30–47; Eley G. Re-
mapping the Nation: War, RevolutionaryUpheava-
landStateFormationinEasternEuropre, 1914–1923 //
Ukrainian-JewishRelationsinHistoricalPerspective /
Ed. by H. Asterand P. J. Potichnyj. 2nd Ed. Edmon-
ton, 1990. P. 205–246; Hagenvon, M. The Dilemmas
of Ukrainian Independence and Statehood, 1917–
1921 // The Harriman Institute Forum. 1994. Vol. 7.
№ 5. – P. 7–11.
Lysiak-Rudnytskyi I. Istorychniese. V 2 t. Tom I. /
Per. z anhl. M. Badik, U. Havryshkiv, Ya. Hrytsaka, A.
Deshchytsi, H. Kyvan, E. Pankeievoi. K.: Osnovy,
1994. – 554 s.
Szporluk R. Review // The Annals of the Ukrai-
nian Academy of Artsand Sciencesin the United Sta-
tes. 1978–1980. Vol. XIV. № 37–38. – P. 267–271.
Basara-Telishchak H.B., Skalskyi V.V. Mizhna-
rodna naukova konferentsiia «Revoliutsiia, deravnist,
natsiia: Ukraina nas hliakhu samostverdzhennia
(1917–1921 rr.)» // Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. –
2017. – № 3. – S. 208–2013.
Vodotyka T., Skalskyi V. Pereosmyslennia Revo-
liutsii 1917 roku: viina, revoliutsiia i derzhavnist v
Ukraini // Ukraina moderna. [Elektronnyiresurs]. Rez-
hymdostupu: http://uamoderna.com/event/vodotyka-
skalsky-about-revolution.
Hotsuliak V.V. Suchasni interprytatsii istoriohrafii
Ukrainskoi revoliutsii 1917–1921 rr. // Visnyk Cher-
kaskoho universytetu. 2017. №1. S. 7–23.
Kapeliushnyi V. «Ukrainska revoliutsiia 1917–
1921 rokiv» u shkilny khpidruchnykakhtanavchalnii
literaturi z istorii Ukrainy: istoriohrafichni ta zahalno-
pedahohichni aspekty. // Etnichna istoriia narodiv Yev-
ropy. 2017. Vyp. 51. – S. 65–70.
Soliar I. Ukrainska revoliutsiia 1914–1923 rokiv
v natsionalnii pamiati halychan u mizhvoiennyi period
KhKhstolittia // Ukraina: kulturna spadshchyna, na-
tsional nasvidomist, derzhavnist. Lviv, 2017. Vyp. 29:
Primumagere. Yuvileinyi zbirnyk naposhanu Mykoly
Lytvyna. – S. 157–164.
3 ’2018Олександр Реєнт, Володимир Великочий К Р А Є З Н А В С Т В О
50
|