Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)

Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)

У статті подається огляд документів із фонду № 269 «Колекція документів “Український музей в Празі”» Центрального державного архіву громадських об'єднань України, що стосуються участі делегації Західноукраїнської Народної Республіки в Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. та подальшої м...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Краєзнавство
Дата:2018
Автор: Власенко, С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2018
Теми:
До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169342
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України) / С. Власенко // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 66-80. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169342
record_format dspace
spelling Власенко, С.
2020-06-10T17:17:30Z
2020-06-10T17:17:30Z
2018
Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України) / С. Власенко // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 66-80. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
2222-5250
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169342
94(477)«1919-1923»
У статті подається огляд документів із фонду № 269 «Колекція документів “Український музей в Празі”» Центрального державного архіву громадських об'єднань України, що стосуються участі делегації Західноукраїнської Народної Республіки в Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. та подальшої міжнародної діяльності західноукраїнських дипломатів у Франції до березня 1923 р.
The article provides a review of documents of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine’s fonds № 269 «A Collection of Documents of Ukrainian Museum in Prague» concerning the participation of West Ukrainian People’s Republic’s delegation in Paris Peace Conference, 1919-1920 and Western Ukrainian diplomats’ further international activities until March 1923. It describes the types of the documents, analyzes their content, and comprises a compilation of some of them. The complex of documents is divided into two groups: the first ones constitute the documents of the period of the Paris Peace Conference from January 1919 to January 1920; the second group presents the documents of the Western Ukrainian delegation in Paris from February 1920 to March 1923. The most commonly presented type of documents, correspondence of statesmen of the Western Ukrainian People’s Republic, is described. The documents recreate the course of negotiations in Paris, traced the relationship between individual members of the Western Ukrainian delegation and their attempt to use that international situation to protect the sovereignty and territorial integrity of the Western Ukrainian People’s Republic. Copies and text of separate documents from the collection «Ukrainian Museum in Prague» were submitted.
В статье представлен обзор документов из фонда № 269 «Коллекция документов “Украинский музей в Праге”» Центрального государственного архива общественных объединений Украины, которые касаются участия делегации Западноукраинской Народной Республики в Парижской мирной конферен- ции 1919-1920 гг. и дальнейшей международной деятельности западноукраинских дипломатов во Фран- ции до марта 1923 г.
uk
Інститут історії України НАН України
Краєзнавство
До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки
Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)
Documents of the Mission of West Ukrainian People’s Republic to France 1919-1923 (From the Collection of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine)
Документы представительства Западноукраинской Народной Республики во Франции 1919-1923 гг. (с коллекции Центрального государственного архива общественных объединений Украины)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)
spellingShingle Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)
Власенко, С.
До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки
title_short Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)
title_full Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)
title_fullStr Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)
title_full_unstemmed Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України)
title_sort документи представництва західноукраїнської народної республіки у франції 1919-1923 рр. (з колекції центрального державного архіву громадських об'єднань україни)
author Власенко, С.
author_facet Власенко, С.
topic До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки
topic_facet До 100-річчя утворення Західноукраїнської Народної Республіки
publishDate 2018
language Ukrainian
container_title Краєзнавство
publisher Інститут історії України НАН України
format Article
title_alt Documents of the Mission of West Ukrainian People’s Republic to France 1919-1923 (From the Collection of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine)
Документы представительства Западноукраинской Народной Республики во Франции 1919-1923 гг. (с коллекции Центрального государственного архива общественных объединений Украины)
description У статті подається огляд документів із фонду № 269 «Колекція документів “Український музей в Празі”» Центрального державного архіву громадських об'єднань України, що стосуються участі делегації Західноукраїнської Народної Республіки в Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. та подальшої міжнародної діяльності західноукраїнських дипломатів у Франції до березня 1923 р. The article provides a review of documents of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine’s fonds № 269 «A Collection of Documents of Ukrainian Museum in Prague» concerning the participation of West Ukrainian People’s Republic’s delegation in Paris Peace Conference, 1919-1920 and Western Ukrainian diplomats’ further international activities until March 1923. It describes the types of the documents, analyzes their content, and comprises a compilation of some of them. The complex of documents is divided into two groups: the first ones constitute the documents of the period of the Paris Peace Conference from January 1919 to January 1920; the second group presents the documents of the Western Ukrainian delegation in Paris from February 1920 to March 1923. The most commonly presented type of documents, correspondence of statesmen of the Western Ukrainian People’s Republic, is described. The documents recreate the course of negotiations in Paris, traced the relationship between individual members of the Western Ukrainian delegation and their attempt to use that international situation to protect the sovereignty and territorial integrity of the Western Ukrainian People’s Republic. Copies and text of separate documents from the collection «Ukrainian Museum in Prague» were submitted. В статье представлен обзор документов из фонда № 269 «Коллекция документов “Украинский музей в Праге”» Центрального государственного архива общественных объединений Украины, которые касаются участия делегации Западноукраинской Народной Республики в Парижской мирной конферен- ции 1919-1920 гг. и дальнейшей международной деятельности западноукраинских дипломатов во Фран- ции до марта 1923 г.
issn 2222-5250
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169342
citation_txt Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об'єднань України) / С. Власенко // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 66-80. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT vlasenkos dokumentipredstavnictvazahídnoukraínsʹkoínarodnoírespublíkiufrancíí19191923rrzkolekcíícentralʹnogoderžavnogoarhívugromadsʹkihobêdnanʹukraíni
AT vlasenkos documentsofthemissionofwestukrainianpeoplesrepublictofrance19191923fromthecollectionofcentralstatearchivesofpublicorganizationsofukraine
AT vlasenkos dokumentypredstavitelʹstvazapadnoukrainskoinarodnoirespublikivofrancii19191923ggskollekciicentralʹnogogosudarstvennogoarhivaobŝestvennyhobʺedineniiukrainy
first_indexed 2025-11-25T16:16:28Z
last_indexed 2025-11-25T16:16:28Z
_version_ 1850517822154735616
fulltext УДК 94(477)«1919-1923» Світлана Власенко (м. Київ) Документи представництва Західноукраїнської Народної Республіки у Франції 1919–1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) В статті подається огляд документів із фонду № 269 «Колекція документів “Український музей в Празі”» Центрального державного архіву громадських об’єднань України, що стосуються участі делегації Західноукраїнської Народної Республіки в Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. та подальшої міжнародної діяльності західноукраїнських дипломатів у Франції до березня 1923 р. Ключові слова: Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), Паризька мирна конференція, документ, Центральний державний архів громадських об’єднань України (ЦДАГО України). Svitlana Vlasenko Documents of the Mission of West Ukrainian People’s Republic to France 1919-1923 (From the Collection of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine) The article provides a review of documents of Central State Archives of Public Organizations of Ukraine’s fonds № 269 «A Collection of Documents of Ukrainian Museum in Prague» concerning the participation of West Ukrainian People’s Republic’s delegation in Paris Peace Conference, 1919-1920 and Western Ukrainian diplomats’ further international activities until March 1923. It describes the types of the documents, analyzes their content, and comprises a compilation of some of them. The complex of documents is divided into two groups: the first ones constitute the documents of the period of the Paris Peace Conference from January 1919 to January 1920; the second group presents the documents of the Western Ukrainian delegation in Paris from February 1920 to March 1923. The most commonly presented type of documents, correspondence of statesmen of the Western Ukrainian People’s Republic, is described. The documents recreate the course of negotiations in Paris, traced the relationship between individual members of the Western Ukrainian delegation and their attempt to use that international situation to protect the sovereignty and territorial integrity of the Western Ukrainian People’s Republic. Copies and text of separate documents from the collection «Ukrainian Museum in Prague» were submitted. Key words: West Ukrainian People’s Republic, Paris Peace Conference, document, Central State Archives of Public Organizations of Ukraine. Светлана Власенко Документы представительства Западноукраинской Народной Республики во Франции 1919-1923 гг. (с коллекции Центрального государственного архива общественных объединений Украины) В статье представлен обзор документов из фонда № 269 «Коллекция документов “Украинский музей в Праге”» Центрального государственного архива общественных объединений Украины, которые касаются участия делегации Западноукраинской Народной Республики в Парижской мирной конферен- ции 1919-1920 гг. и дальнейшей международной деятельности западноукраинских дипломатов во Фран- ции до марта 1923 г. Ключевые слова: Западноукраинская Народная Республика (ЗУНР), Парижская мирная конферен- ция, обзор документов, Центральный государственный архив общественных объединений Украины (ЦГАОО Украины). 66 Події національно-визвольних змагань в Ук- раїні 1917–1921 рр. є одними з найактуальніших у сучасній вітчизняній історіографії. Попри на- явну величезну кількість наукових праць, дослід- ники продовжують шукати відповіді на низку дискусійних питань, серед яких і участь україн- ської делегації в Паризькій мирній конференції 1919-1920 рр. Джерельною базою для його ви- вчення серед всього різноманіття документів, що зберігаються в архівних установах України та за- кордоном, може слугувати документальна спад- щина представників української еміграції першої половини ХХ століття, зібрана впродовж 1925– 1945 рр. у Музеї визвольної боротьби України в Празі. Частина її зберігається в Центральному державному архіві громадських об’єднань Ук- раїни (ЦДАГО України) – фонд № 269 «Колекція документів “Український музей в Празі”». Зок- рема, Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) презентована документами Президіаль- ної канцелярії ЗУНР, представництв ЗУНР в Че- хословацькій Республіці (ЧСР) і Канаді, Головної команди частин Української галицької армії в ЧСР, а також особистими документами окремих діячів ЗУНР (ф. 269, оп. 1, спр. 43–145). Серед цього масиву відклались документи про пред- ставництво ЗУНР у Франції періоду існування так званого Державного центру ЗУНР (від по- чатку еміграції Уряду в грудні 1919 р. до припи- нення його існування в березні 1923 р.). Вони мають велику історичну цінність, адже на мирній конференції в Парижі вирішувалось питання щодо врегулювання повоєнних кордонів, а відтак, фактично, щодо існування Української держави. Як відомо, спільна українська делегації Укра- їнської Народної Республіки (УНР) та Західної об- ласті Української Народної Республіки (ЗОУНР) почала роботу на Паризькій мирній конференції із запізненням – рішення про її відправку було прийнято Радою Народних Міністрів УНР ще 29 грудня 1918 р., офіційно затверджено 10 січня 1919 р., голова делегації Г. Сидоренко та секре- тар А. Петрушевич до Парижа приїхали пізніше, а решта представників зібралась лише у квітні 1919 р. Від ЗОУНР/ЗУНР в перемовинах брали участь Василь Панейко – голова делегації, який спочатку був обраний заступником спільної укра - їнської делегації, а пізніше очолив відокремлену делегацію ЗУНР, Степан Томашівський – 2-й де- легат, Антон Петрушевич – перший секретар, Олександр Кульчицький – другий секретар, Ки- рило Білик від української еміграції в Америці. Крім основного складу, до делегації в різний час входили державний секретар закордонних справ ЗУНР Стефан Витвицький, його заступник Ми- хайло Лозинський та ін., а також час від часу Євген Петрушевич. Щоправда, плідна співпраця членів спільної української делегації в Парижі не склалась, а в грудні 1919 р. представники ЗУНР взагалі заявили про відокремлення, ство- ривши Український Національний Комітет, який очолив В. Панейко. Після завершення конферен- ції західноукраїнські дипломати продовжували за- лишатися в Парижі, проводячи роботу в напрямку визнання світовою спільнотою ЗУНР, протисто- яння польській політиці на теренах Західної України, врегулювання питання облаштування ко- лишніх вояків Української галицької армії, допо- моги західноукраїнським емігрантам тощо. Документи представництва ЗУНР у Франції умовно можна поділити на дві групи: першу ста- новлять документи періоду роботи Паризької мирної конференції від січня 1919 р. до січня 1920 р.; другу – документи західноукраїнської де- легації, яка продовжувала працювати в Парижі, за період від лютого 1920 р. до березня 1923 р. Найбільш представленим серед видового різ- номаніття документів з цієї тематики є листу- вання державних діячів, які брали участь у дип- ломатичній місії в Парижі. Безперечно, листи (як ділові, так і приватні), попри їх офіційність – з одного боку та суб’єктивну складову – з іншого, залишаються цінними історичними джерелами, оскільки вони можуть містити інформацію про особистість, її світогляд, оточення, взаємовідно- сини з іншими діячами тощо. А тому вони є важ- ливими для вивчення міжнародної діяльності ЗУНР, історії дипломатії і, зокрема, ролі західно- українських дипломатів у перемовинах у Парижі. Всі листи відносяться до офіційного листу- вання діячів ЗУНР, а тому розміщені в описі № 1 «Документи і матеріали українських організацій, союзів, спілок, товариств і громадян на еміграції». Однак слід враховувати, що в багатьох листах простежуються особисті думки, погляди, оцінки, переконання, враження їх авторів. Також окремі з них містять інформацію приватного характеру. Листування в основному велося українською мовою і лише незначна частина – іноземними (французька, німецька). Левова частка листів є рукописними, незначна частина – машинописні й подекуди телеграми. Це оригінали, підписані авторами, інколи містять відмітки та позначки по тексту. Фактично всі листи мають інформацію Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) 67 про адресата (переважна більшість до Є. Петру- шевича), дату і місце складання (за незначним винятком недатованих листів, які упорядником фонду А.В. Кентієм за змістом приєднано до да- ного хронологічного періоду). У справах листи розміщені за хронологічним порядком. Період Паризької мирної конференції у фонді представлений листуванням голови західноук- раїнської делегації В. Панейка. Він є автором 3-х записок, написаних ним особисто у січні 1920 р. та 4-х листів, тексти яких вдалось від- творити лише завдяки їх передруку в листі пред- ставника Української Національної Ради ЗУНР у Відні Володимира Сінгалевича до Є. Петруше- вича від 25 жовтня 1919 р. Зазначені листи ад- ресовані В. Сінгалевичу й відправлені з Парижа 14, 17 та 20 жовтня1. Оригінали записок, датова- них січнем 1920 р. й адресованих Є. Петруше- вичу, який на той час перебував у Франції, до- сить короткі, написані від руки на бланку готелю «Lotti» в Парижі, де він зупинявся2. Перша за- писка від 14 січня 1920 р. – вітальна з нагоди Но- вого року, в якій є момент роздумів: «Скінчили ми сей рік – хто був цього сподівався! – у Па- рижі. Де прийдеться нам бути через рік – хто се нині може вгадати?! І що буде з нашою Краї- ною в тім часі?!»3. Дві інші стосуються врегу- лювання незначних робочих питань. Крім того зберігся фрагмент листа за підписом президента делегації В. Панейка з Парижа за 1919 р., напи- саний французькою мовою на бланку україн- ської делегації4. Серед листування часів роботи конференції збереглись дві короткі телеграми німецькою мовою посла ЗУНР в Австрії Миколи Василька на ім’я В. Панейка, як державного секретаря за- кордонних справ ЗУНР, ймовірно від 14 та 16 травня 1919 р. Вони стосуються питання пере- дачі Буковини до Румунії5 та важливості забез- печення зв’язку із фінансовими установами у Львові6. Крім того, є телеграми французькою мовою, що надійшли в січні 1920 р. у Париж на ім’я В. Панейка та А. Петрушевича переважним чином для передачі останньому. В них ідеться про становище на західноукраїнських теренах, зокрема про українсько-польські відносини, пе- ребіг подій за участі Української галицької армії на півдні України тощо7. Також період роботи мирної конференція представлений листом другого секретаря деле- гації М. Лозинського до Є. Петрушевича, до якого він звертається «Високоповажний і Доро- гий Добродію», надісланого із Берну (Швейца- рія) 23 вересня 1919 р. У ньому він коротко роз- повідає про справи в Парижі, зауважуючи, що через дії В. Панейка йому там «не жилось солодко». Щодо роботи спільної української де- легації пише, що «абсолютно не можна допус- тити до роздору між “Галичанами” і “При- дніпрянцями”». Й далі пояснює – «Ми себе врятуємо тільки як часть України»8. Як бачимо, діяльність делегації ЗУНР на Па- ризькій мирній конференції в листуванні її чле- нів, фактично не відображена. Щоправда, деяка інформація про перебіг конференції міститься у листах членів делегації пізнішого періоду, про що йтиметься далі. Натомість, окремі згадки можна віднайти в листуванні діячів ЗУНР та УНР, які не брали участі в делегації, а також в інших документах цього періоду. Так, у листі ко- лишнього посла УНР в Австро-Угорщині Андрія Яковліва, датованому 24 грудня 1918 р., гово- риться про формування в Міністерстві закордон- них справ УНР на чолі з Володимиром Чехів- ським «надзвичайної Місії Конгресової до Парижа» та необхідність представництва в ній ЗУНР: «…Прохаю Вас подати нам свою думку, хто би з галичан міг би прийняти участь в цій Місії. Місія складається з дипломатичної час- тини, політичної, економічної, інформаційної і інших секцій. Потрібно до першої секції (чи не згодився б п. М. Василько та д-р Є. Левитський). Просимо як найшвидше подати нам відомості» (ініціали в листі подані рос. мовою)9. Цікавим є 3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О 68 1 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 59, арк. 59 та зв., 62 та зв. (текст додається). 2 Там само, спр. 60, арк. 9 та зв., 11 та зв., 12 та зв. 3 Там само, арк. 9 та зв. (копія додається). 4 Там само, спр. 74, арк. 24-25. 5 Там само, спр. 58, арк. 17. 6 Там само, спр. 58, арк. 23. 7 Там само, спр. 60, арк. 16, 17, 18. 8 Там само, спр. 58, арк. 101-102 та зв. (копія додається). 9 Там само, спр. 43, арк. 39. лист державного діяча ЗУНР Йосипа Ганінчака Є. Петрушевичу із Відня від 25 вересня 1919 р., в якому він ділиться «оповідями» про паризьку делегацію: «Друга страшна прикра справа, се безголовіє нашої делегації в Парижі. Один член делегації тягне на право, другий іде на ліво, сва- ряться між собою, очорнюють себе взаємно перед особами третіми, один другого обжало- вує. В додаток їдуть собі люди інші до Парижа і роблять політику знов на власну руку. Делегації брак проводу і брак провідної ідеї. Як се шкід- ливо, о тім хіба не треба говорити. Отже через брак комунікації з Тобою годі було зарадити тому лиху. Може би тепер ще був час вислати когось до Парижа з відповідною повновластею, а відкликати тих, котрі тому комусь не хотіли би повинуватись?»10. У вже згаданому листі В. Сінгалевича до Є. Петрушевича від 25 жовтня 1925 р. серед іншого також йдеться про діяль- ність західноукраїнської делегації в Парижі11. Зокрема, він повідомляє про рішення Української Національної Ради щодо цього питання: «Збір членів Української Національної Ради просить Др. Панейка, щоби він всіма силами пробував ще говорити з представниками Росії та з пред- ставниками Антанти на засаді злучення всіх українських земель, на засаді федерування цілої Української території з Росією, стараючись осягнути для української території се, що дійсно в даних условіях є досягнення, не уводя- чися зовсім оптимізмом правління Директорії та її заступників»12. Військовий діяч Остап Луцький у своєму листі до Є. Петрушевича 8 листопада 1919 р. повідомляв інформацію, по- дану цього ж дня Польським телеграфним агентством: «В п’ятницю рано відбулося засі- дання Найвищої Ради під проводом Пішона. Рада поручила Комісії для поль ських справ пред- ложити справоздання в справі проектованого статуту для Східної Галичини. На підставі цего справоздання Рада вирішить остаточно цю справу»13. Інші документи, що збереглися у фонді, також сприяють частковому заповненню інфор- маційних прогалин щодо роботи делегації ЗОУНР/ЗУНР на Паризькій мирній конференції. Зокрема, у фонді відклалась інструкція у вигляді рукописної недатованої записки під назвою «Устрій Делегації», в якій у 10-х пунктах подані основні засади роботи делегації ЗУНР на Па- ризькій мирній конференції. Так, її завданням визначалось – «заступати інтереси Західної України перед Конференцією Мира в Парижі як такою, і перед поодинокими делегаціями Ан- танти» (п. 3)14. Цікаво, що в даному документі не йдеться про взаємовідносини західноукраїн- ської делегації із делегацією УНР. Тут же пода- вався склад делегації з 5 осіб та вказувався бюд- жет справ15. Цінними для дослідження Паризької мирної конференції є інформаційно-довідкові матеріали до питання визнання суверенітету ЗУНР і за- хисту українського населення, що намагалися вирішити західноукраїнські дипломати в Парижі (частина документів французькою та німецькою мовами)16. Окремі згадки щодо перемовин в Па- рижі містяться у звітах із Варшави про хід вирі- шення українсько-польського питання, підготов- лених С. Витвицьким для Є. Петрушевича 12, 15 та 23 жовтня 1919 р.17. Так, у звіті від 23 жовтня він повідомляв: «Щодо закиду, що ми справу сх. Галичини стягаємо з міжнародного паризь- кого ґрунту на ґрунт спору 2 сусідів, то спір цей, чи рішається в Парижі, чи в Варшаві, або Києві, не перестав бути де факто спором двох сусідів, які претендують на ту саму територію. Спір же двох держав є вже спором міжнародним і за- ключений між ними акт, з актом міжнародним, хоронений після постанов мирового трактату союзом народів. З рештою не вірю, щоби справа сх. Галичини в Парижі до тепер не вирішувалась на користь Польщі з огляду на нас Українців»18. Детально діяльність української спільної делега- ції висвітлено в копії інформаційної довідки під Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) 69 10 Там само, спр. 58, арк. 106зв. 11 Там само, спр. 59, арк. 59зв.-60 та зв. 12 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 59, арк. 60 зв. 13 Там само, арк. 71. 14 Там само, спр. 48, арк. 117 та зв.-118 (копія додається). 15 Там само, спр. 48, арк. 118зв. (копія додається). 16 Там само, спр. 44, арк. 43-48, 70-74 та зв., 77-88; спр. 72, арк. 1-223. 17 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 44, арк. 17-19 та зв., 20, 21-28 та зв. 18 Там само, арк. 24зв. назвою «Справа української Гали чини на мировій конференції», підготовленої уповноваженим за- кордонних справ ЗУНР та делегатом у Парижі М. Лозинським (Париж, 23 лип ня 1919 р.). У ній, наприклад, йдеться про Комісію для вирішення польсько-українського пере мир’я, створену Най- вищою Радою при конференції, та про те, що ук- раїнську делегацію на цю Комісію було запро- шено лише 30 квітня 1919 р.19. У фонді зберігається копія повідомлення Ук- раїнського Національного Комітету від 19 січня 1920 р., розісланого іноземним делегаціям, в якому зазначалося, що українська делегація на Паризькій мирній конференції розпалася, а Ди- ректорія УНР, «нарушивши принцип цілости ук- раїнської території, з одного боку, і злучившися з російськими большевиками – з другого, втра- тила політичне і моральне право бути вважа- ною за українську національну власть»20. Тут же міститься інформація про склад Комітету з ви- значенням краю, який представляє кожен із його членів21. Також є друкарський примірник звер- нення представників Комітету незалежної Ук- раїни Михайла Грушевського (голова), Дмитра Ісаєвича та Михайла Лозинського (секретарі) до народів цивілізованого світу (Париж, 15 січня 1920 р.), в якому було висвітлено участь україн- ської делегації в конференції та хід перемовин з вирішення українського питання, а також місти- лося прохання «піднести свій голос проти на- сильства, яке заподіяла Мирова Конференція ук- раїнському народові, віддаючи Східну Галичину під панування Польщі» та підкреслювалось, що «Український нарід з відірванням Східної Гали- чини від України ніколи не помириться і буде боротися всіма силами за з’єднання всіх україн- ських земель в незалежну Українську Респуб- ліку»22. Цінними можуть бути й висновки групи українських юристів на чолі з державним секре- тарем судівництва ЗУНР Осипом Бурачинським щодо перегляду схваленого Антантою статусу Східної Галичини у складі Польщі, підготовлені 4 березня 1920 р.23. Період дипломатичної діяльності представ- ників ЗУНР у Франції після завершення роботи Паризької мирної конференції у фонді № 269 відтворений дещо ширше й представлений в ос- новному листуванням. Першим за цей час можна вважати лист-звернення (чернетка) Є. Петруше- вича з Парижа до Українського Народного Комі- тету в Нью-Йорку, датований 24 січня 1920 р.24. У ньому він описує процес державотворення ЗУНР, починаючи від жовтня 1918 р., подає так- тичні заходи, які необхідні для утримання суве- ренітету та територіальної цілісності й дякує від імені Національної Ради ЗУНР Комітетові та всьому загалу української еміграції за допомогу в «обороні рідної землі від історичного ворога», а також прохає про подальшу фінансову під- тримку. Свій приїзд до Парижа він пояснює тим, «щоб приготувати дальшу акцію задля рато- вання нашої вітчизни” та «задля переговорів з правительствами Антанти в справі галицької армії»25. Також у фонді відклались телеграми до Є. Петрушевича часів його перебування із захід- ноукраїнською делегацією в Парижі, надіслані головою Уряду ЗУНР Костем Левицьким у ве- ресні 1920 р. з Берліна26; В. Сінгалевичем у лю- тому (через В. Панейка), квітні, травні та жовтні 1920 р. з Відня27. Інтерес у дослідників може ви- кликати й записка німецькою мовою, написана Є. Петрушевичем у Парижі 21 червня 1920 р.28. Важливим є листування колишніх членів де- легації ЗУНР на Паризькій мирній конференції, які продовжили свою дипломатичну місію у Франції. Це листи делегата С. Томашівського в 3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О 70 19 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 69, арк. 7-17. 20 Там само, спр. 68, арк. 32. 21 Там само, спр. 68, арк. 33. 22 Там само, спр. 48, арк. 1-3. Опубл.: Українська політична еміграція 1919-1945: Документи і матеріали / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, ЦДАГО України; кол. упо- ряд.: В.С. Лозицький (керівник), О.В. Бажан, С.І. Власенко, А.В. Кентій. – К.: Парламентське видавництво, 2008. – С. 63-65. 23 Там само, спр. 51, арк. 1-25. 24 Там само, спр. 48, арк. 5-16. 25 Там само, арк. 5, 16. 26 Там само, спр. 61, арк. 50. 27 Там само, спр. 60, арк. 36, 52, 53, 79; спр. 61, арк. 83. 28 Там само, спр. 60, арк. 129-131 та зв. основному до Є. Петрушевича. Вони охоплю- ють період від 7 лютого до 4 серпня 1920 р. – всього 16 листів, два останніх з яких за 2 і 4 сер- пня підписані спільно з А. Петрушевичем та О. Кульчицьким, а також 2 телеграми29. У них ідеться про організаційні моменти діяльності за- хідноукраїнської делегації в Парижі, загалом про дипломатичну роботу ЗУНР, у тому числі з підготовки до конференції у Лондоні тощо. Так, у листі від 25 травня 1920 р., в якому йдеться про зроблену йому Є. Петрушевичем пропози- цію очолити замість В. Панейка західноукраїн- ську делегацію в Парижі, С. Томашівський ви- словлює свої вимоги щодо організації роботи30. Досить часто в листах С. Томашівського трапля- ються сюжети про взаємини представників деле- гації та його ставлення до них, а також підніма- ється питання оплати праці. Наприклад, 6 лю то го 1920 р. він написав заяву про звільнен ня його від обов’язків делегата, надавши пояс нен ня та- кому рішенню в листі на ім’я державного секре- таря закордонних справ ЗУНР В. Па ней ка. Копії цих документів він надіслав листом Є. Петруше- вичу 7 лютого 1920 р.31. Щоправда, з подальших листів бачимо, що він продовжував працювати в делегації ЗУНР. Крім того, не будучи виведе- ний з паризької делегації, він брав участь у дип- ломатичних перемовинах у Лондоні – у фонді відклались листи із Лондона за період від 25 жовтня 1920 р. до 1 липня 1921 р.32. Зокрема, ос- танній лист фактично є заявою про його звіль- нення з 1 серпня від обов’яз ків делегата, які він виконував від 15 лютого 1919 р.33. Найзмістовнішим серед усього листування паризьких делегатів, до того ж цінним та ціка- вим для біографів Є. Петрушевича, є листування його сина Антона. У зв’язку з тим, що листи пи- салися ним, передусім, як секретарем делегації ЗУНР в Парижі й у них він здебільшого висвіт- лював робочі моменти, упорядником фонду було прийнято рішення не долучати їх до особистого листування Є. Петрушевича, що зосереджене в описі № 2, а розмістити в офіційному листуванні Президіальної канцелярії ЗУНР34. Це рукописні листи з Парижа, перший з яких датується 8 лю- того 1920 р., останній – 18 січня 1923 р. Всього за досліджуваний період збереглось 24 листа А. Петрушевича, два з яких від 2 та 4 серпня 1920 р. підписані ним спільно з С. Томашів- ським та О. Кульчицьким. Фактично всі листи адресовані Є. Петруше- вичу зі зверненнями «Коханий Тату» та офіційно «Високоповажний Пане Президенте», за підпи- сом в основному «Антін» та офіційно «За Деле- гацію: Антін Петрушевич» (від 3 та 10 жовтня 1920 р.)35. Частина листів пізнішого періоду на- писана на офіційному кутовому бланку делегації ЗУНР в Парижі. В них, в основному, йдеться про робочі питання, зокрема, описується діяльність делегації, настрої серед її представників, полі- тичні переконання декого з них; подаються власні міркування та позиція інших делегатів щодо взаємовідносин з країнами Антанти та Польщею, стосовно подальшої долі Галичини, вирішення українсько-польського питання; ба- гато уваги приділяється підготовці західноукра- їнської делегації до Лондонської конференції тощо. В той же час, вони наповнені інформа- цією особистого характеру, зокрема подаються особисті переконання або ж оцінка чи враження від оточуючих, які можна було висловити лише рідній людині. Наприклад, про С. Витвицького А. Петрушевич писав батькові у листі від 8 лю- того 1920 р.: «Мої зносини з ним, бодай досі, зов- сім хороші, хоча з початку я побоювався непоро- зумінь по причині приязні Витв-ого з Панейком. Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) 71 29 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 61, арк. 19, 20 та зв., 20а, 37, 44, 80 та зв., 102 та зв., 106 та зв., 120- 121 та зв., 128, 132 та зв., 133 та зв., 154 та зв., 159, 160, 165 та зв.; спр. 61, арк. 12 та зв., 13 та зв.-14 (копія додається). 30 Там само, арк. 80 та зв. (текст додається). 31 Там само, арк. 19, 20 та зв. (текст додається), 20а. 32 Там само, спр. 61, арк. 84 та зв., 93 та зв.-94, 99 та зв., 100 та зв., 103 та зв.-104, 121 та зв., 123-125 та зв., 126 та зв., 134, 135-137 та зв.; спр. 62, арк. 18 та зв., 73 та зв., 76. 33 Там само, спр. 62, арк. 76. 34 Там само, спр. 60, арк. 22-23 та зв., 107-119 (фрагмент тексту додається), 122 та зв., 123-126 та зв., 136-140 та зв., 155-158 та зв., 161-164 та зв.; спр. 61, арк. 1-10 та зв., 12 та зв., 13 та зв.-14 (копія додається), 15-20 та зв., 26-28 та зв., 30та зв.-31, 72 та зв., 76-81, 109-110 та зв., 128-131 та зв.; спр. 62, арк. 6 та зв., 40- 43 та зв., 52 (копія додається), 58та зв.-59, 133-137 та зв.; спр. 63, арк. 145-146 та зв.; спр. 64, арк. 45 та зв. 35 Там само, спр. 61, арк. 72 та зв., 76-81. Мої вражіння про Витв-ого? Він має одну при- кмету: в порівнянні з Панейком і Томашівським се людина майже зовсім нормальна і доволі добре вихована. Правда, се ще не вистарчає щоби бути дипломатом – но і по прикрих досві- дах в об’єднаній а відтак галицькій делегації на- вчився особливо цінити отсі ціхи. Очевидно, ін- телігенцією і знанням він ні з Томашівським ні з Панейком рівнятись не годен, – но а досвіду дип- ломатичного має менше, чим я або Кульчицький. Доброї волі в нього багато, він старається по змозі робити знакомства – крім доступних дип- ломатів також в парламентарнім і журналіс- тичнім світі. Значіть, є надія, що з часом він може “виробитися”»36. Є також у листах, зазви- чай в кінці, і суто особисті відомості, наприклад про життя родини або ж прохання про вирі- шення побутових питань, матеріальну допомогу тощо. В окремих із них додається текст за під- писом його дружини Франки. В останньому листі з Парижа, датованому 18 січня 1923 р., йдеться про скорочення західноукраїнської де- легації та його звільнення і переїзд до Відня37. Що стосується листування другого секретаря делегації ЗУНР О. Кульчицького, то воно не є чи- сельним – збереглося лише 4 листа з Парижа за його підписом, адресованих Є. Петрушевичу: від 2 та 4 серпня, 6 грудня 1920 р., 25 серпня 1921 р., щоправда два перших підписані ним спільно з С. Томашівським та А. Петрушевичем38. Так, лист від 25 серпня 1921 р. мав приватний характер й інформував про певні непорозуміння з С. Вит - вицьким, породжені складним фінансовим ста- новищем делегації, та про його пропозицію звільнитися: «Знаючи Вашу до мене прихиль- ність, дозволяю собі звернутися до Вас, Пане Президенте, з представленням цього непорозу- міння, яке викликало мою демісію, та проханням полишити мене надалі на становищі секретаря Делегації; звільнення мене, що працював від самих початків нашої роботи в області закор- донної політики – саме в момент, коли ми всі сподіваємось галицька справа входить у свою остаточну і рішаючу фазу – відчув я як дуже бо- лючий моральний удар»39. Крім того, серед лис- тування відклалось кілька тижневих звітів з пре- совим оглядом, надісланих О. Кульчицьким Є. Петрушевичу з Парижа (і звіти, і супровідні листи до них написані на офіційному бланку де- легації): лист від 28 вересня 1920 р. з оглядом за 20-27 вересня, від 11 жовтня 1920 р. за 4-10 жов- тня40. Тут же зберігаються пресові огляди фран- цузькою мовою на бланку делегації, датовані 20 липня та 1 жовтня 1920 р.41. Відклалось у фонді й листування держав- ного секретаря закордонних справ ЗУНР С. Ви- твицького та заступника державного секретаря закордонних справ М. Лозинського, які час від часу відвідували Париж з дипломатичною мі- сією. Так, серед всього загалу листів С. Витвиць- кого, надісланих з Парижа, збереглось 7 (6 до Є. Петрушевича за період від 29 січня до 3 сер- пня 1921 р., що мали робочий характер, та ві- тальний лист з нагоди Нового року від 2 січня 1923 р.; 1 лист до К. Левицького від 19 грудня 1922 р.)42. Наприклад, у листі від 29 січня він, даючи короткий звіт про діяльність делегації, робочі зустрічі та перемовини, зазначає, що «тут у Франції справа трудна»43; у листі від 9 лютого коротко звітує про свою діяльність за період з 5 лютого44; в листі від 25 лютого пише про дії С. Томашівського, свою роботу, зустрічі тощо45. Кілька листів підписані від імені «голови Делегації ЗУНР в Парижі та Лондоні». Авторству М. Лозинського належить лише лист від 23 липня 1920 р., адресований Є. Пет- рушевичу. В ньому він згадує минулу зустріч з Президентом в Парижі та прохає про сприяння 3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О 72 36 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 22 та зв. 37 Там само, спр. 64, арк. 45 та зв. 38 Там само, спр. 61, арк. 12 та зв., 13 та зв.-14 (копія додається), 114 та зв.; спр. 62, арк. 107-108 та зв. 39 Там само, спр. 62, арк. 108зв. 40 Там само, спр. 48, арк. 79-82, 83-87. 41 Там само, арк. 75-77, 88-90, 92-94. 42 Там само, спр. 52, арк. 14-18; спр. 62, арк. 20-21 та зв., 24-25, 78, 98-99 та зв.; спр. 64, арк. 1 (копія додається); спр. 70, арк. 44. 43 Там само, спр¸ 62, арк. 20-21 та зв. 44 Там само, спр. 52, арк. 14-18. 45 Там само, спр. 62, арк. 24-25. надрукувати в газеті «Український Прапор» листа щодо заснованого В. Панейком Україн- ського Національного Комітету, даючи йому наступну оцінку: «Очевидно, політична оцінка “Укр. Нац. Комітету” може бути ріжна; можна прим[іром] вважати його корисним, яким і вважає його п. Панейко, засновуючи його. … Ви мені самі казали, що Ви невдоволені, що Панейко устроїв ту історію з заложенням “Укр. Нац. Комітету”; Ви знаєте, що він в спорі зі мною про сю справу не має слушності…»46. Тут же зберігається текст цього листа під назвою «Делегація Уряду Західної області УНР “Укра- їнський Національний Комітет в Парижі”»47. Щодо інших документів цього періоду, які стосуються досліджуваної теми, то у фонді від- клались матеріали про спроби ЗУНР вирішити українсько-польське питання, в тому числі й у пе- реговорному процесі країн Антанти в Парижі. Це інформаційна довідка під назвою про порушення польською законодавчою владою рішення Найви- щої Ради Мирної конференції в Парижі та поста- нов міжнародного права відносно Східної Гали- чини, датована 1920 р.48; копія звернення Буковинської делегації Української Національної Ради в особі голови Іллі Семаки, заступника го- лови Агенора Артимовича та секретаря Дмитра Коропатницького до Найвищої Ради в Парижі щодо відлучення Буковини від Румунії та приєд- нання до Галичини (Відень, 30 грудня 1921 р.)49; рукописний примірник звернення громадсько-по- літичних діячів Західної України «до держав Ан- танти в Лондоні, Парижі, Римі і д.» (Львів і Ві- день, 26 серпня 1922 р.)50; звернення Президента Української Національної Ради Східної Галичини Є. Петрушевича до держав Антанти «у справі за- пропонованого польським урядом проекту Ста- туту Східної Галичини» (Відень, 30 листопада 1922 р.)51, до прем’єр-міністра Франції Раймона Пуанкаре (Відень, 26 лютого 1923 р.)52 та до Кон- ференції амбасадорів у Парижі з цього ж питання (березень 1923 р.)53. Також безпосередньо про пе- ребування дипломатів ЗУНР у Парижі свідчать виказ видатків західноукраїнської делегації за ве- ресень 1920 р., датований 1 жовтня 1920 р. і заві- рений підписом А. Петрушевича й відбитком пе- чатки делегації54; відомості на бланках готелів «Lotti» і «Continental» щодо проживання Петру- шевича (ймовірно Євгена), починаючи з лютого 1920 р.55, та лист з банку від 1 червня 1920 р. на ім’я Є. Петрушевича в готель «Continental»56. Крім того, в ході дослідження джерельної бази ЦДАГО України, слід враховувати, що у фонді № 269 зосереджена значна кількість осо- бистих документів державних, громадських, культурних діячів періоду національно-визволь- них змагань 1917-1921 рр., левову частку яких складають епістолярні джерела. В них, безсум- нівно, міститься інформація й про українську дипломатію в Парижі 1919-1923 рр., а тому вони потребують наукового дослідження й можуть слугувати важливим джерелом для вивчення за- значеної тематики. Таким чином, у ЦДАГО України зберіга- ється комплекс джерел з історії дипломатії За- хідноукраїнської Народної Республіки та пред- ставництва її делегації в Парижі впродовж існування Державного центру ЗУНР. Вони пред- ставлені офіційними документами, переважну більшість яких складає листування, і дозволяють відтворити перебіг перемовин у Парижі, просте- жити взаємовідносини між окремими членами західноукраїнської делегації та їх спроби вико- ристати тогочасну міжнародну ситуацію для від- стоювання суверенітету і територіальної ціліс- ності ЗУНР тощо. Далі подаються копії та тексти окремих документів із колекції «Український музей в Празі» (лексика та авторські особливості текстів збережені). Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) 73 46 ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 134-135 та зв. 47 Там само, арк. 141-152. 48 Там само, спр. 55, арк. 131-142. 49 Там само, оп. 2, спр. 41, арк. 1-3. 50 Там само, оп. 1, спр. 49, арк. 1 та зв. 51 Там само, спр. 69, арк. 68-69. 52 Там само, арк. 72-73, 74-75 53 Там само, арк. 76-79, 80-85. 54 Там само, спр. 56, арк. 15, 55 Там само, арк. 26-43. 56 Там само, спр. 60, арк. 82. 3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О 74 Сторінки дипломатичного паспорта Є. Петрушевича з візами у Францію, 1919-1920 рр. ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 57,арк. 2зв., 4. Записка голови делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції В. Панейка Є. Петрушевичу, 14 січня 1920 р. ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 9 та зв. Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) 75 Записка про основні засади роботи делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції, [1919 р.] ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 48, арк. 117-118 та зв. 3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О 76 Фрагмент листа членів паризької делегації ЗУНР А. Петрушевича, С. Томашівського та О. Кульчицького до Президента ЗУНР Є. Петрушевича, 4 серпня 1920 р. ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 61, арк. 13, 14. Фрагмент листа члена делегації ЗУНР на Паризькій мирній конференції М. Лозинського до Є. Петрушевича, 23 вересня 1919 р. ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 58, арк. 101, 102зв. Витяг із листа В. Сінгалевича до Є. Петрушевича Відень, 25 жовтня 1919 р. Високодостойний Пане Президент! Від часу мого посліднього звіту, писаного дня 2 жовтня с. р., наспіли з Парижа три письма, які кидають досить світла на ситуацію полі- тичну, в якій находиться наша справа і для того передам їх тут дослівно: 1) “Париж, 14 жовтня. Дуже Вас прошу за- телеграфуйте мені як наскорше, чи мої два листи до Президента Петрушевича, які Ви згодились переслати літаком дійшли до рук адресата в Кам’янці і нетерпеливо жду вістки. Панейко”. 2) “Париж, 14 жовтня 1919. Знов пробую писати Вам картку з кількома вістками по-укра- їнськи, хоч не знаю, чи попередні надійшли. В сій хвилі я, що вернувся з “похожденній” децидуючих стаціях, аби вивідати як стоїть га- лицька справа. Дізнався напевне, що вона не посунулась ні кроку вперед від трьох тижнів, бодай на Мировій Конференції. В комісіях про неї ще не говорено, імовірно правительства пе- реговорюють про неї окремо безпосередньо, не через делегації при Мировій Конференції. Сей час перерви використали ми щоби 1) наклонити делегацію наших північно- східних сусідів, аби запротестували проти дефі- нітивного відданя Галичини Полякам без пи- тання людности (се і сталося – подробиць не можу писати) 2) щоби із помочію доставлених матеріалів про польські жорстокості бодай трохи попсувати полонофільські настрої декого. Крім того ще дещо. Від Президента Петрушевича не маю ні словечка. Панейко”. 3) “Париж. 17 жовтня 1919. Дякую Вам за телеграму. Ситуація зовсім недобра. Так що до Галичини як і соборної України. 1) що до Гали- чини: Поляки, котрі виросли на велико-мілітарну силу, абсолютно противляться провізорії і стату- тові. А що союзники з одної сторони їх потребу- ють, а з другої вже із-за самого сорому не хотять компромітуватися очевидним нездійсненням на- шого права самоозначення – то усунули поки що Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) 77 Лист члена паризької делегації ЗУНР С. Витвицького до Є. Петрушевича, 2 січня 1923 р. ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 64, арк. 1. Лист члена паризької делегації ЗУНР А. Петрушевича до свого батька Є. Петрушевича, 30 квітня 1921 р. ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 62, арк. 52. галицьку справу зовсім з порядку, лишаючи її в завішеню. Очевидно, що користь з того полякам, котрі є “беаті посідентес”. 2) Що до соборної Ук- раїни: Видача війни Денікіним, викликала тут в союзних кругах, особливо (і се найнебезпеч- ніше) в англійських кругах, просто обурення. Англійці, котрі тепер взялись на добре по своєму до політики в Росії, побачивши, що з нами нема з ким говорити, увійшли в тісну конвенцію з Де- нікіним і дали йому вільну руку також в справі України. Передучора я сконстатував се в цілого- динній конференції з компетентним референтом англійської делегації. Заявив він мені, що Англія нині абсолютно не може впливати на Денікіна, не то в напрямі федерації, а навіть не в напрямі автономії (про самостійність і не говорять). Були часи, коли Англія домагалась від Українців про- екту федерації, який була б накинула тоді сла- бому ще Денікіну. Петлюра був би дістав зброю і поміч – тепер се виключене – хіба, що Денікін в переговорах з Петлюрою сам на се згодиться. З газет, які привезено свіжо з Кам’янця, вихо- дить, що там живуть в рожевім оптимізмі що до міжнародного становища. Поляки грають по- двійну гру: під’юджують Петлюру на Денікіна, а Денікіну пропонують союз проти українського сепаратизму. А наші – як діти йдуть на сім по- льськім шнурочку. Боюся, що ліквідація прийде скорше ніж хто і думає. Стискаю Вашу руку. Панейко” […] “Париж, 20 жовтня 1919. Одержав нині дві телеграми від Вас. Дуже дякую. В справі лікві- дації пошлю ноту і буду особисто інтервенювати, одначе маю дуже мало надії на успіх. Наслідком засліпленої політики Кам’янця Подільського (делікатно вона називається польсько-румун- ською орієнтацією) становище українства перед Антантою стається щораз гіршим. А добрим воно ніколи не було. Божевільний помисел аби Румунією і Польщею шахувати політику Англії в російській справі, дає вже свої овочі. В остан- ній картці писав я Вам висліди своєї конференції у Англичан в справі соборної України. Нині до- повняю сі вістки донесенням, що Румунія і По- льща одержали довірочний зазив від Антанти (Англія), щоби Україну Петлюри бойкотували на рівні з Росією більшовицькою. Прошу переду- мати собі, що таке рішення означає. Не можу Вам, дорогий Пане После, сказати як мене серце болить, що Петрушевич не знайшов у собі рішу- чості доволі, щоб задержати Петлюру від аван- туристицьких підшептів. Тоді як я писав йому, ще був час останній, нині вже пізно. Коби бодай тепер ще замість утікати до Румунії на безвиг- лядну еміграцію (до сього мусить прийти) поро- зумівся з Денікіним і зискав вплив у нього! Од- наче не маю надії, що станеться так. Фрази мають у нас більше значення, а кров не коштує нічого. Відси з Парижа робиться дещо, щоб знейтралізувати в окруженню Денікіна вплив реакціоністів і націоналістів. Поїхав туди з тим наміром Маклаков, навіть Крамарж буде в сім дусі працювати. Петрушевич міг би багато по- могти, якби знав як стоїть справа і мав цивільну відвагу. А так… стискаю Вашу руку […]. Па- неко”. […] (В. Сінгалевич) ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 59, арк. 59 та зв., 62 та зв. Оригінал. Машинопис. Витяг із листа С. Томашівського до В. Панейка Париж, 6 лютого 1920 р. Високоповажний Пане Секретар, Контроверзія, яка зайшла між нами на сьо- годнішнім засіданні Делегації при дебаті над нашою новою статутовою політикою, принево- лила мене призадуматися над причинами тої різ- ниці поглядів, яка проявляється від якогось часу поміж нами, в найактуальніших питаннях нашої національної політики, та яка у своїх наслідках мусить впливати некорисно на успішність праць Делегації, не кажучи вже про неминуче в таких обставинах охолодження наших особистих від- носин, досі сердечно-приязних і цінених мною високо. – По довшій розвазі я прийшов до пере- конання, що жерело непорозумінь лежить у сьому, що Ви, від певного часу, уважаєте відпо- відним рішатися у модифікаціях своєї політич- ної лінії й у зв’язаних із ним тактичних заходах без попереднього запиту про мою особисту думку та – противно як се було раніше – почали ставити мене перед доконаний факт […] В сім високо-критичнім для нашого краю і народу мо- менті – думаю – більше ніж коли-небудь по- трібна згідність думок і солідарність виступів між тими, в яких руки доля зложила почесний обов’язок оборони наших національних життє- вих інтересів перед Мировою Конференцією, тому, згідно з сим переконанням, я не бачу іншого виходу із приведеної для Вас і для мене ситуації 3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О 78 як тільки – в інтересі координації думок, успіш- ності праці і ясності щодо відповідальності за неї – просити Вас, щоб були ласкаві предложити Пану Президентові долучену ось тут мою димі- сію з характеру делегата. Прийміть, Вп. Пане Секретарь, вислів мойого глибокого поважання. (С. Томашівський) ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 20 та зв. Оригінал. Рукопис. Лист С. Томашівського до Є. Петрушевича Париж, 25 травня 1920 р. Високоповажний Пане Президенте, На засіданні Делегації дня 21 мая Пан Пре- зидент звернувся були до мене з пропозицією, щоб я, по уступленні Др. Панейка, обняв провід Делегації. У відповідь на се я зазначив цілий ряд об’єктивних і суб’єктивних перепон і труднос- тей, які стоять на дорозі, щоб я міг сповнити бажання Пана Президента, хоч із другого боку, рахуючись з обставинами, уважаю своїм обов’яз - ком службовим переймати провізорично такі функції, приналежні голові Делегації, на той час, доки Пан Президент перебуватимуть у Па- рижі. – Щодо мойого проводу по виїзді Пана Президента, то по глибокій розвазі, прийшов я до переконання, що я міг би сповнити волю Пана Президента під ось якими застережен- нями: а) формального, б) політичного і в) тех- нічно-організаційного характеру. а) Мій провід матиме виключно провізорич- ний характер і не триватиме довше як до кінця м. червня с. р., та до того часу, в разі коли б Де- легація мала бути удержана надалі, буде імено- ваний дефінітивний голова. б) Політичний характер і напрям діяльності Делегації, в часі мойого проводу, не може під- падати жодним сумнівам і перемінам. Дер- жавно-правне становище Делегації випливає виключно із прокламації Народних Зборів 19 жовтня 1918 і одинока ціль змагань Делега- ції – визволення Галичини, Холмщини, Під- ляшшя і Західної Волині з-під польського, а Бу- ковини з-під румунського панування та безоглядне поборювання всяких політичних концепцій, які ідуть у розріз із сими життєвими інтересами Західної України. в) 1. Зараз по повороті Пана Президента у Відень буде там же зорганізований окремий уряд заграничних справ, який на будуче буде одиноким безпосереднім зверхником і нагляда- чем Делегації й одиноко компетентним рішати про дальший політичний характер і напрям ді- яльності паризької Делегації. 2. Делегація буде безпроволочно скріплена принаймні ще одним членом, як не політичним, здібним обнять провід, то хоч фахівцем пись- менником і в сім другім разі вибір кандидата може бути доконаний тільки в порозумінні зі мною. 3. Фонди, призначені на удержання делега- ції, находитимуться у виключнім моїм оруду- ванні і тільки в такім разі я можу взяти на себе відповідальність перед урядом за ці фонди і за корисність їх ужиття. 4. Евентулальне розв’язання Делегації, в часі мойого проводу, буде за повідомлене компе- тентною властю щонайменше один місяць напе- ред. Прийміть, Високоповажний Пане Прези- денте, вислів мойого глибокого поважання. (С. Томашівський делегат) ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 80 та зв. Оригінал. Рукопис. Витяг із листа А. Петрушевича до Є. Петрушевича Париж, 14 липня 1920 р. Коханий Тату! […] Для себе застерігаю собі становисько першого секретаря – так як ним досі був я. – Притім виринає питання, що станеться з паризь- ким бюром делегації – і хто остане в Парижі. Отже я не маю найменшої охоти оставати сам один як фігурант в Парижі – і оставати здалека Лондонської конференції, найважнішого нашого політичного осередка. Тому єслі має хто з нас лишатися, то най лишається Кульчицький, який впрочім в розмові з Томашівським і мною на се згодився. Інша річ, що Томашівський волів би певно Кульчицького мати в Лондоні – але він і на Твоїм місці радий бачити кого іншого. Очевидно, при укладанню листа делегатів – Панейко не може входити в рахуну – єго присут- ність не принесла ніякої користі, а навпаки Документи представництва Західно української Народної Республіки у Франції 1919-1923 рр. (з колекції Центрального державного архіву громадських об’єднань України) 79 Ukrayinska politychna emigraciya 1919-1945: Dokumenty i materialy / Instytut politychnyx i etnona- cionalnyx doslidzhen im. I.F. Kurasa NAN Ukrayiny, Centralnyj derzhavnyj arxiv gromadskyx obyednan Ukrayiny. Кol. uporyad.: V.S. Lozyczkyj (kerivnyk), O.V. Bazhan, S.I. Vlasenko, A.V. Kentij. – K.: Parla- mentske vydavnycztvo, 2008. – S. 63-65 [In Ukrai- nian]. шкоду. Хай остає “toferMann” і послом при ма- сонській ложі. Фонди делегації найкраще тримай у себе і давай місячно призначену квоту. В наших обста- винах ліпше мати гроші в своїх руках. Пересічна платня мусила б бути приблизно 100 фунтів в мі- сяць. (Томашівський хотів на першого обнижити платню в одну тисячу, але я й Кульчицький суп- ротивилися – і остало по старому). Настрій Томашівського характеризує обста- вина, що коли я, ще заки було відомим про Лон- донську конференцію, сказав єму на основі Твого листа, що Ти хочеш післати когось до Лондону, він був дуже невдоволений тим – і просив мене, щоби я написав до Тебе лист з пропозицією, щоби посол до Лондона фор- мально був членом Паризької делегації і тим самим підпорядкованим Томашівському – бо він один лише має мати мандат на цілу Антанту. (Він хотів посилати до Лонд. Ів. Петрушевича, яко “свого агента” – але сей відмовився). Ріно- часно він журиться, чи Ти привезеш, не лише для него, але й для Тебе повновласти від На- ціональної Ради, бо Диктатуру уважає нефор- мальною – і сам казав мені, що по єго гадці державні Секретарі не були компетентні пере- давати Тобі власть Диктатора, бо суверенною є лише Національна Рада. […] Паризька делегація функціонує доволі жи - во – очевидно нема порівняння до панейков- ських часів, маємо дворазове урядовання, – треба було прийняти дві писарки, також на цілий день, – і всі мають досить заняття. Се не тому, щоби Томашівський мав особливі здібності дип- ломатичні, але тому що Панейко не мав навіть на писаря громадського потрібних кваліфікацій і тому, єслі новий шеф приходить точно до бюра і проводить яке-небудь урядовання, сейчас слі- дує колосальна ріжниця. Впрочім Томашів- ському не можна відмовити знань і інтелігенції – лише уперта, біда як козел, ярогант і сангвінік, усе прикмети ідеального дипломата! Розвиваюча у нього мегаломанія спричи- нена головно браком центральної організації за- корд. політики. Вистарчить переглянути перший ліпший австрійський Ротбух, щоби побачити, яке має бути становисько посла в нормальних відносинах. Щоденними телеграмами і листами, хоч як досвідчений і здібний амбасадор, пові- домляє свого міністра закорд. справ про кожну подію, подає тексти розмов і всякі деталі. В за- міну дістає точні інструкції для кожного свого кроку, посол не пише дипломатичних нот, лише вручає ті, які пришле єму правительство і т. д. Між тим годі діждатися з Відня якої-небудь віс- тки! І не без певної рації висказ Томашівського, що єслиб делегація обмежилася до точного і рев- ного виконування розпорядків Уряду, могли би сьмо цілими тижнями їздити на прохід. – Такий стан річи спонукує посла до власної ініціа- тиви. […] (Антін) ЦДАГО України, ф. 269, оп. 1, спр. 60, арк. 110-112, 114-116. Оригінал. Рукопис. 3 ’2018Світлана Власенко К Р А Є З Н А В С Т В О 80 References

Схожі ресурси