Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства

Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства

У статті послідовно розглянуто методику виділення населених пунктів (НП) із залишків археологічних пам’яток часів середньовіччя. Проаналізовано склад, значення НП у системі розселення, визначено ступінь найближчого сусідства на двох етапах функціонування в межах князівства. Господарський аспект сист...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Археологія і давня історія України
Дата:2020
Автор: Манігда, О.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2020
Теми:
Регіони і системи розселення
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169468
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства / О.В. Манігда // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 33-57. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169468
record_format dspace
spelling Манігда, О.В.
2020-06-15T16:30:24Z
2020-06-15T16:30:24Z
2020
Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства / О.В. Манігда // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 33-57. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
2227-4952
DOI: 10.37445/adiu.2020.02.01
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169468
904.4(477.84)“10/12”.004.68
У статті послідовно розглянуто методику виділення населених пунктів (НП) із залишків археологічних пам’яток часів середньовіччя. Проаналізовано склад, значення НП у системі розселення, визначено ступінь найближчого сусідства на двох етапах функціонування в межах князівства. Господарський аспект системи розселення розглянуто через реконструкцію давніх ландшафтів на основі ґрунтових покривів.
The purpose of the paper is to construct the model reconstructing the settlement structure inside the border of the Terebovlya princedom. The different types of archaeological sites since 10th till 13th cent. have been analyzed. These 710 sites are the source for researching the region’s settlement structure and the reconstruction of the settlements is based on it. Soil coverings are analyzed and landscape types are reconstructed based on soil types. These tasks were realized by implementing the GIS «The Settlements of The Terebovlya Princedom».
Автор статті висловлює щиру подяку м. н. с. відділу давньоруської та середньовічної археології А. В . Борисову за використану у цій роботі картографічну основу створену Ю. І. Лозою, яка позначає межі князівств Галицької та Волинської земель. Ця карта була відцифрована, ректифікована та надана нам для використання А. В . Борисовим, у рамках виконання НДР відділу зі створення бази середньовічних археологічних пам’яток («Матеріальна основа давньоруської цивілізації: історико-археологічна карта», № держреєстрації 0112U004479). Автор цієї статті також є виконавцем вказаної розробки.
uk
Інститут археології НАН України
Археологія і давня історія України
Регіони і системи розселення
Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства
The Modelling of the Settlements of 11th—13th Centuries. Basing on the Archaeological Sites Remains of Terebovlya Princedom
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства
spellingShingle Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства
Манігда, О.В.
Регіони і системи розселення
title_short Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства
title_full Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства
title_fullStr Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства
title_full_unstemmed Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства
title_sort моделювання населених пунктів хi—хііі ст. на прикладі археологічних пам’яток теребовлянського князівства
author Манігда, О.В.
author_facet Манігда, О.В.
topic Регіони і системи розселення
topic_facet Регіони і системи розселення
publishDate 2020
language Ukrainian
container_title Археологія і давня історія України
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt The Modelling of the Settlements of 11th—13th Centuries. Basing on the Archaeological Sites Remains of Terebovlya Princedom
description У статті послідовно розглянуто методику виділення населених пунктів (НП) із залишків археологічних пам’яток часів середньовіччя. Проаналізовано склад, значення НП у системі розселення, визначено ступінь найближчого сусідства на двох етапах функціонування в межах князівства. Господарський аспект системи розселення розглянуто через реконструкцію давніх ландшафтів на основі ґрунтових покривів. The purpose of the paper is to construct the model reconstructing the settlement structure inside the border of the Terebovlya princedom. The different types of archaeological sites since 10th till 13th cent. have been analyzed. These 710 sites are the source for researching the region’s settlement structure and the reconstruction of the settlements is based on it. Soil coverings are analyzed and landscape types are reconstructed based on soil types. These tasks were realized by implementing the GIS «The Settlements of The Terebovlya Princedom».
issn 2227-4952
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169468
citation_txt Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. На прикладі археологічних пам’яток Теребовлянського князівства / О.В. Манігда // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 33-57. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT manígdaov modelûvannânaselenihpunktívhihííístnaprikladíarheologíčnihpamâtokterebovlânsʹkogoknâzívstva
AT manígdaov themodellingofthesettlementsof11th13thcenturiesbasingonthearchaeologicalsitesremainsofterebovlyaprincedom
first_indexed 2025-11-25T21:08:34Z
last_indexed 2025-11-25T21:08:34Z
_version_ 1850551441958109184
fulltext 33ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) УДК 904.4(477.84)“10/12”.004.68 DOI: 10.37445/adiu.2020.02.01 О. В. Манігда МоделюВАннЯ нАселених пУнктіВ хI—хііі ст. нА приклАді АрхеологіЧних пАМ’Яток теребоВлЯнського кнЯЗіВстВА РЕГІОНИ І СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ У статті послідовно розглянуто методику виді- лення населених пунктів (НП) із залишків архео- логічних пам’яток часів середньовіччя. Проаналі- зовано склад, значення НП у системі розселення, визначено ступінь найближчого сусідства на двох етапах функціонування в межах князівства. Гос- подарський аспект системи розселення розглянуто через реконструкцію давніх ландшафтів на основі ґрунтових покривів. Ключові слова: населені пункти давнини, індекс найближчого сусідства, реконструкція ландшафтів, система розселення, Теребовлянське князівство. Вступ. Постановка проблеми. Метою стат- ті є побудова моделі, яка реконструює населені пункти у межах давнього історично-соціального організму — Теребовлянського князівства. Для досягнення цієї мети автором поставлено кіль- ка завдань. зокрема, проаналізувати кількість та динаміку розвитку археологічних пам’яток у межах князівства на різних хронологічних етапах від Х до ХІІІ ст. Ці пам’ятки є залишка- ми давніх населених пунктів (НП) і становлять джерельну базу для аналізу системи розселен- ня регіону. Наступне завдання — вийти на рі- вень реконструкції давніх населених пунктів. Це — один з аспектів функціонування системи розселення регіону. Показати природні умови у яких існували давні населені пункти. зокрема, проаналізувати ґрунтові покриви та реконстру- ювати типи ландшафтів на їх основі і розгляну- ти, таким чином, господарський аспект системи розселення. Ці завдання здійснюються шляхом наповнення ГІС «Населені пункти давнини Те- ребовлянського князівства». Треба зауважити, що ця робота є продовженням дисертаційного дослідження (Манігда 2016) і являє собою ком- плексну археологічну карту, через аналіз якої і здійснюється моделювання давніх населених пунктів. історія досліджень останніх десятиліть. Одним з напрямків формування археологічної карти є аналіз неопублікованих джерел, біль- шість з яких зберігається у Науковому архіві Інституту археології НАН України (НА ІА НАН України). Цей аспект вивчення поселенських та поховальних пам’яток давньоруського часу найкраще проявляється у результаті аналізу діяльності польових експедицій. У НА ІА НАН України зберігаються звіти таких експедицій, серед яких автором було оброблено ті, що стосу- ються території нашого дослідження з 1945 по 2005 рр. Також, відібрано для аналізу ті звіти, що містили навіть незначну інформацію про фіксацію давньоруських поселень та городищ. Дослідження цього кола джерел дозволило не лише отримати інформацію про параметри пам’яток, які нас цікавлять, але й поставити низку інших важливих питань щодо необхід- них параметрів дослідження пам’яток, прове- дення діяльності з охорони пам’яток тощо. Інформацію про датування, площу, харак- тер знахідок на території поселень, городищ та могильників переважно маємо завдяки до- слідженням з часу 1940-х рр. У різний час цьо- му регіону приділили свою увагу М. П. Кучера, П. О. Раппопорт, О. О. Ратич, М. Ю. Брайчевсь- кий, в. в. Ауліх, І. С. винокур, Ю. М. Малєєв, О. М. Приходнюк, І. П. Русанова, Б. О. Тимо- щук, І. П. Герета, в. П. Савич, М. А. Філіпчук, Б. С. Строцень, в. М. войнаровський, О. М. Гав- рилюк, О.І. Корчинський, М. А. Пелещишин, М. О. Ягодинська, Р. Г. Миська, Р. М. чайка, в. О. Артюх, О. М. Дерех, І. П. возний, Б. П. То- менчук, Л. П. Михайлина, С. в. Пивоваров, С. П. Маярчак та багато інших дослідників. © О. в. МАНІГДА, 2020 34 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення Роботу археологічних експедицій у 1940—2000- х рр. за аналізом архівних матеріалів детально висвітлено у публікації (Манігда 2010). Ще одним важливим аспектом історії дослід- ження поставленої проблеми є формування давніх НП та систем розселення, комплексні дослідження археологічних пам’яток у природ- ному оточенні. зокрема, застосування комплексних підходів у дослідженнях пам’яток, які поєднують мето- ди археології, географії, екології, економіки. Інноваційні засоби аналізу та представлення результатів досліджень втілені у багатьох ро- ботах, серед яких найближчими до періоду та регіону дослідження є розробки С. П. Романчу- ка, А. П. Томашевського та ін. (Романчук 1981; Томашевський 2003; Макаров, захаров, Бужи- лова 2001; Коробов 2011, с. 111—124; Рожко 2012). Усвідомлення необхідності вивчення розвитку давнього суспільства через дослід- ження систем розселення у мікрорегіонах — один із сучасних підходів до дослідження археологічних пам’яток. за результатами ком- плексних досліджень мікрорегіонів з’являється можливість виходу на рівень реконструкції те- риторіального та соціального устрою. У давнь- оруський час для території нашого досліджен- ня, така робота була проведена у мікрорегіоні західного Побужжя, а саме, розглянуто форму- вання територіальної структури мікрорегіону у складі Белзької землі (Ляска 2012), для Пере- мишлянської землі (Рудий 2002a; 2002b). Із огляду на дослідження конкретного давньо- го державного утворення — князівства, важли- вим є розгляд адміністративно-територіаль- ного устрою (питання термінології) для часу Х—ХІ ст. (Мателешко 2013). Подібні праці є для означення регіонів більш раннього часу у ме- жах Карпатського регіону у пізньоримський час (Туня 2012), для регіонів Північно-західної Ук- раїни у ІІІ—VII ст. н. е. (Стеблій 2007), для Ов- руцької волості (Томашевский 2008; Томашевсь- кий, Павленко 2014). На сусідніх теренах — у межиріччі Березини та Дніпра у давньоруський час (Кошман 2007, с. 51—70; Тимофеенко 2014), у північній частині Полаб’я (Wehner 2010). завдання, подібні до пропонованого дослід- ження (реєстри пам’яток, картування тощо) у різні роки ставилися у кількох дисертаційних роботах (Панишко 1997; Кучинко 1999; вере- мейчик 1994; Стеблій 2007; Ягодинська 2015). Одне із завдань, яке реалізоване у пропоно- ваній роботі — утворення у результаті комп- лексних досліджень мікрорегіонів багатопро- фільних баз гео- та матеріальних даних, що сприяють здійсненню пам’яткоохоронної діяль- ності. Спеціальних праць у цьому напрямку на теренах, які ми досліджуємо, не проводилося. Однак, один з вузьких аспектів, орієнтованих на створення та функціонування заповідни- ка Тустань, було розглянуто О. Дишликом та С. Марковим (Дишлик, Марков 2012). загалом, варто зауважити, що все більше дослідників орієнтовані на комплексне вив- чення мікрорегіонів із залученням усіх можли- вих факторів. У цьому напрямку також здійс- нюється низка проектів (Афанасьев, Савенко, Коробов 2004; Средневековое... 2004; Davies et al. 2014). Із використанням екологічного підхо- ду розроблена система розселення Прут-Дніс- тровського регіону для черняхівського ареалу пам’яток (Стеблій 2007). Створення карт-мо- делей функціонування окремих поселень, їх сукупностей, давніх суспільств, розрахунки населення, еколого-геоморфологічні характе- ристики населених пунктів, що розглядають- ся в рамках моделей з популяційної екології на території Східної європи розробляються багатьма науковцями (Шевченко 1988; Тома- шевський, Павленко 2014; Czopek et al. 2018, с. 107—230; Борисов 2019; Harper et al. 2019). Конкретно, дослідження систем розселен- ня середньовічного часу із застосуванням ГІС близькі за методикою до нашого дослідження здійснені у розробках світових та українських фахівців (García-Contreras Ruiz 2012; Malina, Šilhavý 2012; Tamaškovič, Hladík 2015; Козак, Козак 2016; Борисов 2020). історична характеристика регіону, у якому утворилося теребовлянське кня- зівство. У період раннього середньовіччя, території від витоків Прута та Дністра до їх середніх течій були населені кількома хор- ватськими племенами, які після VI ст. уже не перебували у складі великої Хорватії. Сучас- ні історики вважають слушним не використо- вувати термін «білі хорвати» для позначення закарпатських, присянських та дністровських хорватів. Натомість, пропонують називати ці племена «карпатськими хорватами» (войтович 2010, с. 37). водночас, у ІХ—Х ст. у басейні Се- реднього Дністра, на його лівому березі, істо- рики локалізують спільність, яку ототожнюють з племенем «требов’ян», у Х ст. — «тиверців» (войтович 2010, с. 34, 49). Із кінця Х ст. територія Прикарпаття була приєднана до Київської Русі князем володи- миром. Із цього часу на процес розселення у регіоні почала впливати князівська адмініст- рація. Формування Теребовльської волості, як ядра майбутньої Галицької землі, припадає на кінець ХІ ст., коли князь василько отримав Теребовльський стіл після смерті Рюрика Рос- тиславича (1092 р.). (Котляр 1998, с. 115). На думку істориків, дослідників Давньої Русі, саме Теребовль стратегічно мислився як форпост, з якого здійснювалась колонізація Дністровсь- кого Пониззя (Котляр 1998, с. 115—116). По- низзя також увійшло до складу Теребовлянсь- кого князівства у кінці ХІ — на початку ХІІ ст. Із середини ХІІ ст. Теребовлянське князівство як і Пониззя увійшло до складу Галицького князівства, а з 1199 р. до складу Галицько-во- линської держави. 35ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. Окреслені історичні умови у яких відбував- ся процес розселення у давньоруський час спо- нукають нас залучити до аналізу археологічні пам’ятки, датовані дослідниками часом не рані- ше Х ст. (ІХ—Х ст.) та не пізніше ХІІІ ст. заува- жимо, що пам’ятки ХІІ ст. (ХІІ—ХІІІ ст.) розта- шовані на території Пониззя також залучені до аналізу системи розселення, оскільки Пониззя адміністративно виділилося в окрему одиницю лише у середині ХІІ ст. (Миська 2011, с. 204). відповідно, розвиток давньоруських старожит- ностей Пониззя у другій половині ХІІ—ХІІІ ст. відбувався у безпосередньому контакті з Тере- бовлянським князівством, яке тривалий час здійснювало вплив на освоєння цих земель. Методика дослідження. Методика за- пропонованого дослідження поділяється на кілька етапів. Перший — аналіз джерельної бази дослідження. Другий — методика ство- рення археологічної ГІС регіону дослідження. Третій — просторовий аналіз давніх НП та ре- конструкція природніх умов господарювання. Перший етап. Джерельну базу дослідження складають археологічні пам’ятки, які є залиш- ками давніх населених пунктів та могильники, залишені населенням регіону. загалом, після уточнення локалізації та хронології, до дослід- ження залучено 710 археологічних пам’яток, серед яких 90 укріплених пам’яток, 542 неук- ріплених пам’ятки, 78 поховальних пам’яток 1. Розвиток системи розселення здійснено через такі ланки аналізу: картографування пам’яток, занесення пам’яток у реєстр згідно їхнього розташування за басейнами річок, виділення районів традиційного розселення та малоза- селених ділянок. Простежено тривалість існу- вання пам’яток (неукріплених поселень та ук- ріплених пунктів) на різних етапах Х—ХІІІ ст. Хронологія існування поселень має таку пос- лідовність: первинний етап розселення визна- чено у межах ІХ—Х ст. зазначимо, що більшість пам’яток, датованих дослідниками ІХ ст. та ІХ— Х ст. на теренах регіону становлять пам’ятки людності райковецької культури (Михайлина 2007; Філіпчук 2012), які передували раннім давньоруським пам’яткам. При цьому, однак, вони були складовими іншого слов’янського соціального утворення. Тому, основна увага приділена поселенським пам’яткам, що почали свій розвиток з часу Х ст. Пам’ятки з ранішім датуванням — VIII—X ст., ІХ—Х ст. залучені до розгляду та аналізу з метою простежити мож- ливу безперервність розвитку у окремих мікро- регіонах. Наступний етап, ХІ ст. — період ук- 1. Усі вихідні дані щодо характеристики залучених археологічних джерел, включно з даними про типи пам’яток, хронологію, локалізацію, площу, матеріальну культуру, джерела та характер до- слідження містяться у рукописі дисертаційного дослідження «Село Галицької та волинської зе- мель (археологічна карта Х—ХІІІ ст.)», доступно- му в НА ІА НАН України (Манігда 2016). ріплення прикордонних рубежів, формування адміністративних кордонів Теребовлянського князівства. Та ХІІ, ХІІІ ст. — періоди існування князівства у рамках Галицької землі. Картина розселення визначає місце ок- ремих давніх населених пунктів (передусім, сільських) та їх агломерацій в системі інших старожитностей — укріплених поселень та мо- гильників і дозволяє встановити певну ієрар- хію та стосунок до пам’яток попереднього та наступного періодів. Основоположним для такого роду досліджень є питання хронології. Хронологія усіх пам’яток, що аналізуються у цій роботі, розглядається на основі датувань дослідників, які визначили хронологічні межі існування пам’яток. за можливістю, були де- талізовані періоди існування пам’яток в межах початку, середини, першої, другої половини століття, а також уточнене датування на основі керамічних комплексів, які є характерними для різних регіонів Галицької землі. Детально про залучені для уточнення хронології закриті комплекси (Манігда 2018). Інформацію за необхідними для класифікації параметрами проаналізовано у створеній нами базі даних пам’яток (детально про структуру бази даних для давньоруських пам’яток: Бори- сов, Манігда 2016). Як зазначалося вище, у на- шому дослідженні залучено 710 археологічних пам’яток, для яких визначено часові рамки побу- тування у межах Х—ХІІІ ст. Серед цих пам’яток визначені також ті, що містять раніші (VIII, IX ст.) й пізніші нашарування (XIV—XV ст.). Другий етап — методика створення архе- ологічної геоінформаційної системи поселень X—XIII ст. (далі ГІС). У результаті проведення попередніх етапів роботи створено археологічну ГІС «Населені пункти давнини Теребовлянсько- го князівства» яка містить багатофункціональ- ні компоненти, через які здійснюється низка аналізів, пов’язаних з динамікою розвитку по- селенських структур на кожному з етапів — Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. Нами також зауважені давньо- руські пам’ятки, що пережили ХІІІ ст. та про- довжили існування у подальші періоди. засто- сування ГІС моделювання дозволяє ефективно проаналізувати місце різних типів пам’яток у структурі археологічної карти Теребовлянсько- го князівства. зокрема, застосування сучасних інструментів до конкретного археологічного завдання — аналізу пам’ятки, дозволяє: вести реєстр пам’яток, створити пошарові карти, візу- алізувати рельєф, оцінити площу, експозицію пам’ятки, місце селища у структурі синхронних пам’яток (городищ, могильників), окреслити найближчу сільську округу городищ, виявити тенденції у найближчих відстанях між посе- ленськими пам’ятками, групами синхронних поселень, виділення давнього населеного пун- кту та включення його до системи сусідніх НП тощо. застосування ГІС інструментів дозволяє також провести необхідні експерименти для 36 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення з’ясування системи функціонування НП (нап- риклад, близькість до джерел води, можливі су- хопутні шляхи тощо). У межах створення нашої ГІС ці етапи роботи були проведені на базі про- грамного забезпечення ArcMap 1. У цій роботі основна увага приділена пам’яткам Х—ХІІІ ст., однак, як передумови для виникнення поселень давньоруського часу роз- глянуто пам’ятки ранішого часу — VIII—IX ст. Для картування кожної категорії пам’яток — городищ, поселень, могильників автором було обрано топографічну карту масштабу 1 : 100000 та 1 : 50000. Ці основи є доступними для тери- торії нашого дослідження, а також достатніми для роботи з пам’ятками на рівні князівства давньоруського часу. Карти вказаних масш- табів було відцифровано, прив’язано у геогра- фічних координатах та створено на їх основі кілька тематичних векторних шарів: пам’ятки Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. Пам’ятки широкого датуван- ня визначені дослідниками як «давньоруські» виділені в окремі шари для кожної категорії пам’яток — городищ, поселень, могильників. Окрім векторних шарів пам’яток топографічні карти послужили основою для створення гідро- системи регіону дослідження, що включила до свого складу басейн Дністра. Для аналізу гос- подарської діяльності залучено карту ґрунтів масштабу 1 : 2500000. застосування векторної моделі рельєфу SRTM 1 sec (NASA The Shuttle Radar Topography Mission) надало можливість виділити топографічні умови у яких виникали давні поселення, означити межі басейнів за особливостями рельєфу. У нашому досліджен- ні такий метод є ефективним на противагу, наприклад, аерофотознімкам. Адже, в умовах дослідження поселень, які не мають ознак ук- ріплених конструкцій, використання аеро- фотозйомки зовсім не ефективне. Інші дані дистанційного зондування землі наприклад, технологія LIDAR та проведення геомагнітних досліджень, вимагають значних додаткових зу- силь та не завжди доступні у сучасних умовах проведення археологічних досліджень. Окрім вказаних картографічних матеріалів були за- лучені також шари історичної географії, що ві- дображають межі волостей, князівств, земель. Основою для них послужили карти, створені професійним картографом Ю. І. Лозою, який працює у напрямку створення історичних карт України різних періодів (Лоза 2010; 2012). У цій роботі використана картографічна осно- ва, створена Ю. І. Лозою, яка позначає межі окремих князівств Галицької та волинської 1. Усі обрахунки та аналітичні операції по утворенню населених пунктів, поділу на басейни, кластер- ний аналіз, реконструкції ландшафтів здійснені на базі використання програмного забезпечення ArcMap Pro, розміщеного на сервері Національно- го університету «КПІ ім. Ігоря Сікорського» у рам- ках навчання на курсі «Просторове моделювання та ГІС аналіз», упродовж жовтня—грудня 2018 р. земель (Лоза 2010, с. 206). Наступним етапом у рамках роботи зі створеною ГІС було моде- лювання поверхонь, пов’язаних із завданнями реконструкції давніх населених пунктів. Серед них — аналіз площ поселенських пам’яток, місце сільського поселення у структурі синх- ронних укріплених пам’яток, виділення сільсь- когосподарської округи тощо. Методика виділення давніх населених пунктів, як результат аналізу археологічних пам’яток, передбачає низку кроків (Manigda 2018). Перший крок — створення буферних зон навколо картованих археологічних пам’яток кожного періоду існування — Х, ХІ, ХІІ, ХІІІ ст. з відстанями 0,5—1—3—5 км. Другий крок — у НП об’єднані поселенські та поховальні пам’ятки, розташовані на відстані 500 м або ближче. У НП не об’єднувались пам’ятки, для яких є очевидними природні перешкоди (яри, інші особливості рельєфу). Для надання ін- дексу ваги виділених населених пунктів було вирішено використати показник площі. він розрахований таким чином: для кожного НП підраховано площу, яка є сукупністю відомих площ пам’яток, які об’єднуються у один НП. У випадку, коли площа пам’ятки викликала сум- ніви, їй присвоювалося мінімальне значення, достатнє, для включення її до аналізу дина- міки НП. Для археологічних пам’яток ХІ ст. це значення вирахуване за таким принципом: пам’яток ХІ ст. для яких відома площа нара- ховуємо 54 одиниці. Це становить 51,4 % від загальної кількості картованих пам’яток, що існували в ХІ ст. Із цих пам’яток 18 мають пло- щу менше 1 га (що становить 33,3 % пам’яток для яких відома площа). Середнє арифметичне значення площ цих 18 пам’яток дало значен- ня 0,3 га = 3300 м2 ≈ 58 × 58 м. Таким чином, пам’яткам ХІ ст., площа яких була визначена дослідниками не точно присвоєно мінімальне значення площі 0,3 га (58 × 58 м). за аналогіч- ною схемою була розрахована мінімальна пло- ща для пам’яток ХІІ—ХІІІ ст. Для цього періоду відома площа для 324 одиниць, що становить 54,8 % пам’яток, що існували у ХІІ ст. Із них, 124 пам’ятки мають площу менше 1 га. Середнє арифметичне значення площ цих 124 пам’яток дало значення 0,4 га = 4000 м2 ≈ 63 × 63 м. Та- ким чином, пам’яткам ХІІ—ХІІІ ст., площа яких була визначена дослідниками не точно присвоєно мінімальне значення площі 0,4 га (63 × 63 м). Для поховальних пам’яток регіону, які входили до складу НП площа не врахову- валась. Для городищ, переважно, враховува- лася площа укріпленої частини та площа по- саду, якщо відома. Давні населені пункти, для яких вирахувана площа, поділені на умовні «ранги» за допомогою простої гістограми для якої застосовано лінію тренду. На зламах цих трендів і виявлені діапазони площ, за якими населені пункти об’єднані у ранги. На основі виділених населених пунктів з’являється мож- 37ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. ливість розрахунку вартісних матриць складності пересування між НП із врахуванням особли- востей рельєфу, гідросистеми, рангів поселень, що буде пред- метом подальшого дослідження. Такі дослідження дозволяють об’єктивно оцінити адаптацію соціальних зв’язків до реальних археологічних даних (Davies et al. 2014, p. 141—143). Третій етап — просторовий аналіз давніх НП та реконс- трукція природніх умов госпо- дарювання. Просторовий аналіз давніх НП Теребовлянського князівства передбачає підтверд- ження або спростування алгорит- му невипадкового розташування НП та визначення середньої най- ближчої відстані між ними (сусід- ства). Це дозволяє виявити силу зв’язків у межах адміністративно- го розподілу або вказати на слаб- кі місця у випадку недостатньої кількості даних. Для цього засто- сований модуль аналізу «Просто- рова статистика»® ArcMap. Алго- ритм роботи модуля заснований на припущенні, що точки, які вимірюються можуть розташову- ватися у будь-якому місці в межах області вив- чення (наприклад, відсутні кордони і усі об’єкти розташовані незалежно один від одного. Це — нульова гіпотеза. Для визначення ймовірності статистично значимої кластеризації / дисперс- ності пам’яток використовуємо інструмент «Се- реднє найближче сусідство»®. Індекс середньої найближчої відстані дозволить встановити ви- падковість або закономірність розташування пам’яток у межах площі дослідження. Якщо індекс (співвідношення середньої найближчої відстані) менше 1 — спостерігається кластери- зація, якщо індекс більше одиниці — тенден- ція до дисперсності. Цей інструмент дозволить також розрахувати очікувану середню відстань між населеними пунктами ХІ й ХІІ—ХІІІ ст. у рамках площі дослідження. У нашому випадку, площа вимірювання се- редньої найближчої відстані між населеними пунктами обмежена площею Теребовлянського князівства. за площу прийняті межі басейнів сформовані завдяки застосуванню інструмен- ту «басейн»® модуля «Просторовий аналіз»® відповідно до природних областей (шляхом визначення напрямку течій, водозборів згідно рельєфу, вододілів) і які ділять басейн Дніст- ра на кілька природних ділянок. Поглянувши на створені межі басейнів можна побачити, що вони, переважно, збігаються з ареалом розселен- ня та традиційними межами Теребовлянського князівства, запропонованими дослідниками. У деяких місцях — по вододілу, у деяких — по межах басейнів. Це, певною мірою, утверджує нашу впевненість в усталеному адміністратив- ному поділі. він видається цілком раціональ- ним, оскільки спирається на природні чинни- ки. У середньому, площа князівства, у межах, визначених дослідниками, становить 16767 км2. Область басейну середнього Дністра, за резуль- татами поділу на басейни відповідно до водо- зборів, за допомогою програмного алгоритму становить 23791 км2 (рис. 1). Можемо прийняти ці природні межі за кордони Теребовлянського князівства, від часу виникнення до другої поло- вини ХІІІ ст. і саме в них розглядаємо систему розселення давньоруського часу. Для відтворення господарського аспекту системи розселення застосовано методику ре- конструкції ландшафтів на основі ґрунтових покривів, запропоновану С. П. Романчуком і використану Ю. І. Лозою (Лоза 2010, с. 244). Для відновлення умов існування у зонах лі- сових масивів на широких територіях, вжито схему, запроповаджену Ю. І. Лозою (Лоза 210, с. 202, 206). На основі методики С. П. Романчу- ка та за допомогою карти ґрунтів ми відтворили типи ландшафтів для території Теребовлянсь- кого князівства. На реконструйовані ландшаф- ти й ґрунти ми наклали полігони Тіссена (полі- гони вороного) які дуже умовно, при першому наближенні, можуть відобразити ресурсні зони давніх населених пунктів. До інформації про ці рис. 1. Область басейну середнього Дністра: 1 — межі водозбірних басейнів (ArcMap); 2 — межі Теребовлянського князівства за дослід- никами; 3 — межі дослідження розселення 38 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення зони включені дані гідрографії, рельєфу, ланд- шафтів, ґрунтів. Суть розподілу ресурсних зон за полігонами Тіссена полягає в тому, що у ме- жах виділеної зони кожне місцезнаходження перебуває ближче до точки регіону (у нашому випадку — до давнього НП), для якої розрахо- вується ресурсна зона, ніж до точки іншого ре- гіону (до іншого НП) 1. природна характеристика регіону те- ребовлянського князівства. Територія Тере- бовлянського князівства, що лежить у басейні Дністра належить до області Подільської ви- сочини, Товтрів, Прут-Дністровської області. Межі басейнів, як зазначено вище, сформовані завдяки застосуванню інструменту «басейн»® модуля «Просторовий аналіз»® відповідно до природних областей і ми розглядатимемо сис- тему розселення саме у кордонах виділеної природної області яка, до певної міри, збігаєть- ся з кордонами Теребовлянського князівства, запропонованими дослідниками. динаміка розвитку середньовічних па- м’яток. Розглянемо хронологічну класифі- кацію та динаміку розселення відповідно до визначених нами етапів розвитку — Х, ХІ, ХІІ та ХІІІ ст. для окремих пам’яток. Після цього, змоделюємо давні населені пункти. 1. Додаткові дані дослідження: перелік археоло- гічних джерел із зазначенням датування та ін., векторні шари гідрографії, рельєфу, вододілів, результати кластерного аналізу, кількісні дані динаміки НП у репозитарії www.researchgate. net/profile/Olga_Manigda у розділі supplementary resources в доступі за запитом автору. Як уже зазначалося, розселен- ня, у першу чергу, було підпо- рядковано природним умовам, особливо, на ранніх етапах. Тому, характеристику регіонів тради- ційного розселення подаємо за їхнім розташуванням у межах фізико-географічних районів, де вони виникли. Термін «мікроре- гіон», який ми вживаємо, вико- ристовуємо для позначення пев- ної частини території регіону, що характеризується територіаль- ною цілісністю, відмінною від сусідніх регіонів топографією та особливостями розвитку посе- ленських структур. Як правило, мікрорегіони у нашому дослід- женні співпадають з межами фізико-географічних районів як, наприклад, Товтровий кряж. вважаємо, що саме специфічні природні умови на ранніх етапах розвитку давньоруського суспіль- ства зумовлювали напрямки та особливості розселення (рис. 2). Для періоду Х ст. процес розсе- лення розглянуто з урахуванням етно-племінної ситуації, що склалася у ІХ— Х ст. на території майбутнього Теребовлянсь- кого князівства. західно-Подільська область є мікрорегіоном, де нами картовано найбільшу кількість пам’яток Х ст., які стали основою для подальшого розселення. Тут відзначаємо три ос- новних ареали розселення. Перший — у районі Товтрового кряжу. Основні пам’ятки зосеред- жувалися у середній течії р. збруч, навколо городищ Богіт та Крутилів І. Це пам’ятки, що виникли і розвивались як центри слов’янських общин мікрорегіону і у наступні періоди ХІ— ХІІІ ст. продовжували виконувати функції цен- трів територіальних общин. Другий ареал — басейн р. Серет. він, як і багато інших ареалів раннього розселення, є екотоном, що поєднує каньйоноподібні долини західно-Подільського Придністров’я та, переважно, рівнинний рельєф Тернопільської рівнини. Тут відзначаємо розсе- лення на різних ділянках течії ріки, особливо інтенсивне у середній та нижній течії Серету. Основними укріпленими центрами навколо яких формуються сільські поселення є городи- ще давнього Теребовля та городище Долина IV. Останнє припинило своє існування на рубежі Х—ХІ ст., проте у цьому районі продовжився розвиток сільських неукріплених поселень аж до другої половини ХІІІ ст. Нижче за течією від- значимо три синхронних городища Біла І, ІІІ, IV. Городище Біла ІІІ дослідники визначають як ранню князівську фортецю, що виникали на цій території у Х ст., як свідчення її одержавлен- ня та, здогадно, ототожнюють її з літописним Моклековим (1211 р.) (Миська 2009). На захід рис. 2. Археологічні пам’ятки Х ст., картовані на території Теребов- лянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріплені; 3 — поховальні 39ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. від цієї групи городищ, на відстані 12—17 км нами картовано групу поселень Х ст., що мог- ли становити дальню округу городища Біла ІІІ. Третій ареал розселення — у районі західно- Подільського Придністров’я, а саме, у нижніх течіях річок Серет та Джурин. Тут сільські по- селення формувалися в окрузі укріплених цент- рів Більче-золоте І (р. Серет) та городищ Город- ниця та Бабин VII (р. Джурин). четвертим мікрорегіоном басейну Дністра, де картовано ранній ареал розселення, і який включаємо до зони нашого дослідження, є Прут- Дністровська область. У цьому регіоні розгля- даємо зону межиріччя Прута та Дністра, а також Подільські Товтри — район лівих приток Дніст- ра, що у давньоруський час носив назву «Пониз- зя». Тут картовано найбільшу кількість ранніх поселень та городищ, що склали основу розсе- лення мікрорегіону у подальші періоди. Основ- ні пам’ятки сконцентровані у районі Хотинської височини, басейні верхньої течії р. Прут, та у басейні течії р. Дністер з притоками. У районі Подільських Товтр основне розселення на ран- ньому етапі відбувалося у басейні Дністра між притоками жван та Каліус, у зоні впливу таких укріплених центрів як Подільське, Пижівка, Тимків, Пилипи-Хребтіївські, Хребтіїв, Глибів- ка. відзначимо, що до рубежу Х—ХІ ст. усі горо- дища окрім Глибівки припинили своє існуван- ня поступившись місцем новим, що, очевидно, свідчить про зміну політичної ситуації у ХІ ст. Пам’ятки сконцентровані у районі «Пониззя» та Хотинської височини, знаходяться у мікро- регіоні, який є одним з найкраще досліджених у плані кількості сільських по- селень слов’янського та давньо- руського часу, їхньої детальної хронології, визначення площі, характеру розміщення, знахі- док (Тимощук 1982, с. 38—153; Михайлина 2007, с. 45—56; Пи- воваров 2006, с. 67—81; возний 2009, с. 19—64; Маярчак 2006, с. 40—52). завдяки вивченню різних аспектів поселенських та поховальних пам’яток у цьому регіоні ми маємо можливість з високою долею вірогідності роз- глядати ареали традиційного розселення та динаміку розвит- ку поселень з позицій археоло- гічної карти. загальна кількість пам’яток Х ст. співвідношення типів та часу виникнення відоб- ражено на діаграмі (рис. 3). Динаміку розселення у межах Теребовлянського князівства з часу його формування — ХІ ст., розглядаємо на основі ареалів тра- диційного розселення Х ст. Най- більш заселеними регіонами у ме- жах Теребовлянського князівства в ХІ ст. є два мікрорегіони, які в цілому, відпові- дають ареалам розселення попереднього періоду. Перший — район Товтрового кряжу та басейни малих річок, приток Дністра на захід від кряжу (рис. 4). Тут нами картовано 48 поселень, що іс- нували в ХІ ст. Із них, з попереднього часу (Х ст.) продовжили існувати 28 поселень, припинилося рис. 3. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс- нували на території Теребовлянського князівства у Х ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — посе- лення, зовнішнє — могильники; І — із VIII—IX ст.; ІІ — нові пам’ятки рис. 4. Археологічні пам’ятки ХІ ст., картовані на території Теребов- лянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріплені; 3 — поховальні 40 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення життя на 17 зафіксованих у мікрорегіоні поселен- нях. виникло 20 нових селищ. Також зафіксовано існування 12 городищ, з них шість продовжили іс- нування з Х ст., на трьох припинилося життя, ви- никло шість нових городищ. Особливо відзначимо комплекс пам’яток: три городища (Крутилів І, Бо- гіт, Постолівка І), 15 поселень та курганний мо- гильник, у районі городища Крутилів І. Два з трь- ох городищ (Крутилів І та Богіт) існували з Х ст. Городище Постолівка І виникло у ХІ ст. на лінії між двома городищами. Протягом усього часу іс- нування до ХІІІ ст. цей комплекс, очевидно, являв собою релігійний центр округи. його географічне розташування у найвищій ділянці Товтрів, бага- торічні дослідження городищ, прилеглих посе- лень та могильників дозволили авторам розкопок зробити висновок про роль цього комплексу як неординарного культового центру (Русанова, Ти- мощук 1993; Ягодинська 2018, с. 92). Решта сім городищ ХІ ст. розташувались у басейні р. Серет від її витоків до впадіння у Дністер. Сільські по- селення, картовані у окресленому мікрорегіоні, переважно розташовані відокремлено, по берегах малих річок. Особливої концентрації навколо пев- них укріплених центрів не спостерігається, на від- міну від поселень ХІ ст. на території Галицького князівства де вони часто тяжіють до городищ. Центром розселення було городище давньо- го Теребовля, що існувало як укріплений центр ще з Х ст. в ХІ ст. у його окрузі виникло ще одне городище — зеленче, яке, скоріше за все, фун- кціонувало як пристань давнього Теребовля і розташовувалось на південь від міста у місці впадіння р. Гнізни у Серет. Навколо нього уже з ХІ ст. формується сільська округа (рис. 5). Іншим регіоном активного розселення в ХІ ст. у межах Теребовлянського князівства є його півден- на частина, що охоплює басейн середнього Дніс- тра та його притоки від р. жванчик до р. Каліус і Прут-Дністровське межиріччя. У цьому регіоні князівства нами картовано 11 городищ, що існува- ли в ХІ ст. У цей час, на п’яти із семи городищ, які існували з Х ст. припинилося життя. Це стосуєть- ся компактної групи городищ на південному сході князівства у басейні Дністра (Пижівка, Хребтіїв, Пилипи-Хребтіївські, Подільське, Тимків). Непо- далік від них, у цьому ж мікрорегіоні, виникло чотири нових городища, які продовжили існувати до середини ХІІІ ст. Таку ситуацію пов’язуємо із включенням територій Прут-Дністровського ме- жиріччя до складу Давньоруської держави. Оче- видно, поява нових укріплених центрів поряд з ранніми городищами слов’янського часу, є тому підтвердженням. Факт занепаду слов’янських го- родищ у ХІ ст. говорить також про утвердження нової системи управління та формування іншої інфраструктури у регіоні. Що стосується ранніх поселень на півдні князівства, то нами картовано дуже невелику кількість (9) і майже усі вони, окрім поселення Глибівка І* 1 продовжили існувати у по- дальші періоди. в ХІ ст. зафіксовано збільшення кількості поселень до 20. Із них 11 нових пам’яток, які, здебільшого освоювали басейни лівих приток Дністра — жванчик, Смотрич, Тернава, Ушиця. Спостерігається певна зміна у топографії поселень мікрорегіону, коли окрім рівнинних прирічкових долин (течія Дністра) населення переходить до ос- воєння районів височинних розчленованих терас на північ від Дністра (рис. 4). загальна кількість пам’яток ХІ ст., співвідношення типів та часу ви- никнення відображено на діаграмі (рис. 6). 1. Назви пам’яток позначені (*), напр., Глибівка І* — нумерація присвоєна О. в. Манігдою. У всіх інших випадках назви подані за дослідниками пам’яток. рис. 5. Округа центру князівства — Теребовля у ХІ ст. рис. 6. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс- нували на території Теребовлянського князівства в ХІ ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — по- селення, зовнішнє — могильники;: І — із IX—Х ст.; ІІ — нові пам’ятки 41ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. Період ХІІ ст. для території Теребовлянського князівства поз- начився стрімким зростанням сільських поселень та городищ. Це — період найбільш активного освоєння регіону як і у сусідніх князівствах Галицької землі. Так, нами картовано 384 поселення та 59 городищ, що діяли у ХІІ ст. (рис. 7). Із них, переважна біль- шість поселень виникли на нових місцях. Щодо городищ, то біль- шість пам’яток ХІ ст. продовжили своє існування у подальші періо- ди. Сільське населення дуже ак- тивно освоювало височинні тера- сові ділянки малих річок, лівих приток Дністра, розташовуючись ланцюжком або групами уздовж річищ, біля витоків. часто такі групи становлять 5—6 поселень, розташованих компактно, на від- стані менш ніж 400—500 м, дале- ко від найближчих укріплених пунктів. Картовані могильники біля багатьох груп таких посе- лень, дозволяють припустити, що кілька поселень разом з мо- гильником, який знаходиться на відстані не більше ніж 1—2 км становлять один населений пункт. Такими, наприклад, можуть бути групи поселень у районі пам’яток Хоми V, чернелів-Руський ІІІ, застінка І, Скоморохи І, що розташовані у басейні р. Гнізна на північ від давнього Теребовля (рис. 8), великий Глибо- чок VIII (верхня течія Серету). У басейні Дніс- тра, на півдні князівства, такими населеними пунктами можуть бути групи Цвіклівці IV, Ата- ки ІІ. Серед укріплених центрів князівства, що сформували навколо себе велику сільську округу відзначимо міста Теребовль, Бакоту, Микулин, городище Богіт (культовий центр, за визначен- ням дослідників пам’ятки), а також городища: Городище VI, Городище XVIII*, Лисичники ІІ*, Устя ІІІ*, Дарабани (рис. 7). загальна кількість пам’яток ХІІ ст., співвідношення типів та часу виникнення відображено на діаграмах (рис. 9, 10). У ХІІІ ст. нами зафіксовано незначне змен- шення кількості сільських поселень (9), біль- шість з них розташовані безпосередньо у ба- сейні Дністра. загалом, кількість городищ та поселень у ХІІІ ст. залишилася сталою. зазна- чимо, що 13 сільських поселень, переживають рубіж ХІІІ—XIV ст. Більшість із них розташо- вана на півдні князівства у басейні Дністра. Така картина, у першу чергу, пов’язується із дуже високим ступенем дослідження регіону. відзначимо окремо території на сході Тере- бовлянського князівства, що охоплюють верхів’я річок Ушиці, Тростянця, Каліусу. Ця територія залишалася малозаселеною протягом усього часу Х—ХІІІ ст. (рис. 2, 4, 7). загальна кількість пам’яток ХІІІ ст., співвідношення типів та часу виникнення відображено на діаграмі (рис. 10). частково, такий висновок ми робимо за ра- хунок слабшого дослідження цього регіону, порівняно із західною частиною Теребовлянсь- кого князівства. Там розселення у верхів’ях лі- вих приток Дністра відбувалося у подібних то- пографічних та історичних умовах. Але, факт слабкого розселення у означеному мікрорегіоні можна пояснити тим, що це були прикордонні території не лише князівства, а і Галицької зем- лі загалом, яка межувала на цій ділянці із Бо- лохівською землею. Окрім того, це зона близька до водорозділу двох великих річок — Дністра та Південного Бугу, двох різних типів ланд- шафтів — лучностепових височинних (басейн Дністра) та лісостепових височинних (басейн Південного Бугу). Також, це кордон двох різних історико-соціальних утворень у складі Галиць- кої та Київської землі. Усі ці фактори у сукуп- ності, або кожен на різних етапах, очевидно, вплинули на слабке розселення у мікрорегіоні. Моделювання давніх населених пунк- тів регіону. Розглянувши традиційні ареали розселення у межах князівства, від раннього державного етапу Х ст. до ХІІІ ст. включно, ми маємо можливість сформувати модель функ- ціонування давніх населених пунктів з архе- ологічних пам’яток, зафіксованих, інтерпрето- ваних та картованих для цього дослідження. загалом, ми сформували два етапи існування НП Теребовлянського князівства, з початку його рис. 7. Археологічні пам’ятки ХІІ—ХІІІ ст., картовані на території Теребовлянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріплені; 3 — поховальні 42 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення рис. 8. Структура сільського розселення у період ХІІ—ХІІІ ст.; населені пункти, що складаються з 5—6 окремих «кутків», розташованих на відстані 500 м і ближче: 1 — укріплені; 2 — неукріплені; 3 — поховальні рис. 9. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс- нували на території Теребовлянського князівства у ХІІ ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — по- селення, зовнішнє — могильники; І — із X—ХІ ст.; ІІ — із ХІ ст.; ІІІ — з перервою (Х ст. / перерва / ХІІ ст.); IV — нові пам’ятки рис. 10. Кількісне співвідношення пам’яток, що іс- нували на території Теребовлянського князівства у ХІІІ ст.: внутрішнє коло — городища, середнє — по- селення, зовнішнє — могильники; І — із X—ХІ— ХІІ ст.; ІІ — із ХІ—ХІІ ст.; ІІІ — із ХІІ ст.; IV — з пере- рвою (Х ст. / перерва / ХІІ—ХІІІ ст.); V — з перервою (Х—ХІ ст. / перерва / ХІІІ ст.); VI — нові пам’ятки 43ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. утворення — ХІ ст., та ХІІ—ХІІІ ст. Методика утворення населених пунктів детально описа- на вище. застосувавши послідовно усі кроки ми отримали такі результати. зі 105 археологічних пам’яток, датованих ХІ ст. утворено 76 населених пунктів. Переважна більшість з них (57,8 %), це — сільські НП. Сформувались також інші типи, такі як городище + поселення, поселення + могильник тощо. звертає на себе увагу частка НП які склада- ються виключно з укріплених поселень (12 од.) та виключно з сільських поселень (44 од.), без участі могильників. Це свідчить про те, що ці пам’ятки, у першу чергу, є перспективними для організації розвідувальних досліджень по пошуках могиль- ників. Детальний розподіл НП Теребовлянського князівства ХІ ст. за типами та їхня кількість відоб- ражені на діаграмі (рис. 11). Для періоду ХІІ та ХІІІ ст. створено єдину модель, оскільки переважна більшість НП, які існували у ХІІ ст. (нові та з попередніх часів) продовжили своє існування і у ХІІІ ст. Із 590 картованих археологічних пам’яток, датованих ХІІ—ХІІІ ст. утворено 376 НП. Очікувано, зрос- ла частка сільських НП, які становлять 79,3 % і являють собою переважно групи по 5—6 ок- ремих «кутків» об’єднаних в один НП, оскільки вони розташовані на відстані 500 м або ближ- че. Разом з тим, серед типів НП цього періоду відзначимо збільшення НП, сформованих з ук- ріпленого та сільського поселення — шириться сільська округа укріплених поселень. частка НП які є виключно укріпленими (6,4 %), оче- видно, свідчить про недостатнє вивчення окру- ги цих пунктів та ще не виявлені могильники і, можливо, поселення. Детальний розподіл НП Теребовлянського князівства ХІІ—ХІІІ ст. за типами та їхня кількість відображені на діаграмі (рис. 12). Для того, щоб якимось чином відобразити вагу населених пунктів та їхнє місце у системі розселення, було вирішено використати площу, як індекс. Методика виділення площ для НП детально описана вище. Населені пункти ХІ ст. розподілилися на 5 рангів, найбільше, очікувано, виявилося НП з найменшою площею (0,1—2 га). Серед найбільших за площею НП (18—35 га) від- значимо центр князівства — Теребовль (орієнтов- рис. 11. Кількість і типи НП Теребовлянського князівства ХІ ст.: І — сільський; ІІ — городище; ІІІ — городище + могильник; ІV — городище + мо- гильник (?); V — городище + поселення; VI — посе- лення + могильник; VII — центр князівства Тере- бовль (городище + поселення); VIII — могильник рис. 12. Кількість і типи НП Теребовлянського князівства ХІІ—ХІІІ ст.: І — сільський; ІІ — укріпле- ний; ІІІ — городище + могильник; ІV — городище + сільський; V — городище + сільський + могильник; VI — сільский + могильник; VII — центр князівства Теребовль (городище + поселення + могильник) рис. 13. Ранги НП ХІ ст. Теребовлянського князівс- тва за площею. тут і далі: над стовпчиками дано одиниці / відсотки 44 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення рис. 14. Ранги НП ХІІ—ХІІІ ст. Теребовлянського князівства за площею. рис. 15. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст., НП за рангами 45ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. на площа на ХІ ст. — близько 36 га) Крутилів І (близько 30 га), Богіт (18 га) (рис. 13). Населені пункти ХІІ—ХІІІ ст. розподілилися умовно на 8 рангів, серед яких, безумовно, переважає сто- лиця — Теребовль, площа якого у ХІІ—ХІІІ ст. зросла до 50 га або і більше (разом з пристанню, городищем зеленче). Точніше про площу давньо- руського Теребовля можна буде говорити після уточнення паспорта на цю пам’ятку, наразі ця ро- бота активно проводиться фахівцями Тернопіль- ського обласного центру охорони та наукових до- сліджень пам’яток культурної спадщини. Серед найбільших НП регіону цього часу відзначимо переважання сільських НП (у поєднанні з горо- дищами та могильниками) на противагу ХІ ст., де значну площу займали центри, які традицій- но, з ранніх часів, були центрами общини. Серед таких НП ХІІ—ХІІІ ст. площею 21—32 га відзна- чимо зелений Гай V (32,4 га), знову, Крутилів І (30,5 га), вільховець ІІІ (25 га), Улашківці IV (22 га) та Мшанець IV (21,2 га). До найменших поселень цього періоду віднесено 286 поселень рис. 16. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ—ХІІІ ст., НП за рангами 46 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення площею 0,1—2,8 га (рис. 14). Просторово посе- лення різних площ розподілилися у середній течії збруча та Серета — ареалах традиційного розселення з ранніх періодів державності — Х ст. і відображають концентрацію поселень навколо городищ Крутилів І та Богіт — адміністративних центрів, роль яких ще належить уточнити, та навколо городища зеленче (частини майбутньо- го Теребовля). відзначимо, що Теребовль силь- но виділяється переважанням площі більш ніж у десять разів із самого початку функціонуван- ня, у порівнянні з більшістю населених пунктів князівства. значною мірою, це переважання вар- то віднести за рахунок детального дослідження археологічних пам’яток Теребовля, проте, навіть враховуючи цей фактор і порівнюючи Теребовль з населеними пунктами, які розвинулися у ХІІ— ХІІІ ст. можемо упевнено стверджувати про його значне переважання у регіоні протягом усього періоду існування Теребовлянського князівства. Разом із тим, для періоду ХІІ—ХІІІ ст. виділя- ються сільські поселення значних площ (8—10, 15—18, 19—22 га), які розміщені відносно рівно- мірно всією територією князівства, як у басейні Дністра, в районі Прут-Дністровської області так і у басейнах його допливів — Студенець, збруч, Серет, Джурин, Стрипа. Говорячи про вагу на- селених пунктів, можемо стверджувати, що се- ред усіх виділених НП, найбільші за площею (16—35 га) не перевищували 5,8 % у період ХІ ст. (рис. 15). Найбільші НП площею 15—50 га у ХІІ—ХІІІ ст. — не перевищували 1,6 % (рис. 16). загальна кількість НП ХІІ—ХІІІ ст. переважала НП ХІ ст. у 5,5 разів. Отримавши сформовані населені пункти для періодів ХІ, ХІІ—ХІІІ ст., визначивши їхні площі, вагу у системі розселення ми отримали можливість змоделювати середні відстані між населеними пунктами для означених періодів. Для цього ми використали інструмент кластер- ного аналізу «середнє найближче сусідство»®, алгоритм роботи якого детально описаний вище. Результат аналізу населених пунктів ХІ ст. регіону (76 од.) встановив середню від- стань між ними 6,9 км (рис. 17). Для населених пунктів ХІІ—ХІІІ ст. (376 од.) середня відстань між найближчими сусідами становить 2,7 км (рис. 18). і вказує на значно щільніше розсе- лення, яке протягом 100—150 років зменшило відстань між населеними пунктами у 2,5 рази. реконструкція давніх ландшафтів ре- гіону. Ґрунтові покриви для території Тере- бовлянського князівства були оцифровані та перекласифіковані для аналізу з карти ґрунтів масштабу 1 : 25000000 (Карта ґрунтів… 1977) (рис. 19). Основу давньоруського розселення Теребов- лянського князівства склало населення попе- редніх періодів, починаючи з пізнього етапу існування райковецької культури. Людність, рис. 17. Результати розрахунків кластерного аналізу «середнє найб- лижче сусідство» для НП ХІ ст. 47ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. що населяла ці терени у ІХ—Х ст. переважно використовувала комбінації сірих ґрунтів з опідзоленими чорноземами, як і слов’янське населення ранішіх часів. Невелика група по- селень розташована на передкарпатських де- рново-підзолистих ґрунтах. Усі означені типи ґрунтів, які займали сільські поселення ха- рактеризуються з одного боку меншим балом родючості, порівняно з важкими чорноземами, однак з іншого боку — є легшими в обробці, а низинні торф’яні та лучно-болотні ґрунти, які здебільшого займали невеликі поселення площею до 2 га характеризуються надмірною зволоженістю, проте є найбагатшими на міне- ральні речовини. Поглянувши на характер розміщення на- селених пунктів ХІ ст., уже в межах функ- ціонування Теребовлянського князівства, відзначимо, що переважна більшість з них зосереджена на темно-сірих та дерново-серед- ньопідзолистих піщаних. Люди ХІ ст. переваж- но використовували ті самі ґрунти, що і їхні попередники 100—200 років тому. Більш того, кількість їх не сильно збільшилась у порівнян- ні з пам’ятками IX—Х ст. — 105 картованих археологічних пам’яток, що функціонували в ХІ ст. проти 75 пам’яток попереднього періоду (рис. 20). Серед поселень, які існували у ХІІ—ХІІІ ст., як і у попередні періоди, більшість становлять поселення з площею до 2 га. Також, для сіль- ських поселень ХІІ—ХІІІ ст., характерна біль- ша кількість з площею понад 10 га та більша варіативність цих площ. загалом, нами карто- вано 6 поселень з площею від 10 до 30 га у ба- рис. 18. Результати розрахунків кластерного аналізу «середнє найбли- жче сусідство» для НП ХІІ—ХІІІ ст. рис. 19. Співвідношення ґрунтів у межах Теребов- лянського князівства 48 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення сейні Серета та збруча (5) та у басейні Дністра (1) (рис. 21). Поселення, які виникли у ХІІ—ХІІІ ст. про- довжили тенденцію попередніх періодів — від- ходу господарювання від низинних лучно-болот- них ґрунтів і активного освоювання просторів, зайнятих під комбінаціями сірих ґрунтів та опідзолених чорноземів. Такі поселення зафік- совані, до прикладу, у басейні Дністра та його приток — жванчика, Смотрича (нижня течія), збруча (верхня течія) (рис. 21). зазначимо деякі спільні риси у характері зміни площ, із сусіднім, добре дослідженим, ре- гіоном Середнього Подніпров’я. за визначен- ням дослідників у Лісостеповому Придніпров’ї на період ХІІ—ХІІІ ст., кількість великих за площею поселень не перевищувала 7—8 % від їх загальної кількості (Петрашенко 2003, с. 53) подібно до ситуації, що склалася у регіоні Теребовлянського князівства — найбільших населених пунктів площею 16—35 га було не більше 5,8 % у період ХІ ст., та НП площею 15—50 га у ХІІ—ХІІІ ст. не більше 1,6 %. Най- більшу групу у Лісостеповій зоні Подніпров’я складали поселення площею до 2 га, а у Лі- совій зоні правобережного Подніпров’я 2—5 га (Петрашенко 2003, с. 53; Томашевський 2003, с. 26). У Теребовлянському князівстві переваж- ну більшість населених пунктів ХІ ст. (56 од.) становили поселення площею 0,02—2 га. У рис. 20. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст. на карті ґрунтів; тут і на рис. 21: 1 — темно-сірі + чорноземи опідзолені деградовані; 2 — темно-сірі + чорноземи опідзолені; 3 — чорноземи ти- пові + луково-чорноземні; 4 — дерново-середньопідзолисті піщані + чорноземи + карбонатні; 5 — заплавні; 6 — заплані + чорноземи; 7 — торф’яно-болотні 49ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. ХІІ ст. більшість (286 од.) становили поселення площею 0,1—2,8 га. в. О. Петрашенко також відзначала, що найбільші поселення лісосте- пової зони сягають 10 га (Петрашенко 2003, с. 53). У результаті проведеного нами аналізу розподілу за площами ми можемо сказати, що для території Теребовлянського князівства це твердження також є справедливим. Проте, для території Галицької землі і Теребовлянського князівства зокрема, ми фіксуємо збільшення кількості поселень з площею понад 10 га у ХІІ— ХІІІ ст. А. П. Томашевський також відзначив, що існування поселень з площею понад 10 га датуються пізнім періодом — ХІІІ ст., та розта- шовані вони на півдні Київської землі у ареалі болохівського розселення (Томашевський 2003, с. 26). Це територія, що межує зі східним кордо- ном Галицької землі. Оцифровані та перекласифіковані нами ґрун- тові покриви послужили основою для реконс- трукції давніх ландшафтів регіону. Ключем є напрацювання професійного ґрунтознавця С. П. Романчука (Романчук 1981), та запропо- нована ним таблиця, яка демонструє типи лан- дшафтів, що існували на ґрунтах, які зберегли- ся до сьогоднішнього часу (Лоза 2010, с. 244). застосувавши ці дані для нашого дослідження ми можемо зауважити, що переважну біль- шість ландшафтів Теребовлянського князівс- тва складали три типи: широколистяні (52,4 % території), лучно-степові (24,6 %), комбіновані ділянки — широколистяні та лучно-степові (21,3 %). Решта типів ландшафтів — заплав- ні та комбіновані ділянки з лучно-степовими, заплавними та широколистяними становили разом 1,78 % (рис. 22, 23). Поглянувши, як роз- рис. 21. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ—ХІІІ ст. на карті ґрунтів рис. 22. варіації реконструйованих ландшафтів на основі ґрунтових покривів в межах Теребовлянсько- го князівства: I — широколистяні; II — лучно-степо- ві; III — комбіновані ділянки широколистяні та луч- но-степові; IV — заплавні; V — комбіновані ділянки лучно-степові та заплавні; VI — комбіновані ділян- ки лучно-степові та широколистяні рис. 23. Співвідношення реконструйованих лісових масивів на основі ґрунтових покривів рис. 24. Розселення в межах Теребовлянського князівства в ХІ ст. на карті реконструйованих ланд- шафтів 51ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. ташувалися населені пункти ХІ ст. на фоні лан- дшафтів, при першому наближенні, ми можемо зауважити, що переважна більшість з них роз- ташована в зоні комбінованих ділянок — ши- роколистяних та заплавних (рис. 24), тоді як у ХІІ—ХІІІ ст. збільшується кількість населених пунктів розміщених у широколистяних ланд- шафтах (рис. 25). Можливо, це, опосередкова- но, свідчить про зміну типу господарювання, про перехід до іншої системи землеобробітку та більш важких ґрунтів. за умови достатньої кількості даних про давні населені пункти з’являється можливість для реконструкції придатності середовища, а в подальшому — для визначення регіональ- ної щільності населення. Такі моделі успішно розробляються для енеолітичних суспільств з використанням європейських репозитаріїв да- них, які містять інформацію про національні реєстри пам’яток, якість типів ґрунтів, дані про маркери конфліктів в економіці (Harper et al. 2019, p. 94). У нашому розпорядженні є лише вихідні дані створені локально для потреб окремого дослідження. У цьому випадку, ми самостійно створили релятивну базу усіх археологічних пам’яток регіону середньовічного часу, пере- вірили хронологію та залишили для аналізу лише ті пам’ятки, що підходять за критеріями, створили археологічну карту з тематичними шарами пам’яток, провели аналіз рельєфу на предмет виділення водотоків та виділення ба- сейнів для кореляції розселення в межах Те- ребовлянського князівства, виділили населені пункти з археологічних пам’яток, здійснили кластерний аналіз, відцифрували та перек- ласифікували ґрунти, спробували реконстру- ювати давні ландшафти. Тобто, виконали усю підготовчу роботу для застосування аналізу географічної регресії. Однак, така робота могла рис. 25. Розселення в межах Теребовлянського князівства у ХІІ—ХІІІ ст. на карті реконструйова- них ландшафтів 52 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення би бути значно спрощена, за умови наявності національного реєстру даних. При першому наближенні, ми створили не- обхідні вихідні дані для реконструкції моделі ефективності господарювання, заснованої на еколого-морфологічних характеристиках. Ця модель названа «ідеальним вільним розпов- сюдженням» і успішно використовується в архе- ології. Ідея полягає у припущенні, що придат- ність середовища для розселення є функцією негативної доступності ресурсів, залежних від щільності, при цьому придатність зменшується з ростом щільності населення. Модель передба- чає, що найбільш ідеальні середовища існуван- ня у регіоні дослідження зайняті першими, а подальші місця проживання зайняті в порядку придатності (Harper et al. 2019, p. 93). Цей ас- пект розвитку середньовічного суспільства ми залишимо для подальшого дослідження. декілька думок на останок. Археологія простору у сучасних умовах володіє величез- ним масивом інформації яка має бути застосо- вана для реконструкції різних аспектів життя давніх суспільств. зокрема, залучені у нашому дослідженні 710 археологічних пам’яток, які є залишками давніх населених пунктів, міс- тять достатньо характеристик для аналізу цих процесів, завдяки більш ніж столітній історії дослідження регіону середнього Дністра. У се- редньовіччі цей регіон близько 150—200 років існував та розвивався в межах функціонування Теребовлянського князівства. У цій роботі ми зіставили межі князівства, традиційно визна- чені дослідниками із природніми межами водо- збірних басейнів середнього Дністра. значною мірою, там, де дослідники проводили кордони по природніх перешкодах — межі збіглися. На півночі та сході ми розширили територію дослідження розселення відповідно до меж басейнів, що не заперечує усталені кордони, а лише доповнює їх. Цілком зрозуміло, що чіткі адміністративні межі середньовічних утворень встановити важко, однак тенденції у розселен- ні, певним чином, можуть їх уточнити. Результат аналізу картованих археологіч- них пам’яток виявив кілька аспектів у трива- лості існування (рис. 26, 27). Перш за все треба відзначити, що основою системи розселення давньоруського часу у регіоні є пам’ятки, зали- шені людністю райковецької культури. Поряд з цим, процес будівництва нових укріплених по- селень сильно активізувався наприкінці Х ст. Із 17 фортець, які існували у Х ст. 13 — нові, які не містять ранішіх нашарувань (рис. 3). Цей процес ми надійно можемо пов’язати з включенням регіону до зони впливу Давньо- руської держави. зростання кількості фортець, заснованих у ХІ ст. маркує утвердження Тере- бовлянського князівства, як адміністративної рис. 26. Співвідношення іс- нування пам’яток по періодах: 1 — нові пам’ятки; 2 — про- довжили існуваня з поперед- ніх періодів рис. 27. Динаміка виникнення нових та існуван- ня пам’яток з попередніх періодів. хронологія: Х ст. — перше (внутрішнє) коло; ХІ ст. — друге; ХІІ ст. — третє; ХІІІ ст. — четверте (зовнішнє) коло; І — городища, що продовжили існувати з поперед- ніх періодів; ІІ — нові городища; ІІІ — поселення, що продовжили існувати з попередніх періодів; IV — нові поселення; V — могильники, що продов- жили існувати з попередніх періодів; VI — нові мо- гильники 53ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. одиниці Галицької землі. відзначимо, що кіль- кість нових неукріплених поселень збільшила- ся вдвічі (рис. 6). Аналіз пам’яток, які існували протягом ХІІ—ХІІІ ст. засвідчив тенденцію, загальну для більшості регіонів Київської Русі цього періоду — масове зростання укріплених та, особливо, неукріплених сільських поселень. Так, серед усіх поселень, які існували у ХІІ— ХІІІ ст. пам’ятки, які містять нашарування лише цих періодів становлять 89,1 % (рис. 26). Кількість нових укріплених поселень зросла у 1,5 р., неукріплених сільських поселень — у 7,4 р. (рис. 9). Разом з тим, серед пам’яток, які містять нашарування кількох періодів від ІХ до ХІІІ ст. проявилася перерва в існуванні. Пе- реважно, на таких пам’ятках відсутні нашару- вання ХІ ст. (рис. 9), що може бути археологіч- ним підтвердженням завойовницьких походів князя володимира наприкінці Х ст. Таких пам’яток нараховуємо 21 (5 укріплених і 16 не- укріплених). Переважна більшість археологічних пам’яток регіону існували не більше 100—150 років. Серед них, найбільшу кількість становлять пам’ятки ХІІ—ХІІІ ст., розвиток яких був пере- рваний у середині ХІІІ ст. (рис. 28). Пам’яток, що пережили ХІІІ ст. та продовжили існування у подальші періоди XIV—XV ст. нараховуємо 11. відзначимо, що це лише ті, які виникли переважно, у ХІІ ст., спеціально картування пам’яток подальших століть не здійснювалось. Реконструйовані з археологічних пам’яток давні населені пункти розглянуті на двох ета- пах: ХІ ст. — етап складання князівства як окремого соціального утворення та на етапі ХІІ—ХІІІ ст. — часу функціонування князівс- тва у складі Галицької землі. На ранньому ета- пі функціонування спостерігається концентра- ція НП у північній частині князівства, навколо центрів, які традиційно, з ранніх етапів, були осередками соціального життя (Крутилів І, Бо- гіт, Постолівка І). Хронологію існування та со- ціальну роль цих центрів ще належить деталь- но розібрати. Типи населених пунктів, які виділились у ре- зультаті моделювання, дуже чітко відобража- ють ступінь дослідження регіону на мікрорівні. Так, серед населених пунктів ХІ ст. таких, які складаються з укріпленої частини, поселенсь- кої та місця поховання, або неукріплених сіль- ських та могильників — одиниці (рис. 11). Ціл- ком очевидно, що округа укріплених поселень регіону цього періоду сформована недостатньо, хоча ступінь вивчення території один з найви- щих серед усього басейну Дністра. Для періо- ду ХІІ—ХІІІ ст. ми, очікувано, спостерігаємо значне збільшення населених пунктів. зокре- ма, сільських, які складаються з 5—7 окремих «кутків», розташованих на відстані до 500 м один від одного. Разом з тим, співвідношення великих, середніх та малих за площею НП в цілому зберігається протягом ХІ—ХІІІ ст. Кіль- кість найбільших за площею НП (35—50 га) не перевищує 5 %. Переважну більшість станов- лять НП площею від 2 га та менше. Концентра- ція значних за площею сільських НП площею 5—10 га збільшується у басейні Дністра на півдні князівства, де спостерігається достатня кількість ресурсів для розселення після певно- го «запустіння» регіону протягом ХІ ст. Кластерний аналіз, проведений для давніх населених пунктів князівства на двох етапах існування засвідчив такий індекс найближчого сусідства: для населених пунктів ХІ ст. — 6,9 км, для населених пунктів ХІІ—ХІІІ ст. — 2,7 км. Реконструйовані, на основі ґрунтових пок- ривів, ландшафти демонструють переважання широколистяних та лучно-степових ділянок рис. 28. Тривалість існування пам’яток в межах Теребовлянського князівства: 1 — укріплені; 2 — неукріп- лені; 3 — поховальні 54 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення (рис. 22). А серед реконструйованих широко- листяних ландшафтів, відсоток давніх лісів часів середньовіччя сягав 65 % (рис. 23). Дав- ні населені пункти, при першому наближенні, розташовувались на кордонах ландшафтних ділянок, в екотонах, що опосередковано може підтверджувати змішаний тип ведення госпо- дарства. Проте, детально способи господарю- вання давнього населення ще належить встано- вити. Необхідні вихідні дані для реконструкції палеоекономіки на рівні князівства були підго- товлені в ході здійснення моделювання давніх населених пунктів регіону та становитимуть основу подальших досліджень. подяки. Автор статті висловлює щиру подя- ку м. н. с. відділу давньоруської та середньовіч- ної археології А. в. Борисову за використану у цій роботі картографічну основу створену Ю. І. Лозою, яка позначає межі князівств Га- лицької та волинської земель. Ця карта була відцифрована, ректифікована та надана нам для використання А. в. Борисовим, у рамках виконання НДР відділу зі створення бази се- редньовічних археологічних пам’яток («Ма- теріальна основа давньоруської цивілізації: іс- торико-археологічна карта», № держреєстрації 0112U004479). Автор цієї статті також є вико- навцем вказаної розробки. літерАтУрА Афанасьев, Г. Е., Савенко, С. Н., Коробов, Д. С. 2004. Древности Кисловодской котловины. Москва: Научный мир. Борисов, А. в. 2019. Печеніги у Пороссі (територія та кількість населення). Scientific Jornal Virtus, 38, p. 166-171. Борисов, А. в., Манігда, О. в. 2016. Досвід розроб- ки і реалізації бази даних археологічних пам’яток для дослідження систем розселення. Археологія і давня історія України, 3 (20), с. 24-31. Борисов, А. в. 2020. Давньоруське Поросся. Сис- тема заселення. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України. веремейчик, О. М. 1994. Сільські поселення ІX — першої половини XІІІ ст. в межиріччі нижньої течії Десни і Дніпра. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України. возний, І. П. 2009. Історико-культурний роз- виток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в X—XIV ст. 1: Поселення. чер- нівці: золоті литаври. войтович, Л. 2010. Прикарпаття в другій поло- вині І тисячоліття н. е.: найдавніші князівства. Ар- хеологічні дослідження Львівського університету, 45, с. 13-54. Дишлик, О. Марков, С. 2012. Концепція геоінфор- маційної системи Державного історико-культурного заповідника «Тустань». Фортеця: збірник заповід- ника «Тустань», 2, с. 90-98. Карта ґрунтів… 1977. Карта ґрунтів Української РСР 1 : 25000000. Москва: Главное управление гео- дезии и картографии. Карта Украины топографическая 1 : 100000. 1979—1990. Москва: Главное управление геодезии и картографии. Карта Украины топографическая 1 : 50000. 1979—1990. Москва: Главное управление геодезии и картографии. Козак, І., Козак, Г. 2016. Аналіз поселень Ярославсь- кого повіту від II половини XVIII століття із застосу- ванням GIS. Краєзнавство, 3—4 (96—97), с. 57-62. Коробов, Д. С. 2011. Основы геоинформатики в археологии: Учебное пособие. Москва: МГУ. Котляр, М. Ф. 1998. Галицько-волинська Русь. в: Смолій в. А. (ред.) Україна крізь віки. Київ: Альтер- нативи, 5. Кошман, в. І. 2007. Паселішчы міжрэчча Бярэзі- ны і Дняпра ў Х—ХІІІ стст. Мінск: Беларусская навука. Кучинко, М. М. 1999. Волинська земля в X — пер- шій половині XIV ст. Автореферат дисертації д. і. н. ІА НАН України. Лоза, Ю. 2010. Історичний атлас України. Най- давніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько- Волинська держава). Київ: Мапа. Лоза, Ю. 2012. Територіяльний устрій Русі-Ук- раїни (Х—ХІІІ ст.). Атлас. Київ: Мапа. Ляска, в. М. 2012. Підгорайська волость: спроба історико-археологічної реконструкції територіаль- ної організації грядового Побужжя у Княжу добу. Археологічні дослідження Львівського університе- ту, 14—15, с. 107-151. Макаров, Н. А., захаров, С. Д., Бужилова, А. П. 2001. Средневековое расселение на Белом озере. Мос- ква: Языки русской культуры. Манігда, О. в. 2010. Підсумки досліджень давнь- оруських поселень на території західної України у ІІ-й половині ХХ ст. (за матеріалами Наукового ар- хіву ІА НАН України). Археологія і давня історія України, 1: Проблеми давньоруської та середньовіч- ної археології, с. 251-260. Манігда, О. в. 2016. Село Галицької та Волинсь- кої земель (археологічна карта Х—ХІІІ ст.). Авто- реферат дисертації к. і. н. ІА НАН України. Манігда, О. в. 2018. Комплекси Х—ХІІІ ст. з те- риторії волинської та Галицької земель як приклад синхронного побутування керамічних форм. Архео- логія і давня історія України, 4 (29), с. 84-97. Мателешко, Ю. П. 2013. Адміністративно-тери- торіальні одиниці Київської Русі Х—ХІ ст.: Пробле- ми термінології (історіографія питання). Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, 1 (30), с. 152-159. Маярчак, С. П. 2006. Археологічні пам’ятки ІХ— ХІІІ ст. Лівобережжя Середнього Подністров’я. Кам’янець-Подільський: Мошак М. І. Миська, Р. Г. 2009. До питання локалізації літо- писного Моклекова. Матеріали і дослідження з ар- хеології Прикарпаття і Волині, 13, с. 255-262. Миська, Р. Г. 2011. Теребовельська земля в ХІ— ХІІІ ст. (за археологічними джерелами). Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 1, с. 186-209. Михайлина, Л. П. 2007. Слов’яни VIII — X ст. між Дніпром і Карпатами. Київ: ІА НАН України. Панишко, С. Д. 1997. Формування території Во- линської землі у ХІІ — на початку ХIV століття. Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України. Петрашенко, в. О. 2003. Лісостепова зона. в: Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріа- лами південноруських земель). Київ: Шлях, с. 47-62. Пивоваров, С. в. 2006. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дніст- ра (ХІ — перша половина ХІІІ ст.). чернівці: зеле- на Буковина. 55ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. Рожко, в. М. 2012. Теоретичні засади графічної реконструкції дерев’яної наскельної архітектури. Фортеця: збірник заповідника «Тустань», 2, с. 8-20. Романчук, С. П. 1981. Локализация, структура и динамика антропогенных ландшафтов прошлого (методы исследования). в: Есакова, B. А, Истомина, Э. Г. (ред.). Взаимодействие общества и природы в процессе общественной эволюции. Москва: Наука, с. 69-79. Рудий, в. 2002а. Господарство та торговельні зв’язки населення Перемишльської землі в ІХ— ХІІІ ст. Вісник Львівського університету. Серія іс- торична, 37, 1, с. 71-85. Рудий, в. 2002б. Соціальна структура населення Перемишльської землі в ІХ — середині XIV століть. Записки наукового товариства імені Т. Г. Шевчен- ка, ССХLІV: Праці Археологічної комісії, с. 258-263. Русанова, И. П., Тимощук, Б. А. 1993. Языческие святилища древних славян. Москва: Архэ. Средневековое... 2004. Средневековое поселение Настасьино. Москва: ИА РАН. Труды Подмосков- ной экспедиции ИА РАН, 2. Стеблій, Н. Я. 2007. Система заселення Верхнього Подністров’я та Верхнього Попруття у III—VII ст. н. е. (за даними археології). Автореферат дисертації к. і. н. ІА НАН України. Тимофеенко, А. Г. 2014. Эволюция процесса рас- селения на территории Юго-восточной Беларуси с VII века до нашей эры до середины XIII века нашей эры: природные и общественно-политические зако- номерности. Вестник Полоцкого Государственного университета. Серия А. Гуманитарные науки, 1, с. 2-14. Тимощук, Б. О. 1982. Давньоруська Буковина (X — перша половина XIV ст.). Київ: Наукова дум- ка. Томашевський, А. П. 2003. Правобережне Полісся. в: Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріа- лами південноруських земель). Київ: Шлях, с. 4-26. Томашевский, А. П. 2008. Изучение систем засе- ления Овручской волости в Овручском проекте. в: Макаров, Н. А., чернов, С. з. (ред.). Сельская Русь в ІХ—ХVI веках. Москва: Наука, с. 50-73. Томашевський, А. П., Павленко, С. в. 2014. Го- родища и укрепления средневековой Овручской во- лости. в: Толочко, П. П. (ред.). Міста Давньої Русі. Збірка наукових праць пам’яті А. В. Кузи. Київ: Стародавній світ, с. 470-512. Туня, К. 2012. Система заселення в Карпатах у пізньоримський час та на ранніх етапах великого переселення народів. Фортеця: збірник заповідни- ка «Тустань», 2, с. 350-363. Філіпчук, М. А. 2012. Слов’янські поселення VIII—X ст. в Українському Прикарпатті. Львів: Астролябія. Шевченко, Ю. Ю. 1988. Еволюція антропогенних ландшафтів в Низов’ях Десни в І тис. н. е. Друга Чернігівська обласна наукова конференція з істо- ричного краєзнавства, 2, с. 8-9. Ягодинська, М. О. 2015. Давньоруські пам’ятки Західного Поділля X—XIII ст. Автореферат дисер- тації к. і. н. ІА НАН України. Ягодинська, М. О. 2018. Археологічні пам’ятки Тернопільщини: Давньоруські пам’ятки Західного Поділля X—XIII ст. Тернопіль: Терно-граф. Czopek, S., Trybała-Zawiślak, K., Wojceszczuk, N., Osaulczuk, O., Bobak, D., Gębica, P., Jacyszyn, A., Pas- terkiewicz, W., Pawliw, D., Petehyrycz, W., Połtowicz- Bobak, M., Wacnik, A. 2018. Przemiany kulturowo- osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce brązu i we wczesnej epoce żelaza / Культурно-поселенські зміни в басейні річки Вишня в епоху бронзи і за доби раннього заліза в контексті змін доісторичної і ранньосередньовічної ойкумени. Rzeszów: Uniwer- sytet Rzeszówski. Harper, T. K., Diachenko, A., Rassamakin, Yu, Ya, Kennett, J. D. 2019. Ecological dimensions of popula- tion dynamics and subsistence in Neo-Eneolithic East- ern Europe. Journal of Anthropological Archaeology, 53, p. 92-101. Davies, T, Fry, H, Wilson, A, Palmisano, A, Al- taweel, M, Radner, K. 2014 Application of an Entropy Maximizing and Dynamics Model for Understanding Settlement Structure: The Khabur Triangle in the Middle Bronze and Iron Ages. Journal of Archaeologi- cal Science, 43, p. 141-154. García-Contreras Ruiz, G. 2012. Hydrogeological conditions in the medieval settlement pattern in the Northeast valleys of Guadalajara (Spain). In: Variabil- ités environnementales, mutations sociales nature, in- tensités, échelles et temporalités des changements. XXX- II rencontres internationales d’archéologie et d’histoire d’Antibes Sous la direction de F. Bertoncello et F. Brae- mer. Antibes: APDCA, s. 281-291. Malina, O., Šilhavý, J. 2012. Srovnání s možnostmi a výsledky aplikace prostorové statistiky v GIS. Sur- face artefact survey and models of medieval settlement transformation (online). Available at: https://www. academia.edu/6481725 (Accessed 10 December 2019). Manigda, O. 2018. Using GIS methods for determi- nation trends in the formation of habitation localities in a region of middle Dniester basin in the 10th—13th cent. AD. In: International scientific conference «Cultural heritage: research, valorization, promotion»: through science, to cognition of national heritage: program a. abstracts, Chisinau, May 30—31. Chişinau: Institutul patrimoniului cultural, p. 56. NASA The Shuttle Radar Topography Mission (on- line). Available at: https://www2.jpl.nasa.gov/srtm/ cbanddataproducts.html (Accessed 17 October 2019). Tamaškovič, J., Hladík, M. 2015. The research of the settlement structure in the Lower Morava river valley in the Early Medieval Age using GIS and statistical methods (online). Available at: https://www.academia. edu/25890960 (Accessed 19 December 2019). Wehner, D. 2010. Stodorania. Struktury osadnicze stodoran i ich przemiany we wczesnym sredniowieczu (VII — pol. XII w.). Наукові студії: Збірник наукових праць, 3, s. 92-99. REFERENSCES Afanas’ev, G. E., Savenko, S. N., Korobov, D. S. 2004. Drevnosti Kislovodskoj kotloviny. Moskva: Nauchny mir. Borysov, A. V. 2019. Pechenihy u Porossi (terytoriia ta kil- kist naselennia). Scientific Jornal Virtus, 38, p. 166-171. Borysov, A. V., Manihda, O. V. 2016. Dosvid rozrobky i realizatsii bazy danykh arkheolohichnykh pam’iatok dlia doslidzhennia system rozselennia. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 3 (20), s. 24-31. Borysov, A. V. 2020. Davnoruske Porossia. Systema zase- lennia. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy. Veremeichyk, O. M. 1994. Silski poselennia IX — pershoi polovyny XIII st. v mezhyrichchi nyzhnoi techii Desny i Dni- pra. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy. Voznyi, I. P. 2009. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselennia mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v X— XIV st. 1: Poselennia. Chernivtsi: Zoloti lytavry. Voitovych, L. 2010. Prykarpattia v druhii polovyni I ty- siacholittia n. e.: naidavnishi kniazivstva. Arkheolohichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 45, s. 13-54. 56 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Регіони і системи розселення Dyshlyk, O. Markov, S. 2012. Kontseptsiia heoinformat- siinoi systemy Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka «Tustan». Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 90-98. Karta gruntiv… 1977. Karta gruntiv Ukrainskoi RSR 1 : 25000000. Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kar- tografii. Karta Ukrainy topograficheskaya 1 : 100000. 1979—1990. Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii. Karta Ukrainy topograficheskaya 1 : 50000. 1979—1990. Moskva: Glavnoe upravlenie geodezii i kartografii. Kozak, I., Kozak, H. 2016. Analiz poselen Yaroslavskoho povitu vid II polovyny XVIII stolittia iz zastosuvanniam GIS. Kraieznavstvo, 3—4 (96—97), s. 57-62. Korobov, D. S. 2011. Osnovy geoinformatiki v arxeologii: Uchebnoe posobie. Moskva: MGU. Kotliar, M. F. 1998. Halytsko-Volynska Rus. In: Smolii, V. A. (ed.) Ukraina kriz viky. Kyiv: Alternatyvy, 5. Košman, V. I. 2007. Pasieliščy mižrečča Biareziny i Dni- apra ŭ Х—ХІІІ stst. Minsk: Biełarusskaia navuka. Kuchynko, M. M. 1999. Volynska zemlia v X — pershii polovyni XIV st. Avtoreferat dysertatsii d. i. n. IA NAN Ukrainy Loza, Yu. 2010. Istorychnyi atlas Ukrainy. Naidavnishe mynule. Rus (Kyivska derzhava, Halytsko-Volynska derzha- va). Kyiv: Mapa. Loza, Yu. 2012. Terytoriialnyi ustrii Rusi-Ukrainy (Х— ХІІІ st.). Atlas. Kyiv: Mapa. Liaska, V. M. 2012. Pidhoraiska volost: sproba istoryko- arkheolohichnoi rekonstruktsii terytorialnoi orhanizatsii hriadovoho Pobuzhzhia u Kniazhu dobu. Arkheolohichni doslidzhennia Lvivskoho universytetu, 14—15, s. 107-151. Makarov, N. A. Zakharov, S. D., Buzhilova, A. P. 2001. Srednevekovoe rasselenie na Belom ozere. Moskva: Yazyki russkoj kul’tury. Manihda, O. V. 2010. Pidsumky doslidzhen davnoruskykh poselen na terytorii Zakhidnoi Ukrainy u II-I polovyni XX st. (za materialamy Naukovoho arkhivu IA NAN Ukrainy). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1: Рroblemy dav- noruskoi ta serednovichnoi arkheolohii, s. 251-260. Manihda, O. V. 2016. Selo Halytskoi ta Volynskoi zemel (arkheolohichna karta X—XIII st.). Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy. Manihda, O. V. 2018. Kompleksy X—XIII st. z terytorii Volynskoi ta Halytskoi zemel yak pryklad synkhronnoho pobutuvannia keramichnykh form. Arkheolohiia i davnia is- toriia Ukrainy, 4 (29), s. 84-97. Mateleshko, Yu. P. 2013. Administratyvno-terytorialni odynytsi Kyivskoi Rusi Х—ХІ st.: Problemy terminolohii (is- toriohrafiia pytannia). Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho uni- versytetu. Seriia: Istoriia, 1 (30), s. 152-159. Maiarchak, S. P. 2006. Arkheolohichni pam’iatky IX—XIII st. Livoberezhzhia Serednoho Podnistrov’ia. Kam’ianets-Podil- skyi: Moshak M. I. Myska, R. H. 2009. Do pytannia lokalizatsii litopysnoho Moklekova. Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykar- pattia i Volyni, 13, s. 255-262. Myska, R. H. 2011. Terebovelska zemlia v XI—XIII st. (za arkheolohichnymy dzherelamy). Materialy i doslidzhennia z arkheolohii Prykarpattia i Volyni, 1, s. 186-209. Mykhailyna, L. P. 2007. Slov’iany VIII—X st. mizh Dni- prom i Karpatamy. Kyiv: IA NAN Ukrainy. Panyshko, S. D. 1997. Formuvannia terytorii Volynskoi zemli u XII — na pochatku XIV stolittia. Avtoreferat dysertat- sii k. i. n. IA NAN Ukrainy. Petrashenko, V. O. 2003. Lisostepova zona. In: Mot- sia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden- noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 47-62. Pyvovarov, S. V. 2006. Serednovichne naselennia mezhy- richchia Verkhnoho Prutu ta Serednoho Dnistra (XI — persha polovyna XIII st.). Chernivtsi: Zelena Bukovyna. Rozhko, V. M. 2012. Teoretychni zasady hrafichnoi re- konstruktsii derev’ianoi naskelnoi arkhitektury. Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 8-20. Romanchuk, S. P. 1981. Lokalizatsiia, struktura i dinami- ka antropogennykh landshaftov proshlogo (metody issledova- niia). In: Esakova, B. A, Istomina, E. G. (eds.). Vzaimodeistvie obshchestva i prirody v protsesse obshchestvennoi evoliutsii. Moskva: Nauka, s. 69-79. Rudyi, V. 2002. Hospodarstvo ta torhovelni zv’iazky nase- lennia Peremyshlskoi zemli v IX—XIII st. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna, 37 (1), s. 71-85. Rudyi, V. 2002. Sotsialna struktura naselennia Peremy- shlskoi zemli v IX — seredyni XIV stolit. Zapysky naukovoho tovarystva imeni T. H. Shevchenka, ССХLІV: Pratsi Arkhe- olohichnoi komisii, s. 258-263. Rusanova, I. P., Timoshhuk, B. A. 1993. Yazycheskie svya- tilishha drevnikh slavyan. Moskva: Arkhe. Srednevekovoe... 2004. Srednevekovoe poselenie Nastas’ino. Moskva: IA RAN. Trudy Podmoskovnoj ekspediczii IA RAN, 2. Steblii, N. Ya. 2007. Systema zaselennia Verkhnoho Podnis- trovia ta Verkhnoho Popruttia u III—VII st. n. e. (za danymy arkheolohii). Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA NAN Ukrainy. Timofeenko, A. G. 2014. Evolyucziya proczessa rasseleniya na territorii Yugo-Vostochnoj Belarusi s VII veka do nashej ery do serediny XIII veka nashej ery: prirodnye i obshhest- venno-politicheskie zakonomernosti. Vestnik Poloczkogo Go- sudarstvennogo universiteta. Seriya A. Gumanitarnye nauki, 1, s. 2-14. Tymoshchuk, B. O. 1982. Davnoruska Bukovyna (X — per- sha polovyna XIV st.). Kyiv: Naukova dumka. Tomashevskyi, A. P. 2003. Pravoberezhne Polissia. In: Motsia, O. P. (ed.). Selo Kyivskoi Rusi (za materialamy pivden- noruskykh zemel). Kyiv: Shliakh, s. 4-26. Tomashevskij, A. P. 2008. Izuchenie sistem zaseleniya Ovruchskoj volosti v Ovruchskom proekte. In: Makarov, N. A., Chernov, S. Z. (eds.). Sel’skaya Rus’ v ІX—XVI vekax. Moskva: Nauka, s. 50-73. Tomashevskyi, A. P., Pavlenko, S. V. 2014. Horodyshcha y ukreplenyia srednevekovoi Ovruchskoi volosty. In: Tolo- chko, P. P. (ed.). Mista Davnoi Rusi. Zbirka naukovykh prats pam’iati A. V. Kuzy. Kyiv: Starodavnii svit, s. 470-512. Tunia, K. 2012. Systema zaselennia v Karpatakh u piz- norymskyi chas ta na rannikh etapakh Velykoho pereselennia narodiv. Fortetsia: zbirnyk zapovidnyka «Tustan», 2, s. 350- 363. Filipchuk, M. A. 2012. Slov’ianski poselennia VIII—X st. v Ukrainskomu Prykarpatti. Lviv: Astroliabiia. Shevchenko, Yu. Yu. 1988. Evoliutsiia antropohen- nykh landshaftiv v Nyzov’iakh Desny v I tys. n. e. Druha Chernihivska oblasna naukova konferentsiia z istorychnoho kraieznavstva, 2, s. 8-9. Yahodynska, M. O. 2015. Davnoruski pam’iatky Zakhidno- ho Podillia X—XIII st. Dysertatsiia k. i. n. IA NAN Ukrainy. Yahodynska, M. O. 2018. Arkheolohichni pam’iatky Ter- nopilshchyny: Davnoruski pam’iatky Zakhidnoho Podillia X—XIII st. Ternopil: Terno-hraf. Czopek, S., Trybała-Zawiślak, K., Wojceszczuk, N., Osaulc- zuk, O., Bobak, D., Gębica, P., Jacyszyn, A., Pasterkiewicz, W., Pawliw, D., Petehyrycz, W., Połtowicz-Bobak, M., Wacnik, A. 2018. Przemiany kulturowo-osadnicze w dorzeczu rzeki Wiszni w epoce brązu i we wczesnej epoce żelaza / Kulturno-poselen- ski zminy v baseini richky Vyshnia v epokhu bronzy i za doby rannoho zaliza v konteksti zmin doistorychnoi i rannosered- novichnoi oikumeny. Rzeszów: Uniwersytet Rzeszówski. Harper, T. K., Diachenko, A., Rassamakin, Yu, Ya, Ken- nett, J. D. 2019. Ecological dimensions of population dynam- ics and subsistence in Neo-Eneolithic Eastern Europe. Jour- nal of Anthropological Archaeology, 53, p. 92-101. Davies, T, Fry, H, Wilson, A, Palmisano, A, Altaweel, M, Radner, K. 2014 Application of an Entropy Maximizing and Dynamics Model for Understanding Settlement Structure: The Khabur Triangle in the Middle Bronze and Iron Ages. Journal of Archaeological Science, 43, p. 141-154. García-Contreras Ruiz, G. 2012. Hydrogeological conditions in the medieval settlement pattern in the Northeast valleys of Guadalajara (Spain). In: Variabilités environnementales, mu- tations sociales nature, intensités, échelles et temporalités des changements. XXXII rencontres internationales d’archéologie et d’histoire d’Antibes Sous la direction de F. Bertoncello et F. Braemer. Antibes: APDCA, s. 281-291. Malina, O., Šilhavý, J. 2012. Srovnání s možnostmi a výsledky aplikace prostorové statistiky v GIS. Surface arte- fact survey and models of medieval settlement transformation (online). Available at: https://www.academia.edu/6481725 (Accessed 10 December 2019). 57ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Манігда, О. В. Моделювання населених пунктів ХI—ХІІІ ст. Manigda, O. 2018. Using GIS methods for determination trends in the formation of habitation localities in a region of middle Dniester basin in the 10th—13th cent. AD. In: Inter- national scientific conference «Cultural heritage: research, valorization, promotion»: through science, to cognition of na- tional heritage: program a. abstracts, Chisinau, May 30—31. Chişinau: Institutul patrimoniului cultural, p. 56. NASA The Shuttle Radar Topography Mission (online). Available at: https://www2.jpl.nasa.gov/srtm/cbanddataprod- ucts.html (Accessed 17 October 2019). Tamaškovič, J., Hladík, M. 2015. The research of the settle- ment structure in the Lower Morava river valley in the Early Medieval Age using GIS and statistical methods (online). Available at: https://www.academia.edu/25890960 (Accessed 19 December 2019). Wehner, D. 2010. Stodorania. Struktury osadnicze stodor- an i ich przemiany we wczesnym sredniowieczu (VII — pol. XII w.) Naukovi studii: Zbirnyk naukovykh prats, 3, s. 92-99. O. V. Manigda ThE MOdELLINg OF ThE SETTLEMENTS OF 11th— 13th CENTuRIES. BASINg ON ThE ARChAEOLOgICAL SITES REMAINS OF TEREBOVLYA PRINCEdOM The purpose of the paper is to construct the model reconstructing the settlement structure inside the bor- der of the Terebovlya princedom. The different types of archaeological sites since 10th till 13th cent. have been analyzed. These 710 sites are the source for re- searching the region’s settlement structure and the reconstruction of the settlements is based on it. Soil coverings are analyzed and landscape types are recon- structed based on soil types. These tasks were realized by implementing the GIS «The Settlements of The Ter- ebovlya Princedom». The analysis of mapped archaeological sites has re- vealed the several aspects in the terms of existence. In particular the process of construction of new fortified settlements was intensified at the end of the 10th cent. We can reliably associate this process with the inclu- sion of the region in the area of influence of the Old Rus state. Increase of the number of fortresses in the 11th cent. marks the establishment of the Terebovlya Princedom as an administrative unit of the Galician Land. The analysis of the sites existed during the 12th— 13th cent. is testified to the tendency of the massive growth of fortified and especially, non-fortified rural settlements. This tendency is common to most regions of Old Rus state during that period. The number of new fortified settlements increased in 1.5 times, the number of new rural settlements — in 7.4 times. But what is particularly different is the lacuna in chronology of settlements dating by 10th—13th cent. Mostly, these sites do not contain layers of 11th centu- ry. This fact may be the archaeological proof of the con- quests of Prince Volodymyr at the end of the 10th cen- tury in the region of Middle Dniester. Two stages of existence of the settlements recon- structed from archaeological sites are considered. At the early stage of functioning (11th cent.) there is a con- centration of settlements in the northern part of the princedom, around the centers of social life tradition- ally, from the early periods (Krutyliv I, Bohit, Postoliv- ka I). The chronology and the social role of these cent- ers is the question which should be detailed. A two-stage cluster analysis, conducted for the an- cient settlements revealed such degree of neighborhood: for the settlements of 11th cent. the average nearest neighbor index is about 6.9 km and for the settlements of 12th—13th cent. this number is about 2.7 km. The economic aspect of the settlement structure is shown through using of soils and landscapes by ancient society. The reconstructed landscapes based on the soil cover, shows us a dominance of deciduous (leaved) and meadow-steppe areas on this territory. And among the reconstructed deciduous landscapes, the percentage of ancient forests reached 65 % in the Middle Ages. At the first look the ancient settlements were located on the borders of landscapes, in ecotones, which indirectly, can confirm the mixed type of management (farming). The necessary baseline and supplementary data were prepared for the reconstruction of the paleo-econ- omy during the process of modeling the settlements structure of the region and will form the basis for fur- ther research. Keywords: settlements, the index of the nearest neighborhood, reconstruction of landscapes, settlement structure, Terebovlya princedom. Одержано 24.12.2019 МАнігдА ольга Володимирівна, кандидат іс- торичних наук, науковий співробітник відділу ар- хеології Києва, учений секретар, Інститут археоло- гії НАН України, пр. Героїв Сталінграду, 12, Київ, 04210, Україна. MANIhdA Olha V., Candidate of Historical Sciences, Research Officer, Scientific Secretary, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0001-9819-8059; e-mail: manigda_olga@iananu.org.ua.

Схожі ресурси