«Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16949 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю / М. Гончаренко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 210-212. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859744371757285376 |
|---|---|
| author | Гончаренко, М. |
| author_facet | Гончаренко, М. |
| citation_txt | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю / М. Гончаренко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 210-212. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-01T20:47:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
210
26. ЛВІА РАН. – Р. III, № 928, п. 27.
27. Два проекта Э. И. Жибера // Строитель. – 1899. – №19–20. – С. 736–753.
28. Костели Польщі та Прибалтики зі ступінчастими щипцями на головних фасадах: Коло,
парафіяльний костел Св. Хреста, XIV – поч. XV ст.; Кшценцице, парафіяльний костел
Св. Прокопа, 1531–1542 рр.; Краків, костел Тіла Христова, близько 1500 р.; Познань, псал-
тирня, 1512 р.; Гдиня, церква Св. Катерини, перша половина XIV ст.; Рига, церква Св. Іоанна,
перша половина XIV ст. та ін.
29. Матеріали досліджень замку князів Острозьких у Старокостянтинові, здійснених автором
у 1970 р. (рукопис).
30. Памятники архитектуры и градостроительства Украинской ССР: Иллюстрированный
справочник-каталог: В 4 т. – К., 1983–1986, 1985. – Т. 2.
31. Рафальский Л. Путешествие по Острожскому уезду Волынской губернии в 1864–1865 г. –
Почаев, 1872.
31. Вiuletyń historji sztuki i kultury. – Marzec; Warszawa, 1935. – R. III. – № 3. – C. 165–167.
Марія Гончаренко
(Київ)
«ТВОРчА АРХІТЕКТУРНА МАйСТЕРНЯ “В. ШКРОГАлЬ”».
ПОШУКИ СТИлЮ
Персональні архітектурні майстерні як незалежні проектні організації почали виникати
в Україні на початку 1990-х рр. Їхня поява урізноманітнила й поглибила архітектурний творчий
процес, створила умови для явного конкурентного існування творчих особистостей. Професія ар-
хітектора, яка тривалий час була обмежена рамками керованого державою існування, отримала
можливість спонтанного саморозвитку. З початком ринкових реформ, послабленням директивих
впливів в Україні в архітектурній практиці виникли умови для вияву особистісних творчих за-
думів та експерементувань. На цьому тлі прискорився процес появи сильних творчих колекти-
вів і лідерів. Серед таких колективів свою нішу в сучасному українському архітектурному процесі
займає й київське приватне підприємство «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”» (ПП
«ТАМ “В. Шкрогаль”»).
«Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”» була заснована в лютому 1990 р. в межах
державної проектної організації «Київпроект». Із 1998 р. існує самостійно як ПП «ТАМ “В. Шкро-
галь”» (атестаційне свідоцтво № 44 Спілки архітекорів України отримано 20 березня 1991 року;
у ньому йдеться про надання В. Шкрогалю права на самостійну творчу діяльність на території
України, утворення власного проектного бюро та його філій, керівництво творчо-виробничим
підприємством) і має свій логотип (знак для товарів і послуг), затверджений Державним департа-
ментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (2006 р.). Творча майстер-
ня «В. Шкрогаль» стала одним із переможців проведеного Державним Комітетом будівництва,
архітектури та житлової політики України конкурсу на кращі будинки та комплекси житлово-
цивільного та промислового призначення, прийняті в експлуатацію в 2000 р. в Україні, отримала
Диплом третього ступеня (наказ Держбуду України № 157 від 31.07.2001) за високу якість проекту-
вання житлового будинку на вул. Пожарській, 4 в Києві 1.
Творчий керівник і директор майстерні ПП «ТАМ “В. Шкрогаль”» Володимир Михайлович
Шкрогаль – архітектор, член-кореспондент Української академії архітектури (від 2003 р.), член
Національної спілки архітекторів України, нагороджений Орденом Святого Рівноапостольного
князя Володимира третього ступеня (2004 р.), має почесне звання «Лицар Вітчизни» (2007 р.).
Для розуміння й умотивування спрямування його творчої діяльності слід додати кіль-
ка фактів із біографії. У 1973 р. В. Шкрогаль закінчив архітектурний факультет Київського
інженерно-будівельного інституту (нині – КНУБА), де на той час викладали такі талановиті
творчі особистості, як Ю. Химич (малюнок) 2, Я. Штейнберг (містобудування) 3, О. Хорхот (архі-
тектура промислових будівель) 4, В. Чепелик (історія архітектури) 5. Саме В. Чепелик, за словами
211
В. Шкрогаля, привернув його пильну увагу до національної архітектури, її розвитку. Плідними
для професійного становлення митця були й 25 років праці в Київпроекті, де безпосередньо в од-
ному колективі він працював із такими відомими архітекторами, як А. Добровольський 6, О. Ма-
линовський 7, А. Мілецький 8, і брав участь у створенні таких об’єктів, як Автоматична станція на
вул. Софіївській, 11 (за цей будинок, парадоксально, але факт, що відповідає часові, не колектив, а
саме організація отримала Диплом першого ступеня, що є виразною ознакою тогочасного стану в
професії), Універсам на просп. В. Маяковського, Центральний гастроном на просп. Перемоги, 47
у Києві; Комбінат харчування та Станція юних техніків на вул. Героїв Сталінграда в м. Кіровакані
(Вірменія) та ін. Своїм внутрішнім професійним орієнтиром, духовно спорідненим собі архітек-
тором В. Шкрогаль вважає всесвітньознаного американського архітектора Франка Ллойда Райта 9,
який у своїй творчій концепції дотримувався виразних феноменологічних підходів до архітектури
як до другої, антропогенної, природи, і на запитання «Чим є стиль для архітектора?» відповідав:
«Стиль є наслідком характеру» 10.
Розглядаючи доволі розмаїтий творчий доробок ПП «ТАМ “В. Шкрогаль”» можна виділити
три складові, що формують його архітектурний образ. Перша – стилістика сучасної авангардної
архітектури в руслі новітнього постмодернізму (житлові будинки на перетині проспектів Правди
та Радянської України в Подільському р-ні, офісно-житловий комплекс на вул. Туманяна, 15 та
житлові будинки на вул. Марини Раскової, 4 та 52 в Дніпровському р-ні, житловий комплекс на
вул. Академіка Костичева та Академіка Вільямса в Голосіївському р-ні Києва); друга – стилісти-
ка історичних рефлексій (житловий будинок на вул. Леніна в Судаку, забудова вул. Кожемяцької,
10–22 в урочищі Гончарі-Кожум’яки в Києві, Свято-Миколаївський храм у с. Чайки Богуслав-
ського р-ну Київської обл.) та третя – український архітектурний модерн (житлові будинки на вул.
Гоголівській, 36, Щербакова, 42 в Шевченківському р-ні, Пожарського, 4 в Дніпровському р-ні;
усі – у Києві). Остання спрямованість у творчості В. Шкрогаля видається не черговими ремініс-
ценціями, а продовженням розвитку українського архітектурного стилю, який певний час існував
латентно й за сприйятливих умов знов отримує можливість активно розвиватися. Так, цей стиль
як напрямок пошуків української архітектури не закінчився в 1920-х рр., а мав спорадичну з’яву в
1930-х та 1950-х р. і ось тепер, у кінці XX – на початку XXI ст. Так хочеться думати – природнім чи-
ном на це «хочеться» впливає те почуття, що кандидат мистецтвознавства, проректор Львівської
національної академії Роман Яців називає «тугою за справжністю» 11.
Тож, якщо поставити собі запитання «Чи допускає сучасна заіндустріалізована техно-
логія будівництва особистісний підхід до створення архітектурного образу і чи не є сучасні
будівельні технології “прокрустовим ложем” архітектури?», то аналізуючи архітектурні твори
«ТАМ “В. Шкрогаль”», починаєш думати, що будівлі й у стилістиці сучасної новітньої архітек-
тури можуть мати певну нову аутентичність національної культури.
Проте, щоб ця нова аутентичність стала «видимою», потрібна праця архітектурних крити-
ків, можливо, навіть більше, ніж праця архітекторів-практиків, з огляду на сам факт «нелегально-
го» існування архітектурних критиків, на відміну від мистецтвознавців, яких професійно готують
у навчальних закладах і спеціальність яких зафіксована ВАКом України. Отже, існування архітек-
турних критиків як окремої та невід’ємної ланки архітектурної професії є великою проблемою, що
загострилася з ліквідацією в другій половині 2007 р. Науково-дослідного інституту теорії та історії
архітектури і містобудування (НДІТІАМ), підпорядкованого Міністерству регіонального розви-
тку й будівництва, – інституту, який мав аспірантуру і можливість готувати кадри за спеціаль-
ністю 18.00.01 – «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури» (раніше ця спеціальність
звучала як «Теорія та історія архітектури») і який був чи не останньою суто науковою установою –
фрагментом ліквідованої в 1963 р. Академії архітектури України (з 1956 р. – Академія будівництва
і архітектури УРСР).
У тій умовній послідовності, в річищі якої протікає розвиток архітектури як форми куль-
тури, неабияку вагу має самоусвідомлення архітектури, яке відбувається значною мірою завдяки
архітектурній критиці, і зайве доводити очевидну річ – відсутність досконалої, розвинутої архі-
тектурної критики безпосередньо загрожує нашому середовищу, яке на рівні свідомості й підсві-
домості впливає на культурну структурованість нашого суспільства, і, зрештою, стримує розвиток
інформаційного професійного поля.
212
1 Творческая архитектурная мастерская «В. Шкрогаль»: Проспект. – К., 2007.
2 Химич Юрій Іванович (1928–2003) – архітектор, художник. Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1990 р.).
Викладав у КІБІ (1964–1985) та КХІ (з 1984 р.). Професор (з 1989 р.). Створив великі живописні серії
пам’яток архітектури України – Галичини, Криму, Києва, Львова, Чернігова та інших міст; серію пам’яток
дерев’яного зодчества півночі Росії.
3 Штейнберг Яків Аронович (1896–1982) – архітектор-художник, канд. архіт. (з 1947 р.), чл.-кор. АА УРСР (з
1946 р.), чл.-кор. АБіА УРСР (1958–1963). Викладав у ХІБІ (нині– ХНУБА, з 1923 р.), згодом – у КІБІ (нині –
КНУБА). За його проектами споруджені громадські та житлові будівлі в Донецьку, Києві, Харкові, Гаграх.
Представник конструктивізму.
4 Хорхот Олександр Якович (1907–1993) – архітектор, заслужений архітектор УРСР (з 1970 р.), доктор архіт.
(з 1967 р.), професор КІБІ (з 1963 р.). Викладав у КІБІ (нині – КНУБА). Автор промислових споруд у Києві,
Сталінграді, Москві, Горькому; генеральних планів (у колективі) Запоріжжя, окремих районів Черкас,
Тернополя, Калуша, Одеси, Львова, Києва; низки книг з питань планування та архітектури промислових
підприємств. Почесний член УАА (з 1992 р.).
5 Чепелик Віктор Васильович (1927–1999) – архітектор, канд. архіт. (з 1964 р.), дійсний член УАА (з 1993 р.),
професор (з 1987 р.). Викладав у КНУБА (КІБІ) з 1958 р. Займався дослідженням історії архітектури, зокре-
ма зачатків і розвитку українського архітектурного модерну. Автор книг «Київський осередок розвитку на-
родних традицій в архітектурі початку 20 століття» (1986), «Архітектура і мова» (1991), «Зодчі середньовіччя
і Нового часу (VI–XIX ст.)» (1991); «Український архітектурний модерн» (2000).
6 Добровольський Анатолій Володимирович (1910–1988) – архітектор, заслужений будівельник УРСР
(з 1960 р.), дійсний член АА УРСР (1950–1956), дійсний член АБіА СРСР та АБіА УРСР (1956–1966), про-
фесор КХІ (з 1965 р.), академік АМ СРСР (з 1972 р.). Головний архітектор Києва (1950–1955). Проектував
громадські та житлові будинки, зокрема на Хрещатику 23, 25, 27; на вул. Червоноармійській, 48–52; Бу-
динок художників на Львівській пл. в Києві, аеропорт у Борисполі та ін. Лауреат Державної (Сталінської)
премії СРСР (1950, 1951 рр.). Викладав у КІБІ (1947–1949), у КХІ (з 1961 р.). Автор понад 30 наукових праць.
7 Малиновський Олександр Іванович (1915–1976) – архітектор. Працював у Київпроекті, проектував
громадські та житлові будівлі в Києві (Хрещатик, 23, 25, 27, Міська Рада; вул. Червоноарміська, 6, 20, 36
тощо), аеровокзал у Борисполі та ін. Викладав у КДХІ. Брав участь у військових діях Другої світової війни
(1941–1945).
8 Мілецький Авраам Мойсейович (1918–2004) – архітектор. Лауреат Державної премії СРСР (1967). Проекту-
вав громадські та житлові будівлі в Києві, зокрема Палац піонерів та школярів, Парк Вічної Слави воїнам
Великої Вітчизняної війни з обеліском Слави невідомому солдату, Меморіально-поховальний комплекс
на Байковому цвинтарі тощо. Був керівником і головним архітектором проекту історико-археологічного
парку-музею «Стародавній Київ» (кінець 1960-х рр.); пам’ятники в с. Нові Петрівці Київської обл., у Торгаю
на Ельбі (Німеччина). Викладав у КІБІ та КХІ (з 1962 р.). Брав участь у бойових діях Другої світової війни
(1941–1945). Почесний член УАА та МАА. Від 1991 р. жив в Ізраїлі.
9 Френк Ллойд Райт (1869–1959) – американський архітектор (мав незавершену архітектурну освіту). За-
сновник т. зв. «органічної архітектури». Автор багатьох праць з архітектури, серед яких: «Автобіографія»
(Нью-Йорк, 1932); «Органічна архітектура: архітектура демократії» (Лондон, 1939); «Майбутнє
архітектури» (М., 1960; рос. мовою).
10 Мастера архитектуры об архитектуре. – М., 1972. – С. 194.
11 Яців Р. Туга за справжністю // Літературна Україна. – 2008. – 4 грудня. – С. 1, 3.
Віктор Завада
(Київ)
ОСОблИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНИХ СТИлІВ
У ТРАДИЦІйНОМУ САКРАлЬНОМУ бУДІВНИЦТВІ ПОлІССЯ
Однією з важливих умов об’єктивної та науково обґрунтованої оцінки будь-якого історико-
архітектурного явища (певної художньо-стильової течії, національної або регіональної школи,
конкретного історичного типу будівель і навіть окремої споруди чи ансамблю) є, як відомо, його
розгляд у контексті найголовніших тенденцій і течій світового зодчества. До числа найбільш по-
ширених в архітектурній науці показників історико-культурної та художньої цінності старовин-
них зразків мистецтва будівництва слід віднести, зокрема, їхнє місце в загальному процесі форму-
вання та еволюції історичних стилів. Традиційна увага дослідників саме до цього аспекту історії
архітектури була зумовлена передусім універсальним характером процесів стилеутворення, які в
явній або прихованій формі пронизували практично всі ланки духовної та матеріальної культури,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16949 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0042 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T20:47:44Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гончаренко, М. 2011-02-17T18:44:12Z 2011-02-17T18:44:12Z 2009 «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю / М. Гончаренко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 210-212. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0042 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16949 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Архітектура «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю Article published earlier |
| spellingShingle | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю Гончаренко, М. Архітектура |
| title | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю |
| title_full | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю |
| title_fullStr | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю |
| title_full_unstemmed | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю |
| title_short | «Творча архітектурна майстерня “В. Шкрогаль”». Пошуки стилю |
| title_sort | «творча архітектурна майстерня “в. шкрогаль”». пошуки стилю |
| topic | Архітектура |
| topic_facet | Архітектура |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16949 |
| work_keys_str_mv | AT gončarenkom tvorčaarhítekturnamaisternâvškrogalʹpošukistilû |