Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)

Опрацювання матеріалів, отриманих за перші п’ять років розкопок селища давньоруської і монгольсько-литовської доби в урочищі Рославське на околиці с. Ходосівка у південних передмістях Києва дозволяє характеризувати певні особливості матеріальної та деяких елементів духовної культури досліджуваного с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Археологія і давня історія України
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Готун, І.А., Гунь, М.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schlagworte:	Матеріальна культура доби середньовіччя
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169498
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.) / І.А. Готун, М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 368-385. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169498
record_format	dspace
spelling	Готун, І.А. Гунь, М.О. 2020-06-15T17:51:14Z 2020-06-15T17:51:14Z 2020 Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.) / І.А. Готун, М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 368-385. — Бібліогр.: 80 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.02.29 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169498 904.23(477.75)“12” Опрацювання матеріалів, отриманих за перші п’ять років розкопок селища давньоруської і монгольсько-литовської доби в урочищі Рославське на околиці с. Ходосівка у південних передмістях Києва дозволяє характеризувати певні особливості матеріальної та деяких елементів духовної культури досліджуваного соціально-економічного феномену. Робота присвячена зібраному за означений період комплексу скляних прикрас населення пам’ятки. Основна увага зосереджена на браслетах, кількість яких на одиницю відкритої площі перевищує показники низки синхронних міст. Вказана риса пункту на тлі загальноруських тенденцій побутування цих предметів виступає додатковим аргументом своєрідності названого осередку. Large-scale studies of medieval non-fortified points of Southern Rus conducted mainly during the last quarter of XX century within the framework of the targeted program developed by O. P. Motsya, demonstrated quite convincingly the high level of development of Old Russian settlement structures and fully parity relations in the mentioned period between the cities and their outskirts. Somewhat later, when the respective excavations were being deployed, similar conclusions were drawn by experts studying the settlements of Northern Rus. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Матеріальна культура доби середньовіччя Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.) Glass Adornments from the Hodosivka-Roslavske Settlement (Discoveries of 2007—2011) Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)
spellingShingle	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.) Готун, І.А. Гунь, М.О. Матеріальна культура доби середньовіччя
title_short	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)
title_full	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)
title_fullStr	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)
title_full_unstemmed	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)
title_sort	скляні прикраси з поселення ходосівка-рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)
author	Готун, І.А. Гунь, М.О.
author_facet	Готун, І.А. Гунь, М.О.
topic	Матеріальна культура доби середньовіччя
topic_facet	Матеріальна культура доби середньовіччя
publishDate	2020
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Glass Adornments from the Hodosivka-Roslavske Settlement (Discoveries of 2007—2011)
description	Опрацювання матеріалів, отриманих за перші п’ять років розкопок селища давньоруської і монгольсько-литовської доби в урочищі Рославське на околиці с. Ходосівка у південних передмістях Києва дозволяє характеризувати певні особливості матеріальної та деяких елементів духовної культури досліджуваного соціально-економічного феномену. Робота присвячена зібраному за означений період комплексу скляних прикрас населення пам’ятки. Основна увага зосереджена на браслетах, кількість яких на одиницю відкритої площі перевищує показники низки синхронних міст. Вказана риса пункту на тлі загальноруських тенденцій побутування цих предметів виступає додатковим аргументом своєрідності названого осередку. Large-scale studies of medieval non-fortified points of Southern Rus conducted mainly during the last quarter of XX century within the framework of the targeted program developed by O. P. Motsya, demonstrated quite convincingly the high level of development of Old Russian settlement structures and fully parity relations in the mentioned period between the cities and their outskirts. Somewhat later, when the respective excavations were being deployed, similar conclusions were drawn by experts studying the settlements of Northern Rus.
issn	2227-4952
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169498
citation_txt	Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.) / І.А. Готун, М.О. Гунь // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 368-385. — Бібліогр.: 80 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT gotunía sklâníprikrasizposelennâhodosívkaroslavsʹkezamateríalami20072011rr AT gunʹmo sklâníprikrasizposelennâhodosívkaroslavsʹkezamateríalami20072011rr AT gotunía glassadornmentsfromthehodosivkaroslavskesettlementdiscoveriesof20072011 AT gunʹmo glassadornmentsfromthehodosivkaroslavskesettlementdiscoveriesof20072011
first_indexed	2025-11-27T04:42:18Z
last_indexed	2025-11-27T04:42:18Z
_version_	1850796905315958784
fulltext	368 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) УДК 904.23(477.75)“12” DOI: 10.37445/adiu.2020.02.29 І. А. Готун, М. О. Гунь склЯні прикрАси З поселеннЯ ходосіВкА-рослАВське (за матеріалами 2007—2011 рр.) Опрацювання матеріалів, отриманих за перші п’ять років розкопок селища давньоруської і мон- гольсько-литовської доби в урочищі Рославське на околиці с. Ходосівка у південних передмістях Києва дозволяє характеризувати певні особливості ма- теріальної та деяких елементів духовної культури досліджуваного соціально-економічного феномену. Робота присвячена зібраному за означений період комплексу скляних прикрас населення пам’ятки. Основна увага зосереджена на браслетах, кількість яких на одиницю відкритої площі перевищує показ- ники низки синхронних міст. Вказана риса пунк- ту на тлі загальноруських тенденцій побутування цих предметів виступає додатковим аргументом своєрідності названого осередку. Ключові слова: скляні браслети та намисти- ни, прикраси, поселення Ходосівка-Рославське, дав- ньоруський та монгольсько-литовський періоди. завдяки очоленим О. П. Моцею масштабним розкопкам неукріплених пунктів півдня Русі, у результаті яких було сформульовано висно- вок щодо високого рівня розвитку селищних структур середньовічної доби і паритетних від- носин між містами та селами в означений пе- ріод (Моця 2003, с. 209 та ін.), міркування про примітивність матеріальної культури мешкан- ців давньоруських селищ, аж до відсутності в їх- ньому побуті скляних браслетів, вже перейшли до категорії надбань історіографії. Базована на думці Ю. Л. Щапової, яка вважала, що скляних браслетів настільки багато у містах і так мало в селі, що вони визнані специфічно міською при- красою (Щапова 1969, с. 102) точка зору свого часу була розтиражована включно з фундамен- тальними виданнями (Кучера 1975, с. 300; Куза 1985, с. 103; Щапова 1997, с. 86 та ін.) і залиша- лась панівною доволі довго, навіть попри вихід «Археологии Украинской СССР», де йшлось не лише про притаманність цих прикрас населен- ню неукріплених осередків, а й, навпаки, про їхню масовість на означених пунктах (Беляева 1986, с. 403). Останнім часом такі думки оди- ничні, прикладом чого слугують твердження про скляні браслети як типову міську прикра- су, наявність якої у матеріальній культурі того чи іншого пункту — один із найважливіших показників, за яким він визначається як місь- кий, оскільки жителі сіл, зазвичай, їх не вико- ристовували, і в сільських похованнях ці речі трапляються як виняток (загорульский 2004, с. 101), або що й у візантії, і на Русі скляні брас- лети виступали предметом міської культури, а найефективніше декоровані зразки могли бути пов’язаними із заможним прошарком містян (Лавыш 2013, с. 172). Показово, що дослідни- ки селищ на півночі давньоруської держави, які розпочали роботи над сільською пробле- матикою пізніше, ще на початку тисячоліття щодо Суздальського Опілля наголошували, що речовий матеріал з сільських осередків ре- гіону підтверджує попереднє спостереження М. в. Сєдової про присутність «міських елемен- тів» у матеріальній культурі суздальської окру- ги, а показником добробуту жителів сільських поселень слугують скляні браслети на п’яти пам’ятках (Макаров, Леонтьев, Шполянский 2004, с. 32). Нині вони теж констатують висо- кий майновий рівень мешканців неукріплених пунктів та наявність на останніх речей, які до цього вважали власністю лише заможних міс- тян або взагалі представників суспільної вер- хівки (Макаров, Федорина 2008, с. 145; Мака- ров, Гайдуков 2013, с. 227, 228 та ін.). Наведене спостереження викликане тим, що до оприлюднення хоча б початкових резуль-© І. А. ГОТУН, М. О. ГУНЬ, 2020 369ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське татів широкого вивчення сільської тематики панівною була вже згадана думка щодо місько- го характеру цих виробів. вона формувалась за матеріалами розкопок курганних некрополів та укріплених центрів — основних об’єктів досліджень фактично до середини XX ст. Цей підхід базувався спочатку на фіксації різного супровідного інвентарю містянок та селянок у курганах в’ятичів ХІ—ХІV ст., що навіть при- вело до сприйняття браслетів на цвинтарях сільських поселень як показника наближенос- ті до сусідніх городищ та тісних зв’язків з насе- ленням останніх (Арциховский 1930, с. 25, 26), а також на різниці у наборі прикрас небіжчиць з міських та сільських могильників Північно- Східної й Північно-західної Русі, чим було зу- мовлено висновок про притаманність браслетів населенню міст, а намиста — жителькам се- лищ (Фехнер 1959, с. 150), що вже відзначалось у публікаціях з означеної проблематики. Іншим аргументом міського характеру на- званих прикрас слугував обґрунтований вияв- леними в Києві слідами виробництва висновок Б. О. Рибакова про склоробну справу — репре- зентант міського ремесла найбільших князівсь- ких центрів і поширення її продукції у малих містечках та селах у результаті торгівельних операцій (Рыбаков 1948, с. 400). Попри поя- ву невдовзі точки зору щодо можливості ви- готовлення браслетів, перснів і намистин та- кож у великих та середніх містах (Соловьева, Кропоткин 1953, с. 24), деякі дослідники, в числі яких і провідний фахівець з питань се- редньовічного склоробства Ю. Л. Щапова, за- лишились прибічниками думки, що найбіль- шим виробничим центром Русі тривалий час був лише Київ, який своєю продукцією цілком забезпечував усі землі, і лише згодом, у другій половині ХІІ ст., з’явились склоробні майстерні й поза його межами, але виключно у крупних торгівельно-ремісничих осередках (Щапова 1968, с. 106, 107; 1972, с. 190, 191). Цей підхід мав свої, досить вагомі, причини: виготовлен- ня скла та прикрас із нього саме для столиці документують численні випадки фіксації при розкопках інструментів, тиглів, горен, шмат- ків скла, виробничого браку (Безбородов 1956а, с. 68; Богусевич 1954; Килиевич 1981; Ивакин, Степаненко 1985, с. 100; зоценко, Брайчевська 1993, с. 93—95; журухина, Храмченкова 2012, с. 226—228; журухіна 2015а, с. 53, 54 та ін.). Принагідно слід згадати про існування альтер- нативного підходу О. М. Олейнікова, який по- лягає в тому, що складність розуміння хімічних процесів, які відбуваються на різних стадіях отримання скла із різноманітних компонен- тів разом зі стійким бажанням продемонстру- вати існування високих технологій у Давній Русі спричинило досить міцне закріплення в історіографії зведеної до абсолюту недостатньо аргументованої, за твердженням дослідника, думки про відмінне від інших власне давньо- руське скловиробництво (Олейников 2001 та ін.), на чому вже акцентовано у фахових робо- тах (Королева 2016, с. 91, 92). Необхідно зауважити, що фрагменти брас- летів зустрічаються на різних пам’ятках доволі нерівномірно. зокрема, дослідниками наведено число 200 уламків на 100 м2 площі як своєрід- ну «норму» для міського культурного шару, хоч відхилення від цього показника відзна- чені як в один, так і в інший бік: від не більше 100 фрагментів із вивчених 1500 м2 у Пскові до 11000 у нашаруваннях Ізяславля та більше ніж 500 уламків із 40 м2 у Серенську (Щапова 1997, с. 86). Останні дані в ході подальших розкопок були відкориговані: 8041 фрагмент з 852 м2 площі, що перевершує кількість зібраних там само уламків кераміки (Равдина 1978, с. 76). Траплялась у літературі й інша оцінка насиче- ності шару вказаними виробами: «скляні брас- лети наряду з керамікою та шиферними пряс- лицями виступають однією із самих масових категорій археологічних знахідок» (Костюке- вич 2014, с. 38). Універсальне пояснення такої кількості цих прикрас в окремих пунктах поки що відсутнє, та й навряд чи можливе взагалі, оскільки наявність знахідок у шарі залежала від багатьох чинників. Неоднаково вироби по- ширені й хронологічно: найдавніші знахідки відносились до другої половини X ст. і нале- жали імпортним прикрасам, а верхня межа існування, за найбільш масового побутування цих речей у XII—XIII ст., засвідчує стійке ви- користання їх у містах, яким вдалось уникну- ти монголо-татарського руйнування і в XIV ст. (Щапова 1969, с. 102; 1997, с. 86), що властиве, наприклад, Новгороду, Полоцьку, Смоленську, Мстиславлю (Арциховский 1949, с. 124, 139, 140; Щапова 1972, с. 113; Королёва 2018, с. 14 та ін.). Наведені спостереження щодо різно- го числа названих знахідок справедливі і для пам’яток сільського типу. Так, на одному із се- лищ у Дніпровському Надпоріжжі з 540 м2 вив- ченої площі походило 279 уламків (Козловсь- кий 1980, с. 79, 88), на Григорівці у Канівському Подніпров’ї, де розкопано 10000 м2, їх виявлено 144, ще 95 знайдено у розмиві берега водосхо- вищем (Петрашенко 2005, с. 5, 103), на поселен- ні Ліскове у межиріччі Дніпра та пониззя Де- сни з відкритими 13825 м2 площі число таких знахідок сягає 373, причому, у окремих житлах зібрано до 30 уламків вказаних прикрас (Ше- кун, веремейчик 1999, с. 9, 58; веремейчик, Шекун 2007), на селищі Кощіївка-8 у Київсь- кій землі, де вивчена площа позиціонується як 3,2 га, кількість фрагментів скляних браслетів складає 65 (Лысенко и др. 2012, с. 74, 77; жу- рухина 2013, с. 212—214). При дослідженні ін- ших регіонів Русі теж отримано важливі дані: такі прикраси виявлені на низці сільських пам’яток у Підмосков’ї (Столярова 2018, с. 161), зокрема на поселенні Настасьїно другої поло- вини XII — першої половини XV ст. з відкри- 370 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя тою площею 3634 м2 фрагментів цих предметів зафіксовано 17 (Кузина 2004, с. 66). Щодо окремих пунктів дослідники підкрес- лювали, що виявлене розкопками число улам- ків браслетів перевершує відповідні міські показники. вказане стосується, наприклад, вищинського замку на Дніпрі на території сучасної Гомельської обл., де за приблизно 150 років функціонування пам’ятки до куль- турних нашарувань на площі 2794 м2 потра- пив 831 фрагмент цих прикрас (загорульский 2004, с. 12, 101). На Малому Городському горо- дищі на площі 2000 м2 виявлено 1107 уламків браслетів та 30 намистин (Капустін, журухіна 2016, с. 105—107). Ще виразніше співвідно- шення простежене в чорнобилі: там на пло- щі 236 м2 скляні речі репрезентовані понад 1500 фрагментами браслетів і 120 намистина- ми (Переверзєв 2016, с. 86, 91), причому, від- повідна статистика простежувалась впродовж всього періоду досліджень пункту: зі 188 м2 походило 953 такі знахідки (Переверзєв 2011, с. 480); із їх числа результати опрацювання 394 уламків браслетів обнародувані (журухіна 2016). Цікаві матеріали з означеного питання отримані і при розкопках розташованого у пів- денних передмістях Києва поселення Ходосів- ка-Рославське, яке існувало впродовж давньо- руського та монгольсько-литовського періодів. Із першого ж сезону робіт розміщений на не- значних розмірів підвищенні серед широкої за- плави Дніпра означений пункт привернув ува- гу несподівано високим рівнем матеріальної культури мешканців (Готун 2008), що з розгор- танням розкопок доводилось констатувати і в подальшому (Готун 2014; 2017; Готун, Казимір 2019 та ін.). У зв’язку з наведеним спостережен- ням доречно згадати цілком слушне зауважен- ня фахівців стосовно того, чи варто вважати знахідки на селищах престижних речей та ім- портів індикаторами перебування на них пред- ставників соціальної еліти та їхнього статусу, чи розглядати як свідчення відносно високого загального «стандарту споживання», властиво- го сільському населенню в XI—XIII ст., що по- требує окремого аналізу (Макаров, Леонтьев, Шполянский 2004, с. 32). Та незалежно від ос- таточної відповіді на це питання, одним із по- казників означеної неординарності виступала кількість фрагментів скляних браслетів, зібра- них у шарі пам’ятки, особливо у порівнянні зі статистикою фіксації таких знахідок на тери- торії літописних Білгорода, вишгорода, васи- лева, що вивчались експедицією впродовж тих же сезонів (Готун, Сухонос, Казимір 2008, с. 85; 2010, с. 95 та ін.). завершення опрацювання колекції за перші п’ять років робіт не дозволяє, передусім за браком аналізів хімічного складу, виділяти продукцію репрезентованих у знахід- ках з поселення певних склоробних шкіл (хоча, виходячи з місця розташування пам’ятки, сюди мали б поширюватись вироби київських майстрів), як це прийнято в літературі слідом за Ю. Л. Щаповою, водночас дає змогу охарак- теризувати цей бік побутової культури жителів селища. Протягом 2007—2011 рр. на поселенні від- крито площу 1041 м², з якої отримано 586 улам- ків скляних браслетів і 8 намистин 1. водночас, за цей період фрагментів браслетів із кольоро- вих металів виявлено лише 5. Форми скляних браслетів з пам’ятки відповідають виділеним фахівцями загальноруським тенденціям. Так, 66,4 % прикрас гладкі, підокруглі у перерізі (рис. 1; 2: 1—15, 21—30), 12 % — кручені, зов- нішнім виглядом імітують виті вироби з утво- ренням у перерізі чотири- або п’ятипелюсткової розетки (рис. 3: 1—6, 12—18, 29, 30), 11 % знахі- док підокруглого перерізу перевиті ниткою глу- хого скла, а ще 9 % дрібно- та середньокручені з тонкими стрижнями завтовшки 5—7 мм (рис. 3: 7—11, 19, 20, 27, 31, 33), хоч іноді фіксуються дрібнокручені з діаметром стрижня 10 мм, се- ред яких 2 з ниткою, 3 без нитки (рис. 3: 21—23; 4: 2), але масивні браслети, як відзначалось у літературі, були поширені у першій половині ХІІ ст., тому на поселенні Ходосівка-Рославсь- ке вони трапляються як виняток. Порівняння отриманих матеріалів з результатами розкопок сусідніх пунктів дозволяє констатувати, що на селищі Софіївська Борщагівка серед знахідок першої половини ХІІ ст. кількість масивних дрібнокручених браслетів відчутно переважає число виробів з тонкими стрижнями. Саме цю тенденцію відзначили фахівці й на інших пам’ятках Русі: у нашаруваннях, наприклад, Новгорода, куди склоробство прийшло на кіль- ка десятиліть пізніше, масивні дрібнокручені браслети траплялись у ранніх шарах, звідки були витіснені середньокрученими (псевдови- тими), які, в свою чергу, поступилися масовістю гладким (Полубояринова 1963, с. 170—178). Спостереження за колекцією показують, що крім однорідних за складом виробів мешканці поселення послуговувались і виготовленими із різних компонентів (рис. 4). У оздоблених ниткою іншого кольору предметів переважа- ють короткі, часті витки (рис. 4: 6—11, 20, 27). Один браслет коричневий, кручений, переви- тий широкою ниткою з видовженими витками, у розрізі утворює чотирипелюсткову розетку (рис. 4: 10). Як відзначалось, при виготовлен- ні подібних речей нитку прикладали вздовж стрижня, який після цього кілька разів зви- вався відносно осі. Іноді скломаса гладких пе- ревитих браслетів зберігає ледь помітні сліди кручення. У деяких випадках жовта нитка рівномірно патинована з самим браслетом, іноді вона добре збережена, майже без патини на вкритому останньою виробі. Трапляються 1. Маючи нагоду, автори висловлюють щиру вдяч- ність О. журухіній за консультації, надані при опрацюванні колекції. 371ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське р ис . 1 . Ф ра гм ен ти г ла дк их б ра сл ет ів з п ос ел ен ня Х од ос ів ка -Р ос ла вс ьк е 372 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя р ис . 2 . Бр ас ле ти з с ел ищ а: 1 — 15 , 21 — 30 — гл ад кі ; 1 6— 20 — р уб ча ст і 373ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське браслети, де нитка викришена, проте на її іс- нування вказує тонка борозенка, яка обвиває стрижень. Серед знахідок лише 7 синіх та зеле- них предметів з ниткою кручені з утворенням у розрізі багатопелюсткової розетки (рис. 4: 1, 2, 15, 17). Пласкоопуклі (4 од.) й рубчасті (5 од.) рис. 3. Уламки кручених браслетів з пам’ятки 374 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя складають 1,5 % знахідок. Попри незначну кількість, останні досить різноманітні і відріз- няються технікою виготовлення. Один має чо- тири неглибокі повздовжні боріздки, що іміту- ють ребра (рис. 2: 20), два — по два випуклих ребра, утворюючи специфічний індивідуаль- ний переріз (рис. 2: 16, 17). Ще двом виробам властива повздовжня ребристість, яка формує у перерізі чотирипелюсткову розетку (рис. 2: 18, 19). Один уламок гладкого зеленого брасле- та має два сегментоподібні видовжені заглиб- лення від викришених вставок (рис. 1: 18). Спеціалісти простежили, що відмінності у формах перерізу стрижня залежали від вправ- ності ремісників, адже доволі складна техно- логія виробництва цих прикрас вимагала не- абияких досвіду та майстерності. всі браслети виготовлялись у техніці витягування, що вва- жається найдавнішим способом обробки скла, який властивий і сучасній склоробній про- мисловості (Энтелис 1982, с. 27). Гарячу скло- масу набирали на тонкий холодний металевий стрижень. Іншим, гарячим, стрижнем майстер витягував джгут із набраного скла, попередньо надавши йому відповідної форми. Якщо наби- ральні стрижні обертати, утворяться кручені джгути. за попередньо заданої рубчастості скло завдяки пластичності витягуватиметься у рів- номірної товщини джгут з початковою формою перерізу. відтак, закручений стрижень іміту- рис. 4. Перевиті ниткою іншого кольору кручені браслети з пункту 375ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське ватиме витий (Энтилис 1982, с. 30, рис. 19). Джгут необхідної довжини спеціальними но- жицями обрізали, завершення затискали пін- цетом зі сплощеною робочою частиною і зварю- вали, утворюючи таким чином замок (Энтелис 1982, с. 36, рис. 24), або защипували, формую- чи рубець (журухіна 2015b, с. 227), іноді деко- руючи шов (Щапова 1997, с. 86). Аналіз колекції браслетів з поселення Хо- досівка-Рославське засвідчує, що близько по- ловини уламків мають цілі або частково збе- режені замки. Речі з рубцями не зафіксовані. Місця з’єднання скломаси потовщені, грубі, скло утворює складки, стрижні перед місцем спаювання сплощені. Підквадратний переріз замків вказує на практику стискання виробів з чотирьох боків для кращого з’єднання завер- шень. Цікаво, що спроба визначити місце ходосівсь- кого поселення серед інших осередків за таким критерієм, як форма поширених серед населен- ня скляних браслетів, привела до доволі неочі- куваних результатів. Так, порівняння Ходосів- ки-Рославського з Києвом, як найімовірнішим місцем виготовлення вказаних прикрас, інши- ми селищами середньовічної доби, а саме Ко- щіївкою, Григорівкою, Лісковим, Настасьїним, а також з чорнобилем та Городськом — осеред- ками, де число названих знахідок, як і на сели- щі в Ходосівці, значно перевершує показники інших синхронних пунктів, яскраво продемонс- трувало, що число гладких браслетів у Ходосів- ці-Рославському помітно переважало кількість різних видів кручених і досягало рекордних показників (66,4 %) з близьким співвідношен- ням у Городську та чорнобилі (відповідно, 65,9 і 63,2 %) і значно меншим (18,7—49 %) — на ре- шті пунктів за винятком Ліскового з його міні- мальним значенням у 6 %. Інші типи займають досить невисокі відсоткові показники на всіх осередках (табл. 1, 2, рис. 5). встановлено, що у Київській Русі виго- товляли свинцево-кремнеземне за хімічним складом скло, що плавилося при температурі 600—800 °С і калієво-свинцево-кремнеземне, температура плавлення якого 800—1000 °С (Галибин 2001, с. 82). Для виробництва намис- та і браслетів використовували обидва типи, хоча трикомпонентне скло трапляється знач- но частіше (Щапова 1972, с. 126, 127). Фахівці акцентували, що при виготовленні браслетів важливо дотримуватись рецептури складових компонентів та температурного режиму, інак- ше скло не матиме необхідної пластичності при витягуванні й застиганні (Безбородов 1955, с. 12, 13). зважаючи на велику кількість зіпсо- ваних виробів у вивчених майстернях, можна припускати, що склороби не завжди досягали оптимальних умов для виробництва браслетів, хоча брак могли переплавити і використати повторно. Дослідники висловили думку про ремонт розбитих прикрас шляхом повторного розігріву і витягування ювеліром Райковецько- го городища паралельно його основній діяль- ності (Щапова 1968, с. 114, 115). Хімічний склад скла, який допускав виготов- лення із пошкоджених нових прикрас разом зі знахідкою тигля зі склоподібною масою та ви- несеною за межі житлової забудови спорудою з високотемпературною піччю на поселенні Ліс- кове дали дослідникам підстави припускати можливість ремонту скляних виробів і на цьо- му пункті (веремейчик, Шекун 2007, с. 113). Але, з урахуванням необхідності оснащення й досвіду, трудомісткості робіт і наявності на Ходосівці-Рославському лише одного деформо- ваного оплавленого фрагмента браслета (який, найімовірніше, зазнав дії високих температур за обставин, не пов’язаних з виробництвом) і відсутності браку, як і жодних інших перекон- ливих технологічних слідів, критерії виділен- ня яких описані в літературі досить детально (Столярова 2015), на цьому етапі досліджень немає жодних підстав припускати розвиток на пам’ятці цього ремесла. І хоч в розкопах зібра- но значну кількість свинцю — невід’ємного компоненту склоробної справи (Готун та ін. 2013, с. 89, 90, рис. 3; Готун 2017, с. 67), аргу- менти щодо склоробства безпосередньо на пун- кті відсутні. У цьому випадку доречною буде паралель із селищем Григорівка, де шматки листового свинцю у заповненні однієї з буді- вель дослідники з місцевим виготовленням ви- робів зі скла не пов’язували (Петрашенко 2005, с. 106). У літературі також відзначена можливість виробництва браслетів з використанням свин- цево-кремнеземних і свинцево-вапняних су- мішей, які, додаючи глину до складу скла, застосовували при виготовленні поливи (Ща- пова 1972, с. 139; Калюк 1988, с. 88—91), що також могло б пояснити причину не найкра- щого зовнішнього вигляду значної кількості предметів з Ходосівки-Рославського. Однак, за наявності в колекції несподівано високого відсотка полив’яного посуду (що також висту- пає показником високого рівня добробуту меш- канців поселення, адже навіть у 1882 р. сотня вкритих, зазвичай тільки зсередини, поливою виробів коштувала в Опішні 6—8 крб. проти 2,5—3 крб. за сотню простих горщиків (Поши- вайло 1993, с. 124)) і досить відчутної кількості фрагментів з її краплями, бризками та потьо- ками, аж до нанесення своєрідних полив’яних «латок» на місці дрібних отворів, дані щодо її місцевого виготовлення відсутні. Тому, знач- не число уламків браслетів у нашаруваннях ходосівського пункту, слід гадати, викликане дією інших чинників. Як і на решті пам’яток доби Київської Русі, переважна більшість скляних виробів з дослід- жуваного селища має діаметр 60 мм з діамет- ром стрижня 5—7 мм, зрідка наведені показ- ники варіюються, становлячи 50—70 мм. Речі 376 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя інших розмірів виготовляли у меншій кількості чи, можливо, за індивідуальним замовленням. Один гладкий бірюзовий виріб має діаметр 40 мм з діаметром стрижня 3 мм (рис. 2: 7). Браслети малих розмірів прийнято вважати дитячими. знахідки діаметром до 40 мм відомі по всій території Русі, південного Криму, Сар- кела. Побутують різні версії щодо їхнього при- значення: персні на великий палець, скроневі кільця, підвіски світильників. У кельтів скляні рис. 5. відсоткове співвідношення форми браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. табл. 2): 1 — Київ; 2 — Ходосівка-Рославське; 3 — Григорівка; 4 — Ліскове; 5 — Настасьїно; 6 — Кощіївка; 7 — чорно- биль; 8 — Городськ Таблиця 1. Кількісне співвідношення форми браслетів з деяких давньоруських пам’яток Форма Пункт Київ Ходосівка- Рославське Григорівка Ліскове Настасьїно Кощіївка чорнобиль Городськ Кручені 370 188 165 291 10 46 139 347 Гладкі 396 389 59 21 6 12 249 729 Пласкоопуклі 32 4 7 19 — 3 6 19 виті 2 — 3 3 1 2 — — Рубчасті 8 5 3 9 — — — 12 Квадратні — — 1 — — — — — Трикутні — — 1 7 — 1 — — Разом 808 586 239 350 17 64 394 1107 Джерела, тут і в табл. 2, 3, на рис. 5—7: Київ — за Ю. Л. Щаповою, Кощіївка 8 і чорнобиль — за О. Ю. жу- рухіною, Григорівка — за в. О. Петрашенко, Городськ — за К. М. Капустіним і О. Ю. журухіною, Ліскове — за О. в. Шекуном і О. М. веремейчик, Настасьїне — за І. М. Кузіною Таблиця 2. відсоткове співвідношення форми браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. рис. 5) Форма Пункт (позиція на рис. 5) Київ (1) Ходосівка- Рославське (2) Григорівка (3) Ліскове (4) Настасьїно (5) Кощіївка (6) чорнобиль (7) Городськ (8) Кручені 45,8 32,1 69,0 83,1 58,8 71,9 35,3 31,3 Гладкі 49,0 66,4 24,7 6,0 35,3 18,7 63,2 65,9 Решта 5,2 1,5 6,3 10,9 5,9 9,4 1,5 2,8 377ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське кільця входили до складу разків намиста (Кос- тюкевич 2014, с. 43, 44; Королева 2017, с 106). Та у поховальних комплексах доби Київської Русі жодного випадку використання мініатюр- них браслетів як скроневих кілець чи у намисті не зафіксовано. У дитячих похованнях Києва, Дмитрова, Гродно, Саркела, Сугдеї з віком померлих 1—7 років наявні скляні браслети діаметром 40—60 мм (Столярова 2002, с. 173; Доброва 2015, с. 236). враховуючи, що середній діаметр цих виробів на поселенні Ходосівка- Рославське становив 60 мм, слід зазначити, що такі на дитячій руці не тримались би. Усі браслети з Ходосівки-Рославського виго- товлені із прозорого скла, нитки — із глухого. за кольорами скляних прикрас переважають вироби коричневого забарвлення, що складає 40 % (234 од.). Немало браслетів жовто-зеле- них (оливкових) — 16,2 %, зелених — 14,7 %, синіх — 11,6 % та бірюзових — 9,5 % (рис. 6), які, на відміну від сталого коричневого кольо- ру, включають варіанти відтінків від світлих, навіть майже прозорих до насичених темних. Фіолетові (7,2 %) яскраві, темні відтінки від- сутні, але саме ці вироби збереглись найгірше. знайдено лише один предмет світло-жовтого забарвлення, у чотирьох випадках визначити колір не вдалось. Серед перевитих жовтою нит- кою — 46 коричневих, 7 зелених, 5 жовто-зе- лених (оливкових), 3 синіх, 2 бірюзових. Один дрібнокручений синій браслет перевитий тем- но-червоною ниткою (рис. 4: 1), а один гладкий синій містить всередині червону нитку. Такі виготовляли шляхом послідовного опускання стрижня в червоне, а потім у синє скло (Полу- бояринова 1963, с. 174). за кольоровою гамою браслети із селища Хо- досівка-Рославське досить близькі до продукції київських майстерень (табл. 3, рис. 7). На пер- шому місці коричневі, їх 30,2 та 40 % від загаль- ної кількості, досить схожі співвідношення між синіми, зеленими, бірюзовими речами. водно- час, на Ходосівці-Рославському майже в чоти- ри рази рідше трапляються вироби фіолетового кольору і практично відсутні жовті. У Києві ж фіолетові посідають друге місце після корич- невих, а жовті становлять 5,3 % від загальної кількості (Щапова 1972, с. 110—112). На селищі Григорівка відсоток фіолетових знахідок близь- кий до показників ходосівського поселення, але наявні дані спричинюють певну умовність порівняльних характеристик: на Григорівці не виділені коричневі предмети, у Києві та ще на деяких пунктах — оливкові. Слід гадати, вони увійшли до статистичних даних у складі інших груп. відповідно, залишається конста- тувати своєрідність Ліскового, що відзначено й авторами публікації матеріалів його розкопок, які вбачали найближчі паралелі пункту серед матеріалів Любеча (веремейчик, Шекун 2007, с. 207). варто також додати, що для Новгорода велика кількість коричневих браслетів харак- терна в часи розквіту ремесла, у ХІІ ст. їх мало, хоча зелені, бірюзові та фіолетові вироби поши- рені в усіх нашаруваннях рівномірно (Полубо- яринова 1963, с. 177), а загалом колір скляних прикрас залежав від барвників, а саме спо- лук заліза, марганцю, олова, міді (Безбородов 1956а, с. 79; 1956b, с. 196; Галибин 2001, с. 83). Показово, що простежена при розкопках однієї з ділянок задніпровського посаду Смоленська (правобережна територія) повна відсутність браслетів коричневого скла, велика кількість синіх, невелика — жовто-зелених та незнач- на — жовтих — явище, як відзначали дослід- ники, зовсім несхоже на поширення вказаних речей у межах лівобережної частини міста, і вкрай рідкісне в інших урбаністичних центрах Русі, хоч і найближче до київської школи скло- робства та прикметне для матеріальної куль- тури Мінська, Новогрудка і волковиська, дала підстави вбачати у вибірці єдину партію това- ру, що надійшов з одного центру, можливо — із Києва (Столярова, Миненко 2014, с. 336, 337). Усі скляні речі патиновані по-різному: тонка прозора плівка, яка дозволяє бачити колір, чи товстий сіро-коричневий, зрідка попелясто-бі- лий шар, який дає змогу розрізнити забарвлен- рис. 6. Кількісне спів- відношення браслетів з поселення Ходосівка-Рос- лавське за забарвленням 378 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя ня лише при відповідному освітленні. Кілька екземплярів іридовані, що вказує на можливе їхнє виготовлення з імпортних матеріалів, ос- кільки тонку блискучу плівку, як вважають, мали вироби із забарвленого кобальтом натріє- во-кальцієвого «античного» скла, а давньорусь- кі майстри для синього кольору використовува- ли мідь (Полубояринова 1963, с. 178). Окрім браслетів до колекції скляних при- крас із поселення Ходосівка-Рославське вхо- дить 8 намистин. використовуючи прийняті у фаховій літературі характеристики, в них слід вбачати 1 кубічну (рис. 8: 1), 1 трикутну у ос- нові асиметричну скошено-призматичну, чию форму могла змінити дія високих температур, сліди впливу яких несе поверхня знахідки (рис. 8: 2), 1 бочкоподібну (рис. 8: 3), 3 зонних здвоєних (рис. 8: 4—6), 1 сплощено-підсферич- ну та 1 підсферичну (рис. 8: 7, 8). Кольори ви- робів — синій, коричневий, зелений, розміри варіюються від 4 до 10 мм у діаметрі за висоти від 3 до 22 мм. Підсферичні та зонні речі дріб- ні, решта сягає максимальної із названих вели- чин. вироби крім світло-коричневої, оздобленої фестончастим орнаментом із жовтого і темно- коричневого скла (рис. 8: 3), одноколірні. вихо- дячи з основних характеристик, а саме патино- ваності скла, техніки виготовлення, кольорів та форм намиста, що репрезентує продукцію май- стерень Київської Русі (Щапова 1972, с. 88, 89; 1997, с. 85; журухина 2012, с. 228 та ін.), мож- рис. 8. Намистини з поселення Таблиця 3. відсоткове співвідношення кольору браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. рис. 7) Колір Пункт (позиція на рис. 7) Київ (1) Ходосівка- Рославське (2) Григорівка (3) Ліскове (4) Настасьїно (5) Коричневі 30,2 40,0 0,0 17,1 45,5 Фіолетові 27,6 7,2 7,5 12,0 4,5 Сині 13,5 11,6 18,8 12,0 9,1 зелені 11,9 14,7 6,7 12,3 0,0 Бірюзові 11,5 9,5 5,4 8,9 0,0 жовто-зелені 0,0 16,2 47,7 29,4 13,7 жовті 5,3 0,2 2,9 4,9 4,5 Невизначені 0,0 0,6 11,0 3,4 22,7 рис. 7. відсоткове співвідношення кольору браслетів з деяких давньоруських пам’яток (див. табл. 3): 1 — Київ; 2 — Ходосівка-Рославське; 3 — Григорівка; 4 — Ліскове; 5 — Настасьїно 379ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське на припускати, що всі знахідки з Ходосівки- Рославського належать до речей вітчизняного виробництва. враховуючи асортимент виробів досліджених у Києві склоробних осередків, що включав найрізноманітніше намисто та бісер (Килиевич 1981), співвідношення на пункті кількості браслетів і намистин поки що пояс- нити складно. Огляд матеріалів досліджень неукріплених пунктів у найближчих околицях Києва доз- воляє констатувати, що число виявлених при розкопках фрагментів скляних браслетів за- галом відображає спільні тенденції і значною мірою залежить від діяльності людей на тій чи іншій території. Так, незначну кількість на- званих знахідок на селищі Теремки, а, особли- во — на поселенні у Наводницькій балці, де з 250 м2 площі походив єдиний уламок вказаного виробу (Івакін, Сергєєва 1993, с. 34; Сергєєва, Горбаненко 2004, рис. 5; Козюба 2008, с. 138, 154) завжди можна пояснити пошкодженням культурних нашарувань протягом наступ- них століть, особливо в умовах інтенсивного використання території сучасного міста. Те ж саме стосується і поселення у Софіївській Бор- щагівці, де гумусовані шари вибрані не лише практично до материка, а й з руйнуванням за- повнення мало не всіх крупних об’єктів. вод- ночас, інші неординарні речі що в Софіївській Борщагівці, що на поселенні у Наводницькій балці присутні. відтак, значну кількість улам- ків скляних браслетів на селищі Ходосівка- Рославське пояснює не наближеність до Києва, адже так було далеко не на всіх пунктах у пе- редмістях столиці. частину відповіді на означене питання можна отримати, порівнюючи хронологію по- бутування названих прикрас з періодом ін- тенсивного освоєння заплавного підвищення в ур. Рославське у Ходосівці. загальновідомо, що спочатку жителі Русі послуговувались вишука- ними й дорогими виробами візантійських скло- робів, більшість із яких знаходила попит у сере- довищі населення міст і з об’єктивних причин не потрапляла до сільських споживачів, менше залежних від віянь моди і більш обмежених у купівельних спроможностях. Але з розвитком місцевого виготовлення таких прикрас ситуа- ція зазнала суттєвих змін. Із одного боку — на ринку з’явились масові і досить недорогі, на від- міну від імпортних, вироби. Думка щодо при- йнятної вартості означених предметів вислов- лювалась неодноразово (Рыбаков 1948, с. 397; Каргер 1958, с. 406 та ін.) і обґрунтовувалась вона значним числом відповідних знахідок у нашаруваннях столиці. Із іншого — сплави ме- талів імітували коштовності із золота та сріб- ла, а скло розширило кольорову гаму прикрас до десятків барв і за короткий час опинилося на піку моди, зумовивши масовий попит на ці речі. При вивченні поховальних пам’яток було зафіксовано, що жінки одночасно могли носити від одного до десяти браслетів, поєднуючи різ- ні відтінки та типи (Доброва 2015, с. 235, 236). Щоправда, металеві прикраси були довговіч- ні, а скло, незважаючи на красу, залишалося крихким та непрактичним, особливо в умовах ведення жінкою домашнього господарства, на що вказує фрагментованість знахідок. На се- лищі Ходосівка-Рославське у 2007—2011 рр. зафіксовано лише два цілих браслети, спроба поєднати решту уламків була безрезультатною: співпали, не утворивши цілої форми, фрагмен- ти всього трьох виробів. за спостереженнями дослідників, розви- ток склоробства фіксується в Києві з ХІ ст., а справжньої майстерності та зростання обсягів виробництва ремісники досягли у ХІІ ст., піс- ля чого браслети поширились і на сільські осе- редки. Простежується тенденція, що на сели- щах ХІ — першої половини ХІІ ст. ці знахідки практично не зустрічаються, а в ХІІ — першій половині ХІІІ ст. їх кількість зростає в рази (Щапова 1972, с. 25 та ін.). Наприклад, за спостереженнями фахівців, у Турові й Пінсь- ку на роки, які безпосередньо передували та- таро-монгольському завоюванню, приходиться найбільша кількість браслетів — 26—30 % від знайдених взагалі, причому їхнє максимальне число у передмонгольських шарах відзначали непоодинокі дослідники (Щапова 1969, с. 105). Не дивно, що локальний прояв цієї загальної закономірності простежений на поселенні Гри- горівка, де уламки браслетів виявлені у шарі та об’єктах виключно XII—XIII ст. (Петрашенко 2005, с. 100). Із житлово-господарськими комп- лексами, датованими XII — першою половиною XIII ст., пов’язана й більшість таких знахідок на поселенні Ліскове, де в об’єктах другої полови- ни XI — початку XII ст. зафіксовано лише кіль- ка фрагментів браслетів, до того ж — візантій- ського виробництва (Шекун, веремейчик 1999, с. 58). виготовлені наприкінці XII — у XIII ст. у Києві, на думку Ю. Л. Щапової, браслети ви- явлені під час розкопок поселення XII—XIV ст. Монастирщина 5 у Подонні (Гоняный, Кокори- на, Свирина 1993, с. 159). Схожі тенденції про- стежені і для міських осередків. Так, переваж- но на XIII ст. припадає побутування браслетів у Козельську, хоч незначні відкрита площа та число зібраних виробів зі скла — 14 уламків браслетів з 8 намистинами і 292 екземплярами дрібного бісеру дещо замалі для широких уза- гальнень (Мастыкова 2005, с. 156, 169). Масове надходження скляних браслетів до Твері роз- почалося з рубежу XII—XIII ст., за уточненими даними — з останньої чверті XII ст., а періодом найбільшого поширення цих прикрас у назва- ному місті стали, згідно різних джерел, 1311— 1330 рр. або друга половина XIII ст. з виходом цих речей із вжитку близько 1385 р. (Дашкова (Сафарова) 1997; Лапшин 2009, с. 111; Сафаро- ва 2014). Остання чверть XII — перша чверть XIII ст. були визначені стосовно поширення 380 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя названих виробів у одному з районів Смо- ленська (Столярова, Миненко 2014, с. 339). Пе- ріодом близько нашестя Батия, а за останніми даними — другою половиною чи навіть кінцем XIII ст. дослідники вважають час випадіння уламків скляних браслетів до нашарувань на території Московського Кремля, де верхня межа побутування цих прикрас, на їхню думку, не виходить далі середини XIV ст. (Феребов 2018, с. 199). Це ілюструє констатовану фахівцями необхідність серйозного коригування розпов- сюджених уявлень про практично одночасне припинення близько середини XIII ст. побуту- вання цілої низки категорій і типів предметів, відомих у якості яскравих індикаторів давньо- руської культури (Макаров 2003, с. 9). відтак, слід врахувати факт розквіту життя і господарської діяльності на поселенні Ходосів- ка-Рославське у ХІІ — першій половині ХІІІ ст., що в часі припало на пік розвитку ремесел і торгівлі в Київській Русі. відповідно, вплив на загальну статистику наявного на навколишніх пунктах з ранішім датуванням «безбраслет- ного» періоду тут відсутній, а наближеність до столиці надавала жителям пам’ятки пер- шочерговий доступ до товарів київського рин- ку. Разом з тим, перший хронологічний етап розвитку селища відноситься до епохи, коли економічний і культурний поступ спричинив високі показники добробуту населення і зумо- вив появу у міському середовищі виконаного з дешевших матеріалів і за простішими техноло- гіями своєрідного убору, що імітував князівсь- ко-боярський (Седова 1997, с. 78, 306, табл. 60). Паралельно з описаним явищем відчутних зрушень зазнали й сільські пам’ятки. Фіксація на них непоодиноких статусних речей разом з простеженим при розкопках відчутним зрос- танням загального побутового рівня привели до висновку, що це відображає процес проник- нення елементів міської культури в село (Ра- бинович 1988, с. 55) та перетворення певних категорій речей із елітарних у предмети масо- вого вжитку, а також становлення однорідної матеріальної культури міста й села (Сергеєва 1993, с. 150). вочевидь, відзначена у роботах Ю. Л. Щапової масовість скляних браслетів на київському ринку та торгівля ними не лише в столиці, де пропозиція перевершувала попит, а й на пам’ятках сільської округи (Щапова 1972, с. 25), слугує відображенням цих явищ. А зрос- тання обсягів виробництва, можливо, пояснює і невисоку якість багатьох знахідок з Ходосівки, хоча й фактор щорічного (до зведення захисної дамби Конча-заспа — Плюти) впливу на них під час дніпровських повеней не самого спри- ятливого середовища навколишніх боліт ігно- рувати теж не варто. Аналіз економічного й культурного розвитку Київської Русі дозволив дослідникам констату- вати, що найстрашнішого удару монгольська навала завдала високорозвиненому ремісни- чому виробництву: багато першокласних майс- трів вбито, забрано до Монголії або золотої орди, а частина врятувалась у вцілілих містах Галицько-волинського князівства чи Північно- західної Русі; у значній мірі відбувся «інфор- маційний розрив» між генераціями ремісників, були втрачені професійні секрети, виробниц- тво низки галузей припинилося, техніка ре- месла стала грубішою і простою (Івакін 1996, с. 198 та ін.). При характеристиці художнього ремесла цього періоду відзначалось відчуття діяльності окремих острівців, що лишились від колись крупних виробничих центрів із вкрай рідкісною появою вишуканих стильних виробів серед непримітних і загалом нечисленних зразків за практично повної відсутності творів високого ювелірного мистецтва (Пуцко 2013, с. 278). Разом з тим, вчені переконливо довели, що Київ у 1240 р. був знищений не повністю і зміни населення та культури не відбулось. Іс- торичний розвиток не був надовго перерваний, а продовжувався на ґрунті давньоруських тра- дицій, хоча і в нових історичних умовах (Івакін 1996, с. 249). Але було завдано значного уда- ру столичному виробництву, що відобразило і склоробство. У нашаруваннях Києва другої по- ловини ХІІІ ст. браслети трапляються все рід- ше і до ХІV ст. зовсім зникають (Щапова 1997, с. 88). відсутність таких властивих давньорусь- ким осередкам виробів простежена і стосовно селищ, зокрема Комарівки та Озаричів, хоча на останньому фрагмент названої прикраси був знайдений, щоправда, в умовах двошарової пам’ятки поруч з об’єктами давньоруської доби (Бєляєва, Кубишев 1995, с. 30, 58). Але хронологія пункту має і зворотний ас- пект: доволі тривалий, нехай і менший у порів- нянні з попереднім період (хоча остаточні вис- новки стосовно часу функціонування пам’ятки будуть коректними після подальших робіт і опрацювання отриманих матеріалів) поселен- ня Ходосівка-Рославське, очевидно не поміче- не серед лісів та боліт під час наступу Батия, розвивалось і за монгольсько-литовської доби. відсутність закритих комплексів та нестра- тифікованість середньовічних нашарувань на осередку не дає підстав однозначно судити про хронологію побутування тут скляних брас- летів. Але в процесі дослідження низки об’єктів з матеріалами, зокрема гончарною керамікою, як давньоруського часу, так і монгольсько-ли- товського, стало очевидним, що нижні шари споруд, які включали уламки цих прикрас, від- носяться до першої половини ХІІІ ст., а фраг- менти скляних браслетів опинились поруч ке- раміки другої половини ХІІІ ст. у результаті подальшого заповнення цих об’єктів мішаним культурним шаром. Дослідники зазначали, що «індивідуальні особливості… поселення… дозволяють у най- більш яскравій і повній формі змалювати картину реального життя» (Раппопорт 1967, 381ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське с. 3). Доволі значна, порівняно з іншими сели- щами, кількість уламків скляних браслетів на одиницю площі залишається однією із суттє- вих особливостей розташованого у південних передмістях Києва середньовічного селища Ходосівка-Рославське. І його наближеність до столиці та хронологія не можуть слугувати ви- черпними поясненнями вказаного явища. А це, в свою чергу, промовисто демонструє, що вся багатогранність соціально-економічного фено- мену середньовічних пам’яток сільського типу на нинішньому етапі досліджень все ще зали- шається остаточно не простеженою і означена категорія археологічної спадщини потребує по- дальших фундаментальних досліджень. літерАтУрА Арциховский, А. в. 1930. Курганы вятичей. Мос- ква: РАНИОН. Арциховский, А. в. 1949. Раскопки на Славне в Новгороде. Материалы и исследования по археоло- гии СССР, 11: Материалы и исследования по архео- логии древнерусских городов, I, с. 119-151. Безбородов, М. А. 1955. Древнерусские стекла ХІ—ХІІІ вв., их химический состав и технология производства. Химия и химическая технология, 47, с. 3-17. Безбородов, М. А. 1956a. Древнерусские стекла и огнеупорные изделия (химико-технологическое изу- чение древнерусских стекол и огнеупоров из архео- логических раскопок). Краткие сообщения ИИМК, 62, с. 66—83. Безбородов, М. А. 1956b. Стеклоделие в древней Руси. Минск: АН БССР. Беляева, С. А. 1986. Селища. в: Баран, в. Д. (ред.). Археология Украинской ССР в 3-х т. 3: Ран- неславянский и древнерусский периоды. Киев: Нау- кова думка, с. 396-404. Бєляєва, С. О., Кубишев, А. І. 1995. Поселення Дніпровського Лівобережжя X—XV ст. (за ма- теріалами поселень поблизу сіл Комарвка та Оза- ричі). Київ: Наукова думка. Богусевич, в. А. 1954. Мастерские ХІ в. по изго- товлению стекла и смальты в Киеве (по материалам раскопок 1951 г.). Краткие сообщения ИА АН УССР, 3, с. 14-20. веремейчик, Е. М., Шекун, А. в. 2007. Стеклян- ные браслеты поселения Лесковое. Краткие сообще- ния Института археологии, 221, с. 204-215. Галибин, в. А. 2001. Состав стекла как археоло- гический источник. Санкт-Петербург: Петербург- ское востоковедение. Гоняный, М. И., Кокорина, Н. А., Свирина, А. Б. 1993. Гончарный комплекс первой половины XIII в. на поселении Монастырщина-5. Труды ГИМ, 82: Средневековые древности восточной Европы, с. 143- 160. Готун, І. А. 2008. Неординарність давньоруського села на прикладі селища Ходосівка-Рославське. Ар- хеологія, 3, с. 25-34. Готун, І. А. 2014. виставка археологічних ма- теріалів «Поселення Ходосівка-Рославське (кінець XI—XIV ст.) як показник неординарності серед- ньовічного села». Археологія, 3, с. 125-134. Готун, І. А. 2017. Середньовічне селище Ходосів- ка-Рославське (до десятиріччя розкопок пам’ятки). Археологія і давня історія України, 1 (22): Архео- логія: дослідження, експерименти, реконструкції, с. 61-90. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2008. Нове давньоруське селище поблизу Ходосівки. Ар- хеологічні дослідження в Україні 2006—2007 рр., с. 84-86. Готун, І. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2010. Третій сезон дослідження селища Ходосівка-Рос- лавське. Археологічні дослідження в Україні 2009 р., с. 91-95. Готун, І. А., Грицик, Ю. О., Казимір, О. М., Сухо- нос, А. М. 2013. Господарство і побут мешканців се- лища Ходосівка-Рославське. Археологія, 4, с. 81-102 Готун, І. А., Казимір, О. М. 2019. Середньовічні селища київських передмість за результатами робіт останніх сезонів. Археологія і давня історія Украї- ни, 1 (30), с. 140-171. Дашкова (Сафарова), И. А. 1997. Стеклянные браслеты древней Твери (вопросы хронологии и про- исхождения). в: Хохлов, А. Н. (ред.). Тверь, Тверская земля и сопредельные территории в эпоху средневе- ковья. Тверь: Старый город, 2, с. 218-225. Доброва, О. П. 2015. К вопросу о ношении стек- лянных браслетов. в: Гайдуков, П. Г. (ред.). Стекло Восточной Европы с древности до начала ХХ века. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 235, 236. журухина, Е. Ю. 2013. Стеклянные изделия древнерусского времени из многослойного поселе- ния Кощеевка-8. Сіверщина в історії України, 6, с. 112-115. журухіна, О. 2015a. Давньоруське скло на київсь- кому Подолі. Пам’ятки України. Історія та куль- тура, 5—6 (213—214), с. 50-55. журухина, Е. Ю. 2015b. Украшения из стекла: тенденции и проблемы исследования находок ки- евского Подола. в: Гайдуков, П. Г. (ред.). Стекло Восточной Европы с древности до начала ХХ века. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 226-234. журухіна, О. Ю. 2016. вироби зі скла з розкопок давнього чорнобиля. Археологія і давня історія України, 3 (20): Дослідження Київського Полісся, с. 147-151. журухина, Е. Ю., Храмченкова, Р. Х. 2012. Стек- лоделательные мастерские киевского Подола. Фило- логия и культура, 3 (29), с. 226-233. загорульский, Э. М. 2004. Вищинский замок XII—XIII вв. Минск: БГУ. зоценко, в. М., Брайчевська, О. А. 1993. Реміс- ничий осередок XI—XII ст. на Київському Подолі. в: Толочко, П. П. (ред.). Стародавній Київ. Архео- логічні дослідження 1984—1089 рр. Київ: Наукова думка, с. 43-103. Ивакин, Г. Ю., Степаненко, Л. Я. 1985. Раскопки в северо-западной части Подола в 1980—1982 гг. в: Толочко, П. П. (ред.). Археологические исследования Киева 1978—1983 гг. Киев: Наукова думка, с. 77- 105. Івакін, Г. Ю., Сергєєва, М. С. 1993. Дослідження на житловому масиві Теремки 2 (м. Київ). Археоло- гічні дослідження в Україні 1991 р., с. 33, 34, 145. Івакін, Г. Ю. 1996. Історичний розвиток Києва XIII — середини XVI ст. (історико-топографічні нариси). Київ. Калюк, А. П. 1988. Об экспорте стеклоделательно- го ремесла из Киевской земли в середине второй по- ловины XII в. в: Толочко, П. П. (ред.). Чернигов и его округа в IX—XIII вв. Киев: Наукова думка, с. 86-92. Капустін, К. М., журухіна, О. Ю. 2016. Скляні вироби Городська (за матеріалами розкопок 1940— 382 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя 1950 рр.). Археологія і давня історія України, 1 (18): Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Проблеми та відкриття, с. 104-109. Каргер, М. К. 1958. Древний Киев: очерки по ис- тории материальной культуры древнерусского го- рода. Москва; Ленинград: АН СССР, 1. Килиевич, С. Р. 1981. Стеклоделие. в: Толочко, П. П. (ред.). Новое в археологии Киева. Киев: Науко- ва думка, с. 312-318. Козловський, А. О. 1980. Нові дослідження давнь- оруського поселення в Дніпровському Надпоріжжі. Археологія, 35, с. 79-92. Козюба, в. 2008. Нові археологічні пам’ятки XI— XIII ст. найближчої околиці давнього Києва. Архео- логічні студії, 3, с. 135-157. Королева, Е. П. 2016. Изучение бус и браслетов из стекла древнерусского периода: историография проблемы. Вестник Полоцкого государственного университета, серия А, 1, с. 88-96. Королева, Е. П. 2017. Стеклянные браслеты, брас- летообразные височные кольца с территории детин- ца замковая гора в городе Мстиславль: типология и технология изготовления. Вестник Полоцкого госу- дарственного университета, серия А, 9, с. 100-107. Королёва, Е. П. 2018. Стеклянные украшения X—XIV вв. на территории Могилевского Поднепро- вья: технология изготовления, типология, хроно- логия. Автореферат диссертации к. и. н. Институт истории НАНБ. Костюкевич, А. в. 2014. Новые стеклянные брас- леты из коллекции Друцка (по материалам археоло- гических раскопок детинца в 2013 г.). Матэрыялы па археалогіі Беларусі, 25: вынікі даследавання першабытных і сярэдневяковых старажытнасцей Беларусі ў 2011—2012 гадах, с. 38-44. Куза, А. в. 1985. Неукрепленные поселения. в: Колчин, Б. А. (ред.). Древняя Русь. Город. Замок. Село. Москва: Наука, с. 96-104. Археология СССР с древнейших времен до средневековья в 20 т. Кузина, И. Н. 2004. Средневековые изделия из стекла. Труды Подмосковной экспедиции ИА РАН, 2: Средневековое поселение Настасьино, с. 66-68. Кучера, М. П. 1975. Селища. в: Довженок, в. й. (ред.). Археологія Української РСР у 3-х т. III: Ранньослов’янський та давньоруський періоди. Київ: Наукова думка, с. 295-302. Лавыш, К. А. 2013. византийские стеклянные браслеты в западной Руси: отражение византий- ской моды и прототип для местной продукции. в: Івакін, Г. Ю. (ред.). Слов’яни і Русь: археологія та історія. Збірка праць на пошану дійсного члена На- ціональної академії наук України Петра Петрови- ча Толочка з нагоди його 75-річчя. Київ: Стародав- ній світ, с. 164-173. Лапшин, в. А. 2009. Тверь в XIII—XV вв. (по ма- териалам раскопок 1993—1997 гг.). Санкт-Петер- бург: СПбГУ. Лысенко, С. Д., Шкляревский, Е. И., Квитницкий, М. в., черновол, Д. К. 2012. Многослойное поселение Кощеевка-8. Киев; Фастов. Материалы Фастовской археологической экспедиции, 1 Макаров, Н. А. 2003. Русь в XIII веке: характер культурных изменений. в: Макаров, Н. А., черне- цов, А. в. (ред.). Русь в XIII веке: Древности темно- го времени. Москва: Наука, с. 5-11. Макаров, Н. А., Леонтьев, А. Е., Шполянский, С. в. 2004. Средневековое расселение в Суздальском Ополье. Российская археология, 1, с. 19-34. Макаров, Н. А., Федорина, А. Н. 2008. О наход- ках энколпионов на суздальских селищах. в: Мака- ров, Н. А. (ред.). Археология Владимиро-Суздальской земли: Материалы научного семинара. Москва, 2, с. 137-146. Макаров, Н. А., Гайдуков, П. Г. 2013. Печать кня- зя Михалки Юрьевича из Суздальского Ополья. Краткие сообщения Института археологии, 231, с. 224-231. Мастыкова, А. в. 2005. Стеклянные изделия из раскопок в г. Козельске. в: Нигматуллин, Р. А., Прошкин, О. Л., Массалитина, Г. А., Хохлова, Т. М. Древний Козельск и его округа. Москва: ИА РАН, с. 156-172. Труды отдела охранных раскопок ИА РАН, 4. Моця, О. П. 2003. висновки. в: Моця, О. П. (ред.). Село Київської Русі (за матеріалами південнорусь- ких земель). Київ: Шлях, с. 208, 209. Олейников, О. М. 2001. Новгородские стеклянные браслеты. Новгород и Новгородская земля, 15, с. 98- 117. Переверзєв, С. в. 2011. Проблеми та перспективи археологічних досліджень в зоні відчуження. Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень, 6, с. 475-482. Переверзєв, С. в. 2016. Дослідження літописного чорнобиля. Археологія і давня історія України, 3 (20): Дослідження Київського Полісся, с. 85-92. Петрашенко, в. А. 2005. Древнерусское село (по материалам поселений у с. Григоровка). Киев. Полубояринова, М. Д. 1963. Стеклянные брасле- ты древнего Новгорода. Материалы и исследования по археологии СССР, 117: Труды Новгородской архе- ологической экспедиции, ІІІ: Новые методы в архео- логии, с. 164-181. Пошивайло, О. 1993. Етнографія українського гончарства. Київ: Молодь. Пуцко, в. Г. 2013. Русское искусство после траге- дии 1238—1241 гг. в: Івакін, Г. Ю. (ред.). Слов’яни і Русь: археологія та історія. Збірка праць на пошану дійсного члена Національної академії наук України Петра Петровича Толочка з нагоди його 75-річчя. Київ: Стародавній світ, с. 272-282. Рабинович, М. Г. 1988. Очерки материальной культуры русского феодального города. Москва: На- ука. Равдина, Т. в. 1978. Стеклянные браслеты Се- ренска. Краткие сообщения Института археоло- гии, 155, с. 76-79. Раппопорт, П. А. 1967. О типологии древнерус- ских поселений. Краткие сообщения Института археологии, 110, с. 3-8. Рыбаков, Б. А. 1948. Ремесло древней Руси. Моск- ва: АН СССР. Сафарова, И. А. 2014. Стеклянные изделия из ранних комплексов раскопа № 14 в Тверском кремле. Сафарова Ирина Александровна (online). Режим доступу: http://irina.safarov-tver.ru/index. php/stati/stati-po-srednevekovomu-steklu-333/3- steklyannye-izdeliya-iz-rannikh-kompleksov-raskopa- 14-v-tverskom-kremle (Дата звернення 13 листопада 2019 р.). Седова, М. в. 1997. Украшения из меди и спла- вов. в: Колчин, Б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древ- няя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 63-78. Археология с древнейших времен до средневековья в 20 т. Сергеєва, М. С. 1993. Формування специфіки по- буту міського населення на Русі у IX—XIII ст. в: То- лочко, П. П. (ред.). Старожитності Південної Русі: Матеріали III історико-археологічного семінару «Чернігів і його округа в IX—XIII ст.» (Чернігів, 383ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське 15—18 травня 1990 р.). чернігів: Сіверянська дум- ка, с. 147-151. Сергєєва, М. С., Горбаненко, С. А. 2004. Нова пам’ятка давньоруського часу в околицях Києва. Матеріали та дослідження з археології східної Ук- раїни, 3, с. 280-291. Соловьева, Г. Ф., Кропоткин, в. в. 1953. К воп- росу о производстве, распространении и датировке стеклянных браслетов Древней Руси. Краткие сооб- щения ИИМК, ХLІХ, с. 21-25. Столярова, Е. К. 2002. Предварительные ито- ги изучения стеклянных предметов из раскопок в Дмитровском кремле. Труды Подмосковной экспеди- ции ИА РАН, 1: Археологическое изучение Подмос- ковья (Дмитров, Мытищи, Тарасовка), с. 173-202. Столярова, Е. К. 2015. О признаках местного производства стекла (на примере Древней Руси). в: Гайдуков, П. Г. (ред.). Стекло Восточной Европы с древности до начала ХХ века. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 383-390. Столярова, Е. К. 2018. Стеклянные украшения средневекового сельского населения Подмосковья (по материалам Мякининского археологического комплекса). Археология Подмосковья: Материалы научного семинара, 14, с. 158-165. Столярова, Е. К., Миненко, в. в. 2014. Стеклян- ные изделия из правобережной части Смоленска: происхождение и хронология. в: Ситдиков, А. Г., Макаров, Н. А., Деревянко, А. П. (ред.). Труды IV (XX) Всероссийского археологического съезда в Каза- ни. Казань: Отечество, III, с. 336-340. Феребов, А. Н. 2018. Основания датировки стек- лянных браслетов, найденных на территории Мос- ковского Кремля. Археология Подмосковья: Мате- риалы научного семинара, 14, с. 189-200. Фехнер, М. в. 1959. К вопросу об экономических связях древнерусской деревни. Труды ГИМ, 33: Очер- ки по истории русской деревни X—XIII вв., с. 149-224. Шекун, О. в., веремейчик, О. М. 1999. Давньо- руське поселення Ліскове. чернігів: Деснянська правда. Щапова, Ю. Л. 1968. Скляні браслети Київщини. Археологія, ХХІ, с. 106-117. Щапова, Ю. Л. 1969. Стеклянные браслеты и да- тирование городского культурного слоя. Советская археология, 4, с. 102-107. Щапова, Ю. Л. 1972. Стекло Киевской Руси. Мос- ква: МГУ. Щапова, Ю. Л. 1997. Украшения из стекла. в: Колчин, Б. А., Макарова, Т. И. (ред.). Древняя Русь. Быт и культура. Москва: Наука, с. 80-92. Археоло- гия с древнейших времен до средневековья в 20 т. Энтелис, Ф. С. 1982. Формование и горячее деко- рирование стекла. Учебное пособие для специаль- ности 2222. Ленинград: ЛИСИ. REFERENCES Artsikhovskiy, A. V. 1930. Kurgany vyatichey. Moskva: RANION. Artsikhovskiy, A. V. 1949. Raskopki na Slavne v Novgorode. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 11: Materialy i issledovaniya po arkheologii drevnerusskikh gorodov, I, s. 119-151. Bezborodov, M. A. 1955. Drevnerusskiye stekla ХІ-ХІІІ vv., ikh khimicheskiy sostav i tekhnologiya proizvodstva. Khimiya i khimicheskaya tekhnologiya, 47, s. 3-17. Bezborodov, M. A. 1956a. Drevnerusskiye stekla i ogne- upornyye izdeliya (khimiko-tekhnologicheskoye izucheniye drevnerusskikh stekol i ogneuporov iz arkheologicheskikh raskopok). Kratkiye soobshcheniya IIMK, 62, s. 66-83. Bezborodov, M. A. 1956b. Steklodeliye v drevney Rusi. Minsk: AN BSSR. Belyayeva, S. A. 1986. Selishcha. In: Baran, V. D. (ed.). Arkheologiya Ukrainskoy SSR v 3-kh t. 3: Ranneslavyanskiy i drevnerusskiy periody. Kiev: Naukova dumka, s. 396-404. Byelyayeva S. O., Kubyshev, A. I. 1995. Poselennya Dniprovs’koho Livoberezhzhya X—XV st. (za materialamy poselen’ poblyzu sil Komarvka ta Ozarychi). Kyiv: Naukova dumka. Bogusevich, V. A. 1954. Masterskiye ХІ v. po izgotovleniyu stekla i smal’ty v Kieve (po materialam raskopok 1951 g.). Kratkiye soobshcheniya IA AN USSR, 3, s. 14-20. Veremeychik, Ye. M., Shekun, A. V. 2007. Steklyannyye braslety poseleniya Leskovoye. Kratkiye soobshcheniya Insti- tuta arkheologii, 221, s. 204-215. Galibin, V. A. 2001. Sostav stekla kak arkheologicheskiy is- tochnik. Sankt-Peterburg: Peterburgskoye Vostokovedeniye. Gonyanyy, M. I., Kokorina, N. A., Svirina, A. B. 1993. Gon- charnyy kompleks pervoy poloviny XIII v. na poselenii Monas- tyrshchina-5. Trudy GIM, 82: Srednevekovyye drevnosti Vos- tochnoy Yevropy, s. 143-160. Hotun, I. A. 2008. Neordynarnist’ davn’orus’koho sela na prykladi selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohiya, 3, s. 25-34. Hotun, I. A. 2014. Vystavka arkheolohichnykh materialiv «Poselennya Khodosivka-Roslavs’ke (kinets’ XI—XIV st.) yak pokaznyk neordynarnosti seredn’ovichnoho sela». Arkheolo- hiya, 3, s. 125-134. Hotun, I. A. 2017. Seredn’ovichne selyshche Khodosiv- ka-Roslavs’ke (do desyatyrichchya rozkopok pam’yatky). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22): Arkheolohiya: doslidzhennya, eksperymenty, rekonstruktsiyi, s. 61-90. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2008. Nove davn’orus’ke selyshche poblyzu Khodosivky. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2006—2007 r., s. 84-86. Hotun, I. A., Sukhonos, A. M., Kazymir, O. M. 2010. Tretiy sezon doslidzhennya selyshcha Khodosivka-Roslavs’ke. Arkheolohichni doslidzhennya v Ukrayini 2009 r., s. 91-95. Hotun, I. A., Hrytsyk, Yu. O., Kazymir, O. M., Sukhonos, A. M. 2013. Hospodarstvo i pobut meshkantsiv selyshcha Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia, 4, s. 81-102. Hotun, I. A., Kazymir, O. M. 2019. Seredn’ovichni selyshcha kyyivs’kykh peredmist’ za rezul’tatamy robit ostannikh sezoniv. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (30), s. 140-171. Dashkova (Safarova), I. A. 1997. Steklyannyye braslety drevney Tveri (voprosy khronologii i proiskhozhdeniya). In: Khokhlov, A. N. (ed.). Tver’, Tverskaya zemlya i sopredel’nyye territorii v epokhu srednevekov’ya. Tver’: Staryy gorod, 2, s. 218-225. Dobrova, O. P. 2015. K voprosu o noshenii steklyannykh brasletov. In: Gaydukov, P. G. (ed.). Steklo Vostochnoy Yev- ropy s drevnosti do nachala XX veka. Sankt-Peterburg: Nes- tor-Istoriya, s. 235, 236. Zhurukhina, Ye. Yu. 2013. Steklyannyye izdeliya drevnerusskogo vremeni iz mnogosloynogo poseleniya Kosh- cheyevka-8. Sivershchyna v istoriyi Ukrayiny, 6, s. 112-115. Zhurukhina, O. 2015a. Davn’orus’ke sklo na kyyivs’komu Podoli. Pam’yatky Ukrayiny. Istoriya ta kul’tura, 5—6 (213— 214), s. 50-55. Zhurukhina, Ye. Yu. 2015b. Ukrasheniya iz stekla: ten- dentsii i problemy issledovaniya nakhodok kiyevskogo Podola. In: Gaydukov, P. G. (ed.). Steklo Vostochnoy Yevropy s drevnosti do nachala XX veka. Sankt-Peterburg: Nestor-Is- toriya, s. 226-234. Zhurukhina, O. Yu. 2016. Vyroby zi skla z rozkopok dav- noho Chornobylia. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (20): Doslidzhennya Kyivs’koho Polissya, s. 147-151. Zhurukhina, Ye. Yu., Khramchenkova, R. Kh. 2012. Steklodelatel’nyye masterskiye kiyevskogo Podola. Filologiya i kul’tura, 3 (29), s. 226-233. Zagorul’skiy, E. M. 2004. Vishchinskiy zamok XII—XIII vv. Minsk: BGU. Zotsenko, V. M., Braychevs’ka, O. A. 1993. Remisnychyy oseredok XI—XII st. na Kyivs’komu Podoli. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starodavniy Kyiv. Arkheolohichni doslidzhennya 1984—1089 rr. Kyiv: Naukova dumka, s. 43-103. Ivakin, G. Yu., Stepanenko, L. Ya. 1985. Raskopki v severo- zapadnoy chasti Podola v 1980—1982 gg. In: Tolochko, P. P. 384 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Матеріальна культура доби середньовіччя (ed.). Arkheologicheskiye issledovaniya Kieva 1978—1983 gg. Kiev: Naukova dumka, s. 77-105. Ivakin, H. Yu. 1996. Istorychnyy rozvytok Kyyeva XIII — seredyny XVI st. (istoryko-topohrafichni narysy). Kyiv. Ivakin, H. Yu., Serhyeyeva, M. S. 1993. Doslidzhennya na zhytlovomu masyvi Teremky-2 (m. Kyiv). Arkheolohichni doslidzhennya Ukrayini 1991 r., s. 33, 34, 145. Kalyuk, A. P. 1988. Ob eksporte steklodelatel’nogo remes- la iz Kievskoy zemli v seredine vtoroy poloviny XII v. In: Tolo- chko, P. P. (ed.). Chernigov i yego okruga v IX—XIII vv. Kiev: Naukova dumka, s. 86—92. Kapustin, K. M., Zhurukhina, O. Yu. 2016. Skliani vyroby Horodska (za materialamy rozkopok 1940—1950 rr.). Arkhe- olohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (18): Kolektsii Naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Problemy ta vid- kryttia, s. 104-109. Karger, M. K. 1958. Drevniy Kiev: ocherki po istorii material’noy kul’tury drevnerusskogo goroda. Moskva; Lenin- grad: AN SSSR, 1. Kiliyevich, S. R. 1981. Steklodeliye. In: Tolochko, P. P. (ed.). Novoye v arkheologii Kieva. Kiev: Naukova dumka, s. 312-318. Kozlovs’kyy, A. O. 1980. Novi doslidzhennya davn’orus’koho poselennya v Dniprovs’komu Nadporizhzhi. Arkheolohiya, 35, s. 79-92. Kozyuba, V. 2008. Novi arkheolohichni pam’yatky XI—XI- II st. nayblyzhchoyi okolytsi davn’oho Kyyeva. Arkheolohichni studiyi, 3, s. 135-157. Koroleva, Ye. P. 2016. Izucheniye bus i brasletov iz stekla drevnerusskogo periola: istoriografiya problemy. Vestnik Po- lotskogo gosudarstvennogo universiteta, seriya A, 1, s. 88-96. Koroleva, Ye. P. 2017. Steklyannyye braslety, brasletoo- braznyye visochnyye kol’tsa s territorii detintsa Zamkovaya gora v gorode Mstislavl’: tipologiya i tekhnologiya izgotov- leniya. Vestnik Polotskogo gosudarstvennogo universiteta, seriya A, 9, s. 100-107. Korolova, Ye. P. 2018. Steklyannyye ukrasheniya X— XIV vv. na territorii Mogilevskogo Podneprov’ya: tekhnologiya izgotovleniya, tipologiya, khronologiya. Avtoreferat dissertat- sii k. i. n. Institut istorii NANB. Kostyukevich, A. V. 2014. Novyye steklyannyye braslety iz kollektsii Drutska (po materialam arkheologicheskikh rasko- pok detintsa v 2013 g.). Materyjaly pa archiealohii Bielarusi, 25: Vyniki dasliedavannia pieršabytnych i siarednieviakovych staražytnasciej Bielarusi ŭ 2011—2012 hadach, s. 38-44. Kuza, A. V. 1985. Neukreplennyye poseleniya. In: Kolchin, B. A. (ed.). Drevnyaya Rus’. Gorod. Zamok. Selo. Moskva: Nauka, s. 96-104. Arkheologiya SSSR s drevneyshikh vremen do srednevekov’ya v 20 t. Kuzina, I. N. 2004. Srednevekovyye izdeliya iz stekla. Trudy Podmoskovnoy ekspeditsii IA RAN, 2: Srednevekovoye poseleniye Nastas’ino, s. 66-68. Kuchera, M. P. 1975. Selyshcha. In: Dovzhenok, V. Y. (ed.). Arkheolohiya Ukrayins’koyi RSR u 3-kh t. III: Rann’oslov’yans’kyy ta davn’orus’kyy periody. Kyiv: Naukova dumka, s. 295-302. Lavysh, K. A. 2013. Vizantiyskiye steklyannyye braslety v Zapadnoy Rusi: otrazheniye vizantiyskoy mody i prototip dlya mestnoy produktsii. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Slov’yany i Rus’: arkheolohiya ta istoriya. Zbirka prats’ na poshanu diysnoho chlena Natsional’noyi akademiyi nauk Ukrayiny Petra Petro- vycha Tolochka z nahody yoho 75-richchya. Kyiv: Starodavniy svit, s. 164-173. Lapshin, V. A. 2009. Tver’ v XIII—XV vv. (po materialam raskopok 1993—1997 gg. ). Sankt-Peterburg: SPbGU. Lysenko, S. D., Shklyarevskiy Ye. I., Kvitnitskiy, M. V., Chernovol, D. K. 2012. Mnogosloynoye poseleniye Koshcheyev- ka-8. Kiev; Fastov. Materialy Fastovskoy arkheologicheskoy ekspeditsii, 1. Makarov, N. A. 2003. Rus’ v XIII veke: kharakter kul’turnykh izmeneniy. In: Makarov, N. A., Chernetsov, A. V. (ed.). Rus’ v XIII veke: Drevnosti temnogo vremeni. Moskva: Nauka, s. 5-11. Makarov, N. A., Leont’yev, A. Ye., Shpolyanskiy, S. V. 2004. Srednevekovoye rasseleniye v Suzdal’skom Opol’ye. Rossiyskaya arkheologiya, 1, s. 19-34. Makarov, N. A., Fedorina, A. N. 2008. O nakhodkakh enkolpionov na suzdal’skikh selishchakh. In: Makarov, N. A. (ed.). Arkheologiya Vladimiro-Suzdal’skoy zemli: Materialy nauchnogo seminara. Moskva, 2, s. 137-146. Makarov, N. A., Gaydukov, P. G. 2013. Pechat’ knyazya Mikhalki Yur’yevicha iz Suzdal’skogo opol’ya. Kratkiye soob- shcheniya Instituta arkheologii, 231, s. 224-231. Mastykova, A. V. 2005. Steklyannyye izdeliya iz raskopok v g. Kozel’ske. In: Nigmatullin, R. A., Proshkin, O. L., Massa- litina, G. A., Khokhlova, T. M. Drevniy Kozel’sk i yego okruga. Moskva: IA RAN, s. 156-172. Trudy otdela okhrannykh rasko- pok IA RAN, 4 Motsya, O. P. 2003. Vysnovky. In: Motsya, O. P. (ed.). Selo Kyivs’koyi Rusi (za materialamy pivdennorus’kykh zemel’). Kyiv: Shlyakh, s. 208, 209. Oleynikov, O. M. 2001. Novgorodskiye steklyannyye bras- lety. Novgorod i Novgorodskaya zemlya, 15, s. 98-117. Pereverzyev, S. V. 2011. Problemy ta perspektyvy arkhe- olohichnykh doslidzhen’ v zoni vidchuzhennya. Pratsi Nauko- vo-doslidnoho instytutu pam’yatkookhoronnykh doslidzhen’, 6, s. 475-482. Pereverzyev, S. V. 2016. Doslidzhennya litopysnoho Chor- nobylya. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (20): Dosli- dzhennya Kyivs’koho Polissya, s. 85-92. Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoye selo (po materi- alam poseleniy u s. Grigorovka). Kiev. Poluboyarinova, M. D. 1963. Steklyannyye braslety drevnego Novgoroda. Materialy i issledovaniya po arkheologii SSSR, 117: Trudy Novgorodskoy arkheologicheskoy ekspedit- sii, III: Novyye metody v arkheologii, s. 164-181. Poshyvailo, O. 1993. Etnohrafiia ukrainskoho honcharst- va. Kyiv: Molod. Putsko, V. G. 2013. Russkoye iskusstvo posle tragedii 1238—1241 gg. In: Ivakin, H. Yu. (ed.). Slov’yany i Rus’: arkheolohiya ta istoriya. Zbirka prats’ na poshanu diysnoho chlena Natsional’noyi akademiyi nauk Ukrayiny Petra Petro- vycha Tolochka z nahody yoho 75-richchya. Kyiv: Starodavniy svit, s. 272-282. Rabinovich, M. G. 1988. Ocherki material’noy kul’tury russkogo feodal’nogo goroda. Moskva: Nauka. Ravdina, T. V. 1978. Steklyannyye braslety Serenska. Kratkiye soobshcheniya Instituta arkheologii, 155, s. 76-79. Rappoport, P. A. 1967. O tipologii drevnerusskikh poseleniy. Kratkiye soobshcheniya Instituta arkheologii, 110, s. 3-8. Rybakov, B. A. 1948. Remeslo drevney Rusi. Moskva: AN SSSR. Safarova, I. A. 2014. Steklyannyye izdeliya iz rannikh kompleksov raskopa № 14 v Tverskom kremle. Safarova Irina Aleksandrovna (online). Rezhym dostupu: http://irina. safarov-tver.ru/index.php/stati/stati-po-srednevekovomu- steklu-333/3-steklyannye-izdeliya-iz-rannikh-kompleksov- raskopa-14-v-tverskom-kremle (Data zvernennya 13 lysto- pada 2019 r.). Sedova, M. V. 1997. Ukrasheniya iz medi i splavov. In: Kolchin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevnyaya Rus’. Byt i kul’tura. Moskva: Nauka, s. 63-78. Arkheologiya s drevney- shikh vremen do srednevekov’ya v 20 t. Serheyeva, M. S. 1993. Formuvannya spetsyfiky pobutu mis’koho naselennya na Rusi u IX—XIII st. In: Tolochko, P. P. (ed.). Starozhytnosti Pivdennoyi Rusi: Materialy III isto- ryko-arkheolohichnoho seminaru «Chernihiv i yoho okruha v IX—XIII st.» (Chernihiv, 15—18 travnya 1990 r.). Chernihiv: Siveryans’ka dumka, s. 147-151. Serhieieva, M. S., Horbanenko, S. A. 2004. Nova pam’iatka davnoruskoho chasu v okolytsiakh Kyieva. Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii skhidnoi Ukrainy, 3, s. 280-291. Solov’yeva, G. F., Kropotkin, V. V. 1953. K voprosu o proiz- vodstve, rasprostranenii i datirovke steklyannykh brasletov Drevney Rusi. Kratkiye soobshcheniya IIMK, ХLІХ, s. 21-25. Stolyarova, Ye. K. 2002. Predvaritel’nyye itogi izucheniya steklyannykh predmetov iz raskopok v Dmitrovskom krem- le. Trudy Podmoskovnoy ekspeditsii IA RAN, 1: Arkheolog- icheskoye izucheniye Podmoskov’ya (Dmitrov, Mytishchi, Tarasovka), s. 173-202. Stolyarova, Ye. K. 2015. O priznakakh mestnogo proizvod- stva stekla (na primere Drevney Rusi). In: Gaydukov, P. G. (ed.). Steklo Vostochnoy Yevropy s drevnosti do nachala XX ve- ka. Sankt-Peterburg: Nestor-Istoriya, s. 383-390. Stolyarova, Ye. K. 2018. Steklyannyye ukrasheniya sredn- evekovogo sel’skogo naseleniya Podmoskov’ya (po materialam 385ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35) Готун, І. А., Гунь, М. О. Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське Myakininskogo arkheologicheskogo kompleksa). Arkheologi- ya Podmoskov’ya: Materialy nauchnogo seminara, 14, s. 158- 165. Stolyarova, Ye. K., Minenko, V. V. 2014. Steklyannyye izdeliya iz pravoberezhnoy chasti Smolenska: proiskhozh- deniye i khronologiya. In: Sitdikov, A. G., Makarov, N. A., Derevyanko, A. P. (ed.). Trudy IV (XX) Vserossiyskogo arkheo- logicheskogo s”yezda v Kazani. Kazan’: Otechestvo, III, s. 336- 340. Ferebov, A. N. 2018. Osnovaniya datirovki steklyannykh brasletov, naydennykh na territorii Moskovskogo Kremlya. Arkheologiya Podmoskov’ya: Materialy nauchnogo seminara, 14, s. 189-200. Fekhner, M. V. 1959. K voprosu ob ekonomicheskikh svyazyakh drevnerusskoy derevni. Trudy GIM, 33: Ocherki po istorii russkoy derevni X—XIII vv., s. 149-224. Shekun, O. V., Veremeychyk, O. M. 1999. Davn’orus’ke poselennya Liskove. Chernihiv: Desnyans’ka pravda. Shchapova, Yu. L. 1968. Sklyani braslety Kyivshchyny. Arkheolohiya, ХХІ, s. 106-117. Shchapova, Yu. L. 1969. Steklyannyye braslety i datirova- niye gorodskogo kul’turnogo sloya. Sovetskaya arkheologiya, 4, s. 102-107. Shchapova, Yu. L. 1972. Steklo Kievskoy Rusi. Moskva: MGU. Shchapova, Yu. L. 1997. Ukrasheniya iz stekla. In: Kol- chin, B. A., Makarova, T. I. (ed.). Drevnyaya Rus’. Byt i kul’- tura. Moskva: Nauka, s. 80-92. Arkheologiya s drevneyshikh vremen do srednevekov’ya v 20 t. Entelis, F. S. 1982. Formovaniye i goryacheye dekorirova- niye stekla. Uchebnoye posobiye dlya spetsial’nosti 2222. Le- ningrad: LISI. I. A. Gotun, M. O. Gun gLASS AdORNMENTS FROM ThE hOdOSIVKA- ROSLAVSKE SETTLEMENT (discoveries of 2007—2011) Large-scale studies of medieval non-fortified points of Southern Rus conducted mainly during the last quarter of XX century within the framework of the targeted program developed by O. P. Motsya, demon- strated quite convincingly the high level of develop- ment of Old Russian settlement structures and fully parity relations in the mentioned period between the cities and their outskirts. Somewhat later, when the respective excavations were being deployed, similar conclusions were drawn by experts studying the settle- ments of Northern Rus. One of the components of this parity is the things in the cultural layers of the settle- ments which had been previously considered as the ele- ments of urban culture, and some even as representing the feudal lifestyles. Glass bracelets were also attrib- uted to the components of the wealthy town costume: despite the considerable excavations there were found in rural cemeteries and, because of lack of wide scale excavations on settlement structures, were not found on the latter. The data obtained from the mentioned re- searches of the end of XX — beginning of XXI centuries led to a decisive rejection of this approach and thinking of the «urban» nature of these garnishes in our time publications, if at all mentioned, either due to inertia or as a tribute to the historiographic tradition. Substantially, that before the XII century there were pieces of work of Byzantine craftsmen in Rus af- fordable mainly to the representatives of the wealthy society group. With the proliferation of mass handi- works of glass-makers in Kiev and other towns of Rus this category of garnishes found its consumer and in locations rather remote from where they were made. At the same time, at some points, the number of the said findings per area unit exceeds even the figures from capitals and it is not always possible to find an explanation for this phenomenon. Khodosivka-Roslavske settlement in the southern suburbs of the capital is one of the archeological sites where the number of fragments of these garnishes is much higher than other items. The settlement was opened by the Northern Expedition of the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine in 2007 and is studied annually within the framework of the relevant scientific planning top- ics. From the first season of excavations, the location has attracted the attention with a rather high level of material culture of its population (precious garnishes, expensive tableware, weapons, items of military equip- ment, etc.). For five years of work on the site 1041 m2 area was opened, which collected 566 fragments of glass bracelets, although the number of other tradi- tional glass garnishes, i.e. beads, reaches only 8. It is noticeable that the named categories of things by characteristics correspond to the pieces of work traced at other points in Kyivan Rus. At the same time, the features of the bracelets from the settlement are quite substantially different from those of the Kyiv pieces of works, although certain aspects of the high level of de- velopment of this point were explained by the inclusion in the structure of the capital metropolis. As a result, neither the chronology of the point, the prosperity of which attributes to the peak of the brace- lets making by Old Rus and, first of all, Kyiv craftsmen (though for quite a long time continues after the end of glass making in Rus as a result of the Batyi inva- sion), nor the neighborhood to the capital, nor signifi- cant amount of glazed tableware (the manufacturing technology of which is close to the processes associated with glass making, but the evidence of local develop- ment of this industry in the settlement is lacking) does provide an exhaustive explanation of the causes of the said phenomenon. Accordingly, at this stage of research, the traced fea- ture of the point remains one of its specific features, but it testifies for the need of further research of both the Khodosian settlement and the medieval settlements in general, since the excavations of the said category of sites have potential of revealing so far unknown pages of the national Medieval studies. Keywords: glass bracelets and beads, garnishes, Khodosivka-Roslavske settlement, old Rus and Mongo- lian-Lithuanian periods. Одержано 17.10.2019 готУн ігор Анатолійович, кандидат історичних наук, науковий співробітник, Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. hOTuN Ihor, Candidate of Historical Sciences, Research Officer, the Institute of Archaeology NAS of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: 0000-0002-9285-5107; e-mail: ihor_hotun@iananu.org.ua. гУнь Мар’яна олександрівна, старший науко- вий співробітник, Музей історії Десятинної церкви, вул. Обсерваторна, 21а, Київ, 04053, Україна. guN Maryana, Senior Research Officer, Museum of the Desyatinna Church History, Observatorna str., 21a, Kyiv, 04053, Ukraine. ORCID: 0000-0001-9190-6139; e-mail: gunmaryana@meta.ua.

Скляні прикраси з поселення Ходосівка-Рославське (за матеріалами 2007—2011 рр.)

Institution

Ähnliche Einträge