Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка

На матеріалах особового фонду Олени Апанович, які раніше не були в науковому обігу, розкривається діяльність відомої дослідниці козацтва по збереженню могили кошового Запорізької Січі Івана Сірка. This article is based on yet unpublished materials, inter alia from a personal fund of Olena Apanovych,...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Краєзнавство
Date:	2018
Main Author:	Савченко, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2018
Subjects:	Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169504
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка / С. Савченко // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 170-178. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169504
record_format	dspace
spelling	Савченко, С. 2020-06-15T17:55:42Z 2020-06-15T17:55:42Z 2018 Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка / С. Савченко // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 170-178. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169504 94(477):903.2 На матеріалах особового фонду Олени Апанович, які раніше не були в науковому обігу, розкривається діяльність відомої дослідниці козацтва по збереженню могили кошового Запорізької Січі Івана Сірка. This article is based on yet unpublished materials, inter alia from a personal fund of Olena Apanovych, it shows famous cossaks researcher’s activities on preservation of the grave of Zaporizhs’ka Sich otaman Ivan Sirko. Also, the documents from fund of Ukrainian Association of Historical and Cultural Memorials Preservation which are stored in Central State Archive of Highest Authorities and Management of Ukraine were found and analysed. The objective of the article is to show work and vision of O. Apanovych on the preservation of a famous figure of Ukrainian history. The article found that O. Apanovych were researching otaman’s grave in 1950th and later in 1960th while developing the Khortycya Reserve. She returned to preservation activities later at the end of 1980th to the beginning of 1990th while the expedition “Zaporizhs’ka Sich: destroyed and survived”. In 1960th Olena Apanovych had had an idea to move all Zaporizhs’ka Sich atamans’ graves to Khortycya where she was planning to create a national pantheon. At that time the idea was not realised. Later, while the “Reconstruction” she actualised the problem of Ivan Sirko’s grave preservation. This article in general analyses the influence of Olena Apanovych and her like-minded followers’ efforts towards the actualisation of preservation and popularisation of cossacks’ monuments. The article discovered that this work had very important social consequences for instance these activities had a significant impact on Ukrainian society in particular regarding rising of a national self-consciousness and preservation of national memory. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка Olena Apanovych and Ivan Srko’s grave preservation Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка
spellingShingle	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка Савченко, С. Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи
title_short	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка
title_full	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка
title_fullStr	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка
title_full_unstemmed	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка
title_sort	олена апанович та її внесок у дослідження та збереження могили івана сірка
author	Савченко, С.
author_facet	Савченко, С.
topic	Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи
topic_facet	Українське пам'яткознавство: традиції, досвід, перспективи
publishDate	2018
language	Ukrainian
container_title	Краєзнавство
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Olena Apanovych and Ivan Srko’s grave preservation
description	На матеріалах особового фонду Олени Апанович, які раніше не були в науковому обігу, розкривається діяльність відомої дослідниці козацтва по збереженню могили кошового Запорізької Січі Івана Сірка. This article is based on yet unpublished materials, inter alia from a personal fund of Olena Apanovych, it shows famous cossaks researcher’s activities on preservation of the grave of Zaporizhs’ka Sich otaman Ivan Sirko. Also, the documents from fund of Ukrainian Association of Historical and Cultural Memorials Preservation which are stored in Central State Archive of Highest Authorities and Management of Ukraine were found and analysed. The objective of the article is to show work and vision of O. Apanovych on the preservation of a famous figure of Ukrainian history. The article found that O. Apanovych were researching otaman’s grave in 1950th and later in 1960th while developing the Khortycya Reserve. She returned to preservation activities later at the end of 1980th to the beginning of 1990th while the expedition “Zaporizhs’ka Sich: destroyed and survived”. In 1960th Olena Apanovych had had an idea to move all Zaporizhs’ka Sich atamans’ graves to Khortycya where she was planning to create a national pantheon. At that time the idea was not realised. Later, while the “Reconstruction” she actualised the problem of Ivan Sirko’s grave preservation. This article in general analyses the influence of Olena Apanovych and her like-minded followers’ efforts towards the actualisation of preservation and popularisation of cossacks’ monuments. The article discovered that this work had very important social consequences for instance these activities had a significant impact on Ukrainian society in particular regarding rising of a national self-consciousness and preservation of national memory.
issn	2222-5250
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169504
citation_txt	Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка / С. Савченко // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 170-178. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT savčenkos olenaapanovičtaíívnesokudoslídžennâtazberežennâmogiliívanasírka AT savčenkos olenaapanovychandivansrkosgravepreservation
first_indexed	2025-11-27T01:44:00Z
last_indexed	2025-11-27T01:44:00Z
_version_	1850791661472317440
fulltext	У сучасному світі збереження культурних пам’яток є однією з ознак високого рівня гро- мадянської свідомості та згуртованості сус- пільства. В Україні ця проблема не втрачає ак- туальності з радянських часів. Особливе значення для національної історії мають пер- соніфіковані пам’ятки, пов’язані з видатними постатями українського минулого, насампе- ред, лідери національно-визвольної боротьби. До таких пам’яток відноситься і могила най- відомішого запорізького кошового отамана Івана Сірка. Дослідниця та популяризатор іс- торії українського козацтва Олена Михайлівна Апанович багато зробила для її дослідження та збереження. Метою статті є визначити внесок Олени Ми- хайлівни Апанович у царині збереження куль- турної пам’яті, а саме упорядкування і дослід- ження могили видатного діяча української історії Івана Сірка. В основу даної публікації покладено мате- ріали особового фонду Олени Апанович Інсти - туту рукопису Національної бібліотеки Украї ни ім. В.І. Вернадського, фонду Українського това- риства охорони пам’яток історії та культури, Центрального державного архіву ви щих органів влади та управління України, в яких відобра- жено діяльність вченої в цій сфері. Матеріали, зазначених архівів, раніше не використовува- лись істориками і не оприлюднювались. УДК-94(477):903.2 Світлана Савченко (м. Київ) Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка На матеріалах особового фонду Олени Апанович, які раніше не були в науковому обігу, розкрива- ється діяльність відомої дослідниці козацтва по збереженню могили кошового Запорізької Січі Івана Сірка. Ключові слова: Олена Апанович, охорона пам’яток, Українське товариство охорони пам’яток іс- торії та культури, Іван Сірко. Svitlana Savchenko Olena Apanovych and Ivan Srko’s grave preservation This article is based on yet unpublished materials, inter alia from a personal fund of Olena Apanovych, it shows famous cossaks researcher’s activities on preservation of the grave of Zaporizhs’ka Sich otaman Ivan Sirko. Also, the documents from fund of Ukrainian Association of Historical and Cultural Memorials Preser- vation which are stored in Central State Archive of Highest Authorities and Management of Ukraine were found and analysed. The objective of the article is to show work and vision of O. Apanovych on the preservation of a famous figure of Ukrainian history. The article found that O. Apanovych were researching otaman’s grave in 1950th and later in 1960th while developing the Khortycya Reserve. She returned to preservation activities later at the end of 1980th to the beginning of 1990th while the expedition “Zaporizhs’ka Sich: destroyed and survived”. In 1960th Olena Apanovych had had an idea to move all Zaporizhs’ka Sich atamans’ graves to Khortycya where she was planning to create a national pantheon. At that time the idea was not realised. Later, while the “Reconstruction” she actualised the problem of Ivan Sirko’s grave preservation. This article in general analyses the influence of Olena Apanovych and her like-minded followers’ efforts towards the actualisation of preservation and popularisation of cossacks’ mon- uments. The article discovered that this work had very important social consequences for instance these activ- ities had a significant impact on Ukrainian society in particular regarding rising of a national self-consciousness and preservation of national memory. Key words: Olena Apanovych, monuments preservation, Ukrainian Association of Historical and Cultural Memorials Preservation, Ivan Sirko. 170 Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка 171 Існує значна кількість публікацій про пере- поховання Івана Сірка, зокрема – матеріали В. М. Бекетової1, збірка документів2, праця М. Жуковського3. Однак, внесок Олени Апано- вич у дослідження та збереження поховання І. Сірка спеціально не досліджувався. Перше знайомство Олени Апанович з темою поховання Івана Сірка відбулося в 1951 р., коли вона як молодий дослідник, кандидат історич- них наук, брала участь у археологічних розкоп- ках та історичних дослідженнях місць розташу- вання Запорізьких Січей. За постановою Ради міністрів УРСР у 1951-1954 рр. Інститут архео- логії АН УРСР почав дослідження в районі спо- рудження Каховської ГЕС і зрошувальних сис- тем на Інгульці. Так Олена Михайлівна Апанович увійшла до складу групи на чолі з ар- хеологом Федором Борисовичем Копиловим, який у той час завідував лабораторією реставра- ції та консервації матеріалів Інституту археології АН УРСР, а згодом працював у інших відділах інституту4. Перебіг цих подій вчена зафіксувала у своєму щоденнику, в якому емоційно змалювала стано- вище музейної справи, козацьких пам’яток ре- гіону Нікополя, де у свій час існувало п’ять Січей. Члени експедиції мешкали в приміщенні Нікопольського музею. Олені Михайлівні дозво- лили жити в канцелярії музею за умови попов- нення колекції знахідками експедиції та впоряд- кування вченою експонатів музею5. «Зовсім поганим» вона визнала історичний відділ, в якому були речі, що за переказами належали Івану Сірку: «Запорізьких речей майже немає. Частина речей, які описував Єварницький (на- писання прізвища збережено відповідно до ори- гіналу документа – С.С.) пропали. Доручили евакуювати фотографу. Він вивіз в Моздок і там здав у міськвиконком. Після закінчення війни взяв у музеї 1000 рублів на реевакуацію речей і зник». Подальша доля цих речей була невідома. Дослідниця згадує про втрачені давнє Євангеліє у срібному окладі, пояс, який належав Івану Сірку, його кружку та інші цінні історичні арте- факти6. Олена Апанович із властивим їй запалом писала у щоденнику: «Залишків Січі не залиши- лось у Нікополі. Про це писав ще Єварницький. Але запорозький дух віє в цих місцях. Може тому, що я знаходжуся в музеї. Але тут можуть слухати скільки завгодно про запорожців, самі про них говорять багато, і в розповідях про них відчувається ставлення онуків до своїх дідів»7. 25 липня 1951 р. у фондах музею вона все ж таки відшукала чимало речей запорізьких коза- ків, зокрема і «зелений пояс», який, за перека- зами, належав Івану Сірку8. 27 липня Олена Апанович разом з Ф. Копи- ловим відвідали могилу І. Сірка, до якої через мілководдя змушені були пливти човном до Ка- пулівки. «У Капулівці на пагорбі біля млина стоїть могила Сірка, є Запорізька корчма, там живе стара, яка пам’ятає ще Єварницького, коли він збирав «дідів та розпитував про запо- різьку давнину»9. І хоча результати розкопок на місці Січі не виправдали сподівань дослідників, для нас важливо, що Олена Апанович зібрала та зберегла свідчення старожилів про могилу І. Сірка. 1 серпня 1951 р. дослідниця побувала на могилі І. Сірка і зазначила у щоденнику, що з часів Д. Яворницького надмогильний камінь ще більше вивітрився і пошкоджений «кулею полі- 1 Режим доступу: http://museum.dp.ua/sirco_12.html. 2 Режим доступу: http://mycity.kherson.ua/journal/ letopis3/sirko.html 3 Жуковський М. П. Доля могили І.Д. Сірка // Праці Центру пам’яткознавства. Зб. наукових праць. – 2012. – Вип. 22.- С. 282. 4 Інститут археології Національної академії наук України. 1918-2014 / Гол. Редактор – П. П. Толочко. – К.: ВД «АДЕФ-Україна», 2015. – 668 с. – С. 36. 5 ІР НБУВ, ф. 347, оп. 1, спр. Щоденникові нотатки 1951-1996 рр. Папка 1951 рік, арк. 4. 6 Там само, арк. 4-5. 7 Там само, арк. 6. 8 Там само, арк. 7. 9 Там само, арк. 13. цая». Під час окупації українські націоналісти заклали навколо могили гай і розбили квітники. «Коли прийшли наші рік-два трималось. А зараз квітники зів’яли, гай напіввирубаний, і сумне враження справляє це місце. Та і народ так говорить: «Німці навели лад на могилі Сірка, прикрасили її. Недобре це, що так виходить, що залишається у свідомості народу те, що німці таке зробили, а зараз – занедбано. Потрібно буде поговорити про це в Києві»10. 30 серпня 1951 р. вона познайомилась і ог- лянула давню «запорозьку» хату бабці Оксани Забутної, яку обіцяла відремонтувати сільрада, але так нічого і не зробила. Власниця хати (Олена Апанович зауважила: у дівоцтві мала прізвище Мазай, і це була хата її свекра) жила на подвір’ї, де знаходилася могила І. Сірка. Пам’ятала вона і відвідини Д. Яворницького. Доцільним було зауваження Олени Михайлівни, що могила стоїть на підвищенні й тому не буде залита водосховищем. У щоденникових нотат- ках Олена Михайлівна зафіксувала і розмови з місцевими жителями, які дуже позитивно стави- лись до роботи дослідників. Бабця Бульбиха роз- повіла, як Дмитро Яворницький збирав «дідів» біля могили Івана Сірка в саду біля хати Мазая, пригощав вином і закусками, а вони співали йому козацькі думи про зруйнування Запорізької Січі. Цікавими є свідчення про настрої цього се- лянського середовища: про Катерину ІІ гово- рили у негативному світлі, мовляв, хотіла за- брати набуте козаками золото і багатства. Олена Апанович аркушам свого щоденника довірила навіть сміливі на той час політичні оцінки одної селянки: «Жовтневу революцію називає перево- ротом, а життя до неї «коли були вільними». Вона була така стара, що їй і втолкувати ні- чого»11. Вважаємо, що саме події літа 1951 р. мали значний влив на формування наукового сві- тогляду Олени Апанович. Робота в експедиції стимулювала її до активної громадської діяль- ності, популяризації історії та пам’яток україн- ського козацтва, зокрема збереження могили ко- шового Івана Сірка. Ставлення до поховання І.Д. Сірка дещо змі- нилося у зв’язку з відзначенням у 1954 р. 300- річчя «возз’єднання» України з Росією. Біля нього було встановлено пам’ятну дошку, згодом відлили погруддя отамана, взявши за зразок його образ із картини Іллі Рєпіна. Хрущовська «відлига» – час, коли О.М. Апа- нович стала одним із найактивніших провідни- ків пам’яткоохоронного руху радянської Ук- раїни. Саме вона та її однодумці надали цьому рухові національного характеру. Після ухва- лення відомої постанови № 911 від 18 вересня 1965 р. «Про увічнення пам’ятних місць, зв’яза- них з історією запорозького козацтва» і ство- рення меморіального комплексу на острові Хор- тиця Олена Апанович активно включилась у роботу над проектом Хортицького заповідника та збереження запорізької історичної спадщини. В умовах «відлиги» діяльність пам’яткоохорон- ців переросла у широкомасштабну національно значиму програму12. Їх ініціативи підтримувала і частина партійно-державного керівництва УРСР, зокрема заступник голови Ради міністрів УРСР Петро Тимофійович Тронько. У зв’язку з цим процитуємо видатного українського пись- менника та громадянського діяча Олеся Гончара: «На прикладі життя і діяльності П.Т. Тронька ще раз переконуємось, що в колишній комунопар- тократії були не тільки свавільники й злочинці, а більшість людей чесних, сумлінних, праце- любних, які в тяжких умовах тоталітарної сис- теми по можливості діяли в ім’я народу, боро- лись, гинули, але передавали нащадкам все гідне, світле в історико-культурних, духовних надбаннях українського суспільства. Коли роз- думуєш над джерелами довголітньої важкої, але плідної діяльності П.Т. Тронька, приходиш до єдиного висновку: джерелом його набутків, зу- силь і таланту вченого є синівська любов до ма- тері – України»13. 4 ’2018Світлана Савченко К Р А Є З Н А В С Т В О 172 10 ІР НБУВ, ф. 347, оп. 1, спр. Щоденникові нотатки 1951-1996 рр. Папка 1951 рік, арк. 16-17. 11 Там само, арк. 19. 12 Збережемо тую славу. Громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій половині 50-х – 80-х рр. ХХ ст.: Збірник документів та матеріалів / Упоряд.: О.Г. Бажан (керівник) та ін. – К.: Рідний край. – 1997. – С. 11-13. 13 Цит за: Кухарєва Н., Козій Г. Петро Тронько і Переяслав // Краєзнавство. – 2010. – № 1-2. – С. 28. Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка 173 Збереження поховання Івана Сірка, яким вчена почала опікуватись ще до згаданої урядо- вої постанови, було одним з нагальних питань збереження та популяризації пам’яток козацтва, якими займалась Олена Апанович упродовж 1960 рр. Директори академічних Інституту іс- торії А. Касименко та Інституту археології С. Бібіков 22 травня 1964 р. у відповідь на лист заступника голови Нікопольської райради М. Кікотя повідомляли, що вони підтримують ідею перенесення праху І. Сірка з Капулівки у Нікополь. І для цього до міста відрядили Олену Апанович14. Олена Михайлівна була серйозно занепо- коєна станом могили кошового отамана. Влітку 1965 р. дослідниця побувала на цьому місці та зробила натурні замальовки стану місця похо- вання І. Сірка, схему та фото15. З цих матеріалів видно, що могила знаходилась у загрозливому стані (фото 1. Стан могили І. Сірка. Замальовка О. Апанович. 1965 р. ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 41). Цього ж 1965 р. запорізькі художники: Г. Мар - ченко, Г. Соколенко, Л. Орленко, Г. Зубченко, Л. Стебловська звернулись до Інституту історії АН УРСР (заступника директора І. О. Гуржія) та Українського товариства охорони пам’яток істо- рії та культури з листом про підтримку ідеї Олени Апанович щодо перенесення праху Івана Сірка на Хортицю. Вони працювали над проек- том парку Хортицького заповідника і цілком схвалювали ідею О. Апанович: не тільки пере- нести могилу І. Сірка з села Капулівки, а й ос- танки кошового отамана П. Калнишевського з Соловків та «створення на острові парку умов- них могил інших відомих діячів Запорізької Січі». Дослідниця наводила серйозні аргументи на користь такого рішення: по-перше, могила І. Сірка перебувала в аварійному стані, бо під- мивалася водами Каховського моря, поруч вже утворилось кілька ярів. По-друге, могила розта- шована в місці, до якого важко дістатись – по- трібно їхати пароплавом від Нікополя, потім йти шість кілометрів пішки; по-третє, розташування могили на острові доцільно тому, що острів Хор- тиця символізує собою славетну історію запо- різького козацтва16. І хоча постановою Ради Мі- ністрів УРСР № 711 від 21 липня 1965 p. могила І.Д. Сірка була взята на державний облік як пам’ятка історії та культури республіканського значення, ідея перенесення праху кошового так і не була реалізована. 3 червня 1966 р. голова Запорізького облви- конкому Ф.Я. Мокроус видав розпорядження: «У зв’язку з вказівкою Ради Міністрів УРСР про перезахоронення Івана Сірка до Хортицького за- повідника, доручити обласному управлінню культури і виконкому міськради направити екс- педицію в Капулівку для перевезення останків і поховання на Хортиці»17. 14 ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 38. 15 Там само, спр. 41. Матеріали про перепоховання праху І. Сірка. 16 Там само. 17 Збережемо тую славу… – С. 77. Фото 1. Замальовка О. Апанович. 1965 р. До реалізації згаданої урядової постанови про збереження козацьких пам’яток було залу- чено Академію наук УРСР і, зокрема, Інститут історії. Президія АН УРСР доручила скласти науково обґрунтований проект Хортицького заповідника саме Олені Апанович. На засі- данні дирекції Інституту історії АН УРСР 25 липня 1966 р. слухали тематичні пропозиції до проектування меморіального комплексу Державного історико-культурного заповідника запорізького козацтва на острові Хортиця. До- повідала Олена Апанович18. У своєму виступі на засіданні дирекції вчена поставила питання про перенесення могили Івана Сірка на тери- торію Хортицького заповідника. Особливого значення для розв’я зання цієї проблеми набула позиція Інституту історії АН УРСР, оскільки в середовищі науковців ще не було вироблено єдиної думки щодо цієї справи. Олена Михай- лівна зауважила, що каменем спотикання стало місце перезахоронення: керівництво Нікополя намагалось зберегти могилу на території району, де було розташовано в різний час п’ять запорізьких січей, а дніпропетровське керів- ництво «не віддає могили»19. Олена Апанович доповіла на засіданні дирекції про результати переговорів з Міністерством культури УРСР, обласними та міськими органами влади. Учас- ники дискусії дійшли згоди, що могилі загро- жують знищенням води Каховського водосхо- вища. Її необхідно перенести, на що були виділені кошти. Олена Михайлівна висловила думку, що Інститут історії повинен сприяти пе- ревезенню могили І. Сірка на Хортицю. Також вона пропонувала перенести прах Петра Кал- нишевського та прах кошового Задунайської Січі Йосипа Гладкого в новостворений запо- відник із Соловків. Таким чином мав бути створений важливий меморіальний комплекс всеукраїнського масштабу. В середині 1960 рр. це була смілива заява О. Апанович. Водночас проти перенесення на Хортицю могили кошо- вого Й. Гладкого виступали місцеві крає - знавці20. Місцеві органи влади мусили якось реагу- вати. Так 1 квітня 1967 р. Дніпропетровський обл виконком ухвалює рішення про перенесення останків і доручає проектній організації розро- бити проект впорядкування могили та пам’ят- ника Сірку на новому місці (на давньому кургані Сторожова могила, який розташований на від- стані 1100 метрів від с. Капулівки). Однак вико- нувати це рішення не поспішали. Віддавати ос- танки Івана Сірка в Запорізьку область ніхто не збирався. Особливо обурені таким рішення були жителі с. Капулівки та навколишніх сіл Ніко- польського району. Для вирішення питання перенесення мо- гили Сірка Олена Апанович намагалась залу- чити авторитет УТОПІК. Вона була ініціатором постанови Історичної секції УТОПІК від 17 жов- тня 1967 р. Зміст документа пропонував негайно перенести поховання на Хортицю21. Така ініціа- тива Олени Апанович, можливо, була доцільною у контексті створення заповідника на Хортиці, для надання йому всеукраїнського, національ- ного за суттю, значення, але не враховувала, на нашу думку, кількох факторів. По-перше, спро- тив місцевого партійно-державного керівництва: Дніпропетровська і Запорізька області тради- ційно змагались за козацьку спадщину. По- друге, не бралася до уваги думка жителів Капу- лівки, які не бажали віддавати святиню. По-третє, страх дніпропетровського, і, зокрема, нікопольського партійного керівництва та му- зейників «залишитись ні з чим». За перенесення могили Івана Сірка Олена Апанович розгорнула в пресі цілу кампанію, сприяла приверненню уваги громадськості до критичного стану поховання. В її архіві зберігся уривок нарису «Врятуємо запорізьку святиню». Вчена згадує, як у 1951 р., під час розкопок Чор- томлицької Січі, разом з колегами доводила в райкомі партії та райвиконкомі необхідність дбайливого відношення та кращого збереження Сіркового поховання. Нагадаємо, що постано- вою Ради Міністрів УРСР 21 липня 1965 р. мо- гилу було взято на державний облік як пам’ятку 4 ’2018Світлана Савченко К Р А Є З Н А В С Т В О 174 18 ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 23. 19 ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 37. 20 Там само. 21 Там само, спр. 41. Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка 175 республіканського значення. Не дивлячись на знак, що це пам’ятка історії й охороняється дер- жавою, могила і надалі залишалася занедбаною. Надгробний камінь на могилі Сірка пошкод- жено: «Якийсь невіглас штовхнув його. Пам’ят- ник впав і розколовся. Його якось скривдили». Похованню загрожувала повна руйнація – води Каховського водосховища були зовсім близько до могили. Дослідниця зазначала: «Може насту- пити такий час, коли підмита могила обвалиться і назавжди загине історична пам’ятка для нас, для наших нащадків»22. Сільрада Капулівки, за підтримки Дніпро- петровської обласної організації УТОПІК, вирі- шили переносити могилу І. Сірка на інший бік села, де за 2 км стоїть курган Бабина Могила. Незважаючи на позицію Інституту історії, УТОПІК, Міністерства культури про перене- сення могили на Хортицю, керівники та жителі с. Капулівки заявляли, що «вони ляжуть кістьми, а Сірка не віддадуть». Тому запропонували «комплексне рішення» – передати на Хортицю вже пошкоджений надгробний камінь (як вва- жала О. Апанович) винною в цьому була місцева влада), зробивши копію з граніту, а залишки праху поховати у Бабиній Могилі23. 21 листопада 1967 р. на Каховському морі здійнялася буря, що тривала дві доби. За таких обставин Нікопольський райвиконком дав роз- порядження спеціальній комісії негайно розпо- чати перепоховання праху Сірка. 23 листопада 1967 р. комісія, яку очолював заступник голови Нікопольського райвиконкому Кікоть М.В., при- їхала в Капулівку. Усі жителі села зібралися на- вколо дев’яти виконавців рішення місцевої влади, щоб не допустити вивезення останків за межі району. Довелося провести роз’ясню- вальну роботу, переконуючи всіх присутніх, що останки кошового отамана лише перенесуть у нове безпечне місце. Група під керівництвом ар- хеолога Дніпропетровського історичного музею Л.П. Крилової провела розкопки могили. Не де- талізуючи опис події, яка вже досліджена ін- шими авторами, зазначимо лише, що більшість кісток були покладені в нову домовину. Але череп, частина кісток, муміфікований мозок та пасмо волосся Л. Крилова сховала. Артефакти пізніше таємно вивезли спочатку до Дніпропет- ровська, а потім до Росії24. Цікавою, у контексті подій, є розірвана ма- шинописна чернетка листа, яку зберегла Олена Апанович у своєму архіві. Цей лист від імені самої Олени Апанович та її наукового керів- ника, заступника директора Інституту мистец- твознавства, фольклору та етнографії ім. М. Риль - ського АН УРСР д. і. н. Костя Гуслистого до першого секретаря Дніпропетровського обкому КПУ О.Ф. Ватченка та Інституту археології АН УРСР. Автори листа з гіркотою повідомляли про «злочинну з наукового і громадського по- гляду роботу археолога Дніпропетровського іс- торико-краєзнавчого музею Л.П. Крилової під час перенесення могили І.С. Сірка в селі Капу- лівці Нікопольського району... Ганебна пове- дінка тов. Крилової, що поступилась совістю науковця, сплюндрувала, наче невіглас, останнє пристановище видатної людини»25. Далі йдеть - ся про перебіг подій, пов’язаних із цим приско- реним перепохованням: відверто неправдиві відомості про перепоховання козаками Чортом- лицької Січі біля Капулівки, неправильна дата (4 травня), під час термінових розкопок вияви- лось, що не вистачає колінних чашечок, фаланг пальців. А саме головне – «очевидці в селі Ка- пулівці говорять, що Л. Кри лова взяла з собою череп І. Сірка, вона намагається довести, що сама зробила зліпок, який і відправила до Ле- нінграду». Про це Олена Апанович повідомила керівництву пам’ятко охоронних та наукових ус- танов. З особливою прикрістю повідомлялось про те, що залишилось на місці могили після за- кінчення робіт: «Там лишилась неоковирна купа землі, кілька вирваних з корінням дерев і розбитий постамент»26. 22 ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 41. 23 Там само. 24 Жуковський М.П. Доля могили І.Д. Сірка // Праці Центру пам’яткознавства. Зб. наукових праць. – 2012. – Вип. 22.- С. 282. 25 ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 41. 26 Там само. 19 грудня 1967 р. заступник голови Запорізь- кого облвиконкому Микола Киценко надіслав інформацію про події у Капулівці до заступника голови Ради Міністрів Петра Тронька і пряме не- виконання доручення уряду про перенесення мо- гили І. Сірка на Хортицю. Надзвичайно цікавою й інформативною є нотатка на цьому документі, зроблена 25 грудня 1967 р. рукою самого М. Ки- ценка. Він повідомляв, що цього листа возив у Київ П. Троньку, але не віддав тому, що урядова уповноважена М. Платонова погодилась відтяг- нути вирішення цього питання на 5-6 років. Вона запевнила, що останки Сірка залишаться на місці нового поховання до завершення реалізації про- екту заповідника на Хортиці. Микола Киценко висловив жаль, що вдруге не вдалося реалізувати омріяну ідею. Втілити в життя спільний з Оле- ною Апанович проект: «Тепер залишається одне – їхати на Соловки, вимолити Калнишевського та разом з Гладким поховати на Хортиці двох кошо- вих! (Хоча звичайно це не І. Д. Сірко)»27. 5 березня 1968 р. газета «Літературна Ук- раїна» опублікувала звернення «Поховати з усіма почестями», яке підписала О. Апанович разом з іншими членами правління Українського това- риства охорони пам’яток історії та культури – К. Гуслистим та В. Пепою. Вчених-пам’ятко - охоронців обурили некваліфіковані дії комісії, яка у принизливий спосіб здійснювала перене- сення праху. Вони вимагали проведення перепо- ховання з усіма належними урочистостями і по- шаною до героя української історії28. У той же час на основі завдання Запорозького облвиконкому й обласного відділення УТОПІК від 19 квітня 1968 р. було запроектовано офор- млення могили І. Сірка на Хортиці. Це архітек- турно-планувальне завдання передбачало об- рання місця, встановлення плити з вибитим барельєфом отамана, перенесення каменю із ста- рого поховання, опорядження території. На цьому документі є приписка, зроблена рукою Миколи Киценка про те, що цей лист направлено після розгляду конкурсних проектів 27 лип ня 1968 р.29 Піднята Оленою Апанович та її колегами проблема варварського розкопування могили І. Сірка збурила творчу молодь. Активісти у жовтні 1968 р. звернулись до голови Ради Мініст рів В. Щербицького, секретаря ЦК КПУ Ф.Д. Овчаренка, секретаря спілки письменників України Д. Павличка з приводу нищення свя- тинь української історії та культури. Молодь від- разу це питання перевела у політичну площину. Як аргумент наводились слова В. Леніна про не- обхідність починати боротьбу із націоналізмом з великоросійського шовінізму. Вони звертали увагу на «варварське», «бандитське» перене- сення могили: «Робилось це перенесення, як і всі бандитські вилазки, вночі й поспіхом. Ос- танки полководця зі світовим іменем було зіб- рано в брудний мішок (так, ніби була картопля) й до ранку в такому стані зберігались в чулані невідомого походження»30. Автори листа пояс- нювали цю поведінку наукової співробітниці Дніпропетровського історичного музею Л. Кри- лової українофобстом і наводили її слова: «А вы знаете, что он был врагом русского народа?». У відповідь на це молоді українці запитували: «А чи любили, товаришко Крилова, українців і український народ російські царі та їх посіпаки – ця орда катюг і поневолювачів, проти яких, зрештою, і виступав Сірко? Та, мабуть, саме вони (за Криловою) репрезентують великий ро- сійський народ! І чи не тому Іванам Грозним, Петрам Першим, Катеринам Другим, Суворо- вим і Ко височіють пам’ятники, в багатотомних романах та багатосерійних фільмах прославля- ється їх колоніальний розбій, азіатське варвар- ство і деспотизм?! І ніхто не скаже, що вони лютою ненавистю ненавиділи українців, татар, білорусів, поляків, грузинів»31. Цілком очевидно, що такі звернення до керівництва партійних і державних органів лише стверджувало думку про те, що повернення історичної пам’яті про за- порізьке козацтво сприятиме зростанню націо- нальної самосвідомості та становить загрозу для комуністичного режиму. Адже автори відверто 4 ’2018Світлана Савченко К Р А Є З Н А В С Т В О 176 27 Збережемо тую славу… – С. 132. 28 Літературна Україна. – 1968. – 5 березня. 29 Збережемо тую славу… – С. 173. 30 Там само. – С. 183. 31 Там само. – С. 184. Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка 177 заявляли про вигадані в КДБ чутки, що україн- ський націоналізм найповніше виявляється у захисті української старовини. У червні 1970 р. за цей лист були заарештовані й ув’язненні на 2–4,5 роки поет І. Сокульський, робітник М. Кульчинський та викладач одного з вишів В. Савченко. Із початком 1970 рр. і посиленням ідеологіч- ного цькування української інтелігенції – «ма- ланчуківщиною», Олена Апанович була усунута від можливості займатись пам’ятками козаць- кого періоду. Тільки наприкінці 1980 рр., на хвилі «перебудови», коли виник суспільний запит на дослідження пам’яток запорізького ко- зацтва та їх популяризації, Олена Михайлівна змогла повернутись до досліджень своєї улюб- леної теми. Відродженню національної самосві- домості українців мали слугувати експедиції «Запорізька Січ: зруйноване і уціліле», органі- зовані у 1989 і 1990 рр. журналом «Пам’ятки Ук- раїни», науковим керівником яких була О. Апа- нович. Матеріали за результатами експедиції 1989–1990 рр. були надруковані на шпальтах зазначеного вище журналу. В архіві Олени Апанович зберігся більш де- тальний документ про ці події. Це надрукований на комп’ютері текст із великою кількістю правок авторки та невідомого редактора. На думку Олени Апанович, метою експедиції було підго- тувати необхідний матеріал для продовження реалізації постанови від 18 вересня 1965 р. З метою відродження національної самосвідо- мості планувались зустрічі з мешканцями запо- різьких земель. До складу експедиції ввійшло чотири особи, які ще в 1960 рр. працювали над реалізацією згаданої постанови: архітектор Вік- тор Васильович Красенко, художник Геннадій Юхимович Марченко, Любов Захарівна Гісцова (директор Центрального державного історичного архіву в місті Києві) та Олена Михайлівна Апа- нович – науковий керівник експедиції32. Олена Апанович зазначала, що маршрут був розробле- ний відповідно до експедиції Д. І. Яворницького кінця 1880-х рр. Також було використано мате- ріали Олени Михайлівни з археологічної експе- диції 1951 р. Під час обстеження козацьких пам’яток Черкащини, Олена Михайлівна пропо- нувала відродити плани створення тут націо- нального парку та музею33. Найбільше пам’яток військової і господар- ської діяльності Січі учасники експедиції ви- вчали на Дніпропетровщині, місцева та партійна влада якої «по-варварському», деструктивно по- велася з пам’ятними місцями. Учасники експе- диції побували на місці Чортомлицької Січі та біля Капулівки34 на місці, як його кваліфікує О. Апанович, «підзахоронення» І. Сірка у Бабину (Сторожову) Могилу. Вони виявили не надто ху- дожнє оформлення пам’ятки: камінь з первісного поховання у скляному футлярі, що призводило до конденсування вологи, «мокріння» та руйну- вання святині. Учасники експедиції встановили, що колишнє місце поховання І. Сірка ще існує, хоча і далі підмивається берег35. У 1989-1990 рр. завдяки зусиллям антропо- лога С. Сегеди череп І.Д. Сірка врешті решт був повернутий із Москви в Україну і опинився на збереженні в Нікопольському райвиконкомі. Незважаючи на вимоги учасників святкування 500-річчя українського козацтва допоховати останки І. Д. Сірка, органи районної влади уни- кали вирішення цього питання. І лише за рішен- ням V сесії Нікопольської районної ради депу- татів від 5 серпня 1997 р. череп отамана І. Д. Сірка був переданий до Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького. У травні 1998 р. на міській конференції, присвяченій 350-річчю початку Визвольної війни українського народу середини XVII ст. під проводом Б. Хмельницького, прозвучали напо- легливі вимоги громадськості Нікопольщини до вищих органів влади України щодо вшанування 32 ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 34. 33 Демиденко О. Діяльність Українського товариства охорони пам’яток історії та культури зі збереження об’єктів козацької доби (друга половина 1960-х – 1980-ті рр.) / О. Демиденко // Історико-географічні дослідження в Україні. – 2006. – 9. – С. 421-422. 34 Жуковський М.П. Доля могили І. Д. Сірка // Праці Центру пам’яткознавства. Зб. наукових праць. – 2012. – Вип. 22.- С. 283. 35 ІР НБУВ, ф. 374, оп. 1, спр. 34. пам’яті кошового отамана І.Д. Сірка та допохо- вання його останків. Відповідне рішення ухва- лив уряд України. У липні-серпні 2000 р. були здійснені розкопки могили Івана Сірка, де були його останки, які нарешті возз’єдналися в одній труні з черепом із Дніпропетровського музею та фрагментом кістяка, що зберігався в Дніпропет- ровському медичному інституті. Зауважимо, що Олена Апанович так і не до- жила до урочистого дозахоронення черепа ко- шового у Бабину Могилу.36 Всього півроку не вистачило Олені Михайлівні Апанович, аби її прагнення вшанувати отамана і відновити істо- ричну справедливість були здійснені. 21серпня 2000 р. відбулося допоховання останків кошо- вого отамана Івана Дмитровича Сірка у Бабину Могилу37. Таким чином, у 1950-1960 рр. Олена Апано- вич була серед самих активних учасників націо- нально значимих проектів та подій, зокрема на- вколо перепоховання праху Івана Сірка. І хоча задум Олени Апанович про перепоховання ко- шового на Хортиці не був реалізований, проте їй вдалося привернути увагу громадськості до долі історичної пам’ятки, зберегти її та таким чином сприяти підйому національної самосвідомості українців. За часів перебудови Олена Апанович була однією з перших, хто підтримав процес від- родження національної історичної пам’яті через наукову та науково-популярну козацьку тема- тику. Наукова творчість і громадська діяльність вченої сприяли оновленню цілого напряму ук- раїнської історичної науки та пам’яткоохоронної справи – козакознавства. 4 ’2018Світлана Савченко К Р А Є З Н А В С Т В О 178 Zhukovskyi M. P. Dolia mohyly I. D. Sirka // Pratsi Tsentru pamiatkoznavstva. Zb. naukovykh prats. – 2012. – Vyp. 22. – S. 282-285. Instytut arkheolohii Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy. 1918 2014 / Hol. Redaktor P. P. Tolochko. – K.: VD «ADEF-Ukraina», 2015. – 668 s. Zberezhemo tuiu slavu: Hromadskyi rukh za uvichnennia istorii ukrainskoho kozatstva v druhii po- lovyni 50-kh – 80-kh rr. KhKh st.: Zbirnyk dokumen- tiv ta materialiv / Uporiad.: O.H. Bazhan (kerivnyk) ta in. – K.: Ridnyi krai. – 1997. – 474 s. Kukharieva N., Kozii H. Petro Tronko i Pereias- lav // Kraieznavstvo. – 2010. – №1-2. – S. 28. Demydenko Olha Diialnist Ukrainskoho tovarystva okhorony pam’iatok istorii ta kultury zi zberezhennia obiektiv kozatskoi doby (druha polovyna 1960-kh – 1980-ti rr.) / Demydenko Olha // Istoryko-heohrafichni doslidzhennia v Ukraini. – 2006. – 9. – S. 421-422. References 36 Жуковський М.П. Доля могили І.Д. Сірка // Праці Центру пам’яткознавства. Зб. наукових праць. – 2012. – Вип. 22. – С. 285. 37 Там само.

Олена Апанович та її внесок у дослідження та збереження могили Івана Сірка

Institution

Similar Items