Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект
У статті висвітлено юдейські приписи, що визначали споживання кошерного м'яса. Описано гуманітарні аспекти при ритуальному забої тварин та вплив органів державної влади на гуманний забій
 тварин, призначених на ритуальний забій. Висвітлено нормативно-правову базу, яка врегульовувала&...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169509 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект / О. Проців // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 196-210. — Бібліогр.: 107 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860245863603896320 |
|---|---|
| author | Проців, О. |
| author_facet | Проців, О. |
| citation_txt | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект / О. Проців // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 196-210. — Бібліогр.: 107 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті висвітлено юдейські приписи, що визначали споживання кошерного м'яса. Описано гуманітарні аспекти при ритуальному забої тварин та вплив органів державної влади на гуманний забій
тварин, призначених на ритуальний забій. Висвітлено нормативно-правову базу, яка врегульовувала
правила забою при торгівлі кошерним м'ясом. Описано законодавчі акти, які регулювали ціни на кошерні
продукти. Висвітлено ветеринарні аспекти при забої та торгівлі кошерним м'ясом. Проаналізовано
практику правозастосування у виробництві та торгівлі кошерним м'ясом. Проведено аналіз цін на кошерне м'ясо та механізми їхнього регулювання під час воєнних конфліктів. Представлено фірми, які
проводили торгівлю кошерною продукцією, та місця на ринках Львова, де була дозволена торгівля кошерним м'ясом. Висвітлено принципи організації забійних пунктів (різниць), які функціонували у Львові та Кракові. Описано методи фальсифікації кошерної харчової продукції, які застосовувались на території Галичини, та правозастосування влади щодо недопущення виробництва фальсифікату.
The article highlights Jewish rules that determine the consumption of kosher meat. The humanitarian aspects
of ritual animal disease and the influence of public authorities on the humanitarian slaughter of animals
intended for ritual slaughter are described. The normative and legal framework, which regulates the rules of
slaughter in trade with kosher meat, is covered. Legislative acts regulating kosher products prices are described.
The veterinary aspects of illness and sale of expensive meat are highlighted. The practice of law enforcement
in the production and trade of kosher meat is analyzed. The analysis of prices for kosher meat and mechanisms
of their regulation during military conflicts have been carried out. There were presented the firms that traded
kosher products, and places in the markets of Lviv, where trade in kosher meat was allowed. The principles of
organization of slaughter points (differences), which functioned in Lviv and Krakow, were highlighted. The
methods of falsification of kosher food products, which were used in the territory of Galicia, and enforcement
of the authorities to prevent the production of falsification, are described.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:36:39Z |
| format | Article |
| fulltext |
196
Кожна релігія показує шлях до Бога через
віровизнання та дотримування приписів, які
окреслюють діяльність людини та спонукають
до певних дій. На адептів авраамістичних релі-
гій (юдаїзму, християнства, ісламу) покладено
обов’язок обмеження у споживанні їжі. Якщо у
християнстві та ісламі це – пости, то в юдаїзмі
приписи визначають споживання кошерної їжі.
Кошерний з еврейської (гебрейської) мови пере-
кладається як «чистий і придатний до спожи-
вання». Антонімом було слово «трефний» (не-
чистий)1. Ритуальний забій тварин євреї практи-
кували 6 тис. років тому. Аналогічний обряд
практикується також мусульманами. Ці вчення
базуються на тому, що життя живої істоти міс-
титься у крові. Спершу жертву приносили
людьми, а в подальшому людські жертви було
замінено тваринами: точні вимоги щодо їх вико-
нання виписано у Талмуді. Також детально про
ритуальний забій тварин описано у Шхиті, де
УДК 637.5.03(477.83/.86)"18/19"
Олег Проців (м. Івано-Франківськ)
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині
кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
У статті висвітлено юдейські приписи, що визначали споживання кошерного м’яса. Описано гу-
манітарні аспекти при ритуальному забої тварин та вплив органів державної влади на гуманний забій
тварин, призначених на ритуальний забій. Висвітлено нормативно-правову базу, яка врегульовувала
правила забою при торгівлі кошерним м’ясом. Описано законодавчі акти, які регулювали ціни на кошерні
продукти. Висвітлено ветеринарні аспекти при забої та торгівлі кошерним м’ясом. Проаналізовано
практику правозастосування у виробництві та торгівлі кошерним м’ясом. Проведено аналіз цін на ко-
шерне м’ясо та механізми їхнього регулювання під час воєнних конфліктів. Представлено фірми, які
проводили торгівлю кошерною продукцією, та місця на ринках Львова, де була дозволена торгівля ко-
шерним м’ясом. Висвітлено принципи організації забійних пунктів (різниць), які функціонували у Львові
та Кракові. Описано методи фальсифікації кошерної харчової продукції, які застосовувались на тери-
торії Галичини, та правозастосування влади щодо недопущення виробництва фальсифікату.
Ключові слова: Львів, Краків, кошерна харчова продукція.
Oleg Protsiv
Organization of production of kosher meat in Galicia
at the end of the 19th - early 20th centuries:
historical and methodological aspect
The article highlights Jewish rules that determine the consumption of kosher meat. The humanitarian as-
pects of ritual animal disease and the influence of public authorities on the humanitarian slaughter of animals
intended for ritual slaughter are described. The normative and legal framework, which regulates the rules of
slaughter in trade with kosher meat, is covered. Legislative acts regulating kosher products prices are described.
The veterinary aspects of illness and sale of expensive meat are highlighted. The practice of law enforcement
in the production and trade of kosher meat is analyzed. The analysis of prices for kosher meat and mechanisms
of their regulation during military conflicts have been carried out. There were presented the firms that traded
kosher products, and places in the markets of Lviv, where trade in kosher meat was allowed. The principles of
organization of slaughter points (differences), which functioned in Lviv and Krakow, were highlighted. The
methods of falsification of kosher food products, which were used in the territory of Galicia, and enforcement
of the authorities to prevent the production of falsification, are described.
Key words: Lviv, Krakow, Kosher food products.
1 Wielka Encyklopedia powszechna ilustrowana. – Kraków – 1932. T. VIII. – S. 112.
197
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
2 Stenograficzne sprawozdania z trzeciej sesyi ósmego peryodu Sejmu krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi
z Wielkiem Księstwem Krakowskie – Lwów, 1881. – S. 372.
3 Komentarze do sposobów uboju zwierząt rzeżnych. // Przegląd Weterynarski . – 1933. – № 4. – S. 168-172.
4 Z weterynaryi ludowej // Przegląd Weterynarski . – 1897. – № 4. – S. 113.
5 Stenograficzne sprawozdania z trzeciej sesyi ósmego peryodu Sejmu krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi
z Wielkiem Księstwem Krakowskie – Lwów, 1881. – S. 372.
6 Сitron Jakob Sposoby zauzynania drobiu na Bukowinie // Przegląd Weterynarski. – 1902. – № 11. – S. 460.
7 Wiadomości z zakresu badania mięsa. // Przegląd Weterynarski . – 1935. – № 2. – S. 110-113.
8 Stenograficzne sprawozdania z trzeciej sesyi ósmego peryodu Sejmu krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi
z Wielkiem Księstwem Krakowskie – Lwów, 1881. – S. 372.
9 Wiadomości bieżiace. // Słowo Polskie – 1905. – № 574. – S. 3.
10 Z lwowskiei Rady mieiskiej. // Gazeta Narodowa. – 1881. – № 247.– S.2.
11 Zakaz rytualnego rzezania bydła // Przegląd Weterynarski. – 1905. – № 7. – S. 289.
12 Walne zgromadzenie G. T. О. Z. // Miesięcznik galicyjskiego Towarzystwa Ochrony Zwierząt. – 1914. –
№ 3-4. – S. 37.
зокрема визначається місце та спосіб забою, ін-
струменти, якими можна забивати, види тварин.
Зокрема, до «нечистих» зараховано свиней та
коней2. У Талмуді не було окремої вимоги щодо
ритуального забиття риби, але дозволялось спо-
живати лише рибу, яка мала луску3. Кошерним
вважався навіть ембріон, вийнятий з мертвого
плоду, але лише у випадку, коли визнано, що ко-
рова була кошерною4. Також приписами визна-
чався час забою та особи, які мають право заби-
вати5.
На думку ветеринарного лікаря Якоба Ціт-
рона з Серета (Буковина), ритуальний спосіб за-
биття пернатих власне у Галичині є досить кло-
пітким, а сама молитва перед забиттям є досить
довгою. Молитву треба було промовляти перед
забиттям кожної птиці. У випадку, коли різнику
не вдалось дотриматись вимог кошерного за-
биття, цю птицю відкладали для звичайного спо-
живання і відразу різали наступну. Більше того,
окремо було виписано ритуал забиття курей,
качок, гусей, індиків, голубів і, навіть, горобців.
Визначалось, як повинні бути розміщенні крила
та ноги кожного виду тварини перед забиттям,
обов’язки помічника різника6.
Як правило, євреї з волів при забої забирали
лише передню частину, яка важила тільки 12
пудів, а задню частину продавали католикам7.
Християни Галичини противились цим обрядам.
Так, при обговоренні у Галицькому сеймі пи-
тання організації 1882/83 навчального року у
Львівській міській чоловічій бурсі для учнів де-
путати піднімали питання організації кошерної
їдальні для євреїв. Опоненти заперечували, вка-
зуючи на той факт, що багато євреїв не вважають
за гріх споживання некошерних продуктів. Свою
позицію вони аргументували тим, що у Біблії
немає вимог щодо кошерної їжі, а це лише ви-
моги рабинів8.
Виробництво кошерного м’яса є також пред-
метом дослідження гуманітарної сфери. Основ-
ний аспект полягав у негуманному способі забою
тварин, які отримували кошерний статус9. Ця
обставина розглядалася на засідання Львівської
міської ради, яке відбулось 27 жовтня 1881 року.
На порядку денному було питання діяльності
львівських різників. Вказувалось, що в єврей-
ських різницях застосовується негуманний спосіб
забою тварин, так як для забиття тварин потріб -
но використовувати метод оглушення тварин, а
лише пізніше перерізати горло10. Слід відмітити,
що Віденським магістратом було прийнято рі-
шення щодо заборони ритуального забиття худо -
би без попереднього оглушення. У рішенні вказу -
валось, що забій без оглушення є жорстокістю11.
Питання негуманного забою тварин для ко-
шерних цілей піднімалось на зборах Галицького
товариства охорони тварин12. Ветеринарний лікар
Альфред Вінський відзначав, що ритуальний
забій тварин з точки зору ветеринарної науки не-
обхідно оцінювати з двох ракурсів – гуманітар-
ного та гігієнічно – економічного. Ветеринарна
наука та громадські організації вказували, що гу-
манні принципи забою базуються на тому, що
тварину необхідно забивати таким методом, щоб
вона у найкоротший час втратила свідомість і не
відчувала болю, а з огляду на гігієнічно-еконо-
мічні показники, щоб туша якомога більше була
позбавлена від крові, так як кров сприяє гниттю
м’яса.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
198
Для гуманного забою тварин пропонувалось
використовувати сучасний метод – за допомо-
гою оглушення електричним струмом, тоді як
єврейський метод перерізання шиї є більш жор-
стоким. Також на думку Альфреда Вінського, не
вкладається в голові жорстокий єврейський
метод, який застосовується по відношенню до
забиття телят: їх підвішували за задні ноги і від-
тинали голови, або зв’язували декілька тварин
відразу і перерізати їм горло13.
Регулювання гуманного забою тварин про-
водилось й в інших країнах Європи. Так, у бага-
тьох містах Німеччини було заборонено забиття
тварин з використанням приписів Талмуда14.
Процес виготовлення кошерного м’яса у Га-
личині регулювався нормативно-правовою базою,
відповідно до якої врегульовувались механізми
забою тварин, видів тварин, оподаткування тощо.
Першим законом, який врегульовував обіг кошер -
ного м’яса у Галичині, був Патент від 7 травня
1789 року «Про ізраїльську громаду Галичини».
Відповідно до статті 4 на рабина покладався
обов’язок контролю за роботою кошерних пра-
цівників, які виготовляють кошерні страви15.
Стаття 1 цього Патенту визначала, що ізра-
їльська релігійна громада мала цілковиту свободу
без перешкоди виконувати релігійні обряди, якщо
вони не суперечать іншим законам Галичини16. У
типовому статуті для єврейських гмін Галичини,
затвердженому рескриптом Міністерства релігії
від 6 липня 1894 року L. 11550 ex 1891, статтею
32 визначались компетенції рабина, до яких серед
іншого входило виготовлення кошерного м’яса,
ритуальне купання та виробництво пасхальної
муки17. У Празі рада рабинів видала розпоряд-
ження, відповідно до якого різники, які не при-
значені забивати тварин на кошерне м’ясо, не мо-
жуть вважати його кошерним. Для цього було
призначено двох різників, 38 різників оскаржили
це рішення і назвали рабина шахраєм18.
Розпорядження Міністерства внутрішніх
справ від 25 лютого 1876 року L. 2290 визна-
чало, що займатись ритуальним способом виго-
товлення кошерної продукції (кошернікарство)
не є вільним промислом, а потребує дозволу
влади. У цьому розпорядження містилось поси-
лання на Закон про промисли від 20 грудня 1859
року, що цим промислом можуть займатись ви-
ключно особи, які отримали дозвіл від уповно-
важеного рабина19.
У Другій Речі Посполитій взаємовідносини
в єврейській гміні врегульовувались розпоряд-
женням Президента Другої Речі Посполитої від
14.10.1927 року. Відповідно до цього розпоряд-
ження єврейська гміна кваліфікувалась як пуб-
лічно-правна інституція, а керувала нею релігійна
рада. Серед багатьох обов’язків була й організа-
ція нагляду за виробництвом та торгівлею кошер-
ним м’ясом20. Питання врегулювання торгівлі
дичиною у місті Кракові знайшло своє відобра-
ження також у рішеннях Галицького намісниц-
тва. Зокрема, рішенням від 23 січня 1908 року
L. 140/30, А/23 у період з 1 червня до 31 серпня
продаж дичини було дозволено лише до 9 го-
дини ранку. Але у цьому розпорядженні було
зроблено виняток для євреїв, які на бійнях ви-
робляли кошерне м’ясо. Також визначалось, що
Олег Проців
13 Wiński Alfred Rytualny ubój bydła // Przegląd Weterynarski . – 1928. – № 10. – S. 446-465.
14 Odurzanie zwierząt rzeinych prądem elektrycznym. // Przegląd Weterynarski . – 1933. – № 3. – S. 99.
15 Zbiór ustaw administracyjnych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem obo-
wiązujących do użytku organów c.k. władz rządowych i władz autonomicznych / zebrał, ułożył i wydał J.R. Kaspa-
rek. – Kraków: Drukarnia uniwersytetu Jagiellońskiego, 1868. – T. II. – S.97-98.
16 Zbiór ustaw i rozporządzeń administracyjnych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem
Krakowskiem: Podręcznik dla organów c.k. władz rządowych i władz autonomicznych / ułożył i wydał J.R. Kaspa-
rek. – [3-e wyd., poprawne i pomnożone]. – Lwów, 1885. – T. V. – S. 3588.
17 Dziennik ustaw i rozporządzeṅ krajowych dla Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkim Księstwem
Krakowskiem. – Lwów, 1894. – S. 356.
18 Rabinat pragski // Gazeta Narodowa. – 1880. – № 197.– S.3.
19 Zbiór ustaw i rozporządzeń administracyjnych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem
Krakowskiem: Podręcznik dla organów c.k. władz rządowych i władz autonomicznych / ułożył i wydał J.R. Kaspa-
rek. – [3-e wyd., poprawne i pomnożone]. – Lwów, 1885. – T. V. – S. 3627.
20 Wielka Encyklopedia powszechna ilustrowana. – Kraków – 1932. – T. XVIII. –S. 329.
199
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
21 Dziennik ustaw i rozporządzeṅ krajowych dla Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkim Księstwem
Krakowskiem. – Lwów, 1908. – S.25-26.
22 Wiadomości z zakresu badania mięsa. // Przegląd Weterynarski . – 1935. – № 2. – S. 110-113.
23 Badanie bitego drobiu w świetle obecnego ustawodawstwa weterynaryjnego. // Przegląd Weterynarski . –
1937. – № 4. – S. 232-233.
24 Kronika telegraficzna. // Gazeta lwowska. – 1924. – № 73.– S.4.
25 Targowiсa rybia. // Kurjer Lwowski – 1884. – № 341. – S. 2.
26 Trzecie targowisko z mięsem prowіncyonalnem. // Gazeta lwowska. – 1905. – № 244.– S. 3.
27 Kronika // Słowo Polskie – 1905. – № 493. – S. 6.
28 Tanie mięso. // Słowo Polskie – 1905. – № 497. – S. 6.
29 Kronika // Kurjer Lwowski – 1905. – № 255. – S. 3.
30 Kronika // Kurjer Lwowski – 1905. – № 297. – S. 4.
31 Jatki miejskie we wrześniu. // Gazeta lwowska. – 1909. – № 264.– S.3.
32 Kronika miejscowa i zamiejscowa // Gazeta Narodowa. – 1881. – № 41.– S.2.
33 Przeciwko drożyźnie mięsa w Warszawie. // Przegląd Weterynarski . – 1905. – № 8-9. – S. 350.
34 Regulamin dla rzeźników lwowskich. // Gazeta lwowska. – 1907. – № 267.– S. 3.
тоді євреї повинні у суботу повністю – 24 години
відпочивати21.
Питання виробництва та реалізації кошер-
ного м’яса у Галичині врегульовувалось і під час
входження її до Другої Речі Посполитої. Так,
порядок ритуального забою здійснювався відпо-
відно до Розпорядження Міністерства віровиз-
нань від 09.09. 1931 року № 89 22,23. Влада здійс-
нювала контроль за виконанням тогочасного
законодавства: за невиконання вимог законодав-
ства, яке забороняло вдома забивати пернатих,
львівського кошерного різника покарано семи-
денним арештом24.
Як свідчать історичні джерела, торгівля ко-
шерним м’ясом у Львові у 1884 році було пере-
несено на площу Святого Теодора25. У 1905 році
за рішенням Львівського магістрату біля костелу
святої Анни був організований ринок, на якому
щодня можна було купити кошерне м’ясо від
провінційних продавців26. У цьому ж році кошер-
ним м’ясом у Львові торгували по вул. Замко-
вій27. Тоді ж на засіданні Львівського магістрату
було ухвалене рішення про відкриття торгівель-
ної ятки біля костелу святої Анни при вулиці
Янівській під парканом з лівої сторони. Вказува-
лось, що тут було зручно торгувати, так як всі 30
торгових місць мали дашки від дощу28. Щодня
на площі Стрілецькій добре продавалось дешеве
м’ясо. Щоденний торг складав 500 кг.29 Всього у
1905 році було три місця, де у Львові можна було
купити кошерне м’ясо30. У 1909 році кошерне
м’ясо у Львові можна було вже купувати в семи
ятках. Лише за вересень м’ясом тут отоварилось
33460 львів’ян, усі купили 28529 кг м’яса. Най-
більшим попитом користувалась яловичина.
У ятці по вулиці Краківській отоварилось 6839
осіб, на площі Ринок – 6508, на Галицькій площі
– 5842, по вул. Пельчинській – 4342, по вул. Шеп-
тицьких – 3607, по вул. Солодовій – 3562. Ок-
ремо кошерне м’ясо продавалось по вул. Ваговій,
де його купили 2760 осіб31. Також кошерне м’ясо
у Львові можна було придбати не лише на риках,
але й у магазині по вул. Цибульній.
Одним з негативних чинників, які впливали
на підвищення цін на кошерне м’ясо, була змова
продавців щодо блокування ринкових механіз-
мів встановлення цін. Так, «Газета народова»
(1881 р.) повідомляла, що в Коломиї брати Йозеф
і Герш Фінкельштейни монополізували як про-
даж м’яса, так і забій худоби. З роздратуванням
вказувалось, що гірші частини м’яса продавали
за високими цінами у Коломиї, а краще – від-
правляли до Відня. У Коломиї в цей період зви-
чайне м’ясо коштувало 20 центів золотого, а
кошерне – дорожче і коштувало 24 центи32. Ана-
логічна ситуація відмічалась у Варшаві, де син-
дикат єврейських торгівців м’яса (452 особи)
монополізував торгівлю33.
Слід відмітити, що органи місцевого само-
врядування вживали заходи з контролю за ціною
кошерного м’яса. З цією метою при Львівському
магістраті діяла комісія, яка складалась з двох
представників Львівського магістрату, а саме:
керівників торгового та промислового департа-
менту, директора міської різниці, делегата мі-
ської торгової комісії, делегата різницього цеху.
Окремо для встановлення ціни на кошерне м’ясо
запрошували делегата від єврейської громади34.
Також у правилах для львівських м’ясників визна-
чалось, що при реалізації м’яса повинні бути вста-
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
200
новлені цінники, на яких вказано частину тварин
(16 частин) та якість м’яса (вищої чи нижчої вго-
дованості)35. Також у Варшаві магістрат видав
розпорядження про організацію кошерних м’яс-
ників з метою контролю держави за ціноутворен-
ням36. Крім свійського м’яса великим попитом ко-
ристувалось також продукція дичини. Зокрема,
великий попит серед євреїв був на фазанів37.
З початком суспільних конфліктів, воєн за-
гострюється питання забезпечення населення
продуктами харчування. У вирішенні цього пи-
тання зростає регулююча роль органів держав-
ної влади38. Галицьке намісництво регламенту-
вало обіг харчової продукції під час воєнних дій
через те, що у період соціальних конфліктів
необхідно вживати додаткових дій зі сторони
органів влади з метою справедливого їх розпо-
ділу між споживачами39,40 .
Відповідно до розпорядження Львівського
магістрату від 8 жовтня 1914 року41 максимальна
вартість м’ясної продукції визначалась австрій-
ською кроною та російським рублем.
Аналогічне розпорядження було прийнято
менш як через два місяці – 1 грудня. Відповідно
до нього максимальна ціна на кошерне м’ясо
знижувалась на 30 геллерів та 9 копійок і по-
винна була становити не більше за 2,30 крони
або 69 копійок42.
У 1915 році з 28 січня за новим стилем,
або з 10 лютого – за старим, діяли такі макси-
мальні тарифи з реалізації м’яса: 1 кг телятини
(передня частина) – 54 копійки, задня частина
– 72 коп., свинини – 50 коп., баранини – 54 коп.
Не більш за 72 коп. дозволяли реалізовувати ко-
шерне м’ясо43. З 19 травня (1 червня) 1915 р.
1 кг сала коштував 90 коп., смальцю – 1 рубель
5 коп., полядвиці 70 коп., передньої частини те-
лятини – 54 коп., свинини – 56 коп., кошерного
м’яса – 68 копійок, баранини – 54 копійки44.
З 1 липня 1915 року відповідно до розпоряд-
ження магістрату Львова від 25 червня 1915
року45 сало коштувало за кг 2,8 крон, копчене
сало – 3,2, смалець – 3,6, масло столове – 4,
масло десертне – 6, задня частина яловичини –
2,1, передня частина – 2, передня частина теляти
– 2, задня частина теляти – 2,6, свинина – 2, сви-
няча полядвиця – 2,5, кошерне м’ясо – 2,8, бара-
нина – 1,8, копчена шинка – 2,8. Вказувалось, що
це була максимальна ціна, за якою можна прода-
вати м’ясні товари у Львові. Гуртові ціни по-
винні були бути на 5% нижчими46.
Олег Проців
35 Regulamin dla rzeźników lwowskich. // Przegląd Weterynarski . – 1907. – № 12. – S. 436-437.
36 Gielda mięsna w Warszawie. // Przegląd Weterynarski . – 1905. – № 11. – S. 422.
37 Skrzynka do listów. // Łowiec Wielkopolski. – 1911. – № 10. – S.176.
38 Проців О.Р. Державне управління торгівлею продукцією мисливства під час Першої світової війни // На-
укові записки Інституту законодавства Верховної Ради України : зб. наук. пр. ― № 6. ― 2017. – С. 167-172.
39 Uregulowanie obrotu niektórymi gatunkami dziczyzny. // Gazeta lwowska. – 1917. – № 99. – 1 maja. – S. 4.
40 Zmiana dotychczasowej organicyi i zalrresu działania kraj. Urzedu gospodarczego i Sekcyi IІІ. c. k. Nami-
estnictwa. 26.04.1917 // Gazeta lwowska. – 1917. – № 96. – 27 kwietnia . – S. 1.
41 Taryfa maksymalna obowiązująca od dnia 8 października 1914. // Gazeta poranna. – 1914. – № 2093. – S. 3.
42 Taryfa maksymalna. Ważna od dnia I Grudnia.1914. // Gazeta poranna. – 1914. – № 2155. – S. 4.
43 Taryfa maksymalna. Ważna od dnia 28 stycznia (10 Lutego) 1915. // Gazeta poranna. – 1915. – № 2212. – S.5.
44 Taryfa maksymalna cen na produkty w mieście Lwowie od 19 maja (1. czerwca) 1915 r. // Gazeta poranna. –
1915. – № 2319. – S.4.
45 Taryfa maksymalna cen na produkty w mieście Lwowie od 1 lipca 19l5 r. // Gazeta poranna. – 1915. –
№ 2353. – S.4.
46 Taryfa maksymalna cen na produkty w mieście Lwowie od 1. lipca 1915 r. // Kurjer Lwowski – 1915. –
№ 184. – S. 8.
1 кг Крони Рублі
Сало звичайне 3 0,9
Копчене сало 3,2 0,96
Смалець 3,6 1,08
Телятина (передня частина) 2,4 0,72
Свинина 2,3 0,69
Свинна (полядвиця) 2,80 0,84
Кошерне м’ясо 2,6 0,78
Баранина 2 0,6
201
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
У 1916 році максимальні тарифи встановлю-
вались відповідно до рішення урядового комі-
сара і діяли від 8 квітня 1916 року до 18 листо-
пада 1916 року. Тож вартість одного кілограма
кошерного м’яса не повинна була перевищувати
7,4 крони, тоді як 1 кг передньої частини теляти
коштував 4,5 крони, задньої частини – 5, ковбаси
і шинки – по 8 крон, кілограм передньої частини
барана – 4,5, а задньої частини – 5 крон47. У 1918
році відповідно до розпорядження Львівського
магістрату максимальна вартість кошерного
м’яса не повинно була перевищувати 1,18 крон,
волового – 1,14 крон, сви нини – 1,2448.
Державне управління при Другій Речі По-
сполитій визначало, що регулюванням ціни на
м’ясо займалась корпорація різників. Так, у 1922
році було визначено, що у Львові волове м’ясо
першого сорту не повинно було перевищувати
1200 марок, другого сорту – 1000 марок, кошерне
– 1500, баранини – 900, свинина – 1600, сало –
4500, смалець – 5500 марок за 1 кг.49 У Кракові
магістрат 29 липня 1930 року встановив такі ціни
на м’ясо: кошерне 1-го сорту 2,7 злотого, 2-го
сорту – 2,5, 3 – 2,350. У 1923 році у Львові не
можна було дорожче продавати 1 кг волового
м’яса ніж за 2600 марок, кошерного – за 3500,
телятини (передня частина) – 2100, задня час-
тина – 220051. У Варшаві в 1923 р. 1 кг волового
м’яса вищої категорії коштував 2600 марок, дру-
гої категорії – 2500, кошерного м’яса – 3500, те-
лятини (передня частина) 2100, задня частина –
2200, баранини 2000 марок52. У львівських часо-
писах відзначали високу ціну на кошерне м’ясо.
Так, у 1913 році 1 кг «нечистої» телятини кош-
тував 1,7 крони, а кошерної – 1,8 крони53, у січні
1921 року свинина коштувала 200 марок, теля-
тина – 150 марок, а кошерне м’ясо – 18054.
Аналогічно, як у Львові, так і у Кракові й
Варшаві кошерне м’ясо було дорожчим ніж зви-
чайне на відповідний відсоток 55,56.
Головною складовою в організації виробниц-
тва кошерного м’яса були бійні (різниці). Відомо,
що у Кракові за межами міста перша кошерна
бійня відкрилась у 1559 році, а відповідно до ко-
ролівського привілею в 1669 році відкрилась і в
межах міста57. Крім забійних пунктів у Кракові,
в 1894 році нараховувалось 150 пекарень, з
яких – 35 християнських та 115 єврейських (ко-
шерних). У них загалом працювали 1000 праців-
ників58. У 1893 році у Варшаві працювало 350 ко-
шерних різників59. На початку ХХ ст. у Львові
виготовленням кошерного м’яса в основному зай-
мались на головній бійні. Підприємство було по-
ділено на дві частини: для забиття пернатих та ко-
питних. Кошерних тварин забивали в окремому
будинку. Контролював процес забою касир. До
його обов’язків належно не лише дотримання
вимог Талмуда, але й також контроль за тим, щоб
не крали та не підмінювали м’ясо. Централізо-
вано по трубах подавалась пара, щоб легше було
дерти пір’я60. На підприємстві був холодильник,
в якому навіть у найспектоніші дні температура
не перевищувала + 4 градуси61.
47 Taryfa maksymalna. // Gazeta lwowska. – 1916. – № 258.– S.7.
48 Taryfa maksymalna. // Gazeta lwowska. – 1918. – № 267.– S.4.
49 Ceny mięsa, tłuszczu i węrllin // Gazeta lwowska. – 1922. – № 272.– S.4.
50 Nowe ceny mięsa wolowego. // Ilystrowany Kurjer codzienny . – 1930. – № 202.– S. 7.
51 Drożyzna we lwowie // Kurjer Lwowski – 1923. – № 10. – S. 4.
52 Warszawa ruszyła na lichwiarstwo. // Kurjer Lwowski – 1923. – № 4. – S. 8.
53 Rada miasta Lwowa. // Gazeta lwowska. – 1913. – № 240.– S.5.
54 Z targu lwowskiego. // Gazeta poranna. – 1921. – № 5630. – S.6.
55 Drożyzna szaleje. // Kurjer Lwowski – 1923. – № 178. – S. 5.
56 Lichwa drożyźnlana // Naprzód. – 1911. – № 8.– S. 2.
57 Aleksander Perenc szkic historycznego rozwoju oględzin mięsa w Polsce. // Przegląd Weterynarski. – 1927. –
№ 4. – S. 254-255.
58 Z warsztatów i fabryk. // Naprzód. – 1894. – № 1.– S. 3.
59 Rzeźnicy jatkowi w Warszawie. // Przegląd Weterynarski . – 1907. – № 12. – S. 437.
60 Przechadzka po nowej rzeźni miejskiej. // Dzennik polski. – 1900. – № 274.– S. 2.
61 Przechadzka po nowej rzeźni miejskiej. // Dzennik polski. – 1900. – № 284.– S. 2.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
202
Час від часу на бійні виникали конфлікти
між робітниками та адміністрацією. Великий
конфлікт виник на Львівській бійні у 1905 році.
Робітники висунули такі вимоги: проводити ви-
плату заробітної плати щотижня (християнам –
кожної неділі о 8 годині ранку, а євреям – в п’ят-
ницю після обіду о 16.00); робочий день мав
тривати з 6 ранку до 6 вечора з однією годиною
на обід; підвищити заробітну платню на 20%;
покращити харчування в їдальні, житло для хо-
лостяків мали прибирати і давати чисту постіль,
а жонаті повинні отримувати додатково 20 крон
для оренди житла; в неділю працювати слід було
лише до 10 години ранку; попереджати про звіль-
нення за три місяці; за понаднормову роботу оп-
лачувати подвійно; оплатити зарплату за період
страйку; людяне ставлення до підмайстрів62.
Через те, що кошерне м’ясо було дорожчим
ніж звичайне єврейські робітники вимагали у
роботодавців збільшення заробітної плати63. То-
гочасні дослідники відзначали, що єврейські
торгівці на чверть від оптової підвищували ціни
на кошерне64. Аналогічні страйки проходи також
у Перемишлі65.
У процесі виробництва кошерного м’яса ви-
никала й велика кількість зловживань, пов’яза-
них з фальсифікацією продукції. У 1884 році у
Львові єврейська влада виявила єврейку Гетлю
Гросман, яка декілька років продавала своїм
співвизнавцям некошерну яловичину, видаючи
її за кошерну. «Львівський кур’єр» вказував, що
цей бізнес в неї йшов добре, так як з нього вона
утримувала дітей та чоловіка, який ніде не пра-
цював, а лише вивчав Талмуд.
Суд рабинів зобов’язав знищити всі кухонні
та столові знаряддя, які використовувались для
торгівлі м’ясом; всім євреям забороняли мати з
цією сім’єю будь-які стосунки, а кожен чоловік
мав щоп’ятниці на протязі чотирьох місяців спо-
живати певні ліки. З метою уникнення пока-
рання чоловік Гетлі Гросман подав до суду заяву
на розлучення66.
Львівський рабин Шмелькес заборонив єв-
реям купувати кошерне м’ясо, вказуючи, що іноді
реалізовують фальсифіковані продукти. Продавці,
у свою чергу, звинуватили рабина, що це він бої -
ться конкуренції інших продавців, які не платять
йому данину67. Практично аналогічний конфлікт
виник у Перемишлі, де місцеві рабини зобов’язу-
ють, щоб у християнських пекарнях при виготов-
ленні кошерних хлібо-булочних виробів наглядали
спеціально уповноважені особи. Відмічалось, що
декілька пекарень відмовились виконувати цю ви-
могу, то на них у синагозі посипались прокляття
і євреї перестали купувати у них продукцію.
У свою чергу пекарі звинувачували рабина, що
він за хабар не звертає уваги на виставлені вимоги
щодо єврейських представників у пекарнях68.
Фальсифіковували не лише кошерне м’ясо,
але й інші продукти. Так, Абрахам Зельц був по-
караний на 4 місяці ув’язнення через фальшу-
вання кошерного вина, яке продавав співвіря-
нам. У його домі було знайдено гліцерин, цукор,
кристалічна сода, спирт, порічковий та вишне-
вий сік, ялівець69.
Виготовлення кошерного м’яса мало й вете-
ринарні аспекти. Так, тогочасні ветеринарні лі-
карі вказували, що лише вони мають компетенції
щодо визначення санітарної якості м’яса, а ри-
туальний огляд тварини, які здійснюють рабини
після їхнього забиття, має стосунок лише до ви-
значення, чи тварина була забита відповідно до
вимог Талмуду70. Вказувалось, що євреї маніпу-
люють християнами про нібито високу якість
кошерного м’яса. Для цього євреї використову-
вали офіційні статистичні дані забою тварин у
Гановері, вказуючи, що рабини вибраковували
11% від забитих тварин, тоді як ветеринарні лікарі
менше 0,1%.71 Це питання також піднімали на за-
сіданні Малопольського товариства ветеринарних
Олег Проців
62 Żądania robotników rzeźnickich. // Słowo Polskie – 1905. – № 402. – S. 8.
63 Z dzielnic zakordonowyh // Kurjer Lwowski – 1903. – № 231. – S. 5.
64 Rzeźnicy jatkowi w Warszawie. // Przegląd Weterynarski . – 1907. – № 12. – S. 437.
65 Kronika miejscowa. // Słowo Polskie – 1899. – № 8. – S. 4.
66 Wielki kłopot // Kurjer Lwowski – 1884. – № 194. – S.3.
67 Sprzedaż taliszego miesa // Gazeta Narodowa. – 1905. – № 169.– S. 2.
68 Kronika // Gazeta Narodowa. – 1893. – № 252.– S.2.
69 Kronika miejscowa i zamiejscowa // Gazeta Narodowa. – 1881. – № 44.– S.2.
70 Stenograficzne sprawozdania z trzeciej sesyi ósmego peryodu Sejmu krajowego Królestwa Galicyi i Lodo-
meryi z Wielkiem Księstwem Krakowskie – Lwów, 1881. – S. 372.
71 Wiński Alfred Rytualny ubój bydła // Przegląd Weterynarski . – 1928. – № 10. – S. 446-465.
203
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
лікарів 26 листопада 1927 року, на якому доктор
Травінський вказував, що ритуальний огляд тва-
рин після забиття не має ніякого ветеринарно-са-
нітарного значення72. Такої ж думки притриму-
вався ветеринарний лікар Альфред Вінський73.
У галицьких періодичних часописах публі-
кувались оголошення про реалізацію кошерного
м’яса, в яких повідомляли, що якість м’яса за-
свідчує не лише релігійна еліта, але й також ве-
теринарний лікар.
Оголошення Арона Халперна із Збаражу про
реалізацію кошерного м’яса з сертифікатом
від двох рабинів та ветеринарного лікаря74.
З метою контролю за роботою кошерних різ-
ників на ветеринарних лікарів відповідно до
вимог законодавства покладався обов’язок вести
облік продукції з ритуального забою тварин75.
Крім ветеринарного контролю за м’ясною
продукцією, органи публічної влади контролю-
вали й ветеринарні аспекти діяльності забійних
дільниць (різниць). Так, на засіданні Львівського
магістрату, яке відбулось 27 жовтня 1881 року,
розглядали незадовільну роботу єврейської бійні.
Вказувалось, що це питання знаходиться на кон-
тролі з 1877 року і позитивних зрушень немає76.
Аналогічна ситуація була у Львові по вул.
Божничій: вже двічі відповідно до рішення
Львівської ради закривали бійню, але це резуль-
тату не дало, і вона знову працювала, хоча її
стіни і підлога були вкриті багатьма шарами за-
пеклої крові. Ця різниця була джерелом інфекцій
для половини міста, а сморід від неї відчувався
на велику відстань77. За приписом міського ве-
теринарного лікаря Львова Кришталовича через
антисанітарний стан у четвер, 22 вересня 1905
року, було припинено роботу кошерної різниці
Беглейтера по вул. Ваговій, 7.78 Під час закриття
було конфісковано 150 кг кошерного м’яса79.
Також у тогочасній пресі відмічалось, що в
1908 році у Львові було дві кошерні птахорізки:
на вул. Старозамковій № 6 та Бляхарській № 27,
і їх необхідно було закрити, так як там був най-
більший сморід. Особливу увагу звертали на той
забійний пункт, який знаходився у християн-
ській частині міста між будинком Галицького на-
місництва та Львівським магістратом80.
Слід відмітити, що органи державної влади
вживали заходи щодо осіб, які порушували ви-
моги гранично допустимої ціни. «Газета Львів-
ська» (1923 р.) повідомляла, що за таке пору-
шення суд покарав Станислава Кметовича і
Міхала Брауна (єврейських різників) штрафом у
30000 марок81. За аналогічне порушення Львів-
ський магістрат виніс рішення від 10 січня 1918
року № 149.800/17, в якому власницю магазину
Руфку Старк визнано винною у продажі кошер-
ного м’яса за вищою ціною і оштрафовано на
50 крон та 7 днів арешту82.
72 Posiedzenie naukowe Mał. Tow. lekarzy weterynaryjnych // Przegląd Weterynarski. – 1927. – № 11. – S. 461.
73 Wiński Alfred Rytualny ubój bydła // Przegląd Weterynarski . – 1928. – № 10. – S. 446-465.
74 Ogłoszenie // Kurjer Lwowski – 1905. – № 361. – S. 14.
75 Praktyka lekarzy weterynaryjnych w rzeżniach. // Przegląd Weterynarski . – 1937. – № 6. – S. 352.
76 Rada miasta Lwowa. // Gazeta lwowska. – 1881. – № 249.– S. 3.
77 Kronika miejscowa i zamiejscowa. // Gazeta Narodowa. – 1883. – № 189. – S. 2.
78 Zamknięcie masarni. // Gazeta lwowska. – 1905. – № 216.– S. 3.
79 Kronika // Kurjer Lwowski – 1905. – № 263. – S. 3.
80 Stosunki zdrowotne w mieście Lwowie Dr. Wiktor Legieński. w roku 1905 i 1906 Lwów 1907. // Przegląd
Weterynarski. – 1908. – № 7. – S. 254-255.
81 Ogłoszenie // Gazeta lwowska. – 1923. – № 35.– S. 7.
82 Rozmaite obwieszczenia. // Gazeta lwowska. – 1919. – № 24. – S.6.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
204
Кошерне м’ясо обкладалось споживчим
податком, кошти від якого йшли на релігійні
потреби єврейської громади. 13 січня 1878 року
вийшло розпорядження фінансової дирекції
Галичини L. 21589, яке визначало величину по-
датку. Відповідно до розпорядження Міністер-
ства внутрішніх справ та за погодженням з
Міністерством фінансів від 10 січня 1881 року
L. 13170 визначати величину податку мали мож-
ливість місцеві органи влади і спрямовувати
50% споживчого податку від кошерного м’яса на
місцеві потреби83. Відповідно до Декрету від
18 березня 1819 року L. 8006 було організовано
Східногалицький фонд, який наповнювався ко-
шерним податком84.
Адмініструванням кошерного податку зай-
малась спеціально організована дирекція, яка
знаходилась у Львові. Дирекція поширювала
свою діяльність на всю Галичину85. У 1897 році
роботу дирекції очолив Франк Кратер86.
Тогочасна статистика відзначала, що дохід
міста Бережани від податку за реалізацію кошер-
ного м’яса щорічно становив 4000 золотих87. На
40 % з цього податку у Кракові утримувалась лі-
карня, в якій лікували 80 хворих88. У 1819 році
дохід від сплати кошерного податку становив
40797 золотих89. Передача компетенції визна-
чати рівень оподаткування на місцевий рівень
мала й багато негативних аспектів, які проявля-
лись у незадоволенні серед єврейських громад.
Зокрема в 1899 році через підняття місцевим ра-
бином кошерного податку від 1,7 золотого до 2,5
золотого за забиття однієї тварини застрайку-
вали єврейські різники. Страйк тривав більше
тижня90. Тогочасні дослідники відзначали, що у
піднятті кошерного податку напряму зацікавлені
рабини, так як з цього податку кошти йшли йому
на заробітну плату, а про негативний вплив, що
призводить до загального здорожчання харчових
продуктів, вони не думали, а переживали лише,
щоб втриматись при владі91.
Про важливість визначення плати кошер-
ного податку свідчить й той факт, що це питання
розглядали 11 червня 1901 року в Австрійському
парламенті. Міністр освіти Австро-Угорської
імперії п. Кремп зазначив, що відповідно до
Закону від 1890 року в імперії зареєстровано
253 єврейські гміни, в тому числі у Галичині –
127. Він звер нувся до місцевої влади, щоб по
можливості не встановлювати високі податки на
кошерне м’ясо, так як їх тягар перекладається на
споживачів92.
Одним з негативних чинників, через який
піднімалась ціна на кошерне м’ясо були соці-
альні конфлікти. Однією з форм конфлікту був
страйк. Так, у середу, 26 липня, 1905 року у
Львові застрайкували єврейські різники93, про-
тестуючи проти оптових поставок живої ВРХ,
ціни на які були високими. У свою чергу, тор-
гівці живим товаром вказували, що це – ринкові
ціни, і вони підвищились у зв’язку з тим, що на
віденському та німецькому ринках підвищились
ціни, і багато торгівців переорієнтувались на ці
ринки, а у Галичині залишається товар гіршої
Олег Проців
83 Zbiór ustaw i rozporządzeń administracyjnych w Królestwie Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem
Krakowskiem: Podręcznik dla organów c.k. władz rządowych i władz autonomicznych / ułożył i wydał J.R. Kaspa-
rek.– [3-e wyd., poprawne i pomnożone]. – Lwów, 1885. – T. V. – S. 3602-3605.
84 Alegaty do sprawozdań stenograficznych piątej sesyi siódmego periodu Sejmu Krajowego Królestwa Galicyi
i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem z roku 1872. – Lwów, 1872, – S.3-6.
85 Geografia. – Lwów – Nakładem Wojciecha Maniecklego. – 1858. – S. 67.
86 Бібліографія // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. – 1897. – Т. ХVІІ. – С. 33.
87 Opodatkowanie miast galicujskich przez kahały. // Gazeta Narodowa. – 1883. – № 166.– S.2.
88 Szpital izraelicki na Kazimierzu. // Czech J. Kalendarz Krakowski na rok 1903 / Józef Czech. – Kraków: Jan
Fischer i Spółka, 1903. – S. 60.
89 Alegaty do sprawozdań stenograficznych piątej sesyi siódmego periodu Sejmu Krajowego Królestwa Galicyi
i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakowskiem z roku 1872. – Lwów, 1872, – S.3-6.
90 Strejk rzeźników zydowsklch. // Dzeinnik polski. – 1899. – № 12.– S. 2.
91 Zydzi o kwestji rabinów // Gazeta Narodowa. – 1883. – № 274.– S.1.
92 Rada państwa. Poniedzenie poniedziałkowe. // Gazeta Narodowa. – 1901. – № 161.– S. 3.
93 Strejk żydowskich majstrów rzeźnickich. // Gazeta lwowska. – 1905. – № 169.– S. 4.
205
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
якості94. Головними оптовими торгівцями у той
час були Антоній та Станіслав Мокрицькі,
Баршевський, Ян Деметер95. З метою зниження
соціальної напруги та зменшення ціни на ко-
шерне м’ясо місцева влада дозволила оптовим
постачальникам організувати власними силами
його продаж96. Слід відзначити, що аналогічні
страй ки єврейських різників відбувались у Вар-
шаві, і через це ціна кошерного м’яса піднялась
на 5 ко пі йок за кілограм97.
З метою монополізації ринку м’ясної про-
дукції в деяких районах Нью–Йорку євреї збун-
тувались і не давали можливості християнам ку-
пувати м’ясо в християнських магазинах. Щоб
відлякати покупців, при виході з магазину вони
обливали набутий товар нафтою. Для врегулю-
вання ситуації знадобились тисячі поліцейських.
Внаслідок таких дій багато християнських про-
давців закрило свої магазини, м’ясо подорож-
чало в ціні98.
Така ж ситуація спостерігалась й у Тарнові.
З допомогою місцевої влади там у 1905 році від-
крилось 5 яток для продажу м’яса. Щодня реа-
лізовували по 400 кілограм м’яса. З метою отри-
мати монопольне становище євреї на засіданні
міської ради зчинили скандал, а по всіх парканах
розвісили оголошення: «Євреї! Будьте обережні!
Не купуйте на торговиці м’ясо, вони не є кошер-
ним. Єврейська громада»99.
Крім реалізацією кошерних продуктів на
ринку, у Галичині існувало багато фірм, які зай-
мались цими продуктами поза ним. У тогочасній
періодичній пресі рекламували фірми, які тор-
гували кошерним м’ясом. Зокрема, у Львові була
зареєстрована фірма «А. Фінкельштейн»100, яка
торгувала на площі Голуховського101. Також у
Львові по вулиці Газовій, 10 існувала фірма
«Бланкштейн і Франкель»102. Відповідно до ре-
єстру фірм від 5 травня 1922 року у Львові по
вул. Вибрановського, 2 знаходилась фірма
«Брати Фінкельштейни»103.
Також аналогічні фірми існували в інших
містах Галичини. Так, у Тарнові була зареєстро-
вана фірма «Самуель Енгельгарт & Генрик
Шварц», яка займалась торгівлею кошерним
м’ясом104. У Кракові цим промислом займались
фірми «Емануель Гласер» по вул. Божого тіла,
10, Бернарда Гронера по вул. Краківській, 17,
Хірша Майєрчика, вул. Краківська, 6, у Пере-
мишлі – Ушера Гютлера, у Стрию Якоба Собеля
по вул. Костюшки, 10.105
94 Strajk rzetnіków żydowskich. // Gazeta Narodowa. – 1905. – № 169. – S. 2.
95 Strajk rzeźników żydowskich. // Słowo Polskie – 1905. – № 343. – S. 3.
96 Strajk rzeźników żydowskich // Słowo Polskie – 1905. – № 344. – S. 8.
97 Sytuacya w Królestwie. // Gazeta Narodowa. – 1905. – № 52. – S. 1.
98 Z całego świata. // Gazeta Narodowa. – 1902. – № 133. – S. 3.
99 Walka z drożyzną mięsa. // Kurjer Lwowski – 1905. – № 281. – S. 4.
100 Rozmaіte // Gazeta lwowska. – 1902. – № 292. – S. 11.
101 Firmy. // Gazeta lwowska. – 1914. – № 60. – S.13.
102 Skorowidz premzslowo-handlowy Krolestwa Galicyi II wydanie. Lwów: 1913. – S.710.
103 Ogłoszenie // Gazeta lwowska. – 1922. – № 151. – S.8.
104 Firmy. // Gazeta lwowska. – 1912. – № 40. – S.10.
105 Skorowidz premzslowo-handlowy Krolestwa Galicyi II wydanie. Lwów: 1913. – S.710.
106 Skorowidz premzslowo- handlowy Krolestwa Galicyi II wydanie. Lwów: 1913. – S.710.
Реклама фірм, які займались торгівлею
кошерними м’ясними виробами106.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
206
У тогочасній періодичній пресі публікува-
лась низка оголошень, в яких пропагувались ко-
шерні продукти.
У 1897 році львів’янам пропонували при-
дбати кошерний гусячий жир з віденських скла-
дів. У рекламі наголошували, що товар є нату-
ральним продуктом, вартість п’ятикілограмового
відерка становила 5,3 золотого ринського. Отри-
мати товар пропонувалось на будь-якій залізнич-
ній станції Австро-Угорщини.
Оголошення про продаж кошерного
гусячого смальцю108.
У Тлумачі на підприємстві Агопсовича
можна було замовити кошерний сир.
Оголошення Агоповича з Тлумача
про реалізацію кошерного «Швейцарського
сиру» з незбираного молока109.
Кошерні продукти не лише можна було при-
дбати на ринку чи у магазині, але й їхнім смаком
насолодитись у ресторанах. Зокрема, у часописі
«Слово Польське», що виходив у Львові, публі-
кували рекламу віденського кошерного ресто-
рану та готелю «Гут».
Реклама віденського кошерного ресторану
та готелю «Гут»110.
Кошерна їжа була актуальною й при оренді
помешкання у Львові.
Олег Проців
107 Ogłoszenie // Gazeta lwowska. – 1882. – № 41.– S. 10.
108 Ogłoszenie // Gazeta Narodowa. – 1897. – № 63.– S.4.
109 Ogłoszenie // Gazeta Narodowa. – 1885. – № 248.– S.2.
110 Ogłoszenie // Słowo Polskie – 1905. – № 12. – S. 23.
Оголошення про реалізацію Львівським
споживчим товариством м’яса у магазинах
на вул. Костельній, 8, Векслярській, 4,
Бернадитські площі. Кошерне м’ясо можна
було купити лише по вул. Цибульній.
Вартість кілограма кошерного м’яса
становила 0,5 золотого107.
Оголошення про оренду у Львові мебльованої
кімнати з кошерною їжею111.
207
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
111 Ogłoszenie // Słowo Polskie – 1905. – № 512. – S. 11.
112 Ogłoszenie // Ilystrowany Kurjer codzienny. – 1930. – № 284.– S. 7.
113 Godziny otwierania i zamykania sklepów. // Gazeta lwowska. – 1923. – № 111.– S.4.
114 Telegram gazety Lwowskiej // Gazeta lwowska. – 1907. – № 253.– S.3.
115 C. k. zarzd zakladu karnego // Gazeta lwowska. – 1885. – № 38.– S. 4.
116 Sól koszerna // Gazeta Narodowa. – 1893. – № 136.– S.1.
117 Z oddziałów gal. tow. gosp. // Gazeta Narodowa. – 1898. – № 62.– S.2.
Кошерні наїдки у Кракові можна було замо-
вити прямо додому.
Оголошення про можливість доставки
кошерних обідів у Кракові112.
При рекламі відпочинкової вілли «Світо-
вид» у Трускавці вказувалось, що тут діє опто-
вий склад кошерної яловичини.
У місті Трускавці реклама на віллі «Світовид».
Держава регулювала не лише місце реаліза-
ції кошерного м’яса, але й час його реалізації.
У 1923 році Львівський магістрат дозволив його
реалізацію в суботу в ятках з 5 до 9 вечора113.
Питання термінів полювання не задоволь-
няло єврейських торгівців. Так, 2 листопада
1907 року до бургомістра Кракова прийшла де-
легація єврейських різників, які протестували
проти останнього розпорядження Галицького
намісництва, яке забороняло торгувати євреям у
п’ятницю ввечері та у суботу114.
Кошерну їжу споживали також ув’язнені
євреї. Так, 10 лютого 1885 року тюремний за-
клад у Львові оголосив конкурс на постачання
кошерного м’яса115.
Крім торгівлі кошерним м’ясом євреї займа-
лись також й торгівлею кошерною сіллю. Зок-
рема, до Галицької виконавчої влади надійшов
на розгляд лист, який був направлений до ав-
стрійського Міністерства фінансів, в якому євреї
просили, щоб при розподілі солі, де монополіс-
том виготовлення та продажу виступала держава,
було надано євреям можливість реалізовувати її
окремо від християн. Аргументом для них був
той факт, що коли євреї купували у християн
сіль, то вона переставала бути кошерною. Іншим
їхнім аргументом було те, що законодавство за-
безпечує рівність для визнавців різних релігій116.
Аналогічно до солі у Галичині були також різні
види вершкового масла: десертне, яке виготов-
ляли на молокозаводах, фермерське – з фільвар-
ків, кухонне, яке складалось з різних видів масла,
і кошерне, яке виготовляли євреї для євреїв117.
Висновок
Отже, організацію виробництва та торгівлі
кошерним м’ясом врегульовувала нормативно-
правова база, метою якої було дотримання вимог
Талмуду (вид тварин, спосіб забою, особи, що
мали право виконувати ритуальний забій, реалі-
зацію тощо). Контроль за дотриманням покла-
дався на єврейських рабинів. Виявлено, що під
час виготовлення кошерних продуктів часто від-
бувалась фальсифікація, зловживання рабинів.
Встановлено, що рабини намагались монополі-
зувати не лише торгівлю кошерним м’ясом, але
й також м’ясопродуктами, які споживали хрис-
тияни. Виявлено, що вартість кошерного м’яса
була на 15-20 відсотків вищою, від «нечистого»,
які споживали християни. Хоча з огляду на хар-
чосмакові та гігієнічні цінності кошерне м’ясо у
багатьох випадках поступалось «нечистому».
Встановлено, що під час страйку різників вар-
тість м’яса у роздрібній торгівлі зростала. Дер-
жавне регулювання цін на кошерне м’ясо під час
воєнних конфліктів спрямовувалось на заборону
підняття цін через встановлення максимально
допустимих цін при реалізації його на ринках чи
магазинах. Кошерний забій мав негативний
вплив на суспільну мораль Галичини, так як за
правилами ритуального забою тварин їх підда-
вали невиправдано жорстоким стражданням.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
208
“Wielka Encyklopedia powszechna ilustrowana”
(1932), Kraków, T. VIII. – pp. 112. [in Poland].
“Z weterynaryi ludowej // Przegląd Weterynar-
ski” (1897), vol. 4, pp.113. [in Poland].
“Сitron Jakob Sposoby zauzynania drobiu na
Bukowinie” (1902), Przegląd Weterynarski. vol. 11,
pp. 460. [in Poland].
“Rzeźnicy jatkowi w Warszawie. ” (1907), Prze-
gląd Weterynarski. vol. 12. – pp. 437. [in Poland].
“Wiadomości z zakresu badania mięsa. ” (1935),
Przegląd Weterynarski. vol. 2. – pp. 110-113. [in Po-
land].
“Stenograficzne sprawozdania z trzeciej sesyi
ósmego peryodu Sejmu krajowego Królestwa Galicyi
i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskie”
(1881),- Lwów, pp. 372. [in Poland].
“Wiadomości bieżiace.” (1905), Słowo Polskie.
vol. 574, pp. 3. [in Poland].
“Z lwowskiei Rady mieiskiej.” (1881), Gazeta
Narodowa. vol. 247, pp. 2. [in Poland].
“Zakaz rytualnego rzezania bydła” (1905), Prze-
gląd Weterynarski. vol. 7, pp. 289. [in Poland].
“Walne zgromadzenie G. T. О. Z.” (1914), Mie-
sięcznik galicyjskiego Towarzystwa Ochrony Zwie-
rząt. vol. 3-4, pp. 37. [in Poland].
“Wiński Alfred Rytualny ubój bydła ” (1928),
Przegląd Weterynarski. vol. 10, pp. 446-465. [in Po-
land].
“Odurzanie zwierząt rzeinych prądem elektrycz-
nym.” (1933), Przegląd Weterynarski. vol. 3, pp. 99.
[in Poland].
“Zbiór ustaw administracyjnych w Królestwie
Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakow-
skiem obowiązujących do użytku organów c.k. władz
rządowych i władz autonomicznych” (1868), zebrał,
ułożył i wydał J.R. Kasparek. – Kraków: Drukarnia
uniwersytetu Jagiellońskiego, – T. II. – pp. 97-98. [in
Poland].
“Zbiór ustaw i rozporządzeń administracyjnych
w Królestwie Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księs-
twem Krakowskiem: Podręcznik dla organów c.k.
władz rządowych i władz autonomicznych” (1885),
ułożył i wydał J.R. Kasparek.– [3-e wyd., poprawne i
pomnożone]. Lwów, T. V. pp. 3588. [in Poland].
“Dziennik ustaw i rozporządzeṅ krajowych dla
Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkim Księs-
twem Krakowskiem.” (1894), Lwów, pp. 356. [in Po-
land].
“Rabinat pragski” (1880), Gazeta Narodowa. vol.
197, pp. 3. [in Poland].
“Wielka Encyklopedia powszechna ilustrowana.”
(1932), Kraków. T. XVIII. – pp. 329. [in Poland].
“Dziennik ustaw i rozporządzeṅ krajowych dla
Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkim Księs-
twem Krakowskiem.” (1908), Lwów, pp. 25-26. [in
Poland].
“Wiadomości z zakresu badania mięsa.” (1935),
Przegląd Weterynarski. vol. 2, pp. 110-113. [in Po-
land].
“Badanie bitego drobiu w świetle obecnego usta-
wodawstwa weterynaryjnego.” (1937), Przegląd We-
terynarski. vol. 4, pp. 232-233. [in Poland].
“Kronika telegraficzna.” (1924), Gazeta lwow -
ska. vol. 73, pp. 4. [in Poland].
“Targowiсa rybia.” (1884), Kurjer Lwowski.vol.
341, pp. 2. [in Poland].
“Trzecie targowisko z mięsem prowіncyonal-
nem.” (1905), Gazeta lwowska. vol. 244, pp. 3. [in
Poland].
“Kronika” (1905), Słowo Polskie. vol. 493, pp. 6.
[in Poland].
“Tanie mięso.” (1905), Słowo Polskie. vol. 497,
pp. 6. [in Poland].
“Kronika” (1905), Kurjer Lwowski. vol. 255,
pp. 3. [in Poland].
“Kronika” (1905), Kurjer Lwowski. vol. 297,
pp. 4. [in Poland].
“Jatki miejskie we wrześniu.” (1909), Gazeta
lwowska. vol. 264, pp. 3. [in Poland].
“Kronika miejscowa i zamiejscowa” (1881),
Gazeta Narodowa. vol. 41, pp. 2. [in Poland].
“Przeciwko drożyźnie mięsa w Warszawie.”
(1905), Przegląd Weterynarski. vol. 8-9, pp. 350. [in
Poland].
“Regulamin dla rzeźników lwowskich.” (1907),
Gazeta lwowska. vol. 267, pp. 3. [in Poland].
“Regulamin dla rzeźników lwowskich.” (1907),
Przegląd Weterynarski. vol. 12, pp. 436-437. [in Po-
land].
“Gielda mięsna w Warszawie.” (1905), Przegląd
Weterynarski. vol. 11, pp. 422. [in Poland].
“Skrzynka do listów.” (1911), Łowiec Wielkopol-
ski. vol. 10, pp. 176. [in Poland].
Protsiv O.R. (2017) Derzhavne upravlinnia tor-
hivleiu produktsiieiu myslyvstva pid chas Pershoi svi-
tovoi vijny // Naukovi zapysky Instytutu zakonodav-
stva Verkhovnoi Rady Ukrainy : zb. nauk. pr. ― vol.
6, pp. 167-172. [in Ukrainian].
Олег Проців
References
209
Організація виробництва кошерного м’яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.:
історико-методологічний аспект
“Uregulowanie obrotu niektórymi gatunkami
dziczyzny.” (1917), Gazeta lwowska. vol. 99, pp. 4.
[in Poland].
“Zmiana dotychczasowej organicyi i zalrresu
działania kraj. Urzedu gospodarczego i Sekcyi IІІ.
c. k. Namiestnictwa. 26.04.1917” (1917), Gazeta
lwowska. vol. 96, pp. 1. [in Poland].
“Taryfa maksymalna obowiązująca od dnia 8
października 1914.” (1914), Gazeta poranna. vol. 2093,
pp. 3. [in Poland].
“Taryfa maksymalna. Ważna od dnia I Grud-
nia.1914.” (1914), Gazeta poranna. vol. 2155, pp. 4.
[in Poland].
“Taryfa maksymalna. Ważna od dnia 28 stycznia
(10 Lutego) 1915.” (1915), Gazeta poranna. vol.
2212, pp. 5. [in Poland].
“Taryfa maksymalna cen na produkty w mieście
Lwowie od 19 maja (1. czerwca) 1915 r.” (1915), Ga-
zeta poranna. vol. 2319, pp. 4. [in Poland].
“Taryfa maksymalna cen na produkty w mieście
Lwowie od 1 lipca 19l5 r.” (1915), Gazeta poranna.
vol. 2353, pp. 4. [in Poland].
“Taryfa maksymalna cen na produkty w mieście
Lwowie od 1. lipca 1915 r.” (1915), Kurjer Lwowski.
vol. 184, pp. 8. [in Poland].
“Taryfa maksymalna.” (1916), Gazeta lwowska.
vol. 258, pp. 7. [in Poland].
“Taryfa maksymalna.” (1918), Gazeta lwowska.
vol. 267, pp. 4. [in Poland].
“Ceny mięsa, tłuszczu i węrllin” (1922), Gazeta
lwowska. vol. 272, pp. 4. [in Poland].
“Nowe ceny mięsa wolowego.” (1930), Ilystro-
wany Kurjer codzienny. vol. 202, pp. 7. [in Poland].
“Drożyzna we Lwowie” (1923), Kurjer Lwowski.
vol. 10, pp. 4. [in Poland].
“Warszawa ruszyła na lichwiarstwo.” (1923),
Kurjer Lwowski. vol. 4, pp. 8. [in Poland].
“Rada miasta Lwowa.” (1913), Gazeta lwowska.
vol. 240, pp. 5. [in Poland].
“Z targu lwowskiego.” (1921), Gazeta poranna.
vol. 5630, pp. 6. [in Poland].
“Drożyzna szaleje.” (1923), Kurjer Lwowski.
vol. 178, pp. 5. [in Poland].
“Lichwa drożyźnlana” (1911), Naprzód. vol. 8,
pp. 2. [in Poland].
“Aleksander Perenc szkic historycznego rozwoju
oględzin mięsa w Polsce.” (1927), Przegląd Wetery-
narski. vol. 4, pp. 254-255. [in Poland].
“Z warsztatów i fabryk.” (1894), Naprzód. vol.
1, pp. 3. [in Poland].
“Przechadzka po nowej rzeźni miejskiej.” (1900),
Dzennik polski. vol. 274, pp. 2. [in Poland].
“Przechadzka po nowej rzeźni miejskiej.” (1900),
Dzennik polski. vol. 284, pp. 2. [in Poland].
“Żądania robotników rzeźnickich.” (1905),
Słowo Polskie. vol. 402, pp. 8. [in Poland].
“Z dzielnic zakordonowyh” (1903), Kurjer
Lwowski. vol. 231, pp. 5. [in Poland].
“Kronika miejscowa.” (1899), Słowo Polskie.
vol. 8, pp. 4. [in Poland].
“Wielki kłopot” (1884), Kurjer Lwowski. vol. 194,
pp. 3. [in Poland].
“Sprzedaż taliszego miesa” (1905), Gazeta Naro-
dowa. vol. 169, pp. 2. [in Poland].
“Kronika” (1893), Gazeta Narodowa. vol. 252,
pp. 2. [in Poland].
“Kronika miejscowa i zamiejscowa” (1881),
Gazeta Narodowa. vol. 44, pp. 2. [in Poland].
“Posiedzenie naukowe Mał. Tow. lekarzy wete-
rynaryjnych” (1927), Przegląd Weterynarski. vol. 11,
pp. 461. [in Poland].
“Wiński Alfred Rytualny ubój bydła” (1928),
Przegląd Weterynarski. vol. 10, pp. 446-465. [in Po-
land].
“Ogłoszenie” (1905), Kurjer Lwowski. vol. 361,
pp. 14. [in Poland].
“Praktyka lekarzy weterynaryjnych w rzeżniach.”
(1937), Przegląd Weterynarski. vol. 6, pp. 352. [in Po-
land].
“Rada miasta Lwowa.” (1881), Gazeta lwowska.
vol. 249, pp. 3. [in Poland].
“Kronika miejscowa i zamiejscowa.” (1883),
Gazeta Narodowa. vol. 189.– pp. 2. [in Poland].
“Zamknięcie masarni.” (1905), Gazeta lwowska.
vol. 216, pp. 3. [in Poland].
“Kronika” (1905), Kurjer Lwowski. vol. 263,
pp. 3. [in Poland].
“Stosunki zdrowotne w mieście Lwowie Dr. Wi-
ktor Legieński. w roku 1905 i 1906 Lwów 1907.”
(1908), Przegląd Weterynarski. vol. 7, pp. 254-255.
[in Poland].
“Ogłoszenie”(1923), Gazeta lwowska. vol. 35,
pp. 7. [in Poland].
“Rozmaite obwieszczenia.” (1919), Gazeta
lwowska. vol. 24, pp. 6. [in Poland].
“Alegaty do sprawozdań stenograficznych piątej
sesyi siódmego periodu Sejmu Krajowego Królestwa
Galicyi i Lodomeryi z Wielkim Księstwem Krakow-
skiem z roku 1872.” (1872), Lwów, pp. 3-6. [in Po-
land].
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
210
“Geografia.” (1858), Lwów Nakładem Wojciecha
Maniecklego. pp. 67. [in Poland].
“Bibliohrafiia” (1897), Zapysky Naukovoho to-
varystva im. T. Shevchenka. T. KhVII. pp. 33. [in Uk-
rainian].
“Opodatkowanie miast galicujskich przez kahały.”
(1883), Gazeta Narodowa. vol. 166, pp. 2. [in Po-
land].
“Szpital izraelicki na Kazimierzu.” (1903),
Czech J. Kalendarz Krakowski na rok 1903, Kraków:
Jan Fischer i Spółka, pp. 60. [in Poland].
“Strejk rzeźników zydowsklch.” (1899), Dzein-
nik polski. vol. 12, pp. 2. [in Poland].
“Zydzi o kwestji rabinów” (1883), Gazeta Naro-
dowa. vol. 274, pp. 1. [in Poland].
“Rada państwa. Poniedzenie poniedziałkowe.”
(1901), Gazeta Narodowa. vol. 161, pp. 3. [in Po-
land].
“Strejk żydowskich majstrów rzeźnickich.”
(1905), Gazeta lwowska. vol. 169, pp. 4. [in Poland].
“Strajk rzetnіków żydowskich.” (1905), Gazeta
Narodowa. vol. 169, pp. 2. [in Poland].
“Strajk rzeźników żydowskich.” (1905), Słowo
Polskie. vol. 343, pp. 3. [in Poland].
“Strajk rzeźników żydowskich” (1905), Słowo
Polskie. vol. 344, pp. 8. [in Poland].
“Sytuacya w Królestwie.” (1905), Gazeta Naro-
dowa. vol. 52, pp. 1. [in Poland].
“Z całego świata.” (1902), Gazeta Narodowa. vol.
133, pp. 3. [in Poland].
“Walka z drożyzną mięsa.” (1905), Kurjer Lwow-
ski. vol. 281, pp. 4. [in Poland].
“Rozmaіte” (1902), Gazeta lwowska. vol. 292,
pp. 11. [in Poland].
“Firmy.” (1914), Gazeta lwowska. vol. 60, pp. 13.
[in Poland].
“Skorowidz premzslowo-handlowy Krolestwa
Galicyi” (1913), II wydanie. Lwów pp. 710. [in Po-
land].
“Ogłoszenie” 1922), Gazeta lwowska. vol. 151.
pp. 8. [in Poland].
“Firmy.” (1912), Gazeta lwowska. vol. 40, pp. 10.
[in Poland].
“Skorowidz premzslowo-handlowy Krolestwa
Galicyi II wydanie.” (1913), Lwów, pp. 710. [in Po-
land].
“Ogłoszenie” (1882), Gazeta lwowska. vol. 41,
pp. 10. [in Poland].
“Ogłoszenie” (1897), Gazeta Narodowa. vol. 63,
pp. 4. [in Poland].
“Ogłoszenie” (1885), Gazeta Narodowa. vol. 248,
pp. 2. [in Poland].
“Ogłoszenie” (1905), Słowo Polskie. vol. 12,
pp. 23. [in Poland].
“Ogłoszenie” (1905), Słowo Polskie. vol. 512,
pp. 11. [in Poland].
“Ogłoszenie” (1930), Ilystrowany Kurjer codzi -
enny. vol. 284, pp. 7. [in Poland].
“Godziny otwierania i zamykania sklepów.”
(1923), Gazeta lwowska. vol. 111, pp. 4. [in Poland].
“Telegram gazety Lwowskiej” (1907), Gazeta
lwowska. vol. 253, pp. 3. [in Poland].
“C. k. zarzd zakladu karnego” (1885), Gazeta
lwowska. vol. 38, pp. 4. [in Poland].
“Sól koszerna” (1893), Gazeta Narodowa. vol. 136,
pp. 1. [in Poland].
“Z oddziałów gal. tow. gosp.” (1898), Gazeta
Narodowa. vol. 62, pp. 2. [in Poland].
Олег Проців
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169509 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:36:39Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Проців, О. 2020-06-15T17:56:39Z 2020-06-15T17:56:39Z 2018 Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект / О. Проців // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 196-210. — Бібліогр.: 107 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169509 637.5.03(477.83/.86)"18/19" У статті висвітлено юдейські приписи, що визначали споживання кошерного м'яса. Описано гуманітарні аспекти при ритуальному забої тварин та вплив органів державної влади на гуманний забій
 тварин, призначених на ритуальний забій. Висвітлено нормативно-правову базу, яка врегульовувала
 правила забою при торгівлі кошерним м'ясом. Описано законодавчі акти, які регулювали ціни на кошерні
 продукти. Висвітлено ветеринарні аспекти при забої та торгівлі кошерним м'ясом. Проаналізовано
 практику правозастосування у виробництві та торгівлі кошерним м'ясом. Проведено аналіз цін на кошерне м'ясо та механізми їхнього регулювання під час воєнних конфліктів. Представлено фірми, які
 проводили торгівлю кошерною продукцією, та місця на ринках Львова, де була дозволена торгівля кошерним м'ясом. Висвітлено принципи організації забійних пунктів (різниць), які функціонували у Львові та Кракові. Описано методи фальсифікації кошерної харчової продукції, які застосовувались на території Галичини, та правозастосування влади щодо недопущення виробництва фальсифікату. The article highlights Jewish rules that determine the consumption of kosher meat. The humanitarian aspects
 of ritual animal disease and the influence of public authorities on the humanitarian slaughter of animals
 intended for ritual slaughter are described. The normative and legal framework, which regulates the rules of
 slaughter in trade with kosher meat, is covered. Legislative acts regulating kosher products prices are described.
 The veterinary aspects of illness and sale of expensive meat are highlighted. The practice of law enforcement
 in the production and trade of kosher meat is analyzed. The analysis of prices for kosher meat and mechanisms
 of their regulation during military conflicts have been carried out. There were presented the firms that traded
 kosher products, and places in the markets of Lviv, where trade in kosher meat was allowed. The principles of
 organization of slaughter points (differences), which functioned in Lviv and Krakow, were highlighted. The
 methods of falsification of kosher food products, which were used in the territory of Galicia, and enforcement
 of the authorities to prevent the production of falsification, are described. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект Organization of production of kosher meat in Galicia at the end of the 19th - early 20th centuries: historical and methodological aspect Article published earlier |
| spellingShingle | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект Проців, О. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект |
| title_alt | Organization of production of kosher meat in Galicia at the end of the 19th - early 20th centuries: historical and methodological aspect |
| title_full | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект |
| title_fullStr | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект |
| title_full_unstemmed | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект |
| title_short | Організація виробництва кошерного м'яса у Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст.: історико-методологічний аспект |
| title_sort | організація виробництва кошерного м'яса у галичині кінця хіх – початку хх ст.: історико-методологічний аспект |
| topic | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169509 |
| work_keys_str_mv | AT procívo organízacíâvirobnictvakošernogomâsaugaličiníkíncâhíhpočatkuhhstístorikometodologíčniiaspekt AT procívo organizationofproductionofkoshermeatingaliciaattheendofthe19thearly20thcenturieshistoricalandmethodologicalaspect |