Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк)
Проаналізовано сприйняття володіння у варварському суспільстві за умов несформованого уявлення про особистість. The advantage that the traditional cattle owner (at the beginning of the ХХ century) gave to watching his animals over money that «can only be hidden in a crate» allows us to reach some co...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169535 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) / Г.О. Писаренко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 424-430. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169535 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Писаренко, Г.О. 2020-06-15T18:33:07Z 2020-06-15T18:33:07Z 2020 Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) / Г.О. Писаренко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 424-430. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2227-4952 DOI: 10.37445/adiu.2020.02.35 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169535 [94:572.028](477) Проаналізовано сприйняття володіння у варварському суспільстві за умов несформованого уявлення про особистість. The advantage that the traditional cattle owner (at the beginning of the ХХ century) gave to watching his animals over money that «can only be hidden in a crate» allows us to reach some conclusions regarding the archaic perception of ownership. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Середньовічна історія та археологія Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) At the Sources of Ownership (Historical and Anthropological Study) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) |
| spellingShingle |
Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) Писаренко, Г.О. Середньовічна історія та археологія |
| title_short |
Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) |
| title_full |
Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) |
| title_fullStr |
Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) |
| title_full_unstemmed |
Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) |
| title_sort |
біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) |
| author |
Писаренко, Г.О. |
| author_facet |
Писаренко, Г.О. |
| topic |
Середньовічна історія та археологія |
| topic_facet |
Середньовічна історія та археологія |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
At the Sources of Ownership (Historical and Anthropological Study) |
| description |
Проаналізовано сприйняття володіння у варварському суспільстві за умов несформованого уявлення про особистість.
The advantage that the traditional cattle owner (at the beginning of the ХХ century) gave to watching his animals over money that «can only be hidden in a crate» allows us to reach some conclusions regarding the archaic perception of ownership.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169535 |
| citation_txt |
Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк) / Г.О. Писаренко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 2 (35). — С. 424-430. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pisarenkogo bílâvitokívvlasnostíistorikoantropologíčniinačerk AT pisarenkogo atthesourcesofownershiphistoricalandanthropologicalstudy |
| first_indexed |
2025-11-24T11:46:05Z |
| last_indexed |
2025-11-24T11:46:05Z |
| _version_ |
1850846121351446528 |
| fulltext |
424 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
УДК [94:572.028](477) DOI: 10.37445/adiu.2020.02.35
Ю. Г. Писаренко
білЯ ВитокіВ ВлАсності
(історико-антропологічний начерк)
Проаналізовано сприйняття володіння у вар-
варському суспільстві за умов несформованого уяв-
лення про особистість.
Ключові слова: власність, зір, суб’єкт, об’єкт,
дарунки, соціовітальність.
У своїй науковій роботі Олександр Петрович
Моця повсякчас виявляє зацікавлення про-
блемами архаїчного світогляду (Моця, Ричка
1996, с. 11—34; Моця 2003, с. 35—48), а також
звертає увагу на процеси витіснення родових
звичаїв новими відносинами володарювання
та підкорення, пов’язаними із приватною влас-
ністю та феодальним способом виробництва
(Моця 2000, с. 280—281; 2002, с. 18).
Із одного боку, як неодноразово зазначало-
ся, світогляд, хоча й зазнавав змін залежно
від зрушень соціальних, але залишався доволі
консервативним 1, що раз у раз давалося взна-
ки у ненавмисних виявах архаїчного менталі-
тету зазвичай «мовчазною» більшістю (Гуревич
2003a, с. 221—241). з іншого боку, влада, як
вивищення одних над іншими, та власність, як
мета і один із засобів такого вивищення, мали
дуже боляче вдарити по учорашньому родово-
му суспільству, якби насправді не виникали
якось непомітно і несуперечливо, виростаючи
з інституцій традиційних, маскуючись під них,
1. зокрема, О. М. Фрейденберг у праці, на яку
вперше звернув мою увагу саме О. П. Моця, під-
креслює, що характерною рисою архаїчної куль-
тури є те, що вона не заперечує й не відкидає
стадійно більш давні образи, а лише вдається
до симбіозу старих і нових (Фрейденберг 1998,
с. 29).
легітимізуючись в якості їхнього різновиду 2.
Очевидно, з позиції історичної антропології,
можна було б сказати, що становлення во-
лодіння та володарювання йшло паралельно
із тим, як людська особистість виокремлювала-
ся із доти нерозчленованого середовища роду
та навколишньої природи. Принаймні, щодо
власності в докласовому суспільстві, А. Я. Гу-
ревич зазначав, що її специфіка полягала в
тому, що «право власності тут — не юридич-
ний титул, а вираз тісного зв’язку власника
з предметом володіння. У речі, що належить
людині або групі людей, міститься, за тодіш-
німи уявленнями, якась частка самих цих
людей. У подібному відношенні відбивається
загальне усвідомлення нероздільності світу
людей і світу природи» (Гуревич 1970, с. 64).
Ґрунтовно проаналізувавши питання власності
у варварському суспільстві, втім А. Я. Гуревич
деякі феномени лишає без пояснення, хоча й
відзначає їхню своєрідність: «Багатство вико-
нувало специфічну соціальну функцію. Поля-
гає вона в тому, що відчуження майна сприяє
набуттю та підвищенню суспільного прести-
жу та поваги, та часом передача власності
могла дати більше впливу, ніж її збереження
або накопичення. В цьому відношенні вкрай
показовий запис бесіди європейця з оленярем-
юраком. Іноземець пропонує йому продати оле-
ня. Юрак відмовляться. Іноземець говорить:
“Але ж у тебе три тисячі оленів, навіщо тобі
стільки?”. Юрак: “Олені гуляють, і я дивлюся
2. взяти хоча б архаїчні традиції влаштування пиру
на честь почесного гостя та добровільного прине-
сення сільським населенням дарів вождям і ко-
ролям, які поступово переросли в обов’язкові фео-
дальні податі (Гуревич 2003b, с. 359).© Ю. Г. ПИСАРЕНКО, 2020
425ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
Писаренко, Г. О. Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк)
на них. А гроші мені прийдеться заховати, я
не зможу ними милуватися”» (Гуревич 1970,
с. 65). Цілком очевидно, що помічений ученим
оригінальний приклад розуміння «власності»
оленярем кінця ХІХ — початку ХХ ст. гідно-
го пояснення не отримав, хоча це було б цін-
ним для осягнення того, що приховує поняття
«власність» на ранньому етапі розвитку 1.
Поставимо питання, на що може вказувати
розуміння «володіння» як «бачення»? Невипад-
ковість цього співвідношення підтверджується
відомим давньоруським прикладом із осліп-
ленням василька Теребовльського (1097), який
також засвідчує, що володіти міг лише зрячий,
адже князівський з’їзд в Увітичах 1100 р. вва-
жав логічним позбавити члена князівського
роду — осліпленого василька — самостійної
земельної частки (кормління) 2 (Писаренко
2009, с. 307—308). Отже, знову ж таки, чому
рід гадав, що право володіння зумовлювалося
зором?
відносини володіння передбачають наяв-
ність суб’єкта і об’єкта власності, а існування
суб’єкта вказує на світоглядну виділеність Я (Я
володію) (Фромм 2000, с. 280—281). Я виступає
суб’єктом по відношенню до оточуючого світу
загалом. Як Я конституюється? Напевно, — че-
рез бачення (зір). Саме завдяки зору, я пози-
ціоную себе щодо оточуючого світу як суб’єкт.
за умов, коли Я вже є цілком усвідомлене, во-
лодіти можна, як будучи зрячим, так і — ні.
Якщо ж володіння без бачення не мислиться
(оленяр, василько), то це означає що: 1) Я ще
немає = моє бачення не допомагає моєму вио-
кремленню в якості суб’єкта 3; 2) Якщо Я ще не
існує, то «володіння-бачення» також не є «моїм»
володінням, отже загалом є чимось іншим, ніж
1. Цей фрагмент було взято А. Я. Гуревичем із праці
Ф. Стайнера 1954 р. Першоджерелом, очевидно, є
повідомлення Б. М. житкова про його мандрівку
півостровом Ямал 1908 р. Наведений приклад,
поряд із численними аналогіями сприйняття
своїх тварин — оленів, коней, великої рогатої ху-
доби — народами Азії та Африки увійшов до ґрун-
товної статті О. М. Максимова «Скотоводство ма-
локультурных народов» 1927 р. (Максимов 1997,
с. 255—278).
2. Це засвідчує звернення князів до василькового
брата, володаря: «Поими брата своего Василка
к собе, и буди вама едина власть, Перемышль. Да
аще вам любо, да седита, аще ли ни, — да пус-
ти Василка семо, да его кормим сде» (ПвЛ 1950,
с. 181).
3. зокрема, М. Мосс зазначав, що ідея «особис-
тості», ідея «я» — одна з тих, «які ми вважаємо
вродженими, — народжувалася дуже повільно і
зростала впродовж століть, зазнаючи багато
мінливостей…» (Мосс 1996a, с. 264). «Первісна
людина ще не відрізняла повністю суб’єкта від
об’єкта, — зазначав М. І. Шахнович, — особисте
“я” і світ були для нього однією нерозчленованою
єдністю. Він не мислив себе поза колективом,
усвідомлюючи себе як невід’ємну його частину»
(Шахнович 1971, с. 32).
володіння в сучасному сенсі; 3) Якщо «мій» зір
(бачення) не утверджує мене як Я, то мій зір ще
не розуміється як однобічна зрячість суб’єкта
(якого ще не було), але — як неодмінне бачен-
ня чогось, тобто «я» нібито причаствую бачен-
ню, як деякій зовнішній видимій картині; мій
зір — ніби суб’єктно-об’єктний 4, «я» — «суб’єкт»
і «об’єкт» водночас; 4) це «причастя баченню» і
становить «володіння» в архаїчному розумінні;
5) Причастя цій видимій картині, можливість
бачити, зокрема, худобу, визначає належність
людини до певного суспільства.
У випадку із незрячим васильком сліпота
позбавляє його самостійної частки кормлін-
ня — права на родове причастя 5. Отже, «ба-
чення» людини (її зір) є причастям роду і корм-
лінням 6. Рід = родове благо = соціовітальність,
де причастя благу і є належністю до роду, де
бути членом роду = причаствувати = корми-
тися = бачити. Сенсом належності до роду і є
долученість до життєвого блага. Як це не див-
но, але якщо, втрачаючи очі, людина втрачає
зв’язок із родом = кормління, то вона не мис-
литься ще в якості Я, суб’єкта (хоча йдеться
про кінець ХІ ст.), а худоба та інші статки не
є об’єктом власності. «Моє» причастя-володіння
є «моїм» причастям зору, який розуміється як
родовий. зір — ознака колективу, він — те, що
колектив єднає.
чи якось розділялося «зорове доєднання»
людини до колективу родичів та — до родо-
вих статків? Очевидно, на цьому етапі худоба
і майно (згідно ідеальній точці зору) не вва-
4. У цьому сенсі термін «суб’єктно-об’єктний» запо-
зичуємо у О. М. Фрейденберг (Фрейденберг 1998,
с. 30—31).
5. Нерозривність князівського роду Рюриковичів і
родової, «Руської землі», як це випливає з визна-
чення літопису, мала своєю моделлю «причастье».
за визначенням О. П. Толочка, «“причастя” — це
долучення князя до “землі”, отже, до спільного
тіла шляхом виділення йому “части”» (Толочко
1994, с. 39). Мірою розростання князівського роду,
правила виділення князям часті у межах єдиної
отчини нащадків Ярослава Мудрого (що поши-
рювалося лише на братів, без урахування їхніх
синів), стало дотримуватися усе важче. Тому, по-
чинаючи з Любецького з’їзду князів 1097 р., який,
фактично, затверджував розпад загальнородового
володіння, саме ці снеми, регулюючи реальні зе-
мельні стосунки, з іншого боку, немовби, ідеально
передають ту саму ідею любові, єдності — причас-
тя (Толочко 1994, с. 26). Тому гадаємо, літописний
термін «причастье», хоча і дещо ретроспективно,
може бути застосований до ситуації василька.
6. Що таке «кормління», якщо воно однозначне «при-
частю зору»: зір лише посвідчує потенційне право
на їжу, або він «дорівнює» процесу їди (її механіз-
му), як під час пиру або євхаристії? Схиляюся до
думки, що зір і кормління збігаються якось сут-
нісно. Щось спільне їх об’єднує. Напевно, йдеться
про нерозривність у архаїчному осмисленні дії
зору суб’єкта і об’єкта, і це взаємопроникнення є
ніби віртуальним «поїданням».
426 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
Середньовічна історія та археологія
жаються об’єктами індивідуальної і навіть
колективної власності, але також — ніби рід-
нею. зокрема, як зазначає А. Я. Гуревич, «у ні-
мецькій мові слово “eigen” (власний. — Ю. П.)
спочатку стосувалося, очевидно, лише осіб
(«свій», «власний», тобто той, що належить
до сім’ї, роду…» (Гуревич 1970, с. 47). Родичів,
тварин та іншу маєтність на ранньому етапі,
очевидно, можна об’єднати під терміном «свої».
«Свій» — це той, до якого я належу, і який на-
лежить мені. Причому, це не якесь однобічне,
зверхнє володіння суб’єкта (як у терміні мій)
або, навпаки, підкорення об’єкта (моєму гос-
подарю), а, наче, взаємна приязнь, симпатія:
«я твій — ти мій», «ти в мені — я в тобі», що
іноді уподібнюється шлюбу (Гришина, Махов
1987). враховуючи висновок М. І. Калачова,
що кожен рід, передусім, характеризує окрема
обмежена територія, яку вкрай небажано по-
кидати (Калачов 1876, с. 53—56), то цих «своїх»
ніби єднає якийсь спільний зір — видима кар-
тина родової території — котрому окремий еле-
мент може лише причаствувати, адже він не є
Я, суб’єкт, який бачить.
згідно із зазначеними ідеальними уявлення-
ми, кожен рід мав виступати окремим світом, зі
своїм особливим зором. Напевно, саме це вияв-
ляється у казках, коли, як писав в. Я. Пропп,
при зіткненні представників різних світів,
вони спочатку не здатні одне одного побачити
(Пропп 1986, с. 72). Насправді, якщо зір є зо-
ром у звичайному розумінні, та якщо існує Я
(що бачить), то так не має бути. Але, як вище
зазначалося, для архаїки властиво, що Я ще
не виокремилось, та індивідуальний зір розчи-
нявся у зорі «колективному», відповідно ніби
стикалися не два чужих одне для одного Я, а
два колективи, два способи бачення. Людина
виступала лише носієм родового зору, частин-
кою, яка вміщувала в собі ціле.
Якщо, за відсутності поділу на суб’єкт і
об’єкт, Я не усвідомлювалося, і по суті, «суб’єкт»
мав зливатися з видимим ним «об’єктом», то як
усе ж людина себе уявляла? відомо, що карти-
на світу давньої людини формувалася навколо
їстівних видів тварин і рослин (Малиновский
1998, с. 46—47), що вело до їх ідеалізації та
проектування їхніх якостей на самих людей
(тотемізм). Це почасти збереглося у народній
поезії більш пізнього часу. Так казахська дів-
чина співає: «Я була мов ряба кобила серед ти-
сячного табуна, я була мов темно-сіре ягня,
що ним милувалися батьки» (Толыбеков 1971,
с. 202). Або: «Вона рухається, наче скакун, її
хода сповнена гідності, ніби хода трирічного
барана» (Толыбеков 1971, с. 209). Певна асо-
ціація людини із навколишньою худобою про-
стежується і у сюжеті з оленярем, згаданому
А. Я. Гуревичем, а також — у аналогічних при-
кладах сприйняття худоби народами Азії та
Африки (Максимов 1997; Эванс-Причард 1985,
с. 26—51, 220 та ін.).
У відчутті ще невиділеним суб’єктом себе в
якості зовнішнього йому «об’єкта» головна роль
належить очам, які за своєю суттю схильні до
такого змішання 1. Мейстер Екхарт (ХІІІ—
ХІV cт.) у проповіді «Єдність речей», на при-
кладі бачення людиною дерева, зазначав, що
в дії зору доти незалежні око і дерево «стають
настільки одне, що можна було б сказати: око
є дерево, а дерево — око» (Мейстер Экхарт 1912,
с. 37). Тут хотілося б підкреслити два нюан-
си: 1) око для архаїчної людини є чимось ніби
1. Серед дослідників поширена думка, що у тому, як
давні люди себе уявляли, провідну роль відігра-
вало колективне поїдання ними плоті тотемної
тварини, з якою, вони себе і асоціювали (Фрейд
1991, с. 327; Фрейденберг 1998, с. 89, 92; Семенов
1966, с. 332). згідно із зафіксованими традицій-
ними уявленнями, саме шляхом поїдання, інкор-
порування часток тіла вбитого ворога (очевидно,
так само — впольованої тварини), переможець
успадковував бажані якості загиблого, зокрема,
його хоробрість (Фрейд 1991, с. 274; Фромм 2000,
с. 218—219). Отже, ніби відбувалося своєрідне пе-
ретворення «мисливця» на його жертву. Умовно
кажучи, «суб’єкт» ставав «об’єктом». звісно, кінце-
вий інтерес у здобутті мисливського виду тварин,
як певна ідея фікс, мав першорядне значення у
формуванні картини світу первісності. Однак,
виходячи з вищезазначеного уявлення, що вго-
довування-причастя, дивним чином, визначалося
саме зором (що уявлявся родовим), можна гадати,
що в ототожненні людини із твариною саме зір
випереджав поїдання. Адже «зір» — це «поїдан-
ня» без знищення суб’єктом об’єкта (яких ще не
було), це перетікання одного в іншого — причас-
тя. Очевидно, саме внаслідок того, що до тварини
продовжували ставитися як до члена своєї сім’ї,
у середовищі кочовиків-скотарів етнографи спос-
терігали небажання продавати, віддавати іншим
або заколювати на м’ясо задля власного вжитку
саме свою худобу. виняток становили суспіль-
но важливі події (Максимов 1997, с. 256—261;
271—272), у яких, як гадаємо, замість зорового
зв’язку «хазяїн-тварина», підтримувався устале-
ний або вибудовувався новий суспільно-зоровий
зв’язок — із сусідом, володарем, гостем-чужин-
цем тощо. Коли ж ідеться про поїдання жертви
тварини великим колективом, що наслідує саме
первісне причастя тотемічній трапезі, то у низ-
ці матеріалів різних частин світу підкреслюєть-
ся необхідність саме миттєвого поїдання жерт-
ви — тут і зараз (Фрейд 1991, с. 328; Барсов 1878,
с. 229). Напевно, цей хронотопічний принцип
(що заперечує минуле і майбутнє), який власти-
вий насамперед зору (мить, рос. миг), найбільше
віртуалізує (наближає до причастя-зору) кон-
кретне причастя-поїдання, намагаючись його
зробити якомога непомітним і непам’ятним. Не-
обхідність «зорового» збігу місця і часу поїдання
жертви влучно відзначає Р. Кіплінг, проектуючи
на мисливську зграю тварин відносини людей:
«Добыча Стаи — для Стаи; ты волен на месте
поесть. / Смертная казнь нечестивцу, кто кро-
ху поcмел унесть!» (Цит. за: Семенов 1974, с. 38,
109—110). Приховування будь-чого від колективу
(відтягування-відкладання у просторі й часі) є
«невидимістю-цілим», несумісним із суспільним
«причастям-видимістю».
427ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
Писаренко, Г. О. Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк)
зовнішнім, що у її розпорядженні опинилося
лише тимчасово. зокрема, згідно із прислів’ям
адигів, «і око, і душа взяті в борг» (Шенкао
2003, с. 53). Це відповідає вищезазначеній
колективній, родовій природі ока. Очевидно,
«персональне» око є «частиною», що, водночас,
репрезентує «ціле» — «родовий зір»; 2) увага, а
отже очі людини, та очі всіх членів колективу,
що складали ніби один спільний зір, концен-
трувалися та зливалися, насамперед, із реча-
ми суспільно-значущими, виключно цінними
(наприклад, худобою), які, втім, також ще не
втратили статусу рідні, а отже так само ніби
причаствували цьому «спільному зору роду-
території» 1. Це уявне злиття людських очей із
речами дорогими спостерігаємо фрагментарні-
ше — без прив’язки до всього роду — у різних
джерелах. Так, згідно із «Сонником» Артемі-
дора Далдіанського (ІІ ст.), якщо для кожної
матері дорогі, передусім, її діти, то очі матері
символічно ототожнювалися з дітьми, і навпа-
ки, діти могли символізувати материнські очі 2.
У «Бріхадараньяка Упанішаді» (VIII—VI cт.
до н. е.?) щодо повноправного чоловіка за-
значається: «Око — його мирське багатство,
адже оком він здобуває його» (Мадху, І. 4: 17)
(Брихадараньяка… 1964, с. 77). згідно твору
«Токсарид, або Дружба» Лукіана Самосатсько-
го (ІІ ст.), у скіфа, котрий прийшов до табору
савроматів, заради викупу свого полоненого
побратима, за відсутності будь-яких статків,
взяли його очі (Tоxaris. 39—41) (Лукиан 1935,
с. 310—312), тож очі у цьому суспільстві сим-
волічно могли прирівнюватися «матеріальним
цінностям» і, водночас, — «другу» (Писаренко
2004). Отже, апріорі колективне людське око
зливається з видимим ним кимось або чимось
найціннішим у плані соціальному 3.
здається, що такі речі, які несли на собі
печатку «родового зору», перебуваючи у при-
часті-зорі зі своїми «власниками-ріднею», мали
відігравати особливу роль у ситуаціях налагод-
ження зв’язків між «своїм» і «чужим» колекти-
вами. Оскільки кожен із них ніби відрізнявся
своїм особливим зором (в. Я. Пропп), то, аби
1. Сучаснішу паралель уявленню, що речі також див-
ляться на людину, дає творчість М. в. Гоголя: «За-
чем и почему ему кажется, что будто все, что
ни есть в ней (Русі — Ю. П.), от предмета оду-
шевленного до бездушного, вперило на него глаза
свои и чего-то ждет от него» (Гоголь 1847, с. 135).
Порівняймо відому з дитинства пропозицію скушт-
увати якісь ласощі: «Бери, що на тебе дивиться»,
яка передбачає не одностороннє вподобання, а
взаємну симпатію через гаданий зоровий контакт.
2. «…Одній жінці наснилося, що у неї болять очі.
Захворіли її діти. А іншій наснилося, що її діти
хворіють. У неї почалася хвороба очей» (ІV, 24)
(Артемидор 1991, с. 249—250).
3. Очевидно, аспект економічний знаходився у під-
порядкуванні соціальному, адже йшлося про при-
частя худоби, інших багатств загальному суспіль-
но-зоровому (родовому) зв’язку.
подолати існуючу відчуженість, та побудувати
новий соціально-зоровий зв’язок, мало б сенс
обмінятися такими «речами-очами» 4. Гадає-
мо, це й могло складати зміст неекономічного
архаїчного обміну дарунками, над яким замис-
лювалися М. Мосс, К. Леві-Строс та багато ін-
ших соціальних антропологів і філософів (Мосс
1996b, с. 83—222, Леви-Стросс 2000, с. 417—
433; Энафф 2015).
Те, що дарування (так само, як і причастя)
дорівнювалося зору, а недарування — сліпоті,
на нашу думку, засвідчує наведений С. С. Су-
разаковим сюжет алтайського епосу. Старі, не-
мічні каани під час ворожого нападу ховають
людей, худобу і добро у печерах 5, за що вороги
виколюють їм очі. Герой, перемагаючи загар-
бників, повертає зір старим (Суразаков 1985,
с. 72), а добро, очевидно, повертається з печер.
Ховання каанами своїх статків від ворога є про-
тилежним ситуації, коли захожого приймають
як гостя, насамперед, ділячи із ним трапезу.
Тому відповідь ворога осліпленням може розці-
нюватись, як помста відторгнутого гостя 6 (хоча
вороги, звісно, сподівалися не на частування, а
на суцільний грабунок).
завдяки отриманню або неотриманню по-
дарунку-зору партнера, чужий-гість визначає
зрячий його візаві або ні, тобто, чи став він йому
своїм. Зір господаря оселі (а зір є «причастям-
володінням-спорідненістю») залишається зо-
ром (а не перетворюється на сліпоту), завдяки
поділеності між ним і гостем через пригощан-
ня м’ясом, підношення дару — «свого», який
причаствував одному зору зі своїм господарем.
По ідеї, чужий-гість мав відповісти симет-
рично — дарунком (очима), інакше так само
виступав недаруючим-сліпим по відношенню
до хазяїна. в принципі, ворог (а не гість) таким
і залишався.
Особлива роль дарувань також вбачається
нам у ролі первісного правителя, адже багатс-
тва та їжа, які ним періодично дарувалися
підданим, напевно, відігравали таку саме роль
у підтриманні вітальності, яка характеризу-
4. Цьому суголосне зауваження з. К. Сураганової:
«В архаїчну епоху представники різних родів,
що знаходилися під покровительством різних
тотемів, не могли стати друзями, попередньо
не убезпечивши одне одного шляхом виконання
обряду укладення дружби та піднесення дарів.
Казахське прислів’я Берген перде бұзар “Той, хто
підносить дари, зриває завісу відчуження”, дуже
точно передає смисл дарування у казахів» (Сура-
ганова 2007, с. 21).
5. Ситуація із приховуванням, невидимістю худо-
би — явно протилежна, тій, що її описав А. Я. Гу-
ревич стосовно оленяра-юрака, для якого важливо
бачити своїх оленів, а ховання грошей — неба-
жане.
6. Можливо також, що, як і у випадку, наведеному
Лукіаном, очі, викрадені у каанів, компенсували
загарбникові — незваному гостю — неотримані
«подарунки».
428 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
Середньовічна історія та археологія
вала попереднє причастя своїх. Причому, ці
статки володаря також асоціювалися з його очи-
ма. Про це свідчить опубліковане Л. М. Май-
ковим «Замовляння на царські очі» (кінець
XIX ст., Архангельска губ.): «Вы же, кормили-
цы, царские очи, как служили царям-цареви-
чам, королям-королевичам, так послужите
рабу Божию (имя рек)…» (Майков 1869, с. 562;
Писаренко 2009, с. 302—303). Отже очі царя
нібито годують, а також можуть переходити
до його підданого, що нагадує нам про колек-
тивну природу очей, пов’язаних із причастям-
кормлінням (наприклад, василько). Додамо
уявлення про особливу благодать від «бачення
світлих очей володаря», а також «необхідність»
його миттєвого всенародного пограбування (т. з.
споліювання) у випадку смерті-«осліплення» 1
(Писаренко 2018, с. 211—220). в останньому
випадку сліпота-цілісність-смерть царя 2, як
деяка «річ у собі», піддавалася розбиттю-роз-
ділу на користь зору-вітальності-причастя
соціума. Влада, яка для родового середовища
братської рівності, безумовно, була чужою, оче-
видно, легітимізувалася за моделлю усталено-
го для колективу своїх причастя-бачення, яке
наслідувалося даруванням. Щоправда, можли-
во, більш вірним буде говорити про обмін між
народом і правителем, оскільки народ, своєю
чергою, приносив йому данину. Очевидно, у
пограбуванні померлого зверхника прихову-
валося повернення «очей-кормилиць», ніби по-
зичених ним у народу. Певною альтернативою
грабункам було традиційне роздавання статків
покійного володаря його спадкоємцем.
Отже, із всього сказаного можна зробити такі
висновки.
1. Те, що первісний «об’єкт володіння» (пе-
реважно худоба) повсякчас має знаходитися у
полі зору свого господаря, говорить про невиді-
леність Я, про відсутність розрізнення суб’єкта
і об’єкта. Між умовними суб’єктом і об’єктом
існує постійний цілісний зоровий зв’язок-при-
частя (зорове поле), який не бажано порушу-
вати, скажімо, вбивством, продажем тварини
(аналогічно, не бажано покидати видиму ро-
дову територію людині). Непорушність цього
зорового зв’язку — важлива ознака належності
до певного суспільства.
2. Бачення (зір) ще не конституює давню лю-
дину як Я (суб’єкт). Людина ніби причаствує
зовнішній видимій картині окремого роду-те-
риторії. Бути членом роду — це бути зрячим
1. Миттєвість роздягання й грабування мертвого во-
лодаря, що підкреслюється джерелами (Гуревич
2003a, с. 221), нагадує миттєвість розривання та
поїдання тотемної тварини (див. примітку 1 на
с. 418).
2. Ця «сліпота-цілісність» подібна до «приховування
статків-сліпоті» алтайських каанів або скнарос-
ті сліпого бога багатства Плутоса в однойменній
комедії Арістофана (388 р. до н. е.) (Аристофан
1983).
і, завдяки зору, причаствувати родовим стат-
кам, які також ніби є ріднею — «своїми».
3. Усіх «своїх» — людей, тварин, маєт-
ність — об’єднує спільний зір. в особливу ка-
тегорію виділяються соціально-значущі речі, до
яких найбільше прикута увага всього суспільс-
тва, вони ніби зливаються з очима колективу.
4. Оскільки соціальний зв’язок є, насам-
перед, зоровим і кожен рід-територія має
«свій зір», то, завдяки взаємному даруванню
таких «речей-очей», напевно, встановлюється
зв’язок — «спільний зір» між різними родами-
територіями.
5. Сліпота а) позбавляє родового причастя,
б) дорівнюється цілому-неділенню-недаруван-
ню (= відсутності причастя).
6. влада підлаштовується під родове при-
частя-зір-розподіл (соціовітальність). во-
лодар — початково чужий — налагоджує
соціально-зоровий зв’язок із підвладним насе-
ленням: він обдаровує, а йому платять данину.
його «світлі очі» вважаються «кормильцями» і
потенційно належать суспільству.
7. Смерть «світлого володаря», який раптом
став темним-сліпим, суперечила суспільному
принципові причастя-видимості (соціовіталь-
ності), тому вимагала негайного пограбування
і розділення його статків-очей (завідомо на-
родних) — розбивання антивітального «ціло-
го-сліпоти».
літерАтУрА
Аристофан. 1983. Комедии. Перевод. в. Ярхо.
Москва: Искусство, 2.
Артемидор. 1991. Сонник. Перевод Я. М. Боровс-
кий. IV. Вестник древней истории, 1, с. 241-251.
Барсов, Е. в. 1878. Об олонецких древностях.
Древности. Труды Московского Археологического
Общества, 7, 3, с. 213-233.
Брихадараньяка… 1964. Брихадараньяка Упани-
шада. Москва: Наука. Памятники литературы наро-
дов востока. Переводы, V.
Гоголь, Н. в. 1847. четыре письма к разным ли-
цам по поводу «Мёртвых душ». в: Гоголь, Н. в. Вы-
бранные места из переписки с друзьями. Санкт-Пе-
тербург: Департамент внешней торговли, с. 130-154.
Гришина, Е. А. Махов, А. Е. 1987. Формулы в
составе текста (к анализу новгородской берестяной
грамоты № 605). Балто-славянские исследования.
1985, с. 209-221.
Гуревич, А. Я. 1970. Проблемы генезиса феода-
лизма в Западной Европе. Москва: высшая школа.
Гуревич, А. Я. 2003a. «время вывихнулось»: пору-
гание умершего правителя. Одиссей. Человек в ис-
тории 2003: Язык Библии в нарративе, с. 230-243.
Гуревич, А. Я. 2003b. Пир. в: Гуревич, А. Я. (ред.).
Словарь средневековой культуры. Москва: РОС-
СПЭН, с. 359-360.
Калачов, Н. в. 1876. О значении изгоев и состоя-
нии изгойства в Древней Руси. в: Калачов, Н. в. Ар-
хив историко-юридических сведений, относящихся
до России. Санкт-Петербург, 1, с. 53-68.
Леви-Стросс, К. 2000. Предисловие к трудам Мар-
селя Мосса. в: Мосс, М. Социальные функции свя-
щенного. Санкт-Петербург: Евразия, с. 409-434.
429ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
Писаренко, Г. О. Біля витоків власності (iсторико-антропологічний начерк)
Лукиан. 1935. Собрание сочинений. Москва; Ле-
нинград: Academia, 1.
Майков, Л. Н. 1869. великорусские заклинания.
Записки императорского Русского географического
общества по отделению этнографии, 2, с. 419-580.
Максимов, А. Н. 1997. Скотоводство малокультур-
ных народов. в: Максимов, А. Н. Избранные труды.
Москва: восточная литература, с. 255-278.
Малиновский, Б. 1998. Магия, наука, религия.
в: Малиновский, Б. Магия, наука, религия. Москва:
Рефл-бук, с. 19-91.
Мейстер Экхарт. 1912. Проповеди и рассуждения.
Перевод М. в. Сабашникова. Москва: Мусагет.
Мосс, М. 1996a. Об одной категории человечес-
кого духа: понятие личности, понятие «я». в: Мосс,
М. Общества. Обмен. Личность. Труды по социаль-
ной антропологии. Москва: восточная литература,
с. 264-292.
Мосс, М. 1996b. Очерк о даре. Форма и основание
обмена в архаических обществах. в: Мосс, М. Обще-
ства. Обмен. Личность. Труды по социальной ант-
ропологии. Москва: восточная литература, с. 83-222.
Моця, О. П. 2000. Князювання володимира Свя-
тославича. в: Толочко, П. П. (ред.). Давня історія
України. 3: Слов’яно-Руська доба. Київ: ІА НАН Ук-
раїни, с. 274-287.
Моця, О. 2002. Поляни-руси та інші літописні пле-
мена півдня Східної європи. в: Смолій, в. А. (ред.).
А сє єго срєбро. Збірник на пошану чл.-кор. НАН Ук-
раїни М. Ф. Котляра з нагоди його 70-річчя. Київ:
Інститут історії України НАН України, с. 17-24.
Моця, О. 2003. Культура «мовчазної більшості»
епохи Київської Русі. Україна в Центрально-Східній
Європі, 3: з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.,
с. 35-48.
Моця, О., Ричка, в. 1996. Київська Русь: від язич-
ництва до християнства. Київ: Глобус.
Писаренко, Ю. Г. 2004. Договір «зірін» у Лукіана
Самосатського. Семіотичний аналіз. Східний світ,
2, с. 68-77.
Писаренко, Ю. Г. 2009. Социальный аспект сим-
вола зрения в архаической культуре. в: Шрамко,
Я. в. (ред.). Актуальні проблеми духовності, 10,
с. 302-312.
Писаренко, Ю. 2018. Архаїчне сприйняття влади:
зорова семіотика. Філософські діалоги, 15—16: Бути
людиною. Пам’яті Мирослава Поповича, с. 211-223.
ПвЛ. 1950. Повесть временных лет. Москва; Ле-
нинград: АН СССР, 1.
Пропп, в. Я. 1986. Исторические корни волшеб-
ной сказки. 2-е изд. Ленинград: ЛГУ.
Семенов, Ю. И. 1966. Как возникло человечество.
Москва: Наука.
Семенов, Ю. И. 1974. Происхождение брака и се-
мьи. Москва: Мысль.
Сураганова, з. К. 2007. Традиционный обмен да-
рами у казахов. Автореферат к. и. н. Томск.
Cуразаков, С. С. 1985. Алтайский героический
эпос. Москва: Наука.
Толочко, О. 1994. Образ держави і культ володаря
в давній Русі. Mediaevalia Ucrainica: ментальність
та історія ідей, 3, с. 17-46.
Толыбеков, С. Е. 1971. Кочевое общество казахов
в ХVІІ — начале ХХ века. Алма-Ата: Наука.
Фрейд, з. 1991. Тотем и табу. Массовая психоло-
гия и анализ человеческого «Я». в: Фрейд, з. «Я» и
«Оно». Труды разных лет. Тбилиси: Мерани, веста,
1, с. 193-350.
Фрейденберг, О. М. 1998. введение в теорию ан-
тичного фольклора. в: Фрейденберг, О. М. Миф и
литература древности. Москва: восточная литера-
тура, с. 7-222.
Фромм, Э. 2000. Иметь или быть? в: Фромм, Э.
Величие и ограниченность теории Фрейда. Москва:
АСТ, с. 185-437.
Шахнович, М. И. 1971. Первобытная мифология
и философия (предыстория философии). Ленинг-
рад: Наука.
Шенкао, М. А. 2003. Смерть как социокультур-
ный феномен. Киев: Ника-центр, Эльга; Москва:
Старклайт.
Эванс-Причард, Э. Э. 1985. Нуэры. Москва: На-
ука.
Энафф, М. 2015. Дар философов. Переосмысление
взаимности. Москва: Гуманитарная литература.
REFERENSCES
Aristofan. 1983. Komedii. Translation V. Iarkho. Moskva:
Iskusstvo, 2.
Artemidor. 1991. Sonnik. Translation Ia. M. Borovskij.
KIV. Vestnik drevnei istorii, 1, s. 241-251.
Barsov, E. V. 1878. Ob olonetskikh drevnostiakh. Drevnos-
ti. Trudy Moskovskogo Arkheologicheskogo Obshchestva, 7, 3,
s. 213-233.
Brikhadaraniaka… 1964. Brikhadaraniaka Upanishada.
Moskva: Nauka. Pamiatniki literatury narodov Vostoka. Per-
evody, V.
Gogol, N. V. 1847. Chetyre pisma k raznym litsam po pov-
odu «Mertvykh dush». In: Gogol, N. V. Vybrannye mesta iz
perepiski s druziami. Sankt-Peterburg: Departament vnesh-
nei torgovli, s. 130-154.
Grishina, E. A. Makhov, A. E. 1987. Formuly v sostave
teksta (k analizu novgorodskoi berestianoi gramoty N 605).
Balto-slavianskie issledovaniia. 1985, s. 209-221.
Gurevich, A. Ia. 1970. Problemy genezisa feodalizma v Za-
padnoi Evrope. Moskva: Vysshaia shkola.
Gurevich, A. Ia. 2003a. «Vremia vyvikhnulos»: poruganie
umershego pravitelia. Odissei. Chelovek v istorii 2003: Iazyk
Biblii v narrative, s. 230-243.
Gurevich, A. Ia. 2003b. Pir. In: Gurevich, A. Ia. (ed.). Slo-
var srednevekovoi kultury. Moskva: ROSSPEN, s. 359-360.
Kalachov, N. V. 1876. O znachenii izgoev i sostoianii iz-
goistva v Drevnei Rusi. In: Kalachov, N. V. Arkhiv istoriko-
iuridicheskikh svedenii, otnosiashchikhsia do Rossii. Sankt-
Peterburg, 1, s. 53-68.
Levi-Stross, K. 2000. Predislovie k trudam Marselia Mos-
sa. In: Moss, M. Sotsialnye funktsii sviashchennogo. Sankt-
Peterburg: Evraziia, s. 409-434.
Lukian. 1935. Sobranie sochinenii. Moskva; Leningrad:
Academia, 1.
Maikov, L. N. 1869. Velikorusskie zaklinaniia. Zapiski im-
peratorskogo Russkogo geograficheskogo obshchestva po otde-
leniiu etnografii, 2, s. 419-580.
Maksimov, A. N. 1997. Skotovodstvo malokulturnykh
narodov. In: Maksimov, A. N. Izbrannye trudy. Moskva: Vos-
tochnaia literatura, s. 255-278.
Malinovskii, B. 1998. Magiia, nauka, religiia. In: Malinovskii,
B. Magiia, nauka, religiia. Moskva: Refl-buk, s. 19-91.
Meister Ekkhart. 1912. Propovedi i rassuzhdeniia. Trans-
lation M. V. Sabashnikova. Moskva: Musaget.
Moss, M. 1996a. Ob odnoi kategorii chelovecheskogo
dukha: poniatie lichnosti, poniatie «ia». In: Moss, M. Obsh-
chestva. Obmen. Lichnost. Trudy po sotsialnoi antropologii.
Moskva: Vostochnaia literatura, s. 264-292.
Moss, M. 1996b. Ocherk o dare. Forma i osnovanie obmena
v arkhaicheskikh obshchestvakh. In: Moss, M. Obshchestva.
Obmen. Lichnost. Trudy po sotsialnoi antropologii. Moskva:
Vostochnaia literatura, s. 83-222.
Motsia, O. P. 2000. Kniaziuvannia Volodymyra Sviato-
slavycha. In: Tolochko, P. P. (ed.). Davnia istoriia Ukrainy. 3:
Slov’iano-Ruska doba. Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 274-287.
Motsia, O. 2002. Poliany-rusy ta inshi litopysni plemena
pivdnia Skhidnoi Yevropy. In: Smolij, V. A. (ed.). A sie yeho
sriebro. Zbirnyk na poshanu chl.-kor. NAN Ukrainy M. F. Kot-
430 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 2 (35)
Середньовічна історія та археологія
liara z nahody yoho 70-richchia. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy
NAN Ukrainy, s. 17-24.
Motsia, O. 2003. Kultura «movchaznoi bilshosti» epokhy
Kyivskoi Rusi. Ukraina v Tsentralno-Skhidnii Yevropi, 3: Z
naidavnishykh chasiv do kintsia ХVIII st., s. 35-48.
Motsia, O., Rychka, V. 1996. Kyivska Rus: vid yazychnyt-
stva do khrystyianstva. Kyiv: Hlobus.
Pysarenko, Yu. H. 2004. Dohovir «zirin» u Lukiana Samo-
satskoho. Semiotychnyi analiz. Skhidnyi svit, 2, s. 68-77.
Pysarenko, Yu. H. 2009. Sotsyalnыi aspekt symvola
zrenyia v arkhaycheskoi kulture. In: Shramko, Ya. V. (ed.).
Aktualni problemy dukhovnosti, 10, s. 302-312.
Pysarenko, Yu. 2018. Arkhaichne spryiniattia vlady: zo-
rova semiotyka. Filosofski dialohy, 15—16: Buty liudynoiu.
Pam’iati Myroslava Popovycha, s. 211-223.
PVL. 1950. Povest vremennykh let. Moskva; Leningrad: AN
SSSR, 1.
Propp, V. Ia. 1986. Istoricheskie korni volshebnoi skazki.
2-e izd. Leningrad: LGU.
Semenov, Iu. I. 1966. Kak vozniklo chelovechestvo. Mosk-
va: Nauka.
Semenov, Iu. I. 1974. Proiskhozhdenie braka i semi. Mosk-
va: Mysl.
Suraganova, Z. K. 2007. Traditsionnyi obmen darami u ka-
zakhov. Avtoreferat k. i. n. Tomsk.
Curazakov, S. S. 1985. Altaiskii geroicheskii epos. Moskva:
Nauka.
Tolochko, O. 1994. Obraz derzhavy i kult volodaria v dav-
nii Rusi. Mediaevalia Ucrainica: mentalnist ta istoriia idei,
3, s. 17-46.
Tolybekov, S. E. 1971. Kochevoe obshchestvo kazakhov v
ХVІІ — nachale ХХ veka. Alma-Ata: Nauka.
Freid, Z. 1991. Totem i tabu. Massovaia psikhologiia i
analiz chelovecheskogo «Ia». In: Freid, Z. «Ia» i «Ono». Trudy
raznykh let. Tbilisi: Merani, Vesta, 1, s. 193-350.
Freidenberg, O. M. 1998. Vvedenie v teoriiu antichnogo
folklora. In: Freidenberg, O. M. Mif i literatura drevnosti.
Moskva: Vostochnaia literatura, s. 7-222.
Fromm, E. 2000. Imet ili byt? In: Fromm, E. Velichie i
ogranichennost teorii Freida. Moskva: AST, s. 185-437.
Shakhnovich, M. I. 1971. Pervobytnaia mifologiia i filos-
ofiia (predystoriia filosofii). Leningrad: Nauka.
Shenkao, M. A. 2003. Smert kak sotsiokulturnyi fenomen.
Kiev: Nika-tsentr, Elga; Moskva: Starklait.
Evans-Prichard, E. E. 1985. Nuery. Moskva: Nauka.
Enaff, M. 2015. Dar filosofov. Pereosmyslenie vzaimnosti.
Moskva: Gumanitarnaia literatura.
Yu. G. Pysarenko
AT ThE SOuRCES OF OWNERShIP
(historical and Anthropological Study)
The advantage that the traditional cattle owner (at
the beginning of the ХХ century) gave to watching his
animals over money that «can only be hidden in a crate»
allows us to reach the following conclusions regarding
the archaic perception of ownership.
1) The fact that the original «object of possession»
must always be in the field of view of his master, in-
dicates the indivisibility of I, the lack of distinction
between subject and object. There is a permanent co-
herent visual-communion relationship (visual field)
between the conditional subject and the object, which
is not desirable to disrupt, say, the killing of an ani-
mal (similarly, it is not desirable to leave the visible
ancestral territory of a person). The continuity of this
visual connection is an important sign of belonging to
a particular society.
2) Since the vision (vision) does not yet constitute
the ancient person as I (the subject), then the person
seems to partake of the external visible picture of a
particular kind of territory. To be a member of the line-
age is to be sighted and, by virtue of sight, to partake of
the flock, which is also native — «one’s own».
3) All «theirs» — people, animals, possessions — are
united by common vision. In a special category are the
socially significant things, which are most attracted
the attention of the whole society, they seem to blend
with the eyes of the collective.
4) Since social connection is first and foremost visu-
al, and each genus-territory seems to have a «vision»,
due to the mutual gifting of such «things-eyes», prob-
ably a connection is established — a «common vision»
between different genera-territories. Obviously, this
was the true meaning of the archaic doormat of M.
Moss and K. Levy-Strauss.
5) Blindness (a) deprives communion, b) equals
whole-non-divisiveness (= no communion).
6) Obviously, the authorities are adjusting to the ge-
neric communion — vision — distribution (sociovital-
ity). The lord, originally a stranger, establishes a social
and visual connection with the subjugated population:
he gives away gifts and is paid tribute. His «bright
eyes» are considered «breadwinners» and potentially
belong to society.
7) The death of the «light lord», who suddenly be-
came dark-blind, contradicted the social principle of
communion-visibility (sociovitality), and therefore re-
quired the immediate robbery and distribution of his
fortune-eyes (obviously folk) — the breaking of the
whole-blindness.
Keywords: property, vision, subject, object, gifts,
sociovitality.
Одержано 30.11.2019
писАренко юрій георгійович, кандидат істо-
ричних наук, старший науковий співробітник, Інс-
титут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України,
вул. Трьохсвятительська, 4, Київ, 01001, Україна.
PYSARENKO Yuriy g., Candidate of Historical Sci-
ences, Senior Research Officer, H. S. Skovoroda Insti-
tute of Philosophy NAS of Ukraine, Tryokhsviatitelska
str., 4, Кyiv, 01001, Ukraine.
ORCID: 0000-0003-3247-1176; e-mail: zirin@ukr.net.
|