Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16955 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття / О. Сердюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 239-242. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859631356060893184 |
|---|---|
| author | Сердюк, О. |
| author_facet | Сердюк, О. |
| citation_txt | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття / О. Сердюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 239-242. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T13:11:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
239
25 J. Kowalczyk. Kierunki w poznjbarokowej architekturze sakralnej na Wolyniu...
26 На думку А. Бетлея, автором проекту був П. Гіжицький.
27 Stanislawow. Mejscowosci (машинопис).
28 РДІА в Санкт-Петербурзі. – Ф. 821, оп. 150, сп. 558, арк. 1, 2.
29 На думку Є. Ковальчика, автором проекту будівництва костелу Домініканців у Вінниці був П. Фонтана.
Олена Сердюк
(Київ)
ЕКлЕКТИКА В АРХІТЕКТУРІ КИЇВСЬКИХ ЖИТлОВИХ бУДІВЕлЬ
ДРУГОЇ ПОлОВИНИ ХІХ – ПОчАТКУ ХХ СТОлІТТЯ
У другій половині ХІХ ст. демократизація способу життя спричинила нівелювання
унікальної традиції та масової забудови. В архітектурі розширився діапазон використання
різноманітних стилів для відтворення, не зберігаючи при цьому єдності та чистоти архітектурної
форми. У цій якості еклектики як стилю закладено зміст дешевої розкоші архітектури Києва
другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Саме в цей період формується ідеологія масової культури:
масової не за кількістю побудованих споруд, а культури «побудови» архітектурної форми, що
створювалася архітекторами для масового споживання. Проте за своєю внутрішньою суттю ма-
сове будівництво Києва в другій половині ХІХ ст. прагнуло до унікальності. Кожний архітектор
створював умовну неповторність свого зразка деталі художнього стилю 1.
В архітектурних будівлях Києва доби еклектики фасади існували окремо від об’єму спо-
руди, художній стиль фасаду – від стилів інтер’єру. Натомість в інтер’єрі кожної будівлі існує
значна кількість художніх стилів. Водночас стиль – це декоративна деталь, мотив, запозичений з
архітектури певної доби. Київські архітектори в цей період копіюють і тиражують різні архітектурні
форми – від античності до бароко. Звідси – головний принцип «вибору», механічного набору
різних за стильовими ознаками архітектурних форм, що довільно відтворюються на фасаді або в
інтер’єрі, імітують мотив та ігнорують цілісну художню систему, стиль, з якого вони запозичені 2.
Для київського архітектурного середовища характерними стають рівнозначність форм
різних історичних стилів, рівномірність акцентів, рівноцінність набору декоративних деталей на
фасаді. Відтворюють і тиражують будь-які мотиви й архітектурні форми. Вони пристосовуються
до розмірів і форм віконних та дверних прорізів, пілястр, колон, огорожі балконів 3. Виникає певна
одноманітність, рівнозначність усіх споруд в архітектурному середовищі, міському ансамблі.
Одним із характерних прикладів еклектики в архітектурі київських житлових будівель є т. зв.
«Шоколадний будинок» на вул. Шовковичній, 17. Маєток, який отримав таку поетичну назву від
кольору фасадів, був побудований у формах неоренесансу в садибі барона В. Іскюль-Гільдебрандта
в 1898–1901 рр. У будівництві брав участь відомий київський архітектор В. Ніколаєв. Невдовзі
маєток перейшов до С. Могильовцева – підрядника, керуючого установою київського державного
банку. На головному фасаді будівлі виділяється портал із фронтоном, прикрашеним геральдич-
ною символікою. Цікавим в оздобленні фасадів над вікнами першого поверху та в інтер’єрі парад-
ного під’їзду є використання мотиву кадуцея – атрибута бога торгівлі Меркурія 4.
Інтер’єри кожного приміщення маєтку мають виразне декорування, у них використано
стилізуючі принципи готики (їдальня), бароко (вітальня), мавританського, неруського стилю
(кабінет) та стилю модерну (будуар) 5.
В архітектурі Києва еклектика простежувалася в усіх видах і типах споруд – від житлових
до громадських, хоча найпоширенішими в той час все ж таки були житлові будівлі: маєтки та
прибуткові будинки. Саме прибуткові будинки як зразки масового будівництва найбільш повно
і яскраво уособлюють особливості архітектури доби еклектики.
У київській житловій архітектурі процес формування буржуазного маєтку завершується у
80-х рр. ХХ ст. Приблизно в цей період визначаються основні типи квартир у прибуткових будин-
ках, які будували для інтелігенції, дрібної та середньої буржуазії.
«В основу структури прибуткових будинків, що складалися з однорідних, повторюваних по
вертикалі та горизонталі комірок-квартир, була покладена однорідність, повторюваність, що до-
240
зволили проявитися стилетворчому принципу еклектики найбільш повно. Цьому сприяло також
функційне та соціальне призначення прибуткового будинку: масовий тип житла з використанням
в одній споруді підприємницько-буржуазних та масово-демократичних особливостей, що було ха-
рактерно для доби» 6.
Цілком доступна та дешева розкіш стала символом демократизації суспільства. У «кухарчи-
них дітей» в інтер’єрах квартир і маєтків, «...всього має бути багато – це символ краси» 7. Мистецтво
еклектики прославляло культ спокою і розкоші, ототожнювало красиве із щедро прикрашеним.
У київському житловому зодчестві доби еклектики (особливо це характерно для прибуткових
будинків) архітектурний мотив перетворюється на символ, стає носієм головної ідеї архітектури спо-
руди, її сутності та художніх особливостей. Фасади житлових будівель набувають рис одноманітної
буденності, вони не мають співпідпорядкування архітектурних елементів, гармонії їх співвідношення.
В архітектурному вирішенні фасадів втрачається головний закон будь-якого архітектурного стилю,
підпорядкування другорядного головному, співвідношення конструкції та архітектурної форми.
В архітектурі втрачається центральноосьова композиція, натомість з’являється тенденція до утво-
рення відкритих, видовжених по горизонталі, одноманітних пласких безакцентних фасадів будівель.
Вертикальні архітектурні композиції зникають. Їх заміняють широкі суцільні фризи та міжповерхові
тяги, ліпний декор колон із композитними капітелями на всю площину фасаду. Цей принцип добре
простежується в архітектурі прибуткових будинків на вул. Пушкінській, 35 і 37.
Зблоковані житлові будинки утворюють один із найнасиченіших пластичних фрагментів
у забудові вулиці Пушкінської. Обидві споруди побудовані як житлові прибуткові будинки за
проектами академіка архітектури В. Сичугова, під керівництвом техніка П. Воронцова в 1888 р.
В оздобленні фасадів використано мотиви неоренесансу, що поєднані з декоративним цегляним
муруванням. Архітектурне вирішення фасадів вирізняється проробленням деталей, характерним
для творчості архітектора В. Сичугова. Головні фасади обох будівель симетричні, їхню композицію
формують виділені лопатками двовіконні фланги, що за проектом архітектора завершувалися
вежками-пірамідками з проїздом на подвір’я і подібним за розмірами нижнім лучковим вікном.
Декор фасадів цегляний: пояси, поребрики, сухарики з ліпним рослинним декором.
Віконні прорізи лучкові на першому поверсі, прямокутні на другому та півциркульні на
третьому. Рівномірні ритмічні членування центральних частин фасадів створюють міжвіконні
рустовані лопатки, що на третьому поверсі оздоблені парними пілястрами, на які спирають-
ся рустовані архівольти вікон. Розташовані в центрі фасадів входи до будинків архітектурно не
виділені, хоча проект передбачав наявність балкона-піддашшя на металевих колонках. Перший
поверх завершує пояс діамантового цегляного русту. Під вікнами третього поверху виразною сму-
гою проходять вставки ліпного рослинного орнаменту. Вирішений у спрощених формах четвер-
тий (надбудований) поверх ритмічно пов’язаний з фасадом 8.
Така насиченість декором руйнує композиційну гармонію фасадів, знищує поняття «фону»
та «акцентів». Архітектура споруд стає монотонною та одноманітною.
На архітектурні вирішення такого ґатунку з’являються численні негативні відгуки художніх
критиків і мистецтвознавців, критичні статті українського мистецтвознавця й архітектора-
художника Г. Лукомського (1884–1928 рр.) з його крилатим визначенням еклектики як стилю
«київських підрядників» 9. Зокрема, він писав: «[…] однотипний характер будинків, немовби рене-
сансного стилю, з дрібними, начебто штампованими гірляндочками та віночками […] Виконані час-
то навіть у різних стилях, ці будинки (80–90-і рр.) усе якось дивно схожі один на одного, особливо
у верхніх частинах – пишно насадженими банями і шатрами» 10. Однак це несуттєво впливає на
смаки замовників. Архітектори, відчуваючи попит, продовжують будувати одноманітні фасади з
майже механістичним набором стандартних деталей, звідки й виникають споруди з незавершеними
композиціями. Над будь-якою із таких київських будівель другої половини ХІХ ст. можна надбуду-
вати кілька поверхів, добудувати її у довжину, проте композиції фасаду ці зміни не порушать, прин-
цип залишиться незмінним. Власне, такі метаморфози відбуваються з київськими спорудами доби
еклектики впродовж майже всього ХХ ст., що мало впливає на їх композиційне вирішення.
У кінці ХІХ ст. архітектурні форми набувають надзвичайної насиченості, їхня пласти-
ка тяжіє переважно до часів бароко. Уявне багатство архітектурних форм і деталей фасаду ва-
бить мешканців міста. Пластика та скульптура, об’ємний ліпний декор з’являються у значній
кількості на фасадах споруд у 70–90-х рр. ХІХ ст. Змінюється й вирішення фасадів: замість
241
пласкості з’являється живописність з багатьма об’ємними деталями – банями, вежами та велики-
ми еркерами. Такі споруди складають цілі фронти вулиць: Володимирської, Малої Житомирської,
Михайлівської, Б. Хмельницького та багатьох інших 11.
Одним з яскравих прикладів подібного архітектурного вирішення є стилістика особняка
М. Терещенка – відомого українського цукрового магната й мецената. Ця будівля розташована за
адресою бульв. Тараса Шевченка, 12. У 1875 р. М. Терещенко її придбав і пізніше перебудував за про-
ектом П. Федорова під наглядом архітектора Р. Тустановського. Це кам’яна двоповерхова з вулиці та
триповерхова з двору будівля з підвальним поверхом, оздоблена в дусі італійського ренесансу 12.
Декоративні деталі та пластика рівномірно, без жодних акцентів укривають усю поверхню
стін споруди. Насичений декоративним оздобленням фасад маєтку не стає привабливим, а на-
впаки, втрачає індивідуальність. Така велика кількість ліпних деталей (маскарони, герб та ін.),
їх надмірна декоративність незалежно від місця в ансамблі, вимога багатства, неперевершеності
та своєрідності призводять до втрати відчуття міри, до нерозуміння значення окремої деталі
в загальній системі композиції. Розміщення деталей на фасадах житлової будівлі не скоорди-
новане, безсистемне. Цей приклад наочно демонструє, як відбувається знецінення принципу
архітектурної композиції та художньої форми. Архітекторам не вдалося побудувати унікальну
споруду, оскільки архітектурна композиція та декоративне вирішення фасадів особняка М. Тере-
щенка не відповідають жодному з архітектурних стилів.
Кількість декоративних деталей на фасадах київських житлових будівель доби еклектики
є символом не тільки вартості будівлі, але й краси. На фасадах і в інтер’єрах споруд не залишили
жодного вільного місця: тут повсюдно присутній надмірний ліпний декор з позолотою, живопис,
кераміка. За таким самим принципом перенасичення вирішено й інтер’єри маєтку С. Лібермана –
київського купця та цукропромисловця, – що розташований за адресою вул. Банкова, 2.
Інтер’єри майже всіх приміщень обох поверхів житлової будівлі відзначаються насиченим
декором: ліпні стелі, карнизи, різьблені двері, унікальні кахляні печі, мармурові підвіконня,
латунні віконні та дверні прибори, інкрустований паркет 13. Особливістю помешкань особняка
Ліберманів є наявність щедро декорованих кахляних печей фірми І. Андржейовського – різних за
формою, кольором та стилем 14.
Загальна демократизація способу життя в Києві в другій половині ХІХ ст. спричине-
на нівелювання стильових розбіжностей між унікальними та масовими житловими будівлями
до демократизації художніх стилів. Цей процес в архітектурі доби еклектики, у розумінні
рівноцінності всіх стилів і можливості використання всіх форм в архітектурі, нерозривно
пов’язаний із демократизацією суспільства в цілому.
У другій половині ХІХ ст. кожний київський архітектор вибирав свій шлях і відстоював своє
розуміння архітектури. Зв’язок між об’ємно-просторовим вирішенням, архітектурною формою
та функційним призначенням споруди порушувався, було втрачено систему взаємозв’язків деко-
ративного вирішення архітектури фасадів та інтер’єрів житлових будівель. Яскравим прикладом
такого світогляду може слугувати архітектура ще одного з київських особняків. Він розташований
на вул. Липській, 16, на червоній лінії забудови; споруджений за проектом архітектора П. Гол-
ландського на замовлення графині Н. Уварової; у 1912 р. – двоповерховий, цегляний, тинькований.
Композиції всіх фасадів будівлі вирішені в стилі ампіру. У холі бельетажу збереглися інтер’єри з
насиченим ліпним декором і монументальним живописом, мармуровими камінами, різьбленням
та рідкісним плавленим богемським віконним склом 15.
Цей двоповерховий цегляний будинок з характерними античними деталями та скульптур-
ними барельєфами на фасадах привертає увагу своєю репрезентативністю. Його інтер’єри пишно
оздоблені в стилі рококо, щедро прикрашені ліпленням з позолотою, а стіни, декоровані ткани-
ною в поєднанні з монументальним розписом, створюють святковий, піднесений настій.
Світогляд доби еклектики був сформований ще в 30-х рр. ХІХ ст. і знайшов своє ідеологічне
втілення у відомому вислові М. Гоголя щодо його розуміння сутності архітектури: «Архітектура –
теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази, і коли вже ніщо не гово-
рить про загублений народ […] хай же вона (сучасна архітектура) хоч уривками є серед наших міст у
такому вигляді, в якому вона була при віджилому вже народі, щоб у погляді на неї осяяла нас думка
про минуле його життя і занурила б нас в його побут, його звички і ступінь розуміння, викликала
б у нас подяку за його існування, що стало б ступенем нашого власного піднесення» 16.
242
В одному з київських особняків неначе втілюється погляд М. Гоголя, його розуміння
архітектури: «Мені раніше приходила дуже дивна думка: я думав, що було б дуже добре мати в місті
таку вулицю, яка б вміщала в собі архітектурний літопис. Ця вулиця зробилася б тоді в якомусь
сенсі історією розвитку смаку, і хто ледачий перевертати товсті томи, варто було б тільки пройти
по ній, щоб дізнатися все» 17. Такою є головна ідея естетики цієї доби, де архітектура – одна з форм
загальної освіти суспільства та народу.
Особняк Богдана та Варвари Ханенків – своєрідне втілення цієї ідеї. Він розташований на
вул. Терещенківській, 15. Був збудований у 1887 р. на вільній ділянці землі, подарованій М. Тере-
щенком своїй дочці Варварі (за чоловіком – Ханенко). Дослідники припускають, що автором про-
екту був архітектор Р.-Ф. Мельцер. Особняк має чоловий фасад у дусі італійських ренесансних па-
лаццо. Нижній поверх облицьовано традиційним рустом, а верхній – вікнами «Сансовіно» 18. Над
декоративно-художнім вирішенням інтер’єрів споруди працював архітектор Марконі. Принципом
внутрішньої організації маєтку стала зміна декорацій, широка можливість вибору різноманітних
історичних варіацій на теми – це ренесанс, готика, «голландський стиль» ХVІ ст. абощо 19.
Його внутрішній простір – це послідовний ряд стилізації. «Перед нами типовий приклад
еклектики: не вулиця – “підручник”, а “підручник” – будинок. Світ київського особняка значно
складнішій – хитросплетіння стилізації справжніх речей, в якому грань впізнаваності стирається,
урівнюючи вмілу підробку ХІХ ст. з її зразком ХVІ століття» 20.
Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити певні висновки. У другій половині ХІХ ст.
саме в еклектиці вперше проявляються найгірші риси масового мистецтва: художній демокра-
тизм, смак масового попиту, що відривається від архітектурних традицій і цінностей культури.
Архітектурну систему класики було зруйновано, а натомість художню систему еклектика не ви-
будувала, а тільки визначила принцип тотальних запозичень найрізноманітніших художніх засобів.
1 Кириченко Е. Русская архитектура 1830–1910-х годов. – М., 1978.
2 Ясиевич В. Архитектура Украины на рубеже ХІХ–ХХ веков. – К., 1988.
3 Історія української архітектури / Ю. Асеєв, В. Вечерський, О. Годованюк та ін.; За ред. В. І. Тимофієнка. – К.,
2003.
4 Друг О., Малаков Д. Особняки Києва. – К., 2004.
5 Сердюк О., Мокроусова О. Монументальний живопис в інтер’єрах київських особняків та прибуткових
будинків доби еклектики та модерну. – К., 1995.
6 Кириченко Е. Русская архитектура 1830–1910-х годов.
7 Там само.
8 Звід пам’яток історії та культури України: У 28 т. / Редкол. В. Смолій та ін. – К., 1999. – Кн. 1. – Ч. 2. А-Л. –
С. 205.
9 Митці України: Енцикл. довід. / За ред. А. Кудрицького. – К., 1992.
10 Лукомский Г. Новое строительство Киева, Одессы и Харькова // В Мире Искусств. – 1910. – № 1–3. – С. 34.
11 Історія української архітектури / За ред. В. І. Тимофієнка. – К., 2003.
12 Друг О., Малаков Д. Особняки Києва.
13 Там само.
14 Сердюк О., Шулешко І. Київські кахлі // Образотворче мистецтво. – 1993. – № 3–4. – С. 25–28.
15 Друг О., Малаков Д. Особняки Києва. – С. 18–23.
16 Кириченко Е. Русская архитектура 1830–1910-х годов.
17 Там само.
18 Друг О., Малаков Д. Особняки Києва.
19 Сердюк О., Мокроусова О. Монументальний живопис в інтер’єрах київських особняків та прибуткових
будинків доби еклектики та модерну // Родовід. – 1995. – № 12.
20 Акинша К. Мир Ханенко // Панорама искусств. – М., 1988. – Вып. 11. – С. 416.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16955 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0042 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:11:15Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сердюк, О. 2011-02-17T18:53:35Z 2011-02-17T18:53:35Z 2009 Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття / О. Сердюк // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 239-242. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. XXXX-0042 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16955 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Архітектура Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття Article published earlier |
| spellingShingle | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття Сердюк, О. Архітектура |
| title | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття |
| title_full | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття |
| title_fullStr | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття |
| title_full_unstemmed | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття |
| title_short | Еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини ХІХ – початку ХХ століття |
| title_sort | еклектика в архітектурі київських житлових будівель другої половини хіх – початку хх століття |
| topic | Архітектура |
| topic_facet | Архітектура |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16955 |
| work_keys_str_mv | AT serdûko eklektikavarhítekturíkiívsʹkihžitlovihbudívelʹdrugoípolovinihíhpočatkuhhstolíttâ |