"Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького
У статті висвітлюються основні біографічні відомості про Антона Лютницького – українського громадського діяча першої чверті ХХ століття, етнографа і метеоролога. До наукового обігу вперше вводиться ряд нових джерел, пов'язаних з діяльністю Лютницького та інших історичних постатей цього періо...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169556 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького / А. Здоров, М. Гриценко // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 79-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859650348032983040 |
|---|---|
| author | Здоров, А. Гриценко, М. |
| author_facet | Здоров, А. Гриценко, М. |
| citation_txt | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького / А. Здоров, М. Гриценко // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 79-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті висвітлюються основні біографічні відомості про Антона Лютницького – українського
громадського діяча першої чверті ХХ століття, етнографа і метеоролога. До наукового обігу вперше
вводиться ряд нових джерел, пов'язаних з діяльністю Лютницького та інших історичних постатей
цього періоду. Листування Лютницького показує, що він був особисто знайомий з багатьма діячами
українського національного та революційного руху. Встановлено, що Лютницький із 1910 по 1937 рік
очолював Мархотську метеорологічну станцію під Новоросійськом. В 1917-1918 роках він брав участь
у житті української громади Новоросійська, а на початку 1920 року, імовірно, переховував у себе від
денікінців засновника українського «націонал-комунізму» Василя Шахрая незадовго до його загибелі.
В 1937-1941 рр. Антон Лютницький очолював Опішнянську метеостанцію, а в червні 1941 р. був репресований органами НКВС, помер у тюрмі в Татарстані 1942 року.
The article covers the main biographical information about Anton Lyutnitsky - the Ukrainian public figure
of the first quarter of the twentieth century, an ethnographer and a meteorologist. A number of new sources
connected with the activity of Lyutnitsky and other historical figures of this period are introduced for the first
time in scientific circulation.The correspondence of Lyutnitsky show sthatheis personally familiar with many
figures of the Ukrainian national and revolution ary movement. Established that Lyutnitsky from 1910 to 1937
headed the Markotkh Meteorological Stationunder Novorossiysk. In the years 1917-1918, heparticipatedin the
life of theUkrainian community of Novorossiysk, and intheearly 1920s, presumably, hehid from army Denikin
the founder of theUkrainian «national-communism»Vasily Shakhrayashortlybeforehisdeath. In 1937-1941 Anton
Lyutnitsky headed the Opishnia Meteorological Station, and in June 1941 hewasre pressed by the NKVD, died
inprisonin Tatarstanin 1942.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:33:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 929
Андрій Здоров (м. Одеса)
співробітник ПП «Екстра-Південь»
E-mail: andrij.zdorov@gmail.com
ORCID https://orcid.org/0000-0002-7347-304X
Микола Гриценко (м. Зіньків, Полтавська область)
бібліограф Зіньківської центральної
районної бібліотеки ім. В.Г. Короленка
gmmutopia@gmail.com
ORCID https://orcid.org/0000-0002-3107-1050
«Переживаємо часи страшні, хоч і величні…»:
штрихи до біографії Антона Лютницького
У статті висвітлюються основні біографічні відомості про Антона Лютницького – українського
громадського діяча першої чверті ХХ століття, етнографа і метеоролога. До наукового обігу вперше
вводиться ряд нових джерел, пов’язаних з діяльністю Лютницького та інших історичних постатей
цього періоду. Листування Лютницького показує, що він був особисто знайомий з багатьма діячами
українського національного та революційного руху. Встановлено, що Лютницький із 1910 по 1937 рік
очолював Мархотську метеорологічну станцію під Новоросійськом. В 1917-1918 роках він брав участь
у житті української громади Новоросійська, а на початку 1920 року, імовірно, переховував у себе від
денікінців засновника українського «націонал-комунізму» Василя Шахрая незадовго до його загибелі.
В 1937-1941 рр. Антон Лютницький очолював Опішнянську метеостанцію, а в червні 1941 р. був реп-
ресований органами НКВС, помер у тюрмі в Татарстані 1942 року.
Ключові слова: Антін Лютницький, Опішня, політичні репресії.
Andriі Zdorov, Mykola Hrytsenko
«Experiencing terrible times, albeit majestic...»:
strokes to Anton Lyutnitsky's biography
The article covers the main biographical information about Anton Lyutnitsky - the Ukrainian public figure
of the first quarter of the twentieth century, an ethnographer and a meteorologist. A number of new sources
connected with the activity of Lyutnitsky and other historical figures of this period are introduced for the first
time in scientific circulation.The correspondence of Lyutnitsky show sthatheis personally familiar with many
figures of the Ukrainian national and revolution ary movement. Established that Lyutnitsky from 1910 to 1937
headed the Markotkh Meteorological Stationunder Novorossiysk. In the years 1917-1918, heparticipatedin the
life of theUkrainian community of Novorossiysk, and intheearly 1920s, presumably, hehid from army Denikin
the founder of theUkrainian «national-communism»Vasily Shakhrayashortlybeforehisdeath. In 1937-1941 Anton
Lyutnitsky headed the Opishnia Meteorological Station, and in June 1941 hewasre pressed by the NKVD, died
inprisonin Tatarstanin 1942.
Keywords: Antin Lyutnitsky, Opishna, repressions.
79
В історії України ХХ ст. залишається ще багато імен людей, що вно-
сили свій внесок у розвиток української культури та громадського життя,
але досі майже невідомі дослідникам. До таких імен належить і україн-
ський етнограф та метеоролог Антон Ульянович (Юліанович) Лютниць-
кий, що став жертвою сталінського НКВС в 1941 р.
Зазначимо, що досі не було жодного біографічного дослідження,
присвяченого життєвому і творчому шляху Антона Лютницького. Короткі
біографічні відомості про нього містяться у довіднику «Реабілітовані
історією. Полтавська область»1, а також у «Ря-
занському мартиролозі»2. Дана розвідка є пер-
шою спробою висвітлення життєпису Антона
Лютницького в науковій літературі*; у науко-
вий обіг вперше вводиться ряд джерел, тим чи
іншим чином дотичних як до особистості Лют-
ницького, так і загалом до часу, в якому він
жив.
Нещодавно минуло сто років появи першого
програмного документу українського «націонал-
комунізму» – знаменитого памфлету Василя
Шахрая та Сергія Мазлаха «До хвилі. Що ді-
ється на Вкраїні і з Україною». Василь Шахрай,
якого небезпідставно вважають основним авто-
ром цього твору, загинув за невідомих досі об-
ставин в протиденікінському підпіллі на Кубані
на початку 1920 року3. Досліджуючи його біо-
графію, ми звернулися до Російського держав-
ного архіву соціально-політичної історії. Відпо-
відаючи на наш запит, архів повідомив про
наявність спогадів його вдови Оксани Шахрай.
Вона зокрема пише: «Лише у 1925 р. було отри-
мано листа від завідувача Мархотської метео-
рологічної станції (прізвища якого я не пам’я -
таю), де він повідомив, що В.М.** змушений був
кінець 19 і початок 20-го років ховатися в нього
на станції як робітник… Заарештували його в
лісі, куди він вирушив нібито за дровами. Його
увезли в Новоросійськ. Коли про це дізнався за-
відувач станції, він поїхав до Новоросійська
разом із товаришами залізничниками влаштував
його втечу. Залізничники дістали йому білет до
Ростова й посадили на потяг. Це все, що відомо
про нього. Коли після закінчення громадянської
війни родина стала розшукувати його, пошири-
лася чутка, що денікінці його на якійсь залізнич-
ній станції розстріляли»4.
Зараз вже з упевненістю можна говорити,
що цим завідувачем метеорологічної станції на
Мархотському перевалі під Новоросійськом був
саме Антон Лютницький. Про це свідчить його
слідча справа, що зберігається в архіві Полтав-
ського управління СБУ, особисте листування із
його другом українським етнографом Василем
Кравченком, що збереглося у архіві Інституту
мистецтвознавства, фольклористики та етнології
імені М. Рильського НАН України та інші доку-
менти.
Лютницький Антон Ульянович народився
1884 р. в українській міщанській родині у місті
Томашів Люблінської губернії, що входив на той
час до Царства Польського Російської імперії.
Закінчив Холмську учительську семінарію5. Це
були часи, коли в Російській імперії діяв сумно-
відомий Емський указ 1876 р. про заборону дру-
кування українських книжок, тому більшість
книжок українською мовою друкувалися на те-
риторії Австро-Угорської імперії (в Галичині та
на Буковині) і завозилися до Наддніпрянської
України таємно через кордон. Особисто брав
участь у цій контрабанді й Антін Лютницький.
Згадуючи про це пізніше у 1920-х роках, він
писав: «Наше покоління краще розумілося на
тому, що то є українська книжка. А нашим
дітям, коли вони їх мають багатенько, вони не
здаються вже таким святим. Це їм, коли не бу-
денщина, то в усякім разі річ цілком нату-
ральна… А сумно все таки стало. Ще пригадаю,
молодим юнаком бігав до Львова (з контрабан-
дистами), подивитися на українське життя.
Моя перша контрабанда: повний Кобзар, грама-
тика Коцовського й Огоновського, Святе
Письмо Старого і Нового Заповіту, каталоги
українських книжок і т.д. Каталоги тоді мали
1 ’2019Андрій Здоров, Микола Гриценко К Р А Є З Н А В С Т В О
80
1 Лютницький Антон Ульянович. // Реабілітовані історією / – Полтава: Видавництво «АСМІ», 2005. –
(Полтавська область; кн. 3). – С. 275.
2 Лютницкий Антон Ульянович [Електронний ресурс] // Рязанский мартиролог – Режим доступу до
ресурсу: http://www.stopgulag.org/object/334311630?lc=ru.
* Попередньо нами була здійснена коротка публікація на блозі (див. Здоров А. Антон Лютницкий: восемь
лет посмертно [Електронний ресурс] / Андрей Здоров // ПролетарУкраїни. –Режим доступу до ресурсу:
https://proletar-ukr.blogspot.com/2018/12/blog-post.html.). Ця замітка стала основним джерелом для відповідної
статті у Вікіпедії (див. Лютницький Антон Ульянович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу
до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Лютницький_Антон_Ульянович.).
3 Здоров А.. Василь Шахрай – єретик більшовизму // Мазлах С.М. До хвилі. Щодіється на Вкраїні і з
Україною / С.М. Мазлах, В.М. Шахрай. – Одеса: Астропринт, 2019. – С. 57-60.
** Василь Матвійович Шахрай.
4 Російський державний архів соціально-політичної історії, ф. 74, оп. 1, спр. 426, арк. 39-40.
5 Архів УСБУ в Полтавській області, спр. № 10367-с, арк.8.
«Переживаємо часи страшні, хоч і величні…»: штрихи до біографії Антона Лютницького
81
для мене велику ціну. То було джерело знання, що
в нас є. З якою гордістю я переглядав їх, яким
гучним аргументом були вони мені в змаганнях
з нашими сільськими українофобами – тими пи-
сарчуками, писарями, дяками, попами і т.п. Все
тече!
Нехай же ця різниця дійде до логічного
кінця. Нехай нашим нащадкам українська
книжка буде як сонце, як повітря, як вода… Хай
вони не помічають їх існування, але хай не змо-
жуть жити без неї, як неможна жити без
сонця і без повітря…»6.
Напевно саме причетність до українського
громадського руху обумовила арешт Антона
Лютницького в 1908 р. та засудження царським
судом до чотирьох місяців ув’язнення7. Проте й
після цього він продовжував підтримувати укра-
їнський рух, свідченням чого є публікація його
брошури «Русини-українці Холмщини та Під-
ляшшя» в 1909 р. львівською газетою «Громад-
ський голос». У даній роботі Лютницький
яскраво змалював придушення паростків націо-
нального відродження на цих територіях цар-
ським режимом8. Змістовними та оригінальними
є його дописи у київській газеті «Рада», присвя-
чені народним переказам про Тараса Шевченка9.
Його листування із Василем Кравченком пока-
зує, що він був знайомий із багатьма україн-
ськими культурними й політичними діячами
того часу – від Миколи Міхновського до Дмитра
Яворницького.
Очевидно, переслідування царського ре-
жиму змусили Антона Лютницького пересели-
тися до Новоросійська, де він у 1910 р. очолив
Мархотську метеорологічну станцію Міністер-
ства торгівлі й промисловості, вивчав клімат
того краю10. Про цю його багатолітню діяльність
свідчать публікації у російських та радянських
метеорологічних виданнях. Більше 25 років до-
слідник присвятив вивченню клімату Новоро-
сійського краю. Прекрасно знаючи природу й
клімат досліджуваного району, Лютницький зро-
бив чималий внесок у дослідження проблеми
норд-остів (так званої «бори») на Кавказькому
узбережжі Чорного моря11. Антін Лютницький
був одним з перших, хто описав унікальну бору
1912 року, а також бору 1935 року, коли швид-
кість вітру перевищувала 120 м/с12. Унікальні за-
писи і спостереження Лютницького, зроблені
нерідко в небезпечних для життя умовах досі є
цінним джерелом для метеорологів.
Окрім службової та наукової діяльності під
час революційних подій 1917-1920 рр. Антон
Лютницький свої зусилля зосередив на розбу-
дові Новоросійської філії партії соціалістів-ре-
волюціонерів. На жаль невідомо, до якої саме
есерівської партії він належав – російської чи ук-
раїнської. Можливо, це була саме УПСР, бо на
допиті 1941 р. він зазначив, що завданнями її
була участь у виборах до міської думи та пред-
ставництво українського населення Новоросій-
ська13.
В 1937 р. Антон Лютницький переїздить з
Новоросійська у село Попівка Зіньківського
району на Полтавщині де очолить Опішянську
метеорологічну станцію. Наприкінці червня
1941 р., його було заарештовано Зіньківським
райвідділом НКВС за доносом колишнього спів-
робітника метеорологічної станції Г. Кацая, який
стверджував, що під час приватних бесід його
начальник «спотворював політику партії та ра-
дянської держави, закликав не вірити радян-
ським газетам, вимагав у районній бібліотеці
книжки «ворогів народу» Остапа Вишні а Воло-
димира Винниченка». Під час слідства А. Лют-
ницькому було висунуто звинувачення в тому,
6 Архів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України,
ф. 15, од. зб. 536, арк. 10.
7 Архів УСБУ в Полтавській області, спр. № 10367-с, арк. 9.
8 Кров Українська, Кров Польська… Трагедія Холмщини та Підляшшя в роках 1938—1948 у
спогадах [Об'єднання Українців «Закерзоння»; Бібліотека Закерзоння, Серія «Спогади», Том 2] / Упоряд. Ми-
рослав Іваник. — Торонто, 2014. — С. 13-15.
9 Лютницький А. Тарас Шевченко в народних переказах / А. Ю. Лютницький // Рада. – 1909. – 3 червня
(16.06.)
10 Державний архів міста Новоросійська, ф. Р-1, оп. 1, спр. 71, арк.24, 27.
11 Т.К. [Кладо Т. Н.] 25 лет на боевом посту / Т.К. // Климат и погода. – 1936. – №1. – С. 33.
12 Лютницкий А. Какова же в действительности максимальная скорость ветра на Мархоте? / А. Лютниц-
кий// Климат и погода. – 1936. – №2. – С. 40–41.
13 Архів УСБУ в Полтавській області, спр. № 10367-с, арк.16.
що він листувався із закордоном та намагався
продати невідомій особі секретні карти Новоро-
сійського порту14.
Антон Лютницький на допитах усі звинува-
чення відкидав, доводив що ніякої антирадян-
ської агітації не провадив, а так звані секретні
карти району Новоросійська отримав від Кубан-
ського науково-дослідного інституту для своїх
наукових праць по кліматології та метеорології.
Листи за кордон надсилав на адресу рідної сес-
три, що мешкала в Луцьку, який до 1939 р. зна-
ходився під владою Польщі, та до Лондонського
королівського географічного товариства з метою
дізнатися про долю сім’ї відомого англійського
мандрівника Роберта Скотта, що загинув в Ан-
тарктиді в 1912 року15. Однак слідчі НКВС не
дослухалися до аргументів Лютницького і зали-
шили його під вартою. Згодом Лютницького ета-
пують до тюрми міста Єлабуга Татарської АРСР,
де він і помер 8 лютого 1942 р.16.
Під час «хрущовської відлиги» на початку
1963 р. син А.Лютницького від першого шлюбу
Володимир Марков звернувся до прокуратури
із запитом про долю свого батька. Слідчі По-
лтавського управління КДБ УРСР були зму-
шені переглянули справу, допитати свідків, які
були ще живі, й дійшли висновку, що справа
була сфабрикована без жодних об’єктивних під-
став. Опитані колишні співробітники Опішнян-
ської метеостанції засвідчили, що А.Лютниць-
кий був дуже сумлінним працівником, чесною
людиною та видатним спеціалістом у своїй га-
лузі. Рішенням президії Полтавського облас-
ного суду від 30 серпня 1963 р. Антон Лютниць-
кий був реабілітований за відсутністю складу
злочину17.
На завершення можна лише навести слова
Антона Лютницького із одного з його листів до
свого друга Василя Кравченка: «Переживаємо,
загалом беручи, часи страшні, хоч і величні. Але
величними вони будуть видаватися нашим на-
щадкам. Для нас вони більш страшні…»18. Пе-
реживши дві революції та Першу світову війну,
Антін Лютницький став жертвою сталінських
репресій на початку Другої світової війни.
1 ’2019Андрій Здоров, Микола Гриценко К Р А Є З Н А В С Т В О
82
Krov Ukrainska, Krov Polska… Trahediia Khol-
mshchynyta Pidliashshia v rokakh 1938–1948 u spo-
hadakh [Obiednannia Ukraintsiv «Zakerzonnia»; Bib-
lioteka Zakerzonnia, Seriia «Spohady», Tom 2] /
Uporiad. Myroslav Ivanyk.–Toronto, 2014. – S. 13–
15. [in Ukrainian].
Lyutnickij A. Kakovazhe v dejstvitel'nosti mak-
simal'naya skorost' vetra na Marxote? / A.Lyutnickij
// Klimat i pogoda. – 1936. – №2. – S. 40–41.[in Russ-
ian].
Lyutnickij Anton Ul'yanovich // Ryazanskij mar-
tirolog. Retrieved fromhttp://www.stopgulag.org/obj-
ect/334311630?lc=ru.[in Russian].
Liutnyts'kyj A. Taras Shevchenko v narodnykh
perekazakh / A. Liutnyts'kyj // Rada. – 1909. – 3 cher-
vnia (16.06.). [in Ukrainian].
Liutnyts'kyj Anton Ul'ianovych. // Reabilitovani
istoriieiu / – Poltava: Vydavnytstvo «ASMI», 2005. –
(Poltavs'kaoblast'; kn. 3). – S. 275.[in Ukrainian].
T.K. [Klado T. N.] 25 let na boevom postu / T.K.
// Klimat i pogoda. – 1936. – № 1. – S. 33.[in Rus -
sian].
Zdorov A.Vasy`l`Shaxraj – yerety`kbil`shovy`zmu
// Mazlax S. M. Doxvy`li. Shhodiyet`syanaVkrayini i
z Ukrayinoyu / S. M. Mazlax, V. M. Shaxraj. – Odesa:
Astropry`nt, 2019. – S. 57-60. [in Ukrainian].
14 Там само, арк. 23-24.
15 Там само, арк. 13-14.
16 Архів УСБУ в Полтавській області, спр. № 10367-с, арк.45.
17 Там само,арк. 72-73.
18 Архів ІМФЕ, ф. 15,од. зб. 536, арк. 9.
References
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169556 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:33:09Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Здоров, А. Гриценко, М. 2020-06-18T15:35:31Z 2020-06-18T15:35:31Z 2019 "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького / А. Здоров, М. Гриценко // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 79-82. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169556 929 У статті висвітлюються основні біографічні відомості про Антона Лютницького – українського громадського діяча першої чверті ХХ століття, етнографа і метеоролога. До наукового обігу вперше вводиться ряд нових джерел, пов'язаних з діяльністю Лютницького та інших історичних постатей цього періоду. Листування Лютницького показує, що він був особисто знайомий з багатьма діячами українського національного та революційного руху. Встановлено, що Лютницький із 1910 по 1937 рік очолював Мархотську метеорологічну станцію під Новоросійськом. В 1917-1918 роках він брав участь у житті української громади Новоросійська, а на початку 1920 року, імовірно, переховував у себе від денікінців засновника українського «націонал-комунізму» Василя Шахрая незадовго до його загибелі. В 1937-1941 рр. Антон Лютницький очолював Опішнянську метеостанцію, а в червні 1941 р. був репресований органами НКВС, помер у тюрмі в Татарстані 1942 року. The article covers the main biographical information about Anton Lyutnitsky - the Ukrainian public figure of the first quarter of the twentieth century, an ethnographer and a meteorologist. A number of new sources connected with the activity of Lyutnitsky and other historical figures of this period are introduced for the first time in scientific circulation.The correspondence of Lyutnitsky show sthatheis personally familiar with many figures of the Ukrainian national and revolution ary movement. Established that Lyutnitsky from 1910 to 1937 headed the Markotkh Meteorological Stationunder Novorossiysk. In the years 1917-1918, heparticipatedin the life of theUkrainian community of Novorossiysk, and intheearly 1920s, presumably, hehid from army Denikin the founder of theUkrainian «national-communism»Vasily Shakhrayashortlybeforehisdeath. In 1937-1941 Anton Lyutnitsky headed the Opishnia Meteorological Station, and in June 1941 hewasre pressed by the NKVD, died inprisonin Tatarstanin 1942. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Джерела та біографічні студії "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького «Living through Hard but Glorious Times…»: Outlines of Anton Liutnytskyi’s Biography Article published earlier |
| spellingShingle | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького Здоров, А. Гриценко, М. Джерела та біографічні студії |
| title | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького |
| title_alt | «Living through Hard but Glorious Times…»: Outlines of Anton Liutnytskyi’s Biography |
| title_full | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького |
| title_fullStr | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького |
| title_full_unstemmed | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького |
| title_short | "Переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії Антона Лютницького |
| title_sort | "переживаємо часи страшні, хоч і величні…": штрихи до біографії антона лютницького |
| topic | Джерела та біографічні студії |
| topic_facet | Джерела та біографічні студії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169556 |
| work_keys_str_mv | AT zdorova pereživaêmočasistrašníhočíveličníštrihidobíografííantonalûtnicʹkogo AT gricenkom pereživaêmočasistrašníhočíveličníštrihidobíografííantonalûtnicʹkogo AT zdorova livingthroughhardbutglorioustimesoutlinesofantonliutnytskyisbiography AT gricenkom livingthroughhardbutglorioustimesoutlinesofantonliutnytskyisbiography |