Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості
Автором у статті висвітлено історію переселенського руху із західноукраїнських земель до країн
 Американського континенту наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., подано причини такої масової еміграції населення, у тому числі й із Наддніпрянської України, наведено, на основі статистичних даних&am...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169558 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості / О. Сердюк // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 101-106. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860192194972876800 |
|---|---|
| author | Сердюк, О. |
| author_facet | Сердюк, О. |
| citation_txt | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості / О. Сердюк // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 101-106. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Автором у статті висвітлено історію переселенського руху із західноукраїнських земель до країн
Американського континенту наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., подано причини такої масової еміграції населення, у тому числі й із Наддніпрянської України, наведено, на основі статистичних даних
часописів, кількість емігрованого та переселеного населення по окремих регіонах, розкрито характер
та методи вербовка селян «за океан», визначено основні місця роботи переселенців, охарактеризовано умови їхньої праці.
The author of the article describes the history of the migration movement from the West Ukrainian lands
to the countries of the American continent in the late nineteenth and early twentieth centuries. The causes of
such mass emigration of the population, including those from the Dnieper Ukraine, are presented, based on
the statistical data of the periodicals, the number of emigrated and resettled the population by separate regions,
the nature and methods of recruiting peasants "for the ocean" are revealed, the main places of work of migrants
are determined, the conditions of their work are described.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:06:59Z |
| format | Article |
| fulltext |
В 1880-х рр. розпочався потужний пересе-
ленський рух у США, Канаду й почасти у Брази-
лію, Уругвай, Австралію тощо. Про еміграцію з
західноукраїнських земель (Галичини, Буковини),
що входили до складу Австро-Угорщини, знахо-
димо певну інформацію, найчастіше фрагментар-
ного характеру, як в академічній літературі, так і
в тогочасній пресі. Що стосується переселення
жителів Наддніпрянської України на Американ-
ський континент наприкінці ХІХ – на початку ХХ
ст., то цей аспект проблеми все ще залишається
«білою плямою» вітчизняної історіографії.
Галичина й Буковина були переважно сіль-
ськогосподарськими регіонами, економічно менш
розвиненими порівняно з іншими володіннями
Габсбурів – Австрією, Силезією, Чехією тощо.
На початку ХХ ст. середній розмір земельного
наділу на Східній Галичині, де населення бу -
ло переважно українським, становив близько
6 акрів*. Це на 3 акри менше, ніж, наприклад, на
Волині. Крім того, земля в Карпатах зазвичай
була менш продуктивною, ніж на тій самій Во-
лині й Поділлі1. За іншими даними, селяни во-
лоділи земельною площею розміром у 2–5 га, а
нерідко й 1–2 га2. На душу населення залиша-
лося, за підрахунком 1/6 частки на посів, упро-
довж десятиліття 1896–1905 рр. у середньому
всього 112 кг продовольчого зерна3. Щоправда
101
УДК 314.743(7/8):(477.8) «ХІХ/ХХ ст.»
Олександр Сердюк
кандидат історичних наук, доцент
Переселенський рух із західноукраїнських земель
(кінець XIX – початку XX ст.):
масштаби, основні напрями, характерні особливості
Автором у статті висвітлено історію переселенського руху із західноукраїнських земель до країн
Американського континенту наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., подано причини такої масової еміг-
рації населення, у тому числі й із Наддніпрянської України, наведено, на основі статистичних даних
часописів, кількість емігрованого та переселеного населення по окремих регіонах, розкрито характер
та методи вербовка селян «за океан», визначено основні місця роботи переселенців, охарактеризовано
умови їхньої праці.
Ключові слова: еміграція, переселення, малоземелля, безземелля, Американський континент.
Alexandr Serdyuk
Perezelenskiy move from western ukrainian land
(the end of the XIX and early XX centuries):
skale main directions characteristic feautures
The author of the article describes the history of the migration movement from the West Ukrainian lands
to the countries of the American continent in the late nineteenth and early twentieth centuries. The causes of
such mass emigration of the population, including those from the Dnieper Ukraine, are presented, based on
the statistical data of the periodicals, the number of emigrated and resettled the population by separate regions,
the nature and methods of recruiting peasants "for the ocean" are revealed, the main places of work of migrants
are determined, the conditions of their work are described.
Key words: emigration, migration, landless, landless, American continent.
* 1 акр = 0,37 дес.
1 Плохій С. Брама Європи: Історія України від скіфських воєн до незалежності. – Х., 2016. – С. 243.
2 Промышленность и торговля. – 1914. – № 19. – С. 311.
3 Дембовский К. Галиция, Буковина и австрийская Силезия в экономическом отношении // Промышлен-
ность и торговля. – 1914. – № 19. – С. 312.
на Галичині було розвинене тваринництво і пта-
хівництво. Продукція цих галузей сільського
господарства знаходила гарантований збут на
ринках Відня, Праги та інших міст Австро-Угор-
щини4.
У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
у сільському господарстві Австро-Угорщини, в
тому числі й на західноукраїнських землях, по-
ширювалася землеробська техніка, що призвело
до зменшення попиту на робочі руки. Загалом
сільськогосподарську техніку на початку ХХ ст.
застосовували в Австрії 33,2% селянських гос-
подарств, у Силезії – 405,5, на Галичині – 26,5,
на Буковині – 12,3%. Більш інтенсивно викорис-
товували землеробську техніку заможні й багаті,
особливо поміщицькі господарства. У 1902 р. на
Галичині 71,4% господарств із земельною пло-
щею понад 100 га, 60,7% – від 20 до 50 га і
56,6% – від 5 до 20 га мали землеробську тех-
ніку5.
За таких обставин помітно проявив себе де-
мографічний бум, що призвів до різкого збіль-
шення чисельності населення. Кількість народ-
жених була більшою від померлих на 18,5 душ
на 1 тис. жителів. За підрахунками тогочасного
дослідника Ф. Буяка, надлишок робочих рук
у сільському господарстві Галичини становив
1,2 млн осіб. Населення змушене було доповню-
вати свій «сімейний бюджет експортом власної
мускульної енергії»6. На сезонні роботи до країн
Західної й Центральної Європи, переважно у
Пруссію, у 1908/9–1911/12 рр. щорічно із Захід-
ної Галичини від’їжджали 76–86 тис. поляків і
75–83 тис. українців – зі Східної Галичини7.
Водночас почалося масове переселення жи-
телів західноукраїнських земель у Канаду та
США. Перші українці, що відвідали Канаду,
були родом із Галичини, серед них і д-р Осип
Олеськів. Повернувшись зі своїми враженнями,
він видав книжку «Про еміграцію», де докладно
змалював побачене, даючи поради тим, хто хоче
перебратися за океан. Ця публікація переконала
багатьох людей. У Канаду вирушали сім’ями й
навіть селами. Для прикладу, в рідному селі га-
лицького Василя Стефаника 500 селян залишили
свої домівки в пошуках кращого життя за океа-
ном8. Під враженням від масового виїзду селян
до Північної Америки письменник написав но-
велу «Кам’яний хрест». Це був початок першої
хвилі еміграції.
Канада охоче приймала нових переселенців.
Влада прагнула швидкої розбудови країни. Лише
за 10 доларів сім’я могла придбати земельну
площу розміром 65 га. Хтось отримував орну
землю, а хтось ліс, який довелося корчувати. По-
чатком першої хвилі переселенців прийнято вва-
жати 1892 р., коли кілька родин із села Небилів
Калуського району поселилися на північному
сході від Едмонтона. За період 1891–1914 рр. до
Канади приїхали близько 170 тис. українців,
емігрантів із Галичини й Буковини, які пере-
важно осідали поблизу кордонів сьогоднішніх
Альберти, Саскачевану та Манітоби9.
У чужому краї українці селилися поряд.
Вони ставили оселі, орали прерії, намагалися
зберегти свої культурні надбання і звичаї, праг-
нули надати місцям нового поселення назви, що
мали символізувати їхню пошану до рідного,
історичного минулого, батьківської землі та ве-
ликих постатей свого народу10. Так на тогочасній
карті Канади з’явилися нові селища: Хортиця,
Русь, Шевченкове, Сірко, Теребовля, Коломия,
Дніпро, Дністер, Ольга, Січ, Город та ін.11.
Паралельно з переселенським рухом у Ка-
наду емігрантські потоки із західноукраїнських
земель спрямовувалися до США та в інші заоке-
анські країни. Урядова політика Сполучених
Штатів сприяла підвищенню продуктивності
сільського господарства. Землеволодіння тут ба-
зувалося на фермерських господарствах. Уряд
надавав переселенцям з інших країн земельні ді-
лянки площею до 146 акрів. До того ж фермери
1 ’2019Олександр Сердюк К Р А Є З Н А В С Т В О
102
4 Дембовский К. Галиция, Буковина и австрийская Силезия в экономическом отношении // Промышлен-
ность и торговля. – 1914. – № 19. – С. 311–312.
5 Там само. – С. 310, 437.
6 Там же. – С. 310–312.
7 Там же. – С. 310.
8 Плохій С. Назв.праця. – С. 244.
9 Шлях до Канади // Собор. – 2012. – № 4 (18). – С. 6.
10 Марунчак М. Студії до історії українців Канади // Там само. – С. 7.
11 Там само.
мали широкий доступ до кредитування на піль-
гових умовах для закупівлі сільськогосподар-
ської техніки, добрив, елітного насіння, будів-
ництва господарських споруд і власного житла12.
Водночас українські емігранти працювали
на заводах і в копальнях Пенсильванії, Нью-
Джерсі, Індіани та інших штатів, де заробітки
робітників за стандартами того часу були значно
вищими, ніж в Європі. За далеко не повними
даними, із Західної Галичини переважно до
США, а зі Східної – переважно до Канади в
1890–1900 рр. емігрували близько 302 тис. осіб
чоловічої і жіночої статі13.
Українці не були єдиною групою, яка шу-
кала кращої долі в Північній Америці. Із малень-
ких містечок Галичини й Буковини виїздили
євреї. У десятиліття, що передували Першій
світовій війні, близько 350 тис. їх покинули
Галичину, направившись у Сполучені Штати14.
Загалом до 1914 р. з Австро-Угорщини виїхали
600 тис. українців15.
Отже жителі Галичини й Буковини змушені
були через малоземелля і відсутність робочих
місць у промисловості відходити на тимчасові
заробітки або емігрувати в інші країни.
Селянська еміграція у заокеанські країни,
спричинена земельним голодом, стала всеукра-
їнським явищем. Її активними учасниками були
й жителі Наддніпрянської України, особливо пе-
ренаселених губерній. Член Державної думи, іс-
торик С. Мельчунов, у своїй промові заявив зіб-
ранню, що значна кількість селян Чернігівщини
«покидають свої хутори напризволяще й емігру-
ють до Канади»16. Член Думи Карпінський
також відзначив, що в губерніях Правобережної
України внаслідок малоземелля «надто багато
селян перекочували за океан. Вони шукають за-
робітку для себе у чужих землях»17. Ще один ду-
мець, Дзюбинський, оцінював наслідки емігра-
ції наступним чином: «Сумно, що наші кращі
працівники їдуть за кордон у пошуках заробітку,
і багато з них залишаються там назавжди»18.
Більш докладну інформацію про еміграцію
селян «за океан» знаходимо в тогочасній пресі.
За даними подільського часопису, Подільська,
Київська й Волинська губернії давали найбіль-
ший контингент емігрантів в Америку. При-
чому Кам’янецький повіт «був попереду всіх».
У деяких селах залишилися тільки жінки, діти
та люди похилого віку. Селян приваблювали
солідні заробітки у США, звідки заробітчани
впродовж року надсилали додому від 600 до
1000 руб.19
Починаючи з 1910 р. кількість переселенців
із Чернігівської губернії, а з 1911 р. – з усієї Над-
дніпрянської України в азіатську Росію різко
зменшилася, а у заокеанські країни, навпаки,
зросла й навіть почала переважати переселення
до Сибіру. У 1907–1908 рр. з Чернігівщини в
Америку вирушили 1800, а в 1910 р. – 5296
осіб20. У наступні роки переселенський рух на
Американський континент і почасти в Австра-
лію посилився. Селяни Чернігівської, Харків-
ської, Волинської, Подільської та інших україн-
ських губерній продавали або віддавали в
довгострокову оренду свої земельні наділи й ви-
рушали у заокеанські країни, витрачаючи на пе-
реїзд близько 250 руб.21
Про інтенсивність еміграції «за океан» свід-
чать статистичні дані часописів щодо окремих
містечок та волостей. Для прикладу, еміграція
жителів Богуслава Канівського повіту Київської
губернії і навколишніх сіл перетворилася в роки,
що передували Першій світовій війні, «у масову
втечу». До Нового світу поспіхом вирушали
люди, що мали певну професію, особливо сто-
ляри, теслі, муляри та інші, зваблювалися «ско-
роченим робочим днем і пристойною заробітною
платою». За приблизним підрахунками газети
«Киевская мысль», із Богуславської волості в
Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.):
масштаби, основні напрями, характерні особливості
103
12 Див.: Реєнт О., Сердюк О. Вказ. праця. – С. 219.
13 Дембовский К. Вказ. праця. – С. 310.
14 Плохій С. Вказ. праця. – С. 244.
15 Там само.
16 Государственная дума: Четвертый созыв: Сессия 1: Заседание 70. – Стб. 1459.
17 Там само. – Заседание 55. – Стб. 70.
18 Там само. – Стб. 1451.
19 Наша эмиграция. Экономическая жизнь Подолии. – 1913. – 1 авг. (с. 50–51).
20 Агрономический журнал. – Х., 1913. – Кн. 9/10. – С. 105, 128–129.
21 Там само. – Кн. 4. – С. 129.
Отже з Верещацької волості у США пере-
бралися на 1911 р. 307 осіб, або 9,6% населення.
Ще 91 особа (2,9%), попрацювавши у цій країні,
повернулися назад. Найбільше селян емігрували
з с. Катичі – 64 особи, або 32,4% жителів. Ще 29
мешканців цього села (14,6%) раніше виїжджа -
ли до США на заробітки.
Загалом «уся округа», як констатував часо-
пис, віддала десяту частину «робочої сили за
океан». А по окремих селам – до третини дорос-
лого населення віком від 21 до 30 років26.
Вербовка селян «за океан» велася легаль-
ними й підпільними конторами, де бажаючих
виїхати піддавали медичному огляду. Крім за-
гального стану здоров’я, прискіпливу увагу
звертали на зір. Окрім того, в емігранта мала
бути при собі грошова сума – 60 руб., або адреса
родича чи знайомого у США. За доставку до
Нью-Йорка контора стягувала 140 руб. Через
кордон групу селян переводили ввечері. При-
чому невдалих переходів не було. Далі селяни
добиралися до Роттердама, а звідти пароплавами
– до Нью-Йорка й потягами – до заводів і копа-
лень Пенсильванії та Індіани27.
Слід відзначити, що Роттердам був важли-
вим пунктом на довгому шляху емігрантів із
Америку виїхали в 1910 р. 70 осіб чоловічої і
жіночої статі, у 1911 р. – 100, 1912 р. – 150, за
перші два місяці 1913 р. – 250 осіб. З Ісайківської
волості в 1910 р. виїхали – 12 осіб, у 1911 р. – 30,
у 1912 р. – 70 і за один місяць 1913 р. – 125
осіб22.
Не менш вражаючі статистичні дані маємо
щодо поспішного виїзду в Америку селян Ве-
рещацької і Старо-Бобовицької волостей Су-
разького й Новозибківського повітів Чернігів-
ської губернії. На перший погляд, сільське
населення мало тут достатньо землі для ве-
дення господарства. На кожного дорослого чо-
ловіка припадало від 6 до 12 дес.23 Але це були
надзвичайно бідні, переважно піщані поліські
ґрунти з дуже замалою врожайністю зернових
культур. Вони не могли забезпечити повно-
цінне існування людей.
Унаслідок цього у цій місцевості проявилася
тенденція до депопуляції. «У даний час», – від-
значав часопис харківського товариства сіль-
ського господарства, – «усі молоді люди або по-
їхали, або мріють виїхати до Америки». Усіх, хто
вже проживав в Америці, або побував там, се-
ляни називали «американцями»24.
Для більш конкретного висвітлення цього
аспекту проблеми подаємо таблицю № 1, в якій
уміщено статистичні дані по двох селах і зага-
лом по Веращацькій волості Суразького повіту
Чернігівської губернії.
1 ’2019Олександр Сердюк К Р А Є З Н А В С Т В О
104
Емігранти
Село Катичі Село Верещаки Верещацька волость
В абсолютній
цифрі % В абсолютній
цифрі % В абсолютній
цифрі %
Кількість селянських дворів 133 100 334 100 2189 100
Кількість дворів з «американцями» 62 46,6 88 26,3 348 15,9
Кількість дорослих чоловіків 198 100 497 100 3182 100
Кількість тих, хто побував в Америці 29 14,6 28 5,6 91 2,9
Кількість тих, хто емігрував в Америку 64 32,4 65 13,1 307 9,6
Усього «американців» 93 47,0 93 18,7 398 12,5
22 Агрономический журнал. – Х., 1913. – Кн. 4. – С. 128.
23 Там само – Кн. 9/10. – С. 148.
24 Там само.
25 Там само. – С. 149.
26 Отход крестьян на заработки в Америку // Там само. – С. 148–149.
27 Там само. – С. 149–150.
Таблиця №1
Еміграція селян із Верещацької волості до Сполучених Штатів Америки (стат. дані 1911 р.)25
Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.):
масштаби, основні напрями, характерні особливості
105
28 Бунт руських иудеев в Роттердаме // Земщина. – 1910. – 16 (29) марта.
29Агрономический журнал. – Кн. 9/10. – С. 150–151.
30 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 862, спр. 320, арк. 70–70 зв.
31 Там само, арк. 70 зв.
32 Там само, арк. 70.
33 Там само, арк. 71.
34 Там само, ф. 442, оп. 706, спр. 199, арк. 124.
Російської імперії до Америки. У березні 1910 р.
там скупчилися 5 тис. осіб, які очікували від-
правки пароплавами, серед них – чимало євреїв.
Компанія, що займалася переселенням емігран-
тів, розміщувала їх у своїх бараках, але місць
для тимчасового проживання не вистачало. Це
призвело до масового обурення, протестів і на-
віть заворушень, тим більше, що «харчування
було огидним». Такий випадок стався, зокрема,
у березні 1910 р., що знайшло відображення в
тогочасній пресі28.
Найчастіше українські емігранти працювали
на ливарних заводах, інколи в копальнях. Умови
праці були надзвичайно важкими, тим більше, що
це були шкідливі виробництва. Працювали у дві
зміни – денну та нічну. Денна зміна з 7 до 17 год.,
заробіток для чорноробів – 1,5–2 долари (3–4 руб);
нічна зміна – з 17 до 7 год. (14 годин), заробіток –
3,5 долара (7 руб.). Робітники, що завантажували
доменні печі, заробляли в місяць 120 руб. Ви-
трати на проживання – 40–60 руб. Отже заощад-
ження становили за місяць – 70 руб., за рік –
понад 800 руб. (ціна більше 2 дес. землі)29.
Значно гіршим було становище емігрантів у
Бразилії, Уругваї та інших країнах Південної
Америки. Центральне еміграційне управління
бразильського міністерства землеробства мало
доволі солідні фінансові засоби для пропаган-
дистської діяльності у країнах Європи й пересе-
лення звідти селян. Причому переїзд здійсню-
вався за рахунок уряду. Водночас штат
Сан-Пауло вів власну рекламну кампанію у
Східній Європі, зокрема й у Російській імперії.
Для цього адміністрація штату заснувала в Лон-
доні еміграційне агентство на чолі з І. Гутманом,
котре «всіма правдами і неправдами, особливо
надмірними обіцянками, вербувало емігрантів».
І. Гутман розсилав розраховані на землеробське
населення Російської імперії спеціальні бро-
шури російською, польською й латиською мо-
вами. Їх одержували волосні писарі, сільські
вчителі та ін. Окрім цього, штат Сан-Пауло об-
лаштував на своїй території декілька колоній і
використовував їх як заохочення для емігрантів.
Аналогічні колонії були також у штатах Ріо-
Гранде, Парана та Мінас30.
Спочатку діяльність І. Гутмана обмежувалася
Прибалтійським краєм, потім поширилася на
інші регіони Росії. У 1908 р. до штату Сан-Пауло
переселилися 811, а в 1909 р. – 947 українців.
Вони осіли в колоніях Нова Європа та Нова
Одеса, їхнє становище було надзвичайно важким.
Замість того, щоб обробляти землю, довелося
корчувати джунглі. Дехто з переселенців опи-
нився в «рабській кабалі без жодних засобів для
існування». У незадовільному становищі були й
ті, хто отримав земельний наділ, – як правило,
«у жахливому стані». Багато хто, витративши
останні заощадження, змушений був покинути
наділи, ставши жертвами «жовтої лихоманки».
Естонці й латиші, які оселилися на таких земель-
них ділянках, вимерли майже всі, хоча декому по-
таланило повернутися на Батьківщину31.
Найчастіше емігранти працювали на кавових
плантаціях, нерідко під час сезону злив. Спати
доводилося в мокрому одязі, у непристосованих
приміщеннях, де їх годували зіпсованими бо-
бами. За повідомленням тогочасної преси, «на -
ших емігрантів перетворили на білих рабів»32.
Російське консульство в Ріо-де-Жанейро
мало всіляко сприяти прибуваючим емігрантам
з Російської імперії, надавати їм інформаційну
допомогу, сприяти вибору колонії, спілкуванню
з земляками й одновірцями, надавати правовий
захист. Але переселенці скаржилися на відсут-
ність допомоги з боку працівників установи33.
Украй незадовільним було становище еміг-
рантів із Російської імперії в Уругваї. Ми маємо
тільки епізодичні факти щодо їх перебування у
цій країні. Для прикладу, на запрошення уруг-
вайського консула сюди прибули 25 родин «сек-
тантів» із Росії. Не отримавши земельних наді-
лів, під час проживання в перенаселеному
емігрантському будинку в Монтевідео, вони
змушені були йти в найми до землевласників.
Потім прибула друга група «сектантів». Через
небажання йти на плантації, вони залишилися
без жодних засобів для існування34.
Очевидно такі випадки не були поодинокі, і
справа набула широкого розголосу. Департамент
поліції міністерства внутрішніх справ Російської
імперії змушений був оповістити губернаторів
про те, що агенти уругвайського уряду запрошу-
ють російських селян до переселення в Уругвай,
обіцяючи їм земельні наділи, безоплатний про-
їзд до Монтевідео й різні пільги. Проте консуль-
ство в Ріо-Жанейро, наголошувалося в телеграмі
губернаторам від 30 червня 1913 р., наполягає
заборонити еміграцію в Уругвай російських під-
даних через невиконання рекламних обіцянок35.
Таким чином, масова еміграція наприкінці
ХІХ – на початку ХХ ст. була спричинена пере-
важно важким матеріальним становищем мало-
земельного та безземельного селянства й по-
части інших прошарків суспільства на теренах
Наддніпрянської України і західноукраїнських
землях. Величезні земельні володіння після ска-
сування кріпосного права в Росії залишилися в
руках поміщиків, а слабка промисловість була
неспроможна поглинути надлишок робочої сили
з сільської місцевості. Вихід із такої складної си-
туації російський уряд убачав у переселенні час-
тини селян на азіатські простори. Із часом прав-
лячі кола Російської імперії використали
переселенський рух для колонізації прикордон-
них земель на величезному терені від Закавказзя
до Далекого Сходу з метою зменшення питомої
ваги тамтешніх народів. Аналогічна ситуація
була й на західноукраїнських землях, які за рів-
нем економічного розвитку значно поступалися
іншим частинам імперії Габсбургів – Австрії,
Силезії, Чехії тощо.
1 ’2019Олександр Сердюк К Р А Є З Н А В С Т В О
106
35 Там само, арк. 124–124 зв.
References
Plokhij S. Brama Yevropy: Istoriia Ukrainy vid
skifs'kykh voien do nezalezhnosti. – Kh., 2016. –
S. 243.
Promyshlennost' y torhovlia. – 1914. – № 19. –
S. 311.
Dembovskyj K. Halytsyia, Bukovyna y avstryjs-
kaia Sylezyia v ekonomycheskom otnoshenyy // Pro-
myshlennost' y torhovlia. – 1914. – № 19. – S. 312.
Shliakhdo Kanady // Sobor. – 2012. – № 4 (18). –
S. 6.
Marunchak M. Studii do istorii ukraintsiv Ka-
nady // Tamsamo. – S. 7.
Hosudarstvennaia duma: Chetvertyj sozyv: Ses-
syia 1: Zasedanye 70. – Stb. 1459
Nasha emyhratsyia. Ekonomycheskaia zhyzn'
Podolyy. – 1913. – 1 avh. (s. 50–51).
Ahronomycheskyj zhurnal. – Kh., 1913. –
Kn. 9/10. – S. 105, 128–129.
Ahronomycheskyj zhurnal. – Kh., 1913. – Kn. 4. –
S. 128.
Otkhod krest'ian na zarabotky v Ameryku // Tam-
zhe. – S. 148–149.
Buntrusskykhyudeev v Rotterdame // Zem-
schyna. – 1910. – 16 (29) marta.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169558 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:06:59Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Сердюк, О. 2020-06-18T15:35:53Z 2020-06-18T15:35:53Z 2019 Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості / О. Сердюк // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 101-106. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169558 314.743(7/8):(477.8) «ХІХ/ХХ ст.» Автором у статті висвітлено історію переселенського руху із західноукраїнських земель до країн
 Американського континенту наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., подано причини такої масової еміграції населення, у тому числі й із Наддніпрянської України, наведено, на основі статистичних даних
 часописів, кількість емігрованого та переселеного населення по окремих регіонах, розкрито характер
 та методи вербовка селян «за океан», визначено основні місця роботи переселенців, охарактеризовано умови їхньої праці. The author of the article describes the history of the migration movement from the West Ukrainian lands
 to the countries of the American continent in the late nineteenth and early twentieth centuries. The causes of
 such mass emigration of the population, including those from the Dnieper Ukraine, are presented, based on
 the statistical data of the periodicals, the number of emigrated and resettled the population by separate regions,
 the nature and methods of recruiting peasants "for the ocean" are revealed, the main places of work of migrants
 are determined, the conditions of their work are described. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості Resettlement Movement from the West Ukrainian Lands (at the End of the 19th–Early 20th Centuries): Scale, Main Directions, Characteristic Features Article published earlier |
| spellingShingle | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості Сердюк, О. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості |
| title_alt | Resettlement Movement from the West Ukrainian Lands (at the End of the 19th–Early 20th Centuries): Scale, Main Directions, Characteristic Features |
| title_full | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості |
| title_fullStr | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості |
| title_full_unstemmed | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості |
| title_short | Переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець ХІХ – початку ХХ ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості |
| title_sort | переселенський рух із західноукраїнських земель (кінець хіх – початку хх ст.): масштаби, основні напрями, характерні особливості |
| topic | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169558 |
| work_keys_str_mv | AT serdûko pereselensʹkiiruhízzahídnoukraínsʹkihzemelʹkínecʹhíhpočatkuhhstmasštabiosnovnínaprâmiharakterníosoblivostí AT serdûko resettlementmovementfromthewestukrainianlandsattheendofthe19thearly20thcenturiesscalemaindirectionscharacteristicfeatures |