"Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області
Проаналізовано інформативний потенціал приватної кореспонденції та світлин примусових працівників з Миколаївщини, визначено перспективу використання цих джерел для дослідження історії їх повсякденного життя на території Третього рейху та окупованої Європи під час Другої світової війни. Підкреслено...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169708 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області / А. Погорєлов // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 136-160. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859655525036195840 |
|---|---|
| author | Погорєлов, А. |
| author_facet | Погорєлов, А. |
| citation_txt | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області / А. Погорєлов // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 136-160. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Проаналізовано інформативний потенціал приватної кореспонденції та світлин примусових працівників з Миколаївщини, визначено перспективу використання цих джерел для дослідження історії їх
повсякденного життя на території Третього рейху та окупованої Європи під час Другої світової війни.
Підкреслено, що епістолярна спадщина та фотодокументи «остарбайтерів» з колекції Державного
архіву Миколаївської області вперше стали предметом джерелознавчих досліджень. З'ясовано, що матеріали листування містять детальну ретроспективну інформацію, що дозволяє дослідити особливості примусової праці «східних робітників» на об'єктах військово-промислового комплексу, в державних установах та організаціях, у приватних господарствах населення країн, до яких було депортовано
цивільне населення з досліджуваного регіону.
To analyze the topic of Ukrainian people’s everyday life in the conditions of forced labor in the Third Reich
and the occupied European countries, the fundamental attention should be paid to analysis and introduction
of regional complexes of personal documents into scientific use. A special place among them belongs to private
letters and photographs, sent by «Ostarbeiters» from labor camps to their relatives or acquaintances to the
Mykolaiv oblast. Such documents for decades have remained uninvestigated and unpublished in their original
form up to now due to legislative restrictions, most of which expired in 2018.
The article analyzes the informative potential of the private correspondence and photographs of forced
laborers from the Mykolaiv oblast and emphasizes that the epistolary heritage and photographic documents of
«Ostarbeiters» from the collection of the State Archives of the Mykolaiv oblast became the subject of the source
study research for the first time.
It is concluded that the availability of such powerful epistolary heritage with the original photographs is
a promising basis for studying the history of forced labor of the Mykolaiv oblast population not only in Germany
and Austria, but also in other European countries. The materials of the correspondence contain detailed retrospective
information that allows investigating the peculiarities of Ostarbeiters’ everyday life at the militaryindustrial
complex enterprises, institutions, organizations, and private farms of the population of the countries
to which Ukrainians were deported. Among the various microhistorical storylines in private correspondence
and the content of the photographs of our compatriots, we can distinguish the main elements: the process of
deportation, the types, conditions and duration of work, the size of payment for work, the standards of food,
the availability of clothing, footwear, hygiene and sanitary conditions of residence in camps, the exterior of
barracks, the features of leisure and recreation, the representation of the Nazi official policy and its changes
in relation to laborers «from the East», the use of child labor, emotions of people, interpersonal and interethnic
relations and factors affecting them, health condition and others.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:39:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
136
УДК 94:314.151.3:394.92(054.74)(477.73)“1939/1945”
Анатолій Погорєлов (м. Миколаїв)
к.іст.наук, доцент, докторант кафедри історії та археології
історичного факультету
МНУ імені В. О. Сухомлинського
E-mail: pogorelov81@meta.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6566-4241
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…».
Дослідницький потенціал колекції приватних листів
та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві
Миколаївської області*
Проаналізовано інформативний потенціал приватної кореспонденції та світлин примусових пра-
цівників з Миколаївщини, визначено перспективу використання цих джерел для дослідження історії їх
повсякденного життя на території Третього рейху та окупованої Європи під час Другої світової війни.
Підкреслено, що епістолярна спадщина та фотодокументи «остарбайтерів» з колекції Державного
архіву Миколаївської області вперше стали предметом джерелознавчих досліджень. З’ясовано, що ма-
теріали листування містять детальну ретроспективну інформацію, що дозволяє дослідити особли-
вості примусової праці «східних робітників» на об’єктах військово-промислового комплексу, в держав-
них установах та організаціях, у приватних господарствах населення країн, до яких було депортовано
цивільне населення з досліджуваного регіону.
Ключові слова: «остарбайтер», примусова праця, приватні листи, світлини, Миколаївщина, Третій
рейх.
Anatolii Pogorielov (Mykolaiv)
PhD in History, Associate Professor,
Post-doctoral student of the Department of History
and Archeology Faculty of History
of Mykolaiv V.O. Sukhomlynskyi National University.
E-mail: pogorelov81@meta.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6566-4241
«Take a letter for my mother to Ukraine...».
Historical value of private letters collection and photos
of «ostarbeiters» in the State Archives of Mykolaiv region
To analyze the topic of Ukrainian people’s everyday life in the conditions of forced labor in the Third Reich
and the occupied European countries, the fundamental attention should be paid to analysis and introduction
of regional complexes of personal documents into scientific use. A special place among them belongs to private
letters and photographs, sent by «Ostarbeiters» from labor camps to their relatives or acquaintances to the
Mykolaiv oblast. Such documents for decades have remained uninvestigated and unpublished in their original
form up to now due to legislative restrictions, most of which expired in 2018.
*Дослідження здійснювалось за підтримки CIUS у рамках грантової програми «Research Grants in Ukrain-
ian and Ukrainian Canadian Studies in the Humanities and Social sciences, Law, Education and Library Sciences
2016–2017».
The article analyzes the informative potential of the private correspondence and photographs of forced
laborers from the Mykolaiv oblast and emphasizes that the epistolary heritage and photographic documents of
«Ostarbeiters» from the collection of the State Archives of the Mykolaiv oblast became the subject of the source
study research for the first time.
It is concluded that the availability of such powerful epistolary heritage with the original photographs is
a promising basis for studying the history of forced labor of the Mykolaiv oblast population not only in Germany
and Austria, but also in other European countries. The materials of the correspondence contain detailed ret-
rospective information that allows investigating the peculiarities of Ostarbeiters’ everyday life at the military-
industrial complex enterprises, institutions, organizations, and private farms of the population of the countries
to which Ukrainians were deported. Among the various microhistorical storylines in private correspondence
and the content of the photographs of our compatriots, we can distinguish the main elements: the process of
deportation, the types, conditions and duration of work, the size of payment for work, the standards of food,
the availability of clothing, footwear, hygiene and sanitary conditions of residence in camps, the exterior of
barracks, the features of leisure and recreation, the representation of the Nazi official policy and its changes
in relation to laborers «from the East», the use of child labor, emotions of people, interpersonal and interethnic
relations and factors affecting them, health condition and others.
Key words: «ostrabeiter», forced labor, private letters, photographs, Mykolaiv oblast, Third Reich.
137
Для дослідження теми повсякденного життя
українського населення на примусових роботах
у Третьому рейху та окупованих ним європей-
ських країнах важливе значення має аналіз і вве-
дення до наукового обігу регіональних комплек-
сів документів особового походження. Окреме
місце серед них належить приватним листам та
світлинам, що надсилали «остарбайтери» з тру-
дових таборів до своїх рідних чи знайомих на
Миколаївщину. Такі документи десятиліттями
зберігалися невивченими та неопублікованими
в оригінальному вигляді донині через законо-
давчі обмеження, термін дії для більшості яких
минув у 2018 році. Робота істориків з ґрунтов-
ного дослідження ускладнювалась і через від-
сутність науково-довідкового апарату таких
фондів (описів з поіменним переліком адресан-
тів, датами надсилання листів тощо), що уне-
можливлювало предметний пошук, змушувало
дослідників «прочісувати» всі матеріали для от-
римання необхідних даних.
Попри наявність певної кількості наукових
публікацій листи і, особливо, фотографії, що
надсилали примусові робітники в Україну,
залишаються ще маловивченим корпусом до -
кументів та мають великий інформативний
потенціал для подальших досліджень з історії,
джерелознавства, етнології, фольклористики,
філології, філателії, філокартії та ін. Одними з
перших усвідомили унікальність таких джерел
окремі представники німецьких цензурних ор-
ганів, у результаті діяльності яких донині збе-
реглась «фрейбурзька колекція» – 1300 виписок
із кореспонденції українських, білоруських та
російських примусових працівників періоду
1942–1944 років. У роботі Б. Чистової та К. Чис-
това досліджено фольклорний аспект листів
примусових працівників із «фрейбурзької ко-
лекції»1. Окремої уваги заслуговує розділ, при-
свячений евфемізмам, що використовувались у
кореспонденції остарбайтерів в умовах воєнної
цензури.
Джерелознавчий потенціал приватних
листів українських примусових працівників з
Київщини, Харківщини, Полтавщини, Донеч-
чини, Чернігівщини, АР Крим у регіональному
вимірі ґрунтовно досліджувалась у статтях
Т. Пастушенко2, М. Чиркової3, Л. Нестеренко4,
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції
приватних листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
1 Чистова Б.Е. Преодоление рабства. Фольклор и язык остарбайтеров. 1942–1944 гг. / Состав. Чистова
Б.Е., Чистов К.В. М. : Звенья, 1998. 199 с.
2 Пастушенко Т.В. Листи як джерело вивчення проблеми українських «остарбайтерів» періоду Другої
світової війни //Сторінки воєнної історії України. Зб. наук. статей / НАН України. Ін-т історії України. К.,
2002. Вип.6. С. 70–76.
3 Чиркова М. Приватне листування як джерело з історії життя цивільного населення періоду тимчасової
нацистської окупації (на прикладі Полтавщини) // Краєзнавство. Науковий журнал. № 3 (84). 2013. С. 124–132.
4 Нестеренко Л. Епістолярій остарбайтерів як джерело вивчення повсякденного життя українців на те-
риторії Третього Рейху в роки Другої світової війни (на прикладі Срібнянського району Чернігівської області)
/ Л. Несторенко // Сіверянський літопис. 2016. № 4. С. 116–136.
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
138
Н. Гаражи5 та у дисертаційних роботах А. Ме-
лякова6, О. Мармілової7.
Серед праць миколаївських істориків, архі-
вістів та краєзнавців можна згадати публікації
М. Шитюка8, М. Медчук9, М. Теряник10. Проте
у роботах місцевих авторів приватні листи вико-
ристовувались фрагментарно, в основному для
емоційної та візуальної ілюстрації окремих ас-
пектів життя остарбайтерів, короткої довідки
про наявність таких документів у місцевому ар-
хіві, висвітленню змісту листування між окре-
мими примусовими працівниками та їх ріднею
на основі музейних колекцій. Незважаючи на на-
явність значної кількості наукових публікацій,
що за допомогою кореспонденції розкривають
різні аспекти примусової праці українського на-
селення, приватні листи наших земляків з колек-
ції Державного архіву Миколаївської області
не стали предметом окремих джерелознавчих
досліджень.
Автор ставить за мету проаналізувати інфор-
мативний потенціал приватної кореспонденції та
світлин примусових працівників з Миколаїв-
щини, визначити роль цих джерел для дослід-
ження історії повсякденного життя «остарбай-
терів» на території Третього рейху та окупованої
Європи в роки Другої світової війни.
Характеристика архівної колекції
Чільне місце серед документів особового
походження, що масово представлені у Дер-
жавному архіві Миколаївської області, нале-
жить листам та світлинам остарбайтерів. На-
явний корпус документів зосереджено у фонді
Р 2871 «Колекція листів радянських громадян із
німецько-фашистської каторги за 1941–1945 рр.»,
що містить 7339 одиниць зберігання. Близько 60
листів з цієї колекції належать не цивільним
примусовим працівникам, а їх рідним, які над-
силали кореспонденцію з окупованої України,
військовополоненим, які писали листи з концта-
борів, а також колаборантам. Хоч фонд і сфор-
мований у середині 50-х років ХХ ст., проте
лише в 2013 році справи описані та системати-
зовані.
Хронологічні рамки кореспонденції від
остарбайтерів охоплюють період з січня 1942 по
січень 1944 року. В описі до фонду не вказано
його походження. На думку автора, це листи та
фотографії, що не дійшли до адресатів. Можна
припустити, що переважна більшість докумен-
тів – це трофейна колекція, яку захопили радян-
ські підрозділи у переломні моменти наступу Ра-
дянської армії у 1943 році, а згодом ці матеріали
потрапили на зберігання до обласного архіву.
Підтвердженням цієї версії є факт, що переважна
більшість листів (близько 94%) датується сер-
пнем–вереснем 1943 року. Оскільки у листопаді
1943 року вже йшли бої за р. Дніпро, були звіль-
нені деякі правобережні райони Миколаївщини,
йшла масова евакуація окупаційних військ та ад-
міністрації, імовірно поштові комунікації вже
були порушені, а тому відповідні листи не
знайшли своїх адресатів. До того ж, майже всі
листи містять поштові печатки з датою та міс-
цем відправки з трудових таборів, але не містять
штемпеля «Generalbezirk Nikolajew», що слугу-
вало б підтвердженням надходження листа за
місцем призначення. Іншою причиною, з якої
частина цих листів не дійшла до адресатів, може
5 Гаража Н.А. Письма остарбайтеров как источник микросоциальной истории и истории повседневности
Великой Отечественной войны (на материалах коллекции писем остарбайтеров в фондах государственного
архива Республики Крым) // Гуманитарные и юридические исследования. 2016. № 4. С. 24–30.
6 Меляков А.В. Масові джерела з історії депортації цивільного населення Харківщини до Німеччини в
період 1941–1943 рр. : Дис. … канд. іст. наук : 07.00.06 / Харківський національний університет імені В. Н. Ка-
разіна. Х., 2003. 204 с.
7 Мармілова О.С. Джерела до вивчення історії остарбайтерів з Донеетччини: Дис. … канд. іст. наук :
07.00.06 / Донецький національний університет імені Василя Стуса. Вінниця, 2018. 297 с.
8 Шитюк М.М. Остарбайтери // Миколаївщина в роки Великої Вітчизняної війни: 1941 – 1944 рр. (До
60-річя визволення області від німецько-румунських окупантів). Миколаїв : Квіт, 2004. С. 335–354.
9 Медчук М. З листів та спогадів примусових робітників Третього рейху (за фондами Держархіву Мико-
лаївської області) // Архіви України. Науково-практичний журнал. № 1–3 (256) 2005. С. 418–425.
10 Теряник М.О. Листи з минулого (Із листів жителя села Галіцинове Олелександра Селіванова до своєї
сестри Фекли Селіванової під час перебування на примусовій роботі в Німеччині) // Книга Пам’яті України:
Миколаївська обл. / Обласний центр пошукових досліджень та редакційно-видавничої діяльності. Т. 16. Ми-
колаїв : Іліон, 2018. С. 132–139.
139
бути те, що їх не пропустили відповідні цензурні
органи, оскільки такі листи авторами написано
з порушенням встановлених вимог. Відомо, що
текст листа мав уміщуватись максимум на 15
рядках, на зворотах фотографій заборонялось
робити будь-які написи, не можна було повідом-
ляти певну інформацію тощо. Насправді, чимало
примусових працівників надсилали кореспонден-
цію з порушенням таких вимог: листи написані
дрібним почерком, зміст яких значно перевищу-
вав встановлений обсяг; на зворотах світлин міс-
титься чимало підписів, пояснень або ж навіть
продовження змісту листа; текст чи окремі його
фрагменти носили негативний, з точки зору цен-
зорів, характер, розкривали непривабливі ас-
пекти повсякденного життя людей та ін.
Географія листів колекції охоплює основні
регіони військово-промислового виробництва
та сільськогосподарського сектору Німеччини,
Австрії, Польщі, Естонії. Проте переважна біль-
шість мешканців була депортована на приму-
сову роботу до Німеччини та Австрії. Варто ви-
ділити найбільш цікаві комплекси листів та
фотографій, що розкривають різні аспекти
повсякденного життя українських примусових
працівників у Німеччині на підприємствах Бер-
ліна, Брауншвейга, Бремена, Вільгельмсхафена,
Гамбурга, Ганновера, Кенігсберга, Лібенау,
Мюнхена, Нордхаузена, Штуттгарта, в Австрії –
Відня, Лінца, Браунау-ам-інн, Міхельхаузена.
Позитивним фактором, що вплинув на задо-
вільний фізичний стан документів та відобра-
ження інформації в них є те, що кожен лист збе-
рігається окремою архівною одиницею, тобто їх
не прошивали і не підклеювали в одну справу* .
Проте певним недоліком для дослідників є те,
що на опрацювання такої колекції йде значно
більше часу, оскільки архів видає дослідникам
максимум 20–30 листів на одну вимогу.
Офіційно поштовий звʼязок «остарбайтерів»
із рідними був дозволений лише з липня 1942
року. Не існувало спеціальних приписів і правил
листування, через це поодинокі зразки кореспон-
денції українських підневільних робітників пер-
шої половини 1942 року дуже різноманітні.
Починаючи з 25 листопада 1942 року, було опуб-
ліковано правила для листування остарбайтерів.
Кожному робітнику дозволено писати по 2 листи
на місяць виключно на поштових картках. З бе-
резня 1943 року вийшли особливі трьохмовні по-
штові листівки для «остарбайтерів». Така лис-
тівка складалась з двох частин (двох карток, на
одній писав адресант, інша призначалась для від-
повіді). Як користуватись такою карткою вказу-
валось трьома мовами: німецькою, українською,
російською. Окрім листівок, остарбайтерам було
дозволено надсилати в обидва кінці мікропо-
силки вагою до 250 грамів. Остарбайтери не
могли самостійно придбати поштові картки і
відправити кореспонденцію. Це робили комен-
данти таборів, представники адміністрації під-
приємства, господарі, у яких працював робітник.
Наказом ОКВ від 22.06.1942 року вся кореспон-
денція проходила цензуру. У Німеччині існувало
15 офіційних установ цензури, розкиданих по
всій країні. Пошта, адресована в Україну прохо-
дила цензуру в Берліні, в Центрі перевірки іно-
земного листування. Наступний етап перевірки
здійснювався на місці призначення пошти: табір-
ним начальством, а в селах і містах – старостами
та спеціальними людьми в управліннях праці11.
Масові трудові мобілізації населення Мико-
лаївщини розпочались весною 1942 року, а зго-
дом почала періодично надходити кореспонден-
ція від «остарбайтерів». На жаль, у даній
архівній колекції збереглось небагато епістоля-
ріїв за 1942 рік. Більшість приватних листів
написані у 1943 році, особливо у період серпня-
вересня.
Статистичний аналіз листування засвідчує
цікаве гендерне співвідношення адресантів.
Весь фонд містить 7339 одиниць зберігання. За-
гальна кількість адресантів обох статей – 6799
осіб, з яких 4583 – жінки (67,4%), 2216 – чоло-
віки (32,6%). З огляду на зазначене, дана колек-
ція документів зацікавить і дослідників жіночої
історії, оскільки кількість жінок-авторів майже
у два рази більше, ніж чоловіків. До розрахунку
не включено 540 листів, у яких відомі лише
адресати. Але вони становлять лише 7,4% від
загального числа кореспонденції та несуттєво
впливають на відображення загальної картини.
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
*Практика окремих архівів зберігати декілька сот листів в одній справі, грубо заклеївши фрагмент листа
реставраційним папером, спричинила до знищення частини інформації, як-от: прізвище, поштовий штемпель
з датою, адреса, назва табору, місто, інколи навіть фото.
11 Пастушенко Т.В. Вказ. праця. С. 71–72.
140
Приватні листи мають ознаки, притаманні
епістолярному жанру: вказується дата напи-
сання листа, характер звернення до адресата за-
лежить від стосунків (офіційний, напівофіцій-
ний, дружній тощо), адресуються вітальні слова
до визначеного кола рідних чи знайомих, запи-
тання і прохання до членів родини чи друзів,
слова прощання разом із проханням передати ві-
тання певним особам, підпис.
У процесі опрацювання зазначеного фонду
автором виявлено значну кількість листів, а також
266 цікавих світлин, що разом із відповідним тек-
стом відображають різні мікроісторії та широкий
спектр настроїв населення Миколаївщини в табо-
рах для східних робітників. Цей діапазон на-
строїв коливався відповідно від незадоволення
перебування у вказаних країнах у зв’язку із раб-
ськими умовами існування до навпаки – захоп-
лення «великою Німеччиною чи Австрією».
Зміст кореспонденції разом з доданими до
неї світлинами є важливими історичними дже-
релами з вивчення історії повсякдення примусо-
вих працівників та містять найрізноманітнішу
інформацію, що дозволяє з’ясувати маршрути і
тривалість транспортування, процес розміщення
у таборах, види, умови та тривалість праці, роз-
мір її оплати, зовнішній вигляд людей, забезпе-
чення одягом, взуттям, постільними речами,
норми харчування, особливості дозвілля та від-
починку, морально-психологічний стан, здо-
ров’я в цілому, інтенсивність листування, отри-
мання посилок, міжособистісні взаємини та ін.
Більшість кореспонденції від адресантів з
досліджуваної колекції коливається у межах від
одного до трьох листів. Аналіз їх змісту свідчить
про те, що процес листування вже тривав пев-
ний час, тому дослідники можуть отримати не-
великий обсяг інформації лише у визначений
проміжок часу після приїзду. Через це важли-
вими є зразки листів, що надсилались на етапі
депортації з пересильних таборів чи у перші дні
після прибуття за місцем призначення «остар-
байтера» та містять деякі деталі їх подорожі до
Німеччини, облаштування та розподіл по робо-
тах у місцях призначення. У своєму листі*
М. Бірюк (03.09.1943 р., Berlin Karow) повідом-
ляла: «…мамо я приїхала у Німеччину 8 суток
приїхали мені харашо було 3 комісії інавсіх ко-
місіях я здорова мамо ми як їхали дорогою да-
вали нам хар. хліб дві хлібини наден і ковбас да-
вали і масло харашо було…»12. Її сусідка по
кімнаті Є. Кривонос (04.09.1943 р., Berlin
Karow) писала рідним: «…Папашо ми як при-
хали то 4 дня не робили а тоді 1 числа у вечері
розділили по роботах. Мамо ми попали на легку
роботу ми усі вместі з дівчатами хлопці з нами
не роблять Сашка робить отдельно од нас.
А Колька лежить у лазареті ми і не знаїмо де. Ми
робимо на фірмі ми там грузимо вещі робимо ми
од 7 ранку до… [нерозбірливо – автор] вечора.
Їсти дають нам 2 рази в день 300 гр. хліба… Ми
знаходимось за берліном…»13.
Умови праці та «якість» харчування
Незважаючи на заздалегідь визначений най-
нижчий соціально-правовий статус працівників
«зі Сходу» у ієрархії іноземних робітників у Тре-
тьому рейху, аналіз їх епістоляріїв свідчить про
те, що умови, тривалість та розмір оплати їх ро-
боти, проживання та норми харчування зале-
жали від типу підприємства (державне чи при-
ватне), установи чи організації, регіону
перебування, посади, яку займали «остарбай-
тери». У найскрутнішому становищі перебували
ті люди, які потрапили на великі промислові під-
приємства, заводи військового призначення,
шахти, порти та працювали звичайними чорно-
робами на найтяжчих роботах чи шкідливих ро-
ботах. У багатьох повідомленнях люди відкрито
описували нестерпні умови праці, мізерний ра-
ціон, безправне становище, проте, як відомо,
частина таких листів не доходила до адресатів.
Марія Федина потрапила працювати на поро-
хову фабрику Лібенау (Liebenau), що була дуже
небезпечним хімічним підприємством та одним
з найбільших виробників пороху у Третьому
рейху. З трудового табору Штеєрберг (Ostarbei-
terlager Steyerberg über Stolzenau / Weser) у жов-
тні 1942 року повідомляла: «…Работаю на за-
воді. Я забула як то чотири або п’ять раз в день
їсти. Я їм два рази вдень дві неділі, а на третю
раз в день Їсти варять суп з моркви, бруква,
буряк, капуста, картошка і вода. два рази в тиж-
день четвер і ниділя картошка в мундерах і
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
*Цитати з листів подані мовою оригіналу без граматичних правок.
12 Державний архів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. р-2871, оп. 1, спр. 6315.
13 Там само, спр. 6521.
триста грам хліба. Літо минуло, а я нибачила,
ні огірка ні помідора…»14. Клавдія Пшон
(01.09.1943 р., Lager Schützenhaus І, Stgt.-Weil im
Dorf) описувала батькам свої умови роботи та
порівнювала їх зі становищем подруг, які пра-
цювали на інших підприємствах: «…Живу по-
старому, як вам вже відомо. Одержую від Шури,
Дусі і Марусі пісьма. Шура пише, що неважно,
так як і мені, а Дуська пише з великими зада-
чами, що їй дуже гарно та коники вистроює.
Роблю січас на заводі 10 г. в першу зміну з 6 г.
утра до 5 г. вечора, а в другу зміну з пів 1-го до
11 г. ночі…»15. Марія Дворецька (15.08.1943 р.,
Lager Friderike, Stuttgart-O) переповідала свій мі-
зерний раціон: «….Мамочко я живу постарому
роблю на фабриці живу в дому а не влагері.
хліба вдень зїдаю 150 гр. приварок суп та ка-
пуста з картоплею або шпінад з такіх листочків
як у нас щавель. а жир потребляю тіко внеділю
25 гр. ковбаси і 25 гр. мяса. Общим жирна
вовсю…»16.
У листі Марії Коростілової описуються
тяжкі умови роботи, голодні будні та зверхнє
ставлення представників «панівної раси»
(11.09.1943 р., Gemeinschaftslager Brauhaus I,
Hannover-Linden): «…Мамочка! Я взяла вашу от-
крытку прочитала що вы там живете пока хо-
рошо дали вам город есть все на городе, я ма-
мочка ничего тут ни кушаю, только смотрим как
немки кушают все и огурцы и баклажаны, а я ма-
мочка стою за станком и света невижу, все зга-
дую что когдато я с вами жила вместе и ела все…
»17. Зміст листа Лілії Дубрової (Ostarbeiterlager
«Romeo», Wien ХХ/20), надісланого 23.08.1943
року з Відня до Миколаєва, цінний тим, що у
ньому описуються тривалість, умови та розмір
оплати праці, забезпечення одягом, взуттям та
харчами, вартість деяких послуг: «…Мама, рабо-
таю я 10 ч. получаю 16 м. в 2 нид. Кушать хватает
хлеба 250 гр. Робота не очень тяжелая, но очень
грязная очень жарко в цихах шум пока отрабо-
таеш те часы, то можна оглохнуть. сильно жар -
ко… Мамачка… здесь купить ничого низзя чулки
здесь простых нет только шолков. раз надел и го-
тово дали нам по юпки и по ковточки еще можно
одеть с обуви ниченого нам не давали туфли мои
еще целые много раз починялись. за то что почи-
нялись и вообще если надо починить надо дать
7–8 марок, а работаем за 7–8 марок…»18.
Сум за родиною та Батьківщиною
Образно-емоційне сприйняття реалій свого
скрутного становища, переживань, туги за бать-
ками та рідною Україною інколи відображено у
листах примусових працівників за допомогою
фольклору чи фразеологізмів. Матюхіна Олексан-
дра (07.09.1943 р., Ostarbeiterlager Zweibrü cken,
Homburgerstraße) зверталася до рідні: «Ой! це ж
вітер це весняний тут сосни колише до матері на
Україну дочка листа пише. Ой! як міні тут вже на-
бридло ці листи писати. Міні хочеться добиться
додому до хати. Ой коли б я моя мама на це право
мала я б до тебе прилетіла та й все б розказала.
Ой! Ви пташки сизокрилі вас багато тут літа. Від-
несіть на Україну Моїй Мамочці листа…»19.
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
141
14 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 1612
15 Там само, спр. 968.
16 Там само, спр. 872.
17 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 5840.
18 Там само, спр. 4039.
19 Там само, спр. 250.
Марія Коростілова, 1943 р.
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
142
У своєму листі з міста Мельдорф Олександра По-
допригора зверталася до матері з с. Привільне
Привільнянського району (нині – Баштанський
район): «Мать! пишу пісьмо от дочки, шлю тебе
привет из далека, что жива но жизнь моя рабита
отдалена, скучна и грустна. Вспомни Мать! когда
я жила дома и ходила к подругам гулять, а тепер
я сильно обеднела, позабыли письмо написать.
Ничего мать ты дорогая!! Вскром времени вер-
нуся я домой. Расцветет жизнь наша родная и
разкажу Вам обо всем. Мама ты наша родная, не
грусти об нас, и не плач (об меня и об Феде) Мы
вернемся, живы и здоровы Положимся рядом у
ковать Будим спать в родном своем доме, Будим
кушать вместе за столом, и разказывать сонные
сказки – «А там, А там, а там…» обо всем…»20.
Виснаження, захворювання
та виробничий травматизм
Тяжка та тривала праця, недоїдання сприяли
швидкому фізичному виснаженню людей та по-
ширенню серед них хвороб, що є достатнім свід-
ченням реальних скрутних умов, від яких потер-
пала частина примусових працівників. Серед
листів, датованих осінніми місяцями 1943 року,
зустрічається інформація про те, що хворих
людей окупаційна влада нібито масово відправ-
ляє з трудових таборів «додому на лікування».
Наприклад, Андрій Литвак (19.09.1943 р., Ostar-
beiterlager Mariensiel, Wilhelmshaven) повідомляв
у вересні 1943 року наступне: «… я жив и здоров
на сиводняшний ден Мотя наши больные вы-
ехали домой 15 сентября и много. Снашиго ла-
геря 100 человек…»21. Тексти кореспонденції
свідчать, що поодинокі випадки повернення хво-
рих людей з трудових таборів мали місце у пер-
шій половині 1943 року. Проте інформація про
такі прояви масової «гуманності» нацистської
влади восени 1943 року не викликає довіри з де-
кількох міркувань: по-перше, здоров’я хворих чи
фізично виснажених людей мали б поправляти у
місцевих лазаретах; по-друге, витрачати фінан-
сові ресурси, перевантажувати трафік залізнич-
них шляхів для того, щоб масово відправити на
лікування «неповноцінних» згідно нацистських
расових переконань людей додому в умовах під-
готовки до евакуації німецької армії у зв’язку з
наступом радянських військ восени 1943 року,
поголовну депортацію працездатного населення
з окупованих територій, не мало сенсу. Імовірно,
безнадійно хворих та виснажених людей відправ-
ляли на знищення у табори смерті, а решті при-
мусових працівників повідомляли, що їх колег
відправляють «на лікування додому». У будь-
якому випадку, перевірка такої інформації потре-
бує додаткових досліджень.
У приватній кореспонденції можна чимало
віднайти інформації про травматизм на виробниц-
тві, що супроводжували остарбайтерів під час
примусових робіт. Максютенко Ніна повідомляла
батькам, що їй два рази загрожувала смерть на по-
роховій фабриці Лібенау (Ostarbeiterlager Steyer-
berg über Stolzenau / Weser), коли її електрокар, на
якому вона розвозила їжу зіштовхнувся з іншою
машиною22. Гедьєнко Ольга (Lager Stadtgraben,
Göppingen / Wttbg.) описувала причину своєї
травми та умови перебування у лікарні: «…Доро-
генька моя рідненька мамочка я уже 1,5 місяць не
писала пісьма тому що я лежу зараз у городському
госпіталі місцяць. В мене болить права нога у
спупні на згибі дуже велика рана, що я вже більш
як місяць не встаю. Рвали груші і я впала з неї.
Мамочко, робили операцію мені зараз уже харашо
не плачте, не журіться за мною. Дасть бог здоровя
то можливо побачимось коли. Не думайте, що в
мене сурьозне, я скоро можливо видужаю… По-
стель пухка і біла. Їсти дуже і дуже хорошо…»23.
Сезонний підробіток «OSTів»
Окремим українцям щастило поліпшити
своє злиденне становище шляхом сезонного під-
робітку за межами табору у приватних господар-
ствах німецьких родин. Шевченко Олександр
(08.09.1943 р., Lager Ost BERKA / über Sonder-
hausen) писав невтішного листа батькам до села
Інгулка Привільнянського району (нині – Баш-
танський): «…міні нащо харчів трохи луче як у
33 року ну низнаю якдалі ну пока що пускають
до баура работать то споживаїмось, трохи ко-
лоски собіраімо, та варимо Кутю…»24. Ященко
20 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 6630.
21 Там само, спр. 4303.
22 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 243.
23 Там само, спр. 2306.
24 Там само, спр. 6841.
Григорій (Kleinitz, kreis
Grünberg) у вересні
1943 року заспокоював
родину: «…Я січас
проживаю дуже добре
хазяйка в мене як мати
рідна годує добре…
Мама пороблю я ще в
хазяїна 1 місяць і поїду
в лагер до хлопців на 5
місяців, а весною мене
возьме він обратно до
себе…»25.
Ті, хто вмів грати на музичних інструментах,
ставали у пригоді не тільки примусовим праців-
никам у вихідні дні, але могли заробити й на
шмат хліба на святкових заходах за межами та-
бору. Дібров Іван (Königsberg, Gemeinschaftslager
«Warthe») у серпні 1943 року надіслав фото ду-
хового оркестру з «остарбайтерів» та повідом-
ляв, що почалось трохи краще життя, бо грає на
трубі, що дозволяє трохи проганяти нудьгу26.
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції
приватних листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
143
25 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 7289; 7288.
26 Там само, спр. 6987.
Іван Дібров у складі духового оркестру. Кенігсберг, 1943 р.
Григорій Ященко, 1943 р.
Олександр Шевченко,
1943 р.
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
144
Допомога з дому
Свідченням скрутного становища значної
частини українських примусових працівників є
постійні прохання у листах надіслати продукти
харчування та одяг, а також інформація про ін-
тенсивність їх надходження. Олександра Ільяна
потрапила працювати на відому в Німеччині
фабрику з виробництва жувального тютюну
«G. A. Hanewacker» (Nordhousen / Narz,
Thüringen). З її листа від 26 серпня 1943 р. діз-
наємось: «…Мамочка
16.08 я получила 37
пос. сало, малай, се-
мечки, масло 2 короб.,
мамочка спасибо что
Вы так беспокоитесь
за меня, но все же я
никакого известия не
имею уже 3 месяца
по сегодняшний день.
Жизнь моя одинокая,
скучная. Мамочка вот
еще что не шлите мне
хлеб, у меня есть, нам
дают 300 гр. и я при-
выкла, я знаю что Вы сами не имеете. Мамочка
спасибо, спасибо за все, бог даст вернусь тогда
я Вам не дам в обиду никому…»27. У кореспон-
денції інших примусових працівників можемо
знайти й такий перелік отриманих речей та про-
дуктів: «…я все получила платя носочки семичек
бубки з абрикос и абрикоси, и цвиточки…»28.
Кардинально покращити матеріальне та хар-
чове забезпечення остарбайтерів не могли про-
дуктові та речові посилки через ряд обставин: їх
обмежена вага (250 гр.), хоч і дозволялось надси-
лати декілька штук за один раз; наявність дозволу
на надсилання родичами чи отримання власне
самими остарбайтерами таких посилок; стабільна
робота поштової мережі; скрутне матеріальне ста-
новище родин на окупованій території України.
Оплата праці та бартер
Опрацьована маса досліджуваних джерел
засвідчує, що зарплата остарбайтерів була в
межах 16–60 марок на місяць. Такий розмір кош-
тів не міг задовольнити необхідні потреби
людей через високі ціни, карткову систему отри-
мання більшості товарів у Німеччині. Виявлена
інформація дає уявлення про ціни на товари та
послуги: «10 марок за метр белого шелка»29,
«30 марок юбка»30, «8 марок хліб»31, «прино-
шене пальто демісезонне 75 марок»32, «жіночий
ручний годинник – 75 марок»33, «кожані ботінки
50 марок, костюм 60 марок»34, «8 пятиминутных
фото – 1 марка»35, «1 папироса – 1 марка»36, «ре-
монт жіночих туфель – 7–8 марок»37.
Вочевидь, що за таких умов з поміж приму-
сових працівників набув поширення бартер. Уні-
версальною твердою «валютою» у таборах став
тютюн, наявність якого дозволяла придбати до-
даткові продукти харчування, необхідні речі,
одяг чи взуття. Надсилання тютюну влаштову-
вало також і родини примусових працівників,
оскільки виростити його у домашніх умовах
було легше, ніж передавати інколи останні про-
дукти харчування чи одяг, який можна було об-
міняти в умовах дефіциту, тютюн підходив під
вагову категорію посилок, на відміну від продук-
тів не псувався швидко. Володимир Дорошенко
з австрійського міста Лінц (Lager 51, Linz
/ Donau) у вересні 1943 року повідомляв: «…
Живу пока нічого є вшо взуця і одіця у виходний
день двоє часів імєю одні ручні одні карманні.
а з чого це я все посправляв за табак. табак
тут стоїть на високому місці…»38. Про дефіцит
27 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 4127.
28 Там само, спр. 5185.
29 Там само, спр. 1382.
30 Там само, спр. 3343.
31 Там само, спр. 2727.
32 Там само, спр. 1138.
33 Там само, спр. 229.
34 Там само, спр. 6140.
35 Там само, спр. 3073.
36 Там само, спр. 6137.
37 Там само, спр. 4039.
38 Там само, спр. 2828.
Олександра Ільяна,
1943 р.
тютюну свідчать
численні пові-
домлення, з яких
також зрозуміло,
що «…навіть
німцям видають
по 3 папіроси на
один день…»39,
а примусові пра-
цівники з Укра -
їни отримують
«…20 гр. табака
и по пять сигарет
в неделю…»40.
Гаврилова Євдо-
кія (17.09.1943 р.,
Gemeinschaftsla-
ger «Hirtenweg»,
Osnabrüсk) про-
сила не надси-
лати посилки та повідомляла, що може сама себе
забезпечити потрібними речами: «...мама я
очень благодарю вам, т. Даши и Муси за посыл.,
но очень нехорошо что вы отрываете от себся
ведь вам трудней переживать это время. Я здесь
сама и для себя смогу достать что необходимое.
А так ж с харчей мне хватает. Мама я купила
себе туфли, парусовые в лагерфюр. А в том ла-
гере где я была я за отрез сица на платье и отрез
сатина на блузку, выменяла себе туфли прилич-
ные коженые на венском каблучку. Мама я по-
лучаю по 20–25–30 марок. Но мене до получке
нехватает. Я покупаю что могу, 8 марок хлеб в
другом лагере, а также в магазинах разную зе-
лень. но насчет фрукты трудней…»41. Проблему
придбання різних речей в умовах інфляції та
карткової системи описував Василь Лобанов-
ський (28.08.1943 р., Lager 57, Linz /Donau): «…
В городі можна достать картошки, огірків і раз-
ної зелені а такого остального нічого не доста-
ниш а тільки на купони, а купон за гроші не до-
станиш а тільки за табак бо грішми ніхто не
нуждаїтся….»42.
Досить часто у листах примусові працівники
не випадкового детально описували особливості
клімату регіону, до якого вони потрапили. Більше
щастило тим, хто потрапляв до місцевості з
м’який кліматом, що дозволяв легше пережити
зиму, не витрачати кошти на придбання теплого
одягу, та й у робочих цехах чи бараках було не
так холодно. Так, Сербіна Марія писала батькам
з Відня: «…Я живу постарому. Погоды хорошие
теплые… Одется во что есть, туфли тоже есть,
если бы эта зима была бы такой, как была про-
шлая, было бы очень хорошо…»43, «…в про-
шлую зиму ходила без головного убора…»44.
«…работа моя легкая и чистая,
и в теплом помещении…»
Трохи краще харчове забезпечення та легші
умови праці мали ті остарбайтери (особливо
жінки), які уникли праці на шкідливому чи тяж-
кому виробництві, потрапили до міських лаза-
ретів, будинків для догляду за людьми похилого
віку, працювали на табірних кухнях підприємств
та організацій, в офіцерських столових, ресто-
ранах чи готелях, працювали перекладачами,
займали низові керівні посади або були «кра-
щими на виробництві», у приватному та сіль-
ськогосподарському секторі та ін. Віра Куделя
потрапила до знаного в Німеччині центру для
догляду за людьми похилого віку «Egestorff-
Stiftung-Altenheim» (Osterholz-Tenever, Bremen)
у Бремені, де працювала на кухні з багатьма
українськими дівчатами: «…На другий день
ідем ми на роботу і ці дівчата вместі з нами вони
вже по году, по німецькі добре говорять вони в
нас за переводчиків, і поставили нас на кухню
так шо нам тут дуже добре, їсти є все і спать
комната красіва нас знаходиться 3 дівчат… Їсти
в нас є і досі сало і сухарі ми його вже не їмо бо
нам вдосталь всього. Ми гуляєм в саду коло
нашої кімнати. Природа мені дуже наравиця
красіво зелено…»45. Лук’яненко Євгенія у Дюс-
сельдорфі трудилася «на льотческій кухні»,
зранку прибирала у ресторані, а потім готувала
145
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
39 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 1913.
40 Там само, спр. 4395.
41 Там само, спр. 2727.
42 Там само, спр. 3021.
43 Там само, спр. 4659.
44 Там само, спр. 4669.
45 Там само, спр. 2026.
Володимир Дорошенко,
1943 р.
обід46. Махов Микола у Кенігсберзі («Warthe»
Lager, Königsberg), як один з кращих спеціаліс-
тів по табору, у складі 21 чоловіка отримав білу
білизну та мешкав в окремій кімнаті47. Требухіна
Олександра робила у жіночому таборі м. Оснаб-
рюк (Gemeinschaftslager Osnabrück-Süd, Lg 1)
разом з іноземними працівниками, їду отриму-
вала нарівні з голландцями, тому на їх заводі
було краще, ніж в інших місцях48. Капша Василь
працював у фірмі F. Göbber & Co. (Eystrup /
Weser), що з моменту заснування у 1888 році
Фрідріхом Гьоббером й донині займається пере-
робкою фруктів та ягід на варення, джеми та ін.
У листах повідомляв: «…Дорога моя мамаша
нам наш шеф фабрики построїв байрак для своїх
робочих нам тут луче нас мало барак здоровий
нас усього 20 чоловік 10 руських 10 поляків
усігда наволі кормлять харашо…»49. Посашкова
Мотрона (Мотя) разом з Галиною Безручко з
Єланецького району потрапили на фабрику з
виробництва дитячих іграшок у швабському
місті Гьоппінгені (Lager Glocke, Göppingen /
Württ). У листі у період з січня по травень 1943
року М. Посашкова повідомляла: «…работаем
на фабрике вместе з Галею дорогие папа ша и ма-
мочка работа моя легкая и чиста и в теплом
помещении… гулять ходим каждое воскресе-
нье…»50, «…кушаем 3 раза в день….»51, «…жа-
лованье нам прибавили получаю за 2 недели
23 марки на работе обращаются з нами дуже
добре уси женщины уважают нас…»52. Легші
умови праці мали й ті, хто працював у таборах
чоботарями53, ремонтували або шили одяг54. По-
рошина Таня працювала на ковбасному заводі
фірми Fritz Ahrberg у столиці сучасної федераль-
ної землі Нижня Саксонія у м. Ганновері (Han-
nover-Linden). У вересні 1943 року описувала
свій посилений раціон так: «…знаю хорошо что
и дома сейчас не добро мы хоть получаем 300
гр. хлеба печеного, хорошего как у нас был на
1,5 кг. У нас варят в понедельник суп с капустой
на другой день картошку и что небудь мясное
3-й день суп с морквой, 4-й картошка в мундерах
и подлива с гарчици 5-й день картошка, подлива
мясная, красная или белая или зеленая капуста
и суп редкий, в субботу суп все вместе квасоля
со стручками, морква, цветная, белая капуста,
горох, соленые огурцы вся сместь но все варят
укусное, жирное. Сначало было плохое но те-
перь привыкли ко всему. Часто варят кисель или
вареные яблоки или груши, сливы на второе
ложки по 3-ри часто жарят картошку с яйцами
до шпинату или до зеленой капусты. Шпинат это
такое зелень как щавель только не кислое…»55.
«У нас все здесь так тихо и спокойно,
что не верится даже, что война»
Частина документів певною мірою дисонує
з усталеною ще за радянських часів концепцією
про виключно негативний досвід та тяжкі умови
146
46 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 432.
47 Там само, спр. 4377.
48 Там само, спр. 427.
49 Там само, спр. 6091.
50 Там само, спр. 2474.
51 Там само, спр. 2478.
52 Там само, спр. 2475.
53 Там само, спр. 6137.
54 Там само, спр. 1091.
55 Там само, спр. 3151.
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
М. Посашкова з подругами, 1943 р.
всіх примусових працівників, адже деякі з них у
листах описують відносно нормальний режим
роботи в обставинах війни, людяне ставлення
деяких господарів, створення родин та народ-
ження дітей, плани на майбутнє, на світлинах
постають перед дослідниками усміхненими, з
«німецьким зачісками», «у костюмах», «ходять
у кіно», «п’ють пиво та сітро», «весело прово-
дять дозвілля у вихідні чи святкові дні», «засма-
гають на Дунаї», «захоплюються красою німець-
ких міст” та ін. Наприклад, сестри Олена та
Євгенія Панченко 24 вересня 1943 року писали
з тюрінгського міста Гера (Lager Dürrenebers -
dorferstraße, Gera) батькам до Миколаєва, пові-
домляючи про своє тихе та спокійне життя:
«…Живем по старому хорошо. Высылаем Вам
свои фото с прическами. Сейчас идет мелкий
дождь, пасмурно, а Женя тянет в кино. Сегодня
19.09. Воскресенье. Уже вечер. Я оканчиваю от-
крытку. Пришли из кино. Очень интересный
фильм «Смейся, паяц!». Дома часто передавали
такую оперу. Вчера ходили в город, фотографи-
ровались. В воскресенье открыты только кино.
У нас утром уже прохладно. Ходим на работу
уже в жакетах. Но днем бывает еще очень
жарко… У нас все здесь так тихо и спокойно,
что не верится даже, что война (если бы не га-
зеты, то можно было бы думать, что война такой
пустяк о котором не стоит думать)…»56. Маємо
й чимало схожих епістоляріїв з трудових таборів
Берліну. Ковальова Анна (18.08.1943 р., Geme-
inschaftslager (R Lager) «TURBO», Berlin) надси-
лала повідомлення на Снігурівщину: «…Я живу
на
старім місці, працюю на фабриці, де й раніше,
робота легка, за роботу мені тут дуже харашо!
як би це дома так. Їжа нам хароша, два рази у
день, суп засмажений, хороший. роблю я із 6 до
5 вечора. У суботу до обіду, в неділю вихідний,
коли празник, то не робимо. Все харашо, тіко
плохо, що я за вами поскучала не бачу вас.
Одежі в мене хватає і все є що хочете, не так,
як дома платя і юпка, а тут, що хоч тей є і наді-
вай, ми всі дівчата подоставали і платя хароші
і кофти, і юпки і туфлі. У неділю ходю в город
у парк, у кіно. На качелі катаюсь, все харашо,
весело проводу день. Як коли буває кому іме-
нини, то купляємо сітра, пива, вина і гуляємо,
як зможемо, у лагері три гармошки, у байраці
грають вечері, вечері весело гуляють всі, а
ранок, робота. Прошу вас не журіться за мною,
я живу харашо…»57.
Степаненко Марія
(Berlin-Lichtenberg
0,18), розповідаючи
про постійні авіа-
удари по місту та
необхідність пере-
бувати у бункерах,
надіслала гарні
фото, повідомляла:
«…живу я хорошо
и одежды много но
придеца продавать
бо мне тяжело но-
сить собою…»58.
З точки зору
дослідження інди-
відуального досвіду примусової праці досить
інформативними є листи Надії Ігнатенко (Os-
tarbeiterlager «Romeo», Wien ХХ/20), надісла-
них з Відня на Миколаївщину у період серпня-
вересня 1943 року. В одному з них міститься
цікаве фото, імовірно у компанії офіцера СС, а
у тексті листа повідомлялось: «…Мне посрав-
нению гораздо лучше, чем вам. Я имею очень
много свободного времени, хожу в кино, и во-
обще есть где и что посмотреть, а также хожу
на Дунай загорать….»59. Текст іншого повідом-
лення містив наступну інформацію: «…В мене
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
147
56 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 4530.
57 Там само, спр. 7039.
58 Там само, спр. 3263; 3262.
59 Там само, спр. 5187.
Марія Степаненко,
1943 р.
Олена та Євгенія Панченко, 1943 р.
все пока хорошо, так що за мене зовсім не бес-
покойтесь. Мені не приходиться так робить, як
прийшлось бідненькій Ірочці. Тоді було ха-
рашо, а тепер ще лучше… Тут урожай хорош.
Літо тут не буває таке жарке як у нас дома, а
зіма тепла. Я не можу успокоится, нащо я за-
брала теплі вещи. Нам в бараках часто делают
дезинфекцию от клопов…»60.
Безтурботними також виглядають окремі
повідомлення, надіслані з міста Вільгельмсха-
фен (20.09.1943 р., Ostarbeiterlager Mariensiel,
Wilhelmshaven): «…Ми живемо добре. Я роблю
на кухні, а Юра в городі при гаражі. Живемо
добре, п’ємо, гуляємо та Вас згадуємо, а ви про
нас уже й забули, мабуть... Вдівання є, взування
є, все є, тільки Вас нема…»61.
Як не парадоксально, незважаючи на війну,
тугу за Україною, для більшості остарбайтерів
примусова праця на території Третього рейху
була єдиним у житті досвідом виїзду за кордон,
тому зрозуміло, що інколи левову частину листа
займали захоплюючі описи невідомої до того
часу країни. Щербина Леонід у листі від
27.08.1943 року (Gemeinschaftslager «Warthe»,
Königsberg) ділився емоційними враженнями із
сестрою: «…Вы думаете что здесь нивсе растет
что на Украине, то насчатье мое пришлось уви-
дет, так как пощастило побывать за городом в
десяти километрах, кроме хороших лесов, еще
много есть и садов фрукты теже самые, что и в
нас, кроме абрикос видел какие здес ростуть
огурцы длиною в две четверти, помидоры
ростуть как в нас виноград каждый куст в от-
дельности. Фруктовые деревья растут не очень
большие. Но что еще мне нравица это белинькие
небольшие но двух этажные домики, потопаю-
щие влесах, всадах и вообще в зелени, что соз-
дают очень приятные живописные уголки, и еще
представ эта же картина стоит перед маленьким
озерком в котором видиш отражение такое же,
точно в зеркале…»62.
Наявна епістолярна спадщина остарбайтерів
дозволяє помітити різницю між умовами життя
і праці на великих об’єктах військо-промисло-
вого комплексу та повсякденним життям у
німецьких, австрійських та інших родинах.
Один з примусових працівників на прізвище
Маліков, який працював в австрійському місті
Кніттельфельд (Knittelfeld), у своєму листі роз-
повідав про ставлення його господаря до нього:
«…я жив-здоров живеця мені харашо, тільки
одно плохо шо скучаю дуже додому роботи
дужи багато ну привик то робиш цілий день і
начи не наробився робиш з 6 до і до девяті не-
діля виходной і получаєш 20 марок у місяць така
ставка дівчата получають 16 марок у місяць ну
міні хазяїн дає кождої неділі 5 марок на пиво на
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
148
Маліков (ім’я невідоме), 1943 р.
60 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 5186.
61 Там само, спр. 1437.
62 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 7283.
Фото 11. Надія Ігнатенко
(імовірно – ліворуч), 1943 р.
сітро і на кіно каждої неділі… справив мені кос-
тюм такий як і в його ботінки нові на неділю і для
роботи є добрі ботінки босий не ходю і ше хочу я
щоб він купив часи ну не знаю чи купи обуви
можна тут достать і одягу також …ну не так як
дома…»63. Іван Петренко працював у приватній
садибі на території німецької комуни Тіц (Titz) та
описував своє життя так: «…Мій хазяїн дав ще
сьогодні чисту рубашку на неділю і на роботу бо-
тики, такі як давн Вашіх на ж.д., істи харашо,
тільки робить треба добре, але це не біда. Гулять
у неділю можна в друге село, там збіраються ук-
раїнці. Тут села близько 3–4 км і село. І дороги
добрі, можна і в дощ велосипедом поїхать, і я
думаю сьогодні гулять велосипедом їхать…»64.
Автор свідомий того, що написання вище-
зазначених листів відбувалось в умовах жор-
сткого контролю відповідних нацистських
органів. Проте особливість цих документів
полягав тому, що їх зміст на момент створення
не залежав від радянської цензури. Люди могли
вільніше писати саме про позитивні речі, якщо
вони реально мали місце, наприклад: нормальні
відносини з «роботодавцями», «краще життя,
ніж вдома», захоплювання красою німецьких
міст чи досконалістю виробництва тощо. Зви-
чайно, окремі дослідники можуть критично за-
уважити, що, мовляв, більшість позивної інфор-
мації про своє становище – це лише евфемізми,
за допомогою яких примусові працівники нама-
гались описати своє злиденне життя. Проте, на
нашу думку, завдяки зазначеній особливості
вони значно відрізняються від інформативного
навантаження «фільтраційних справ», «опиту-
вальних листів» чи спогадів періоду 1945–1946
років, у яких люди, розуміючи небезпеку відвер-
тості з працівниками радянських контррозвіду-
вальних органів чи уповноважених, змушені
були розповідати виключно про негативний до-
свід перебування за кордоном.
Міжособистісні стосунки та шлюбні
відносини
Приватні листи слугують джерелом дослід-
ження міжособистісних відносин як між приму-
совими працівниками у трудових таборах, так із
членами родини, які залишились на території
окупованої Миколаївщини. Розставання між
молодими людьми чи подружніми парами бо-
ляче впливала на психологічний стан примусо-
вих працівників, які замість листів-підтримки
від рідних змушені були реагувати на їх рев-
нощі, образи, запевняти у подружній вірності
та ін. Сидоренко Лідія (10.08.1943 р., Gemein-
schaftslager (R Lager) «TURBO», Berlin) у
своєму листі писала: «…Здравствуй мой люби-
мый Владимир! Шлю тебе привет с горячим
поцелуем! Володя, ну ты мне скажи, сколько же
можно тебе писать? Дорогой Володичка, по-
верь мне, мой милый, что пишу безсчетную
откр. А ты мне пишешь что? Возможно откр.
не доходят. Скоро получишь. Ох! Мой дорого-
ценный друг, мне так стало тяжело и обидно,
что ты такое пишешь! В чем я виновна? Как
почитала твою откр., я плакала! Разве это
можно, разве я тебя забуду? О! Нет, не забыла
и не забуду! Пока буду жива. Володичка, ты в
моем сердце день и ночь, с головы не выхо-
дишь, каждую минуту я вспоминаю тебя! Так
что же еще тебе нада от меня? Как можно
больше любить, наверно никто так не сумеет,
как я. Только лишь не забывай меня! Володя,
поверь, клянусь тебе, живу только лишь для
тебя! Ну больше хватит, для тебя, я думаю по-
нятно самому. Не обижайся, как получишь эту
откр., то дай ответ…Живу хорошо, ничем не
нуждаюсь… А пока прощай. Жму крепко пра-
вую руку и целую много раз! Твой друг Лида…
(фото 5-минутное, шла с работы и мимоходом
сфотографировалась)…»65.
Численні епістолярії розкривають також і
деякі табуйовані теми: шлюб між примусовими
працівниками, народження дітей, інтимні відно-
сини. Мусимо не забувати, що переважна біль-
шість людей, які були депортовані на примусову
працю, – це молодь віком 17–30 років. Через
перебування в екстремальному вирі подій, в
умовах невиразного майбутнього примусові пра-
цівники жили нормальним людським життям в
усіх його проявах: створювали родини, народ-
жували дітей, «гуляли» та ін. У приватній корес-
понденції можемо знайти повідомлення про
те, що «…Клава Цурканова вийшла заміж за
Михайла Шполяренка Єланецького району село
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
149
63 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 6140.
64 Там само, спр. 319.
65 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 7202.
Свята та дозвілля
Попри невелику кількість збережених листів, да-
тованих груднем 1942 та першою половиною 1943
року, особливе зацікавлення у дослідників викликає
відображення у повідомленнях теми проведення до-
звілля та відзначення різних знаменних подій у житті
примусових працівників. З огляду на це, маємо лише
певне уявлення про особливості святкування ключо-
вих християнських свят, Нового року, днів народ-
ження та ін. Наприклад, примусові працівниці, які
працювали на кухні табору Штеєрберг порохового за-
воду Лібенау (Ostarbeiterlager Steyerberg über Stolze-
nau / Weser), так описували святкування Різдва: «…
Празнували рождество 4 дня заводи не робили і всі
дні грали по столових гармошки нам вихідного не-
було людям їсти давали на призник були подарки по
300 грам піченья і 4 дня на обід картошка…»70. У ко-
ротких повідомленнях зустрічаємо згадки про вша-
нування весняного циклу свят 1943 року: «…празну-
вали пасху 4 дня гуляли ниработали з 25 по 27...»71,
«… Празнували тройцю 3 дня…»72.
У більшості українських остарбайтерів щоден-
ний робочий день тривав 10–12 годин. Після роботи,
якщо в когось ще залишались сили та настрій, ро-
бітники мали право гуляти до 9-ї вечора. В суботу
працювали до 12-ї години, а вихідний припадав на
неділю. Люди гуртувалась та разом проводили до-
звілля як у таборах, так і в місті. Під час прогулянок
молодь намагалась сфотографуватись. Світлини є
цінним доповненням до тексту приватної кореспон-
денції примусових працівників та є унікальним істо-
ричним джерелом, що образно розкриває різні ас-
пекти їх життя, емоцій, зовнішнього фізичного
вигляду, наявного одягу, взуття, способи та місце
проведення дозвілля та ін.
Одними із способів відпочинку та розвіювання
туги були пісні, колективні танці під музичні інстру-
менти (гітари, баяни), що привозили з дому. Досить
популярними були прогулянки міськими вулицями
та парками, відвідування кінотеатрів, у сільській
місцевості – збори молоді у сусідніх селах, відстань
між якими була невелика, відвідування лісу для зби-
рання ягід, променаду і “не тільки” та ін. (див. фото).
Новояневка…»66, «…кузен одружився на по-
лячці…»67, «…всі 350 дівчат у таборі гуляють
з кавалєрами…»68 та ін.
Авторові вдалось віднайти унікальне
письмове та візуальне підтвердження народ-
ження дітей у наших земляків, які працю-
вали у приватній садибі J. Riedemam у місті
Ітерзен (Uetersen / Holstein). У своєму листі
Володимир і Наталя Троянівські сповіщали
своїх батьків у Новоодеському районі про
цю щасливу новину, а також про нові об-
новки: «…Тамарі сьогодні 4 м-ць вже все
їсть. Ми купили Володі харош костюм, часи
і трубу. Ми пока не голі і не голодні…»69.
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
150
66 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 318.
67 Там само, спр. 4399.
68 Там само, спр. 6619.
69 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 6019.
70 Там само, спр. 233.
71 Там само, спр. 2470.
72 Там само, спр. 269.
75 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 5249.
Володимир, Наталя і Тамара Троянівські,
1943 р.
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
151
Прогулянка українських примусових працівників. Гамбург, 1943 р.
Світлина з листа Іван Глухмана, (Ostarbeiterlager Moordam 101, Hamburg-Harburg)74
73 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 4039.
74 Там само, спр. 5760.
Танці у вихідний (святковий день). Ostarbeiterlager «Romeo», Wien ХХ/20, Відень 1943 р.
Світлина з листа Лілії Дубрової73
Інформативний потенціал світлин
Досліджувана автором колекція епістоляріїв
примусових працівників нараховує 266 фото та
географічно розподіляється наступним чином:
Німеччина – 196 світлин, Австрія – 49, Польща –
12, Естонія – 8, одне фото надіслане з пересиль-
ного табору м. Львова. За змістом і характером
об’єктів світлини остарбайтерів поділяються на
два види: подієві та портретні. Аналіз змісту
фотодокументів і текстової частини листів до-
зволяє умовно розділити всі світлини на де-
кілька типів за місцем створення: 1. Виготовлені
на біржах праці у місцях призначення (для доку-
ментів). 2. Зроблені у таборах фотографами, яких
спеціально запрошували на територію трудових
таборів для виготовлення колективних чи інди-
відуальних світлин. 3. Зроблені у вуличних фо-
токабінах для п’ятихвилинних знімків. 4. Ство-
рені у фотостудіях. 5. Виготовлені у приватних
садибах населення, у яких працювали «остар-
байтери». 6. Зроблені професійними фотогра-
фами на вулицях під час прогулянок примусових
працівників містом, парками та ін.
Чимало знайдених світлин дозволяють
встановити також їх авторство, оскільки на зво-
роті містять штампи з назвами та адресами фо-
тостудій, прізвищами фотомайстрів, у яких наші
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
152
Прогулянка
лісом.
Грос Ільзеде,
1943 р.
Світлина
з листа
Євгенії
Новоковської.
(Lager Für
Ostarbeiterinen
“Erika”, Groß I
lsede
(Hannover)75
Петро та Андрій Цуркани, 1943 р.
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції
приватних листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
153
76 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 3225.
77 Там само, спр. 2964.
78 Там само, спр. 5451.
79 Там само, спр. 2964.
земляки фотографувались у вільний від роботи
час. Наприклад, на звороті фото братів Петра та
Андрія Цурканів, надісланого з австрійського
села Міхельзаухен до села Пересадівка, містить
Віденську адресу: «FOTO HEINRICH UTTEN-
THALLER. WIEN, XVII. KALVARIENBERG-
GASSE, Nr. 65»76.
Одна з проблем, яку дозволяють вирішити
наявні світлини у листах, – це візуалізація та
ідентифікація автора листа як через одноосібну
фотографію, так і на колективній відповідно.
Наприклад, маємо два листа Качавської Марії
з північнонімецького міста Брауншвейг (Braun-
schweig), де на одному фото зображено три
жінки77, а на іншому – дві78. У першому листі
написано, що на світлині зображені «…Гладун
Марія, Марія Н. і я…» (тобто вона, М. Качав-
ська – автор)79. На обох фотографіях є дві й ті
самі жінки (у білому платті та у береті). Зрозу-
міло, що хтось з них є М. Качавська Але у
якому порядку потрібно починати візуальну
ідентифікацію? Зліва направо чи справа на-
ліво? Проте, віднайшовши світлину та лист
Гладун Марії, проаналізувавши зміст кореспон-
денції та фото графій усіх авторів, зрештою
стає зрозуміло, хто з них Качавська Марія, а
хто Гладун Марія.
М. Гладун (праворуч), 1943 р.
М. Качавська (праворуч),
М. Гладун (ліворуч),
1943 р.
М. Качавська (праворуч), 1943 р
Надзвичайно цінним історичним джерелом
є ті світлини, на яких зображено табірну терито-
рію, фрагменти бараків, будівель, робочий чи
святковий одяг людей та ін. У кінці серпня 1943
року Анна Дорошенко надіслала фотографію зі
своїм другом Анатолієм з Берліна (Lager № 400,
Berlin-Lichtenberg), на якій можна розгледіти
низькі дерев’яні бараки, огороджену колючим
дротом територію, де міститься щось схоже на
клумбу, на якій ростуть квіти, соняшники, мож-
ливо, якість овочі80.
Чимало приватних документів зафіксували
злочинну політику депортації та використання
нацистськими окупантами неповнолітніх укра-
їнських підлітків на примусових роботах або
батьків з маленькими дітьми. Свої 16 років мо-
лодь зустрічала у німецьких робочих таборах,
далеко від дому та своєї родини81.
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
154
80 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 4033.
81 Там само, спр. 5936.
Фото малолітніх примусових працівників з листа Анатолія Шуматія. Ганновер, 1943 р.
Анна Дорошенко
зі своїм другом Анатолієм,
1943 р..
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
155
82 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 1299.
83 Там само, спр. 5125.
84 Там само, спр. 4126.
85 Там само, спр. 4006.
86 Там само, спр. 3153.
87 Там само, спр. 4126.
Окремі унікальні фото відображають вико-
ристання праці українських підлітків 14-16 років
на підприємствах нижньосаксонського міста
Ганновер, нагрудні «OSTи», робочий спецодяг,
дерев’яні колодки на ногах замість взуття, пред-
ставників німецької адміністрації чи майстрів
(Lagergemeinschafts Hannover e.V., Mühlenberg
Ricklingen)82.
Кореспонденція остарбайтерів за період
літа–осені 1943 року рясніє повідомленнями про
наявність у таборах родин з маленькими діть -
ми83, інформацією про облави на окупованій те-
риторії України, поголовне вивезення населення
«…и детей до 30 года в Германию…»84.
Приватні листи та фото як ключ
до пошуку інформації про загиблих
чи «переміщених осіб»
Опрацьований автором корпус документів
містить важливі деталі для дослідження історії
примусової праці на окремо взятих військових чи
промислових об’єктах. Зокрема, це з’ясування
конкретних прізвищ і доль людей, що працювали
на різних об’єктах, але вижили та повернулись до
СРСР. Проте особливої уваги потребує дослід-
ження біографії тих осіб, які були фізично зни-
щені, загинули у Німеччині чи Австрії через тяжкі
умови примусової праці, під час дій союзницької
бомбардувальної авіації або не повернулись до
СРСР через власні політичні погляди і становлять
так звану категорію «переміщених осіб». Так, по-
рівнюючи прізвища авторів листів та наявні ар-
хівні файли на всіх репатріантів, що повернулись
до Миколаївської області, можна помітити велику
кількість людей, які, напевне, відсутні з вищезаз-
начених причин. Зусилля автора з перевірки ін-
формації про деяких авторів листів у наявних
фільтраційних справах, опитувальних листах,
спогадах показали перспективу проведення до-
сліджень за вищезазначеними аспектами. Дослід-
ники, які аналізували джерелознавчий потенціал
епістолярію «остарбайтерів», не звертали увагу,
що цей комплекс документів є ключем до пошуку
у вказаних автором напрямках.
Більшість трудових таборів для «східних
працівників» зосереджувалась у безпосередній
близькості до промислових об’єктів, тому дуже
потерпали від дій бомбардувальної британської
авіації чи інших союзників. Тема авіанальотів є
однією з магістральних тем листування. Доку-
менти свідчать, що після тяжкого робочого дня
люди не могли спокійно відпочити вночі, і це ще
більше виснажувало психічно та фізично й так
втомлених людей. Зрозуміло, що під час «кили-
мових бомбардувань» значна кількість житлових
бараків знищувалась разом з людьми, ніякої при-
томної статистики з цього приводу не існує. Ті,
хто вижили, залишалась на певний час без нор-
мальних умов існування. Результати таких на-
льотів часто описувалось відкрито. Діковський
Микола у серпні 1943 року з Гамбурга повідом-
ляв (Ostarbeiter-Gemeinschaftslager Hamburg 48):
«…За одну ночь половины Гамбурга не стало
если не больше также пострадали и мы во все
бараки были попадания зажигательных бомб но
только 3 сгорело в остальных мы успели ликви-
дировать огонь. Мой барак сгорел также. Когда
мы тушили огонь то прямо в комнату упал сби-
тый самолет и после этого уже ничего нельзя
было сделать…»85 (частина листа залита цензо-
рами фарбою – автор). Через цензурні правки
багато остарбайтерів повідомляли, що їх турбу-
ють «комарі» (літаки – автор)86 або прилітають
«летные птици»87, тому сплять неспокійно.
Динаміка змін у житті примусових
працівників
Листування примусових працівників дозво-
ляє простежити динаміку змін у житті людей, що
засвідчувала покращення або погіршення умов
роботи, харчування чи забезпечення одягом упро-
довж певного періоду. Одні остарбайтери пові-
домляли про нормальне становище одразу після
потрапляння до таборів, інші навпаки – одразу
було погано, а згодом життя покращувалось.
У таких листах з-поміж іншої інформації трапля-
ються цікаві дані про кількість примусових робіт-
ників у конкретному таборі та співвідношення за
статями. У листі Надії Дречко (30.08.1943 р.,
Lager Veronika, Unterwellenborn / b. Saalfeld-S) зна-
ходимо наступне: «…Я Вам писала, що мені ха-
рашо було. Ну зараз похужало, не знаю чому чи
тому, що тепер нас більше у лагері. То було у ла-
гері 40 дів. а тепер 150 хлопців було 600, а тепер
700…»88. Осіпов Іван (06.09.1943 р., Lager Donau,
Wien 141) повідомляв: «…утром суп в обед пер-
вое и второе вечером тоже суп хлеба 400 грам на
сутки но мы ище докупаем чичас. Много лучи чем
было сразу... я в суботу получил верхную рубаху
сподники и піджачок а севодня получил рабочий
костюм синий всо для работы а для виходного
сами купляем но одежа дорогі…»89.
Деякі епістолярії за період літа–осені 1943 ро -
ку вказують певне поліпшення не тільки у забез-
печенні, але й послаблення жорсткого контролю
за «східними працівниками», у результаті чого
згодом люди виходили у місто без наглядачів. На-
приклад, Озеров Іван (Gemeinschaftslager Kampstr.,
Büdelsdof ü. Rensburg) у липні 1943 року повідом-
ляв, що у місто виходять ще у супроводі: «…в нас
сечас пока стало хорошо харчи влучели. Воскри-
сеня нас водили в кино в город было звуковое
кино. После кина ведут до канала чтобы мы купа-
лись хто не хочит купаца то шеф загоняет всех
воду чтобы купалис. варят нам два раза вдень во-
беде и вечерам. А утром хлеба пайка и масла…»90.
Лист Полякова Фе-
дора (Hannover-N, Lager
Birke), надісланий у ве-
ресні 1943 року на Мико-
лаївщину, наскрізь про-
низаний нестримною
радістю: «Дорогія роди-
телі спешу сообщіть что
я жив здоров чего и вам
жилаю спешу сообщіть
свою радостною весть
09.09.1943 єто мой день
второго народження ве-
тоть день я вішол на
волю в городе в кіно до-
рогія я сій час вольний
как птіца я сійчас на всех неметких правах я по-
лучатиму гроші також в рівні з німецьким робіт-
ником я вже ниношу більше оста я неимею ніка-
кой одзнаки я імею право зайті в любоє
культурноє место самі пойміте я живу много
лучше чем дома я получаю сій час очінь хорошую
піщу…»91.
Аналіз приватних листів остарбайтерів за-
свідчує, що статус примусового працівника пев-
ною мірою залежав від того, яким чином вони по-
трапляли до Німеччини: добровільно, примусово
по мобілізації, депортовані з тюрьми чи та-
бору поліції безпеки та СД для цивільного насе-
лення за порушення окупаційного порядку та ін.
Гофман Генріх (09.09.1943 р., Lager Banterweg IV
hams IV/I) просив брата Йогана надіслати доку-
мент від коменданта, що він добровільно приїхав
до Німеччини92. Фролов Олексій (24.09.1943 р.,
Gemeinschaftslager der D.A.F., Durchgangslager des
Arb. Amte, Halle) турбувався про долю засудже-
ного дядька: «…Теперь только стало ясно за
дядю, очень не хорошо получилось, если бы он
знал мой адрес мы бы здесь списались, а так нет
возможности… Если дядя в Германии, то ему не
будет плохо. Я уже встречал здесь таких, в каком
положении находится дядя они сразу же перехо-
дят в цивильные и работают на равнее с другими.
Я здесь, в нашем лагере встретил одного с Нико-
лаева Гарбузенко, он знает Нюру невестку и [не-
розбірливо – автор]…, он до ареста работал в рес-
торане, а поэтому знает Нюру, а сейчас отправлен
на работу наравне с другими…»93.
Новини з дому
Листування з рідними було одним із основ-
них джерел, звідки остарбайтери дізнавались
про новини з життя рідних на Миколаївщині в
умовах нацистської окупації. Серед різноманіт-
них аспектів, що цікавили остарбайтерів, можна
згадати інформацію про мобілізацію молоді рід-
ного населеного пункту на роботу до Третього
рейху, врожай, стан приватного господарства та
відображення спроби німецької окупаційної ад-
міністрації провести запізнілу аграрну реформу
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
156
88 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 641.
89 Там само, спр. 3117.
90 Там само, спр. 6566.
91 Там само, спр. 7168; 7167.
92 Там само, спр. 1388.
93 Там само, спр. 4850.
Федір Поляков,
1943 р.
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
157
в умовах наступу радянських військ та ін. На-
приклад, з листів остарбайтерів зрозуміло, що
вони знають, що «у селах розпускають кол-
госпи»94, люди отримують «присадибні ді-
лянки»95, «…Батько ще поки вдома господарює,
будує свій млин, такий який був колись у старе
господарство…»96. У цьому контексті привертає
увагу листування між Вішул Ніною (Lager
Schützenhaus І, Stuttgart-Weil im Dorf) та її роди-
чами з села Білоусівка Вознесенського району. ЇЇ
уцілілі епістолярії (21 лист) є певною мірою
унікальними, оскільки відображають текст ко-
респонденції та змістові ланцюжки діалогу між
примусовою працівницею з Німеччини і її рід-
нею з окупованої території України. Родичі опи-
сували німецькі реформи у сільському господар-
стві, у результаті яких «ділять колгосп на дві
частини по групах”97, “у групах працює 7 госпо-
дарств»98; залучення молоді 1925 року до трудо-
вої повинності з ремонту доріг на окупованій те-
риторії99, депортацію молоді до Німеччини100;
кількість зерна, що отримували від «колгоспу»
на кожного працездатного члена родини (10 кг)
та утриманців (5 кг)101 та ін.
Для отримання різнопланової інформації ін-
коли примусові працівники просили надіслати
примірники місцевої преси: «…Дуже велике вам
спасибі за газети, я ніби получаю їх із редакції.
Так що я трохи можу орентіруватся поженіям
світу. І відно по всьому, що стан на сході неваж-
ний, як зрівняю із внутрішніми порядками. На-
приклад: суд за забій худоби, трудова мобіліза-
ція, урожай… культур і т.д. По моєму на Україні
занадто натягнуті віжці. Папаша! Остерігайтеся,
обминайте, всього додержуйтесь як можна того,
що вимагають, бо мені аж страшно читаючи
судові вироки...» (М. Шкуренко. 16.09.1943 р.,
Treubach über Donau)102. Важливим каналом от-
римання інформації про становище рідних в
умовах нацистської окупації були приватні роз-
мови із земляками з новоприбулих партій при-
мусових працівників, особливо у таборах масо-
вої локалізації українських остарбайтерів103.
Окремі епістолярії містять цікаву інформа-
цію, що відображає масштаби залучення приму-
сових працівників до економіки Третього рейху.
Фрося Мателовська (Neu Isenburg) у листі від
30.08.1943 р. повідомляла: «…бо тут людий
нашіх понад 3 міліона це Українців а поляків і
французів тоже багато…»104.
Подолання заборон у листуванні
Деякі остарбайтери намагались оминути
офіційно встановлені ліміти на листування та пе-
редавали листи чи фото у посилках, через пере-
кладачів табору105, які їхали у відпустку на
Миколаївщину. Більше можливостей було у по-
дружніх пар, які надсилали чотири листи на мі-
сяць, а не два, використовуючи спочатку ім’я чо-
ловіка, а потім дружини106. У такий спосіб їх
родичі отримували більше інформації. Наприк-
лад, лист з ім’ям адресанта Галини Гагаріної
(Ostarbeiter-Lager Erms, Dettingen bei Urach /
Württemberg) насправді написаний Анатолієм
Гагаріним та містить його фото107.
94 ДАМО, ф. р-2871, оп. 1, спр. 1092.
95 Там само, спр. 5840.
96 Там само, спр. 4987.
97 Там само, оп. 1, спр. 1885.
98 Там само, спр. 1884.
99 Там само.
100 Там само, спр. 1883.
101 Там само.
102 Там само, спр. 3355.
103 Там само, спр. 3458.
104 Там само, спр. 5875.
105 Там само, спр. 4561.
106 Там само, спр. 1912.
107 Там само, спр. 1913. Анатолій Гагарін, 1943 р.
Вибіркові дослідження
Цікавою деталлю є те, що у відповідній ар-
хівній колекції містяться листи від одних і тих
самих авторів у кількості 10, 20 і навіть 60 лис-
тів. Такі листи мають особливу цінність, ос-
кільки їх автори системно упродовж року і
більше описували все: умови проживання, оп-
лати, норми харчування, забезпечення одягом та
взуттям, кількість примусових працівників у та-
борі, їх стать, свої почуття, погоду та клімат та
ін. Дані листи стануть предметом нашого до-
слідження в окремих публікаціях.
Епістолярії “остарбайтерів” містять важливі
дані, що дозволяють вивчати процес зміни міс-
цевої топоніміки (урбаноніми), зокрема, пере-
йменування вулиць м. Миколаєва окупаційною
адміністрацією. У листах Миколи Махова
(Gemeinschaftslager «Warthe», Königsberg), надіс-
ланих Софії Маховій, вказувалась вулиця
Франко, 44 (вул. Московська)108, містилось про-
хання до дружини зайти на вулицю Рибну, 25
(вул. Чкалова)109 та передати рідні його знайо-
мого по табору певні відомості.
Перспективи міжнародної співпраці
Досліджуваний корпус документів не зали-
шить байдужими і зарубіжних дослідників,
оскільки окремі листівки чи фотографії, що
надсилались в Україну, зберегли зображення
різноманітних німецьких житлових будівель,
архітектурних споруд, оздоровчих комплексів
міст, що розташовувались на берегах Північ-
ного моря. Як відомо, саме вони стояли пер-
шими на шляху численних нальотів британ-
ської авіації і майже вщент були зруйновані за
період війни. Наприклад, збереглась чудова по-
штівка, на якій зображено міський басейн
(пляжну берегову зону) у місті Куксхафен
(Strandbad Cuxhaven)110.
Важливим аспектом як для українських, так
і закордонних дослідників є те, що архівна ко-
лекція містить цілі комплекси кореспонденції,
що надсилали примусові працівники з одного і
того ж табору, міста чи регіону. Епістолярії
дають можливість з’ясувати місце розташування
та назву табору, визначити житлові будівлі, де
компактно мешкало та працювало населення з
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
158
108 Там само, спр. 4375.
109 Там само, спр. 4395.
110 ДАМО, ф.р-2871, оп. 1, спр. 1529
Strandbad Cuxhaven
159
Миколаївщини, оскільки листи містять номери
бараків, відповідні штампи з назвами та адре-
сами підприємств, установ, організацій та ін.
Так, під час відвідування музею «Baracke Wilhel-
mine» у 2016 році у місті Шваневеде віднайдені
автором листи допомогли дирекції музею з’ясу-
вати місце розташування бараків у таборі «Хайд-
камп» (Heidcamp), у яких мешкало українське
населення. Це дозволило зрештою прояснити, у
якій частині табору компактно мешкали «остар-
байтери», а де знаходились «вестарбайтери».
Практика показує перспективу відбору
таких матеріалів для детального дослідження
різних аспектів повсякденного життя упродовж
визначеного періоду на якомусь конкретному
об’єкті на прикладі мікроісторій людей (часто
земляків з одного населеного пункту), які знахо-
дились в одному таборі чи навіть у бараці. Крім
того, СРСР у нацистській документації вказано
як країну походження для більшості примусових
працівників з України, а власне українців відне-
сено до «росіян» чи «радянської» національ-
ності. Через це у західних дослідників інколи
викликають проблеми з ідентифікацією людей,
вони не можуть встановити країну та регіон по-
ходження, національність примусових працівни-
ків, лише розуміють, що це «слов’яни».
Вищезазначені матеріали вже викликали за-
цікавленість в окремих дослідників, а також спе-
ціалізованих документальних центрів, меморі-
альних музеїв, що займаються дослідженням іс-
торії примусової праці часів Другої світової
війни на певних об’єктах військо-промислового
комплексу. Як приклад успішної взаємодії з ні-
мецькими колегами можна навести співпрацю з
Документаційним центром з вивчення історії по-
рохової фабрики Лібенау (Нижня Саксонія), Бре-
менським університетом та Бременським му-
зеєм-меморіалом «Бункер Валентин» (Denkort
Bunker Valentin). Зусилля автора дозволили
з’ясувати прізвища та скласти короткі біографії
десятків примусових працівників з Миколаїв-
щини, зокрема й жінок, які працювали на колиш-
ніх воєнних об’єктах Бремена та Лібенау. За ви-
словом зарубіжних колег-істориків, віднайдена
автором інформація доповнила їх знання з історії
примусової праці саме українського населення у
вказаних регіонах північної Німеччини. Пер-
План табору «Heidkamp»
(Шваневеде). Стрілкою
автором вказано місце
розташування бараків
№31–32, де мешкали
українські примусові
працівники.
З фондів музею
«Baracke Wilhelmine»
Директор музею «Baracke
Wilhelmine» Гаральд Гроте
(праворуч). Працівник музею
«Denkort Bunker Valentin»
Еліас Ангеле (ліворуч).
Фото А. Погорєлова
«Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…». Дослідницький потенціал колекції приватних
листів та світлин «остарбайтерів» у Державному архіві Миколаївської області
спективи таких пошуків автор окреслив у лекції
на базі Landeszentrale für politische Bildung (Bre-
men) під час візиту до міста у жовтні 2017 року.
У підсумку варто зазначити, що наявність
такої потужної епістолярної спадщини з оригі-
нальними світлинами – це перспективна база для
вивчення історії примусової праці населення
Миколаївщини не тільки на території Німеччини
та Австрії, але й інших європейських країн.
Матеріали листування містять детальну ретрос-
пективну інформацію, що дозволяє дослідити
особливості повсякденного життя остарбайтерів
на підприємствах військово-промислового ком-
плексу, в установах, організаціях, у приватних
господарствах населення країн, до яких були де-
портовані українці. Серед різних мікроісторичних
сюжетних ліній у приватній кореспонденції та
змісті світлин наших земляків можемо виокре-
мити основні елементи: процес депортації, види,
умови та тривалість праці, розмір її оплати, норми
харчування, наявність одягу, взуття, санітарно-гі-
гієнічні умови мешкання у таборах, зовнішній ви-
гляд бараків, особливості дозвілля та відпочинку,
відображення нацистської офіційної політики та
її зміни у ставленні до працівників «зі Сходу», ви-
користання дитячої праці, власні емоції людей, мі-
жособистісні та міжетнічні взаємини і фактори
вплину на них, стан здоров’я та ін.
Такі матеріали можуть бути використані для
публікації документальних збірок, підготовки
виставок у музеях-меморіалах тощо. Наявність
такої кількості неопублікованої кореспонденції
має спонукати до об’єднання зусиль українських
та зарубіжних вчених для дослідження цієї важ-
ливої для суспільства теми.
Подальшого висвітлення потребують такі
аспекти: вивчення історії примусової праці ук-
раїнського населення на окремих об’єктах вій-
ськово-промислового комплексу, в установах,
організаціях, зокрема, залучення неповнолітньої
молоді; на основі наявної колекції документів
виявлення людей, які не повернулись через вка-
зані у статті причини на Миколаївщину у про-
цесі репатріації; дослідження повсякденного
життя окремих остарбайтерів виключно на ос-
нові їх листування (містять до 60 епістоляріїв від
однієї персони); висвітлення особливостей про-
ведення дозвілля працівниками «зі Сходу» у
вихідні чи святкові дні та ін.
2 ’2019Анатолій Погорєлов К Р А Є З Н А В С Т В О
160
References
Chistova, B. E., & Chistov, K. V. (Comps.).
(1998). Preodolenie rabstva. Fol’klor i yazyk ostarbaj-
terov. 1942-1944 gg. Moskva: Zven’ya. [in Russian].
Chyrkova, M. (2013). Pryvatne lystuvannia iak
dzherelo z istorii zhyttia tsyvil’noho naselennia pe-
riodu tymchasovoi natsysts’koi okupatsii (na prykladi
Poltavschyny). Kraieznavstvo. Naukovyj zhurnal,
3 (84), 124–132. [in Ukrainian].
Garazha, N. A. (2016). Pis’ma ostarbajterov kak
istochnik mikrosocial’noj istorii i istorii povsednev-
nosti Velikoj Otechestvennoj vojny (na materialax kol-
lekcii pisem ostarbajterov v fondax gosudarstvennogo
arxiva Respubliki Krym). Gumanitarnye i yuridiches-
kie issledovaniya, 4, 24–30. [in Russian].
Marmilova, O. S. (2017). Dzherela do vyvchennia
istorii ostarbajteriv z Donechchyny. (Candidate’s the-
sis). Vinnytsia. [in Ukrainian].
Medchuk, M. Z. (2005). Z lystiv ta spohadiv pry-
musovykh robitnykiv Tret’oho rejkhu (za fondamy
Derzharkhivu Mykolaivs’koi oblasti). Arkhivy
Ukrainy. Naukovo-praktychnyj zhurnal, 1–3 (256),
418–425. [in Ukrainian].
Meliakov, A. V. (2003). Masovi dzherela z istorii
deportatsii tsyvil’noho naselennia Kharkivschyny do
Nimechchyny v period 1941–1943 rr. (Candidate’s the-
sis). Kharkiv. [in Ukrainian].
Nesterenko, L. (2016). Epistoliarij ostarbajteriv
iak dzherelo vyvchennia povsiakdennoho zhyttia uk-
raintsiv na terytorii Tret’oho Rejkhu v roky Druhoi
svitovoi vijny (na prykladi Sribnians’koho rajonu
Chernihivs’koi oblasti). Siverians’kyj litopys, 4, 116–
136. [in Ukrainian].
Pastushenko, T. V. (2002). Lysty iak dzherelo vy-
vchennia problemy ukrains’kykh «ostarbajteriv» pe-
riodu Druhoi svitovoi vijny. Storinky voiennoi istorii
Ukrainy. Zb. nauk. Statej, 6, 70–76. [in Ukrainian].
Shytiuk, M. M. (2004). Ostarbajtery. In M. M. Shy-
tiuk (Ed). Mykolaivschyna v roky Velykoi Vitchyznia-
noi vijny: 1941–1944 rr. (Do 60-richia vyzvolennia ob-
lasti vid nimets’ko-rumuns’kykh okupantiv)
(pp. 335–354). Mykolaiv: Kvit. [in Ukrainian].
Terianyk, M. O. (2018). Lysty z mynuloho (Iz lys-
tiv zhytelia sela Halitsynove Oleleksandra Selivanova
do svoiei sestry Fekly Selivanovoi pid chas perebu-
vannia na prymusovij roboti v Nimechchyni). Knyha
Pam’iati Ukrainy: Mykolaivs’ka obl. (Vol. 16,
pp. 132–139). Mykolaiv: Ilion. [in Ukrainian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169708 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:39:08Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Погорєлов, А. 2020-06-22T08:37:48Z 2020-06-22T08:37:48Z 2019 "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області / А. Погорєлов // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 136-160. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169708 94:314.151.3:394.92(054.74)(477.73)“1939/1945” Проаналізовано інформативний потенціал приватної кореспонденції та світлин примусових працівників з Миколаївщини, визначено перспективу використання цих джерел для дослідження історії їх повсякденного життя на території Третього рейху та окупованої Європи під час Другої світової війни. Підкреслено, що епістолярна спадщина та фотодокументи «остарбайтерів» з колекції Державного архіву Миколаївської області вперше стали предметом джерелознавчих досліджень. З'ясовано, що матеріали листування містять детальну ретроспективну інформацію, що дозволяє дослідити особливості примусової праці «східних робітників» на об'єктах військово-промислового комплексу, в державних установах та організаціях, у приватних господарствах населення країн, до яких було депортовано цивільне населення з досліджуваного регіону. To analyze the topic of Ukrainian people’s everyday life in the conditions of forced labor in the Third Reich and the occupied European countries, the fundamental attention should be paid to analysis and introduction of regional complexes of personal documents into scientific use. A special place among them belongs to private letters and photographs, sent by «Ostarbeiters» from labor camps to their relatives or acquaintances to the Mykolaiv oblast. Such documents for decades have remained uninvestigated and unpublished in their original form up to now due to legislative restrictions, most of which expired in 2018. The article analyzes the informative potential of the private correspondence and photographs of forced laborers from the Mykolaiv oblast and emphasizes that the epistolary heritage and photographic documents of «Ostarbeiters» from the collection of the State Archives of the Mykolaiv oblast became the subject of the source study research for the first time. It is concluded that the availability of such powerful epistolary heritage with the original photographs is a promising basis for studying the history of forced labor of the Mykolaiv oblast population not only in Germany and Austria, but also in other European countries. The materials of the correspondence contain detailed retrospective information that allows investigating the peculiarities of Ostarbeiters’ everyday life at the militaryindustrial complex enterprises, institutions, organizations, and private farms of the population of the countries to which Ukrainians were deported. Among the various microhistorical storylines in private correspondence and the content of the photographs of our compatriots, we can distinguish the main elements: the process of deportation, the types, conditions and duration of work, the size of payment for work, the standards of food, the availability of clothing, footwear, hygiene and sanitary conditions of residence in camps, the exterior of barracks, the features of leisure and recreation, the representation of the Nazi official policy and its changes in relation to laborers «from the East», the use of child labor, emotions of people, interpersonal and interethnic relations and factors affecting them, health condition and others. Дослідження здійснювалось за підтримки CIUS у рамках грантової програми «Research Grants in Ukrainian and Ukrainian Canadian Studies in the Humanities and Social sciences, Law, Education and Library Sciences 2016–2017». uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області «Take a letter for my mother to Ukraine...». Historical value of private letters collection and photos of «ostarbeiters» in the State Archives of Mykolaiv region Article published earlier |
| spellingShingle | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області Погорєлов, А. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області |
| title_alt | «Take a letter for my mother to Ukraine...». Historical value of private letters collection and photos of «ostarbeiters» in the State Archives of Mykolaiv region |
| title_full | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області |
| title_fullStr | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області |
| title_full_unstemmed | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області |
| title_short | "Віднесіть на Україну моїй мамочці листа…". Дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у Державному архіві Миколаївської області |
| title_sort | "віднесіть на україну моїй мамочці листа…". дослідницький потенціал колекції приватних листів та світлин "остарбайтерів" у державному архіві миколаївської області |
| topic | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169708 |
| work_keys_str_mv | AT pogorêlova vídnesítʹnaukraínumoíimamočcílistadoslídnicʹkiipotencíalkolekcííprivatnihlistívtasvítlinostarbaiterívuderžavnomuarhívímikolaívsʹkoíoblastí AT pogorêlova takealetterformymothertoukrainehistoricalvalueofprivateletterscollectionandphotosofostarbeitersinthestatearchivesofmykolaivregion |