Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.)
У статті розглядається політична та державна діяльність Бориса Миколайовича Мартоса (20.05.1879 – 19.09.1977) в контексті його участі в демократизації українського суспільства та боротьби за незалежність України після падіння царату. Висвітлюється його участь у становленні Української Центральної...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2019 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169728 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) / В. Рекрут // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 63-75. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859706805377040384 |
|---|---|
| author | Рекрут, В. |
| author_facet | Рекрут, В. |
| citation_txt | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) / В. Рекрут // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 63-75. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті розглядається політична та державна діяльність Бориса Миколайовича Мартоса
(20.05.1879 – 19.09.1977) в контексті його участі в демократизації українського суспільства та
боротьби за незалежність України після падіння царату. Висвітлюється його участь у становленні
Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, а також аналізується склад політичних партій УЦР та визначається місце УСДРП в розподілі керівних посад у структурі Ради. Окремо
розглядається внесок Б. Мартоса у запровадження земельної реформи та розробку законодавчої бази
для справедливого розподілу земельних ресурсів України.
Також висвітлюється діяльність Б. Мартоса на посадах діючих урядів Директорії УНР, зокрема на
чолі Ради народних міністрів та міністра фінансів РНМ протягом грудня 1918 – листопада 1919 рр.
Аналізуються заходи Б. Мартоса щодо налагодження діяльності фінансової системи УНР, друкування
українських грошей, матеріально-технічного постачання армії та створення законодавчої бази для продовольчого й товарного забезпечення населення України. Звертається увага на причини відставки Б. Мартоса з посади прем'єр-міністра уряду УНР.
The article examines the political and state activities of BorysMykolayovych Martos (20.05.1879 –
19.09.1977) in the context of his participation in the democratization of Ukrainian society and the struggle for
Ukraine’s independence after the fall of the Russian Empire.His participation in the formation of the Central
Council of Ukraine and its General Secretariat is highlighted, and the composition of the political parties of
the Central Council of Ukraine is analyzed, and the place of the Ukrainian Social Democratic Labor Partyin
the distribution of leadership positions within the Council structure is determined.The contribution of B. Martos
to the implementation of land reform and the development of a legislative framework for the equitable distribution
of land resources of Ukraine are considered as well.
The work of B. Martos inthe Government of the Directory of the Ukrainian People’s Republic, in particular
as the head of the Council of People’s Ministers and as Minister of Finance of the Council of People’s Ministers
during December 1918 – November 1919.Actions of B. Martos concerning the establishment of the financial system
of the Ukrainian People’s Republic, the printing of Ukrainian money, the logistical supply of the army and the creation
of a legislative framework for food and commodity provision of the population of Ukraine are analyzed.
Reasons for the resignation of B. Martos from the position of prime minister of the Government of the
Ukrainian People’s Republic are brought to attention.
|
| first_indexed | 2025-12-01T02:36:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
63
УДК339.16.012.34-057.44Мартос(045)
Н56
Валерій Рекрут (м. Київ)
кандидат історичних наук
Е-mail: tur-ker@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0638-6886
Політична та державна діяльність Бориса Мартоса
в роки Української революції (1917-1921 рр.)
У статті розглядається політична та державна діяльність Бориса Миколайовича Мартоса
(20.05.1879 – 19.09.1977) в контексті його участі в демократизації українського суспільства та
боротьби за незалежність України після падіння царату. Висвітлюється його участь у становленні
Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, а також аналізується склад політич-
них партій УЦР та визначається місце УСДРП в розподілі керівних посад у структурі Ради. Окремо
розглядається внесок Б. Мартоса у запровадження земельної реформи та розробку законодавчої бази
для справедливого розподілу земельних ресурсів України.
Також висвітлюється діяльність Б. Мартоса на посадах діючих урядів Директорії УНР, зокрема на
чолі Ради народних міністрів та міністра фінансів РНМ протягом грудня 1918 – листопада 1919 рр.
Аналізуються заходи Б. Мартоса щодо налагодження діяльності фінансової системи УНР, друкування
українських грошей, матеріально-технічного постачання армії та створення законодавчої бази для
продовольчого й товарного забезпечення населення України. Звертається увага на причини відставки
Б. Мартоса з посади прем’єр-міністра уряду УНР.
Ключові слова: Борис Миколайович Мартос, Українська Центральна Рада, Генеральне секретар-
ство земельних справ, Українська соціал-демократична робітнича партія, Директорія та РНМ УНР,
продовольче і товарне забезпечення, протистояння між урядом Б. Мартоса та керівництвом ЗОУНР.
Valerii Rekrut
Candidate of Historic Sciences
Е-mail:tur-ker@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0638-6886
Political and state activities of Borys Martos in the years
of Ukrainian revolution (1917-1921)
The article examines the political and state activities of BorysMykolayovych Martos (20.05.1879 –
19.09.1977) in the context of his participation in the democratization of Ukrainian society and the struggle for
Ukraine’s independence after the fall of the Russian Empire.His participation in the formation of the Central
Council of Ukraine and its General Secretariat is highlighted, and the composition of the political parties of
the Central Council of Ukraine is analyzed, and the place of the Ukrainian Social Democratic Labor Partyin
the distribution of leadership positions within the Council structure is determined.The contribution of B. Martos
to the implementation of land reform and the development of a legislative framework for the equitable distri-
bution of land resources of Ukraine are considered as well.
The work of B. Martos inthe Government of the Directory of the Ukrainian People’s Republic, in particular
as the head of the Council of People’s Ministers and as Minister of Finance of the Council of People’s Ministers
during December 1918 – November 1919.Actions of B. Martos concerning the establishment of the financial system
of the Ukrainian People’s Republic, the printing of Ukrainian money, the logistical supply of the army and the cre-
ation of a legislative framework for food and commodity provision of the population of Ukraine are analyzed.
Reasons for the resignation of B. Martos from the position of prime minister of the Government of the
Ukrainian People’s Republic are brought to attention.
Key words: BorysMykolayovych Martos, Central Council of Ukraine, General secretary of land affairs,Ukrain-
ian Social Democratic Labor Party, Directorate of Ukraine and Council of People’s Ministers, food and commodity
provision, confrontation between B. Martosgovernment and leadership of West Ukrainian People’s Republic.
64
3’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О
1 Аліман М. Борис Мартос / Полтавська Петлюріана. Число 4. Матеріали П’ятих Петлюрівських читань,
проведених у Полтаві 25 травня 2001 року. Полтава, 2001. С. 107-128.
2 Витанович І. Історія українського кооперативного руху / Ілля Витанович. Нью-Йорк : Товариство
українських кооператорів. (ТУК), 1964. 624 с.
3 Біда М. Проф. Борис Мик. Мартос: політик, учений і громадський діяч // Український історик. Нью-
Йорк – Торонто – Мюнхен, 1977. № 3-4 (55-56). Рік ХІV. С. 100-105.
4 Качор А. Борис Мартос. Коротка розвідка його науково-економічної, політичної і загально-громадської
праці. — Вінніпег, 1977. – 32 с.
5 Нестуля О.О. Борис Мартос і кооперація: монографія. У 2 кн. Кн. 1. Кооперативна діяльність Б. Мартоса /
О.О. Нестуля, М.В. Аліман; за ред. О.О. Нестулі. – Полтава: ПУЕТ, 2017. 233 с.; Нестуля О.О. Борис Мартос і
кооперація: монографія. У 2 кн. Кн. 2. Б. Мартос про кооперацію і кооператорів / О.О. Нестуля, М.В. Аліман; за
ред. О.О. Нестулі. – Полтава: ПУЕТ, 2018. – 245 с.; Аліман М.В. Організація й модернізація зібрань у праці Бориса
Мартоса / М.В. Аліман, О.О. Нестуля, С.І. Нестуля: за заг. ред. О.О. Нестулі. Полтава: ПУЕТ, 2018. 194 с.
6 Див. Нестуля О.О. Борис Мартос і кооперація: монографія. У 2 кн. Кн. 1. Кооперативна діяльність Б.
Мартоса / О.О. Нестуля, М.В. Аліман; за ред. О.О. Нестулі. Полтава: ПУЕТ, 2017. С. 148, 157-159.
7 Теорія та історія кооперації: підручник / С.Д. Гелей, Р.Я. Пастушенко. Київ : Знання, 2006. 513 с.
8 Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.) / В.І. Ма-
рочко. Київ, 1995. 224 с.
9 Половець В.М. Історія кооперації Лівобережної України / В.М. Половець. Чернігів : Пр-віта, 2002. 266 с.
10 Рекрут В.П. «З людьми і для людей...» (Дмитро Маркович в українському національно- визвольному
русі: кінець ХIХ – початок ХХ ст.). / В.П. Рекрут. Вінниця : ПП Балюк, 2006. 408 с.; іл.
11 Фареній І.М. «Національний український трест»: споживча кооперація України в роки революції та
громадянської війни (1917-1920) / І.А. Фареній. Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С.Г., 2014. 164 с.
У сучасній історичній науці широко пред-
ставлені дослідження про участь в Українській
революції 1917-1921 рр. відомих діячів, які обій-
мали провідні посадив діючих на той час інсти-
туціях Української Народної Республіки. Однак,
з-поміж них ще залишається малодослідженою
діяльність окремих постатей, які також відігра-
вали важливу політичну й економічну роль у
тогочасних революційних подіях. На наше пере-
конання, до таких, несправедливо забутих дер-
жавних мужів Української революції, відно-
ситься Борис Миколайович Мартос – фундатор
українського кооперативного руху, член УЦР і
Малої Ради, Генеральний секретар земельних
справ, міністр продовольчих справ та Голова
Ради міністрів й одночасно очільник міністер-
ства фінансів УНР, видатний науковець та гро-
мадсько-політичний діяч1.
Відомо, що на початку 1920 р. Б. Мартос
вимушений був покинути територію України.
Тому в радянській історіографії він потрапив у
число діячів, висвітлення громадсько-політичної
та державної діяльності яких було заборонено.
Однак, перебуваючи в еміграції в країнах Захід-
ної Європи і США, він став одним із провідних
діячів національної кооперації, виступив органі-
затором освіти громадян України, які покинули
рідний край та намагалися влаштувати там своє
життя. Саме на еміграції Б. Мартос проявив себе
як знаний науковець, дослідник історичного по-
ступу кооперації та розробник науково-теоре-
тичних засад кооперативного руху. Його того-
часну багатовекторну діяльність висвітлювали
І. Витанович2, М. Біда3, А. Качор4 та ін.
У роки незалежності України життя та діяль -
ність Б. Мартоса стали об’єктом досліджень
вітчизняних вчених та краєзнавців. Значний
обсяг маловідомої інформації про його здобутки
привнесли в науковий обіг полтавські вчені
О. Нестуля, М. Аліман, Т. Оніпко, В. Ревегук та
ін. Зокрема, протягом 2017-2018 рр. під загаль-
ною редакцією професора О. Нестулі вийшли
друком монографія в 2-х книгах «Борис Мар-
тос і кооперація» та побачила світ цікава роз-
відка «Організація й модернізація зібрань у
праці Бориса Мартоса»5. Значний внесок в іс-
торіографію здійснив відомий дослідник ко -
оперативного руху М. Аліман, який висвітлив
діяльність видатного полтавчанина у близько
30 публікаціях6.
Кооперативна та освітня діяльність Б. Мар-
тоса частково розглядалася в дослідженнях
С. Гелея7, В. Марочко8, В. Половця9, В. Рек-
рута10, І. Фаренія11 та ін.
Політична та державна діяльність Бориса Мартоса
в роки Української революції (1917–1921 рр.)
65
12 ЦДАВО України, ф. 4036, оп. 1, спр. 11, арк. 1.
13 Мартос Б. Перші кроки Центральної Ради/ Борис, Мартос // Визвольний здвиг України. Нью-Йорк –
Париж – Сідней – Торонто, 1989. 320 с.
14 Ревегук В. Полтавщина в перший рік української революції / Віктор, Ревегук. Полтава, 2007. 186 с.
15 Мартос Б. Перші кроки Центральної Ради… С. 34.
16 Там само.
17 Ревегук В.Я. Селянство Полтавщини в добу Української революції 1917-1921 рр. Полтава : Полтавський
літератор, 2017. С. 40.
З відомих причин його політична й держав-
ницька діяльність протягом зазначеного пе-
ріоду висвітлювалася фрагментарно й тому на
сучасному етапі вивчення історії України
дослідження у цьому напрямку не втрачають
своєї актуальності. Враховуючи існуючі прога-
лини в історіо графії про Б. Мартоса, бачиться
доцільним розглянути його участь у громад-
сько-політичних заходах, які відбувалися про-
тягом 1917-1920 рр. в Україні, та проаналізу-
вати його внесок у розбудову української
державності на відповідальних посадах в ін-
ституціях УНР та Директорії УНР.
Відтак, революційні події в Петрограді кін -
ця лютого – початку березня 1917 р. привнесли
у поглинуте війною рутинне життя Російської
імперії довгоочікувані сподівання на глибокі де-
мократичні зміни тогочасного суспільного ладу.
Зречення імператора Миколи ІІ й оголошення
свободи слова і зібрань та легалізація діяльності
політичних організацій сколихнули громадськість
України й відкрили шлях до соціального та на-
ціонального визволення. «Рік 1917-й в житті
українського народу.., – зазначав згодом Б. Мар-
тос, – залишився назавжди в пам’яті, як рік
героїчного здвигу, рік напруження всіх націо-
нальних сил, рік величезної творчої роботи в усіх
галузях політичного й культурного життя»12.
Дійсно, вже 4/17 березня в Україні постала нова
політична структура – Українська Центральна
Рада, яка стала організаційним центром, навколо
якого відбувалося гуртування національних сил
українського народу13.
Інформація про події в Петрограді швидко
надійшла до провінційної Полтави. Зразу ж,
28 лютого відбулося розширене засідання гу-
бернської земської управи, на яке, крім членів
земського зібрання були запрошені знані в місті
й губернії люди, громадські і політичні діячі, у
тому Б. Мартос. Всі присутні на зібранні одно -
стайно закликали до підтримки Тимчасового
уряду14. Зразу ж місцеві осередки політичних
партій активно включилися до формування
комітетів громадських організацій, яким при-
значалосябрати участь у запровадженні інсти-
туту губернських та повітових комісарів і гро-
мадських виконавчих комітетів (далі: ГВК) як
повноважних представників влади Тимчасового
уряду.
Б. Мартос із величезним піднесенням зу -
стрів події весни 1917 р. Обіймаючи у той час
посаду інспектора кооперації Полтавського
губернського земства, він без вагань долучився
до громадсько-політичного життя Полтав-
щини15. За його спогадами, брав активну участь
у формуванні органів місцевої владиі став єди-
ним українцем у числі членів Полтавського
ГВК16. Одним із перших патріотів Б. Мартос
увійшов до складу комісії з 10 осіб (В. Андрієв-
ський, Г. Коваленко, М. Токаревський, В. Щер -
баківський та ін.), які організували заходи щодо
поширення інформації серед населення про де-
мократичні зміни, здобуті внаслідок Лютневої
революції. Маститі лектори, проводячи на те-
ренах губернії агітаційно-роз’яснювальну ро-
боту, звертали увагу громадян на нові можли-
вості щодо демократизації органів місцевого
самоврядування. Особливою темою в їхніх
доповідях були роз’яснення про перспективу
України щодо здобуття автономії в складі
Російської держави17.
Включившись у роботу щодо підбору кадрів
для формування оновлених органів управління
в губернії, Б. Мартос зіткнувся із глобальною
проблемою, яка, власне, протягом 1917-1921 рр.
стала визначальною у розбудові національно-ви-
звольних змагань українського народу. У праці
«Перший Універсал Української Центральної
Ради» Б. Мартос константував про катастро-
фічну відсутність людей, підготовлених до полі-
тичної або громадської діяльності. За повідом-
ленням автора, коли треба було виставити для
«демократизації органів місцевого самовряду-
вання» у Полтавську губернську земську управу
66
2 ’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О
18 Мартос Б. Перший Універсал Української центральної Ради / Б. Мартос // Золоті роковини. До
50-річчя великої Української державності. 1917-1967. Календар-альманах Українського Народного союзу на
67 рік. Джерсі Сіті. – Нью-Йорк : Видавництво «Свобода».С. 22–24.
19 Нестуля О.О. Борис Мартос і кооперація: монографія. У 2 кн. Кн. 1. Кооперативна діяльність Б. Мар-
тоса / О.О. Нестуля, М.В. Аліман; за ред. О.О. Нестулі. Полтава: ПУЕТ, 2017. С.61.
20 П’ятаченко Г.О. Кравченко В.І., Кухарець Л.В. Міністри фінансів України. 1917-1998. Короткі біографії
/ Г.О. П’ятаченко, В.І. Кравченко, Л.В. Кухарець. Київ: АТ «Книга», 1998. С. 51.
21 Дорошенко Д.І. Історія України, 1917-1923. В 2-х т.: Документально-наукове видання / Упоряд.: К.Ю.
Галушко. К. : Темпора, 2002. С. 77.
22 Мартос Б. Перші кроки Центральної Ради… С. 51.
23 Всеукраїнський селянський з’їзд // Робітнича газета. 1917. №№ 48, 51, 53.
24 Пьєр. Всеукраїнський селянський з’їзд у Київі / Пьєр // Робітнича газета. 1917. № 52.
25 Осташко Т.С. Мартос Борис Миколайович // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А.
Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. К. : В-во «Наукова думка», 2009. 790 с.: іл.
та інші органи самоврядування в загальній кіль-
кості близько 40 кандидатів, то «…серед україн-
ців ми не змогли знайти й п’ятьох»18.
Як виявилось, кадрова проблема охопила на-
віть новостворену УЦР. На звернення Б. Мартоса
про надання відповідної допомоги, голова УЦР
М. Грушевський промовив таке: «Не тільки не
можемо вам дати нікого, але й вас реквізуємо,
бо у нас не вистачає людей»19. Щойно обраний
голова Генерального Секретаріату (ГС) В. Вин-
ниченко, зустрівшись із Б. Мартосом, заявляв,
що за відсутності фахівців він сам не може сфор-
мувати склад ГС та запропонував Борису Мико-
лайовичу очолити Генеральне секретарство про-
довольчих справ. Власне, згодом так і сталося.
Але Б. Мартосу вже обійняв посаду Генераль-
ного секретаря земельних справ УЦР20.
Численні зустрічі із мешканцями Полтав-
щини показали, що гасло «землі і волі» було ви-
значальним для селянства, які разом з іншими
соціальними прошарками краю прагнули до наці -
онального самовизначення українського народу.
Закономірним завершенням активного хлібороб-
ського руху став Всеукраїнський селянський
з’їзд, який проходив з 28 травня по 2 червня
1917 р. в м. Києві за участю близько 2200 учас-
ників21. Учасник тих подій Б. Мартос повідом-
ляв про іншу кількість прибулих на зібрання.
Зокрема він наголошував, що делегатів було
близько 3000 чол., з яких 1,5 тис. осіб мали ви-
рішальний голос, а інші брали участь як посланці
волосних сходів. Останні після повернення з
Києва мали на зібраннях сельчан детально пові-
домити про перебіг подій та ухвалені рішення
на з’їзді22. За пропозицією оргкомітету, до складу
президії з’їзду одноголосно були обрані П. Хрис-
тюк, В. Винниченко і Б. Мартос. Однак основне
навантаження щодо головування на засіданнях
з’їзду припало на долю Бориса Миколайовича.
Другого, четвертого і шостого дня він головував
на його засіданнях23. Крім того, йому не раз до-
водилось «утихомирювати» галасливих селян,
спрямовувати бурхливі дебати учасників та ро-
боту зібрання у конструктивне русло. Форум
підтвердив вимоги УЦР до Тимчасового уряду
Росії щодо автономії України і прийняв резолю-
цію про негайне вирішення земельного питання.
Також учасники з’їзду обрали виконавчий комі-
тет Всеукраїнської ради селянських депутатів в
числі 15 осіб, серед яких перебували 7 представ-
ників українських есерів (М. Ковалівський,
П. Христюк, А. Степаненко та ін.), 5 ескедів
(В. Винниченко, Б. Мартос та ін.) і 3 безпартій-
них соціалістів (М. Стасюк та ін.)24.
Обрання Б. Мартоса до складу УЦР стало
визначальною подією в його житті. Він змуше-
ний покинути рідну Полтаву й перебратися до
Києва. Згодом, 28 червня 1917 р., Комітет УЦР
на своєму засіданні ухвалив організувати Гене-
ральний секретаріат як виконавчий орган у
складі 8 Генеральних секретарів та Генерального
писаря. УЦР затвердила Б. Мартоса на посаді
Генерального секретаря земельних справ як кан-
дидата від партії українських соціал-демократів
(есдеків). Згодом він обійняв посаду заступника
ГС та безпосередньо займався земельною ре-
формою в УНР25.
Розглядаючи політичну діяльність Б. Мар-
тоса, слід зазначити, що він стояв у витоків
утворення Української соціал-демократичної
робітничої партії (УСДРП), яка виникла в грудні
1905 р. з Революційної української партії (РУП).
67
Політична та державна діяльність Бориса Мартоса
в роки Української революції (1917–1921 рр.)
26 Мироненко О.М. Світоч української державності: Політико-правовий аналіз діяльності Центральної
Ради / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К., 1995. С. 30.
27 Робітнича газета. 1918. 8 березня.
28 Нестуля О.О. Борис Мартос і кооперація: монографія. У 2 кн. Кн. 1. Кооперативна діяльність Б. Мар-
тоса / О.О. Нестуля, М.В. Аліман; за ред. О.О. Нестулі. Полтава : ПУЕТ, 2017. С. 63.
29 Губернським, волосним та повітовим земельним комітетам // Робітнича газета. 1917. № 187. С. 3.
30 ЦДАВО України, ф. 1390, оп. 1, спр. 19, арк. 30.
В основі політичної програми українських есде-
ків лежала марксистська ідеологія, яка відрізня-
лася від засад російських однопартійців проти-
лежними позиціями щодо автономії України та
мала принципові розходження щодо українського
питання. Лідерами УСДРП були Д. Антонович,
В. Винниченко, Б. Мартос, С. Петлюра, М. Порш,
М. Ткаченко та ін. Із вибухом Лютневої револю-
ції есдеки вийшли з підпілля і поновили діяль-
ність на з’їзді в Києві 17-18 квітня 1917 р. Цен-
тральний комітет партії запровадив друкований
орган – щоденник «Робітнича газета», на
шпальтах якого висвітлювалися програмні до-
кументи цієї політичної сили.
На початковому етапі провідну роль у діяль-
ності УЦР відігравали партії українських есдеків,
есерів, позапартійних соціалістів, трудо виків, ав-
тономістів-федералістів (пізніше УПСФ). Однак
реально перші дві партії мали значно біль шу
кількість мандатів за рахунок своїх членів, про-
ведених до Ради через селянський, військовий,
робітничий з’їзди, та територіальне представниц-
тво26. Найбільш представницькими в Раді були
фракції партій українських есерів таесдеків. Про-
тягом всього існування УЦР вони задавали тон
її діяльності, контролювали всі її структури, по-
чинаючи від президії, Малої ради, Генерального
Секретаріату і закінчуючи окремими комісіями.
Зокрема, члени УСДРП, підбиваючи підсумок
своєї діяльності в органах УЦР зазначали, що
весь період, коли українська революційна демо-
кратія була у владі, діяльність представників ес-
деків в Уряді пройшла «під знаком /.../ підчи-
нення /.../ тому напряму, який утворювала
селянська більшість»27.
Варто наголосити, що у політичній боротьбі
між різними партійними течіями тогочасного
українського політикуму Б. Мартос неухильно
підпорядковувався рішенням директивних орга-
нів УСДРП та, як свідомий член партії, завжди
дотримувався принципів демократичного цен-
тралізму в своїй громадсько-політичній та дер-
жавній діяльності.
Зазначимо, що після оголошення ІІ Універ-
салу Центральної Ради Генеральне секретарство
земельних справ під керівництвом Б. Мартоса
намагалось розробити та запровадити власну зе-
мельну реформу. На його переконання, земля
мала належати тим, хто її обробляє. Водночас
вчений закликав не ділити земельні ресурси на
дрібні шматки, а пропонував передати їх цілис-
ним комплексом у розпорядження повітземко-
мів. Б. Мартос рекомендував обробляти наділи
на кооперативних засадах, що, на його переко-
нання, забезпечувало б відчутні переваги еконо-
мічного характеру над одноосібними формами
землекористування. Такі пропозиції знайшли
відображення у резолюції «Про землю», ухвале-
ної делегатами І-го Всекраїнського селянського
з’їзду.28 Однак до жовтневого перевороту в Пет-
рограді УЦР та Генеральний Секретаріат фак-
тично залишились неспроможними здійснювати
конкретний соціально-економічний курс.
ГС земельних справ, вкрай стурбований си-
туацією, що виникла після оголошення ІІІ Уні-
версалу та оприлюднення декретів більшовиків,
ухвалило черговий циркуляр, пропонуючи гу-
бернським, повітовим та волосним земельним
комітетам негайно виконати низку важливих за-
ходів. Зокрема, потрібно було: а) взяти на облік
землі всіх маєтків нетрудових господарств;
б) визначити господарства державного значення
– селекційні, племінного скотарствата ін., які
згодом повинні бути передані до Секретаріату
або громадським організаціям; в) зробити де-
тальний опис реманенту по всіх нетрудових гос-
подарствах у присутності власників, пояснивши
їм, що після вирішення Установчими Зборами
процедури переходу майна, їм буде виплачена
компенсація29.
Усвідомлюючи всю важливість збереження
високорозвинутих сільських господарств, ав-
тори циркуляру Б. Мартос та О. Мицюк пропо-
нували залишити існуючий там управлінський
апарат, який за відповідну платню оберігав би
господарства від руїни. Крім того, провівши
3’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О
68
31 ЦДАВО України, ф. 1390, оп. 1, спр. 19, арк. 35.
32 Там само, спр.1, арк. 185-187.
33 Задунайський В. Трудовий Конгрес України [Електронний ресурс] – Режим доступу:http: //www. history.
org.ua/?termin=Trudovyj_konhres.
відповідні розрахунки, посадовці застерігали,
що якщо поділити колишнє панське майно, то
плугів, робочої худоби та іншого хліборобського
знаряддя зможе отримати менше половини усіх
господарників. Така ситуація призведе до знач-
ного зменшення посівних площ і держава не от-
римає декілька десятків мільйонів пудів хліба30.
На переконання вчених, найкраще було б «еко-
номії зберегти в цілому і віддать в артільну
обробітку хліборобам»31. Однак у більшості сіл
України запропоновані заходи втратили актуаль-
ність на тлі подій, які розгорнулися на політич-
ній арені взаємостосунків між лідерами УЦР та
керівництвом більшовицької Росії.
Проте довгоочікувана подія відбулася 18 січ -
ня 1918 р., коли УЦР затвердила Тимчасовий
земельний закон, основні положення якого від-
повідали вимогам Всеукраїнського селянського
з’їзду й Універсалів щодо власності на землю,
води, ліси і надра. Земельний закон, який ви-
власнював без викупу не лише нетрудові землі,
але й скасував загально всяку й селянську (гро-
мадську, подвірну й індивідуальну, земельну
власність) не лише на деякі надільні, але й на
прикуплені частки. Хоч у законі не було згадки
про соціалізацію, але тенденції до неї були на
поверхні. Принагідно нагадаємо, що вилучення
у великих власників земель, водних ресурсів,
лісів проводилось без викупу, але колишнім зем-
левласникам за їх бажанням і згідно з рішенням
волосних земельних комітетів залишалися ді-
лянки, які вони могли обробити власною працею
і працею своєї сім’ї32.
Принагідно зазначимо, що селяни критично
ставилися до діяльності прокатних пунктів, які,
згідно рекомендацій Б. Мартоса, потрібно було
влаштовувати, використовуючи майно і реманент
колишніх панських економій. Незважаючи на те,
що досвід успішної діяльності подібних коопера-
тивних установ мав місце на Полтавщині,
Поділлі та в інших губерніях, хлібороби визнали
за краще розібрати (тобто розікрасти) панські
плуги, сівалки, молотарки, віялки та інші меха-
нізми по приватних господарствах. Більшість зе-
мельних комітетів проігнорували вимоги вищих
органів влади щодо запровадження надзвичайно
корисних установ. Тому можна константувати, що
ідея Б. Мартоса запровадити земельну реформу в
Україні на принципах кооперативного соціалізму,
який успішно діяв у багатьох країнах світу, потер-
піла фіаско. Запропоновані ним механізми вирі-
шення земельного питання не проникли у свідо-
мість українського селянства, яка перебувала в
обіймах популістських гасел ленінських декретів.
Тому європейська модель землеупорядкування,
запропонована Б. Мартосом, не задовільнила
жодну із сторін у боротьбі за вирішення цієї гло-
бальної проблеми українського селянства.
Закономірно, що проголошену III-м Універ-
салом Українську Народну Республіку не ви-
знала Росія і через пробільшовицькі сили на
Україні намагалася посилити свій вплив і згодом
захопити владу. Для цього у них були сприятливі
можливості. З цього приводу В. Верстюк подав
досить точну характеристику ситуації: «Попу-
лізм перших ленінських декретів (про землю, про
мир, про робітничий контроль) очевидний. Гра
на соціальних інстинктах солдат, робітників,
селян сприяла повній ліквідації старої соціальної
системи. Селяни отримали право безкарно при-
власнювати чуже майно і землю, солдати звіль-
нялись від необхідності дотримуватися військо-
вого обов’язку, робітникам пропонували замість
продуктивної праці зводити рахунки з робото-
давцями. Революція після жовтня 1917 р. набула
форми апокаліпсису, коли деструктивні сили
взяли гору над конструктивними».33
Більшовики намагалися провести ідею пере-
дачі і концентрації влади в руках Рад робітничих
і солдатських депутатів й вимагали проведення
Всеукраїнського з’їзду рад, на якому і передба-
чався цей переворот. Cвоєю чергою, УЦР разом
з українськими демократичними силами хотіла
провести реорганізацію влади шляхом виборів
депутатів до Всеукраїнських установчих зборів
(ВУЗ) і перед ними скласти свої повноваження.
Оперативно був розроблений і ухвалений 29 ли-
стопада новий виборчий закон та прийнято
рішення про відкриття ВУЗ 9 січня 1918 року.
Згідно виборчого закону політичні партії роз-
почали створення виборчих блоків та розгорнули
шалену агітацію й публікацію програм та спис-
Політична та державна діяльність Бориса Мартоса
в роки Української революції (1917–1921 рр.)
69
34 Держархів Вінницької обл., ф.П-138, оп. 6, спр. 57.
35 Остаточні результати виборів в 5 округах до Українських Устан. зборів // Поділля. 1918. № 29. С. 4.
36 Директорія Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад
1920 рр.: Док. І матеріали. У 2-х томах., 3-х частинах. – Том 1 / Упоряд.: В. Верстюк (керівник) та ін. К. :
Видавництво імені Олени Теліги, 2006. С.79.
37 Там само. С. 99.
38 Там само. С. 8.
ків кандидатів. У більшості округів перед ви -
борча боротьба розгорнулася між основними
блоками: УСДРП разом з Селянською спілкою
(список № 1), соціалістів-революціонерів, Селян -
ської спілки і українських вояків-селян Південно-
Західного фронту (список № 2) та Української
трудової партії і партії соціалістів-федералістів.
Спільною ознакою для цих списків була на-
явність у них значної кількості кандидатів-
кооператорів, літераторів та діючих членів УЦР.
Так, на Поділлі список № 1 очолив Борис Мар-
тос. Разом з ним там значилося 23 кандидати,
більшість з яких були членами УЦР та понад
40% з них мешкали у Києві. Зокрема, до списку
увійшли Д. Антонович, М. Авдієнко, С. Вікул,
А. Долуд, М. Ткаченко та ін.34 Лівими за змістом
гаслами щодо вирішення земельних справ зазна-
чені політичні партії намагалися забезпечити
собі підтримку на виборах у першу чергу сіль-
ського електорату. Майбутні народні обранці
виступали перед сільськими сходами й переко-
нували голосувати за них саме тому, що вони
обіцяли здійснювати «соціалізацію» суспільного
ладу України та вирішити земельне питання на
соціалістичній основі. Зокрема, вибори до ВУЗ
в січні 1918 р. на Поділлі у кількісному вимірі
визначили 38 депутатів, з-поміж яких від списку
українських есдеків був обраний лише Б. Мар-
тос. Водночас до ВУЗ потрапили 30 чоловік від
блоку українських есерів і селянських спілок та
7 осіб від іншихполітичних сил35.
Підсумовуючи результати виборів до ВУЗ,
зазначимо, щонегативний вплив анархії, поде-
куди її розгул та більшовицька агресія проти
України створили ситуацію, коли вибори й самі
Всеукраїнські Установчі збори не відбулися.
Слід зазначити, що внаслідок державного
перевороту 29 квітня 1918 р. на місці соціаліс-
тичної УНР постала консервативна Українська
Держава (УД) у вигляді гетьманату під керівниц-
твом генерала П. Скоропадського. УД представ-
ляла різновид військової диктатури, яка трима-
лася за допомогою німецько-австрійських військ.
Відновивши приватну власність та обмеживши
демократію, гетьманат поклав край переважної
більшостіреформ, які вдалося запровадити в
добу Української Центральної Ради.
Розгром інституцій УЦР змусив Б. Мартоса
сконцентрувати зусилля на розбудові українського
кооперативного руху. Очолюючи Центральний ук-
раїнський кооперативний комітет (ЦУКК), він до-
кладав чимало зусиль для будівництва системи
національних кооперативних спілок та безпосе-
редньо впливав на становлення центрів кооперації
«Дніпросоюз», «Українбанк», «Централ» та ін.
Борис Мартос вбачав за кооперацією велике май-
бутнє і, досконально володіючи теорією коопера-
тивного соціалізму, намагався втілити модель
«кооперативної республіки» у суспільний лад мо-
лодої Української Народної Республіки.
Нагода реалізувати свої мрії випала після
повалення Гетьманату в грудні 1918 р. із вста-
новленням влади Директорії УНР. Б. Мартоса,
як відомого професійного діяча в структурі ви-
конавчої влади, вже 14 грудня запросили до дер-
жавної праці в новому уряді республіки. Йому
довірили посаду комісара в спеціально створе-
нійРаді комісарів УНР. З перших днів від ак-
тивно долучився до відродження системи народ-
ної влади й, зокрема 16 і 17 грудня разом з
В. Чехівським головував на засіданні Револю-
ційного комітету36. 18 дня йому доручили приві-
тати від імені Ради комісарів членів Директорії,
які мали прибути у Київ потягом на залізничний
вокзал.37 Згодом, 26 грудня 1918 р., був утворе-
ний перший уряд періоду Директорії УНР під
керівництвом В. Чехівського, в якому Б. Мартос
очолив Міністерство продовольчих справ38.
Подією в Україні став Всеукраїнський Тру-
довий конгрес (ВТК), який відбувся в Києві
23-28 січня 1919 р. В числі учасників форуму пе-
ребували делегати українських соціал-демократів
під проводом Б. Мартоса, І. Мазепи, Д. Антоно-
вича, М. Порша. На думку дослідників, це була
найінтелігентніша, найбільш доктринерська
група з-поміж придніпрянців. До неї також на-
3’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О
70
лежали В. Винниченко, С. Петлюра, А. Мака-
ренко39. За активної участі Б. Мартоса фракція
есдеків розробила певний програмний документ
щодо реорганізації влади в Україні та звернулась
до членів конгресу з окремою декларацією. 28 січ -
ня 1919 р. конгрес ухвалив резолюцію про владу
– Універсал Трудового конгресу, запропоновану
УСДРП (узгоджену з делегацією ЗУНР та інши -
ми партійними фракціями), як проект тимчасової
конституції України.Удокументі оголошувалося
про вимушене тимчасове припинення діяльності
ВТК через наступ радянських військ на Київ. До
наступної сесії конгресу верховна влада й обо-
рона держави доручалися Директорії УНР40.
Переконавшись у безперспективності вибору
лівих напрямків розвитку, політичні погляди
державної еліти УНР стали зміщатись до по-
шуку контактів з Антантою. Ця обставина стала
приводом для того, щоб 31 січня 1919 р. Дирек-
торія УНР звільнила уряд В. Чехівського і одно-
часно доручила С. Остапенку скласти нову Раду
міністрів. Утім саме попередній уряд провів
евакуацію державного апарату УНР з Києва до
Вінниці, яка з 2 лютого стала центром осідку
Директорії та уряду41. Попередній склад РНМ
ще майже 2 тижні проводив відповідну роботу.
Б. Мартос 12 лютого 1919 р. останній раз брав
участь у засіданні уряду, де було ухвалено низку
важливих питань щодо єврейського самовряду-
вання та надання матеріальної допомоги з при-
воду кризи Кабінету міністрів42.
13 лютого Директорія призначила новий
склад РНМ під керівництвом прем’єр-міністра
С. Остапенка. Змістивши акценти урядової
діяльності в бік зовнішньої політики, уряд
С. Остапенка не став шукати підтримки в народ-
них масах. Тому дуже швидко уряд опинився в
цілковитій ізоляції. «…Саме в цю добу загальна
анархія і хаос на українському фронті досягли
найвищого щабля, – свідчив І. Мазепа. – За уряду
Остапенка не було ні влади, ні контролю. Тому
грубі мільйони, що видавалися на різні нові фор-
мування, пропали марно. Зловживанню отаманів
не було кінця: вони брали гроші, але при першій
нагоді кидали фронт, зникали хто куди хотів, зде-
більшого в Галичину, і цим вносили ще більшу
дезорганізацію як на фронті, так і в запіллі»43.
Не сприяли популярності уряду С. Оста-
пенка фатальні невдачі армії УНР. Пробувши у
Вінниці три тижні, Директорія УНР покинула
місто й разом з урядовцями змушена була ман-
друвати до інших міст Південно-Західного краю
України. Зазвичай, скептики зразу відреагували
на існуючі кризові явища в державному управ-
лінні й якраз тоді з’явилася приповідка «У вагоні
Директорія, під вагоном – територія». Звісно,
це вело до паралічу влади.
Лише у Рівному вдалося на певний час ство-
рити умови для продуктивної роботи. На початку
квітня там відбулася державна нарада за участі
членів Директорії, Трудового Конгресу та пред-
ставників українських політичних партій. Ес-
деки та есери (центральна течія) прийшли із
заздалегідь виробленою програмою, яка перед-
бачала зміну уряду. 9 квітня С. Петлюра разом
С. Макаренком запропонували Б. Мартосу негай -
но сформувати новий склад Кабінету Міністрів.44
12 квітня уряд Б. Мартоса оголосив свою
«програмову декларацію», в якій закликав усі
українські політичні й соціальні сили «не дати
чужинцям вкінець знищити рідний край» та стати
на боротьбу проти «чужинецької неволі росій-
ських комуністів» за вільну й незалежну Україну.
Декларуючи орієнтацію на власні сили, уряд
Б. Мартоса обіцяв звернути особливу увагу на за-
безпечення армії та сімей військовослужбовців45.
39 Малюта О.В. Всеукраїнський трудовий конгрес як представницький орган українського народу в Дру-
гій Українській Народній Республіці / О.В. Малюта // Історичний архів. Наукові студії. Випуск 7. Миколаїв,
2011. 211 с.
40 Задунайський В. Трудовий Конгрес України [Електронний ресурс] – Режим доступу:http: //www. history.
org.ua/?termin=Trudovyj_konhres.
41 Вінниця: Історичний нарис. Гол. Редактор проф. Подолинний А.М. Вінниця : Книга Вега, 2007. С. 139.
42 Директорія Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад
1920 рр.: Док. І матеріали. У 2-х томах., 3-х частинах. Том 1. С. 254.
43 Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 / Ісак Мазепа. Київ : Темпора, 2003. С. 98.
44 Осташко Т.С. Мартос Борис Миколайович // Енциклопедія історії України: Т. 6. Ла-Мі.
45 Директорія Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад
1920 рр.: Док. і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. Том 2 / Упоряд.: В. Верстюк (керівник) та ін. К. : Видав.
імені Олени Теліги, 2006. С. 517-520.
71
Однак обставини, в яких діяв новостворе-
ний уряд, ускладнилася тим, що навіть помірко-
вана програма кабінету Б. Мартоса зустріла рі-
шучий протест з боку соціалістів-самостійників
та народних республіканців. Їх підтримав «са-
мостійник» отаман В. Оскілко – командувач
Волинською групою республіканського війська.
29 квітня він вдався до спроби державного пе-
ревороту. Одіозний отаман зразу наділив себе
усіма атрибутами військової влади та негайно
запросив Є. Петрушевича на посаду президента
єдиної України. Однак заколот швидко ліквіду-
вали, а В. Оскілко, «проатаманивши» один не-
повний день, утік до Польщі.46 Невдала акція зав-
дала великої шкоди українській справі. Через
стягування В. Оскілком сил до Рівного оголився
фронт, що полегшило наступ радянських військ47.
Аналогічну спробу намагався здійснити
9 червня у Проскурові отаман П. Болбочан. Але
й цього разу виступ заколотників провалився.
Наступного дня П. Болбочана арештували, а
28 червня розстріляли. З цього приводу, Б. Мар-
тос назвав виступи В. Оскілка та П. Болбочана
«жалюгідним епізодом» на тлі героїчних виз -
вольних змагань, безоглядним «переслідуванням
дрібних, егоїстичних амбіцій», тоді як усе мало
бути підпорядковане загальнонаціональним ін-
тересам48.
Прем’єр Б. Мартос рішуче виступив проти
єврейських погромів. Зертаючись до міністра
юстиції, він був переконаний, шо «погромну
хвилю можна спинити лише шляхом наложення
суворої кари», й тому вимагав, щоб погромні
злочинства розслідувались негайно, а винуватці
були притягнуті до суворої відповідальності49.
Із часу прибуття Директорії УНР у
Кам’янець-Подільський (6 червня 1919 р.) уряд
Б. Мартоса намагався швидкими темпами по-
повнити військові запаси та ліквідувати дефіцит
товарів першої необхідності, які зникли разом з
відступаючими більшовицькими військами. З
цією метою 4 липня 1919 р. був прийнятий
«Закон про тимчасове утворення при народних
управах продовольчих відділів», на які поклада-
лося формування продовольчих запасів, кон-
троль за діяльністю переробних підприємств та
розподіл ресурсів за розпорядженнями Мініс-
терства народного господарства50. З 15 серпня
набув чинності «Закон про хлібну повинність з
урожаю 1919 року», в якому визначалися норми
передачі державі хлібних ресурсів за твердими
цінами.51
Варто зазначити, що значною мірою успі-
хові війську УНР сприяв повстанський рух, що
розгорнувся на теренах Правобережної України.
Усвідомлюючи важливість зв’язків з народними
масами уряд Б.Мартоса розпочав переговори з
представниками Всеукрревкому (українськими
есерами та есдеками-незалежниками – Д. Одри-
ною, Т. Черкаським, І. Часником та А. Пісоць-
ким). Наслідком цих перемовин,які успішно за-
вершилися 9 червня 1919 р., була досягнута
домовленість, що на місцях мали формуватися
трудові ради не лише з контрольними, але з ад-
міністративними та господарськими владними
повноваженнями. Своєю чергою, представники
Всеукрревкому Д. Одрина та Т. Черкаський
стали членами уряду Б. Мартоса52.
Разом з тим, через постійні воєнні дії в УНР
була повністю зруйнована фінансова система
УНР. «Потреба в грошових знаках,– писав зго-
дом Б. Мартос, – була надзвичайно велика. Були
потрібні великі суми не тільки на утримання
віська, а й на утримання залізниць, пошти й те-
леграфу, що у той час не мали жодних прибут-
ків».53 Тому для уряду Б. Мартоса єдиним дже-
релом наповнення бюджету стало запрова дження
грошової емісії. За даними П. Гай-Нижника,
30 липня 1919 р. Директорія затвердила ухва-
лену РНК постанову, яка доповнювала подібну
Політична та державна діяльність Бориса Мартоса
в роки Української революції (1917–1921 рр.)
46 Солдатенко В.Ф. Винниченко і Петлюра: політичні портрети револ. доби. К. : Світогляд, 2007.
С. 326.
47 Чикаленко Є.Х. Щоденник, 1919-1920. Київ – Нью-Йорк : Видавництво імені Олени Теліги, 2005. С. 72.
48 Мартос Б. Оскілко й Болбочан (Спогади) / Борис, Мартос. – Вид-во д-р П. Белей. – Мюнхен, 1958. С. 51.
49 Директорія Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад
1920 рр.: Док. і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. Том 2. С. 521.
50 Там само, с. 544.
51 Держархів Вінницької обл., ф. Р-140, оп. 2, спр. 15, арк. 57-57 зв.
52 ЦДАВО України, ф. 3933, оп. 1, спр. 15, арк. 2.
53 Мартос Б., Зозуля Я. Гроші Української Держави / Б. Мартос, Я. Зозуля. Мюнхен, 1972. С. 25.
рішення від 24 лютого 1919 р. про наповнення
ресурсів Держскарбниці, і надала мінфіну право
поверх 8 млрд грн випустити ще на 2 млрд грн
кредитових білетів і знаків Держскарбниці (тобто
збільшити емісію до 10 млрд грн)54.
Проте наявні технічні засоби, які існували в
Україні, не давали змоги якісно в такій кількості
друкувати тут банкноти. Їх замовили в Німеч-
чині, звідки літаками транспортували в УНР.
Цю справу доручили голові Фінансової агентури
УНР в Німеччині Г. Супруну. До речі, цей поділь -
ський «аферист», за яким «верби росли» ще від
часів його діяльності в Подільській продоволь-
чій управі, потрапивши за кордон, здійснив низку
кричущих зловживань, відвертої корупції та
моральної деградації. Дійшло до того, що він,
усунений з посади розпорядженням Директорії,
заявив членам урядової Ревізійної комісії, що
«Міністра Мартоса і того Уряду, якого пред-
ставником він єсть, він, Супрун, не визнає»55.
Вийшло так, що спроби використати старі
військові літаки для доставки близько 20 тонн
українських банкнотів переслідували фатальні
обставини. Так, один з літаків загорівся в повітрі
над Ратібором (Німеччина) і впав, внаслідок
чого загинуло кілька людей. Інший літак за по-
рушення правил перевозок заарештувала у Відні
тамтешня контрольна комісія. Ще один великий
літак через відмову 5-х моторів змушений був
приземлитися на Буковині, що тоді належала Ру-
мунії. Звісно, румуни захопили 300 млн грн і усі
спроби української місії негайно повернути гроші
закінчилися невдачею56. За даними П. Гай-Ниж-
ника, загалом з Бреслау до Кам’янця-Поділь-
ського у 1919 р. було здійснено 18 польотів і пе-
ревезено 1 млрд 242 млн 140 тис. грн. Проте
значна кількість вантажу (більш як 200 скринь)
все ж так і не була доставлена в Україну й збері-
галася у Бреслау до листопада 1920 р. Якщо ж
врахувати, що урядом УНР було замовлено у Ні-
меччини 3,5 млрд грн, то ледь менше двох тре-
тин суми німецькі літаки в Україну так і непере-
везли57. Як виявилось згодом, недовіз величезної
кількості коштів спричинив катастрофічні на-
слідки із виплатою зарплати військовикам та
вкрай негативно відбився на матеріально-техніч-
ному забезпеченні УГА і Дієвої армії УНР. Зок-
рема, затримані румунами кошти становили
майже 87% усіх виплат, спрямованих на утри-
мання Галицької армії в серпні 1919 р.58 Неплато -
спроможність уряду Б. Мартоса вкрай загостри ла
й до того напружені стосунки між прем’є ром та
його непримиренними опопентами. Проблема із
виплатами утримання для особового складу обу-
рила вищий командний склад УГА. Зокрема
А. Вольф, Ф. Льонер, Ю. Цимерман, Г. Ціріц,
А. Шаманек, О. Шльосер та ще низка команди-
рів великих військових підрозділів не були ук-
раїнцями й тому їх мало цікавили негаразди, які
виникали у фінансовій системі УНР. Для них во-
єнні змагання були лише засобом заробити
кошти, а не ідеологічно та духовно обґрунтова-
ним покликом боротьби за волю України59.
Останньою краплею недовіри до уряду Б. Мар -
тоса стали плітки проте, що він виділив коопера-
тивам 300 млн грн на закупівлю повидла замість
того, щоб негайно закупити однострої та взуття
для «голих і босих» вояків обох армій. Звісно, такі
дані не відповідали дійсності – було закуплено
для хворих вояків варення і повидла лише на 300
тис. грн. Але провокація викликала неймовірне
обурення навіть з боку Наддніпрянської армії60.
3’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О
72
54 Гай-Нижник П. Фінансова політика уряду Директорії Української Народної Республіки (грудень 1918–
1921 рр.) / Ґілея: науковий вісник. Випуск 77. С. 51.
55 Гай-Нижник П.П. Взаємини Директорії та уряду УНР в період від їхнього прибуття до Кам’янця-
Подільського і до остаточного виходу на чужину (березень 1919 - листопад 1920 рр.) // Кам’янець-Поділь-
ський – остання столиця Української Народної Республіки: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції,
Камянець-Подільський, 6-7 жовтня 2009 р. – Кам’янець-Подільський : Оіюм, 2009. С. 174.
56 Мартос Б., Зозуля Я. Гроші Української Держави / Мюнхен, 1972. С. 25.
57 Гай-Нижник П.Фінансова політика уряду Директорії Української Народної Республіки (грудень 1918–
1921 рр.) / Ґілея: науковий вісник. Випуск 77. С. 52.
58 Директорія Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 – листопад
1920 рр.: Док. І матеріали. У 2-х томах., 3-х частинах. Том 1. С. 439.
59 Реєнт О.П., Рекрут В.П. Нариси життя Літинщини 1917-1921 рр.: революційні події та повсякденність
/ О.П. Реєнт, В.П. Рекрут; наук. Ред. акад. В.А. Смолій. – Київ: Інститут історії України НАН України,
2017. С. 246.
60 Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 / Ісак Мазепа. – Київ: Темпора, 2003. С. 301.
Політична та державна діяльність Бориса Мартоса
в роки Української революції (1917–1921 рр.)
73
Назагал, уряд Б. Мартоса не знайшов діло-
вого контакту з керівництвом ЗОУНР та Началь-
ної команди галицької армії. Праві політичні
кола стали в опозицію до соціалістичного уряду,
обвинувачуючи його в більшовизмі. До опозиції
приєдналися члени Директорії Є. Петрушевич
та О. Андрієвський. Останній, перебуваючи у
Станіславові, не визнавав чинність уряду Б. Мар-
тоса, призначив свого міністра фінансів (М. Кри-
вецького) та навіть видававав власні розпоряд-
ження61. Тому відчуваючи, що такі стосунки
негативно впливають на стан справ в Україні,
Б. Мартос написав заяву про відставку. Він мо-
тивував свій демарш перевтомою. 29 серпня
Кабінет міністрів заслухав його заяву про згоду
Директорії на залишення ним поста прем’єра і
доручив сформувати новий уряд члену УСДРП
міністру внутрішніх справ I. Мазепі. У рішенні
засідання записано: «висловити від імені кабі-
нету міністрів жаль з приводу складення Бори-
сом Миколайовичем з себе обов’язків Голови
Ради і кабінету міністрів, а також щиру йому
подяку за вмілу та корисну в ці тяжкі часи для
Батьківщини працю, яка мала своїми наслід-
ками міцне об’єднання кабінету міністрів та
тверду і непохитну його політику»62.
Відставка з поста прем’єр-міністра не позба -
вила Б. Мартоса відповідальності за наповнення
скарбниці УНР. Він продовжував інтенсивно
працювати над виготовленням українських гро-
шей, займався проблемами збору податків тощо.
Лише з поразкою у війні з денікінцями і більшо-
виками разом з урядовими структурами у грудні
1919 р. Б. Мартос покинув територію України.
Згодом, на початку 1920 р. він подав у відставку
та з метою проведення наукових досліджень, пе-
ребрався до Німеччини. З того часу Б. Мартос
вже ніколи не повертався на Україну.
Таким чином, за період діяльності Б. Мар-
тоса на відповідальних посадах у складі урядів
Директорії УНР, він здобув реноме вправного
управлінця та фахово підготовленого менеджера
фінансової справи. Запроваджене урядом Б. Мар-
тоса жорстке регулювання обігу продовольчих
ресурсів, обмеження приватної ініціативи та ого-
лошення курсу на націоналізацію виробництва
свідчило про соціалістичний розвиток україн-
ського суспільства. Такий курс уряду викликав
невдоволення частини населення та жорсткого
критикувався з боку інших політичних партій,
зокрема самостійників, соціалістів-федералістів
тощо. Проте, ми схиляємося до думки, що при-
водом для різких нападків на уряд Б. Мартоса
послужила не його орієнтація на соціалізм. Вона
лише прикривала справжні помисли опонентів
із капіталістичного табору і так званої отаман-
ської еліти. Вочевидь, об’єктом несприйняття
стала фінансова політика уряду, орієнтована на
запровадження прозорого обліку, здійснення
контролю за використанням коштів та регулю-
вання ціноутворення на закупівлі стратегічних
ресурсів. Ці заходи значно обмежили розмір гро-
шових надходжень отаманам особисто в руки,
а «патріотам» з числа приватних комерсантів
зводила нанівець доступ до «дійної корови»,
якою виступала Державна скарбниця УНР.
За висновками провідних вітчизняних істо-
риків, зокрема О. Реєнта, саме так званий фактор
«прихильності до державності», а не жорсткі
умови використання стратегічних ресурсів з
боку величезної маси псевдопатріотів згубно
вплинули на Українську революцію. Різноманітні
прояви «славної отаманщини», «формування за-
гонів» для розкрадання державних коштів дово-
дили, що дрібна буржуазія та інтелігенція, які
очолили революцію на Україні, збанкрутували як
організуюча сила»63.
На жаль, деякі риси характеру прискорили
його відставку. Високоосвічена особистість, зна-
вець кооперації, інтелігент і патріот, Б. Мартос
не звик «прогинатися» навіть перед найвищими
посадовими особами держави, за будь-яких об-
ставин намагався відстоювати свої принципи та
захищав уряд від надмірного втручання членів
Директорії. Він був професіоналом вищого ґа-
тунку, але не був спритним політиком й не
сприймав політичне інтриганство за ефективний
засіб у боротьбі за владу в УНР.
На наш погляд,найбільш об’єктивно та спра -
ведливо поцінував заслуги Бориса Миколайовича
61 Гай-Нижник П.П. УНР та ЗУНР: становлення органів влади і національне державотворення (1917-
1920). К. : «ЩеК0», 2010. С. 153.
62 ЦДАВО України, ф. 1065, оп. 1, спр. 16, арк. 64.
63Реєнт О.П. Україна ХХ – ХХ століть. Роздуми та студії історика / Корсунь-Шевченківський: ФОП
Майданченко І. С., 2009. С. 360.
Aliman, M. (2001).Borys Martos / Poltavska Pet -
liuriana.Chyslo 4.Materialy P’iatykh Petliurivskykh
chytan, provedenykh u Poltavi 25 travnia 2001 roku. –
Poltava, 107-128. [in Ukrainian].
Aliman, M.V. (2018). Orhanizatsiia y modern-
izatsiia zibran u pratsi Borysa Martosa(3th ed.). –
Poltava: PUET. [in Ukrainian].
Bida, M. (1977).Prof. Borys Myk. Martos: polityk,
uchenyi i hromadskyi diiach // Ukrainskyi istoryk. –
Niu-Iork – Toronto – Miunkhen, № 3-4 (55-56), 100-
105. [in Ukrainian].
Vytanovych, I. (1964). Istoriia ukrainskoho ko-
operatyvnoho rukhu. – Niu-Iork: Tovarystvo ukrain-
skykh kooperatoriv. [in Ukrainian].
Vinnytsia:Istorychnyi Narys.(2007). Hol. Redak-
tor prof. Podolynnyi A.M. – Vinnytsia: Knyha Veha.
[in Ukrainian].
Vseukrainskyi selianskyi z’izd. (1917). Robitny-
cha hazeta.№№ 48, 51, 53.
Hai-Nyzhnyk, P. (2013). Finansova polityka
uriadu Dyrektorii Ukrainskoi Narodnoi Respubliky
(hruden 1918–1921 rr.) Zbirnyk naukovykh prats
«Gileia: naukovyi visnyk». Vypusk 77(рр. 51). Kyiv.
[in Ukrainian].
Hai-Nyzhnyk,P.P. (2009). VzaiemynyDyrektorii-
tauriaduUNRvperiodvidyikhnohoprybuttiado-
Kam’iantsia-Podilskohoi doostatochnoho v ykhodu-
nachuzhynu (berezen 1919 – lystopad 1920 rr.).
Kam’ianets-Podilskyi - ostanniastolytsia Ukrainskoi
Narodnoi Respubliky: Materialy V seukrainskoi nau-
kovoi konferentsii, Kamianets-Podilskyi, (рр. 174).
Kam’ianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
Hai-Nyzhnyk, P.P. (2010). UNR ta ZUNR: sta -
nov lennia orhaniv vlady i natsionalne derzhavotvoren-
nia (1917-1920). Kyiv: «ShcheK0», 2010.[in Ukrai-
nian].
Hubernskym, volosnym ta povitovym zemelnym
komitetam. (1917). Robitnycha hazeta, 187, 3. [in Uk-
rainian].
Verstiuk, V. (Ed.). (2006). Dyrektoriia Rady Na-
rodnykh Ministriv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky.
Lystopad 1918 – lystopad 1920 rr.: Dok. I mate rialy
(Tom 1) Kyiv: Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy. [in
Ukrainian].
Verstiuk, V. (Ed.). (2006). Dyrektoriia Rady Na-
rodnykh Ministriv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky.
Lystopad 1918 – lystopad 1920 rr.: Dok. I mate rialy
(Tom 2) Kyiv: Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy. [in
Ukrainian].
Zadunaiskyi, V. (n. d.) Trudovyi Konhres Ukrainy.
Retrieved from http:// history. org.ua/?termin=Trudo-
vyj_konhres [in Ukrainian].
перед Україноюйого наступник на посаді пре -
м’єра І. Мазепа. З цього приводу він зазначив
таке: «Без сумніву Мартос працював щиро для
добра українського народу і робив все те, що
було в його силах. Не треба забувати, що фак-
тично в 1919 р. ми не мали міністерства фінан-
сів у нормальному значенні цього слова, бо за ре-
волюційного хаосу та руїни ні про яке збирання
податків не могло бути мови. Майже єдиним
джерелом державних «прибутків» було друку-
вання грошей. Але державна друкарня через
свою технічну недосконалість виготовляла гро-
шових знаків замало. В цих умовах міністр фі-
нансів, фактично директор «експедиції для за-
готівлі державних паперів» не мав можливості
задовольнити всі ті потреби, що їх висувало
життя. Всякий інший мін[істер] фінансів в тих
умовах напевно також не дав би ради»64.
Отже, політичната державна діяльність
Б. Мартоса в роки Української революції заслу-
говує найкращої оцінки. Тому тут доцільно на-
гадати рядки із статті, датованої ще листопадом
1918 р., які набули особливої актуальності у
наш час і будуть такими завжди, доки власний
народ пам’ятатиме про своїх гідних синів:
«Наше громадянство звикло шанувати своїх
діячів більше після смерти, ніж за життя. Але
так було, коли Україна стогнала в неволі царсь-
ких приспішників. Отже, Вільна Україна по-
винна пошанувати тих наших діячів, що все
своє життя, свій розум та всю працю віддали
на користь своєї батківщини, свого народу.
Хай наші сусіди побачать, як високо шанує
українське громадянство тих діячів, що підго-
товляли грунт до утворення Української дер-
жавності. Нехай наше молоде покоління дові-
дається, що і як треба робити в житті, щоб
громадянство шанувало, а батьківщина та
нарід назавжди зачислили до національного
пантеону»65.
74
64Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921 / Ісак Мазепа. – Київ : Темпора, 2003. С. 250.
65Рекрут В.П. «З людьми і для людей...» (Дмитро Маркович в українському національно-визвольному
русі: кінець ХIХ – початок ХХ ст.). / Вінниця: ПП Балюк, 2006. С. 269-270.
References
3’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О
Політична та державна діяльність Бориса Мартоса
в роки Української революції (1917–1921 рр.)
75
Kachor, A. (1977). Borys Martos. Korotka roz-
vidka yoho naukovo-ekonomichnoi, politychnoi i za-
halno-hromadskoi pratsi. Vinnipeh. [in Ukrainian].
Mazepa, I. (2003). Ukraina v ohni y buri revoli-
utsii 1917-192. Kyiv: Tempora, 2003. [in Ukrainian].
Maliuta, O.V.(2011). Vseukrainskyi trudovyi kon-
hres yak predstavnytskyi orhan ukrainskoho narodu v
Druhii Ukrainskii Narodnii Respublitsi.Istorychnyi
arkhiv. Naukovi studii, Vypusk 7, Mykolaiv, 211. [in
Ukrainian].
Marochko, V.I. (1995). Ukrainska selianska koo -
pe ratsiia. Istoryko-teoretychnyi aspekt (1861–1929 rr.).
Kyiv: In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Martos, B. (1958). Oskilko y Bolbochan (Spo-
hady). Miunkhen: Vyd-vo d-r P. Belei. [in Ukrainian].
Martos, B. (1967). Pershyi Universal Ukrainskoi
tsentralnoi Rady. Zoloti rokovyny. Do 50-richchia ve-
lykoi Ukrainskoi derzhavnosti. 1917-1967. Kalendar-
almanakh Ukrainskoho Narodnoho soiuzu na 67 rik.
Dzhersi Siti. Niu-Iork: Vydavnytstvo «Svoboda».
22–24. [in Ukrainian].
Martos, B. (1989). Pershi kroky Tsentralnoi Rad.
Vyzvolnyi zdvyh Ukrainy. Niu-Iork – Paryzh – Sidnei
– Toronto, 320. [in Ukrainian].
Martos B., Zozulia Ya. Hroshi Ukrainskoi Derzha -
vy / B.Martos, Ya.Zozulia. – Miunkhen, 1972. – S. 25.
Martos, B., @ Zozulia, Ya. (1972). Hroshi Ukra-
inskoi Derzhavy. Miunkhen. [in Ukrainian].
Myronenko, O.M. (1995).Svitoch ukrainskoi der-
zhavnosti: Polityko-pravovyi analiz diialnosti Tsen-
tralnoi Rady. Kyiv: NAN Ukrainy; Instytut derzhavy
i prava im. V.M. Koretskoho. [in Ukrainian].
Nestulia, O.O. (Ed.). (2017). Borys Martos i koo-
peratsiia: monohrafiia. U 2 kn. Kn. 1. Kooperatyvna
diialnist B. Martosa. Poltava: PUET. [in Ukrainian].
Nestulia, O.O. (Ed.). (2018). Borys Martos i koo-
peratsiia: monohrafiia. U 2 kn. Kn. 2. B. Martos pro
kooperatsiiu i kooperatoriv. Poltava: PUET. [in Ukrai-
nian].
Ostatochni rezultaty vyboriv v 5 okruhakh do
Ukrainskykh Ustan. Zboriv. (1918). Podillia, 29, 4.
[in Ukrainian].
Ostashko, T.S. (2009). Martos Borys Mykolaio-
vych. Entsyklopediia istorii Ukrainy (Vol. 6, рр. 790).
Kyiv: V-vo Naukova dumka. [in Ukrainian].
P’iatachenko, H.O. Kravchenko, V.I.,@ Kukha-
rets, L.V. (1998). Ministry finansiv Ukrainy. 1917-
1998. Korotki biohrafii. Kyiv: AT «Knyha». [in Uk-
rainian].
Polovets, V.M. (2002). Istoriia kooperatsii Livo-
berezhnoi Ukrainy. Chernihiv: Pr-vita. [in Ukrainian].
Pier. (1917). Vseukrainskyi selianskyi z’izd u
Kyivi. Robitnycha hazeta. № 52. [in Ukrainian].
Revehuk, V. (2007). Poltavshchyna v pershyi rik
ukrainskoi revoliutsii. Poltava: Poltavskyi literator.
[in Ukrainian].
Revehuk, V.Ya. (2017).Selianstvo Poltavshchyny
v dobu Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rr. Poltava:
Poltavskyi literator. [in Ukrainian].
Reient, O. P., (2009). Ukraina ХХ–ХХІ stolit.
Rozdumy ta studii istoryk. Korsun-Shevchenkivskyi:
FOP Maidanchenko I. S. [in Ukrainian].
Reient, O.P., @ Rekrut,V.P (2017).Narysy zhyttia
Litynshchyny 1917-1921 rr.: revoliutsiini podii ta
povsiakdennist/ Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN
Ukrainy. [in Ukrainian].
Rekrut, V.P. (2006). “Z liudmy i dlia liudei...”
(Dmytro Markovych v ukrainskomu natsionalno- vy-
zvolnomu rusi: kinets ХІХ– pochatok ХХ st.). Vinnyt-
sia: PP Baliuk. [in Ukrainian].
Soldatenko, V.F. (2007). Vynnychenko i Petliura:
politychni portrety revol. doby. Kyiv: Svitohliad. [in
Ukrainian].
Helei, S.D., @Pastushenko, R.Ya. (2006).Teoriia
ta istoriia kooperatsii: pidruchnyk. Kyiv: Znannia,
2006.[in Ukrainian].
Farenii, I.M. (2014). «Natsionalnyi ukrainskyi
trest»: spozhyvchakooperatsiia Ukrainy vroky revoli-
utsii ta hromadianskoi viiny (1917-1920).Cherkasy:
Vertykal, vydavets Kandych S.H. [in Ukrainian].
Chykalenko, Ye.Kh. (2005). Shchodennyk, 1919-
1920. Kyiv – Niu-Iork: Vydavnytstvo imeni Oleny
Telihy. [in Ukrainian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169728 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T02:36:13Z |
| publishDate | 2019 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рекрут, В. 2020-06-24T19:03:51Z 2020-06-24T19:03:51Z 2019 Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) / В. Рекрут // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 63-75. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169728 339.16.012.34-057.44Мартос(045) У статті розглядається політична та державна діяльність Бориса Миколайовича Мартоса (20.05.1879 – 19.09.1977) в контексті його участі в демократизації українського суспільства та боротьби за незалежність України після падіння царату. Висвітлюється його участь у становленні Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, а також аналізується склад політичних партій УЦР та визначається місце УСДРП в розподілі керівних посад у структурі Ради. Окремо розглядається внесок Б. Мартоса у запровадження земельної реформи та розробку законодавчої бази для справедливого розподілу земельних ресурсів України. Також висвітлюється діяльність Б. Мартоса на посадах діючих урядів Директорії УНР, зокрема на чолі Ради народних міністрів та міністра фінансів РНМ протягом грудня 1918 – листопада 1919 рр. Аналізуються заходи Б. Мартоса щодо налагодження діяльності фінансової системи УНР, друкування українських грошей, матеріально-технічного постачання армії та створення законодавчої бази для продовольчого й товарного забезпечення населення України. Звертається увага на причини відставки Б. Мартоса з посади прем'єр-міністра уряду УНР. The article examines the political and state activities of BorysMykolayovych Martos (20.05.1879 – 19.09.1977) in the context of his participation in the democratization of Ukrainian society and the struggle for Ukraine’s independence after the fall of the Russian Empire.His participation in the formation of the Central Council of Ukraine and its General Secretariat is highlighted, and the composition of the political parties of the Central Council of Ukraine is analyzed, and the place of the Ukrainian Social Democratic Labor Partyin the distribution of leadership positions within the Council structure is determined.The contribution of B. Martos to the implementation of land reform and the development of a legislative framework for the equitable distribution of land resources of Ukraine are considered as well. The work of B. Martos inthe Government of the Directory of the Ukrainian People’s Republic, in particular as the head of the Council of People’s Ministers and as Minister of Finance of the Council of People’s Ministers during December 1918 – November 1919.Actions of B. Martos concerning the establishment of the financial system of the Ukrainian People’s Republic, the printing of Ukrainian money, the logistical supply of the army and the creation of a legislative framework for food and commodity provision of the population of Ukraine are analyzed. Reasons for the resignation of B. Martos from the position of prime minister of the Government of the Ukrainian People’s Republic are brought to attention. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) Political and State Activity of Borys Martos in Ukrainian Revolution Years (1917-1921) Article published earlier |
| spellingShingle | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) Рекрут, В. До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) |
| title | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) |
| title_alt | Political and State Activity of Borys Martos in Ukrainian Revolution Years (1917-1921) |
| title_full | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) |
| title_fullStr | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) |
| title_full_unstemmed | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) |
| title_short | Політична та державна діяльність Бориса Мартоса в роки Української революції (1917–1921 рр.) |
| title_sort | політична та державна діяльність бориса мартоса в роки української революції (1917–1921 рр.) |
| topic | До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) |
| topic_facet | До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169728 |
| work_keys_str_mv | AT rekrutv polítičnataderžavnadíâlʹnístʹborisamartosavrokiukraínsʹkoírevolûcíí19171921rr AT rekrutv politicalandstateactivityofborysmartosinukrainianrevolutionyears19171921 |