Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
Стаття присвячена аналізу домогосподарств м. Полтави, у складі яких Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. зафіксував проживання «служителів». На основі перепису підраховано кількість дворів, підварків та бездвірних хат, господарі яких наймали помічників по господарству. Також обчисл...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169731 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. / Ю. Безсмертна // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 80-92. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169731 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1697312025-02-09T22:01:32Z Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. Servants in the households of Poltava residents іn the 60-70-th XVIII century Безсмертна, Ю. Регіональні аспекти історичної демографії Стаття присвячена аналізу домогосподарств м. Полтави, у складі яких Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. зафіксував проживання «служителів». На основі перепису підраховано кількість дворів, підварків та бездвірних хат, господарі яких наймали помічників по господарству. Також обчислено кількість слуг у домогосподарствах різного типу власності. Особливої уваги заслуговує питання про місце проживання слуг у дворі, адже досить часто поряд із чисельною родиною господаря мешкала також й значна кількість служителів. Тож автор спробував проаналізувати, чи залежить чисельність слуг у господарстві від наявності «людських» чи їх відсутності. The article is devoted to the analysis of households in Poltava, in which the General description of the Left Bank of Ukraine in 1765-1769 recorded the residence of servants. Despite the recent popularity of urban studies, some aspects of the life of a large regimental center, such as the functioning of a large layer of domestic staff among middle-class households, were only a matter of interest to some researchers. But this is not enough for a clear understanding of the place of domestic service in the early life of a modern city. It is necessary to answer the question about the prevalence of services, the number of employees employed in different types of households, the place of employees in the house, and this is far from a complete list. The main source from which it was possible to make the appropriate calculations was a census book of the city of Poltava, created in 1765-1766 during the description of Rumyantsev. The document was published in 2012, which greatly simplifies access to all historical information. On the basis of the census, the number of different types of households whose owners hired domestic servants were counted. The number of employees in households of owners, tenants, relatives, etc. is also calculated. Particular attention deserves a question about the place of residence of servants in the yard, because often with the numerical family of the host, there was a significant staff of servants. Given the large number of people living together and small-sized buildings, one can assume that some employees had their own carbon fiber, where they worked, or in utility rooms. So the author tried to analyze whether the number of employees in the house depends on the availability of rooms for servants or their absence. 2019 Article Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. / Ю. Безсмертна // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 80-92. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169731 94 (477.53) «1648/179»:«17» - 057 uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Регіональні аспекти історичної демографії Регіональні аспекти історичної демографії |
| spellingShingle |
Регіональні аспекти історичної демографії Регіональні аспекти історичної демографії Безсмертна, Ю. Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. Краєзнавство |
| description |
Стаття присвячена аналізу домогосподарств м. Полтави, у складі яких Генеральний опис
Лівобережної України 1765–1769 рр. зафіксував проживання «служителів». На основі перепису
підраховано кількість дворів, підварків та бездвірних хат, господарі яких наймали помічників по
господарству. Також обчислено кількість слуг у домогосподарствах різного типу власності. Особливої уваги заслуговує питання про місце проживання слуг у дворі, адже досить часто поряд із чисельною родиною господаря мешкала також й значна кількість служителів. Тож автор спробував проаналізувати, чи залежить чисельність слуг у господарстві від наявності «людських» чи їх відсутності. |
| format |
Article |
| author |
Безсмертна, Ю. |
| author_facet |
Безсмертна, Ю. |
| author_sort |
Безсмертна, Ю. |
| title |
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. |
| title_short |
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. |
| title_full |
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. |
| title_fullStr |
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. |
| title_sort |
служителі в домогосподарствах мешканців полтави в 60-70-х роках xviii ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Регіональні аспекти історичної демографії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169731 |
| citation_txt |
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст. / Ю. Безсмертна // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 80-92. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT bezsmertnaû služitelívdomogospodarstvahmeškancívpoltaviv6070hrokahxviiist AT bezsmertnaû servantsinthehouseholdsofpoltavaresidentsínthe6070thxviiicentury |
| first_indexed |
2025-12-01T06:46:16Z |
| last_indexed |
2025-12-01T06:46:16Z |
| _version_ |
1850287406601732096 |
| fulltext |
80
УДК: 94 (477.53) «1648/179»:«17» - 057
Юлія Безсмертна (м. Карлівка)
аспірантка кафедри історії України
Полтавського національного педагогічного
університету ім. В.Г. Короленка
E-mail: jbezsmertna@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4182-5490
Служителі в домогосподарствах мешканців
Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
Стаття присвячена аналізу домогосподарств м. Полтави, у складі яких Генеральний опис
Лівобережної України 1765–1769 рр. зафіксував проживання «служителів». На основі перепису
підраховано кількість дворів, підварків та бездвірних хат, господарі яких наймали помічників по
господарству. Також обчислено кількість слуг у домогосподарствах різного типу власності. Особ-
ливої уваги заслуговує питання про місце проживання слуг у дворі, адже досить часто поряд із
чисельною родиною господаря мешкала також й значна кількість служителів. Тож автор спробу-
вав проаналізувати, чи залежить чисельність слуг у господарстві від наявності «людських» чи їх
відсутності.
Ключові слова: Румянцевський опис, домогосподарство, служитель.
Yuliia Bezsmertna (Karlivka)
Postgraduate student of the Department
of Ukrainian History of the Poltava
National Pedagogical University named after V.G. Korolenko
E-mail: jbezsmertna@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4182-5490
Servants in the households of Poltava residents
іn the 60-70-th XVIII century
The article is devoted to the analysis of households in Poltava, in which the General description of
the Left Bank of Ukraine in 1765-1769 recorded the residence of servants. Despite the recent popularity
of urban studies, some aspects of the life of a large regimental center, such as the functioning of a large
layer of domestic staff among middle-class households, were only a matter of interest to some researchers.
But this is not enough for a clear understanding of the place of domestic service in the early life of a modern
city. It is necessary to answer the question about the prevalence of services, the number of employees
employed in different types of households, the place of employees in the house, and this is far from a com-
plete list.
The main source from which it was possible to make the appropriate calculations was a census book of the
city of Poltava, created in 1765-1766 during the description of Rumyantsev. The document was published in
2012, which greatly simplifies access to all historical information. On the basis of the census, the number of
different types of households whose owners hired domestic servants were counted. The number of employees
in households of owners, tenants, relatives, etc. is also calculated. Particular attention deserves a question
about the place of residence of servants in the yard, because often with the numerical family of the host, there
was a significant staff of servants. Given the large number of people living together and small-sized buildings,
one can assume that some employees had their own carbon fiber, where they worked, or in utility rooms. So the
author tried to analyze whether the number of employees in the house depends on the availability of rooms for
servants or their absence.
Key words: Rumyantsev description, household, servant, servant’s room.
81
Незважаючи на значну популярність остан-
нім часом урбаністичних досліджень, Полтава
не часто потрапляє на сторінки публікацій,
особливо це стосується домодерного періоду її
розвитку. Переважна більшість досліджень зо-
середжені на політичних чи військових аспек-
тах подій, біографіях поодиноких видатний по-
статей. Інші, начебто малозначимі аспекти
життя великого полкового осередку, як от фун-
кціонування у середовищі міщан значного про-
шарку «служителів» – фактично домашніх слуг,
– досі викликали зацікавленість лише в кількох
дослідників. Поціновувачам економічних до-
сліджень будуть цікаві публікації Тимофія
Бріка, який глибоко вивчив питання людського
капіталу та доходів слуг за даними Генераль-
ного перепису м. Полтави1. Варта уваги й фа-
хова праця з «неполітичної» історії козацької
Полтави Юрія Волошина2, у якій докладно опи-
сано життя усіх мешканців міста.
Однак цього не достатньо для чіткого розу-
міння місця «служителів» у житті ранньомодер-
ного міста. Потребують відповіді питання про
поширеність служби, про кількість слуг, що
наймалися в різні типи домогосподарств, про
місце «служителів» у домі, і це далеко не по-
вний їх перелік. Безумовно, головним джере-
лом, завдяки якому стало можливим зробити
відповідні підрахунки, стала переписна книга м.
Полтави, створена у 1765–1769 рр., у ході про-
ведення Румянцевського опису Малоросії3. До-
кумент був опублікований 2012 року, що наба-
гато спрощує доступ до нього дослідників4. На
основі Румянцевського опису було проведено
численні дослідження економіки міста, топог-
рафії, демографічних характеристик населення
тощо, однак джерело містить ще багато ціка-
вого. Наприклад, у третині домогосподарств
Полтави перепис згадує «служителів» і «работ-
ніків». Ці особи записані окремо від членів ро-
дини: «у него (нее, них) служанок и работниць
(служителеи и работниковь )…», або «во услу-
жении …», однак щодо них теж указана до-
кладна інформація: ім’я, стать, вік, стан здо-
ров’я, сімейний та соціальний статус, місце
походження (для чоловіків). Тож за допомогою
історико-демографічного аналізу спробую ви-
значити місце «служителів» у ранньомодерному
місті на прикладі Полтави.
У другій половині XVIII ст. Полтава, як і
більшість полкових центрів Гетьманщини, скла-
далася з двох частин – фортеці та форштадту5.
Центральна частина міста, як і зазвичай, уважа-
лася соціально престижнішим районом, адже
саме там розташовувалися двори представників
козацької еліти й заможних містян. Околиці ж,
натомість, мали більші простори для забудови та
ведення господарства. У досліджуваний період
мешканці міста проживали в домогосподарствах
трьох видів: дворах, бездвірних хатах і підвар-
ках6. За підрахунками сучасного українського
дослідника Юрія Волошина, на 1766 р. у місті
нараховувалося 823 двори (189 у межах фортеці
і 634 на форштадті), 65 бездвірних хат (відпо-
відно 27 і 38), 160 підварків (10 і 150), 42 дворо-
вих місця (27 і 38)7.
Дані Румянцевського опису свідчать, що
слуги мешкали майже у кожному другому дворі
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
1 Брік Тимофій. Доходи слуг в Гетьманщині: тест теорії людського капіталу та соціального статусу на
прикладі міста полтава [Електронний ресурс] / Historians.in.ua. – Режим доступу на 13.05.19: http://www.his-
torians.in.ua/index.php/en/doslidzhennya/2192-timofij;Brik Tymofii. Income and occupational inequalities in Pre-
modern Ukraine: Cossacks, Peasants, and Unmarried girls [Електронний ресурс] / Forum for Ukrainian Studies. –
Режим доступу на 11.07.15: http://ukrainian-studies.ca/2015/01/16/tymofii-brik-income-occupational-inequalities-
premodern-ukraine-kossacks-peasants-unmarried-girls/#more-704.
2 Волошин Ю. Козаки і посполиті: Міська спільнота Полтави другої половини XVIII ст. [Текст] / Юрій
Волошин. Київ : К.І.С, 2016. 356 с.; Волошин Ю. «Служители» і «работники» в домогосподарствах мешканців
міста Полтави другої половини XVIII ст. // Patrimonium. Студії з ранньомодерної історії Центрально-Східної
Європи XVI-XVIII ст. Київ - Краків: LAURUS - Historia Iagiellonica, 2015. С. 391-402.
3 Румянцевський опис зберігається у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ).
Переписна книга Полтави знаходиться – ф. 57, оп. 2., спр. 1, арк. 1-388.
4 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. / упоряд., вступ. ст.. і ком. Ю. Воло-
шина. К.: Наш час, 2012. 576 с.
5 Волошин Ю. Козаки і посполиті … С. 22.
6 Коваленко О. Полтава XVII – XVIII століть. К. : Видавець Олег Філюк, 2015. С. 44-47.
7 Волошин Ю. Вказ. праця. С. 27.
Більшість – 93,8% (1195 осіб) мешкали у дво-
рах. Наступними за чисельністю слуг є підварки.
Там працювала 61 особа (4,78%). І лише 17 осіб
наймалися до господарів бездвірних хат (1,34%).
Загалом, 423 (36,2%) із 1167 господарств корис-
тувалися послугами наймитів, при цьому на тери -
торії фортеці частка таких дворів була вищою –
167 (65,2%) із 256 описаних у документі, та 256
(28,1%) із 911 домогосподарств на форштадті.
Для порівняння, у Кракові в 1795 році слуги
зафіксовані в більш ніж половині краківських
господарств. Цей результат польський дослідник
Радослав Понят називає зависоким, адже дані
отримані щодо Варшавської парафії Св. Христа
вказують на найм служителів у чверті всіх гос-
подарств. У такій ситуації дослідник пропонує
розглядати наявність домашньої служби у що-
найменше 25% господарств як мінімальне зна-
чення8. Таким чином, майже 36% домогоспо-
дарств Полтави, які використовували допомогу
слуг, трохи перевищують пропонований міні-
мальний показник.
Слід також пам’ятати, що отримані резуль-
тати стосуються домогосподарств, зафіксованих
авторами перепису на конкретному етапі їх фун-
кціонування. Напевно, деякі з них, хоча й не ви-
користовували службу під час перепису, робили
це в інший час, тобто подібні результати не
можна вважати остаточними. Юрій Волошин,
аналізуючи сповідні розписи Полтави, (1775 р.)
зазначає, що слуги мешкали у 338 із 882 дворів,
що становило 40, 6%9.
у фортеці і у кожному четвертому на форштадті.
16 служителів мешкали у 8 бездвірних хатах у
середмісті (25,9% від усіх бездвірних хат у фор-
теці) та в одній на околиці (2,6%). У 41 підварку
також наймали слуг (4 у фортеці (40%) і 37
на форштадті (22%)). Таким чином, у кожному
із наведених типів домогосподарств існувала
необхідність у додатковій робочій силі, недос-
тачу якої компенсували наймом «служителів» та
«работ ніков», як їх називає джерело (таблиця 1).
У середньому наймалося 3 особи на господар-
ство. Однак у фортеці й передмісті середній по-
казник суттєво різнився – 4,3 й 2,1 відповідно,
що свідчить про перевагу в кількості слуг у до-
могосподарствах центральної частини міста
більш ніж у 2 рази.
82
8 Poniat R. Służba domowa w miastach na ziemiach polskich od połowy XVIII do końca XIX wieku. – Praca
doktorska napisana pod kierunkiem prof. dr hab. Cezarego Kuklo. Białystok, 2011. С. 215.
9 Волошин Ю. Вказ. праця. С. 118.
Зауважу, що за підрахунками Юрія Волошина у 1765-1769 рр. у Полтаві налічувалося 1230 слуг
(578 чоловіків та 652 жінки). Там само. – С. 117; Тимофій Брік у статті «Доходи слуг в Гетьманщині: тест
теорії людського капіталу та соціального статусу на прикладі міста Полтава» робив обчислення виходячи
із цифри 1149 слуг, враховуючи лише працівників старше 5 років. Тож різні підходи до розрахунів та деякі
розбіжності суттєво не вплинуть на остаточні результати.
3’2019Юлія Безсмертна К Р А Є З Н А В С Т В О
Кількість
Тип
домогоспо-
дарства
Фортеця Форштадт Усього
сл
уг
% дв
ор
ів
% сл
уг
% дв
ор
ів
% сл
уг
% дв
ор
ів
%
Бездвірна хата 16 2,20 8 4,40 1 0,19 1 0,41 17 1,34 9 1,99
Двір 686 95,32 147 89,31 488 89,07 214 85,19 1174 92,65 361 86,82
Двір, оренда 16 1,38 8 3,77 5 0,93 3 0,41 21 1,18 11 1,74
Підварок 8 1,10 4 2,52 47 8,52 32 12,35 55 4,27 36 8,46
Підварок, оренда 6 1,11 5 1,23 6 0,47 5 0,75
Інше 1 0,19 1 0,41 1 0,08 1 0,25
Усього 726 100 167 100 548 100 256 100 1274 100 423 100
* усі підрахунки зроблені на основі даних Генерального опису Малоросії м. Полтави (із «Місто Полтава
в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр.»)
Таблиця 1.
Кількість слуг у дворах, підварках, бездвірних хатах*
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
83
Можна припустити, що така велика кіль-
кість господарств зі слугами пов’язана з тим,
що наймали лише одного або усього кількох по-
мічників. Так, наприклад, у польських містах
серед господарств зі слугами в половині випад-
ків наймався лише один працівник. У 40%
випадків працювало дві-чотири людини10.
Серед полтавців близько 39% роботодавців
наймали 1 слугу, при цьому більшість таких
дворів розміщувалась на форштадті (див. таб-
лицю 2). 21,04% мали 2 служителя, 12, 06% –
3 осіб, 7,57 % – 4. Тобто як і в польських містах
від 2 до 4 слуг мали близько 40% господарств
(40,67%). Більше 5 слуг у господарстві мали
20,09%. (див. діаграму 1.) У польських містах
на тих, хто мав п’ять або більше службовців,
припадало не більше 16 %11.
10 Poniat R. Вказ. праця. С. 220.
11 Там само. С. 221.
Слуг
у наймача
Фортеця Форштадт Разом
Дворів % Дворів % Дворів %
1 32 7,57 134 31,68 166 39,24
2 30 7,09 59 13,95 89 21,04
3 23 5,44 28 6,62 51 12,06
4 19 4,49 13 3,07 32 7,57
5 16 3,78 7 1,65 23 5,44
6 13 3,07 2 0,47 15 3,55
7 9 2,13 5 1,18 14 3,31
8 9 2,13 2 0,47 11 2,60
9 8 1,89 1 0,24 9 2,13
10 2 0,47 2 0,47 4 0,95
11 1 0,24 3 0,71 4 0,95
14 2 0,47 0,00 2 0,47
16 1 0,24 0,00 1 0,24
22 1 0,24 0,00 1 0,24
26 1 0,24 0,00 1 0,24
Усього 167 39,48 256 60,52 423 100,00
Таблиця 2.
Кількість слуг у домогосподарствах фортеці й форштадту
Діаграма 1
Кількість слуг у домогосподарстві (%)
20%
8%
12%
21%
39%
1
2
3
4
5 і більше
Однак деяка невідповідність у підрахунках
виникає у випадку, якщо кілька родин зі слугами
мешкали в одному дворі (див. таблицю 3). Та як
бачимо, суттєвої різниці у відсотковому співвід-
ношенні не виникає, адже таких дворів із кіль-
кома родинами усього 15.
Цікаво, що інколи слуги мешкали навіть у
адміністративних будівлях. Так, Григорій Шапо-
вал з дружиною й сином мешкав у покоях при
сотенній канцелярії. При цьому вони ще й най-
мали «работницу, девку Параскевию Яковлеву,
дочь п’ятнадцяти лет, левою ногою не владе-
еть. Взята на пропитание»12. Що спонукало не-
велику родину, яка навіть не мала власного
житла взяти на утримання молоду дівчину, не-
відомо. Можливо, така потреба була викликана
необхідністю догляду за дитиною, адже їхньому
сину Онисиму був лише рік.
Варто зауважити, що обчислена кількість
дворів не є остаточним показником реальної кіль-
кості осіб, які наймали слуг, адже лише 85% слуг
(1088 осіб) наймали власники двору. Майже 10%
слуг (127 осіб) проживали у господарствах під-
даних. Інші наймалися до осіб, що орендували
житло (27 осіб, чи 2,13%), підсусідків (14 осіб,
чи 1,11%), родичів власника житла (11 осіб, чи
0,87%) (див. таблиця 4).
Аналіз кількості слуг відповідно до майно-
вого стану голови господарства показує, що
власники нерухомості мали більше можливос-
тей для найму помічників, ніж у випадку з ін-
шими категоріями. Однак це може бути свідчен-
ням не лише їхнього кращого економічного
становища, але й мати практичне обґрунту-
вання. Подібна ситуація спостерігалася й у по-
льських містах, де за словами Радослава Понята
«кількість членів родин «власників майна» була
в середньому більшою за інші групи, що призво-
дило до збільшення попиту на роботу службов-
ців»13. Звичайно, висновок про те, що багаті
3’2019Юлія Безсмертна К Р А Є З Н А В С Т В О
84
Слуг Разом
Дворів % Роботодавців %
1 157 38,48 166 39,24
2 86 21,08 89 21,04
3 50 12,25 51 12,06
4 32 7,84 32 7,60
5 23 5,64 23 5,46
6 14 3,68 15 3,54
7 13 3,19 14 3,3
8 11 2,7 11 2,61
9 8 1,96 8 1,90
10 4 0,98 4 0,95
11 4 0,98 4 0,95
14 2 0,49 2 0,48
16 1 0,25 1 0,24
22 1 0,25 1 0,24
26 1 0,25 1 0,24
Усього 408 100 423 100
Таблиця 3
Співвідношення кількості слуг,
дворів і роботодавців
12 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. … С. 393.
13 Poniat R. Вказ. праця. С. 242.
Кількість
Тип власності
Фортеця Форштадт Усього
сл
уг
% дв
ор
ів
% % дв
ор
ів
% сл
уг
% дв
ор
ів
%
Власник 645 50,95 134 84,27 443 34,44 195 78,19 1088 85,39 329 80,60
Наймач 17 1,26 8 3,77 10 0,87 8 1,65 27 2,13 16 2,49
Підданий-підсусідок 59 3,95 22 10,06 82 7,11 50 19,34 141 11,06 72 15,68
Родичі 9 0,71 1 0,62 3 0,16 2 0,41 12 0,87 3 0,50
Інше 6 0,47 2 1,25 1 0,08 1 0,41 7 0,55 3 0,75
Усього 726 57,35 167 100 548 42,65 256 100 1274 100 423 100
Таблиця 4
Кількість слуг у дворах з різним типом власності
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
85
люди наймали більшу кількість слуг, ніж бідні,
навряд чи можна вважати особливо показовим.
Більш цікавим, на мою думку, є те, що дехто, на-
віть не маючи власного житла, все ж користу-
вався послугами слуг (див. діаграму 2).
Як бачимо, одним із способів використання
нерухомості в Полтаві була здача житла в найм.
Описом зафіксовано 10 орендованих госпо-
дарств (6 дворів на території фортеці та 1 двір і
3 підварки на території форштадту), які наймали
27 слуг (2, 13%) (таблиця 4). При цьому найма-
чів житла – 16 осіб. Це пояснюється тим, що ін-
коли кілька осіб орендували приміщення в
одному дворі або поряд із сім’єю власника меш-
кали ще й інші особи, які наймали частину
двору. Наприклад, полтавський козак Григорій
Середа, (у джерелі записаний як Цьомкалів зять)
орендував половину двору полтавської соборної
церкви Успіння Пресвятої Богородиці за 30 руб-
лів у рік. Там він утримував шинок, для роботи
у якому й найняв Федора Піку (оплата в рік 10
рублів). Іншу частину двору наймав Михайло
Вязовський за 3 рублі, який «пробиваеть по-
ртнимь майстерством, а в цех полтавський он
не записан»14. «Работніками» в нього записано 7
чоловіків віком від 9 до 30 років, 4 з яких «взяти
для науки на хозяйское пропитание», а інші от-
римують платню в 5, 7 і 9 рублів15. Це найбільша
кількість слуг серед наймачів житла.
Троє слуг було в купця Мирона Широкого,
який мешкав у дворі графа Олексія Розумовсь -
кого, що складався з 14 хат. Дві з них і наймав
полтавський купець під шинок за 12 рублів на
рік16.
Петро Покровский, Омелян Миронов та
Михайло Хіміченко наймали по двоє слуг. Ці-
каво, що «работніцами» у Хіміченка записані дві
дівчини-учениці: Варвара 15 років та Агрофена
13 років, які «взяти на изучение ткацкому майс-
терству беззаплати»17. Це єдині в місті дівчата,
зафіксовані переписом, узяті на навчання.
Козак Омелян Миронов теж, імовірно, був
ремісником, незаписаним у цех, адже вказано,
що він «бавится цирулническим исскуствомь и
впредь оним же пробивать намерен»18. Один із
його найманих працівників, очевидно, теж був
ремісником або учнем, який вже завершував на-
вчання, бо жив «из половыни получаемого от ци-
люрнического искуства»19, другу половину, ма-
буть, віддаючи Миронову. Інший слуга отримував
8 рублів на рік, що разом з орендою в 15 рублів
становило 23 рублі щорічних видатків.
14 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. … С. 67.
15 Там само. С. 67.
16 Там само. С. 279.
17 Там само. С. 322.
18 Там само. С. 102.
19 Там само. С. 102.
Діаграма 2
Кількість слуг у дворах з різним типом власності
%
85,39
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
2,1311,060,870,55 2,49 0,5 0,75
80,6
15,68
слуг дворів
Власник
Наймач
Підданий підсусідок
Родичі
Інше
86
Іще 11 осіб наймали лише 1 служителя. Серед
них єдина жінка, що орендувала житло, вдова
Феодосія Оробінкіна. Разом з нею мешкала дочка
Ірина (28 р.), онука Ганна (4 р.) і «работніца»
Уляна (12 р.). Чи справді була якась реальна до-
помога від дванадцятирічної, сказати важко, та
й отримувала вона небагато – 80 копійок на рік.20
У тому ж дворі хату наймав і Степан Богома-
зенко – місцевий посполит – з дружиною. Їхня
служниця теж була досить молодою – 14 років і
також отримувала 80 копійок на рік21.
Варто зазначити, що більшість наймачів
орендували лише частину двору, Григорій Се-
реда наймав один двір з Михайлом Вязовським.
Петро Покровський орендував житлові примі-
щення двору, а Василь Пащенко – лавки. Вдова
Ганна Васильева торгувала у двох покоях гаря-
чим вином, медом і пивом, а третій покій від-
дався в найм полковому цирульнику Василю
Беті. Проживав там Бети «работнік», який «име-
еть цирулническое искуство и с получаемого за
оное платить половину показаному Бете»22.
Мирон Широкий орендував шинок у дворі,
де мешкали ще 8 сімей. Серед них Єфим Кош-
ман і Андрій Соляник, які теж наймали слуг23.
У підварку донецького полку пікінера Івана
Комлика здавалися в найм 3 хати, хоча лише в
одній мешкала родина Михайла Бажана, яка
наймала «работніцу»24. Михайло Химиченко та
Григорій Богомазенко, згадані вище, теж меш-
кали в одному дворі25.
Цікавим, на мою думку, є випадок, коли
поряд із чисельною челяддю власника двору (со-
тенний отаман Іван Миненко наймав 11 слуг), в
одній з орендованих хат проживав Андрій Рого-
вий з родиною. У нього було четверо малолітніх
дітей п’яти, шести, восьми й дев’яти років і «ра-
ботніца» Марфа дванадцяти років, яка, скоріш
за все, й доглядала малечу26.
Лише п’ятеро наймачів житла, що наймали
слуг, – Гнат Приходько, Омелян Миронов, Петро
Петров, Трофим Бойченко та Андрій Санжаров-
ский – орендували повністю увесь двір.
Показовим, на мою думку є те, що, крім не-
малої плати власнику будинку, ці особи мали до-
статньо коштів, щоб заплатити ще й працівникам.
Найбільше (30 рублів) платив Григорій
Середа, який орендував шинок. Його видатки,
включно із заробітною платою «работніка», ста-
новили 40 рублів на рік, що тоді було досить знач-
ною сумою. Так само чималу суму – 15 рублів
(23 із заробітною платою слуг) віддавав за орен-
дований у церкви Воскресіння Христова шинко-
вий двір козак Омелян Миронов. Полтавський
купець Мирон Широкий за 12 рублів на рік най-
мав дві хати під шинок. Разом із оплатою слузі
Івану Миронченку, який працював на нього з дру-
жиною і сином за 6 рублів, виходило 18 рублів
щорічно. За подібну суму можна було б придбати
і власне житло, адже, як зазначають дослідники,
ціни на житло в місті коливалися, починаючи з
10 до 1000 рублів (у середньому 10-25 рублів за
рублену хату з сіньми)27. Однак зважаючи на
розташування орендованих приміщень у центрі,
ціна б за нього була досить високою.
Інші орендатори платили значно менше –
від 2 до 7 рублів. Відповідно й оплата праці слуг
була меншою – від 40 копійок до 3 рублів на рік.
На жаль, джерело не фіксує, чим заробляли на
життя інші орендарі, тож встановити, наскільки
необхідним було наймання додаткових робочих
рук, досить важко. Однак випадки найму служи-
телів особами, які навіть не мали власного житла
свідчить про поширеність інституту служби на-
віть серед незаможних сімей.
Значна кількість дворів була населена підда-
ними. Юрій Волошин називає їх «підданими-
підсусідками», так як термін підсусідок в Румян-
цевському описі не вживається. Однак після
співставлення даних із сповідними розписами
дослідник стверджує, що укладачі опису нази-
вали «підданими» саме підсусідків28. Тому вико-
3’2019Юлія Безсмертна К Р А Є З Н А В С Т В О
20 Poniat R. Вказ. праця. С. 379.
21 Там само. С. 379.
22 Там само. С. 95.
23 Там само. С. 278-279.
24 Там само. С. 292.
25 Там само. С. 321-322.
26 Там само. С. 394.
27 Волошин Ю. Вказ. праця. С. 38-40
28 Там само. С. 113.
87
ристовуватиму саме термін піддані, хоча й не всі
особи віднесені до цієї категорії саме так запи-
сані в джерелі.
Частина з них наймала кількох слуг або й
учнів. Отже, імовірно, значну частину підданих
становили ремісники, які працювали на своїх
пат ронів і не належали до цехів29. Частіше рід
діяльності таких осіб розкриває запис про їхніх
учнів30. Наприклад, найбільше слуг було в під-
даного Хрестовоздвиженского монастиря поспо-
лита Власа Бабанського. Він разом з родиною
мешкав у дворі Полтавського монастиря й най-
мав 7 служителів, четверо з яких були «взяти на
изучение портному майстерству беззаплати»31.
Ще один підданий монастиря – Кіндрат Кру-
пенко – мав п’ятеро слуг «взятие на изучение в
годи без заплати, на его плати и пище». Для ви-
вчення чого взяті учні документ не вказує,
правда, про самого Кіндата сказано: «Консис-
тенсій платить в оній монастир в годь по
рублю, а иногда и боліє по расположению, да
сверхь того на оной монастир делаеть разние
поделки без заплати. Проживаеть шитемь шуб
и деланием овчинь, а в цех не записань»32. Отже,
Кіндрат, очевидно, займався кушнірським ре-
меслом.
По шестеро слуг було в Данила Бадая, по-
сполитого Дмитра Білушенка та в Юхима Кор-
женка, підданого Олексія Розумовського.
Обидва теж були ремісниками, незаписаними в
цех. Бадай «пробивають портнимь майстер-
ством»33, а Корженко мав трьох учнів для «изу-
чения сапожному майстерству беззаплаты»34.
Заслуговують на увагу й мешканці двору
райці полтавського магістрату Григорія Па-
щенка. Крім сім’ї господаря – дружини й двох
синів (7 років та 1 рік), з ними проживали дві
племінниці (18 та 14 років). Він також наймав 7
служителів, серед яких жінка Марія з одноріч-
ною дитиною, яка ймовірно могла бути году-
вальницею35. У тому ж дворі проживав Іван
Омельченко «без заплаты, за одной толко слу-
чающойся на хозяевь работы»36, який, скоріш за
все, був підданим Пащенка, хоча чіткої вказівки
29 Волошин Ю. Вказ. праця. С. 34.
30 Там само. С. 35.
Варто зауважити, що до сьогодні не існує єдиної точки зору з приводу місця учнів у суспільній ієрархії.
Наприклад, Анжеліна Арру (Angiolina Arru) та Рольф Енгельсін (Rolf Engelsing) і Марзіо Барбарлі (Marzio
Barbagli) ще в 90-х роках минулого століття дискутували з приводу того чи варто включати учнів (apprentices)
у склад домашніх слуг, чи це помилка, яка призводить до перебільшення кількості чоловіків на службі. На-
противагу, Пітер Ласлетт (Peter Laslett) і Джон Хайнал (John Hajnal) висловлювали ідею включення в кате-
горію «слуги» великої кількості людей, об’єднаних фактом проживання в будинку свого господаря, в тому
числі й учнів. «Це однаковою мірою доречно, як і виключенння учнів із досліджень та включення до них
слуг, які не живуть з господарем» - зазначала Рафаелла Сарті (Raffaella Sarti). Докладніше див. Raffaella Sarti
The True Servant. Self-definition of Male Domestics in an Italian City (Bologna, 17th-19th Centuries) / An Interna-
tional Quarterly Special issue on Domestic Service edited by Antoinette Fauve-Chamoux and Richard Wall. – Bo-
logna, 2000. – P. 1-23. Тож виходячи з ідеї спільного проживання та виконання учнями певної роботи у гос-
подарстві автор вважає доцільним віднести їх до категорії служителів.
31 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. … С. 264.
32 Там само. С. 129-130.
33 Там само. С. 123.
34 Там само. С. 271.
35 Жінка-годивальниця – молодиця, яка материнським молоком вигодовує своє або чуже немовля. (Укра-
їнський тлумачний словник. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ukrainian_explanatory.academic.ru/)
Годувальницю наймали, якщо мати дитини не може або не хоче годувати грудьми свою дитину. Причини різ-
номанітні і можуть варіюватися від серйозних захворювань, втрати молока, виснаження після пологів й до
найрізноманітніших стереотипних уявлень. Практика використання годувальниць давня і загальна для бага-
тьох культур. Найчастіше її пов’язували з соціальним класом аристократії і вищих класів суспільства. Ігор
Сердюк досліджуючи дитинство у Гетьманщині звернув увагу на використання найманих «мамок» або ня-
ньок для годування та догляду за дітьми, зазначаючи, що «у випадку простолюду та «середнього класу» до-
гляд за дитиною входив до широкого кола обов’язків наймичок». (Сердюк І.О. Дитина і дитинство в Гетьман-
щині: соціально-історичний та історико-антропологічний вимір: дис. … доктора іст. наук: 07.00.01 / Ігор
Олександрович Сердюк. Полтава-Запоріжжя, 2018. С. 272).
36 Там само. С.136
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
про це у документі немає. При цьому він теж
мав власних «работніков» – 5 чоловіків і вдову
Агафію. Примітно, що вони отримували досить
велику платню: Іван Савченко – 6 рублів, Денис
Барвінченко – 6,5 рублів, Кіндрат Чардаков – 4,
а Артем Чубенко і Павло Варвінський – по 3.
Можливо, вони допомагали Омельченку в ре-
меслі, адже він «проживаеть портным майс-
терством, а в цех не записан»37. На мою думку,
ця фраза зайвий раз указує на факт існування по-
зацехового ремісництва, яке, знаходячись під
захистом патрона, успішно конкурувало з цехо-
вим. Загалом 16 підданих мали від одного до
чотирьох учнів.
Ще кілька осіб жили «без платы» або «без
найму» і також наймали слуг. Наприклад, у
дворі диякона Миколи Симонтовського «жи-
тельства имееть безплаты не имеющий соб-
ственного своего двора»38 купець Андрій Па-
вленко з дружиною і 4 дітьми. Очевидно, вони
були підсусідками, однак теж мали слугу. Цікава
ситуація склалася й у дворі козака Федора Пус-
товойта. У приміщенні, що складалося з трьох
жилих покоїв, людської й трьох комор мешкали:
сам Пустовойт з дужиною та їх 3 сини із сім’ями
(у одних було 5 дітей, у іншого – 2), тобто разом
15 осіб. У тому ж дворі без найму проживав
козак Іван Мисниченко з дружиною, їх син та
зять з дружиною й дочкою – іще 6 мешканців.
При цьому вони ще наймали 50літню вдову Ага-
фію й дівку Тетяну 8 років. Де розміщувалися
23 особи, велике питання, як і те, навіщо й так
велика родина прийняла на безкоштовне прожи-
вання ще одну численну сім’ю39.
Ще один подібний випадок зафіксовано у
дворі купецької вдови Ганни Пащенкової. Там
проживав «без найму з единой токмо науки»40
уродженець польської нації Мартин Маляр, який
мав «работніка» хлопця 18 років. Зважаючи на
красномовне прізвище, можна припустити, що
він був художником і навчав господарку малю-
вати, а тому не платив за житло. Схожа ситуація
й у бандуриста Федора Михайлова, який прожи-
вав «безаплаты» у козаків Сочавців і мав поміч-
ника 12 років41.
Андрій Безпечний, підданий Олексія Розу-
мовського, наймав 4 слуг. Ще дев’ятеро – Ми-
хайло Куличенко, Степан Вакуленко, Іван Хар-
ківський, Іван Кочерга, Григорій Луговий, Осип
Івахін, Іван Плохотенко, Олексій Сидоренко та
Давид Пінчук – мали трьох слуг. Вісімнадцять
підданих наймали двох помічників, і по одному
служителю було у 31 господаря.
Серед підданих зафіксовано також двох жі -
нок – вдову Тетяну Цебенкову, піддану полков-
ника Андрія Горленка42, та вдову Параску
Кобижчанку, піддану сотника Семена Кулика43,
які наймали двох і одного слугу відповідно.
Доволі значну кількість дворів мали особи,
які на момент перепису в Полтаві не жили44. Та,
незважаючи на це, тримали чисельний штат
осіб, які обслуговували домогосподарство. На-
приклад, генеральний обозний Семен Кочубей
володів бездвірною хатою на території фортеці,
одним двором, бездвірною хатою, шістьма під-
варками й одним дворовим місцем на території
форштадту45. При цьому, шестеро його підданих
наймали від одного до трьох слуг (усього 10
осіб). Так само десять слуг мали на трьох під-
дані бунчукового товариша Дмитра Білушенка.
Піддані полкового обозного Андрія Руновського
наймали 9 «работніків», по 7 слуг наймали під-
дані полкового судді Григорія Сахновського та
бунчукового товариша Федора Занковського.
Ще одним власником майна, що не жив у
Полтаві, був граф Олексій Розумовський. Він
мав 1 двір у фортеці та 2 двори, 2 підварки й 2
бездвірні хати на форштадті46. У кожному з них
88
37 Там само. С. 136.
38 Там само. С. 103.
39 Там само. С. 445.
40 Там само. С. 149.
41 Там само. С.173.
42 Там само. С. 320-321.
43 Там само. С. 395.
44Волошин Ю. Вказ. праця. С. 33.
45 Там само. С. 33.
46 Там само. С. 33.
3’2019Юлія Безсмертна К Р А Є З Н А В С Т В О
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
89
мешкали його піддані чи орендарі, які, у свою
чергу, наймали слуг. Так, наприклад, п’ятнад-
цять осіб, що проживали в його власності, мали
в розпорядженні 32 служителів.
Таким чином піддані представників полко-
вої та генеральної старшини, які були найбіль-
шими власниками в місті та мали по кілька дво-
рів, імовірніше за все, займалися ремеслом чи
виконували інші роботи на користь патрона,
тому були достатньо забезпечені матеріально,
щоб наймати слуг.
Родичами власника можна назвати трьох осіб,
які наймали слуг. Найбільшу кількість (9 «работ-
ніків») наймав відставний співак імператор-
ського двору Гаврило Романов. Звісно, у Полтаві
він не проживав, а за двором наглядав його
батько Роман Воскобойнік47. По одному слузі
було в купця фортеці Святої Єлизавети Степана
Аршинова, свояка власника підварку Калуж-
ского купця Степана Момонтова48, та у Степана
Шевченка, племінника козака Михайла Каба-
кова, який мешкав у тому ж дворі в окремій хаті.
Варто уточнити, що і сім’я власника, і Степан
наймали по служниці, але в джерелі чітко роз-
межовано: відразу описана сім’я власника двору,
потім родина племінника49.
До інших я віднесла вдову, попадю Ганну,
яку взяв «на пропитание» разом з дітьми вій-
ськовий товариш Гнат Давидович50, сім’ю вище
згаданого Григорія Шаповала, що проживає в
покоях при сотенній канцелярії51, та Саву Яку-
бовича, який «жительство имеет по приказа-
нию его сиятельства…» (мається на увазі граф
Олексій Розумовський) та наглядає за будівниц-
твом52.
Зважаючи на особливості проживання слуг у
досліджуваний період разом з господарями про-
тягом тривалого часу, чимало дослідників уважа-
ють слуг членами родини, розглядаючи це понят -
тя як сукупність усіх домочадців або ж усіх, хто
мешкає в одному домі й підлягає главі родини53.
Однак де ж проживала така чисельна група осіб,
враховуючи значну кількість кровних родичів, які
мешкали разом, та невеликі розміри будівель?
«Так як робочий день домашніх слуг почи-
нався вдосвіта й тривав до пізньої ночі, вони по-
винні були проживати в одному домі з господа-
рями» вважає дослідниця дворянського побуту
В.А. Веременко. Вона описує щоденний побут
слуг у родинах і зазначає, що існування «люд-
ської», як окремого приміщення для слуг, згаду-
ється лише в дуже багатих будинках, у яких було
не менше 4-5 слуг. При наявності в будинку
декількох домашніх працівниць кожна з них от-
римувала свій «кут» в залежності від статусу.
Няня – у дитячій (на окремому ліжку, кріслі, ку-
шетці або навіть на підлозі) поруч зі своїм вихо-
ванцем, кухарка – на кухні, по сусідству з піч-
кою або ж плитою, покоївка – у передпокої, на
скрині, переносній кушетці або знову таки на
підлозі. Такі умови робили практично неможли-
вим ні денний відпочинок прислуги, ні прийом
нею гостей у будинку в господарів54.
У дворах полтавців містилися різноманітні
споруди: хати, комори, повітки, стайні, лавки,
клуні, хліви тощо. Кількість споруд у дворі за-
лежала, очевидно, від його розміру й заможності
господаря55. Найбільш поширеним набором при-
міщень були житлові приміщення для господа-
рів, слуг і наймитів, і комори56.
47 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. ... С. 133.
48 Там само. С. 365.
49 Там само. С. 441.
50 Там само. С. 95.
51 Там само. С. 393.
52 Там само. С. 124.
53Докладно про еволюцію питання родини див. Ворончук І. . Населення Волині в XVI - першій половині
XVII ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники: Монографія / І.О. Ворончук //Розділ 1.1. Істо-
ричне поняття родини. К., 2012. С. 18-26.
54 Веременко В.А. Домашняя прислуга в дворянских семьях России во второй половине XIX – начале
ХХ в. / Валентина Александровна Веременко // Вестник ЛГУ им. А.С. Пушкина. – Санкт-Петербург, 2013. –
№1. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://cyberleninka.ru/article/v/domashnyaya-prisluga-v-dvoryan-
skih-semyah-rossii-vo-vtoroy-polovine-xix-nachale-hh-v(дата звернення: 09.05.2019).
55 Волошин Ю. Вказ. праця. С. 43.
56 Там само. С. 45.
3’2019Юлія Безсмертна К Р А Є З Н А В С Т В О
90
Зазначу також, що замість відомих із худож-
ньої літератури лакеїв, кухарів, економок та по-
коївок у середньому господарстві працювали пе-
реважно неспеціалізовані слуги, тобто вони
обслуговували «все» («do wszystkiego»57). Ан-
глійський термін «below stairs» (під сходами) до-
сить часто використовується дослідниками при
описі простору, у якому функціонували слуги в
британських резиденціях аристократії й замож-
ного середнього класу. Відсутність широкої
ієрархії для тих, хто працював «під сходами»,
супроводжувався фізичною близькістю з робо-
тодавцями. З цього приводу Радослав Понят за-
уважує, що у невеликих і багатолюдних помеш-
каннях неможливо було досягти чіткого поділу
на дві сфери: помешкання, населені сімейством
роботодавця, та для працівників. Однак примі-
щення, відділені та приховані від очей відвіду-
вачів, могли існувати у випадку заміських рези-
денцій. У містах постійні контакти, спільно
виконана робота, а інколи навіть інтимне знай-
омство було просто неминучим58.
Спеціальне приміщення для проживання
слуг, як указано в Румянцевському описі, на-
зивали людська. У документі записано, наприк-
лад, «в нем (дворе) жилих покоевь для хозяевь
две, людських одна»59. Однак із 423 домогоспо-
дарств із слугами 225 (54,73%) не мали такого
приміщення взагалі, тобто 446 (35%) служите-
лів, імовірно, мешкали там, де й працювали, –
у підсобних приміщеннях. Примітно, що біль-
шість таких дворів розміщувалися на фор-
штадті – 198 (79, 42%), і лише 27 (16, 98%)
дворів у фортеці не мали людської взагалі. У за-
лежності від заможності власника, кількість
приміщень для слуг коливалися від 1 до 6 (див.
таблицю 5).
Як бачимо, найбільше слуг 561 (44, 31%)
служили у дворах з 1 людською. Загалом таких
домогосподарств було 104 у фортеці (тобто
25,5% від усіх дворів де мешкали слуги) та 30
(12,35%) дворів на форштадті. Відповідно 20
(12,58%) та 14 (5,76%) дворів мали 2 примі-
щення для слуг. Усього 6 дворів у місті мали 3
людських, 4 людських було в 7 домогосподар-
ствах і по 1 господарству мали 5 і 6 приміщень
для слуг. Однак, як не дивно, саме в цих начебто
найбільш пристосованих до найму дворах меш-
кали лише 3 і 5 слуг відповідно. Великий буди-
нок «в нем жилих покоев для хозяев п’ять, люд-
ських п’ят, анбаров два, конюшня одна, сарай
один»60 належав прем’єр майору Дніпровського
пікінерного полку Якову Козельському. І, ма-
буть, найбільший маєток у Полтаві «в нем вновь
Кількість
людських
Фортеця Форштадт Разом
сл
уг
% дв
ор
ів
% сл
уг
% дв
ор
ів
% Сл
уг
% Д
во
рі
в
%
1 480 66,12 104 65,41 81 15, 30 12,35 561 44,31 134 33,33
2 98 13,50 20 12,58 49 9,07 14 5,76 147 11,61 34 8,46
3 32 4,41 4 2,52 11 2,04 2 0,82 43 3,40 6 1,49
4 47 6,47 3 1,89 22 3,89 4 1,23 69 5,37 7 1,49
5 3 0,56 1 0,41 3 0,24 1 0,25
6 5 0,69 1 0,63 5 0,39 1 0,25
немає 64 8,82 27 16,98 382 69,44 198 79,42 446 34,68 225 54,73
Усього 726 100 159 100 548 100 249 100 1274 100 423 100
Таблиця 5
Кількість людських у домогосподарствах фортеці та форштадту
57 Poniat R. Вказ. праця. С. 220.
58 Там само. … С. 220.
59 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. … С. 47.
60 Там само. С. 350.
91
строющихся … покоев п’ятнадцять, людскихь
шесть, конюшня одна»61 належав графу Розу-
мовському, у якому мешкав управляючий та
слуги, а частину приміщень здавали в оренду.
Тобто кількість існуючих приміщень для слуг
часто не відповідала кількості найнятих служи-
телів (див. таблицю 6).
Як бачимо, найбільше (26 слуг) проживало
у дворі полкового судді Григорія Сахновського
з 4 кімнатами для слуг. 2-х із них наймав підда-
ний Сахновського Степан Фурман, який прожи-
вав у тому ж дворі в окремо збудованій хаті (їх
було усього 16 і у кожній проживали піддані
судді із родинами, однак вони слуг не мали).
Тобто 24 особи начебто повинні були розміщу-
ватися в 4 кімнатах по 6 осіб. Однак серед них
було кілька сімей, які, за логікою, повинні б
мешкати разом. Так у дворі мешкали Микола
Слюсар з дружиною і двома сестрами 40 і 28
років, Григорій Рак з матір’ю (52 роки, слабка
здоров’ям від старості), Афанасій Кучер з дру-
жиною і двома дітьми, Леонтій Алфетович з
дружиною, троє хлопців 16, 16, 9 років, 5 до-
рослих жінок і 5 дівчат, одна з яких кріпачка.
Було б надзвичайно цікаво дізнатися доклад-
ніше про місце кожного в домі, однак джерело
не містить подібної інформації. Додам, що у
дворі ще були 6 комор, конюшня і два сараї,
деякі з них теж могли використовуватися для
відпочинку62.
Загалом у 4 кімнатах для слуг розміщува-
лося: 1, 4, 5, 11 слуг на 1 двір на форштадті, та
3, 16, 24 особи у домогосподарствах фортеці.
6 дворів мали по 3 кімнати для слуг, де мешкали
1, 2, 6, 7, 8, 11 слуг. Усі інші двори – 168 (41,17%)
мали 1-2 людських, у яких проживали від 1 до
22 слуг (1 людська і 22 служителя було у дворі
бунчукового товариша Дмитра Білушенка63).
Служителі в домогосподарствах мешканців Полтави в 60-70-х роках XVIII ст.
Двори з певною кількістю людських
Кількість
слуг
у дворі
Фортеця Разом Форштадт Разом Усього
1 2 3 4 6 н 1 2 3 4 5 н
1 14 3 11 28 9 1 1 1 117 129 157
2 14 4 1 9 28 12 3 43 58 86
3 15 2 1 5 23 3 6 1 17 27 50
4 18 1 19 2 1 1 9 13 32
5 10 3 1 2 16 2 1 4 7 23
6 9 3 1 13 1 1 2 15
7 6 1 1 8 2 3 5 13
8 8 1 9 2 2 11
9 6 1 7 1 1 8
10 2 2 1 1 2 4
11 1 1 1 1 1 3 4
14 1 1 2 2
16 1 1 1
22 1 1 1
26 1 1 1
Усього 104 20 4 3 1 27 159 30 14 2 4 1 198 249 408
Таблиця 6
Кількість слуг у дворах з певною кількістю людських
61 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. … С. 124.
62 Там само. С. 200-203.
63 Там само. С. 116-117.
3’2019Юлія Безсмертна К Р А Є З Н А В С Т В О
92
Що до господарств, де не було зафіксовано
спеціального приміщення для слуг, більшість –
128 (31,37%) дворів наймали лише 1 слугу.
52 (12,7%) такі господарства мали двох служи-
телів, 22 (5,4%) – трьох, 9 (2,2%) – чотирьох,
6 (1,47%) – п’ятьох, 8 (1,96%) дворів мали від
6 до 11 слуг. Виникає питання: де в такому ви-
падку проживали работніки, якщо, наприклад,
у дворі козака Якима Артюха були три покої для
господарів, амбар і сарай та проживало 9 членів
його родини й 11 слуг64?
Висновки. Варто зауважити, що згідно з да-
ними Румянцевського опису слуги мешкали
майже в кожному дворі у фортеці й у кожному
третьому на форштадті, а також у 8 бездвірних
хатах і 38 підварках. У середньому наймалися 3
особи на господарство (4, 3 – у фортеці, 2, 1 – у
передмісті). Більшість служителів – 93,8% (1195
осіб) мешкали саме у дворах. Загалом, 423
(36,2%) із 1167 господарств користувалися по-
слугами наймитів, при цьому на території фор-
теці частка таких дворів була вищою – 167
(65,2%) із 256, описаних у документі, та 256
(28,1%) із 911 домогосподарств на форштадті.
Це свідчить про те, що в кожному з наведених
типів домогосподарств існувала необхідність у
додатковій робочій силі, недостачу якої компен-
сували наймом «служителів» та «работніков», як
їх називає джерело.
Лише 85% слуг (1088 осіб) наймали влас-
ники двору. Інколи слуги мешкали навіть в ад-
міністративних будівлях чи наймалися до осіб,
що орендували житло. Примітно, що, крім не-
малої плати власнику будинку, ці особи мали
достатньо коштів, щоб заплатити ще й праців-
никам. Майже 10% слуг (127 осіб) проживали
в господарствах підданих. Імовірно, значну
частину підданих становили ремісники, які
працювали на своїх патронів і не належали до
цехів. Частина з них наймала кількох слуг або
й учнів.
Чимало дослідників уважали слуг членами
родини. Однак встановити місце фактичного
проживання в домі такої чисельної групи осіб не
видається можливим. Враховуючи значну кіль-
кість кровних родичів, які мешкали разом, та не-
великі розміри будівель, можна припустити, що
частина з них мала свій «вугол» там, де й пра-
цювала, в підсобних приміщеннях. Спеціальне
приміщення для проживання слуг називали люд-
ська. Однак із 408 домогосподарств із слугами –
225 (54,73%) не мали такого приміщення вза-
галі. У залежності від заможності власника,
кількість людських коливалися від 1 до 6, однак
існуючі приміщення для слуг часто не відпові-
дали кількості найнятих служителів, адже у
дворі з 1 людською могли наймати від 1 до 22
служителів.
Kovalenko, O. (2015). Poltava XVII–XVIII sto-
lit’. Kyiv: Vydavets’ Oleh Filiuk, 232 s. [in Ukrai -
nian].
Misto Poltava v Rumiantsevskomu opysi Maloro-
sii 1765–1769 rr. (2012). / upor., vstup. st. i kom. Yu.
Voloshyna. Kyiv: Nash chas, 576 s. [in Ukrainian].
Poniat, Radosław. (2011) Służba domowa w mi-
astach na ziemiach polskich od połowy XVIII do
końca XIX wieku. – Praca doktorska napisana pod
kierunkiem prof. dr hab. Cezarego Kuklo. Białystok,
378 s. [in Polish].
Veremenko, V. A. (2013). Domashniaia prysluha
v dvorianskykh sem’iakh Rossyy vo vtoroj polovyne
XIX nachale XX v. Vestnyk Lenynhradskoho hosudar-
stvennoho unyversyteta ym. A.S. Pushkyna, 4 (1),
181-191. Retrieved May 9, 2019 from https://cyber-
leninka.ru/article/v/domashnyaya-prisluga-v-dvoryan-
skih-semyah-rossii-vo-vtoroy-polovine-xix-nachale-
hh-v [in Russian].
Voloshyn, Y. (2016) Cossacks and Commoners:
The City Community of Poltava in the Second Half of
the 18th Century. Kyiv: К.І.С., 356 s. [in Ukrainian].
64 Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. … С. 217-219.
References
|