Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.

У статті аналізується діяльність та висвітлюється формування, кількісний склад та бойовий шлях Кальницького козацького полку періоду Національно-визвольної війни 1648–1657 рр., що тісно пов'язано з історією нинішнього села Кальника. Спираючись на архівні та опубліковані джерела, спростовуютьс...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
Hauptverfasser:	Казьмирчук, Г., Казьмирчук, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2019
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія України у світлі регіональних досліджень
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169740
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. / Г. Казьмирчук, М. Казьмирчук // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 174-191. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169740
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1697402025-02-09T21:30:41Z Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. The Kalnitsky Cossack Regimentin the War of National Liberation 1648–1657 Казьмирчук, Г. Казьмирчук, М. Історія України у світлі регіональних досліджень У статті аналізується діяльність та висвітлюється формування, кількісний склад та бойовий шлях Кальницького козацького полку періоду Національно-визвольної війни 1648–1657 рр., що тісно пов'язано з історією нинішнього села Кальника. Спираючись на архівні та опубліковані джерела, спростовуються міфи та встановлюється історична правда щодо функціонування Кальницького козацького полку, який, безперечно, відіграв важливу роль у військових кампаніях, політичних перипетіях та державотворчих процесах за часів гетьманування Богдана Хмельницького. The article analyzes the activity and highlights the formation, quantitative composition and combat path of the Kalnitsky Cossack Regiment during the period of the War of National Liberation 1648–1657, which is closely connected with the history of the current Kalnik village. Based on archival and published sources, myths are refuted and historical truth about the functioning of the Kalnycky Cossack Regiment, which undoubtedly played an important role in military campaigns, political peripetias and state-building processes during Hetman Bohdan Khmelnytsky, is established. The military events of the National Liberation War led to the creation of Cossack regiments – one of the most important organizational forms of military confrontation with the forces of the Commonwealth, which wished peace and tranquility among the rebellious Ukrainian people for noble people. According to the «Register of the Zaporozhian Army in 1649», 2050 Cossacks were registered in the Kalinitsky Cossack Regiment. The most glorious were the Kalnyk colonels Ivan Bogun, Ivan Sirko and Ostap Gogol. Kalnitsky regiment during the Khmelnytskyi era has undergone a difficult path of formation and development. The Cossacks of the Kalnitic Regiment participated in all major military battles. It is possible to say that the regiment was formed spontaneously, related to the activities of the first colonel - Ostaf Gogol (1648 - the first half of 1649). The Kalnitsky regiment was involved in Ukrainian-Moldovan relations in 1653. B. Khmelnitsky, in an effort to expand the composition of the anti-Polish coalition, decided to bring the Moldovan host to an alliance, marrying his own son with the daughter of the Voivode of Moldavia Vasily Lupu. About the participation of the Kalinitsky regiment in the National Liberation War events of 1648, nothing definitely is known. It can be assumed that when the Ukrainian people fought with the Crown Army under the Yellow Waters and Korsun, the regiment was only formed. The regiment participated in battles under Zbarazh, Zborov, Berestechko and in other battles. 2019 Article Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. / Г. Казьмирчук, М. Казьмирчук // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 174-191. — Бібліогр.: 53 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169740 94(477):355.486]“1648/1657” uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle	Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Казьмирчук, Г. Казьмирчук, М. Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. Краєзнавство
description	У статті аналізується діяльність та висвітлюється формування, кількісний склад та бойовий шлях Кальницького козацького полку періоду Національно-визвольної війни 1648–1657 рр., що тісно пов'язано з історією нинішнього села Кальника. Спираючись на архівні та опубліковані джерела, спростовуються міфи та встановлюється історична правда щодо функціонування Кальницького козацького полку, який, безперечно, відіграв важливу роль у військових кампаніях, політичних перипетіях та державотворчих процесах за часів гетьманування Богдана Хмельницького.
format	Article
author	Казьмирчук, Г. Казьмирчук, М.
author_facet	Казьмирчук, Г. Казьмирчук, М.
author_sort	Казьмирчук, Г.
title	Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.
title_short	Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.
title_full	Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.
title_fullStr	Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.
title_full_unstemmed	Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.
title_sort	кальницький козацький полк в національно-визвольній війні 1648–1657 рр.
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Історія України у світлі регіональних досліджень
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169740
citation_txt	Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. / Г. Казьмирчук, М. Казьмирчук // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 174-191. — Бібліогр.: 53 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kazʹmirčukg kalʹnicʹkiikozacʹkiipolkvnacíonalʹnovizvolʹníivíiní16481657rr AT kazʹmirčukm kalʹnicʹkiikozacʹkiipolkvnacíonalʹnovizvolʹníivíiní16481657rr AT kazʹmirčukg thekalnitskycossackregimentinthewarofnationalliberation16481657 AT kazʹmirčukm thekalnitskycossackregimentinthewarofnationalliberation16481657
first_indexed	2025-12-01T00:34:38Z
last_indexed	2025-12-01T00:34:38Z
_version_	1850264025276874752
fulltext	УДК 94(477):355.486]“1648/1657” Григорій Казьмирчук (м. Київ) доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка E-mail: kazmyrchuk@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0773-9484 Марія Казьмирчук (м. Київ) доктор історичних наук, доцент кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка E-mail: brungilda@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8877-4489 Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. У статті аналізується діяльність та висвітлюється формування, кількісний склад та бойовий шлях Кальницького козацького полку періоду Національно-визвольної війни 1648–1657 рр., що тісно пов’язано з історією нинішнього села Кальника. Спираючись на архівні та опубліковані джерела, спрос- товуються міфи та встановлюється історична правда щодо функціонування Кальницького козацького полку, який, безперечно, відіграв важливу роль у військових кампаніях, політичних перипетіях та дер- жавотворчих процесах за часів гетьманування Богдана Хмельницького. Ключові слова: Кальницький козацький полк, село Кальник, козаки, Національно-визвольна війна 1648–1657 рр., Богдан Хмельницький. Grigorii Kazmyrchuk (Kyiv) Dr.hab., professor of Kyiv National Taras Shevchenko University E-mail: kazmyrchuk@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0773-9484 Mariia Kazmyrchuk (Kyiv) Dr.hab, associate professor of Kyiv National Taras Shevchenko University E-mail: brungilda@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8877-4489 The Kalnitsky Cossack Regiment in the War of National Liberation 1648–1657 The article analyzes the activity and highlights the formation, quantitative composition and combat path of the Kalnitsky Cossack Regiment during the period of the War of National Liberation 1648–1657, which is closely connected with the history of the current Kalnik village. Based on archival and published sources, myths are refuted and historical truth about the functioning of the Kalnycky Cossack Regiment, which undoubtedly played an important role in military campaigns, political peripetias and state-building processes during Hetman Bohdan Khmelnytsky, is established. 174 The military events of the National Liberation War led to the creation of Cossack regiments – one of the most important organizational forms of military confrontation with the forces of the Commonwealth, which wi- shed peace and tranquility among the rebellious Ukrainian people for noble people. According to the «Register of the Zaporozhian Army in 1649», 2050 Cossacks were registered in the Kalinitsky Cossack Regiment. The most glorious were the Kalnyk colonels Ivan Bogun, Ivan Sirko and Ostap Gogol. Kalnitsky regiment during the Khmelnytskyi era has undergone a difficult path of formation and development. The Cossacks of the Kalnitic Regiment participated in all major military battles. It is possible to say that the regiment was formed spontaneously, related to the activities of the first colonel - Ostaf Gogol (1648 - the first half of 1649). The Kalnitsky regiment was involved in Ukrainian-Moldovan re- lations in 1653. B. Khmelnitsky, in an effort to expand the composition of the anti-Polish coalition, decided to bring the Moldovan host to an alliance, marrying his own son with the daughter of the Voivode of Moldavia Vasily Lupu. About the participation of the Kalinitsky regiment in the National Liberation War events of 1648, nothing definitely is known. It can be assumed that when the Ukrainian people fought with the Crown Army under the Yellow Waters and Korsun, the regiment was only formed. The regiment participated in battles under Zbarazh, Zborov, Berestechko and in other battles. Key words: Kalnitsky Cossack Regiment, Kalnyk Village, Cossacks, War of National Liberation 1648– 1657, Bogdan Khmelnytsky. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. 175 Грізний 1648 р. започаткував виняткової сили й потужності зсуви в українському суспіль- стві. Обрання гетьманом Війська Запорозького непересічної особистості Богдана-Зіновія Хмель - ницького сколихнуло не тільки Запорожжя, але й навколишній світ. Визвольна війна українсь - кого народу, будучи складовою частиною рево- люційних потрясінь Європи середини ХVІІ ст., маючи при цьому низку характерних властивос- тей, зокрема цементуючої сили революційних зрушень – козацтва та затятої непримиренної бо- ротьби селянства за свою волю та кращу долю. У цих подіях було сформовано та розпочав свій бойовий шлях Кальницький козацький полк. Новітня історіографія щодо Кальницького полку розглядалася в узагальнюючих працях В. Смолія та В. Степанкова1. Деякі аспекти проблеми висвітлювалися в процесі вивчення біографій полковників Кальницького полку (І. Богуна, О. Гоголя та І. Сірка). Їм присвятили праці О. Гуржій, М. Крикун та інші історики2. До історії полку зверталися О. Дан, В. Кривошея та інші3. Спеціальні дослідження щодо станов- лення та діяльності Кальницького полку були проведені Г. та М. Казьмирчуками в монографії, що витримала два видання4. Проте незважаючи на наявну літературу є потреба узагальнити до- сягнення джерелознавчої та історіографічної проблеми на основі нововиявлених архівних та опублікованих матеріалів та досліджень. Зроб- лена спроба комплексного об’єктивного дослід- ження про діяльність Кальницького полку, часів творення української держави Б. Хмельницького (1648 – 1657 рр.). До 1648 р. в Україні, за даними польської ко- місії 1638 р., було тільки 6 полків по тисячі ре- єстрових козаків у кожному. Це полки: Чигирин- ський, Черкаський, Корсунський, Канівський, Білоцерківський і Переяславський, котрі підпо- рядковувалися урядовим комісарам5. 1 Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція (1648-1676 рр.) / За заг. ред. В. Смолія. НАН України. Інститут історії України. К. : Альтернативи, 1999. Т. 7. 352 с. 2 Гуржій О. Іван Богун // Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети: Кн. 1 / Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий дім «КМ Асаdеміа», 1998. Кн. 1. С. 18; Крикун М. З історії української ко- зацької старшини другої половини ХVІІ століття. Остап Гоголь // Між війною і радою. Козацтво Правобе- режної України в другій половині ХVІІ – на початку ХVІІІ століття. Статті і матеріали. К. : Критика, 2006. 472 с. 3 Дан О.Ю., Кривошея В.В. Вінниччина козацька. Історія Вінницького козацького полку. К. : Видавничий дім «Стилос», 2004. 4 Казьмирчук Г., Казьмирчук М. Кальницький козацький полк (1648 – 1711 рр.). К. : СПД Цимбаленко Є.С., 2009. – 98 с.; Їх же Кальницький Козацький полк (1648 – 1711 рр.). К. : Логос, 2011. 108 с. 5 Максимович М.А. Собрание сочинений : [в 3 т.]. Киев: [б.и.], 1876–1880. Т. 1 : Отдел исторический . – К. : Тип. М. П. Фрица, 1876. С. 659. Воєнні події Національно-визвольної війни пробудили визвольні ідеї на Правобережній Ук- раїні, створили необхідність формування козаць- ких полків – однієї з найважливіших організа- ційних форм військового протистояння потугам Речі Посполитої, яка бажала відновити для шля- хетського стану мир і спокій серед бунтівного українського народу. Козацький літописець Са- мійло Величко пише: «На початку війни Хмель- ницького з поляками у 1648 р. учинилося обіруч Дніпра 20 козацьких полків». На лівобережжі Дніпра 10 (Київський, Переяславський, Чернігів- ський, Стародубський, Ніжинський, Прилуць - кий, Лубенський, Миргородський, Гадяцький і Полтавський) і на Правобережжі України стіль - ки ж (Чигиринський, Канівський, Черкаський, Корсунський, Богуславський, Білоцерківський, Паволоцький, Брацлавський, Кальницький, Уман - ський і Подільський)6. Кальницький полк виник у період походу Максима Кривоноса до Брац- лава 1648 р., на думку С. Коваленка7. Однак літописець включив до списку полки, яких на 1648 р. ще не існувало, наприклад По- дільський або Богуславський. З 1650 по 1654 рр. в Україні було три військових полки і 17 терито- ріальних. Літопис Самовидця на Лівобережжі України виділяє 10 полків. Крім полків, які на- звані у С. Величка, автор літопису другої поло- вини ХVІІ ст. називає ще Ічнянський, Іркліїв- ський, а Гадяцький називає Зіньківським, але в його праці не згадується Стародубський8. На Правобережжі Б. Хмельницький створив 11 по- лків. Замість Богуславського та Подільського Самовидець називає Могилівський, Животів- ський та Лисянський. Немає також Київського полку9. С. Коваленко і О. Пугач відзначають, що 1648 р. у Війську Запорозькому було утворено 30 полків. Але за Зборівською угодою 1649 р. їхня кількість скорочена до 16. За цією угодою до Кальницького козацького полку було приєднано Животівський і Поліський полки10. Згідно «Реєс- тру Війська Запорозького 1649 р.» (далі – Реєстр) до Кальницького козацького полку було впи- сано 2050 козаків, з яких 531 особа була пере- ведена із скасованого згідно Зборовської угоди 1649 р. Животівського полку11, що становило 5,06% всього складу «Реєстру». Таким чином Кальницький полк був меншим за середній12. Деякі дослідники вважають, що в «Реєстрі» за- писаний Кальницьким полковником Іван Федо- рович (Т. Яковлева ототожнює його з Іваном Богуном)13, інші схиляються до прізвища Івана Куницького. Кальницький полк сформувався, можливо, у травні–липні 1648 р., як форпост проти похо- дів татар в Україну Уманським шляхом (проля- гав на відстані 15 км), який був відгалуженням Чорного шляху. Цей шлях проходив близько 50 км від Кальника. Він був важливим військо- вим опертям держави Богдана Хмельницького проти військової потуги Речі Посполитої і кон- тролю над переправами через Південний Буг. Додаткових документів, які висвітлювали б цю важливу подію, немає. Можна припустити, що створення полку відбувалося спонтанно, пов’я - зане з діяльністю першого полковника – Оста- фія Гоголя (1648 р. – перша половина 1649 р.)14. За даними В. Кривошеї, у серпні 1648 р. Іван Нечай починав службу у Кальницькому полку наказним полковником. Кальницькими полков- никами за часів Хмельниччини були: Остап Він- ницький (О. Гоголь) (1648–1649 рр.), Іван Ку- ницький-Яцківський (1649–1650 рр.), Іван Богун (1650–1651 рр.), Іван Куницький-Яцків- ський (1651 р.), Іван Богун (1652–1657 рр.), Андрій Безштанько (1657–1658 рр.)15. Щодо 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О 176 6 Величко С.В. Літопис. – Т. І. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент. В.О. Шевчука; відп. ред. О.В. Мишанич. К. : Дніпро, 1991. С. 214. 7 Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія. Т. 2. С. 104. 8 Летопись Cамовидца. Починается война Збаражская, року 1649 // Летопись Cамовидца о войнах Богдана Хмельницкого и о междоусобиях, бывших в Малой России по его смерти / Под ред. О.М. Бодянского. – М. : В Унив. Тип., 1846. С. 14. 9 Максимович М.А. Собрание сочинений... – С. 659, 660–661. 10 Коваленко С., Пугач О. Опис козакцької України 1649 року: Довідник... С. 11–12. 11 Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького... С. 104. 12 Там само. С. 31. 13 Яковлєва Т. Іван Богун-Федорович // Київська Старовина. 1992. № 5. С. 43. 14 Максимович М.А. Собрание сочинений... С. 702. 15 Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького... С. 104. 177 Остапа Вінницького, то одні дослідники ототож- нюють його з Остапом Гоголем. Проте М. Кри- кун не підтримує цієї версії16. В. Панашенко подає трохи інші прізвища й прізвиська деяких кальницьких полковників: Остап (Остафій) Ус- ваницький (Вінницький) (1648–1649), Іван Фе- доренко (1649–1650, 1654, у 1653–54 рр. він був наказним полковником), О. Гоголь (1649, 1674), І. Богун (1650, 1651, 1653–1657), П. Стягайло (1652–?)17. Натомість, Т. Чухліб не називає О. Го- голя кальницьким полковником та не акцентує увагу на його прізвиськах18. С. Величко і Г. Граб’янка у своїх працях на- водять один із епізодів визвольної боротьби. Б. Хмельницький після двох блискучих перемог під Жовтими Водами та Корсунем підійшов до Білої Церкви, де продовжив облаштування свого війська, щоб «вести далі збройну боротьбу»,19 – знищувати шляхту та євреїв-орендарів. На по- чатку липня 1648 р. він дізнався, що у фортеці Нестервар [нині м. Тульчин] переховалася «сила силенна жидів та шляхти»20, вирішив їх захо- пити. Він послав 4000 козаків під проводом полковника Івана Ганжі на штурм фортеці. Іван Ганжа, що рухався з Липовця до Тульчина, 9 чер - вня 1648 р. зайняв Кальник, з тих пір місто ввійшло до складу Української держави, ставши центром Кальницького полку і однойменної сот - ні. У 1649 р. кальницьким сотником став Семен Бут21. Але у Реєстрі кальницьким сотником за- писаний Курило Волошин. І. Ганжа полишив Кальник і прийшовши до Нестервара, погодився взяти викуп із шляхти та євреїв, які опинилися в оточенні. «Козаки викуп узяли, жидів же всіх ... порубали»22. Через кілька днів Б. Хмельницький під Нестервар відіслав полковника О. Гоголя з такою ж кількістю ко- зацького війська, яке зустріло козаків І. Ганжі, коли вони поверталися зі здобиччю. Козаки О. Гоголя запропонували «поділитися» багат- ством, взятим Ганжею біля Нестервара, але от- римали відмову. Тоді 4000 молодців О. Гоголя при 3–4 гарматах23 підступили до Нестервара і взяли його штурмом. Було знищено шляхту, єв- реїв, жовнірів. О. Гоголь отримав значну здо- бич24. Відштовхуючись від факту присутності О. Гоголя недалеко від Кальника, можна пов’язати з ним створення Кальницького полку. Григорій Граб’янка наголошує, що саме у червні 1648 р. «Хмельницький поділив» своє зрос- таюче військо на полки, настановив полковни- ків, полкову старшину та курінних отаманів25. Про участь Кальницького полку у визволь- них подіях 1648 р. достеменно нічого невідомо. Можна припустити, що коли український народ вів боротьбу з Коронною армією під Жовтими Водами та Корсунем, полк тільки формувався. Брав участь полк в битвах під Збаражем, Зборо- вом, Берестечком та у інших битвах. Кальник, як важливий військовий центр, на- прикінці 1648 р. потрапив у вир воєнних подій. Львівський міщанин у своєму листі від 24 липня 1648 р. писав: «Орда татарська вже була пішла до Криму з великою кількістю полонених і здо- биччю»26. Наприкінці 1648 р. козацька армія концентрується на Наддніпрянщині, підтри- муючи боротьбу місцевого населення проти по- льської шляхти і військових загонів, які стояли в магнатських маєтках. Формуються козацькі гарнізони в містах і селах. Польська шляхта 16 Крикун М. З історії української козацької старшини другої половини ХVІІ століття. Остап Гоголь... C. 13–66. 17 Панашенко В.В. Вінницький полк // Енциклопедія історії України. К. : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 568. 18 Чухліб Т.В. Гоголь Остап // Енциклопедія історії України.К.: Наукова думка, 2004. Т. 2. С. 132. 19 Величко С.В. Літопис... С. 83–84. 20 Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки / Пер. із староукр. К. : Т-во «Знання» України, 1992. С. 45. 21 Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького... С. 112. 22 Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки... С. 45. 23 Величко С. В. Літопис... С. 84. 24 Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки... С. 45. 25 Там само. С. 43–44. 26 Шість листів С.К. Кушевича з 1648 р. про сучасні події // Жерела до історії України-Руси. Львів : Дру- карня Наукового товариства імені Шевченка, 1913. Т. 6. С. 116. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. робить спроби їх витіснити. Польський загін Стрижевського зненацька напав на Барський ко- зачий гарнізон. Місто було зруйноване, гарнізон практично знищений, пограбоване місцеве насе- лення. Іван Богун виступив проти польських хо- ругв, розгромив їх і звільнив Бар. Переговори Б. Хмельницького і польської Корони в Переяс- лаві, що розпочалися 20 лютого, завершилися укладанням перемир’я до травня 1649 р. Спроби Б. Хмельницького владнати мирним шляхом стосунки з Річчю Посполитою були зір- вані військовими діями кн. Яреми Вишневецького на Брацлавщині 28 червня 1648 р. В проєкті угоди 1649 р. Б. Хмельницький писав: «…Князь Вишне- вецький, як винуватець другої війни, щоб ні в якому разі не був коронним гетьманом, бо не хочу з ним жити і не пущу його на Україну»27. Зви- чайно, Кальницький полк не міг опинитися осто- ронь цих подій. У цьому році розпочалось Велике повстання під час походу Максима Кривоноса до Брацлава. Звільняється Вінниця, яка стає сотен- ним містом Кальницького козацького полку. Він- ницьким сотником у 1649 р. призначено Ярему Урошовича. Під час походу польських військ на чолі з великим коронним гетьманом Мартином Калиновським на Вінницю, місто стало серцеви- ною так званої «Вінницької оборони» 1651 р.28. 1649 р. дуже вирізняється з-поміж інших років початкового етапу визвольних змагань. Поляки врятувалися через зраду гетьманського союзника кримських татар, які примусили Бог- дана Хмельницького підписати Зборівську угоду, що стала юридичною основою форму- вання Української козацької держави. У Зба- разько–Зборівській компанії 1649 р. під керів- ництвом гетьмана Б. Хмельницького брало участь десять Правобережних і десять Лівобе- режних («задніпровських») полків. Знайдений Ю. Мициком у бібліотеці Чарторийських у м. Кракові матеріал свідчить, що до правобереж- них полків віднесений під № 8 Кальницький полк, очолюваний І. Федоренком. У цьому доку- менті зафіксована кількість артилерії, яка була у Б. Хмельницького – 24 гетьманських гармат і по шість гармат мав кожний полковник29. Дослід- ник історії українського козацтва В. Кривошея відзначає: «Полковий пірнач Кальницького пол - ку тримали Остап Гоголь, Іван Куницький-Яцків- ський, Іван Богун, наказним був Іван Нечай»30. Таким чином, полк почергово очолювали Іван Яцьківський-Куницький та Іван Богун. Каль- ницьким полковим суддею став війт кальниць- кий Філон Немиря. За часів Б. Хмельницького у Кальницькому полку було 19 сотників, 2 полко- вих осавули, 1 полковник31. В. Кривошея виявив прізвища тільки двох сотників із 19: з Іллінецької сотні – Іван Вертелецький (1654 р.), з Липовець- кої – Виторина (1651 р.)32, хоча в Реєстрі 1649 р. перераховано вже 19 прізвищ. Після Зборівської битви 1649 р. і підписання миру з Польською Короною йде формування по- лкової системи у Козацькій державі гетьмана Б. Хмельницького. Згідно із складеним реєстром було створено 16 полків33. «Поділля розбилося тоді між трьома полками: Брацлавським, Уман- ським та Кальницьким»34. На думку М. Петров- ського, на початку 1649 р. в Україні функціону- вало 30 територіальних полків35, а за польськими 178 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О 27 Документы об освободительной войне украинского народа. 1648–1654 гг. / АН УССР. Ин-т истории; Архивное упр. при Совете Министров УССР; Редкол.: П. П. Гудзенко и др. К. : Наук. думка, 1965. С. 120. 28 Степанков В.С. Вінницькі оборони 1651, 1671 / Валерій Степанков // Енциклопедія історії України. Т. 1. К. Наукова думка, 2003. С. 568. 29 Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648–1658 рр. Т. І. (1648– 1649 рр.). К. : НАНУ, Ін-т історії України НАНУ та ін., 2012. С. 362; Мицик Ю.А., Цибульський В.І. Волинь в роки Визвольної війни українського народу середини ХVІІ століття. Рівне, 1999. № 43. С. 48–49. 30 Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. К. : ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2008. С. 97. 31 Там само. С. 94. 32 Там само. 33 Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу... С. 364. 34 Григор’єв-Наш. Поділля. Географічно-історичний нарис. Кам’янець-Подільський : Друкарня Под. губ. нар. управи, 1919. С. 62. 35 Нариси з історії України. Вип. 4: Петровський М.Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648–1654) / Відп. ред. С.Н. Бєлоусов. К. : Вид-во Ака- демії наук УРСР, 1940. С. 233. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. 179 джерелами – 20. Із шістнадцяти полковників: шість за походженням були шляхтичами (Ми- хайло Громико, Данило Нечай, Іван Федорович- Богун, Антон Жданович, Федір Лобода, Мартин Пушкар), шість були вихідцями із козаків – Федір Якубович, Тиміш Носач, Прокіп Шумейко, Ясько Воронченко, Семен Савич, Філон Джеджалій, двоє із заможних міщан: Матвій Гладкий і Мартин Небаба36. Однак Т. Таїрова-Яковлєва у власній праці не вказує Остапа Гоголя – кальницького і по- дільського полковника, а згодом польського наказ- ного гетьмана Правобережної України. На поча- ток гетьманування І. Виговського залишилися живими Іван Богун-Федорович*, Мартин Пушкар, Філон Джеджалій і Тимофій Носач37. І знову Т. Таїрова-Яковлєва не вказує прізвища О. Гоголя, який пережив великого гетьмана. «Реестр» 1649 р. не задовольняв більшість посполитих селян, які не потрапили до цього списку. В селянському й Запорозькому козаць- кому середовищі виникають невдоволення не тільки тим, що більшість учасників боротьби за- лишилася поза реєстром, але й тим, що польська шляхта й магнати, правдами й не правдами по- вертаючись у свої українські маєтності, намага- лися повернути втрачені прибутки за минулі роки. Виникають селянсько-козацькі завору- шення. Б. Хмельницький видаючи універсали та бажаючи заспокоїти народні маси, не завжди до- сягав бажаної мети. Часто він звертався з універ- салами, щоб втихомирити козацтво, наказував полковникам негайно карати всіх, винних у за- колотах. Демонструючи рішучість у цьому пи- танні, Б. Хмельницький «розпорядився стратити у Києві організаторів повстання у Кальнику, де був убитий пан Лагивницький38. Професор В. Б. Антонович подає трохи інше написання цього прізвища: «Весною тут [у Кальнику. – Авт.] збунтувався народ і вбив пана Легевниць- кого»39. Зборівська угода започаткувала юридичне й практичне формування Української козацької держави. Полково-сотенна адміністративна ре- форма сприяла консолідації української спіль- ноти у розв’язанні нагальних державних завдань. Насамперед, була звернена увага на захист захід- них кордонів. Кальницький, Брацлавський та Уманський полки, які разом мали близько 7000 війська, яке спиралося на «густе населення», а «козацька влада держалася сильно»40, завжди першими вступали у боротьбу з Польськими вій- ськами. Західними містами Кальницького полку були сотенні міста Вінниця і Прилуки. В. Рубан (1742–1795) у власній короткій іс- торії України відзначає, що у 1650 р. «було вій- ська Малоросійського козацького біля 60000 самих хороших виборних реєстрових козаків, а особливо охотного козацького війська безліч»41. Гетьман Б. Хмельницький «розподілив Україну на 15 полків, призначив до них полковників, спи- сав тільки самих виборних, або реєстрових коза- ків: Чигиринського полковник Федір Якубов- ський – 3189 козаків, Черкаського полковник Іван Воронченка – 2989, Канівського полковник Семен Павинський – 3120, Корсунського полков- ник Лук’ян Мозир – 3492, Уманського полковник Йосип Глух – 3830, Брацлавського полковник Да- нило Нечай – 2802, Кальницького полковник Іван Федоренко – 6046, Київського полковник Антон Адамович – 2080, Переяславського полковник Федір Лобода – 2150, Кропивнянського полков- ник Філон Джеджалій – 2083, Остравського по- лковник Тимофій Носач – 1988, Миргородського полковник Максим Гладкий – 3188, Полтав- ського полковник Прокіп Шумейко – 9083, Чер- нігівського полковник Мартин Небаба – 9096»42. 36 Таирова–Яковлева Т. К вопросу о старшине в начале гетманства Ивана Мазепы // UCRAINICA PET- ROPOLITANA. Вып. 2.: Сб. статей. СПб., 2008. С. 45. 37 Там само. 38 Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования: в 8 книгах [21 т.] СПб. : Общество для пособия нуждающимся литераторам и ученым, (Типография М.М. Стасюлевича), 1903- 1906. – Кн. ІV. Т. ІХ–ХІ. С. 350. 39 ІР НБУ НАН України, ф. І, спр. 8182 б, картка № 64. 40 Крип’якевич І. Адміністративний поділ України за Б. Хмельницького // Історичні джерела та їх викорис- тання / Ред. кол.: І.Л. Бутич, І.П. Крип’якевич, Ф.П. Шевченко, А.М. Катренко (відп. секр). АН Української РСР. Інститут історії; Архівне управління при Раді міністрів Української РСР. Вип. 2. К. : Наукова думка, 1966. С. 6. 41 Краткая летопись Малыя России /А.А. Безбородько; уклад. В.Г. Рубан. Т. 1. СПб: Тип. Х.Ф. Клена. 1777. С. 24. 42 Там само. С. 25. Клена, 1777. С. 24. Кількість козаків в окремих полках, зокрема в Кальницькому завищені. Напевне в цьому полку було не 6046, а 2046. Тобто помилково замість 2 автор поставив 6 і отримав таку колосальну цифру. У Писарівському літопису відзначено: «тим часом Хмельницький полководців по всій Ук- раїні настановив. Чигиринському [полку. – Авт.] сам Хмельницький говорять; Черкаському Во- ронченко, Переяславському Лобода, Канів- ському Кутак, Брацлавському Нечай, Білоцерків- ському Іскра, Уманському Степко, Корсунському Мороз, Кальницькому Гоголь, Гадяцькому Бур- ляй, також і в інших містах»43. У літописних джерелах на початковому етапі національної-визвольної боротьби автори подають різну кількість полків та кількість ко- заків у них. На таке різночитання вперше звер- нув увагу М. Маркевич. Так, у літопису Розу- мовського, який пізніше використав у своїй праці Шерер, зазначалося, що всіх полків у Бог- дана Хмельницького в 1650 р. було 15, в яких на- раховувалося 37 549 реєстрових козаків, а в Кальницькому – 204644. За літописом Василя Ру- бана відповідно було 15 полків із 57 889 коза- ками, а у Кальницькому полку Івана Федоренка нараховувалося 6046 козаків45. За Кониським, у гетьмана у цьому році було 18 полків, в списках яких було – 37600 козаків, зокрема був не тільки Кальницький, очолюваний тим же Іваном Федо- ренком, під полковницьким перначем якого було 2000 козаків, а й Вінницький Петра Стягайла, в якому нараховувалося 1600 козаків46. Більш достовірними представляються цифри про кількісний склад Кальницького полку, зане- сені у Реєстр 1649 р. очолюваного Іваном Федо- ренком. Він складався з 19 сотень, в яких була різна кількість козаків: Кальницька сотня [сот- ник Курило Волошин. Вона розміщувалася у м. Кальнику, [також с. Василівці і Краснень- кому. – Авт.] – 198 козаків [також із Содорівки [Тодорівки] – 11], Животівська [Логвин] – 131 козак, Борщагівська [Крисько] – 147, Тетіївська [Фесько Фенченко] – 79, Погребищенська [Федір Григоревич] – 174, Липовецька [Онисько] – 100, Балабанівська [Олексій] – 51, Іллінецька [Іван Туровець] – 49, Кунянська [Іляш Радуленко] – 77, Рахнівська [Павло Курбала] – 34, Терлицька [Василь Варениця] – 100, Дашівська [Гришко Сурмач] – 40, Жорницька [Мартин] – 71, Оме- тинська [Сергій Кгресько] – 30, Бабинська [Ігнат] – 100, Прилуцька [Василь Антонен - ко] – 100, Вінницька [Ярема Урошович] – 296, Немирівська [Лаврін Кгерелуха] – 214, Вороно- вицька [Семен, Сава, Лахно] – 59. Всього нара- ховувалося в цей час у полку 1976 козаків47. У 1654 р. в Кальницькому полку залиши- лося тільки 15 сотень. Він втратив Борщагівську, Погребищенську, Прилуцьку та Тетіївську сотні, які будуть включені у новостворений Паволоць- кий полк48. Кальницький полк з 1654 р. дістав тимчасову назву Вінницького, а містечко Каль- ник перетворилося з полкового на сотенне49. Зго- дом полку повернуть попередню назву – Каль- ницький. З 1667 р. по 1712 р. Кальницький полк, на думку деяких дослідників, з Вінницького був перейменований на Брацлавський50. Недоведе- ним та помилковим є твердження О. Дана, який наполегливо називає Кальницький полк Він- ницьким, роблячи помилку в історії функціону- вання Кальницького полку51. Французькі автори та історики Франсуа Шесполь, де Божо, Габріель 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О 180 43 Маркевич Н.А. История Малороссии: [в 5 т.]. Т. V. М. : О.И. Хрусталев, 1843. С. 43. 44 Маркевич Н. История Малороссиии...– С. 105; Бантыш–Каменский Д. История Малой России. Ч. І. М.: Типография Николая Степанкова, 1842. С. 244; Максимович М. Собрание сочинений... С. 18. 45 Маркевич Н. История Малороссии... С. 106. 46 Там само. С. 107. 47 Реестра всего Войска Запорожского после Зборовскаго договора с королемъ Польскимъ Яномъ Казими- ромъ составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М. Бодянскимъ. – М. : Изданіе Им- ператорскаго Общества Исторіи и Древностей Российскіхъ при Московскомъ Университете, 1875. С. ХІV–ХV. 48 Крип’якевич І. П. Адміністративний поділ України 1648–1654 рр. ... С. 129. 49 Там само. – С. 129, 135. 50 Гудзевич А.В. Давньоруське місто в історико-географічному вимірі / А. В. Гудзевич, В. Є. Любченко // Поділля у контексті української історії: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 29–30 листопада 2001. – Вінниця, 2001. С. 65. 51 Дан О.Ю., Кривошея В.В. Вінниччина козацька. Історія Вінницького козацького полку... С. 27–95. 181 Куає та Жан Руссе де Міссі жодного разу не зга- дали про Вінницю й Вінницький полк у страхіт- ливих військових подіях, які велися між По- льщею, Туреччиною, Кримом і Московією на території України, а тільки Кальник52. Інші до- слідники пішли далі – безапеляційно заявляючи, що м. Дашів у роки Визвольної війни було «со- тенним містечком Вінницького та Брацлавського полку»53, а Іван Богун, на думку Д.В. Сухиніна «займав посаду вінницького і брацлавського полковника»54. Твердження цих дослідників є ситуаційними, недостовірними і спростовують - ся низкою документів із «Архиву ЮЗР» [Тт. 9– 13] та дослідженням, професора Університету Св. Володимира Г.Г. Павлуцького, який твер- дить, що «у 1664 році Вінниця була визначена полковим містом замість Кальника»55, але пол- ковою столицею вона була недовго. За інформацією Василя Унковського, посла царя Олексія Михайловича при гетьмані, у 1650 р. Б. Хмельницький мав 17 полків. Кальницький полк очолював полковник Іван Богун. Правда, в цьому донесенні також записано, що «Полк Чер- нігівський очолював полковник Іван Богун»56. Звичайно, що це якийсь прорахунок москов- ських збирачів інформації, хоча вони правильно відзначали, що «у всіх полках записаних козаків сорок тисяч. А до цього часу міщани і повітові люди козаки»57. Микола Костомаров відзначає: «Всіх полків у 1650 році шістнадцять ... Каль- ницький, під начальством Івана Федоренка, зай- мав лівий берег Бугу від Вінниці до Райгородка, останньої сотні Брацлавського полку, на північ до берегів Десни, остання сотня Кальницького полку була Прилуки; береги Собу до Погребищ (яке було останньою сотнею на кордоні полку Білоцерківського), у нинішньому повіті Липо- вецькому, у північній частині Брацлавського, у північно-східній Вінницького, займав західну частину Таращанського і північну половину Махновського. Всіх сотень у ньому було вісім- надцять. Між ними – міста Вінниця і Липовець і значні містечка Немирів і Животів»58. Іван Богун (?–1664) – полковник Кальниць- кого полку, посідає виняткове місце в гетьман- ському оточенні на першому етапі Козацької революції 1648–1657 рр. та за доби Руїни. При- значений Кальницьким полковником з 1650 р. Якраз у 1651 р. розпочалися активні дії По- льсько-татарського війська, як реалізація планів чергового союзу між Кримом і Річчю Посполи- тою, який виник після Переяславської ради. Бог- дан Хмельницький з українським козацтвом виступили в союзі з московськими вояками. Ко- ронний великий гетьман Микола Потоцький і польний гетьман Мартин Калиновський з 30-ти тис. військом (польська шляхетська кіннота і ні- мецькі найманці) підійшовши до Красного, візь- муть міста Шаргород, Мурахву, Стіну, Ямполь59, Бар і «заб’є на масляну» Нечая. Вони підій- шовши до Вінниці, де «у монастирі закрився був Богун, полковник Паволоцький [?]», отримали опір. І. Богун дев’ять днів відбивав атаки поль - ського війська, а з допомогою осавула Б. Хмель- ницького Демка козаки відтіснили М. Калинов- ського до Польщі60. Українські селяни і міщани на заклик Б. Хмельницького масово йшли до війська Івана Богуна, який протистояв ворогам на Брацлавщині й Поділлі. Вінницький полк кількісно збільшився до 10 тис. вояків61. 52 Луняк Є. Козацька Україна ХVІІ–ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. Хрестоматія. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2013. С. 94, 143, 190, 250. 53 Ивченко А.С., Пархоменко А.А. Украина. Крепости, замки, дворцы: Путеводитель. К. : ГНПП «Картог- рафия», 2011. – С. 326. 54 Сухинин Д.В. Казачество в борьбе за свободу Родины.– Мелитополь: ООО «Издательский дом МГТ», 2011. С. 206. 55 Павлуцкий Г.Г. Деревянные и каменные храмы. Древности Украины. Вып. І. К. : Изд-ние Император- ского Московского археологического общества, 1905. С. 75. 56 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией (далі – Акты ЮЗР) / ред. Н. Костомаров. Т. VІІІ. СПб. : Типография В. В. Пратца, 1873. С. 351. 57 Там само. 58 Костомаров Н.И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования... С. 346–347. 59 Голобуцкий В. Дипломатическая история освободительной войны украинского народа. 1648–1654 гг. К. : Госполитиздат, 1962. С. 277. 60 Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх. К. : Наукова думка, 1992. С. 254. 61 Мишко Д. Іван Богун (Короткий історичний нарис). С. 57. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. У 1651 р козацьке військо (Кальницький і Чигиринський полки), очолюване «другим козацьким генералом» Іваном Богуном, заволо- діло Вінницею. Так, розпочалася перша Він- ницька оборона, яка тривала від 1 до 10 берез - ня. 24–26 тис. польських жовнірів разом з своїми слугами, очолювані польним гетьманом М. Ка- линовським «хоч з великими труднощами» пе- реправилися через р. Буг, заволоділи були містом Вінницею. Центром оборони став монастир чину Святого Домініка, навколо якого зведено три лінії оборони. Іван Богун на р. Буг підготував на льоду ополонки, прикривши їх сіном, соломою й снігом. 1 березня польський авангард на чолі з полковником С. Лянцкоронським буде замане- ний у цю пастку62. Багато польських жовнірів потоне, а інші відступлять. Київський воєвода Адам Кисіль, брат якого загинув під Вінницею писав: «…У війську нашому справи йдуть по- гано: Богуна ще не взяли, а щодня гине багацько людей. Взагалі затіяли цю війну лише для зни- щення польської шляхти…»63. Увечері до м. Він- ниці підійдуть основні сили польської армії. Мі- щани, запаливши місто, відступили до укріплень і з козаками відбивали атаки поляків. Захисники 3 березня відступили до другої, а 5 березня до тре- тьої лінії укріплень. Сучасник, польський шлях- тич, говорив: «Наші оточили їхні укріплення ва- лами і постійно вартували, але не могли відрізати їх від води; громили обложених пушками та ки- дали в їх стан бомби, але бомби козаки встигали гасити і по суті ми нічого не могли зробити. Між тим військо наше вибилося з сил, тоді як весь час солдати і коней не розсідлували, і самі не зали- шали зброї»64. Продумана тактика Івана Богуна – обороняючись нападай на ворога, зіграла пози- тивну роль в протистоянні полякам під Вінницею. Оборона міста докладно описана в польських джерелах, зокрема: «Пам’ятній книзі» Якова Мі- халовського, «Щоденнику» Станіслава Освен- ціма, «Щорічнику» Віспасіана Коховського. Б. Хмельницький відправив на допомогу Івану Богуну уманського полковника Йосипа Глуха і полтавського Мартина Пушкаря65. Доро- гою він розгромив під Липовцем польський роз’їзд, а 10 березня його козаки напали на ворожий обоз під Вінницею. Поляки панічно відступили, місто знову вдалося відвоювати66. У «Вінницькій обороні» 1651 р. Іван Богун з «полками Чигиринським, Полтавським, Каль- ницьким, Брацлавським, які мали кожний від двох тисяч чоловіків козаків», примусили М. Ка- линовського «відступити від міста»67. Допо- могли Івану Богуну під Вінницею, на думку О. Гуржія, й інші козацькі полки. Він називає ще: Миргородський (М. Гладкий), Полтавський (М. Пушкар), Прилуцький (І. Хороший), Лубен- ський (Тимошенко)68. С. Коваленко називає 10 000 українське військо, яке допомогло Івану Богуну вистояти під Вінницею у складі Уман- ського (Йосип Глух), Полтавського (Мартин Пушкар) та Київського (Михайло Криса) по- лків69. Після польські війська «відступили без- ладно під фортецю Бар, втративши чотири ти- сячі п’ятсот піхотинців і артилерію»70. Можемо припустити, відштовхуючись від твердження О. Рігельмана, що козаки Кальницького полку разом з іншими робили спроби штурмом взяти Кам’янець-Подільський. Ще польське військо не встигнуло оговта- тися від ганебної втечі з під Бара і прийти до Кам’янця-Подільського, а вже біля нього з’яви- лось козацьке військо на чолі з Іваном Богуном. Козаки Кальницького, Черкаського і Чигирин- ського полків оточили місто-фортецю на Поділлі. Козаки зайняли так зване Руське передмістя і 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О 182 62 Степанков В. С. Вінницькі оборони 1651, 1671 рр. // Енциклопедія історії України. К. : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 568. 63 Полухін Л. М. Кривоніс, Д. Нечай, І. Богун – герої Визвольної війни… С. 27. 64 Там само. 65 Петровський М. Іван Богун... С. 7; Полухін Л. М. М. Кривоніс, Д. Нечай, І. Богун... С. 27. 66 Степанков В. С. Вінницькі оборони... С. 568. 67 Ригельман А. Летописное повествование о Малой России и ее народе и козаках вообще 1785–86 года. М. : В Университетской типографии, 1847. С. 77. 68 Гуржій О. Іван Богун ... С. 18. 69 Коваленко С. Іван Богун – український Дон-Кіхот. Історичний нарис. К. : Стікс-Ко, 2011. С. 28. 70 Летописное повествование о Малой России и ее народе и козаках вообще Александра Ригельмана. 1785–86 года. М. : В Университетской типографии, 1847. С. 77. 183 захопили гору з якої розпочали обстрілювати ворожі укріплення71. Захопивши все передмістя, козаки розпочали штурм головних укріплень центру: в’їздні брами, вали і мури. Великий ко- ронний гетьман Польщі М. Конецьпольський в кінці квітня 1651 р., злякавшись вінницького ва- ріанту з головними силами вирвався з оточення і через Скалу-Подільську та інші українські міста направився до Сокаля72. У Кам’янці-По- дільському залишився потужний польський гар- нізон. Замком-воротами до міста була висока вежа з бійницями і сильно озброєна. Іван Богун вирішив зруйнувати її. Козацька артилерія вог- нем знищила вежу, цьому сприяли міщани, які інформували козаків про стан в середині оточе- ного ними міста, а також повстанські селянські загони73. Розв’язати завдання – штурмом взяти місто не вдалося, оскільки в районі Соколя з’яви- лися перші полки польсько-шляхетської армії. До того ж насувалися події, відомі зараз як Бе- рестецька битва. Б. Хмельницький наказав Івану Богуну призупинити штурм Кам’янця-Поділь- ського і з усім полковим скарбом повернутися до головного козацького війська74. Берестецька битва червня–липня 1651 р. по- вною мірою розкрила полководницький талант Івана Богуна. Завдяки його продуманому тактич- ному відступу було збережено основну частину професійного українського козацького війська. Коли армії супротивників наближалися до Берес- течка то попереду армії Б. Хмельницького йшов Кальницький полк на чолі з Андрієм Ребриков- ським, захопивши важливі переправи через річки Горинку та Ікву, переправилися через річки Стир і Пляшеву75. Вночі Іван Богун з кількома сотнями козаків напав на сторожові застави ворога, захо- пивши багато полонених, зброї і без значних втрат повернувся у свій табір76. Проте у вирі- шальній битві поляки зуміли підкупити золотом татарських військових начальників, а ті зрадили гетьмана. Наказним гетьманом обрали Івана Бо- гуна, який вирішив за всяку ціну вивести укра- їнське військо з оточення. Спроба Хмельниць- кого зупинити відступ татар завершилася його полоном. Поляки посилили тиск на відступаю- чих козаків. Багато людей загинуло, частина гар- мат була втрачена, але все ж таки основні сили Іван Богун зумів врятувати77. Після підписання Білоцерківської українсько- польської угоди 1651 р. Кальницький козацький полк мав бути розпущеним, а всі його землі по- вернуто Речі Посполитій у складі відновленого Брацлавського воєводства78. Але на початку нової Українсько-польської війни 1652–1658 рр. Кальницький полк було відновлено. У період цієї війни Кальник і його полк переживе жахливі руйнації та втрати. Так, у 1653 р. С. Чарнецький здобуде Кальник і спалить його. Як вважає С. Ко- валенко це і призведе до тимчасового перене- сення полкового осідку до Вінниці. Наступного року С. Потоцький наступає на Умань. Каль- ницький полк також відступає до Умані, а з ним практично усі мешканці Кальника. С. Потоцький займе полишений Кальник 1 квітня 1654 р.79 У другій половині березня 1653 р. польські війська, очолювані коронним гетьманом Речі Посполитої С. Потоцьким, розпочали наступ на Україну, поступово витиснули козацькі залоги із Волині і розпочали нищити Східне Поділля. Ми- хайло Грушевський, використовуючи польську військову інформацію, пише: «З Паволочі вій- сько пішло під Кальник», де знаходився Іван Богун з уманським полковником. Польських кін- них жовнірів очолювали Чернецький і Махов- ський. «Заставши козаків у Кальнику, вони зав’я - зали битву, а ті, не витримавши, вночі утекли до Балабанівки, а звідти з людьми з інших містечок пішли до Монастирищ»80. Біля міста битви не 71 Полухін Л.М. М. Кривоніс, Д. Нечай, І. Богун – народні герої Визвольної війни. С. 28. 72 Мишко Д. Іван Богун (Короткий історичний нарис). С. 42–43. 73 Там само. С. 43. 74 Там само. С. 44. 75 Полухін Л. М. М. Кривоніс, Д. Нечай, І. Богун – народні герої Визвольної війни... С. 29. 76 Мишко Д. Іван Богун (Короткий історичний нарис)... С. 47 77 Петровський М. Іван Богун... С. 8. 78 Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Т. 2. С. 112. 79 Там само. 80 Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань та ін. К. : Наукова думка, 1996. Т. ІХ. Кн. І. С. 492. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. відбулося, оскільки козаки «замкнулися у місті», де зібралося близько 70 тис. посполитства і «стали боронитися»81. Раніше цій події Іван Виговський дав подібні, але більш конкретні пояснення дій польського вій- ська. «За два тижні до Великодня [6 квітня. – Авт.] напали крадькома п. Чернецький та полк. Махов- ський з 15 тис. війська; вирубали і випалили геть- манські городи: Погребище, Борщагівку, Монас- тирище, Немирів, Кальник, Балабанівку та різні містечка, котрих імені не пам’ятаю...»82. Про дії польського війська дослівно інформувала Європу «реляція в Theatrum Europ», зокрема про те, що польська армія «здобула приступом Погребище, Борщагівку, Кальник і Іллінці, вирубала все, що було, і спалила міста, забрала багату здобич і гос- подарювала, як хотіла...»83. На початку 1650-х рр. в Кальнику, як фіксує збірник документів з актових книг, виникла соціальна напруга 84. Так, війт і бургомістри м. Кальника (Старого й Нового) 15 листопада 1651 р. подали «своєму панові кн. Миколаю (Юрію) Чорторийському скаргу (супліку) з про- ханням зняти з міста постій 10 німецьких корне- тів [взводів. – Авт.], бо через утиски з їхнього бо - ку міщани вже почали розбігатися»85. А 17 квітня 1652 р. від імені Самуеля Гумницького і його ро- дича Миколая Дзика подано Протестацію до Кременецького гродського суду про пограбу- вання їхнього майна, шахрайство і втечу руко- дайних слуг Гумницького – Павла Кулича, Ор- данського і Шкаравського, коли він, відступаючи з Батозької битви, прибув у Кальник86. Кальницький полк у 1653 р. ще був втягнутий в українсько-молдавські відносини. Б. Хмель - ницький, прагнучи розширити склад антиполь- ської коаліції, вирішив залучити до союзу Мол- давського господаря, одруживши власного сина з донькою господаря Василя Лупу. Козаки Ти- моша Хмельницького неодноразово допомагали господарю утримувати владу. Так, 8000 козаць- ків під керівництвом Кальницького “полковника Миколи (?) Федоренка «порубало мультянське та мадярське військо»87, але потім потрапило в облогу під Сучавою. Близько двох місяців щодня йшли запеклі бої. Героїзм, зухвалі козацькі ви- лазки не могли здолати новоприбулі військові сили, зокрема військо Д. Вишневецького. 5 ве- ресня 1653 р., після смерті Тимоша Хмельниць- кого, полковник Федоренко88 очолив оборону «до приходу Богдана Сочавську фортецю»89. «Федоренко з козаками зробили сильну вилазку, – пише Микола Костомаров, – з пораненими»90. У фортеці починається голод і частина козаків схиляється до здачі фортеці, адже поляки обі- цяли помилування від імені короля. Федоренко ж віддавав перевагу смерті, а ніж здачі. Відбу- дуться перемовини між воюючими сторонами. М. Костомаров, використовує польські джерела, де зафіксовано слова Федоренка польському регіменту Кондрацькому: «Ми готові скласти зброю на умовах короля, але знайте, що хоча козаки в скрутному становищі, хоч голод му- чить і ворожа зброя не дає нам ні хвилини спо- кою, проте ми готові захищатися, поклавши свої голови, як подобає хоробрим, ніж купити життя ціною такої здачі, яка буде ганебною»91. Козаки Федоренка, забравши тіло Тимоша, залишили фортецю Сучаву й вирушили в Україну до Чи- гирина. 184 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О 81 Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань та ін. К. : Наукова думка, 1996. Т. ІХ. Кн. І. С. 492. 82 Там само. С. 493. 83 Там само. С. 493. 84 Національно-визвольна війна в Україні 1648–1657 рр.: збірник за документами актових книг / Упо- рядн.: Сухих Л.А., Страшко В.В. Державний комітет архівів України; Центральний державний історичний архів України. К., 2008. С. 237, 343. 85 ЦДІАУ, ф. 25, оп. І, спр. 269, арк. 1036–1037 зв. 86 ЦДІАУ, ф. 21, оп. І, спр. 157а, арк. 85 зв.–87 зв., акт 100; Національно-визвольна війна в Україні. 1648– 1657: зб. за документами актових книг... С. 343. 87 Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки... С. 89. 88 Гуржій О. Іван Богун... С. 25–26. 89 Костомаров Н. И. Собрание сочинений Исторические монографии и исследования... С. 532. 90 Там само. 91 Там само. С. 533. 185 У 1653 р. Кальник також потрапив у запеклі бої з поляками. Чернецький, «воєвода руський з військом польським попустошив міста Вінницю, Борщагівку, Погребище і Кальник. Богун, пол - ковник, втік до Монастирища, якому на допо- могу прийшов Уманський полк»92. Чернецький уб’є уманського полковника, місто спалить, а частина козаків і міщан втече з монастирищен- ського замку, хто куди93. Військові оборонні події української дер- жави Б. Хмельницького 1653 р. переконало ке- рівництво Кальницького полку в тому, що пере- несення осідку у Вінницю було помилковим і не сприяло дієвому керівництву ним. Осіню 1654 р. воно повернуло ставку до Кальника. Похід С. Потоцького на українські землі цього року втягнули у вир боїв Кальницький полк і, зокрема Терлецьку сотню, в якій брав участь її сотник Василь Варениця, майбутній Кальницький пол - ковник. В 1654 р. розпочалася четверта спроба по- льського війська за допомогою татар (реалізація нової польсько-татарської угоди після Переяс- лавської Ради) захопити Брацлавщину й схопити полковника Івана Богуна. Польсько-татарські сили очолювані Потоцьким наприкінці 1654 – на початку 1655 рр. мали певний успіх. 19 січня 1655 р. вони частково прорвали оборону україн- сько-московського війська під Охматовим, вдер- лися в розташування союзників, захопили кілька гармат. Проте їхній успіх був тимчасовим. Іван Богун, непомітно вийшовши із фортеці, атакував супротивника з тилу. Виникла паніка й метушня в польсько-татарському війську, чим скорис- тався Богдан Хмельницький і В. Шереметьєв ви- вівши українсько-московське військо з козаць- кого табору94. Взимку 1655 р. оборонялась Умань від та- таро-польського війська. Обороною керував Іван Богун. Місто вистояло. Успіхи українського вій- ська під проводом І. Золотаренка сприяли роз- витку наступу Б. Хмельницького на Львів, але це був тимчасовий успіх. Цьому посприяв вступ у війну з Польщею Швеції. Московія розпочала готуватися до війни з Швецією, а тому уклала мир з Польщею, тим самим поставила під сум- нів союз Б. Хмельницького з Москвою95. На весні 1655 р. коли війська великого гетьмана пе- рейшли до наступальної фази боротьби з поля- ками осідок Кальницького полку знову пере- несли до Вінниці і, як відзначає С. Коваленко, вона залишилась центром Кальницького полку до 1657 р. Це не зовсім вірно, оскільки осідок полку ще не раз переносили знову до Кальника. Серед козацької старшини виникає незгода з політичним вектором Б. Хмельницького на Москву після Переяславської ради 8 січня 1654 р. Самодержавний цар не міг погодитися з демократичними основами козацької держави і посилив обмежувальні санкції. Таке становище дало змогу утворитися опозиції великому геть- ману, очолюваній Іваном Богуном, який не бажав союзу з Московією96. Проте Б. Хмель- ницький вперто продовжує дотримуватися «Бе- резневих статей». Можливо, що ця позиція Івана Богуна і призведе до того, що перед смертю 27 липня 1657 р., гетьман усуне його від керівниц- тва Кальницьким полком і призначить головним Андрія Безштанька, який в черговий раз поверне осідок полку з Вінниці до Кальника. Андрій Без- штанько збереже посаду полковника також за гетьмана Івана Виговського. Кальницький полковник Іван Богун, не сприйнявши результатів Переяславської ради, разом з полком не присягнув на вірність москов- ському царю, про що свідчать «Переписні книги приведення до присяги на підданство царю Олексію Михайловичу жителів малоросійських міст». Відомо, що після Переяславських подій 8 січня 1654 р. представники царя, зокрема Ва- силь Бутурлін та інші члени московського по- сольства – «стольники, стряпчі і дворяни» роз’їдуться по 17 козацьких полках, щоб при- йняти присягу. У першій половині січня 1654 р. у Вінницький [Кальницький полк] для при- йняття присяги царю прибув Федір Глєбов97. 92 Софонович Ф. Хроніка з літописців стародавніх... С. 231. 93 Там само. 94 Гуржій О. Іван Богун // Полководці Війська Запорозького. Історичні портрети. Кн. 1. С. 25. 95 Голобуцький В. Запорозьке козацтво / К. : Вища школа, 1994. С. 408. 96 Гуржій О. Іван Богун... С. 26. 97 Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. В 3 т. М. : Издательство Академии Наук СССР , 1953. Т. 3. С. 517–518. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О 186 Присяга відбувалася з великими трудноща - ми. Якщо козаки під тиском гетьмана та його старшини ще присягали більш-менш організо- вано, то міщани досить недовірливо ставилися до цього дійства. Цілі полки відмовлялися присягати московському царю. Ті ж полки, які присягнули, будуть розписані докладно, скільки громадян того чи іншого міста або села полку присягнули царю. Наприклад, у Корсунському полку, який присягнув на вірність, було описано, який насе- лений пункт і кількість обивателів це зробили, а як висновок записано так: «Роспись Корсунского полку городов: в городе Корсунь сотников 2 ч., атамана 1 ч., казаков 784 ч., мещан 26 ч. В городе Стеблеве: сотников 1 ч., атаман 1 ч., есаулов 2 ч., казаков 347, мещан 15 ч.»98. «У 17 полках при- вели до присяги 122 545 осіб»99. Були полки, зокрема Уманський, Вінниць- кий (Кальницький. – Авт.), які відмовилися при- сягати й будуть розписані тільки населені пункти, які займали сотні того або іншого полку. «Список міст і острожків і містечкам і селам і деревням полку Вінницького: місто Рахни, місто Дашів, місто Кальник, місто Лінці ... І всіх жилих міст, і острожків, і містечок, і сіл, і дере- вень, і пустих міст 62»100. Нещодавно з’явився новий документ, опублі- кований О. Алфьоровим, С. Горобцем і О. Монь - кіним «Присяга Кальницького полку 1654 р.», який свідчить, що Кальницький полк присягав царю101. Цей документ має засвідчити, що значна частина козаків Кальницького полку і «один війт, два бурмістра, соцьких три особи, рядових міщан сто сорок п’ять чоловік» присягнули рішенням Переяславської ради102. Це викликає певну недо- віру, адже, по-перше, до документу внесені деякі населені пункти. По-друге, важко зрозуміти до якого населеного пункту відносяться дані, опуб- ліковані на стор. 3–8103. По-третє, до списків від- несено осіб з інших населених пунктів України, зокрема: «Іван Велитченко з Прилуки», як і Он- дрей з цього міста, «Іван Окун із Липовця», «Іван із Острошка», «Данило з Бедрдикова го- родка», або «Федора Бондаря»104. Всього по цьому списку присягнули в Кальницькому полку 740 козаків. Отже, якщо брати до уваги ці цифри, то присягнуло приблизно 33,2% особо- вого складу полку, що не становить більшості. Маємо усі підстави для відзначення фіктивності цього списку Кальницького полку і присяги. Представників Кальницького і Уманського полків не було на Переяславській раді 8 січня 1654 р., про що свідчить «Реєстр учасників Пе- реяславської ради». Щоправда, в «Списку» тих, хто присягнув на вірність царю і підписав цю присягу,105 дописаний «кальницький колишній наказний полковник Іван Федоренко»106. Московський уряд дуже ретельно відслідко- вував кількісний склад і місцезнаходження українських козацьких полків Богдана Хмель- ницького. Після Переяславської ради невідомим був підготовлений ще один документ для царя. В ньому, зокрема, записано: «У Вінницькому полку у полковника Івана Богуна міста: Вінниця, Рахни, Дашів, Кальник, Лінці, Жорнище, Неми- рів, Комарів, Куна, З’ятківці, Острожок, Соко- лов; містечка: Пісочин, Войтівці, По тош, Савос- тянівка, Стерлиці, Левухи, Дош ка, Городок. Всього 10 міст та Острожок, 8 міс течок. Да у Вінницькому полку пусті [безлюдні. – Авт.] міста Прилуки, Липовець, Чехів, Чернявка, Чагуй [тепер Чагів. – Авт.], Бабин Урат [Ора- 98 Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. В 3 т. М. : Издательство Академии Наук СССР , 1953. Т. 3. С. 295. 99 Акты ЮЗР / ред. Г. Ф. Карпов Т. 10: Переговоры об условиях соединения Малороссии с Великою Рос- сиею 1653-1654. – СПб. : Изд. археографич. комиссии, 1878. Т. Х. С. 293. 100 Там само. С. 302, 303. 101 РГАДА, ф. 137, оп. 2, спр. 196, арк. 1 – 36. 102 Алфьоров О., Горобець С., Моньків О. Присяга Кальницького полку 1654 // Запорозька Січ і Укра- їнське козацтво: Зб. наук. праць, Ред. кол. В. В. Кривошея (голова). – К. :ДП «НВЦ» Пріорітети, 2013. С. 3–36. 103 Там само. С. 3–8. 104 Там само. С 7, 5, 6. 105 Грушевський М. Історія України-Руси... Т. ІХ. Ч. ІІІ. С. 734–736. 106 Переяславська угода в документах і матеріалах / Підготував Л. Мельник // Історичний журнал. 2003. № 6. С. 83. 187 тів. – Авт.]»107. Цей документ переконує, що Кальник, залишаючись містом, зберіг за собою звання осідку Кальницької сотні, куди входили с. Василівка і с. Красненьке, важливого військо- вого та адміністративного центру108. Маловивченою залишається нині проблема дипломатичних заходів польського уряду щодо спроб залучення на свою сторону опонентів Б. Хмельницького. Відомо, що серед соратників гетьмана були люди, які не підтримували Пере- яславську угоду. Серед них ключову позицію зай- має Іван Богун. Він та його Кальницький полк не присягнули на вірність царю Олексію Михайло- вичу, очевидно, займаючи власну позицію у розв’язанні багатьох внутрішніх та зовнішньопо- літичних питань. Московський уряд, знаючи про це, звертав увагу своїх респондентів у Малоросії на доцільність підтримувати з Богуном добрі сто- сунки, виказувати йому любов та шану, надію- чись привернути його на свою сторону. Активно діяла й польська сторона. Через не- відомого, на ймення Олексій, у 10 березня 1654 р., було передано власноручно написаного листа від коронного гетьмана Станіслава Потоцького, кот- рий, звертаючись до Івана Богуна, пропонував йому «зійтись для розмови», щоб розв’язати «до- машнє збентеження»109, обговорити низку «дея- ких справжніх статей». Через 6 днів до Івана Бо- гуна, тоді вже Брацлавського полковника, напише лист православний шляхтич Павло Олекшич. По- рівняно з попереднім листом, це вже роздуми про долю українського народу, православної церкви, ідея необхідності повернутися до законного сю- зерена – поль ського короля. Звертаючись від імені його королівської ми- лості і «гетьмана коронного», шляхтич запевняє пана полковника Івана Богуна в тому, що вони «відпускають ... те, що робилося в минулі роки між нами ... і не тільки самій твоїй милості, але всім панам полковникам, сотникам і черні, які б хотіли стояти з твоєю милістю у належній вірі до його королівській милості, а не в’яжучись до царя московського і Хмельницького»110. Івану Богуну король обіцяв за те, що він і його спіль- ники «відступляться від підданства царя москов- ського і від послуху Хмельницького», «гетьман- ство запорозьке, шляхетство і староство», яке йому в Україні сподобається111. Павло Олекшич звертав увагу Івана Богуна на те, що Б. Хмельницький до початку кровоп- ролиття був «вашим товаришем, а зараз став вашим паном», який без вашого відома, «вий- нявши вас із під-влади природного пана [ко- роля. – Авт.], під яким ви природно народилися, віддав вас чужому царю»112. Він закликав при- пинити тривалі воєнні дії, завершення яких ні ми, ні діти наші не дочекаються, які шкодять «православній нашій землі». Піклувався автор листа й про те, що московський патріарх вима- гає підпорядкування православної церкви собі, відмови від підпорядкування Константинополь- ському патріарху. Закликаючи брацлавського по- лковника сприяти припиненню братовбивчої кровопролитної війни, шляхтич ще раз закликав підкоритися «пану своєму природному, під яким нам Бог дозволив народитися і під яким без- страшно і при вольностях наших жили»113. Павло Олекшич прохав прислати до нього вірну полковнику людину, з якою проведуть змістовніші переговори та передадуть для Іва - на Богуна королівські універсали за його під- писом і печаткою, куди можна вписати всіх тих, хто «при ньому стояти будуть, під ласку свою панську приймуть»114. Та Брацлавський полковник не вступив у переговори з поль сь - кою стороною. 107 1654–1656 гг. Перечень городов, городков, мест и местечек в Черкасских полках // Чтения в Импера- торском обществе истории и древностей российских при Московском университете. 1905 год. Кн. 2. М. : Университетская типография, 1905. С. 30–32. 108 Крип’якевич І. Адміністративний поділ України за Б. Хмельницького // ІР НБУ, ф. Х, спр. 17584, арк. 22. 109 Акты ЮЗР. Т. Х. С. 562, 561. 110 Письмо православного шляхтича Павла Олекшича к Брацлавскому полковнику Ивану Богуну, еще не присягнувшему московскому государю // Акты ЮЗР... Т. Х. С. 555. 111 Там само. С. 555. 112 Там само. С. 556. 113 Там само. С. 557. 114 Там само. С. 558. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О 188 Пізніше Самійло Величко в своєму «Літо- писі» подасть цей сюжет трохи по-іншому. Він довільно твердить, що Іван Богун виступив іні- ціатором повернення України «у лоно матері» Речі Посполитої: «Після того, як Хмельницький піддався в протекцію московському государеві, за кілька тижнів після виконання присяги, брац- лавський полковник Хмельницького Богун удав, що діється начебто щось супротивне його дум- кам і начебто потай від Хмельницького звер- нувся до польського гетьмана з проханням, щоб той здобув йому королівську ласку й прощення, обіцяючи начебто, як і давнішнє, лишатися з більшою частиною козацького війська під коро- лівською владою»15. Наведена цитата застерігає не довіряти ціл- ком одному джерелу, тим більше написаному значно пізніше подій, про які йдеться у ньому. Адже, по-перше, не Іван Богун звертався до по- льської сторони про переговори та з проханням про підданство. Це зробили гетьман Стефан По- тоцький та польський король через православного шляхтича Павла Олекшича. По-друге, згідно з ви- сновками дослідження В. Панашенко, Іван Богун у цей час був не брацлавським полковником, а кальницьким (в третє, 1653–1657)116. По-третє, Іван Богун не діяв без відома Б. Хмельницького. Отримавши ці листи, він передав їх гетьману, а той, у свою чергу, переправив до Москви. З листів, переадресованих Іваном Богуном Б. Хмельницькому, були зроблені копії, передані гетьманським кур’єром Філоном Гаркушею мос- ковському цареві. У Москві їх прочитали Олек- сію Михайловичу, після чого буде видано наказ царя, які «грамоти потрібно послати у Військо Запорозьке». 8 квітня 1654 р. складається п’ять грамот, із них дві стосувалися Івана Богуна: гра- мота № 3 «Богуна до віри привести, і про Богуна писати з хвальбою...» та грамота № 4 «До Бо- гуна грамота із похвалою»117. Малодослідженими залишаються питання: коли та хто очолював Кальницький полковий уряд? Складно встановити прізвища всіх полков- ників Кальницького полку. За неповними нашими підрахунками їх було понад 25 осіб, які займали полковий уряд від одного до кількох років. Цим спростовується неточна версія Я. Даш кевича, який нараховує тільки 14 кальницьких полковни- ків118. Деякі з них були полковниками Кальниць- кого полку двічі. Найбільшої слави зажили каль- ницькі полковники Іван Богун, Іван Сірко та Остап Гоголь119. Григорій Граб’янка називає Остапа одним із «найславетніших полковни- ків»120 початкового періоду Визвольної війни ук- раїнського народу від «тупоголових старост із-за наруги, що старшина ляхів чинила»121. Інколи Кальницький полк очолювали на- казні полковники. Їх кількість, як і їхні пріз- вища, достеменно невідомі. Так, з серпня 1648 р. наказним полковником був Іван Нечай, а у 1654 р. – Іван Федорович Яцьківський-Куниць- кий. У серпні 1674 р. полковий уряд під час об- логи турецько-татарськими військами Ладижина посідав Федір Максименко122. Після підписання Зборівської угоди 1649 р. в Україні йде формування 40-тисячного козаць- кого війська. Б. Хмельницький «поділив усіх ко- заків на п’ятнадцять полків з полковниками на чолі кожного з них»123. Копія «Реєстру» всіх по- лків була відправлена польському королю Яну Казимиру. Кальницький полк тоді очолював Іван Федоренко. В ньому нараховувалося 2046 козаків124. Згідно літопису Григорія Граб’янки Кальницький полк налічував також 2064 чоло- 115 Величко С.В. Літопис... С. 139. 116 Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети: Кн. 1 / Редкол. : В. Смолій (відп. ред.) та ін. К. : Видавничий дім «КМ Асаdеміа», 1998. Кн. 1. С. 62. 117 Акты ЮЗР... Т. Х. С. 563. 118 Дашкевич Я. Подільські полки (середина ХVІІ – початок ХVІІІ ст.) // Тези доповідей 6-ої Вінницької обласної історико-краєзнавчої конференції. Вінниця, 1988. С. 19. 119 Шерер Жан-Бенуа. Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків України, або Мало- росії / Переклад з фр. В.В. Копотілова. К. : Укр. письменник, 1994. С. 253. 120 Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки... С. 49. 121 Там само. С. 50. 122 Акты ЮЗР / ред. Г.Ф. Карпов. – Т. 11: 1672-1674. – СПб. : Изд. археографич. комиссии, 1879. С. 606. 123 Шерер Жан-Бенуа Літопис Малоросії... С. 202. 124 Там само. С. 203. 189 вік125. Проте, слід відзначити, що ця цифра за- вищена, якщо вірити «Реєстру всього Війська Запорозького», оскільки в нього внесено тільки 1976 осіб126. Після Переяславської ради відбулося пере- формування політичних та військових сил, які вступили у запеклу польсько–московську війну. Б. Хмельницький разом з новим союзником Мос- ковією активно розпочав воєнні дії проти Речі Посполитої та Кримського ханства, у яких брав участь і Кальницький полк. Так, у 1655 р. Іван Богун вирішив заманити поляків у пастку і «по- слав гінця до польного гетьмана, наказавши ска- зати, ніби з своїм військом хоче до ляхів переки- нутися»127. Він надіявся, що до нього прийде невелика частина польського війська, яку він пе- реб’є. Зрозумівши, що Богун підготував засідку, польний гетьман «зібрав воєдино польські сили і рушив на Кальник, але не знайшов там Богуна. Тоді він кинувся навздогін за ним на Умань»128. Дочекавшись татарської допомоги, ляхи «повою- вали Україну». Опір їм чинили під Уманем «по- лковники Брацлавський – Зелінський, Вінницький (тобто Кальницький) – Богун та Придністрян- ський – Гоголь»129. Налякані чуткою про те, що Б. Хмельницький з козаками та московськими вій- ськами іде своїм на допомогу, польсько-кримські війська полишили Умань. Пізніше відбудеться кровопролитний бій між Ставищами та Охмато- вим, в якому брав участь і Кальницький полк. С. Величко в своїй праці по-іншому згадує один із моментів початкового етапу москов- сько-польської війни 1654–1657 рр., пов’язаний з Кальником. Розповідаючи про концентрацію польських сил під Меджибіжем «числом шістде- сят тисяч»130 з метою нападу на Україну, Величко пише, що польний гетьман Потоцький вирішив «випередити Богунів наступ на себе», залишає обоз і «налегці кінно рушив до Кальника на Богуна і, прибувши туди, одержав звідомлення, що Богун, маючи при собі мало війська, відсту- пив від польського нашестя до Умані»131. В ін- шому місці літописець пише, що Потоцький «ввійшовши в Україну, без жодного пошанівку сплюндрував дощенту вогнем і мечем Немирів, Кальник і Бушу»132. Цей матеріал дозволяє пере- конливо твердити про те, що Кальницький полк брав участь у захисті Умані в 1655 році. Епоха Великого гетьмана Богдана Хмель- ницького закінчилася його смертю у серпні 1657 р., коли на його похоронах були присутні й представники Брацлавського, Кальницького та Уманського полків133. Отже, сьогодні можемо відзначити 370-ти річчя від початку Національно-визвольної війни українського народу та створення Кальницького козацького полку. Кальницький полк за Хмель- ниччини пройшов складний шлях становлення й розвитку. Його козаки брали участь у всіх най- важливіших воєнних баталіях. На чолі полку стояли видатні сподвижники Б. Хмельниць- кого. Найбільш славетними були кальницькі полковники Іван Богун, Іван Сірко та Остап Го- голь. Встановлюючи, коли вони очолювали по- лковий уряд та хто ж стояв біля витоків його формування, можна натрапити на ряд міфів та фальсифікацій. Так, і досі залишається загад- кою чи був Іван Богун Федоренком, а Остап Вінницький Остапом Гоголем? Подібних не- розв’язаних проблем залишається в історії чи- мало. Московсько-польська війна 1654–1667 рр. та участь у ній Кальницького полку може бути окремою темою для дослідження. Брак належ- них документів ускладнює можливість висвіт- лити звитяжну боротьбу Кальницького полку у цій війні. 125 Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки... С. 73. 126 Реестра всего Войска Запорожского после Зборовскаго договора с королемъ Польскимъ Яномъ Кази- миромъ составленные 1649 года, октября 16 дня... С. ХІV–ХV. 127 Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки... С. 98. 128 Там само. 129 Там само. 130 Величко С. В. Літопис... С. 157. 131 Там само. С. 139. 132 Там само. С. 157. 133 Акты ЮЗР... Т. ІV. СПб., 1863. С. 14; Дан О. Брацлавський, Кальницький, Уманський полки в боях за незалежність у 1657–1667 рр. // Запорозька Січ і Українське козацтво: Зб. наук. праць. Ред. колегія: В. В. Кри- вошея (голова). К. : ДП «НВЦ “Пріоритети”», 2013. С. 44. Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр. Alf’orov O., Horobets’ S., Mon’kiv O. (2013) Prysiaha Kal’nyts’koho polku 1654. In V. V. Kry - vosheia (Ed.), Zaporiz’ka sich i Ukrains’ke kozatstvo (pp. 3–36). Kyiv: DP «NVTs» Prioritety. [in Ukrai - nian]. Bantysh–Kamenskij, D. (1842). Istoriya Maloj Rossii. – Ch. І. – M.: Tipografiya Nikolaya Stepan - kova. [in Russian]. Bodyanksij, O. M. (1846). Letopis’ samovidca o vojnax Bogdana Xmel’nickogo i o mezhdousobiyax, byvshix v Maloj Rossii po ego smerti. Moscow: V Univ. Tip. [in Russian]. Bodyanskij, O. M. (Ed.) (1875). Reestra vsego Vojska Zaporozhskogo poslѣ Zborovskago dogovora s korolem» Pol’skim» Yanom» Kazimirom» sostavlen- nye 1649 goda, oktyabrya 16 dnya. Moscow: Izdanіe Imperatorskago Obshhestva Istorіi i Drevnostej Ros- sijskіx» pri Moskovskom» Universitetѣ. [in Russian]. Chukhlib, T. (2004). Hohol’ Ostap. In Entsyklo- pediia istorii Ukrainy. (Vol. 2, pp. 132). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Dan, O. (2013). Bratslavs’kyj, Kal’nyts’kyj, Umans’kyj polky v boiakh za nezalezhnist’ u 1657– 1667 rr. In V. V. Kryvosheia (Ed.) Zaporoz’ka Sich i Ukrains’ke kozatstvo: Zb. nauk. prats’. Kyiv: DP «NVTs «Priorytety». [in Ukrainian]. Dan, O. Yu. (2004) Vinnyts’kyj [Kal’nyts’kyj] kozats’kyj polk. In Dan O. Yu., Kryvosheia V. V. Vin- nychchyna kozats’ka. Istoriia Vinnyts’koho kozats’ko - ho polku. Kyiv: Vydavnychyj dim «Stylos». [in Ukrainian]. Dashkevych, Ya. (1988). Podil’s’ki polky (sere- dyna XVII – pochatok XVIII st.). Abstracts of Pa- pers’88: 6-a Vinnyts’ka oblasna istoryko-kraieznavcha konferentsiia (pp. 18–19). Vinnytsia. [in Ukrainian]. Gudzenko, P. P. (Ed.). (1953). Vossoedinenie Ukrainy s Rossiej. Dokumenty i materialy. (Vol. 3). Moscow: Izdatel’stvo Akademii Nauk SSSR. [in Russian]. Herasymenko, N. (1994). «Ostap Hohol’ – het’- man». Kyivs’ka starovyna – Kiev antiquity, 2, 78–83. [in Ukrainian]. Hrushevs’kyj, M. (1996) Istoriia Ukrainy-Rusy (Vol 9, Issue 1.). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrai - nian]. Hryhor’iev-Nash. (1919). Podillia. Heohra- fichno-istorychnyj narys. Kam’ianets’-Podil’s’kyj: Drukarnia Podyl’. narod. upravy. [in Ukrainian]. Hudzenko, P. P. (Ed.) Dokumenty ob osvobody- tel’noj vojne ukraynskoho naroda. 1648–1654 hh. Kyiv: Nauk. dumka, 1965. [in Russian]. Hudzevych, A. V., & Liubchenko V. Ye. (2001). Davn’orus’ke misto v istoryko-heohrafichnomu vy- miri. Abstracts of Papers’01: Podillia u konteksti uk- rains’koi istorii: Materialy Vseukrains’koi naukovoi konferentsii (pp. 65). Vinnytsia. [in Ukrainian]. Hurzhij, O. (1998). Ivan Bohun. In V. Smolij (Ed.) Polkovodtsi Vijs’ka Zaporoz’koho: Istorychni portrety (Vol. 1.). Kyiv: Vydavnychyj dim «KM Asademia». [in Ukrainian]. Ivanchenko, R. H. (Trans.) (1992). Litopys hadi- ats’koho polkovnyka Hryhoriia Hrabianky. Kyiv: T-vo «Znannia» Ukrainy. [in Ukrainian]. Ivchenko, A. S., & Parxomenko A. A. (2011). Ukraina. Kreposti, zamki, dvorcy: Putevoditel’ Kyiv: GNPP «Kartografiya». [in Russian]. Karpov G. F. (Ed.) (1878). Akty, otnosyashhiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii: sobrannye i izdan- nye Arxeograficheskoyu komissieyu (Vol. 10: Perego- vory ob usloviyax soedineniya Malorossii s Velikoyu Rossieyu 1653-1654). Saint Petersburg: Izd. arxeogra- fich. komissii. [in Russian]. Karpov G. F. (Ed.) (1879). Akty, otnosyashhiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii: sobrannye i izdan- nye Arxeograficheskoyu komissieyu (Vol. 11: 1672- 1674). Saint Petersburg: Izd. arxeografich. komissii. [in Russian]. Kostomarov, N. (Ed.) (1863). Akty, otnosyash- hiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii, sobrannye i izdannye Arxeograficheskoj komissiej (Vol. 4). Saint Petersburg: V tipografii P. A. Kulisha. [in Rus- sian]. Kostomarov, N. (Ed.) (1873). Akty, otnosyash- hiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii, sobrannye i izdannye Arxeograficheskoj komissiej (Vol. 8). Saint Petersburg: Tipografiya V. V. Pratca. [in Russian]. Kostomarov, N. I. (1903-1906). Sobranie sochi- nenij. Istoricheskie monografii i issledovaniya: v 8 knigax (21 vol). Saint Petersburg: Obshhestvo dlya posobiya nuzhdayushhimsya literatoram i uchenym, (Tipografiya M.M. Stasyulevicha). [in Russian]. Kovalenko, S. S. (2008). Ukraina pid bulavoiu Bohdana Khmel’nyts’koho (3 vol.). Kyiv: Stiks-Ko. [in Ukrainian]. Kovalenko, S. S. (2011). Ivan Bohun – ukrain- s’kyj Don-Kikhot. Kyiv: Stiks. [in Ukrainian]. Kovalenko, S. S., Puhach, O. V. (2004). Opys kozats’koi Ukrainy 1649-ho roku: dovidnyk. Kyiv: Prosvita. [in Ukrainian]. Krykun, M. (2006). Z istorii ukrains’koi kozat- s’koi starshyny druhoi polovyny XVII stolittia. Ostap Hohol’. In Mizh vijnoiu i radoiu. Kozatstvo Pravo - 190 References 3’2019Григорій Казьмирчук, Марія Казьмирчук К Р А Є З Н А В С Т В О berezhnoi Ukrainy v druhij polovyni XVII – na pochat - ku XVIII stolittia. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian]. Krykun, M. H. (2002) Hohol’ Ostap. In Ukrain- s’ke kozatstvo: Mala entsyklopediia (2th. ed., pp. 130– 131). Kyiv: Heneza; Zaporizhzhia: Prem’ier. [in Uk- rainian]. Kryp’iakevych, I. P. (1966). Administratyvnyj podil Ukrainy 1648–1654 rr. In Butych I. L. (Ed.), Istorychni dzherela ta ikh vykorystannia. (Issue 2, pp. 123–149). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Kryvosheia, V. (2004). Henealohiia ukrains’koho kozatstva. Narysy istorii kozats’kykh polkiv (2th ed.). Kyiv: Stylos. [in Ukrainian]. Kryvosheia, V. V. (2008). Kozats’ka elita Het’- manschyny. Kyiv: IPIEND im. I. F. Kurasa. [in Uk- rainian]. Kushevych, S. K. (1913). Shist’ lystiv S. K. Ku- shevycha z 1648 r. pro suchasni podii. In Zherela do istorii Ukrainy-Rusy (Vol. 6, pp. 107–122). L’viv: Drukarnia Naukovoho tovarystva imeni Shevchenka. [in Russian]. Luniak, Y. (2013). Kozats’ka Ukraina XVII– XVIII st. ochyma frantsuz’kykh suchasnykiv. Khresto- matiia. Nizhyn: NDU im. M. Hoholia. [in Ukrainian]. Markevich, N.A. (1843). Istoriya Malorossiii (Vol. 5.). Moscow: O.I. Xrustalev. [in Ukrainian]. Mel’nyk, L. (Comps.). (2003). Pereiaslavs’ka uhoda v dokumentakh i materialakh. In Istorychnyj zhurnal – Historical Jornal, 6, 83. [in Ukrainian]. Myshko D. (1956). Ivan Bohun (korotkyj isto - rychnyj narys). Kyiv: Derzh. uch. ped-ne vyd. «Ra- dians’ka Shkola». [in Ukrainian]. Mytsyk, Yu. (Ed.). (2012). Dzherela z istorii Nat- sional’no-vyzvol’noi vijny ukrains’koho narodu 1648– 1658 rr. (Vol. I.). Kyiv: NANU, In-t istorii Ukrainy NANU ta in. [in Ukrainian]. Mytsyk, Yu. A., & Tsybul’s’kyj, V. I. (1999). Volyn’ v roky Vyzvol’noi vijny ukrains’koho narodu seredyny KhVII stolittia. Rivne: perspektyva. [in Uk- rainian]. Panashenko, V. V. (2003). Vinnyts’kyj polk. In Entsyklopediia istorii Ukrainy (Vol. 1, pp. 568). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Pavluckij, G. G. (1905). Derevyannye i kamennye xramy. Drevnosti Ukrainy (Issue І). Kyiv: Izd-nie Im- peratorskogo Moskovskogo arxeologicheskogo ob- shhestva. [in Russian]. Petrovs’kyj, M. (1942). Ivan Bohun. Saratov: Ukr vydav. [in Ukrainian]. Petrovs’kyj, M. N. (1940). Vyzvol’na vijna ukra- ins’koho narodu proty hnitu shliakhets’koi Pol’schi i pryiednannia Ukrainy do Rosii (1648–1654) (Issue 4: Narysy z istorii Ukrainy ). Kyiv: Vyd-vo Akademii nauk URSR. [in Ukrainian]. Polukhin, L. Kryvonis, M., Nechaj, D. (1954). I. Bohun – narodni heroi vyzvol’noi vijny 1648-1654 rr. Kyiv AN URSR. [in Ukrainian]. Rigel’man, A. (1847). Letopisnoe povestvovanie o Maloj Rossii i ee narode i kozakax voobshhe. 1785– 86 goda. Moscow: V Universitetskoj tipografii. [in Russian]. Ruban, V. G. (Comps.). (1777). Kratkaya letopis’ Malyya Rossii (Vol. 1.). Saint Petersburg: Tip. X. F. Kle - na. [in Russian]. Sherer, Zh.-B. (1994). Litopys Malorosii, abo Is- toriia kozakiv-zaporozhtsiv ta kozakiv Ukrainy, abo Malorosii (V. V. Kopotilova, Trans.). Kyiv: Ukr. pys’mennyk. [in Ukrainian]. Sofonovych, F. (1992). Khronika z litopystsiv sta- rodavnikh. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Stepankov, V. S. (2003). Vinnyts’ki oborony 1651, 1671. In Entsyklopediia istorii Ukrainy. (Vol. 1, pp. 568). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Sukhykh, L. A., & Strashko, V. V. (Comps.). (2008). Natsional’no-vyzvol’na vijna v Ukraini 1648– 1657 rr.: zbirnyk za dokumentamy aktovykh knyh. Kyiv: Derzhavnyj komitet arkhiviv Ukrainy; Tsen- tral’nyj derzhavnyj istorychnyj arkhiv Ukrainy. [in Ukrainian]. Suxinin, D. V. (2011). Kazachestvo v bor’be za svobodu Rodiny. Melitopol’: OOO «Izdatel’skij dom MGT». [in Russian]. Tairova–Yakovleva T. (2008). K voprosu o starshine v nachale get’manstva Ivana Mazepy. Ucrainica Petropolitana, (2): 45. [in Russian]. Velychko, S. V. (1991) Litopys. (Vol. I.) (V. O. Shev chuka, Truns.). Kyiv: Dnipro. [in Ukrai - nian]. Yakovenko, N. (2005). Narysy istorii seredn’o - vichnoi ta rann’omodernoi Ukrainy (2th ed.). Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian]. Yakovlieva, T. (1992). Ivan Bohun-Fedorovych. Kyivs’ka Starovyna – Kiev antiquity, 5, 43–53. [in Uk- rainian]. 191 Каль ниць кий козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.

Кальницький козацький полк в Національно-визвольній війні 1648–1657 рр.

Institution

Ähnliche Einträge