Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями

Здійснено аналіз залучення осіб з обмеженими фізичними можливостями у сферу зайнятості в контексті сучасних проблем ринку праці України. Систематизовано причини та проблеми низького рівня працевлаштування інвалідів, визначено пріоритетні завдання соціальної політики у сфері забезпечення зайнятості о...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Управління економікою: теорія та практика
Дата:2019
Автор: Антонюк, В.П.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут економіки промисловості НАН України 2019
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169753
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 3-11. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169753
record_format dspace
spelling Антонюк, В.П.
2020-06-30T13:12:03Z
2020-06-30T13:12:03Z
2019
Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 3-11. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
2221-1187
DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2019.3-11
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169753
Здійснено аналіз залучення осіб з обмеженими фізичними можливостями у сферу зайнятості в контексті сучасних проблем ринку праці України. Систематизовано причини та проблеми низького рівня працевлаштування інвалідів, визначено пріоритетні завдання соціальної політики у сфері забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю.
Изложен анализ вовлечения в сферу занятости лиц с ограниченными физическими возможностями в контексте современных проблем рынка труда Украины. Обобщены причины и проблемы низкого уровня трудоустройства инвалидов, определены приоритетные задачи социальной политики относительно занятости лиц с инвалидностью.
The article outlines the analysis of the employment of people with disabilities in the context of the current problems of the Ukrainian labor market. The causes and problems of low employment of disabled people have been summarized, and social policy priorities for the employment of persons with disabilities have been identified.
uk
Інститут економіки промисловості НАН України
Управління економікою: теорія та практика
Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
Обеспечение занятости как один из приоритетных векторов социальной политики относительно лиц с ограниченными физическими возможностями
Providing employment as a priority vector of social policy regarding persons with disabilities
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
spellingShingle Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
Антонюк, В.П.
title_short Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
title_full Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
title_fullStr Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
title_full_unstemmed Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
title_sort забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями
author Антонюк, В.П.
author_facet Антонюк, В.П.
publishDate 2019
language Ukrainian
container_title Управління економікою: теорія та практика
publisher Інститут економіки промисловості НАН України
format Article
title_alt Обеспечение занятости как один из приоритетных векторов социальной политики относительно лиц с ограниченными физическими возможностями
Providing employment as a priority vector of social policy regarding persons with disabilities
description Здійснено аналіз залучення осіб з обмеженими фізичними можливостями у сферу зайнятості в контексті сучасних проблем ринку праці України. Систематизовано причини та проблеми низького рівня працевлаштування інвалідів, визначено пріоритетні завдання соціальної політики у сфері забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю. Изложен анализ вовлечения в сферу занятости лиц с ограниченными физическими возможностями в контексте современных проблем рынка труда Украины. Обобщены причины и проблемы низкого уровня трудоустройства инвалидов, определены приоритетные задачи социальной политики относительно занятости лиц с инвалидностью. The article outlines the analysis of the employment of people with disabilities in the context of the current problems of the Ukrainian labor market. The causes and problems of low employment of disabled people have been summarized, and social policy priorities for the employment of persons with disabilities have been identified.
issn 2221-1187
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169753
citation_txt Забезпечення зайнятості як один із пріоритетних векторів соціальної політики стосовно осіб з обмеженими фізичними можливостями / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 3-11. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT antonûkvp zabezpečennâzainâtostíâkodinízpríoritetnihvektorívsocíalʹnoípolítikistosovnoosíbzobmeženimifízičnimimožlivostâmi
AT antonûkvp obespečeniezanâtostikakodinizprioritetnyhvektorovsocialʹnoipolitikiotnositelʹnolicsograničennymifizičeskimivozmožnostâmi
AT antonûkvp providingemploymentasapriorityvectorofsocialpolicyregardingpersonswithdisabilities
first_indexed 2025-11-25T22:45:14Z
last_indexed 2025-11-25T22:45:14Z
_version_ 1850570868179075072
fulltext 3 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2019.3-11 В.П. Антонюк, д.е.н., ORCID 0000-0003-2100-7343 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ЯК ОДИН ІЗ ПРІОРИТЕТНИХ ВЕКТОРІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ СТОСОВНО ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ Українське суспільство має значну частку соціально-уразли- вих осіб, серед яких велика кількість інвалідів. На обслуговуванні в органах праці та соціального захисту населення України перебувало на 01.01.2019 р. 2659,7 тис. осіб інвалідів, що складало більше 6% населення [1, с. 65]. За останні роки їх кількість збільшується, що створює матеріальні труднощі для родин з інвалідами та потребує додаткових фінансових витрат держави. Однак справа не лише у ма- теріальному і фінансовому навантаженні для родин та держави, а в соціальному становищі цих людей та їх самопочутті. Проблема по- лягає в тому, що із загального числа інвалідів більша частина пере- буває у працездатному віці і могла би реалізувати свій, хоч і обме- жений, трудовий і творчий потенціал та відчувати себе повноцін- ними членами суспільства. Багато осіб з обмеженими фізичними можливостями потребують реабілітації та подальшого працевлаш- тування, однак в реальній практиці це здійснюється з досить вели- кими труднощами. За даними Міністерства соціальної політики, станом на 2017 р. в Україні працевлаштовано всього 540 187 людей з інвалідністю. Вони складають 26,2% від 2 062 259 дорослого пра- цездатного населення з інвалідністю віком від 18 до 60 років. Для порівняння, в ЄС середній показник зайнятості осіб з інвалідністю складає 38% [2]. Проблеми реабілітації і працевлаштування інвалідів аналізу- ють багато вітчизняних науковців і працівників служб зайнятості та соціального захисту. Слід відзначити публікації О. Ткаліч, К. Бон- дарчук, Л. Колєшні, І. Терюханової [3-6] та багатьох інших дослід- ників. Однак проблема залишається гострою, тому потребує додат- кового дослідження, особливо в світлі того, що на сучасному етапі ринок праці України стикається з проблемою дефіциту робочої сили, у вирішенні якої інваліди могли б взяти посильну участь. Метою статті є аналіз проблеми працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями та пошук шляхів її вирі- © В.П. Антонюк, 2019 4 шення в контексті підвищення рівня збалансованості ринку праці України. У світі забезпеченню прав і можливостей інвалідів, які скла- дають значну частку будь-якого суспільства, приділяється значна увага. З цією метою були розроблені Стандартні правила забезпе- чення рівних можливостей для інвалідів, прийняті Генеральною асамблеєю ООН у 1993 р. Основою соціальної політики України щодо права інвалідів на участь в активному житті суспільства й захисту їх інтересів є низка законодавчих та нормативно-правових актів. Вони спрямо- вані на створення їм рівних з іншими громадянами можливостей у реалізації цивільних, політичних та інших конституційних прав і свобод. В Конституції України права і свободи інвалідів не виок- ремлюються, а надаються їм разом з усіма громадянами, підкреслю- ючи тим самим їх рівноправність. Існує низка інших законів, що за- хищає права інвалідів: закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (1991 р. зі змінами та доповненнями); Закон Ук- раїни від 05.10.2005 р. «Про реабілітацію інвалідів в Україні»; Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалі- зації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р., яким внесено ряд змін до законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на ви- падок безробіття» та інші. Україна ратифікувала також низку міжнародних актів, які ма- ють запобігти дискримінації осіб із інвалідністю у сфері праці. Це, зокрема, Конвенції МОП № 159 «Про професійну реабілітацію ін- валідів», № 173 «Про захист вимог працівників у випадку неплато- спроможності роботодавця»; Декларації ООН «Про права розумово відсталих осіб», «Про права інвалідів», «Про стандартні правила за- безпечення рівних можливостей для інвалідів», Конвенція про права інвалідів; низка рекомендацій Ради Європи і т. д. Усі ці нормативні акти формують правове підґрунтя соціаль- ної політики зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливос- тями. Так, Законом України «Про основи соціальної захищеності ін- валідів в Україні» встановлені нормативи бронювання робочих місць для працевлаштування інвалідів в обсязі не менше 4% від за- гальної чисельності працюючих. Кабінет Міністрів України своєю Постановою від 3 травня 1995 р. № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» затвердив Положення про ро- боче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, а По- становою від 28 грудня 2001 р. № 1767 «Про затвердження порядку 5 сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалі- дів, акумуляції, обліку та використання цих коштів» визначив меха- нізм сплати штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» при умові не працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Незважаючи на наявність достатньої законодавчої бази щодо залучення осіб з обмеженими фізичними можливостями у сферу зайнятості, переважна більшість інвалідів працездатного віку не працевлаштовані. У 2017 р. таких нараховувалося більше 1,5 млн осіб. Звичайно, не всі вони можуть працювати за станом здоров’я, однак велику їх частину можна було би залучити у сферу суспільної діяльності при більш активній діяльності служб зайнятості та більш високому рівні соціальної відповідальності роботодавців. Як було сказано вище, в європейських країнах рівень залученості до сфери економічної діяльності є значно вищим. І це дає значну вигоду сус- пільству в цілому, що проявляється у такому: особи з обмеженими фізичними можливостями реалізують свій трудовий і творчий потенціал, забезпечують себе певним дохо- дом та відчувають себе повноцінними членами суспільства. Поліп- шується не лише їх матеріальне становище, але й емоційно-психо- логічний стан та здоров’я. При цьому зменшується навантаження на родини, де живуть інваліди; працюючі інваліди створюють певну частку національного доходу і перестають бути баластом для держави; залучені до трудової діяльності інваліди підвищують пропо- зицію на ринку праці, часто заповнюють ті робочі місця, які є мало- привабливими для інших верств економічно активного населення. Слід відзначити, що ринок праці в Україні на сучасному етапі розбалансований, спостерігається дефіцит робочої сили за багатьма професіями. За даними Державної служби зайнятості найбільша кількість вакансій спостерігається за професіями: тракторист, під- собний робітник, водій автотранспортних засобів, робітник з ком- плексного обслуговування сільськогосподарського виробництва, продавець товарів, охоронник, бухгалтер, кухар. На багатьох робо- чих місцях за цими, а то й іншими професіями могли б працювати особи з обмеженими фізичними можливостями. Однак для цього необхідно: 1) створити відповідні робочі місця для інвалідів. Кабі- нет Міністрів України своєю Постановою від 3 травня 1995 р. № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» за- 6 твердив Положення про робоче місце інваліда та порядок працевла- штування інвалідів. Однак на практиці цей нормативний акт не зав- жди реалізується; 2) забезпечити при необхідності професійне нав- чання або перепідготовку інвалідів. Слід відзначити, що ця катего- рія осіб часто має нижчий рівень освіти і професійної підготовки; 3) докласти зусиль для пошуку відповідного робочого місця для конкретної особи з обмеженими фізичними можливостями; 4) сфор- мувати у суспільстві, передусім у підприємницькому середовищі, позитивне і гуманне ставлення до реалізації інвалідами свого права на працю. У процесі працевлаштування інвалідів призвана відігравати значну роль Державна служба зайнятості (ДСЗ). Вона веде в цьому напрямку певну діяльність (див. таблицю). Дані таблиці свідчать, що в службу зайнятості щорічно зверталося близько 50 тис. осіб з інвалідністю, що складає лише 3% від всієї чисельності незайнятих інвалідів працездатного віку. Можна припустити, що ще значна кількість таких осіб хотіла би працювати, але не може або не знає як це реалізувати. Позитивним є те, що кількість тих інвалідів, що отримували послуги ДСЗ у 2019 р. зросла на 10%. Більше 90% з них отримали статус безробітного та ще більша їх кількість була охоп- лена профорієнтаційною роботою. Таблиця Надання послуг державною службою зайнятості особам з інвалідністю у 2018-2019 рр. [9] Показник 2018 р. 2019 р. Отримували послуги, тис. осіб 48,2 53,1 Мали статус безробітного, тис. осіб 44,1 47,9 Всього отримали роботу (у т.ч. до набуття ста- тусу безробітного), тис. осіб 13,2 13,8 Проходили професійне навчання, тис. осіб 4,0 4,3 Брали участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тис. осіб 5,8 6,2 Кількість безробітних, охоплених профорієнта- ційними послугами, тис. осіб 42,9 46,3 Кількість вакансій, на які могли бути працевлаш- товані інваліди (за інформацією роботодавців), на початок року, тис. од. 6,1 6,7 У той же час рівень працевлаштування був невисоким. Отри- мала роботу лише четверта частина інвалідів, що звернулася до ДСЗ. Невелика їх частка (близько 8%) проходила професійну підго- товку та трохи більше брали участь у громадських роботах. Незва- 7 жаючи на певне зростання цих показників, можна зробити висно- вок, що процес залучення у сферу суспільної діяльності осіб з обме- женими фізичними можливостями здійснюється дуже повільно. Державною службою зайнятості розгорнуто комплексну ін- формаційно-роз’яснювальну роботу для сприяння в адаптації на ринку праці людей з обмеженими фізичними можливостями. Од- нак, незважаючи на це, існують проблеми при працевлаштуванні ін- валідів. Як відзначають фахівці з цього питання, головним чинни- ком, який стримує зайнятість осіб з інвалідністю, є низький, порів- няно із здоровими, освітній та професійний рівень [7]. На ринку праці відокремлюється суттєва проблема в подоланні дисбалансу між попитом і пропозицією цієї специфічної робочої сили. Прак- тично така сама ситуація склалася і щодо співпраці з питань уком- плектування новостворених робочих місць для працевлаштування інвалідів за рахунок коштів Фонду. Одним із чинників стримування зайнятості також є: відсутність повної інформації про те, які підприємства ство- рюють нові робочі місця для працевлаштування інвалідів за раху- нок Фонду; відсутність гнучких форм організації праці та механізму заці- кавлення роботодавців у працевлаштуванні інвалідів; низька оплата праці на запропонованих роботодавцем робо- чих місцях та невідповідність обмежень у роботі інвалідів за вис- новками медкомісій з вимогами роботодавця [6]. Дані таблиці також показують, що кількість вакансій, на які могли бути працевлаштовані інваліди, є значно нижчою за їх по- требу. Це обумовлено тим, що створення таких робочих місць по- требує додаткових зусиль і витрат. Вітчизняне законодавство регу- лює особливі режими праці, тривалість, умови трудової діяльності інвалідів. Наприклад, роботодавець повинен створювати для таких робітників умови праці відповідно з їхньою індивідуальною програ- мою реабілітації, організувати навчання, перекваліфікацію та пра- цевлаштування осіб із інвалідністю відповідно до медичних реко- мендацій, встановити на їхнє прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Працівники з I та II групою інвалідно- сті мають право на 30-денну оплачувану та 60-денну неоплачувану відпустки. Залучення осіб із інвалідністю до наднормових робіт та робіт у нічний час без їхньої згоди не допускається. Тому не кожен роботодавець зацікавлений у створенні таких робочих місць. Згідно Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», таким особам забезпечується право 8 працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Закон, зокрема, зобов’язує підприємства, де працюють від 8 до 25 осіб, мати в штаті хоча б одну особу з особли- вими потребами. Якщо підприємство за розміром більше – таких працівників має бути 4%. За невиконання передбачено штрафні санкції: обсягом у половину середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для особи з інвалідністю, для під- приємств, на яких працюють від 8 до 15 осіб, і обсягом у середню річну зарплату на підприємстві, якщо в штаті понад 15 осіб. Робо- тодавці мають самостійно працевлаштовувати осіб із інвалідністю відповідно до нормативів робочих місць. Загалом система квотування робочих місць для людей із інва- лідністю бере початок у 20-х роках минулого століття, коли уряди Австрії, Німеччини, Італії, Польщі та Франції ухвалили закони, які зобов’язували роботодавців приймати на роботу інвалідів-ветеранів війни. Нині така квота у Франції та Польщі сягає 6%, у Німеччині та Угорщині – 5, в Австрії, Чехії, Румунії – 4%. В Китаї діє правило про пропорційне працевлаштування інвалідів. Відповідно до квот, кожне підприємство або установа зобов’язані працевлаштовувати певну кількість осіб із інвалідністю залежно від загальної кількості працівників. Завдяки таким нормам в багатьох країнах залучення інвалідів у суспільну діяльність є досить високою. Так, у Китаї пра- цюють 80% інвалідів, у Великобританії – 40, у США – 29%. Як було зазначено вище, в Україні офіційно працевлаштовано близько 30% осіб із інвалідністю працездатного віку, однак, за даними американ- ського звіту про права людини, реальна кількість сягає лише 13% [3]. Багато роботодавців ігнорують норму про працевлаштування людей із інвалідністю, не бажаючи брати на себе додаткові клопоти і відповідальність. За даними Доповіді Міністерства соціальної по- літики, у 2013 р. державні інспектори з питань праці перевірили 9 тис. роботодавців, у ході чого з’ясувалося, що 3,3 тис. з них не виконали нормативу робочих місць для працевлаштування людей із особливими потребами [3]. В Україні працевлаштування людини з інвалідністю часто зводиться до фіктивного зберігання її трудової книжки на підпри- ємстві. Таким чином роботодавець уникає штрафу, який передбаче- ний законом щодо виконання квот. З іншого боку, відповідно до ін- формації Державної казначейської служби України, у 2016 р. над- ходження цільових коштів спеціального фонду були перевиконані на 215,7% – адміністративно-господарських санкцій сплачено на 9 суму 287 537 200 гривень. Така ситуація свідчить про небажання роботодавців брати на роботу осіб з інвалідністю, а сплата санкції обирається роботодавцями як більш прийнятний варіант, на відміну від створення спеціальних умов праці для людини з особливими по- требами [2]. Це вказує на недостатню ефективність системи штрафних санкцій. Більш дієвим принципом є позитивне стимулювання, мо- тивація роботодавців та заохочення їх до працевлаштування осіб з інвалідністю, про що свідчить досвід інших країн. Наприклад, ме- ханізм державної підтримки у Польщі є повністю відкритим для державних та приватних суб’єктів. Кожен роботодавець зобов’яза- ний сплатити грошовий внесок до Фонду реабілітації осіб з інва- лідністю. Якщо квота на працевлаштування виконується, то такий роботодавець звільняється від сплати внеску. Це стимулює робото- давців до залучення в якості працівників осіб з обмеженими фізич- ними можливостями. Висновки. Викладене вище свідчить, що в Україні проблема зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями є досить актуальною. Підвищення рівня зайнятості інвалідів має стати одним із пріоритетів соціальної політики у сфері зайнятості, реалізація якої сприятиме поліпшенню ситуації на ринку праці та підвищенню соціального захисту цієї категорії населення. Для досягнення цього необхідна тісна співпраця між Державною службою зайнятості, Фондом соціального захисту інвалідів, Всеукраїнським центром ре- абілітації інвалідів щодо створення єдиного технологічного лан- цюга забезпечення зайнятості соціально уразливих осіб, який при- веде до того, що людина, яка звертається по допомогу у працевла- штуванні, гарантовано отримає інформацію, профпідготовку та по- стійне місце роботи. З метою покращення ситуації з працевлаштуванням цих осіб необхідно удосконалити організаційний механізм взаємодії між ос- новними суб’єктами, що регулюють зайнятість інвалідів, та налаго- дити співпрацю з суб’єктами ринку праці, передусім з роботодав- цями. По-перше, фахівці вказують, що необхідно створити Єдину інформаційну базу даних працевлаштування інвалідів, яка склада- лася б із трьох взаємозв’язаних складових: 1) єдиного банку даних інвалідів, який містить кількісні та якісні характеристики контин- генту інвалідів, які бажають працювати; 2) банку даних робочих місць для працевлаштування інвалідів, який акумулює інформацію про кількісний та якісний склад робочих місць, на яких можна ви- 10 користовувати працю інвалідів; 3) системи постійного моніторингу процесів зайнятості та працевлаштування інвалідів з метою інфор- маційного й аналітичного обслуговування вказаних процесів [7]. По-друге, з урахуванням сучасних тенденцій, сформувати но- вий перелік робочих місць, де могли бути зайнятими особи з обме- женими фізичними можливостями. Слід відзначити, що на сучас- ному етапі цифровізації економіки розширюються можливості за- лучення інвалідів до економічної діяльності, оскільки існує широка можливість дистанційної та надомної роботи з використанням ін- формаційно-комп’ютерних технологій. У цьому плані важливою є можливість для осіб з обмеженими фізичними можливостями отри- мання відповідної освіти і професійної підготовки. По-третє, зайнятість інвалідів переважно здійснюється на ло- кальних ринках праці. Тому доцільно узгоджувати заходи з профе- сійної реабілітації та працевлаштування інвалідів з потребами міс- цевих ринків праці та місцевими програмами зайнятості населення. По-четверте, на сучасному етапі пріоритетним завданням со- ціальної політики щодо зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями є їх рання професійна орієнтація та забезпечення можливості отримання якісної професійної підготовки у відповід- ності з їхнім бажанням і фізичними можливостями. По-п’яте, необхідно створити інфраструктуру у відповідності до потреб інвалідів – пандуси, спеціальні ліфти, відповідні облаш- тування в громадських місцях тощо, які забезпечать мобільність та- ких осіб та їх активну участь в усіх сферах суспільного життя. По-шосте, важливо формувати гуманну та соціально-відпові- дальну поведінку суспільства і бізнесу по відношенню до осіб з об- меженими фізичними можливостями, яка сприятиме їх активному залученню в суспільне життя. Література 1. Соціальний захист населення України. Статистичний збірник. Державна служба статистики України. Київ, 2019. 124 с. 2. Лопатюк В. Працевлаштування людей з інвалідністю – чому система са- нкцій не працює? URL: https://gurt.org.ua/news/ informator/46264/. 3. Ткаліч О. Працевлаштування людей із інвалідністю в Україні: формаль- ність і реалії. URL: https://commons.com.ua/uk/ pratsevlashtuvannya-lyudej-iz- invalidnistyu-v-ukrayini-formalnist-i-realiyi/. 4. Бондарчук К. Забезпечення трудової зайнятості інвалідів в Україні: стан, проблеми та перспективи. Соціальний захист. 2004. № 1. С. 21–26. 5. Колєшня Л. Основні напрями розвитку трудової зайнятості осіб з обме- женими можливостями в контексті Плану дій Ради Європи. Україна: аспекти праці. 2007. № 4. С. 22–26. 11 6. Терюханова І. Зайнятість інвалідів: реалії та перспективи. Україна: аспе- кти праці. 2007. № 1. С. 3–8. 7. Кучменко Е. М. Працевлаштування осіб з обмеженими фізичними мож- ливостями: проблеми на ринку праці. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: збірник наукових праць. Університет «Україна». 2009. № 6(8). С. 380. 8. Богданов С., Мойса Б. Пропозиції до політики щодо працевлаштування осіб з інвалідністю: аналітична записка. Липень 2017. URL: https://parlament.org.ua/ wp-content/uploads/2017/09/Disabled Policy.pdf. 9. Інформація про надання послуг державною службою зайнятості особам з інвалідністю. URL: https://www.dcz.gov.ua/ analitics/67. References 1. Sotsialnyi zakhyst naselennia Ukrainy. Statystychnyi zbirnyk [Social protec- tion of the population of Ukraine. Statistical collection]. (2019). Kyiv, State Statistics Service of Ukraine [in Ukrainian]. 2. Lopatiuk V. Pratsevlashtuvannia liudei z invalidnistiu – chomu systema sanktsii ne pratsiuie? [Employment of people with disabilities - why does the sanctions system not work?]. (n.d.). gurt.org.ua. Retrieved from https://gurt.org.ua/news/ informator/46264/ [in Ukrainian]. 3. Tkalich O. Pratsevlashtuvannia liudei iz invalidnistiu v Ukraini: formalnist i realii [Employment of People with Disabilities in Ukraine: Formality and Realities]. (n.d.). commons.com.ua. Retrieved from https://commons.com.ua/uk/ pratsevlashtuvan nya-lyudej-iz-invalidnistyu-v-ukrayini-formalnist-i-realiyi/ [in Ukrainian]. 4. Bondarchuk K. (2004). Zabezpechennia trudovoi zainiatosti invalidiv v Ukraini: stan, problemy ta perspektyvy [Securing the Employment of Persons with Dis- abilities in Ukraine: Status, Problems and Prospects]. Sotsialnyi zakhyst – Social protec- tion, 1, рр. 21–26 [in Ukrainian]. 5. Kolieshnia L. (2007). Osnovni napriamy rozvytku trudovoi zainiatosti osib z obmezhenymy mozhlyvostiamy v konteksti Planu dii Rady Yevropy [Main directions of employment development of persons with disabilities in the context of the Council of Europe Action Plan]. Ukraina: aspekty pratsi – Ukraine: aspects of work, 4, рр. 22–26 [in Ukrainian]. 6. Teriukhanova I. (2007). Zainiatist invalidiv: realii ta perspektyvy [Employ- ment of disabled people: realities and perspectives]. Ukraina: aspekty pratsi – Ukraine: aspects of work, 1, рр. 3–8 [in Ukrainian]. 7. Kuchmenko E. M. (2009). Pratsevlashtuvannia osib z obmezhenymy fizychnymy mozhlyvostiamy: problemy na rynku pratsi [Employment of persons with disabilities: problems in the labor market]. Aktualni problemy navchannia ta vykhovannia liudei z osoblyvymy potrebamy – Actual problems of education and educa- tion of people with special needs: a collection of scientific works, 6(8), рр. 380 [in Ukrainian]. 8. Bohdanov S., Moisa B. (2017). Propozytsii do polityky shchodo pratsevlash- tuvannia osib z invalidnistiu [Proposals to the Employment Policy for Persons with Dis- abilities]. Retrieved from https://parlament.org.ua/ wp-content/uploads/2017/09/ Disabled Policy.pdf [in Ukrainian]. 9. Informatsiia pro nadannia posluh derzhavnoiu sluzhboiu zainiatosti osobam z invalidnistiu [Informatsiia pro nadannia posluh derzhavnoiu sluzhboiu zainiatosti oso- bam z invalidnistiu]. (n.d.). dcz.gov.ua. Retrieved from https://www.dcz.gov.ua/ analitics/67 [in Ukrainian]. Надійшла до редакції 04.11.2019 р.