Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі

У статті висвітлено особливості кластероутворення у регіонах України, розглянуто, які саме кластерні ініціативи були втілені, та причини, через які клас¬теризація не призвела до бажаного результату. Визначення пріоритетних напрямів кластеризації у багатьох регіонах України не враховує особливостей п...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Управління економікою: теорія та практика
Date:	2019
Main Authors:	Мішура, В.Б., Гітіс, Т.П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут економіки промисловості НАН України 2019
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169768
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі / В.Б. Мішура, Т.П. Гітіс // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 208-221. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860257306095124480
author	Мішура, В.Б. Гітіс, Т.П.
author_facet	Мішура, В.Б. Гітіс, Т.П.
citation_txt	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі / В.Б. Мішура, Т.П. Гітіс // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 208-221. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Управління економікою: теорія та практика
description	У статті висвітлено особливості кластероутворення у регіонах України, розглянуто, які саме кластерні ініціативи були втілені, та причини, через які клас¬теризація не призвела до бажаного результату. Визначення пріоритетних напрямів кластеризації у багатьох регіонах України не враховує особливостей промислового розвитку, залишаючи поза увагою галузі промисловості з найбільшим потенціалом кластеризації та сформовані міжгалузеві кооперативні зв’язки. Пріоритетні чинники сприяння кластерній політиці України свідчать про те, що діяльність державної та місцевої влади є одним із найвпливовіших чинників і саме він найбільше гальмує формування кластерної політики та перешкоджає її дослідженню, аналізу та поширенню. Окреслено напрями сприяння кластерним ініціативам через зміну вектору державної політики в Україні. В статье освещены особенности кластерообразования в регионах Украины, рассмотрено, какие именно кластерные инициативы были воплощены, и причины, по которым кластеризация не привела к желаемому результату. Определение приоритетных направлений кластеризации во многих регионах Украины не учитывает особенностей промышленного развития, оставляя без внимания отрасли промышленности с наибольшим потенциалом кластеризации и межотраслевые кооперативные связи. Приоритетные факторы содействия кластерной политике Украины свидетельствуют о том, что деятельность государственной и местной власти является одним из самых влиятельных факторов и именно он больше всего тормозит формирование кластерной политики и препятствует ее исследованию, анализу и распространению. Определены направления содействия кластерным инициативам через изменение вектора государственной политики в Украине. The article describes the features of cluster formation in the regions of Ukraine, considered what cluster initiatives were implemented and the reasons from which clusterization did not lead to the desired result. Determination of priority directions of clusterization in many regions of Ukraine does not take into account the peculiarities of industrial development, leaving out the attention of the industry with the greatest potential of clusterization and formed inter-branch cooperative ties. Priority factors contributing to the cluster policy of Ukraine show that the activities of state and local authorities are one of the most influential factors, and it is the most impeding the formation of a cluster policy and impeding its research, analysis and dissemination. The directions of promoting cluster initiatives through the change of the state policy vector in Ukraine are outlined.
first_indexed	2025-12-07T18:50:37Z
format	Article
fulltext	208 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2019.208-221 В.Б. Мішура, к.е.н., доц., Т.П. Гітіс, к.е.н., доц., ORCID 0000-0002-4992-8438 ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КЛАСТЕРНОЇ МЕРЕЖІ У контексті сучасних світових економічних відносин інтен- сивність економічного розвитку, зростання конкурентоспроможно- сті регіонів та держави має здійснюватися за рахунок впровадження новітніх ринкових механізмів, здатних компенсувати стихійні де- структивні процеси. Для України кластеризація є одним із способів розвитку економіки та її належного рівня у системі світових еконо- мічних відносин. На сучасному етапі відбувається збільшення ак- тивності в рамках кластерних ініціатив. Згідно з міжнародним до- свідом, значні зміни в організації виробництва як на національному, так і на міжнародному рівнях сприяють створенню територіально- галузевих та інтеграційних об’єднань, тобто кластерів. В умовах по- силення конкуренції на національних ринках товарів, праці і капі- талу економічним пріоритетом для суб’єктів України стає підви- щення конкурентоспроможності регіональних господарств. Форму- вання кластерів на території регіону дозволяє вирішувати не тільки галузеві завдання, але і сприяє багатополярному розподілу точок зростання по території регіону, і тим самим забезпечує рівномір- ність і збалансованість просторового розвитку. Реалізація кластер- ної політики може дати потужний поштовх розвитку як основних, так і супутніх видів діяльності регіонах. Використання інновацій- них технологій в рамках кластера дозволить значною мірою поси- лити економічний ефект від їх впровадження і тим самим поліп- шити добробут населення більшості регіонів. Кластери визнані ключовими економічними драйверами і яв- ляються цінним джерелом інновацій та знань. Теоретичні засади кластерного розвитку та особливостей кластерних активностей ви- світлено таких у роботах М. Дельгадо, М. Портера, С. Стерна [1]. Сучасні тенденції щодо активізації кластерних ініціатив та основні особливості генезису кластеризації представлені К. Кетлесом, С. Процівом [2]. В роботах Ф. Неффке, М. Хеннінга, Р. Бошма [3] © В.Б. Мішура, Т.П. Гітіс, 2019 209 висвітлено особливості поступового формування кластерів на ос- нові культури, взаємної адаптації й сфери своєї компетенції, зазна- чено, що даний процес потребує високого рівня організації та само- організації його потенційних учасників. Однак, на даному етапі розвитку процесу кластеризації теорія ще не дає достатніх відпові- дей щодо конкретних ресурсів розвитку кластерів, а також особли- востей створення моделей підтримки кластерів. Метою статті є дослідження особливостей формування кластерів, основних ресурсів та особливостей формування дорож- ньої карти розвитку кластерів для формування пріоритетних шляхів регіонального розвитку. Сучасні кластерні стратегії розглядають кластери як бізнес- екосистеми, які мають регіональний вимір, але включають в себе безліч зацікавлених сторін, включаючи створені підприємства, стартапи, інвесторів, дослідні інститути та інше. Обсяг діяльності кластера зазвичай охоплює кілька взаємопов’язаних секторів і ство- рює мережу гравців і діяльності. Крім того, кластери можуть стати ядром для подальшого зростання економічного розвитку, оскільки кластери часто демонструють самоефективні мережеві ефекти, на- приклад, шляхом залучення венчурного капіталу, постачальників або постачальників послуг. Тісна взаємодія між членами кластеру може привести до більш високих темпів інновацій і, таким чином, зміцнити значимість кластера. Кластери визнані ключовими економічними драйверами і яв- ляються цінним джерелом інновацій та знань. Кластерні ініціативи визначаються як важливі засоби регіональної конкурентоспромож- ності та позитивно впливають на членів кластерної організації. Кластери покращують операційну ефективність компаній, пришвид- шують інновації, а також прискорюють формування соціального ка- піталу. Перехід української економіки на якісно новий рівень можливий за умови формування нових центрів економічного зрос- тання, що дозволяють об’єднувати науковий, освітній та виробни- чий потенціал та забезпечують підвищення конкурентоспроможно- сті підприємств, науково-дослідних організацій і освітніх установ, що надають мультиплікативний ефект на розвиток економіки, спри- яють залученню інвестицій і створення нових робочих місць. Та- кими центрами можуть стати саме кластери. Кластер дає додаткові робочі місця, що створюють додаткову вартість. Слід зазначити, що в остаточному підсумку, не окремі підприємства, а саме кластери є носіями високої конкурентоспроможності. Кластерна політика може бути вдалою лише за сприяння місцевої та державної влади, 210 яка повинна створити для цього відповідні умови. Необхідна зміна наявного вектору економічних перетворень із боку влади та спря- мування їх на розроблення, прогнозування та впровадження клас- терної політики. Безумовно, лише зусилля влади не зможуть ство- рити відповідних умов, але як складова частина платформи перед- умов мають велике значення. У цій частині, як наголошують на- уковці й практики [2; 13], варто спрямувати зусилля на три напрями (створення стимулів, забезпечення доступності інформації, розпо- ділення влади та ресурсів), які ми вважаємо за доцільне корегувати та доповнити ще такими: формування кластерної стратегії; створення законодавчих передумов для кластерних ініціатив та реалізації стратегії; створення стимулів; послідовність і обґрунтованість дій влади, підвищення довіри до владних структур; державна підтримка та розподіл ресурсів. Найважливіші із цих напрямів у розгорнутому вигляді подано в табл. 1. Таблиця 1 Напрями сприяння кластерним ініціативам через зміну вектору державної політики в Україні Сфера Опис кластерної ініціативи Оптимальне рішення для України Стимулювання кластероутво- рення Ефективність будь-якого підпри- ємства забезпечується людиною, що приймає рішення на основі ін- тересів (стимулів). Формування стимулів – одна з рушійних сил розвитку кластероутворення. Стимули повинні змінюватися і підсилюватися залежно від стадії виконання проекту Джерелом стимулів може стати більш активна участь суспільс- тва та бізнесу у розробленні державної політики. Світова економіка та європейські стан- дарти спонукають до форму- вання кластерів та створюють відповідну мотиваційну основу Інформаційна основа класторо- утворення Для формування кластерів інфор- мованість має бути повна як із боку учасників майбутнього клас- тера, так і з боку держави щодо ресурсів та витрат, необхідних для досягнення бажаних результа- тів розвитку регіону Вибір й удосконалення інстру- ментарію, пов’язаного з розвит- ком кластерів. Поліпшення ре- гіональних показників на тлі по- ліпшення якості інформації, що сприятиме якіснішій кластерній політиці Розподіл влади та ресурсів Рішення, пов’язані з накопичен- ням прав суб’єктів, бізнесу та ре- сурсів, визначають не лише клас- терну, а й регіональну політику Децентралізація у розподілі ре- сурсів та прийнятті рішень вла- дою та бізнесом в Україні спри- ятиме формуванню кластерної політики та відповідного меха- нізму управління 211 Реалізація поданих у табл. 1 напрямів приречена на невдачу без відповідним чином організованих наукових досліджень, які без- посередньо не належать до компетенції влади, але підтримуються і стимулюються нею. Саме вони мають стати основою для реалізації вищенаведених напрямів. Останніми роками кластерні концепції дедалі частіше використовувались як інструмент для посилення ре- гіональної економіки. Хоча кластери є важливою частиною еконо- міки різних регіонів країн по всьому світу на різних етапах роз- витку, вони також є важливими показниками для розуміння та вирі- шення економічних завдань, засобом для оптимізації структури еко- номіки, адже кластери є важливими детермінантами економічних показників (існує сильний зв’язок між заходами посилення класте- рів та процвітання регіонів). Європейський розвиток багато в чому залежить від кластеризації, а активна інтеграція України Європей- ський простір актуалізує дане питання. В Європі налічується близько 2500 потужних кластерів. Кластерні ефекти стають види- мими, коли наявність пов’язаних галузей у певному місці досягає критичної маси. Близько 45% усіх зайнятих у торгових галузях розташовано в кластерах. Працівники кластерів заробляють в сере- дньому на 11% більше заробітної плати, ніж їх колеги в тих же га- лузях, розташованих поза кластерами. Це відображає більш високу продуктивність, яку компанії можуть досягти в кластері. Потужні кластери повідомляють про зростання робочих місць на рівні 0,2% щорічно в посткризовий період, тоді як за межами кластера відбу- вається скорочення робочих місць в середньому на 1,7% [1]. Кластерний підхід надає переваги з точки зору ефективності втручання на рівні фірми, тобто підтримки діяльності окремих ком- паній, активні дії на кластерному рівні можуть створити більші ва- желі та цим досягти успіху більшої кількості фірм [4]. Що стосу- ється втручання на рівні промисловості, то кластери уникають ба- гатьох викривлень, пов’язаних з постачальниками, які часто вини- кають у виробничо-збутових ланцюжках. Щодо політики в масшта- бах всієї економіки, то дії на кластерному рівні можуть бути більш цільовими для конкретних питань, з якими стикаються компанії в наборі суміжних галузей, тим самим підвищуючи ефективність та зменшуючи витрати. Кластери та кластерні ініціативи повинні віді- гравати важливу роль у системних інноваціях, зокрема, при будь- яких промислових перетвореннях, які радикально змінюють бізнес- моделі та сприяють організації ланцюжків доданої вартості. Європейська Комісія в Стратегії ЄС-2020 [5] акцентує увагу на питаннях, що стосуються інновацій, розглядаючи їх як основу 212 для розумного зростання. Здатність компаній впроваджувати інно- вації все більше залежить від їх здатності співпрацювати з іншими суб’єктами, включаючи конкуруючі підприємства. Слід зазначити, що сучасна економіка є мережею, і ланки даної мережі проникають у всі сфери економічного життя. Сильна та широко розвинена ме- режа внутрішніх та зовнішніх організацій, технічна та соціальна ін- фраструктура та ефективне стратегічне управління та кластеризація є чинниками, що визначають міжнародну конкурентоспроможність. Кластери можна визначити як інноваційні мережі [6]. Однією з не- обхідних умов для створення та розвитку мереж та кластеризації – є готовність до співпраці підприємств, що конкурують один з одним на щоденній основі. Важливим аспектом економічної політики України стає стра- тегія створення вертикально інтегрованих компаній, здатних забез- печити виживання, а в перспективі – і розвиток промислово-техно- логічного потенціалу країни. Створення такої поліструктурності со- ціально-економічних систем вимагає розробки економічної страте- гії, що спирається на нові ідеї і принципи, що дозволяють отримати найбільший системний ефект, чим і являється кластеризація [7]. Головне, що дають кластери, – це можливість для бізнесу і для регіону розвиватися не за інерцією. Однак, важливо розуміти, що кластери можуть принести результати лише тоді, коли вони впи- сані в ширший контекст стратегій регіонального розвитку, тобто в контекст розвитку розумних спеціалізацій. Кластерна форма орга- нізації інноваційної діяльності призводить до створення особливої форми інновації – сукупного інноваційного продукту, яка являє со- бою сукупність базисних нововведень, сконцентрованих на пев- ному відрізку часу і в певному економічному просторі. Саме такі інновації являються продуктом діяльності всіх учасників кластера, що дозволяє прискорити поширення мережевих зв’язків і підви- щити ефективність діяльності регіону. Створення регіональних кла- стерів слід розглядати у розрізі створення «точок зростання» регі- ону. В інформатизованому світі акценти зміщуються, при цьому для формування кластерів необхідне активне застосування техноло- гій, які дозволяють сформувати «загальну картину» функціону- вання регіональних економічних систем в цілому. Співпраця в рам- ках регіональних та міжрегіональних кластерів стає все більш необ- хідною, але при цьому існує деяка можливість втрати самостійності стейкхолдерів і, як наслідок, зниження їх ділової ініціативності (здатності до формування самостійної лінії поведінки на ринку, до 213 освоєння нових товарів, нових технологій та ін.). Як наслідок, у ряді країн в останні десятиліття «кластерні стратегії» будуються на центрах ділової активності та концентрують зусилля на підтримці існуючих кластерів і створенні нових мереж компаній, які раніше не контактували між собою. При цьому, враховуючи українські реалії та відсутність по- ступового розвитку кластерів, держава має акцентувати увагу на ви- переджаючому розвитку та не тільки сприяти формуванню класте- рів, але й самою стати активним учасником мереж. Наприклад, впровадження електронного урядування є запорукою інтегрування державного управління до мереж. Електронний уряд стосується не тільки технологій, а також передбачає перебудову державного сек- тору, бізнес-процесів, людей та культури для забезпечення успіш- ного досягнення е-уряду. Багато проектів в минулому не вдалося, тому що орієнтація проектів на бізнес-процеси, які спричинили значні зміни, але не зачіпали інших аспектів. Необхідно створення нової ролі держави, оновлення бізнесу та інформатизації для спри- яння побудові мереж, доступу до технологій та скороченню транс- акційних витрат. Формування і розвиток кластерів виступає найважливішим фактором економічного зростання, адже забезпечення можливості постійного зростання продуктивності буде завжди актуальним, тому що чим більше розвинена економіка, тим більшого значення набувають інновації в продукції, послугах і методах виробництва для підвищення конкурентоспроможності регіонів та країн у ці- лому. Отже кластер має стати осередком поширення нової моделі культури, в якій досягатиметься соціальний ефект, що буде вираже- ний у створенні нових робочих місць, задоволенні споживачів якістю товарів і послуг та підвищенням добробуту в цілому; та від- буватиметься інтенсивний розвиток підприємницьких структур, збільшення кількості яких в свою чергу позитивно позначиться на дохідній частині бюджетів усіх рівнів. Кластерний підхід може стати інструментом забезпечення високих темпів економічного зростання і диверсифікації економіки. Через високий рівень кластеризації економічної діяльності країн світу при створенні сучасної моделі розвитку України, до- цільним є ознайомлення з досвідом становлення кластерних мереж інших країнах. Особливого значення для України набуває вивчення досвіду постсоціалістичних країн та країн Східної Європи, серед яких Хорватія, Словаччина, Литва, Угорщина. До цього, вищезазна- 214 чені країни є новими членам ЄС, що також вказує на доцільність дослідження досвіду та моделей кластеризації саме в даних країнах. Що стосується формування кластерних утворень, досвід єв- ропейських країн, таких як Хорватія та Словаччина, вказує на змі- щення акцентів на ключові 4Р – план, люди, процеси і проекти (рис. 1) [9]. Рис. 1. Підхід «4 Р» у формуванні кластерів (розроблено авторами на основі джерела [10]) Що стосується України, то підтримка кластерів повинна бути побудована на цільовому підході до заснування та підвищення ін- ституційної спроможності низки структур управління кластерами на регіональному рівні. Ці структури управління кластерами по- винні об’єднувати ключові зацікавлені сторони з приватного і дер- жавного сектору та наукових кіл, надавати послуги, зокрема, сфері розвитку бізнесу та інтернаціоналізації, створення стартапів і під- тримки інновацій, розвитку відповідних навичок та інфраструк- тури. Крім того, кластеризація має передбачати чітку координацію та механізми обміну, що дозволить забезпечити створення синергії План • Аналіз тенденцій, ресурсів • Спільно розроблені цілі • Формування критичної маси підприємств, зацікавлених у процесі створення кластеру, що повязані у ланцюжок вартості Проекти • Розробка та реалізація спільних про- ектів • Створення загальної карти стра- тегічного процесу дій Люди • Кластерний менеджмент • Підтримка науково-дослідних уста- нов: вибір партнерів • Інвестиції членів кластерів в навчаль- ні проекти та співпраця з науково-до- слідними установами Процеси • Розробка формату та керівництва, в якому викладено "спосіб, як ми бу- демо працювати разом". • Континуум у спілкуванні всередині кластера та між членами кластеру 215 між регіональними кластерами [10] (наприклад, загальний брен- динг, тренінги для організацій кластера тощо). Реалізація процесу створення мереж в Україні повинна розпочатися з підтримки пілот- них кластерів. Процес створення кластерних мереж має бути засно- ваний на розподілі ролей між державним та приватним сектором, а також між рівнями державного управління, що зможе стати своє- рідною моделлю для впровадження майбутніх ініціатив. У рамках даного підходу можна зобразити покрокову модель кластеризації. Спираючись на досвід європейських країн, перший етап для впровадження кластеризації на Україні має полягає в тому, щоб отримати якомога точнішу картину ситуації кластера, як центру розвитку на місцях. Інформація, яка доступна в кластері, зазвичай фрагментована, нецентралізована та сумнівна щодо точності, об- ґрунтованості та часу. Для здійснення даного етапу в українських реаліях слід акцентувати увагу на проведенні досліджень на регіо- нальному рівні з метою отримання інформації та ґрунтувати визна- чення конкурентоспроможних галузей на основі старт-спеціаліза- цій та більшої додаткової вартості. Мета даного етапу – досягти та- кої позиції, де можна було б прийняти рішення щодо вибору того, в яких галузях повинні бути зосереджені пілотні проекти кластерів [11]. Формування кластерів потребує залучення моделі потрійної спіралі. В рамках побудови кластерних мереж на Україні, метою ді- яльності даної моделі має стати об’єднання основних учасників (освіта-наука-бізнес-громадськість) у розвитку кластера, як це передбачено сучасною міжнародною передовою практикою. На- правлена діяльність підприємств приватного сектору, академічних кіл та інститутів розвитку, а також державних міністерств та ві- домств формує правильний баланс для створення кластерів. Напри- клад, у Хорватії на даному етапі проводилась низка експеримента- льних галузевих зустрічей, які були організований через Міністер- ство економіки. У процесі цих зустрічей було створено спільний форум для активістів кластерів, що представляли кожен з трьох елементів по- трійної спіралі. Україна також може організовувати такі зустрічі на даному етапі з метою визначення та обрання інноваційних можли- востей, які можуть бути використані для формування спільних кластерних проектів [12]. Щодо створення менеджменту, на даному етапі пропонується проведення галузевих зустрічей та обрання лідерської групи, ґрун- туючись на принципі четверної спіралі. Режим лідерської групи має 216 представляти собою процес об’єднання представників та інтересів різних секторів. Рис. 2. Дорожня карта формування кластерів для України (розроблено авторами на основі джерела [11]) Щодо наступного етапу, його метою є згуртування навколо перспективних, амбітних масштабних проектів, які б вимагали від сектора та спіралі синергії, і якщо це буде реалізовано, це матиме величезний вплив на функціонування сектора та успіх сектора у майбутньому. Формат даних проектів – «просторові можливості» сектора, де запропоновано список бізнес-ідей, які відображають потенціал різного ступеня, які потім розвиваються, удосконалюються до про- ектів загальнодержавного значення в першу чергу через їх масш- таби, амбіції та їх потенціал для впливу на сектор, а також на на- ціональний економічний рівень. Створення списку потенційних бізнес-ідей, які б привернули увагу, зробили б кластери конкурентоспроможними. Насамкінець, етап формування конкурентоспроможних клас- терів – досягнута точка в процесі, за допомогою якої структура за- родкових кластерів повинна бути формалізована і закріплена. Щодо сучасних кластерних мереж, то слід відзначити Євро- пейську платформу кластерного співробітництва, що являє собою майданчик для розвитку міжкластерної взаємодії, який дозволяє міжкластерним організаціям знайти потенційних партнерів для міжнародного співробітництва та забезпечує доступ кластерів до міжнародних ринків [13]. Дана платформа об’єднує понад 950 євро- пейських кластерних організацій та орієнтована на пошук партнерів за чотирма рівнями: галузевий, міжнародний, національний, регіо- нальний. Розглянемо COSME в якості моделі підтримки кластерів: 217 в рамках даної моделі існує певний перелік підпрограм із, що фінан- суються коштами програми COSME, серед цих програм є, напри- клад: Європейська мережа підприємств (EEN), Еразмус для моло- дих підприємців, Інтернаціоналізація кластерів МСП, Розвиток ту- ризму, Полегшення доступу до державних закупівель та багато ін- ших підпрограм (табл. 2). Таблиця 2 Приклад переліку конкурсів в рамках моделі підтримки кластерів на 2018 роки (узагальнено авторами на основі джерела [14]) № з/п Назва проекту Організація, що впроваджує Бюджет Умови фінансування 1 Європейська мережа підприємств (EEN) COSME 57,2 млн євро Покриття видатків проекту: 100%. Сума розподіляється між 60 заявниками, що перемогли у конкурсі 2 Європейська платформа співробітництва кластерів COSME 5,5 млн євро Покриття видатків проекту: 100% 3 Європейська програма «Сluster excellence» COSME 900 тис. євро Покриття видатків проекту: 75% Сума розподіляється між 6-8 заяв- никами, що перемогли у конкурсі 4 Інноваційний та технологічний розвиток легкої промисловості (одяг, взуття, ви- роби зі шкіри) COSME 3 млн євро Покриття видатків проекту: 100% 5 Підтримка розбу- дови інституційної спроможності об’єднаної тери- торіальної громади ГО «Інститут громадянсь- кого суспільства» Близько 900 тис. євро Відбувається за фінансової підтримки «Вестмінстерської фундації за демократію» (Лондон, SW1P 1RT, Сполучене Королів- ство Великої Британії та Північ- ної Ірландії) 6 Молодіжний кла- стер органічного бізнесу об’єднаної територіальної гро- мади ГО «Інститут громадянсь- кого суспільства» 760 тис. євро Європейський Союз (через Пред- ставництво Європейського Союзу в Україні) У рамках даної моделі Єврокомісія покриває 90 % видатків проекту, пов’язаних з його реалізацією. Підпроект ‒ частина під- програми, яка направлена на реалізацію окремої мети. Наприклад, в рамках підпрограми «Підвищення конкурентоспроможності пред- 218 ставників сфери туризму» можуть бути оголошені певні підпро- екти, а саме розвиток туристичних кластерів, удосконалення полі- тики в сфері туризму тощо. Загальний бюджет програми COSME на 2018 р. становить 699,2 млн євро. Також слід акцентувати увагу на програмі Європейської під- тримки малого та середнього бізнесу, що сприяє поліпшенню до- ступу до міжнародних ринків, зокрема всередині ЄС, а також на міжнародному рівні. Щодо Програми COSME ‒ це набір тематич- них підпрограм, реалізація яких покликана вирішити проблеми в сфері малого і середнього підприємництва, які пов’язані з доступом до фінансування, виходом на нові ринки та вдосконаленням внут- рішніх бізнес-процесів та вдосконалити пріоритетні сфери націо- нальної економіки [14]. Важливою сферою діяльності є вихід на ри- нок ЄС та ринки партнерів програми (через Європейську мережу підприємств – Enterprise Europe Network, European cluster collaboration platform та ін.) Основною метою при цьому є сприяння розвитку кластерів з метою підвищення конкурентоспроможності та ресурсоємності підприємств, зокрема МСП, активізація спів- праці кластерів через регіональні та галузеві програми та полег- шення приєднання МСП до кластерів. Що стосується COSME, то оскільки фінансування для українських проектів поки недосяжне, дана програма – це не тільки можливість пошуку партнерів, це ва- жлива платформа для моніторингу проектів та пошуку інформації. Висновки. Як свідчить проведений аналіз, регіони України ще не готові до формування інноваційного типу кластерних структур, які функціонують в економічно-розвинених країнах. Незважаючи на розвиток кластерних ініціатив за роки незалежності нашої кра- їни, ефективність вітчизняних кластерів є низькою. На основі ана- лізу доведено, що найбільшою перешкодою для ефективної клас- терної політики та розвитку кластерних утворень є комплекс про- блем, пов’язаних із владою та державною підтримкою, яка має ґрунтуватися на відповідним чином побудованих наукових до- слідженнях. Виділено пріоритетні напрями сприяння кластерним ініціативам через зміну вектору державної політики в Україні: фор- мування кластерної стратегії; створення законодавчих передумов для кластерних ініціатив та реалізації стратегії; створення стимулів; послідовність та обґрунтованість дій влади, підвищення довіри до владних структур; державна підтримка й розподіл ресурсів. Використання кластерної концепції у реальній економіці Ук- раїни передбачає створення та розвиток кластерів, які повинні стати 219 новими точками її оновлення та зростання. Процес кластеризації в Україні має свої особливості, які не завжди відображають пози- тивну динаміку як кластера в цілому, так і його окремих учасників. Однією з цілей реалізації кластерної політики Україні є подолання різноманітних бар’єрів та «вузьких місць», які перешкоджають ефективній взаємодії підприємств та організацій, що входять до складу кластеру. До них слід віднести недостатній рівень організа- ційного розвитку, а саме відсутність ефективних організаційних структур управління кластерами. Література 1. Delgado M., Porter M., Stern S. Clusters and entrepreneurship. Journal of Eco- nomic Geography. 2016. URL: http://joeg.oxfordjournals.org/content/ early/2016/05/ 28/jeg.lbq010.abstract (дата звернення: 15.04.2018). 2. Ketels C., Protsiv S. Clusters and the New Growth Path for Europe, Working Paper. Vienna : WIFO, 2014. P. 59–63. 3. Neffke F., Henning M., Boschma R. How Do Regions Diversify over Time? Industry Relatedness and the Development of New Growth Paths in Regions. Journal of Economic Geography. 2011. P. 247–249. 4. European Cluster Observatory 2016, Cluster programmes in Europe. URL : http://ec.europa.eu/DocsRoom/documents/12925 (дата звернення: 15.04.2018). 5. European Commission, EUROPE 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth. Brussels : EEA, 2010. P. 28–31. 6. Miles R.E., Snow Ch.C. Causes of Failure in Network Organizations. Califor- nia Management Review. 2012. Vol. 34(4). P. 53–72. doi: 10.2307/41166703. 7. Sverrisson Á. Enterprise clusters in developing countries: mechanisms of tran- sition and stagnation. Entrepreneurship & Regional Development. 2013. Vol. 15(3). P. 183–206. https://doi.org/10.1080/08985620210159239. 8. Summary of the report «Lithuanian Clusterization, 2017. Promotion and de- velopment of Innovation Networking – InoLink». Research Institute for Changes (RICh). 2017. P. 32–39. 9. Strategic Action Process for Competitiveness Cluster Formation – a guidebook for practitioners URL : https://poduzetnistvo.gov.hr/UserDocsImages/EU%20pro- jekti/IPA%20IIIC/Podr%C5%A1ka%20razvoju%20klastera/7.Strate%C5%A1ki%20ak cijski%20proces%20o%20osnivanju%2 0tri%20klastera.pdf (дата звернення: 15.04. 2018). 10. Lindqvist G., Ketels C., Sölvell Ö. The cluster initiative greenbook 2.0. Stockholm: Ivory Tower Publishers. 2013. P. 8–14. 11. Bergman E. Cluster life-cycles: An emerging synthesis. Vienna: Institute for Regional Development and Environment. Vienna University of Economics and Business Administration. 2016. P. 101–105. 12. Lindqvist G., Sölvell Ö. Organising clusters for innovation: Lessons from city regions in Europe. CLUSNET Final Report, Clusters and Cities Network. 2016. P. 54–62. 13. The European Cluster Collaboration Platform. URL : https://www.clustercol- laboration.eu (дата звернення: 15.04.2018). 220 14. Competitiveness of Enterprises and Small and Medium-sized Enterprises. URL : http://cosme.me.gov.ua/ (дата звернення: 15.04.2018). 15. Тарасенко Т. В. Механизм венчурного финансирования инновацион- ного предпринимательства. Бизнес Информ. Харьков. 2004. №5–6. С. 49–51. 16. Матієнко В.М. Венчурне фінансування інноваційної діяльності підпри- ємств. Економічний вісник Донбасу. 2008. № 1(11). С. 156-158. 17. Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: монографія. Київ: КНЕУ, 2000. 172 с. 18. 2016 European Venture Capital Report. – 2017. URL: https://blog. deal- room.co/wp-content/uploads/2017/01/2016-European-Venture-Capital-Report.pdf. 19. Бутенко А.І., Уманець Т.В., Гриневич Л.В. Методологічні основи до- слідження інноваційного потенціалу технологічного підприємництва в Україні. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 2 (48). С. 177-186. 20. Національна інноваційна система: зарубіжний досвід, стан в Україні. Аналітичні матеріали до парламентських слухань / За ред. В.М. Геєця, Л.І. Феду- лової. Київ, 2007. 184 с. 21. Нікіфоров П.О., Гладчук О.М. Проблеми розвитку венчурного капіталу в Україні та світі. URL : http://www.nbuv.gov.ua. References 1. Delgado M., Porter M., Stern S. (2016). Clusters and entrepreneurship. Journal of Economic Geography. Retrieved from http://joeg.oxfordjournals.org/content/ early/2016/05/ 28/jeg.lbq010.abstract. 2. Ketels C., Protsiv S. (2014). Clusters and the New Growth Path for Europe, Working Paper. Vienna , WIFO. P. 59–63. 3. Neffke F., Henning M., Boschma R. (2011). How Do Regions Diversify over Time? Industry Relatedness and the Development of New Growth Paths in Regions. Journal of Economic Geography. 2011, рр. 247–249. 4. European Cluster Observatory 2016, Cluster programmes in Europe. Retrieved from http://ec.europa.eu/DocsRoom/documents/12925. 5. European Commission, EUROPE 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth. (2010). Brussels, EEA. P. 28–31. 6. Miles R.E., Snow Ch.C. (2012). Causes of Failure in Network Organizations. California Management Review, Vol. 34(4), рр. 53–72. doi: 10.2307/41166703. 7. Sverrisson Á. (2013). Enterprise clusters in developing countries: mechanisms of transition and stagnation. Entrepreneurship & Regional Development, Vol. 15(3), рр. 183–206. https://doi.org/10.1080/08985620210159239. 8. Summary of the report «Lithuanian Clusterization, (2017). Promotion and de- velopment of Innovation Networking – InoLink». Research Institute for Changes (RICh), рр. 32–39. 9. Strategic Action Process for Competitiveness Cluster Formation – a guidebook for practitioners Retrieved from https://poduzetnistvo.gov.hr/UserDocsImages/EU% 20projekti/IPA%20IIIC/Podr%C5%A1ka%20razvoju%20klastera/7.Strate%C5%A1ki % 20ak cijski%20proces%20o%20osnivanju%2 0tri%20klastera.pdf. 10. Lindqvist G., Ketels C., Sölvell Ö. (2013). The cluster initiative greenbook 2.0. Stockholm: Ivory Tower Publishers, рр. 8–14. 11. Bergman E. (2016). Cluster life-cycles: An emerging synthesis. Vienna: In- stitute for Regional Development and Environment. Vienna University of Economics and Business Administration, рр. 101–105. 221 12. Lindqvist G., Sölvell Ö. (2016). Organising clusters for innovation: Lessons from city regions in Europe. CLUSNET Final Report, Clusters and Cities Network. P. 54–62. 13. The European Cluster Collaboration Platform. Retrieved from https: //www.clustercollaboration.eu. 14. Competitiveness of Enterprises and Small and Medium-sized Enterprises. Retrieved from http://cosme.me.gov.ua/. 15. Tarasenko T. V. (2004). Mekhanizm venchurnogo finansirovaniya innovatsionnogo predprinimatel'stva [The mechanism of venture financing of innovative entrepreneurship]. Biznes Inform – Business Inform, 5–6, рр. 49–51 [in Russian]. 16. Matiienko V.M. (2008). Venchurne finansuvannia innovatsiinoi diialnosti pidpryiemstv [Venture financing of innovative activity of enterprises]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 1(11), рр. 156-158 [in Ukrainian]. 17. Poruchnyk A.M., Antoniuk L.L. (2000). Venchurnyi kapital: zarubizhnyi dosvid ta problemy stanovlennia v Ukraini [Venture capital: foreign experience and prob- lems of formation in Ukraine]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian]. 18. 2016 European Venture Capital Report. (2017). Retrieved from https://blog. dealroom.co/wp-content/uploads/2017/01/2016-European-Venture-Capital-Report.pdf. 19. Butenko A.I., Umanets T.V., Hrynevych L.V. (2017). Metodolohichni osnovy doslidzhennia innovatsiinoho potentsialu tekhnolohichnoho pidpryiemnytstva v Ukraini [Methodological bases of research of innovative potential of technological en- trepreneurship in Ukraine]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 2 (48), рр. 177-186 [in Ukrainian]. 20. Heiets V.M., Fedulovа L.I. (Eds.). (2007). Natsionalna innovatsiina systema: zarubizhnyi dosvid, stan v Ukraini. Analitychni materialy do parlamentskykh slukhan [National innovation system: foreign experience, the situation in Ukraine. Analytical ma- terials for parliamentary hearings]. Kyiv [in Ukrainian]. 21. Nikiforov P.O., Hladchuk O.M. Problemy rozvytku venchurnoho kapitalu v Ukraini ta sviti [Problems of venture capital development in Ukraine and the world]. Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua [in Ukrainian]. Надійшла до редакції 03.12.2019 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169768
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2221-1187
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:50:37Z
publishDate	2019
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
record_format	dspace
spelling	Мішура, В.Б. Гітіс, Т.П. 2020-06-30T13:25:41Z 2020-06-30T13:25:41Z 2019 Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі / В.Б. Мішура, Т.П. Гітіс // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 208-221. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2221-1187 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2019.208-221 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169768 У статті висвітлено особливості кластероутворення у регіонах України, розглянуто, які саме кластерні ініціативи були втілені, та причини, через які клас¬теризація не призвела до бажаного результату. Визначення пріоритетних напрямів кластеризації у багатьох регіонах України не враховує особливостей промислового розвитку, залишаючи поза увагою галузі промисловості з найбільшим потенціалом кластеризації та сформовані міжгалузеві кооперативні зв’язки. Пріоритетні чинники сприяння кластерній політиці України свідчать про те, що діяльність державної та місцевої влади є одним із найвпливовіших чинників і саме він найбільше гальмує формування кластерної політики та перешкоджає її дослідженню, аналізу та поширенню. Окреслено напрями сприяння кластерним ініціативам через зміну вектору державної політики в Україні. В статье освещены особенности кластерообразования в регионах Украины, рассмотрено, какие именно кластерные инициативы были воплощены, и причины, по которым кластеризация не привела к желаемому результату. Определение приоритетных направлений кластеризации во многих регионах Украины не учитывает особенностей промышленного развития, оставляя без внимания отрасли промышленности с наибольшим потенциалом кластеризации и межотраслевые кооперативные связи. Приоритетные факторы содействия кластерной политике Украины свидетельствуют о том, что деятельность государственной и местной власти является одним из самых влиятельных факторов и именно он больше всего тормозит формирование кластерной политики и препятствует ее исследованию, анализу и распространению. Определены направления содействия кластерным инициативам через изменение вектора государственной политики в Украине. The article describes the features of cluster formation in the regions of Ukraine, considered what cluster initiatives were implemented and the reasons from which clusterization did not lead to the desired result. Determination of priority directions of clusterization in many regions of Ukraine does not take into account the peculiarities of industrial development, leaving out the attention of the industry with the greatest potential of clusterization and formed inter-branch cooperative ties. Priority factors contributing to the cluster policy of Ukraine show that the activities of state and local authorities are one of the most influential factors, and it is the most impeding the formation of a cluster policy and impeding its research, analysis and dissemination. The directions of promoting cluster initiatives through the change of the state policy vector in Ukraine are outlined. uk Інститут економіки промисловості НАН України Управління економікою: теорія та практика Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі Проблемы и перспективы интеграции Украины в европейскую кластерную сеть Рroblems and prospects of Ukraine integration to the European cluster network Article published earlier
spellingShingle	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі Мішура, В.Б. Гітіс, Т.П.
title	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі
title_alt	Проблемы и перспективы интеграции Украины в европейскую кластерную сеть Рroblems and prospects of Ukraine integration to the European cluster network
title_full	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі
title_fullStr	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі
title_full_unstemmed	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі
title_short	Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі
title_sort	проблеми та перспективи інтеграції україни до європейської кластерної мережі
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169768
work_keys_str_mv	AT míšuravb problemitaperspektiviíntegracííukraínidoêvropeisʹkoíklasternoímereží AT gítístp problemitaperspektiviíntegracííukraínidoêvropeisʹkoíklasternoímereží AT míšuravb problemyiperspektivyintegraciiukrainyvevropeiskuûklasternuûsetʹ AT gítístp problemyiperspektivyintegraciiukrainyvevropeiskuûklasternuûsetʹ AT míšuravb rroblemsandprospectsofukraineintegrationtotheeuropeanclusternetwork AT gítístp rroblemsandprospectsofukraineintegrationtotheeuropeanclusternetwork

Проблеми та перспективи інтеграції України до європейської кластерної мережі

Institution

Similar Items