Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка)
14 січня 2020 р. виповнюється 70 років видатному вченому геологу-геохіміку, відомому фахівцю в галузі ізотопної геохронології та геохімії ізотопів, заслуженому діячу науки і техніки України (2008), лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2014), академіку-секретарю Відділення нау...
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Authors: | , , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169850 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) / Л.М. Степанюк, В.І. Павлишин, Л.В. Сьомка // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 1. — С. 84-91. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-169850 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Степанюк, Л.М. Павлишин, В.І. Сьомка, Л.В. 2020-07-02T13:26:31Z 2020-07-02T13:26:31Z 2020 Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) / Л.М. Степанюк, В.І. Павлишин, Л.В. Сьомка // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 1. — С. 84-91. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169850 14 січня 2020 р. виповнюється 70 років видатному вченому геологу-геохіміку, відомому фахівцю в галузі ізотопної геохронології та геохімії ізотопів, заслуженому діячу науки і техніки України (2008), лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2014), академіку-секретарю Відділення наук про Землю НАН України (з 2015), директору Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (з 2008), доктору геологічних наук (2003), професору (2013), академіку НАН України (2015) Олександру Миколайовичу Пономаренку. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) Talented scientist, wise leader and organizer (to the 70th anniversary of Academician of NAS of Ukraine O.M. Ponomarenko) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) |
| spellingShingle |
Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) Степанюк, Л.М. Павлишин, В.І. Сьомка, Л.В. Люди науки |
| title_short |
Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) |
| title_full |
Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) |
| title_fullStr |
Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) |
| title_full_unstemmed |
Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) |
| title_sort |
талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка нан україни о.м. пономаренка) |
| author |
Степанюк, Л.М. Павлишин, В.І. Сьомка, Л.В. |
| author_facet |
Степанюк, Л.М. Павлишин, В.І. Сьомка, Л.В. |
| topic |
Люди науки |
| topic_facet |
Люди науки |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Talented scientist, wise leader and organizer (to the 70th anniversary of Academician of NAS of Ukraine O.M. Ponomarenko) |
| description |
14 січня 2020 р. виповнюється 70 років видатному вченому геологу-геохіміку, відомому фахівцю в галузі ізотопної геохронології та геохімії ізотопів, заслуженому діячу науки і техніки України (2008), лауреату Державної
премії України в галузі науки і техніки (2014), академіку-секретарю Відділення наук про Землю НАН України (з 2015), директору Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (з
2008), доктору геологічних наук (2003), професору (2013), академіку НАН України (2015) Олександру Миколайовичу Пономаренку.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/169850 |
| citation_txt |
Талановитий вчений, мудрий керівник і організатор (до 70-річчя академіка НАН України О.М. Пономаренка) / Л.М. Степанюк, В.І. Павлишин, Л.В. Сьомка // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 1. — С. 84-91. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT stepanûklm talanovitiivčeniimudriikerívnikíorganízatordo70ríččâakademíkananukraíniomponomarenka AT pavlišinví talanovitiivčeniimudriikerívnikíorganízatordo70ríččâakademíkananukraíniomponomarenka AT sʹomkalv talanovitiivčeniimudriikerívnikíorganízatordo70ríččâakademíkananukraíniomponomarenka AT stepanûklm talentedscientistwiseleaderandorganizertothe70thanniversaryofacademicianofnasofukraineomponomarenko AT pavlišinví talentedscientistwiseleaderandorganizertothe70thanniversaryofacademicianofnasofukraineomponomarenko AT sʹomkalv talentedscientistwiseleaderandorganizertothe70thanniversaryofacademicianofnasofukraineomponomarenko |
| first_indexed |
2025-11-25T20:46:07Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:46:07Z |
| _version_ |
1850531286143205376 |
| fulltext |
84 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1)
ТАЛАНОВИТИЙ ВЧЕНИЙ,
МУДРИЙ КЕРІВНИК І ОРГАНІЗАТОР
До 70-річчя академіка НАН України
О.М. Пономаренка
14 січня 2020 р. виповнюється 70 років видатному вченому геологу-геохімі-
ку, відомому фахівцю в галузі ізотопної геохронології та геохімії ізотопів,
заслуженому діячу науки і техніки України (2008), лауреату Державної
премії України в галузі науки і техніки (2014), академіку-секретарю Відді-
лення наук про Землю НАН України (з 2015), директору Інституту геохі-
мії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (з
2008), доктору геологічних наук (2003), професору (2013), академіку НАН
України (2015) Олександру Миколайовичу Пономаренку.
Олександр Миколайович Пономаренко народився 14 січня
1950 р. у с. Положаїв Переяслав-Хмельницького району Київ-
ської області в сім’ї колгоспників. Після закінчення середньої
школи вчився в Київському геологорозвідувальному техні-
кумі, потім рік працював техніком-геофізиком у Сосновській
геологорозвідувальній експедиції м. Іркутськ (РФ). З 1971
по 1973 р. служив у лавах Радянської армії. Після демобіліза-
ції нетривалий час працював старшим техніком-геофізиком в
Інституті геохімії і фізики мінералів АН УРСР і, вирішивши
продовжити навчання, вступив на геологічний факультет Ки-
ївського державного університету ім. Т.Г. Шевченка.
У 1979 р., отримавши диплом за спеціальністю «геологічна
зйомка і пошуки родовищ корисних копалин», Олександр Ми-
колайович повернувся до Інституту геохімії і фізики мінералів
АН УРСР (нині — Інститут геохімії, мінералогії та рудоутво-
рення ім. М.П. Семененка НАН України) на посаду старшого
інженера. Відтоді його наукова кар’єра нерозривно пов’язана
з цим провідним науковим центром рудо-петрографічного і
мінералого-геохімічного спрямування. Спочатку працював
молодшим науковим співробітником, потім завідував лабора-
торією комплексної діагностики порід і мінералів для ізотоп-
ного аналізу у відділі геохімії ізотопів і радіогеохронології, в
якому продовжував роботу на посаді провідного наукового
співробітника. Від 2002 р. очолює відділ геохімії ізотопів і мас-
СТЕПАНЮК
Леонід Михайлович —
член-кореспондент НАН
України, заступник директора
Інституту геохімії, мінералогії
та рудоутворення
ім. М.П. Семененка
НАН України
ПАВЛИШИН
Володимир Іванович —
доктор геолого-мінералогічних
наук, професор, старший
науковий співробітник
Інституту геохімії, мінералогії
та рудоутворення
ім. М.П. Семененка
НАН України
СЬОМКА
Людмила Василівна —
науковий співробітник
Інституту геохімії, мінералогії
та рудоутворення
ім. М.П. Семененка
НАН України
Олександр Миколайович
Пономаренко
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 85
ЛЮДИ НАУКИ
спектрометрії. У 2004 р. Олександр Микола-
йович став заступником директора з наукової
роботи, а в 2008 р. — директором Інституту.
Закінчивши аспірантуру за спеціальністю
«геохімія», О.М. Пономаренко в 1988 р. захис-
тив кандидатську дисертацію «Геохронологія
докембрійських утворень Росинсько-Тікиць-
кого району Українського щита». У цій робо-
ті він показав, що архейські породи в районі
розвинені обмежено і приурочені до західної
частини мегаблоку, а саме, до стику трьох мега-
блоків: Волинського, Росинсько-Тікицького і
Дністровсько-Бузького в межах Брусилівської
міжблокової шовної зони. Породи тут мають
неоархейський вік і представлені переважно
порфіробластовими двопольовошпатовими
мігматитами, характерною ознакою яких є
збагачення (до 30 %) калієвим польовим шпа-
том. О.М. Пономаренко дійшов висновку, що
саме розломні зони відповідають за вихід на
поверхню порід нижчих горизонтів архейсько-
го віку, які, можливо, представляють нижній
структурний ярус цього мегаблоку.
У подальшому для геохронологічного ви-
вчення О.М. Пономаренко розширив коло
об’єктів дослідження, додавши метаморфічні
породи і гранітоїди решти блоків Українського
щита, і у 2003 р. успішно захистив докторську
дисертацію на тему «Уран-свинцева геохроно-
логія раннього докембрію Українського щита».
Головна ідея дисертації полягала в розроблен-
ні геохронологічної шкали основних етапів
геологічного розвитку Українського щита в
ранньому докембрії на основі аналізу U-Pb-
ізотопних датувань і комплексного геохіміч-
ного і мінералогічного вивчення циркону як
мінералу-геохронометра.
Український щит займає лише третину те-
риторії України, але тут зосереджено близько
90 % усіх рудних корисних копалин, а тому він
є головною рудною сировинною базою Украї-
ни. Уточнення особливостей його будови, без-
сумнівно, є актуальним з практичної точки
зору завданням. Крім того, оскільки для без-
посереднього вивчення на Українському щиті
доступний практично повний розріз ранньодо-
кембрійських утворень земної кори, починаю-
чи з давніх палеоархейських утворень і закін-
чуючи палеопротерозойськими, геохроноло-
гічні дослідження на основі U-Pb-ізотопного
датування акцесорного циркону з реконструк-
цією ранніх етапів історії геологічного розви-
тку Українського щита з наукової точки зору
мають планетарне значення.
У працях О.М. Пономаренка на основі
комплексного вивчення циркону фізичними,
ізо топ но-геохімічними та мінералогічними ме-
тодами дослідження було розроблено деталь-
ну геохронологічну шкалу архею Українсько-
го щита; запропоновано морфогенетичну та
ізотопно-геохімічну класифікацію цирконів;
встановлено природу поліфазного формування
циркону в геологічних комплексах зі складною
поліциклічною історією розвитку і доведено
можливість виявлення відповідності окремих
фаз циркону конкретним геологічним подіям.
Олександр Миколайович обґрунтував пер-
спективність використання циркону як чутли-
вого індикатора конкретних геологічних про-
цесів, що відбувалися в поліциклічних пород-
них комплексах; запропонував об’єктивні кри-
терії інтерпретації U-Pb-геохронометричних
даних щодо цього мінералу.
Працюючи під керівництвом академіка
М.П. Щербака і займаючись геохронологією
докембрію, О.М. Пономаренко керувався дво-
Олександр Пономаренко — випускник Київського гео-
логорозвідувального технікуму. 1971 р.
86 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1)
ЛЮДИ НАУКИ
ма головними завданнями, які ставив осново-
положник радіогеології В.І. Вернадський, —
встановлення віку «німих товщ» та визначення
тривалості перебігу геологічних процесів. При
цьому, за словами В.І. Вернадського, особливе
значення має точне визначення віку найдавні-
ших ділянок земної кори.
Виділивши генетичні типи цирконів, Олек-
сандр Миколайович встановив, що лише син-
петрогенний циркон відповідає віку порід,
тоді як інші генетичні типи цирконів відобра-
жують процеси чи вказують на вік реліктових
утворень. На основі морфолого-анатомічного
аналізу цирконів із гранітоїдів і гнейсів Ро-
синсько-Тікицького мегаблоку він показав,
що вони можуть належати до генетично од-
нотипних або різнотипних порід. Мікрокрис-
таломорфологічні дослідження засвідчили,
що ізотопний вік циркону без селективного
відокремлення вторинних домішок мікро-
елементів може бути некоректним. Генерації
мінералів — це різні зародження (покоління)
одного й того самого мінералу, розділені пере-
рвами кристалізації, а отже, формування міне-
ральних родовищ є тривалим багатостадійним
процесом. Один і той самий мінерал на різних
стадіях мінералоутворення виділяється неод-
норазово, утворюючи кілька генерацій, які
віддзеркалюють зміну хімічного складу сере-
до вища, його температуру, тиск тощо. Нові по-
рції речовини кристалізуються насамперед на
затравках свого ж мінералу.
За результатами комплексних геологічних
досліджень та вивчення мінералів-геохроно-
метрів фізичними, ізотопно-геохімічними і мі-
нералого-петрологічними методами О.М. По-
номаренко разом з колегами удосконалили
геохронологічну шкалу архею Українського
щита, що дало можливість провести міжрегіо-
нальну кореляцію головних стратиграфічних
підрозділів окремих геоблоків, а також коре-
ляцію оновленої хроностратиграфічної схеми
Українського щита з Міжнародною шкалою
геологічного часу.
Розроблене О.М. Пономаренком реперне
ізотопне датування використовується нині в
Кореляційній стратиграфічній схемі Україн-
ського щита Національного стратиграфічно-
го комітету України і в роботах з державного
геологічного картування (ГДП–200) на осно-
вних геоблоках. Запропоновані ним методики
застосовують зараз під час проведення робіт з
ізотопного визначення віку та генезису геоло-
гічних формацій докембрію і фанерозою.
У 2006 р. О.М. Пономаренка було обра-
но членом-кореспондентом НАН України а у
2015 р. — академіком НАН України, в тому са-
мому році він став академіком-секретарем Від-
ділення наук про Землю НАН України.
У науковому доробку Олександра Мико-
лайовича близько 300 наукових праць, у тому
числі 7 монографій, кілька патентів і винаходів.
Геологічна історія докембрію — найскладні-
ша проблема в геологічній науці. Для її висвіт-
лення академік М.П. Щербак сформував ко-
лектив висококваліфіковних фахівців (серед
них О.М. Пономаренко), який напрацював уні-
кальний матеріал з датування докембрійських
утворень Українського щита уран-свинцевим
і рубідій-стронцієвим методами [1]. Ці дослі-
дження дали змогу виділити на Українському
щиті утворення, древніші за 3,6 млрд років,
виявити новий тип геологічних структур до-
кембрію, які мають неперервний розвиток від
архею до верхньої межі раннього протерозою.
Нові дані уточнюють послідовність геологіч-
них подій у докембрії Українського щита, яку
раніше було встановлено менш точними мето-
дами хімічного та ізотопного аналізу криста-
лічної речовини. На основі отриманої інфор-
мації точніше інтерпретовано ізотопне дату-
вання, виконане калій-аргоновим методом.
Запропонована геохронологічна шкала
принципово відрізнялася від наявних на той
час. Було встановлено три етапи кратонізації,
які розділяють великі стратиграфічні і гео-
хронологічні одиниці: 3400–3150; 2830–2600;
1970–1770 млн років. Межі коливань ізотоп-
них дат стратиграфічних рубежів вказують
на зміщення меж у часі початкових і кінцевих
стадій кратонізації на окремих мегаблоках
Українського щита.
В одній зі своїх принципово важливих ста-
тей (1995) [2] О.М. Пономаренко розглянув
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 87
ЛЮДИ НАУКИ
аспекти мінералогічних характеристик цирко-
нів з кристалічних порід Українського щита і
зробив спробу їх генетичної інтерпретації. По-
пулярність використання цирконового геохро-
нометра спричинена його поширенням у поро-
дах різного генезису і складу. Стійкість цирко-
нів до механічного і хімічного впливу сприяє
їх збереженню і часовому поширенню від ран-
ньоархейських до сучасних геологічних утво-
рень. Широкий спектр морфологічних форм
цирконів відображує їх високу чутливість до
зміни фізико-хімічних і термодинамічних па-
раметрів середовища мінералоутворення. Змі-
ни умов кристалізації віддзеркалюються й на
забарвленні, типі зональності, наявності вклю-
чень, досконалості структури та інших харак-
теристиках цирконів.
Учений показав, що найбільшу здатність
зберігати замкненість U-Pb-системи при на-
кладених процесах мають циркони магматич-
них порід, насамперед основних і ультраоснов-
них. Циркони кислих порід при накладеному
процесі і в гіпергенних умовах, як правило,
втрачають радіогенний свинець, що поясню-
ється великим радіаційним порушенням їхньої
структури порівняно зі збідненими ураном
цирконами основних порід. Однак є і винятки.
О.М. Пономаренко виділив три генетичних
типи акцесорних цирконів: реліктові, синпе-
трогенні і накладені, час утворення яких відо-
бражує конкретний час прояву аналізованої
події.
До реліктових належать мінерали, що утво-
рилися до формування головних асоціацій по-
родотвірних мінералів породи і залишилися
стійкими і незміненими як мінеральний вид в
умовах останнього накладеного процесу (ме-
таморфізм, метасоматоз та ін.). За морфологіч-
ними особливостями і внутрішньою будовою
серед реліктових цирконів виділяють детри-
тові (кластогенні) і магматичні. Сингенетичні
акцесорні циркони кристалізуються в голов-
ному петрогенетичному процесі. Вони можуть
утворюватися раніше, одночасно або пізніше
сингенетичних з ними породоутворювальних
мінералів породи. Накладені акцесорні цирко-
ни виникають під час перетворення породи під
дією посткристалізаційних процесів. Інформа-
ційним критерієм при визначенні генетичних
типів акцесорних цирконів є цирконій-гафніє-
ве співвідношення.
Кількісне та якісне збільшення ізотопних
дат, насамперед реперних, логічно привело
О.М. Пономаренка і колег до їхньої системати-
ки, прив’язки до геологічних структур і отри-
мання нового фундаментального узагальнення
хроностратиграфічної схеми раннього докемб-
рію Українського щита [4], яка стала основою
для створення геологічних, прогнозних та ін-
ших карт. Запропоновані в ній зміни до чинної
тоді хроностратиграфічної схеми з уточнен-
ням усіх вікових меж між стратиграфічними
підрозділами відповідно до Міжнародної шка-
ли докембрію сприяли напрацюванню обґрун-
тованіших прогнозів щодо перспективності ар-
хейських утворень на корисні копалини.
У керносховищі Інституту геологічних наук. Варшава,
Польща. 2010 р.
88 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1)
ЛЮДИ НАУКИ
Подальшими дослідженнями констатовано
[5], що умови формування палеопротерозою
більш різноманітні порівняно з археєм. Склад-
ність надійного датування геологічних подій
зумовлена поліциклічним проявом процесів
формування породних асоціацій докембрію
Українського щита, через що ізотопні системи
навіть таких стійких мінералів, як циркон, змі-
нюються. Циркон архейських утворень зазнав
як прогресивного, так і регресивного метамор-
фізму, що супроводжувалося його ізотопними
і геохімічними змінами.
Фахівці з ізотопії часто фіксують вплив
мікро- і макротріщинуватості, деформації мі-
нералів, взаємодії інфільтруючих флюїдів на
збереження в мінералах елементів, які утво-
рюються внаслідок розпаду ізотопів і за яки-
ми розраховують ізотопний вік. Доведено, що
калій-аргонова ізотопна система калійвмісних
мінералів дуже чутлива до тектонічних про-
цесів у гірських породах. Втрата радіогенного
аргону через міграційну відкритість ізотопних
систем, процеси термального, динамічного та
метасоматичного впливу на окремі мінерали
призводять до спотворення результатів ви-
значення часу утворення цих мінералів та гір-
ських порід у бік значного їх «омолодження».
Подібні проблеми виникають і при датуванні
кристалічних порід уран-свинцевим методом.
Тектонічні процеси супроводжуються форму-
ванням катаклазитів, інфільтрацією по системі
тріщин флюїдів, підвищенням температури,
метасоматичними процесами. І лише в окре-
мих випадках у тектонітах можна приблизно
встановити час формування й перетворення
циркону. Це пояснює суперечливість ізотоп-
них дат, отриманих різними методами на різ-
них мінералах.
У результаті проведених під керівництвом
О.М. Пономаренка досліджень у межах Во-
линського мегаблоку Українського щита вста-
новлено взаємозв’язок результатів геохроно-
метричного ізотопного датування з конкретни-
ми етапами тектоно-метаморфічних подій [6],
що привели до діафторинного перетворення
гранітоїдів докембрію, виконано комплексний
аналіз результатів калій-аргонової та уран-
свинцевої радіогеохронології палеопротеро-
зойських гранітоїдів Волинського мегаблоку, а
також проведено ретроспективний моніторинг
тектоно-метаморфічних подій. Було перекон-
ливо показано, що поєднання петрогенетичних
мікротектонічних та ізотопних геохрономе-
тричних досліджень порід Українського щита
є дієвим механізмом для простеження у часі та
просторі метаморфічних і тектонічних подій,
що відбувалися у докембрії. Отримані резуль-
тати є основою для подальшого вирішення як
геологічних завдань на окремих об’єктах, так і
фундаментальних геологічних проблем геоло-
гії докембрію Українського щита.
З роками коло наукових інтересів О.М. По-
номаренка розширюється. Його фундамен-
тальні напрацювання (наприклад, колективна
монографія [7] (2012)) сприяли вирішенню
завдань з практичного виявлення ендогенних
ільменіт-апатитових родовищ у межах Україн-
ського щита, які до того ж у значній кількості
містять рідкісні землі, ванадій, фтор. В Украї-
ні для підтримання родючості чорноземів по-
трібно постійно вносити в ґрунт комплексні
фосфатно-азотно-калійні добрива, і якщо для
виробництва калійних добрив необхідні ресур-
си є, то заводи з випуску фосфатних добрив
працюють виключно на імпортній сировині.
Проте Україна має значні ресурси апатитових
і фосфоритових руд, причому ресурси фос-
форитів переважають ресурси апатиту, але
технологія перероблення фосфоритів дещо
складніша, ніж апатитів ендогенних родовищ.
Запаси фосфору пов’язані з двома генетични-
ми типами родовищ: магматичними і седимен-
таційними. Близько 87 % світового видобутку
фосфатів припадає саме на седиментаційні ро-
довища.
В Україні наявні розвідані як комплексні
апатит-ільменітові, так і, власне, апатитові,
титаномагнетит-ільменітові або майже чисто
ільменітові корінні родовища та рудопрояви.
Вони пов’язані переважно з магматичними по-
родами (габроїди, ультрамафіти, карбонати-
ти). Для детально розвіданих родовищ (Стре-
мигородського та Федорівського) розроблено
технологію вилучення апатиту, ільменіту та
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 89
ЛЮДИ НАУКИ
титаномагнетиту, проте деякі труднощі еконо-
мічного та технологічного характеру стриму-
ють їх експлуатацію.
О.М. Пономаренко зі співавторами дійшли
висновку [7], що кристалічні породи Україн-
ського щита різної формаційної належності
можуть утворювати комплексні або мономі-
неральні родовища на фосфор, титан, рідкіс-
ні землі, ітрій, ванадій, скандій, фтор, тобто в
Україні є достатня кількість розвіданих родо-
вищ ільменіту і апатиту різних генетичних ти-
пів, необхідних для металургійної (виробни-
цтво титану) і хімічної промисловості (вироб-
ництво мінеральних добрив, титанових білил,
кераміки тощо).
Великий інтерес проявив Олександр Ми-
колайович і до вивчення родовищ заліза. Це
пов’язано з поширеністю цього елемента в при-
роді, його роллю у виробничих потребах люди-
ни та забезпеченні життєдіяльності живих ор-
ганізмів. Для розуміння природи магнетизму,
виготовлення матеріалів для постійних магні-
тів, магнітодіелектриків та носіїв інформації
особливо важливим є дослідження високо-
дисперсних (нанорозмірних) магнітовпоряд-
кованих систем на основі заліза. З’ясування
розбіжностей фізико-хімічних мікро- та ма-
кроскопічних властивостей твердого тіла і ви-
користання їх для практичних потреб сприяли
становленню і розвитку різнопрофільних на-
нонаук — наномінералогії, нанофізики, нано-
технологій та ін.
О.М. Пономаренко спільно з науковцями
Інституту особливу увагу звернули [8] на до-
слідження структури і складу залізних руд,
переважно залізистих кварцитів Українського
щита, що пов’язано з їх використанням у ме-
талургії. Необхідність удосконалення техно-
логій перероблення та збагачення природних
залізистих кварцитів потребує поглиблення
знань про їхні фізико-хімічні властивості із
застосуванням, зокрема, месбауерівської спек-
троскопії.
Останнім часом Олександр Миколайович
зацікавився таким актуальним напрямом, як
створення магнітних наноматеріалів. Так, на-
ночастинки магнітовпорядкованих оксидів
заліза мають багато медико-біологічних за-
стосувань — гіпертермія, спрямована доставка
ліків, магнітна сепарація ДНК/РНК, білків та
Представники Відділен-
ня наук про Землю НАН
України на виставці (зліва
направо: О.В. Кендзера,
В.І. Осадчий, В.О. Ємелья-
нов, В.І. Лялько, О.М. Поно-
маренко). 2011 р.
90 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1)
ЛЮДИ НАУКИ
ін. Серед об’єктів наномінералогії на особливу
увагу заслуговують фізіогенні залізовмісні біо-
мінерали, що утворюються в результаті життє-
діяльності біологічних об’єктів. Наприклад,
біомагнетит, який формується в організмі
людини і тварин та локалізується в тканинах
мозку, має низку унікальних властивостей. Він
відіграє важливу роль у роботі мозку як еле-
мент системи оброблення і зберігання інфор-
мації, як навігатор для орієнтування у просторі
птахів, риб, бджіл, бактерій. На біомагнетиті з
тканин мозку зафіксовано наявність за кім-
натної температури макроскопічних кванто-
вих осциляцій, що відкриває нові можливості
щодо створення технічних пристроїв для обро-
блення і зберігання інформації з використання
принципів роботи мозку, а також для вивчення
механізмів функціювання цієї біологічної тка-
нини та її захворювань.
Крім того, штучні наночастинки магнітов-
порядкованих оксидів заліза використовують
як магнітні носії даних, магнітні чорнила для
принтерів тощо. Для цих застосувань важливо,
щоб наночастинки мали чітко визначені пара-
метри, які можна контролювати за допомогою
месбауерівської спектроскопії.
Багато уваги приділяє О.М. Пономарен-
ко використанню інформації про поведінку
та властивості біогенних і штучних нанороз-
мірних оксидів та гідроксидів заліза для роз-
роблення нових способів перетворення сла-
бомагнітних мінералів (гетит, гематит) на
сильномагнітні (магнетит, маггеміт). Інтерес
до цього напряму зумовлений тим, що такі пе-
ретворення відкривають широкі перспективи
для розроблення нових технологій збагачен-
ня залізорудної сировини. Добре відомо, що
через виснаження запасів високоякісних та
легкозбагачуваних залізних руд наявні техно-
логії виробництва залізорудних концентратів
часто стають неефективними, особливо під
час роботи з окисненими залізними рудами, а
також з рудами, в яких залізовмісні мінерали
перебувають у високодисперсному стані. За-
раз немає ефективних технологій збагачення
бідних окиснених залізних руд, поклади яких
розміщені поблизу денної поверхні, а тому
величезна кількість невикористаних гірських
порід накопичується у відвалах та хвостосхо-
вищах і створює багато екологічних проблем.
Для їх вирішення слід розробити нові енерго-
та матеріалоощадні технології виробництва за-
лізорудних концентратів з некондиційних за-
лізних руд та відходів гірничозбагачувальних
фабрик.
Розроблені О.М. Пономаренком спільно з
колегами нові способи перетворення структу-
ри і магнітних характеристик залізовмісних
мінералів під впливом зовнішніх факторів до-
зволяють на основі нових ідей та принципів
вирішувати зазначені вище завдання. Причо-
му із зовнішніх факторів найбільшу роль віді-
грають електромагнітні хвилі дециметрового
діапазону, окисно-відновлювальні умови і тем-
пература.
У лабораторних умовах було продемонстро-
вано, що нагрівання мікрохвилями (до ~95 °С)
слабомагнітних мінералів (гетит, гематит) у
водному середовищі за присутності відновни-
ка приводить до перетворення цих мінералів
на сильномагнітний магнетит. Такого типу пе-
ретворення можна реалізувати і в безводному
середовищі за температури ~600 °С. Завдяки
зміненню структури намагніченість обробле-
них зразків істотно збільшується. Розроблені
методи омагнічування економічні, не потребу-
ють великих витрат енергії і дорогих допоміж-
них матеріалів. Ці методи можна використо-
вувати й для вирішення інших технологічних,
мінералогічних та екологічних завдань. Зо-
крема, для створення високоякісних боксито-
вих концентратів, пігментів, а також для очи-
щення водного середовища від різного роду
забруднень.
Олександр Миколайович паралельно з на-
уковою та педагогічною діяльністю, а він ви-
кладає у ННІ «Інститут геології» Київського
національного університету імені Тараса Шев-
ченка, багато часу приділяє науково-організа-
ційній роботі, бере активну участь у міжнарод-
них проектах, наукових нарадах, симпозіумах,
конференціях тощо. Разом з академіком НАН
України П.Ф. Гожиком він є співголовою Наці-
онального стратиграфічного комітету України,
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 91
ЛЮДИ НАУКИ
заступником голови Комісії з хроностратигра-
фії, класифікації, термінології та номенкла-
тури фанерозою, членом Архейської комісії,
очолює спеціалізовану вчену раду із захисту
дисертацій при Інституті геохімії, мінералогії
та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН
України, є головним редактором «Мінерало-
гічного журналу» та членом редколегій кіль-
кох інших наукових видань. З 2015 р. активно
працює на посаді академіка-секретаря Відді-
лення наук про Землю НАН України.
До 150-річчя від дня народження В.І. Вер-
надського було підготовлено фундаменталь-
не видання «Вибрані наукові праці академіка
В.І. Вернадського». О.М. Пономаренко входив
до складу редакційної ради під головуванням
президента НАН України академіка Б.Є. Па-
тона і йому було доручено підготувати п’ятий
том «Мінералогічна спадщина В.І. Вернад-
ського». Разом зі співробітниками Інституту
цю роботу було успішно виконано.
Досягнення О.М. Пономаренка, які сприя-
ють вирішенню актуальних наукових і прак-
тичних проблем та пріоритетному розвитку ві-
тчизняної науки, високо оцінено державою —
він має багато нагород та відзнак.
Олександр Миколайович не лише відомий
учений і організатор науки, а й насамперед
мудра, терпляча і дипломатична людина, вихо-
ватель молодих дослідників, яких він вміє за-
цікавити наукою. За працьовитість і розсудли-
вість, небайдужість і вболівання за долю Інсти-
туту та його співробітників О.М. Пономаренка
щиро люблять і поважають учні та колеги, які
й бажають ювіляру міцного здоров’я і подаль-
ших творчих успіхів на благо нашої держави!
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Щербак Н.П., Артеменко Г.В., Бартницкий Е.Н., Пономаренко А.Н. и др. Геохронологическая шкала докембрия
Украинского щита. К.: Наук. думка, 1989.
2. Пономаренко А.Н. Генетические типы цирконов магматических и метаморфических пород Украинского щита.
Геохимия и рудообразование: сбор. науч. тр. 1995 № 21. С. 24–34.
3. Павлишин В.І., Пономаренко О.М., Возняк Д.К. Методи генетичної мінералогії. К.: Наук. думка, 2002.
4. Щербак Н.П., Артеменко Г.В., Лесная И.М., Пономаренко А.Н. Геохронология раннего докембрия Украинского
щита (Архей). К.: Наук. думка, 2005.
5. Щербак Н.П., Артеменко Г.В., Лесная И.М., Пономаренко А.Н., Шумлянский Л.В. Геохронология раннего до-
кембрия Украинского щита (Протерозой). К.: Наук. думка, 2008.
6. Пономаренко О.М., Павлова О.О., Павлов Г.Г. Структурогенез та геохронологія палеопротерозойських грані-
тоїдів Волинського мегаблоку Українського щита. К.: Наук. думка, 2014.
7. Пономаренко О.М., Кривдік С.Г., Дубина О.В. Ендогенні апатит-ільменітові родовища Українського щита (гео-
хімія, петрологія та мінералогія). Донецьк: Ноулідж, 2012.
8. Іваніцький В.П., Брик О.Б., Дудченко Н.О. Властивості природних, синтетичних та біогенних оксидів і гідро-
ксидів заліза за даними месбауерівської спектроскопії. К.: Наук. думка, 2013.
|