Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем
В статті здійснено аналіз кількісних і якісних параметрів трудового потенціалу регіонів, що входять до Придніпровського і Донецького економічних районів. Зроблено оцінку рівня його потенційної інноваційності, виявлено негативні тенденцій динаміки трудового потенціалу, які проявляються у зменшені чис...
Saved in:
| Published in: | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170195 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем / В.П. Антонюк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 4-14. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170195 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Антонюк, В.П. 2020-07-07T17:19:31Z 2020-07-07T17:19:31Z 2020 Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем / В.П. Антонюк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 4-14. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 1817-3772 doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-4-14 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170195 331.5+332.142.6(477.52/6) В статті здійснено аналіз кількісних і якісних параметрів трудового потенціалу регіонів, що входять до Придніпровського і Донецького економічних районів. Зроблено оцінку рівня його потенційної інноваційності, виявлено негативні тенденцій динаміки трудового потенціалу, які проявляються у зменшені чисельності зайнятих, суттєвому скороченні кадрів промисловості та науково-дослідного сектору, що створює значні перешкоди на шляху формування інноваційних екосистем цих регіонів. Обгрунтована необхідність комплексної модернізація соціально- економічного розвитку Придніпровського та Донецького економічних районів, яка має базуватися взаємопов’язаній розбудові середньо-високотехнологічних галузей промисловості, якісної професійної освіти та ефективного науково-дослідного сектору. The paper concentrates on the quantitative and qualitative parameters of the labor potential of the regions belonging to the Dnipro and Donetsk economic regions. Based on statistical data the potential innovativeness of the labor potential has been determined, the negative trends in its dynamics have been identified, such as a decrease in the number of people employed in the regions, a reduction in the human resources of industry and the research sector, which creates significant obstructions to the formation of innovation ecosystems in these regions. The importance of comprehensive socio-economic modernization of Dnipro and Donetsk economic regions has been substantiated, which has been based on interconnected development of medium- and high-tech industries, qualitative and effective research sector. Статья посвящена анализу количественных и качественных параметров трудового потенциала регионов, входящих в Приднепровский и Донецкий экономический районы. На основе статистических данных определена потенциальная инновационность трудового потенциала, выявлены негативные тенденции в его динамике, такие как уменьшение численности занятых в регионах, сокращение кадрового потенциала промышленности и научно-исследовательского сектора, что создает существенные препятствия на пути формирования инновационных экосистем этих регионов. Обоснована необходимость комплексной модернизации социально- экономического развития Приднепровского и Донецкого районов, которая должна базироваться на взаимосвязанном развитии середне-високотехнологических отраслей промышленности, качественного профессионального образования и эффективного научно-исследовательского сектора. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Міжнародна та регіональна економіка Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем Анализ трудового потенциала Приднепровского и Донецкого экономических районов в контексте формирования региональных инновационных экосистем The Labor Potential Analysis of the Dnipro and Donetsk Economic Regions in the Context of Developing Regional Innovation Ecosystems Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем |
| spellingShingle |
Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем Антонюк, В.П. Міжнародна та регіональна економіка |
| title_short |
Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем |
| title_full |
Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем |
| title_fullStr |
Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем |
| title_full_unstemmed |
Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем |
| title_sort |
аналіз трудового потенціалу придніпровського і донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем |
| author |
Антонюк, В.П. |
| author_facet |
Антонюк, В.П. |
| topic |
Міжнародна та регіональна економіка |
| topic_facet |
Міжнародна та регіональна економіка |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економічний вісник Донбасу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Анализ трудового потенциала Приднепровского и Донецкого экономических районов в контексте формирования региональных инновационных экосистем The Labor Potential Analysis of the Dnipro and Donetsk Economic Regions in the Context of Developing Regional Innovation Ecosystems |
| description |
В статті здійснено аналіз кількісних і якісних параметрів трудового потенціалу регіонів, що входять до Придніпровського і Донецького економічних районів. Зроблено оцінку рівня його потенційної інноваційності, виявлено негативні тенденцій динаміки трудового потенціалу, які проявляються у зменшені чисельності зайнятих, суттєвому скороченні кадрів промисловості та науково-дослідного сектору, що створює значні перешкоди на шляху формування інноваційних екосистем цих регіонів. Обгрунтована необхідність комплексної модернізація соціально- економічного розвитку Придніпровського та Донецького економічних районів, яка має базуватися взаємопов’язаній розбудові середньо-високотехнологічних галузей промисловості, якісної професійної освіти та ефективного науково-дослідного сектору.
The paper concentrates on the quantitative and qualitative parameters of the labor potential of the regions belonging to the Dnipro and Donetsk economic regions. Based on statistical data the potential innovativeness of the labor potential has been determined, the negative trends in its dynamics have been identified, such as a decrease in the number of people employed in the regions, a reduction in the human resources of industry and the research sector, which creates significant obstructions to the formation of innovation ecosystems in these regions. The importance of comprehensive socio-economic modernization of Dnipro and Donetsk economic regions has been substantiated, which has been based on interconnected development of medium- and high-tech industries, qualitative and effective research sector.
Статья посвящена анализу количественных и качественных параметров трудового потенциала регионов, входящих в Приднепровский и Донецкий экономический районы. На основе статистических данных определена потенциальная инновационность трудового потенциала, выявлены негативные тенденции в его динамике, такие как уменьшение численности занятых в регионах, сокращение кадрового потенциала промышленности и научно-исследовательского сектора, что создает существенные препятствия на пути формирования инновационных экосистем этих регионов. Обоснована необходимость комплексной модернизации социально- экономического развития Приднепровского и Донецкого районов, которая должна базироваться на взаимосвязанном развитии середне-високотехнологических отраслей промышленности, качественного профессионального образования и эффективного научно-исследовательского сектора.
|
| issn |
1817-3772 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170195 |
| citation_txt |
Аналіз трудового потенціалу Придніпровського і Донецького економічних районів у контексті формування регіональних інноваційних екосистем / В.П. Антонюк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 4-14. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT antonûkvp analíztrudovogopotencíalupridníprovsʹkogoídonecʹkogoekonomíčnihraionívukontekstíformuvannâregíonalʹnihínnovacíinihekosistem AT antonûkvp analiztrudovogopotencialapridneprovskogoidoneckogoékonomičeskihraionovvkonteksteformirovaniâregionalʹnyhinnovacionnyhékosistem AT antonûkvp thelaborpotentialanalysisofthedniproanddonetskeconomicregionsinthecontextofdevelopingregionalinnovationecosystems |
| first_indexed |
2025-11-25T04:50:31Z |
| last_indexed |
2025-11-25T04:50:31Z |
| _version_ |
1850507120705798144 |
| fulltext |
4
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
НАУКОВІ СТАТТІ
УДК 331.5+332.142.6(477.52/6) doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-4-14
В. П. Антонюк,
доктор економічних наук, професор,
ORCID 000-0003-2100-7343,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
АНАЛІЗ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРИДНІПРОВСЬКОГО
І ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ У КОНТЕКСТІ
ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ЕКОСИСТЕМ1
Вступ. Сьогодні стратегічним пріоритетом для
України є перехід до інноваційної моделі економіч-
ного розвитку, інтеграція в економічний європей-
ський простір та підвищення рівня конкурентоспро-
можності вітчизняної економіки. Забезпечення
інноваційного розвитку можливе на основі розбу-
дови ефективної інноваційної екосистеми як на на-
ціональному рівні, так і в регіонах. Формування
інноваційної екосистеми у будь-якому регіоні вима-
гає залучення матеріальних, фінансових, людських
та інтелектуальних ресурсів. Найважливішою умо-
вою реалізації цих стратегічних завдань є форму-
вання та ефективне використання спроможного до
інновацій трудового потенціалу – працівників з та-
кими якісними характеристиками і продуктивними
здібностями, які забезпечують не лише створення
інноваційних ідей, але й впровадження їх безпосе-
редньо в сферу економічної діяльності та створення
на їх основі нових товарів і послуг. Успіх інновацій-
ного розвитку країни та регіонів неможливий без
формування найважливішого стратегічного ресур-
су – наукового потенціалу, здатного реагувати на
нові явища в науці, економіці, суспільстві і забезпе-
чувати прогресивні зміни. Для розбудови сучасної
інноваційної екосистеми особливо важливим є фор-
мування і нагромадження людського капіталу, що
забезпечує сферу інноваційної діяльності високо-
кваліфікованими кадрами, спроможними до проду-
кування інноваційних ідей та забезпечення їх впро-
вадження. На сучасному етапі саме інноваційний
трудовий потенціал у більшості країн, що успішно
розвиваються, виступає ендогенним, внутрішнім
чинником розвитку. Він формується під впливом де-
мографічних, освітніх та соціально-економічних
процесів. Особливу роль у цьому процесі відіграє
якісна загальна та професійна освіта. Україна на су-
часному етапі стикається з негативною демографіч-
ною ситуацією, мають місце проблеми в сфері про-
фесійної підготовки та залучення кваліфікованої ро-
бочої сили до ефективної трудової діяльності.
1 Підготовлено в рамках виконання науково-технічного проєкту «Концепція інституційного забезпечення форму-
вання інноваційної екосистеми в економічних районах (на прикладі Придніпровського економічного району)», який
виконує Інститут економіки промисловості НАН України (№ держреєстрації 0120U100989).
Теоретичні, методологічні засади визначення, а
також процесів формування, використання і роз-
витку трудового потенціалу розроблені багатьма ук-
раїнськими вченими, серед яких слід назвати Е. Лі-
банову [1], О. Грішнову [2], М. Долішнього, С. Злуп-
ка [3], С. Пасєку [2, 4], С. Пирожкова [5], Р. Чорного
[6], Л. Шаульську [7] та багатьох інших. Значну
увагу проблемам трудового потенціалу промислово-
сті приділяли фахівці Інституту економіки про-
мисловості НАН України О. Амоша, В. Антонюк,
Л. Шамілева [8, 9, 10].
Незважаючи на багато досліджень, проблеми
формування і використання трудового потенціалу
залишаються актуальними, особливо це стосується
інноваційно-спроможних працівників. При цьому в
кожному регіоні ці проблеми мають свої особливо-
сті. Метою даного дослідження є виявлення особ-
ливостей стану і динаміки трудового потенціалу До-
нецького і Придніпровського економічних районів у
контексті оцінки його спроможності до інноваційної
діяльності. Для досягнення даної мети були викори-
стані методи теоретичного узагальнення, порівняль-
ного аналізу, економіко-статистичні та індексні
методи.
Виклад основного матеріалу. Під трудовим
потенціалом (ТП) науковці здебільшого розуміють
сукупності потенційних трудових ресурсів країни,
регіону – чисельність населення, яке за віком, ста-
ном здоров’я та власним бажанням хоче і здатне
працювати, та яке володіє відповідною професій-
ною підготовкою й необхідними для економічної ді-
яльності компетентностями. Трудовий потенціал у
кількісному вимірі безпосередньо пов’язаний з еко-
номічно-активним та зайнятим населенням. Саме
зайняті складають активну частину трудового по-
тенціалу, ту, яка забезпечує економічну діяльність.
Тому чим вищий рівень зайнятості, тим кращі кіль-
кісні параметри трудового потенціалу. Якісні пара-
метри трудового потенціалу охоплюють здоров’я,
освіту, професійну підготовку, вмотивованість до
Міжнародна та регіональна економіка
В. П. Антонюк
5
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
праці, творчий потенціал, активність, організова-
ність, професіоналізм та інші характеристики, що
необхідні для ефективної трудової діяльності.
На сучасному етапі розуміння якісних характе-
ристик трудового потенціалу та його значення в су-
спільному прогресі розширюється. В контексті ви-
мог інноваційного розвитку низка науковців об-
ґрунтовує поняття інноваційного трудового потен-
ціалу [11, 12]. Так, В. Щербак дає визначення інно-
ваційного трудового потенціалу, під яким розумі-
ється «сукупність особистісних, професійних, інте-
лектуальних, творчих здібностей персоналу, схиль-
ного до інноваційного мислення, здатного гнучко
адаптуватися до змін, що відбуваються у зовніш-
ньому і внутрішньому середовищі» [13]. Аналізу-
ючи характерні риси інноваційного трудового по-
тенціалу, дослідниця виокремлює такі характерис-
тики: творча й інноваційна діяльність, інноваційне
мислення, його новизна та оригінальність, результа-
том діяльності є інноваційний продукт.
Багато дослідників наголошують на необхід-
ності розвитку інноваційної сприйнятливості трудо-
вого потенціалу, як головної умови формування
інноваційного трудового потенціалу. Інноваційна
сприйнятливість виражається в здатності виявити
інновації в інформаційному полі, розрізнити та іден-
тифікувати їх окремі ознаки, здійснювати їх оцінку
та прийняти інновацію до використання [14]. Інно-
ваційна сприйнятливість виступає головним чинни-
ком розвитку трудових здібностей людини до ство-
рення нового, раніше невідомого блага. Інноваційна
сприйнятливість працівника формується як в про-
цесі отримання певного рівня та якості загальної та
професійної освіти, так і в процесі його трудової ді-
яльності й залежить значною мірою від характеру
праці. Творчий, а не рутинний характер праці, який
вимагає постійних змін, оновлення знань, підви-
щення кваліфікації, знаходження нових, оригіналь-
них способів виконання поставлених завдань, про-
гнозування ситуацій і прийняття нестандартних рі-
шень, створює об’єктивні умови для формування
здатності до інновацій.
Отже, для створення і розвитку регіональних
інноваційних систем важливим є формування інно-
ваційного трудового потенціалу, який акумулює по-
тенціал здатності економічно-активного і зайнятого
населення регіонів до інноваційної діяльності. Він
має володіти такими якісними рисами як:
високий освітній та інтелектуальний рівень на
базі сучасних знань;
наявність навичок опанування новими знан-
нями, здатність знаходити, аналізувати й відбирати
необхідну інформацію;
готовність працівників до змін та новацій, до
освоєння нових технологій, продуктів, сфер і видів
діяльності;
креативність, здатність продукувати та сприй-
мати нові ідеї або явища;
професійна мобільність, готовність до безпе-
рервного навчання, до зміни професії і сфер діяль-
ності;
наявність навичок опанування і використання
сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
Оцінка наявності таких рис потребує додатко-
вих досліджень шляхом збору первинної інформації
на підприємствах та соціологічних опитувань, що
передбачається в процесі подальшого дослідження.
Статистична служба надає інформацію щодо освіт-
нього рівня зайнятих та їх розподілу за видами еко-
номічної діяльності, що також певним чином харак-
теризує інноваційну спроможність трудового по-
тенціалу.
Слід відзначити, що процес інноваційної діяль-
ності найбільшою мірою залежить від таких груп
працівників. По-перше, від тих працівників, які про-
дукують нові ідеї, генерують інновації – до них слід
віднести науковців, дослідників, винахідників, роз-
робників нових видів продукції або послуг, які в ос-
новному здійснюють свою діяльність в науково-до-
слідному секторі економіки. По-друге, від тих за-
йнятих, які забезпечують трансферт нових ідей
і технологій до реального сектору економіки, здійс-
нюють інформаційні, консультаційні, маркетингові,
страхові та інші необхідні для подальшого впро-
вадження інновацій послуги. По-третє, тих праців-
ників, які втілюють інноваційні ідеї і проєкти безпо-
середньо в життя – забезпечують освоєння і випуск
інноваційної продукції, освоєння нової техніки і тех-
нологій. До даної групи слід віднести управлінців,
спеціалістів, робітників підприємств і організацій, у
тому числі раціоналізаторів, праця яких безпосеред-
ньо пов’язана з організацією і здійсненням іннова-
ційної діяльності в процесі виробництва. Ці праців-
ники концентруються в найбільш інноваційно-
активних секторах економіки і підприємствах,
передусім у промисловості. Так, у 2014-2016 роках
з усіх інноваційно-активних підприємств та органі-
зацій майже 45,6% функціонувало у переробній
промисловості, в торгівлі – 22,8%, в сфері інформа-
ції та телекомунікації – 8,5% [15, с. 116], однак час-
тка підприємств, що здійснювали інновації, серед
підприємств торгівлі була значно меншою, ніж се-
ред підприємств промисловості.
Формування інноваційного трудового потенці-
алу залежить як від рівня технологічного розвитку
і структури економіки, що формує потребу в кадрах
інноваційного типу, так і від розвитку сфери освіти,
рівня і якості загального та професійного навчання,
широкого залучення населення до професійно-тех-
нічної та вищої освіти, до системи безперервного
навчання, що формує людський капітал країни, регі-
онів, який забезпечує найвищу спроможність еконо-
мічно-активного населення до інноваційної діяльно-
сті. Слід відзначити, що нагромадження людського
капіталу шляхом підвищення частки населення з ви-
щою освітою і якісною професійно-технічною осві-
В. П. Антонюк
6
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
тою є неодмінною умовою розвитку наукових до-
сліджень, створення нових технологій та запро-
вадження інновацій безпосередньо на підприєм-
ствах. А розвиток промисловості є драйвером інно-
вацій у більшості країн світу.
Слід відзначити, що для повної і комплексної
оцінки інноваційного трудового потенціалу еконо-
мічних районів, які є об’єктом дослідження, немає
достатньої статистичної інформації. Тому ми вико-
ристовуємо ту, яка дає узагальнені кількісні харак-
теристики, такі як економічна активність і зайня-
тість населення. Для виявлення спроможності ТП до
інноваційної діяльності важливим є аналіз освіт-
нього рівня зайнятих та розподіл їх за сферами еко-
номічної діяльності.
Використання трудового потенціалу в сфері
економічної та інноваційної діяльності безпосеред-
ньо пов’язане з рівнем економічної активності на-
селення (ЕАН) та рівнем його зайнятості. Підви-
щення рівня економічної активності і зайнятості
створює передумови для залучення більшої чисель-
ності працівників до інноваційної діяльності. Їх ди-
наміка в досліджуваних економічних районах наве-
дена в табл. 1.
Таблиця 1
Економічна активність населення Придніпровського
і Донецького економічних районів за період 2015-2018 рр.*
Області, що входять
в економічні райони
ЕАН у віці 15-70 років Зайняте населення Безробітне населення
2015 2018 +, - 2015 2018 +, - 2015 2018 +, -
Чисельність і склад економічно активного населення, тис. осіб
Україна 18098 17940 -158 16443 16361 -82 1655 1579 -66
Дніпропетровська 1595 1524 -74 1480 1402 -78 115 122 7
Запорізька 826 813 -13 745 732 -13 80 80 0
Кіровоградська 437 430 -7 387 381 -6 50 50 0
Донецька 878 861 -17 756 741 -15 121 120 -1
Луганська 363 351 -12 306 298 -8 56 53 -3
Рівень економічної активності, зайнятості і безробіття населення регіонів, %
Україна 62,4 62,6 0,2 56,7 57,1 0,4 9,1 8,8 -0,3
Дніпропетровська 65,6 63,1 -2,5 60,9 58,6 -2,3 7,2 8,0 0,2
Запорізька 62,5 63,0 0,5 56,4 56,7 0,3 9,7 9,9 0,2
Кіровоградська 60,4 61,6 1,2 54,0 54,5 0,5 11,4 11,6 0,2
Донецька 58,3 58,1 -0,2 50,3 50,0 -0,3 13,8 14,0 0,2
Луганська 64,7 67,0 2,3 54,6 56,9 2,3 15,6 15,1 -0,5
* Складено автором за джерелом: [16, с. 145-147].
Придніпровський економічний район включає
Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську
області, трудовий потенціал яких чисельно суттєво
відрізняється та співвідноситься приблизно як 4:2:1.
Донецький економічний район включає 2 області –
Донецьку і Луганську, які нині знаходяться в най-
більш несприятливому соціально-економічному
становищі внаслідок воєнних дій та окупації час-
тини їх території. Дані табл. 1 свідчать, що чисель-
ність економічно активного населення скоротилася
в усіх досліджуваних регіонах, найбільше – в Дніп-
ропетровській, Луганській та Донецькій областях,
відповідно на 4,5%, 3,3% і майже на 2%. Це обумов-
лено негативними демографічними процесами, а для
областей Донецького району і тим, що на їх терито-
рії тривають воєнні дії, що зумовлює населення міг-
рувати в інші регіони України та за кордон. Доне-
цька область характеризується значно нижчим рів-
нем економічної активності порівняно з середнім по
Україні та іншими регіонами. В усіх областях
спостерігається зменшення кількості зайнятого на-
селення та зростання безробітних, найбільше – в
Дніпропетровській.
Зменшення кількості економічно активного
і зайнятого населення підриває фізіологічну основу
формування трудового потенціалу, необхідного для
модернізації економіки даних районів на інновацій-
ній основі. В таких умовах особливо важливим є за-
безпечення зростання освітнього рівня робочої си-
ли. Динаміка частки економічно активного і зайня-
того населення за рівнем професійної освіти наве-
дено у табл. 2.
Дані табл. 2 свідчать, що економічно активне
населення районів має досить високий освітній по-
тенціал – більше 50% мають повну, базову або не-
повну вищу освіту, за винятком Луганської області,
де частка осіб з вищою освітою серед ЕАН стано-
вила 48%. Частка осіб з повною вищою освітою
зростала в більшій мірі, ніж скорочення частки осіб
з базовою та неповною вищою освітою, отже якісні
параметри робочої сили поліпшувалися. Частка осіб
з вищою освітою (ВО) серед зайнятих була вищою,
порівняно з економічно активним населенням, що
свідчить про кращі можливості працевлаштування
висококваліфікованих працівників.
У той же час частка зайнятих з професійно-
технічною освітою у більшості регіонів знизилася,
що негативно позначилося на кадровому забезпе-
ченні більшості галузей промисловості. За даними
державної служби зайнятості в Україні і в досліджу-
ваних регіонах нині спостерігається дефіцит квалі-
фікованих працівників робітничих професій, що
стримує розвиток багатьох галузей.
В. П. Антонюк
7
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Таблиця 2
Розподіл ЕАН та зайнятого населення Придніпровського
і Донецького економічних районів за освітнім рівнем у 2015 та 2018 роках, %
Області, що входять
в економічні райони
Повна вища
освіта
Базова і неповна вища
освіта
Професійно-технічна
освіта
2015 2018 % до
2015
2015 2018 % до
2015
2015 2018 % до
2015
Економічно активне
населення
Дніпропетровська 26,6 33,6 126 26,6 22,7 85 25,7 25,8 100
Запорізька 32,9 33,5 102 20,5 20,8 101 28,2 28,1 100
Кіровоградська 27,7 31,0 112 24,4 22,2 91 27,7 28,5 103
Донецька 24,4 31,2 128 25,6 23,1 90 34,0 29,3 86
Луганська 27,8 26,6 96 21,5 25,0 116 34,8 33,0 95
Зайняте населення
Дніпропетровська 26,9 33,7 125 27,2 23,1 85 25,0 25,8 103
Запорізька 32,0 33,3 104 20,6 20,9 101 28,5 27,7 97
Кіровоградська 29,0 31,0 107 24,5 23,8 97 27,1 27,0 100
Донецька 25,7 30,8 120 26,5 24,1 91 33,0 29,4 89
Луганська 29,1 28,0 96 20,0 24,9 125 33,9 30,3 89
* Розраховано і складено автором за джерелами: [16, с. 74-75; 17, с. 70-71].
Незважаючи на певні позитивні зрушення в
освітньому рівні зайнятих Придніпровського та До-
нецького економічних районів, наведені в табл. 2
дані свідчать, що рівень забезпечення економіки
кваліфікованими кадрами в більшості регіонів сут-
тєво не зріс, а в Донецькій області навіть знизився.
Так, динаміка частки зайнятих, які мали професійну
освіту (вищу і професійно-технічну) у регіонах була
такою:
2015 рік 2018 рік
у Дніпропетровській обл. 79,1% 82,6%, збільшилася на 3,5 відсоткових пунктів (в. п.);
у Запорізькій обл. 81,1% 81,9%, збільшилася на 0,8 в. п.;
у Кіровоградській обл. 80,6% 81,8%, збільшилася на 1,2 в. п.;
у Донецькій обл. 85,2% 84,3%, зменшилась на 0,9 в. п.;
у Луганській обл. 83,0% 83,2%, збільшилася на 0,2 в. п.
Спостерігається суттєва розбіжність в динаміці
кадрового забезпечення економічних районів. Якщо
в Придніпровському районі частка зайнятих з про-
фесійною освітою зростала, найбільше в Дніпропет-
ровській області (+3,5 відсоткових пунктів) і най-
менше в Запорізькій області (+0,8 в. п.), то в Доне-
цькому економічному районі ситуація з кадровим
забезпеченням була несприятливою, незважаючи на
те, що частка зайнятих з професійною освітою була
вищою, що було досягнуто в основному за рахунок
неповної вищої та професійно-технічної освіти. В
Донецькій області частка зайнятих з професійною
освітою за 2015-2018 роки зменшилася на 0,9 в. п., а
в Луганській області вона зросла несуттєво – на
0,2 в. п. за рахунок осіб з неповною ВО. Це свідчить
про погіршення якісних характеристик трудового
потенціалу Донецького економічного району. Слід
відзначити, що в цілому по Україні, хоч і при ниж-
чому рівні професійної підготовки робочої сили, ця
динаміка була більш позитивною: у 2015 році 78,7%
зайнятих мали професійну освіту, у 2018 році – 80%.
При такій динаміці освітньої структури зайнятих
Донецький економічний район неодмінно буде сти-
катися з проблемою кадрового забезпечення роз-
витку та модернізації економіки на інноваційній ос-
нові.
Важливою характеристикою трудового потен-
ціалу регіонів є розподіл зайнятих за видами еконо-
мічної діяльності (ВЕД) та їх динаміка (табл. 3).
Різні види діяльності потребують працівників різ-
ного кваліфікаційного рівня: більш високого – у
промисловості, фінансовій, інформаційно-комуніка-
ційній, науково-технічній, освітній сферах; ниж-
чого – в сільському господарстві, торгівлі та ін.
Розвиток високотехнологічних сфер економічної ді-
яльності створює попит на висококваліфікованих
працівників інноваційного типу та сприяє форму-
ванню інноваційного трудового потенціалу.
Як свідчать дані табл. 3, головною сферою при-
кладання праці в усіх областях, окрім Кіровоград-
ської, була промисловість, однак чисельність зайня-
тих в ній суттєво скоротилася, найбільшою мірою в
Донецькій (на 22%) та Луганській (на 37%) облас-
тях. В Дніпропетровській області скорочення зайня-
тості в промисловості за 2015-2018 роки також було
значним і склало 10%, при цьому промисловість
втратила своє провідне становище на ринку праці на
користь торгівлі.
Аналіз динаміки зайнятості за ВЕД свідчить
про негативні тенденції в структурі трудового по-
тенціалу Придніпровського і Донецького економіч-
В. П. Антонюк
8
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Таблиця 3
Динаміка зайнятості за видами економічної діяльності в Придніпровському
і Донецькому економічних районах, тис. осіб*
Дніпропет-
ровська
Запорізька Кіровоград-
ська
Донецька Луганська
2015 2018 2015 2018 2015 2018 2015 2018 2015 2018
Вся зайняті 1480 1402 745 732 387 381 756 741 306 298
Сільське, лісове та рибне господарство 116,6 107,4 120,0 120,8 109,4 109,0 62,5 64,1 37,9 39,6
Промисловість 372,5 336,5 166,6 163,9 50,5 49,2 247,0 191,9 94,7 59,3
Будівництво 57,3 52,2 29,8 29,3 12,3 13,3 26,5 30,4 11,3 12,9
Оптова, роздрібна торгівля; ремонт авто-
транспортних засобів …
367,2 360,0 156,0 158,8 64,4 61,1 148,5 171,7 61,6 79,0
Транспорт, складське господарство, по-
штова, кур'єрська діяльність
90,3 87,3 37,6 35,8 23,3 24,3 49,4 57,8 19,5 17,1
Тимчасове розміщення й організація хар-
чуввання
23,4 22,2 13,8 13,8 4,5 5,2 8,3 9,5 5,0 5,5
Інформація та телекомунікації 25,5 26,1 8,5 8,6 4,2 4,0 10,9 9,0 2,8 2,1
Фінансова, страхова діяльність 26,2 22,9 8,1 7,4 2,7 2,1 6,0 4,5 1,6 1,3
Операції з нерухомим майном 21,2 19,9 12,3 11,3 5,7 5,6 10,5 8,2 1,9 2,7
Професійна, наукова, технічна діяльність 35,7 41,3 16,9 16,7 4,8 5,0 13,2 13,8 5,7 8,5
Діяльність у сфері адміністративного об-
слуговування
34,2 31,1 13,4 12,7 3,5 3,8 11,2 15,2 2,8 3,6
Державне управління, оборона; обов'яз-
кове соціальне страхування
65,8 65,4 41,4 36,7 25,8 25,1 40,5 45,6 18,8 25,5
Освіта 119,0 111,8 55,2 53,2 35,4 35,7 52,3 50,9 20,9 18,0
Охорона здоров'я, надання соціальної до-
помоги
85,2 80,9 48,1 45,5 27,4 26,2 41,5 42,9 15,9 15,0
Мистецтво, спорт, розваги, відпочинок 12,4 10,9 8,5 8,6 5,5 5,7 10,8 9,1 2,0 2,6
Інші види економічної діяльності 27,2 26,7 8,9 9,1 5,4 5,2 14,5 16,4 4,6 5,5
* Розраховано і складено автором за джерелами: [16, с. 80-81; 17, с. 77-78].
них районів, які стосуються їх спроможності до
інноваційної діяльності, що проявляються у такому:
скороченні чисельності і частки трудового по-
тенціалу промисловості, де сконцентровані високо-
кваліфіковані інженерні та робітничі кадри, які ма-
ють більше навичок до інноваційної діяльності. Така
динаміка обумовлена досить інтенсивними проце-
сами деіндустріалізації економіки та ринку праці в
Україні в цілому та в промислово розвинених регіо-
нах. Так, в Дніпропетровській області частка зайня-
тих в промисловості знизилася з 25,2 до 24%, але
найбільше така динаміка спостерігалася в Донець-
кій та Луганській областях – відповідно з 33 до 26%
та з 31 до 20%;
збільшенні чисельності і частки трудового по-
тенціалу в таких сферах діяльності, як сільське гос-
подарство, торгівля, транспорт і складське госпо-
дарство, тимчасове розміщення, які використовують
робочу силу нижчих рівнів кваліфікації. В Донець-
кій області частка зайнятих у цих видах економічної
діяльності зросла з 35,5 до 40,9%, в Дніпропетров-
ській – з 40,4 до 41,1%;
низькій частці трудового потенціалу, зайнятого
в тих сферах, які мають важливе значення для інно-
ваційного розвитку – у сферах інформації й телеко-
мунікації, професійної й науково-технічної діяльно-
сті, фінансової та страхової діяльності. У 2018 році
частка зайнятих у цих ВЕД становила у Дніпропет-
ровській області 6,4%, Запорізькій – 3,1, Кіровоград-
ській – 2,9, Донецькій – 3,7, Луганській – 4%. У
сфері інформації та телекомунікації відбулося ско-
рочення зайнятості в усіх досліджуваних областях
окрім Дніпропетровської;
зменшенні чисельності трудового потенціалу
сфери освіти, в якій формується кадровий потенціал
економіки, майже в усіх областях: у Дніпропетров-
ській області на 6%, Запорізькій – на 3,6, Донець-
кій - на 6,3, Луганській – на 14%. Лише в Кірово-
градській області відбулося незначне його зрос-
тання.
Такі трансформації структури трудового по-
тенціалу за ВЕД обумовлені як негативними струк-
турними зрушеннями в регіональних економіках,
так і розбалансованістю ринку праці, дефіцитом ква-
ліфікованих кадрів переважно для галузей промис-
ловості.
Для узагальнюючої оцінки динаміки можливої
участі трудового потенціалу досліджуваних регіонів
в інноваційній діяльності нами було розроблено від-
повідний індикатор, який відображає потенційну
можливість економічно-активного населення регіо-
нів здійснювати інноваційну діяльність – індекс
можливої інноваційності трудового потенціалу.
При цьому ми виходили з таких вихідних положень:
інноваційну діяльність здійснює зайняте насе-
лення;
більшу спроможність до інноваційної діяльно-
сті мають працівники з професійною освітою;
найбільшу важливість для інноваційного роз-
витку регіонів має зайнятість у промисловості, у
сферах інформації й телекомунікації, професійної й
В. П. Антонюк
9
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
науково-технічної діяльності, фінансової і страхової
діяльності та у сфері освіти.
Розрахунок Індексу можливої інноваційності
трудового потенціалу (ІМІТП) здійснено за такою
формулою:
ІМІТП = РЗ * КПО * КЗп+втс,
де РЗ – рівень зайнятості у % до економічно-актив-
ного населення;
КПО – коефіцієнт зайнятих з професійною осві-
тою (повною, базовою і неповною вищою та профе-
сійно-технічною), який виражає в абсолютних оди-
ницях їх частку в загальній чисельності зайнятих;
КЗп+втс – коефіцієнт сукупності зайнятих у про-
мисловості та високотехнологічних ВЕД і освіті,
який виражає в абсолютних одиницях їх частку в за-
гальній чисельності зайнятих.
Вихідні дані та розраховані індекси представ-
лено у табл. 4. Зроблені розрахунки показують, що
індекс можливої інноваційності трудового потенці-
алу в досліджуваних регіонах, окрім Кіровоград-
ського, є вищим, ніж в середньому по Україні. Якщо
в цілому по Україні лише 21-22% економічно-ак-
тивного населення за рівнем професійної підготовки
і сферами зайнятості мають потенційні можливості
здійснювати інноваційну діяльність, то в Дніпро-
петровській області таких було 29%, у Запорізькій –
25, в Донецькій області – більше 26%. Отже ці регі-
они мають більшу концентрацію інноваційно-спро-
можного ТП.
Таблиця 4
Вихідні дані та розраховані Індекси можливої інноваційності трудового потенціалу
Придніпровського і Донецького економічних районів у 2015 та 2018 роках *
Області, що входять
в економічні
райони, і Україна
РЗ КПО КЗп+втс ІМІТП
2015 2018 2015 2018 2015 2018 2015 2018
Україна 90,9 91,2 0,787 0,80 0,305 0,292 21,8 21,3
Дніпропетровська 92,8 92,0 0,791 0,826 0,391 0,384 28,7 29,2
Запорізька 90,3 90,1 0,811 0,819 0,343 0,341 25,1 25,2
Кіровоградська 88,6 88,4 0,806 0,818 0,252 0,251 18,0 18,2
Донецька 86,2 86,0 0,852 0,843 0,437 0,365 32,1 26,5
Луганська 84,4 84,9 0,83 0,832 0,411 0,299 29,1 21,1
* Розраховано автором на основі статистичних збірників Економічна активність населення України у 2015 та
2018 роках [16, 18].
У той же час динаміка значення ІМІТП свідчить
про зниження потенціалу інноваційної діяльності
зайнятих в Україні і в Донецькому економічному
районі. В основному це сталося за рахунок суттє-
вого зменшення зайнятості у промисловості. В До-
нецькій області потенціал інноваційної спроможно-
сті знизився з 32 до 26,5%, в Луганській області – з
29 до 21%. В цих областях основним негативним
чинником погіршення можливої інноваційності еко-
номічно-активного населення було згорнення про-
мислової діяльності. Мало місце також скорочення
частки зайнятих в інформаційно-комунікаційній, фі-
нансово-страховій та освітній сферах діяльності.
Дещо краща ситуація спостерігається у При-
дніпровському економічному районі, де індекс мож-
ливої інноваційності трудового потенціалу в усіх
областях, що входять до нього, за 2015-2018 роки
підвищився. Більш суттєво – в Дніпропетровській
області, де в 2015 році мали потенційну спромож-
ність здійснювати інноваційну діяльність 28,7% еко-
номічно-активного населення, у 2018 році – 29,2%.
Однак у Запорізькій та Кіровоградській областях
вона зросла несуттєво – відповідно лише на 0,1 та
0,2 відсоткових пункти. Це може стати обмежуваль-
ним чинником у формуванні регіональної іннова-
ційної екосистеми, особливо для Кіровоградської
області, де ІМІТП на 3,1 в. п. нижчий за середньоук-
раїнський.
Для формування регіональної інноваційної еко-
системи особливо важливу роль відіграє наявність
працівників, зайнятих у сфері наукових досліджень
та розробок (НДР). Саме в результаті їх діяльності
виникають нові ідеї, які потім втілюються у наукові
розробки, патенти, промислові зразки, які є джере-
лом інновацій. Їх впровадження на виробництві
створює технологічну основу незалежного від прид-
бання за кордоном зовнішніх знань інноваційного
розвитку. В розвинених країнах частка виконавців
НДР неухильно зростає, що забезпечує їм лідерські
позиції в інноваційному розвитку. В Україні кіль-
кість працівників, зайнятих у сфері наукових до-
сліджень та розробок, неухильно скорочується.
Якщо у 2010 році їх було 182,5 тис. осіб (разом з ура-
хуванням науково-педагогічних працівників), то у
2014 році на підконтрольній Україні території –
136,1 тис., що пов’язано як з втратою наукового по-
тенціалу у зв’язку з окупацією частини території,
так і скороченням чисельності науковців. У 2018 ро-
ці кількість виконавців НДР складала всього 88,1
тис. осіб (без науково-педагогічних працівників)
[18].
Динаміку виконавців НДР у досліджуваних ре-
гіонах та їх якісний склад наведено у табл. 5. Слід
відзначити, що залучити до аналізу 2015 рік не було
можливим, оскільки змінилася статистика виконав-
ців НДР.
В. П. Антонюк
10
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Дані таблиці свідчать, що трудовий потенціал
науково-дослідної сфери складав мізерну частку в
загальній чисельності зайнятих у регіонах і при
цьому вона скорочувалася. Найвищою частка вико-
навців НДР в складі зайнятих була у Дніпропетров-
ській області – 0,68-0,62%, дещо меншою – в Запо-
різькій області. В інших трьох регіонах вона була
критично низькою, особливо в Донецькій області,
яка фактично втратила свій науковий потенціал,
оскільки працівники науково-дослідного сектору
складають лише 0,03% зайнятих.
Таблиця 5
Чисельність працівників досліджуваних регіонів, зайнятих
у сфері наукових досліджень та розробок, у 2016-2018 роках, осіб*
Дніпропетровська Запорізька Кіровоградська Доне-
цька
Луганська
Кількість працівників, задіяних у виконанні НДР
2016 9675 4203 480 217 369
2017 8954 4216 503 238 350
2018 8658 3913 467 226 301
2018 у % до 2016 89,5 93,1 97,3 104,1 81,6
З них дослідники
2016 6039 1458 348 146 195
2017 5604 1508 382 170 186
2018 5216 1295 353 158 168
2018 у % до 2016 86,4 88,8 101,4 108,2 86,2
Частка працівників, задіяних у виконанні НДР, у % до всіх зайнятих в регіонах
2016 0,68 0,57 0,12 0,03 0,12
2017 0,64 0,59 0,13 0,032 0,12
2018 0,62 0,53 0,12 0,03 0,10
2018 до 2016, +,- -0,06 -0,04 0 0 -0,02
* Розраховано і складено автором за даними статистичних збірників «Наукова та інноваційна діяльність України»
за відповідні роки.
Ці дані говорять про те, що наявний науково-
дослідний сектор регіональних економік практично
не в змозі впливати на їх інноваційний розвиток.
Його потенціал є на порядок, а то і більше, нижчим
від розвинених країн світу, і навіть суттєво меншим
від низки постсоціалістичних країн, які раніше мали
досить невеликий науково-дослідний сектор. Так, за
даними Державної служби статистики, у 2017 році
частка виконавців НДР (дослідників, техніків і до-
поміжного персоналу) у загальній кількості зайня-
того населення України становила 0,58%, у тому чи-
слі дослідників – 0,37%. За даними Євростату, у
2015 році найвищою ця частка була у Фінляндії
(3,21 і 2,35%), Австрії (3,10 і 1,92%) та Швеції (2,97
і 2,33%); найнижчою – у Румунії (0,53 і 0,33%), Кіпрі
(0,83 і 0,61%), Польщі (1,0 і 0,75%) та Болгарії (1,0 і
0,65%) [15, с. 33].
Дані табл. 5 свідчать про сталу тенденцію
зменшення чисельності виконавців НДР майже в
усіх досліджуваних регіонах. Певну позитивну ди-
наміку демонструють Кіровоградська та Донецька
області, однак у Донецькому регіоні приріст від-
бувається відносно вкрай низьких показників
2016 року, що не набагато поліпшує ситуацію із за-
безпеченням регіону науковими кадрами.
Слід відзначити, що трудовий потенціал будь-
якої країни або регіону розвивається в контексті за-
гального соціально-економічного розвитку. Техно-
логічний розвиток економіки створює попит на ви-
сококваліфіковану робочу силу та впливає на стан-
дарти професійної освіти. В Україна саме низький
рівень технологічного розвитку економіки, а також,
як відзначають інші дослідники, стиснення сектору
промисловості та примітивізація структури госпо-
дарства (зменшення частки високотехнологічних
секторів на користь низько технологічних ВЕД)
[19], гальмує формування і розвиток інноваційного
трудового потенціалу.
Висновки та пропозиції. Проведений аналіз
показав, що області, які входять у Придніпровський
і Донецький економічні райони мають проблеми у
формуванні інноваційного трудового потенціалу,
необхідного для розвитку регіональних інновацій-
них екосистем. Забезпечення інноваційного розвит-
ку регіонів не може бути обмеженим інвестиціями в
інновації, чи закупкою новітньої техніки і техноло-
гії, а має бути створено комплекс умов для ефектив-
ної інноваційної діяльності господарських суб’єктів
регіону. Мають бути забезпечені збалансовані зміни
наукового, технічного, інвестиційного, виробничого
і трудового потенціалів, які необхідні для активіза-
ції інноваційної діяльності суб’єктів підприєм-
ництва, поширення інновацій в усіх сферах регіона-
льної економіки. Трудові ресурси в цьому процесі
відіграють основоположну роль, забезпечуючи про-
дукування та впровадження інновацій.
В. П. Антонюк
11
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
В Придніпровському і Донецькому економіч-
них районах відбувається неухильне скорочення чи-
сельності трудових ресурсів. Незважаючи на певне
збільшення частки зайнятих з повною вищою осві-
тою, чисельність висококваліфікованих фахівців та-
кож скорочується, а в Донецькій області зменши-
лася загальна частка зайнятих з професійною осві-
тою, що свідчить про погіршення якості трудового
потенціалу, що несумісне з вимогами розбудови
економіки знань та формування інноваційно розви-
неної економіки.
За авторською методикою було здійснено оцін-
ку інноваційності трудового потенціалу досліджува-
них регіонів на основі відповідного індексу. Вияв-
лено, що у Дніпропетровській, Запорізькій і Донець-
кій областях він був вищим за середній рівень по Ук-
раїні, у двох інших областях він був нижчим. Спо-
стерігається дуже повільна динаміка зростання по-
тенційної спроможності ТП до інновацій в Запорізь-
кій та Кіровоградській областях. У Донецькій і Лу-
ганській областях динаміка є негативною, при
цьому спроможність трудового потенціалу до інно-
вацій знизилась суттєво – у Донецькій області на
5,6 в. п., у Луганській області на 8 в. п. Це обумов-
лено процесами деіндустріалізації та примітивізації
структури економіки. На ринку праці в останні роки
найбільш динамічно зростала потреба в малоквалі-
фікованій робочій силі. Несприятливі умови зайня-
тості та низька заробітна плата в більшості сфер еко-
номічної діяльності виштовхували висококваліфіко-
вану робочу силу за межі регіонів, а також України,
формуючи масштабну трудову міграцію.
Процеси деіндустріалізації та стагнація іннова-
ційної діяльності негативно позначилась на роз-
витку трудового потенціалу науково-дослідної сфе-
ри. Частка працівників, задіяних у виконанні НДР, в
загальній чисельності зайнятих досліджуваних регі-
онів скорочувалася. Вона має досить низький рівень
в Дніпропетровській області – 0,62%, однак вищий
ніж в цілому по Україні (0,58), у Запорізькій –
0,53%. Значно нижчий – в Кіровоградській та Лу-
ганській областях – 0,12-0,1%, а в Донецькій об-
ласті – 0,03%, що вказує на майже повну втрату тру-
дового потенціалу науково-дослідного сектору. За-
непад науково-дослідного сектору стримує розви-
ток інноваційного комплексу, які знаходяться в тіс-
ному взаємозв’язку. Інноваційна активність є інтер-
активним процесом між наукою та виробництвом,
вона забезпечує одночасне створення й поширення
знань всередині та ззовні підприємств та організа-
цій. Тим самим забезпечується розвиток науко-
во-дослідного сектору, наукомістких виробництв,
передусім високотехнологічної обробної промисло-
вості, інноваційної інфраструктури, зокрема сфери
бізнес-послуг, освітніх послуг тощо. Це в свою
чергу створює передумови для формування і роз-
витку інноваційного трудового потенціалу. Відсут-
ність прогресивних технологічних і структурних
змін в економіці призводить до погіршення якісних
характеристик трудового потенціалу, що стає пере-
шкодою на шляху інноваційного розвитку.
На сучасному етапі в Україні виник дефіцит
кваліфікованих кадрів, що стримує прогресивний
інноваційний розвиток економіки в цілому і дослід-
жуваних регіонів. Виникло так зване «замкнене
коло»: низький розвиток та певна деградація трудо-
вого потенціалу обумовлена низьким технологічним
розвитком економіки, що в свою чергу стає пере-
шкодою на шляху інноваційної модернізації еконо-
міки України. Найбільшою мірою це стає перешко-
дою в регіонах, які були раніше промислово розви-
неними – Донецькому, Луганському, Дніпропетров-
ському, Запорізькому. В перших двох областях ба-
зові види промислового виробництва необхідно
створювати знову, які були фактично знищені вна-
слідок воєнних дій та тимчасової окупації територій
України. Також загальні процеси деіндустріалізації
національного господарства та високий рівень зносу
основних засобів виробництва, який у більшості га-
лузей перевищив 60%, призвели до занепаду базо-
вих галузей в інших регіонах. Їх відродження на ін-
новаційній основі буде потребувати кадрів високої
кваліфікації. Тим більше це стосується нових галу-
зей, які без висококваліфікованого трудового потен-
ціалу створити неможливо.
Можна зробити висновок, що для створення ре-
гіональних інноваційних екосистем необхідна ком-
плексна модернізація соціально-економічного роз-
витку Придніпровського та Донецького економіч-
них районів, яка має забезпечувати паралельні про-
цеси технологічного розвитку всіх сфер економічної
діяльності на інноваційній основі та формування
інноваційного трудового потенціалу. З цією метою
для економічних районів та областей, що входять в
них, необхідно:
по-перше, забезпечити відновлення та розви-
ток регіонального промислового комплексу на новій
технологічній основі. Необхідно розробити та реалі-
зувати нову регіональну промислову політику, спря-
мовану на розвиток пріоритетних галузей, в яких ре-
гіони мають конкурентні переваги та забезпечити їх
розвиток. Слід забезпечити пріоритетний розвиток
Індустрії 4.0, яка базується на кіберфізичних систе-
мах і повністю автоматизованому виробництві,
повсюдному запровадженні інтернет-технологій,
що забезпечують комунікації між персоналом та ма-
шинами.
Передусім слід створити умови для розвитку
високотехнологічних видів переробної промислово-
сті з високою часткою доданої вартості, які будуть
сприяти створенню значної кількості високотехно-
логічних робочих місць та є найважливішою сфе-
рою прикладання висококваліфікованої праці. В на-
ціональних Цілях сталого розвитку до 2030 року
ставиться завдання: «Сприяти прискореному роз-
витку високо- та середньотехнологічних секторів
переробної промисловості, які формуються на ос-
нові використання ланцюгів «освіта – наука – ви-
В. П. Антонюк
12
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
робництво» та кластерного підходу за напрямами:
розвиток інноваційної екосистеми; розвиток інфор-
маційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ); за-
стосування ІКТ в АПК, енергетиці, транспорті та
промисловості; високотехнологічне машинобуду-
вання; створення нових матеріалів; розвиток фарма-
цевтичної та біоінженерної галузей» [20, с. 70-71].
Саме на реалізацію таких пріоритетів мають бути
спрямовані регіональні стратегії розвитку;
по-друге, необхідно здійснити модернізацію си-
стеми професійної освіти для підвищення якості
підготовки кадрів та формування інноваційного
трудового потенціалу. Це потребує суттєвого онов-
лення матеріально-технічної бази професійно-тех-
нічних і вищих навчальних закладів, забезпечення їх
сучасними засобами та методами навчання, новіт-
німи освітніми стандартами. Важливо впровадити
сучасні технології навчання, забезпечити розвиток
вузівської науки, підвищити рівень матеріального
і морального стимулювання викладачів. Розвиток
вищої освіти в сучасних умовах виходить за націо-
нальні межі та стає драйвером розвитку економіки,
вагомим джерелом валютних надходжень та залу-
чення інтелектуальних ресурсів в країну і регіони.
Так, європейські країни зараз проводять агресивну
політику залучення студентів з інших країн, забез-
печуючи таким чином розвиток зайнятості у сфері
вищої освіти та залучення і відбору талантів для
власної економіки. Така стратегія може реалізува-
тися і на рівні регіоні;
по-третє, надзвичайно важливим є забезпе-
чення розвитку регіонального науково-дослідного
сектору. Необхідно забезпечити відродження та
розвиток в регіонах науково-дослідних підрозділів
академічного, вузівського та підприємницького сек-
торів, їх тісну взаємодію та спрямованість діяльно-
сті на потреби інноваційного розвитку регіонів. Для
розвитку науково-дослідної сфери регіонів необ-
хідно:
забезпечити суттєве збільшення фінансування
дослідницького сектору, в тому числі академічної
науки. На сучасному етапі розвиток науки в основ-
ному здійснюється за рахунок бюджетного фінансу-
вання, яке має бути збільшено і держава має нести
відповідальність за фінансове забезпечення держав-
них наукових установ. Необхідно також стимулю-
вати суттєве підвищення фінансування наукових
розробок підприємницьким сектором;
створити сприятливі умови для продуктивної
діяльності науковців шляхом модернізації дослідни-
цької матеріально-технічної бази та підвищення ма-
теріального стимулювання науковців, налагоджен-
ня їх тісної співпраці з реальним виробництвом для
підвищення рівня його технологічного розвитку;
створити умови для залучення талановитих
вчених і молоді в регіональні науково-дослідні уста-
нови. Це можливо на основі підвищення престижно-
сті праці науковця та її оплати, залучення молодих
вчених до реалізації важливих регіональних і націо-
нальних проєктів, забезпечення їх творчого і кар’єр-
ного зростання через відповідні програми стажу-
вання за кордоном, обмін досвідом та участь у вико-
нанні міжнародних наукових проєктів.
Література
1. Людський розвиток в Україні: інноваційний
вимір : колективна монографія / за ред. Е. М. Лібано-
вої. Київ, 2008. 383 с. 2. Трудовий потенціал України:
оцінка стану, ефективність використання, стратегічні
напрями розвитку: монографія / О.А.Грішнова, С.Р.
Пасєка, А.С. Пасєка. Черкаси, 2011. 360 с. 3. Трудовий
потенціал, зайнятість і ринок праці/ М.І. Долішній,
С.М. Злупко, Т.С. Злупко, Т. Б. Токарський. Львів,
1997. 340 с. 4. Пасєка С. Р. Соціально-трудовий поте-
нціал регіону: теорія і практика розвитку: монографія.
Черкаси, 2012. 608 с. 5. Пирожков С. И. Трудовой по-
тенциал в демографическом измерении. Київ, 1992.
180 с. 6. Чорний Р.С. Розвиток трудового потенціалу
просторових форм організації українського суспільс-
тва: монографія. Львів, 2013. 384 с. 7. Шаульська Л.В.
Стратегія розвитку трудового потенціалу України: мо-
нографія. Донецьк, 2005. 502 с. 8. Амоша О.І., Анто-
нюк В.П. Ринок праці промисловості та трудовий по-
тенціал галузі: сучасні тенденції і проблеми. Ринок
праці та зайнятість населення. 2016. № 4(49). С. 18-
25. 9. Антонюк В.П. Динаміка кількісних і якісних ха-
рактеристик трудового потенціалу промисловості як
загроза її модернізації. Економіка і організація управ-
ління. Збірник наукових праць. Випуск 3(23). Вінниця:
Донецький національний університет, 2016. С. 19-28.
10. Антонюк В. П., Шамілева Л. Л. Оцінка ефектив-
ності використання трудового потенціалу промислово-
сті з урахуванням рівня наукоємності її галузей. Еко-
номічний вісник Донбасу. 2017. № 2(48). С. 197-206.
11. Ровенська В. В., Редькіна Ю. О. Формування та
розвиток інноваційної складової трудового потенціалу
України. Науковий вісник Мукачівського державного
університету. Серія Економіка. 2015. Вип. 2(4), ч. 1.
С. 181-188. 12. Лавриненко Л.М. Інноваційний розви-
ток трудового потенціалу в сучасних умовах. Сталий
розвиток економіки. 2014. №1 [23]. С. 18-25. 13. Щер-
бак В. Г. Рейтингування трудового потенціалу як інте-
рактивний інструментарій стимулювання інноваційної
діяльності. Вісник КНУТД, Серія: економічні науки.
2018. № 5 (127). С. 90-101. 14. Василик А.В. Підви-
щення інноваційної сприйнятливості в контексті роз-
витку трудового потенціалу. Соціально-трудові відно-
сини: теорія та практика. 2013. № 1. С. 113-118.
15. Наукова та інноваційна діяльність України за 2017
рік. Державна служба статистики України. 2018. 178 с.
16. Економічна активність населення України 2018:
Стат. збірник / Державна служба статистики України.
Київ, 2019. 205 с. 17. Економічна активність насе-
лення України 2015: Стат. збірник / Державна служба
статистики України. Київ, 2016. 201 с. 18. Кількість
працівників, задіяних у виконанні наукових дослі-
джень і розробок за категоріями. Статистична інфор-
мація. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 19. Сіденко
В.Р. Глобальні структурні трансформації та тренди
В. П. Антонюк
13
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
економіки України. Економіка і прогнозування. 2018.
№ 1. 20. Цілі Сталого Розвитку: Україна. Національна
доповідь / Міністерство економічного розвитку і торгі-
влі України. Київ, 2017.
References
1. Libanovа E. M. (Ed.). (2008). Liudskyi rozvytok v
Ukraini: innovatsiinyi vymir [Human development in
Ukraine: an innovative dimension]. Kyiv [in Ukrainian].
2. Hrishnova O.A., Pasieka S.R., Pasieka A.S.
(2011). Trudovyi potentsial Ukrainy: otsinka stanu,
efektyvnist vykorystannia, stratehichni napriamy rozvytku
[Labor potential of Ukraine: assessment of the state, effi-
ciency of use, strategic directions of development].
Cherkasy [in Ukrainian].
3. Dolishnii M.I., Zlupko S.M., Zlupko T.S., To-
karskyi T. B. (1997). Trudovyi potentsial, zainiatist i rynok
pratsi [Labor potential, employment and the labor market].
Lviv [in Ukrainian].
4. Pasieka S. R. (2012). Sotsialno-trudovyi potentsial
rehionu: teoriia i praktyka rozvytku [Social and labor po-
tential of the region: theory and practice of development].
Cherkasy [in Ukrainian].
5. Pirozhkov S. I. (1992). Trudovoy potentsial v
demograficheskom izmerenii [Labor potential in the demo-
graphic dimension]. Kyiv, Naukova dumka [in Russian].
6. Chornyi R.S. (2013). Rozvytok trudovoho poten-
tsialu prostorovykh form orhanizatsii ukrainskoho
suspilstva [Development of labor potential of spatial forms
of organization of Ukrainian society]. Lviv [in Ukrainian].
7. Shaulska L.V. (2005). Stratehiia rozvytku trudo-
voho potentsialu Ukrainy [Strategy of development of la-
bor potential of Ukraine]. Donetsk [in Ukrainian].
8. Amosha O.I., Antoniuk V.P. (2016). Rynok pratsi
promyslovosti ta trudovyi potentsial haluzi: suchasni
tendentsii i problemy [Industrial labor market and indus-
try's labor potential: current trends and problems]. Rynok
pratsi ta zainiatist naselennia – Labor market and employ-
ment, 4(49), рр. 18-25 [in Ukrainian].
9. Antoniuk V.P. (2016). Dynamika kilkisnykh i
yakisnykh kharakterystyk trudovoho potentsialu promys-
lovosti yak zahroza yii modernizatsii [Dynamics of quan-
titative and qualitative characteristics of industrial labor
potential as a threat to its modernization]. Ekonomika i
orhanizatsiia upravlinnia – Economics and management
organization, Issue 3 (23), рр. 19-28. Vinnytsia, Donetsk
National University [in Ukrainian].
10. Antoniuk V. P., Shamileva L. L. (2017). Otsinka
efektyvnosti vykorystannia trudovoho potentsialu pro-
myslovosti z urakhuvanniam rivnia naukoiemnosti yii
haluzei [Estimation of the efficiency of use of labour po-
tential of industry taking into account the level of
knowledge-intensive of its industries]. Ekonomichnyi
visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 2(48),
рр. 197-206 [in Ukrainian].
11. Rovenska V. V., Redkina Yu. O. (2015). Formu-
vannia ta rozvytok innovatsiinoi skladovoi trudovoho
potentsialu Ukrainy [Formation and development of inno-
vative component of labor potential of Ukraine]. Naukovyi
visnyk Mukachivskoho derzhavnoho universytetu. Seriia
Ekonomika – Scientific Bulletin of Mukachevo State Uni-
versity. Economy series, Vol. 2 (4), part 1, рр. 181-188 [in
Ukrainian].
12. Lavrynenko L.M. (2014). Innovatsiinyi rozvytok
trudovoho potentsialu v suchasnykh umovakh [Innovative
development of labor potential in modern conditions].
Stalyi rozvytok ekonomiky – Sustainable economic devel-
opment, 1 [23], рр. 18-25 [in Ukrainian].
13. Shcherbak V. H. (2018). Reitynhuvannia trudo-
voho potentsialu yak interaktyvnyi instrumentarii stymu-
liuvannia innovatsiinoi diialnosti [Ratinging labor poten-
tial as an interactive tool for stimulating innovation].
Visnyk KNUTD, Seriia: ekonomichni nauky – KNUTD Bul-
letin, Series: Economic Sciences, 5 (127), рр. 90-101 [in
Ukrainian].
14. Vasylyk A.V. (2013). Pidvyshchennia innova-
tsiinoi spryiniatlyvosti v konteksti rozvytku trudovoho
potentsialu [Increasing innovative susceptibility in the con-
text of development of work potential]. Sotsialno-trudovi
vidnosyny: teoriia ta praktyka – Social-labor relations:
theory and practice, 1, рр. 113-118 [in Ukrainian].
15. Naukova ta innovatsiina diialnist Ukrainy za 2017
rik [Scientific and innovative activity of Ukraine for 2017].
Kyiv, State Statistics Service of Ukraine [in Ukrainian].
16. Ekonomichna aktyvnist naselennia Ukrainy 2018
[Economic Activity of the Population of Ukraine 2018].
(2019). Kyiv, State Statistics Service of Ukraine [in
Ukrainian].
17. Ekonomichna aktyvnist naselennia Ukrainy 2015
[Economic Activity of the Population of Ukraine 2015].
(2016). Kyiv, State Statistics Service of Ukraine [in
Ukrainian].
18. Kilkist pratsivnykiv, zadiianykh u vykonanni
naukovykh doslidzhen i rozrobok za katehoriiamy.
Statystychna informatsiia [Number of employees involved
in research and development by category. Statistical infor-
mation]. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in
Ukrainian].
19. Sidenko V.R. (2018). Hlobalni strukturni trans-
formatsii ta trendy ekonomiky Ukrainy [Global structural
transformations and trends of Ukrainian economy].
Ekonomika i prohnozuvannia – Economics and forecast-
ing, 1 [in Ukrainian].
20. Tsili Staloho Rozvytku: Ukraina. Natsionalna
dopovid [Sustainable Development Goals: Ukraine. Na-
tional Report]. (2017). Kyiv, Ministry of Economic Devel-
opment and Trade of Ukraine [in Ukrainian].
Антонюк В. П. Аналіз трудового потенціалу
Придніпровського і Донецького економічних райо-
нів у контексті формування регіональних іннова-
ційних екосистем
В статті здійснено аналіз кількісних і якісних па-
раметрів трудового потенціалу регіонів, що входять до
Придніпровського і Донецького економічних районів.
Зроблено оцінку рівня його потенційної інноваційно-
сті, виявлено негативні тенденцій динаміки трудового
потенціалу, які проявляються у зменшені чисельності
зайнятих, суттєвому скороченні кадрів промисловості
та науково-дослідного сектору, що створює значні пе-
решкоди на шляху формування інноваційних екосис-
тем цих регіонів. Обгрунтована необхідність компле-
ксної модернізація соціально- економічного розвитку
В. П. Антонюк
14
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Придніпровського та Донецького економічних райо-
нів, яка має базуватися взаємопов’язаній розбудові се-
редньо-високотехнологічних галузей промисловості,
якісної професійної освіти та ефективного науково-до-
слідного сектору.
Ключові слова: регіон, трудовий потенціал, зайня-
тість, освіта, інноваційна спроможність, інноваційна
екосистема.
Antonyuk V. The Labor Potential Analysis of the
Dnipro and Donetsk Economic Regions in the Context
of Developing Regional Innovation Ecosystems
The paper concentrates on the quantitative and quali-
tative parameters of the labor potential of the regions be-
longing to the Dnipro and Donetsk economic regions.
Based on statistical data the potential innovativeness of the
labor potential has been determined, the negative trends in
its dynamics have been identified, such as a decrease in the
number of people employed in the regions, a reduction in
the human resources of industry and the research sector,
which creates significant obstructions to the formation of
innovation ecosystems in these regions. The importance of
comprehensive socio-economic modernization of Dnipro
and Donetsk economic regions has been substantiated,
which has been based on interconnected development of
medium- and high-tech industries, qualitative and effective
research sector.
Keywords: region, labor potential, employment, edu-
cation, innovative capacity, innovation ecosystem.
Антонюк В. П. Анализ трудового потенциала
Приднепровского и Донецкого экономических рай-
онов в контексте формирования региональных ин-
новационных экосистем
Статья посвящена анализу количественных и ка-
чественных параметров трудового потенциала регио-
нов, входящих в Приднепровский и Донецкий эконо-
мический районы. На основе статистических данных
определена потенциальная инновационность трудо-
вого потенциала, выявлены негативные тенденции в
его динамике, такие как уменьшение численности за-
нятых в регионах, сокращение кадрового потенциала
промышленности и научно-исследовательского сек-
тора, что создает существенные препятствия на пути
формирования инновационных экосистем этих регио-
нов. Обоснована необходимость комплексной модер-
низации социально- экономического развития Придне-
провского и Донецкого районов, которая должна бази-
роваться на взаимосвязанном развитии середне-висо-
котехнологических отраслей промышленности, каче-
ственного профессионального образования и эффек-
тивного научно-исследовательского сектора.
Ключевые слова: регион, трудовой потенциал, за-
нятость, образование, инновационная способность, ин-
новационная экосистема.
Стаття надійшла до редакції 28.01.2020
Прийнято до друку 20.02.2020
|