Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів
стратегії регіонального розвитку України на період до 2027 року розкриті вихідні положення науково-методичного та інформаційно-статистичного забезпечення державного регулювання людського розвитку в регіонах. Здійснена оцінка такого забезпечення розробки Регіональних стратегій розвитку адміністратив...
Saved in:
| Published in: | Економічний вісник Донбасу |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170214 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів / О.В. Шинкарюк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 164-180. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859734939300265984 |
|---|---|
| author | Шинкарюк, О.В. |
| author_facet | Шинкарюк, О.В. |
| citation_txt | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів / О.В. Шинкарюк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 164-180. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економічний вісник Донбасу |
| description | стратегії регіонального розвитку України на період до 2027 року розкриті вихідні положення науково-методичного та інформаційно-статистичного забезпечення державного регулювання людського розвитку в регіонах.
Здійснена оцінка такого забезпечення розробки Регіональних стратегій розвитку адміністративних областей на період до 2020 року та Планів заходів з їх реалізації на 2015-2017 рр. та на 2018-2021 рр. згідно нормативних вимог. Розглянуто процеси і процедури впровадження людиноцентристського підходу в державному регулюванні регіонального соціально-економічного розвитку з використанням гармонійних пропорцій «Золотого перетину».
Визначено властивості й ознаки державності рішень щодо земельних і первинних природних ресурсів, як базових частин національної скарбниці.
Обґрунтовано рекомендації щодо формування остаточного варіанту Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2027 року на основі узгодженості національних завдань Цілей Сталого Розвитку на період до 2030 року та індикаторів Індексу регіонального людського розвитку.
В статье в контексте анализа проекта Государственной стратегии регионального развития Украины на период до2027 года раскрыты исходные положения научно-методического и информационно-статистического обеспечения государственного регулирования человеческого развития в регионах.
Осуществлена оценка такого обеспечения разработки Региональных стратегий развития административных областей на период до 2020 года и Планов мероприятий по их реализации на 2015-2017 гг. и на 2018-2021 гг. согласно нормативным требованиям. Рассмотрены процессы и процедуры внедрения человекоцентрического подхода в государственном регулировании регионального социально-экономического развития с использованием гармонических пропорций «Золотого сечения».
Определены свойства и признаки государственности решений по земельным и первичным природным ресурсам, как базовых частей национального богатства.
Обоснованы рекомендации по формированию окончательного варианта Государственной стратегии регионального развития Украины на период до 2027 года на основе согласованности национальных задач Целей Устойчивого Развития на период до 2030 года и индикаторов Индекса регионального человеческого развития.
In the context of the analysis of the draft State Strategy for Regional Development of Ukraine for the period until 2027, the article describes the initial provisions of the scientific, methodological and information-statistical support of state regulation of human development in the regions.
An assessment was made of such support for the development of Regional strategies for the development of administrative areas for the period up to 2020 and Action Plans for their implementation for 2015-2017 and for 2018-2021. according to regulatory requirements. The processes and procedures for introducing a human-centric approach to state regulation of regional socio-economic development using harmonic proportions of the Golden Section are considered.
The properties and signs of statehood of decisions on land and primary natural resources, as the basic parts of national treachery, are determined.
Recommendations on the formation of the final version of the State Strategy for Regional Development of Ukraine for the period up to 2027 based on the coordination of the national goals of the Sustainable Development Goals for the period up to 2030 and indicators of the Regional Human Development Index are substantiated.
|
| first_indexed | 2025-12-01T14:57:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
О. В. Шинкарюк
164
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
УДК 338.24:332.1 doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-164-180
О. В. Шинкарюк,
кандидат економічних наук, докторант,
ORCID 0000-0002-3004-0404,
Інститут фізичної економіки
ім. С.А. Подолинського, м. Київ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
СТІЙКОГО ЛЮДИНОЦЕНТРИСТСЬКОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ
Вступ. В Конституції України (1996) зазна-
чено, що суверенітет держави поширюється на всю
її територію, яка в межах існуючого кордону (1990-
1991) є цілісною і недоторканою [1, ст. 2].
Відповідно до Конституції Концепцією рефор-
мування місцевого самоврядування та територіаль-
ної організації влади в Україні, яка була схвалена
розпорядженням Кабінету Міністрів України від
1 квітня 2014 року №333-р (за підписом А. Яценюка),
було наголошено, що територія адміністративно-те-
риторіальної одиниці є нерозривною, а на кожно-
му рівні адміністративно-територіального устрою
функціонують відповідні органи місцевого самовря-
дування та органи виконавчої влади [2, с. 5]:
– на базовому рівні – сільська, селищна, міська
рада та їх виконавчі органи, представництва (пред-
ставники) окремих органів виконавчої влади;
– на районному рівні – районні ради та їх вико-
навчі органи, районі державні адміністрації, терито-
ріальні органи центральних органів виконавчої
влади;
– на регіональному рівні – Рада міністрів АР
Крим, обласні ради та їх виконавчі органи, обласні
державні адміністрації, Київська та Севастополь-
ська міські ради та їх виконавчі органи, Київська та
Севастопольська міські державні адміністрації, те-
риторіальні органи центральних органів виконавчої
влади.
Концепцією реформування місцевого самовря-
дування та територіальної організації влади в Укра-
їні було передбачено трирівневий адміністративно-
територіальний устрій нашої держави як суверенної
і незалежної, демократичної, соціальної і правової
(ст. 1 Конституції України) та унітарної (ст. 2 Кон-
ституції України):
– базовий рівень (адміністративно-територі-
альна одиниця-громада);
– районний рівень (адміністративно-терито-
ріальна одиниця-район) ;
– регіональний рівень (адміністративно-тери-
торіальна одиниця – АР Крим, області, мм. Київ
і Севастополь [2, с. 5].
Регіональні стратегії і Плани заходів з їх реалі-
зації розробляються Радою Міністрів АР Крим, об-
ласними, Київською та Севастопольською міськими
державними адміністраціями після прийняття Вер-
ховною Радою АР Крим, обласною, Київською та
Севастопольською міськими радами відповідного
рішення (п. 3 постанови Уряду від 11.11.2015 р.
№932 «Про затвердження Порядку розроблення ре-
гіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх
реалізації, а також проведення моніторингу та
оцінки результативності реалізації зазначених ре-
гіональних стратегій і планів заходів», за підписом
А. Яценюка).
Розроблення проєктів Регіональних стратегій
згідно постанови Уряду від 11.11.2015 р. № 932 по-
винно починатися не пізніше ніж за 15 місяців до за-
вершення строку реалізації діючої Регіональної
стратегії [3, п. 6]. Регіональні стратегії розробля-
ються на період дії Державної стратегії регіональ-
ного розвитку та повинні відповідати її положенням
[3, п. 7].
Термін дії діючих у 2019 р. Державної стратегії
регіонального розвитку України та Регіональних
стратегій, які були розроблені у 2014-2015 рр. на ше-
стирічний строк, завершується у 2020 р.
Державна стратегія регіонального розвитку на
період до 2020 року була затверджена постановою
Уряду від 6 серпня 2014 р. № 385, яка передбачала
Мінрегіону України разом з іншими центральними
та регіональними органами виконавчої влади забез-
печити у шестимісячний строк розроблення Плану
заходів з реалізації Стратегії [4, п. 3].
Органам влади на регіональному рівні передба-
чалось забезпечити у шестимісячний строк приве-
дення Регіональних стратегій у відповідність із Дер-
жавною стратегією регіонального розвитку України
[4, п. 4]. Тобто в строк до лютого 2016 р.
Виконати це доручення у визначений термін
спромоглися лише 7 регіональних органів влади
з 23 (без врахування АР Крим, м. Севастополь, Лу-
ганської та Донецької областей). Крім того, страте-
гічні індикатори оцінки результативності виконання
Плану заходів на 2015-2017 рр. (затверджений по-
становою Уряду від 7 жовтня 2015 р. № 821, за під-
писом А. Яценюка) з реалізації Державної стратегії
регіонального розвитку України на період до 2020
року були наведені з урахуванням їх прогнозних
значень на 1 січня 2017 р. (тобто фактично на один
2016 р., а не по роках на ввесь період до 2020 р.)
[5, с. 16].
Але, слід відмітити що для приведення Регіона-
льних стратегій у відповідність з Державною стра-
тегією регіонального розвитку України на період до
2020 р. стратегічні індикатори регіонального розви-
тку були доведені регіональним органам влади лише
через 2 місяця після початку їх роботи над виконан-
ням постанови Уряду від 06 серпня 2014 р. № 385.
О. В. Шинкарюк
165
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Тобто, для досягнення узгодженості Регіональ-
них стратегій з Державною стратегією ці строки ви-
явилися занадто стислими. Саме це стало причиною
виникнення такого проблемного питання реалізації
Регіональних стратегій розвитку, яке вказано в про-
єкті Державної стратегії регіонального розвитку на
період до 2027 року – «неузгодженість періоду дії
окремих Регіональних стратегії і планів заходів з їх
реалізації (відповідно до вимог чинного законодав-
ства)» [6, с. 44].
В умовах євроінтеграції суб’єктів національної
економіки необхідно було керуватись таким прин-
ципом проєктування, що використовується в краї-
нах-членах ЄС: узгодженість, ієрархія та взаємо-
пов'язаність – передбачення у планувальних докуме-
нтах нижчого рівня узгодженості з планами ви-
щого рівня з можливою більшою конкретизацією.
Але, і цей принцип виконати не було реальних мож-
ливостей.
Враховуючи досвід Робочої групи Хмельни-
цької облдержадміністрації у впровадженні системи
Прогнозування – Програмування – Бюджетування
(ППБ) в її діяльність, до складу якої увійшли запро-
шені вчені і викладачі ТОВ «Бердянський універси-
тет менеджменту і бізнесу» (БУМіБ), було запропо-
новано здійснювати розроблення нових Регіональ-
них стратегій адміністративних областей на період
до 2027 р. та 2030 р. починати за 21 місяць до завер-
шення строків реалізації попередніх стратегій
(тобто не з 1 жовтня, а з 1 квітня попереднього ка-
лендарного року [7; 8, с. 8].
Також було визнано доцільним здійснювати це
одночасно з розробкою Державної стратегії регіо-
нального розвитку України завдяки тому, що за-
мість минулого шестирічного терміну це необхідно
здійснювати вже на сім років [7; 8; 9].
Згідно постанови Уряду (від 11.11.2015 р. №931
«Про затвердження Порядку розроблення Держав-
ної стратегії регіонального розвитку України і
плану заходів з її реалізації, а також проведення мо-
ніторингу та оцінки результативності реалізації
зазначених стратегій і планів заходів», за підписом
А. Яценюка) Мінрегіон розробляє проєкт Державної
стратегії регіонального розвитку України не пізніше
ніж за 18 місяців та подає її на розгляд Кабінету Мі-
ністрів України не пізніше ніж за шість місяців до
закінчення строку реалізації діючої стратегії [9,
п. 4].
Розроблені в установленому порядку Мінрегіо-
ном проєкти Державної стратегії та Плану заходів з
її реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів
України [9, п. 9].
Мінрегіон України 13 березня 2019 р. повідо-
мив про початок роботи над проєктом Державної
стратегії регіонального розвитку на період до
2027 року. Пропозиції згідно визначеної форми
було запропоновано надсилати електронною по-
штою до 1 квітня 2019 р. (тобто за 21 місяць до за-
вершення строку реалізації діючої Державної стра-
тегії до 2020 року).
Вочевидь, це збіглося з пропозиціями 2016-
2017 рр. Робочої групи Хмельницької ОДА з питань
ППБ: збільшення на шість місяців строків обґрунту-
вання стратегічних рішень сприяло б досягненню
більшої узгодженості і збалансованості Регіональ-
них стратегій з Державною стратегією регіональ-
ного розвитку України.
Додатковий час доцільно б було використати
для побудови «Дерева цілей розвитку» від Об'єдна-
них територіальних громад (ОТГ) з повноважен-
нями міст обласного значення, Органів місцевого
самоврядування (ОМС) і адміністративних районів
до адміністративних областей, а від останніх – до
Центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) в
контексті вибору й адаптації національних завдань
трьох-чотирьох цілей з сімнадцяти Цілей Сталого
Розвитку на періоди до 2027 р. та 2030 р.
«Дерево цілей розвитку» виглядатиме як мат-
риця ієрархії напрямів розвитку і стратегічних інди-
каторів Національного плану дій зі сталого роз-
витку, який повинен стати концептуальною осно-
вою розробки Державної стратегії регіонального
розвитку України і Регіональних стратегій розвитку.
Недопущення відцентровості операційних
(оперативних) цілей проєктів Регіональних страте-
гій, які визначаються шляхом проведення Регіональ-
них консультацій на місцевому рівні (за досвідом
проведення ПРООН Регіональних консультацій у
2016 р. по 10 містах України), від операційних (опе-
ративних) цілей проєкту Державної стратегії регіо-
нального розвитку України, а навпаки – забезпе-
чення їх доцентровості в Національному плані дій зі
сталого розвитку на десять років стає базою збере-
ження й укріплення територіальної єдності нашої
суверенної, незалежної і унітарної держави [7; 8].
Узгодження з оптимізацією складових «Дерева
цілей розвитку» можливо забезпечити завдяки вико-
ристанню теорії графів, що свого часу було здійс-
нено Михайлом Михайловичем Ворончуком з Ради
по вивченню продуктивних сил України НАН Укра-
їни (РВПС України була створена Володимиром Іва-
новичем Вернадським у 1919 р., а ліквідована під
зовнішнім впливом «реформаторами» у 2010 р.).
Початок роботи з 1 квітня 2019 р. над проєктом
Державної стратегії регіонального розвитку на пе-
ріод до 2027 р. збігся з підготовкою позачергових у
травні 2019 р. виборів Президента України. У соціа-
льно орієнтованій ринковій економіці в передви-
борчих програмах претендентів на цей пост мали б
знайти місце обґрунтовані із соратниками Соціальні
бачення досягнення Україною сімнадцяти Цілей
Сталого Розвитку на період до 2027 р. та 2030 р. як
центральних ланок Національного плану дій, що
ставав загальною основою для подальших перетво-
рень у суверенній, незалежній і унітарній державі
Україна.
У свою чергу проєкт Програми діяльності
Уряду повинен був би розкривати механізми забез-
печення майбутньої макроекономічної стабілізації
та розвиток національного господарства, основні
напрями і заходи дотримання екологічного балансу
О. В. Шинкарюк
166
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
з природою, досягнення соціальної згуртованості
українського народу, підвищення рівня і якості його
життя (див. виступ президента України Петра По-
рошенка 25 вересня 2015 р. у Нью-Йорку в рамках
70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН).
Вочевидь, що передвиборчі програми претен-
дентів на пост Голови Держави та програми діяль-
ності претендентів на посаду Голови Уряду повинні
були б базуватися на науково-аналітичних допові-
дях «Адаптація і локалізація цілей сталого розвитку
на період до 2027 р. та 2030 р.».
Механізм державного управління регіональним
людським розвитком, розроблений фахівцями ТОВ
«БУМіБ» – членами робочої групи Хмельницької
ОДА на основі використання системи ППБ, перед-
бачав, що ці доповіді повинні готувати місцеві дер-
жавні адміністрації шляхом проведення Регіональ-
них консультацій разом з ОМС та ОТГ за участі ре-
гіональних наукових установ та ЗВО, представників
бізнесу та експертів від організованої громадсько-
сті.
Керівництво ТОВ «БУМІБ», фахівці якого
плідно і продуктивно працювали у складі Робочої
групи Хмельницької ОДА з проблем впровадження
системи ППБ в діяльність облдержадміністрації,
письмово звернулося до центральних органів вико-
навчої влади (ЦОВВ) з пропозиціями співпраці:
– по-перше, у проведенні Регіональних консу-
льтацій щодо адаптації ЦСР до кожної адміністра-
тивно-територіальної одиниці України;
– по-друге, у впровадженні пілотного проєкту
«Державне регулювання регіонального людського
розвитку в адміністративній області»;
– по-третє, щодо використання прогнозних
розрахунків Індексу регіонального людського роз-
витку (ІРЛР) на періоди до 2020 р. та 2027 р., як ос-
нови розробки Регіональних програм людського
розвитку з визначенням стратегічних пріоритетів
і індикаторів регіонального розвитку.
Також з пропозиціями щодо налагодження
співпраці, які були представлені в Науково-аналі-
тичній записці Робочої групи Хмельницької ОДА
«Аналіз стану справ, що склався зі стратегічним
плануванням у Хмельницькій ОДА та Хмельницькій
облраді з рекомендаціями щодо його здійснення по-
новому» (грудень 2016 р. – січень 2017 р., в кон-
тексті оцінок становлення соціальної відповідаль-
ності голови ОДА О.О. Корнійчука перед населен-
ням Хмельниччини у процесі розробки Стратегії ре-
гіонального розвитку області на періоди до 2020 та
2030 рр.), була електронною поштою відправлена
заступнику директора з наукової роботи А.Ф. Тка-
чуку ГО «Інститут громадянського суспільства»,
який відповів одним словом "Дякую" та не підтри-
мав ідеї співпраці.
Вчений секретар Робочої групи Хмельницької
ОДА з проблем впровадження системи ППБ в ді-
яльність облдержадміністрації, д.е.н., професор
В.Ф. Столяров був запрошений для участі 13 квітня
2017 р. для наради в Мінрегіон України з порядком
денним по узгодженню положень проєкту поста-
нови Уряду «Деякі питання удосконалення системи
моніторингу та оцінки результативності реалізації
державної регіональної політики» щодо вдоскона-
лення методик та порядку розроблення Індексів ре-
гіонального людського розвитку та конкуренто-
спроможності регіонів.
На виконання постанови Уряду (від 7 жовтня
2015 р. № 821 «Про затвердження Плану заходів на
2015-2017 рр. з реалізації Державної стратегії ре-
гіонального розвитку на період до 2020 р.») під час
наради була презентована Методика проведення
планово-прогнозних розрахунків ІРЛР за методи-
кою його вимірювання 2012 р. за шістьома блок-ас-
пектами та тридцяти трьома показниками, яка прой-
шла апробацію в Хмельницькій ОДА під час підго-
товки першої в Україні «Регіональної програми
стійкого людського розвитку Хмельниччини» на
2016-2020 рр. [5, п. 12; 7; 8; 9].
З мотивів недоброчесної конкуренції з боку
ГО «Інститут громадянського суспільства» презен-
тована Методика не була схвалена Мінрегіоном Ук-
раїни, а згодом голову Хмельницької ОДА О.О. Кор-
нійчука було звільнено з його посади за рекоменда-
ціями А.Ф. Ткачука та Г.Г. Зубко.
Визиває подив щодо мотивів звільнення
О.О. Корнійчука з посади голови Хмельницької
ОДА, як уродженця міста Константиновськ на Хме-
льниччині та представника партії «Удар», лідери
якої на той час займали провідні посади в Адмініст-
рації Президента України завідуючого сектором
і першого заступника керівника Адміністрації.
В Адміністрації Президента П.О. Порошенка
виявились непроінформованими стосовно ініціа-
тиви Хмельниччини, тому заміну Голови Обл-
держадміністрації було здійснено, можливо, як етап
його наступних перевиборів на цю посаду з орієнта-
цією на представників «Солідарності».
Отримання позитивних результатів пілотного
проєкту «Державне регулювання регіонального
людського розвитку в адміністративній області» пе-
редбачалось розповсюдити розробниками і курато-
рами з ЦОВВ на усі області України, а не як підстави
особистої перемоги в отриманні міжнародних гран-
тів або більш високих посад в Мінрегіоні чи Уряді
України. Головна місія проєкту – підвищення ролі
вітчизняної економічної науки у підготовці і прий-
нятті Україною власних державних рішень шляхом
зменшення «зовнішнього впливу» на намічену для
проведення адміністративно-територіальну рефор-
му в умовах децентралізації.
Пілотний проєкт для Хмельницької ОДА базу-
вався не тільки на нових і осучаснених базових знан-
нях членів Робочої групи з питань ППБ, а й на вико-
ристанні їх власного досвіду у створенні Автомати-
зованих систем управління (АСУ) Бердянського за-
воду «Азовкабель», вугільних об’єднань – тресту
«Свєрдловвугілля» та комбінату «Свєрдловантра-
цит», комплексу економетричних моделей «Укр-1»,
«Укр-2», «Укр-3» та «Дісплан», розробці моделей
О. В. Шинкарюк
167
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
узгодження цільових програм народногосподар-
ського плану, системи індикативного планування та
інших наукових наробок ЕНДІ та Голів НДІОЦ
Держплану України та Інституту кібернетики НАН
України.
Але несприйняття діючої в державі системою
влади вітчизняних наукових розробок, які не супро-
воджувались "Грантовою халявою", стало звичним
явищем професійної соціальної стратифікації укра-
їнських економістів і гуманітаріїв.
Завершуючи гносеологічні оцінки професійної
соціальної стратифікації вітчизняних вчених та
українського чиновництва загальнонаціональних
і регіональних органів влади, доречним стає наголо-
шення та взяття на озброєння наступного народного
прислів’я для інтелігенції: «Без переосмислення
історичного досвіду минулого, власні граблі зав-
жди будуть виглядати, як щось заморське і но-
веньке».
Характеристика ситуації та стан її розв’я-
зання. В умовах реалізації пілотного проєкту «Дер-
жавне регулювання регіонального людського роз-
витку в адміністративній області» передбачалось
вдосконалення методичного забезпечення формуль-
них розрахунків субвенцій, дотацій і трансфертів на
рівні області, виходячи с того положення, що так
звані коригувальні коефіцієнти визначались би Хме-
льницькою ОДА відносно середніх значень відпо-
відних показників ОТГ, ОМС та районів області, а
не відносно середніх значень відповідних показни-
ків по Україні в цілому [8; 9].
ОДА, маючи за такими провідними складовими
людського розвитку, як рівень освіти, стан здоров’я
і добробут у своїй структурі територіальні підроз-
діли ЦОВВ (як Головних розпорядників бюджетних
коштів) – Департаменти освіти, охорони здоров’я,
соціального захисту і соціальної допомоги насе-
ленню, спроможні самостійно розробляти і схвалю-
вати регіональні нормативно-правові акти щодо:
– затвердження в описовому та вартісному ви-
гляді соціальних параметрів за кожним із делегова-
них державою органам місцевого самоврядування
повноважень у розрахунку на середньостатистичну
адміністративно-територіальну одиницю, визна-
чивши мінімальне і максимальне значення таких
нормативів з урахуванням обсягів фінансових ре-
сурсів;
– внесення змін до нормативно-правових актів,
що регламентують застосування галузевих нормати-
вів і стандартів надання послуг;
– формування Реєстрів наступних показників:
а) державних стандартів соціальних послуг та
порядку визначення в них потреб населення адміні-
стративно-територіальних одиниць і проведення мо-
ніторингу та оцінки їх якості;
б) галузевих нормативів і стандартів надання
послуг, насамперед у сферах освіти, охорони здоро-
в'я та соціального захисту населення;
в) соціальних нормативів за кожним із делего-
ваних державою органам місцевого самоврядування
повноважень у розрахунку на середньостатистичну
адміністративно-територіальну одиницю в описо-
вому та вартісному вигляді (min/max) з урахуванням
обсягів власних та додатково необхідних фінансо-
вих ресурсів.
Згідно заходів щодо реалізації Концепції ре-
формування місцевого самоврядування та тери-
торіальної організації влади від 2014 р. ці акти
і реєстри мали би бути затверджені Урядом ще,
відповідно, у жовтні та грудні 2016 р., але й досі,
станом на початок 2020 р., це не було виконано.
ОДА повинні здійснювати контроль за досяг-
ненням відповідності фінансового нормативу бюд-
жетної забезпеченості суспільної послуги з враху-
ванням різноманітних особливостей населення кож-
ної місцевості та збереження його моральних засад:
духовності й освіченості, історичної спадщини і те-
риторіальної єдності, звичаїв і традицій, культури
і світогляду, мирного менталітету та етнічних цінно-
стей. Обласні державні адміністрації признані спри-
яти виникненню взаємообумовленого емерджет-
ного розвитку регіонів країні як цілого, єдиного на-
ціонального: «Україна – єдина країна».
Програвши "конкурентні" змагання з ГО «Ін-
ститут громадянського суспільства», члени Робочої
групи з питань ППБ Хмельницької ОДА не спро-
моглися завадити його презентації (при куратор-
стві з боку Уряду та Мінрегіону України) проєкту
Закону України «Про внесення змін до Конституції
України (щодо децентралізації влади)».
В проєкті цього закону було запропоновано
створення округів замість адміністративних райо-
нів, де представниками держави стають призначені
Президентом України за поданням Кабінету Мініст-
рів України префекти замість голів державних адмі-
ністрацій районів і областей. І це, незважаючи на те,
що Концепцією реформування місцевого самовря-
дування та територіальної організації влади 2014 р.
в Україні передбачалося збереження району на
районному рівні в якості адміністративно-територі-
альної одиниці [2, c. 5].
У проєкті вказаного Закону України визначено,
що префект на відповідній території спрямовує і
координує діяльність територіальних органів ЦОВВ,
забезпечує їх взаємодію з ОМС в умовах воєнного
або надзвичайного стану, надзвичайної екологічної
ситуації [проєкт Закону, ст. 119, п. 3]. Серед двад-
цяти п’яти індикаторів Стратегії сталого розвитку
«Україна – 2020» (схвалена Указом Президента
П.О. Порошенка 12 січня 2015 р. №5/2015), які ви-
значені під зовнішнім впливом, один з них, що роз-
рахований Стокгольмським міжнародним інститу-
том дослідження миру, передбачає збільшення чи-
сельності професійних військових на тисячу на-
селення із 2,8 до 5,6 осіб.
Основні прогнозні макропоказники економіч-
ного і соціального розвитку України на 2018-
2020 рр. (схвалені постановою Кабінету Міністрів
України від 31 травня 2017 р. №411 за підписом
В. Гройсмана) передбачають збільшення фонду оп-
лати праці найманих працівників і грошового забез-
печення військовослужбовців у 2020 р. проти
О. В. Шинкарюк
168
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
2018 р.: на 213,6 млрд (122%) – за першим сцена-
рієм; на 280,8 млрд (128,3%) – за другим сценарієм;
234,7 млрд (108,8%) – за третім сценарієм.
Але це сприймається вже як підготовка України
до війни з надуманим агресором на основі русофобії
або як нову форму "смотрящих".
Дійсно, що це – нова форма "смотрящих" на
модний французький манер (або коленкор) при кон-
ституційному закріпленні феодально-олігархічної
системи диктаторської влади? Чи можливо в корум-
пованій системі влади – це продукт розвитку віт-
чизняного парламентаризму в парламентсько-пре-
зидентській республіці, якою вважає себе Україна?
Наявно доцільним стає згадка заповіту Вели-
кого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченка: «Чу-
жому навчайтесь, та свого не цурайтесь!»
Нині діючі районі державні адміністрації мож-
ливо було б більш доцільнішим реорганізувати у
юридично-консультативні та аналітико- статистичні
підрозділи ОДА з функціями Центрів медичних
округів, Центрів адміністративних послуг і статис-
тики, Агенцій регіонального розвитку.
Слід підкреслити, що проєктом Державної
стратегії регіонального розвитку на період до 2027
року серед органів влади, що забезпечують її реалі-
зацію, районі державні адміністрації також не пе-
редбачаються [6, с. 66].
Більш раціональним було б їх збереження за ра-
хунок ліквідації всеукраїнських асоціацій ОМС, які
під гаслом "демократії та свободи", не маючи висо-
кокваліфікованих фахівців та вчених – патріотів,
"вимушені" освоювати гранти іноземних ляльково-
дів як тягар "зовнішнього впливу" на адміністра-
тивно-територіальну реформу, що мала здійснюва-
тися самостійно в суверенній і незалежній Україні
за участі вітчизняної правової науки.
Постановка проблеми і напрями її вирі-
шення. Девіз «Розвиток та єдність, орієнтовані на
людину» проєкту Державної стратегії регіональ-
ного розвитку на період до 2027 року продемон-
стрував продовження людиноцентристського під-
ходу до стратегічного планування та фінансування
регіонального розвитку, який Міністерство розвит-
ку громад та територій (колишнє Міністерство ре-
гіонального розвитку, будівництва та житлово-
комунального господарства України) використало в
якості методологічного забезпечення.
Орієнтація Державної стратегії регіонального
розвитку України на Людину в контексті узгодже-
ності з Регіональними стратегіями засвідчило ви-
знання Людей епіцентром прогресу, тому що Люд-
ський розвиток став не лише ключовою метою, а й
найбільш важливим детермінантом і чинником соці-
ально-економічного розвитку регіонів та держави в
цілому.
У зв'язку з цим органам центральної і регіона-
льної влади необхідно, з одного боку, більшу увагу
зосереджувати на заохоченні Людей до їх особис-
того розвитку, посилення їх ролі у суспільстві та
розширенню їх можливостей щодо вибору свого
майбутнього. З іншого боку, органам державної
влади різних рівнів адміністративно-територіаль-
ного устрою необхідно дбати, щоб Люди брати на
себе відповідальність як за свій вибір, так і за його
реалізацію.
Саме ці визначення процесів взаємодії Людей
та органів державної влади на всіх рівнях адмініст-
ративно-територіального устрою дозволили б заміс-
тити сепаратистські настрої населення Українського
Донбасу впровадженням ідей і положень бюджет-
ного федералізму в унітарній державі, як основи фі-
нансового забезпечення стабільного соціально-еко-
номічного (в тому числі і людського) розвитку кож-
ного регіону та держави в цілому як суверенної, не-
залежної та унітарної [10-14].
У загальному плані формування регіональної
політики держави та регіональних стратегій і про-
грам повинно базуватись на теорії і методології ре-
гіонально відтворення, а не на положеннях загаль-
нонаціонального і галузевого відтворення у терито-
ріальному аспекті. Але саме такий непродуктивний
підхід був реалізований в аналітичних частинах
Державних стратегій регіонального розвитку Укра-
їни на періоди 2015 та 2020 рр.
Структурно-відтворювальний підхід до роз-
гляду положень теорії і методології регіонального
відтворення базується на класифікації територіаль-
них процесів відтворення, насамперед, органічних
складових матеріальної бази соціальної сфери: жит-
лово-комунальне господарство, освіта, охорона здо-
ров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення,
культура і мистецтво, засоби масової інформації, фі-
зична культура і спорт.
Наступним етапом класифікації процесів від-
творення є: об’єкти зв’язку, телекомунікацій та ін-
формації; виробничої та дорожньо-транспортної ін-
фраструктури; охорони навколишнього природного
середовища; забезпечення комплексного і раціона-
льного природокористування [15, c. 19].
Головне при цьому – визначення завершеності
натурально-речового і вартісного кругообігу цих
процесів на регіональному та місцевому рівнях.
Бюджетування територіальних відтворюваль-
них процесів стає провідним елементом фінансо-
вого механізму здійснення соціально-економічних
процесів різних масштабів національної економіки:
село, селище, місто, адміністративний район та
райони великих міст, адміністративна область, АР
Крим, мм. Київ і Севастополь.
В умовах децентралізації влади основним пов-
новаженням органів місцевого самоврядування об-
ласного рівня визнано стійке забезпечення сталого
регіонального розвитку (передбачено Концепцією
реформування місцевого самоврядування), який є
динамічною характеристикою регіонального про-
стору. Останній об’єднує в межах відповідних тери-
торій виробників і споживачів товарів та послуг в
єдину органічну цілісну еколого – економіко – соці-
альну систему регіону.
Тобто регіон повинен розглядатися як просто-
рово-територіальна концентрація галузей суспіль-
но-господарської діяльності. При цьому результати
О. В. Шинкарюк
169
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
соціально-економічного розвитку територій повною
мірою будуть залежати від характеру та ефективно-
сті діяльності трьох соціальних секторів (як рівно-
правних партнерів): громадського, приватного і дер-
жавного.
Саме тому в основу регіонального розвитку має
бути покладена плідна співпраця між організованою
громадськістю, бізнесом та органами місцевого са-
моврядування. Останні мають складати баланси
місцевих фінансових ресурсів за усіма джерелами їх
формування та використання, як орієнтирів визна-
чення громадського бюджету та пропорцій і меж
взаємодії бюджетного централізму з бюджетним фе-
дералізмом.
Проєктом Державної стратегії регіонального
розвитку на період до 2027 наголошено комплекс
проблемних питань у сфері її майбутньої реалізації.
Серед них, насамперед, «непрогнозованість джерел
та обсягів фінансування Стратегії, а також фі-
нансова незабезпеченість більшості її завдань» [6,
с. 43-44].
Вирішенню цих проблемних питань, на наш по-
гляд, буде сприяти нормативно-правове визначення
меж взаємодії бюджетного централізму з бюджет-
ним федералізмом для фінансового забезпечення
бюджетування відповідних аспектів і складових ре-
гіонального людського розвитку.
Бюджетний федералізм в унітарній державі має
полягати у планомірній за часом регламентації та-
ких масштабів фінансової самодостатності органів
регіональної влади та місцевого самоврядування на
основі бюджетно-фіскальної децентралізації за до-
ходами, які їм будуть визначені державою, виходячи
з видаткових повноважень в соціально-економіч-
ному розвитку.
Тобто, під час впровадження бюджетного феде-
ралізму шляхом регламентації пропорцій і співвід-
ношень між коштами державного і місцевих бюдже-
тів в зведеному бюджеті держави видаткові повно-
важення органів регіональної влади та місцевого са-
моврядування мають відповідати обсягу надхо-
джень, регламентованих державою [див. 10, табл.
с. 139].
В умовах бюджетного федералізму унітарної
держави регіональні органи влади та органи місце-
вого самоврядування, не очікуючи вказівок і конт-
рольних цифр від органів загальнонаціональної
влади, спроможні будуть самостійно аналізувати й
оцінювати варіанти власних фінансових можливос-
тей у базовому, звітному і плановому періодах (як
мінімум у трирічному вимірюванні).
На підставі соціальних нормативів не нижче
рівня мінімальних соціальних потреб і галузевих
стандартів надання послуг населенню (освітня та
медична субвенції, кошти на соціальний захист і со-
ціальне забезпечення) органи влади та органи місце-
вого самоврядування самостійно приймають рішен-
ня щодо реалізації проєктів Місцевих цільових про-
грам і проєктів Планів заходів з реалізації Регіона-
льних стратегій.
Таким чином, впровадження бюджетного феде-
ралізму в унітарній державі буде націлено, з одного
боку, на забезпечення фінансових потреб кожної те-
риторіальної громади адекватно її економічної спро-
можності, а, з іншого боку, на забезпечення соціаль-
ної рівності та соціальної справедливості в отри-
манні населенням конституційно гарантованих дер-
жавою публічних послуг у кожному адміністратив-
ному районі.
У 2011 р. в Передмові Науково-практичного ко-
ментаря до оновленого у 2010 р. Бюджетного; ко-
дексу України (заг. ред. Ф.О. Ярошенко, наук. ред.
відп. викон. В.Ф. Столяров) було запропоновано
включити до складу фінансових нормативів бюд-
жетної забезпеченості під час планування коштів
місцевих бюджетів (державне управління; освіта;
охорона здоров'я; соціальний захист і соціальне за-
безпечення; культура і мистецтво; фізична куль-
тура і спорт) додаткові нормативи бюджетного за-
безпечення гарантованих послуг житлово-кому-
нального господарства та засобів масової інфор-
мації (до глави 13 «Загальні положення», у статті
«Фінансові нормативи бюджетної забезпечено-
сті») [15, с. 26].
Також у Передмові було рекомендовано розро-
бити «Основні положення щодо впровадження від-
повідальності вищих органів державної і місцевої
влади та органів місцевого самоврядування за недо-
фінансування за нормативами бюджетної забезпе-
ченості Національної і Регіональних програм люд-
ського розвитку» (до розділу V «Контроль за до-
тримання бюджетного законодавства та відпові-
дальність за порушення бюджетного законодав-
ства») [15, с. 27].
У Національній доповіді 2015 р. «Політика ін-
теграції українського суспільства в контексті
викликів та загроз подій на Донбасі» (за ред.
Е.М. Лібанової) також наголошувалось на необхід-
ності «визначення у Бюджетному кодексі Укра-
їни відповідальності розпорядників бюджетних
коштів за несвоєчасне й неповне фінансування
делегованих повноважень» [16, с. 313].
Наведені пропозиції і рекомендації спрямовано
на встановлення фінансових нормативів бюджету-
вання соціальних послуг в залежності від соціаль-
них потреб, інституційованих законодавством, на
відміну від поточного підходу Мінфіну України,
який разом із Головними розпорядниками бюджет-
них коштів вважає можливим виділення фінансових
ресурсів у довільних обсягах на забезпечення
цих потреб (насамперед, бюджетних коштів на
освітню і медичну субвенції, та на соціальний за-
хист і соціальне забезпечення населення).
Тобто, в умовах інституалізації людиноцентри-
стського підходу бюджетний федералізм повинен
був би базуватись, як мінімум, на фінансових нор-
мативах бюджетної забезпеченості Індексу регіона-
льного людського розвитку (ІРЛР) за складовими і в
цілому.
Передмова Науково-практичного коментаря до
оновленого у 2010 р. Бюджетного кодексу України
О. В. Шинкарюк
170
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
(2011) включала обґрунтовані уточнення Кодексу,
які необхідно прийняти для розробки Національної
і Регіональної програм людського розвитку. Разом з
цим ІРЛР розглядався в якості критерія ефективно-
сті державної соціально-економічної, регіональної,
інноваційно-інвестиційної і екологічної політики та
методологічних положень бюджетного федералізму
[10; 11; 15, с. 23-27].
Ідеї бюджетного федералізму мав би викорис-
тати т. в. о. Президента України О. Турчинов у пе-
ремовинах з активістами створення Луганської та
Донецької народних республік Українського Дон-
басу для збільшення їх фінансової автономії з метою
збереження територіальної єдності нашої держави.
Це було викликано відсутністю системи підготовки
і прийняття державних рішень із залученням фахів-
ців вітчизняних наукових установ та висококваліфі-
кованих радників, яка призвела до надто поспішного
впровадження т. з. АТО на теренах Луганської і До-
нецької областей.
Також, не був задіяний механізм соціально аде-
кватного менеджменту регіонального людського
розвитку в Українському Донбасі [13; 14]:
1) нові знання і конкретні пропозиції «Науко-
вих основ подальшого вдосконалення та розвитку
концептуальних положень Бюджетного кодексу Ук-
раїни» діючою на той час владою не використовува-
лись;
2) не сталося практичного впровадження Про-
грами подолання бідності в Україні, розробленої На-
родним Рухом України (за ред. д. е. н., професора
В.К. Черняка);
3) не було освоєно девіз світової спільноти
ЕКСПО-2005 «Мудрість природи», який розкривали
три органічні складові нового світогляду Людства –
«Матриця природи», «Мистецтво життя», «Розви-
ток екоспільнот»;
4) не імплементовано в українському законо-
давстві досягнення Цілі 1 «Подолання бідності
(3 завдання, 5 індикаторів)» з семи Цілей Розвитку
Тисячоліття (ЦРТ), прийнятих світовою спільнотою
на період 2000-2015 рр.;
5) не реалізовано попередньо погоджені пілотні
проєкти 2005-2006 рр. «Луганщина-ЦРТ» і «Донеч-
чина-ЦРТ» (у 2010 р. також АР Крим-ЦРТ).
Реалізація зазначених заходів на Українському
Донбасі убезпечила б від проведення місцевих рефе-
рендумів активістами проєкту "Новоросія" під гас-
лом отримання населенням високих зарплат та пен-
сій за прикладом анексованого Криму. Але, більш
високий рівень життя на Українському Донбасі у
порівнянні з населенням сусіднього Російського
Донбасу та завдяки створенню у 2001-2013 рр. сут-
тєвого прошарку середнього класу не сприяв би
створенню передумов проведення цих референду-
мів.
Формування соціокультурного простору з ме-
тою інтеграції українського суспільства на основі
синтезу культур національних спільнот, представле-
них на Донбасі, не може суперечити проігнорова-
ному сучасною владою фундаментальному поло-
женню того, що не «Суспільна свідомість визна-
чає суспільне буття», а навпаки – «Суспільне
буття визначає суспільну свідомість».
У вказаній Національній доповіді 2015 р. відмі-
чалось, що принцип «Одна нація, одна мова, одна
церква» не тільки належить минулому і позами-
нулому століттю… Але це не заважало його ви-
користанню як у тривалому розмежуванню Укра-
їни, так і майже миттєвому сепаратистському
спалаху. Донбас – це специфічна соціокультурна
спільність, що виникла як синтез сукупності про-
цесів (економічних, політичних і культурних), ні
один з яких не може трактуватись як абсолютна
детермінанта. В її основі лежить синтез двох го-
ловних (російської і української) і цілого ряду ін-
ших культур, який має не призводити до кризи
будь-якої з її складових, а навпаки, як найбільше
відкривати її внутрішній потенціал [16, c. 77].
Переосмислюючи прорахунки у становленні лі-
беральної економіки відкритого, вільного ринку та
динаміку рейтингових оцінок ІРЛР з 1999 р. в Укра-
їнському Донбасі, а також враховуючи результати
виконання Угоди щодо регіонального розвитку До-
нецької області між Кабінетом Міністрів України та
Донецькою обласною радою від 15 вересня 2007 р.
на 2008-2011 рр. і виконання Додаткової Угоди від
20 жовтня 2010 р. на 2011 р. були визначені межі
бюджетного федералізму унітарної України сто-
совно регіонального людського розвитку в Луган-
ській та Донецькій областях [13, 14, 17, 18].
Головною причиною невиконання вказаної
Угоди щодо спільних заходів Уряду і Облради стало
її недофінансування на 50,6%, у тому числі, за раху-
нок коштів державного бюджету – на 52,5%, місце-
вих бюджетів – на 34,7, інших джерел – на 44,2%.
Але найбільший рівень фінансування спільних захо-
дів Угоди був забезпечений саме за рахунок коштів
місцевих бюджетів – 65,3% [17, c. 248].
Стан фінансування (факт/план) спільних захо-
дів Угод щодо регіонального розвитку Івано-Фран-
ківської і Львівської областей у 2011 р. за рахунок
коштів державного бюджету України склав, відпо-
відно, 105,6 та 106,3% проти 43,5% по Донецькій об-
ласті [17, с. 252].
Крім того, доцільно звернути увагу на те, що
виконання надходжень з інших джерел (крім дер-
жавного і місцевих бюджетів), які розкривають
внутрішні регіональні резерви склали у 2011 р. по
Львівській області 1178,9% (проти 119,2% у
2010 р.), по Донецькій області – 537,4% (проти
322,8% у 2010 р.) і по Івано-Франківській області –
тільки всього 3,5%.
Тобто наявна необхідність збільшення фінансо-
вої автономії областей у саморозвитку за рахунок
внутрішніх регіональних резервів.
Серед 25-ти стратегічних індикаторів реалізації
Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020» 17-й ін-
дикатор був визначений таким чином: «питома
вага місцевих бюджетів становитиме не менше
О. В. Шинкарюк
171
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
65-ти відсотків у зведеному бюджеті держави»
[19, c. 7].
Існують нормативно-правові передумови ре-
гламентувати фінансування регіонального людсько-
го розвитку за рахунок місцевих бюджетів у співвід-
ношенні з коштами державного бюджету, викорис-
товуючи гармонійну пропорцію «Золотого Пере-
тину»: 62% / 38% [20]. При цьому, якщо 62% коштів
Зведеного бюджету держави на людський розвиток
забезпечується за рахунок коштів місцевих бюдже-
тів, то це є верхньою межею бюджетного федера-
лізму, а 38% – нижньою межею бюджетного центра-
лізму [7; 8; 13; 14].
Граничні пропорції «Золотого Перетину» аде-
кватні спільним межам бюджетного централізму
і бюджетного федералізму, які відображають рівень
автономності і глибину сумісності загальнодержав-
них і територіальних відтворювальних процесів
людського капіталу. Тим самим вони утворюють
зону вибору узгоджених рішень щодо співфінансу-
вання відповідних проєктів і заходів при соціаль-
ному діалозі органів загальнонаціональної і регіона-
льної влади в розмірі 24% (62%-38%) від загального
обсягу бюджетних коштів на людський розвиток ре-
гіону.
Тобто до 24% коштів Зведеного бюджету дер-
жави можуть бути використані для узгодженого
спільного фінансування завдань і заходів Націона-
льної і Регіональних програм людського розвитку.
Реформування фінансової структури видатків
бюджетного унітаризму доцільно розпочати з визна-
чення обсягу бюджетних коштів для простого від-
творення наявного людського капіталу кожного ре-
гіону, частка яких повинна складати не менше 38%
Зведеного бюджету держави на людський розвиток
за рахунок місцевих бюджетів.
Розширене відтворення людського капіталу те-
риторії необхідно передбачати шляхом планового
збільшення частки коштів місцевих бюджетів на
людський розвиток до 62% у Зведеному бюджеті
держави.
Застосування стисло розглянутої логічної
схеми планового реформування бюджетного уніта-
ризму забезпечує досягнення співвідношення кош-
тів з державного та місцевих бюджетів на розвиток
людського капіталу згідно гармонійних пропорцій
«Золотого Перетину».
Завдяки цьому можливе досягнення структур-
ної гармонії бюджетної системи держави, яка, з од-
ного боку, забезпечить узгодженість і збалансова-
ність соціально-економічних інтересів (відносин)
органів загальнонаціональної і регіональної влади. З
іншого боку, стане свого роду Генератором покра-
щення рівня і якості життя українського народу в
унітарній державі, народу, який виконує таким чи-
ном свою планетарну місію в розвитку Європей-
ського Гуманізму.
Громадянсько-військовий конфлікт на Укра-
їнському Донбасі можна було б упередити у 2013-
2014 рр., а на сьогодні й припинити шляхом збіль-
шення фінансової автономії Луганської і Донець-
кої областей в межах України на підставі впро-
вадження фінансових нормативів бюджетування
складових людського розвитку. На наше переко-
нання, саме це складає передумови здійснення по-
каяння обох сторін конфлікту – органів загально-
національної та регіональних гілок влади різних
масштабів ринкового господарювання.
Виходячи з положень і принципів системної
методології, кошти державного і місцевих бюджетів
в Зведеному бюджеті держави являють собою орга-
нічне ціле й одночасно єдність, яка діалектично
розподілена на частини. Саме тому гармонійні про-
порції «Золотого перетину» спроможні відобразити
гармонію структурного порядку коштів Зведеного
бюджету через зв’язок і співвідношення коштів дер-
жавного і місцевих бюджетів.
Пропорції зв’язків і співвідношень складових
цілого будуть вважатися гармонійними, якщо вони
будуть розподілені у відношенні 62% / 38% від
точки початку виміру цілого, по-перше, як у разі
оцінки розміру відрізка відстані, так і, по-друге, у
разі оцінки розміру обсягу, що містить однорідну
складову (це грошові кошти національної скарб-
ниці у формі циліндра, які мають єдиний непо-
дільний елемент – будь який номінал гривні).
Виходячи з положень структурно-відтворюва-
льного підходу до розгляду розподілу загальнона-
ціональних відтворювальних процесів на регіо-
нальні, галузеві та індивідуальні стає можливим ви-
ділення з них таких, які автономно та у взаємодії з
іншими процесами (за масштабами господарю-
вання) забезпечують людський розвиток у розгляну-
тому вимірі.
Джерелами відтворювальних циклів людського
капіталу регіону доречно вважати кошти держав-
ного та місцевих бюджетів, а також власні доходи
населення.
Після досягнення гармонії взаємозв’язку, час-
тини цілого можуть діяти самостійно, але тільки у
взаємодії з іншими частинами, так із цілим, не бу-
дучи спроможними змінити його рівновагу як сис-
теми, що характеризується такою її властивістю як
цілісність або емерджентність. Результатом взаємо-
дії частин цілого стає синергія, яка розкриває надли-
шок між арифметичною сумою частин та цілісністю
системи.
Луганська і Донецька області – це органічні
частини єдиного цілого – держави Україна, як су-
веренної, незалежної і унітарної.
Згідно з принципом демократичного центра-
лізму, бюджетний федералізм в унітарній державі
полягає в нормативно-правовій регламентації таких
масштабів фінансової самодостатності органів ре-
гіональної влади та місцевого самоврядування, які
визначають їх видаткові повноваження в соціально-
економічному, в тому числі і людському, розвитку.
Завдяки бюджетно-фіскальній децентралізації за до-
ходами видаткові повноваження органів влади на
місцевих рівнях мають відповідати обсягу фіскаль-
них надходжень.
О. В. Шинкарюк
172
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Забезпечуючи виконання та подальший розви-
ток 17-го індикатора Стратегії сталого розвитку
«Україна – 2020», Міністерство фінансів України в
розроблених та схвалених Основних напрямах
бюджетної політики на 2018-2020 роки (червень
2017 р.) передбачило забезпечення самостійності
місцевих бюджетів позитивною динамікою частки
доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі до-
ходів Зведеного бюджету, яка не повинна бути
менша ніж 20% [21, c. 22].
Визначаючи стратегічні співвідношення дер-
жавного і місцевих бюджетів в Зведеному бюджеті
держави по доходах і видатках, доречним та доціль-
ним стає розгляд соціальної гармонії, яка «характе-
ризує якість соціальних зв’язків і соціальної сис-
теми в цілому, що передбачає єдність у різнома-
нітності» [22, c. 77].
Соціологічна енциклопедія, розглядаючи гар-
монію соціальну, наголошує, що «у соціальній фі-
лософії гармонійними вважають зв’язки, яким
притаманні: узгоджена єдність елементів, що
дає змогу кожному з них якнайповніше виявити
свою індивідуальність; симетрія, або домірна рів-
новага; наявність функціонального ритму; здат-
ність до стійкого розвитку. Соціальну систему
вважають гармонійною, коли кожен з її елемен-
тів як свою передумову передбачає наявність ін-
ших, а їх взаємодія породжує соціальну синергію.
Якісні зміни такої системи характеризуються
наступністю та переважанням еволюційних
форм переходу над революційними» [22, c. 77].
Першим, вихідним аспектом людського роз-
витку є «Відтворення населення». Тому, соціально
адекватний менеджмент регіонального людського
розвитку повинен бути націлений на досягнення
гармонійної симетрії та рівноваги по ієрархії управ-
ління та динамічної синхронізації за часом територі-
альних і загальнонаціональних відтворювальних
процесів людського капіталу.
Враховуючи розглянуті положення гіпотези,
стає можливим та доцільним забезпечувати гармо-
нізацію відтворювальних процесів населення з ви-
користанням гармонійних [божественних] пропор-
цій «Золотого перетину» у встановленні еталонних
співвідношень обсягів та динаміки коштів з держав-
ного та місцевих бюджетів (включаючи кошти ОМС
і ОТГ на місцевий людський розвиток).
Завдяки визначеним положенням планового ре-
формування фінансової структури видатків бюд-
жетного унітаризму вартісні варіанти проєктних рі-
шень Планів заходів з реалізації Державної та Ре-
гіональних стратегій розвитку, як форми прояву
власних та спільних інтересів суміжних масштабів
життєдіяльності населення, повинні знаходитись в
межах соціального діалогу суміжних рівнів держав-
ного управління для досягнення узгодженості спів-
фінансування процесів людського розвитку на ос-
нові соціальної рівноваги та соціальної справедли-
вості.
Якщо національну економіку та державу в ці-
лому розглядати як молекулу ДНК, стуктуро-
утворюючим параметром якої є співвідношення
коштів місцевого і державного бюджетів у Зведе-
ному бюджеті України, то тільки в результаті
штучного або умисного порушення гармонійної
[божественної] пропорції "Золотого перетину",
які відображають ці співвідношення, можуть
призвести до загибелі молекули ДНК, що аде-
кватно знищенню цілісності національної еконо-
міки та держави в цілому.
В іншому випадку – це основа стабільності
функціонування і розвитку та збереження тери-
торіальної єдності регіонів нашої суверенної, не-
залежної і унітарної держави в межах кордонів
1990 року!!!
Відношення більшої частини коштів Зведеного
бюджету України на соціально-економічний розви-
ток до його меншої частини повинен дорівнювати
відношенню загального обсягу коштів Зведеного
бюджету України на соціально-економічний розви-
ток до його більшої частини і складати 1,618 (62% /
38% – гармонійна пропорція «Золотого перетину»).
Числове значення 1, 618 – це число Творця, згідно
якого вочевидь визначені православні хрести на те-
ренах України та структура ДНК генетичного коду
Українців. Це число Краси, яка правила, править
і буде правити в Природі, Людстві та Суспільстві,
незважаючи на форми, важелі і методи взаємодії
Людей у суспільному житті. Тільки, якщо людські
рішення будуть відбуватись відповідно законам
природи, їх інтереси, бажання і механізми їх досяг-
нення будуть гармонійними.
Якщо пропорції між державним і місцевими
бюджетами Луганської та Донецької областей бу-
дуть побудовані за пропорціями «Золотого пере-
тину», то буде досягнута структурна гармонія фі-
нансово-бюджетної системи нашої держави, тому
що вони, як генетичні складові ДНК, діалектично
об’єднані у єдине ціле – Зведений бюджет України.
Не тільки адміністративним областям Укра-
їнського Донбасу, а й усім областям України слід
встановити фінансову автономію в межах місце-
вих бюджетів, які знаходяться в гармонійних
пропорціях «Золотого перетину» з державним
бюджетом. Це божественна основа територіаль-
ної єдності України.
Результати дослідження. Складові «Матриця
природи», «Мистецтво життя» та «Розвиток еко-
спільноти» девізу ЕКСПО-2005 «Мудрість при-
роди» з використанням гармонійної пропорції ма-
ють бути покладені в основу світогляду Україн-
ського народу щодо відношення до землі та первин-
них природних ресурсів, як національної скарбниці.
Конституція України гарантує не тільки право
державної і комунальної власності на землю, а й
право приватної власності на землю, закріплюючи
його за громадянами України [1, Ст. 13-14].
В умовах запровадження ринку землі на часі
стають питання визначення запобіжників зосе-
редження земельних ресурсів у фізичних та юри-
дичних осіб незалежно від громадянства. Поперед-
ній досвід стихійного розподілення землі між земле-
О. В. Шинкарюк
173
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
користувачами призвів до фактичного знищення
сільського населення. Оскільки подекуди склалась
така ситуація, що земельний ресурс декількох сіль-
ських громад обробляється вахтовим методом за-
їзчих бригад, а отримані економічні результати його
використання не розподіляються на користь вирі-
шення соціальних питань місцевого населення.
Землекористувачі відверто заявляють, що їх ці-
кавлять тільки земельні ресурси, а не місцеве насе-
лення.
Отже, об’єктивно доцільним стає, з одного бо-
ку, підвищення земельної ренти, а, з іншого – обме-
ження площ сільськогосподарських угідь у одного
землекористувача. Це повинно стати поштовхом до
збільшення самозайнятості населення (місцеві фер-
мери, їх наймані працівники, родичі та ін.), і як ре-
зультат – підвищення конкуренції і суб’єктності
місцевого розвитку.
Підвищення конкуренції і суб’єктності місце-
вого розвитку на основі впровадження високомар-
жинальної сільськогосподарської діяльності буде
сприяти значному збільшенню вкладу сільського
господарства у Валовий регіональний продукт об-
ластей і Валовий внутрішній продукт України.
Державне регулювання ринку земельних ре-
сурсів повинно бути обмежене тільки контролем
нормативів їх розділення між землекористувачами з
використанням кращого зарубіжного досвіду.
Протягом останнього десятирічча (2009-
2019 рр.), після розгляду Конституційним Судом
України дискусійного питання приватизації землі,
на жаль, вітчизняні філософські, соціальні, еконо-
мічні та правові науки не були задіяні для обґрунту-
вання державності рішень Українського народу
щодо Землі, як предметного виміру його генофонду.
Бездумне перетворення землі і первинних при-
родних ресурсів України в полігон Міжнародного
геополітичного бізнесу під гаслом "свободи і де-
мократії", може призвести до руйнації основ дер-
жавності територій.
Проєктом Державної стратегії Регіонального
розвитку України на період до 2027 року були також
наголошені проблеми інституалізації забезпечення
регіонального розвитку щодо: міжвідомчої коорди-
нації; діяльності Агенцій розвитку; моніторингу та
оцінки Державної регіональної політики. Постано-
вою Уряду від 16 вересня 2015 р. № 714 було утво-
рено Міжвідомчу координаційну комісію з питань
регіонального розвитку (МКК), як інституційний
майданчик для координації дій органів виконавчої
влади і органів місцевого самоврядування в процесі
формування та реалізації Державної регіональної
політики шляхом розроблення пропозицій щодо за-
безпечення взаємозв’язку та узгодженості довго-
строкових стратегій, планів і програм розвитку на
державному, регіональному та місцевому рівнях.
Відсутність власного, стабільного у часі, Комі-
тету економічних реформ в Україні (або Національ-
ної ради) триєдиного підпорядкування (НАН Укра-
їни, Президенту України, Уряду України при первин-
ності науки) призводить до залежності державотво-
рення від "зовнішнього впливу" при змінах Прези-
дента Держави та складу Верховної Ради України
(див. статтю автора «Науково-освітянське забез-
печення державного управління "Життям по-но-
вому" (в умовах децентралізації влади)» // Вісник еко-
номічної науки України. 2014. №3 (27)). На жаль,
МКК не виконує своїх функцій, а з часу її утворення
відбулось лише одне організаційне засідання.
Висновки і рекомендації. Враховуючи нега-
тивний досвід співпраці з Мінрегіоном України та
його кураторами з Уряду у 2017 р. щодо впровад-
ження Методики здійснення планово-прогнозних
розрахунків ІРЛР та пілотного проєкту «Державне
регулювання регіонального людського розвитку в
адміністративній області» нами було вирішено на-
дати свої пропозиції публічно для майбутнього ви-
користання при підготовці нових державних рішень
на науковій основі.
На сьогодні більш зрозумілими стали неспри-
ятливі дії можновладців у 2017 р. стосовно вітчизня-
них наукових розробок у порівнянні з грантовими
рекомендаціями ГО «Інститут громадянського сус-
пільства» та Асоціації міст України, а також проєк-
тів ПРООН щодо децентралізації влади в Україні в
останні роки.
Підтвердженням такого становища стала від-
сутність вітчизняних наробок науково-методичного
забезпечення державних рішень при підготовці
проєкту Закону України «Про внесення змін до Кон-
ституції України (щодо децентралізації влади)»,
який був внесений до Верховної Ради України но-
вим Президентом України в IV кварталі 2019 р. та,
начебто, за рекомендаціями деяких європейських
країн, у січні 2020 р. був знятий з розгляду.
На підставі власних ініціативних наукових до-
сліджень та отриманих результатів, головними скла-
довими основ досягнення узгодженості і збалансо-
ваності Регіональних стратегій з Державною страте-
гією регіонального розвитку України були визна-
ченні:
– «Дерево цілей розвитку» від ОТГ і ОМС, рай-
онів і областей до ЦОВВ в контексті досягнення
ЦРТ до 2015 р. та ЦСР на період до 2030 р.;
– Національна і Регіональні програми люд-
ського розвитку на основі планово-прогнозних роз-
рахунків ІЛР та ІРЛР для обґрунтування стратегіч-
них пріоритетів і стратегічних індикаторів;
– Гармонійні пропорції «Золотого перетину» у
визначенні меж бюджетного централізму і бюджет-
ного федералізму кожного регіону як зони соціаль-
ного діалогу органів загальнонаціональної і регіона-
льної влади;
– Механізм державного регулювання соціа-
льно-економічним (з визначенням людського) роз-
витком регіонів та держави в цілому на основі вико-
ристання системи ППБ та соціально адекватного ме-
неджменту на усіх рівнях адміністративно територі-
ального устрою України.
О. В. Шинкарюк
174
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
З сімнадцяти ЦСР, які були прийняті у вересні
2015 р. на саміті ООН «Зі сталого розвитку та прий-
няття Порядку денного розвитку після 2015 року на
період до 2030 року» й адаптовані до України, доці-
льно обрати вісім цілей (1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 11), що без-
посередньо пов’язані з моніторингом ІРЛР, який не-
обхідно узгоджувати з моніторингом Цілей Сталого
Розвитку: Ціль 1. Подолання бідності (3 завдання/
5 індикаторів); Ціль 2. Подолання голоду, розвиток
сільського господарства (4/9); Ціль 3. Міцне здо-
ров’я і благополуччя (9/16); Ціль 4. Якісна освіта
(7/11); Ціль 5. Гендерна рівність (6/12); Ціль 6. Чиста
вода та належні санітарні умови (5/13); Ціль 8. Гідна
праця та економічне зростання (6/16); Ціль 11. Ста-
лий розвиток міст і громад (6/18). Наявна збереже-
ність цільової орієнтації соціально-економічного
і людського розвитку в Україні при переході від ре-
алізації ЦРТ на період до 2015 року до досягнення
ЦСР на періоди до 2027 та 2030 рр. На першому мі-
сці знову визначена Ціль – «Подолання бідності»
(три завдання, п’ять індикаторів, див. таблицю) [23-
25].
Таблиця
Система узгодженості національних завдань та індикаторів ЦСР
з показниками блок-аспектів виміру регіонального людського розвитку (ІРЛР)
Ціль 1. Подолання бідності
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
1.1. Скоротити в 4 рази
рівень бідності, зо-
крема шляхом ліквіда-
ції її крайніх форм
1.1.1. Частка населення,
чиї середньодушові еквіва-
лентні сукупні витрати є
нижче від фактичного
(розрахункового) прожит-
кового мінімуму, %
• За віком (до 18 років, 18-
34 роки, 35–59 років, понад 60
років)
• За статтю
• За наявністю дітей у домо-
господарстві
2015 – 58,3
2020 – 30,0
2025 – 20,0
2030 – 15,0 Блок 4. Добробут
4.1. Рівень бідності за відносним
критерієм (питома вага насе-
лення, еквівалентні сукупні ви-
трати якого не перевищують
75% медіанного рівня), %.
4.2. Питома вага домогоспо-
дарств які робили заощадження,
або купували нерухомість, %.
4.3. Кількість мінімальних про-
дуктових кошиків, які можна
придбати за середньодушовий
дохід.
4.4. Валовий регіональний про-
дукт (на 1 особу).
4.5. Питома вага домогоспо-
дарств, які мають всі товари три-
валого користування базового
набору (телевізор, холодильник,
пральна машина), %
1.1.2. Частка осіб, добове
споживання яких є нижче
5,05 дол. США за ПКС, %
2015 – 2,2
2020 – 0,5
2025 – 0,0
2030 – 0,0
1.2. Збільшити охоп-
лення бідного насе-
лення адресними про-
грамами соціальної
підтримки
1.2.1. Частка бідних, які
охоплені державною соці-
альною підтримкою, у за-
гальній чисельності бід-
ного населення, %
• За віком (до 18 років, 18–34
роки, 35–59 років, понад 60 ро-
ків)
• За статтю
• За наявністю дітей у домого-
сподарстві
2014 – 56,3
2020 – 65,0
2025 – 75,0
2030 – 85,0
1.3. Підвищити життє-
стійкість соціально
вразливих верств
1.3.1. Співвідношення рів-
нів бідності домогоспо-
дарств з дітьми та домого-
сподарств без дітей, рази
• За типом місцевості прожи-
вання (м/с)
• За статтю голови домогоспо-
дарства
2015 – 1,77
2020 – 1,60
2025 – 1,40
2030 – 1,27
1.3.2. Частка витрат на
харчування в сукупних ви-
тратах домогосподарств,
%
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 54,6
2020 – 50,0
2025 – 40,0
2030 – 30,0
Ціль 2. Подолання голоду, розвиток сільського господарства
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
2.1. Забезпечити до-
ступність збалансова-
ного харчування на
рівні науково обґрун-
тованих норм для всіх
верств населення
2.1.1. Споживання м’яса в
розрахунку на одну особу,
кг/рік
• За регіонами
2015 – 51
2020 – 61
2025 – 71
2030 – 80
Блок 4. Добробут
4.3. Кількість мінімальних про-
дуктових кошиків, які можна
придбати за середньодушовий
дохід
2.1.2. Споживання молока
в розрахунку на одну
особу, кг/рік
• За регіонами
2015 – 210
2020 – 270
2025 – 320
2030 – 380
2.1.3. Споживання фруктів
у розрахунку на одну
особу, кг/рік
• За регіонами
2015 – 51
2020 – 65
2025 – 78
2030 – 90
2.4. Знизити волатиль-
ність цін на продукти
харчування
2.4.1. Індекс споживчих
цін на продукти харчу-
вання (середньорічний), %
• За основними групами про-
дуктів: – хліб і хлібопродукти;
м'ясо і м’ясопродукти; молоко;
риба та продукти з риби; овочі;
фрукти; цукор; олія соняшни-
кова; яйця
2015 – 144,4
2020 – 105,0
2025 – 105,0
2030 – 105,0
Ціль 3. Міцне здоров’я і благополуччя
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
3.1. Знизити материн-
ську смертність
3.1.1. Кількість випадків
материнської смерті, на
100 000 живонароджених
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 12,0
2020 – 11,8
2025 – 11,4
2030 – 11,2
Блок 1. Відтворення населення
1.5. Ймовірність жінок дожити
від 20 до 65 років
О. В. Шинкарюк
175
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Продовження таблиці
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
3.2. Мінімізувати
смертність, якій можна
запобігти, серед дітей
віком до 5 років
3.2.1. Смертність дітей у
віці до 5 років, випадків на
1000 живонароджених
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 9,3
2020 – 8,5
2025 – 7,5
2030 – 6-7
Блок 1. Відтворення населення
1.2. Дитяча смертність (смерт-
ність дітей у віці до п’яти років),
%
3.3. Зупинити епідемії
ВІЛ/ СНІДу та тубер-
кульозу, у тому числі
за рахунок викорис-
тання інноваційних
практик та засобів лі-
кування
3.3.1. Кількість хворих з
уперше в житті встановле-
ним діагнозом ВІЛ,
на 100 000 населення
• За статтю • За регіонами
2015 – 37,2
2020 – 30,9
2025 – 24,8
2030 – 20,6
Блок 2. Соціальне становище
2.3. Кількість хворих із вперше
встановленим діагнозом алкого-
лізм і алкогольний психоз, роз-
лад психіки та поведінки в наслі-
док вживання наркотиків та ін-
ших психоактивних речовин (на
100 тис. населення)
3.3.2. Кількість хворих з
уперше в житті встановле-
ним діагнозом активного
туберкульозу, на 100 000
населення
2015 – 56,0
2020 – 51,7
2025 – 45,4
2030 – 32,9
Блок 2. Соціальне становище
2.2. Кількість хворих із вперше
встановленим діагнозом актив-
ного туберкульозу (на 100 тис.
населення)
3.4. Знизити передчас-
ну смертність від неін-
фекційних захворю-
вань
3.4.1. Кількість смертей
чоловіків від церебровас-
кулярних хвороб у віці 30–
59 років, на 100 000 чоло-
віків відповідного віку
• За регіонами
2015 – 64,0
2020 – 56,2
2025 – 50,1
2030 – 45,0
Блок 1. Відтворення населення
1.4. Ймовірність чоловіків до-
жити від 20 до 65 років
3.4.2. Кількість смертей
жінок від цереброваску-
лярних хвороб у віці 30–59
років, на 100 000 жінок ві-
дповідного віку
• За регіонами
2015 – 28,9
2020 – 25,5
025 – 23,1
2030 – 22,0
Блок 1. Відтворення населення
1.5. Ймовірність жінок дожити
від 20 до 65 років
3.4.3. Кількість смертей від
злоякісного новоутворен-
ня молочної залози у віці
30-59 років, на 100 000 жі-
нок відповідного віку
• За регіонами
2015 – 26,3
2020 – 23,0
2025 – 20,0
2030 – 18,3
Блок 1. Відтворення населення
1. 5. Ймовірність жінок дожити
від 20 до 65 років
3.4.4. Кількість смертей від
злоякісного новоутворен-
ня шийки матки у віці 30–
59 років, на 100 000 жінок
відповідного віку
• За регіонами
2015 – 12,2
2020 – 10,1
2025 – 9,8
2030 – 9,5
Блок 1. Відтворення населення
1. 5. Ймовірність жінок дожити
від 20 до 65 років
3.5. Знизити на чверть
передчасну смертність
населення, у тому
числі за рахунок упро-
вадження інновацій-
них підходів до діа-
гностики захворювань
3.5.1. Ймовірність померти
в 20–64 роки, чоловіки, ‰ • За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 389
2020 – 360
2025 – 330
2030 – 290
Блок 1. Відтворення населення
1. 4. Ймовірність чоловіків до-
жити від 20 до 65 років
3.5.2. Ймовірність померти
в 20–64 роки, жінки, ‰ • За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 155
2020 – 150
2025 – 140
2030 – 130
Блок 1. Відтворення населення
1. 5. Ймовірність жінок дожити
від 20 до 65 років
3.7. Забезпечити зага-
льну якісну імунізацію
населення з викорис-
танням інноваційних
препаратів
3.7.1. Рівень охоплення
імунопрофілактикою згі-
дно з Національним кален-
дарем щеплень (відповідно
до медичних показань), % • За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 50
2020 – 95
2025 – 95
2030 – 98
Блок 5. Гідна праця
5.4. Частка працівників які пра-
цюють в умовах, що не відпові-
дають санітарно-гігієнічним но-
рмам.
5.6. Рівень охоплення соціаль-
ним страхуванням (частка заст-
рахованих осіб у зайнятому насе-
ленні), %
3.8. Знизити пошире-
ність тютюнокуріння
серед населення з ви-
користанням іннова-
ційних засобів інфор-
мування про негативні
наслідки тютюноку-
ріння
3.8.1. Частка осіб, які ку-
рять, серед жінок віком
16–29 років, %
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 5,0
2020 – 4,5
2025 – 4,0
2030 – 4,0
Блок 2. Соціальне становище
2.6. Кількість померлих від на-
вмисного самоушкодження
(на 100 тис. населення)
3.8.2. Частка осіб, які ку-
рять, серед чоловіків віком
16–29 років, %
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 31,4
2020 – 27,0
2025 – 23,0
2030 – 20,0
Блок 2. Соціальне становище
2. 6. Кількість померлих від на-
вмисного самоушкодження
(на 100 тис. населення)
Ціль 4. Якісна освіта
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
4.1 Забезпечити досту-
пність якісної шкіль-
ної освіти для всіх ді-
тей та підлітків
4.1.1. Частка населення, за-
доволеного доступністю та
якістю послуг шкільної
освіти, %
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська) • За
видами освітньої підготовки
(початкова, базова, повна сере-
дня)
Дані очікуються
Блок 6. Освіта
6. 2. Охоплення загальною сере-
дньою освітою дітей шкільного
віку
(6-18 років), %
4.2 Забезпечити досту-
пність якісного дошкі-
льного розвитку для
всіх дітей
4.2.1. Чистий показник
охоплення дошкільними
навчальними закладами ді-
тей віком 5 років, %
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 70,6
2020 – 80,0
2025 – 90,0
2030 – 95,0
Блок 6. Освіта
6. 1. Чистий показник охоплення
дошкільними навчальними за-
кладами дітей віком
(3-5 років), %
О. В. Шинкарюк
176
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Продовження таблиці
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
4.7 Створити у школах
сучасні умови нав-
чання, включаючи ін-
клюзивне, на основі
інноваційних підходів
4.7.1. Частка сільських
денних загальноосвітніх
навчальних закладів, що
мають доступ до Інтер-
нету, %
2015 – 81,6
2020 – 85,0
2025 – 90,0
2030 – 95,0
Блок 6. Освіта
6. 2. Охоплення загальною сере-
дньою освітою дітей шкільного
віку
(6-18 років), %
4.7.2. Частка сільських
денних загальноосвітніх
навчальних закладів, що
мають комп’ютерні про-
грамні засоби навчання, %
2015 – 60,5
2020 – 65,5
2025 – 70,0
2030 – 80,0
4.7.3. Частка денних зага-
льноосвітніх навчальних
закладів, в яких організо-
вано інклюзивне навчання,
%
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська) Дані очікуються
Ціль 5. Гендерна рівність
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
5.5 Розширити доступ
населення до послуг з
планування сім’ї та
знизити рівень підліт-
кової народжуваності
5.5.2. Коефіцієнт народжу-
ваності у віці до 20 років,
на 1000 жінок віком 15–
19 років
• За віком (15, 16, 17, 18, 19 ро-
ків)10 • За регіонами (для віку
15–19 років)
2015– 27,3
2020 – 20,0
2025 – 15,0
2030 – 10,0
Блок 2. Соціальне становище
2. 5. Коефіцієнт підліткової на-
роджуваності (кількість дітей,
народжених дівчатами у віці 15-
17 років, на 10000 дівчат відпові-
дного віку)
Ціль 6. Чиста вода та належні санітарні умови
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
6.1 Забезпечити досту-
пність якісних послуг з
постачання безпечної
питної води, будівниц-
тво та реконструкцію
систем централізова-
ного питного водопо-
стачання із застосуван-
ням новітніх техноло-
гій та обладнання
6.1.1. Частка сільського на-
селення, яке має доступ до
безпечної питної води, %
• За регіонами
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 5013
2020 – 70
2025 – 95
2030 – 100
Блок 3. Комфортне життя
3. 3. Питома вага квартир (одно-
квартирних будинків), обладна-
них централізованою каналіза-
цією та водовідведенням у сіль-
ській місцевості
6.1.3. Частка міського на-
селення, яке має доступ до
безпечної питної води, %
• За регіонами
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 9013
2020 – 95
2025 – 100
2030 – 100
6.1.5. Частка сільського на-
селення, яке має доступ до
централізованого водопо-
стачання, %
• За регіонами
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 17,2
2020 – 20,0
2025 – 30,0
2030 – 50,0
6.1.6. Частка міського на-
селення, яке має доступ до
централізованого водопо-
стачання, %
• За регіонами
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 89,8
2020 – 90,0
2025 – 95,0
2030 – 100,0
Ціль 8. Гідна праця та економічне зростання
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
8.1. Забезпечити стійке
зростання ВВП на ос-
нові модернізації ви-
робництва, розвитку
інновацій, підвищення
експортного потенці-
алу
8.1.1. Індекс фізичного об-
сягу ВВП (середньоріч-
ний), %
2015 – 90,2
2020 – 104,0
2025 – 106,0
2030 – 107,0 Блок 4. Добробут
4.4. Валовий регіональний про-
дукт (на одну особу) 8.1.2. Частка валового на-
громадження основного
капіталу у ВВП, %
2015 – 13,5
2020 – 23,0
2025 – 28,0
2030 – 22,0
8.2. Підвищувати ефе-
ктивність виробництва
на засадах сталого роз-
витку та розвитку ви-
сокотехнологічних
конкурентних вироб-
ництв
8.2.1. Коефіцієнт віддачі
основних засобів
2015 – 0,23
2020 – 0,26
2025 – 0,35
2030 – 0,45
Блок 4. Добробут
4.4. Валовий регіональний про-
дукт (на одну особу)
8.2.2. Темп зростання про-
дуктивності праці, %
За видами економічної діяль-
ності
2015 – 99,1
2020 – 104,0
2025 – 103,6
2030 – 105,8
8.2.3. Матеріалоємність
ВВП
2015 – 0,88
2020 – 0,87
2025 – 0,82
2030 – 0,77
8.3. Підвищити рівень
зайнятості населення
8.3.1. Рівень зайнятості на-
селення віком 20–64 роки,
%
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 64,4
2020 – 66,0
2025 – 68,0
2030 – 70,0
Блок 5. Гідна праця
5.1. Рівень зайнятості населення
(частка зайнятих серед насе-
лення 18-65 років), %
8.4. Скоротити частку
молоді, яка не працює,
не навчається і не на-
буває професійних на-
вичок
8.4.1. Частка молоді, яка не
працює, не навчається і не
набуває професійних нави-
чок, у загальній чисельно-
сті осіб віком 15–24 роки, %
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 17,7
2020 – 17,0
2025 – 16,5
2030 – 15,5
Блок 5. Гідна праця
5.1. Рівень зайнятості населення
(частка зайнятих серед насе-
лення 18-65 років), %
О. В. Шинкарюк
177
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
Закінчення таблиці
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
8.5. Сприяти забезпе-
ченню надійних та без-
печних умов праці для
всіх працюючих, зок-
рема шляхом застосо-
вування інноваційних
технологій у сфері
охорони праці та про-
мислової безпеки
8.5.1. Кількість потерпілих
від нещасних випадків на
виробництві, які призвели
до втрати працездатності
на 1 робочий день чи бі-
льше, % до рівня 2015 року
За регіонами
2015 – 100
(5851 особа)
2020 – 75
2025 – 60
2030 – 55
Блок 5. Гідна праця
5.4. Частка працівників які пра-
цюють в умовах, що не відпові-
дають санітарно-гігієнічним
нормам
8.5.2. Кількість загиблих
від нещасних випадків на
виробництві, % до рівня
2015 року
За регіонами
2015 – 100 (831 особа)
2020 – 70
2025 – 50
2030 – 45
8.5.3. Частка працівників,
зайнятих на роботах зі шкі-
дливими умовами праці, у
загальнообліковій кілько-
сті штатних працівників, %
За регіонами
2015 – 26
2020 – 22
2025 – 17
2030 – 12
8.6. Створити інститу-
ційні та фінансові мо-
жливості для самореа-
лізації потенціалу еко-
номічно активної час-
тини населення та роз-
витку креативної еко-
номіки
8.6.1. Кількість зайнятих
працівників у суб’єктів се-
реднього та малого підпри-
ємництва, млн осіб
За регіонами
2015 – 6,5
2020 – 8,3
2025 – 9,5
2030 – 10,5
Блок 5. Гідна праця
5. 1. Рівень зайнятості населення
(частка зайнятих серед насе-
лення 18-65 років), %
Ціль 11. Сталий розвиток міста і громад
Завдання Індикатор Дезагрегування Цільові значення Індикатори ІРЛР
11.1. Забезпечити до-
ступність житла
11.1.1. Коефіцієнт плато-
спроможності позичаль-
ника, РТІ
2015 – 45
2020 – 40
2025 – 35
2030 – 30
Блок 3. Комфортне життя
3.1. Забезпеченість житлом у мі-
ських поселеннях (загальна
площа на 1 особу), кв. м
11.2. Забезпечити роз-
виток поселень і тери-
торій виключно на за-
садах комплексного
планування та управ-
ління за участю гро-
мадськості
11.2.1. Частка регіонів, що
затвердили і впроваджу-
ють регіональні стратегії
розвитку та плани заходів з
їх реалізації, розроблені за
участю громадськості, %
• За типом суб’єкта плану-
вання (області / м. Київ)
2015 – 80
2020 – 100
2025 – 100
2030 – 100
Блок 5. Гідна праця
5.1. Рівень зайнятості населення
(частка зайнятих серед насе-
лення 18-65 років), %
11.6. Забезпечити роз-
робку і реалізацію стра-
тегій місцевого розви-
тку, спрямованих на
економічне зростання,
створення робочих
місць, розвиток тури-
зму, рекреації, місце-
вої культури і вироб-
ництво місцевої про-
дукції
11.6.1. Кількість робочих
місць у сфері туризму (се-
редньооблікова кількість
штатних працівників коле-
ктивних засобів розміщу-
вання та суб’єктів туристи-
чної діяльності України) ,
тис. одиниць
• За регіонами
• За типом місцевості прожи-
вання (міська / сільська)
2015 – 88
2020 – 100
2025 – 120
2030 – 150
Блок 3. Комфортне життя
3.1. Забезпеченість житлом у мі-
ських поселеннях (загальна
площа на 1 особу), кв. м
Складено за джерелом [25, с. 128-141].
Необхідно розширити перелік показників-інди-
каторів ІРЛР Методики 2012 відповідно до потреб
оцінки виконання національних завдань ЦСР:
Ціль 1 – 2/3; Ціль 2 – 2/5; Ціль 3 – 3/3; Ціль 4 – 4/6;
Ціль 5 – 5/11; Ціль 6 – 5/13; Ціль 8 – 2/4; Ціль 11 –
3/10. Тобто, інституалізації підлягає така система
моніторингу складових та рейтингових оцінок в ці-
лому та за складовими ІРЛР регіонів, яка забезпе-
чить реалізацію національних завдань ЦСР на пері-
оди до 2027 та до 2030 рр.
Досягнення узгодженості і збалансованості Ре-
гіональних стратегій з Державною стратегією регіо-
нального розвитку України з використанням осмис-
лених елементів бюджетного федералізму на основі
забезпечення гармонійних пропорцій стане першим
результатом удосконалення діючої в нашій суверен-
ній, незалежній і унітарній державі моделі ринкової
економіки в напрямку підвищення її соціальності і,
як наслідок, укріплення державності.
Література
1. Конституція України. Відомості Верховної
Ради України. 1996. № 30. Ст. 141. 2. Про схвалення
«Концепції реформування місцевого самоврядування
та територіальної організації влади в Україні»: Розпо-
рядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня
2014 року №333-р. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/333-2014-%D1%80. 3. Про затвердження По-
рядку розроблення регіональних стратегій розвитку і
планів заходів з їх реалізації, а також проведення моні-
торингу та оцінки результативності реалізації зазначе-
них регіональних стратегій і планів заходів: Постанова
Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №932.
URL:http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/932-2015-%D0
%BF. 4. Про затвердження Державної стратегії регіо-
нального розвитку на період до 2020 року: Постанова
Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року
№ 385. URL: https: //zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-
2014-%D0%BF/. 5. Деякі питання реалізації у 2015-
2017 роках Державної стратегії регіонального розви-
тку на період до 2020 року: Постанова Кабінету Мініс-
трів України від 7 жовтня 2015 р. №821. URL: https: //
О. В. Шинкарюк
178
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
zakon.rada.gov.ua/laws/show/821-2015. 6. Проект Дер-
жавної стратегії регіонального розвитку на період
до 2027 року / Мінрегіон України. Київ, 2019. С. 80.
7. Корнійчук О.О., Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В.
Формування механізму державного регулювання стій-
кого людського розвитку Хмельницької області (від
ідеї до експерименту: Ч. 1 – Стан і проблеми держав-
ного регулювання). Економіка та держава. 2017. № 3.
С. 4–15. 8. Корнійчук О.О., Столяров В.Ф., Шинка-
рюк О.В. Формування механізму державного регулю-
вання стійкого людського розвитку Хмельницької об-
ласті (від ідеї до експерименту: Ч. 2 — перспективи
державного регулювання по-новому). Економіка та
держава. 2017. № 4. С. 4–15. 9. Про затвердження
Порядку розроблення Державної стратегії регіональ-
ного розвитку України і плану заходів з її реалізації, а
також проведення моніторингу та оцінки результатив-
ності реалізації зазначених Стратегії і плану заходів:
Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листо-
пада 2015 р. №931. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/931-2015-%D0%BF. 10. Столяров В.Ф., Шинка-
рюк О.В. Провідні складові механізму державного уп-
равління «Життя по-новому» (в умовах децентралізації
влади). Вісник економічної науки України. 2014. № 2
(26). С. 131–140. 11. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В.
Науково-освітянське забезпечення механізму держав-
ного управління «Життя по-новому» (в умовах децен-
тралізації влади). Вісник економічної науки України.
2014. № 3(27). С. 113-126. 12. Шинкарюк О. В. Стано-
влення передумов впровадження державного регулю-
вання регіонального людського розвитку в Україні (від
цілей людського розвитку до завдань сталого роз-
витку). Економіка та держава. 2016. № 8. С. 70–78.
13. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В. Соціально адек-
ватний менеджмент регіонального людського розви-
тку в Українському Донбасі та на Поділлі (виклики, на-
міри та реалії виміру 2003-2013; 2017-2027): частина 1
Метрологія людського розвитку та проблеми менедж-
менту в регіоні. Економічний вісник Донбасу. 2019.
№ 2 (56). С. 229-256. 14. Столяров В.Ф., Шинкарюк
О.В. Соціально адекватний менеджмент регіонального
людського розвитку в Українському Донбасі та на По-
діллі (виклики, наміри та реалії виміру 2003-2013;
2017-2027): частина 2 Парадигма людяності, гармонії
та місії регіону. Економічний вісник Донбасу. 2019.
№ 3 (57). С. 241-281. 15. Науково-практичний комен-
тар до Бюджетного Кодексу України / кол.авт.; заг. ред.
Ф.О. Ярошенка; від. вик. наук. ред. В.Ф.Столярова. –
2-е вид., доп. та перероб. Київ: Державна навчально-
наукова установа «Академія фінансового управління»,
Український державний університет фінансів та між-
народної торгівлі, 2011. 560 с. 16. Політика інтеграції
українського суспільства в контексті викликів та за-
гроз подій на Донбасі (національна доповідь) / [Ліба-
нова Е.М., Горбулін В.П., Пирожков С.І. та ін.]; за ред.
Е.М. Лібанової. Київ: НАН України, 2015. 363 с.
17. Романюк С.А. Розвиток регіонів у відкритій еко-
номіці: теорія, політика, практика: монографія. Київ:
НАДУ, 2013. 408 с. 18. Столярова В.В., Овчаренко
Т.В., Калашнікова Л.М. Становлення бюджетного
федералізму в Україні та особливості сучасного Дон-
басу. Економічний вісник Донбасу. 2019. № 3 (57).
С. 89-102. 19. Про Стратегію сталогорозвитку «Укра-
їна – 2020»: Указ Президента України від 12 січня 2015
року № 5/2015. URL: https://zakon5. rada.gov.ua/laws/
show/ 5/2015. 20. Стахов А., Слученкова А., Щерба-
ков И. Код да Винчи и ряды Фибоначчи. СПб:Питер,
2007. 320 с. 21. Основні напрями бюджетної політики
на 2018-2020 роки. Міністерство фінансів України.
Київ, 2017. 33 с. 22. Соціологічна енциклопедія / ук-
ладач В. Г. Городяненко. Київ: Академвидав, 2008.
456 с. (Серія "Енциклопедія ерудита"). 23. Цілі роз-
витку тисячоліття «Україна – 2010». Національна до-
повідь. Київ: Міністерство економіки України, 2010.
108 с. 24. Столяров В.Ф., Шинкарюк О.В., Столя-
рова В.В. Організаційно-методичне забезпечення уз-
годженого стратегічного управління соціально-еконо-
мічним розвитком регіонів та держави в трансформа-
ційних умовах. Стратегічні пріоритети соціально-
економічного розвитку України: кол. моногр. / за ред.
СтоляроваВ.Ф., Фролової Г.І. Київ: Талком, 2020.
471 с. 25. Цілі сталого розвитку «Україна – 2030: Наці-
ональна доповідь. Київ: Міністерство економіки Укра-
їни, 2017. 174 с.
References
1. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine].
(1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, Art. 141
[in Ukrainian].
2. Pro skhvalennia «Kontseptsii reformuvannia
mistsevoho samovriaduvannia ta terytorialnoi orhanizatsii
vlady v Ukraini»: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 1 kvitnia 2014 roku №333-r [On Approving
the Concept of Reforming Local Self-Government and
Territorial Organization of Government in Ukraine : Order
of the Cabinet of Ministers of Ukraine of April 1, 2014 No.
333-p]. Retrieved from URL:https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/333-2014-%D1%80 [in Ukrainian].
3. Pro zatverdzhennia Poriadku rozroblennia rehio-
nalnykh stratehii rozvytku i planiv zakhodiv z yikh
realizatsii, a takozh provedennia monitorynhu ta otsinky
rezultatyvnosti realizatsii zaznachenykh rehionalnykh
stratehii i planiv zakhodiv: Postanova Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 11 lystopada 2015 roku № 932 [On approving
the Procedure for development of regional development
strategies and action plans for their implementation, as well
as monitoring and evaluation of the effectiveness of the im-
plementation of the mentioned regional strategies and ac-
tion plans: Cabinet of Ministers of Ukraine of November
11, 2015 № 932]. Retrieved from https: //zakon. rada.
gov.ua/laws/show/932-2015-%D0%BF [in Ukrainian].
4. Pro zatverdzhennia Derzhavnoi stratehii rehional-
noho rozvytku na period do 2020 roku: Postanova
Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 6 serpnia 2014 roku № 385
[On Approving the State Regional Development Strategy
for the Period to 2020: Resolution of the Cabinet of Minis-
ters of Ukraine of August 6, 2014 No. 385]. Retrieved from
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0
%BF/ [in Ukrainian].
5. Deiaki pytannia realizatsii u 2015-2017 rokakh
Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku na period do
2020 roku: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 7
zhovtnia 2015 roku № 821 [Some Issues of Implementa-
tion of the 2015-2017 State Strategy for Regional Devel-
opment for the Period up to 2020: Resolution of the Cabi-
net of Ministers of Ukraine of October 7, 2015 No. 821].
Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/821-
2015 [in Ukrainian].
О. В. Шинкарюк
179
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
6. Proekt Derzhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku
na period do 2027 roku “Rozvytok ta yednist, oriientovani
na liudynu” [The draft National Strategy for Regional De-
velopment for the period up to 2027 “Development and
unity focused on the human being”]. Kyiv, Ministry of De-
velopment of Territories and Communities [in Ukrainian].
7. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V.
(2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliu-
vannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti
(vid idei do eksperymentu: Ch. 1 – stan i problemy
derzhavnoho rehuliuvannia) [Formation of the mechanism
of state regulation of sustainable human development of
Khmelnitsky region (from idea to experiment: Part 1 - state
and problems of state regulation)]. Ekonomika ta derzha-
va – Economy and the state, 3, рр. 4-15 [in Ukrainian].
8. Korniichuk O.O., Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V.
(2017). Formuvannia mekhanizmu derzhavnoho rehuliu-
vannia stiikoho liudskoho rozvytku Khmelnytskoi oblasti
(vid idei do eksperymentu: Ch. 2 – perspektyvy der-
zhavnoho rehuliuvannia po-novomu) [Formation of the
mechanism of state regulation of sustainable human deve-
lopment of Khmelnitsky region (from idea to experiment:
Part 2 – prospects of state regulation in a new way)].
Ekonomika ta derzhava – Economy and the state, 4, рр. 4-
15 [in Ukrainian].
9. Pro zatverdzhennia Poriadku rozroblennia Der-
zhavnoi stratehii rehionalnoho rozvytku Ukrainy i planu
zakhodiv z yii realizatsii, a takozh provedennia moni-
torynhu ta otsinky rezultatyvnosti realizatsii zaznachenykh
Stratehii i planu zakhodiv : Postanova Kabinetu Ministriv
Ukrainy vid 11 lystopada 2015 r. №931 [On Approval of
the Procedure for Development of the State Strategy for
Regional Development of Ukraine and the Plan of
Measures for Its Implementation, as well as for Monitoring
and Evaluation of the Effectiveness of the Implementation
of the aforementioned Strategies and Plan of Measures:
Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of
November 11, 2015 No. 931]. Retrieved from https:
//zakon.rada.gov.ua/laws/show/931-2015-%D0%BF [in
Ukrainian].
10. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2014). Providni
skladovi mekhanizmu derzhavnoho upravlinnia «zhyttiam
po-novomu» (v umovakh detsentralizatsii vlady) [Main
constituents of state administration mechanism of «new
life» (in the conditions of decentralization of the power)].
Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy – Bulletin of Econo-
mic Science of Ukraine, 2 (26), рр. 131-140 [in Ukrainian].
11. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2014). Nauko-
vo-osvitiansku zabezpechennia mekhanizmu derzhavnoho
upravlinnia «zhyttiam po-novomu» (v umovakh
detsentralizatsii vlady) [Scientific and educational mainte-
nance of the mechanism of public administration «new
life» (in the conditions of decentralization)]. Visnyk
ekonomichnoi nauky Ukrainy – Bulletin of Economic
Science of Ukraine, 3 (27), рр. 113-126 [in Ukrainian].
12. Shynkariuk O.V. (2016). Stanovlennia pered-
umov vprovadzhennia derzhavnoho rehuliuvannia rehio-
nalnoho liudskoho rozvytku v Ukraini (vid tsilei liudskoho
rozvytku do zavdan staloho rozvytku) [Formation of pre-
requisites for implementation of state regulation of re-
gional human development in Ukraine (from human devel-
opment goals to sustainable development tasks)].
Ekonomika i Derzhava – Economy and the State, 8, рр. 70-
78 [in Ukrainian].
13. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2019). Sotsi-
alno adekvatnyi menedzhment rehionalnoho liudskoho
rozvytku v Ukrainskomu Donbasi ta na Podilli (vyklyky,
namiry ta realii vymiru 2003-2013; 2017-2027). Chastyna
1: Metrolohiia liudskoho rozvytku ta problemy menedzh-
mentu v rehioni [Socially adequate management of re-
gional human development in the Ukrainian Donbass and
Podillia (challenges, intentions and realities of the 2003-
2013 dimension; 2017-2027). Part 1: Metrology of Human
Development and Management Problems in the Region].
Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald of the
Donbas, 2 (56), рр. 229-256. doi: 10.12958/1817-3772-
2019-2(56)-229-256 [in Ukrainian].
14. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V. (2019). Sotsial-
no adekvatnyi menedzhment rehionalnoho liudskoho
rozvytku v Ukrainskomu Donbasi ta na Podilli (vyklyky,
namiry ta realii vymiru 2003-2013; 2017-2027). Chastyna
2: Paradyhma liudianosti, harmonii ta misii rehionu [So-
cially adequate management of regional human develop-
ment in the Ukrainian Donbass and Podillia (challenges,
intentions and realities of the 2003-2013 dimension; 2017-
2027). Part 2: Paradigm of humanity, harmony and mission
of the region]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic
Herald of the Donbas, 3 (57), рр. 241-281. doi:
10.12958/1817-3772-2019-3(57)-241-281 [in Ukrainian]
15. Naukovo-praktychnyi komentar do Biudzhetnoho
Kodeksu Ukrainy [Scientific and Practical Commentary to
the Budget Code of Ukraine]. (2011). (2nd ed., rev.). Kyiv,
State Educational and Scientific Institution "Academy of
Financial Management", Ukrainian State University of
Finance and International Trade [in Ukrainian].
16. Libanova E.M., Horbulin V.P., Pyrozhkov S.I. et
al. (2015). Polityka intehratsii ukrainskoho suspilstva v
konteksti vyklykiv ta zahroz podii na Donbasi: natsionalna
dopovid [The policy of integration of Ukrainian society in
the context of challenges and threats of events in the
Donbass]. Kyiv, NAS of Ukraine [in Ukrainian].
17. Romaniuk S.A. (2013). Rozvytok rehioniv u
vidkrytii ekonomitsi: teoriia, polityka, praktyka [Develop-
ment of regions in an open economy]. Kyiv, NADU [in
Ukrainian].
18. Stoliarova V.V., Ovcharenko T.V., Kalashnikova
L.M. (2019). Stanovlennia biudzhetnoho federalizmu v
Ukraini ta osoblyvosti suchasnoho Donbasu [Formation of
budget federalism in Ukraine and features of modern Don-
bass]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic Herald
of the Donbas, 3 (57), рр. 89-102. doi: 10.12958/1817-
3772-2019-3(57)-89-102 [in Ukrainian].
19. Pro Stratehiiu staloho rozvytku «Ukraina –
2020»: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 12 sichnia 2015 roku
№ 5/2015 [On the Sustainable Development Strategy
"Ukraine 2020": Presidential Decree No. 5/2015 of 12 Jan-
uary 2015]. Retrieved from https://zakon5.rada.gov.ua/
laws/show/5/2015 [in Ukrainian].
20. Stakhov A., Sluchenkova A., Shcherbakov I.
(2007). Kod da Vinchi i ryady Fibonachchi [Da Vinci Code
and Fibonacci Series]. St. Petersburg, Piter [in Russian].
21. Osnovni napriamy biudzhetnoi polityky na 2018-
2020 roky [The main directions of the budgetary policy for
2018-2020]. Kyiv, Ministry of Finance of Ukraine [in
Ukrainian].
22. Sotsiolohichna entsyklopediia [Sociological En-
cyclopedia]. (2008). (Compiled by V.G. Gorodyanenko).
Kyiv,Akademvydav [in Ukrainian].
О. В. Шинкарюк
180
Економічний вісник Донбасу № 1(59), 2020
23. Tsili rozvytku tysiacholittia «Ukraina – 2010».
Natsionalna dopovid [Millennium Development Goals
Ukraine 2010. National report]. (2010). Kyiv, Ministry of
Economy of Ukraine [in Ukrainian].
24. Stoliarov V.F., Shynkariuk O.V., Stoliarova V.V.
(2020). Orhanizatsiino-metodychne zabezpechennia uz-
ghodzhenoho stratehichnoho upravlinnia sotsialno-ekono-
michnym rozvytkom rehioniv ta derzhavy v transfor-
matsiinykh umovakh [Organizational and methodological
support of coordinated strategic management of socio-eco-
nomic development of regions and the state in transforma-
tional conditions.]. Stratehichni priorytety sotsialno-
ekonomichnoho rozvytku Ukrainy / Strategic priorities of
socio-economic development of Ukraine. Kyiv, Talkom [in
Ukrainian].
25. Tsili rozvytku tysiacholittia «Ukraina – 2030».
Natsionalna dopovid [Millennium Development Goals
Ukraine 2030. National report]. (2017). Kyiv, Ministry of
Economy of Ukraine [in Ukrainian].
Шинкарюк О. В. Науково-методичні засади
державного регулювання стійкого людиноцент-
ристського розвитку регіонів
У статті в контексті аналізу проєкту Державної
стратегії регіонального розвитку України на період до
2027 року розкриті вихідні положення науково-мето-
дичного та інформаційно-статистичного забезпечення
державного регулювання людського розвитку в регіо-
нах.
Здійснена оцінка такого забезпечення розробки
Регіональних стратегій розвитку адміністративних об-
ластей на період до 2020 року та Планів заходів з їх ре-
алізації на 2015-2017 рр. та на 2018-2021 рр. згідно
нормативних вимог. Розглянуто процеси і процедури
впровадження людиноцентристського підходу в дер-
жавному регулюванні регіонального соціально-еконо-
мічного розвитку з використанням гармонійних про-
порцій «Золотого перетину».
Визначено властивості й ознаки державності рі-
шень щодо земельних і первинних природних ресур-
сів, як базових частин національної скарбниці.
Обґрунтовано рекомендації щодо формування ос-
таточного варіанту Державної стратегії регіонального
розвитку України на період до 2027 року на основі уз-
годженості національних завдань Цілей Сталого Роз-
витку на період до 2030 року та індикаторів Індексу ре-
гіонального людського розвитку.
Ключові слова: державне регулювання, людський
розвиток, регіон, гармонійні пропорції, органи влади,
земельні ресурси, приватна власність.
Shinkaryuk A. Scientific and Methodological
Foundations of State Regulation of Sustainable Cevero-
Centric Development of Regions
In the context of the analysis of the draft State Stra-
tegy for Regional Development of Ukraine for the period
until 2027, the article describes the initial provisions of the
scientific, methodological and information-statistical sup-
port of state regulation of human development in the re-
gions.
An assessment was made of such support for the de-
velopment of Regional strategies for the development of
administrative areas for the period up to 2020 and Action
Plans for their implementation for 2015-2017 and for 2018-
2021. according to regulatory requirements. The processes
and procedures for introducing a human-centric approach
to state regulation of regional socio-economic develop-
ment using harmonic proportions of the Golden Section are
considered.
The properties and signs of statehood of decisions on
land and primary natural resources, as the basic parts of
national treachery, are determined.
Recommendations on the formation of the final ver-
sion of the State Strategy for Regional Development of
Ukraine for the period up to 2027 based on the coordination
of the national goals of the Sustainable Development Goals
for the period up to 2030 and indicators of the Regional
Human Development Index are substantiated.
Keywords: state regulation, development of society,
region, harmonious proportions, government, land re-
sources, private property.
Шинкарюк А. В. Научно-методические основы
государственного регулирования устойчивого че-
ловекоцентрического развития регионов
В статье в контексте анализа проекта Государ-
ственной стратегии регионального развития Украины
на период до2027 года раскрыты исходные положения
научно-методического и информационно-статистиче-
ского обеспечения государственного регулирования
человеческого развития в регионах.
Осуществлена оценка такого обеспечения разра-
ботки Региональных стратегий развития администра-
тивных областей на период до 2020 года и Планов ме-
роприятий по их реализации на 2015-2017 гг. и на
2018-2021 гг. согласно нормативным требованиям.
Рассмотрены процессы и процедуры внедрения чело-
векоцентрического подхода в государственном регу-
лировании регионального социально-экономического
развития с использованием гармонических пропорций
«Золотого сечения».
Определены свойства и признаки государствен-
ности решений по земельным и первичным природным
ресурсам, как базовых частей национального богат-
ства.
Обоснованы рекомендации по формированию
окончательного варианта Государственной стратегии
регионального развития Украины на период до 2027
года на основе согласованности национальных задач
Целей Устойчивого Развития на период до 2030 года и
индикаторов Индекса регионального человеческого
развития.
Ключевые слова: государственное регулирование,
развитие общества, регион, гармоничные пропорции,
органы власти, земельные ресурсы, частная собствен-
ность.
Стаття надійшла до редакції 10.02.2020
Прийнято до друку 20.02.2020
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170214 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1817-3772 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T14:57:44Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шинкарюк, О.В. 2020-07-07T17:39:23Z 2020-07-07T17:39:23Z 2020 Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів / О.В. Шинкарюк // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 1 (59). — С. 164-180. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1817-3772 doi: 10.12958/1817-3772-2020-1(59)-164-180 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170214 338.24:332.1 стратегії регіонального розвитку України на період до 2027 року розкриті вихідні положення науково-методичного та інформаційно-статистичного забезпечення державного регулювання людського розвитку в регіонах. Здійснена оцінка такого забезпечення розробки Регіональних стратегій розвитку адміністративних областей на період до 2020 року та Планів заходів з їх реалізації на 2015-2017 рр. та на 2018-2021 рр. згідно нормативних вимог. Розглянуто процеси і процедури впровадження людиноцентристського підходу в державному регулюванні регіонального соціально-економічного розвитку з використанням гармонійних пропорцій «Золотого перетину». Визначено властивості й ознаки державності рішень щодо земельних і первинних природних ресурсів, як базових частин національної скарбниці. Обґрунтовано рекомендації щодо формування остаточного варіанту Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2027 року на основі узгодженості національних завдань Цілей Сталого Розвитку на період до 2030 року та індикаторів Індексу регіонального людського розвитку. В статье в контексте анализа проекта Государственной стратегии регионального развития Украины на период до2027 года раскрыты исходные положения научно-методического и информационно-статистического обеспечения государственного регулирования человеческого развития в регионах. Осуществлена оценка такого обеспечения разработки Региональных стратегий развития административных областей на период до 2020 года и Планов мероприятий по их реализации на 2015-2017 гг. и на 2018-2021 гг. согласно нормативным требованиям. Рассмотрены процессы и процедуры внедрения человекоцентрического подхода в государственном регулировании регионального социально-экономического развития с использованием гармонических пропорций «Золотого сечения». Определены свойства и признаки государственности решений по земельным и первичным природным ресурсам, как базовых частей национального богатства. Обоснованы рекомендации по формированию окончательного варианта Государственной стратегии регионального развития Украины на период до 2027 года на основе согласованности национальных задач Целей Устойчивого Развития на период до 2030 года и индикаторов Индекса регионального человеческого развития. In the context of the analysis of the draft State Strategy for Regional Development of Ukraine for the period until 2027, the article describes the initial provisions of the scientific, methodological and information-statistical support of state regulation of human development in the regions. An assessment was made of such support for the development of Regional strategies for the development of administrative areas for the period up to 2020 and Action Plans for their implementation for 2015-2017 and for 2018-2021. according to regulatory requirements. The processes and procedures for introducing a human-centric approach to state regulation of regional socio-economic development using harmonic proportions of the Golden Section are considered. The properties and signs of statehood of decisions on land and primary natural resources, as the basic parts of national treachery, are determined. Recommendations on the formation of the final version of the State Strategy for Regional Development of Ukraine for the period up to 2027 based on the coordination of the national goals of the Sustainable Development Goals for the period up to 2030 and indicators of the Regional Human Development Index are substantiated. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Дискусійний клуб Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів Научно-методические основы государственного регулирования устойчивого человекоцентрического развития регионов Scientific and Methodological Foundations of State Regulation of Sustainable CeveroCentric Development of Regions Article published earlier |
| spellingShingle | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів Шинкарюк, О.В. Дискусійний клуб |
| title | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів |
| title_alt | Научно-методические основы государственного регулирования устойчивого человекоцентрического развития регионов Scientific and Methodological Foundations of State Regulation of Sustainable CeveroCentric Development of Regions |
| title_full | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів |
| title_fullStr | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів |
| title_full_unstemmed | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів |
| title_short | Науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів |
| title_sort | науково-методичні засади державного регулювання стійкого людиноцентристського розвитку регіонів |
| topic | Дискусійний клуб |
| topic_facet | Дискусійний клуб |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170214 |
| work_keys_str_mv | AT šinkarûkov naukovometodičnízasadideržavnogoregulûvannâstíikogolûdinocentristsʹkogorozvitkuregíonív AT šinkarûkov naučnometodičeskieosnovygosudarstvennogoregulirovaniâustoičivogočelovekocentričeskogorazvitiâregionov AT šinkarûkov scientificandmethodologicalfoundationsofstateregulationofsustainableceverocentricdevelopmentofregions |