Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях
Досліджено концепцію інноваційної екосистеми для опису відкритих динамічних мережевих (неієрархічних) середовищ, що складаються з організацій, людей та інститутів, які взаємодіють при створенні, використанні та поширенні інновацій.Розглянуто витоки походження поняття «інноваційна екосистема», здійсн...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Економіка промисловості |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170465 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях / І.Ю. Підоричева // Економіка промисловості. — 2020. — № 2 (90). — С. 54–92. — Бібліогр.: 93 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860064610882682880 |
|---|---|
| author | Підоричева, І.Ю. |
| author_facet | Підоричева, І.Ю. |
| citation_txt | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях / І.Ю. Підоричева // Економіка промисловості. — 2020. — № 2 (90). — С. 54–92. — Бібліогр.: 93 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економіка промисловості |
| description | Досліджено концепцію інноваційної екосистеми для опису відкритих динамічних мережевих (неієрархічних) середовищ, що складаються з організацій, людей та інститутів, які взаємодіють при створенні, використанні та поширенні інновацій.Розглянуто витоки походження поняття «інноваційна екосистема», здійснено широкий огляд літератури з проблематики екосистем. Виконано аналіз бази Scopus за період 1996-2019 рр., який засвідчив, що частота згадування словосполучення «інноваційна екосистема» підвищилася за останні десять років у десятки разів і наразі зростає в геометричній прогресії. У 2019 р. словосполучення «інноваційна екосистема» зустрічалося в наукових журналах у 119 разів частіше, ніж у 2009 р. Причому інтерес до цієї тематики з часом не згасає, а лише підвищується - у 2015-2019 рр. частота згадування цього словосполучення збільшилася в 3,35 раза, що вказує на актуальність досліджуваної проблематики.Встановлено, що, незважаючи на широке застосування терміна «інноваційна екосистема» в академічному, політичному та бізнесовому середовищах, серед фахівців немає консенсусу з приводу того, що насправді являє собою інноваційна екосистема. Дана стаття є спробою здійснити внесок у триваючі дискусії. Для цього проаналізовано різні погляди науковців і фахівців-практиків на феномен інноваційних екосистем, які систематизовано і згруповано в чотири підходи: екосистеми, організовані навколо фокусної (центральної) фірми; екосистеми як «структури», побудовані навколо фокусної ціннісної пропозиції (фокусної інновації); екосистеми як певні середовища (простори), що формуються на різних рівнях - від локального до глобального; екосистеми як платформи, навколо яких організовується діяльність різних зацікавлених сторін. Визначено основні риси й особливості кожного з підходів, що дозволило забезпечити теоретичну організацію наявних знань.Обґрунтовано відмінності між екосистемами і системами інновацій, визначено переваги екосистемного підходу порівняно з традиційним системним поглядом на продукування інновацій. Виокремлено властивості, притаманні інноваційним екосистемам і сучасним інноваційним процесам.З урахуванням мети Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року щодо розбудови національної інноваційної екосистеми зроблено акцент на необхідності становлення в Україні інноваційних екосистем на рівні регіонів (в окремих областях або в декількох з них - у межах економічних районів) як органічних складових національної інноваційної екосистеми в умовах швидких, масштабних і постійних змін глобального середовища. Запропоновано визначення інноваційної екосистеми регіону (економічного району). Із використанням системного і структурно- функціонального підходів регіональну інноваційну екосистему представлено й описано як багатовимірну модель у складі: мети (призначення) екосистеми, акторів (організацій), середовища їх діяльності та системи взаємозв’язків між акторами всередині екосистеми і з зовнішнім середовищем Розроблено концептуальну модель регіональної інноваційної екосистеми України з позиції теорії систем.Основні положення та висновки, одержані за результатами дослідження, можуть бути враховані при реалізації інноваційної політики щодо формування інноваційних екосистем на різних рівнях, у тому числі на рівні регіонів й економічних районів як найбільш придатному для здійснення інновацій.
Исследована концепция инновационной экосистемы для описания открытых динамических сетевых (неиерархических) сред, состоящих из организаций, людей и институтов, взаимодействующих при создании, использовании и распространении инноваций.Рассмотрены истоки происхождения понятия «инновационная экосистема», проведен широкий обзор литературы по проблематике экосистем. Анализ базы Scopus за период 1996-2019 гг. показал, что частота упоминания словосочетания «инновационная экосистема» повысилась за последние десять лет в десятки раз и сейчас растет в геометрической прогрессии. В 2019 г. словосочетание «инновационная экосистема» встречалось в научных журналах в 119 раз чаще, чем в 2009 г. Причем интерес к этой тематике со временем не угасает, а только повышается - в 2015-2019 гг. частота упоминания этого словосочетания увеличилась в 3,35 раза, что свидетельствует об актуальности исследуемой проблематики.Установлено, что, несмотря на широкое применение термина «инновационная экосистема» в академической, политической и деловой среде, среди специалистов нет консенсуса по поводу того, что на самом деле представляет собой инновационная экосистема. Данная работа является попыткой внести свой вклад в продолжающиеся дискуссии. Для этого проанализированы различные взгляды ученых и специалистов- практиков на феномен инновационных экосистем, которые систематизированы и сгруппированы в четыре подхода: экосистемы, организованные вокруг фокусной (центральной) фирмы; экосистемы как «структуры», построенные вокруг фокусного ценностного предложения (фокусной инновации); экосистемы как определенные среды(пространства), формирующиеся на разных уровнях - от локального до глобального; экосистемы как платформы, вокруг которых организуется деятельность заинтересованных сторон. Определены основные черты и особенности каждого из подходов, что позволило обеспечить теоретическую организацию имеющихся знаний. Обоснованы различия между экосистемами и системами инноваций, определены преимущества экосистемного подхода по сравнению с традиционным системным взглядом на продуцирование инноваций. Выделены свойства, присущие инновационным экосистемам и современным инновационным процессам.С учетом цели Стратегии развития сферы инновационной деятельности на период до 2030 года по развитию национальной инновационной экосистемы сделан акцент на необходимости становления в Украине инновационных экосистем на уровне регионов (в отдельных областях или в нескольких из них - в пределах экономических районов) как органических составляющих национальной инновационной экосистемы в условиях быстрых, масштабных и постоянных изменений глобальной среды. Предложено определение инновационной экосистемы региона (экономического района). С использованием системного и структурно-функционального подходов региональная инновационная экосистема представлена и описана как многомерная модель в составе: цели (назначения) экосистемы, актеров (организаций), среды их деятельности и системы взаимосвязей между актерами внутри экосистемы и с внешней средой. Разработана концептуальная модель региональной инновационной экосистемы Украины с позиции теории систем.Основные положения и выводы, полученные в результате исследования, могут быть учтены при реализации инновационной политики по формированию инновационных экосистем на разных уровнях, в том числе на уровне регионов и экономических районов как наиболее подходящем для осуществления инноваций.
The paper explores the concept of an innovative ecosystem to describe the open dynamic network (non-hierarchical) environments consisting of organizations, people and institutions that are interacting in creating, using and diffusion of innovations.The origins of the «innovation ecosystem» concept have been explored, the extensive review of the literature on ecosystem issues have been carried out. Analysis of the Scopus database for 1996-2019 showed that the frequency of mentioning the phrase «innovation ecosystem» has increased over the past decade in dozens of times and is growing exponentially. In 2019, the phrase «innovative ecosystem» found in scientific journals 119 times more likely to 2009. Moreover, the interest to this topic has not faded over time, but it is increasing - in 2015-2019the frequency of mentioning of this phrase has augmented by 3.35 times, demonstrating the relevance of the research issues.The literature review has shown that, despite the wide application of the term “innovation ecosystem” in the academic, political and business environments, there is no consensus among experts about what is really an innovation ecosystem. To that end, various views of scholars and practitioners on the phenomenon of innovation ecosystems have been analyzed, which have been systematized and grouped into four approaches: ecosystems organized around a focal (central) company; ecosystems as “structures” built around a focal value proposition (focal innovation); ecosystems as defined environments (spaces) that are forming at different levels - from local to global; ecosystems as platforms, around which the activities of stakeholders are organized. The key characteristics and features of these approaches have been defined, which allowed to ensure the theoretical organization of existing knowledge.The differences between ecosystems and systems of innovation have been substantiated, the advantages of the ecosystem approach have been defined compared to the traditional systematic view of innovation creation. The properties of innovation ecosystems and modern innovation processes have been highlighted.Given the purpose the Strategy of Innovative Development of Economy of Ukraine till 2030 to develop the national innovation ecosystem, the paper accentuates on the need to establish innovative ecosystems at the regional level (in regions or in a few of them within the economic regions) as organic components of the national innovation ecosystem, bearing in mind the rapid, large-scale and constant changes in the global environment, in which they are forming. The definition of the innovation ecosystem of a region (economic region) has been proposed. By adhering to the systemic and structural-functional approaches, the regional innovation ecosystem has been presented and described as a multidimensional model consisting of the ecosystem goal, actors (organizations), their environment and the system of relationships between actors within the ecosystem and the external environment. The conceptual model of the regional innovation ecosystem of Ukraine from the perspective of systems theory has been developed.Basic provisions of the paper and its conclusions could be considered, when implementing innovation policy to form innovation ecosystems at different levels, including at the regional level (economic regions) of Ukraine as the most suitable for innovation.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:06:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
54 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
УДК 330:338.2:574 doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2020.02.054
Ірина Юріївна Підоричева,
канд. екон. наук
Інститут економіки промисловості НАН України
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03057, Україна
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
ІННОВАЦІЙНА ЕКОСИСТЕМА
В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ1
Досліджено концепцію інноваційної екосистеми для опису відкритих динамічних ме-
режевих (неієрархічних) середовищ, що складаються з організацій, людей та інститутів, які
взаємодіють при створенні, використанні та поширенні інновацій.
Розглянуто витоки походження поняття «інноваційна екосистема», здійснено широ-
кий огляд літератури з проблематики екосистем. Виконано аналіз бази Scopus за період
1996-2019 рр., який засвідчив, що частота згадування словосполучення «інноваційна еко-
система» підвищилася за останні десять років у десятки разів і наразі зростає в геометрич-
ній прогресії. У 2019 р. словосполучення «інноваційна екосистема» зустрічалося в науко-
вих журналах у 119 разів частіше, ніж у 2009 р. Причому інтерес до цієї тематики з часом
не згасає, а лише підвищується – у 2015-2019 рр. частота згадування цього словосполучен-
ня збільшилася в 3,35 раза, що вказує на актуальність досліджуваної проблематики.
Встановлено, що, незважаючи на широке застосування терміна «інноваційна екосис-
тема» в академічному, політичному та бізнесовому середовищах, серед фахівців немає кон-
сенсусу з приводу того, що насправді являє собою інноваційна екосистема. Дана стаття є
спробою здійснити внесок у триваючі дискусії. Для цього проаналізовано різні погляди на-
уковців і фахівців-практиків на феномен інноваційних екосистем, які систематизовано і
згруповано в чотири підходи: екосистеми, організовані навколо фокусної (центральної) фі-
рми; екосистеми як «структури», побудовані навколо фокусної ціннісної пропозиції (фо-
кусної інновації); екосистеми як певні середовища (простори), що формуються на різних
рівнях – від локального до глобального; екосистеми як платформи, навколо яких організо-
вується діяльність різних зацікавлених сторін. Визначено основні риси й особливості кож-
ного з підходів, що дозволило забезпечити теоретичну організацію наявних знань.
Обґрунтовано відмінності між екосистемами і системами інновацій, визначено пере-
ваги екосистемного підходу порівняно з традиційним системним поглядом на продукуван-
ня інновацій. Виокремлено властивості, притаманні інноваційним екосистемам і сучасним
інноваційним процесам.
З урахуванням мети Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до
2030 року щодо розбудови національної інноваційної екосистеми зроблено акцент на необ-
хідності становлення в Україні інноваційних екосистем на рівні регіонів (в окремих облас-
тях або в декількох з них – у межах економічних районів) як органічних складових націо-
нальної інноваційної екосистеми в умовах швидких, масштабних і постійних змін глобаль-
ного середовища. Запропоновано визначення інноваційної екосистеми регіону (економіч-
ного району). Із використанням системного і структурно-функціонального підходів регіо-
нальну інноваційну екосистему представлено й описано як багатовимірну модель у складі:
1 Стаття підготовлена в рамках виконання науково-технічного проєкту «Концепція інституційного
забезпечення формування інноваційної екосистеми в економічних районах (на прикладі Придніпровсько-
го економічного району)» (номери держреєстрації: 0120U100941, 0120U100989).
© І. Ю. Підоричева, 2020
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 55
2020, № 2 (90)
мети (призначення) екосистеми, акторів (організацій), середовища їх діяльності та системи
взаємозв’язків між акторами всередині екосистеми і з зовнішнім середовищем Розроблено
концептуальну модель регіональної інноваційної екосистеми України з позиції теорії сис-
тем.
Основні положення та висновки, одержані за результатами дослідження, можуть бути
враховані при реалізації інноваційної політики щодо формування інноваційних екосистем
на різних рівнях, у тому числі на рівні регіонів й економічних районів як найбільш придат-
ному для здійснення інновацій.
Ключові слова: екосистема, інноваційна екосистема, екосистемний підхід, інновації,
регіон, економічний район, інноваційна політика.
JEL: О30, О33, О38, R10
В умовах інтеграції України до нау-
ково-освітнього та інноваційного простору
Європейського Союзу пріоритетного зна-
чення набуває впровадження в національ-
них умовах рамкової концепції ЄС з фор-
мування та реалізації державної інновацій-
ної політики. Відома під назвою «трикут-
ника знань», вона передбачає застосування
інтегрованого підходу до політики у сфері
науки, освіти та інновацій. Останнім часом
її акценти змістилися з підтримки наукоє-
мних проєктів із незначною кількістю уча-
сників убік підвищення конкурентоспро-
можності інноваційної екосистеми Європи,
що має забезпечити їй світове лідерство у
сфері інновацій (European Commission,
2014; European Commission, 2017; World
Economic Forum, 2019a).
В Україні у липні 2019 р. затвердже-
но Стратегію розвитку сфери інноваційної
діяльності на період до 2030 року, метою
якої є розбудова національної інноваційної
екосистеми для перетворення креативних
ідей на інноваційні продукти (послуги) та
виведення їх на ринок. Власне, цей доку-
мент нічим не відрізняється він інших по-
дібних національних стратегій та їх проєк-
тів – ані конкретних механізмів фінансу-
вання, ані відповідальних органів та осіб за
її реалізацію. Не кажучи вже про запропо-
новані напрями розв’язання існуючих про-
блем та державні пріоритети, серед яких не
знайшлося місця промисловості. Однак
критикувати вже запізно, на часі зробити
його якомога корисним для країни, наскі-
льки це можливо. У зв’язку з цим важливо
забезпечити умови становлення інновацій-
них екосистем на рівні регіонів (в окремих
областях або в декількох із них – у межах
економічних районів) як органічних скла-
дових національної інноваційної екосисте-
ми з урахуванням швидких, масштабних і
постійних змін глобального середовища,
при яких вони розбудовуються. В основу
цього твердження покладено два процеси,
які в сучасних умовах відбуваються одно-
часно:
глобалізація світової економіки, що
набула наразі оновлених рис та, за оцінка-
ми експертів Всесвітнього економічного
форуму, перейшла до нової фази розвитку
– Глобалізації 4.0 (World Economic Forum,
2019с) – фази, яка не обмежується рухом
товарів, послуг і капіталу, а охоплює нема-
теріальні потоки даних у вигляді інформа-
ції, пошукових запитів, транзакцій, пові-
домлень та відео. Так, приблизно 50% між-
народної торгівлі послугами вже є оцифро-
ваними, близько 12% світової торгівлі то-
варами здійснюється за допомогою міжна-
родної електронної комерції, транскордон-
ні дзвінки через Skype становлять 46% від
загальної кількості традиційних міжнарод-
них дзвінків (McKinsey Global Institute,
2016, с. 23). Цифрові технології і потоки
даних стають «сполучною тканиною» сві-
тової економіки (McKinsey Global Institute,
2019, c. 13);
регіоналізація (локалізація) іннова-
ційної діяльності. Регіональний рівень віді-
грає важливу роль у стимулюванні розвитку
національних економік і вважається най-
більш придатним для здійснення інновацій.
У регіонах і містах зосереджено процес
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
56 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
створення нових знань та існує відповідна
інфраструктура їх подальшого поширення і
застосування. Передача знань у практику є
більш ефективною на регіональному рівні
завдяки безпосередньому спілкуванню між
суб’єктами інноваційної діяльності, на від-
міну від застосування довгих каналів
зв’язку на макрорівні. Так, у дослідженні
ОЕСР зазначено, що найбільш інтенсивна
взаємодія між учасниками, задіяними в ін-
новаційних процесах, відбувається в радіу-
сі близько 200 км (OECD, 2013, с. 15).
У зв’язку з вищезазначеним поглиб-
лення теоретичних засад становлення інно-
ваційних екосистем є актуальним завдан-
ням і сприятиме реалізації обґрунтованих
заходів щодо розбудови інноваційної еко-
системи України на національному та регі-
ональному рівнях.
Витоки походження поняття
«інноваційна екосистема»
Екосистема, як поняття, бере свій по-
чаток із вивчення природних екологічних
систем. Англійський ботанік А. Тенслі
вперше використав термін «екосистема» у
роботі «Вживання та зловживання рослин-
ними термінами та поняттями» (Tansley,
1935). На його думку, екосистема є більш
фундаментальною концепцією порівняно з
термінами «складний організм» і «спільно-
та організмів» (які набули широкого вжи-
вання в той час), оскільки являє собою ці-
лісну систему, включаючи не лише комп-
лекс організмів, але й увесь комплекс фі-
зичних чинників, що формують середови-
ще існування цих організмів (Tansley, 1935,
с. 299).
В інтерв’ю The Straddler економіст
Техаського університету в Остіні
Дж. К. Гелбрейт1 заявив, що ми рухаємося
вбік «розуміння того, що принципи, які
становлять основу біологічних систем, – це
такі саме принципи, які покладені в основу
всіх живих систем» (The Straddler, 2010).
Згідно із сучасним трактуванням біо-
логічна екосистема є сукупністю організ-
мів, що взаємодіють один з одним і з на-
1
Син Дж. Гелбрейта.
вколишнім середовищем неживої матерії
та енергії в межах певної території (Miller,
Spoolman, 2009, с. 7-8). Екосистема харак-
теризується станом рівноваги, коли існує
відносно стабільний набір умов для під-
тримки обміну популяціями або поживни-
ми речовинами на бажаному рівні. Стан
рівноваги у природних екологічних систе-
мах описується моделюванням динаміки
зміни енергії, яка є простим способом пе-
редачі енергії у відносинах «хижак-
жертва» (калорії спалюються хижаком,
який споживає свою здобич), рослини вми-
рають і розпадаються, тим самим їх енергія
переноситься у ґрунт, де її знову забирають
інші рослини. Оскільки динаміка зміни
енергії є складною функцією, екосистему
важливо розглядати як єдине ціле (на цьо-
му також наголошував А. Тенслі), а не як
окремі її частини, оскільки кожна частина
екосистеми має функціональний вплив на
іншу (Jackson, 2011, с. 1).
Біологічні екосистеми в економіці
Одним із перших аналогію біологіч-
них екосистем в економіці використав
М. Ротшильд у своїй книзі «Біономіка:
економіка як екосистема» (Rothschild,
1990). Він прирівнює економіку до біологі-
чних екосистем у тому розумінні, що обид-
ві являють собою систему, в якій відбува-
ється взаємодія між учасниками. Якщо у
природі кожен живий організм визначаєть-
ся генами та відносинами з хижаками і
здобиччю, то в економіці компанії зале-
жать від своїх клієнтів, постачальників,
конкурентів та інших економічних акторів,
а їх успіх обумовлений інноваціями.
Повсюдне використання терміна
«екосистема» в суспільних і гуманітарних
науках набуло поширення лише після ви-
ходу статті Дж. Мура «Хижаки і жертва:
нова екологія конкуренції», у якій він ви-
сунув концепцію бізнесової екосистеми
(business ecosystems) як зовнішнього сере-
довища фірми (Moore, 1993). Посилаючись
на дослідження біологів, які зауважували,
що природні екосистеми іноді руйнуються,
коли умови навколишнього середовища
змінюються занадто радикально, а на їх
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 57
2020, № 2 (90)
місці утворюються нові екосистеми з рані-
ше маргінальними рослинами і тваринами
в центрі, Дж. Мур проводить аналогію цієї
ситуації з бізнесом. Він зазначає, що фір-
ми, стикаючись з проблемами інновацій,
переживають аналогічні глибокі наслідки, і
для їх недопущення фірми необхідно роз-
глядати не як учасників галузі, а як частину
більш широкої «бізнесової екосистеми». У
такій екосистемі організації, установи та
окремі особи об’єднуються навколо фокус-
ної фірми, працюючи спільно і на конку-
рентній основі для створення спільної вар-
тості й задоволення потреб клієнтів фірми.
Екосистема будь-якої компанії (окрім неї
самої та її власників) включає споживачів,
постачальників, посередників, державні
установи та інших зацікавлених сторін, які
розвиваються через боротьбу, співробітни-
цтво і взаємозалежність, тобто коеволюці-
онують (поєднують еволюцію та конкурен-
цію) (Moore, 1997).
В іншій роботі Дж. Мур описує біз-
несові екосистеми як «усвідомлене співто-
вариство економічних суб’єктів, чия інди-
відуальна ділова діяльність певною мірою
поділяє долю всієї спільноти», а також як
мережу взаємозалежних ніш, які зайняті
організаціями. Ці ніші в сучасному глоба-
лізованому світі більш-менш відкриті для
залучення інших учасників. Але для того,
щоб компанії спільно розвивали свої про-
дукти і послуги, вони мають знайти засоби
узгодження індивідуальних цілей, щоб ін-
вестиції в дослідження і розробки давали
їм взаємну підтримку, а капітальні вкла-
дення й операційні процеси були синерге-
тичними. Найбільш важливим у бізнесових
екосистемах, на думку Дж. Мура, є тісні
відносини з клієнтами/споживачами, у то-
му сенсі, що компанії повинні створювати
саме те, чого прагне споживач і за що він
готовий заплатити. Вирішення цих про-
блем Дж. Мур називає «розподіленою тво-
рчістю» (distributed creativity), з якою не
впорається традиційна фірма в умовах рин-
кових відносин, оскільки ринок без сто-
ронньої допомоги не може забезпечити
міжорганізаційну координацію, достатню
для узгодження цілей, планів і дорожніх
карт гравців (Moore, 2005, с. 33-34).
Згодом метафора екосистеми почала
широко застосовуватися в таких наукових
журналах, як Strategic Management Journal
(Teece, 2007; Pierce, 2009; Adner, Kapoor,
2010), Harvard Business Review (Adner,
2006), Research Policy (Clarysse, Wright,
Bruneel, 2014; Autio, Kenney, Mustar, Siegel,
Wright, 2014), Technovation (Fan, Garnsey,
2014; Best, 2015) в різних контекстах,
пов’язаних зі стратегічним менеджментом,
інноваційною політикою, розвитком еко-
номічних систем, промисловості, підпри-
ємництва, у тому числі стартапів. Набули
поширення концепції промислової екосис-
теми (industrial ecosystem) (Frosch, Gal-
lopoulos, 1989; Korhonen, 2001; Soldak,
2019), цифрової екосистеми (digital ecosys-
tem) (Nachira, Dini, Nicolai, 2007), підпри-
ємницької екосистеми (entrepreneurial
ecosystem) (Roundy, Bradshaw, Brockman,
2018), інноваційної екосистеми (innovation
ecosystem) (Adner, 2006) та ін.
Останнім часом інтерес до концепції
екосистеми як нового способу відображен-
ня конкурентного середовища значно під-
вищився. Пошук за ключовими словами
«екосистема», «бізнесова екосистема»,
«промислова екосистема» та «цифрова
екосистема» в базі Scopus за 1996-2019 рр.
показує, що частота їх згадування збільши-
лася за останні десять років в рази, а сло-
восполучень «підприємницька екосистема»
та «інноваційна екосистема» – в десятки
разів і наразі зростає в геометричній про-
гресії (табл. 1, рис. 1, 2). Поняттям «еко-
система» в різних контекстах усе частіше
оперують міжнародні організації (Євро-
пейський ЄС (European Commission, 2017),
ОЕСР (OECD, 2019), Конференція ООН з
торгівлі та розвитку (UNCTAD, 2019), Все-
світній економічний форум (World Eco-
nomic Forum, 2019а; World Economic
Forum, 2019b), міжнародні консалтингові
та аудиторські компанії (Deloitte, Pricewa-
terhouseCoopers, McKinsey & Company)
(Deloitte Insights, 2016; Pricewaterhouse-
Coopers, 2018; McKinsey & Company, 2018;
McKinsey & Company, 2019).
Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
Таблиця 1 – Кількість робіт (розділів книг, енциклопедій, наукових і оглядових статей,
тез конференцій та ін.) за відповідними ключовими словами у базі Scopus
за 1996-2019 рр., од.1
Роки
Екосис-
тема
Бізнесова
екосисте-
ма
Промисло-
ва екосис-
тема
Цифрова
екосис-
тема
Підприєм-
ницька
екосистема
Інновацій-
на екосис-
тема
1996-2001 27194 14 74 1 0 0
2002-2007 38491 41 137 3 0 6
2008-2013 81158 147 147 104 14 88
2014-2019 158605 680 392 375 225 679
Сумарна кількість 305448 882 750 483 239 773
Частота згадування
2019 до 2009, разів 3,1 8,2 5,9 9,3 94,0 119,0
1
Складено за результатами пошуку в базі Scopus у січні 2020 р.
Рисунок 1 – Кількість робіт за ключовим
словом «інноваційна екосис-
тема» в базі Scopus за
1996-2019 рр., од.
Рисунок 2 – Кількість робіт за ключовим
словом «підприємницька
екосистема» в базі Scopus за
1996-2019 рр., од.
Побудовано за результатами пошуку в базі Scopus у
січні 2020 р.
Побудовано за результатами пошуку в базі Scopus у
січні 2020 р.
Проте деякі вчені все ще ставлять під
сумнів виправданість вживання терміна
«екосистема» в економічному контексті, у
тому числі по відношенню до інновацій.
Зокрема, автори статті (Oh, Phillips, Park,
Lee, 2016) називають її «помилковою ана-
логією» (flawed analogy), стверджуючи, що
хоча література, присвячена інноваційним
екосистемам, здійснює позитивний внесок
у розуміння інноваційної діяльності, вико-
ристання префіксу «еко» не додає цінності
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості
58
науковому дискурсу і може лише спричи-
нити плутанину серед дослідників. Вони
наголошують та тому, що екологічні ана-
логії є скоріше метафоричними, ніж стро-
гими по своїй суті (Oh, Phillips, Park, Lee,
2016, с. 2). П. Рітала та А. Альмпанопулу
погоджуються, що концепція інноваційної
екосистеми використовується неоднознач-
но як в академічних колах, так і в політиці
та бізнесі, але додають, що префікс «еко»
може служити корисним доповненням при
6 4 2 9 9
29
35 40
71
73
90
167
238
0
50
100
150
200
250
2
0
0
7
2
0
0
8
2
0
0
9
2
0
1
0
2
0
1
1
2
0
1
2
2
0
1
3
2
0
1
4
2
0
1
5
2
0
1
6
2
0
1
7
2
0
1
8
2
0
1
9
1 1 3 4 5 6
18
22
29
56
94
0
10
20
30
40
50
60
70
80
90
100
2
0
0
9
2
0
1
0
2
0
1
1
2
0
1
2
2
0
1
3
2
0
1
4
2
0
1
5
2
0
1
6
2
0
1
7
2
0
1
8
2
0
1
9
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 59
2020, № 2 (90)
розробці заходів щодо управління іннова-
ціями, а отже, потребує більшої концепту-
альної та емпіричної вимогливості (Ritala,
Almpanopoulou, 2017, с. 39-41).
Деякі науковці негласно підтримують
вживання традиційного терміна «іннова-
ційна система» (Kravchenko, 2019), ігно-
руючи новомодне захоплення інновацій-
ними екосистемами, що є справою акаде-
мічного смаку і має право на існування,
якщо концепція інноваційної системи вра-
ховує сучасні реалії. Інші застосовують
термін «інноваційна екосистема», не ви-
значаючи його суті або розглядаючи еко-
систему як систему нового покоління, під-
креслюючи її зростаючу складність в епоху
нелінійних інновацій.
Огляд літератури свідчить, що, не-
зважаючи на широке вживання терміна
«інноваційна екосистема» в академічному,
політичному та бізнесовому середовищі,
серед фахівців немає консенсусу з приводу
того, що насправді являє собою інновацій-
на екосистема.
Мета статті полягає в тому, щоб
проаналізувати різні погляди та визначити
основні підходи до розуміння інноваційних
екосистем і пов’язаних із ними концепцій
та понять, що дозволить забезпечити тео-
ретичну організацію наявних знань; вста-
новити відмінності між екосистемами і
системами інновацій, обґрунтувати перева-
ги екосистемного підходу порівняно з тра-
диційним системним поглядом на проду-
кування інновацій; запропонувати визна-
чення інноваційної екосистеми регіону
(економічного району) та її схематичну
модель з позиції теорії систем.
Підходи до розуміння інноваційних
екосистем
З моменту впровадження екологічної
метафори в літературу стосовно інновацій
накопичено велику кількість концепцій і
визначень інноваційної екосистеми, що
значно ускладнює розуміння суті цієї конс-
трукції. Якщо очистити її від контекстів, то
екосистему можна визначити як групу ор-
ганізацій та людей, які разом здійснюють
інновації.
Фахівці Інституту перспективних
технологічних досліджень (Institute for Pro-
spective Technological Studies) Європейсь-
кої комісії 1 наголошують на тому, що саме
симбіотичні відносини між цими організа-
ціями (взаємовигідні корисні зв’язки між
організмами – авт.) та їх реакція один на
одного приводять до інновацій. Іноді ці
відносини є гармонійними, що дає безпро-
грашні результати; в інших випадках вони
суперечать один одному, тоді одні вигра-
ють, а інші програють. Але системний ре-
зультат цих відносин лежить встановить
основу інноваційного процесу (Fransman,
2014, с. 7).
У результаті аналізу літератури ви-
значено чотири підходи до розуміння інно-
ваційних екосистем:
1) екосистеми, організовані навколо
фокусної (центральної) фірми;
2) екосистеми як «структури», побу-
довані навколо фокусної ціннісної пропо-
зиції (фокусної інновації);
3) екосистеми як певні середовища,
що виникають на різних рівнях – від лока-
льного до глобального;
4) екосистеми як платформи, навколо
яких організовується діяльність зацікавле-
них сторін.
Представники першого підходу опи-
сують інноваційні екосистеми через приз-
му концепції Дж. Мура як економічні спі-
льноти взаємодіючих організацій та фізич-
них осіб, що виробляють цінні для спожи-
вачів/клієнтів продукти та послуги, які самі
виступають членами екосистеми (Moore,
1996, с. 26). Діяльність усіх учасників бу-
дується навколо центральної (фокусної)
фірми (на кшталт Intel, IBM, Apple,
Microsoft, Google, Dell), що підтримується
спільнотою, оскільки дозволяє формулю-
1
Інститут перспективних технологічних
досліджень (Institute for Prospective Technological
Studies) (Севілья, Іспанія) є одним із семи інсти-
тутів Об’єднаного дослідницького центру Гене-
рального директорату Європейської комісії.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
60 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
вати спільне бачення щодо досягнення ці-
лей, розподілення ролей, узгодження внес-
ків кожного учасника.
Прихильники цього підходу вислов-
люють такі аргументи на його користь:
класичні парадигми маркетингу і стратегіч-
ного планування, які обмежуються діяль-
ністю окремої фірми, себе вичерпали, су-
часні маркетинг і стратегія мають бути
спрямовані на формування конкурентної
екосистеми (Singer, 2006), яка цілком може
замінити галузь при здійсненні аналізу
(Teece, 2014, с. 1). М. Янсіті та Р. Левієн у
статті «Стратегія як екологія» стверджу-
ють, що автономні стратегії вже не спра-
цьовують, успішність фірми залежить від
«колективного здоров’я» організацій, які
впливають на створення і доставку продук-
ту. І далі додають: «розуміння того, як це
робити, потебує розуміння екосистеми і
ролі вашої організації в ній» (Iansiti,
Levien, 2004).
Е. Аутіо і Л. Томас визначають інно-
ваційну екосистему як «мережу взаємо-
пов’язаних організацій, організованих на-
вколо ключової фірми або платформи, що
включає як виробників, так і споживачів,
спрямовану на розвиток нових цінностей за
допомогою інновацій» (Autio, Thomas,
2014, с. 205). Важливо відзначити, що, не-
зважаючи на те що екосистеми роз-
глядаються як мережі, ототожнювати ці
поняття не варто. Концепція екосистеми є
більш широкою, вона охоплює як безпосе-
редніх учасників виробництва, так й інших
зацікавлених сторін, у першу чергу клієн-
тів і постачальників, а також виробників
комплементарних продуктів, конкурентів,
освітні та наукові установи, фінансові
структури, регулівні та судові органи, ор-
гани стандартизації тощо. Тобто поєднує
висхідну (сторону виробництва) і низхідну
(сторону споживання) діяльність, фокусу-
ється не лише на створенні, але і на спожи-
ванні інноваційних продуктів (Teece, 2007,
с. 1325; Autio, Thomas, 2014, с. 206; Iansiti,
Levien, 2004; Thomas, Autio, 2012). До кін-
цевих споживачів М. Франсман відносить
фізичних осіб і домашні господарства,
компанії інших секторів і державні органи.
Мережеву конструкцію і структуру екосис-
теми можна описати на прикладі сфери ін-
формаційно-комунікаційних технологій:
перший рівень представлений компаніями-
постачальниками інформаційно-комуніка-
ційного обладнання (такі як Huawei, Sam-
sung, Microsoft, Cisco); другий – операто-
рами мереж (Vodafone, T-mobile, Orange та
ін.), які створюють телекомунікаційні ме-
режі та надають мережеві сервіси; на тре-
тьому рівні діють компанії, що розробля-
ють цифровий контент і програмне забез-
печення (Apple, Google, Skype, YouTube та
ін.); четвертий рівень представлений кін-
цевими споживачами (Fransman, 2014, с. 5,
11-12).
Разом із тим для розуміння іннова-
ційних процесів на рівні компанії сектора-
льного зрізу аналізу недостатньо, оскільки
різні компанії приймають різні стратегічні
рішення, які з часом приводять до форму-
вання різних інноваційних екосистем. На
рис. 3 наведено загальну схему інновацій-
ної екосистеми компанії, яка може служити
канвою для цільових досліджень (case
study).
На схемі в центрі показано функції
повсякденної діяльності компанії, які тією
чи іншою мірою впливають на її іннова-
ційну діяльність (виділені червоним кольо-
ром). Стратегія компанії є провідною фун-
кцією, на якій базуються інші функції. Усі
функції взаємопов’язані, хоча яким чином
вони мають бути скоординовані для нала-
годження інноваційного процесу − органі-
заційне та управлінське завдання керівниц-
тва в кожному окремому випадку. Ці фун-
кції визначають учасників інноваційного
процесу всередині компанії та складають її
внутрішню інноваційну екосистему.
Однак компанії не працюють у ваку-
умі, мережа їх взаємодій не обмежена кор-
донами регіонів чи країн, оскільки генера-
ція, поширення і використання знань та
інновацій набувають транснаціонального,
навіть глобального характеру.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 61
2020, № 2 (90)
Країни
Регіони
Компанії
Люди
Глобальні
інформація
та знання
Регіональні організації
та об’єднання
(ЄС, СНД)
Міжнародні фінансово-
кредитні організації
(МВФ, ЕБРР)
Міжнародні економічні
об'єднання (СОТ)
Загальнополітичні
організації (ООН)
Економічні
Соціальні
Культурні
Політичні
Науково-освітні
Фінансові
Екологічні
Інноваційні
Глобальні
людські
ресурси
Глобальні
інвестиції
Глобальні
матеріальні
ресурси
ГЛОБАЛЬНА МЕРЕЖА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ
СТРАТЕГІЯ
КОМПАНІЇ
Маркетинг Виробництво
Організація
збуту
продукції
Інновації Реалізація
Дослід-
ження і
розробки
СПОЖИВАЧІ
Інші
партнери
Поста-
чальники
Конкуренти
Наукові
установи,
заклади вищої
освіти
Регіональна влада
Венчурні інвестори,
бізнес-янголи,
банки,
краудфандінг
Державна влада
Місцева влада
Інноваційна
інфраструктура
Внутріш
ня інноваційна екосистема
компанії
ЗАГАЛЬНА ІН
НОВАЦІЙ
НА ЕКОСИСТЕМ
А КОМ
ПАНІЇ
Рисунок 3 – Схема інноваційної екосистеми компанії в системі глобальної мережі
взаємозв’язків як канва для цільових досліджень (case study)
Побудовано за джерелами (Fransman, 2014, с. 14-15; Амоша, Харазішвілі, Ляшенко, 2018, с. 90).
Компанії є частиною глобальної ме-
режі взаємозв’язків. Як відзначає фахівець
Ernst&Young з глобальних альянсів та еко-
систем Г. Сарафін (Sarafin, 2019), у сучас-
ному динамічному конкурентному середо-
вищі, у якому швидкість виходу на ринок і
створення унікальних цінностей для клієн-
тів мають вирішальне значення, компанії
все частіше замислюються про створення
або участь в екосистемах з іншими органі-
заціями та людьми. Це виходить за межі
простих відносин, які одна компанія нала-
годжує з іншою, як у випадку, наприклад,
стратегічних альянсів. По суті, концепція
альянсів є доволі простою: дві компанії із
взаємодоповнюючими продуктами або по-
слугами об’єднуються для створення ди-
ференційованого товару. Поширеним, на-
приклад, є об’єднання фірм, що надають
професійні послуги, і компаній, які розроб-
ляють програмне забезпечення. В екосис-
темі учасників набагато більше. На схемі
вони розподілені на дві групи. До першої
(за вужчим колом) віднесено ті організації
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
62 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
та фізичні особи, з якими компанія налаго-
джує основні зв’язки – це кінцеві спожива-
чі (займають серед інших ключову пози-
цію, оскільки на задоволення їх потреб
спрямована діяльність екосистеми), поста-
чальники сировини, обладнання, професій-
них послуг, навіть конкуренти та інші пар-
тнери (наприклад, торгові посередники,
підрядники). Учасники другої групи мають
опосередкований вплив на інноваційні
процеси в компанії, але також на них впли-
вають, тому вони зображені по ширшому
колу інноваційної екосистеми.
Переваги об’єднання учасників інно-
ваційної екосистеми є вагомими. Вони мо-
жуть поєднувати свої унікальні компетен-
ції в багатьох різних видах діяльності, щоб
створити унікальну пропозицію для клієн-
тів, яку жодна організація не зможе досяг-
ти самостійно. За словами Г. Сарафіна,
компанії, які вирішили діяти самостійно,
усе більше відставатимуть. Конкурентні ж
переваги будуть на боці тих компаній та
організацій, які вирішать об’єднати свої
унікальні бренди, ресурси і знання для роз-
робки нових продуктів, що в подальшому
визначатимуть ринок. Такі продукти ком-
панії не змогли б створити самостійно, і
цінність їх набагато переважатиме цін-
ність, що генерується будь-якою однією
організацією. Тому «майбутнє належатие
тим компаніям, які вплітають екосистемні
відносини в процеси створення вартості»
(Sarafin, 2019).
Представники другого підходу
(Р. Аднер, Д. Фейлер, P. Капур, Дж. Лі) до-
тримуються структурного підходу до по-
будови інноваційних екосистем, визначаю-
чи їх як «структури узгодження багатосто-
роннього набору партнерів, яким необхід-
но взаємодіяти, щоб реалізувати фокусну
ціннісну пропозицію» (Adner, 2017, с. 42);
«механізми співпраці, завдяки яким фірми
об’єднують свої індивідуальні пропозиції в
узгоджене рішення для клієнтів» (Adner,
2006, с. 98). Аналіз літератури (Adner,
2006; Adner, Kapoor, 2010; Kapoor, Lee,
2013; Adner, Feiler, 2016; Adner, Kapoor,
2016; Adner, 2017) дозволив визначити
ключові ідеї, покладені в основу цього під-
ходу, та його основні відмінності від попе-
реднього:
1. Екосистема є згуртованою конфі-
гурацією взаємозв’язків і взаємозалежнос-
тей багатьох партнерів, яка формується не
навколо фокусної компанії (як у першому
підході), а навколо фокусної ціннісної про-
позиції (фокусної інновації) як «обіцяної
вигоди» для партнерів. Звідси випливають
два різних напрями розбудови екосистеми.
Згідно з першим підходом формування
екосистеми починається з діючих осіб, які
згуртовуються навколо фокусної фірми,
потім між ними оформлюються зв’язки, і
можливим результатом співпраці може бу-
ти певна ціннісна пропозиція. У структур-
ному підході все навпаки: спочатку визна-
чається ціннісна пропозиція (інновація),
потім – види діяльності, необхідні для її
створення, і закінчується все суб’єктами,
від участі яких залежить, чи буде фокусна
інновація створена. Іншими словами, у
першому підході акцент робиться на фо-
кусній компанії та учасниках екосистеми, а
у другому – на ціннісній пропозиції, яка
формує межу екосистеми, та діяльності.
2. У структурному підході акценту-
ється увага на розумінні того, як взаємоза-
лежні партнери взаємодіють, щоб створити
та комерціалізувати ціннісну пропозицію
(інновацію), яка могла би принести ко-
ристь кінцевому споживачу. В екосистемі є
координуюча фірма, але вона не контролює
інших учасників (як у першому підході), а
лише координує спільну діяльність. Коор-
динація має важливе значення для іннова-
ційних екосистем: якщо вона буде недо-
статньою, то партнери зазнають невдачі та
ціннісна пропозиція не буде створена.
3. Основу структурного підходу ста-
новлять чотири базових елементи (рис. 4).
Усі разом вони характеризують конфігура-
цію екосистеми, яка оформлюється щоразу
для створення фокусної інновації.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 63
2020, № 2 (90)
Діяльність Актори Позиції Зв�язки
Визначає окремі
дії, які необхідно
здійснити для
створення
ціннісної
пропозиції
Суб�єкти, які ведуть
діяльність. Один актор
може провадити декіль-
ка видів діяльності і,
навпаки, декілька акто-
рів можуть займатися
одним видом діяльності
Визначають місця
«потоків діяльності» між
учасниками екосистеми
та характеризують їх
взаємовідносини у
форматі «хто передає
кому»
Вказують на трансфери
між акторами. Це можуть
бути фінансові ресурси,
інформація, матеріали
тощо. Трансфери не
повинні мати прямого
зв�язку з координуючою
фірмою
Елементи екосистеми як структури
Рисунок 4 – Базові елементи екосистеми згідно із структурним підходом
Побудовано за джерелом (Adner, 2017, с. 43-44).
4. Учасники екосистеми спільно ви-
значають свої позиції та узгоджують пото-
ки дій між собою, що обумовлює конфігу-
рацію екосистеми. Один і той самий набір
учасників, структурований у двох різних
комбінаціях, створює дві різні екосистеми.
Успішною екосистемою є та, у якій усі
учасники задоволені своїми позиціями. У
випадках, коли при створенні цінності
учасники не потребують узгодження спі-
льних дій або, якщо вони вже узгоджені
(наприклад, у випадку двостороннього об-
міну за лініями «споживач-постачальник»,
«виробник-постачальник», де ролі кожного
зрозумілі), немає потреби використовувати
логіку екосистеми.
5. За своєю природою екосистема є
багатосторонньо. Це означає, що в її межах
налагоджуються взаємозв’язки між багать-
ма партнерами, які не можна розкласти на
сукупність простих двосторонніх відносин.
Екосистемний підхід слід застосовувати у
випадку, коли важливо досягти згуртова-
ності всіх партнерів для створення цінності
як спільної мети.
Група інших науковців, яких відне-
сено до представників третього підходу,
(А. Брамвелл, Н. Хепберн, Д. Вулф,
П. Глур, М. Рассел, К. Стілл, Н. Смородин-
ська, Ю. Хухтамакі, Ю. Камілла, Н. Ру-
бенс, Д. Катуков, В. Хван, Г. Хоровіт), до-
тримуються ширшого погляду на іннова-
ційну екосистему (порівняно з прихильни-
ками двох попередніх підходів), розгляда-
ючи її як певне середовище, що виникає та
організовується на різних рівнях – від ло-
кального до глобального. Такі середовища
можуть бути спеціально сплановані та
спроєктовані урядом, що характерно для
країн Азії, а можуть виникати за ініціати-
вою «знизу», здебільшого на локальному
рівні (у межах міста, регіону, району) і під-
тримуватися політикою й інститутами
держави (такі екосистеми більш властиві
США та Західній Європі) (Russell,
Smorodinskaya, 2018; Bramwell, Hepburn,
Wolfe, 2012).
Представники цього підходу визна-
чають інноваційні екосистеми як міжорга-
нізаційні, політичні, економічні, екологічні
й технологічні системи, завдяки яким сере-
довище, що сприяє зростанню бізнесу,
стимулюється та підтримується (Bramwell,
Hepburn, Wolfe, 2012, с. 50); мережевий
простір і нову організаційну цілісність,
розраховану на виробництво інновацій у
XXI ст. (Смородинская, 2015, с. 51); мере-
жі стійких зв’язків між організаціями,
окремими особами та їх рішеннями, що
виникають на підставі їх спільного бачення
щодо бажаних перетворень і забезпечують
економічне середовище для стимулювання
інновацій та зростання (Smorodinskaya,
Russell, Katukov, Still, 2017, с. 5247). Такі
мережі можуть формуватися згідно з різ-
ними об’єднуючими принципами (геогра-
фічний, виробничий, політичний, екологі-
чний) та на різних рівнях (від окремого
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
64 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
проєкту до компанії, на місцевому, регіо-
нальному, національному та глобальному
рівнях) – всюди, де виникають стійкі взає-
мозв’язки і спільне бачення між учасника-
ми (Смородинская, 2015, с. 50-51; Yawson,
2009, с. 4).
Для опису інноваційних екосистем
В. Хван і Г. Хоровітт застосовують мета-
фору тропічного лісу (Rainforest) (Хван,
Хоровитт, 2012) і зазначають, що в природі
тропічний ліс функціонує не просто завдя-
ки присутності в ньому сировини у вигляді
вуглецю, азоту, водню й атомів кисню; він
процвітає завдяки особливому способу
змішування цих елементів. Тропічний ліс
являє собою середовище з особливими ха-
рактеристиками – температурою, пожив-
ними речовинами в ґрунті, повітрям, які
сприяють появі нових видів тварин і рос-
лин, які разом становлять набагато більше,
ніж сума елементів, які їх складають (Хван,
Хоровитт, 2012, с. 32). Модель Тропічного
лісу інновацій, на їх переконання, подібна
до природної екосистеми, сформованої
шляхом взаємодії спільноти організмів із
навколишнім середовищем. Суть цієї мо-
делі полягає в тому, що для появи іннова-
торів і самих інновацій потрібен не просто
набір усіх правильних елементів (інгредіє-
нтів), а умови, що нагадують екосистему
тропічного лісу, де вживаються корисні
рослини і бур’яни, гіганти і карлики, де
існує велика різноманітність зв’язків між
організмами. Але наявність усіх правиль-
них інгредієнтів – людей, які мають ідеї,
талант і капітал, не обов’язково приведе в
результаті до інновацій. Дані елементи
мають бути правильно скомбіновані, щоб
люди могли знайти один одного і взаємоді-
яти. У кожному окремому випадку потрі-
бен свій унікальний рецепт поєднання, щоб
перетворити ці елементи на дещо більше,
ніж проста сума компонентів (рис. 5).
Ідеї та винаходи Гроші
Держава
Талант
Наука
Консалтинг
бізнесу
Доступ до глобальних
ринків і ланцюгів
поставок
Культура,
суспільні
цінності,
верховенство
права
Бізнес-
інфраструктура,
нерухомість
Освіта та
людські ресурси
Промислові та торгові
організації
Тренери та
ментори
Засоби масової
інформації
Рисунок 5 – Схематичне зображення елементів і зв’язків у моделі Тропічного лісу інно-
вацій за В. Хваном і Г. Хоровіттом
Джерело: (Хван, Хоровитт, 2012, с. 38)
Отже, Тропічний ліс інновацій – це
«людська екосистема, де творчість людей,
ділова хватка, наукові відкриття, інвести-
ційний капітал та інші елементи об’єд-
нуються у спеціальному рецепті, який жи-
вить багатообіцяючі ідеї, здатні перетвори-
тися на процвітаючі та стійкі підприємст-
ва». В. Хван і Г. Хоровітт також зауважу-
ють, що створити справжній тропічний ліс,
просто висаджуючи більше дерев, не вда-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 65
2020, № 2 (90)
сться. Замість цього потрібно «забезпечити
правильні умови навколишнього середо-
вища і потім дозволити саджанцям самим
зійти і вирости» (Хван, Хоровитт, 2012,
с. 38) (вставка 1).
Вставка 1
Яскравим прикладом, що підтверджує висновки В. Хвана і Г. Хоровітта, є два міста
США – Сан-Дієго (штат Каліфорнія) і Чикаго (штат Іллінойс), які мали приблизно однако-
вий набір елементів для запуску інновацій та підприємницького успіху: потужні наукові
центри, провідні освітні установи, юридичні та бізнес-структури, інфраструктуру, капітал і
прагнення створити сприятливе до інновацій середовище. Незважаючи на це, Сан-Дієго вда-
лося перетворитися на високопродуктивну екосистему інновацій, а Чикаго – ні. Щорічно в
Сан-Дієго (станом на 2008-2009 рр.) стартувало понад 300 підприємницьких ініціатив, стар-
тап-компанії міста залучали більше венчурного капіталу, ніж по всьому Середньому Заходу
США (який об’єднує 12 штатів). Натомість, у Чикаго можна було побачити незначну цівку
впровадження нових технологій, і лише деякі стартапи виростали у життєздатні компанії
(Хван, Хоровитт, 2012, с. 25-27). Втім Чикаго – це лише один із прикладів численних міст,
регіонів і країн, які намагаються вирішити одну й ту саму проблему – стати Тропічним лісом
інновацій або «наступною» Кремнієвою долиною. Однак безрезультатно.
Американський експерт у галузі ін-
новацій, старший радник із питань іннова-
цій екс-держсекретаря Г. Клінтон А. Росс
пригадує, що у кожній країні, де він був,
звучала одна й та сама фраза: «Хочемо
створити власну Кремнієву долину» (Росс,
2017, с. 211). Існує навіть відома формула
створення «наступної» Кремнієвої долини,
яку визначив М. Андріссен (Andreessen,
2014):
побудуйте великий, красивий, добре
обладнаний технологічний парк;
поєднайте дослідницькі лабораторії
та університетські центри;
створіть стимули для залучення нау-
ковців, фірм і користувачів;
налагодьте взаємозв’язки всередині
індустрії, створивши консорціуми і спеціа-
лізованих постачальників;
захистіть інтелектуальну власність і
забезпечте трансфер технологій;
створіть сприятливе бізнес-середови-
ще і регуляторні норми.
Ці кроки застосовують постійно в
різних країнах, але жодного разу рецепт
успіху Кремнієвої долини повторити не
вдалося. На думку А. Росса, не варто і про-
бувати, оскільки Кремнієва долина офор-
милася як екосистема кілька десятиліть
тому, створивши досконале середовище
для запуску бізнесів, пов’язаних з інтерне-
том. Те, що може спрацювати сьогодні, –
це створення в громадах умов для того,
щоб «гідно конкурувати і досягати успіху в
тих інноваційних сферах, які розвивати-
муться в майбутньому» (Росс, 2017, с. 212).
Мається на увазі зародження і розвиток
таких індустрій, як геноміка, біотехнології,
штучний інтелект і робототехніка, кібер-
безпека, блокчейн, які в найближчому май-
бутньому визначатимуть позиції країн у
світовій економіці (Келли, 2017; Miśkie-
wicz, 2019).
Окрему ключову роль в інноваційних
екосистемах представники третього підхо-
ду відводять колаборації – формату, в яко-
му взаємодіють учасники екосистеми. Фор-
мат колаборативних взаємодій є процесом,
у якому «автономні або напівавтономні
суб’єкти взаємодіють між собою через фо-
рмальні та неформальні переговори, спіль-
но формуючи правила і структури для ре-
гулювання своїх взаємодій та напрямів дія-
льності або вирішують спільні завдання»;
процесом, який включає «спільні норми і
взаємовигідні зв’язки» (Thomson, Perry,
Miller, 2007, с. 3), передбачає безперервний
обмін інформацією та знаннями, узгоджен-
ня рішень і координацію дій учасників ме-
реж як єдиної команди (Смородинская,
2015, с. 15, 49-50). Формат колаборації на-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
66 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
гадує атмосферу лабораторій Кремнієвої
долини (Смородинская, 2015, с. 15), у яких
накопичено досвід інновацій і сформовано
культуру їх підтримки (Росс, 2017, с. 215).
На думку Т. Волфа, колаборація є су-
часним важливим форматом співпраці,
оскільки вона здатна долати конкуренцію
між організаціями заради більшого – досяг-
нення спільної складної мети (Wolff, 2005).
Колаборація уособлює вищу, інтер-
активну, мережеву форму кооперації, яка
відображає зростаючу складність іннова-
ційного процесу. Одним із перших цю тен-
денцію розпізнав П. Глур і висловив своє
бачення моделі створення інновацій, засто-
сувавши поняття колаборативних іннова-
ційних мереж (collaborative innovation net-
works − COINs) – «самоорганізованих,
об’єднаних спільним баченням, спільними
цілями та спільною системою цінностей.
Члени COINs взаємодіють один з одним у
мережевій структурі «малого світу», де
можна швидко зв’язатися з кожним членом
команди» (Gloor, 2006, с. 71).
Р. Рабело, П. Бернус і Д. Ромеро до-
тримуються аналогічного погляду, стверд-
жуючи, що інноваційні екосистеми є кола-
боративними мережами (Collaborative Net-
work), оскільки їм властиві всі суттєві ха-
рактеристики колаборативних мереж, а са-
ме: сформовані автономними, незалежни-
ми та різнорідними акторами, які пово-
дяться, взаємодіють і співпрацюють один з
одним, розподіляючи ролі, в соціотехнічній
мережі, просторовому середовищі, яке роз-
вивається, щоб подолати індивідуальні об-
меження, максимізувати використання ре-
сурсів та розподілити ризики і витрати для
кращого досягнення спільних цілей віднос-
но різних залучених культур і внутрішньої
мережевої динаміки на засадах довіри
(Rabelo, Bernus, Romero, 2015, с. 324).
Разом із тим науковці одностайні в
тому, що ключовим чинником, який забез-
печує успіх інноваційних екосистем, є роз-
маїття талантів, співпраця людей, які на-
лежать до різних культур. Так, В. Хван і
Г. Хоровітт підкреслюють, що найбільші
досягнення мають місце там, де взаємоді-
ють люди, які сильно відрізняються один від
одного (Хван, Хоровитт, 2012, с. 17). Спра-
ва в тому, що культурна неоднорідність
допомагає зруйнувати асоціативні бар’єри,
які обмежують здатність широко мислити,
проявляти креативність, об’єднувати ідеї і
концепції. Ф. Йоханссон, автор книги
«Ефект Медичі»1, пояснює, чому культур-
на неоднорідність руйнує асоціативні
бар’єри: культури різняться правилами і
традиціями, вони наділяють своїх пред-
ставників певним способом мислення і дій.
Одним культурам властива товариськість,
інші культури є більш замкнутими; в одних
культурах заохочується командна робота, в
інших – індивідуальна; одні культури ви-
знають лише світські правила і спосіб жит-
тя, для інших більше значення має духовна
складова. Усі ці норми по-своєму є цінни-
ми і важливими, а застосовані разом допо-
магають людям відкидати розумові «штам-
пи», уникати шаблонів, долати традицій-
ний спосіб мислення та, як наслідок, гене-
рувати креативні ідеї та інновації (Йоханс-
сон, 2008, с. 49-58). Саме тому так важливо
долати соціальні бар’єри, обумовлені гео-
графічною віддаленістю, мовними і куль-
турними відмінностями, браком довіри, яка
природним чином виникає між різними у
мовному, культурному та етнічному сенсах
людьми.
Представники четвертого підходу
(А. Гавєр, М. Кусумано, М. Чекканьолі,
К. Форман, П. Хуан, Д. Дж. Ву, П. Макін-
тайр, А. Шрінівасан, К. Ченнамо, Дж. Сан-
тало та ін.) розглядають специфічний клас
екосистем – платформи (Gawer, Cusumano,
2012; Ceccagnoli, Forman, Huang, Wu, 2012;
McIntyre, Srinivasan, 2017; Cennamo, Santaló,
2013), які можна представити як суто
технологічний концепт, відомий під
назвою цифрових платформ. Також плат-
форми можна розглядати як організаційний
механізм співпраці та об’єднання різних
зацікавлених сторін (виробників продуктів,
науковців, торгових організацій, держав-
них і регіональних органів влади тощо), які
1
Ідея книги полягає в описі ефекту пере-
тину між ідеями, концепціями, дисциплінами і
культурами, який дозволяє здійснювати надзви-
чайні відкриття та інновації.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 67
2020, № 2 (90)
збираються разом для визначення можли-
востей і шляхів вирішення спільних про-
блем і досягнення спільних цілей.
Цифрові платформи в загальному ви-
гляді являють собою віртуальні майданчи-
ки (вебсайти), що дозволяють різним сто-
ронам взаємодіяти в режимі онлайн. Плат-
форма надає віртуальну інфраструктуру та
встановлює правила для учасників. Її го-
ловна мета – допомогти в налагодженні
зв’язків між її користувачами для обміну
товарами (послугами) та їх оплати, тим са-
мим сприяючи створенню цінностей усіма
учасниками. Зазвичай екосистема платфор-
ми набуває форми зіркоподібної або віяло-
вої мережі (рис. 6) з безліччю периферій-
них організацій і людей, з нею пов’язаних.
Рисунок 6 – Екосистема платформи у формі зіркоподібної та віялової мережі (зліва на-
право)
Побудовано автором.
Цифрові платформи поділяють на
операційні та інноваційні. Операційні циф-
рові платформи – двосторонні або багато-
сторонні віртуальні ринки, які працюють у
режимі онлайн і забезпечують здійснення
операцій між різними сторонами. Вони
стали основною бізнес-моделлю для вели-
ких цифрових корпорацій (таких як Ama-
zon, Alibaba, Facebook, eBay), а також для
корпорацій у секторах, де широко викорис-
товуються цифрові технології (Airbnb,
Uber). Про значимість цих платформ свід-
чить той факт, що сім із восьми найбіль-
ших компаній світу за показником ринко-
вої капіталізації використовують платфор-
мні бізнес-моделі. Інноваційні цифрові
платформи – середовище, в якому розроб-
ники кодів і контенту створюють застосун-
ки і програмне забезпечення, наприклад, у
формі операційних систем (таких як An-
droid, Linux) або технологічних стандартів
(наприклад, формат MPEG для відео-
файлів) (ЮНКТАД, 2019, с. 1-2).
До окремої категорії цифрових плат-
форм належать платформи відкритих інно-
вацій як віртуальні майданчики, спрямова-
ні на об’єднання «власників проблем»
(problem owner) – великих підприємств,
малих і середніх фірм, державних установ
із «вирішувачами проблем» (problem
solver) – організаціями, стартапами, нау-
ковцями, інженерами та іншими досвідче-
ними експертами для вирішення складних
проблем у сфері науки, бізнесу, технологій,
штучного інтелекту і великих даних. Такі
платформи працюють за ринковою модел-
лю, а саме: на вебсайті платформи «влас-
ники проблем» формулюють свої проблеми
з деталізацією, достатньою для привертан-
ня уваги відповідних груп експертів, а та-
кож указують бажаний термін знаходження
вирішення та фіксовану фінансову винаго-
роду. Серед запропонованих рішень вони
обирають одне або декілька найбільш пер-
спективних і виплачують заявлену премію.
Окрім спеціалізованих платформ
(NineSigma, Hypios, Innocentive, yet2.com,
Ennomotive), деякі компанії (наприклад,
Procter&Gamble, Cisco) розробляють власні
платформи відкритих інновацій та крауд-
сорсингу для економії часу на пошук вирі-
шення конкретної проблеми або для вирі-
шення завдань, які перебувають поза сфе-
рою їх досліджень (вставка 2).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
68 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
Вставка 2
Як працюють спеціалізовані платформи, можна продемонструвати на прикладі Hypios.
До платформи Hypios звернулася компанія, що працює в галузі харчової промисловості. Їй
необхідно було знайти просте й недороге рішення для закриття пакетів із хлібом як заміну
пластикових смужок із металевим дротом. За допомогою Hypios компанія-problem owner за-
повнила форму, що описувала проблему, бажаний термін і фінансову винагороду потенцій-
ному «вирішувачу». Як правило, розмір компенсації визначається спільно «власником про-
блеми» і Hypios заздалегідь та залежить від складності проблеми, важливості її вирішення
для компанії. Іноді компанії готові заплатити декілька мільйонів доларів. У даному випадку
сума компенсації склала 6 тис. дол., а термін – 3 місяці.
Механізм семантичного аналізу Hypios вивчив поширення проблеми на відповідні
сфери навичок. Із 950 тис. експертів, виявлених в інтернеті, технологія Hypios обрала більше
94 тис. експертів із навичками, необхідними для вирішення даної проблеми. Потім менедже-
ри Hypios зв’язалися з 3126 експертами та проінформували їх про існування проблеми.
Зв’язок із цими людьми здійснювався спочатку електронною поштою, а потім телефоном
для надання детальної інформації та відповідей на всі запитання експертів. Hypios отримала
37 пропозицій та після фільтрації передала компанії-«власнику проблеми» 10 з них, серед
яких обрала одне найкраще рішення. Переможцем став дослідник лабораторії, який отримав
обіцяну компенсацію (Saunière, Leroyer, Boudin, Jean, 2013, с. 23-24).
Діяльність платформ відкритих інно-
вацій має важливе значення для компаній у
тому сенсі, що в умовах жорсткої конку-
ренції на світовому рівні забезпечення
конкурентоспроможності та навіть вижи-
вання підприємств залежить від їх здатнос-
ті пропонувати інноваційні продукти та
послуги, що забезпечують їм конкурентні
переваги. Платформи відкритих інновацій
полегшують вирішення цього завдання,
дозволяючи підприємствам отримати до-
ступ до зовнішніх знань і навичок, забезпе-
чуючи швидке й ефективне впровадження
інновацій. Основною перевагою таких
платформ є надання можливості компанії –
«власнику проблем» знайти відповідне ін-
новаційне вирішення проблеми, для якої у
неї немає внутрішніх ресурсів або навичок,
лише за декілька місяців завдяки доступу
до глобальної мережі експертів.
Як організаційний механізм співпраці
платформи можна поділити на дві катего-
рії: технологічні та інноваційні.
Технологічна платформа являє со-
бою незалежне партнерство між державою,
наукою і бізнесом для модернізації еконо-
міки на основі поліпшення технологічної
бази її секторів. Фактично вона є інструме-
нтом комунікації, поєднання інтересів за-
цікавлених сторін з метою підвищення
конкурентоспроможності галузей, швидко-
го розповсюдження нових технологій, роз-
робки проривних технологій для створення
нових ринків високотехнологічної продук-
ції.
Технологічні платформи були запро-
поновані Європейською комісією для ви-
значення стратегічних тематичних напря-
мів, у рамках яких сформульовано науко-
во-технічні пріоритети ЄС. Перша техно-
логічна платформа – Консультативна рада
з досліджень аеронавтики в Європі
(Advisory Council for Aeronautics Research
in Europe) створена у 2001 р. Наразі техно-
логічні платформи визнаються багатьма
країнами як дієвий інструмент інноваційної
політики.
Концепція інноваційних платформ
була запропонована Радою з технологічних
стратегій (Technology Strategy Board) Ве-
ликобританії (2005 р.) як нова (на той час)
форма взаємодії між державою і бізнесом,
орієнтована на розробку інноваційних рі-
шень найбільш гострих політичних і соці-
альних проблем, зокрема, поліпшення яко-
сті життя та екологічної ситуації, забезпе-
чення сталого розвитку територій і країн,
виробництво безпечних продуктів харчу-
вання тощо (Ernst & Young, 2011, с. 22).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 69
2020, № 2 (90)
Формуючи якісно новий простір для
спільного виробництва інновацій, плат-
формна модель співпраці сприяє інтеграції
інноваційної, дослідницької та освітньої
сфер. Окрім цього, інноваційні платформи
мають такі переваги (Raunio, Nordling, Kau-
tonen, Räsänen, 2018; International Livestock
Research Institute, 2013):
забезпечують визначення вузьких
місць, які перешкоджають інноваціям й
упровадженню рішень, які не під силу
окремим учасникам, наприклад, у сфері
розвитку інфраструктури;
сприяють діалогу та взаєморозумін-
ню між зацікавленими сторонами, надають
їм простір для вирішення протиріч і конф-
ліктів, вироблення спільного бачення щодо
шляхів розв’язання проблеми;
надають рівні можливості для всіх
учасників, наприклад дрібних фермерів і
великих корпорацій, населення та пред-
ставників органів влади, створюють почут-
тя причетності до розв’язання проблем усіх
зацікавлених сторін, що в подальшому
впливає на їх успішну реалізацію;
дозволяють приймати більш обґрун-
товані рішення, а також сприяють іннова-
ційному процесу завдяки залученню широ-
кого кола зацікавлених сторін, їх корисних
знань, ідей та навичок.
У публікаціях, присвячених розвитку
регіонів, інноваційні платформи є складо-
вою моделі регіональної інноваційної полі-
тики, заснованої на ідеї розбудови регіона-
льної переваги. У такій моделі інноваційні
платформи забезпечують різноманіття су-
міжних зв’язків у взаємодоповнюючих сек-
торах та інтеграцію різних баз знань – ана-
літичних (науково обґрунтовані), синтетич-
них (інженерно-орієнтованих) і символіч-
них (художньо-орієнтованих) (Asheim B.,
Boschma R., Cooke, 2011). Деякі науковці
відрізняють платформи від кластерів за
тим, що в перших робиться акцент на орга-
нізації горизонтальних потоків і поєднанні
знань різних сфер діяльності, а також на їх
відкритості (Cooke, de Laurentis, 2010; Kau-
tonen, Pugh, Raunio, 2016). Однак такі від-
мінності є доволі абстрактними й умовни-
ми, а тому протиставляти платформи клас-
терам немає сенсу. Скоріше вони взаємо-
доповнюють, а не взаємовиключають один
одного.
Узагальнюючи особливості підходів
до визначення інноваційної екосистеми,
слід зауважити, що вони не вичерпують
усіх можливих конфігурацій інноваційних
екосистем, особливо враховуючи новизну
даної проблематики. Наприклад, є така
конфігурація екосистеми, дуже схожа на
описану в першому підході (Bessant J. et al,
2014, с. 15-16): цільова фірма шукає та ви-
користовує зовнішні ідеї, продукти і тех-
нології на глобальному ринку, у такий спо-
сіб спрямовуючи свою діяльність на вико-
ристання зовнішніх знань. Але, на відміну
від першого підходу, вона меншою мірою
контролює діяльність безлічі інших органі-
зацій і компаній, що складають екосисте-
му.
Кожна екосистема, чи то на рівні
компанії, регіону, чи в глобальних масшта-
бах, має свої специфічні характеристики,
структуру, призначення, цілі та переваги,
які не можна уніфікувати. Оскільки інно-
ваційні системи обов’язково складаються з
дій і взаємодій між їх учасниками, визна-
чення конфігурації конкретної екосистеми
є питанням практики.
Екосистемний підхід vs системний
підхід до продукування інновацій
При аналізі інноваційних екосистем
виявлено особливості екосистемного під-
ходу та його принципові відмінності від
традиційного системного погляду на ство-
рення інновацій у масштабах національних
і регіональних економік. Вони полягають у
такому.
1. Згідно з традиційним системним
підходом, розробленим економістами у
1980-1990-х роках, інноваційна система
трактується як набір компонентів і при-
чинно-наслідкових зв’язків, що впливають
на генерацію, поширення та використання
інновацій (табл. 2). У рамках даного підхо-
ду ці компоненти і зв’язки розглядаються
як усталена, статична модель, а детально
аналізується динаміка потоків знань лише
всередині системи.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
70 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
Таблиця 2 – Деякі визначення інноваційних систем 1
Концепція Визначення Автор
Національна
інноваційна
система
Мережа інститутів у державному та приватному секторах
економіки, діяльність і відносини яких призводять до появи,
імпорту, удосконалення та поширення нових технологій
К. Фрімен,
1987 р.
Національна
інноваційна
система
Набір елементів і зв’язків, які взаємодіють у процесі вироб-
ництва, розповсюдження та використання нового, економіч-
но вигідного, знання ... і розміщені або мають своє поход-
ження в межах території національної держави
Б.-А. Лунд-
валл,
1992 р.
Національна
інноваційна
система
Набір окремих інститутів, які спільно й індивідуально спри-
яють розвитку та поширенню нових технологій і які ство-
рюють основу, у межах якої уряди формують і здійснюють
політику, що впливає на інноваційний процес
С. Меткалф,
1995 р.
Інноваційна
система
Усі важливі економічні, соціальні, політичні, організаційні,
інституційні та інші чинники, що впливають на розвиток,
поширення і використання інновацій
Ч. Едквіст,
1997 р.
Регіональна
інноваційна
система
Інституційна інфраструктура, що підтримує інновації у
структурі виробництва регіону
Б. Асхайм,
М. Гертлер,
2005 р.
1
Складено за джерелами (Freeman, 1987, с. 11; Edquist, 1997, с. 14; Lundvall, 1992, с. 12; Asheim,
Gertler, 2005, с. 299; Metcalfe, 1995, с. 410).
При екосистемному підході, навпаки,
увага звертається не стільки на компоненти
і функціонування системи, скільки на її
еволюцію в часі та по відношенню до зов-
нішнього середовища, тобто підкреслю-
ється її відкрита динамічна природа; він
сфокусований на «характері та динаміці
взаємодій між учасниками системи (один з
одним і з потенційними учасниками)»
(Смородинская, 2015, с. 53). Інноваційна
екосистема схильна до безперервних змін
під впливом нових мотивацій учасників і
нових зовнішніх умов (Smorodinskaya, Rus-
sell, Katukov, Still, 2017, с. 5247-5248; Смо-
родинская, 2015, с. 52). Екосистема описує
еволюційні особливості взаємодії між лю-
дьми, їх зв’язки з інноваційною діяльністю
та відносини з навколишнім середовищем
(Mercan, Goktas, 2011, с. 103).
2. Якщо інноваційні системи можуть
регулюватися методом «згори», то еко-
система має свої ринкові механізми само-
розвитку, тобто вона регулюється методом
«знизу», що дозволяє їй краще пристосову-
ватися до мінливих умов зовнішнього се-
редовища та впливати на економічний роз-
виток (Смородинская, 2015, с. 52; Mercan,
Goktas, 2011, с. 106). Коли учасники еко-
системи працюють разом у гнучкому та
менш пов’язаному з жорсткими правилами
режимі, характерному для традиційної іє-
рархічної структури управління, вони здат-
ні досягати вражаючих коротко- і довго-
строкових економічних та соціальних ре-
зультатів (Bramwell, Hepburn, Wolfe, 2012,
с. 50). У цьому полягає одна з найважливі-
ших переваг екосистемного підходу: розу-
міння того, що інновації (так само, як і
конкурентоспроможність компанії, регіону
чи країни) не можуть бути згенеровані
шляхом розпорядження «згори», скоріше −
шляхом поєднання державних і приватних
ініціатив.
3. Концепція екосистеми відрізняєть-
ся використанням біологічних аналогій та
оперує поняттями біологічної системи
(еволюції, відбору, виживання, спадковос-
ті) (Stoelhorst, 2008). Ключовою особливіс-
тю будь-якої екосистеми є коеволюція (co-
evalution) (у біології – спільна еволюція
біологічних видів, що взаємодіють і бо-
ряться в екосистемі). Таким чином, в еко-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 71
2020, № 2 (90)
системах діяльність будь-якої окремої ор-
ганізації не може розглядатися ізольовано.
Учасники екосистеми потрапляють у ме-
режу взаємозалежностей один від одного,
«зміни в одній частині системи можуть ма-
ти далекосяжні, а найчастіше несподівані,
наслідки в інших частинах системи» (Bes-
sant J. et al, 2014, с. 14).
У такому середовищі організації
об’єднують свої можливості навколо інно-
вації: вони працюють спільно і на конку-
рентній основі для задоволення потреб
споживачів, підтримки нових продуктів і
зрештою переходять до наступного раунду
інновацій (Moore, 1993; Moore, 1997). Та-
ким чином, в інноваційних екосистемах
важливою є складова не тільки співпраці,
але і конкуренції, яка спонукає організації
та підприємства до спільного пошуку но-
вих, інноваційних, більш вдалих і швидких
способів вирішення завдань, які їм одним
не до снаги. Такі ситуації можуть трапи-
тись у випадку, коли існує запит на миттє-
ве й ефективне задоволення попиту спожи-
вачів. У швидкоплинному глобалізованому
світі ізольовані компанії-конкуренти не
здатні надати такий продукт споживачам,
але, об’єднавши свої зусилля, вони можуть
оперативно відреагувати на зміни кон’юнк-
тури ринку й одержати переваги з нових
ринкових можливостей. Експерти Price-
waterhouse Coopers передбачають конкрет-
ні ситуації розвитку спільних інновацій
між конкурентами, а саме коли (Saunière,
Leroyer, Boudin, Jean, 2013, с. 35):
існує ризик, який поділяють усі заці-
кавлені сторони в галузі (наприклад, сані-
тарний ризик для сільського господарства);
на цільових ринках виникає необхід-
ність стандартизації продукції (фізичне та
логічне (на рівні програмного забезпечен-
ня) узгодження);
компанії спостерігають високий рі-
вень виснаження у своєму портфелі інно-
ваційних продуктів і не мають ресурсів для
швидкої диверсифікації (наприклад, фар-
мацевтична промисловість у певних сег-
ментах ринку).
4. Так само, як і в природних екосис-
темах, які структуровані навколо різних
ролей і функцій, інноваційні екосистеми
засновані на ко-спеціалізації (co-specializa-
tion) і спільному створенні нових цінностей
(co-production), при яких компанії та орга-
нізації беруть участь у різних, але взаємо-
доповнюючих видах діяльності (Zahra,
Nambisan, 2011, с. 5). Кожен з учасників
екосистеми (стартапи і великі компанії,
дослідницькі інститути й університети,
власники приватного капіталу і державні
установи) надає ресурси та здійснює свій
внесок у розробку інновацій. Однак, на від-
міну від біологічних спільнот, учасники
інноваційних екосистем мають можливість
свідомо формувати стратегію і напрям роз-
витку екосистем, оскільки вони є соціаль-
ними системами, а «соціальні системи скла-
даються з реальних людей, які приймають
рішення» (Moore, 1993). Велика кількість
учасників екосистем і нелінійність взає-
мозв’язків між ними обмежують їх свідо-
мий вибір. Крім того, здатність компаній
впливати на екосистему розподіляється
нерівномірно. Наприклад, згідно з першим
підходом фірма, навколо якої формується
екосистема, відіграє ключову роль в орга-
нізації діяльності екосистеми, на відміну
від інших її учасників.
5. У рамках екосистемного підходу
увага зосереджена на формуванні мереже-
вого нелінійного, відкритого, динамічного
середовища, заснованого на горизонталь-
них зв’язках між учасниками з різними фу-
нкціями і можливостями, які не просто ко-
оперуються, а працюють у режимі колабо-
рації, « …саме колаборація забезпечує
створення і дифузію потоків знань, пере-
творення цих знань на інновації та пода-
льше поширення нововведень по всій еко-
номіці» (Смородинская, 2015, с. 53). Кола-
борація виникає, коли незалежні зацікавле-
ні організації інтерактивно (у форматі діа-
логу, узгодження та зворотного зв’язку)
обмінюються знаннями і ресурсами, розпо-
діляють ризики та зобов’язання, формуючи
культуру довіри, спільні правила і структу-
ри, для вирішення складної проблеми або
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
72 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
досягнення спільної мети. На відміну від
системного підходу, який визнає важли-
вість інноваційної інфраструктури, екосис-
темний підхід робить акцент на її «ефекти-
вному залученні до розвитку колаборації
між численними партнерами» (Смородин-
ская, 2015, с. 53).
6. Зростаюча складність технологій і
значний обсяг інформації та знань, які не-
обхідно опановувати для створення інно-
вацій, потребують пошуку та використання
навичок нових партнерів для отримання
доступу до інших культур і способів мис-
лення. Ф. Йоханссон називає три сили, які
пояснюють, чому в нашому житті трапля-
ється все більше перетинів як джерел інно-
вацій (Йоханссон, 2008, с. 29-38):
міграція людей – «сила міграції по-
роджує плеяду культурних перетинів і су-
зір'я революційних ідей», «тенденції змі-
шування і взаємопроникнення культур із
кожним роком стають усе більш очевид-
ними, особливо в таких галузях, як кінема-
тограф, література і музика»;
зближення наук – «нові відкриття, які
назавжди змінять світ, будуть виникати з
перетину дисциплін, а не з окремих і від-
окремлених сфер знань»;
прорив у комп’ютеризації – по-
перше, дозволив здійснювати звичні для
нас дії швидше; по-друге, породив нові,
сучасні засоби комунікації (електронну
пошту, інтернет, мобільні та супутникові
телефони), «зробив наш світ тісніше, ком-
пактніше, доступніше». Це означає, що
люди та організації, які раніше були відда-
лені один від одного, наразі можуть легко
об’єднатися і знайти перетин між сферами
діяльності, у яких вони спеціалізуються.
«Тут приховуються небачені можливості
як для щойно створених фірм, так і для
стабільно працюючих компаній».
Особисті зв’язки між людьми, їх зда-
тність знайти спільну мову, подолати куль-
турні та мовні відмінності, налагодити до-
вірчі відносини мають першорядне значен-
ня в забезпеченні успіху інноваційних еко-
систем (вставка 3).
Вставка 3
Для підтвердження важливості цієї тези можна навести приклад, який використали
В. Хван і Г. Хоровітт. Вони пропонують уявити вченого, який винайшов багатообіцяюче в
світі лікування раку нирок. Більшу частину своєї кар’єри він присвятив роботі в лабораторії,
а зараз має здогадатися, «як перетнути величезний віртуальний гірський хребет соціальних
бар’єрів». Для втілення своєї розробки в життя йому необхідно контактувати, знаходити по-
розуміння і співпрацювати з різними групами людей, які мають досвід створення бізнесу,
залучення капіталу, управління, досвід у сфері інтелектуальної власності, бухгалтерського
обліку, банківської справи і в багатьох інших питаннях. Він повинен відрізнятися від десят-
ків учених, які винайшли інші методи лікування раку нирок приблизно в той самий час і
можуть конкурувати з ним, створюючи стартап-компанії. Він має розробити технологічний
процес, який буде простим та економічно ефективним, а також відповідатиме жорстким ста-
ндартам контролю якості. Він має привернути увагу і завоювати довіру лікарів, які поширю-
ватимуть його препарат серед пацієнтів. Він має створити мережу торгових представників і
систему маркетингових ініціатив. Йому, можливо, буде потрібно провести переговори та ук-
ласти договори з фармацевтичними компаніями, які можуть допомогти у виробництві та
продажу препарату у великих обсягах. І так далі. У реальному житті цей учений дійсно може
володіти кращим у світі способом лікування, але в нього не буде потрібної інформації про
те, як його впровадити на ринку (Хван, Хоровитт, 2012, с. 46-47).
З урахуванням вищезазначеного стає
цілком зрозумілим, чому інноваційна дія-
льність є настільки складним процесом і
чому налагодження взаємозв’язків і взає-
модії між людьми з різних сфер діяльності
становить основу ефективних інноваційних
екосистем.
7. На відміну від інноваційних сис-
тем, концепції яких охоплюють національ-
ний, регіональний (див. табл. 2), сектораль-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 73
2020, № 2 (90)
ний (Andersen, Andersen, Jensen, Rasmus-
sen, 2014) і корпоративний (Janne, 2002)
рівні, екосистеми не скуті просторовими
межами і можуть формуватися навіть вір-
туально. Екосистема інновацій може бути
побудована на декількох рівнях абстракції
та деталізації – від окремого проєкту до
підприємства, на національному, регіона-
льному та глобальному рівнях. Проте еко-
номісти одностайні в тому, що колаборація
між учасниками інноваційних процесів усе
ж таки відбувається на конкретних терито-
ріях і пов’язана з чинником регіоналізації
(локалізації) інноваційних процесів (Іва-
нов, Ляшенко, Підоричева, 2018, с. 36-84).
«Формування механізмів колаборації має
починатися з локальних територій, зачіпа-
ючи взаємодії як усередині виробничого
сектору (міжфірмові мережі), так і між сек-
тором та іншими інституціональними сек-
торами (міжорганізаційні мережі)» (Смо-
родинская, 2015, с. 56).
Отже, інноваційним екосистемам і
сучасним інноваційним притаманні такі
властивості: нелінійність; стійкість; від-
критість; мережевість; коеволюція (co-
evalution); ко-спеціалізація (co-specializa-
tion); спільне створення нових цінностей
(co-production); саморозвиток; здатність
еволюціонувати в часі та по відношенню
до зовнішнього середовища; колаборація;
поєднання ідей, концепцій, дисциплін і ку-
льтур; просторова розкутість; залученість
широкого кола учасників й інших зацікав-
лених сторін.
Концепція інноваційної екосистеми
надає набагато краще уявлення про приро-
ду інноваційних процесів, які відбуваються
в сучасних реаліях, ніж традиційний сис-
темний підхід.
У результаті аналізу теоретичних за-
сад розвитку інноваційних екосистем сфор-
мовано авторське визначення інноваційної
екосистеми регіону (економічного району)
як системи, що складається з динамічної
спільноти об’єднаних мережевими (неієра-
рхічними) зв’язками організацій (акторів)
із різними функціями і ролями, які вбудо-
вані в інституційну конструкцію регіону,
функціонують під впливом чинників діло-
вого, регуляторного та інноваційного сере-
довищ, поділяють єдине бачення щодо за-
безпечення сталого випереджаючого інно-
ваційного розвитку регіону та є відкритими
до співпраці з акторами інших інновацій-
них екосистем. Регіональна інноваційна
екосистема є органічною складовою націо-
нальної інноваційної екосистеми, яка фун-
кціонує у глобальному середовищі з його
міжнародними організаціями та інститута-
ми і глобальною мережею взаємозв’язків.
Запропоновану концептуальну модель ре-
гіональної інноваційної екосистеми Украї-
ни з позиції теорії систем наведено на
рис. 7.
Виходячи з наведеного визначення та
згідно із системним і структурно-функці-
ональним підходами при дослідженні еко-
номічних процесів, регіональна іннова-
ційна екосистема може бути представлена
як багатовимірна модель, розподілена в
такий спосіб:
перший вимір – мета (призначення)
екосистеми;
другий вимір – актори (організації),
що виконують різні функції та ролі;
третій вимір – середовище діяльності
організацій;
четвертий вимір – система взаємо-
зв’язків між акторами всередині екосисте-
ми і з зовнішнім середовищем (національ-
ним і глобальним).
У сукупності ці чотири виміри визна-
чають конфігурацію екосистеми, забезпе-
чують її єдність та цілісність.
Мета (призначення) є першоосновою
екосистеми в тому сенсі, що без мети еко-
система є не системою, а лише набором
елементів та їх зв’язків. Згідно з основними
положеннями теорії систем система – це не
просто колекція речей; вона являє собою
взаємопов’язаний набір елементів, які уз-
годжено організовані таким чином, щоб
чогось досягти (Meadows, 2008, с. 11). От-
же, будь-яка система має складатися з
трьох речей: елементів, взаємозв’язків і
мети.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
74 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
Акції, прибуток
Фінанси
Фінанси
Кадри,
знання,
R&D,
патенти
Запуск інноваційного
бізнесу
ІННОВАЦІЇ
ДЕРЖАВНА І РЕГІОНАЛЬНА ВЛАДА
ЗАКЛАДИ ОСВІТИ ВСІХ РІВНІВ,
НАУКОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ
державного та приватного неприбут-
кового секторів, сектору вищої освіти
Державний і місцевий бюджети
Державна інноваційна фінансово-
кредитна установа, Фонд підтримки
винаходів Мінекономрозвитку,
Український Фонд Стартапів,
Національний фонд досліджень України
Фінанси
Фінанси
ВЕЛИКІ
ПІДПРИЄМСТВА
ІННОВАЦІЙНА
ІНФРАСТРУКТУРА
МАЛІ І СЕРЕДНІ
ПІДПРИЄМСТВА
Фінанси
Кадри, знання, R&D, протопипи
Інноваційні
продукти
Інвестиції
Фінанси
П
р
о
д
а
ж
і,
з
н
а
н
н
я
,
ін
ве
ст
и
ц
ії
Венчурні фонди, бізнес-янголи,
банки, краудфандінг
СТАРТАПИ
КІНЦЕВІ
СПОЖИВАЧІ
Облаштування
Фінанси
Кадри, R&D,
патенти, ліцензії
Технічна допомога ЄС (TACIS),
європейські програми (HORIZON 2020,
COST, EUREKA, EUROSTARS, СOSME)
Ф
ін
а
н
си
Інвестиції
Стимули,
пільги
Податки
Інвестиції,
фінанси
ГРОМАДСЬКІ
ОРГАНІЗАЦІЇ ТА
СПІЛКИ
Залучення до обговорення та участі у вирішенні нагальних
проблем регіонального та місцевого інноваційного
розвитку на принципах відкритості, довіри і партнерства
Н
а
д
а
н
н
і
т
а
п
о
ш
и
р
ен
н
я
і
н
ф
о
р
м
а
ц
ії
,
о
б
’є
д
н
а
н
н
я
а
к
т
о
р
ів
Фінанси
НОРМ
И
ЗАКОНИ
ПРАВИЛА
СОЦІА
ЛЬНІ
ЗВИЧКИ,
ТРАДИЦІЇЦІННОСТІ
ДІЛОВЕ
СЕРЕДОВИЩЕ
РЕГУЛЯТОРНЕ
СЕРЕДОЩЕ
ІННОВАЦІЙНЕ
СЕРЕДОВИЩЕ
Інвестиції
Інноваційні
продукти
Фінанси
Кадри, знання, R&D, протопипи
НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА ЕКОСИСТЕМА
ГЛОБАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
РЕГІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА ЕКОСИСТЕМА
МІЖНАРОДНІ
ОРГАНІЗАЦІЇ, ІНСТИТУТИ
ГЛОБАЛЬНА МЕРЕЖА
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ
Рисунок 7 – Концептуальна модель регіональної інноваційної екосистеми України з позиції теорії систем
Розроблено автором.
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
Е
к
о
н
о
м
ік
а
п
р
о
м
и
сло
во
ст
і
E
co
n
o
m
y o
f In
d
u
stry –
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
7
4
IS
S
N
1
5
6
2
-1
0
9
X
E
co
n
. p
ro
m
isl.
2
0
2
0
, №
2
(9
0
)
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 75
2020, № 2 (90)
Знання, які циркулюють в іннова-
ційних екосистемах, є суспільним благом, а
інновації у формі продуктів і послуг при-
носять користь суспільству та його чле-
нам – користь, яку не можуть створювати
окремі люди. Тому мета регіональної інно-
ваційної екосистеми має полягати в забез-
печенні сталого випереджаючого іннова-
ційного розвитку регіону (економічного
району) як основи високого рівня життя
широких верств населення.
Актори інноваційної екосистеми роз-
глядаються як організації, вбудовані в ін-
ституційну конструкцію регіону (економіч-
ного району), представлену сукупністю
інститутів – офіційних приписів (законів,
норм, правил, процедур, регламентів) і не-
офіційних правил (повторюваних схем по-
ведінки – успадкованих соціальних звичок,
традицій, цінностей), які визначають інсти-
туційне оточення діяльності організацій,
впливають на відносини між людьми в ор-
ганізаціях, між організаціями, між органі-
заціями і зовнішнім середовищем. Органі-
зації та інститути взаємопов’язані та впли-
вають один на одного: інститути зміню-
ються в процесі взаємодії з організаціями
через їх практичну діяльність, а організації
підлаштовуються під нові інститути.
Традиційно учасників (акторів) еко-
системи розподіляють за моделями потрій-
ної спіралі (наука – бізнес – держава) або
чотириланкової спіралі (наука – бізнес –
держава – громадянське суспільство)
(Kuzior A., Kuzior P., 2020), роблячи акцент
на інституційних секторах, а не на функці-
ях і ролях учасників. Пропонується розши-
рити перелік акторів інноваційної екосис-
теми та об’єднати їх у шість секторів, за-
лежно від функцій і ролей, які вони вико-
нують:
підприємницький сектор – створює
інновації та формує основний попит на ін-
новації;
державний сектор – сприяє (підтри-
мує) або блокує інновації;
науково-освітній сектор – навчає, на-
рощує людський потенціал; продукує нові
знання, ідеї, відкриття;
сектор фінансового забезпечення –
фінансує інновації протягом інноваційного
циклу;
сектор інфраструктурної підтримки –
з’єднує акторів в одній локації, здійснює
інкубацію, тестування, апробацію, просу-
вання на ринок;
сектор громадських об’єднань – на-
дає і поширює інформацію, об’єднує акто-
рів у вирішенні спільних цілей.
Таке групування дає чітке розуміння
про призначення кожного актора в екосис-
темі, оскільки для того, щоб бути частиною
екосистеми, недостатньо працювати на те-
риторії її локації (у даному випадку в ме-
жах регіону − економічного району) − пот-
рібно здійснити свій внесок у її формуван-
ня та розвиток.
Важливим у даному контексті є два
моменти: по-перше, наявність і достатня
кількість акторів у кожному секторі; по-
друге, якість акторів і результатів їх діяль-
ності. Однак навіть якщо ці важливі умови
задовольняються, казати про те, що інно-
ваційна екосистема існує (а не формуєть-
ся), можна лише в тому випадку, якщо між
її акторами налагоджена система взає-
мозв’язків та обмінів у межах одного сек-
тору, різних секторів і з акторами інших
інноваційних екосистем (регіональних, на-
ціональних, міждержавних і транскордон-
них). Іншими словами, для того щоб регіо-
нальна інноваційна екосистема запрацюва-
ла, потрібен не просто набір усіх необхід-
них акторів, необхідно забезпечити їх пра-
вильну комбінацію, щоб люди, які працю-
ють у різних організаціях, могли знайти
один одного і взаємодіяти, а організації
були зацікавлені в інноваціях. Це потребує
формування сприятливого до інновацій
середовища – ділового, регуляторного та
інноваційного; розвитку інклюзивних і
блокування екстрактивних інститутів
(Аджемоглу, Робінсон, 2014). Дійсно, сама
по собі щаслива випадковість у вигляді ін-
новацій не може бути спроєктована, але
середовище – те, що сприяє щасливій ви-
падковості, цілком може (Хван, Хоровитт,
2012, с. 75).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
76 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
Висновки
1. Інноваційна політика країн-членів
ЄС із дотриманням концепції «трикутника
знань» орієнтована на інтеграцію сфер на-
уки, освіти та інновацій. Останнім часом її
пріоритети сфокусовані на підвищенні
конкурентоспроможності інноваційної еко-
системи Європи, що має забезпечити їй
світове лідерство у сфері інновацій. Для
України в умовах реалізації Угоди про асо-
ціацію з ЄС політика і стратегія об’єднаної
Європи має служити орієнтиром у розробці
та застосуванні власних заходів щодо роз-
будови національної інноваційної екосис-
теми.
Виявлено, що розуміння концепції
інноваційної екосистеми є розмитим і не
має однозначного тлумачення. Одні вчені
ставлять під сумнів виправданість вживан-
ня цього терміна, стверджуючи, що вико-
ристання префіксу «еко» не додає цінності
науковому дискурсу і спричиняє плутани-
ну серед дослідників. Інші, навпаки, вва-
жають її корисним доповненням при роз-
робці заходів щодо управління інновація-
ми. Деякі науковці вживають термін «інно-
ваційна система» як данину моді або роз-
глядають її як інноваційну систему нового
покоління. Виходячи з цього проаналізова-
но різні погляди та визначено основні під-
ходи до розуміння інноваційних екосистем
і пов’язаних із ними концепцій та понять,
що дозволило забезпечити теоретичну ор-
ганізацію наявних знань; ідентифіковано
відмінності між екосистемами і системами
інновацій; обґрунтовано переваги екосис-
темного підходу порівняно з традиційним
системним поглядом на продукування ін-
новацій.
2. Екосистема, як поняття, вперше
використано для опису природних еколо-
гічних систем як сукупності організмів, що
взаємодіють один з одним і з навколишнім
середовищем неживої матерії та енергії в
межах певної території. В економіку мета-
фора екосистеми була запозичена М. Рот-
шильдом у вигляді «біономіки» (економіки
як екосистеми), але значного поширення
набула під назвою «бізнесова екосистема»
як зовнішнє середовище фірми, концепцію
якої запропонував Дж. Мур. Поступово
метафора екосистеми почала вживатися в
інших контекстах, пов’язаних зі стратегіч-
ним менеджментом, інноваційною політи-
кою, розвитком економічних систем, про-
мисловості та підприємництва.
Аналіз бази Scopus за 1996-2019 рр.
за ключовими словами «екосистема», «біз-
несова екосистема», «промислова екосис-
тема» та «цифрова екосистема» свідчить,
що частота їх згадування збільшилася за
останні десять років у рази, а словосполу-
чень «підприємницька екосистема» та «ін-
новаційна екосистема» – в десятки разів і
наразі зростає в геометричній прогресії. У
2019 р. словосполучення «інноваційна еко-
система» зустрічалося в наукових журна-
лах бази Scopus у 119 разів частіше, ніж у
2009 р. Причому інтерес до цієї тематики з
часом не згасає, а лише підвищується – у
2015-2019 рр. частота згадування цього
словосполучення збільшилася в 3,35 раза,
що свідчить про високу актуальність до-
слідження проблематики інноваційних
екосистем.
3. На основі огляду наукової літера-
тури, аналітичних матеріалів міжнародних
організацій, консалтингових та аудиторсь-
ких компаній виокремлено й обґрунтовано
чотири підходи до розуміння суті іннова-
ційних екосистем.
3.1. У рамках першого підходу інно-
ваційні екосистеми розглядаються через
призму концепції Дж. Мура як економічні
спільноти взаємодіючих компаній, органі-
зацій і людей, організованих навколо фо-
кусної (центральної) фірми, що поєднують
як безпосередніх виробників, так і сторон-
ніх учасників (у першу чергу споживачів, а
також постачальників, конкурентів, освітні
та наукові установи, фінансові організації,
органи влади та інші зацікавлені сторони),
які спільно виробляють цінні для спожива-
чів інноваційні продукти та послуги. Вста-
новлено різницю між поняттями «екосис-
тема» і «мережа», а саме: концепція еко-
системи є більш широкою, на відміну від
інших мережевих конструкцій вона поєд-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 77
2020, № 2 (90)
нує і висхідну (сторону виробництва), і
низхідну (сторону споживання) діяльність,
тобто фокусується не лише на створенні
(виробництві), але і на споживанні іннова-
ційних продуктів.
3.2. Другий підхід передбачає погляд
на інноваційні екосистеми з позиції струк-
турного підходу, вони розглядаються як
структури узгодження багатостороннього
набору партнерів, яким необхідно співпра-
цювати, щоб реалізувати фокусну ціннісну
пропозицію (фокусну інновацію). Визначе-
но ключові ідеї, покладені в основу цього
підходу, та його головні відмінності від
першого:
екосистема формується не навколо
фокусної фірми (як у першому підході), а
навколо фокусної ціннісної пропозиції
(фокусної інновації);
екосистема розбудовується за такою
схемою: спочатку визначається ціннісна
пропозиція (інновація), потім – види діяль-
ності, необхідні для її створення, і закінчу-
ється все суб’єктами, від участі яких зале-
жить, чи буде фокусна інновація виробле-
на. У першому підході все навпаки: все по-
чинається з діючих осіб, які згуртовуються
навколо фокусної фірми, потім між ними
оформлюються зв’язки і можливим резуль-
татом співпраці може бути певна ціннісна
пропозиція;
базовими елементами екосистеми як
структури є діяльність (види діяльності,
необхідні для створення фокусної іннова-
ції), актори (суб’єкти, які здійснюють ці
види діяльності), позиції (місця, які посі-
дають актори в екосистемі, що впливає на
їх взаємовідносини і визначає формат «хто
передає кому») та зв’язки (вказують на
трансфери між акторами, це можуть бути
компетенції, інформація, фінанси, матеріа-
ли). Усі разом вони характеризують конфі-
гурацію екосистеми, яка щоразу оформлю-
ється залежно від специфіки фокусної ін-
новації;
учасники екосистеми як структури
спільно визначають свої позиції та узгод-
жують спільні дії. Успішною екосистемою
є та, в якій всі учасники задоволені своїми
позиціями. У випадках, коли при створенні
цінності учасники не потребують узгод-
ження спільних дій або якщо вони вже уз-
годжені, то немає потреби використовува-
ти логіку екосистеми;
у структурному підході акцент зроб-
лено на координації зв’язків між партнера-
ми. В екосистемі є координуюча фірма, але
вона не контролює інших учасників (як у
першому підході), а лише координує їх
спільну діяльність. Координація має зна-
чення: якщо вона буде недостатньою, то
партнери зазнають невдачі та ціннісна
пропозиція не буде створена;
екосистема є багатосторонньою, тоб-
то взаємозв’язки в її межах не можна роз-
класти на сукупність простих двосторонніх
відносин. Екосистемний підхід слід засто-
совувати, коли важливо досягти згуртова-
ності всіх партнерів для створення цінності
як спільної мети.
3.3. Третій підхід є ширшим за два
попередніх. Відповідно до нього іннова-
ційна екосистема розглядається як певне
середовище, що виникає та організовується
згідно з різними об’єднуючими принципа-
ми (наприклад, географічний, виробничий,
екологічний) та на різних рівнях (від окре-
мого проєкту до підприємства, на регіона-
льному (локальному), національному та
глобальному) – всюди, де виникають стійкі
взаємозв’язки і спільне бачення щодо ба-
жаних перетворень між учасниками. Такі
середовища можуть бути спеціально спла-
новані та спроєктовані урядом (характерно
для країн Азії), а можуть виникати за ініці-
ативою «знизу» здебільшого на окремих
територіях у межах міста, регіону, району і
підтримуватися політикою та інститутами
держави (такі екосистеми більшою мірою
властиві США та Західній Європі).
Встановлено, що в основу успішних
інноваційних екосистем представники тре-
тього підходу закладають:
формат колаборації, що відображає
характер взаємовідносин між суб’єктами,
які безперервно обмінюються знаннями,
ведуть переговори, формують спільні пра-
вила і структури, узгоджують спільні рі-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
78 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
шення і координують спільні дії як одна
команда на засадах довіри, що дозволяє їм
колективно вирішувати спільні завдання та
досягати спільних цілей;
розмаїття талантів, співпрацю людей,
які належать до різних культур. Культурна
неоднорідність допомагає зруйнувати асо-
ціативні бар’єри, які обмежують здатність
людей широко мислити, проявляти кре-
ативність, об’єднувати ідеї та концепції,
створювати інновації. Подолання соціаль-
них перешкод, обумовлених географічною
віддаленістю, мовними і культурними від-
мінностями, браком довіри, яка природним
чином виникає між різними у мовному,
культурному й етнічному сенсах людьми,
станвить основу успіху інноваційних еко-
систем.
3.4. Згідно з четвертим підходом ін-
новаційні екосистеми є платформами, які
розглянуто у двох вимірах: технологічному
та організаційному. З технологічної точки
зору платформи (відомі як цифрові плат-
форми) є віртуальними майданчиками, що
дозволяють різним сторонам взаємодіяти в
режимі онлайн. Виокремлено та проаналі-
зовано три категорії цифрових платформ:
операційні, інноваційні та платформи від-
критих інновацій. В організаційному вимі-
рі платформи зображують як механізми
співпраці різних зацікавлених сторін, що
об’єднуються для визначення можливостей
та шляхів вирішення спільних проблем і
досягнення спільних цілей. З організацій-
ної точки зору платформи розподілені на
дві категорії: технологічні та інноваційні,
визначено їх суть і переваги.
Запропонованим підходам властивий
певний ступінь узагальнення, і вони не ви-
черпують усіх можливих конфігурацій ін-
новаційних екосистем, особливо з ураху-
ванням новизни даної проблематики. Про-
те вони дозволили чітко визначити різні
способи формування екосистем, наголоси-
ти на тому, що навіть один і той самий на-
бір учасників, структурований у двох різ-
них комбінаціях, утворює дві різні екосис-
теми. Кожна екосистема на будь-якому рів-
ні абстракції має свої специфічні характе-
ристики, структуру, призначення, цілі та
переваги, які не можна уніфікувати. Тому
визначення конфігурації інноваційної еко-
системи в кожному конкретному випадку є
здебільшого емпіричним питанням.
4. Виявлено особливості екосистем-
ного підходу та його принципові відмін-
ності від традиційного системного погляду
на продукування інновацій, які полягають
у такому:
4.1. У рамках системного підходу ін-
новаційна система розглядається як набір
компонентів і причинно-наслідкових зв’яз-
ків у вигляді усталеної, статичної моделі,
причому детально аналізується динаміка
потоків знань лише всередині системи. При
екосистемному підході увага зосереджу-
ється не стільки на компонентах і функціо-
нуванні системи, скільки на її еволюції в
часі та по відношенню до зовнішнього се-
редовища, тобто підкреслюється її відкрита
динамічна природа.
4.2. Інноваційні системи регулюють-
ся методом «згори» шляхом впливу держа-
ви на організації та правила гри. Іннова-
ційним екосистемам властиві механізми
саморозвитку, тобто вони регулюються ме-
тодом «знизу», що забезпечує безперерв-
ність інноваційного процесу та краще при-
стосування до мінливих умов зовнішнього
середовища.
4.3. Ключовою особливістю екосис-
теми є коеволюція (у біології – спільна
еволюція біологічних видів, що взаємоді-
ють в екосистемі). Це означає, що, по-
перше, діяльність кожного окремого учас-
ника не може розглядатися ізольовано від
інших, ізоляція одного з них може викли-
кати негативні наслідки для всієї екосисте-
ми. По-друге, у середовищі інноваційних
екосистем важлива не лише атмосфера
співпраці, але й конкуренції, що спонукає
учасників до спільного пошуку нових,
більш вдалих і швидких, способів вирі-
шення завдань, які їм одним не до снаги.
4.4. Інноваційні екосистеми засновані
на ко-спеціалізації та спільному створенні
нових цінностей, при яких учасники еко-
системи беруть участь у різних, але взає-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 79
2020, № 2 (90)
модоповнюючих видах діяльності. Кожен
із них надає ресурси і здійснює свій внесок
у розробку інновацій. Однак, на відміну від
біологічних спільнот, вони мають можли-
вість свідомо формувати стратегію і на-
прям розвитку екосистем, оскільки висту-
пають соціальними системами, що склада-
ються з людей, які приймають рішення.
4.5. Учасники екосистем співпрацю-
ють у режимі колаборації, коли незалежні
зацікавлені організації інтерактивно обмі-
нюються знаннями і ресурсами, розподі-
ляють ризики і зобов’язання, формуючи
культуру довіри, спільні правила і структу-
ри, для вирішення складної проблеми або
досягнення спільної мети. На відміну від
системного підходу, який визнає важли-
вість інноваційної інфраструктури, при
екосистемному увага акцентується на її
ефективному залученні до розвитку кола-
борації між численними партнерами.
4.6. Основу інноваційних екосистем
становлять взаємозв’язки між людьми, які
належать до різних культур і сфер діяльно-
сті, мають різні навички, знання і способи
мислення. Тому здатність людей знайти
спільну мову, подолати культурні та мовні
відмінності, налагодити довірчі відносини
мають першорядне значення в забезпеченні
успіху інноваційних екосистем.
4.7. На відміну від інноваційних сис-
тем, концепції яких охоплюють національ-
ний, регіональний, секторальний і кор-
поративний рівні, екосистеми не скуті про-
сторовими межами і можуть формуватися
на декількох рівнях абстракції та деталіза-
ції – від окремого проєкту до підприємства,
на національному, регіональному (локаль-
ному), глобальному рівнях і навіть віртуа-
льно. Однак активна співпраця між учас-
никами екосистем все ж таки відбувається
на конкретних територіях і пов’язана з
чинником регіоналізації (локалізації) інно-
ваційних процесів.
5. Ідентифіковано властивості, при-
таманні інноваційним екосистемам і сучас-
ним інноваційним процесам: нелінійність;
стійкість; відкритість; мережевість; коево-
люція (co-evalution); ко-спеціалізація (co-
specialization); спільне створення нових
цінностей (co-production); саморозвиток;
здатність еволюціонувати в часі та по від-
ношенню до зовнішнього середовища; ко-
лаборація; поєднання ідей, концепцій, дис-
циплін і культур; просторова розкутість;
залученість широкого кола учасників та
інших зацікавлених сторін.
Екосистемний підхід має практичне
значення для країн, що розвиваються, у
тому числі пострадянських, у яких іннова-
ційні системи часто сприймаються як спе-
ціальні інфраструктурні проєкти, що реалі-
зуються урядом або регіональною владою
безвідносно до потреб і можливостей учас-
ників інноваційного процесу, а не як ре-
зультат природного налагодження взає-
мозв’язків між організаціями та людьми у
сприятливому для інновацій середовищі.
6. Особливий акцент зроблено на не-
обхідності формування в Україні регіона-
льних інноваційних екосистем (в окремих
регіонах або в декількох із них – у межах
економічних районів) як органічних скла-
дових національної інноваційної екосисте-
ми з урахуванням феномену глокалізації –
процесів глобалізації світової економіки та
регіоналізації (локалізації) інноваційної
діяльності. Інноваційну екосистему регіону
(економічного району) запропоновано ви-
значати як систему, що складається з ди-
намічної спільноти об’єднаних мережеви-
ми (неієрархічними) зв’язками організацій
(акторів) із різними функціями і ролями,
які вбудовані в інституційну конструкцію
регіону, функціонують під впливом чинни-
ків ділового, регуляторного та інновацій-
ного середовищ, поділяють єдине бачення
щодо забезпечення сталого випереджаючо-
го інноваційного розвитку регіону та є від-
критими до співпраці з акторами інших
інноваційних екосистем. Відповідно до си-
стемного і структурно-функціонального
підходів регіональну інноваційну екосис-
тему представлено та описано як багатови-
мірну модель у складі: мети (призначення)
екосистеми, акторів (організацій), середо-
вища їх діяльності та системи взаємо-
зв’язків між акторами всередині екосисте-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
80 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
ми і з зовнішнім середовищем. Розроблено
концептуальну модель регіональної інно-
ваційної екосистеми України з позиції тео-
рії систем.
Посилити тезу про доцільність ста-
новлення в Україні національної та регіо-
нальних інноваційних екосистем дозволять
подальші цільові дослідження (кейси) фун-
кціонуючих інноваційних екосистем в ін-
ших країнах світу, насамперед у регіонах
ЄС, які відповідають рівням NUTS 1 (рі-
вень економічного району України) і NUTS
2 (рівень регіону (області) України)1.
Література
Аджемоглу Д., Робинсон Дж. (2014). По-
чему одни страны богатые, а другие
бедные. Происхождение власти, процве-
тания и нищеты / Экстрактивные и ин-
клюзивные экономические институты.
URL: https://history.wikireading.ru/416046
(дата звернення: 12.03.2020).
Амоша О.І., Харазішвілі Ю.М., Ляшенко
В.І. та ін. (2018). Модернізація економі-
ки промислових регіонів України в умо-
вах децентралізації управління: моно-
графія. Київ: ІЕП НАН України. 300 с.
Іванов С.В., Ляшенко В.І., Підоричева І.Ю.
та ін. (2018). Україна в європейському
науково-освітньому та інноваційному
просторі: концепція адаптації та інтег-
рації в умовах Угоди про асоціацію з
Європейським Союзом. Київ: ІЕП НАН
України. 331 с.
Йоханссон Ф. (2008). Эффект Медичи:
возникновение инноваций на стыке
идей, концепций и культур. Москва:
ООО «И.Д. Вильямс». 192 с.
Келли К. (2017). Неизбежно. 12 технологи-
ческих трендов, которые определяют
наше будущее / пер. с англ. Ю. Констан-
1
Діюча номенклатура територіальних оди-
ниць для цілей статистики (Nomenclature of
Territorial Units for Statistics − NUTS) поділяє еко-
номічну територію ЄС на: 104 регіони за рівнем
NUTS 1 (чисельність населення від 3 до 7 млн
осіб); 281 регіон за рівнем NUTS 2 (чисельність
населення від 800 тис. до 3 млн осіб); 1348 регіо-
нів за рівнем NUTS 3 (чисельність населення від
150 до 800 тис. осіб) (Eurostat, 2018, с. 6-7).
тиновой и Т. Мамедовой. Москва:
Манн, Иванов и Фербер. 347 с.
Росс А. (2017). Індустрії майбутнього/ пер.
с англ. Н. Кошманенко. Київ: Наш фор-
мат. 320 с.
Смородинская Н.В. (2015). Глобализиро-
ванная экономика: от иерархий к сете-
вому укладу. Mосква: ИЭ РАН. 344 c.
Солдак М.О. (2019). Промислові екосисте-
ми і технологічний розвиток. Економі-
ка промисловості. № 4 (88). С. 75-91.
http://doi.org/10.15407/econindustry2019.0
4.075
Хван В., Хоровитт Г. (2012). Тропический
лес. Секрет создания следующей Сили-
коновой долины / пер. с англ. под ред.
А.Ф. Уварова. Томск: Изд-во Томск. гос.
ун-та систем упр. и радиоэлектроники.
332 с.
ЮНКТАД (2019). Доклад о цифровой эко-
номике 2019. Создание стоимости и по-
лучение выгод: последствия для разви-
вающихся стран. Обзор. Организация
объединенных наций. ЮНКТАД. 16 с.
Adner R. (2006). Match your innovation strat-
egy to your innovation ecosystem. Harvard
Business Review. Vol. 84. Р. 98-110.
Adner R. (2017). Ecosystem as structure. An
actionable construct for strategy. Journal of
Management. Vol. 43 (1). P. 39-58.
Adner R., Feiler D. (2016). Innovation inter-
dependence and investment choices: An
experimental approach to decision making
in ecosystems. Working paper. 34 p. URL:
https://sites.insead.edu/facultyresearch/ re-
search/file.cfm?fid=59605 (дата звер-
нення: 12.03.2020).
Adner R., Kapoor R. (2010). Value creation in
innovation ecosystems: how the structure
of technological interdependence affects
firm performance in new technology gen-
erations. Strategic Management Journal.
Vol. 31. Iss. 3. P. 306-333. doi:
http://dx.doi.org/ 10.1002/smj.821.
Adner R., Kapoor R. (2016). Innovation eco-
systems and the pace of substitution: Re-
examining technology S-curves. Strategic
Management Journal. Vol. 37. P. 625-648.
doi: https://doi.org/10.1002/smj.2363
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 81
2020, № 2 (90)
Andersen P. D., Andersen A. D., Jensen P. A.,
Rasmussen B. (2014). Sectoral innovation
system foresight in practice: Nordic facili-
ties management foresight. Futures.
Vol. 61. P. 33-44. https://doi.org/10.1016/
j.futures.2014.04.012
Andreessen M. (2014). Turn Detroit into
Drone Valley. Politico Magazine. URL:
https://www.politico.com/magazine/story/
2014/06/turn-detroit-into-drone-valley-
107853 (дата звернення: 12.03.2020).
Asheim Bjorn T., Gertler Meric S. (2005).
The geography of innovation: regional in-
novation systems. In: Fagerberg, Jan,
Mowery, David, Nelson, Richard (Eds.),
The Oxford Handbook of Innovation. Ox-
ford: Oxford University Press. Р. 291-317.
Asheim B., Boschma R., Cooke P. (2011).
Constructing regional advantage: Platform
policies based on related variety and differ-
entiated knowledge bases. Regional
Studies. Vol. 45. № 7. P. 1-22.
http://dx.doi.org/10.1080/00343404.2010.
543126
Autio E., Kenney M., Mustar P., Siegel D.,
Wright M. (2014). Entrepreneurial innova-
tion: The importance of context. Research
Policy. Vol. 43. Iss. 7. P. 1097-1108. doi:
https://doi.org/10.1016/j.respol.2014.01.015
Autio E., Thomas L.D.W. (2014). Innovation
ecosystems: implications for innovation
management? In: Dodgson M., Gann D.M.,
Phillips, N. (Eds.). The Oxford Handbook
of Innovation Management. Oxford Uni-
versity Press, Oxford. Р. 204-228. doi:
https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199
694945.001.0001
Bessant J. et al. (2014). Innovation Manage-
ment, Innovation Ecosystems and Huma-
nitarian Innovation. UK Department for In-
ternational Development. 42 p.
Best M.H. (2015). Greater Boston׳s industrial
ecosystem: A manufactory of sectors.
Technovation. Vol. 39-40. P. 4-13. doi:
https://doi.org/10.1016/j.technovation.2014.
04.004
Bramwell A., Hepburn N., Wolfe D. A.
(2012). Growing Innovation Ecosystems:
University-Industry Knowledge Transfer
and Regional Economic Development in
Canada. Final Report to the Social Scienc-
es and Humanities Research Council of
Canada. 62 p.
Ceccagnoli M., Forman C., Huang P.,
Wu D. J. (2012). Cocreation of value in a
platform ecosystem: The case of enterprise
software. MIS Quarterly. Vol. 36 (1).
P. 263-290. doi: http://dx.doi.org/10.2307/
41410417
Cennamo C., Santaló J. (2013). Platform
competition: Strategic trade-offs in plat-
form markets. Strategic Management
Journal. Vol. 34 (11). P. 1331-1350. doi:
http://dx.doi.org/10.1002/smj.2066
Clarysse B., Wright M., Bruneel J., Mahajan
A. (2014). Creating value in ecosystems:
Crossing the chasm between knowledge
and business ecosystems. Research Poli-
cy. Vol. 43. Iss. 7. P. 1164-1176. doi:
https://doi.org/10.1016/j.respol.2014.04.014
Cooke P., de Laurentis C. (2010). The Matrix:
Evolving Policies for Platform Knowledge
Flows. Platforms of Innovation: Dynamics
of New Industrial Knowledge Flows /
In P. Cooke, C. de Laurentis, S. MacNeill,
C. Collinge (Eds.). London: Edward Elgar
Publishing. P. 311-360.
Deloitte Insights (2016). How to innovate the
Silicon Valley way. Tapping into the Sili-
con Valley innovation ecosystem. Deloitte
Insights. URL: https://www2.deloitte.com/
us/en/insights/ topics/innovation/tapping-
into-silicon-valley-culture-of-innovation.
html (дата звернення: 12.03.2020).
Edquist C. (1997). Systems of innovation ap-
proaches: their emergence and characte-
ristics. In: Edquist, Charles (Ed.), Systems
of Innovation: Technologies, Institutions
and Organizations. Routledge. Р. 1-35.
Ernst & Young (2011). Next generation
innovation policy. The future of EU
innovation policy to support market
growth. Ernst & Young. 40 p. URL:
https://www.ceps.eu/ceps-publications/next-
generation-innovation-policy-future-eu-
innovation-policy-support-market-growth/
(дата звернення: 12.03.2020).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
82 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
European Commission (2014). Inspiring and
Completing European Innovation Ecosys-
tems: the way forward to improve people’s
lives. Blueprint. High Level Group on In-
novation Policy. 49р.
European Commission (2017). Current chal-
lenges in fostering the European innovation
ecosystem. JRC Science for Policy Report,
Joint Research Centre. European Commis-
sion. 19 p.
Eurostat (2018). Regions in the European Un-
ion. Nomenclature of territorial units for
statistics – NUTS 2016/EU-28. Edition
2018. Luxembourg: Publications Office of
the European Union. 158 p.
Fan Li J., Garnsey E. (2014). Policy-driven
ecosystems for new vaccine development.
Technovation. Vol. 34. Iss. 12. P. 762-772.
doi: https://doi.org/10.1016/j.technovation.
2014.07.002
Fransman M. (2014). Models of Innovation in
Global ICT Firms: The Emerging Global
Innovation Ecosystems. JRC Scientific and
Policy Reports. Seville: JRC-IPTS. 60 р.
Freeman C. (1987). Technology Policy and
Economic Performance: Lessons from Ja-
pan. London: Frances Pinter. 155 р.
Frosch R.A., Gallopoulos N.E. (1989). Strate-
gies for Manufacturing. Scientific Ameri-
can. Vol. 261 (3). P. 144-152. doi:
https://doi.org/10.1038/scientificamerican
0989-144
Gawer A., Cusumano M. (2012). Industry
Platforms and Ecosystem Innovation. CBS,
Copenhagen, Denmark. URL: https://core.ac.
uk/download/pdf/78063781.pdf (дата звер-
нення: 12.03.2020).
Gloor P.A. (2006). Swarm Creativity: Compe-
titive Advantage through Collaborative In-
novation Networks. New York: Oxford
University Press. 212 р.
Iansiti M., Levien R. (2004). Strategy as ecol-
ogy. Harvard Business Review. URL:
https://info.psu.edu.sa/psu/fnm/asalleh/Ian
sitiLivienStrategyAsEcology.pdf (дата
звернення: 12.03.2020).
International Livestock Research Institute
(2013). Innovation platforms practice brief
1. What are innovation platforms? ILRI.
URL: https://assets.publishing.service.gov.
uk/media/57a08a2840f0b652dd0005bc/
Brief1.pdf (дата звернення: 12.03.2020).
Jackson Deborah J. (2011). What is an Inno-
vation Ecosystem? National Science Foun-
dation, Arlington, VA. 11 р. URL: http://erc-
assoc.org/sites/default/files/topics/policy_
studies/DJackson_Innovation%20Ecosys
tem_03-15-11.pdf (дата звернення:
12.03.2020).
Janne Odile E.M. (2002). The emergence of
corporate integrated innovation systems
across regions: The case of the chemical
and pharmaceutical industry in Germany,
the UK and Belgium. Journal of Interna-
tional Management. Vol. 8. Iss.1. P. 97-
119. doi: https://doi.org/10.1016/S1075-
4253(01) 00053-9
Kapoor R., Lee J. M. (2013). Coordinating
and competing in ecosystems: How organi-
zational forms shape new technology in-
vestments. Strategic Management Journal.
Vol. 34 (3). P. 274-296. doi: http://dx.doi.
org/10.1002/smj.2010
Kautonen M., Pugh R., Raunio M. (2016).
Transformation of regional innovation poli-
cies: From ‘traditional’ to ‘next generation’
models of incubation. European Planning
Studies. Vol. 25. № 4. P. 620–637. doi:
http://dx.doi.org/10.1080/09654313.2017.
1281228
Korhonen J. (2001). Four ecosystem prin-
ciples for an industrial ecosystem. Journal
of Cleaner Production. Vol. 9. P. 253-259.
doi: http://dx.doi.org/10.1016/S0959-6526
(00)00058-5
Kravchenko S. Simulation of the national in-
novation systems development: a trans-
national and coevolution approach. Virtual
Economics. 2019. Vol. 2 No 3. P. 41-54.
doi: https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.
03(4)
Kuzior A., Kuzior P. Quadruple helix model
as a principle of smart city designing. Vir-
tual Economics. 2020. Vol. 3 No 1. P. 39-
57. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2020.
03.01(2)
Lundvall B.-A. (1992). National systems of
innovation: towards a theory of innovation
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 83
2020, № 2 (90)
and interactive learning. London: Pinter
Pub Ltd. 342 p.
McIntyre D. P., Srinivasan A. (2017). Net-
works, platforms, and strategy: Emerging
views and next steps. Strategic Manage-
ment Journal. Vol. 38 (1). P. 141-160. doi:
http://dx.doi.org/10.1002/smj.2596
McKinsey & Company (2018). Winning in
digital ecosystems. McKinsey & Company.
73 p.
McKinsey & Company (2019). The ecosystem
playbook: Winning in a world of eco-
systems. McKinsey & Company. 30 p.
McKinsey Global Institute (2016). Digital
globalization: The new era of global
flows. McKinsey Global Institute. URL:
https://www.mckinsey.com/~/media/Mc
Kinsey/Business%20Functions/McKinsey
%20Digital/Our%20Insights/Digital%20gl
obalization%20The%20new%20era% 20of
%20global%20flows/MGI-Digital-globali
zation-Full-report.ashx (дата звернення:
12.03.2020).
McKinsey Global Institute (2019). Globaliza-
tion in transition: the future of trade and
value chains. Executive Summary. 24 p.
Meadows D. (2008). Thinking in Systems:
A Primer. WRJ, VT: Chelsea Green Publi-
shing. 235 p.
Mercan B., Goktas D. (2011). Components of
Innovation Ecosystems: A Cross-Country
Study. International Research Journal of
Finance and Economics. №. 76. Р. 102-
112.
Metcalfe S. (1995). The economic foundations
of technology policy: equilibrium and evo-
lutionary perspectives. In: Stoneman, P.
(Ed.), Handbook of the Economics of
Innovation and Technological Change.
Blackwell, Oxford. Р. 409-512.
Miller G.T., Spoolman S.E. (2009). Living in
the Environment: Concepts, Connections,
and Solutions. Sixteenth Edition.
Brooks/Cole, Belmont, CA. 828 p.
Miśkiewicz R. Challenges facing manage-
ment practice in the light of Industry 4.0:
The example of Poland. Virtual Econo-
mics. 2019. Vol. 2. No 2. P. 37-47. doi:
https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.02(2)
Moore J.F. (1993). Predators and Prey: A New
Ecology of Competition. Harvard Business
Review. URL: https://hbr.org/1993/05/preda
tors-and-prey-a-new-ecology-of-competition
(дата звернення: 12.03.2020).
Moore J.F. (1997). The Death of Competition:
Leadership and Strategy in the Age of
Business Ecosystems. New York: Harper
Paperbacks. 320 р.
Moore J. F. (2005). Business ecosystems and
the view from the firm. The Antitrust
Bulletin. Vol. 51. № 1. Р. 31-75. doi:
http://dx.doi.org/10.1177/0003603X06051
00103
Nachira F., Dini P., Nicolai A. (2007). A net-
work of digital business ecosystems for
Europe: roots, processes and perspectives.
European Commission, Information Soci-
ety and Media. 20 р.
OECD (2013). Regions and Innovation: Col-
laborating across Borders. OECD Reviews
of Regional Innovation, OECD Publishing.
Paris. http://dx.doi.org/10.1787/9789264
205307-en
OECD (2019). Digital Innovation: Seizing
Policy Opportunities. Highlights of the
2017-18 OECD Digital and Open Innova-
tion project. 28 p.
Oh D.-S., Phillips F., Park S., Lee E. (2016).
Innovation Ecosystems: A Critical Exami-
nation. Technovation. Vol. 54. P. 1-6.
Pierce L. (2009). Big losses in ecosystem
niches: how core firm decisions drive com-
plementary product shakeouts. Strategic
Management Journal. Vol. 30. Iss. 3.
P. 323-347. https://doi.org/10.1002/smj.736
PricewaterhouseCoopers (2018). PwC’s Strat-
egy & Global Digital Operations Study
2018. Digital Champions. How industry
leaders build integrated operations ecosys-
tems to deliver end-to-end customer solu-
tions. PricewaterhouseCoopers. 64 p.
Rabelo R., Bernus P., Romero D. (2015). In-
novation Ecosystems: A Collaborative
Networks Perspective. 16th Working Con-
ference on Virtual Enterprises (PROVE)
Risks and Resilience of Collaborative Net-
works (Р. 323-336). Albi, France. doi:
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
84 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
https://doi.org/10.1007/978-3-319-24141-
8_29
Raunio M., Nordling N., Kautonen M.,
Räsänen P. (2018). Open Innovation Plat-
forms as a Knowledge Triangle Policy
Tool – Evidence from Finland. Foresight
and STI Governance. Vol. 12. No 2. P. 62–
76. doi: https://doi.org/10.17323/2500-
2597.2018.2.62.76
Ritala P., Almpanopoulou A. (2017). In de-
fense of ‘eco’ in innovation ecosystem.
Technovation. Vol. 60-61. P. 39-42. doi:
https://doi.org/10.1016/j.technovation.2017.
01.004
Rothschild M. (1990). Bionomics: Economy
as Business Ecosystem. New York: Beard
Books. 444 р.
Roundy P.T., Bradshaw M., Brockman B.K.
(2018). The emergence of entrepreneurial
ecosystems: A complex adaptive systems
approach. Journal of Business Research.
Vol. 86. P. 1-10. doi: https://doi.org/10.
1016/j.jbusres.2018.01.032
Russell M. G., Smorodinskaya N. V. (2018).
Leveraging complexity for ecosystemic in-
novation. Technological Forecasting and
Social Change. Vol. 136. P. 114-131. doi:
http://dx.doi.org/10.1016/j.techfore.2017.
11.024
Sarafin G. (2019). How an Ecosystem For-
ward strategy can create unique customer
value. URL: https://www.linkedin.com/
pulse/how-ecosystem-forward-strategy-
can-create-unique-customer-sarafin (дата
звернення: 12.03.2020).
Saunière J-Ch., Leroyer S., Boudin S., Jean G.
(2013). Collaborative innovation and intel-
lectual property. Best practices. French In-
stitute of Industrial Property. Paris. 120 р.
Singer John G. (2006). Systems marketing for
the information age. MIT Sloan Mana-
gement Review. URL: https://sloanreview.
mit.edu/article/systems-marketing-for-the-
information-age/ (дата звернення:
12.03.2020).
Smorodinskaya N., Russell M., Katukov D.,
Still K. (2017). Innovation Ecosystems vs.
Innovation Systems in Terms of Colla-
boration and Co-creation of Value. Pro-
ceedings of the 50th Hawaii International
Conference on System Sciences. P. 5245-
5254. URL: https://scholarspace.manoa.
hawaii.edu/bitstream/10125/41798/1/paper06
49.pdf (дата звернення: 12.03.2020).
Stoelhorst J. W. (2008). The Explanatory
Logic and Ontological Commitments of
Generalized Darwinism. Journal of Eco-
nomic Methodology. Vol. 15(4). Р. 343-
363. doi: http://dx.doi.org/10.1080/13501
780802506661
Tansley A.G. (1935). The use and abuse of
vegetational terms and concepts. Ecology.
Vol. 16 (3). P. 284-307.
Teece D. J. (2007). Explicating dynamic ca-
pabilities: the nature and microfoundations
of (sustainable) enterprise performance.
Strategic Management Journal. Vol. 28.
Iss. 13. P. 1319-1350. doi: http://dx.doi.
org/10.1002/smj.640
Teece D. J. (2014). Business ecosystems / Au-
gier M., Teece D.J. (Eds.). Palgrave Ency-
clopedia of Management. Palgrave Mac-
millan UK. 1846 p.
The Straddler (2010). The Predators' Bone-
yard: a conversation with James Kenneth
Galbraith. The Straddler. URL:
http://www.thestraddler.com/20105/piece2.
php (дата звернення: 12.03.2020).
Thomas L. D. W., Autio E. (2012). Modeling
the ecosystem: a meta-synthesis of ecosys-
tem and related. Copenhagen, Denmark.
19-21 June. URL: https://www.research-
gate.net/publication/282122759_Modeling
_the_ecosystem_A_meta-synthesis_of_eco
system_and_related_literatures (дата звер-
нення: 12.03.2020).
Thomson A. M., Perry J. L., Miller T. K.
(2007). Conceptualizing and Measuring
Collaboration. Journal of Public Admin-
istration Research and Theory. URL:
http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/downlo
ad?doi=10.1.1.534.5055&rep=rep1&type=
pdf (дата звернення: 12.03.2020).
UNCTAD (2019). Digital Economy Report
2019. Value Creation and Capture: Impli-
cations for Developing Countries.
UNCTAD. Geneva. 172 p.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 85
2020, № 2 (90)
Wolff T. (2005). Collaborative Solutions -
True Collaboration as the Most Productive
Form of Exchange. URL: https://www.tom
wolff.com/collaborative-solutions-news
letter-summer-05.htm (дата звернення:
12.03.2020).
World Economic Forum (2019a). Innovate
Europe: Competing for Global Innovation
Leadership (In collaboration with McKin-
sey & Company). Insight Report. World
Economic Forum: Geneva. 44 p.
World Economic Forum (2019b). Agile Gov-
ernance for Creative Economy 4.0. Brief-
ing Paper. World Economic Forum: Gene-
va. 16 p.
World Economic Forum (2019с). Globaliza-
tion 4.0. Shaping a New Global Architec-
ture in the Age of the Fourth Industrial
Revolution. World Economic Forum. 40 р.
Yawson Robert M. (2009). The Ecological
System of Innovation: A New Architectur-
al Framework for a Functional Evidence-
Based Platform for Science and Innovation
Policy In: Huizingh K.R.E, Conn S., Tork-
keli M., and Bitran I., (Eds.) The Future of
Innovation. Proceedings of XX ISPIM.
Conference At Vienna, Austria. 16 р. URL:
https://www.researchgate.net/publication/2
28737411_The_Ecological_System_of_In
novation_A_New_Architectural_Frame
work_for_a_Functional_Evidence-Based_
Platform_for_Science_and_Innovation_
Policy (дата звернення: 12.03.2020).
Zahra Shaker A., Nambisan Satish (2011).
Entrepreneurship in global innovation eco-
systems. Academy of Marketing Science
Review. Springer; Academy of Marke-
ting Science. Vol. 1(1). P. 4-17. doi:
http://dx.doi.org/10.1007/s13162-011-0004-3
References
Acemoglu, D., & Robinson, J. A. (2014). Why
Nations Fail: The Origins of Power, Pros-
perity, and Poverty. Retrieved from
https://history.wikireading.ru/416046 [in
Russian].
Amosha, O. I., Kharazishvili, Yu. M., & Lia-
shenko, V. I. (Eds) (2018). Economic
modernization of industrial regions of
Ukraine in a decentralized environment.
Kyiv: NAS of Ukraine, Institute of Indus-
trial Economy [in Ukrainian].
Ivanov, S. V., Liashenko, V. I., & Pidoryche-
va, I. Yu. (Eds.) (2018). Ukraine in the Eu-
ropean science-educational and innovative
spaces: the concept of adaptation and inte-
gration in the context of the Association
agreement between the EU and Ukraine.
Kyiv: NAS of Ukraine, Institute of Indus-
trial Economy [in Ukrainian].
Jokhansson, F. (2008). The Medici Effect:
Breakthrough Insights at the Intersection of
Ideas, Concepts, and Cultures. Moscow:
LLC «I.D. Williams» [in Russian].
Kelly, K. (2017). The Inevitable: Understan
ding the 12 Technological Forces That Will
Shape Our Future. Moscow: Mann, Ivanov
and Ferber [in Russian].
Ross, A. (2017). The Industries of the Future.
Kyiv: Nash format [in Ukrainian].
Smorodinskaya, N.V. (2015). Globalized Eco-
nomy: From Hierarchies to Networking.
Moscow: Institute of Economics, Russian
Academy of Sciences [in Russian].
Soldak, M.O. (2019). Industrial ecosystems
and technological development. Econ.
promisl., 4 (88), pp. 75-91. doi:
http://doi.org/10.15407/econindustry2019.
04.075 [in Ukrainian].
Hwang, Victor W., & Horowitt, G. The Rain-
forest: The Secret to Building the Next Sil-
icon Valley. Tomsk: Publishing House of
Tomsk State University of Control Systems
and Radioelectronics [in Russian].
UNCTAD (2019). Digital Economy Report
2019. Value Creation and Capture: Impli-
cations for Developing Countries. Over-
view. United Nations. UNCTAD [in Rus-
sian].
Adner, R. (2006). Match your innovation
strategy to your innovation ecosystem.
Harvard Business Review, 84. pp. 98-110.
Adner, R. (2017). Ecosystem as structure. An
actionable construct for strategy. Journal of
Management, 43 (1), pp. 39-58. doi:
https://doi.org/10.1002/smj.2363
Adner, R., & Feiler, D. (2016). Innovation
interdependence and investment choices:
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
86 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
An experimental approach to decision
making in ecosystems. Working paper. Re-
trieved from https://sites.insead.edu/faculty
research/research/file.cfm?fid=59605
Adner, R., & Kapoor, R. (2010). Value crea-
tion in innovation ecosystems: how the
structure of technological interdependence
affects firm performance in new technolo-
gy generations. Strategic Management
Journal, 31(3), pp. 306-333. doi:
http://dx.doi.org/ 10.1002/smj.821
Adner, R., & Kapoor, R. (2016). Innovation
ecosystems and the pace of substitution:
Re-examining technology S-curves. Stra-
tegic Management Journal, 37, pp. 625-
648. doi: https://doi.org/10.1002/smj.2363
Andersen, P. D., Andersen, A. D., Jensen, P. A.,
& Rasmussen, B. (2014). Sectoral inno-
vation system foresight in practice: Nordic
facilities management foresight. Futures,
61, pp. 33-44. doi: https://doi.org/10.1016/
j.futures.2014.04.012
Andreessen, M. (2014). Turn Detroit into
Drone Valley. Politico Magazine.
Retrieved from https://www.politico.com/
magazine/story/2014/06/turn-detroit-into-
drone-valley-107853
Asheim, Bjorn T., & Gertler, Meric S. (2005).
The geography of innovation: regional in-
novation systems. In Fagerberg, Jan,
Mowery, David, Nelson, Richard (Eds.).
The Oxford Handbook of Innovation. Ox-
ford University Press, Oxford. Р. 291-317.
Asheim, B., Boschma, R., & Cooke, P.
(2011). Constructing regional advantage:
Platform policies based on related variety
and differentiated knowledge bases. Re-
gional Studies, 45 (7), pp. 1–22. doi:
http://dx.doi.org/10.1080/00343404.2010.5
43126
Autio, E., Kenney, M., Mustar, P., Siegel, D.,
& Wright, M. (2014). Entrepreneurial in-
novation: The importance of context. Re-
search Policy, 43(7), pp. 1097-1108. doi:
https://doi.org/10.1016/j.respol.2014.01.015
Autio, E., & Thomas, L.D.W. (2014). Innova-
tion ecosystems: implications for innova-
tion management? In Dodgson ., Gann
D.M., Phillips, N. (Eds.). The Oxford
Handbook of Innovation Management
(pp. 204-228). Oxford: Oxford University
Press. doi: https://doi.org/10.1093/oxford
hb/9780199694945.001.0001
Bessant, J. et al. (2014). Innovation Manage-
ment, Innovation Ecosystems and Humani-
tarian Innovation. UK Department for In-
ternational Development.
Best, M. H. (2015). Greater Boston׳s industri-
al ecosystem: A manufactory of sectors.
Technovation, 39-40, pp. 4-13. doi:
https://doi.org/10.1016/j.technovation.2014
.04.004
Bramwell, A., Hepburn, N., & Wolfe, D. A.
(2012). Growing Innovation Ecosystems:
University-Industry Knowledge Transfer
and Regional Economic Development in
Canada. Final Report to the Social Scienc-
es and Humanities Research Council of
Canada.
Ceccagnoli, M., Forman, C., Huang, P., &
Wu, D.J. (2012). Co-creation of value in a
platform ecosystem: The case of enterprise
software. MIS Quarterly, 36 (1), pp. 263-
290. doi: http://dx.doi.org/10.2307/41410
417
Cennamo, C., & Santaló, J. (2013). Platform
competition: Strategic trade-offs in plat-
form markets. Strategic Management
Journal, 34 (11), pp. 1331-1350. doi:
http://dx.doi.org/10.1002/smj.2066
Clarysse, B., Wright, M., Bruneel, J., & Maha-
jan, A. (2014). Creating value in ecosys-
tems: Crossing the chasm between
knowledge and business ecosystems.
Research Policy, 43(7), pp. 1164-1176.
doi: https://doi.org/10.1016/j.respol.2014.
04.014
Cooke, P., & de Laurentis, C. (2010). The Ma-
trix: Evolving Policies for Platform
Knowledge Flows. In P. Cooke, C. de Lau-
rentis, S. MacNeill, C. Collinge (Eds.).
Platforms of Innovation: Dynamics of New
Industrial Knowledge Flows (pp. 311-360).
London: Edward Elgar Publishing.
Deloitte Insights (2016). How to innovate the
Silicon Valley way. Tapping into the Sili-
con Valley innovation ecosystem. Deloitte
Insights. URL: https://www2.deloitte.com/
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 87
2020, № 2 (90)
us/en/insights/topics/innovation/tapping-
into-silicon-valley-culture-of-innovation.
html
Edquist, C. (1997). Systems of innovation ap-
proaches: their emergence and characteris-
tics. In C. Edquist (Ed.). Systems of Inno-
vation: Technologies, Institutions and Or-
ganizations (pp. 1-35). Routledge.
Ernst & Young (2011). Next generation
innovation policy. The future of EU
innovation policy to support market
growth. Ernst & Young. Retrieved from
https://www.ceps.eu/ceps-publications/next-
generation-innovation-policy-future-eu-
innovation-policy-support-market-growth/
European Commission (2014). Inspiring and
Completing European Innovation Ecosys-
tems: the way forward to improve people’s
lives. Blueprint. High Level Group on In-
novation Policy.
European Commission (2017). Current chal-
lenges in fostering the European innovation
ecosystem. JRC Science for Policy Report,
Joint Research Centre. European Commis-
sion.
Eurostat (2018). Regions in the European Un-
ion. Nomenclature of territorial units for
statistics – NUTS 2016/EU-28. Edition
2018. Luxembourg: Publications Office of
the European Union.
Fan, Li J., & Garnsey, E. (2014). Policy-
driven ecosystems for new vaccine devel-
opment. Technovation, 34 (12), pp. 762-
772. doi: https://doi.org/10.1016/j.techno
vation.2014.07.002
Fransman, M. (2014). Models of Innovation in
Global ICT Firms: The Emerging Global
Innovation Ecosystems. JRC Scientific and
Policy Reports. Seville: JRC-IPTS.
Freeman, C. (1987). Technology Policy and
Economic Performance: Lessons from Ja-
pan. London: Frances Pinter.
Frosch, R. A., & Gallopoulos, N. E. (1989).
Strategies for Manufacturing. Scientific
American, 261 (3), pp. 144-152. doi:
https://doi.org/10.1038/scientificamerican
0989-144
Gawer, A., & Cusumano, M. (2012). Industry
Platforms and Ecosystem Innovation. CBS,
Copenhagen, Denmark. Retrieved from
https://core.ac.uk/download/pdf/78063781.
pdf
Gloor, P.A. (2006). Swarm Creativity: Com-
petitive Advantage through Collaborative
Innovation Networks. New York: Oxford
University Press. 212 р.
Iansiti, M., & Levien, R. (2004). Strategy as
ecology. Harvard Business Review. Re-
trieved from https://info.psu.edu.sa/psu/
fnm/asalleh/IansitiLivienStrategyAsEcolog
y.pdf
International Livestock Research Institute
(2013). Innovation platforms practice brief
1. What are innovation platforms? Re-
trieved from https://assets.publishing.ser
vice.gov.uk/media/57a08a2840f0b652dd00
05bc/Brief1.pdf
Jackson, Deborah J. (2011). What is an Inno-
vation Ecosystem? National Science Foun-
dation, Arlington, VA. Retrieved from
http://erc-assoc.org/sites/default/files/topics/
policy_studies/ DJackson _Innovation%20
Ecosystem_03-15-11.pdf
Janne, Odile E.M. (2002). The emergence of
corporate integrated innovation systems
across regions: The case of the chemical
and pharmaceutical industry in Germany,
the UK and Belgium. Journal of Interna-
tional Management, 8 (1), pp. 97-119. doi:
https://doi.org/10.1016/S1075-4253(01)00
053-9
Kapoor, R., & Lee, J. M. (2013). Coordinating
and competing in ecosystems: How organi-
zational forms shape new technology in-
vestments. Strategic Management Journal,
34 (3), pp. 274-296. doi: http://dx.doi.org/
10.1002/smj.2010
Kautonen, M., Pugh, R., & Raunio, M. (2016).
Transformation of regional innovation pol-
icies: From ‘traditional’ to ‘next genera-
tion’ models of incubation. European
Planning Studies, 25 (4), pp. 620-637. doi:
http://dx.doi.org/10.1080/09654313.2017.
1281228
Korhonen, J. (2001). Four ecosystem princi-
ples for an industrial ecosystem. Journal of
Cleaner Production, 9, pp. 253-259. doi:
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
88 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
http://dx.doi.org/10.1016/S0959-6526(00)
00058-5
Kravchenko, S. (2019). Simulation of the na-
tional innovation systems development: a
transnational and coevolution approach.
Virtual Economics, 2(3), pp. 41-54. doi:
https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.03(4)
Kuzior, A., & Kuzior, P. (2020). Quadruple
helix model as a principle of smart city de-
signing. Virtual Economics, 3(1), pp. 39-
57. doi: https://doi.org/10.34021/ve.2020.
03.01(2)
Lundvall, B.-A. (1992). National systems of
innovation: towards a theory of innovation
and interactive learning. London: Pinter
Pub Ltd.
McIntyre, D. P., & Srinivasan, A. (2017).
Networks, platforms, and strategy: Emerg-
ing views and next steps. Strategic Man-
agement Journal, 38 (1), pp. 141-160. doi:
http://dx.doi.org/10.1002/smj.2596
McKinsey & Company (2018). Winning in
digital ecosystems. McKinsey & Company.
McKinsey & Company (2019). The ecosystem
playbook: Winning in a world of ecosys-
tems. McKinsey & Company.
McKinsey Global Institute (2016). Digital
globalization: The new era of global
flows. McKinsey Global Institute. URL:
https://www.mckinsey.com/~/media/Mc
Kinsey/Business%20Functions/McKinsey
%20Digital/Our%20Insights/Digital%20
globalization%20The%20new%20era%20
of%20global%20flows/MGI-Digital-globa
lization-Full-report.ashx
McKinsey Global Institute (2019). Globa-
lization in transition: the future of trade and
value chains. Executive Summary.
Meadows, D. (2008). Thinking in Systems: A
Primer. WRJ, VT: Chelsea Green Publi-
shing.
Mercan, B., & Goktas, D. (2011). Compo-
nents of Innovation Ecosystems: A Cross-
Country Study. International Research
Journal of Finance and Economics, 76,
pp. 102-112.
Metcalfe, S. (1995). The economic founda-
tions of technology policy: equilibrium and
evolutionary perspectives. In P. Stoneman
(Ed.). Handbook of the Economics of
Innovation and Technological Change
(pp. 409-512). Blackwell, Oxford.
Miller, G.T., & Spoolman, S.E. (2009). Living
in the Environment: Concepts, Connec-
tions, and Solutions. Sixteenth Edition.
Brooks/Cole, Belmont, CA.
Miśkiewicz, R. (2019). Challenges facing
management practice in the light of In-
dustry 4.0: The example of Poland. Vir-
tual Economics, 2(2), pp. 37-47. doi:
https://doi.org/10.34021/ve.2019.02.02(2)
Moore, J. F. (1993). Predators and Prey: A
New Ecology of Competition. Harvard
Business Review. Retrieved from
https://hbr.org/1993/05/predators-and-prey-
a-new-ecology-of-competition.
Moore, J. F. (1997). The Death of
Competition: Leadership and Strategy in
the Age of Business Ecosystems. New
York: Harper Paperbacks.
Moore, J.F. (2005). Business ecosystems and
the view from the firm. The Antitrust
Bulletin, 51 (1), pp. 31-75. doi: http://dx.
doi.org/10.1177/0003603X0605100103
Nachira, F., Dini, P., & Nicolai, A. (2007). A
network of digital business ecosystems for
Europe: roots, processes and perspectives.
European Commission, Information Soci-
ety and Media.
OECD (2013). Regions and Innovation: Colla-
borating across Borders. OECD Reviews
of Regional Innovation, OECD Publishing.
Paris. doi: http://dx.doi.org/10.1787/97892
64205307-en
OECD (2019). Digital Innovation: Seizing
Policy Opportunities. Highlights of the
2017-18 OECD Digital and Open Innova-
tion project.
Oh, D.-S., Phillips, F., Park, S., & Lee, E.
(2016). Innovation Ecosystems: A Critical
Examination. Technovation, 54, pp. 1-6.
Pierce, L. (2009). Big losses in ecosystem
niches: how core firm decisions drive com-
plementary product shakeouts. Strategic
Management Journal, 30 (3), pp. 323-347.
doi: https://doi.org/10.1002/smj.736
PricewaterhouseCoopers (2018). PwC’s Strat-
egy & Global Digital Operations Study
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 89
2020, № 2 (90)
2018. Digital Champions. How industry
leaders build integrated operations ecosys-
tems to deliver end-to-end customer solu-
tions. PricewaterhouseCoopers.
Rabelo, R., Bernus, P., & Romero, D. (2015).
Innovation Ecosystems: A Collaborative
Networks Perspective. 16th Working Con-
ference on Virtual Enterprises (PROVE)
Risks and Resilience of Collaborative Net-
works (pp. 323-336). Albi, France. doi:
https://doi.org/10.1007/978-3-319-24141-
8_29
Raunio, M., Nordling, N., Kautonen, M., &
Räsänen, P. (2018). Open Innovation Plat-
forms as a Knowledge Triangle Policy
Tool – Evidence from Finland. Foresight
and STI Governance, 12 (2), pp. 62-76.
doi: https://doi.org/10.17323/2500-2597.
2018.2.62.76
Ritala, P., & Almpanopoulou, A. (2017). In
defense of ‘eco’ in innovation ecosystem.
Technovation, 60-61, pp. 39-42. doi:
https://doi.org/10.1016/j.technovation.2017.
01.004
Rothschild, M. (1990). Bionomics: Economy
as Business Ecosystem. New York: Beard
Books.
Roundy, P. T., Bradshaw, M., & Brockman, B. K.
(2018). The emergence of entrepreneurial
ecosystems: A complex adaptive systems
approach. Journal of Business Research,
86, pp. 1-10. doi: https://doi.org/10.1016/
j.jbusres.2018.01.032
Russell, M. G., & Smorodinskaya, N. V.
(2018). Leveraging complexity for ecosys-
temic innovation. Technological Forecas-
ting and Social Change, 136, pp. 114-131.
doi: http://dx.doi.org/10.1016/j.techfore.
2017.11.024
Sarafin, G. (2019). How an Ecosystem
Forward strategy can create unique
customer value. Retrieved from
https://www.linkedin.com/pulse/how-eco
system-forward-strategy-can-create-unique-
customer-sarafin
Saunière, J-Ch., Leroyer, S., Boudin, S., &
Jean, G. (2013). Collaborative innovation
and intellectual property. Best practices.
French Institute of Industrial Property.
Paris.
Singer, John G. (2006). Systems marketing
for the information age. MIT Sloan
Management Review. Retrieved from
https://sloanreview.mit.edu/article/systems-
marketing-for-the-information-age/
Smorodinskaya, N., Russell, M., Katukov, D.,
& Still, K. (2017). Innovation Ecosystems
vs. Innovation Systems in Terms of Colla-
boration and Co-creation of Value. Pro-
ceedings of the 50th Hawaii International
Conference on System Sciences (pp. 5245-
5254). Retrieved from https://scholar
space.manoa.hawaii.edu/bitstream/10125/4
1798/1/paper0649.pdf
Stoelhorst, J. W. (2008). The Explanatory
Logic and Ontological Commitments of
Generalized Darwinism. Journal of Eco-
nomic Methodology, 15(4), pp. 343-363.
doi: http://dx.doi.org/10.1080/1350178080
2506661
Tansley, A.G. (1935). The use and abuse of
vegetational terms and concepts. Ecology,
16 (3), pp. 284–307.
Teece, D. J. (2007). Explicating dynamic cap-
bilities: the nature and microfoundations of
(sustainable) enterprise performance. Stra-
tegic Management Journal, 28 (13),
pp. 1319-1350. doi: http://dx.doi.org/10.
1002/smj.640
Teece, D. J. (2014). Business ecosystems. In
M. Augier, D. J. Teece (Eds.). Palgrave
Encyclopedia of Management. Palgrave
Macmillan UK.
The Straddler (2010). The Predators' Bone-
yard: a conversation with James Kenneth
Galbraith. The Straddler. Retrieved from
http://www.thestraddler.com/20105/piece2.
php
Thomas, L. D. W., & Autio, E. (2012). Mo-
deling the ecosystem: a meta-synthesis
of ecosystem and related. Copenhagen,
Denmark, 19-21 June. Retrieved from
https://www.researchgate.net/publication/
282122759_Modeling_the_ecosystem_A_
meta-synthesis_of_ecosystem_and_rela
ted_literatures
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
90 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
Thomson, A. M., Perry, J. L., & Miller, T. K.
(2007). Conceptualizing and Measuring
Collaboration. Journal of Public Admin-
istration Research and Theory. Retrieved
from http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/
download?doi=10.1.1.534.5055&rep=rep1
&type=pdf
UNCTAD (2019). Digital Economy Report
2019. Value Creation and Capture: Impli-
cations for Developing Countries.
UNCTAD. Geneva.
Wolff, T. (2005). Collaborative Solutions –
True Collaboration as the Most Productive
Form of Exchange. Retrieved from
https://www.tomwolff.com/collaborative-
solutions-newsletter-summer-05.htm
World Economic Forum (2019a). Innovate
Europe: Competing for Global Innovation
Leadership (In collaboration with McKin-
sey & Company). Insight Report. World
Economic Forum: Geneva.
World Economic Forum (2019b). Agile Gover-
nance for Creative Economy 4.0. Briefing
Paper. World Economic Forum: Geneva.
World Economic Forum (2019с). Globaliza-
tion 4.0. Shaping a New Global Architec-
ture in the Age of the Fourth Industrial
Revolution. World Economic Forum.
Yawson, Robert M. (2009, June). The Ecolog-
ical System of Innovation: A New Archi-
tectural Framework for a Functional Evi-
dence-Based Platform for Science and In-
novation Policy In K. R. E. Huizingh,
S. Conn, M. Torkkeli and I. Bitran (Eds.)
The Future of Innovation. Proceedings of
XX ISPIM. Conference at Vienna, Austria.
Retrieved from https://www.researchgate.
net/publication/228737411_The_Ecologica
l_System_of_Innovation_A_New_Archite
ctural_Framework_for_a_Functional_
Evidence-Based_Platform_for_Science_
and_Innovation_Policy.
Zahra, S. A., & Nambisan S. (2011). Entre-
preneurship in global innovation ecosys-
tems. Academy of Marketing Science
Review. Springer; Academy of Marke-
ting Science, 1(1), pp. 4-17. doi:
http://dx.doi.org/10.1007/s13162-011-
0004-3
Ирина Юрьевна Пидоричева,
канд. экон. наук
Институт экономики промышленности НАН Украины
ул. Марии Капнист, 2, г. Киев, 03057, Украина
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
ИННОВАЦИОННАЯ ЭКОСИСТЕМА В СОВРЕМЕННЫХ
ЭКОНОМИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ
Исследована концепция инновационной экосистемы для описания открытых динами-
ческих сетевых (неиерархических) сред, состоящих из организаций, людей и институтов,
взаимодействующих при создании, использовании и распространении инноваций.
Рассмотрены истоки происхождения понятия «инновационная экосистема», проведен
широкий обзор литературы по проблематике экосистем. Анализ базы Scopus за период
1996-2019 гг. показал, что частота упоминания словосочетания «инновационная экосисте-
ма» повысилась за последние десять лет в десятки раз и сейчас растет в геометрической
прогрессии. В 2019 г. словосочетание «инновационная экосистема» встречалось в научных
журналах в 119 раз чаще, чем в 2009 г. Причем интерес к этой тематике со временем
не угасает, а только повышается – в 2015-2019 гг. частота упоминания этого словосочета-
ния увеличилась в 3,35 раза, что свидетельствует об актуальности исследуемой проблема-
тики.
Установлено, что, несмотря на широкое применение термина «инновационная экоси-
стема» в академической, политической и деловой среде, среди специалистов нет консенсу-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 91
2020, № 2 (90)
са по поводу того, что на самом деле представляет собой инновационная экосистема. Дан-
ная работа является попыткой внести свой вклад в продолжающиеся дискуссии. Для этого
проанализированы различные взгляды ученых и специалистов-практиков на феномен ин-
новационных экосистем, которые систематизированы и сгруппированы в четыре подхода:
экосистемы, организованные вокруг фокусной (центральной) фирмы; экосистемы как
«структуры», построенные вокруг фокусного ценностного предложения (фокусной инно-
вации); экосистемы как определенные среды (пространства), формирующиеся на разных
уровнях – от локального до глобального; экосистемы как платформы, вокруг которых ор-
ганизуется деятельность заинтересованных сторон. Определены основные черты и особен-
ности каждого из подходов, что позволило обеспечить теоретическую организацию имею-
щихся знаний.
Обоснованы различия между экосистемами и системами инноваций, определены
преимущества экосистемного подхода по сравнению с традиционным системным взглядом
на продуцирование инноваций. Выделены свойства, присущие инновационным экосисте-
мам и современным инновационным процессам.
С учетом цели Стратегии развития сферы инновационной деятельности на период до
2030 года по развитию национальной инновационной экосистемы сделан акцент на необ-
ходимости становления в Украине инновационных экосистем на уровне регионов (в от-
дельных областях или в нескольких из них – в пределах экономических районов) как орга-
нических составляющих национальной инновационной экосистемы в условиях быстрых,
масштабных и постоянных изменений глобальной среды. Предложено определение инно-
вационной экосистемы региона (экономического района). С использованием системного и
структурно-функционального подходов региональная инновационная экосистема пред-
ставлена и описана как многомерная модель в составе: цели (назначения) экосистемы, ак-
теров (организаций), среды их деятельности и системы взаимосвязей между актерами
внутри экосистемы и с внешней средой. Разработана концептуальная модель региональной
инновационной экосистемы Украины с позиции теории систем.
Основные положения и выводы, полученные в результате исследования, могут быть
учтены при реализации инновационной политики по формированию инновационных эко-
систем на разных уровнях, в том числе на уровне регионов и экономических районов как
наиболее подходящем для осуществления инноваций.
Ключевые слова: экосистема, инновационная экосистема, экосистемный подход, ин-
новации, регион, экономический район, инновационная политика.
JEL: О30, О33, О38, R10
Iryna Yu. Pidorycheva,
PhD in Economics
Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
E-mail: pidoricheva@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0002-4622-8997
INNOVATION ECOSYSTEM IN CONTEMPORARY ECONOMIC RESEARCHES
The paper explores the concept of an innovative ecosystem to describe the open dynamic
network (non-hierarchical) environments consisting of organizations, people and institutions that
are interacting in creating, using and diffusion of innovations.
The origins of the «innovation ecosystem» concept have been explored, the extensive re-
view of the literature on ecosystem issues have been carried out. Analysis of the Scopus database
for 1996-2019 showed that the frequency of mentioning the phrase «innovation ecosystem» has
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
92 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 2 (90)
increased over the past decade in dozens of times and is growing exponentially. In 2019, the
phrase «innovative ecosystem» found in scientific journals 119 times more likely to 2009. More-
over, the interest to this topic has not faded over time, but it is increasing – in 2015-2019 the fre-
quency of mentioning of this phrase has augmented by 3.35 times, demonstrating the relevance of
the research issues.
The literature review has shown that, despite the wide application of the term “innovation
ecosystem” in the academic, political and business environments, there is no consensus among
experts about what is really an innovation ecosystem. To that end, various views of scholars and
practitioners on the phenomenon of innovation ecosystems have been analyzed, which have been
systematized and grouped into four approaches: ecosystems organized around a focal (central)
company; ecosystems as “structures” built around a focal value proposition (focal innovation);
ecosystems as defined environments (spaces) that are forming at different levels – from local to
global; ecosystems as platforms, around which the activities of stakeholders are organized. The
key characteristics and features of these approaches have been defined, which allowed to ensure
the theoretical organization of existing knowledge.
The differences between ecosystems and systems of innovation have been substantiated, the
advantages of the ecosystem approach have been defined compared to the traditional systematic
view of innovation creation. The properties of innovation ecosystems and modern innovation pro-
cesses have been highlighted.
Given the purpose the Strategy of Innovative Development of Economy of Ukraine till 2030
to develop the national innovation ecosystem, the paper accentuates on the need to establish inno-
vative ecosystems at the regional level (in regions or in a few of them within the economic re-
gions) as organic components of the national innovation ecosystem, bearing in mind the rapid,
large-scale and constant changes in the global environment, in which they are forming. The defi-
nition of the innovation ecosystem of a region (economic region) has been proposed. By adhering
to the systemic and structural-functional approaches, the regional innovation ecosystem has been
presented and described as a multidimensional model consisting of the ecosystem goal, actors (or-
ganizations), their environment and the system of relationships between actors within the ecosys-
tem and the external environment. The conceptual model of the regional innovation ecosystem of
Ukraine from the perspective of systems theory has been developed.
Basic provisions of the paper and its conclusions could be considered, when implementing
innovation policy to form innovation ecosystems at different levels, including at the regional level
(economic regions) of Ukraine as the most suitable for innovation.
Keywords: ecosystem, innovation ecosystem, ecosystem approach, innovation, region, eco-
nomic region, innovation policy.
JEL: О30, О33, О38, R10
Формат цитування:
Підоричева І. Ю. (2020). Інноваційна екосистема в сучасних економічних досліджен-
нях. Економіка промисловості. № 2 (90). С. 54-92. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry
2020.02.054
Pidorycheva, І. (2020). Innovation ecosystem in contemporary economic researches. Econ.
promisl., 2 (90), рр. 54-92. doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2020.02.054
Надійшла до редакції 23.03.2020 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170465 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-109Х |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:06:32Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Підоричева, І.Ю. 2020-07-16T14:55:17Z 2020-07-16T14:55:17Z 2020 Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях / І.Ю. Підоричева // Економіка промисловості. — 2020. — № 2 (90). — С. 54–92. — Бібліогр.: 93 назв. — укр. 1562-109Х DOI: doi.org/10.15407/econindustry2020.02.054 JEL: O30, O33, O38, R10 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170465 330:338.2:574 Досліджено концепцію інноваційної екосистеми для опису відкритих динамічних мережевих (неієрархічних) середовищ, що складаються з організацій, людей та інститутів, які взаємодіють при створенні, використанні та поширенні інновацій.Розглянуто витоки походження поняття «інноваційна екосистема», здійснено широкий огляд літератури з проблематики екосистем. Виконано аналіз бази Scopus за період 1996-2019 рр., який засвідчив, що частота згадування словосполучення «інноваційна екосистема» підвищилася за останні десять років у десятки разів і наразі зростає в геометричній прогресії. У 2019 р. словосполучення «інноваційна екосистема» зустрічалося в наукових журналах у 119 разів частіше, ніж у 2009 р. Причому інтерес до цієї тематики з часом не згасає, а лише підвищується - у 2015-2019 рр. частота згадування цього словосполучення збільшилася в 3,35 раза, що вказує на актуальність досліджуваної проблематики.Встановлено, що, незважаючи на широке застосування терміна «інноваційна екосистема» в академічному, політичному та бізнесовому середовищах, серед фахівців немає консенсусу з приводу того, що насправді являє собою інноваційна екосистема. Дана стаття є спробою здійснити внесок у триваючі дискусії. Для цього проаналізовано різні погляди науковців і фахівців-практиків на феномен інноваційних екосистем, які систематизовано і згруповано в чотири підходи: екосистеми, організовані навколо фокусної (центральної) фірми; екосистеми як «структури», побудовані навколо фокусної ціннісної пропозиції (фокусної інновації); екосистеми як певні середовища (простори), що формуються на різних рівнях - від локального до глобального; екосистеми як платформи, навколо яких організовується діяльність різних зацікавлених сторін. Визначено основні риси й особливості кожного з підходів, що дозволило забезпечити теоретичну організацію наявних знань.Обґрунтовано відмінності між екосистемами і системами інновацій, визначено переваги екосистемного підходу порівняно з традиційним системним поглядом на продукування інновацій. Виокремлено властивості, притаманні інноваційним екосистемам і сучасним інноваційним процесам.З урахуванням мети Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року щодо розбудови національної інноваційної екосистеми зроблено акцент на необхідності становлення в Україні інноваційних екосистем на рівні регіонів (в окремих областях або в декількох з них - у межах економічних районів) як органічних складових національної інноваційної екосистеми в умовах швидких, масштабних і постійних змін глобального середовища. Запропоновано визначення інноваційної екосистеми регіону (економічного району). Із використанням системного і структурно- функціонального підходів регіональну інноваційну екосистему представлено й описано як багатовимірну модель у складі: мети (призначення) екосистеми, акторів (організацій), середовища їх діяльності та системи взаємозв’язків між акторами всередині екосистеми і з зовнішнім середовищем Розроблено концептуальну модель регіональної інноваційної екосистеми України з позиції теорії систем.Основні положення та висновки, одержані за результатами дослідження, можуть бути враховані при реалізації інноваційної політики щодо формування інноваційних екосистем на різних рівнях, у тому числі на рівні регіонів й економічних районів як найбільш придатному для здійснення інновацій. Исследована концепция инновационной экосистемы для описания открытых динамических сетевых (неиерархических) сред, состоящих из организаций, людей и институтов, взаимодействующих при создании, использовании и распространении инноваций.Рассмотрены истоки происхождения понятия «инновационная экосистема», проведен широкий обзор литературы по проблематике экосистем. Анализ базы Scopus за период 1996-2019 гг. показал, что частота упоминания словосочетания «инновационная экосистема» повысилась за последние десять лет в десятки раз и сейчас растет в геометрической прогрессии. В 2019 г. словосочетание «инновационная экосистема» встречалось в научных журналах в 119 раз чаще, чем в 2009 г. Причем интерес к этой тематике со временем не угасает, а только повышается - в 2015-2019 гг. частота упоминания этого словосочетания увеличилась в 3,35 раза, что свидетельствует об актуальности исследуемой проблематики.Установлено, что, несмотря на широкое применение термина «инновационная экосистема» в академической, политической и деловой среде, среди специалистов нет консенсуса по поводу того, что на самом деле представляет собой инновационная экосистема. Данная работа является попыткой внести свой вклад в продолжающиеся дискуссии. Для этого проанализированы различные взгляды ученых и специалистов- практиков на феномен инновационных экосистем, которые систематизированы и сгруппированы в четыре подхода: экосистемы, организованные вокруг фокусной (центральной) фирмы; экосистемы как «структуры», построенные вокруг фокусного ценностного предложения (фокусной инновации); экосистемы как определенные среды(пространства), формирующиеся на разных уровнях - от локального до глобального; экосистемы как платформы, вокруг которых организуется деятельность заинтересованных сторон. Определены основные черты и особенности каждого из подходов, что позволило обеспечить теоретическую организацию имеющихся знаний. Обоснованы различия между экосистемами и системами инноваций, определены преимущества экосистемного подхода по сравнению с традиционным системным взглядом на продуцирование инноваций. Выделены свойства, присущие инновационным экосистемам и современным инновационным процессам.С учетом цели Стратегии развития сферы инновационной деятельности на период до 2030 года по развитию национальной инновационной экосистемы сделан акцент на необходимости становления в Украине инновационных экосистем на уровне регионов (в отдельных областях или в нескольких из них - в пределах экономических районов) как органических составляющих национальной инновационной экосистемы в условиях быстрых, масштабных и постоянных изменений глобальной среды. Предложено определение инновационной экосистемы региона (экономического района). С использованием системного и структурно-функционального подходов региональная инновационная экосистема представлена и описана как многомерная модель в составе: цели (назначения) экосистемы, актеров (организаций), среды их деятельности и системы взаимосвязей между актерами внутри экосистемы и с внешней средой. Разработана концептуальная модель региональной инновационной экосистемы Украины с позиции теории систем.Основные положения и выводы, полученные в результате исследования, могут быть учтены при реализации инновационной политики по формированию инновационных экосистем на разных уровнях, в том числе на уровне регионов и экономических районов как наиболее подходящем для осуществления инноваций. The paper explores the concept of an innovative ecosystem to describe the open dynamic network (non-hierarchical) environments consisting of organizations, people and institutions that are interacting in creating, using and diffusion of innovations.The origins of the «innovation ecosystem» concept have been explored, the extensive review of the literature on ecosystem issues have been carried out. Analysis of the Scopus database for 1996-2019 showed that the frequency of mentioning the phrase «innovation ecosystem» has increased over the past decade in dozens of times and is growing exponentially. In 2019, the phrase «innovative ecosystem» found in scientific journals 119 times more likely to 2009. Moreover, the interest to this topic has not faded over time, but it is increasing - in 2015-2019the frequency of mentioning of this phrase has augmented by 3.35 times, demonstrating the relevance of the research issues.The literature review has shown that, despite the wide application of the term “innovation ecosystem” in the academic, political and business environments, there is no consensus among experts about what is really an innovation ecosystem. To that end, various views of scholars and practitioners on the phenomenon of innovation ecosystems have been analyzed, which have been systematized and grouped into four approaches: ecosystems organized around a focal (central) company; ecosystems as “structures” built around a focal value proposition (focal innovation); ecosystems as defined environments (spaces) that are forming at different levels - from local to global; ecosystems as platforms, around which the activities of stakeholders are organized. The key characteristics and features of these approaches have been defined, which allowed to ensure the theoretical organization of existing knowledge.The differences between ecosystems and systems of innovation have been substantiated, the advantages of the ecosystem approach have been defined compared to the traditional systematic view of innovation creation. The properties of innovation ecosystems and modern innovation processes have been highlighted.Given the purpose the Strategy of Innovative Development of Economy of Ukraine till 2030 to develop the national innovation ecosystem, the paper accentuates on the need to establish innovative ecosystems at the regional level (in regions or in a few of them within the economic regions) as organic components of the national innovation ecosystem, bearing in mind the rapid, large-scale and constant changes in the global environment, in which they are forming. The definition of the innovation ecosystem of a region (economic region) has been proposed. By adhering to the systemic and structural-functional approaches, the regional innovation ecosystem has been presented and described as a multidimensional model consisting of the ecosystem goal, actors (organizations), their environment and the system of relationships between actors within the ecosystem and the external environment. The conceptual model of the regional innovation ecosystem of Ukraine from the perspective of systems theory has been developed.Basic provisions of the paper and its conclusions could be considered, when implementing innovation policy to form innovation ecosystems at different levels, including at the regional level (economic regions) of Ukraine as the most suitable for innovation. Стаття підготовлена в рамках виконання науково-технічного проєкту «Концепція інституційного забезпечення формування інноваційної екосистеми в економічних районах (на прикладі Придніпровського економічного району)» (номери держреєстрації: 0120U100941, 0120U100989). uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях Инновационная экосистема в современных экономических исследованиях Innovation ecosystem in contemporary economic researches Article published earlier |
| spellingShingle | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях Підоричева, І.Ю. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| title | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях |
| title_alt | Инновационная экосистема в современных экономических исследованиях Innovation ecosystem in contemporary economic researches |
| title_full | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях |
| title_fullStr | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях |
| title_full_unstemmed | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях |
| title_short | Інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях |
| title_sort | інноваційна екосистема в сучасних економічних дослідженнях |
| topic | Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| topic_facet | Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170465 |
| work_keys_str_mv | AT pídoričevaíû ínnovacíinaekosistemavsučasnihekonomíčnihdoslídžennâh AT pídoričevaíû innovacionnaâékosistemavsovremennyhékonomičeskihissledovaniâh AT pídoričevaíû innovationecosystemincontemporaryeconomicresearches |