Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу)
Вилиті ольвійські «рибки» або «дельфіни» давно вже відомі нумізматам та археологам і в великій кількості трапляються під час розкопок в Ольвії та її околицях '. Нині їх грошовий характер не викликає сумніву, але «рибки» ще не стали предметом спеціального вивчення радянських нумізматів і присв...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Материалы по археологии Северного Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 1959 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Одеський археологічний музей НАН України
1959
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170562 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) / О.Г. Сальников // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1959. — Вип. 2. — С. 44-59. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170562 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сальников, О.Г. 2020-07-18T14:40:09Z 2020-07-18T14:40:09Z 1959 Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) / О.Г. Сальников // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1959. — Вип. 2. — С. 44-59. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. XXXX-0126 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170562 Вилиті ольвійські «рибки» або «дельфіни» давно вже відомі нумізматам та археологам і в великій кількості трапляються під час розкопок в Ольвії та її околицях '. Нині їх грошовий характер не викликає сумніву, але «рибки» ще не стали предметом спеціального вивчення радянських нумізматів і присвячена їм література небагата. Крім мимохідь приведених різними вченими висловлювань, дуже небагато праць в російській, радянській західно-європейській літературі присвячено «рибкам». uk Одеський археологічний музей НАН України Материалы по археологии Северного Причерноморья Статьи Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) Ольвийские «рыбки» (Начальный этап ольвийского денежного обращения) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) |
| spellingShingle |
Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) Сальников, О.Г. Статьи |
| title_short |
Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) |
| title_full |
Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) |
| title_fullStr |
Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) |
| title_full_unstemmed |
Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) |
| title_sort |
ольвійські «рибки» (початковий етап ольвійського грошового обігу) |
| author |
Сальников, О.Г. |
| author_facet |
Сальников, О.Г. |
| topic |
Статьи |
| topic_facet |
Статьи |
| publishDate |
1959 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Материалы по археологии Северного Причерноморья |
| publisher |
Одеський археологічний музей НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ольвийские «рыбки» (Начальный этап ольвийского денежного обращения) |
| description |
Вилиті ольвійські «рибки» або «дельфіни» давно вже відомі нумізматам та археологам і в великій кількості трапляються під час розкопок в Ольвії та її околицях '. Нині їх грошовий характер не викликає сумніву, але «рибки» ще не стали предметом спеціального вивчення радянських нумізматів і присвячена їм література небагата. Крім мимохідь приведених різними вченими висловлювань, дуже небагато праць в російській, радянській західно-європейській літературі присвячено «рибкам».
|
| issn |
XXXX-0126 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170562 |
| citation_txt |
Ольвійські «рибки» (Початковий етап ольвійського грошового обігу) / О.Г. Сальников // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1959. — Вип. 2. — С. 44-59. — Бібліогр.: 49 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT salʹnikovog olʹvíisʹkíribkipočatkoviietapolʹvíisʹkogogrošovogoobígu AT salʹnikovog olʹviiskierybkinačalʹnyiétapolʹviiskogodenežnogoobraŝeniâ |
| first_indexed |
2025-11-25T19:25:20Z |
| last_indexed |
2025-11-25T19:25:20Z |
| _version_ |
1850520014609711104 |
| fulltext |
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
МАТЕРІАЛИ З АРХЕОЛОГІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
ВИП. II. 1959.
О. Г. САЛЬНИКОВ
ОЛЬВІЙСЬКІ «РИБКИ»
(Початковий етап ольвійського грошового обігу)
Вилиті ОЛЬВІЙСЬКІ «рибки» або «дельфіни» давно вже відомі нуміз
матам та археологам і в великій кількості трапляються під час розко
пок в Ольвії та її околицях '.
Нині їх грошовий характер не викликає сумніву, але «рибки» ще
не стали предметом спеціального вивчення радянських нумізматів і при
свячена їм література небагата. Крім мимохідь приведених різнимі
вченими висловлювань, дуже небагато праць в російській, радянській
західно-європейській літературі присвячено «рибкам». Із праць XIX ст.
можна відмітити невелику замітку берлінського нумізмата А. фон-Зал-
лета; із російської дореволюційної літератури — один з розділів статті
В. В. Голубцова, присвяченої монетам Ольвії з розкопок І905—1908 рр
Однак названі праці, як і присвячені «рибкам» сторінки в працях
Ф. Ленормана, П. И. Бурачкова, Е. Миннза, відзначаються такими ри
сами, які не можна приймати без критики. Досить плутано викладена
і місцями легковажна (через недостатнє знайомство з конкретними па
м’ятками) і спеціально присвячена ольвійським «рибкам» стаття Б. Ла-
ума. Нарешті, найбільш серйозним дослідженням по цікавому для на-
пиганню в радянській науковій літературі ми вважаємо відповідний
розділ відомої праці О. М. Зографа «Античные монеты».
Перші нумізмати, що в І половині XIX ст. звернули свою увагу на
ольвійських «рибок» — І. Бларамберг, Г. Келер, О. С. Уваров, Б. В. Ке
не —■ розглядали їх перш за все як одну з загадок древньої археології
і відголоски такої точки зору збереглись в літературі до 70-х рр. XIX ст
Описуючи їх в примітці, І. Бларамберг вважає їх тессерами, що невідо
мо для чого вживались ольвіополітами
Тессерами, пов’язаними з рибальством, вважає їх і Г. Келер, якому
треба поставити в заслугу цю спробу зв’язку «рибок» з господарством
Ольвії. Г. Келер вперше почав вивчати анепіграфні рибки, кількість
яких набагато перевищує число рибок з літерами, а також спробував
класифікувати відомі йому екземпляри та пояснити загадкові написи
на них.
Більші анепіграфні «рибки», а також «рибки» з літерами АРІХО
■ в фондах Одеського державного археологічного музею знаходиться більше
трьох тисяч рибок, вивчення яких покладено в основу цієї стаїтті. Більшість їх дуже
зіпсована окисом або обламана, але близько 400 майже зовсім не окислені і йльш
менш цілі, частина їх приведена на таблицях.
̂ Описание древних монет Ольвии или Одьвиополя, находящихся в Одессе в ка
бинете г-на Бларамберга, пер. А. Писарева, М., 1828, ст. 41, примечание.
г. Келер оголосив зображенням осетрових риб, а дрібні, без літер і з--
скороченням 6Y —тунцями. Про призначення «рибок» Г. Келер висло
вився досить туманно, назвавши їх один раз «рибками-монетами», а в-
дальнішому вбачає в них то підвіски до амфор для пояснення їх вмісту,
то особливі грошові знаки для розрахунків ольвіополітів з рибалками-
скіфами, які могли вімінювати на них в ольвійських державних мага
зинах сушену або мариновану рибу. Крім того, Г. Келер вважає, що їх
могли вживати на міському ринку для дрібних розрахунків Ця ори
гінальна гіпотеза відображає типове для буржуазної науки нерозумін
ня рівня розвитку місцевих племен. Адже з цієї точки зору доводи
лось би вважати, що рибалки повинні всю виловлену рибу здавати дер
жаві, або що вони ніе вміли її засолювати та сушити, або і те і друге
разом. Такі притягнуті висновки рушаться разом з гіпотезою Г. Келера.
Значний прогрес російської археології в кінці І половини XIX ст.
знайшов своє відображення в цікавому для нас питанні перш за все
в праці О. С. Уварова *. Він вглядів в ольвійських «рибках», говорячи
його власними словами, «началоі всей ольвийской монетной системы»
і, відносячи їх до найдавніших часів існування Ольвії, підкреслив, що
розвиток торгівлі ольвіополітів з місцевими племенами робить «рибки»
уже скоро незручним «для больших оборотов».
Разом з тим о . С. Уваров піддав критиці тлумачення Г. Келера про
написи на монетах. Останній читав 0Y —як thynos — «тунець», помил
ково прочитане ним на деяких екземплярах 0Y (з неясно вилитою
крапкою в центрі «тети»), як ouraios—«хвіст» (тобто частина заготов
леного про запас тунцевого хвоста) та АРІХО як tarikhos — «солена
риба».
О. С. Уваров справедливо поставився з недовір’ям особливо до
спроби прочитати останній напис, який завжди читався на рибках без
«тау» і вперше висловив думку, що всі скорочення являють собою на
чальні літери імен ольвійських архонтів І
Що стосується порід риб, зображених на «рибках», та запропонова
ної Г. Келером класифікації, О. С. Уваров зауважень не робить і пого
джується з ним.
Інші нумізмати середини XIX в. не приділяли «рибкам» серйозної
уваги. Б. В. Кене повністю погоджується з зауваженнями О. С. Уварова,
інші приймають пояснення Г. Келера, і тільки на початку 70-х рр. з’я
вилась спроба нового пояснення написів на ольвійських «рибках». Ця
спроба належить В. Френеру, який в своєму описі колекції Одеського
збирача Ж. Лемме відділив «рибки» від ольвійських монет і спробував
читати на одних назву народу арріхів, яких Страбон поміщає на При-
к^Фанні, а на других—назву міста Фініади на одноіменному острові бі
ля берегів Фракії.
При цьому В. Френер без всякої аргументації спробував вглядіти
в частині «рибок» вже не тунців, а дельфінів, таким чином, частина зов
сім однотипових «рибок» з літерами АРІХО, за його думкою, являють
собою зображення тунців, а друга—дельфінів. Нарешті В. Френер ціл-
3 Н. К, Е. К 6 h ! е г, Tarichos ou recherches sur I’histoire et les antiquites de pc
heries de la Russie Meridionale, MAS, VI serie, t. I, 1832, pp. 423—427.
̂ A. C. У в а р о в , Исследования о древностях Южной России и берегов Чер
ного моря, вып, 1, СПБ, 1851 ,стор. 104—106.
® Н. К. Е. КО h 1 ё г, ор. cit., сюр. 425—426, пор. А. С. Уваров, Исследования,
стор; 105.
ком вірно відкидає спробу читати на деяких екземплярах OY за-
'мість 0Y.®
А. Заллет в своїй статті цілком слушно розкритикував цей надзви
чайно штучний погляд Френера. Критик справедливо відмітив, що не
можливо вбачати в «марках» або «тессерах», які постійно знаходять в
Ольвії, вироби страбонових аррихів, але в останній частині повернувся
до положень критикованого ним Г. Келера. Так, А. Заллет вважає «риб
ки» тунцями і слідом за Г. Келером вбачає в цих пам’ятниках «марки»,
пов’язані з рибальством. Але в розумінні літер АРІХО Заллет відходить
від Г. Келера і пропонує розуміти загадкове скорочення як слово
arrikhos — «корзина», розуміючи корзину, наповнену тунцями. З фор
мально-філологічної точки зору це пояснення прийнятне, але досить
штучне, як це довели російські вчені. Треба сказати, що стаття А. Залле-
та містить невірні твердження; він, наприклад, вважає, що найчастіще
зустрічаються в знахідках «рибки» з літерами і зовсім ігнорує наяв
ність анепіграфних «рибок»
В нумізматичній літературі останніх десятиліть минулого сторіччя
цікаві для нас «рибки» займають постійне місце серед нумізматичних
пам’ятників Ольвії. Найчастіше вони описуються як дельфіни, іноді за
старою традицією іменуються «рибками», але серйозної уваги вчених
вони не привертають. П. И. Бурачков присвячує «ассам в виде дельфи
на» всього кілька рядків Не привернувши уваги ні О. В. Орєшни-
кова, ні О. Л. Бертьє-Делагарда ще в 1911 році в відомому довіднику
Б. Хеда ольвійські рибки названі просто «курьезом»
Між тим в першому десятилітті XX ст. розгорнулись систематичні
розкопки Ольвії Б. В. Фармаковським і одночасно почав археологічні
роботи на острові Березані Е. Р. Штерн. Ці розкопки значно збільшили
кількість «рибок» в музеях нашої країни і дозволили нумізматам вивча
ти находження «рибок» в певних речових та архітектурних комплексах
сумісно з більш вГдомими археологічними пам’ятниками. Все це дозво
лило датувати їх, визначити, що вони зображують, по-новому читати
написи на них, виявити їх відношення до ольвійських «асів», «показати
їх місце в системі грошового господарства Ольвії. Однак останнє пи
тання звернуло до себе мало уваги дослідників Заходу і дореволюцій
ної Росії, в чому видно прояв актикварно-мистецького і колекціонер
ського погляду на монету, типового для методологічно обмеженої бур
жуазної науки.
Спробу поглибленого вивчення ольвійських «рибок» зробили майже
одночасно і незалежно один від одного російський колекціонер В. В. Го
лубцов та німецький вчений Б. Лаум, при чому перший присвятив їм
розділ своєї праці про монети Ольвії, а другий — спеціальну статтю.
6 W. F r o h n e r . Catalogue de Medailles du Bosphore Cimmerien, formant la Col
lection de Jules Lemme a Odessa, Paris, 1872, pp. 25—25.
7 A. von—Sallet, Beitrage zur antiken Miinz—und Altertumskunde, ZFN, B, X, 1883,
crop. 144—147.
® П. O. Б у р а ч к о в , Общий каталог монет, принадлежащих эллинским коло
ниям, существовавшим в древности на северном берегу Черного моря. ч. 1, Одесса
1884, стор. 42—41, ср. 8—9.
® 0 . Л. Б е р т ь е - Д е л а г а р д піддавав сумніву монетне значення «рибок»,
а написи на них подібно Уварову вважав іменами архонтів, див. Относительная стои
мость монетных металлов на Борисфене в половине IV в. Нум. ст., т. 1, 1911,
стор. 73—74, примітка.
1® В. V. H e a d , Historia Numorum, 2 ed., Оксфорд, 1911, стор. 272
Спершу зупинимось на праці В. В. Голубцова", який, спираючись на
дані про умови їх находження, датує час їх виробу VI ст. до н. е. Слід
підкреслити, іцо це твердження прийняте в науці, хоч до В. В., Голуб
цова «рибки>' відносили до V, IV, V і навіть І ст. ст. до н. е.
Вивчаючи ці пам’ятники з точки зору зображуваного предмету, він
вважає їх всіх дельфінами, а не осетрами, стерляддю або тунцями.
Крім того, порівнюючи їх з нинішніми породами дельфінів, що живуть
в Чорноіму морі, він вважає можливим бачити в ольвійському литвї
представників двох порід: delphin'us idelphis та phocaena vulgaris.
Слідом за цим В. В. Голубцов переходить до розгляду написів на
дельфінах; він встановлює, що ці написи існують лише в вигляді скоро
чень АРІХО і 0Y пояснює їх як імена монетних магістратів. Однак^
останні зауваження В. В. Голубцова не такі вже переконливі. Так, без
сумнівно, слід відкинути його спробу побачити зображення «другого
дельфина меньших размеров» на одній із сторін дельфіноподібних злит
ків, уміщених в опису під №№ 6—8, в зв’язку з чим невірні і висновки
виведені з цього уявного спостереження.
Досить ризиковане, щоб не сказати більше, співставлення назв злит
ку і «дельфіна»
Щодо загального погляду В. В. Голубцова на роль «дельфінів» в
грошовому господарстві Ольвії, то він викладений дуже чітко. За дум
кою автора, «дельфіни» на початку VI ст. до н. е. приходять на зміну
обігу міді в злитках, причому на початку вони були різноПо розміру
і без усяких написів. Такий порядок тримався коло сотні років. Потім
«дельфіни» одержали однакову вагу і скорочення імені сановника,, що
провів цю реформу 0Y, а скоро після того за реформами архонта
АРІХО... збільшено розмір і вагу прикрашених скороченням його імені
«дельфінів». Слід за цим устарілі для потреб ринку грошові знаки були
замінені новими, круглими вилитими «асами» з тим же ім’ям. Цю ре
форму В. В. Голубцов відносить до кінця VI або до першого року V ст.
до н. е .’А
Багато де в чому близький погляд і Б. Лаума (незнайомого, між
іншим, зі статтею В. В. Голубцова), який на відміну від останнього ви
користав порівняно невеликий нумізматичний матеріал німецьких му
зеїв. Подібно до В. В. Голубцова, Б. Лаум не сумнівається, що «рибки»
зображають дельфінів.
Спираючись на матеріал березанських розкопок Е. Р. Штерна,
Б. Лаум також відносить «дельфінів» до другої половини VI ст. до н. е!
і вважає їх початком ольвійського грошового обігу, на: зміну якому
прийшов слідуючий етап, пов’язаний з обігом круглих вилитих монет.
Разом з ним Б. Лаум припускає, що «дельфіни» могли виливатись до
елліністичного часу, тобто до IV—III ст. ст. до н. е.
В розуміниі ррактеру цих грошових знаків Б. Лаум слід за Зал-
лєтом вказує на їх тісний зв’язок з рибальством, при чому наводить сві
доцтва, що говорять про лов дельфінів в Причорномор’ї. Вчений вважає,
що мідні «дельфіни» заміщали в обігу справжніх дельфінів, яких фракій-
“ В. В. Г о л у б ц о в , Монеты Ольвии из раскопок 1905—1907 гг. ИАК вып 51
1914, стор. 68—77. . • .
В. В. Г о л у б ц о в, Вказ. праця, стор. 75—76 та 95, Пор. табл. 1, 7 та табл III
6—7 та 10.
В. В. Г о л у б ц о в , Вказана праця, стор. 77. Всю цю побудову' повністю
сприймає О В Орєішников (А. В. Орешников, Этюды по нумизматике Черноморского
лобережья, ИРАИМК, т. I, 1921, стор. 222)).
ці споживали в їжу. Однак не зовсім послідовно автор; розглядає ці
своєрідні знаки як присвячувальні предмети, що паралельно вживались
і в культі і в товарнім обігу. Нарешті, Б. Лаум схиляється до того, щоб
приписати «дельфінам» місцеве походження, а форму їх вважає запо
зиченою від скіфів. На його думку, греки запозичили ці грошові знаки,
оздобивши їх написами. В поясненні цих останніх Б. Лаум приєднується
до Заллета і полемізує з тими, хто розуміє написи на «рибках», як ма
гістратські імена
Таким чином, дореволюційна російська археологічна наука як і на
ука закордонних країн не приділяє ольвійським «рибкам» тої уваги,
якої вони заслуговують як поєднуюча ланка між періодом натурально
го обігу в Причорномор’ї і грошового обігу, представленого дальніши-
ми серіями ольвійських монет. Разом з ним в попередньому викладі ми
намагались довести, що ці цікаві пам’ятки були в полі зору вчених XIX—
початку XX ст. ст., які зібрали значний матеріал та зробили спроби з’ясу
вати значення написів і близько підійшли до розкриття основної задачі
вивчення «дельфінів»—до визначення їх ролі і місця в системі грошово
го обігу Ольвії і всього приольвійського району. Методологічна обме-
женість^ речознавчий формалізм та колекціонерський підхід до мате
ріалу, які властиві буржуазній науці і обумовили такі бідні результати
цих більш як віікових досліджень. Можна сказати без усякого пере
більшення, що вивчення нумізматичного джерела у всій його багато
сторонності, включення монет або їх попередників (як в даному випад
ку) для відновлення основних етапів товарно-грошового обігу, як
складової частини всієї економічної історії даного суспільства можливі
лише на основі марксистсько-ленінського вчення про суспільно-еконо
мічні формації. Доводиться, однак, відмітити, що праці О. М. Зографа
багато де в чому відповідають старим традиціям в нумізматиці, його
зауваження в питанні про «рибок» або «дельфінів» цілком підтверджу
ють цей висновок.
О. М. Зограф приділяє ольвійським «дельфінам» порівняно мало
місця Признаючи їх грошовий характер, автор схильний бачити в них
пережиточну ступінь первісного обігу повноцінної монети в вигляді
«дельфінів», зразками якої можна рахувати крупні злитки—«дельфіни»
Британського музею, Державного історичного музею. Одеського держав
ного археологічного музею ’®. В хронології цих пам’ятників О. М. Зог
раф дещо відходить від датувань В. В. Голубцова та Лаума, відносячи
початок виробництва «дельфінів» до кінця VI і початку V ст. до н. е.,
а закінчення до початку IV ст. При цьому він припускає, що одночасно
з обігом «дельфінів» в Ольвії ходили також вилиті круглі монети, але
ніяк не пояснює співвідношення цих! монетних груп при одночасному
обігу. Якщо додати, що автор «дельфінів» з літерами та вилиті круглі
монети з типом Палади об’єднує в одну серію, а анепіграфні «дельфі
ни» об’єднує з послідуючими групами литва з Горгоною та Деметрою,
то цим мабуть, вичерпуються всі його зауваження, крім того, що напи
си уявляються О. М. Зографу скороченням магістратських імен, нане
сених на грошові знаки для попередження падіння їх цінності.
“ В. L а U т . Das Fischgeld von Olbia, .Frankfurter Mirnzzeitung", B. XVIII, 1918
CTop. 439—4.60
A. H. З о г р а ф , Античные монеты, МИА СССР, вып. 16, 1951, стор. 121— 1̂25;
його ж—Монеты из раскопок в Ольвии в 1935— 1936 гг. Сб. «Ольвия», т. I, 1940,
стор. 221.
А. Г, С а л ь н и к о в , Литой дельфин из собрания ОГААМ. 36. «Материалы по-
истории Северного Причерноморья», вып. Г, Одесса, 1957, стор. 102—ІС4.
Не зупиняючись на критиці окремих висловлювань О. М. Зографа
про «дельфінів», слід підкреслити, що їм властиві деякі протиріччя і во
ни непереконливо відповідають на більшість постаючих при вивченні
матеріалу питань. Через це вивчення ольвійських «дельфінів» слід при
знати одним із важливих завдань радянської нумізматики, тим більше,
що в працях радянських вчених цим пам’ятникам не приділено достат
ньої уваги. При цьому ми вимушені констатувати, що перед безпосеред-
шм висвітленням основного питання цієї теми — питання про характер
і особливості грошового обігу в архаїчній Ольвії—треба зробити ряд
спеціальних нумізматичних екскурсів, основаних як на опублікованому
матеріалі, так і особливо на «дельфінах» із колекції Одеського держав
ного археологічного музею.
1. Класифікація та хронологія ольвійських «дельфінів»
Оскільки наукова систематизація матеріалу є основою для всього
дальшого вивчення, а така класифікація ольвійських литих дельфінів
фактично відсутня, ми примушені почати нашу роботу саме з цього. Як
було вказано вище, нумізмати XIX—початку XX ст. ст. не встановили
чіткої систематизації ольвійських «рибок» і запропоновані ними спроби
класифікації засновувались не на всій сукупності ознак, а на якійсь
одній, взятій іноді випадково. Так Г. Келер, а слідом за ним і Б. Лаум
розподіляли «дельфінів» за їх розміром, об’єднуючи в одну групу екзем
пляри з літерами АРІХО та анепіграфні, близькі до них за величиною,
а в другу—монети з літерами 0Ута близькі до них анепіграфні. А Зал-
лет, зовсім не цікавлячись анепіграфними «де.чьфінами», згруповує їх
за змістом написів. В. В. Голубцов вважає, що ольвійські «дельфіни»
зображають різні біологічні види чорноморських'дельфінів; О. М. Зо-
граф, нарешті, класифікує їх за технічними ознаками литва, таким чи
ном, в одну групу попадають односторонні «дельфіни» з написами, а в
другу—двосторонні анепіграфні. Довільний характер такого розподілу
яскраво проявляється при їх співставленні і примушує шукати більш
певних критеріїв для цього матеріалу. За такі критерії слід взяти всі
ознаки «дельфінів»: розмір і залежну від нього вагу, фактурні та стилі
стичні особливості, характер передачі плавців і, нарешті, написи. При
цьому ми вважаємо доцільним будувати всю класифікацію головним чи
ном на дрібних анепіграфних «дельфінах», які складають переважну
кількість матеріалу, з тим, щоб «дельфіни» більшого розміру і «дельфі
ни» з написами знайшли своє місце в еволюції всієї групи пам’ятни
ків, а не порушували штучно її ряд. Слід одразу відмітити, що ми не
визнаємо вирішальним принцип класифікації, запропонований О. М. Зо-
графом, бо він, як ми уже відмічали, вважає «дельфіни» з написами,
вироблені в техніці одностороннього литва, більш давніми, а анепіграф
ні «дельфіни», відлиті двостороннім рельєфом,—більш пізтііми. Питан
ня п̂ ро те, наскільки істотного являється ця ознака для відносної хроно
логії дельфінів, досить спірне. Адже і односторонні «дельфіни» теж від
литі в двосторонній формі, про шо свідчить напис на їх плоскому боці.
Однак об’єднання дельфінів з написами в окрему хронологічну групу
разом з великими та малими вилитими монетами з зображенням Пала
ли, як це робить О. М. Зограф, теж веде до дуже довільних припущень
про повторний поворот до виконання обов’язків того магістрага, скоро
чене ім’я якого хочуть прочитати в легенді АРІХО. Тому необхідно під
креслити, що ми не бачимо підстав погодитись з відносною хронологією
та класифікацією «дельфінів», запропонованою О. М. Зографом, тим
4. МАПП, вип, И,
більше, що і сам він, як це видно з тексту його праці, не дуже послідов
ний в цьому відношенні. Принаймні, важко не бачити протиріччя між
тим місцем, де о. М. Зограф пише, що «дельфіни» з написами відно
сяться до кінця VI—початку V ст. ст. до н. е., а анепіграфні до V і по
чатку IV ст. та приведеним тут же поясненням такої ранньої появи
написів, що являють собою скорочені магістратські імена. За О. М. Зо-
графом, імена були поставлені на обезцінених після довгого обігу «дель
фінах», щоб припинити катастрофічне падіння їх вартості'*. Але це дру
ге пояснення має на увазі іншу (і, як буде показано нижче, більш віро
гідну) послідовність — від анепіграфних «дельфінів» до «дельфінів» з
написами.:
З другого боку дуже важко беззастережно прийняти і класифіка
цію В. В. Голубцова, слабким місцем якої є те, що вона не охоплює всіх
дельфінів. Погоджуючись з тим, ніби «дельфіни» відливались в формах,
імітуючих справжні види чорноморських дельфінів, необхідно погоди
тись і з тим, що їх відливали протягом дуже недовгого часу. В іншому
випадку необхідно було б поставити цілий ряд нерозв’язаних питань:
чому, наприклад, вибравши спочатку зображення одного виду дельфінів
для відливки монет, потім перейшли до другого? Чому «дельфіни» з на
писами АРІХО та 0Y, що належать до одної групи, дуже відрізняються
розмірами один від другого? Крім того, до якої групи цієї класифікації
віднести «дельфінів» більшого розміру, явно несхожих ні з «delphinus»,
ні з «рЬосаепа»? Тому ми, поважаючи спроби тлумачення археологічних
пам’ятників при допомозі природознавчих дисциплін, все ж вважаємо,
що в даному випадку слід утриматись від таких порівнянь, тим більш,
що зміна зовнішнього вигляду ольвійських дельфінів припускає і інше
пояснення, засноване на вивченні тих художньо-стилістичних засобів, з
допомогою яких зображували дельфінів греки і зокрема ольвіополіти.
Підходячи до аналізу ольвійських «дельфінів»,, спробуємо все ж
почати з розподілу їх на групи, запропоновані В. В. Голубцовим. При
цьому доведеться не розподіляти матеріал по певному принципу, а ви
ділити з усієї його маси спочатку типові «дельфіни» того сорту, які
В. В. Голубцов вважав зображеннями виду delphinus delphis. Яішго ви
лучити згадану групу дельфінів, то решта цих пам’яток, не кажучи вже
про наявність дельфінів з написами, в свою чергу може бути розділена
на слідуючі групи з перехідними варіантами від одної групи до другої.
Першу групу «дельфінів» умовно назвемо «геометричною». Тут ми ба
чимо важке незграбне окреслення майже зовсім не вигнутого корпусу,
велике кругле око, круто опущений лоб, морду з ледве виступаючим ри
лом або «дзьобом». Біля самої голови, тільки у крупних екземплярів,
плавець. Відмітною рисою як цих «дельфінів», так і перехідних до слі
дуючої групи, більш вигнутих та струнких, являється плоска фактура
та наявність на боках (або, навіть, на одному боці більш архаїпних
екземплярів) своєрідного рельєфного потовщення спинної частини, що
утворилось від двостороннього (зрідка одностороннього) зменшення
товщі відливки в черевній частині. Можливо, цим художнім засобом
майстер хотів передати різницю в забарвленні світлої черевної частини
дельфіна порівняно з темними боками. Усім своїм характером, конфі
гурацією, пропорцією, моделіровкою ці «дельфіни» (особливо пізніші
‘‘’ А. Н, з о г р а ф, Античные монеты, стор. 124 (пор. стор. 122Г
Там же, стор. 122 та 125.
і більш вигнуті екземпляри) знаходять близькі аналогії в зображеннях
дельфінів на вазах раннього чорнофігурного стилю
До геометричної групи належать багато екземплярів «дельфінів»
із колекції ОДАМ (табл. V, 1—5). Прикладом перехідної групи з’явля
ються більш стрункі та витягнуті екземпляри (табл. V, 6—7).
«Дельфіни» охарактеризованої групи складають порівняно невелику
частину вивченого матеріалу. Вже останні їх випуски відрізнялись ви
гином, що надавав фігурі легкість та оживленість, скоро зник ступін
частий виступ, який перетворився на рельєфну нитку, простягнуту
вздовж боків тварини і остаточно закінчився перехід до другої групи
«дельфінів», яку можна умовно назвати «реалістичною».
Для цих «дельфінів» характерний плавно вигнутий тулуб, чітко ви
ступаюче рило та спинний плавець. Тіло має двосторонній рельєф, ви
лите з двох однаково округлених половинок, «дельфін» має порівняно
невелике око. Це найбільш розповсюджена група «дельфінів» в колек
ції ОДАМ, що нараховує сотні екземплярів. На таблиці VI проведені
найбільщ типові га найменщ пощкоджені екземпляри. Розміри та вага
цих «дельфінів» поступово зменщуються, і вони нарешті непомітно пере*
ходять в останню групу, яку ми умовно назвемо «схематичною».
«Дельфіни» цієї останньої групи відрізняються перш за все змен
шенням розміру, недбайливістю та умовністю всього зображення, роз
пливчастим та невиразним стилем. Загальними рисами більшості цих
явно деградованих монет з’являються, по-перше, різке зменшення товщі
корпусу за плавцем (особливо це помітно на більших екземплярах), по-
друге—своєрідна лінійна симетрія, виражена тим, що головна частина
тулубу (до спинного плавця) дорівнює по довжині хвостовій частині.
Можна відмітити непропорційно велике око, розташоване іноді лише на
одній сгороні і часто на невідповіднім місці. Нарешті корпус цих дріб
них «дельфінів» часто неприродно круто вигнутий. З числа монет ОДАМ
до цієї групи відносяться «дельфіни», приведені на таблиці VII, 1—5.
В межі зробленого розподілу матеріалу вкладаються і ті категорії
пам’ятників, які до цього часу були залишені осторонь. Однак не важ
ко переконатись, що «дельфіни» збільшеного розміру як з Британського
музею, так і з колекції ОДАМ (рис. 1) обидва належать до числа най
більш архаїчних екземплярів геометричної групи. Серед представників
цієї групи можна вказати на однобічні екземпляри, а також на екзем
пляри, що мають в головній частині заглибленого поля на місці черева
«дельфіна» поперечні рельєфні смуги (грудний плавець). До цієї ж гру
пи треба віднести і «дельфіна» середнього розміру, знайденого в Ольвії
в 1904 р.^’.
Так само в межах запропонованої класифікації можна відшукати
місце і для «дельфінів» з написом. Ті, що несуть на собі напис 0Y
і яких звичайно вважають більш ранніми являють разючу аналогію
для анепіграфних екземплярів, перехідних від «реалістичної» до «схема-
В. Д. Б л а в а т с к и й. История античной расписной керамики. М., 1953, рис.
на стор. 132—134.
Див., напр., А. Н. 3 о г р а ф, Античные монеты, табл. XXX, 10.
О. М. 3 о г р аф, вказ. твір, табл. XXX, 2.
Напр. В. В. Г о л у б ц о в, вказ. праця, стор. 76 та 77; О р е ш н и к о в , Этюды,
ИРАИМК, т. I, стор. 222. Більше десяти таких «дельфінів» є в колекції ОДАМ.
В різновидності, описаній без малюнку (А. В. Орешников, Описание монет МУ, М'.,
1891, стор. 17, № 136*)', не слід вбачати нове ім’я, йдеться про технічну помилку май
стра, що виготовив форму. Такий екземпляр наявний і в колекції ОДАМ.
тичної» групи, з другого боку, «дельфіни» з написом АРІХО типові
представники реалістичної групи але одночасно вони зв’язані і з по
передньою групою.
До числа поєднуючих їх з цією останньою серед «дельфінів» з літе
рами АРІХО можна віднести як більш крупні екземпляри так і ті, що
своєю фактурою та окресленням щільно примикають до ранньої групи^І
Таким чином, по розмірам, по фактурі, по характеру та стилю зобра
ження «дельфіни» з написами та «дельфіни» збільщеного розміру вкла
даються без силування до відповідних розділів запропонованої класифі
кації, чим підтверджують її.
Рис. 1. Великий дельфін з колекції ОДАМ.
Складніща справа з тією групою «дельфінів», яку ми, слідуючи за
В. В. Голубцовим, що бачив в ній представників виду delphinus delphis,
віділили з рещти «дельфінів» і поки що не розглядали. «Дельфіни» цієї
групи, яку ми в дальшому будемо іменувати «стріловидною» (табл. VII,
6—7) відрізняються від усіх попередніх такою особливою манерою зо
браження тварини, що О. М. Зограф навіть висловив припущення, ніби
дельфін зображений тут майстром не збоку, а зверху Це останнє
припущення не здається нам переконливим, та все ж «дельфіни» цієї
групи різко відрізняються від усіх останніх цілим рядом ознак. Вони
завжди більші та важчі від «дельфінів» попередніх груп, мають подов
жене тіло, що рівномірно звужується до хвоста,, трохи вигнуте, але не
на всіх екземплярах однаково. Хвіст тут завжди роздвоєний, дуже силь-
A. Н. З о г р а ф , Античные монеты, табл. XXX, 7, в колекції ОДАМ 4 екз.
DNM, The Royal Collection of Coins, Thrace, p. I, pi. 11, 68.
B. B, Г о Л1 у б Ц 0 B, Вказ. праця, табл. IV, 8.
А Н. З о г р а ф , Античные монеты, стор. 122.
но видаються спинний та черевний плавці, голова зображена схематич
но, не показане виступаюче наперед рило або дзьоб, в більшості випад
ків не показане око. Щодо техніки виготовлення, представники цієї гру
пи, частіше ніж усі попередні, вилиті так, що через неповне приставан
ня половинок форми по окраїні виробу утворюється загострене реберце,
або через неповне прилягання половинок.форми одна половина вироб
леного «дельфіна» дещо зсунута відносно другої.
Все це не дозволяє вміщувати «дельфінів» даної групи між іншими
групами, що послідовно переходять одна в другу, і примушує нас роз
містити їх окремо, в колекції ОДАМ таких «дельфінів» порівняно не
багато і більшість їх пошкоджена
Відносна періодизація «дельфінів» трьох перших груп, умовно на
званих «геометричною», «реалістичною» та «схематичною», не являє
труднощів. Зовсім архаїчний обрис «дельфінів» «геометричної» групи
майже завжди рівно витримана вага, наявність в цій же групі різ
новидності більш важких «дельфінів», тісно пов’язаних з рештою єдністю
стилю, наявність екземплярів односторонньої відливки, все це приму
шує визнати «дельфінів» «геометричної» групи найраннішими поедстав-
никами всієї цієї групи пам’ятників.
Навряд чи можна сумніватись, що на зміну приходять реалістично
трактовані «дельфіни», в тім числі і ті, що мають АРІХО на плоскім
боці. Спочатку вони ще додержуються сталої ваги, але поступово
втрачають сталість своїх типологічних та вагових ознак, дрібнішають
та вироджуються в художньому відношенні', при чому на шляху від ще
не зовсім реалістично трактованих і повноважних «дельфінів» з літера
ми АРІХО і зовсім деформованими та у всіх відношеннях деградова-
ними екземплярами схематичної групи лежать «дельфіни» з літера
ми 0Y на правому боці. При цьому відсутність різких розривів між
групами та наявність перехідних екземплярів дозволяють з деякою
певністю відстоювати припущення, що ці групи тісно та безпосередньо
слідували одна за одною і що весь описаний розвиток типу зайняв ма
буть не більше ста двадцяти—ста п’ятидесяти років. При цьому перша
половина цього відрізку була часом обігу «дельфінів» першої або «гео
метричної» групи, а друга половина була часом виготовлення «дельфі
нів» «реалістичної» та «схематичної» груп.
Оскільки при цьому найбільш архаїчні «дельфіни» «геометричної»
групи уявляються нам трохи старшими в порівнянні з зображеннями
дельфінів на вазах раннього чорнофігурного стилю, ми вважаємо мож
ливим трохи знизити нижню межу їх появи порівняно з о. М. Зографом
і віднести появу ольвійських «дельфінів» «геометричної» групи ще до
першої половини VI ст. до н. е. або ближче до середини цього віку, при
міром до 570—560 рр. до н. е. В такому разі «дельфінів» «реалістичної»
групи можна віднести приблизно до кінця VI або V ст. ст. до н. е., а по
чаток їх деградації до часу близько 470—460 рр. Останні, найбільш
схематичні та здрібнені «дельфіни» навряд чи виходять за межі третьої
чверті V ст. до н. е. Значно трудніше відшукати місце для останньої
групи «дельфінів». Вміщення їх в тому чи іншому місці стрункого ряду,
утвореного «дельфінами» трьох попередніх груп, на нашу думку можли
ве лише таким чином. Нам здається неможливим розглядати їх як ви
хідну форму всього типу і поміщати в більш ранній період, ніж «дель-
Пор. видані монети, напр., О. М. З о г р а ф, вк. твір, табл. XXX, 9; В. В. Г о
л у б ц о в , вк. твір, табл. III, 10, табл. IV. І, З, 6—7.
фінів» «геометричної» групи. Однаково недоцільно вклинювати їх між
«дельфінами» «реалістичної» та «схематичної» груп, бо межа між ними
досить умовна і деякії проміжні екземпляри складають правильний і
поступовий перехід від одної групи до другої. Тому нам уявляються
можливими два припущення; «дельфіни» «стріловидної» групи можна
включити між «геометричною» та «реалістичною» групами, або розгля
дати їх як конечну, підсумкову ланку в усьому процесі обігу цих своє
рідних монет.
Не м'ожна відкинути перше припущення без розгляду, бо його під
тримують деякі міркування. Так, на екземплярах «стріловидної» групи
часто знаходимо вздовж боку рельєфну лінію яку можно було б на
близити до ступінчастої лінії на боці «дельфінів» «геометричної» групи.
Але приймаючи таку послідовність груп довелось би зустрітись з дуже
різкою відмінністю у всьому трактуванні корпусу, голови, хвосга і від
кинути відмінність у фактурі: «дельфіни» «геометричної» групи мають
прямокутний переріз вздовж і впоперек тулуба, а у дельфінів «стріло
видної» групи — поступове звуження до країв тіла, в окремих випадках
ромбовидний поперечний розріз, виражений більш чітко, ніж у ранні
ших екземплярів «реалістичної» групи.
Крім того, вміщенню їх на грані між «дельфінами» «геометричної»
та «реалістичної» груп заважає ще й те, що тільки у «дельфінів» стріло
видної» групи так чітко відділена голова від грудної частини тулуба, при
чому показаний грудний плавець, сильно виступаючий вниз та назад,
тоді як всі дельфіни останніх груп не мають цього плавця. Як нам зда
ється, ця обставина підтверджує, що дельфінів четвертої групи не мож
на вміщати між «геометричною» та «реалістичною» групами. Тоді зали
шається лише одне можливе припущення, яке доводиться прийняти,--
саме те, що вони являються останніми за часом. Приймаючи це, ми до
зволимо собі в дальшому відмовитись від описової назви груп і назива
тимемо їх просто по порядку: «геометричну»—першою, «реалістичну»—■
другою, «схематичну»—третьою і «стріловидну»—четвертою.
Слід додати, що дельфінів четвертої групи не можна приймати за
безпосередньо примикаючих до попередньої. Проти цього встає цілий
ряд обставин. Перш за все, за розміром і вагою «делцфіни» четвертої
групи різко відрізняються від всіх своїх попередників третьої групи —
вони завжди більші та важчі. Навіть коли разом з В. В. Голубцовим не
погоджуватись, що перед нами представник зовсім другого виду чорно
морських дельфінів, все ж необхідно признати, що дельфін трактований
тут в цілому в іншій художньо-образотворчій монеті і відрізняється не
тільки окресленням, але й цілим рядом конкретних рис. Так, тут уперше
з’являється грудний плавець, а спинний плавець, який у обох видів чор-
номорських дельфінів знаходиться майже на середині довжини тіла ,
тут дуже переміщений до передньої частини корпусу і на більшості
екземплярів розташований прямо проти грудного зараз же за головою,
яка зображена в манері, досить далекій від реалістичного відтворення
образу тварини. Голова видовжена подібно до морди осетрових, тому
мимоволі згадуються ті вчені, які бачили в «рибках» стерлядь або осет
рів. Крім того, у «дельфінів» четвертої групи уперше показані обидві
лопати хвостового плавця і, нарешті, відсутнє око. Все це говорить про
те, що художник, який моделював форми для відливання, не дотриму-
Напр., В. В. Г о л у б и , о в, табл. 1, З и 6.
В. В. Г о л у б ц о в , Вказ. праця, стор, 72, рис. З та 4,
вався традиції попередніх ольвійських монетників,, а мабуть і традицій
грецького мистецтва, яке завжди зЬбражало дельфінів в манері, вла
стивій кращим зразкам нашої другої групи. Нам особливо уявляється
важливим, що цієї манери неодмінно тримаються різьбарі штемпелів всіх
ольвійських монет IV—І ст. ст. до н. е., на яких є зображення дельфі
на Однак на крупних «асах» з зображенням Деметри, які відносять
ся до IV ст. до н. е., вперше на монетах Ольвії показаний нижній пла
вець дельфіна, а верхній переміщений до самої голови^'. Через це ми
вважаємо, що четверта група «дельфінів» також може бути віднесена
до IV ст. до н. е. Це підтверджують і недбалість в техніці виконання, і
зсув форми, і другі риси, вказані вище.
Таким чином, ми вважаємо можливим віднести останню групу
«дельфінів» до IV ст. до н. е. і думаємо, що між ними та «дельфінами»
попередньої групи, яку ми датували третьою чвертю V ст. до н. е., б̂ ш
досить значний проміжок часу.
Отже ми схильні погодитись з в. в. Голубцовим, О. В. Орєшнико-
вим, Б. Лаумом і др., які відносили початок відливання «дельфінів», ще
до VI ст. до н. е. Археологічний матеріал та нечисленні дані про умови
знаходження «дель'фінів», розглянуті вказаними авторами, не допуска
ють сумніву в цьому. З другого боку має рацію О. М. Зограф, який при
пускав, що «дельфіни» поширюються на V і навіть на частину IV ст.
до н. е. В світлі всього викладеного видно, що точка зору О.'М. Зографа
з приводу часу виробництва та обігу дельфінів найближча до істини з
тією тільки різницею, що початок їх відливання далеко заглиблюється
в VI ст. Таким чином, нашу спробу слід розглядати, як дальший розви
ток і уточнення погляду о. М. Зографа, а не як повну відмову від нього.
Але поскільки О. М. Зограф не виклав своїх зауважень відносно класи
фікації «дельфінів», нам довелось внести, як це було показано вище,
ряд досить істотних поправок до його поглядів.
2. Монетний характер ольвійських «дельфінів»
В першому розділі цієї статті були приведені різноманітні погляди
вчених; одні вбачали в «дельфінах» монети, другі — тессери або інші
знаки спеціального призначення. О. М. Зограф висловився за першу
точку зору, вказавши, по-перше, на масовий характер виробництва
«дельфінів» і їх часті знахідки, що зовсім не пов’язується з їх призна
ченням служити тессерами або чимсь подібним. По-друге, оскільки і на
«дельфінах», і на частині ольвійських «асів», що завідомо були монета
ми, стоять ті ж літери АРІХО, це примушує бачити в них монети. По-
третє, і в Ольвії, і на о. Березані засвідчені знахідки «дельфінів» у ви
гляді монет, покладених, за грецьким релігійним обрядом, у могилу як
плата за перевіз «на той світ» через підземну ріку Стікс. Ці міркування
здаються нам вирішальними, а все ж своєрідність ольвійських «дельфі
нів» серед монет Греції примушує більш детально ровглянути їх грошо
ві особливості.
Кажучи про грошовий, навіть монетний характер ольвійських «дель
фінів», перш за все слід поставити питання — чи можна чекати в Оль-
Типи монет див. .А.. Н. З о г р а ф , Античные монеты, табл. Ill, 21. IV, 45—48,
52—66, 5, 68—88, XI, 100—101, 123—126, 129—131, 134—135, 137, VIl, 138—149,
VllI, 201, IX, 202.
A. H. З о г р а ф , табл. XXXI, 4. В. В. Г о л у б ц о в , вказ. праця, т.абл. VIII,
I, XIV, 4.
вії, одазу ж після заснування міста, власних грошових знаків? Для
правильної відповіді слід виходити з відомого положення марксизму
про те, що господарство античних рабовласницьких міст носило в ціло
му натуральний характер, а грошове господарство «никоим образом не
проникает за все экономические отношения»®^ Але з другого боку в VI
ст. до н. е. вже майже всі значні міста карбували свою монету, була
своя монета і в Мілеті—метрополії Ольвії Оскільки Ольвія уже в VI
ст, до н. е. вела обширну торгівлю, як це на сьогодні переконливо до
в е д е н о а в самому місті було розвинуте виробництво дзеркал та ін
ших виливаних виробів із бронзи то наявність власної монети цілком
можлива.
Кажучи про ранню появу в Ольвії своїх грошових знаківі, слід рі
шуче заперечити проти висловленої кілька років тому думки Д. П. Калі-
стова, який твердив, що «дельфіни» та «аси» Ольвії призначені для роз
рахунків з місцевими племенами Насправді нема ніяких підстав
для припущення, ніби скіфи, калліпіди або які-небудь інші племена, що
жили навколо Ольвії, в VI ст. до н. е. досягли такого високого рівня со-
ціально-екоПомічного розвитку, що могли включитись в систему грошо
вого господарства і одержувати від грецьких купців грошову плату за
хліб, рабів та інші товари. Проти цього свідчить і незначна кількість
знахідок ранніх монет — «дельфінів» та «асів» за межами міста і дуже
невисока, треба думати, вартість мідних «дельфінів» вагою З—5 грам.
Тому нам залишається припустити, що ці «дельфіни» призначались для
розрахунків на міському ринку. В такому разі їх численність пояснюється
тим, що на протязі багатьох десятиріч вони були єдиним узаконеним
засобом розрахунку під час повсякденних операцій. Але, як пояснити їх
незвичайну форму і яке значення мають вилиті на них літері скорочення
АРІХО та 0Y ? Щоб відповісти на ці питання, нам доведеться почати
здалека.
Перш за все слід пригадати відоме висловлювання К. Маркса про
виникнення обміну: «Процесе обмена товаров возникает первоначально
не в недрах первобытных общин, но там, где они кончаются, на их грани
цах... Поэтому особенные потребительные стоимости, которые в меновой
торговле между различными община.ми становятся товарами, например,
рыбы, скот, металлы, чаще всього образуют первые деньги внутри самой
общины» 3 цього виходить, що в середині Ольвії можна припустиги
наявність простого продуктообміну в якийсь ранній період. Про це свід
чить майже повна відсутність дрібних монет іноземного походження
архаїчної епохи на Ольвійському городищі і повна перевага такого ж
простого продуктообміну з племенами, що жили круг міста
Якщо припустити панування всередині Ольвії в перші десятиріччя
її існування простого продуктообміну, що не виключає вживання при
32 к ;
33 А.
34 Б
ураллям
Торговые
33 А,
1953, ВЫП
35 Д
стор. 141-
стор. 77—
3 7 К .
33 Н,
М а р к с, К критике политической экЬномии. М., 1951, стор. 216.
Н. З о г р а ф , Античные монеты, стор. 23—25, 30—35, 40—41 і ін.
М. Г р а к о в , Чи мала Ольвія торговельні зносини з Привслжям та При-
в архаїчну та кліасичну епохи? Apxeoj^oria, 1947, т. І; Н. Н. Боні д і арь ,
отношения Ольвии со скифами в VI—V вв. до н. е. СА, 1955, т. XXIII.
И. Ф ур м а н е к а я , К вопросу о литейном ремесле Ольвии, КСИА УССР,
. 2 .
. П. К а л л и с т о в , Очерки по истории Северного Причерноморья. Л., 1949,
-145. Критику Д П Калістова див, в указаній статті Н. Н. Бондаря,
■78.
М а р к с , К критике политической экономии, crop. 38.
Н. Б о н д а р ь , Вказ. праця, стор. 77.
зовнішніх торгових операціях з метрополією іноземних монет, зокрема
кізикінів, які неодноразово знаходили в Ольвії слід вважати, що цей
безмонетний період не міг бути занадто довгим, бо в місті було багато
ремісників, а для самої Греції період безгрошового обміну був уже
пройденим. Тому нема нічого неможливого в тому, що вже коло 570—
560 рр. до н. е., як ми вже припускали вище, в Ольвії був узаконений
обіг виливаних мідних «дельфінів». Вибір металу можна очевидно пояс
нити повною відсутністю срібла в районі Ольвії і навіть на великій від
стані від неї, а перекарбування іноземної монети було неможливе, бо
із метрополії в місто проникала скоріше електрона ніж срібна монета
З другого боку, наявність в країні високо розвинутого виробництва ви
литих виробів із бронзи могло наводити на думку використати цей
метал і добре відому техніку його обробітку для виготовлення монети,
що обслуговувала й міський ринок.
Можна привести деякі міркування з приводу того, чому ольвіополі-
ти вибрали для своїх монет таку дивну, незвичайну форму. По-перше
це можна з/’ясувати тим, що монетна справа була під захистом релігії,
зокрема, Аполлона Дельфіній, культ якого в Ольвії добре відомий як
по епіграфічних документах, так і по написаних на пocyдинax‘^ а в остан
ні роки підтверджений розкопками на центральній площі міста. Культ
цього божества був дуже поширений і в інших державах Греції, в тому
числі в Мілеті, а дельфін був священною твариною Аполлона Дельфі
ній По-друге, крім релігійних передумов, були й інші підстави.
Справа в тому, що Північне Причорномор’я в цілому і район Ольвії
зокрема вважалися в старовинні часи .одним з головних центрів рибаль-
сіва. Не входячи в подробиці, слід відмітити точку зору сучасної науки,
що експорт риби з Ольвії поступався тільки перед експортом зернового
хліба Рибні багатства Дніпровського лиману викликали захоплені
описи Геродота і багатьох інших древніх авторів Про те, що риба
була важливим предметом не тільки зовнішньої, а внутрішньої торгівлі
переконливо свідчить відомий декрет на пошану Протогена, в якому
згадується «колишній» рибний ринок, що існував, зрозуміло, до декрету,
коли вже був, очевидно, і другий ринок такого ж призначення
Але якщо риба відігравала таку істотну роль в міській торгівлі, то
чи не можна припустити, що саме риба на початку існування Ольвії ви
конувала роль грошей? За виразом К- Маркса, цю функцію виконували
по черзі «очень различные, более или менее неподходящие товары» і, як
підкреслює к. Маркс, «один или даже несколько товаров, обладающих
наиболее всеобщей потребительной стоимостью, сначала случайно
играют роль денег» Саме таким випадковим попередником металевих.
грошей і могла бути в Ольвії риба, яку потім заміняють мідні вилиті
«дельфіни».
Проти викладеного припущення можна було б заперечити, що дель
фін не риба. Про те, що дельфін народжує дитинчат і годує їх молоком,
знав Аристотель, але в античні часи дельфіна вважали рибою, через те. * **
А. Н. З о г р а ф, Вказ. праця, стор. 126, прим. 3.
Там же, стор. 24, 40—41.
А. И. Ф у р м а н с к а я, Вказ. праця, crop. 52; Н. Н. Б о н д а р ь , Вказ. праця,
■стор. 58—60.
■*2 И. И. Т о л с т о й , Врач и Дельфиний. ИАК, вып. 14, 1905, стор. 44—45.
И. И. Т о л с т о й , Вказ. праця, стор. 48—50.
** Н. Н. Б о н д а р ь , Вказ. праця, стор. 76.
Г ІЄ р о д о т. История, кн. IV, гл. 53.
10SPE, т. I, вид. 2, № 32, сторона В, початкові рядки.
К. Ма р к с , К критике политической экономии, стор. 37.
що він схожий на неї формою тіла і живе в воді Тому навряд чи тре
ба закидати альвіополітам неуцтво. Вибір з усіх риб саме дельфіна міг
бути продиктований релігійним почуттям до покровителя мореплавців
Аполлона, священною твариною якого був дельфін. Нарешті, не слід за
бувати, що саме в Причорномор’ї споживали м’ясо дельфінів, чого, як
відомо, в інших місцях не було
в світлі всього викладеного нам уявляється, Що< пояснення А. Зал-
лета залишається найвлучнішим тлумаченням загадкових написів на
ольвійських «дельфінах». Вчений вважає, що ці літери вказують на пев
ну кількість риби, а саме, 0Y «тунець» — крупна рибина, а АРІХО —
«корзина» дрібної риби, наприклад, камси. Саме цим слід пояснити різ
ницю розмірів та ваги, позначених відповідними літерами литих дель
фінів. О. М. Зограф вважає, що причиною, яка примусила виливати
дельфінів з написами, було намагання попередити падіння вартості
«дельфінів». На нашу думку це питання треба розглянути в зв|’язку з
проблемою rpotooBO-вагової системи цих своєрідних монет, що вимагає
самостійного дослідження.
И. И. Т о л с т о й , Врач и Дельфиний, стор. 51.
Про вживання м’яса та жиру де;?ьфіна у Причорноморських племен (фракій
ців, МОСІНІКІВ, халібів) див. О. K e l l e r ,
1887, SS, 234-235 .
Thiere des klassischen Altertums, Innsbruk,
|