З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос
При порівняльній нечисленності письмових свідоцтв з історії античних полісів Північного Причорномор’я кожна нова знахідка примушує іноді переглядати весь небагатий матеріал, що є у розпорядженні науки, — це в рівній мірі необхідно як для пояснення новознайденої пам’ятки, так і для поглибленого освіт...
Saved in:
| Published in: | Материалы по археологии Северного Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 1959 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Одеський археологічний музей НАН України
1959
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170564 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос / П.Й. Каришковський // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1959. — Вип. 2. — С. 67-79. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170564 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Каришковський, П.Й. 2020-07-18T14:44:05Z 2020-07-18T14:44:05Z 1959 З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос / П.Й. Каришковський // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1959. — Вип. 2. — С. 67-79. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. XXXX-0126 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170564 При порівняльній нечисленності письмових свідоцтв з історії античних полісів Північного Причорномор’я кожна нова знахідка примушує іноді переглядати весь небагатий матеріал, що є у розпорядженні науки, — це в рівній мірі необхідно як для пояснення новознайденої пам’ятки, так і для поглибленого освітлення тих джерел, що були відомі раніш. Прикладом такої нової та цікавої пам’ятки є знайдена в 1954 р. під час розкопок на ольвійській агорі мармурова плита з написом на пошану родоського громадянина, яка може розглядатися як одне з найважливіших епіграфічних придбань останніх років. uk Одеський археологічний музей НАН України Материалы по археологии Северного Причерноморья Статьи З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос Из истории внешнеполитических связей Ольвии. Ольвия и Родос Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос |
| spellingShingle |
З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос Каришковський, П.Й. Статьи |
| title_short |
З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос |
| title_full |
З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос |
| title_fullStr |
З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос |
| title_full_unstemmed |
З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос |
| title_sort |
з історії зовнішньополітичних зв’язків ольвії. ольвія та родос |
| author |
Каришковський, П.Й. |
| author_facet |
Каришковський, П.Й. |
| topic |
Статьи |
| topic_facet |
Статьи |
| publishDate |
1959 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Материалы по археологии Северного Причерноморья |
| publisher |
Одеський археологічний музей НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Из истории внешнеполитических связей Ольвии. Ольвия и Родос |
| description |
При порівняльній нечисленності письмових свідоцтв з історії античних полісів Північного Причорномор’я кожна нова знахідка примушує іноді переглядати весь небагатий матеріал, що є у розпорядженні науки, — це в рівній мірі необхідно як для пояснення новознайденої пам’ятки, так і для поглибленого освітлення тих джерел, що були відомі раніш. Прикладом такої нової та цікавої пам’ятки є знайдена в 1954 р. під час розкопок на ольвійській агорі мармурова плита з написом на пошану родоського громадянина, яка може розглядатися як одне з найважливіших епіграфічних придбань останніх років.
|
| issn |
XXXX-0126 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170564 |
| citation_txt |
З історії зовнішньополітичних зв’язків Ольвії. Ольвія та Родос / П.Й. Каришковський // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1959. — Вип. 2. — С. 67-79. — Бібліогр.: 75 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kariškovsʹkiipi zístoríízovníšnʹopolítičnihzvâzkívolʹvííolʹvíâtarodos AT kariškovsʹkiipi izistoriivnešnepolitičeskihsvâzeiolʹviiolʹviâirodos |
| first_indexed |
2025-11-26T00:12:40Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:12:40Z |
| _version_ |
1850596525397245952 |
| fulltext |
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
МАТЕРІАЛИ З АРХЕОЛОГІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
ВИП. II. 1959.
П. И. КАРИШКОВСЬКИИ
з ІСТОРІЇ
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ ОЛЬВІЇ.
ОЛЬВІЯ ТА РОДОС
При порівняльній нечисленності письмових свідоцтв з історії антич
них полісів Північного Причорномор’я кожна нова знахідка примушує
іноді переглядати весь небагатий матеріал, що є у розпорядженні нау
ки, — це в рівній мірі необхідно як для пояснення новознайденої пам’ят
ки, так і для поглибленого освітлення тих джерел, що були відомі ра
ніш. Прикладом такої нової та цікавої пам’ятки є знайдена в 1954 р.
під час розкопок на ольвійській агорі мармурова плита з написом на
пошану родоського громадянина, яка може розглядатися як одне з най
важливіших епіграфічних придбань останніх років. Вже зовнішнє
оформлення напису— ̂пілястри, рельєф із зображенням Гелія, калігра
фічна чіткість письма, — привертає увагу та вказує, що написові нада
вали в часи його виготовлення великого значення. Зрозуміло, що вата-
новлення тексту документа являє собою першорядне наукове завдання,
а оскільки видавець напису О. І. Леві лишає без доповнення три ряд
ки з восьми, а решту доповнює не так, як це запропоновано нами ниж
че, вважаємо за доцільне перш за усе викласти свої міркування щодо
тексту пам’ятки.
І.
Документ, про який іде мова, був знайдений на агорі у 1954 р.;
першою інформацією про нього наука зобов’язана чл.-кор. АН УРСР
Л. М. Славіну ‘. В 1958 р. фотографія та текст пам’ятки були видані
0. І. Леві Від документа зберігся лише лівий горишній кут з рештка
ми восьми рядків грецького тексту, що за формою літер відноситься до
III ст. до н. е. Довжина рядків може, проте, бути встановлена як із
змісту тих рядків, доповнення яких не викликає сумніву, так і на під
ставі того, що угорі над текстом, на однаковій, як треба гадати, віддалі
від пілястрів, які облямовували напис з боків, у квадратному заглиб
ленні вміщено рельєфне фасове зображення Гелія; виходячи з розмірів
та розташування цього рельєфу, можна уявити собі розмір усієї плити.
0. І. Леві приходить до правильного висновку, що кількість літер у
рядках напису вагалася між 20 та 22 і аж ніяк не перебільшувала 24
літер *.
' Л. М. С л а в и н , Основные итоги Ольвийской экспедиции 1954 г., КСИА, № 5,
1955, стор. 35—36.
“ Е. И. Л е в и , К истории торговли Ольвии в IV—III вв. до н. э., СА, т. XXVIII,
1958, стор. 243—245, табл. II, 4.
̂ Там же, стор. 244.
̂ Там же, crop. 243.
бт:
Початкові частини восьми рядків напису дозволяють з певністю
встановити його загальний зміст — перед нами стабільний текст поста
нови ольвіополітів, прийнятої на пошану якогось родоського громадя
нина; особливістю даної пам’ятки є вміщене над текстом зображення
Гелія, яке було своєрідним гербом Родоської республіки та прикра
шало її монети —такі зображення «гербів» рідних міст чужинців, вша
нованих у якомусь іншому місті, зустрічаються деколи у грецьких напи
сах з Причорномор’я
Перший рядок напису відкривається формулою «edoxe boulei к/аі
demoi)», «постановили Рада та Народ», що дає 19 літер/. Другий рядок
читається на мармурі «akadinoumeni», що О. І. Леві відновлює як влас
не ім’я громадянина, який вніс пропозицію про вшанування іноземця—
Akadino(s) Meni(skou); оскільки ж третій рядок починається з літер
«реп», то наприкінці попереднього мусіли стояти ще літери «еі», які
складають вкупі «еіреп», «сказав» або «запропонував»; у другому ряд
ку було за О. І. Леві, таким чином, 18 літер. Але при цьому привертає
увагу, що видавець виправляє літеру іпсилон у другому рядку та читає
замість її сигму, мотивуючи таке виправлення тим, що майстер, мовляв,
припустив помилку На такій основі конструюється ім’я Акадін, невідо
ме як в спеціально північночорноморській, так і в загальноеллінській
ономатології, та робиться важливий і відповідальний висновок; «без
условно, это имя — местное» ^ Чи є, однак, підстава для такого рішу
чого виправлення тексту? Адже напис вирізано дуже чітко і охайно, а
загальна парадність його оформлення (пілястри, рельєф) не дозволяє
без усякого мотивування прийняти припущення про помилку; та й вза
галі, скажемо мимохідь, помилка майстра — це uj-timum refugium епі
графіки, до якого слід звертатися виключно тоді, коли описка не може
викликати навіть найменшого сумніву. З іншого боку, Т. М. Кніпович
переконливо продемонструвала, яка невелика кількість нееллінських
імен була у вжитку ольвіополітів у догетські часи тому при встанов
ленні кожного нового місцевого імені необхідна величезна обережність.
Отже запропоноване О. І. Леві читання другого рядку напису не можна
прийняти; наша точка зору з приводу його доповнення викладена нижче.
Щодо третього рядка, то і його відновлення, на жаль, теж викли
кає деякі сумніви. Щ’я родосця, на пошану якого видано декрет, роз
починалося літерами Age..., ім’я його батька закінчувалося літерами
...sandros. У другому випадку немає сумніву, що перед нами ім’я
5 Див., напр., С h. S e l l ma n , Greek Coins, 2—nd ed., London, 1955, p. 149—150,
pi. XXX, 13— 15.
' Див., напв., декрет на пошану Арістагорв з „геї^бом* Істрії (G. Т o c i l e s c u ,
Inschriften aus der Dobrudscha, AEMO, B. VI, 1882, S. 36—38, Taf. ill) або знайдений
у Кізмку декрет на пошану невідомого на ім’я пантікапейця (Н. L е с h а t. Bas-
reliefs du musee de Constantinople, BCH, t. XIII, 1889, p. 514—518, pi. IX).
’’ Ця формула вживається у прескриптах ольвійських декретів частіше без чле
нів при boule та demos; дим. IOSPE, v. 1’, № 24, 27, 29, 32, 33; також Е. И. Леви,
Ольвийская агора, МИА, № 50, 1956, стор. 96, Яі 1; стор. 99, 2. Пор. ^lOSPE,
V. 1‘, № 26 (та документ римського часу, 7* S9J. Один раз член пропущений тільки
при boule, 10SPE, V. 1', № 35.
̂ Е. И. Л е в и, К истории торговли Ольвии в IV—III вв. до н. э., СА, т. iXXVIII,
1953, стор. 244 прим. 39.
̂ Там же.
“ Т. Н. К н и п о в и ч, Население Ольвии в VI—I е в . д о н . э . п о данным эпигра-
фически|х ИІСТОЧНИКОВ, МИА„ № 50, 1956. стор. 119—153,
Hagesandros (з густим придихом), яке засвідчено на Родосі більше
двадцяти разів але як звали сина? Справа у тому, що серед родосців
власні імена, що розпочинаються з Гаге..., були надзвичайно пошире
ні—корпус родоських написів дає цілу їх низку, починаючи з коротких,
як Гагемон, Гагетор< та закінчуючи довгими, як Гагесімброт, Гагесі-
страт і т. п. Тому ми позбавлені можливості встановити точну кіль
кість літер імені вшанованого ольвіополітами родосця та кількість зна
ків у третьому рядку документа; цілком імовірно, що його звали Гаге-
сарх, як це приймає О. І. Леві.
Переходячи до четвертого та п’ятого рядків і використовуючи лек
сику та фразеологію ольвійських написів подібного змісту та близького
часу (головним чином декретів на пошану Навтима Каллатійця та
Діонісія Херсонесита)^®, читаємо" (Hage)sandrou Rhodi(os коіпеі
te) on eunous (tygkhanei toi demoi)^^; у п’ятому рядку не виклю
чається і запропоноване О. І. Леві (diatelei tei polei)^®; в обох ви
падках у цьому рядку було 24 літери (у попередньому—-21). У пе
рекладі ці рядки дають: ,такн8-то син Гагесандра, родосець, взагалі
перебуває доброзичливим до народу* *.
Шостий рядок О. 1. Леві доповнює ,каі tois (entygkhanousin
antoi), грунтуючись при цьому на тому відновленні, яке В. В. Лати-
шев пропонував для втрачених рядків постанови на пошану Геллані-
ка̂ ®; але це дало б вже 25 літер у рядку, тоді як сама О. І. Леві
пише (і з цим не можна не погодитися), що „в строке не могло быть
более 24 букв"” . Крім того, читаючи „tygkhanei* у попередньому
рядку, стилістично незручно читати тут „каі tois (entygkhanousin
autoi)"; тому ми звертаємося до формулювання декретів на пошану
Навтима Каллатійця та Діонісія Херсонесита і пропонуємо відновити
рядок як „каі tois (аріїікпоитепоіз)"; це дозволить впевнено допов
нити і слідуючий сьомий рядок—^ton po(liton eis Phodin)“, пор. „каі
tois aphikno(u)menois ton роїіібп eis Kallatin* або ,каі idiai tois aphi-
knoumenois то т politon eis Khersones{on)“. Переклад цих рядків
буде таким: „та громадян (тобто ольвіополітів), які приїздять до Р о
досу
Останній рядок напису являє собою початок загальнопоширеного
формулювання: „khreias parekhetai meta pases philotimias", після чого
має слідувати „dedokhthai tei boulei kai toi demol* та перелік тих
прав та нагород, що були надані іноземцюі^. Ця частина документа
повністю втрачена і відновити П з певністю неможливо.
“ Ю, V. XII, fasc. 1, Index, р. 211, сої. 2—3. у словнику Папе воно дається з
легким придихом, але дорійські написи пишуть навіть HAFESANAPOS. Дкв.
W. Р а р е. Worterbuch der griechischen Eigennamen, Drilte Auflage, bearb. von
G. E. Benseler, B. I. Braunschweig, 1884, S. 10.
Крім наведених в тексті, ще такі: Гагесагор, Гагесіанакт, Гагесіад, Гагесібій,
Гагесібул, Гагесідам, Гагесид, Гагесікд. Гагесікрат, Гагесікрон, Гагесілох, Гагесімах,
Гагесінік, Гагесій, Гагесіполід, Гагесіпп, Гагесітим, Гагесіфрон, Гагеторид; усі ці
імена ГіллЕр подає з густим придихеїм,
'з IOSPE, V. Р, № 27; Е. И. Леви, Ольвийская агора, МИА, № 50, 1956. стор
98-102, № 2.
МИА, № 50, стор. 99, № 2, рядки 6—8.
*5 10SPE, V. 1», № 27, Ііп. 4.
16 I O S P E , V. Р. № ЗО, Ііп. 1.
Е. И. Леви, К истории торговли Ольвии..., СА, т. XXVIII, стор. 243.
“ I O S P E , V. Р, № 27, ІІП. 5—6; МИА, 50, стор. 99, № 2, рядкн 9 -1 0 .
“ Пор. I O S P E V Р, № 27, ІІП. 7 sqq.
Повертаючись до перших рядків напису, ми можемо вважати, що
вони містили приблизно таку ж саму кількість літер, як і решта. У ряд
ку 4, а також мабуть у рядках З,, 8 і 9, було по 21 літері; у рядку 6,
а також мабуть і у 10—по 20; у рядку 7—тільки 18 у 5—24. Можна
прийняти, що і в рядках 1 та 2 було літер по 20. Але тоді у 2 рядку
тим трудніше читати Akadino(s) Meni(skou) — це дає лише 18 літер і
стає незрозумілим, чому закінчення слова «еіреп» потрапило вже у
слідуючий рядок. Крім цього утруднення та неможливості безпідставної
заміни іпсилона сигмою (див. вище), треба додати, що ім’я Меніск, на
писане через ету, зустрічається дуже рідко — у Причорномор’ї один
раз в римські часи — і воно пишеться звичайно через епсилон.
Усі ці утруднення відпадають, якщо припустити, що літери akadi
на початку другого рядка взагалі не відносяться до імені ользіополіта,
що вніс пропозицію про вшанування родосця. Дійсно, в першому рядку
загальновідомого декрету на пошану Протогена знаходимо: «edoxe
boulei kai demoi eikadi», тобто «постановили Рада та Народ двадцятого
(числа) В. В. Латишев пояснював це випадковим пропуском назви
місяця але оскільки таке формулювання читається і в недавно знай
деному декреті на пошану Діонісія сина Тагона, не можна не погодитися
з О. І. Леві, що це говорить скоріше про те, що в Ольвії було якесь усім
громадянам відоме двадцяте число,( коли відбувалися народні збори;
проте О. І. Леві підкреслює, що остаточне вирішення цього питання бу
де можливе лише тоді, коли ми одержимо «дополнительные данные»
Нам здається, що декрет на пошану родосця як раз і дає ці недостатні
дані: крім зборів двадцятого числа, eikadi, були і збори тридцятого чис
ла, triakadi Тоді у другому рядку літери «пои» не являють собою за
кінчення родового відмінка і остання з них не вимагає виправлення —
вони являють собою добре відоме, в тому числі і в Ольвії чоловіче
імення Нуменій, від якого втрачені дві останні літери. Яке ім’я носив
батько Нуменія, ім’я якого йшло далі, встановити неможливо; помітимо,
однак, що в Ольвіії було поширено чимало коротких імен, і якщо в цьо
му рядку було стільки ж літер, як і в першому, тобто 22, то для імені
батька Нуменія у родовому відмінку лишається шість літер
Наше відтворення декрета має такий вигляд:
1. edoxe boulei к[аі demoi tri]— (22)
akadi, Noumeni[os tou deinos eij— (22)
pen: epeidS Hage[sarkhos? Hage]— [21?]
3" He виключається, що в цьому рядку було ,ібп ро(1ііоп eis ton Rhodin)*, що
дало б знову 21 літеру.
51 1 0 S P E , V. II, № 286.
“ 1 0 S P E , V. 1>, ЛЬ 32, А, Ші. 1.
В. В. Л а т ы ш е в , Исследования об истории и государственном строе
г. Ольвии, СПб., 1887, стор. 233.
"1 Е. И. Л е в и, Ольвийская агора, М И А , і\'ь 50, 1956, стор. 99, 2. рядки 2— 3-
пор. також стор. 101.
“ Перше і головне значення he triakas, за Етьєном. який опирався і на узус
на роз’яснення лексикографів,—trigesima dies mensis; „triakas—he triakoste tou menos'
пише Гесіхій. Thesaurus наводить приклади подібних датувань з епіграфічних доку
ментів; вживалося і triaKadas protas для визначення 31 числа місяця. Див. Thesaurus
Graecae Linguae ab Н. Stephano constructus, edd. C. B.Hase.G. Dindorflus. et L Din-
dorfius, V. VII, Parlsiis, 1848— 1854, col. 2403—2404.
̂^ ^ Ik b 24, Пор. також документи римського часу,№№ 80, 137, 147, 175. i t ' з.
Напр., Kritos. Moskhos, Papios, Timeos, Khamios і т. д.; усі ці імена з а с Е ід ч е н і
в Ольвії в догетські часи; зустрічаються навіть коротші, такі як Thys.
sandrou Rhodifos koinel te] [21]
5. on eunous [tygkhanei t6i demoi] (24)
kai tois [aphiknoumenols] (20)
t6n ро[Шбп eis Rhodin]— (18)
khreias [parekhetal meta pa] (21)
[ses philotiraias, dedokhthai] (21)
10 |t6i boulei kai t6i demoi] (20)
У перекладі на українську мову маємо: «Постановили Рада та На
род тридцятого (числа), Нзшеній, син такого-то, вніс пропозицію:
оскільки Fare(capx?), син Гагесандра, родосець, взагалі перебуває
доброзичливим до народу (ольвіополітів) та' громадянам (Ольвії);,
Рис. 2. Ольвійський декрет на пошану родосця (реконструкція®,
що Прибувають до Родосу, робить послуги з всілякою старанністю, по
становили Рада та Народ...» Хоч останні рядки постанови і втрачені,
проте вся решта ольвійських декретів на пошану іноземців дає можли
вість майже точно відтворити закінчення постанови — далі місто вис
ловлювало Гаге(сарху) подяку та надавало йому особисто і його пря
мим нащадкам проксенію, права громадянства, право в’їзду до Ольвії
як у мирний час, так і під час війни
II.
Відновлюючи 6—7 рядки новознайденого документу так, як це за
пропоновано вище, можна навести не тільки формальні, але й реальні
аргументи на користь того, що ольвійські громадяни дійсно могли бути
гостями Гаге(сарха) на його батьківщині, тобто відвідували Родос. Якщо
врахувати роль, яку відігравав Родос у міжнародній торгівлі елліністич
ного світу, то це дуже ймовірно проте маємо і цілком певні докази
того, що окремі ольвіополіти бували на Родосі. Так, Страбон вимірює
у своєму творі більш-менш точну відстань від Борисфену до Родосу
(8700 стадій)^*“; відома також надгробна стела «борисфенітки» Гедейі,
дочки Лристокріта, знайдена на родоському некрополі Про особливе
місце родосців у торгівлі з Ольвією свідчать і знахідки в Ольвії кера
мічної тари родоського походження — вони, як відомо, переважають у
кількісному відношенні усі інші категорії іноземної керамічної тари, що
знаходять в Ольвії. За даними, які наводить Ю. С. Крушкол, до 1950 р.
в Ольвії було знайдено 1389 клейм з іменами епонімів та 1538 інших,
усього 2927; в Пантікапеї їх значно менше, при чому там переважає си-
нопський матеріал Дуже цікаві та важливі спостереження над хроно
логією родоської кераміки зробив Д. Б. Шелов; він показав, що най
більша кількість родоського посуду потрапила в Причорномор’я напри
кінці III та на початку II ст. до н. е., але в різних хронологічних групах
кількість знахідок в Ольвії та на Боспорі показує своєрідність торго
вельних зв’язків цих центрів з Родосом; на початку III ст. до н. е. Родос
був тісніше пов’язаний з Ольвією, ніж з Боспором, але вже в останні
десятиліття III ст. Боспор висувається на перший план у цій торгівлі, а
наприкінці II ст, лишає Ольвію далеко за собою Як нам здається,
можна приймати, що певна частина родоської тари потрапила в Ольвію
на ольвійських кораблях
Відношення між Ольвією та Родосом не обмежувалися виключно
торговими справами. До III ст. до н. е. відноситься і другий декрет оль-
віополітів на пошану родосця —■ постанова Ради та Народу про надан
ня громадянських прав та проксенії якомусь Гелланіку, яка зберігаєть
ся зараз в Одеському археологічному музеї І ця пам’ятка зберегла
ся, на жаль, у дуже пошкодженому стані; згідно з відновленням тексту,
що запропонував В. В. Латишев, Гелланік постійно проживав у Оль
вії — він, у всякому разі, приймав участь у зборі коштів для культових
потреб (,synafgag6n plethos khrematojn, ex hon kai te koi[nai thya-
siai?...] e thyontai“), a також сприяв своєчасній виплаті якихось гро
шових сум* місцевим царям* (ta [dora lambanousin hoi t]es khoras
basileis [eukairos»]), Постанова на пошану Гелланіка за характе
ром письма відноситься до пізнішого часу, ніж постанова на
пошану Гаге(сарха), — вона вже близька до загальновідомого протоге-
нівського декрету В той же час або навіть пізніше ще один родосець,
Ю. С. К р у ш к о л , Основные пункты и направления торговли Северного
Причерноморья с Родосом, ВДИ, 1957, A*» 4, стор. ПО—115; Д. Б_ Ш е л ов, К истории
связей эллинистического Боспора с Родосом, СА, т. XXVI11, 1958, стор. 333—336.
30 Strabonis Qeogr., 11, 5, 9, р. 118 с (SC, v. 1, р. 102), пор. також Agatharchidi
Cnid., fr. 454, 2 Векк. та Dtodori Sic., I l l , 34, 7.
3' Б. Н. Г раков , Материалы по истории Скйфии в греческих надписях, ВДИ,
1939, № 3, стор. 289, № 67.
33 Ю. с. К р у ш к о л , ВДИ. 1957, № 4, стор. 112—113; пор. Е. М. П р и д и к.
Керамические надписи из раскопок Тиритаки и Мирмекия в 1932—1934 г.. МИА, № 4,
1941, стор. 173.
33 Д. Б. Шел ов , СА, т. XXVIII, 1958, стор. 334—335; пор. інші роботи того ж
автора, МИА, № 56, 1957, стор. 203, 209—211; МИА, № 57, 1956, стор. 128—129, 133—148.
3̂ В усякому разі Б. М. Г р а ков (ВДИ, 1939, № 3, стор. 289і| та Д. Б. Ш е л о в
(СА, т. XXVIII, 1958, стор. 333)' вважають, що на одному з уламків напису з Родосу
(IG, V. XII, f, 1, n lp)i збереглися відомості про участь боспорського громадянина у
вивозі вина з Родосу на Боспор.
ЗМ О S Р Е, V Р, № ЗО.
33 Див. В. В. Л а т ы ш е в. Исследования об истории и государственном строе
г. Ольвии. СПб., 1887, стор. 94.
Посідей син Посідея, теж став ольвійським проксеном, потім зав’язав
тісні стосунки з скіфськими царями та переселився на деякий час до
Неаполю, столиці скіфської держави. Ім’я цього ІІосідея збереглося у
кількох епіграфічних документах: в Ольвії знайдена присвята Афродиті
Евплії, в Неаполі Скіфському—присвяти родоським богам та напис,
поставлений на пошану Ахілла у відзнаку перемоги над піратами є
всі підстави вважати, що на пошану цього таки Посідея були прийняті
декрети на Косі та на Тенедосі, тобто на островах, що лежали на шля
ху з Ольвії до Родосу; тут він називається ольвіополітом, що слід роз
глядати як доказ того, що Посідей вже остаточно натуралізовався в
Ольвії
Таким чином, новознайдений декрет ольвіополітів на пошану родо
ського громадянина являється важливим доповненням до тих даних, які
вже були відомі. Кількість та значення епіграфічних документів, що. вис
вітлюють родосько-ольвійські відносини, можна правильно оцінити, ли
ше порівнюючи їх з відповідними пам̂ і’ятками з інших центрів Північ
ного Причорномор’я — і в Херсонесі, і на Боспорі є поодинокі епіграфіч
ні вказівки на зв’язки з Родосом але вони лишаються ізольованими
та не дають можливості зробити якісь спостереження узагальнюючого
порядку, між тим як стосунки між Ольвією та Родосом охоплюють май
же ціле століття та проявляються не тільки у свідоцтвах написів. Кіль
кість родоських клейм з Ольвії сама промовляє за себе; до цього можна
додати, що тісні зв’язки з Родосом простежуються і в такій галузі, де
вони досі лишалися непоміченими — мова йде про грошове господар
ство Ольвії. Проте для освітлення характеру, сутності та значення цих
зв’язків треба розпочати виклад дещо здалеку.
III.
Значення Родосу як важливого економічного центра елліністичного
часу виявляється не тільки при вивченні уламків керамічної тари з-під
вина та олії, що їх знаходять в усіх кінцях античного світу, але і в ши
рокому розповсюдженні особливої грошової системи Ця система, по
будована на драхмі вагою 3,95—3,85 г, часто визначалася в нумізматич
ній та метрологічній літературі як «фінікійська»; проте вона виникла,
як здається, на острові Хіосі дуже близька практично вагова система
була з давніх давен у вжитку також в Абдері та взагалі на південному
узбережжі Фракії. З часів краху афінської політичної гегемонії—тобто
2̂ 1 о S Р Е, V. Р, №№ 168, 670-^672; пор. В. В. Латышев, Исследования об исто
рии..., стор. 135—136.
з® І О S Р Е, V. V, № 77—78; Пор. Е. Н. Minns, Scythians and Greeks, Cambridge
1913, p. 463. В останні роки життя В. В. Латишев поділяв погляд Міннза [В. В. Л а-
т ыше в , Заметки по греческой эпиграфике, ИРАИМК, т, I, 1921, стор. 19—22]. Про
цей шлях 3 Ольвії до Родосу див. А. С. К о ц е в а л о в. Эпиграфические памятии-
ки из ольвийских раскопок в 1935 и 1936 гг., „Ольвия*, т. I, Киев, 1940, стоп.
267—268. ^
39 I О S Р Е, V. 1», № 345 та IOSPE, v. II, № 35.
“ С h. S е 11 m а п, Greek Coins, 2-nd ed., London, 1955, p. 149—152, 205, 252 ss.;
M. Segre, Metroiogia et circolazione monetarla degli antichi, Bologna, 1928, p. 231 ss.;
A. Burns, Money and monetary policy in early times, London, 1927, p. 212 ss., P. Gar
dner, A History of ancient coinage, Oxford, 1918, p. 298 ss.
M a v r o g o r d a t o , A Chronological arragement of the coins of Chios, Num.
Chron., 4 ser., V. XV, 1915. p. 361-429; v. XVI, 1916, p. 281.
з кінця V ст. до н. е. — ця система швидко розповсюджується по усьому
елліністичному Сходу, особливо у Малій Азії та на островах Егейсько-
го моря; вирішальну роль у її поширенні відіграв Родос. Безпосередньо
після визволення з-під влади Афін, які примушували членів Афіиського
морського союзу користуватися афінськими срібними «совами» або з
усякому разі карбувати монету за аттічною системою цю «фінікій
ську» або хіоську систему приймають не тільки Хіос, але й Ефес, Абі-
дос, Фасос, незабаром до них приєднується і Родос — з цього часу зруч
ніше називати її просто родоською, — а за ним Кнід, Галікарнас, Смір-
на, Колофон, Кізик, Калхедон, Візантій, острови Парос та Наксос, дея
кі з персидських сатрапів — Тісаферн, Фарнабаз, Гекатомн. В середині
IV ст. за ними слідують Тенедос, Мілет, Кос, карійський династ Мавсол;
в третій чверті IV ст. до н. е. родоська монетна система охоплює десят
ки центрів Малої Азії, Греції та Архіпелагу, її сприймають в цей час
Фокея, Кіми, Сігей, Теос, Дардан, Міконос, Калійна. Наприкінці IV ст.
до н. е. деякі міста під впливом монетної системи Олександра Македон
ського переходять до аттічної системи, яку він запровадив для свого
срібла та золота; деякі міста, навпаки, повертаються або переходять до
персидської системи; проте родоську сприймають Андрос, Тенос, Делос,
Іос; її продовжують дотримуватися такі значні центри як Родос, Кнід,
Ефес, Фокея, Кізик. В III ст. до н. е. родоська монетна система може
вважатися за одну з найпоширеніших в елліністичному світі
Швидке розповсюдження родоської монетної системи припадає на
такий час, що може розглядатися як переламний в історії грошового
господарства Еллади. До цього часу як у власній Греції, так і в Архі
пелазі, не зважаючи на електроне карбування Малої Азії, у грошовому
обігу панувало срібло. Але у IV ст. до н. е. різко збільшується кіль
кість золотої монети — цьому сприяло зростання добування золота,
пограбування багатьох храмових скарбниць у ході міжусобних війн,
підкуп політичних діячів та цілих міст Персією, нарешті — плата воїнам
«великого царя» та його сатрапів. Якщо до Пелопонеської війни карбу
вання золотої монети було для Еллади явищем винятковим, то вже на
рубежі V—IV ст. до н. е. золоту монету випускають у великій кількості
міста Фракії, Родос, Лампсак, в Північному Причорномор’ї—Пантіка-
пеи. Нарешті, розробка нових золотоносних жил дозволяє Пилипу Ма
кедонському розпочати масове карбування золотих статерів, а завою
вання Азії Олександром веде до переробки на монету величезних скар
бів персидських володарів. Лісімах та інші діадохи продовжують таку ж
політику, і між 350 та 300 рр. до н. е. в обіг поступає така велика кіль
кість золотої монети, що вартість золота відчутно зменшується
Trih*’* ^ ® І ̂ ® ̂ M a c - C r e g o r , The Athenian
Tribute Lists, V. Г Cambridge, 1939, р. 579, Т---69; у. И, Princeton, 1949, р 6 1 - 6 8
«obinson. The Athenian Currency Decree and the Coinage of the Ai
^**'«^***^®^*^"’ VIII, 1949, pp. 324—340; Ch. Selfraan, Greek Coins, p. I l l iS.'l
3 Крім літератури що наведена у прим. 40, див. В. V. H e a d . Historla numo-
rum, 2-nd ed. Oxford. 1911; E. В a b e і о n, Traite des monnaies grecques et romaines. II
partie, tt. 11—III, Paris, 1910—1914.
̂® ^ Metrologia..., p. 237 ss; A. B u r n s , Money and monetary policy...-
p. 34o ss; особливо F. H e i c h e l h e i m , Wirtschaftsgeschichfe des Altertums, B. 1
Silberpragung und SilberwhShrung, RE, І*V} ij» i**» ly^/j ^3'~~34.
Збільшення кількості золота, що було в обігу, вело за собою ще
один наслідок. К- Маркс показав, що функції грошей фактично завжди
належать в кожний період та в кожному місці одному металу^®, при
чому «с развитием богатства менее благородный металл вытесняется из
своей функции меры стоимости более благородным» ". Внаслідок цієї
закономірності в еллінському світі між 350 та 250 рр. до н. е. срібло,
яке було раніше мірою вартості, було, говорячи словами К. Маркса,
«скинуто з трону» У більшості міст срібна монета перетворюється у
допоміжний засіб обігу, так само як і мідь, що тепер випускається всю
ди; таким чином срібний або мідний вміст монет визначається не від
носною вартістю срібла та золота (або міді та золота), а просто вста
новлюється законом Це створювало сприятливі умови для розповсюд
ження «легких» або «полегшених» монетних систем замість «важких»—
і не випадково саме хіосько-родоська система, драхма якої важить
3,95—3,85 г, приходить на зміну егінській, драхма якої важила біля 6 г.
Треба додати, що перетворення срібної монети у допоміжний засіб
обігу обумовило також швидке зменшення вихідних вагових норм родо
ської системи. Первісна вага тетрадрахм 15,80—15,60 г скоро змінюєть
ся вагою 14,70—14,50 г, а далі навіть 13,60—13,20 г, що дає для драхми
широкий діпазон коливань — від 3,90 до 3,30 а. Але навіть і на цьому
падіння ваги драхм, карбованих за родоською системою, не зупиняєть
ся Крім інших причин, тут спричинилося ще й те, що міста Малої
Азії та Архіпелагу, приймаючи норми широко розповсюдженої системи
монетної ваги в різні часи та з різних центрів, керувалися не абстракг-
ними уявленнями про «законну» вагу, але приймали за основу розра
хунків вагові дані, узяті з реальних монет своїх сусідів, та відповідно
знижали ці показники, бо різниця між вагою прийнятої за норму іно
земної монети та своєї монети складала прямий прибуток міста, так
звану «монетну пошліну»
Як би то не було, але у момент відновлення карбування афінських
тетрадрахм (як вважають, близько 229 р. до н. е.) і викликаного цим
пожвавлення випуску срібла за аттічною системою в інших містах,
драхма родоської системи, „argyria Rhodia lepta drakhme" епігра
фічних документів впала до 2,90—2,80 г і вона зрівнялася з аттічним
тетроболом. Це просте рахункове відношення закріпило вагу родоської
драхми біля вказаного рівня і на такій основі розпочався (біля 200 р.
до н. е.) випуск кістофорів, які розглядалися поруч з тетрадрахмами
аттічної системи як тридрахми тієї ж системи Проте розповсюдження
та розвиток системи кістофорів в даному разі вже не можуть бути роз
глянуті.
К- М а р к с , К критике политической экономии, Соч.. т. XII, ч. I, стор. 61;
ср. Капитал, т. I, Соч., т XVII, стор. 106— 116.
" К. М а р к с , Капитал, т. I, Соч.. т. XVII, стор. 112.
Там же, стор. 140.
49 — — - -
60
Пор. к. М а р к с , К критике политической экономии, Соч.. т. XII, ч. I, стор. 96.
Див. М. S e g r d , Metrologia..., р. 231 Ми лишаємо тут без розгляду питання
про те, що самі норми родоської системи мали два варіанти, .важкий" та .легкий";
про це див. Р. Gardner, А History of ancient coinage, p. 174.
Пор. Д. Б. ПІ e л о в, Монетная система городов Боспора в VI—V вв. до н. э..
МИА. № 19, 1951, стор. 134.
” CIG, V. II, пп 2693-е, 2693-f.
” К. R e g l i n g , Kistophoren, RE, В. XI, 1921,JSp. 524—525.
в часи свого найбільшого розповсюдження родоська система була
відома і на берегах Евксінського Понту. Не згадуючи такі міста, як
Сезам та Кромна на південному узбережжі, ми знаходимо срібні моне
ти родоської системи в Амісі, в Месембрії та в АполлоніР. В Тавріді її
обирає Херсонес, який продовжує карбувати монети родоської ваги
аж до часів Міфрадата Евпатора
Звертаючись до монет Ольвії, ми зустрічаємо тут в III—II ст. до
н. е. низку послідовних випусків срібної монети, кожен з яких складав
ся з двох або навіть з трьох номіналів В першій групі (перша поло
вина III ст. до н. е.) старший номінал репрезентується унікальною мо
нетою (тини: Аполлон—орел на дельфіні), що важить 7,90 г; монети
середнього сорту (типи: Деметра—дельфін або Деметра—орел на дель
фіні) мають середню вагу 3,63 а У другій групі (середина III ст. до
н. е.) монети старшого (типи: Деметра у покривалі—орел на дельфіні)!
та середнього номіналу (типи: Борисфен—дельфін) мають вагу відпо
відно 7,32 та 3,37 г а монети молодшого номіналу (типи: горгонейон—
дельфін)—1,64 г Безпосередньо до цих монет примикає третя група
срібла, у якій старший сорт (типи: Геракл—вінок) та середній сорт (ти
пи: Геракл—зброя) дають пересічну вагу 7,31 та 3,35 г “ . Нарешті, до
останніх років III ст. треба віднести групу дуже рідкісних монет (типи:
Гермес—кадуцей та Геракл—неясне зображення), середні вагові дані
яких 3,27 та 1,78 Весь цей ряд срібних монет Ольвії закінчується
у першій половині II ст. до н. е. найбільше поширеною у колекціях
п’ятою групою, яка складається з трьох номіналів: пересічна вага стар
шого (типи: Геракл—палиця) дорівнює 7,75 а, середнього (типи: Апол
лон—ліра) — 3,33 г, молодшого (типи: Артеміда — зброя)—1,68г До
якої ж монетної системи відносяться перелічені групи ольвійського сріб
ла та якими номіналами вони являються?
На жаль, основне питання історії грошового господарства Ольвії
в часи еллінізма,—питання про вагову систему ольвійського срібла,—
“ В. V H e a d , Historia numorum, р. 277—278, 497.
А. Л. Б е р т ь е - Д е л а г а р д, Несколько новых или малоизвестных монет
Херсонеса, ЗООИД, т. XXVI, 1906, стор. 226—239. Ср. А. Н. 3 о г р а ф. Античные мо
неты, МИА, № 16, 1951, стор. 146—147, 149.
Класифікація та хронологія цих монет розроблені нами в інших працях, вис
новки яких викладені в тексті без аргументації, оскільки уточнення часу випуску по
слідовних серій у рамках двох-трьох десятиліть не має принципового значення для
метрологічних висновків. Пор. А. Н. Зо г ра ф, Античные монеты, стор. 134.
Зображення: В. P i c k , Die antiken Miinzen Nord-Griechenlands, В. I, H. 1,
Berlin, 1898, Taf. IX, 9; E. Q. S. R о b і n s о n. Coins of Olbia, Num. Chron., 5ser., v.
XVII, 1937, pi. VIl, 4. 8—10. Вагові дані; A. Л. Б e p т ь е-Д e л a г a p д. Материа
лы для весовых исследований монетных систем Сарматии и Тавриды, НС. т. II, 1913,
стор. 63—65 16, 8—9. Матеріали О. Л. Іертьє-Делагарда використовуються з
необхідними виправленнями та доповненнями.
Зображення; В. P i c k , Taf. X, 9; Е. G. S. R o b i n s o n , pi. VII, 6. Вагові дані;
А. Л. Б е р т ь е - Д е л а г а р д , Материалы..., стор. 63—64, №№ 7 и 12.
5Э Зображення; В. P i c k , Тaf. X, 10; вагові дані: А. Л. Б е р т ь е - Д е л а г а р д ,
Материалы..., стор. 64, th II.
69 Зображення: В. P i c k , Taf. X, 21—23 (= Е . G. S. R о Ь і п s о п, р1 VII, 12—15).
Вагові дані; А. Л. Б е р т ь е - Д е л а г а р д , Материалы..., стор 64—65, №№ 14—15.
6' Е. G. S. R o b i n s o n , р1. VII, 11 /монети молодшого сорту невидані/; пор.
А. Л. Бертье-Делагард, Материалы..., стор. 66, № 19.
'• Зображення: В. Pick, Taf. X. 18—19, 25, 27 (= Е . G, S. Robinson, pi. VII, 18—
26). Вагові дані: А. Л. Б е р т ь е-Д е л а г а р д. Материалы..., стор. 65—65, №№
16—18.
не знайшло у науковій літературі гідного висвітлення. Б. В. Кене, який
поставив його вперше ще сто років тому, мав у своєму розпорядженні
зовсім недостатні вагові дані—буквально сім монет були йому відомі
з їх ваговими показниками,—проте наважився визначити їх монетну
систему, та прийшов до висновку, що в ольвіополітів був у вжитку «мо
нетный аттический фут немного уменьшенный» Для того, щоб підкрі
пити свою думкуг Б. в. Кене систематично вказував поруч з дійсною
вагою відомих йому екземплярів також їх «первоначальные веса», виз
начаючи ці останні зовсім необгрунтовано та довільно; в результаті, мо
нети, що важили 1,7 та 1,9 з, стали півдрахмами, монета, яка важила
2,2 г,—тетроболом, а екземпляри, що мали вагу 3,6 г, 3,2 г та навіть
3,0 г були йизначені як драхми «аттической системы Солона» Без
підставність цих міркувань була зрозумілою вже для П. й . Бурачкова,
який, хоч і мав значно більше вагових даних (ваги 35 екземплярів оль-
війських срібних монет), визнав за краще обійти питання про вагову
систему ольвійських срібних монет повним мовчанням®^ варто уваги, що
О. В. Орешников у численних своїх працях теж не порушував цього пи
тання. Але О. Л. Бертьє-Делагард, що в іншому випадку блискуче по
казав незадовільність метрологічних висновків Б. В. Кене “ та виділив
з усієї маси ольвійського срібла монети, карбовані за егінською систе
мою в даному разі прийняв термінологію та висновки Б. В. Кене—він
називає усі перелічені вище сорти ольвійського срібла «аттічними»; це
визначення повторив за ними і Е. Г. Міннз Для Б. В. Хеда-неможли
вість вважати ольвійське срібло аттічним за його ваговою системою
була ясна, і він називає ці монети «фінікійськими» О. М. Зограф не
приділив цьому питанню належної уваги і теж називає срібні монети
Ольвії аттічними; він навіть приходить до висновку, що срібло взагалі
ніколи не відігравало в грошовому господарстві ольвіополітів «первен
ствующей роли» Не зупиняючись тут на! критиці останнього тверд
ження, яке на наш погляд не відповідає дійсності, підкреслимо інший
бік порушеного питання: адже ні О. Л. Бертьє-Делагард ні О. М. Зог
раф не наводили ніякої аргументації на користь думки про те, що оль
війське срібло елліністичного часу було карбовано за аттічною систе
мою, і сама ця думка грунтується виключно на висновках Б. В. Кене,
які не тільки мають столітню давність, але й були побудовані шляхом
довільної інтерпретації недостатнього у кількісному відношенні мате
ріалу; зрозуміло, що такі висновки не можуть задовольнити сучасну
науку. Цікаво відзначити у зв’язку з цим, що Е. Робінзон, який присвя
тив срібним монетам Ольвії цінну розвідку, не насмілюється слідувати
за авторитетом Б. В. Кене і не називає ольвійське срібло аттічцим;
проте, не визначивши з необхідною точністю хронологію вивчених ним
Б. В. К е н е, Музей кн. В. В. Кочубея, т. І. СПб., 1957, стор. 50,
Там же, стор. 42, № 15; стор. 47, № 50; стор. 50—51, № (72; стор. 53—54, № 81.
П, О. Б у р а ч ко в. Общий каталог монет. Одесса, 1884, стор. 79—80.
А. Л. Б е р ть е - Д е де г а р д. Несколько новых ногіет..., ЗООИД, т. XXVI,
1906, стор. 231—235; он же. Относительная стоимость монетных металлов на Боспоре
и Борисфене в пол. IV в. до н. э. НС, т. I, 1911, стор. 69—70.
А. Л. Б е р т ь е - Д е л а г а р д. Относительная стоимость..., crop. 55—56.
A. Л. Б е р т ь е-Д е л а г а р д, Материалы..,, НС, т. II, 1913, стор. 63, 99, 102;
пор. Относительная стоимость..., НС, т. I, 1911, стор. 67; Е. Н. Minns, Scythians and
Greeks, p. 485—486.
B. V. H e a d, Historia numorum, p. 272.
A. H. 3 о г p a Ф, Античные монеты, стор. 127, 129, 134; пор. стор. 126. Ольвій-
ські статери егінської системи за автором «мало подходят к роли устойчивого и не
изменного мерила стоимости, каким была серебряная нонета в собственно Греции»,
монет та обмежуючи себе лише колекцією Британського музею, англій
ський нумізмат називає описані ним екземпляри просто V2, Vs, '/4, 'А и
Vi2 частиною вихідного номіналу, в якому він схиляється визнати дегра-
дований егінський статер
Повертаючись до вагових показників срібних монет Ольвії у III—II
ст. до н. е. зводимо їх у таблицю:
Гру- приблизна
дата
до н. е.
Старший номінал Середній номінал Молодший номінал
Вага Вага А .н ч Вага А .
па пере
січна
макс.
та
мін.
•5 * *«Л со
.5 «
пере
січна
макс.
та
мін.
'5 SS
Siв СО ^ U! ІЛ О
пере
січна
макс.
та
мін.
м Я
ег со
X йі
I 280—240 гг. 7,90
7 .4 0 -
—7,25
1 3,63 4,50—
—2,96 26
II 240 7,32 2 3,37 1 1,64 2,37—
-1 ,4 1 13
ш 240—230 тг. 7,31 8,46—
—6,60 13 3,35 4 ,7 5 -
—2,05 47
IV 210
9,37—
—5,93
3,27 3,47—
—2,31 6 1,78 1
V 190—140 гг. 7,25 18 3,33 4,08—
—2,34 59 1,68 2,35—
—1,10 27
Враховуючи усе сказане вище про торговельні зв’язки Ольвії з
Родосом, з одного боку, та про поширення родоської монетної системи
в елліністичному світі, з другого боку, навряд чи можна бачити у цих
монетних серіях Ольвії якусь іншу систему. Номінал, вага якого посту
пово знижується з 7,90 до 7,25 з, являє собою нормальну для цих часів
родоську дідрахму, номінал, який важить 3,63—3,27 г—родоську драх
му, і дрібні монети вагою біля 1,7 г—гемідрахму родоської системи. До
цієї ж системи належить мабуть і серія монет з зображенням Де-
метри у короні та стрілка, яка була випущена незадовго до 280 р. до
н. е. Таким чином, родоська монетна система прийшла в Ольвії на
зміну егінсьїкій приблизно у другому десятилітті III ст. до н. е. Прикла
дом для Ольвії був, можна припустити, сусідній Херсонес, тісні зв’язки
якого з_ Ольвією вимальовуються такими яскравими фарбами у світлі
епіграфічних знахідок останніх років
З усього викладеного вище матеріалу ми приходимо до висновку
про те, що тісні зв’язки Ольвії та Родосу не тільки відбилися у деяких
натяках античної літературної традиції Д але знаходять підтримку з
боку археології, епіграфіки та нумізматики. Запозичення ольвіополіта-
ми родоської монетної системи не являється ізольованим фактом, воно
знаходить своє місце серед усіх інших матеріалів, які свідчать про
близькі господарські стосунки між обома містами. Дуже важливим
здається нам ще й те, що в Ольвії переймається не зовнішня символіка
родоських монет — це й зрозуміло, бо у III—II ст. до н. е. не може
” Е. Q. S. R obinson, Coins of Olbia, Num. Chron., 5 ser., v. XVII, 1937. p.
91—101. > . F
” Зображення; В. P i c k , Taf. X. 4 (= E . G. S. Robinson, pi. VII, 7). Вагові дані:
A. Л. Б е р т ь е - Д е л а г а р д , Материалы..., НС. т. 11, стор. 64, Лб 10.
” Е. И. Л е в и , Ольвийская агора, МИА, № 50, 1956, стор. 94—102.
Див, вище, прим. 30.
€ути й мови про якусь політичну залежність Ольвії від Родосу — але
вагова система родоської монетної справи. Це треба, як нам здається,
розглядати поруч з епіграфічними документами про надання проксенії
родосцям та поруч з величезною кількістю керамічної тари родоського
походження, яку знаходять в Ольвії,—усі ці факти переконливо свідчать
про виключну роль Родосу в економічному житті ольвіополітів.
Епізодичне клейміння частини срібних та мідних монет Ольвії зображен
ням голови Гелія у профіль (див., напр., П. О. Бурачков, Общий каталог
монет, табл.і IV, 40—41; табл. V, 80)) та одночасне, мабуть, перекарбування деяких
мідних монет зображенням Гелія у фас та його коней (напр.. Бурачков, табл. VI,
102—103)) відносяться на нашу думку не до кінця, а до середини II ст. і навіть
частково до кінця III ст. до н. е.; вони, зрозуміла річ, аж ніяк не свідчатв про політич
ну залежність від Родосу, так само як і запозичення містами Азіатського Боспору
родоських типів; пор. Д. Б. Шелов, Монетное дело Боспора в VI—II вв. до н. з.,
Ді., 1956, стор. 176, 201—204, табл. IX, 114— 115. В Андпі була знайдена срібна ро
доська монета (див. СГАИМК, т. І, 1926, стор. 288(f, але в Ольвії родоські монети,
наскільки нам відомо^ ніколи не зустрічалися.
|