У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив

Рецензія на книгу: Мочернюк Н. Поза контекстом: Інтермедіальні стратегії літературної творчості українських письменників-художників міжвоєння: монографія. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. – 392 с....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Слово і Час
Datum:	2019
1. Verfasser:	Левченко, Г.Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2019
Schlagworte:	Рецензії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170839
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив / Г.Д. Левченко // Слово і Час. — 2019. — № 5. — С. 115-119. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859641307824128000
author	Левченко, Г.Д.
author_facet	Левченко, Г.Д.
citation_txt	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив / Г.Д. Левченко // Слово і Час. — 2019. — № 5. — С. 115-119. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Слово і Час
description	Рецензія на книгу: Мочернюк Н. Поза контекстом: Інтермедіальні стратегії літературної творчості українських письменників-художників міжвоєння: монографія. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. – 392 с.
first_indexed	2025-12-07T13:22:10Z
format	Article
fulltext	115Слово і Час. 2019 • №5 У НЕКВАПЛИВОМУ ПОЛОНЕЗІ РОЗГОРТАННЯ ІНТЕРМЕДІАЛЬНИХ ПЕРСПЕКТИВ Мочернюк Н. Поза контекстом: Інтермедіальні стратегії літературної творчості українських письменників-художників міжвоєння: монографія. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. – 392 с. Кольóри і слова в натхненному танку Однаково дзвенять у ритмі мелодійнім, Шукаючи сполук, де б кожен серця стук Акордом уставав дзвінким і гармонійним. (…) (Святослав Гординський “Кольóри і слова”) Наукові монографії з літературознавства за своїм змістом і структурою бувають доволі різні: монолітні й сюжетні чи розпорошено-багатоаспектні, одно- чи багатоперсональні, такі, що ставлять проблему чи такі, що її вичерпують і своєрідно “закривають”, з акцентом на теорії чи практичній інтерпретації, на теорії чи історії літератури, які розгортають думки дослідника шляхами індуктивним чи дедуктивним тощо. Праці на кшталт монографії Наталі Мочернюк “Поза контекстом: Інтермедіальні стратегії літературної творчості письменників-художників міжвоєння” можуть при першому поверховому перегляді дивувати своєю зовнішньою формою й навіть провокувати певні непорозуміння, котрі можна б оформити в низці риторичних запитань. Найперше – якщо об’єктом студій є інтермедіальні стратегії письменників міжвоєння, то чому безпосередньо мета дослідження найповніше реалізується в обсязі всього лише двох останніх розділів із шести, котрі к ількісно займають менше третини сторінок книжки й у яких нарешті лунає міжмистецька проблематика в безпосередньому аналізі текстів: “діалог мистецтв у творчості Івана Крушельницького”, “маляр-поет Володимир Гаврилюк”, “поетична палітра художника Василя Хмелюка”, “інтермедіальні стратегії в ліриці Оксани Лятуринської та Галі Мазуренко”, “кореспонденція малярства і прози Адальберта Ерделі, Василя Масютина, Олекси Грищенка”? Для чого дослідниця вміщує у свою працю цілий каталог мультиталантів, українських та зарубіжних, від середини ХІХ ст. до сучасності, формуючи досить поверхове уявлення про кожного з них, а то й просто називаючи імена? Якщо це праця з теорії взаємодії літератури та живопису, то чому ця теорія не прописана детальніше в обсяз і парадигми прийом ів та міжмистецьких акцій, які лиш коротко окреслено в першому розділі? Якщо це праця про колористику в літературі, то чому системно не в ідстежено семантику й контексти використання кольорової гами у творах досліджуваних авторів? Чому, обґрунтувавши своє розуміння інтермедіальності в літературі, дослідниця включає в роботу досить великий за обсягом розділ “Утілення varietas: Святослав Гординський”, де зосереджується на таких глобальних, переважно інтертекстуальних (не ецензіїР Слово і Час. 2019 • №5116 інтермедіальних!) проблемах, як “Луни давнини”: давня література в рецепції Святослава Гординського”, “Шевченкіана Святослава Гординського”, “Італія у творчості Святослава Гординського”, “На античн і теми” : і нтерпретац і ї Гординського” тощо? До того ж, обсяг цього розділу становить майже третину роботи. З р е ш то ю , в и н и к а є п и та н н я д о заголовка монографії, палітурка якої так привабливо візуально оформлена художньою роботою канадської мисткині українського походження Христини Кудрик з однойменною назвою “Поза контекстом”. №4”. А власне, чому “поза контекстом”? Адже це позиція м а р г і н а л ь н о с т і , н е п р и к а я н о с т і чи неозначеності , розташування в місці відсутності. Утім, дійшовши до к інця книжки, читач натрапить на запрограмований авторкою монографії “ключ розуміння” (чи принаймні його ймовірність) у поясненні згаданою художницею її картини: “Витягаючи символічний предмет зі звичайного для нього контексту, намагаюсь створити тонке напруження. Чому яблуко? Що означає? Чому в незнанім просторі? Всесвіт? Чому прецизійно розподілене полотно? Який же спокій викликає Евк л ідова геом етр і я ! Але твори можна теж сприймати як виключно геометричні абстракції. У сучаснім світі життя надзвичайно швидко летить. Ми дивимось на світ, але насправді його не бачимо. У циклі “Поза контекстом” з а п р о ш у ю гл я д ач а з ат р и м ат и с ь , звернути увагу на чарівний світ навколо нас – линути думками” (с. 391). Саме цей момент – “линути думками” – щонайкраще характеризує манеру н ау к о во го п и с ь м а Н . М оч е р н ю к . Дослідницька думка в різних розділах і пунктах праці ніби підноситься хвилями й опадає, щоразу залишаючи відчуття певної незавершеності, відкритості перспектив, можливості продовжувати розгортати цей плин чи лет далі й далі. Це стратегія полонезу – урочистих ходзон ів , танцю, що розпочинає бал, демонструючи своїх виконавців із кращого боку в р ізних фігурах: неспішний променад, жіноче соло, к ол о н а , ф о н т а н … Та н е ц ь , я к и й більше обіцяє, аніж відкрито виражає. Коли ж повернутися до контексту літературознавчого, то це науковий текст, де поставлено широке коло нерозкритих і, вочевидь, перспективних для майбутніх студій питань. Дослідниця не може оглянути намічені питання в обсязі однієї роботи, і думки впокорено займають своє місце в шерезі інших. Звідси певна дисгармонійність композиції. Утім це не позбавляє інтересу та задоволення від читання монографії. Перші три розд іли досл ідження розкривають важливі для подальшого ходу роботи теоретичні питання й л і терат урно -мистецьк і к онтек сти творчості письменників міжвоєння. Нині можна констатувати в українському л і т е р а т у р о з н а в с т в і с в о є р і д н и й інтермедіальний бум, що засвідчують як теоретичні симпозіуми й конференції, проведені в Києві, Луцьку та Чернівцях у 2011 – 2017 рр., так і окремо видані матеріали конференцій та дослідження Д. Наливайка, О. Рисака, В. Силантьєвої, О. Мацяк, М. Фоки, В. Фесенко, О. Пуніної, С. Маценки, О. Мельник, О. Мацяк та ін. Усе ж вітчизняна компаративістика ще не може похвалитися ані розлогою б ібл іографією і з цього напрямку, а н і м ет од ол о г і ч н о ю ч і т к і с т ю т а те р м і н ол о г і ч н о ю од н оз н ач н і с т ю . Н. Мочернюк констатує термінологічну плинність, різночитання тих чи тих понять, відчуває потребу пояснити власне розуміння навіть таких базових, здавалося б, для цього напрямку студій термінів, як кореспонденція мистецтв, взаємодія мистецтв, мистецький синтез, інтермедіальність, інтерсеміотика, екфразис. Уже з першого теоретичного розділу довідуємося, що об’єктом пріоритетних зацікавлень у дослідженні є творчість лише тих митців міжвоєння, яких можна визначити різнобічно обдарованими (феномен Doppelbegabung) і які досить яскраво заявили про себе в різних мистецтвах. Пильна авторська увага прикута до тих, хто володіє талантами художників та письменників. Тому одразу ж виходить на кін мистецька взаємодія л ітератури й живопису, з’ясування теоретичних основ якої зумовлює ретроспективний огляд 117Слово і Час. 2019 • №5 наукових праць від античного світу до сучасності, де з’ясовується природа “закоханості живопису й поезії одне в одного” (с. 20): Аристотеля, Симоніда Кеоського, Горація, Лукреція, Ч. Ченіні, Л. Б. Альберті, Л. да Вінчі, Ш. Батте, Г. Е . Л е с с і н га , Е . Б а л ь ц е ж а н а , Ф. Шлегеля,, Г. В. Ф. Гегеля, В. Ніцше, А. Бергсона, З. Фройда, В. Кандінського, О. Вальцера, Е. Сурйо, К. Вайса, Д. Наливайка, К. Шахової, Г. Ремака та ін. Цей огляд видається побіжним, проте дозволяє дослідниці розкрити панораму трактування проблеми з перспективи століть та з’ясувати основні хронологічні пункти, у яких світове мистецтво повертало вбік міжгалузевої взаємоді ї та синтезу: античн ість , відродження, романтизм, модернізм. Коли йдеться про загадку творчого процесу в митців універсального типу, інтермедіальність постає когнітивною характеристикою й водночас естетичною авторською стратегією, які потребують комплексного різнобічного пояснення, звідки й інтенція дослідниці: “Феномен митця універсального типу прагнемо висвітлити, синтезувавши аспекти екзистенції митця і власне артефакту” (с. 54). Та к е у точ н е н н я о б ’ є к та с т уд і ї о б у м о в л ю є р о з г л я д п и т а н ь третього розділу “Теорія і практика міжмистецького діалогу”. Традиційно зауваженим аспектом взаємодії та розрізнення літератури й малярства є відмінне трактування ними часу й простору. Класична поетика трактує час як пріоритетну царину літератури, а простір – живопису, модерне ж мистецтво зам інил о це ч і т к е розмеж ування дифузією та творчими експериментами, що, з одного боку, прагнуть заступати межі іншого мистецтва, а з другого – зберегти власну недоторканість та творчу автономність з акцентом на її унікальності й недоступності поодиноких можливостей одного мистецтва для інших. Н. Мочернюк актуалізує тезу Р. Інгардена про відмінність часу й простору реальних та тих, що представлені в мистецькому творі . У праці Лесс інга “Лаокоон, або Про межі малярства та поезії” образотворче мистецтво тлумачиться як спроба зупинити час, а імпресіоністи вже бунтують проти такої зупинки, прагнучи зобразити плинність, рух і мінливість послідовних митей. Із цього прагнення виникає зрештою кінематограф та спроби через живопис виразити часові відношення чи “малювати час” у творчості письменників і водночас художників- авангардистів, що яскраво демонструє, наприклад, “Архипентура” О. Архипенка. Не менш важливим у ході з’ясування особливостей взаємоді ї живопису та поезії є питання колористики, яка у творчості літераторів із художнім обдаруванням особливо яскрава, самобутня, незвичайна. Осмислення цієї проблеми дослідниця пов’язує з к о н с т а т а ц і ї т р ь о х п і д х о д і в : механістичного підходу І. Ньютона, феноменолог ічного Е. Геринга та естетично-феноменологічного Й. В. Гете. Після цього коротко оглянуто праці сучасних дослідників, що стосуються тих чи тих моментів художньо-естетичного функціонування кольору в літературі: семантик а кольороназв , природа метафори в образотворчому мистецтві, колористичність літературних текстів митців-мультиталантів. Д о с л і д н и ц я та к ож р оз м і р к о ву є над питанням про внутрішню мотивацію вибору митців працювати в різних галузях. Ідеться про універсальність вербального означування, що становить перевагу літератури як мистецтва, здатного передавати розмаїті явища, чуттєвого і поза чуттєвого плану. Але митці м іжвоєння, на переконання Н. Мочернюк, у переході від живопису до літератури також керувалися й більш прагматичними мотивами, зокрема, загостреною необхідністю збереження власної національної ідентичності. З т а к о г о п о г л я д у м о в а н а р о д у переконливіша, аніж засоби живопису. Інший мотив , б ільш приземлено- прагматичний – дешевизна матеріалів, необхідних для роботи письменника, на відміну від художника. Або ж навпаки заняття живописом, на відміну від літератури, інколи давали митцям “хлібні проекти”, схиляючи до вибору в протилежному напрямку, як зауважував, зокрема, С. Гординський: “40 років в Америці я мав цікаву і творчу працю в ділянці сакрального мистецтва, яка Слово і Час. 2019 • №5118 робила мене незалежним, своїм власним меценатом” (с. 118). Наслідком цієї праці стали мозаїки та розписи понад 30 українських церков у різних країнах світу, поміж яких великі собори у Вінніпезі, Мельбурні, Мюнхені та Римі. Другий розділ теоретичного блоку дослідження – “Універсалізм у пам’яті к ульт ури ” – роз глядає і с торик о - літературні особливості доби. Цей р о з д і л м а й ж е ц і л к о м с п р а в л я є враження каталогізування митців, щодо творчості яких може бути застосована характеристика Doppelbegabung. З одного боку, такий контекст формують українські письменники й художники, п оч и н а юч и в і д м и т ц і в с е р ед и н и ХІХ ст. (Т. Шевченко, Я. де Бальмен, К. Устиянович, М. Башкирцева), від зламу ХІХ – ХХ ст. та сучасник ів міжвоєння (І. Труш, Б. Лепкий, М. Яцків, М. Гаврилко, М. Жук, Ю. Михайлів, Д. Бурлюк, Е. Козак, М. Левицький, М. Андрієнко-Нечитайло), і завершуючи переліком митців І І пол. ХХ ст. та сучасності (В. Вовк, Е. Андієвська, В. Войтович, А. Дністровий, С. Татчин та ін.). З другого – це контекст європейський, початки якого в символізмі (С. Маларме, М. Чурльоніс, М. Волошин, І. Мештрович) й австрійському сецесіонізмі (Е. Шиле, Е. Р. Вайс, Г. фон Гофмансталь), а кульмінаційне розмивання мистецьких меж прочитується в авангардистських е к с п е р и м е н т а х е к с п р е с і о н і с т і в (Ф. Марк, В. Кандінський, А. Макке, П. Клее, Л. Файнінгер, Е. Барлах, С. Віткевич (Віткаци) та ін.), футуристів (Ф. Канджулло, Ф. Деперо, В. Хлєбніков, Д. Бурлюк, О. Кручоних, Т. Чижевський та ін.), дадаїстів (Р. Гаусман, К. Швіттерс), кубістів та сюрреалістів (П. Пікассо, С . Д а л і , Г. А п ол л і н е р , Ж . А р п , М. Жакоб, А. Мішо), й у творчості таких “позаконтекстних” творців, як Г. Гессе, Г. Кромер, Е. Ернст, Т. Янссон, Р. Тагор. Прикметно, що слідуючи к о м п а р а т и в і с т с ь к о м у п р и н ц и п у інклюзивності, дослідниця бере до уваги й творчість широко відомих авторів, і менш знаних, короткі згадки про яких можна зустріти лише в спеціальних мистецтвознавчих довідниках. Широка контекстуалізація творчості митців- мультиталантів дозволяє вести мову про діалог літератури й малярства як про домінантну тенденцію доби міжвоєння, продиктовану “духом часу”, і водночас демонструє перспективність теми вивчення такого типу митців на різних відрізках історії української літератури. С. Гординський – безумовний фаворит інтерпретаційно-аналітичної частини монографії, що й не дивно, бо саме небо над Коломиєю, вулицями якої щодня ходить Н. Мочернюк, першим привітало прихід у світ цього митця. Четвертий розділ монографії, присвячений йому, цілком цілісний та самодостатній, схожий на літературний портрет. Мистецькі пошуки С. Гординського щонайкраще лягають у з’ясування феномену Doppelbegabung, а земна людська доля пояснює певною мірою причини творчих різношукань, еміграцію і спроби культурних адаптацій у різних країнах, унаслідок чого кілька європейських національних контекстів – польський, німецький, французький, італійський – стають для митця майже рідними. Водночас у Гординському і як у письменникові, і як у художникові зберігається український первень, поставлений на архетипно міцному культурному ґрунті – історії та літературі давньої України часів формування ранньої державності на Русі з центром у Києві , а також творчості Тараса Шевченка. Відчувається зачарування авторки монографії оптимізмом та енергетичною щедрістю цього митця. Розділ про нього ніби вибивається поза інтермедіальний контекст роботи, демонструючи аналіз майже винятково в міжлітературному просторі – на рівні тематології , окремих поетикальних прийомів, жанрових та віршових форм, дослідницьких інтересів письменника. Проте зважаючи на безпосередній к о н т а к т м и т ц я з к у л ьт у р н и м и артефактами різних країн (у більшості випадків), безумовно, інтермедіальне тло принаймні на рівні з ’ясування творчих імпульсів чи переймання певних світоглядних та мистецьких стратегій незмінно зберігається. До того ж, з огляду на порівняно невелику кількість студ ій читається заангажованість дослідниці прагненням висвітлити різні грані С. Гординського як поета, як перекладача і критика перекладів, 119Слово і Час. 2019 • №5 як літературознавця і культуролога – на кожній із цих іпостасей відбилися р і знокультурн і впливи : надбання Стародавнього Риму, флорентійське духовне відродження, французький с и м вол і з м , н і м е ц ь к і к л а с и к а та романтизм, рецепція й критика польської культурної експансивності. П’ятий розділ монографії об’єднує студії, присвячені різним формам мистецької взаємодії лірики та живопису у творчості І . Крушельницького, В. Гаврилюка, В . Хмелюк а , О . Лят уринськ о ї та Г. Мазуренко, а в останньому шостому розділі розкриті спроби інкорпорувати елементи живопису в художній прозі та мемуаристиці А. Ерделі, В. Масютина та О. Грищенка. У цій частині дослідження авторка ніби потрапляє у свою стихію, де вже не потрібно каталогізувати, демонструвати читачам історію питання чи логічно переконувати у власному баченні меж між термінами, зате можна вільно насолоджуватися незбагненними переходами-грою уяви митців, що реалізували себе у відмінних мистецьких ц а р и н а х , к о н с т ат у юч и с т и л ь о в і та колористичні паралелі, збіг тем і прийомів, інші форми кореспонденції. У руслі розкриття магістральних для своєї теми питань Н. Мочернюк актуалізує чимало інших історико- літературних проблем ніби мимоволі та ненароком – зокрема, це тема еміграції, патріотизму та загрози втрати ідентичності чи акультурації в житті митців того періоду, і як ця загроза трансформувалася у творчу стратегію “бути хворими Україною”. Драматизм української історії І половини ХХ ст. у всій яскравості постає за збірною долею всіх розглянутих у дослідженні українських письменників і художників міжвоєння. Це ще один важливий аспект позаконтекстної теми монографії, бо йдеться про своєрідну бездомність і викинутість із простору рідної культури. Зрештою, жоден із цих митців не здобув дотепер належного поцінування обдарувань і творчих спадк ів та уваги з боку літературознавців, а їхній доробок був переважно об’єктом уваги дослідників з української діаспори (а найчастіше це І . Качуровський, Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Шерех) та лише дуже вузького кола фахівців із материкової України (поміж яких домінують, за невеликим винятком, галичани М. Ільницький, Т. Салига, В. Лучук, Б. Горинь та ін. ) . Такий стан справи навіює думку, що поза домінантно просвітницьким українським л ітературознавством, яке працює переважно зі спадщиною канонізованих з тих чи тих причин українських авторів, простягається широке поле незвіданої землі – авторів забутих, незнаних, непрочитаних. І найбільша цінність праці Н. Мочернюк видається мені саме в цих широко розкритих її дослідженням розлогих перспективах, які свідчать про необх ідн ість р ізновекторного урізноманітнення тематичного обширу літературознавчих досліджень. Галина Левченко Отримано 26 лютого 2019 р. м. Житомир            
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170839
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0236-1477
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T13:22:10Z
publishDate	2019
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
record_format	dspace
spelling	Левченко, Г.Д. 2020-08-25T15:15:58Z 2020-08-25T15:15:58Z 2019 У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив / Г.Д. Левченко // Слово і Час. — 2019. — № 5. — С. 115-119. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170839 Рецензія на книгу: Мочернюк Н. Поза контекстом: Інтермедіальні стратегії літературної творчості українських письменників-художників міжвоєння: монографія. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. – 392 с. uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Рецензії У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив In a Leisurely Polonaise that Unfolds the Intermedial Perspectives Article published earlier
spellingShingle	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив Левченко, Г.Д. Рецензії
title	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив
title_alt	In a Leisurely Polonaise that Unfolds the Intermedial Perspectives
title_full	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив
title_fullStr	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив
title_full_unstemmed	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив
title_short	У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив
title_sort	у неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив
topic	Рецензії
topic_facet	Рецензії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170839
work_keys_str_mv	AT levčenkogd unekvaplivomupolonezírozgortannâíntermedíalʹnihperspektiv AT levčenkogd inaleisurelypolonaisethatunfoldstheintermedialperspectives

У неквапливому полонезі розгортання інтермедіальних перспектив

Institution

Ähnliche Einträge