Відновлення Себе через історію і міф: "Маруся Чурай" Ліни Костенко

• Published in: Слово і Час
• Date: 2019
• Main Author: Томоруґ-Знаєнко, М.Т.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2019
• Subjects: ХХ століття
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170849
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Відновлення Себе через історію і міф: "Маруся Чурай" Ліни Костенко / М.Т. Томоруґ-Знаєнко // Слово і Час. — 2019. — № 6. — С. 38-45. — Бібліогр.: 4 назв. — укp.

У статті аналізується історичний роман у віршах Ліни Костенко “Маруся Чурай”, який утілює індивідуальне міфологізоване бачення легенди про поетесу-менестреля XVII ст. Марусю Чурай. Перипетії роману розглядаються через їх морально-етичне заломлення у свідомості творця-поета в контексті взаємин героїні із собою, із зовнішнім світом та історичною реальністю. Увесь розвиток дійства – розкриття особистості через історію – знаходить пряму аналогію у творчому акті. The paper analyzes Lina Kostenko’s historical novel in verse portraying the life of the 17th century Ukrainian minstrel poet Marusia Churai, condemned to death for poisoning her faithless lover. This work, which grows out of Kostenko’s individualized mythical perception of Marusia Churai legend, represents a unique individual construct in which the heroines’ quest for self-realization is kept in tune with the same yearning of the poetess herself; the author’s attitude towards the myth resembles the heroine’s relations with history. The narrative mode of the novel functions mainly in three aspects; these are the heroine’s confrontation with the carnivalized reality of her trial; her subjective journey inward, into the ruined self, when her execution was pending; and her objective pilgrimage outward, into the history of her ruined land, after getting pardon. The paper touches upon various aspects of the heroine’s perception of history. The main character is depicted as a witness of contemporary events and a bearer of the Word who keeps harmony with the sacred truth of the past. The Hetman’s ‘pardon’ allows Marusia to move freely through history in order to achieve a deeper understanding of her ruined land and seize its spirit. In the experience of the heroine the historical reality appears as versatile and polyphonic, at the same time remaining integral and inseparable from her personality. Kostenko asserts the rights of poets to create their own epochs, to recreate the past or present from within their own mythical experience, becoming thus not only myth-bearers but also mythmakers.