Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра
Відвідавши Північне Причорномор'я (Ольвію), Геродот залишив по-рівняно з іншими стародавніми авторами найповніший опис Скіфії, тобто території, яка з півночі прилягає до Чорного моря. Вказавши на численні племена та локалізувавши їх в міру своїх можливостей, він називає тіль-ки два конкретні пу...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Материалы по археологии Северного Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 1960 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Одеський археологічний музей НАН України
1960
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170865 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра / М.С. Синицин // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 7-24. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-170865 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Синицин, М.С. 2020-09-03T15:46:39Z 2020-09-03T15:46:39Z 1960 Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра / М.С. Синицин // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 7-24. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. XXXX-0126 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170865 Відвідавши Північне Причорномор'я (Ольвію), Геродот залишив по-рівняно з іншими стародавніми авторами найповніший опис Скіфії, тобто території, яка з півночі прилягає до Чорного моря. Вказавши на численні племена та локалізувавши їх в міру своїх можливостей, він називає тіль-ки два конкретні пункти: м. Борисфенітів (Ольвію) і поселення Тіритів. Місто Борисфенітів і поселення Тіритів він цілком вірно локалізував: пер-ше на західному березі Бузького лиману, а друге на західному березі Дністровського лиману. Але древні Ольвія і Тіра, відмічені Геродотом з точно встановленим місцеположенням, в даному випадку нас не цікав-лять. Нас цікавлять поселення, названі іншими стародавніми авторами, розташування яких на узбережжі Чорного моря між гирлами П. Бугу і Дністра до цього часу є спірним. uk Одеський археологічний музей НАН України Материалы по археологии Северного Причерноморья Статьи Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра Опыт локализации населенных пунктов, упоминаемых древними авторами между устьями Ю. Буга и Днестра Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра |
| spellingShingle |
Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра Синицин, М.С. Статьи |
| title_short |
Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра |
| title_full |
Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра |
| title_fullStr |
Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра |
| title_full_unstemmed |
Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра |
| title_sort |
спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами п. бугу і дністра |
| author |
Синицин, М.С. |
| author_facet |
Синицин, М.С. |
| topic |
Статьи |
| topic_facet |
Статьи |
| publishDate |
1960 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Материалы по археологии Северного Причерноморья |
| publisher |
Одеський археологічний музей НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Опыт локализации населенных пунктов, упоминаемых древними авторами между устьями Ю. Буга и Днестра |
| description |
Відвідавши Північне Причорномор'я (Ольвію), Геродот залишив по-рівняно з іншими стародавніми авторами найповніший опис Скіфії, тобто території, яка з півночі прилягає до Чорного моря. Вказавши на численні племена та локалізувавши їх в міру своїх можливостей, він називає тіль-ки два конкретні пункти: м. Борисфенітів (Ольвію) і поселення Тіритів. Місто Борисфенітів і поселення Тіритів він цілком вірно локалізував: пер-ше на західному березі Бузького лиману, а друге на західному березі Дністровського лиману. Але древні Ольвія і Тіра, відмічені Геродотом з точно встановленим місцеположенням, в даному випадку нас не цікав-лять. Нас цікавлять поселення, названі іншими стародавніми авторами, розташування яких на узбережжі Чорного моря між гирлами П. Бугу і Дністра до цього часу є спірним.
|
| issn |
XXXX-0126 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/170865 |
| citation_txt |
Спроба локалізації населених пунктів, згадуваних древніми авторами між гирлами П. Бугу і Дністра / М.С. Синицин // Материалы по археологии Северного Причерноморья: Сб. научн. тр. — 1960. — Вип. 3. — С. 7-24. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sinicinms sprobalokalízacíínaselenihpunktívzgaduvanihdrevnímiavtoramimížgirlamipbuguídnístra AT sinicinms opytlokalizaciinaselennyhpunktovupominaemyhdrevnimiavtoramimežduustʹâmiûbugaidnestra |
| first_indexed |
2025-11-26T06:51:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T06:51:47Z |
| _version_ |
1850613188983259136 |
| fulltext |
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ МУЗЕЙ
МАТЕРІАЛИ З АРХЕОЛОГІЇ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я
ВИП. 11J. 1959
ЛІ. С. Синицин
СПРОБА ЛОКАЛІЗАЦІЇ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ,
ЗГАДАНИХ ДРЕВНІМИ АВТОРАМИ
МІЖ ГИРЛАМИ П. БУГУ І ДНІСТРА
Відвідавши Північне Причорномор'я (Ольвію), Геродот залишив по-
рівняно з іншими стародавніми авторами найповніший опис Скіфії, тобто
території, яка з півночі прилягає до Чорного моря. Вказавши на численні
племена та локалізувавши їх в міру своїх можливостей, він називає тіль-
ки два конкретні пункти: м. Борисфенітів (Ольвію) і поселення Тіритів.
Місто Борисфенітів і поселення Тіритів він цілком вірно локалізував: пер-
ше на західному березі Бузького лиману, а друге на західному березі
Дністровського лиману. Але древні Ольвія і Тіра, відмічені Геродотом
з точно встановленим місцеположенням, в даному випадку нас не цікав-
лять. Нас цікавлять поселення, названі іншими стародавніми авторами,
розташування яких на узбережжі Чорного моря між гирлами П. Бугу і
Дністра до цього часу є спірним.
Геродот і інші автори досарматських часів на досліджуваній нами
території не називають конкретних населених пунктів, крім Ольвії і Тіри,
але їх згадують грецькі і римські письменники, які жили в сарматський
час. Античні автори сарматського часу називають Ніконій, Офіусу, гавань
Ісіаків, гавань Істріан, Скопелу, Одессос (або Ордессос) і Алектор на те-
риторії між гирлами Дністра і П. Бугу. Але вказівки античних авторів
про розташування згаданих поселень плутані, а інколи супербчливі.
Суперечність у вказівках пізніх античних авторів, неточність орієн-
тирів затрудняють розміщення на сучасній карті згаданих древніх по-
селень.
Древній Ніконій згадують Страбон, Птолемей, Безіменний автор Пе-
ріпла, і нарешті, Стефан Візантійський, який розташовує його при гирлі
Дунаю. Страбон розташовує Ніконій на Дністрі ' . Птолемей визначає
його на схід від Дністра. Російські вчені, які намагалися локалізувати
стародавній Ніконій, розміщують його теж в різних місцях. В. В. Лати-
шев на карті, доданій до «Известий древних писателей о Скифии и Кав-
казе», розташовує його на східному березі Дністровського лиману, пів-
денніше Овідіополя, а Ю. Кулаковський розміщує Ніконій в степах між
Дністром і річкою Барабой ї
Птолемей відмічає на схід від річки Дністра місто Фіску, яке
П. В. Беккер розташовує в гирлі річки Барабой. В. В. Латишев локалізує
Фіску на березі Чорного моря. Ю. Кулаковський в названій роботі розмі-
щує Фіску на березі Чорного моря, на схід від Дністровського лиману,.,
приблизно в тому ж місці, де її розташовує і В. В. Латишев. В. І. Гошке-
• S t r a b . , VII, З, 16.
^ Ю. К у л а к о в с к и й , Карта'Европейской Сарматии по Птолемею, Киев, 1899.
ВИЧ локалізує Фіску біля села Затоки (кол. Караліно-Бугаз), а Ніконій
біля с. Роксолани®. '
Місце розташування стародавньої Офіуси викликало менше запереч-
ливих думок в російській археологічній літературі, ніж місця розташу-
вання Фіски і Ніконія. Кулаковський ^ розташовує її в полі на схід від
Дністра, на південний захід від Ніконія, а В. В. Латишев на своїй карті
Офіусу не відмічає.
На схід від Дністровського лиману Арріан і Безіменний автор зга-
дують гавань Ісіаків. Заперечуючи І. О. Стемпковському П. В. Беккер
відносить це поселення до високого плато, де тепер знаходиться Примор-
ський бульвар м. Одеси. І. О. Стемпковський вважає, що гавань Ісіаків
розташована в районі Сухого лиману. П. В. Беккер же твердив, що місце-
вість біля Сухого лиману ніби не зберегла ніяких слідів поселень того ча-
су. Проте твердження П. В. Беккера заперечується наступними дослі-
дженнями.
В. В. Латишев локалізує гавань Ісіаків, а цим самим і населений
пункт, в західній частині Одеської затоки, а Ю. Кулаковський на своїй
карті цього населеного пункту не відмічає, хоча згадує річку Асіак. По-
селення Істріан Безіменний автор Періпла відмічає близько гавані Ісіа-
ків, Арріан же розміщає його на захід від Ольвії. В. В. Латишев розта-
шовує поселення Істріан на своїй карті в східній частині Одеської затоки.
Питання про місце розташування населених пунктів, згаданих стародав-
німи авторами, цікавило, як бачимо, ще Бларамберга, Стемпковського,
Бруна, Беккера та інших.
Посилаючись на уламки амфор, знайдені під час копання котлованів
для закладки фундаментів будинків в центрі м. Одеси (між іншим, при
будівництві будинку графа Сен Прі) в бік моря від сучасного будинку
оперного театру, І. Бларамберг говорить^, що стародавнє поселення було
розташоване в районі Приморського бульвару. Він вважає можливим да-
ти цьому поселенню назву гавані Істріан.
П. В. Беккер присвятив стародавнім поселенням на північно-західно-
му березі Чорного моря, які згадані античними авторами, топографічне
дослідження. Він розміщує гавань Ісіаків у тому місці, де І. О. Стемпков-
ський припускає поселення Істріан. Поселення Істріан П. В. Беккер роз-
містив у районі Куяльницького лиману, на високому схилі Жевахової
гори. При цьому Беккер посилається на античні керамічні фрагменти,
знайдені на Жеваховій горі, і на думку І. О. Стемпковського, який гово-
рить, що вони не могли бути занесені сюди з інших місць.
Наступні дослідники недодали нічого нового до припущень І. О. Стемп-
ковського і П. В. Беккера в питанні місця розташування гавані Істрі-
ан. Врун ® приєднався до точки зору останнього. Штерн, завдяки знахід-
кам античних матеріалів на Жеваховій горі, вважав, що тут необхідно
шукати сліди стародавнього грецького «складового пункту» ^ Останньою
особою, яка намагалася визначити місце розташування гавані Істріан і
гавані Ісіаків, був Пападімітріу Гавань Істріан, на його думку, слід
шукати на правому березі Куяльницького лиману, а гавань Ісіаків близь-
2 П. В. Б е к к е р , Берег Понта Эвксинского от Истра до Борисфена, Одесса,
стор. 59; В. В. Л а т ы ш е в , Известия древних писателей о Скифии и Кавказе, кар-
та, В. И. Г о ш к е ВИЧ, Записка (Приложение к протоколу № 679), «Древности»,
Труды Моск. арх. общества, т. XXII, вып. I, 1909, стор. 181.
Ю. К у л а к о в с к и й , Карта Европейской Сарматии по Птолемею, Киев, 1899.
®И. Б л а р а м б е р г , Описание древних медалей Ольвии или Ольвиополя, на-
ходящихся в Одессе, и т. п., М., 1828, стор. ІІ-ПІ.
Ф. К. Б р у и, Черноморье, 1879, Одесса, ч. I, стор. 162.
^ ЗООИД, г. XXV, Протоколы, стоо. 60—61
8 ЗООИД, т. XXIX, Протоколы, стор. 25—26.
8
хо села Чорноморки (кол. Люстдорф). Вказуючи на правий берег Куяль-
иицького лиману, Пападімітріу залишив в стороні Жевахову гору, як
місце гаданої гавані Істріаи, і звернув увапу' на той берег Куяльницького
лиману, на якому розташована Лузанівка, відносячи до її території па-
м'ятку, яка нас цікавить.
В. І. Гошкевич, підтверджуючи свої думки археологічними даними,
розміщає стародавнє поселення Скопелу (спостережний пункт), згадане
Безіменним автором Періпла, на західному березі Тілігульського ли-
ману ^
Стародавній Одессос В. І. Гошкевич на основі археологічних спо-
стережень і вказівок стародавніх авторів розміщає на Березанському
лимані.
Наші попередники намагались локалізувати населені пункти, згадані
грецькими і римськими письменниками часів пізнього еллінізму і Рим-
ської імперії, без достатнього врахування археологічних пам'яток. Це
приводило їх інколи до локалізації того чи іншого пункту в місцях, де
зовсім відсутні сліди поселень відповідної епохи. Врахувавши з доступною
точністю археологічні пам'ятки в полі, літературні дані XIX і XX ст. ст.
тіро археологічні знахідки, виявлені між гирлами П. Бугу і Дністра,
та літературну дискусію вчених минулих поколінь, які нас цікавлять,
спробуємо визначити місця положення пунктів, згаданих стародавніми ав-
торами. При локалізації окремих пунктів будемо йти шляхом, накресле-
ним Арріаном, тобто, починаючи від гирла Дніпро-Бузького лиману.
Діон Хрисостом згадує в околицях Ольвії місто Алектор. Питання
про місце розташування стародавнього Алектора цікавить російську нау-
кову думку ще з першої половини XIX ст. Цим питанням займались
І. М. Муравйов-Апостол, І. П. Б л а і р а м б е р г І . О. Стемпковський
В . В. Латишев В. І. Гошкевич " і інші дослідники.
Названі вчені визначали розташування Алектора на західному березі
Дніпро-Бузького лиману, в районі м. Очакова, або на береговій лінії ли-
ману, між с. Парутіно і м. Очаковом. Серед великої кількості російських
вчених, які займалися вивченням розташування Алектора, лише П. О. Бу-
рачков нехтуючи значенням і змістом XXXVI промови Діона Хрисосто-
ма, розташовує його на східному березі Дніпро-Бузького лиману.
Наші багаторічні спостереження в полі дозволяють твердити, що
між гирлами Дністра і П. Бугу поселення сарматського часу не завжди
-розташовані на тих місцях, де існували поселення скіфського часу. Часто
залишки поселень сарматського часу розташовані поруч з залишками
поселень скіфського часу, а інколи в місцях, де поселення скіфської епохи
•були відсутні. Поселення часів ранніх слов'ян не завжди розташовані на
місцях поселень сарматського часу, а здебільшого недалеко від них. Ска-
зане дозволяє стверджувати, що згадані стародавніми авторами населені
пункти існували на вказаних ними місцях або тільки за життя самих ав-
торів, або в найближчі часи, що передували їх життю. Це примушує бути
.надзвичайно обережним в ототожненні археологічних об'єктів інших ча-
' В. И. Г о ш к е в и ч , Записка, «Древности», Труды Моск. арх. об-ва, т. XXII,
вып. I, стор. 182.
" ' И . Б л а р а м б е р г , вказ. твір, стор. 15.
" И. А. С т е м п к о в с к и й , Исследования о местоположении древних грече-
ских поселений на берегу Понта Евксинского, СПб., 1826 г., стор. 31.
В. В. Л а Т ы ш е в, О государственном строе города Ольвии, ЖМНП, 1887,
-апрель, стор. 186 і др.
В. И. Г о ш к е в и ч , вказ. твір, стор. 17G—1S9.
" П. О. Б у р а ч к о в. Общий каталог монет, принадлежащих эллинским коло-
щиям, ч. I, 1884, Одесса, стор. 12.
сів, хоч і близьких до скіфського і сарматського, з населеними пунктами, які-
згадуються авторами в наступні століття. Дуже необережно було б ото-
тожнювати одношарові поселення скіфського часу з поселеннями, які зга-
дуються пізньоелліністичними і римськими авторами. В нашій спробі ло-
калізації будемо пов'язувати на підставі археологічних знахідок конкрет-
ні поселення, синхронні або близькі до часу життя тих чи інших письмен-
ників, які зберегли назву якого-небудь поселення, враховуючи при цьому
і вказівки стародавніх авторів про місце розташування цих поселень.
Діон Хрисостом описує місцевість, як він сам говорить, гуляючи
по ольвійській 'набережній. Він говорить про купівлю солі скіфами, які"
приїжджають з місць, розташованих на схід від Гіпаніса. Автор уточнює
місце розташування згадуваних ним місць. Щождо Алектора, то він не
вважає за потрібне уточнювати місце його розташування і це зрозуміло:
він вважає, шо його слухачі, як і він сам, знайомляться з місцевістю,
розглядаючи її із західного берега Гіпаніса (П. Бугу).
В. І. Гошкевич говорить: «Стародавні будівлі в Очаківському горо-
дищі розібрані, мабуть, ще в турецькі часи. Поблизу цього місця, на лівому
боці від батарейного мису, сажнів 10 від берега, під водою Уваров бачив
великі кам'яні плити і, на його думку, це залишки стародавньої пристані.
Влітку 1895 р. водолазами кріпосної роти знайдені тут, під водою, за-
лишки кам'яної стіни. Ці розвалини знаходяться в 200-х сажнях від бе-
рега, на глибині 4 аршин, між карантинною пристанню і лоцманською стан-
цією»'". Думки В. І. Гошкевича і Уварова " про місце розташування Алек-
тора на території м. Очакова ніби узгоджуються з висловлюванням Діона.
Хрисостома, в якому говориться, що «ріки впадають в море біля укріп-
лення Алектора» Адже біля м. Очакова дійсно кінчається лиман і по-
чинається море.
Археологічна розвідка в 1949 р. під нашим керівництвом і при без-
посередній участі уважно обслідувала берегову лінію Дніпро-Бузького
лиману від хут. Петухівкн до м. Очакова, в тому числі і місце, де за дум-
кою В. І. Гошкевича знаходився стародавній Алектор. Огляд місцевості
показав, що дійсно в місці, вказаному Гошкевичем, існувало в стародавній
час поселення, про що свідчать уламки чорнолакового і ліпного глиняного
посуду та амфорні уламки. Із очаківського стародавнього некрополя у
фондах Одеського Археологічного музею зберігаються декілька стародав-
ніх посудин, знайдених у похованнях, випадково відкритих в процесі гос-
подарських робіт. Цей посуд (головним чином, чорнолаковий) може бути
датований III ст. до н. е., кількома століттями раніше часу, коли відвідав
Ольвію Діон Хрисостом. У російській літературі відомі з м. Очакова і
інші знахідки
Кожному, хто займався вивченням археологічних пам'яток скіфсько-
го часу на нашому півдні, відомо, що в кінці III і початку II ст. до н. е.
поселення, як правило, припиняють своє існування, а потім відновлюють-
ся інколи на старих місцях або поряд з поселеннями, що загинули
Як вказувалось вище, на території м. Очакова речей, які можна було
б віднести до часу відвідин Діоном Хрисостомом Ольвії (кінець І ст. н. е).
SC, І, 172.
в . И. Г о ш к е в и ч , Записка, «Древности», Труды Моск. арх. об-ва, т. XXII,.
вып. I, crop. 184.
" A. C. У в а р о в , Исследования о древностя.х Южной России, т. I, стор. 145.
.SC, I, 173.
И. в . Ф а б р и ц и у с , Археологическая карта Причерноморья Украинской
ССР, 1951, Киев, стер. 63—64.
М. С. С и н и ц ы н, Следы древних поселений скифо-сарматской эпохи между
устьями Днестра и Ю. Буга, НЗОПІ, т. IX, 1950, стор. 51—67.
10
нами і іцшими дослідниками не знайдено, що дає підставу гадати, що по-
селення на Батарейному мисі в м. Очакові припинило своє існування до
часу відвідання Ольвії Діоном Хрисостомом, Тут слід відзначити, що
поселення на Батарейному мисі в м. Очакові було незначним, про що крас-
номовно свідчить слабкий культурний шар, який зберігся лище в окремих
місцях. Слідів укріплення стародавнього часу на території м. Очакова
нами не виявлено, і не бачили їх ні Гошкевич, ні Уваров. Припущення
Гошкевича про те, що стародавні будівлі були розібрані ще в турецькі
часи, нічого не говорить про укріплення, які могли бути складені з ка-
меню, а щвидще всього з сирцю, як це спостерігалось на розкопаному
Петухівському городищі і на Овідіопольському укріпленні, де стіни були
складені з цегли, сирцю або глиняних вальків, а то і з добре утрамбованої
глини з двобічним панцирем, зробленим з тесаних плит вапняку, як це
спостерігалось на Надлиманському городищі Очаків, як місце розта-
шування стародавнього Алектора, виключається, хоч це неначе супере-
чить твердженню Діона Хрисостома, що Алектор знаходиться в 200-х
стадіях від Гіпполайового (Станіславського мису) тобто в ЗО—35 кі-
лометрах (грецький стадій може дорівнювати 156—189 м).
Тут для розуміння Діона Хрисостома слід скористуватися загальни-
ми відомостями про Дніпро-Бузький лиман і віддалі на ньому між
деякими точками, що нас цікавлять. Дніпро-Бузький лиман — це затока
півйічно-західної частини Чорного моря, куди впадають річки Дніпро і
Буг. Від моря лиман відділяє Кінбурнська коса, що йде від закраїн Дніп-
ровської дельти на захід протягом в 60 км. Приблизно проти середини
північного берега Кінбурнської коси впадає в лиман річка Буг. Довжина
лиману трохи більш за 60 км. Від Станіславського (Гіпполайового
мису до м. Очакова віддаль по прямій дорівнює приблизно 40—45 км,
а від того ж мису до х. Петухівки по прямій віддаль приблизно дорівнює
30—35 км. Таким чином, свідчення Діона Хрисостома про місце розташу-
вання Алектора в 200 стадіях від Гіпполайового (Станіславського) мису
вказує на розміщення його не біля м. Очакова, а саме в р-ні х. Петухівки,
де й провадились в 1940, 1949 і 1950 pp. розкопки городища.з могутніми
укріпленнями, які відносяться до часу, коли Діон Хрисостом відвідав
м. Ольвію
Уваров^'' знав про існування городища, називаючи його городищем
біля Дмитріївки (х. Петухівка в той час, очевидно, не існував, а городище
знаходилося кілометрах в 2-х на схід-північний схід від с. Дмитріївки),
вважає його форпостом Ольвії, висунутим у степ. З цим важко погоди-
тись: укріплення висунуто надто далеко і ніяких ланок, що зв'язували б
його з Ольвією, немає. Ізольованість укріплення і відірваність від основ-
ного центру Ольвії робить його висунення безглуздим у воєнному відно-
шенні. Сусіди, які нападали на Ольвію, яких Діон Хрисостом називає то
скіфами, то сарматами, мали свої центри близько від Ольвії. Місцевий
житель Каллістрат заявив Діону Хрисостому, що «вчора опівдні скіфи
зробили наскок і деяких вартових, які не встигли втекти, вбили, інших,
можливо, взяли в полон: ми ще не маємо точних відомостей у зв'язку з
тим, що втікачі забігли дуже далеко, кинувшись тікати не в напрямку
М. С. с и н и ц Ы н, Следы древних поселений скифо-сарматской эпохи между
устьями Днестра и Ю. Буга, НЗОШ, т. IX, І950, стор. 51—57; Е г о ж е , Разведки
археологических памятников на побережье Днестровского лимана. Доклад на органи-
зационном собрании Одесского археологического общества, 1959.
М. С. С и н и ц ы и, Городище у X. Петуховки, Очаковского р-на, по раскопкам;
1940, 1949 и 1950, ВДИ, № 2, 1952, стор. 243—250.
.23 Там же, стор. 243.
А. С. У в а р о в , Исследования о древностях Южной России, т. 1, стор. 4.
11
міста»". Цю заяву Каллістрат зробив перед промовою Діона Хрисосто-
ма. На початку цієї ж промови один із старіших аборигенів попросив
оратора відкласти промову «назавтра, якщо тільки сусіди завтра зали-
шать нас в спокої і не треба буде возитися з ними» З наведеного ясно,
ш,о ці неспокійні сусіди знаходяться дуже близько, що їх опорний пункт
десь поруч з Ольвією, що півдня цілком достатньо для ліквідації згада-
ного інциденту.
Діон Хрисостом розповідає про те, що могутність Ольвії не відпові-
дає її славі, що місто прибудоване лише невеликою частиною до старої
міської л іні ї" . Кожний, хто бував в Ольвії, добре пам'ятає залишок крі-
посної стіни, складеної з випадкового каменю (необроблені плити, улам-
ки колон і т. д.), покладеного 'на поверхню часу будівництва. Ці стіни ча-
сів Діона Хрисостома справляють жалюгідне враження порівняно з більш
старовинними, покинутими стінами, які знаходяться далеко від нової мі-
ської лінії. Жителі Ольвії, збудувавши в межах старих міських кріпосних
стін нові, які дорівнювали по довжині лише частині старих, скоротили
лінію фронту. У них не було сил захищати старі великі укріплення, а тому
не могло бути й мови про висунення нових форпостів (розпорошення сил)
на 18—20 KM, як про це думав Уваров.
Вищесказане, а також відсутність інших городищ цього часу на від-
стані за ЗО—35 KM від Станіславського мису, на західному березі Дніп-
ро-Бузького лиману, дозволяє припустити, що городище біля X. Петухівки
є залишком стародавнього Алектора.
Стародавній Одессос (у Птолемея ^̂ Ордессос, у Плінія^^ пристань
Ордессос, у Безіменного автора'" Одессос, у Арріана" Одессос) локалі
зується В. І. Гошкевичем на Березанському лимані і пов'язується ним з
городищем, яке розташоване біля с. Осетрівки, на мисі, при розгалуженні
Сосицького лиману і Березанського. В. І. Гошкевич, локалізуючи тут
стародавній Одессос, не звернув уваги на те, що жоден із стародавніх ав-
торів не говорить про нього як про фортецю, а тільки як про пристань
і населений пункт.
Зараз Березанський лиман у нижній своїй частині суднохідний, а
тому городище, відзначене В. І. Гошкевичем на мисі, можна визнати за
стародавню пристань Одессос. Для визначення місця розташування ста-
родавнього Одессоса скористуємося в деякій мірі міркуванням В. І. Гош-
кевича: «Безіменний упорядник Періпла Евксінського Понта, наводячи
віддалі, пояснює, що 60 стадіїв складають 8 римських миль, а 80 стадіїв—
10. Отже, Арріан вимірює віддаль такими стадіями, що 7,5 стадію скла-
дають римську милю. Остання становить певну величину: 1478,7 м. Ви-
ходить, що стадій Арріана дорівнює 197,2 м, або 92,4 сажня.
Це і є так званий стадій персидський, а ЗО таких стадіїв дорівнюють
парасангу. Необхідно вказати, що Арріан вимірює віддаль не одиницями
стадіїв, а десятками; отже помилку він сам заключаєв межах ± 5 стадіїв^
±462 сажні + 0 , 9 верстви. З цією необхідною поправкою знаходимо,
що віддаль від гирла Дніпра, яким звичайно вважався Очаківський мис,
до «маленького пустинного і безіменного острова» становить 10,2—12
верств.
Ідучи за вигином материка від Очаківського мису, на віддалі 11,5
SC, І, 171—177.
SC, І, 176.
SC, !, 172.
SC, 1, 232.
SC, 11, 172.
ї̂ о SC, І, 285.
SC, 1, 225.
ГІ2
верстви, а по прямій лінії на 10,2 верстви, приходимо до відомого в архео-
логії о. Березані. Звідси у віддалі між 13,9 і 15,7 верстви повинні знахо-
дитись залишки Одессоса.
Чотири прибережні місцевості відповідають цим віддалям. Одна зна-
ходиться на лівому березі занесеного піском гирла Тілігульського лиману,
між хутором Морський Карабаш і с. Коблево; друга — на лівому березі
Сосицько-Березанського лиману, де тепер с. Осетрівка (Олександро-Дар)
і вище до села Холодного; третя — на виступі правого берега того ж
лиману; четверта — на мисі, який розділяє Сосицький і Березанський ли-
мани»
Цей же автор локалізує другий населений пзшкт: «В 160 стадіях від
Одеси, за словами Безіменного упорядника Періпла, а по-нашому на від-
далі від 26,6 до 30,5 верстви були поселення, яке не мало власного імені, а
називалось загально ахотсєХої. Цей пункт якраз відповідає тим залишкам
житла, які давно відомі, в яких більшість попередніх дослідників бажали,
наперекір природі бачити залишки порту Одесса. Не орцос, а всього
тільки axoTTŝ .ot спостережні пункти на високому березі» ^̂
Деякі лимани, як Березанський, і зараз з'єднуються з морем, інші ж
лимани (Хаджибєйський, Куяльницький) на очах історії відділились «пе-
ресипами» від моря. Очевидно, Тілігуло-Березанський лиман у скіфсько-
сарматський час був з'єднаний з морем
Неодноразовий огляд пам'яток, які знаходяться на території с. Коб-
лево, де виявлено поселення скіфського часу, значні поселення сармат-
ського і ранньослов'янського часу, дозволяють зробити деякі, хоча б
загальні висновки. Керамічні знахідки, виявлені нами в с. Коблево, від-
носяться до різних часів, в тому числі і до часу життя Безіменного автора.
В. І. Гошкевич припускає, що в цьому місці був військово-спостережний
пункт, з чим погодитися важко. Високий берег лиману, на якому знахо-
дилось Це поселення, дає широкий огляд горизонту в західному напрямку
не тільки на лиман, але і на плато, яке простягається за лиман. Звідси
добре видно місцевість на північ і на південь, але на схід від стародав-
нього поселення починається, хоч і незначний підйом, який дуже звужує^
огляд східного горизонту, що дає можливість ворогові непомітно підійти
майже впритул до населеного пункту з східного боку. Уважне вивчення
рельєфу місцевості, на якій розташоване поселення, не дає ніяких підстав
гадати про існування тут будь-яких оборонних споруд. Не бачили тут
слідів оборонних споруджень в . І. Гошкевич, С. Пападімітріу, Н. Мурза-
кевич. Сама назва «військові спостережні пости» уже підказує думку про
можливість існування на цьому місці укріплень. Згадка стародавнім ав-
тором про наявність спостережних постів свідчить про тривалість їх існу-
вання, а це в свою чергу говорить про наявність укріплень.
Ще академік Г. Келер''^ а потім В. В. Латишев розміщають древній
Одессос на березі Тілігуло-Березанського лиману, а В. І. Гошкевич, як
говорилось вище, схильний бачити на цьому місці стародавню Скопелу.
Арріан, який жив в II ст. н. е., подорожував по Чорному морю і по-
дав звіт імператору Адріану про важливі пункти на Чорному морі, але
він не згадує про Скопелу. Це дає право гадати, що спостережний пункт
Скопела існувала пізніше. Не згадує цього пункту і Птолемей. Арріан,
^̂ В. И. Г о ш к е в и ч , Где был древний Одесс, ЗООИД, т. XXXII, І9І5, стор.
445—446.
^̂ Там же, стор. 449.
С. Д. П а п а д и м и т р и у , Местоположение древней Одессы, ЗООИД, т. XXX,
1912, стор. 393.
^̂ Н. Е. К о Ы е г, Memoires sur les iles et la course consacrees a Achille, Memoires-
de I'Academie Imperiale de S. Petersbourg, t. X, p. 661—662.
13
«будучи легатом імператора в Каппадокії, тобто працівником державного
апарату, безумовно, не міг би проминути згадану воєнну точку, а між тим
він згадує лише стоянку кораблів: «Від Борисфена 60 стадіїв до невели-
кого незаселеного і безіменного острова, а звідси 80 до Одеса, в Одесі
стоянка для кораблів»^®.
В. І. Гошкевич" у своїй роботі «Де був древній Одес», цілком спра-
ведливо на основі віддалей, вказаних Арріаном, допускає за можливу що
Одессос знаходився на східному березі Тілігульського лиману, недалеко
від сучасного с. Коблево. Але він зовсім необгрунтовано, як уже говори-
лось вище, локалізує тут стародавню Скопелу, яку слід шукати в тих міс-
цях, де наявні сліди укріплень. Не цілком точне співпадання віддалей, вка-
заних Арріаном між стародавнім Одессосом, о. Березанню і с. Коблевом,
вирішального значення мати не може, як про це говорить і сам В. І. Гош-
кевич. Все вищезазначене дозволяє нам локалізувати стародавній Одес-
сос на території с. Коблево (на Тілігуло-Березанському лимані), де існу-
вало неукріплене поселення як у скіфський, сарматський, так і в ранньо-
слов'янські часи.
Виходячи із вищесказаного, Скопелу (спостережні пункти) слід з
цілковитою ймовірністю локалізувати в місцевості зі слідами укріплень,
що існували в сарматський і ранньослов'янський часи. В близьких місцях
до Березані (маленького безіменного острова) нам відомі три стародавні
поселення зі слідами укріплень. На Березанському лимані, на мисі
(с. Осетрівка) В. І. Гошкевич відмітив наявність стародавнього укріпле-
ного поселення. Описуючи знахідки, виявлені ним на цьому укріпленні,
він говорить про них в надзвичайно загальних рисах. На жаль, нам осо-
бисто не пощастило оглянути городище, розташоване біля с. Осетрівка.
Окремі речі, переважно керамічні уламки, які доставлені в Одеський
археологічний музей, слід віднести до сарматського часу і, можливо, до
ранньослов'янського, тобто до часу існування Скопели.
Е. О. Симонович на берегах Тілігульського лиману відмітив два
городища. Перше, площа якого біля 10200 /се. ж, неправильної форми,
розташоване на високому і стрімкому західному березі лиману, метрів
за 400 від морського берега, приблизно в 2,5 км південніше с. Кошари
(Кошарське городище). Автор на основі керамічіних знахідок твердить,
що городище існувало в IV—II ст. ст. до н. е., хоч відзначає знахідки на
городищі керамічних уламків (двоствольні ручки амфор), які слід відне-
сти до II—І ст. ст. до н. е. друге городище Е. О. Симонович відмічає на
східному березі Тілігульського лиману біля с. Тишківки (Тишківське го-
родище), розташоване на високому розі мису, який виступає в море. Це
маленьке городище круглої форми (діаметр ЗО—40 м) на підставі кера-
міч-них знахідок автор вважає синхронним Кошарському®'. Час існування
зазначених городищ не дозволяє їх ототожнити з Скопелою, яка існувала,
в більш пізніші часи. Висловлене дає право з значною очевидністю шу-
кати Скопелу в тому місці, де В. І. Гошкевич припускав древній Одессос—
біля с. Осетрівки, хоча це нібито і суперечить Безіменному автору.
Можливо, що Пападімітріу має рацію, коли говорить: «щодо назви
міста, то немає сумніву, що правильну назву нам подають Птолемей та
джерело, яким користується Пліній. ОрЗїіззсі; називалась праматір'ю
нашого міста, О3г,зао? — назва іншого міста також Мілетського на
березі Чорного моря, але не в наших краях, а на території теперішньої
SC. і, 225.
" В. И. Г о ш к е в и ч , Где был древний Одесс, ЗООИД., т. XXXII, стор. 445—449.
Э. А. Сымонович, О древней Одессе, ВДИ, 1Э54, Л'» 4, стор. 147—150.
' ' Там же, стор. 149
•14
Болгарії (біля міста Варни). Однак часом і наше сусіднє місто називаєть-
ся 08-̂ оао(; і важко пояснити, чи це просто помилка вчених (перепи-
сувачів) , чи дійсно, згодом, місто одержало таку назву. Якщо вірна остан-
ня думка, то виявиться, що і назва нашого міста — результат непорозу-
міння» ^̂
В. І. Гошкевич, виходячи з вказівок Безіменного автора, на основі
недостатньо обгрунтованої локалізації Одессоса на Березанському ли-
мані за допомогою простої арифметичної комбінації даних, запозичених
у того ж автора, .розміщує гавань Істріан на східному березі Григор'їв-
ського лиману біля с. Беляри. З локалізацією гавані Істріан в цьому
місці ніяк не можна погодитися. Нам довелося двічі обстежити берегову
лінію Григор'ївського лиману, і на південь від Беляр виявлено поселення
кіммерійського часу, але слідів поселення сарматського часу тут не знай-
дено.
Більш багатим в археологічному відношенні виявився західний (лі-
вий берег Григор'ївського лиману. Тут нами виявлено три стародавні по-
селення, але ці поселення, як за часом існування, так і за розміром не
можна ототожнювати з гаванню Істріан.
Ранньослов'янське поселення,' розташоване на території колгоспної
•садиби с. Григор'ївки (біля першої криниці), існувало недовго і за роз-
міром було незначним. Важко припустити, що це поселення було відмі-
чено стародавніми авторами, і до того ж деякі з них жили до появи цього
поселення. Порівняно велике поселення, відмічене нами в цьому боці Гри-
гор'ївського лиману біля другої криниці в с. Григор'ївці, існувало в більш
ранній час. Поселення біля с. Булдинки відноситься, як і перше з цих
трьох поселень, до більш пізнього часу. А тому немає ніяких підстав
локалізувати гавань Істріан на західному березі Григор'ївського лиману.
Посилаючись на уламки амфор, які знайдені при копанні котлованів
для закладки фундаментів будівель у центрі м. Одеси, в бік моря від су-
часного будинку оперного театру, Бларамберг говорить, що в районі
Приморського бульвару було розташоване стародавнє поселення. Він
вважає за можливе дати цьому поселенню ім'я гавані Істріан. З твер-
дженням Бларамберга про розташування в даному місці гавані Істріан
•погодитись не можна, бо знахідки, відмічені І. Стемпковським, та наші
спостереження дають підставу думати, що поселення, яке існувало тут,
може бути віднесено тільки до скіфського часу. Жодної речі, яку можна
було б віднести до сарматського часу — часу існування гавані Істріан —
у цих місцях нам бачити не довелось.
І. О. Стемпковський зафіксувавши знайдені керамічні матеріали як
грецького вироблення, так і місцевого, явно скіфського часу, вважає за
можливе, подібно Бларамбергу, локалізувати гавань Істріан на території
м. Одеси, в районі Приморського бульвару. Беручи до уваги вищевислов-
•лене, з цією думкою І. О. Стемпковського погодитись неможливо.
П. В. Беккер^^ в топографічному дослідженні стародавніх поселень
на північно-західному березі Чорного моря, згадуваних античними авто-
рами, розміщує гавань Істріан на високому плато Жевахової гори. Він
підкріплює свої думки фрагментами античного керамічного посуду, які
він там знайшов.
С. Д. П а п а д и м и т р и у, Л\естоположение древней Одессы, ЗООИД, т. XXX,
1912, стор. 390.
"" И. Б л а р а м б е р г , вказ. твір, стор. II—III.
И. А. С т е м п к о в с к и й , Исследования о местоположении древних грече-
к:ких поселений на берегах Понта Эвксинского между Тирасом и Борисфеном, учинен-
ные по случаю найденных в 1823 году остатков древностей в Одерсе, 1826, СПб.
П. В; Б е к к е р, Берег Понта Эвксинского от Истра до Борисфена, ЗООИД,
том. III, стор. 202—205.
13
Ф. к . Брун ^̂ приєднався до точки зору П. В. Беккера, а Е. Р. Штерге
до думки П. В. Беккера і Ф. К. Бруна, беручи до уваги новий археоло-
гічний матеріал''^. Останнім, хто намагався локалізувати гавань Істріан^
був Пападімітріу На його думку, гавань Істріан слід шукати на право-
му березі (від моря) Куяльницького лиману. Вказуючи на правий берег
Куяльницького лиману, Пападімітріу не брав до уваги Жевахову гору,
як місце гаданої гавані ІстрІан, і звернув увагу на той берег Куяльницько-
го лиману, де знаходились стародавні Лузанівське і Кисьолівське посе-
лення. Але ми не знаємо, чи були відомі йому археологічні знахідки із-
Лузанівки і с. Кисьолово і чим підкріплював дослідник свої думки, ло-
калізуючи гавань Істріан на території сучасної Лузанівки.
Археологічною розвідкою за останні роки зафіксовано велику кіль-
кість поселень сарматської епохи на території, що прилягає до Одеської
затоки. Найбільші поселення сарматської епохи нами відмічені на Же-
ваховій горі і в Кисьолово біля гирла струмка, який протікає по Балків-
ській вулиці м. Одеси, і на Кривій Балці. Кривобалківське посапення сар-
матської епохи, порівняно віддалене від морського берега, не може бути
місцем стародавньої гавані Істріан. Тут слід перш за все пам'ятати, що
порівняно в недалекому минулому Хаджибейський і Куяльницький ли-
мани з'єднувались з Чорним морем, про що переконливо свідчить хоча
б знахідка середньовічного якоря в Хаджибейському лимані Виходячи
з цього, можна гадати, що поселення на Жеваховій горі, в Кисьолово, Б
Лузанівці та Крижанівці були відділені водними просторами гирл Хад-
жибейського і Куяльницького лиманів від стародавніх поселень, які зна-
ходились на Кривій Балці і біля гирла струмка, що протікає по Балків-
ській вулиці м. Одеси. Декілька поселень сарматської епохи на схід від
Хаджибейського і Куяльницького лиманів дають нам право гадати, що в
цих місцях слід шукати гавань-пос&ііення Істріан. На Жеваховій горі
нами виявлено міцний культурний шар скіфської епохи, сліди поселення
сарматського і ранньослов'янського часу. Наявність слідів поселення
сарматського часу на Жеваховій горі примушує відмовитися від розшуків
гавані Істріан на цьому місці і звернути увагу на Кисьолівське і Лузанів.
ське поселення, а також і на поселення в Крижанівці. Більшість сучас-
них рибалок на ніч залишають свої шаланди на березі між Лузанівкою
і Крижанівкою (трохи на схід від Лузанівки і на південь від Крижанівки).
Берег на схід від Крижанівки біля поселення, згаданого нами, що знахо-
диться на високому мисі, стрімкий і дно моря тут кам'янисте, що не до-
зволяє причалювати в цьому .місці шаландам сучасних рибалок. А це дає
право відмовитись від розшуків гавані Істріан в цьому місці. Таким чи-
ном, гавань Істріан слід шукати в районі стародавніх Лузанівського і Ки..
сьолівського поселень.
«Від Борисфена шістдесят стадіїв до невеликого острова, а звідси
вісімдесят стадіїв до Одеси, в'Одесі стоянка для кораблів. За Одесом зна-
ходиться гавань Істріан, а до неї двісті п'ятдесят стадіїв, далі гавань Ісіа-
ків, до якої п'ятдесят стадіїв»^®. Наведений уривок з Арріана, найбільш
обізнаного з цією територією автора, дає можливість перевірити наше
припущення про розташування гавані Істріан, проводячи деякі співстав-
лення віддалей. Від Тілігуло-Березанського лиману (від с. Коблево), де,
на нашу думку, знаходився стародавній Одессос, до околиці Одеси-Лу..
занівки біля 40 км, а за Арріано.адвідОдессоса до гавані Істріан 250 ста-
•^Ф. К. Б р у н , Черноморье, ч. І, 1879, Одесса.
^̂ ЗООИД, т. XXV, Протоколы, стор. 60—61.
« ЗООИД, т. XXIX, Поотоколы, стор. 25 -26 .
•і' ЗООИД, т. XXV, Протоколы, crop. 60—61.
SC, I, 225.
16
діїв або 37 км, тобто віддаль, вказана Арріаном, в повній мірі підтвер-
джує наші думки про розташування гавані Істріан в Лузанівці—Ки-
сьолові.
Гавань Ісіаків В. І. Гошкевич намагається знайти біля с. Дофінівки,
де нами знайдені сліди незначного поселення з яскраво виявленою кера-
мікою ранньослов'янського часу, поселень інших часів як в с. Дофінівці,
так і на Дофінівському лимані не знайдено. Відсутність у Дофінівці і на
Дофінівському лимані поселення сарматської епохи, тобто часів життя
авторів, які згадували гавань Ісіаків, не дозволяють погодитись з припу-
щеінням В. І. Гошкевича.
І. О. Стемпковський локалізує гавань Ісіаків на берегах. Сухого
лиману. П. В. Беккер хоче знайти її на Приморському бульварі м. Одеси.
Пападімітріу шукає гавань Ісіаків на березі Чорного моря на території
с. Чорноморки (кол. Люстдорф). На Сухому лимані нами зафіксовано
залишки великого поселення скіфської епохи, тобто в час ще до існування
гавані Ісіаків, залишків поселення сарматського часу в цих місцях поки
що не виявлено. Відсутність на Сухому лимані поселень сарматської епо-
хи, тобто часів існування гавані Ісіаків, не дозволяє погодитись з при-
пущенням І. О Стемпковського. Припущення П. В. Беккера про існування
гавані Ісіаків в районі Приморського бульвару м. Одеси відпадає, тому
що в цій частині відсутні сліди поселення сарматської епохи. Великий
інтерес викликають припущення Пападімітріу, який розміщує гавань Ісі-
аків в с. Чорноморці, де нами виявлено два поселення скіфської і сармат-
ської епох. Велике поселення скіфської епохи існувало досить довго, не-
значне за розміром поселення сарматського часу, що існувало недовго і
розташоване на території колгоспного саду, надзвичайно віддалене від
морського берега (метрів на 300), який в цьому місці обривистий, так
що про причал тут не може бути й мови. Зазначене не дозволяє погоди-
тись з припущенням Пападімітріу.
Ми не знаємо, чи були відомі В. В. Латишеву численні поселення
скіфської і сарматської епохи, які розташовані на території сучасної Оде-
си і її найближчих околиць. Але В. В. Латишев на своїй карті, прикладе-
ній до «Известий древних писателей о Скифии и Кавказе», розміщує га-
вані Істріан і Ісіаків на березі Одеської затоки, у східній частині — Істрі-
ан, а в західній — Ісіаків. Територія, яка прилягає до Одеської затоки,
як і береги струмка, що протікав через Одесу по Балківській вулиці, була
надзвичайно густо заселена як у скіфський і сарматський часи, так і "в
ранньослов'янський час. Серед поселень на цій території зустрічаються
й порівняно великі поселення. І, найімовірніше, гавань Істріан знахо-
дилась на території сучасної Лузанівки, а гавань Ісіаків — на території
сучасного м. Одеси, біля гирла струмка, що протікає по Балківській ву-
лиці, по Пересипу і впадає в Одеську затоку (див. карту). Пересип, як
визнано, утворився зовсім недавно, і поселення скіфської і сарматської
епохи в гирлі названого струмка знаходилось на морському березі На-
ші припущення про розташування гавані Ісіаків біля гирла струмка, який
протікає по Балківській вулиці м. Одеси, підтверджується вказівками Ар-
ріана, який говорить, що гавань Ісіаків знаходилась в п'ятидесяти стаді-
ях від гавані Істріан, тобто приблизно 8—10 км, що відповідає віддалі
И.. А. С т е м п к о в' с к й й, Исследования о 'местоположении древних грече-
ских поселений на берегах Понта Эвксижкого между Тирасом и Борисфеном, учинен-
ные по случаю найденных в 1823 г. остатков древностей в Одессе, 1826, СПб.
^"М. К р е н д е н о в с к и й , Исследования Бугского и других лиманов. Труды
Харьковского об-ва. испытателей природь^ 1884; Н. С о к о л о в , О происхождении
лиманов южной России, «Труды геологического комитета», т. X, № 4. 1895: С. Д; П а-
п а д и м и т р и у , Местоположение древней Одессы, ЗООИД, т. XXX, 1912, стор. 393.
2- М А П П вип. ill. 17
від Лузанівки до гирла названого струмка, на якому нами локалізується
гавань Ісіаків.
В. В. Латишев на своїй карті, доданій до «Известий древних писате-
лей о Скифии и Кавказе», розміщує древній Ніконій на східному березі
Дністровського лиману, на південь від Овідіоноля, а Фіску на березі Чор-
ного моря, трохи на схід від Дністровського лиману. Ю. Кулаковський
локалізує Офіусу трохи на схід від Дністра, а Ніконій — на північний
схід від Офіуси, Фіску ж він розміщує на березі Чорного моря, приблизно
в тому місці, де її розміщує і В. В. Латишев. Локалізацію Ніконія на бе-
регах річки Барабой Ю. Кулаковський археологічними пам'яткамк не
обґрунтовує, та це й неможливо, бо на середній і верхній течії Барабою
значних поселень сарматської епохи не виявлено. З локалізацією
В. В. Латишевим Ніконія трохи на південь від Овідіоноля погодитись
не можна, тому що між Овідіополем і городищем в с. Роксолани крупних
пам'яток сарматської епохи нами не виявлено. З локалізацією В. В. Ла-
тишевим і Ю. Кулаковським Фіски на городищі біля Бугаза в деякій мірі
можна погодитись, хоч ця локалізація не погоджена з вказівками Без-
іменного автора. ,
Древній географ Страбон говорить про Ніконій як про місто, що
розташоване на правому боці Дністра, а Офіусу розміщає на лівому бе-
резі цієї ж річки. Відмічаючи розташування, він вказує, що вони знахо-
дяться в 140 стадіях (25 км) від гирла Дністра, біля якого йому відомі
селище Ґермонакса і башта Неоптолема. Посилаючись на повідомлення
мешканців узбережжя, Страбон говорить ще про одне місто, не вказуючи
його назви, яке лежало від Ніконія і Офіуси на північ в 120 стадіях, або
в 260 стадіях (48 км) від гирла Дністра
Набагато відмінні відомості про міста і селища розташовані иа Дні-
стровському лимані зберіг Птолемей. Поблизу гирла він згадує, на схід-
ному березі Фіску (5640'—47°40') і селище Гермонаксу (56°15'—47°30').
На західному боці Дністра, гирло якого він визначає (56°20'—•47°40'),
Птолемею відоме місто Тіра (56°—47°40'), Офіуса (56°—48°) і Ніконій
(56^20'—48° 10') З наведеної довідки видно, що цей автор вважає, що
Фіска і Тіра знаходились на протилежних берегах Дністра, а Офіуса і
Ніконій на довжині гирла на північ від Тіри. * •
Безіменний автор, або як ще він зветься Псевдоарріан, що жив мабуть
в V ст. н. е., в Придністров'ї знає тільки один Ніконій, який він вказує на
схід від Дністра в ЗО стадіях (5 км) і других населених пунктів в цих
місцях він не згадує Стефан Візантійський, що жив мабуть в VI ст. н. е.,
знає на Дністрі тільки Тіру, а Ніконій він розміщує аж біля гирла Ду-
наю". Безіменний автор, а тим більше Стефан Візантійський жили в ті
часи, коли населені пункти, згадані Страбоном і Птолемеем, уже не
існували і в основному були забуті, а тому на їх вказівки не слід звертати
уваги. В центрі нашої уваги повинні стати відомості, які нам зберегли
Страбон і Птолемей. Згадані цими авторами населені пункти слід зіста-
вити з значними археологічними знахідками, зафіксованими на узбережжі
Дністровського лиману, розташованими приблизно в тих місцях, на які
вказують Страбон і Птолемей.
Археологічні пам'ятки узбережжя Дністровського лиману в літера-
турі висвітлені незадовільно. Широкому колу археологів добре відома
стародавня Тіра, що в сучасній літературі пов'язується з територією Біл-
Ю. К у л а к о в с к и й , Карта Европейской Сарматий по Птолемею, Киев, 1899,
S t r a b . , VII, З, 16.
53 SC, I, 236.
SC, I, 285.
55 SC, I, 263.
18
2* 19
города-Дністровського. Другі пам'ятки такі, як городища'біля сс. Затока і
Роксолани та міста Овідіополь відомі, тільки в якійсь мірі, а треті зовсім
невідомі в літературі. Сказане настирливо вимагає хоч би короткого опи-
су найкрупніших пам'яток на підставі польових спостережень.
Дністровський лиман — завдовжки в 40—50 км і завширшки в З—
12 км—багатий рибою і з давніх-давен приваблював людей, а тому його
береги були досить густо заселеними завжди, а також і в скіфсько-сар-
матський час.
На східному березі Дністровського гирла, північніше х. Затоки (Ка-
раліно-Бугаз) знаходиться городиш,е від якого ще далі на північ, на
дуже пошкодженому обробкою під виноград грунті, розвідкою зафіксо-
вані рештки, можливо, некрополю. На схід-південний схід від городища
відмічені сліди невеликого синхронного городищу селища. Матеріали,
зібрані в цих місцях, відносяться до різних епох, але серед них панівне
місце займають матеріали скіфсько-сарматського часу.
На захід від Дністровського гирла, біля виноградарського питомни-
ка, на північ від урочища Змійка, (яке І. В. Фабриціус помилково роз-
міщає на східному березі лиману, під Роксоланами), на винограднику
знайдено незаперечні сліди селища скіфсько-сарматського часу. Поверхня
усіяна великою кількістю уламків амфор та чорнолакового посуду. Тут
же трапляються уламки сірого як зробленого на гончарному крузі, так
і ліпного посуду. Під час господарських робіт, а особливо під час оранки,
часто вивертаються добре обтесані плити вапняку, а інколи і уламки мар-
муру. Біля цього селища скупчені декілька поселень, на яких в даному
випадку спинятись не доцільно.
На східному березі Дністровського лиману, в 5—6 км від сучасного
м. Білгород-Дністровський, що розташоване на протилежному, західно-
му, березі, знаходиться Роксоланське городище®', де протягом останніх
років нами провадились розкопки. Час і характер побудови укріплень ще
з'ясувати не вдалось, але на цьому етапі досліджень можна сказати, що
поселення виникло тут в VI ст. до н. е., або на початку V ст. до н. е. і
життя в ньому припинилось десь в III—IV ст. ст. н. е. Верхній шар горо-
дища повністю зруйнований обробкою грунту та вибиранням каменю для
господарських потреб в XIX—XX ст. ст., а тому навряд щоб кому-небудь
вда'лось встановити точно час остаточного припинення життя на городищі.
Середні і нижні шари збереглися задовільно і розкопки, хоч незначні поки
що за масштабами, дозволяють стверджувати, що найбільш інтенсивним
життя було в IV ст. до н. е., коли будинки інколи споруджувались з Теса-
ного каменю (квадрів), вкривались черепицею і будувались з півпідва-
лами. Серед побутового матеріалу панівне місце посідають предмети гре-
цького виробу. Матеріали місцевого виробництва менш численні, в порів-
нянні з грецькими і пов'язуються з матеріалами з Дніпра і Дунаю®®.
На протилежному західному березі Дністровського лиману, навпро-
ти с. Роксолан, розташоване с. "Шабо, на території якого значних архео-
логічних пам'яток не зафіксовано. В центрі села в надлиманському обриві
ледве помітний культурний шар, в якому трапляються уламки амфор,
-ліпного сіроглиняного посуду та кісток. В околицях с. Шабо знаходиться
тільки декілька між собою незв'язаних курганів.
И. В. Ф а б р и ц и у с , Археологическая карта Причерноморья Украинской
ССР, Киев, 1951, стор. И.
" И. В. Ф а б р и ц и у с , вказ. твір, стор. 12.
М. С. С и н и ц ы н. Разведки археологических памятников на побережье Дне-
стровского лимана, Доповідь на організаційних зборах Одеського археологічного това-
риства, 1959.
20
На східному березі Дністровського лиману, в 25 км від його гирла,
в 7—8 км від Білгорода-Дністровського, на території м. Овідіополь, ціла
низка археологічних пам'яток На північній околиці Овідіополя є горо-
дище, яке чомусь в літературі пов'язується з турецьким укріпленням, ре-
конструйованим за вказівками О. В. Суворова. Багаторазовий уважний
•огляд городища, матеріали, зібрані на городищі, дозволяють твердити, що
укріплення побудовані були в ранньосарматський час, а потім можливо
використовувались турками і були реконструйовані росіянами.
На протилежному західному березі лиману знаходилась, як зараз
утвердилась думка в літературі, древня Тіра (м. Білгород-Дністровський).
Далі , на північній околиці с. Миколаївки, в частині, яка зветься «коса»,
на східному березі Дністровського лиману, зафіксовані рештки значного
за своїми розмірами селища і некрополю скіфсько-сарматського часу. На
протилежному березі, на території ферми радгоспу, північніше села Мо-
логи, знаходиться пошкоджене господарською діяльністю радгоспу се-
лище скіфсько-сарматського часу.
Між сс. Миколаївкою і Надлиманським, по східному берегу лима-
ну, відома низка археологічних пам'яток різних епох, серед яких і дрібні
поселення скіфсько-сарматського часу. На протилежному західному бере-
зі на цьому відрізку, можливо, недостатньо дослідженому, нам не відомі
археологічні пам'ятки.
На східному березі Карагольської затоки Дністровського лиману, на
північно-західній околиці с. Надлиманського, добре збереглися рештки
городища, що, як показали археологічні розвідки, існувало в IV—III ст.ст.
до н. е., зі сходу його прикривали рів і кріпосні мури, зроблені з утрамбо-
ваної глини і обкладені панцирем з добре обтесаиих плит вапняку. За
характером комплексу знахідок та будівельних решток в цьому городищі
мешкало корінне населення, до якоїсь міри споріднене за своєю культу-
рою племенам, що жили на Дунаї і в основному йа південному Бузі,
На західному березі Дністровського лиману, в його північному кінці,
біля с. Південне (кол. Серія), Старокозацького району, зафіксована група
поселень скіфсько-сарматського часу. З них за площею і культурним ша-
ром почесне місце посідає поселення, розташоване на "північній околиці
с. Південного. На площі, обмеженій з одного боку лиманом, з другого —
балкою, зустрічається значна кількість уламків глиняного посуду, серед
яких переважають уламки амфор та ліпного посуду, хоч трапляється і
значна кількість уламків середньовічного череп'я. В зрізах урвищ, в куль-
турному шарі, що досягає місцями 2 м, трапляються плями обпаленої
глини, вапнякові плити, кістки, уламки посуду тощо.
На схід від с. Південне, приблизно на відстані 4 км, на високому
яадлиманському плато, біля яру, площа метрів 200 довжиною й метрів
150 завширшки рясно засіяна уламками амфор, ліпного посуду. В окре-
мих місцях на сучасну денну поверхню виступають плити вапняку, добре
укладені в ряд. В окремих випадках трапляються тесані плити (квадри)
- значних розмірів. Серед амфорних ручок, зібраних на поверхні, були: круг-
лі, овальні, реберчаті, двоствольні і плоскі. Амфорні ручки та уламки' ке-
рамічного посуду, що трапляються на поверхні, дозволяють стверджувати,
що це селище, а можливо й городище (останнє без розкопок стверджу-
вати неможливо), існувало в скіфський і сарматський час.
На північний схід, в метрах 500 від радгоспу Лиманський, Староко-
зацького району, на високому надлиманному плато нерозорана поверхня
усіяна уламками амфор, сіроглиняного посуду, ліпного та зробленого на
®® М. С. С и н и ц и н. Карта поселень і городищ між титулами Дністра й Пів-
денного Бугу скіфсько-сарматського часу, НЗ ОДПІ, т. X, 1955, стор. 34—35.
21
гончарному крузі. Це поселення, обмежене берегом лиману та балками^
слід віднести до сарматського часу.
Перш ніж перейти до співставлення вказівок античних авторів, го-
ловним чином Страбона і Птолемея, про конкретні населені пункти на-
Дністровському лимані, та в місцевостях, що прилягають до нього зі схо-
ду, з конкретними археологічними пам'ятками скіфсько-сарматського ча-
су, зафіксованими на узбережжі Дністровського лиману, 'слід згадати
деякі вказівки Птолемея. Цей автор знав на схід від Дністра не тільки
місто Фіску і селище Гермонаксу, а й місто Гарпіс, яке він вказує на дов-
готі міст Тіри та Офіуси (56°) і південніше Тіри, на широті (47°15'), десь
на схід від Дністровського лиману. Тільки що сказане змушує нас
для ототожнення міста Гарпіса з певним археологічним пунктом, який
би знаходився на морському узбережжі на схід від Дністра, спи-
нитись хоч би в загальних рисах на археологічних пам'ятках цієї місце-
вості.
На схід від археологічних пам'яток, розташованих біля с. Затоки, що
згадувались раніш, до с. Грибівки, пам'ятки скіфсько-сарматського часу
не зафіксовані. Біля с. Грибівки, на південь від неї за 1—1,5 км, при
впадінні річки Барабой в Чорне море, на правому березі її гирла по ро-
зораному полі розсіяні уламки амфор, сіроглиняного ліпного та зробле-
ного на гончарному колі посуду. На цій площі (250 м X 200 м) трап-
ляється обпалене каміння. Керамічні та інші знахідки, зібрані на поверх-
ні, дозволяють припустити, що це поселення існувало в пізньоскіфський
та сарматський часи.
На східному і південносхідному краї села Санжійки, на площі, роз-
різаній розлогою балкою, трапляються уламки амфор, ліпного і зробле-
ного на гончарному крузі посуду. Це поселення скіфсько-сарматського
часу, незначних розмірів, зруйноване господарсьдаю діяльністю населен-
ня с. Санжійки.
Поселення біля с. Грибівки та в с. Санжійка майже .не відомі в архе-
ологічній літературі, порівнюючи з добре відомими поселеннями часу, що-
нас цікавить, розташованими на території с. Чорноморки (кол. Люст-
дорф) Одне з поселень в Чорноморці, де в 1945—46 pp. були закладені
два шурфи, являє для нас інтерес своїм розміром і часом існування. Ці-
кавим є для нас на цім поселенні не тільки те, що воно існувало в часи
життя Страбона і Птолемея, що воно значних розмірів, а й те, що на
ньому серед знахідок переважають матеріали виробництва корінного на-
селення.
Тяжко уявити, щоб порівнюючи невеликі поселення біля с. Грибівки і
в с. Санжійка. були відомі Птолемею. Скоріш за все він скористався
літературними відомостями про значний населений пункт, розташований
на території Чорноморки. Слідів очевидних укріплень на цьому поселенні
не помітно, але з двох боків трнкзтник поселення обмежений балками,
а з третього, північного, можливо був вал і рів, зруйнований інтенсивною-
обробкою грунту. Останнє припущення грунтується на мало помітних де-
талях рельєфу. Північна частина поселення закінчується ледве помітною
припухлістю поверхні, яка простягається від одної балки до другої. Па-
ралельно припухлості з північного боку проходить мало помітна улого-
вина. Сказане про це поселення дозволяє шукати стародавній Гарпіс на
цьому місці.
Стародавня Гермонакса відома в гирлах Дністра двом античним ав-
торам (Страбону і Птолемею). Страбон описує берегову лінію, просу-
М. С. с и н и ц и н, Карта поселень і городищ між гирлами Дністра й Півден-
ного Бугу скіфсько-сарматського часу, НЗ ОДПІ, т. X, 1955, стор. 40—41.
22
ваючись від Дунаю до Дніпра і згадує спочатку башту Неоптолема, а
потім селище Гермонаксу в гирлах Дністра. Він явно вказує Гермонаксу
на лівому, східному березі Дністровського гирла Вказівка Птолемея
менш конкретна, але він теж вказує Гермонаксу®^ приблизно там, де і
Страбон. Твердження цих двох авторів про розташування селища Гер-
монакси, наявність у цьому місці значної групи археологічних пам'яток
(на східному березі Дністровського лиману, біля с. Затоки), про які зга-
дувалось раніш, дають можливість думати, що стародавня Гермонаріса
знаходилась на території с. Затоки та його околиць.
Башту Неоптолема згадує Страбон (мабуть Безіменний автор згадує
цей пункт в 120 стадіях (25 км) на захід від Дністра під назвою Неоп-
толеми), як пункт, що знаходився на західному, правому, березі Дністров-
ського гирла. В цій місцевості, а особливо в урочищі Змійка, та в місцях
близьких до нього, нам відома, як згадувалось раніш, група археологіч-
них пам'яток скіфсько-сарматського часу. Вказівка Страбона, наявність
значного археологічного пам'ятника в урочищі Змійка дозволяють при-
пустити, що башта знаходилась в цьому місці.
Страбон і Птолемей дозволяють шукати Ніконій на західному бе-
резі Дністра, причому Страбон згадує про ріку Тіру, а місто Тіра йому
не відоме. Ніконій за Страбоном знаходився в 140 стадіях (25 км) від
Дністровського гирла, там приблизно, де знаходилося, як зараз утвер-
дилось в літературі, місто Тіра (Білгород-Дністровський). До цього ж
слід згадати, що Ніконій був відомий Безіменному авторові Періпла, який
це місто вказує на захід від гавані Ісіаків на 300 стадій (6 км), тобто в
районі сс. Грибівки і Санжійки. Але, як говорилось раніш, в цій місцевості
крупні археологічні пам'ятки відповідного часу відсутні, а тому тут ло-
калізувати стародавній Ніконій неможливо.
Птолемей вказує місто Ніконій на північ від стародавньої Тіри, а між
останньою і Ніконієм він знає ще Офіусу. На північ від Тіри до с. Пів-
денне значних археологічних пам'яток не знайдено. Порівняно крупні
археологічні пам'ятки нам відомі в північній частині лиману біля с. Пів-
денне і радгоспу Лиманського, з якими мабуть і слід пов'язувати Ніко-
ній. Вірогідніше за все ототожнити це хмісто з городищем біля села Пів-
денне.
Деякі автори як Пліній Стефан Візантійський згадують Офіусу
як синонім Тіри. Другі ж античні письменники, як Псевдо-Скілак, Стра-
бон, П т о л е м е й з н а ю т ь з такою назвою окреме місто на Дністрі. При
чому Страбон це місто знає на східному березі Дністровського лиману
на відстані 25 км, цебто в районі сучасного Овідіополя і Білгорода-Дні-
стровського, а Птолемей це ж місто розташовує на західному березі,
північніше Тіри. Незначна відстань між Тірою і Офіусою мабуть
зумовила те, що деякі автори вважали їх одним і тим же містом, бо другі
знають лише одну Тіру або тільки Офіусу. Поза міською територією
м. Білгорода-Дністровського (Тіра), на західному березі відсутні знач-
ні археологічні пам'ятки, а тому локалізувати тут Офіусу неможливо.
Найближчі від Тіри крупні населені пункти були на територіях м. Ові-
діополь і с. Роксолани. Овідіопольське городище від м. Б."Дністров-
ського (Тіри) знаходиться на відстані 7—8 км, а Роксоланське—5—6 км.
Овідіопольське городище знаходилося на більшій відстані від древньої
Тіри, але його значення певно в стародавні часи, в порівнянні з Роксолан-
61 S t r a b . , VII, З, 16.
SC, І, 236.
« SC, II, 172.
SC, І, 2G7.
65 SC, І, 84, 236.
23
ським городищем, було менш помітним. На Роксоланському городищі жит-
тя було більш інтенсивним, про що свідчить порівняно потужний куль-
турний шар (З—4 м). Інтенсивність життя в цьому близькому до Тіри
пункті була настільки значною, що про нього знали і далеко за морем. Ска-
зане перед цим дає право думати, що Роксоланське городище є рештками
Офіуси.
Стародавню Фіску, яку Птолемеіі знав як місто 'на схід від Дністра,
недалеко від його гирла, слід шукати на східному березі Дністровського
лиману. Розшуки цього міста на узбережжі Чорного моря, в зв'язку з від-
сутіїістю на схід, поблизу гирла, відповідного значного археологічного
пам'ятника, за виключенням х. Затоки, де ми локалізували Гермонаксу,
будуть недоцільними. На східному ж узбережжі є два пункти (Овідіо-
иольське і Надлнманське городище), серед яких і слід шукати Фіску.
Незначний економічний центр Фіску, що мабуть існував недовго, згадує
тільки Птолемей. Надлиманське городище, удалене від Дністровського
гирла на 45—50 км, в місцевості, в якій Страбон чув про місто, але назви
ііого не знав, існувало лише в IV—III ст. до н. е. Городище ж Овідіополь-
ське існувало в сарматські часи, коли жив і Птолемей. Вірогідно вбачати
в Овідіопольському городищі стародавню Фіску, а в Надлиманському —•
город, згаданий Страбоном, який вже в його час був забутий.
Локалізація населених пунктів Дністро-Бузького Причорномор'я
зроблена на підставі не тільки вказівок стародавніх авторів, але й ре-
тельного вивчення археологічних пам'яток цієї території. Безперечно, по-
дальше археологічне вивчення краю, а особливо можливі знахідки епі-
графічних матеріалів остаточно ствердять наші припущення, або ж від-
кинуть як невірні.
|