Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини

Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини

У статті йдеться про одну з двох ліній розвитку інгульської катакомбної спадщини – євпаторійську культурну групу Криму і Нижньої Наддніпрянщини. Подається характеристика і хронологічна оцінка цих старожитностей, що входять до блоку посткатакомбних культурних утворень. У складі євпаторійської групи в...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Археологический альманах
Дата:2011
Автор: Литвиненко, Р.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут археології НАН України 2011
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171333
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини / Р.О. Литвиненко // Археологический альманах. — 2011. — № 25. — С. 28-45. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-171333
record_format dspace
spelling Литвиненко, Р.О.
2020-09-18T17:53:13Z
2020-09-18T17:53:13Z
2011
Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини / Р.О. Литвиненко // Археологический альманах. — 2011. — № 25. — С. 28-45. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
2306-6164
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171333
У статті йдеться про одну з двох ліній розвитку інгульської катакомбної спадщини – євпаторійську культурну групу Криму і Нижньої Наддніпрянщини. Подається характеристика і хронологічна оцінка цих старожитностей, що входять до блоку посткатакомбних культурних утворень. У складі євпаторійської групи виділяється громівська підгрупа, пам’ятки якої локалізується у Нижній Наддніпрянщині.
Статья посвящена одной из двух линий развития ингульского катакомбного наследия – евпаторийской культурной группе памятников Крыма и Нижнего Поднепровья. Дана характеристика и хронологическая оценка этих древностей, входящих в блок посткатакомбных культурных образований. В составе евпаторийской группы выделяется громовская подгруппа, памятники которой локализуются в Нижнем Поднепровье.
Article is devoted to one of two lines of development of Ingul Catacomb Culture – to monuments of Yevpatoria group of Crimea and Lower Dnepr Basin. Characteristics and a chronological estimation of these antiquities which enter into the block of postcatacomb cultures are given. In structure of Yevpatoria groups the Gromivka subgroup is allocated. Its monuments are localized in Lower Dnepr Basin.
uk
Інститут археології НАН України
Археологический альманах
Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини
Ингульское посткатакомбное население Крыма и Нижнего Поднепровья
Ingul postcatacomb heritage of Crimea and Lower Dnepr basin
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини
spellingShingle Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини
Литвиненко, Р.О.
title_short Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини
title_full Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини
title_fullStr Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини
title_full_unstemmed Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини
title_sort інгульська посткатакомбна спадщина криму і нижньої наддніпрянщини
author Литвиненко, Р.О.
author_facet Литвиненко, Р.О.
publishDate 2011
language Ukrainian
container_title Археологический альманах
publisher Інститут археології НАН України
format Article
title_alt Ингульское посткатакомбное население Крыма и Нижнего Поднепровья
Ingul postcatacomb heritage of Crimea and Lower Dnepr basin
description У статті йдеться про одну з двох ліній розвитку інгульської катакомбної спадщини – євпаторійську культурну групу Криму і Нижньої Наддніпрянщини. Подається характеристика і хронологічна оцінка цих старожитностей, що входять до блоку посткатакомбних культурних утворень. У складі євпаторійської групи виділяється громівська підгрупа, пам’ятки якої локалізується у Нижній Наддніпрянщині. Статья посвящена одной из двух линий развития ингульского катакомбного наследия – евпаторийской культурной группе памятников Крыма и Нижнего Поднепровья. Дана характеристика и хронологическая оценка этих древностей, входящих в блок посткатакомбных культурных образований. В составе евпаторийской группы выделяется громовская подгруппа, памятники которой локализуются в Нижнем Поднепровье. Article is devoted to one of two lines of development of Ingul Catacomb Culture – to monuments of Yevpatoria group of Crimea and Lower Dnepr Basin. Characteristics and a chronological estimation of these antiquities which enter into the block of postcatacomb cultures are given. In structure of Yevpatoria groups the Gromivka subgroup is allocated. Its monuments are localized in Lower Dnepr Basin.
issn 2306-6164
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171333
citation_txt Інгульська посткатакомбна спадщина Криму і Нижньої Наддніпрянщини / Р.О. Литвиненко // Археологический альманах. — 2011. — № 25. — С. 28-45. — Бібліогр.: 42 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT litvinenkoro íngulʹsʹkapostkatakombnaspadŝinakrimuínižnʹoínaddníprânŝini
AT litvinenkoro ingulʹskoepostkatakombnoenaseleniekrymainižnegopodneprovʹâ
AT litvinenkoro ingulpostcatacombheritageofcrimeaandlowerdneprbasin
first_indexed 2025-11-26T00:08:46Z
last_indexed 2025-11-26T00:08:46Z
_version_ 1850593318178652160
fulltext 28 Археологический альманах. – № 25. – 2011. – С.28-45. Вступ. Є добре відомим і майже не ви- кликає заперечень той факт, що важливим, якщо не головним, генетичним субстратом у формуванні регіональних одиниць бабин- ської культурної області (культурного кола) були культури/варіанти катакомбної куль- турної області. Причому, якщо для Дніпро- Донської бабинської культури (ДДБК) та- ким підґрунтям виступають локальні групи донецько-донської катакомбної культури (ДДКК), то для степових локальних варіан- тів Дніпро-Прутської бабинської культури – ДПБК (Дніпро-Дністровського, меншою мірою Дністро-Прутського) базовим суб- стратом була інгульська катакомбна культура (ІКК) [Литвиненко, 2000, с. 70-71; 2002; 2009, с. 53-57; 2009а, с. 23, 25]. Дослідники вже ви- словлювалися стосовно її участі у складанні бабинської культури Нижньої Наддніпрянщи- ни [Пустовалов 1979; Отрощенко 2001, с. 93, 95- 96], або степової України від Криму і Нижньої Наддніпрянщини до Нижньої Наддністрян- щини і Попруття [2002, с. 186-189; 2004]. На користь спадкоємності між ІКК та степовими варіантами ДПБК наводяться такі аргумен- ти: майже повний збіг їхніх ареалів; схожі принципи радіального розміщення впускних поховань у насипах могил; трансформація інгульських катакомб у бабинські підбої, в т.ч. з круглими шахтами; неодноразові факти використання інгульських катакомб для за- хоронення (зокрема дохоронення) небіжчиків Литвиненко Р.О. ІНГУЛЬСЬКА ПОСТКАТАКОМБНА СПАДЩИНА КРИМУ І НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ У статті йдеться про одну з двох ліній розвитку інгульської катакомбної спадщини – євпаторійську культурну групу Криму і Нижньої Наддніпрянщини. Подається характеристика і хронологічна оцінка цих старожитностей, що входять до блоку посткатакомбних культурних утворень. У складі євпаторійської групи виділяється громівська підгрупа, пам’ятки якої локалізується у Нижній Наддніпрянщині. Ключові слова: середній бронзовий вік, інгульська катакомбна культура, блок посткатакомбних культур, культурне коло Бабине, євпаторійська культурна група, громівська підгрупа, Крим, Нижня Наддніпрянщина. ДПБК, а також продовження бабинськими підбоями планіграфічних вервечок, започат- кованих інгульськими катакомбами; висока питома вага південних орієнтацій небіжчиків для обох культур. Окрім цієї виразної лінії генетичного зв’язку між ІКК і Бабиним проявляється ще один вектор інгульської спадкоємності, який характеризується дещо відмінним набором спадкових ознак і значно вужчою локаліза- цією. Пов’язаний він з т.зв. євпаторійською групою пам’яток Кримського півострову, ви- ділених півтора-два десятиріччя тому. Час, що минув відтоді, збагатив науку новими фактами і висновками, зокрема у царині до- слідження посткатакомбних утворень, що до- зволяє знов повернутися до проблематики єв- паторійських пам’яток з метою доповнення/ уточнення їхньої культурно-таксономічної та хронологічної оцінки. Історіографія. Євпаторійську групу пам’яток Криму виділено у першій полови- ні 1990-х рр., хоча належні до неї комплекси були відомими ще з матеріалів розкопок се- редини 1930-х рр. Процес ствердження цієї групи має свою нетривалу історію та відпо- відну історіографію. Розпочалася вона з того, що Г.М. Тощев у запропонованій ним періо- дизації катакомбних пам’яток Криму виді- лив три послідовних хронологічних групи і до складу пізньої з них включив дві обрядові підгрупи поховань. Одна з них характеризу- Археологический альманах. – № 25. – 2011. 29 валась катакомбами зі скорченими кістяками, почасти укладеними на лівому боці з підне- сеними до черепа руками, які дослідниками традиційно вважалися найпізнішими. А інша являла собою поховання з випростаними кістяками, що супроводжувалися кістяни- ми пряжками. На той момент автор називав лише три такі комплекси в межах Кримського півострова і розглядав їх в якості перехідних від катакомбної культури до культури багато- валикової кераміки – КБК (бабинської – Р.Л.) [Тощев, 1990, с. 125-126]. Невдовзі Г.М. Тощев присвятив спеціаль- ну статтю кримським похованням з випроста- ними кістяками, цього разу оцінивши їх уже в якості окремої групи КБК. Тепер до складу виділеної групи було включено щонайменше десятка достеменних поховань, забезпечених відповідним реманентом, а також серію ймо- вірних, безінвентарних. Було подано всебічну характеристику цих поховальних комплексів, на підставі стратиграфії курганів визначено їхню відносну хронологічну позицію між ка- такомбними і зрубними, а також висловлено думку щодо генетичної спорідненості даної групи з місцевою пізньокатакомбною. Поза цим, озвучено думку щодо існування пря- мої відповідності між виділеною групою ви- простаних поховань та кам’янською групою кримських поселень [Тощев, 1993]. Подальшим кроком в обґрунтуванні осо- бливого статусу цих пам’яток стала пропозиція розглядати їх у складі євпаторійської групи, за епонімом першого відкритого комплексу тако- го типу [Тощев, 1996, с. 80]. В усіх наступних працях, де йдеться про середній період брон- зового віку Кримського півострова, відтепер неодмінно фігурують пам’ятки євпаторійської групи, хронологічно синхронні пам’яткам тамтешньої бабинської культури [Колотухин, Тощев, 2000, с. 220; Тощев, 2007, с. 163-166]. Крім обрядових розбіжностей між названи- ми групами, виділяють також відмінності на рівні матеріальної культури, зокрема кістяних пряжок [Тощев, 1998]. Стосовно внутрішньої хронології (періодизації) євпаторійської гру- пи пам’яток між дослідниками існують певні розбіжності, зокрема щодо правомірності ви- ділення в ній двох послідовних етапів [Отро- щенко, 2001, с. 107-108; Тощев, 2005, с. 144]. Заради об’єктивності варто відзначити, що, по- при визнання євпаторійської групи більшістю науковців, висловлено й принципову незгоду з виділенням цього археологічного угрупування [Колотухин, 2003, с. 50-52]. Характеристика пам’яток Євпаторійська група Криму. Як зазнача- лося вище, цю групу репрезентовано винят- ково поховальними комплексами, дослідже- ними в курганах Степового і Передгірського Криму, кількість яких, за різними публікаці- ями, оцінюється у 30-35 [Тощев, 1998, с. 119, 122; 2005, с. 143; 2007, с. 163]. Щоправда у літературі називається лише півтора десятка відповідних поховань, а в якості ілюстрацій з однієї публікації до іншої перекочовують рисунки одних і тих само поховань (від 3 до 6 комплексів). Ця ситуація пояснюється тим, що кількість виразних євпаторійських похо- вань, тобто забезпечених діагностичним ін- вентарем у вигляді кістяних пряжок і зрідка керамікою, в дійсності є обмеженою – близь- ко дюжини. Решта комплексів є недостатньо виразними і залучаються до групи євпаторій- ських непевно, лише на підставі однієї-двох ознак: випростаної пози небіжчика та похо- вальної споруди у вигляді довгої вузької ями або ями з підбоєм. На цьому неодноразово наголошував Г.М. Тощев, попереджаючи про небезпеку наповнення виділеної ним куль- турної групи пам’ятками іншої культурної атрибуції, зокрема інгульськими катакомб- ними, що також характеризуються випроста- ним положенням небіжчиків [Тощев, 1993, с. 158; 2007, с. 163, прим. 79]. Нами зібрано і задіяно інформацію щодо 25 євпаторійських поховань Криму (див. рис. 1 та список до нього). Євпаторійська група демонструє курган- ний обряд поховання. Більшість її захоронень були впущеними до насипів попереднього часу і досипками не супроводжувалися. За на- шими підрахунками, такі впускні поховання складали до 72% від загальної кількості похо- вань. За даними Г.М Тощева, цей показник був ще вищим, щонайменш 90%. Понад чверть поховальних комплексів виступали як осно- вні в курганах (6 захоронень): Ак-Таш 1/6, Суворовське 10/3, Сусаніне 2/11, Григоровка Археологический альманах. – № 25. – 2011. 30 Рис. 1. Ареал пам’яток євпаторійської групи. Крим: 1 – Ак-Таш (Семенівка) 1/2,4,6; 2 – Акимівка п. 2; 3 – Астаніне 23/3,13; 4 – Водопойне 8/5; 5 – Григоровка 11/2, 22/4; 6 – Далеке 4/1; 7 – Дальнє 3/2,3; 8 – Іллічеве 9/6; 9 – Кара-Тюбе; 10 – Краснознам’янка 1/8; 11 – Крилівка 8/5; 12 – Ленінське 4/5; 13 – Лугове 3/1, 1991: 4-5/6; 14 – Роздольне 1/5; 15 – Славне 3/3; 16 – Суворовське 10/3; 17 – Сусаніне 2/11; 18 – Цилінне 1/2; 19 – Штормове 2/6; Херсонська обл.: 20 – Громівка-І 1/11; 21 – Новокам’янка 1/2; Миколаївська обл.: 22 – Висоцького П.П. маєток 6/2; Запорізька обл.: 23 – Жовтневе-ІІ 5/1; 24 – Кічкас-ІІ 11/6; 25 – Мар’ївка (Тягунова Могила) 11/4; 26 – Новогригоровка (Безщасна Могила); 27 – Пологи (Соколовська Могила) п. 8. 1 Щоправда, В.О. Колотухін вважає, що досліджені в могильнику поблизу с. Григоровка Красногвар- дійського р-ну “поховання КБК” (відповідно, пп. 11/2 та 22/4) не можна розглядати в якості основних, оскільки вони планіграфічно розташовані на одній лінії з могилами зрубної культури, тобто утворюють з ними спільний некрополь [Колотухин, 2003, с. 22, рис. 4; 20, 2]. Навряд чи з такою інтерпретацією можна погодитись, що ми спробуємо довести нижче, в ході аналізу стратиграфії обох названих могил. 11/2, 22/4, Лугове 3/1 (два останні – припу- стімо)1 [Кислый, 1993; Колотухин, 2003, с. 22, рис. 33, 5-6; Тощев, 1998, с. 119-122], а також впускними з досипкою (1 поховання): Ілліче- Археологический альманах. – № 25. – 2011. 31 ве 9/6 [Корпусова, Ляшко, 1999, с. 42]. Г.М. То щевим згадується лише 2-3 основні похо- вання євпаторійської групи: Ак-Таш 1/6, Кри- лівка 8/5, Сусаніне 2/11 [Тощев, 1993, с. 157; 1998, с. 119; 2007, с. 163]. З огляду на вказані статистичні розбіжності Г.М. Тощев виказав сумнів щодо основної стратиграфічної позиції більшості комплексів нашого списку. Зацікав- лений читач може сам перевірити коректність висновків обох сторін, адже всі названі похо- вання є опублікованими. Наразі ж висловимо незгоду стосовно оцінки згаданого комплексу Крилівка 8/5 як основного в кургані, оскільки в даному випадку ми маємо справу з фактом вторинного використання “євпаторійською” людністю поховальної споруди більш ран- нього часу – кам’яної скрині кемі-обинського (ямного) часу, над якою і було зведено могиль- ний насип. Натомість ця обставина не надає євпаторійському похованню статус основного в кургані. Якщо в перших публікаціях Г.М. Тощев подавав кам’яну скриню з розміщеним у ній кістяком в якості єдиного замкненого комплексу [Тощев, 1993, с. 157; 1998, с. 119; Ко- лотухин, Тощев, 2000, с. 150, 220], то з часом, врахувавши зауваження колег [Отрощенко, 2001, с. 108], скорегував свою позицію [То- щев, 2005, с. 143; 2007, с. 163]. Кількісна обмеженість основних похо- вань, разом з незадовільною збереженістю переважно розораних курганів, не дозволя- ють встановити параметри й конструктивні особливості насипів-могил, що зводилися над захороненнями євпаторійської групи, за винятком одного непевного випадку (Лугове к. 3), коли вдалося зафіксувати рештки такої ґрунтової конструкції на висоту близько 0,45 м [Колотухин, Тощев, 2000, с. 89, рис. 58]. За поховальні споруди правили довгі вузькі прямокутні/овальні ями (5 випадків або 45,5% зафіксованих споруд), а також ями з поздовжнім підбоєм (5 випадків або 45,5%). Розміри поховальних камер для дорослих не- біжчиків: довжина 1,8-2,05 м, ширина 0,42- 0,88 м, глибина 0,52-1,7 м. Одного разу засвід- чено згадуване вище повторне викори стання кам’яної скрині ранньобронзової доби, при- чому для забезпечення випростаної пози не- біжчика його уклали по діагоналі гробниці, розрахованої на зібгану позу померлого. Для перекриття ям та заслону підбоїв частіше ви- користовувалося каміння, рідше дерево (7 ви- падків проти 1). Підстилки на долівці камер не фіксуються. Практикувалося використання у поховальному ритуалі вохри. Як зазначалося, для євпаторійської гру- пи було характерним випростане положення небіжчика на спині, рідше з розворотом на правий чи лівий бік (рис. 2; 3). Трапляють- ся нечисленні випадки укладання померлого у слабко зібганій позі на бік (рис. 2, 23; 3, 3, 6). Показово, що для цих останніх викопува- ли дещо коротші могили: 1,61 м, 1,73 м. Руки укладалися у кількох позиціях, статистику за якими зведено до табл. 1: Позиція I II III IV РАЗОМ││ └│ v│ └ ┘ Кількість 8 1 1 2 12 Питома вага (%) 66,7 8,3 8,3 16,7 100 Табл. 1. Позиції рук небіжчиків у похо- ваннях євпаторійської групи. Орієнтацію небіжчиків можна визначити як широтну; при цьому виділяються два прі- оритетні напрямки – західний, з відхилен- ням до південного заходу (55%), та східний, з відхиленням до північного сходу (27%), що утворюють своєрідну бінарну опози- цію. Присутні одиничні орієнтировки, на- ближені до меридіональних (18%). Оскільки ці напрямки також вимальовують опозицію (північ-південь), буде передчасним вважати їх випадковими. Євпаторійську групу представлено похо- ваннями майже всіх статевовікових категорій: дітей, підлітків, дорослих. Щоправда, за на- явності серед них поховань чоловіків (антро- пологічно визначено 3), жіночих не виявлено. Гадаємо, це пов’язано з обмеженістю дже- рельної бази, оскільки середньостатистичне співвідношення чоловічих і жіночих похо- вань, скажімо, в могильниках культурного кола Бабине становить 2,2:1. М’ясна напутня їжа супроводжувала лише 8% поховань євпаторійської групи (2 Археологический альманах. – № 25. – 2011. 32 комплекси). Судячи зі складу кісткових ре- шток, до могили клали такі ж набори м’яса, що були характерні для поховальних традицій ДПБК [Литвиненко, 2009а, с. 8-10]: вирізка з ноги, куприк коня. Речовий інвентар у похованнях євпато- рійської групи, аналогічно бабинській тра- диції, трапляється порівняно рідко. Ним було забезпечено 56% захоронень (14 комплексів). Склад поховального приданого є також вкрай обмеженим. Найбільш поширеною катего- рією реманенту виступають кістяні пряжки, що походять з 11 комплексів (44%). У 4 по- хованнях (16%) знайдено керамічний посуд. По разу трапилися кам’яна плитка і глиняні модельки коліс. Пряжки. Репрезентовані кількома різ- новидами. Наведені в табл. 2 дані засвідчу- ють, що, як і для кримського відгалуження Дніпро-Дністровського варіанту ДПБК, для євпаторійської групи були більш характер- ними жолобчасті пряжки, ніж пласкі (70% проти 30%), а також з додатковим отвором/ отворами, ніж без них (70% проти 30%). Ло- кальними прикметами пряжок цієї групи можна назвати відсутність у них бортика на- вколо центрального отвору (10 випадків з 11) і меншою мірою – наявність 2-3 додаткових отворів замість одного (4 проти 5). Вкажемо й на рідкісну серед сотень аналогічних виробів особливість окремих євпаторійських екземп- лярів, що полягає в прикрашанні цих виробів різьбленим орнаментом у вигляді насічок/ нарізок за периметром (рис. 3, 2). Ці нюанси свого часу слушно зауважив Г.М. Тощев [То- щев, 1998, с. 120]. 2 За нашою класифікацією пряжок: тип 1а – кільцева з пласкою основою і трапецієвидним перети- ном; 2о – кільцева з бортиком і бічним отвором; 3о – овальна з випнутим перетином і бічним отвором/ отворами [Литвиненко, 2009а, с. 12]. Посуд. Керамічна серія є вкрай непре- зентабельною, походить лише з чотирьох комплексів: Ак-Таш (Семенівка) 1/4, Астані- не 23/13, Дальнє 3/3, Іллічеве 9/6 (рис. 2, 3, 7, 9, 13). Втім навіть серед цих нечисленних посудин вдається виділити зразки одного чи близьких класифікаційних таксонів, що до- датково свідчить на користь культурної єд- ності групи. Модельки коліс. Комплект з чотирьох глиняних моделей коліс, що його знайде- но у похованні Іллічеве 9/6, донедавна вва- жався унікальним не лише серед поховаль- них пам’яток культурного кола Бабине, а й синхронних пост катакомбних археологічних утворень. Виліплені з глини коліщатка мають форму дисків діаметром 11-12 см з двобіч- ними наліпами-маточинами та наскрізними отворами у центрі. Маточину кожного коле- са оточують по шість наскрізних маленьких отворів, проколотих у диску і згрупованих по три (рис. 2, 14-17). Щодо інтерпретації цих знахідок вислов- лено кілька близьких за своїм загальним змі- стом, але відмінних за деталями точок зору. Автори публікації іллічівського комплексу вважають, що модельки коліс за універсаль- ним принципом pars pro toto несли семіотич- не навантаження транспортного засобу – возу, який у контексті поховальної парадигми забез- печував “продовження подорожі небіжчика після розлучення зі світом живих” [Корпусо- Тип2 1а 2о 3о РАЗОМ П ер ет ин пласкі 2 – 1 3 (30%) вигнуті 1 3 3 7 (70%) РАЗОМ 3 (30%) 3 (30%) 4 (40%) 10 (100%) Табл. 2. Класифікація кістяних пряжок Євпаторійської групи Археологический альманах. – № 25. – 2011. 33 ва, Ляшко, 1999, с. 46]. Існує думка, що іллічів- ський комплект коліщат імітував собою дві ко- лісниці, виступаючи своєрідним “натуральним макетом для парних зображень кіл-коліс на по- суді бабинської культури” [Отрощенко, 2005, с. 420, рис. 1, 6]. Ми більше схиляємося до першої позиції, оскільки комплект із чотирьох коліс навряд чи буде символізувати транспорт- ний засіб на двох колесах, зокрема й колісни- цю. Та й морфологія самих моделей, навіть з огляду на згадуване авторами публікації спро- щення і стилізацію глиняної пластики [Корпу- сова, Ляшко, 1999, с. 42-43], ніяк не натякає на конструкцію колеса зі шпицями. Доволі близь- ка і симптоматична аналогія походить з комп- лексу раннього етапу криволуцької культурної групи Доно-Волзького регіону Писарівка-ІІ 10/2 (посткатакомбний час, синхронний Баби- ному і, вочевидь, євпаторійській групі), який у складі поховального реманенту, окрім іншого, також містив глиняні модельки пари дискових коліс з маточинами [Мимоход, 2010б, с. 158, рис. 1, 11] (рис. 4). В даному випадку можна тлумачити цю знахідку і як імітацію чотири- колісного воза (за нормою pars pro toto), так і двоколісного возика на кшталт тих, що відомі у Надчорноморсько-Каспійській зоні ще з ка- такомбного часу. Головним у даному випадку є те, що йдеться не про колісницю з колесами зі шпицями, а транспортний засіб саме на дис- кових колесах. В якості додаткового аргументу на ко- ристь цього пошлемося на цікавий поховаль- ний комплекс Садовий 4/10, що належить до кубанської групи фіналу середньої бронзи (посткатакомбний блок), в якому небіжчика, який супроводжувався бронзовими втульча- стим гаком і окуттям дерев’яної посудини, кістяною пряжкою типу 3о, було укладено до кузова легкого возика, по кутах якого встанов- лено чотири дерев’яні дискові колеса [Брилева, 2009, с. 19; Гак, Мимоход, 2007, с. 91, рис. 1, 31]. Попри те, що розглядуване поховання за своєю абсолютною датою (див. нижче) і піз- нім типом пряжки доволі впевнено синхро- нізується з блоком колісничних культур [Ми- моход, 2010, с. 49-51, рис. 14; 2010а, с. 46-48, рис. 10], воно супроводжувалося не колісни- цею, а звичайним возом на дискових колесах. Усі ці факти переконливо засвідчують, що у поховальній парадигмі посткатакомбних по- пуляцій Чорноморсько-Каспійської області саме віз чи подібний йому транспорт фігуру- вав в якості засобу пересування небіжчика до потойбічного світу. Таким чином, іллічівське поховання від- биває загальну для первісних культур, зокре- ма і бронзової доби Надчорномор’я, поховаль- ну парадигму, пов’язану з так званими обря- дами переходу, які передбачали, крім всього іншого, забезпечення небіжчиків (щоправда не всіх, а обраних) транспортними засобами – човнами, саньми-волокушами, колісними візками – для мандрівки у потойбічний світ. Громівська підгрупа Нижньої Наддні- прянщини. Як зазначалося, ареал пам’яток єв- паторійської групи визначено Г.М. Тощевим у межах всього Кримського півострову [Тощев, 1993, рис. 1, 1; 2005, с. 143], від себе уточни- мо, крім гірського Криму. Водночас дослід- ник, слідом за В.В. Отрощенком [Отрощенко, 2001, с. 104-107], звернув увагу на те, що “роз- глядувані пам’ятки не є специфічними для те- риторії степового Криму, вони співвідносять- ся з матеріалами Північного Причорномор’я, де в окремих районах також представлено подібні серії поховань” [Тощев, 2005, с. 144]. При цьому обидва згадані автори посилалися на серії поховань КБК (бабинської культури) з випростаним станом небіжчика, що виді- лялися у Середній і Нижній Наддніпрянщи- ні. Внаслідок цього складалося враження про існування локальної наддніпрянсько- кримської області, де у післякатакомбний час практикувався нехарактерний для більшості чорноморсько-каспійських культур випроста- ний обряд поховання. Проте нами була дове- дена безпідставність твердження щодо існу- вання серед бабинських пам’яток Середньої Наддніпрянщини обрядової групи поховань з випростаними кістяками [Литвиненко, 2007]. Відтак область поширення випростаного об- ряду у посткатакомбний час скорочується до Кримського півострову та прилеглих районів Нижньої Наддніпрянщини. В останньому ж регіоні обряд, що нас наразі цікавить, цей об- ряд репрезентовано незначною кількістю по- ховань, які пропонується розглянути нижче. Формально за ознакою випростаного по- ложення небіжчика в Азово-Наддніпрянському Археологический альманах. – № 25. – 2011. 34 регіоні можна виділити лише 7-10 поховаль- них комплексів посткатакомбного періоду. Чо- тири з них уже отримали оцінку в літературі: могила “Соколовська” пп. 2, 4, Громівка 1/11, Новокам’янка 1/2 [Отрощенко, 1995, с. 194; 2001, с. 107]. Щоправда в окремих випадках буде доречним додати до неї коментарі. Зокрема поховання 2 Соколовської мо- гили поблизу м. Пологи у верхів’ях Конки [Попандопуло, 1991, с. 68-69, рис. 2] не вар- то беззастережно відносити до розглядуваної групи, оскільки з нею це поховання поєднує лише одна, нехай і показова, ознака – ви- простаний стан небіжчика. За усіма іншими обрядово-інвентарними рисами соколовський комплекс повністю відповідає нормам ДДБК, в контексті якої його й слід розглядати [Лит- виненко, 2002, с. 188-189; 2006, с. 36-37]. Також викликає сумнів залучення до роз- глядуваної посткатакомбної групи поховання 4 Соколовської могили [Попандопуло, 1991, с. 71, рис. 3, 1], бо воно за своєю планігра- фією та рисами обряду досить чітко впису- ється до кола захоронень ІКК цього кургану. Оскільки поза небіжчика, будучи схожою для “інгульського” та “євпаторійського” обрядів, у даному випадку не може бути діагностич- ною, звернемо увагу на типову для інгуль- ських поховань південну орієнтацію кістяка. Крім того, показовою ознакою є пляма вохри (можливо, залишки т.зв. “ступнів”), що її за- фіксовано на певній відстані від кістяка, при- чому праворуч і одночасно на захід. За умов південної орієнтації небіжчика та розміщен- ня поховання у східному секторі кургану, як це має місце в нашому випадку, саме на за- хід від камери, тобто до центру кургану, мала виводитися шахта катакомби. Оскільки ж за нормами інгульської катакомбної обрядово сті вохряні плями (зображення) наносилися на площі дна між тілом небіжчика та устям шах- ти, можна припускати, що вохра у похованні 4 Соколовської могили натякає на наявність у ньому шахти, яка не збереглася. Натомість до розглядуваної нами групи з Соколовської могили можна з деяким засте- реженням віднести поховання 8, що харак- теризується впускним без досипки страти- графічним положенням, випростаним з дещо підігнутими ногами і розворотом на лівий бік та західною орієнтацією станом небіжчика, складеними на грудях руками [Попандопуло, 1991, с. 71, рис. 4, 1]. Таким чином, у списку наддніпрянських відповідників євпаторійським похованням Криму залишається лише 7-8 комплексів (рис. 1): Жовтневе-ІІ 5/1 [Рассамакин и др., 1982], Кічкас-ІІ 11/6 [Шарафутдинова, 1982, с. 51-52], Тягунова Могила 11/4 [Пустовалов, 2000, с. 300-301, рис. 4, 3-4], Безщасна Мо- гила, поховання у насипу [Самоквасов, 1892], можливо Соколовська могила п. 8 [Попандо- пуло, 1991, с. 71, рис. 4, 1] – всі Запорізької обл., Громівка-І 1/11 [Кубышев и др., 1979] та Новокам’янка 1/2 [Кубышев и др., 1981, с. 10, табл. 1, 1-2] – обидва Херсонської обл.; маєток П.П. Висоцького 6/2 – сучасна Мико- лаївська обл. [Гошкевич, 1903, с. 114] (рис. 3, 9-18). На жаль, ступінь документованості й збереженості перелічених поховань є нерів- нозначним, що відповідним чином впливає на достеменність їхньої узагальненої характе- ристики, яка надається нижче. Усі виділені комплекси були впускними в кургани більш раннього часу. Лише одне з них (Громівка-І 1/11), судячи зі звіту, супрово- джувалося досипкою. Тричі зафіксовано по- ховальні конструкції, представлені видовже- ними підпрямокутними ямами з округленими кутами. Усі поховання характеризувалися ви- простаними кістяками, укладеними на спині й зрідка на боці, зорієнтованими у широтних напрямках: у західний сектор (2-3 комплекси) та у східний сектор (5 комплексів). Тричі в могилах містився глиняний посуд. П’ять по- ховань супроводжувалися кістяними пряж- ками. В заповненні однієї з могил знайдене крем’яне вістря стріли. Уявлення про керамічний комплекс дають лише три посудини, що збереглися. Дві з них походять з поховання Жовтневе-ІІ 5/1. Вони представлені нижньою частиною порівняно великого горщика з вузьким дном та широ- кими округлими боками, а також невеличкою діжкоподібною баночкою (рис. 3, 16, 18). Тре- тя посудина, що знайдена у порушеному по- хованні Кічкас-ІІ 11/6, є значно виразнішою: тричасний горщик з чітким ребром і високою розтрубною шийкою; по шийці, ребру і придо- нній частині декорований поясками горизон- Археологический альманах. – № 25. – 2011. 35 тальних валиків, а по плічках – зверненими догори трикутниками, виконаними валиками; край вінця та один з валиків на шийці карбова- ні навскісними вдавленнями (рис. 3, 15). Кістяні пряжки представлені двома ти- пами (рис. 3, 10, 12, 14): круглою пласкою з бортиком (тип 2) та овальними вигнутими з додатковим отвором (тип 3о) двох підтипів – з бортиком і без нього. Показово, що типологіч- но більш рання кільцева пряжка супроводжу- вала небіжчика з західною орієнтацією, а пізні овальні з додатковим отвором приурочені до поховань зі східною орієнтацією померлих, що може натякати на хронологічну послідовність цих двох обрядових груп, як це вбачалося В.В. Отрощенком для євпаторійських пам’яток. Одинична знахідка кременевого вістря стріли (Громівка-ІІ 1/11), на жаль, не за- документована графічно. А тому ми маємо кори стуватися лише вкрай стислим описом, з якого виходить, що виріб характеризувався підтрикутною формою пера та виїмчастою основою, маючи розміри 1,8×1,4×0,2 см. Таким чином, розглянута група поховань Нижньої Наддніпрянщини багато в чому по- вторює пам’ятки євпаторійської групи Криму: переважно впускне положення в курганах, мо- гильні споруди у вигляді видовжених ям, ви- простаний на спині чи з розворотом на бік стан небіжчика, переважання широтних орієнтацій, інвентар у вигляді близьких типів кістяних пряжок та рідкісного керамічного посуду, схо- жі тенденції хронологічної динаміки. Розбіж- ності між двома групами виявляються лише на рівні деталей обрядово-інвентарних ознак: відсутність(?) підбійних конструкцій у наддні- прянських пам’ятках, локальні особливості у наборі поховальної кераміки, відмінність у до- мінуючих різновидах пряжок. Однак названі розходження не порушують загальної єдності розглядуваних груп на рівні базових характе- ристик, що дає нам вагомі підстави розглядати їх в межах певної сукупності, на користь якої свідчить і взаємна локалізація пам’яток: якщо пам’ятки євпаторійської групи зосереджені на Кримському півострові, аж до Сивашу, то їхні наддніпрянські відповідники займають сусід- ній регіон Дніпро-Молочанського межиріччя, Дніпровського Надпоріжжя та пониззя Інгуль- ця. Причому на правобережжі Дніпра відомо лише два комплекси, тоді як решту відкрито у Лівобережній Наддніпрянщині, яка безпосе- редньо межує з Кримом. Значно більша кон- центрація випростаних поховань на півостро- ві, за умов рідкості їх на материку, натякають на те, що саме Крим виступав своєрідним осе- редком даної традиції у післякатакомбний час, а Нижня Наддніпрянщина виступала його пе- риферією. Відтак вважаємо за доцільне вклю- чати до складу євпаторійської групи не тільки випростані поховання Кримського півострова, а також їхні нижньодніпрянські аналоги. З ме- тою ж урахування виявленої локальної специ- фіки кримських і наддніпрянських пам’яток, пропонуємо перші з них розглядати в контек- сті євпаторійської групи, а другі об’єднати у складі її громівської підгрупи, закріпивши за нею епонім найбільш виразного й показового комплексу [Литвиненко, 2008]. Хронологія. Для визначення відно- сної хронології та внутрішньої періодизації пам’яток євпаторійської групи даних бракує [Тощев, 1993, с. 158; 1998, с. 144; Отрощен- ко, 2001, с. 107-108]. До існуючих додамо й деякі свої. Спостереження за горизонтальною та вертикальною стратиграфією, здійснені в ході дослідження кургану 4 поблизу с.Дальнє Первомайського р-ну, кургану 5 поблизу с.Лугове, кургану 4 поблизу с. Ленінське, кургану 1 могильника Ак-Таш, засвідчують, з одного боку, хронологічне слідування євпа- торійських комплексів за пам’ятками ІКК, а з іншого, визначають їхнє передування ста- рожитностям зрубної культури. Втім, існує і альтернативний підхід щодо верхньої часової межи євпаторійської групи, відповідно з яким вони вважаються синхронними пам’яткам зрубної культури Кримського півострова. На думку В.О. Колотухіна, таке співвідношення нібито демонструють матеріали курганів 11 і 22 могильника поблизу с. Григорівка [Коло- тухин, 2003, с. 22, рис. 4; 20, 2]. Є сенс пред- метно розглянути ці матеріали. Так, у кургані 11 зафіксовано три похо- вання (євпаторійське п. 2, зрубні пп. 1, 3), що влаштовані з рівня давнього горизонту, але розміщені в різних частинах широтно видо- вженого насипу. Встановлено також, що п. 1 здійснене пізніше за п. 3. Стратиграфія не до- зволяє визначити хронологічне співвідношен- Археологический альманах. – № 25. – 2011. 36 ня між похованнями 2 і 3, що, з одного боку, не заперечує більш ранній вік першого з них (євпаторійської групи), а з іншого, не дає під- став для штучної синхронізації обох комплек- сів, як це робить автор публікації [Колотухин, 2003, с. 14-15]. У кургані 22 розміщення євпаторійського поховання 4 в один ряд зі зрубними могилами не є безперечним свідченням їхньої синхрон- ності, оскільки остання не фіксується стра- тиграфією. З іншого боку, жодна з чотирьох могил зрубної культури не може беззастереж- но вважатися основною для цього кургану, бо нічим не засвідчується факт їхнього влашту- вання з рівня давнього горизонту: дві зрубні могили перерізані бровкою, а дві розміща- ються впритул до неї, однак, попри значне за- глиблення до материку, викиди з них та пере- криття на давньому горизонті відсутні. Плита перекриття кам’яної скрині зрубного п. 1, як видно за профілем бровки, лежала дещо нижче давнього горизонту. Але характер за- лягання цієї плити, з урахуванням чисельних прикладів з інших могильників, дозволяють стверджувати, що перекриття в даному ви- падку відбивало лише верхній рівень кам’яної гробниці, оскільки верхній рівень ями, в яких такі гробниці влаштовувалися, зазвичай зна- ходився значно вище. Крайня східна позиція євпаторійського поховання 4 натякає на те, що воно було первинним у розглядуваному кургані, а послідовно впущені та, ймовірно, перекриті досипками, зрубні захоронення утворили ланцюжок у західному напрямку. Наочним підтвердженням такої реконструкції виступає курган 4 поблизу с. Відкрите Перво- майського р-ну Криму, що утворився шляхом кількох досипок над впускними зрубними по- хованнями, послідовно впущеними зі сходу на захід. Втім автор публікації, попри інфор- мацію на профілі бровки, трактує стратигра- фічну ситуацію дещо інакше [порівн.: Коло- тухин, 2003, с. 22, рис. 20, 1]. Отже висновок Г.М. Тощева щодо про- міжної хронологічної позиції пам’яток євпа- торійської групи між інгульськими катакомб- ними середнього бронзового віку та зрубними пізньої бронзи залишається в силі. Нажаль, слід визнати відсутність достеменних страти- графічних даних щодо визначення хроноло- гічного співвідношення євпаторійської групи з бабинською культурою, зокрема кримським масивом Дніпро-Дністрянського локально- го варіанту Бабине. Лише на підставі деяких спільних тенденцій у поховальних традиці- ях, а також знаходження в євпаторійських і бабинських похованнях кістяних пряжок, було висловлене припущення про загальну синхронність цих двох груп пам’яток [Тощев, 1998, с. 80; 2005, с. 146]. У зв’язку з цим звер- немо увагу на матеріали довгої могили 3-3а поблизу с.Лугове, точніше тієї її частини, що позначена як курган 3 [Колотухин, Тощев, 2000, с. 89, 92, рис. 85]. За публікацією, в цьо- му насипу зосереджено одне середньовічне поховання і чотири поховання доби бронзи, серед яких пп. 1, 3, 4 віднесено до КІСБК (рос. КИОМК, тобто бабинської культури), а п. 5 – до зрубної культури (? – Р.Л.). Автори повідомляють про спорудження насипу за два прийоми, що простежується і за профілями центральної брівки, однак з певними похован- нями будівельні етапи не пов’язують. Дійсно, доступні джерела не дозволяють здійснити таку реконструкцію. Втім є підстави ствер- джувати, що спорудження первинного насипу було пов’язане з якимось із двох поховань, що знаходились в його центрі – п. 1 або п. 3. По- ховання 4, судячи з профілю брівки, було впу- щене до північно-західної поли первинного кургану. А розташування цієї могили чітко у міжкурганному просторі, у сідловині між кк. 3 і 3а, дозволяє саме з нею пов’язувати зведення об’єднувальної досипки, яка при цьому пере- криває розглядуване поховання 4. Щоправда на таку роль теоретично можуть претендувати й розміщені неподалік, на цій же міжкурганній ділянці, зрубні пп. 3/5 та 3а/9. Однак останні планіграфічно дещо зсунуті вбік від централь- ної вісі довгої могили, що видається не зовсім логічним для “об’єднуючого” поховання. На- віть якщо й відкинути цю обставину та при- пустити зв’язок об’єднувальної досипки з якимось зі зрубних поховань, все одно це не може заперечити більш ранню хронологічну позицію п. 4, яке було впущене до краю курга- ну 3 до зведення об’єднувальної досипки. Але ж у розглядуваному кургані гострі- шим є питання щодо хронологічного спів- відношення розміщених у центрі поховань 1 Археологический альманах. – № 25. – 2011. 37 і 3, оскільки перше з них належить до євпа- торійської групи, а друге, зважаючи на все, репрезентує жіночу обрядову групу раннього горизонту ДДБК. Інтрига підсилюється тією обставиною, що обидва комплекси місти- ли, здається, однакові типи кістяних пряжок – кільцеві без бортика і додаткових отворів (тип 1а нашої класифікації)3, а тому навряд чи суттєво розбігалися в часі. На плані кургану поряд з похованням 4 позначено штриховкою овальний контур на кшталт материкового ви- киду з ями. Цей об’єкт прорізається централь- ною брівкою, однак в її профілях він відсутній (не зафіксований), що не дозволяє з’ясувати характер і рівень його залягання, а тим самим підтвердити чи спростувати наше припущен- ня. Нажаль, доступні з публікації дані зали- шають поставлене питання нерозв’язаним. Оскільки цим непевним випадком прак- тично й обмежується банк стратиграфічних даних щодо хронологічного співвідношення комплексів євпаторійської групи з похован- нями інших бабинських груп, викликає запи- тання: на чому ґрунтується твердження В.В. Отрощенка про те, що євпаторійські пам’ятки в Криму “займали позицію в групі ранніх”, а “пізній горизонт поховань КБК там репрезен- товано зібганими похованнями з переважно східною орієнтацією у супроводі з овальни- ми кістяними пряжками” [Отрощенко, 2001, с. 107, 108-109], тобто, за нашими уявлення- ми, належними до ДПБК? Показово, що до цієї позиції останнім часом схиляється й Г.М. Тощев, вказуючи на більш ранній характер євпаторійських поховань по відношенню до інших груп з подібним інвентарем [Тощев, 2005, с. 144]. При цьому дослідник посила- ється на свою попередню працю, в якій ні- бито міститься доведення висловленої точки зору. Однак у цій ранній статті відсутня будь- яка аргументація з цього приводу. Натомість там висловлено думку про одночасність єв- паторійської групи зі звичайними причорно- морськими пам’ятками КБК (бабинськими – Р.Л.), що підтверджується й наведеними самим же Г.М. Тощевим свідченнями їхньої однакової стратиграфічної позиції в курганах між катакомбними та зрубними комплексами [Тощев, 1998, с. 122]. У розглядуваному пи- танні простежується певна непослідовність дослідника, який, з одного боку, намагається показати більш ранню позицію євпаторійської групи, у порівнянні з бабинською, а з іншого, висуває ідею двох паралельних у часі “ліній етнокультурного розвитку” посткатакомб- ного населення Криму та Наддніпрянщини. Може, заради цієї останньої ідеї, на наш по- гляд більш аргументованої та логічної, автор і скорегував свої хронологічні викладки, при- пустивши більш тривалий період існування “бабинської” лінії розвитку порівняно з “єв- паторійською” [Тощев, 2005, с. 146]? Стосовно внутрішньої періодизації пам’яток євпаторійської групи, як йшлося вище, В.В. Отрощенком було висловлено дум- ку щодо можливості поділу їх на два хроноло- гічні горизонти. При цьому до складу ранньо- го з них включалися поховальні комплекси, що характеризуються орієнтацією небіжчиків до західного сектору, а до пізнього – з орієнта- цією до східного сектору [Отрощенко, 2001, с. 107-108]. У своїх висновках дослідник спи- рався на один випадок прямої (вертикальної) стратиграфії між євпаторійськими комплекса- ми з бінарною обрядовістю. Такий було зафік- совано в кургані 3 біля с. Дальнє в Централь- ному Криму, де поховання 2 з випростаним скелетом і західною орієнтацією перерізалося похованням 3, теж випростаним, але з розворо- том на лівий бік і з південно-східною орієнтаці- єю небіжчика; останнє супроводжувалося три- часним горщиком і овальною пряжкою з двома отворами. Ще один з наведених В.В. Отро- щенком випадок пов’язаний зі стратиграфією поховань єдиної обрядової групи: в кургані 1 могильника Ак-Таш основне поховання 6, що 3 Втім у нас залишається непевність щодо визначення типів пряжок з обох комплексів, що зіставля- ються: Лугове 3/1 і 3/4. Надто стислий опис в тексті і відсутність на рисунках діагностичного перетину (замість нього в обох випадках подано бокову проекцію) не дозволяють чітко з’ясувати до якого типу належать обидва екземпляри: пласких (1а) чи випнутих (1в). Слабко виражена овальність пряжки з по- ховання 4 натякає на можливість приналежності її до різновидів 3 або 3в (овальні без додаткового отвору – пласкі або випнуті), що суттєво впливає на хронологічну атрибуцію даного комплексу. Археологический альманах. – № 25. – 2011. 38 було зорієнтоване на південний захід і супро- воджувалося пряжкою-кільцем, перекривало- ся впускним похованням 4 зі західною орієн- тацією і банкуватою посудиною. Здавалося б, що обрядова диференціація намічених хроно- логічних груп підтверджується й на рівні типо- логії пряжок: кільцеві для західної орієнтації, овальні дводірчасті для східної. Однак цьому заперечували випадки, коли орієнтовані до за- хідного сектору небіжчики супроводжувалися вигнутими пряжками з додатковими отворами (Далеке 4/1, Славне 3/3). Ці факти навернули В.В. Отрощенка до висновку, що “в Криму тип пряжки не завжди був твердо пов’язаний з певною орієнтацією небіжчика” [Отрощенко, 2001, с. 108]. Ця ж обставина, разом з браком відповідних стратиграфічних спостережень, дозволили Г.М. Тощеву висловити сумнів і щодо можливості внутрішньої періодизації пам’яток євпаторійської групи взагалі: “На ма- теріалах Криму подібне членування поки що не простежується” [Тощев, 2005, с. 144]. Гадає- мо, розв’язати це питання можна лише за умов збільшення джерельної бази. Наразі відсутні дані щодо абсолютного датування пам’яток євпаторійської групи. З огляду на наведені вище аналогії євпаторій- ському комплексу Іллічеве 9/6 серед пам’яток посткатакомбного блоку, можна в якості орі- єнтиру навести дати з відповідного похован- ня кубанської групи з дерев’яними колеса- ми: Садовий 4/10 – 3520±60 (1920-1740 ВС), 3440±70 (1880-1680 ВС) [Брилева, 2009, с. 19; Мимоход, 2007, с. 33, табл. 2, 1-2]. Походження та історична доля. Від по- чатку виділення євпаторійських пам’яток в якості окремої культурної групи Г.М. Тощев пов’язував її походження з ІКК. Така ж думка висловлювалася й С.Ж. Пустовалов [Пусто- валов, 1998, с. 216] та, не досить певно, В.В. Отрощенком [Отрощенко, 2001, с. 107-108]4. Поділяючи в цілому таку позицію [Литви- ненко, 2002, с. 188], ми подали й своє власне бачення щодо процесу формування євпато- рійської культурної групи [Литвиненко, 2008, с. 18]. На нашу думку, складення євпаторій- ської групи відбувалося в контексті загально- го процесу трансформації пізньокатакомбних 4 Щоправда В.В. Отрощенко свого часу пропонував шукати витоки євпаторійської групи далеко на пів- нічному сходу – у басейні лісостепового Дону, в середовищі доно-волзької абашевської культури (ДВАК), для частини пам’яток якої також були характерними випростаний обряд поховання і типологічно доволі близькі євпаторійським кістяні пряжки. Сполучною ланкою між цими віддаленими групами, як зазначалося вище, дослідник вважав подібні їм пам’ятки Середньої та Нижньої Наддніпрянщини (поховання з випро- станими кістяками). Відтак, формування євпаторійської групи Криму і близьких їм пам’яток Наддніпрян- щини розглядалося в контексті походів вояків-колісничних через терени Надчорномор’я на південь Балкан [Отрощенко, 1995, с. 194-195]. Ця, безсумнівно, приваблива і ефектна концепція, з огляду на недостатність її аргументації, викликала критичні зауваження [Тощев, 1998, с. 123; Литвиненко, 2002, с. 188]. До них додамо ще одне: за умов “банкрутства” середньонаддніпрянської групи Бабине з випростаним обрядом поховання [Литвиненко, 2007], на відтворюваних В.В. Отрощенком маршрутах колісничних загонів “Вороніж-Київ” та “Київ-Крим” [Отрощенко, 1995, с. 195], і без того не забезпечених проміжними пунктами пам’яток, зникає вузлова сполучна ланка – київська, а відтак ідея зв’язку між розірваними майже тисячокілометровою дис- танцією колісничною ДВАК і євпаторійською групою втрачає свій сенс. У зв’язку з порушеною темою не можу оминути питання щодо висловленого в літературі припущення про існування якогось зв’язку між євпаторійською групою Криму і в чомусь подібною їй незначною се- рією поховань з території південно-східної Румунії (Молдови й Мунтенії), що їх виділено Ф. Буртенеску в яко сті групи “Матка–Євпаторія–Пологи” або “Матка–Євпаторія” [Burtănescu, 2002; див. також: Тощев, 2007, с. 163, прим. 70]. Рисами, що зближають поховання цієї групи з євпаторійськими, є курганний обряд, підбійна могильна споруда, випростаний стан небіжчиків із західною орієнтацією, кругла пряжка з борти- ком навколо центрального і двома периферійними отворами. В системі відносної хронології ці румунські комплекси синхронізуються з фазою Монтеору Іс3. Ф. Буртенеску схильний пов’язати появу “випростаних” поховань в Румунії зі східним культурним впливом від КБК Наддніпрянщини і Криму, поділяючи думку українських археологів щодо витоків цього обряду з ІКК. За відсутності альтернативних осередків можли- вого культурного імпульсу, запропонована гіпотеза залишається найбільш вірогідною. Проте для більшої її переконливості наразі не вистачає наявності подібних пам’яток (з випростаним обрядом) на проміжній території між Кримом-Наддніпрянщиною та Румунією, на чому слушно зауважив і Ф. Буртенеску. Археологический альманах. – № 25. – 2011. 39 культур Чорноморсько-Каспійської області. В Надчорноморській зоні, де катакомбні утво- рення змінюються колом культур Бабине, цей процес мав осередковий характер. Вогнище бабинської культуроґенези знаходилося в Азово-Дніпро-Донецькому трикутнику, де на ґрунті донецько-донської КК сформувалась первинна з бабинських культур – Дніпро- Донська. ДДБК наприкінці свого раннього етапу демонструє широтне збільшення свого ареалу: у східному напрямку – в Донецько- Донське межиріччя, а в західному – на Дні- провське Правобережжя. Судячи з того, що розширення це фіксується через картографію поховань дорослих чоловіків, які подекуди супроводжувалися зброєю та виробничими наборами стрілоробів і, в свою чергу, іно- ді були вбиті чужими стрілами, можна при- пускати військовий сценарій розглядуваних подій. Результатом просування вояків ДДБК у північно-східному напрямку стало опану- вання ними чи не всією областю Донецько- Донського межиріччя з виходом на Лівобе- режжя Дону майже вздовж всієї його нижньої течії. Просування ж носіїв ДДБК на захід мало інші наслідки. Очевидно, їхні військо- ві загони були тією силою, що підірвала по- тестарну структуру ІКК, виступивши каталі- затором, який започаткував або прискорив її трансформацію у ДПБК. З трьох виділених нами локальних варіантів ДПБК, саме степо- вий Дніпро-Дністровський варіант несе в собі найбільш виразну інгульську спадщину [Лит- виненко, 2009, с. 68-69]. Однак інгульський слід у пост катакомб- ний час знайшов проявлення також в образі малочисленої та вузьколокальної євпато- рійської культурної групи. По суті ця група пам’яток Криму і прилеглої до півострова Нижньої Наддніпрянщини демонструє ще одну “постінгульську” лінію розвитку (поряд з Дніпро-Дністровським варіантом ДПБК) [по- рівняй: Литвиненко, 2008; Тощев, 2005, с. 144, 146]. Утворившись в ізольованому кримсько- му анклаві, куди носії ДДБК чомусь не діс- тались (відомі поодинокі, причому не зовсім певні поховання) або не змогли проникнути, євпаторійська група у своєму поховальному ритуалі успадкувала і трансформовану ката- комбну конструкцію (повздовжній підбій) і випростану позу небіжчика (цю інгульську обрядову норму носії ДПБК не змогли зберег- ти). Однак загальна нечисленність пам’яток і, слід думати, носіїв даної традиції, вочевидь, зумовила їхнє розчинення (асиміляцію?) в середовищі спорідненої за походженням люд- ності ДПБК (її Дніпро-Дністровського варі- анту), яка також мешкала у степовому Криму і Нижній Наддніпрянщині. На завершення зупинимося на проблемі пошуку поселень, які можна було б співвідне- сти з поховальними пам’ятками євпаторійської групи. Свого часу Г.М. Тощев висловив думку щодо можливого пов’язування щойно виділе- них ним курганних поховань євпаторійської групи з поселеннями дещо раніше виділеного О.Є. Кислим кам’янського типу пам’яток [То- щев, 1993, с.159-160]. Причому євпаторійські поховання зіставлялися з середнім або пізнім горизонтами кам’янських поселень, тоді як відповідником ранньому їхньому горизонту називався унікальний ґрунтовий могильник Штормове [Кислый, Тощев, 1994, с. 25; Тощев, 1986, с. 80; 2005, с.144]. До речі деякі автори ототожнювали випростані поховання саме з кам’янсько-лівенцівською культурною групою [Корпусова, Ляшко, 1999, с. 45-47]. Попри удавану одностайність дослідни- ків у поєднанні поселень кам’янського типу з похованнями євпаторійської групи, це питан- ня не можна вважати розв’язаним. І, мабуть, головною перешкодою для поєднання назва- них груп пам’яток виступає їхній ареальний розбіг. Так, поселення кам’янського типу зо- середжені майже винятково на теренах Схід- ного Криму: переважно на Керченському пів- острові, окрім його азовського узбережжя, а також вздовж південного узбережжя від Фе- одосії до Судака [Кислий, 1997, с. 11; 2006, с. 24-25, рис. 1]5. Натомість поховання євпа- 5 Відома з літератури інформація щодо наявності поселень доби середньої бронзи в Західному Криму [Савеля, Тощев, 1992, с.127], ніяк не впливає на загальну тенденцію в локалізації пам’яток кам’янського типу на сході півострова. Тим більше, що культурну приналежність кількох відомих поблизу Севастопо- ля пунктів, де лише зібрано підйомний матеріал, визначити поки що не видається можливим. Археологический альманах. – № 25. – 2011. 40 торійської групи розосереджені по курган- них могильниках усього степового Криму, включно з Присиваш’ям і Західним Кримом (рис. 1) [порівн.: Тощев, 1993, с. 160, рис. 1, 1]. Причому, на сході Криму євпаторійські комплекси відомі лише в північно-західній частині Керченського півострова, тобто там, де кам’янські поселення вже не трапляються. Ця непорушна обставина зводить майже нані- вець спроби об’єднати пам’ятки кам’янської та євпаторійської груп, зв’язок між якими і без того не видається надійним – наявність спільних категорій матеріальної культури у вигляді кістяних пряжок, керамічних моделей коліщат, кам’яного товкача, не дуже перекон- ливих аналогій в кераміці [Корпусова, Ляшко, 1999, с. 45; Тощев, 1993, с. 158; 2005, с. 144]. З огляду ж на те, що пам’ятки громівської підгрупи виявляються зовсім відірваними від кам’янських поселень Криму, за відсутності тотожних їм поселень у Нижній Наддніпрян- щині, наш сумнів знаходить додаткові підста- ви. Кидається в очі також виразний дисбаланс між незначною кількістю євпаторійських поховань (до 30) і вдвічі більшою кількістю кам’янських поселень (до 60). Усвідомлюючи некоректність спрощеного і беззастережного статистичного зіставлення кількості одно- культурних поселень і поховань, що допуска- ють деякі автори [див. наприклад: Санжаров, 2010, с. 396], все-таки не можу оминути цього факту. Так чи інакше, доводиться погодитись з О.Є. Кислим у тім, що питання щодо похо- вань кам’янського типу залишається відкри- тим [Кислий, 2006, с. 31-32] Висновки. Зійшовши з історичної арени, інгульська катакомбна культура залишила по собі виразну спадщину. Одну, причому осно- вну, з ліній генетичного розвитку інгульської КК продовжила Дніпро-Прутська бабинська культура в її степових локальних варіантах – Дніпро-Дністровському і частково Дністро- Прутському. Окрім неї, мала місце друга, менш масштабна, однак не менш виразна лі- нія розвитку ІКК, яку репрезентує євпаторій- ська група пам’яток Криму і Нижньої Наддні- прянщини. Несхожість двох “нащадків”, що їх залишила по собі ІКК, вочевидь, засвідчує відмінність історико-культурних сценаріїв і механізмів їхнього творення. Можна припус- кати, що євпаторійська група, перебуваючи у відносній ізоляції Кримського півострова, на відміну від надчорноморських степових груп ДПБК, сформувалась за умов значно меншого впливу з боку культурогенеруючого осередку ДДБК. Історична доля носіїв євпаторійського культурного типу залишається незрозумілою, але цілком вірогідно, що вони розчинились/ асимілювались у спорідненому середовищі набагато чисельнішої людності ДПБК. Археологический альманах. – № 25. – 2011. 41 Рис. 2. Пам’ятки євпаторійської групи Криму: 1 – Астаніне 23/3; 2-3 – Астаніне 23/13; 4-5 – Дальнє 3/2; 6-7 – Дальнє 3/3; 8-9 – Ак-Таш п. 4; 10-11 – Ак-Таш 1/6; 12-17 – Іллічеве 9/6; 18-19 – Далеке 4/1; 20-21 – Лугове 3/1; 22 – Акимівка п. 2; 23 – Лугове 4-5/6. Археологический альманах. – № 25. – 2011. 42 Рис. 3. Пам’ятки євпаторійської групи Криму (1-8) і громівської підгрупи Нижньої Наддні- прянщини (9-18): 1-2 – Криловка 8/8; 3-4 – Іллічеве 4/2; 5-6 – Григоровка 22/4; 7-8 – Ленінське 4/5; 9-10 – Громівка-І 1/11; 11-12 – Тягунова Могила 11/4; 13-14 – Новокам’янка 1/2; 15 – Кічкас-ІІ 11/6; 16-18 – Жовтневе-ІІ 5/1. Археологический альманах. – № 25. – 2011. 43 Рис. 4. Поховання криволуцької культурної групи Писарівка-ІІ 10/2 [за: Мимоход, 2010б, с. 158, рис. 1, 11]: 1 – план поховання; 2 – кістяна рурка; 3 – кістяний стрижень; 4 – кістяне прясло; 5, 6 – підвіски з іклів; 7-11 – фаянсові та бронзові прикраси; 12, 13 – керамічні модельки коліс. ЛІТЕРАТУРА Брилева О.А. Новейшие исследования памятников эпохи бронзы Кавказской археологи- ческой экспедицией Государственного музея народов Востока // Пятая Кубанская археологи- ческая конференция: матер. конф. – Краснодар, 2009. – С. 18-20. Гак Е.И., Мимоход Р.А. Металлокомплекс памятников посткатакомбного горизонта Пред- кавказья // Археология, этнография и фольклористика Кавказа. Новейшие археологические и этнографические исследования на Кавказе. – Махачкала, 2007. – С.89-94. Гошкевич В.И. Клады и древности Херсонской губернии. – Херсон, 1903. – Кн. 1. – 176 с. Кислый А.Е. Кромлехи и каменные оградки срубной культуры на Керченском полуострове // ДСПК. – Т. ІV. – Запорожье, 1993. – С. 162-176. Кислый А.Е. Катакомбные и Каменские памятники: проблема соотношения культур // Проблемы истории и археологии Украины: тез. докл. науч. конф. – Харьков: Бизнес Информ, 1997. – С. 11-12. Кислий О.Є. Основні риси кам’янської культури // Археологія. – 2006. – № 3. – С. 21-34. Кислый А.Е., Тощев Г.Н. Средний период бронзового века Крыма // Проблемы хроноло- гии культур энеолита – бронзового века Украины и юга Восточной Европы: тез. докл. между- нар. конф. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1994. – С. 24-26. Колотухин В.А. Поздний бронзовый век Крыма. – К.: ИД “Стилос”, 2003. – 138 с. Колотухин В.А., Тощев Г.Н. Курганные древности Крыма. III. (по материалам раскопок Северо-Крымской экспедиции в 1983-1986 гг. Сакский район Крымской области). – Запорожье, 2000. – 245 с. Корпусова В.Н., Ляшко С.Н. Погребение эпохи бронзы с глиняными модельками колес у с. Ильичево в Крыму // ССПК. – Т. VII. – Запоріжжя, 1999. – С. 42-48. Кубышев А.И., Дорофеев В.В., Гошко Т.Ю., Марченко И.Л., Сердюков В.В. Отчет о работах Херсонской археологической экспедиции в зоне строительства орошаемых участков Каховской ОС в Херсонской обл. в 1979 г. – 151 с. – НА ІА НАНУ. – № 1979/32. Археологический альманах. – № 25. – 2011. 44 Кубышев А.И., Дорофеев В.В., Шилов Ю.А., Полин С.В., Черняков И.Т., Битковский О.В., Сердюков В.В., Солтыс О.Б., Шевченко Н.П. Работы Херсонской археологической эк- спедиции в 1981 г. – 216 с. – НА ІА НАНУ. – № 1981/19. Литвиненко Р.А. О появлении КМК в бассейне Нижнего Дона // Взаимодействие и раз- витие древних культур южного пограничья Европы и Азии: матер. междунар. науч. конф., по- свящ. 100-летию со дня рождения И.В. Синицына. – Саратов, 2000. – С. 67-71. Литвиненко Р.А. Катакомбное наследие в бабинской культуре // Степи Евразии в древно- сти и средневековье: матер. Междунар. науч. конф., посвящ. 100-летию М.П. Грязнова. – СПб.: Изд-во Госэрмитажа, 2002. – Кн. 1. – С. 183-190. Литвиненко Р.О. Західна периферія бабинського осередку культуроґенези // Проблемы ис- тории и археологии Украины: Матер. V Междунар. науч. конф. – Харьков: НМЦ “МД”, 2004. – С. 16-17. Литвиненко Р.О. До проблеми псаліїв, бойових колісниць і воїнів-колісничих у бабин- ській культурі // Археологія. – 2005. – № 4. – С. 37-52. Литвиненко Р.О. Поховання культурного кола Бабине з металевими ножами // ДАЗ. – Вип. 12. – Донецьк: Вид-во Дон. ун-ту, 2006. – С. 32-61. Литвиненко Р.О. До проблеми випростаних поховань культури Бабине Середньої Наддні- прянщини // Історичні і політологічні дослідження. – 2007. – № 1/2 (31/32). – С. 343-348. Литвиненко Р.О. Інгульська катакомбна спадщина: дві лінії розвитку // Проблеми історії та археології України: матер. VI Міжнар. наук. конф. – Харків: ТОВ “НТМТ”, 2008. – С. 17-18. Литвиненко Р.О. Ґенеза, розвиток та історична доля культурного кола Бабине // МДАСУ. Від неоліту до кіммерійців. – Луганськ: Вид-во СНУ, 2009. – № 9. – С. 44-90. Литвиненко Р.О. Культурне коло Бабине (за матеріалами поховальних пам’яток): автореф. дис. … д-ра іст. наук.: 07.00.04 / Ін-т археол. НАНУ. – К., 2009а. – 32 с. Мимоход Р.А. Радиоуглеродная хронология блока посткатакомбных культурных образова- ний // МДАСУ. – Луганськ: Вид-во СНУ, 2010. – № 10. – С. 32-55. Мимоход Р.А. Радиоуглеродная хронология блока посткатакомбных культурных образова- ний // КСИА. – Вып. 225. – М., 2010а. – С. 28-53. Мимоход Р.А. Хронология криволукской культурной группы // XVIII Уральское археологи- ческое совещание: культурные области, археологические культуры, хронология: матер. XVIII Уральского археологического совещания. – Уфа: Изд-во БГПУ, 2010б. – С. 158-160. Отрощенко В.В. Древности Степного Причерноморья и Крыма // ДСПК. – Т. V. – Запо- ріжжя, 1995. – С. 192-195. Отрощенко В.В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня Схід- ної Європи (культурно-стратиграфічні зіставлення). – К., 2001. – 288 с. Отрощенко В.В. Колісниці бабинської культури в графічному та рельєфному відтворенні // МДАСУ. – Луганськ: Вид-во СНУ, 2005. – № 4. – С. 235-242. Попандопуло З.Х. Курган “Соколовский” у города Пологи // ДСПК. – Т. II. – Запорожье, 1991. – С. 66-76. Пустовалов С.Ж. Рец. на: Колтухов С.Г., Кислый А.Е., Тощев Г.Н. Курганные древности Крыма. – Вып. I. – Запорожье, 1994; Колтухов С.Г., Тощев Г.Н. Курганные древности Крыма. – Вып. II. – Запорожье, 1998 // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. – Вип. ІV. – Запоріжжя, 1998. – С. 214-217. Пустовалов С.Ж. Курган “Тягунова Могила” и проблемы колесного транспорта ямно-ка- такомбной эпохи // Stratum plus. – № 2. – СПб.; Кишинев; Одесса: Изд-во Высшей Антрополо- гической школы, 2000. – С. 296-321. Рассамакин Ю.Я., Отрощенко В.В., Пустовалов С.Ж., Ляшко С.Н., Салий Н.Г., Крав- ченко С.Н., Ковалев Н.В., Николова А.В. Отчет о раскопках Запорожской экспедиции в 1982 г. – 206 с. – НА ІА НАНУ. – № 1982/2. Савеля О.Я., Тощев Г.Н. Могильник “Штурмовое” эпохи средней бронзы в Крыму // Археологический альманах. – № 25. – 2011. 45 ДСПК. – Т. ІІІ. – Запорожье, 1992. – С. 122-128. Самоквасов Д.Я. Основания хронологической классификации и каталог коллекции древ- ностей. – Варшава, 1892. Санжаров С.Н. Восточная Украина на рубеже эпох средней – поздней бронзы. – Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2010. – 488 с. Тощев Г.Н. Катакомбные памятники Крыма // ДСПК. – Т. І. – Запорожье, 1990. – С. 116-127. Тощев Г.Н. Погребения КМК с вытянутыми костяками в Крыму // ДСПК. – Т. IV. – Запо- рожье, 1993. – С. 157-161. Тощев Г.Н. Культуры эпохи бронзы Крымского полуострова // Северо-Восточное Приазо- вье в системе евразийских древностей (энеолит–бронзовый век): матер. междунар. конф.: в 2 ч. – Донецк, 1996. – Ч. 1. – С. 79-81. Тощев Г.Н. Погребения с костяными пряжками эпохи средней бронзы в Крыму // Пробле- мы изучения катакомбной культурно-исторической общности (ККИО) и культурно-историче- ской общности многоваликовой керамики (КИОМК). – Запорожье, 1998. – С. 117-125. Тощев Г.Н. Период КИОМК Крыма // На пошану Софії Станіславівни Березанської. – К.: Шлях, 2005. – С. 143-148. Тощев Г.Н. Крым в эпоху бронзы. – Запорожье: Изд-во Запор. ун-та, 2007. – 304 с. Шарафутдинова И.Н. Степное Поднепровье в эпоху поздней бронзы. – К.: Наук. думка, 1982. – 160 с. Burtănescu F. About a group of “outstretched” burials with Middle Bronze Age grave goods in south-eastern Romania // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерно- морья V тыс. до н.э. – V в. н.э.: матер. Междунар. археол. конф. – Тирасполь, 2002. – С. 157-161, 163. Lytvynenko R.A. Ingul postcatacomb heritage of Crimea and Lower Dnepr basin Article is devoted to one of two lines of development of Ingul Catacomb Culture – to monuments of Yevpatoria group of Crimea and Lower Dnepr Basin. Characteristics and a chronological estimation of these antiquities which enter into the block of postcatacomb cultures are given. In structure of Yevpa- toria groups the Gromivka subgroup is allocated. Its monuments are localized in Lower Dnepr Basin. Keywords: Middle Bronze Age, Ingul Catacomb culture, block of postcatacomb cultures, Cultural circle Babyne, Yevpatoria group, Gromivka subgroup, Crimea, Lower Dnepr Basin. Литвиненко Р.А. Ингульское посткатакомбное население Крыма и Нижнего Поднепровья Статья посвящена одной из двух линий развития ингульского катакомбного наследия – евпато- рийской культурной группе памятников Крыма и Нижнего Поднепровья. Дана характеристи- ка и хронологическая оценка этих древностей, входящих в блок посткатакомбных культурных образований. В составе евпаторийской группы выделяется громовская подгруппа, памятники которой локализуются в Нижнем Поднепровье. Ключевые слова: средний бронзовый век, ингульская катакомбная культура, блок постка- такомбных культур, культурный круг Бабино, евпаторийская группа, громовская подгруппа Крым, Нижнее Поднепровье. Статья поступила в редакцию в ноябре 2011 г.

Схожі ресурси