Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)

Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)

У статті розглянуто шевченківську тему у спогадах Миколи Володимировича Стороженка «З мого життя» і в його листах до П. Куліша. Авторка вважає, що зазначена тема була для історика принагідною, а його ставлення до поета амбівалентним. Особливу увагу вона звертає на проблему авторства публікації «Эп...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Слово і Час
Дата:2020
Автор: Харчук, Р.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2020
Теми:
Ad fontes!
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171355
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944) / Р. Харчук // Слово і Час. — 2020. — № 1. — С. 102-109. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-171355
record_format dspace
spelling Харчук, Р.
2020-09-19T11:59:40Z
2020-09-19T11:59:40Z
2020
Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944) / Р. Харчук // Слово і Час. — 2020. — № 1. — С. 102-109. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.
0236-1477
DOI:10.33608/0236-1477.2020.01.102-109
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171355
821.161.2.09Т.Шевченко:94-051(477)»18/19»М.Стороженко (093.3+044)
У статті розглянуто шевченківську тему у спогадах Миколи Володимировича Стороженка «З мого життя» і в його листах до П. Куліша. Авторка вважає, що зазначена тема була для історика принагідною, а його ставлення до поета амбівалентним. Особливу увагу вона звертає на проблему авторства публікації «Эпизод из жизни Т. Шевченка», яку з огляду на криптонім С-ко дослідники нині приписують Миколі Володимировичу Стороженкові. Хоч авторство Миколи — найвірогідніше, проте у статті викладено й аргументи на користь авторствайого брата, Андрія Володимировича Стороженка. Останній підписував свої публікації криптонімом С-ко, А. Андрій Стороженко цікавився мистецькою спадщиною Шевченка й давніми портретами. У статті «Эпизод из жизни Т. Шевченка» йдеться про втрачений портрет пані Шостки. Андрій Стороженко розумів значення поета для української ідеї, але заперечував право українців на самовизначення, тому у праці «Український рух», що її й досі використовує російська пропаганда в боротьбі з «українським сепаратизмом», вивів карикатурну постать Шевченка. Імпульсом до створення цієї карикатури послужила Кулішева теза про неосвіченість Шевченка і його «полупьяную музу».
The paper deals with Shevchenko’s theme in Mykola Storozhenko’s memoirs “From My Life” and in his letters to Panteleimon Kulish. The author of the paper believes that this issue was marginal for the historian, as Storozhenko’s attitude towards the poet was ambivalent. Aft er all, in articles on historical issues, Mykola Storozhenko quoted Shevchenko only once without giving his name. Special attention is paid to the authorship of the paper “An Episode from the Life of T. Shevchenko”, which researchers now attribute to Mykola Storozhenko based on the signature ‘С-кo’. It is noteworthy that he did not mention this episode in his memoirs, writing about dance evenings in Moisivka, as well as in the publication about his grandmother Maria Korsun. While Mykola’s authorship is the most probable, there are some arguments in favor of his brother’s authorship. Andrii Storozhenko signed his publications with the signature ‘C-кo, A.’. He was interested in Shevchenko’s artistic heritage, ancient portraits and understood the importance of Shevchenko for the Ukrainian idea, despite the fact of creating the caricature character of the poet in his work “The Ukrainian Movement”, which is still used by Russian propaganda in its fight against the ‘Ukrainian separatism’. The article also deals with the problem of perceiving Shevchenko as a natural talent without proper education. It is evidenced by the letter of Mykola Storozhenko tо Panteleimon Kulish. The author is inclined to explain the vitality of the thesis about the poet’s ignorance and poor literacy by the dual Russian-Ukrainian identity which was widespread among the contemporary intellectuals of Dnieper Ukraine and rooted in their sense of inferiority.
uk
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Слово і Час
Ad fontes!
Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)
Shevchenko’s Theme in Legacy of Historian and Teacher Mykola Storozhenko
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)
spellingShingle Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)
Харчук, Р.
Ad fontes!
title_short Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)
title_full Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)
title_fullStr Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)
title_full_unstemmed Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944)
title_sort шевченківська тема у спадщині історика й педагога миколи володимировича стороженка (1861—1944)
author Харчук, Р.
author_facet Харчук, Р.
topic Ad fontes!
topic_facet Ad fontes!
publishDate 2020
language Ukrainian
container_title Слово і Час
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
format Article
title_alt Shevchenko’s Theme in Legacy of Historian and Teacher Mykola Storozhenko
description У статті розглянуто шевченківську тему у спогадах Миколи Володимировича Стороженка «З мого життя» і в його листах до П. Куліша. Авторка вважає, що зазначена тема була для історика принагідною, а його ставлення до поета амбівалентним. Особливу увагу вона звертає на проблему авторства публікації «Эпизод из жизни Т. Шевченка», яку з огляду на криптонім С-ко дослідники нині приписують Миколі Володимировичу Стороженкові. Хоч авторство Миколи — найвірогідніше, проте у статті викладено й аргументи на користь авторствайого брата, Андрія Володимировича Стороженка. Останній підписував свої публікації криптонімом С-ко, А. Андрій Стороженко цікавився мистецькою спадщиною Шевченка й давніми портретами. У статті «Эпизод из жизни Т. Шевченка» йдеться про втрачений портрет пані Шостки. Андрій Стороженко розумів значення поета для української ідеї, але заперечував право українців на самовизначення, тому у праці «Український рух», що її й досі використовує російська пропаганда в боротьбі з «українським сепаратизмом», вивів карикатурну постать Шевченка. Імпульсом до створення цієї карикатури послужила Кулішева теза про неосвіченість Шевченка і його «полупьяную музу». The paper deals with Shevchenko’s theme in Mykola Storozhenko’s memoirs “From My Life” and in his letters to Panteleimon Kulish. The author of the paper believes that this issue was marginal for the historian, as Storozhenko’s attitude towards the poet was ambivalent. Aft er all, in articles on historical issues, Mykola Storozhenko quoted Shevchenko only once without giving his name. Special attention is paid to the authorship of the paper “An Episode from the Life of T. Shevchenko”, which researchers now attribute to Mykola Storozhenko based on the signature ‘С-кo’. It is noteworthy that he did not mention this episode in his memoirs, writing about dance evenings in Moisivka, as well as in the publication about his grandmother Maria Korsun. While Mykola’s authorship is the most probable, there are some arguments in favor of his brother’s authorship. Andrii Storozhenko signed his publications with the signature ‘C-кo, A.’. He was interested in Shevchenko’s artistic heritage, ancient portraits and understood the importance of Shevchenko for the Ukrainian idea, despite the fact of creating the caricature character of the poet in his work “The Ukrainian Movement”, which is still used by Russian propaganda in its fight against the ‘Ukrainian separatism’. The article also deals with the problem of perceiving Shevchenko as a natural talent without proper education. It is evidenced by the letter of Mykola Storozhenko tо Panteleimon Kulish. The author is inclined to explain the vitality of the thesis about the poet’s ignorance and poor literacy by the dual Russian-Ukrainian identity which was widespread among the contemporary intellectuals of Dnieper Ukraine and rooted in their sense of inferiority.
issn 0236-1477
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171355
citation_txt Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944) / Р. Харчук // Слово і Час. — 2020. — № 1. — С. 102-109. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.
work_keys_str_mv AT harčukr ševčenkívsʹkatemauspadŝiníístorikaipedagogamikolivolodimirovičastoroženka18611944
AT harčukr shevchenkosthemeinlegacyofhistorianandteachermykolastorozhenko
first_indexed 2025-11-26T20:32:37Z
last_indexed 2025-11-26T20:32:37Z
_version_ 1850773738660823040
fulltext 102 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) DOI:10.33608/0236-1477.2020.01.102-109 УДК 821.161.2.09Т.Шевченко:94-051(477)»18/19»М.Стороженко (093.3+044) Роксана ХАРЧУК, кандидат філологічних наук, доцент Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001 e-mail: roxana-b@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1039-1319 ШЕВЧЕНКІВСЬКА ТЕМА У СПАДЩИНІ ІСТОРИКА Й ПЕДАГОГА МИКОЛИ ВОЛОДИМИРОВИЧА СТОРОЖЕНКА (1861—1944) У статті розглянуто шевченківську тему у спогадах Миколи Володимиро- вича Стороженка «З мого життя» і в його листах до П. Куліша. Авторка вважає, що зазначена тема була для історика принагідною, а його ставлення до поета амбівалентним. Особливу увагу вона звертає на проблему автор- ства публікації «Эпизод из жизни Т. Шевченка», яку з огляду на криптонім С-ко дослідники нині приписують Миколі  Володимировичу  Стороженко- ві. Хоч авторство Миколи — найвірогідніше, проте у статті викладено й аргументи на користь авторствайого брата, Андрія Володимировича Стороженка. Останній підписував свої публікації криптонімом С-ко,  А. Андрій Стороженко цікавився мистецькою спадщиною Шевченка й давні- ми портретами. У статті «Эпизод из жизни Т. Шевченка» йдеться про втрачений портрет пані Шостки. Андрій Стороженко розумів значення поета для української  ідеї, але заперечував право українців на самовизна- чення, тому у праці «Український рух», що її й досі використовує російська пропаганда в боротьбі з «українським сепаратизмом», вивів карикатурну постать Шевченка. Імпульсом до створення цієї карикатури послужила Ку- лішева теза про неосвіченість Шевченка і його «полупьяную музу». Ключові слова: Микола Володимирович Стороженко, Андрій Воло- димирович Стороженко, проблема авторства, шевченківська тема, українофільство, російський шовінізм, подвійна російсько-українська ідентичність, українська свідомість, почуття меншовартості. Ци т у в а нн я: Харчук Роксана. Шевченківська тема у спадщині історика й пе- дагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944). Слово i Час. 2020. № 1 (710). С. 102—109. https://doi.org/10.33608/0236-1477.2020.01.102-109 Слово і Час. AD FONTES! ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) 103 Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944) Микола Стороженко  — особлива постать в історії української куль- тури. Під впливом життєвих обставин й історичних подій  цей інтелі- гент пройшов еволюцію від прибічника малоросійства й українофіль- ства (був учасником Старої громади, дописувачем журналу «Киевская старина»), через участь у Клубі російських націоналістів після 1905 р. до усвідомлення себе  українцем після поразки Української революції 1917—1921 рр., коли емігрував до сербської Білої Церкви, де викладав у Маріїнському донському інституті шляхетних дівчат [див.: 17, 5—7], евакуйованому з Новочеркаська. Микола Стороженко був істориком і педагогом, разом із братом Ан- дрієм досліджував родинний архів Стороженків, описував архів князя М. В. Рєпніна, був директором 4-ї, згодом 1-ї Київської гімназії, одначе мав і певні літературознавчі зацікавлення; був людиною широкої куль- тури, зокрема став дійсним членом київського відділення Російського музичного товариства. Музики його навчав М. Лисенко, історії — В. Ан- тонович. Саме ці провідні громадівці й вплинули на українофільські зацікавлення молодого Миколи Стороженка. Однак цей інтерес не су- перечив його подвійній російсько-українській ідентичності, яка була ха- рактерною для наддніпрянської  інтелігенції у другій половині ХІХ ст. з П. Кулішем і М. Драгомановим включно. Факт подвійної ідентичнос- ті наштовхує на думку про таку маргінальність української інтелігенції в Російській імперії, що, за І. Гиричем, можна навіть говорити про її від- сутність [2, 135]. Микола Стороженко передусім цікавився творчістю Олекси Сто- роженка, згодом написав нарис його літературної діяльності, який було опубліковано в кількох номерах часопису «Киевская старина» за 1886 р.  Почав листуватися з П. Кулішем восени 1884  р. у справі спогадів про Олексія Петровича, зустрівся з ним 1885  р. у Борзні  особисто й під- тримував листування до кінця 1887 р., виконуючи дрібні доручення й інформуючи Пантелеймона Олександровича про наукові й літературні новини. Опублікував у збірнику 1902 р. на честь свого родича, відомого шевченкознавця Миколи Ілліча Стороженка статтю «Мое знакомство с П. А. Кулишем», згодом у «Записках історично-філологічного відділу УАН» — статтю «Куліш у києво-печерській школі» й листи, отримані від П. Куліша, з коментарем. На жаль, ці листи не було опубліковано по- вністю. Заявлене продовження публікації увірвалося. Спогади М. Стороженка «З мого життя» написані в еміграції й ви- дані в Україні 2005 р. [13]. У додатках до цього видання для шевченкоз- навців становлять інтерес листи Миколи Володимировича до П. Куліша, у яких згадано поета. Головним же шевченкознавчим текстом історика вважається стаття «Эпизод из жизни Т. Шевченка», надрукована в жур- налі «Киевская старина» за підписом С-ко. Зміст допису — анекдотич- 104 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) Роксана ХАРЧУК ний випадок, коли на балу з приводу іменин Т. Г. Волховської 12 січня 1846 р. в Мойсівці в лотерею розігрували портрет місцевої дами Олек- сандри Іванівни Шостки (Шосточки) авторства Шевченка. Цей портрет колоритної пані, що розтринькала довірені їй пожертви на одну із цер- ков, лишився, як твердить автор допису, невідомим, бо швидше за все згорів у будинку родичів портретованої. Він переказав історію створення цього портрета зі слів своєї бабусі — Марії Давидівни Корсун. Оскіль- ки Шосточка шукала можливості повернути розтрачені кошти, то В. За- кревський запропонував їй позувати для портрета, який мав намалюва- ти Шевченко. На  портреті  був зображений сад, троянди й Шосточка на всіяній піском доріжці під парасолькою в чорному шовковому платті, підхваченому вгорі, щоб було видно ноги (за бажанням В. Закревсько- го), і в білому чепчику. У дописі стверджується, що «сходство портрета с оригиналом было поразительно. В художественном отношении эта ра- бота Тараса Григорьевича отличалась замечательною тщательностью от- делки» [8, 720]. Портрет виграла вже згадана Марія Давидівна Корсун, у дівоцтві Горленко, за першим чоловіком Александрович. Вона була ба- бусею Андрія й Миколи Стороженків із боку матері — Варвари Ананіїв- ни Александрович [6, 780]. У хронологічному покажчику часопису «Киевская старина» зазна- чену статтю приписано Миколі Стороженку [5, 84], тоді як у покажчику 1911 р. криптонім не розкрито [9, 79]. Криптонім С-ко дешифровано як Микола Стороженко й у словнику О. Дея [див.: 3, 336], і в систематич- ному покажчику журналу «Киевская старина» [див.: 4, 570]. Упродовж 1885 р. в журналі «Киевская старина» цим криптонімом було підписа- но кілька статей у різних номерах. Цей дослідник часто вдавався в заго- ловках до слова «епізод», наприклад, «Эпизод из истории малорусских крестьян» або «Полуботок или Свечка? (Эпизод из истории малорус- ского земледелия 2-й пол. ХVII в.)». Найвірогідніше, автором статті про втрачений портрет О. І. Шостки був таки Микола Володимирович Сторо- женко, проте його брат Андрій також цікавився Шевченком, а свої стат- ті  підписував  криптонімом С-ко,  А. Йому належить стаття «Михай- ловская и Покровская церкви в г. Переяславе Полтавской губернии (К рисункам Т.  Гр.  Шевченко)». Вона, як і допис  сумнівного авторства, стосується мистецької спадщини Шевченка. Щоправда, дослідника на- багато більше за акварелі митця цікавлять самі церкви і їхня історія. При цьому Шевченка дописувач трактує як великого поета Малоросії й ви- значного дослідника малоросійської природи, народного побуту, мисте- цтва, зокрема й церковної архітектури. Відчуваючи красу Шевченкового вірша, він зацитував уривок із поеми «Сон» («Гори мої високії»), де «Собор Мазепин сяє-біліє», і коментар із приводу Покровської церк- ви з повісті «Близнецы». Андрій Стороженко не дав акварелям бодай ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) 105 Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944) поверхової мистецької оцінки, можливо, уважаючи, що це виходить за межі його компетентності. Після прочитання цієї статті важко уявити, що її автор у відомій книжці «Український рух» [див.: 17], виданій під псевдонімом Царинний, яку й досі використовує російська пропаганда, створив зовсім інший портрет Шевченка  — пияка, більшовика, анар- хіста, котрий не визнає жодної влади. Польському митцеві, перекладачу Шевченка Леонардові Совінському А. Стороженко докоряв тим, що той не розумів загальнолюдського значення українського поета [10, 312], хоча згодом сам  трактував Шевченка як людину некультурну. Однак факт антиукраїнства Андрія Стороженка не може бути аргументом на користь Миколи при встановленні авторства невеличкої, але змістовної замітки 1885 р. Зрештою А. Стороженко завжди цікавився портретами: і старовинними малоросійськими, зокрема Івана й Григорія Сторожен- ків, яким присвятив статтю в 9-му числі «Киевской старины» за 1882 р., і портретом Байди (Д. Вишневецького), про який написав у 3-му числі того ж таки журналу за 1897 р. Микола Стороженко порівняно з братом приділяв Шевченкові значно менше уваги. Здається, він узагалі не розумів ваги поета для української справи. У праці «Очерк из истории Малороссийских казаков с конца ХVIII и в начале ХІХ века» Микола Володимирович процитував кіль- ка рядків із поеми «Іван Підкова» без прізвища автора, назвавши його «бессмертным  певцом  Украины» [15, 125]. Напевно, поема «Іржа- вець» була йому невідомою, тож, пишучи про Ржавецьку ікону Божої Матері [див.: 16], дослідник не згадав цей Шевченків текст, хоча мож- на припустити, що ця лакуна зумовлена цензурними обмеженнями. Прикметно, що Микола Стороженко не навів епізод із Шосточкою ані у спогадах «З мого життя», хоча й писав про Мойсівку Тетяни  Вол- ховської й про те, що в неї гостював Шевченко [13, 214], ані у статті «Отрывки из фамильных преданий и архивов», де йшлося про бабусю — Марію Давидівну Александрович-Корсун [14, 38]. Загалом спогади Миколи Володимировича розчарують шевченкознавця, бо відповідного матеріалу в них обмаль. Ім’я українського поета зринає у зв’язку з Іва- ном Сошенком, який викладав Миколі Стороженкові малювання у 2-й Київській гімназії. Спогадник позитивно оцінив мемуари Сошенка про поета, наголосивши на тому, що Шевченків приятель-художник завжди розмовляв з учнями українською й був типовим українцем. Пишучи про школу в селі Липовий Ріг, що її підтримував Василь Якович Макаров, автор згадав його брата  — Миколу Яковича, зауважуючи: «присвятив йому наш кобзар деякі вірші» [13, 266]. Насправді таку присвяту має одна поезія — «Барвінок цвів і зеленів», бо Л. Полусмак була кріпачкою Миколи Яковича Макарова. Оце й усі згадки про Шевченка. Аналогічно читач не знайде в цих спогадах якоїсь важливої інформації про Стару 106 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) Роксана ХАРЧУК громаду. Прізвища В.  Антоновича, К.  Михальчука, Б.  Познанського й Т. Рильського згадано у зв’язку з так званою великодньою перезвою, коли громадівці вітали К. Михальчука з Великоднем, попередньо обходячи й інших людей. Цікаво, що М. Стороженко не запам’ятав жодного Шев- ченківського свята, що їх відзначала Київська громада, хоча його спогади містять відомості про одну з вистав української трупи в приміщенні так званих Київських мінеральних вод. Листування Миколи Стороженка з П. Кулішем дослідила Н. Пазюра, зазначаючи, що воно не тільки висвітлює особистості кореспондентів, а й дає уявлення про культурне й наукове життя тодішньої України [7, 220]. Із цього епістолярію можна зрозуміти, які претензії мав П. Куліш до часопису «Киевская старина» й тих людей, які гуртувалися довкола нього. Переду- сім його схвилював факт публікації в журналі в січні — червні 1885 р. пере- казу праці отця Качали «Очерк истории Юго-Западной Руси» (авторкою переказу була К.  Мельникова-Антонович). Пантелеймон Олександрович уважав  польськомовну історію о.  Качали плагіатом власної праці «Исто- рия  воссоединения Руси». Коментуючи цей закид, Микола Стороженко зауважив: В. Антонович твердив, що погляди П. Куліша в «Истории вос- соединения Руси» не мають наукової ваги, помітив він і запозичення в П. Куліша з Кароля Шайнохи. Такий же вплив польського історика заува- жив і М. Василенко. П. Куліш натомість вороже трактував і М. Костомарова, і В. Антоновича, що не сприяло, на думку М. Стороженка, спільній справі [12, 207]. Також П. Куліш уважав, що «Киевская старина» поширює про нього наклепи, наче він отримав від поляків гроші на видання журналу, але виїхав до Росії. М. Стороженко спростував ці чутки. У листі до адресата від 30 січня 1885 р. патріарх українського письменства іронізував над «велики- ми людьми» й «специально украинскими патриотами», бо відчував образу на М. Старицького, який вніс правки до кількох його віршів начебто з огляду на цензуру, і на М. Лисенка за затримку рукопису «Воскресение Кунцевича и Рутского». У відповідь на цей лист від 22 лютого 1885 р. Микола Сто- роженко зазначив, що сподівається повернути адресатові бажаний рукопис, зрештою П. Куліш його отримав — так зазначено в коментарі. У цьому ж листі Микола Стороженко написав: «Не судите по Старицкому, Лысенку и компании им подобных о киевской любви к родному элементу — они легко пьют, но тяжело мыслят, а любовь их к родине грошевая» [12, 412], про- тиставивши названим особам В. Горленка. В описаному епізоді, як у дзер- калі, відбивається українська незгідність і взаємний розбрат. Є серед листів М. Стороженка до П. Куліша й один текст на шевченківську тему, датова- ний 14 листопада 1885 р., у якому  йдеться про  автобіографію Шевченка, написану для редактора «Народного чтения», що її відредагував П. Куліш. Автограф цього тексту П. Куліш опублікував в 11-му числі журналу «Ки- евская старина» за 1885  р. [див.: 1]. Лист  М.  Стороженка на тему Шев- ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) 107 Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944) ченкової  автобіографії має амбівалентний характер. З одного боку, автор листа пише, що цей текст «ведет к еще большему преклонению перед та- лантом нашего поэта», але з другого, «к скептическому отношению к его поэтическому творчеству»: «<…> с одной стороны, видя безграмотность поэта, и притом в период наибольшего расцвета его таланта, еще более чув- ствуешь силу его дарования — что бы он сделал, получи образование; с дру- гой стороны, невольно закрадывается мысль, что, быть может, красоты его языка, которыми мы так восхищаемся, не принадлежат во всей целости ему <…>. Впрочем, мысли, чувство, выбор слов, ритм!.. Нет, ничто не может по- колебать того высокого уважения, которое должен питать всякий украинец к своему поэту-самородку. Жаль, что прелестная биография, в которой все привыкли видеть произведение его пера, не принадлежит ему» [13, 421]. Прикметно, що переконання, наче П. Куліш удосконалив не тільки автобіо- графію поета, а й «безграмотні» твори Шевченка — лейтмотив уже згада- ної антиукраїнської книжки А. Стороженка. У листуванні М. Стороженка з П. Кулішем відлунює також теза останнього про «полупьяную музу Шев- ченка». У  листі  від 3 березня 1885  р. Микола Стороженко обіцяє  адре- сатові: «Собутыльников Шевченка я непременно разыщу и запишу их рассказы» [13, 413]. Щоправда, самої поради в листах П. Куліша, зокрема в листі від 24 лютого 1885 р., у якому згадано й роман Г. Сенкевича «Вог- нем і мечем», і «общество неизвестных гуманистов», що про них пише й М. Стороженко 3 березня 1885 р., віднайти не вдалося. Можливі два варі- анти: або був іще один лист у проміжку між 24 лютого й 3 березня 1885 р., або лист П. Куліша відредагував його публікатор: із нього зникла згадка і про «собутыльников». Хай там як, але намагання П. Куліша показати Шев- ченка як неосвічену особистість знайшло відгук в обох братів Стороженків. Отже, шевченківська тема в доробкові Миколи Стороженка нале- жить до маргінальних і амбівалентних. З одного боку, історик шанує кла- сика, високо цінує його поетичну мову, з другого, він переконаний у нео- свіченості поета, уважає П. Куліша редактором шевченківських віршів. Ця думка відлунює й у книжці про «український сепаратизм» Миколи- ного брата Андрія. Якщо Андрій Стороженко розумів вагу Шевченка для українського руху, то Микола не торкався проблеми Шевченка й формування української нації. Загалом стійке переконання в малогра- мотності поета в колі української інтелігенції з подвійною ідентичністю в Російській імперії пов’язане з почуттям власної меншовартості, з тим, що українську літературу, яка щойно зароджувалася, оцінювали через призму імперської російської, а з нею українська не могла конкурувати. 108 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) Роксана ХАРЧУК ЛІТЕРАТУРА 1. Автобиография Т. Гр. Шевченка, писанная для «Народного чтения» // Киевская ста- рина. 1885. Т. ХІІІ. № 11. С. 431—435. 2. Гирич І. Українські інтелектуали і політична окремішність (середина ХІХ — початок ХХ ст.): Монографія. Київ: Укр. письменник, 2014. 496 с. 3. Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVI—ХХ ст.). Київ: На- укова думка, 1969. 560 с. 4. «Кіевская старина» (1882—1906): систематичний покажчик змісту журналу / М. Па- лієнко. Київ: Темпора, 2005. 608 с. 5. «Кіевская старина» (1882—1906): хронологічний покажчик змісту журналу / М. Па- лієнко. Київ: Темпора, 2005. 480 с. 6. Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Киев, 1914. Т. 4: П — С. 944 с. 7. Пазюра Н. До історії взаємин Пантелеймона Куліша та Миколи Стороженка // Україн- ський історичний збірник. 2011. Вип. 14. С. 216—222. 8. С-ко. Эпизод из жизни Т. Шевченка // Киевская старина. 1885. Т. ХІІІ. № 12. С. 718—720. 9. Систематический  указатель  журнала «Киевская старина» (1882—1906) / Со- ставлен членами комиссии: И.  Ф.  Павловским, В.  А.  Щепотьевым, А.  А.  Явойским, В. Д. Чигринцевым. Полтава, 1911. 205 с. 10. [Стороженко А. В.] Леонард Совинский (опыт посмертной характеристики) // Киев- ская старина. 1888. Т. ХХІ. № 6. Отд. 1. С. 284—313. 11. Стороженко А. Михайловская и Покровская церкви в г. Переяславе Полтавской губернии (К рисункам Т. Гр. Шевченко) // Киевская старина. 1891. Т. ХХХІІ. № 2. С. 337—351. 12. Стороженко М. В. До біографії П. Куліша (1. П.  Куліш у київо-печерській  школі 2. Листи Куліша до М. В. Стороженка) // Записки історично-філологічного відділу УАН. Київ, 1923. Кн. 2—3. С. 202—215. 13. Стороженко М. З мого життя / Упор. і вст. ст. В. Ульяновського. Київ: Либідь, 2005. 430 с. 14. Стороженко Н. В. Отрывки из фамильных преданий и архивов // Киевская старина. 1891. Т. ХХХІІ. № 2. С. 320—334. 15. Стороженко Н.Очерк из истории Малороссийских казаков с конца ХVIII и в начале ХІХ века // Киевская старина. 1897. Т. LVІІ. Кн. 4. С. 124—156. 16. Стороженко Н. Чудотворная  икона  Божией  Матери в с. Ржавце, Прилуцкого  уезда, Полтавской губернии // Киевская старина. 1900. Т. LXX. № 7—8. С. 11—12. 17. Ульяновський В. Три «лики» Миколи Стороженка: «малоросійство»  — «росій- ство» — «українство» // Стороженко М. В. З мого життя. Київ: Либідь, 2005. С. 5—93. 18. Царинный А. Украинское движение: Краткий исторический очерк: Преимущественно по личным  воспоминаниям. URL: https://ru.wikisource.org/wiki/Украинское_движе- ние_(Стороженко)/I Отримано 26 жовтня 2019 р. REFERENCES 1. Avtobiografi ya T. Gr. Shevchenka, pisannaya dlya “Narodnogo chteniya” (1885). Kievska- ya starina, ХІII, 11, 431—435. [in Russian] 2. Hyrych, I. (2014) Ukrainski  intelektualy i politychna okremishnist (seredyna ХІХ — pocha- tok ХХ st.: Monоhrafi ia. Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk. [in Ukrainian] 3. Dei, O. I. (1969). Slovnyk  ukrainskykh  psevdonimiv ta kryptonimiv (ХVІ—ХХ  st.). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian] 4. “Kiіevskaia  starіna” (1882—1906): systematychnyi  pokazhchyk  zmistu  zhurnalu.(2005). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian] 5. “Kiievskaia starіna” (1882—1906): khronolohichnyi  pokazhchyk  zmistu  zhurnalu. (2005). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian] 6. Modzalevskiy, V. L. (1914). Malorossiyskiy rodoslovnik (Vol. 4). Kiev. [in Russian] 7. Paziura, N. (2011). Do istorii vzaiemyn Panteleimona Kulisha ta Mykoly Storozhenkа. In Ukrainskyi istorychnyi zbirnyk. Issue. 14, 216—222. [in Ukrainian] 8. S-ko. (1885). Еpіzod іz zhyznі T. Shevchenka. Kievskaya starina, ХІІI, 12, 718—720. [in Russian] ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 1 (710) 109 Шевченківська тема у спадщині історика й педагога Миколи Володимировича Стороженка (1861—1944) 9. Sistematicheskiy  ukazatel  zhurnala “Kievskaya  starina” (1882—1906) (1911). Poltava. [in Russian] 10. [Storojenko, A. V.] (1888). Leonard Sovinskiy (opyt posmertnoy harakteristiki). Kievskaya starina, ХХI, 6, 1, 284—313. [in Russian] 11. Storojenko, A. (1891). Mihaylovskaya i Pokrovskaya tserkvi v g. Pereyaslave Poltavskoy guber- nii (K risunkam T. Gr. Shevchenko). Kievskaya starina, ХХХІІ, 2, 337—351. [in Russian] 12. Storozhenko, M. V. (1923). Do biohrafi i P. Kulisha (1. P. Kulish u kyivo-pecherskii shko- li 2. Lysty  Kulisha  do  M.  V.  Storozhenka). In Zapysky  istorychno-fi lolohichnoho  viddi- lu UAN, Book. 2—3, 202—215. [in Ukrainian] 13. Storozhenko, M. (2005). Z moho zhyttia. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian] 14. Storojenko, N. V. (1891). Otryvki iz familnyh predaniy i arhivov. Kievskaya starina, ХХХІI, 2, 320—334. [in Russian] 15. Storojenko, N. (1897).Ocherk iz istorii Malorossiyskih kazakov s kontsa ХVIII i v nachale ХІХ veka. Kievskaya starina,LVII, 4. 124—156. [in Russian] 16. Storojenko, N. (1900).Chudotvornaya ikona Bojiey Materi v s. Rjavtse, Prilutskogo uezda, Poltavskoy gubernii. Kievskaya starina, LXX, 7—8, 11—12. [in Russian] 17. Ulianovskyi, V. (2005). Try “lyky” Mykoly Storozhenka: “malorosiistvo” — “rosiistvo” — “ukrainstvo” In Storozhenko, M. V. Z moho zhyttia, pp. 5—93. Kуіv: Lybid. [in Ukrainian] 18. Tsarinnyiy, A. Ukrainskoedvijenie: Kratkiy istoricheskiy ocherk: Preimuschestvenno po lichnym vospominaniyam Retrieved from: https://ru.wikisource.org/wiki/Ukraynskoe_dvyzhenye_ (Storozhenko)/I [in Russian] Received 26 October 2019 Roxana Kharchuk, PhD, docent Shevchenko Institute of literature 4 M. Hrushevskoho str., Kyiv 01001 e-mail: admin@ilnan.gov.ua roxana-b@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-1039-1319 SHEVCHENKO’S THEME IN LEGACY OF HISTORIAN AND TEACHER MYKOLA STOROZHENKO Th e paper deals with Shevchenko’s theme in Mykola Storozhenko’s memoirs “From My Life” and in his letters to Panteleimon Kulish. Th e author of the paper believes that this issue was marginal for the historian, as Storozhenko’s attitude towards the poet was ambivalent. Aft er all, in articles on historical issues, Mykola Storozhenko quoted Shevchenko only once without giving his name. Special attention is paid to the authorship of the paper “An Episode from the Life of T. Shevchenko”, which researchers now attribute to Mykola Storozhenko based on the sig- nature ‘С-кo’. It is noteworthy that he did not mention this episode in his memoirs, wri- ting about dance evenings in Moisivka, as well as in the publication about his grandmother Maria Korsun. While Mykola’s authorship is the most probable, there are some arguments in favor of his brother’s authorship. Andrii Storozhenko signed his publications with the signature ‘C-кo, A.’. He was interested in Shevchenko’s artistic heritage, ancient portraits and understood the importance of Shevchenko for the Ukrainian idea, despite the fact of creating the caricature character of the poet in his work “Th e Ukrainian Movement”, which is still used by Russian propaganda in its fi ght against the ‘Ukrainian separatism’. Th e article also deals with the problem of perceiving Shevchenko as a natural talent without proper education. It is evidenced by the letter of Mykola Storozhenko tо Panteleimon Kulish. Th e author is inclined to explain the vitality of the thesis about the poet’s ignorance and poor literacy by the dual Russian-Ukrainian identity which was widespread among the contem- porary intellectuals of Dnieper Ukraine and rooted in their sense of inferiority. Keywords: Mykola Storozhenko, Andriy Storozhenko, problem of authorship, Shevchenko’s theme, Ukrainophilia, Black Hundreds, dual Russian-Ukrainian identity, Ukrainian con- sciousness, sense of inferiority.

Схожі ресурси