Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації
У статті здійснено аналіз стану і динаміки наукових кадрів старопромислових регіонів України. Виявлено негативні тенденції: скорочення зайнятих у сфері наукових досліджень та розробок, зменшення чисельності дослідників; погіршення якісного складу кадрового потенціалу науки, що проявилося у зниженні...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171647 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації / С.В. Іванов, В.П. Антонюк, В.І. Ляшенко // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 200-208. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-171647 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1716472025-02-09T13:24:05Z Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації Проблемы воспроизводства научных кадров старопромышленных регионов Донбасса и Приднепровья в контексте обеспечения их инновационной модернизации Problems of Reproduction of Research Personnel in the Old Industrial Regions of Donbass and Dnieper to Ensure their Innovative Modernization Іванов, С.В. Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. Менеджмент персоналу У статті здійснено аналіз стану і динаміки наукових кадрів старопромислових регіонів України. Виявлено негативні тенденції: скорочення зайнятих у сфері наукових досліджень та розробок, зменшення чисельності дослідників; погіршення якісного складу кадрового потенціалу науки, що проявилося у зниженні част¬ки дослідників з науковими ступенями та науковців більш молодого віку; зменшення обсягів підготовки наукових кадрів в аспірантурі. Це перешкоджає інноваційній модернізації регіональних економік. Особливо негативні процеси у сфері кадрового забезпечення науки відбулися в Донецькій і Луганській областях внаслідок окупації частини території та подальшого занепаду їх економік, частка виконавців НДР в цих регіонах складає відповідно 0,03 та 0,1% від усіх зайнятих. Основними причинами втрати кадрового потенціалу науки старопромислових регіонів є технологічна відсталість їх економік та надзвичайно низький рівень фінансування науково-дослідної сфери. Зроблено висновок про необхідність комплексної модернізації соціально-економічного комплексу старопромислових регіонів, яка має базуватися на взаємопов’язаній реіндустріалізації і смартспеціалізації регіональних економік та відродженні науково-дослідного сектору. В статье представлен анализ динамики научных кадров старопромышленных регионов Украины. Систематизированы негативные тенденции, такие как: сокращение занятых в научно-исследовательской сфере, уменьшение численности исследователей; ухудшение качественного состава кадрового потенциала науки, что выразилось в уменьшении удельного веса исследователей с научными степенями и ученых более молодого возраста; уменьшение объёмов подготовки научных кадров в аспирантуре. Это препятствует инновационной модернизации региональных экономических комплексов. Наиболее негативные процессы в сфере кадрового обеспечения науки произошли в Донецкой и Луганской областях вследствие потери части оккупированной территории и продолжающегося падения их экономик, удельный вес исполнителей НИР в этих регионах составляет соответственно 0,03 та 0,1% всего занятого населения. Основные причины потери кадрового потенциала науки старопромышленных регионов кроются в технологической отсталости их экономик и критически низком уровне финансирования научно-исследовательской сферы. Сделан вывод о необходимости комплексной модернизации социально-экономического комплекса старопромышленных регионов, которая должна базироваться на взаимоувязанной реиндустриализации и смартспециализации региональных экономик и возрождении научно-исследовательского сектора. The state and dynamics of quantitative and qualitative parameters of research personnel in the old industrial regions of Ukraine – Dnepropetrovsk, Donetsk, Zaporozhye, and Lugansk regions have been analyzed. Negative trends have been identified in all regions: a reduction in employment in research and development, a decrease in the number of researchers; the deterioration in the qualitative composition of human capacity in science which has been reflected in a decrease in the share of researchers with scientific degrees and scientists of a younger age; reducing the volume of training of research personnel in graduate school. The loss of human capacity in science hinders the innovative modernization of regional economies. Particularly negative processes in the field of staffing science occurred in the Donetsk and Lugansk regions as a result of the occupation of part of the territory, the movement of some research institutions to other regions and the further decline of their economies. The share of R&D performers in these regions is respectively 0.03% and 0.1% of all employees. It has been concluded that in the regions of Donbass there are practically no internal sources of scientific and technological development currently. The main causes of the loss of human resources capacity of science of the old industrial regions are technological backwardness of their economies, stagnation of innovation and extremely low level of financing scientific research. The conclusion has been drawn on the need for a comprehensive modernization of the socio-economic complex of the old industrial regions, which should be based on interconnected processes of reindustrialization and smart specialization of regional economies and the revival of the research. These require the identification of promising high-tech types of economic activity in the regions and those branches of scientific research that will ensure their support. 2020 Article Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації / С.В. Іванов, В.П. Антонюк, В.І. Ляшенко // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 200-208. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-200-208 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171647 331.103+332:330.341.1(477.62+477.63) uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу |
| spellingShingle |
Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу Іванов, С.В. Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації Економічний вісник Донбасу |
| description |
У статті здійснено аналіз стану і динаміки наукових кадрів старопромислових регіонів України. Виявлено негативні тенденції: скорочення зайнятих у сфері наукових досліджень та розробок, зменшення чисельності дослідників; погіршення якісного складу кадрового потенціалу науки, що проявилося у зниженні част¬ки дослідників з науковими ступенями та науковців більш молодого віку; зменшення обсягів підготовки наукових кадрів в аспірантурі. Це перешкоджає інноваційній модернізації регіональних економік. Особливо негативні процеси у сфері кадрового забезпечення науки відбулися в Донецькій і Луганській областях внаслідок окупації частини території та подальшого занепаду їх економік, частка виконавців НДР в цих регіонах складає відповідно 0,03 та 0,1% від усіх зайнятих. Основними причинами втрати кадрового потенціалу науки старопромислових регіонів є технологічна відсталість їх економік та надзвичайно низький рівень фінансування науково-дослідної сфери. Зроблено висновок про необхідність комплексної модернізації соціально-економічного комплексу старопромислових регіонів, яка має базуватися на взаємопов’язаній реіндустріалізації і смартспеціалізації регіональних економік та відродженні науково-дослідного сектору. |
| format |
Article |
| author |
Іванов, С.В. Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. |
| author_facet |
Іванов, С.В. Антонюк, В.П. Ляшенко, В.І. |
| author_sort |
Іванов, С.В. |
| title |
Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації |
| title_short |
Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації |
| title_full |
Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації |
| title_fullStr |
Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації |
| title_full_unstemmed |
Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації |
| title_sort |
проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів донбасу і придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Менеджмент персоналу |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/171647 |
| citation_txt |
Проблеми відтворення наукових кадрів старопромислових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпечення їх інноваційної модернізації / С.В. Іванов, В.П. Антонюк, В.І. Ляшенко // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 2 (60). — С. 200-208. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT ívanovsv problemivídtvorennânaukovihkadrívstaropromislovihregíonívdonbasuípridníprovâdlâzabezpečennâíhínnovacíjnoímodernízacíí AT antonûkvp problemivídtvorennânaukovihkadrívstaropromislovihregíonívdonbasuípridníprovâdlâzabezpečennâíhínnovacíjnoímodernízacíí AT lâšenkoví problemivídtvorennânaukovihkadrívstaropromislovihregíonívdonbasuípridníprovâdlâzabezpečennâíhínnovacíjnoímodernízacíí AT ívanovsv problemyvosproizvodstvanaučnyhkadrovstaropromyšlennyhregionovdonbassaipridneprovʹâvkonteksteobespečeniâihinnovacionnojmodernizacii AT antonûkvp problemyvosproizvodstvanaučnyhkadrovstaropromyšlennyhregionovdonbassaipridneprovʹâvkonteksteobespečeniâihinnovacionnojmodernizacii AT lâšenkoví problemyvosproizvodstvanaučnyhkadrovstaropromyšlennyhregionovdonbassaipridneprovʹâvkonteksteobespečeniâihinnovacionnojmodernizacii AT ívanovsv problemsofreproductionofresearchpersonnelintheoldindustrialregionsofdonbassanddniepertoensuretheirinnovativemodernization AT antonûkvp problemsofreproductionofresearchpersonnelintheoldindustrialregionsofdonbassanddniepertoensuretheirinnovativemodernization AT lâšenkoví problemsofreproductionofresearchpersonnelintheoldindustrialregionsofdonbassanddniepertoensuretheirinnovativemodernization |
| first_indexed |
2025-11-26T03:42:36Z |
| last_indexed |
2025-11-26T03:42:36Z |
| _version_ |
1849822872516689920 |
| fulltext |
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
200
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
УДК 331.103+332:330.341.1(477.62+477.63) doi: 10.12958/1817-3772-2020-2(60)-200-208
С. В. Іванов,
член-кореспондент НАН України,
доктор економічних наук, професор,
ORCID 0000-0002-1205-3797,
В. П. Антонюк,
доктор економічних наук, професор,
ORCID 0000-0003-2100-7343,
В. І. Ляшенко,
доктор економічних наук, професор,
ORCID 0000-0001-6302-0605,
Інститут економіки промисловості НАН України
ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕННЯ НАУКОВИХ КАДРІВ
СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ ДОНБАСУ І ПРИДНІПРОВ’Я
ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ
Вступ. На сучасному етапі стратегічним пріо-
ритетом для України та її регіонів є перехід до інно-
ваційної моделі економічного розвитку на основі
якої можливо досягти динамічного економічного
зростання, підвищення рівня конкурентоспромож-
ності вітчизняної економіки та поступово подолати
значне відставання від провідних країн світу. Для за-
безпечення інноваційного розвитку необхідна роз-
будова ефективної національної та регіональної
інноваційної екосистеми. Особливо це важливо для
старопромислових регіонів України Донбасу і При-
дніпров’я, економіка яких потребує нагальної суттє-
вої структурної перебудови на користь високотех-
нологічних галузей переробної промисловості та ін-
ших прогресивних секторів економіки.
Найважливішою умовою інноваційного роз-
витку є формування та ефективне використання на-
уково-дослідної сфери – невід’ємного структурного
елемента інноваційної екосистеми. Як підкреслював
П. Ромер, основоположник концепції ендогенного
зростання, саме дослідницький сектор та вироб-
ництво проміжних капітальних товарів забезпечу-
ють технологічний прогрес і зростання [1]. У дослід-
ницькому секторі використання наявного в ньому
людського капіталу формує нове знання (наукові
розробки, відкриття), яке матеріалізується в нових
технологіях. Приріст нового знання залежить від
кількість працівників науково-дослідного сектору
та параметрів їх наукової продуктивності, що безпо-
середньо впливає на рівень інноваційного розвитку
країни та її регіонів. Отже, для інноваційної модер-
нізації економіки регіонів надзвичайно важливим є
збільшення чисельності працівників, зайнятих у
сфері наукових досліджень та розробок (НДР). Саме
в результаті їх діяльності виникають нові ідеї, які
потім втілюються у наукові розробки, патенти, про-
мислові зразки, які є джерелом інновацій. Їх впро-
вадження на виробництві створює технологічну ос-
нову незалежного від придбання за кордоном зов-
нішніх знань інноваційного розвитку. В розвинених
країнах частка виконавців НДР динамічно зростає,
що забезпечує їм лідерські позиції в інноваційному
розвитку. В Україні кількість працівників, зайнятих
у сфері наукових досліджень та розробок, неухиль-
но скорочується. Якщо у 2010 р. їх було 182,5 тис.
осіб (разом із сумісниками), то у 2014 р. на підконт-
рольній Україні території – лише 136,1 тис. осіб, що
пов’язано як з втратою наукового потенціалу у
зв’язку з окупацією частини території, так і перма-
нентним скороченням чисельності науковців. У
2018 р. кількість виконавців НДР складала всього
88,1 тис. осіб (без сумісників) [2]. Скорочення на-
укових кадрів відбувається і в досліджуваних регіо-
нах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій за
проблемою. Вітчизняні дослідники значну увагу
приділяють проблемам розвитку старопромислових
регіонів. У роботах О. Амоші, О. Ляха, М. Солдак,
Д. Череватського [3; 4], Я. Жаліла [5], О. Снігової [5;
6], В. Ляшенка, І. Підоричевої [7], С. Федулової [8],
І. Хаджинова [9] та в багатьох інших публікаціях до-
сліджуються проблеми і причини структурної де-
формації та соціально-економічної деградації ста-
ропромислових регіонів, до яких переважна біль-
шість дослідників відносять Дніпропетровську, До-
нецьку, Запорізьку, Луганську області. При цьому
особливу увагу приділяють необхідності інновацій-
ного розвитку та проблемам, які з цим пов’язані. В
статті О. Амоші та І. Петенко ще у 2012 р. відзнача-
лося, що в старопромислових регіонах спад старих
галузей не компенсується розвитком нових, питома
вага галузей високої технології мінімальна, вони
майже позбавлені новітніх наукомістких вироб-
ництв, НДДКР, ділових послуг тощо, що обумовлює
відплив найбільш кваліфікованих кадрів [3, с. 51].
З тих пір ситуація внаслідок деіндустріалізації зна-
чно загострилася, особливо в регіонах Донбасу, що
обумовлено окупацією частини території та продов-
женням воєнних дій. У статті, яка присвячена впро-
вадженню концепції смарт-спеціалізації в старопро-
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
201
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
мислових шахтарських регіонах України, автори,
спираючись на численні публікації зарубіжних до-
слідників відзначають, що інноваційний розвиток
регіону та економічне зростання стимулюються
процесами взаємодії між близько географічно розта-
шованими представниками бізнесу й установами,
що мають відношення до продукування і поширення
знань, якими є університети, науково-дослідницькі
організації, центри трансферу технологій тощо [4,
с. 323]. Це вказує на необхідність формування в ре-
гіонах значного потенціалу наукових кадрів. Однак
в реальній дійсності відбувається протилежна тен-
денція – втрата працівників науково-дослідного
сектору.
Мета роботи – здійснити аналіз стану і дина-
міки кадрового потенціалу науково-дослідного сек-
тору старопромислових регіонів Донбасу і Придніп-
ров’я та окреслити пріоритетні завдання його від-
творення.
Виклад основного матеріалу. У світовій прак-
тиці під старопромисловим регіоном розуміють про-
мислово розвинену територію, яка опинилася в за-
непаді внаслідок розвитку науково-технічної рево-
люції та зміни технологічних укладів, а також під
дією стійких кон'юнктурних факторів сучасної рин-
кової економіки. Період розквіту старопромислових
регіонів припав на індустріальну епоху середини
ХХ століття, коли в економіці переважали галузі так
званої «важкої промисловості» в яких діяли великі
підприємства з традиційними стандартизованими
технологіями виробництва. На сучасному етапі це
території з відносно низьким рівнем технологічного
розвитку, для яких характерні такі проблеми: заста-
ріла матеріально-технічна база промислового й ін-
фраструктурного комплексів; вузька спеціалізація
і домінування низькотехнологічних галузей важкої
промисловості; випуск недостатньо конкуренто-
спроможної продукції низького рівня переробки;
слабка здатність економіки регіону адаптуватися до
нових економічних умов; переважання низькорента-
бельного або нерентабельного виробництва; загост-
рення екологічної ситуації та соціогуманітарних
проблем.
В умовах стрімкого розгортання четвертої ін-
дустріальної революції (Індустрія 4.0), розвиток
економічного потенціалу старопромислових регіо-
нів можливий на основі суттєвої модернізації про-
мислового комплексу, структурної перебудови еко-
номіки на користь високотехнологічних і креатив-
них секторів. В даних регіонах має бути здійснена
неоіндустріальна модернізація на основі підви-
щення частки наукомісткого виробництва, розвитку
смарт-промисловості та широкого використання в
усіх сферах новітніх інформаційно-комунікаційних
технологій. З позицій людського чинника, такі
трансформації потребують не лише висококваліфі-
кованих кадрів, а передусім значного потенціалу на-
укових працівників і дослідників.
За останні роки в Україні в цілому, і в цих об-
ластях передусім, відбувається стагнація економіч-
ного та інноваційного розвитку, згорнення промис-
лового виробництва. Це позначилося і на їх науко-
вому потенціалі, параметри якого неухильно погір-
шуються. Відбувається зменшення чисельності ор-
ганізацій, які здійснювали наукові дослідження і
розробки (табл. 1). Порівняно з 2010 р. їх кількість
зменшилася у Дніпропетровській області на 28%, в
Запорізькій – на 22%. Катастрофічно зменшилася їх
кількість у Донецькій (майже в 4 рази) та Луганській
(на 70%) областях, що обумовлено окупацією об-
ласних центрів, де були сконцентровані науково-до-
слідні установи. Відбувається зменшення наукових
установ і відносно 2016 р., лише в Донецькій області
їх кількість збільшилася на дві одиниці.
Таблиця 1
Динаміка кількості організацій, які здійснювали НДР*
2010 2016 2017 2018 У % до 2010 У % до 2016
Україна 1303 972 963 950 72,9 97,7
Дніпропетровська 78 58 54 56 71,8 96,6
Запорізька 33 30 31 26 78,8 86,7
Донецька 65 15 18 17 26,2 113,3
Луганська 41 14 15 12 29,3 85,7
* Складено авторами за джерелом [10, с. 13].
При цьому негативна динаміка кадрового по-
тенціалу науково-дослідної сфери у більшості до-
сліджуваних регіонів була більш вираженою. Дина-
міку виконавців НДР у старопромислових регіонах,
їх якісний склад за 2016-2018 рр. наведено у табл. 2.
Слід відзначити, що залучити до аналізу попередні
роки не було можливим, оскільки змінилася статис-
тика виконавців НДР.
Дані табл. 2 свідчать, що кадровий потенціал
науково-дослідної сфери складав мізерну частку в
загальній чисельності зайнятих у регіонах і при
цьому вона скорочувалася. Найвищою частка вико-
навців НДР в складі зайнятих була у Дніпропетров-
ській області – 0,68% у 2016 р. та 0,62% у 2018 р.,
дещо меншою – в Запорізькій області (0,53% у
2018 р.) В регіонах Донбасу вона була критично ни-
зькою – в Луганській області в межах 0,10-0,12% в
загальній кількості зайнятих, а Донецька область
фактично втратила свій науковий кадровий потен-
ціал, оскільки працівники сектору НДР складають
лише 0,03% зайнятих.
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
202
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Таблиця 2
Динаміка чисельності працівників Придніпровського і Донецького економічних районів,
зайнятих у сфері наукових досліджень та розробок, у 2016-2018 рр., осіб*
Дніпропетровська Запорізька Донецька Луганська
Кількість працівників, задіяних у виконанні НДР
2016 9675 4203 217 369
2017 8954 4216 238 350
2018 8658 3913 226 301
2018 у % до 2016 89,5 93,1 104,1 81,6
З них дослідники
2016 6039 1458 146 195
2017 5604 1508 170 186
2018 5216 1295 158 168
2018 у % до 2016 86,4 88,8 108,2 86,2
У т. ч. доктори наук
2016 380 78 20 30
2017 414 88 26 24
2018 383 78 25 12
2018 у % до 2016 100,8 100,0 125,0 40,0
У т. ч. кандидати наук
2016 1086 288 31 56
2017 1158 284 43 50
2018 1018 215 40 33
2018 у % до 2016 93,7 74,7 129,0 58,9
Частка працівників, задіяних у виконанні НДР, у % до всіх зайнятих в регіонах
2016 0,68 0,57 0,03 0,12
2017 0,64 0,59 0,032 0,12
2018 0,62 0,53 0,03 0,10
2018 до 2016, +,- -0,06 -0,04 0 -0,02
* Складено за даними статистичних збірників Наукова та інноваційна діяльність України за відповідні роки.
Слід відзначити, що Донецька і Луганська об-
ласті на початку цього десятиліття були значними
науковими центрами. У 2010 р. у Донецькому регі-
оні нараховувалося 5056 дослідників, у Лугансь-
кому – 3138 [11, с. 32]. Внаслідок сепаратизму, зов-
нішньої агресії та окупації значної частини території
і, що найважливіше, обласних центрів, чисельність
наукових кадрів зменшилася в десятки раз і продов-
жує скорочуватися.
Наведені в табл. 2 дані свідчать, що у Дніпро-
петровській і Запорізькій областях чисельність до-
слідників зменшується більшими темпами, ніж усіх
працівників, задіяних у виконанні НДР. При цьому
якісний склад дослідників погіршується, в основ-
ному за рахунок зменшення чисельності кандидатів
наук, найбільше скорочення яких спостерігається в
Запорізькій і Луганській областях, остання за 3 роки
втратила майже половину кадрів з науковими ступе-
нями.
Ці дані говорять про те, що наявний сектор НДР
регіональних економік практично не в змозі впли-
вати на їх інноваційний розвиток. Його потенціал є
на порядок, а то і більше, нижчим від розвинених
країн світу, і навіть суттєво меншим від низки пост-
соціалістичних країн, які раніше мали досить неве-
ликий науково-дослідний сектор. За даними Дер-
жавної служби статистики, у 2017 р. частка вико-
навців НДР (дослідників, техніків і допоміжного
персоналу) у загальній кількості зайнятого насе-
лення України становила 0,58%, у тому числі дослід-
ників – 0,37%. За даними Євростату, у 2015 р. най-
вищою ця частка була у Фінляндії (3,21 і 2,35%), Ав-
стрії (3,10 і 1,92%) та Швеції (2,97 і 2,33%); най-
нижчою – у Румунії (0,53 і 0,33%), Кіпрі (0,83 і
0,61%), Польщі (1,0 і 0,75%) та Болгарії (1,0 і 0,65%)
[12, с. 33].
Проблемою як для України, так і для досліджу-
ваних регіонів також є те, що відбувається змен-
шення частки дослідників молодшого віку (табл. 3),
що створює загрозу для відтворення кадрового по-
тенціалу науки і розвитку наукових шкіл. Най-
більше зниження частки молодих науковці відбу-
лося в Запорізькій та Луганській областях. Донецька
область має найнижчу частку молодих виконавців
НДР, яка зменшується, при цьому у віці до 30 років
у 2018 р. в регіоні працювало лише 4 дослідники.
Таблиця 3
Частка дослідників молодшого віку (до 39 років)
у загальній чисельності дослідників, %
[13, с. 638-640]
2016 2018 Динаміка,
+, -
Україна 37,1 33,5 - 3,6
Дніпропетровська 45,3 41,5 -3,8
Запорізька 36,0 31,7 - 4,3
Донецька 26,7 24,6 - 2,1
Луганська 46,7 41,4 - 5,3
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
203
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Для забезпечення інноваційного розвитку важ-
ливим є розподіл дослідників за сферами наукової
діяльності (табл. 4). Джерелом технологічних інно-
вацій, які вкрай необхідні цим регіонам для модер-
нізації і розвитку промисловості, є здебільшого ре-
зультати діяльності дослідників у сфері технічних
наук. В середньому по Україні частка дослідників у
сфері технічних наук становить 42%. У Дніпропет-
ровській області вона є значно вищою – 80%, у За-
порізькій – 76%. У Донецькій області дослідників
технічного профілю дуже мало і вони складають
лише 23% від усієї їх чисельності, в Луганській об-
ласті – 29%.
Можна зробити висновок, що на підконтроль-
ній Україні території Донбасу на сучасному етапі
практично немає внутрішнього наукового потенці-
алу для забезпечення інноваційного розвитку еконо-
міки. Він був втрачений внаслідок воєнного кон-
флікту на їх території, переміщення науково-дослід-
них установ у інші регіони України. В Донецькій об-
ласті він відновлюється дуже повільно, а в Луган-
ській відбувається подальше його зменшення. До та-
кої вкрай негативної ситуації призвела втрата об-
ласних центрів – міст Донецька і Луганська, які були
осередками освітньо-наукового і культурного життя
регіонів.
Таблиця 4
Розподіл дослідників, що здійснюють НДР, за галузями наук у 2018 році
в досліджуваних регіонах [10, с. 35]
Усього
У тому числі науки
природничі технічні медичні
сільсько-
господарські суспільні гуманітарні
Україна 57630 16301 24138 3966 4790 5939 2496
у % 100 28,3 41,9 6,9 8,1 10,3 4,3
Дніпропетровська 5216 430 4173 207 266 123 17
у % 100 8,2 80,0 4,0 5,1 2,3 0,3
Запорізька 1295 59 990 57 134 51 4
у % 100 4,5 76,4 4,4 10,3 3,9 0,3
Донецька 158 77 37 24 20 − −
у % 100 48,7 23,4 15,6 12,7
Луганська 168 44 49 28 18 29 −
у % 100 26,2 29,2 16,7 10,7 17,3
Слід відзначити, що потреба в наукових кадрах
будь-якої країни або регіону розвивається в кон-
тексті загального соціально-економічного розвитку.
Технологічний розвиток економіки створює попит
на висококваліфіковану робочу силу та впливає на
стандарти професійної освіти. В Україна саме низь-
кий рівень технологічного розвитку економіки, а та-
кож, як відзначають інші дослідники, стиснення
сектору промисловості та примітивізація структури
господарства (зменшення частки високотехнологіч-
них секторів на користь низько технологічних ВЕД)
[14], гальмує формування і розвиток інноваційної
робочої сили та її найбільш високоосвіченої час-
тини – наукових кадрів.
Технологічна застарілість економіки старопро-
мислових областей, структурна розбалансованість
їх промислового комплексу, в якому переважають
галузі зі слабкою інноваційною сприйнятливістю,
не сприяє формуванню попиту на дослідників та фа-
хівців вищої кваліфікації з науковими ступенями.
Тому відбувається зменшення обсягу їх підготовки,
яка здійснюється в магістратурі та в аспірантурі
(табл. 5). Позитивним було те, що зростав випуск
фахівців кваліфікаційного рівня «магістр», який є
освітнім підґрунтям для подальшого здобуття на-
укової освіти. Однак це відбулося внаслідок зміни
освітніх рівнів підготовки. В подальшому обсяги
підготовки магістрів у ВНЗ будуть зменшуватися,
оскільки базовим дипломом вищої школи стає дип-
лом бакалавра, якого достатньо для працевлашту-
вання. Уже зараз виші України мають значні про-
блеми з наборами студентів на магістерські курси.
Таблиця 5
Динаміка підготовки магістрів та аспірантів [10, с.35; 15; 16]
Випуск магістрів, осіб Кількість аспірантів, осіб
2015 2017 2018 % до
2015
На 1.01.
2014
2015 2018 % до
2015
Україна 80412 79107 157113 195 31482 28487 22829 80,1
Дніпропетровська 4444 3636 12178 274 1455 1380 1224 88,7
Запорізька 2516 3074 5518 219 809 890 828 90,0
Донецька 1403 1075 2794 199 1610 339 266 78,5
Луганська 1028 916 2727 265 809 381 224 58,8
Незважаючи на збільшення підготовлених ма-
гістрів, кількість аспірантів скорочується. В цілому
по Україні за період 2015-2018 рр. число аспірантур
зменшилася на 12% (з 490 до 431) внаслідок змен-
шенням кількості наукових установ та ВНЗ. Чисель-
ність аспірантів у 2018 р. на 20% була меншою по-
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
204
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
рівняно з 2015 р., а прийом до аспірантури скороти-
вся на 27%. Дані табл. 5 свідчать, що кількість аспі-
рантів зменшилась в усіх старопромислових регіо-
нах, найбільше в Донецькій та Луганській областях.
Слід відзначити, що в регіональному розрізі
підготовка докторів філософії здійснюється дуже
нерівномірно. Основними центрами, в яких скон-
центровано підготовку є: м. Київ, де навчається
34,3% загальної чисельності аспірантів, Харківська
область – 13,2%, Львівська область – 8,2, Одеська
область – 6,7 та Дніпропетровська область – 5,4%, в
них здійснювали навчання більше 2/3 усіх аспіран-
тів 2018 р. Донецька та Луганська області раніше
були потужними центрами підготовки наукових
кадрів, у 2013 р. їх частка в загальному обсязі нав-
чання аспірантів складала відповідно 5,1 та 2,6%.
Нині вони готують мізерну їх частину – в Донецькій
області їх частка складає 1,2%, у Луганській об-
ласть – менше 1% і при збережені сучасної тенденції
буде відбуватися подальше зменшення обсягів під-
готовки аспірантів, що може призвести до нездатно-
сті цих регіонів відтворювати кадровий потенціал
науки.
Негативна динаміка кадрового потенціалу на-
уково-дослідної сфери обумовлена низкою причин,
однак до найбільш вагомих слід віднести такі.
Низький технологічний рівень економіки Укра-
їни і досліджуваних регіонів, стагнація інноваційної
діяльності. Фахівці відзначають, що сьогодні в Ук-
раїні переважно розвинуті ІІІ та ІV технологічні ук-
лади, яким притаманні індустріальні технології роз-
витку машинного виробництва, їх сумарна питома
вага складає 95%. На V технологічний уклад прихо-
диться 5%, а шостий взагалі відсутній [17]. Третій та
четвертий технологічні уклади базуються на вугіль-
ній промисловості, чорній металургії, виробництві
і прокаті сталі, важкому та електротехнічному ма-
шинобудуванні, неорганічній хімії, лініях електро-
передач. Саме ці галузі, які мають низьку сприятли-
вість до інновацій, домінують у старопромислових
регіонах. Тому в регіонах відбувається зменшення
кількості інноваційно активних підприємств, частка
яких у структурі великих і середніх підприємств да-
них областей коливається в межах 4-7%. Кількість
інноваційно активних промислових підприємств у
Запорізькій області зменшилася з 42 у 2017 р. до 36
у 2018 р., в Луганській – відповідно з 7 до 5, у Доне-
цькій їх було 22 і 23 одиниці, тобто зросла не сут-
тєво. І лише Дніпропетровська область показала
більш значну динаміку – з 51 до 71 інноваційно ак-
тивних підприємств [13, с. 643]. При цьому іннова-
ційна діяльність в основному зводиться до прид-
бання машин, обладнання та програмного забезпе-
чення, здебільшого із-за кордону. Підприємства ви-
діляють мізерні кошти на дослідження і розробки та
на придбання зовнішніх знань. Наслідком є згор-
нення науково-дослідної сфери, оскільки відсутній
попит на вітчизняні науково-технічні розробки, та
зниження потреби у формуванні і використанні кад-
рів вищої кваліфікації.
Слід відзначити, що науковий потенціал будь
якої країни або регіону розвивається в контексті за-
гальної динаміки соціально-економічного розвитку.
Високотехнологічний розвиток економіки створює
попит на інтелектуальні нематеріальні активи та на-
уковців, що їх продукують. В Україна саме низький
рівень технологічного розвитку економіки, стис-
нення сектору промисловості, відсутність процесів
його модернізації, наслідком чого є примітивізація
структури господарства (зменшення частки високо-
технологічних секторів на користь низько техноло-
гічних ВЕД) [14], гальмує розвиток науково-дослід-
ного сектору.
Низькі обсяги фінансування науково-дослідної
сфери, що не забезпечує можливості проведення
якісних наукових досліджень та матеріальної моти-
вації працівників даної сфери. Україна має катастро-
фічно низькі обсяги фінансування сфери НДР. У
2017 р. питома вага загального обсягу витрат у ВВП
становила 0,45%, у тому числі за рахунок коштів
державного бюджету – 0,16%. За даними 2016 р.,
частка обсягу витрат на НДР у ВВП країн ЄС-28 у
середньому становила 2,03%. А в Швеції та Австрії
цей показник перевищує 3% [18].
У регіонах України рівень і динаміка цих ви-
трат суттєво відрізняються. Дані табл. 6 свідчать, що
в поточних цінах у 2018 р. відносно 2016 р. витрати
на виконання НДР у досліджуваних регіонах зросли,
однак меншими темпами ніж в середньому по Укра-
їні, а в Донецькій області вони скоротилися на 25%.
Розраховані обсяги витрат у цінах 2015 р. мають не-
гативну динаміку в усіх досліджуваних регіонах. У
розрахунку на одного дослідника найвищий рівень
витрат мала Запорізька область – більше 400 тис. грн
у 2018 р., у Дніпропетровській області цей показник
майже вдвічі нижчий і зменшується. Найгірше фі-
нансове забезпечення дослідницької сфери мають
Донецька і Луганська області – 100-50 тис. грн на
одного дослідника, яке практично не дає змоги здій-
снювати ефективну наукову діяльність.
При такому низькому рівні фінансування нау-
ково-дослідної неможливо здійснити якісні в гли-
бокі дослідженні, результати яких суттєво впливали
би на технологічний і соціально економічний розви-
ток країни, оскільки вони вимагають досить кошто-
вного сучасного обладнання та інформаційного за-
безпечення. При низькій оплаті праці неможливо за-
лучити у цю сферу та утримувати високопрофесій-
них та креативних дослідників. Внаслідок цього в
Україні відбулося зниженням популярності науко-
вої діяльності, низькою є престижність кар’єри вче-
ного, що обумовлено недостатністю матеріального
стимулювання, а також низьким рівнем суспільного
усвідомлення вагомості наукової діяльності для за-
безпечення соціально-економічного прогресу.
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
205
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
Таблиця 6
Внутрішні поточні витрати на виконання наукових досліджень і розробок, млн грн [13, с. 641]
Витрати на виконання НДР
в поточних цінах
Витрати на виконання
НДР в цінах 2015*
Витрати на одного дослід-
ника в цінах 2015* тис. грн
2016 2018 % 2016 2018 2016 2018
Україна 10954,7 16009,3 146,1 9355,00 9702,60 146,87 168,36
Дніпропетровська 1809,64 1910,20 105,6 1545,38 1157,70 255,90 221,95
Запорізька 681,61 865,12 126,9 582,08 524,32 399,23 404,88
Донецька 17,70 13,23 74,75 15,12 8,02 103,56 50,76
Луганська 23,05 25,85 112,1 19,68 16,67 100,92 99,23
* Розраховано на основі дефлятора ВВП у постійних цінах 2010 р.
Занепад кадрового потенціалу науково-дослід-
ного сектору стримує розвиток інноваційного ком-
плексу, які знаходяться в тісному взаємозв’язку.
Інноваційна активність є інтерактивним процесом
між наукою і виробництвом, вона забезпечує одно-
часне створення й поширення знань всередині та
ззовні підприємств та організацій. Тим самим забез-
печується розвиток науково-дослідного сектору, на-
укомістких виробництв, передусім високотехноло-
гічної обробної промисловості, інноваційної інфра-
структури, зокрема сфера бізнес-послуг, освітніх
послуг тощо. Це в свою чергу формує попит на на-
укові розробки та наукові кадри. Відсутність про-
гресивних технологічних і структурних змін в еко-
номіці призводить до занепаду науково-дослідної
сфери, що так само стає перешкодою на шляху інно-
ваційного розвитку. Виникає замкнуте коло науко-
во-технологічної деградації, яка поглиблює занепад
старопромислових регіонів, які все більше перетво-
рюються на відсталі периферійні території, неспро-
можні до саморозвитку. На що вказують й інші до-
слідники: «На периферію надходять переважно ма-
сове налагоджене виробництво, рутинні послуги.
Навіть у разі передання, скажімо, частини НДДКР,
ділових послуг створюються лише "установи", необ-
хідні для функціонування нових виробничих підроз-
ділів, збуту їх продукції. У результаті в старопро-
мислових регіонах формується філіальна економіка,
яка контролюється ззовні. Це призводить до таких
негативних наслідків, як декваліфікація населення,
відносне скорочення прибутків, погіршення стану
навколишнього середовища тощо. Саме такий тип
економіки найбільш вразливий у періоди криз»
[3, с.52].
Висновки та перспективи подальших дослі-
джень. Проведений аналіз показав, що старопро-
мислові регіони Донбасу і Придніпров’я мають сут-
тєві проблеми у формуванні кадрового потенціалу
науки, необхідного для розвитку регіональних інно-
ваційних екосистем. Частка працівників, задіяних у
виконанні НДР, в загальній чисельності зайнятих
досліджуваних регіонів скорочувалася. Однак ситу-
ація в цих регіонах кардинально відрізняється. Якщо
в Дніпропетровській області частка працівників
НДР у складі зайнятих становить 0,62%, що вище
ніж в середньому по Україні (0,58), у Запорізькій об-
ласті – 0,53%, тобто майже на загальноукраїнському
рівні, то в регіонах Донбасу ці показники вже пере-
тнули критично низьку лінію. В Луганській області
частка працівників НДР у складі зайнятих становить
0,1%, а в Донецькій області лише 0,03%, що вказує
на майже повну втрату кадрового потенціалу на-
уково-дослідного сектору. Можна зробити висно-
вок, що Донбас внаслідок війни й окупації значної
частки території втратив внутрішні можливості для
технологічного розвитку і будь-які проєкти від-
родження даних регіонів будуть натикатися на ва-
гому перешкоду – відсутність людського капіталу,
передусім наукових кадрів.
Забезпечення інноваційного розвитку регіонів
не може бути обмеженим інвестиціями в інновації,
переважно на закупівлю новітньої техніки і техно-
логії за кордоном. Мають бути створені умови для
розвитку регіональної науково-дослідної сфери, її
ефективної діяльності на потреби інноваційного
розвитку економіки регіону. Мають бути забезпе-
чені збалансовані зміни наукового, технічного, ін-
вестиційного і виробничого потенціалів, які необ-
хідні для забезпечення інноваційних процесів в ре-
гіонах. Наукові кадри в цьому процесі відіграють ос-
новоположну роль, забезпечуючи ідеї та наукові
розробки для інновацій.
Можна зробити висновок, що для інновацій-
ного розвитку старопромислових регіонів необхідна
комплексна модернізація їх соціально-економічних
комплексів, яка має забезпечувати паралельні про-
цеси розвитку освітньо-наукової сфери і форму-
вання людського капіталу, з одного боку, та техно-
логічного розвитку всіх сфер економічної діяльності
на інноваційній основі, з іншого боку, шляхом реін-
дустріалізації та смарт-спеціалізації регіональних
економічних.
У зв’язку з цим, необхідні більш глибокі дослі-
дження умов і можливостей комплексної модерніза-
ції соціально-економічних комплексів цих регіонів.
Однак для кожного регіону стоять свої завдання у
сфері досліджень.
Проведений аналіз показав, що Дніпропетров-
ська і Запорізька області мають значний науково-
дослідний потенціал і головними завданнями є його
збереження і забезпечення розширеного відтво-
рення, що можливо лише у взаємозв’язку з модерні-
зацію та розвитком на новій технологічній тих видів
економічної діяльності, в яких регіони мають конку-
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
206
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
рентні переваги. Передусім, це мають бути високо-
та середньотехнологічні сектори переробної проми-
словості. Необхідно здійснити комплексну оцінку
регіонального економічного комплексу з позицій
перспективності технологічного розвитку, визна-
чити найбільш конкурентоспроможні й перспек-
тивні галузі та забезпечити науковий супровід їх мо-
дернізації і розвитку.
Перед Донецькою та Луганською областями
стоять більш складні завдання. І промисловий, і на-
уково-дослідний потенціал в них практично втраче-
ний. Тому стоїть завдання забезпечення відроджен-
ня регіонального науково-дослідного потенціалу –
науково-дослідних підрозділів академічного, вузів-
ського та підприємницького секторів та забезпе-
чення спрямованості їх діяльності на потреби інно-
ваційного розвитку економіки регіонів. Мають бути
досліджені та вирішені питання: які види економіч-
ної діяльності і галузі промисловості мають най-
більші перспективи розвитку і які ресурси для цього
необхідні, науковці якого профілю потрібні в регіо-
нах, де їх взяти і на яких умовах залучати таланови-
тих вчених і молодь в регіональні науково-дослідні
установи Донбасу. При цьому дослідження цих пи-
тань повинно мати як мінімум два просторово-ча-
сові горизонти: в короткостроковому періоді, коли
ще якийсь невизначений термін зберігається ни-
нішня воєнно-політична ситуація в регіонах; у дов-
гостроковому періоді, коли відбудеться примирення
і об’єднання усієї території регіонів.
Література
1. Romer P.M. Increasing Returns and Long-Run
Growth. Journal of Political Econom. 1986. № 94, Octo-
ber. P. 1002-1037. doi: http://dx.doi.org/10.1086/ 261420.
2. Кількість працівників, задіяних у виконанні науко-
вих досліджень і розробок за категоріями. Статистична
інформація. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 3. Амо-
ша О. І., Петенко І. В. Пріоритети розвитку депреси-
вних регіонів. Наукові праці НДФІ. 2012. № 3 (60).
С. 50-56. 4. Амоша О., Лях О., Солдак М., Череват-
ський Д. Інституційні детермінанти впровадження
концепції смарт-спеціалізації: приклад старопромис-
лових шахтарських регіонів України. Журнал євро-
пейської економіки. Том 17. 2018. № 3 (66). С. 310-344.
5. Жаліло Я. А., Снігова О. Ю. Послаблення залеж-
ності економіки старопромислових регіонів України
від зовнішньоекономічних чинників як стратегічний
орієнтир структурної політики. Стратегічні пріори-
тети. 2012. № 1 (22). С. 85–91. 6. Снігова О.
Старопромислові регіони України: як позбутися
стокгольмського синдрому. Дзеркало тижня. 2016. №
19. URL: http: //gazeta.dt.ua/macrolevel/staropromislovi-
regioni-ukrayini-yak-pozbutisya-stokgolmskogo-sindrom
u-_.html. 7. Ляшенко В. І., Підоричева І.Ю. Інно-
ваційні перспективи староосвоєних територій: іно-
земний досвід та можливості його використання в
Україні. Інноваційне промислове підприємство у
формуванні сталого розвитку / за ред. О. І. Амоші,
Х. Джвігола, Р. Мішкєвіча. Київ : НАН України, Ін-т
економіки пром-сті, 2018. С. 118–147. 8. Федуло-
ва С.О. Економіка старопромислових регіонів Укра-
їни: сучасне розуміння та реалії. Економіка: реалії
часу. 2015. №4(20). С. 12-18. 9. Хаджинов І. В.
Старопромислові регіони України: тенденції розвитку.
Теоретичні і практичні аспекти економіки та
інтелектуальної власності. 2012. Вип. 1, т. 3. С. 72–
77. 10. Наукова та інноваційна діяльність України у
2018 році. Статистичний збірник. Державна служба
статистики. URL: http: //www.ukrstat.gov.ua/. 11. Нау-
кова та інноваційна діяльність України у 2013 році.
Статистичний збірник. Державна служба статистики.
URL: http: //www.ukrstat. gov.ua/. 12. Наукова та інно-
ваційна діяльність України у 2017 році. Статистичний
збірник. Державна служба статистики. URL:
http://www.ukrstat.gov.ua/. 13. Регіони України 2019.
Статистичний збірник. Державна служба статистики.
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 14. Сіденко В.Р. Гло-
бальні структурні трансформації та тренди економіки
України. Економіка і прогнозування. 2018. № 1.
15. Вища освіта в Україні у 2015, 2017, 2018 роках.
Статистична інформація. Державна служба статис-
тики. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 16. Підготовка
наукових кадрів у 2013 і 2015 роках. Статистичні бю-
летені. Державна служба статистики. URL: http: //www.
ukrstat.gov.ua/. 17. Федорова Ю. В. Перспективи інно-
ваційного розвитку України: технологічні уклади.
Вісник Хмельницького національного університету.
2016. № 1. С. 123-126. 18. Здійснення наукових дослі-
джень і розробок у 2017 році. Статистична інформація.
Державна служба статистики. URL: http://www.ukrstat.
gov.ua/.
References
1. Romer P.M. (1986). Increasing Returns and Long-
Run Growth. Journal of Political Economy, 94, October,
рр. 1002-1037. doi: http://dx.doi.org/10.1086/ 261420.
2. Kilkist pratsivnykiv, zadiianykh u vykonanni
naukovykh doslidzhen i rozrobok za katehoriiamy [Num-
ber of employees involved in research and development by
category] Statistical information. Retrieved from http:
//www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
3. Amosha O. I., Petenko I. V. (2012). Priorytety
rozvytku depresyvnykh rehioniv [Priorities of develop-
ment of depressed regions]. Naukovi pratsi NDFI – Scien-
tific works of NDFI, 3 (60), рр. 50-56 [in Ukrainian].
4. Amosha O., Liakh O., Soldak M., Cherevatskyi D.
(2018). Instytutsiini determinanty vprovadzhennia kon-
tseptsii smart-spetsializatsii: pryklad staropromyslovykh
shakhtarskykh rehioniv Ukrainy [Institutional determi-
nants of smart specialization concept implementation: an
example of old industrial mining regions of Ukraine].
Zhurnal yevropeiskoi ekonomiky – Journal of the Euro-
pean Economy, Vol. 17, no 3 (66), рр. 310-344 [in
Ukrainian].
5. Zhalilo Ya. A., Snihova O. Yu. (2012). Poslab-
lennia zalezhnosti ekonomiky staropromyslovykh rehioniv
Ukrainy vid zovnishnoekonomichnykh chynnykiv yak
stratehichnyi oriientyr strukturnoi polityky [Weakening of
dependence of economy of old-industrial regions of
Ukraine on foreign economic factors as a strategic refe-
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
207
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
rence point of structural policy]. Stratehichni priorytety –
Strategic priorities, 1 (22), рр. 85–91 [in Ukrainian].
6. Snihova O. (2016). Staropromyslovi rehiony
Ukrainy: yak pozbutysia stokholmskoho syndromu [Old
industrial regions of Ukraine: how to get rid of the Stock-
holm syndrome]. Dzerkalo tyzhnia – Mirror of the week,
19. Retrieved from http://gazeta.dt.ua/macrolevel/ staro-
promislovi-regioni-ukrayini-yak-pozbutisya-stok-
golmskogo-sindromu-_.html [in Ukrainian].
7. Liashenko V. I., Pidorycheva I.Yu. (2018). Innova-
tsiini perspektyvy staroosvoienykh terytorii: inozemnyi
dosvid ta mozhlyvosti yoho vykorystannia v Ukraini [In-
novative perspectives of old-developed territories: foreign
experience and possibilities of its use in Ukraine]. (рр. 119-
147). Innovative industrial enterprise in the formation of
sustainable development Innovatsiine promyslove
pidpryiemstvo u formuvanni staloho rozvytku. Kyiv, ІІЕ of
NAS of Ukraine [in Ukrainian].
8. Fedulova S.O. (2015). Ekonomika staropromys-
lovykh rehioniv Ukrainy: suchasne rozuminnia ta realii
[Economy of old industrial regions of Ukraine: modern un-
derstanding and realities]. Ekonomika: realii chasu –
Economy: the realities of time, 4(20), рр. 12-18 [in
Ukrainian].
9. Khadzhynov I. V. (2012). Staropromyslovi rehiony
Ukrainy: tendentsii rozvytku [Old industrial regions of
Ukraine: development tendencies]. Teoretychni i prak-
tychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti – The-
oretical and practical aspects of economics and intellec-
tual property, Issue 1, Vol. 3, рр. 72-77 [in Ukrainian].
10. Scientific and innovative activity of Ukraine in
2018. State Statistics Service. ukrstat.gov.ua. Retrieved
from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
11. Scientific and innovative activity of Ukraine in
2013. State Statistics Service. ukrstat.gov.ua. Retrieved
from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
12. Scientific and innovative activity of Ukraine in
2017. State Statistics Service. ukrstat.gov.ua. Retrieved
from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
13. Regions of Ukraine 2019. State Statistics Service.
ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/
[in Ukrainian].
14. Sidenko V.R. (2018). Hlobalni strukturni
transformatsii ta trendy ekonomiky Ukrainy [Global struc-
tural transformations and trends of Ukraine's economy].
Ekonomika i prohnozuvannia – Economics and forecast-
ing, 1 [in Ukrainian].
15. Higher education in Ukraine in 2015, 2017, 2018.
State Statistics Service. ukrstat.gov.ua. Retrieved from
http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
16. Training of scientific personnel in 2013 and 2015.
State Statistics Service. ukrstat.gov.ua. Retrieved from
http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
17. Fedorova Yu. V. (2016). Perspektyvy innova-
tsiinoho rozvytku Ukrainy: tekhnolohichni uklady [Pro-
spects of innovative development of Ukraine: technologi-
cal ways]. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho univer-
sytetu – Bulletin of Khmelnytsky National University, 1,
рр. 123-126 [in Ukrainian].
18. Implementation of research and development in
2017. State Statistics Service. ukrstat.gov.ua. Retrieved
from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
Іванов С. В., Антонюк В. П., Ляшенко В. І. Про-
блеми відтворення наукових кадрів старопромис-
лових регіонів Донбасу і Придніпров’я для забезпе-
чення їх інноваційної модернізації
У статті здійснено аналіз стану і динаміки науко-
вих кадрів старопромислових регіонів України. Вияв-
лено негативні тенденції: скорочення зайнятих у сфері
наукових досліджень та розробок, зменшення чисель-
ності дослідників; погіршення якісного складу кадро-
вого потенціалу науки, що проявилося у зниженні част-
ки дослідників з науковими ступенями та науковців
більш молодого віку; зменшення обсягів підготовки
наукових кадрів в аспірантурі. Це перешкоджає інно-
ваційній модернізації регіональних економік. Особ-
ливо негативні процеси у сфері кадрового забезпе-
чення науки відбулися в Донецькій і Луганській обла-
стях внаслідок окупації частини території та подаль-
шого занепаду їх економік, частка виконавців НДР в
цих регіонах складає відповідно 0,03 та 0,1% від усіх
зайнятих. Основними причинами втрати кадрового по-
тенціалу науки старопромислових регіонів є техноло-
гічна відсталість їх економік та надзвичайно низький
рівень фінансування науково-дослідної сфери. Зроб-
лено висновок про необхідність комплексної модерні-
зації соціально-економічного комплексу старопромис-
лових регіонів, яка має базуватися на взаємопов’язаній
реіндустріалізації і смартспеціалізації регіональних
економік та відродженні науково-дослідного сектору.
Ключові слова: старопромисловий регіон, на-
уково-дослідна сфера, дослідники, кадровий потенціал
науки, інноваційний розвиток, модернізація.
Ivanov S., Antoniuk V., Liashenko V. Problems of
Reproduction of Research Personnel in the Old Indus-
trial Regions of Donbass and Dnieper to Ensure their
Innovative Modernization
The state and dynamics of quantitative and qualitative
parameters of research personnel in the old industrial re-
gions of Ukraine – Dnepropetrovsk, Donetsk, Zaporozhye,
and Lugansk regions have been analyzed. Negative trends
have been identified in all regions: a reduction in employ-
ment in research and development, a decrease in the num-
ber of researchers; the deterioration in the qualitative com-
position of human capacity in science which has been re-
flected in a decrease in the share of researchers with scien-
tific degrees and scientists of a younger age; reducing the
volume of training of research personnel in graduate
school. The loss of human capacity in science hinders the
innovative modernization of regional economies. Particu-
larly negative processes in the field of staffing science oc-
curred in the Donetsk and Lugansk regions as a result of
the occupation of part of the territory, the movement of
some research institutions to other regions and the further
decline of their economies. The share of R&D performers
in these regions is respectively 0.03% and 0.1% of all em-
ployees. It has been concluded that in the regions of Don-
bass there are practically no internal sources of scientific
and technological development currently. The main causes
of the loss of human resources capacity of science of the
old industrial regions are technological backwardness of
their economies, stagnation of innovation and extremely
low level of financing scientific research. The conclusion
С. В. Іванов, В. П. Антонюк, В. І. Ляшенко
208
Економічний вісник Донбасу № 2(60), 2020
has been drawn on the need for a comprehensive moderni-
zation of the socio-economic complex of the old industrial
regions, which should be based on interconnected pro-
cesses of reindustrialization and smart specialization of re-
gional economies and the revival of the research. These re-
quire the identification of promising high-tech types of
economic activity in the regions and those branches of sci-
entific research that will ensure their support.
Keywords: old industrial region, research area, re-
searchers, human resources capacity of science, innovative
development, modernization.
Иванов С. В., Антонюк В. П., Ляшенко В. И.
Проблемы воспроизводства научных кадров старо-
промышленных регионов Донбасса и Приднепро-
вья в контексте обеспечения их инновационной мо-
дернизации
В статье представлен анализ динамики научных
кадров старопромышленных регионов Украины. Си-
стематизированы негативные тенденции, такие как: со-
кращение занятых в научно-исследовательской сфере,
уменьшение численности исследователей; ухудшение
качественного состава кадрового потенциала науки,
что выразилось в уменьшении удельного веса исследо-
вателей с научными степенями и ученых более моло-
дого возраста; уменьшение объёмов подготовки науч-
ных кадров в аспирантуре. Это препятствует иннова-
ционной модернизации региональных экономических
комплексов. Наиболее негативные процессы в сфере
кадрового обеспечения науки произошли в Донецкой и
Луганской областях вследствие потери части оккупи-
рованной территории и продолжающегося падения их
экономик, удельный вес исполнителей НИР в этих ре-
гионах составляет соответственно 0,03 та 0,1% всего
занятого населения. Основные причины потери кадро-
вого потенциала науки старопромышленных регионов
кроются в технологической отсталости их экономик и
критически низком уровне финансирования научно-
исследовательской сферы. Сделан вывод о необходи-
мости комплексной модернизации социально-эконо-
мического комплекса старопромышленных регионов,
которая должна базироваться на взаимоувязанной ре-
индустриализации и смартспециализации региональ-
ных экономик и возрождении научно-исследователь-
ского сектора.
Ключевые слова: старопромышленный регион,
научно исследовательская сфера, исследователи, кад-
ровый потенциал науки, инновационное развитие, мо-
дернизация.
Стаття надійшла до редакції 27.05.2020
Прийнято до друку 11.06.2020
|