Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження)
Цього року виповнилося 120 років від дня народження відомого українського вченого-фітопатолога, агробіолога, який зробив значний внесок у боротьбу з хворобами рослинних культур, директора Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР (1962–1971), доктора сільськогосподарських наук (1950), професо...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/172795 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) / О.Г. Коваленко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 7. — С. 57-65. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-172795 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Коваленко, О.Г. 2020-11-12T11:09:13Z 2020-11-12T11:09:13Z 2020 Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) / О.Г. Коваленко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 7. — С. 57-65. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2020.07.057 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/172795 Цього року виповнилося 120 років від дня народження відомого українського вченого-фітопатолога, агробіолога, який зробив значний внесок у боротьбу з хворобами рослинних культур, директора Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР (1962–1971), доктора сільськогосподарських наук (1950), професора (1950), члена-кореспондента АН УРСР (1967) Семена Микитовича Московця. This year marks the 120th anniversary of the famous Ukrainian phytopathologist, agrobiologist, who made a significant contribution to the fight against plant diseases, director of the Institute of Microbiology and Virology of the AS of UkrSSR (1962-1971), Doctor of Agricultural Sciences (1950), Professor (1950), Corresponding Member of AS of UkrSSR (1967) Semyon Moskovets. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наукова спадщина Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) Life and work of S.M. Moskovets: a reflection of the soul and time (to the 120th anniversary of birth) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) |
| spellingShingle |
Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) Коваленко, О.Г. Наукова спадщина |
| title_short |
Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) |
| title_full |
Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) |
| title_fullStr |
Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) |
| title_full_unstemmed |
Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) |
| title_sort |
життя і творчість с. м. московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) |
| author |
Коваленко, О.Г. |
| author_facet |
Коваленко, О.Г. |
| topic |
Наукова спадщина |
| topic_facet |
Наукова спадщина |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Life and work of S.M. Moskovets: a reflection of the soul and time (to the 120th anniversary of birth) |
| description |
Цього року виповнилося 120 років від дня народження відомого українського
вченого-фітопатолога, агробіолога, який зробив значний внесок у боротьбу
з хворобами рослинних культур, директора Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР (1962–1971), доктора сільськогосподарських наук
(1950), професора (1950), члена-кореспондента АН УРСР (1967) Семена Микитовича Московця.
This year marks the 120th anniversary of the famous Ukrainian phytopathologist, agrobiologist, who made a significant
contribution to the fight against plant diseases, director of the Institute of Microbiology and Virology of the AS of
UkrSSR (1962-1971), Doctor of Agricultural Sciences (1950), Professor (1950), Corresponding Member of AS of
UkrSSR (1967) Semyon Moskovets.
|
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/172795 |
| citation_txt |
Життя і творчість С. М. Московця: віддзеркалення душі і часу (до 120-річчя від дня народження) / О.Г. Коваленко // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 7. — С. 57-65. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kovalenkoog žittâítvorčístʹsmmoskovcâvíddzerkalennâdušííčasudo120ríččâvíddnânarodžennâ AT kovalenkoog lifeandworkofsmmoskovetsareflectionofthesoulandtimetothe120thanniversaryofbirth |
| first_indexed |
2025-11-27T08:47:15Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:47:15Z |
| _version_ |
1850810086590513152 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 7 57
ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ С.М. МОСКОВЦЯ:
ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДУШІ І ЧАСУ
До 120-річчя від дня народження
Цього року виповнилося 120 років від дня народження відомого українського
вченого-фітопатолога, агробіолога, який зробив значний внесок у боротьбу
з хворобами рослинних культур, директора Інституту мікробіології і ві-
русології АН УРСР (1962–1971), доктора сільськогосподарських наук
(1950), професора (1950), члена-кореспондента АН УРСР (1967) Семена
Микитовича Московця.
Семен Микитович Московець — ровесник ХХ ст., бурхливої,
багато в чому суперечливої епохи, доби революцій, воєн, голо-
доморів, репресій, руїни і блюзнірських поривань тодішньої
влади більшовицької імперії до трансформації духу і тіла сус-
пільства. Життєвий і творчий шлях С.М. Московця, по суті, є
віддзеркаленням тих неоднозначних процесів, що відбувалися
в пожовтневій, до- і повоєнній Україні, яка була «невільним
додатком» спочатку Російської імперії, а потім її збільшови-
ченого варіанту.
Щоб достеменно зрозуміти і усвідомити ті чинники і рушійні
сили, під впливом яких формувався світогляд С.М. Московця,
нам потрібно було б зануритися у величезний масив доступ-
ної нині інформації, проаналізувати її, зробити певні висновки
щодо особистісної характеристики Семена Микитовича як лю-
дини, вченого, громадянина, сина українського народу. Через
обмежений обсяг журнальної статті я дозволю собі нагадати
лише деякі віхи його біографії, вказати на можливі джерела, з
яких учений черпав снагу і натхнення для подолання перешкод
на його нелегкому життєвому шляху, для творчої праці в най-
різноманітніших царинах наукової, педагогічної, громадської
та науково-організаційної діяльності.
Розглядаючи зі світоглядних позицій документи, архівні
матеріали, наукові праці С.М. Московця, можна виокремити
принаймні п’ять періодів його життєвого, освітнього і творчого
шляху:
1) запорізький (1916–1925);
2) перший київський (1926–1934);
КОВАЛЕНКО
Олексій Григорович —
доктор біологічних наук,
професор, провідний науковий
співробітник лабораторії вірусів
рослин Інституту мікробіології
і вірусології ім. Д.К. Заболотного
НАН України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2020.07.057
Семен Микитович Московець
(16.01.1900–24.09.1971)
58 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (7)
НАУКОВА СПАДЩИНА
3) азербайджанський (1934–1952);
4) херсонський (1952–1960);
5) другий київський (1960–1971).
Запорізький період. Народився С.М. Мос-
ковець у заможній родині в селі Санжарівка
(нині — с. Полтавка) Гуляйпільського району,
що на Запоріжжі. Після закінчення початкової
школи в рідному селі та двокласного земсько-
го училища далі навчався у Преславській учи-
тельській семінарії (1916–1918 рр.), а потім —
в Бердянській професійній педагогічній школі
(1920–1922 рр.).
У 1919 р. за примусом Семен потрапив до
білогвардійської армії. За короткий час хвилі
громадянської війни прокотили його по різ-
них містах — Олександрівськ, Армавір, Єйськ,
Таганрог. Однак йому досить скоро вдалося
звільнитися з армії за станом здоров’я — захво-
рів на висипний тиф. У 1920 р. він одружився,
став головою Санжарівського комітету неза-
можних селян; у 1921–1923 рр. був завідува-
чем Санжарівської трудової школи, у 1923–
1925 рр. — головою Санжарівської сільської
ради і членом Гуляйпільської районної ради.
Цей період життя С.М. Московця — бурх-
ливий, наповнений несподіваними подіями,
суперечливий, як і сама епоха. Цілком при-
родно постає запитання: який слід залишили
буремні часи революції, громадянської війни
в молодій, вразливій душі Семена Микитови-
ча? Яке зерня в ній проросло найкраще? Який
з тогочасних кольорів найбільше палав у ній:
експортований з Росії «біло-червоний», до-
машній Гуляйпільський чи «синьо-жовтий»
УНРівський?
На превеликий жаль, документального під-
твердження жодної з цих альтернатив в ар-
хівах немає. Можна лише припустити, що,
тікаючи від білих, герой нашого есе добре
усвідомлював істинні наміри як генерала Де-
нікіна, який прагнув відновити «единую и не-
делимую» монархію, що, знесилена прогнилим
миколаївським режимом, впала під натиском
деструктивного впливу на державні інституції
Семен Московець — учень Преславської учительської семінарії (стоїть 4-й справа). 1917 р.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 7 59
НАУКОВА СПАДЩИНА
Першої світової війни, так і більшовиків з їх
облудною комуністичною ідеєю. Можливо, в
такий спосіб він демонстрував свою незгоду з
концепцією білого генерала. Але в будь-якому
разі інтуїція молодого Семена не підвела.
Та чи був він активним членом і поборником
Гуляйпільської республіки 1919–1921 рр.? До-
кументального підтвердження в доступних нам
архівах ми не знайшли. Проте й новими поряд-
ками, встановленими червоними комісарами,
він, напевне, не був вдоволений, адже його бать-
ка — середняка, заможного хазяїна — «комбі-
ди», в яких, до речі, брав участь і сам С.М. Мос-
ковець, про що зазначено у його автобіографії,
«розпорошили», тобто пустили по світу.
Як би там не було, після того, як політичні
та воєнні пристрасті уляглися, молодий Семен
у 1925 р. вступає на агробіологічне відділення
профосвітнього факультету Катеринослав-
ського університету (нині — Дніпровський на-
ціональний університет імені Олеся Гончара),
який тоді, як і всі інші університети в Україні,
називався Інститутом народної освіти (ІНО).
Та навчання його в ІНО на Січеславщині не
було тривалим.
Перший київський період. Чи то потяг до
нового, передового і невідомого, чи то бажан-
ня покласти край своєму суперечливому і не-
визначеному існуванню напередодні «круто-
го повороту» села до колективізації привели
С.М. Московця восени 1926 р. до Києва.
Молодий і вродливий юнак став студентом
Київського інституту народної освіти, який
утворився після більшовицької реформи —
влада оголосила університети «буржуазними
осередками», яким немає місця у новому ко-
муністичному суспільстві, і розформувала їх.
На базі історико-філологічного та фізико-ма-
тематично-природничого факультетів Київ-
ського університету, Київського учительського
інституту і Київських вищих жіночих курсів у
1920 р. було створено Вищий інститут народ-
ної освіти ім. М. Драгоманова, який у 1926 р.
було перейменовано на Київський інститут на-
родної освіти.
Студент Московець, очевидно, мав активну
громадянську позицію — був головним редак-
тором стіннівки «Освітянин». Цікава деталь:
у заліковій книжці Семена, поряд з високими
оцінками («добре») майже з усіх предметів, з
української літератури, якою він глибоко ціка-
вився й захоплювався, леліючи в собі любов до
рідної української мови, стоїть «доволі задо-
вільно» і підпис — Микола Зеров. Зауважимо,
що цю оцінку було виставлено студенту, який
був редактором інститутської газети, шанував
літературу й письменницько-кореспондент-
ську справу і, не виключено, звертався за кон-
сультаціями до відомого поета, перекладача
і літературного критика, тоді ще викладача
української літератури в Київському інституті
народної освіти — Миколи Зерова.
І ще одна деталь. Випускник інституту за спе-
ціальністю «викладач агробіологічних наук»
С.М. Московець стояв на Київській біржі пра-
ці і водночас продовжував навчання вже як
аспірант в Інституті ботаніки ВУАН (1930–
1932 рр.). Керівником його дисертаційної ро-
боти був брат Миколи Зерова — майбутній
видатний учений у галузі ботаніки, ботанічної
географії, бріології і флористики, директор Ін-
ституту ботаніки в 1946–1963 рр., а тоді ще мо-
лодий науковий співробітник Дмитро Зеров.
Відомо, що С.М. Московець успішно ви-
конав дослідження на тему «Вплив комплек-
су грибів фузаріозної кукурудзи на сировину
комбікормів», що підтверджують публікації за
1933–1934 рр. та ухвала атестаційної комісії
Семен Московець — студент Бердянської професійної
педагогічної школи (ліворуч). Серпень 1925 р.
60 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (7)
НАУКОВА СПАДЩИНА
Наркомату освіти, але дисертацію так і не за-
хистив. Натомість після закінчення аспіранту-
ри він деякий час працював у Київському вете-
ринарному інституті як асистент, був доцентом
Київської вищої комуністичної сільськогоспо-
дарської школи, а потім з незрозумілих причин
залишив Україну, яку, поза сумнівом, як істин-
ний син свого народу, любив беззавітно.
В архівах немає документів (принаймні нам
не вдалося нічого знайти), які проливали б
світло на те, чому Семен Микитович не захи-
щав дисертацію і чому поїхав з України, маючи
в Києві сім’ю — дружину Уляну і двох доньок,
Галину і Валентину, — та квартиру на вулиці
Мельникова, 9.
Втім, ми добре знаємо, що в Україні тоді був
величезний тиск на українську інтелігенцію,
представники якої жили в атмосфері цькуван-
ня і переслідування вільної думки, під постій-
ною загрозою арешту. Приблизно в той час за-
знала репресій і група письменників, до складу
якої входив Микола Зеров. І хоча наприкінці
1934 р. Микола Зеров переїхав до Москви, не-
вдовзі його там заарештували, засудили спо-
чатку до 10 років ув’язнення за «керівництво
контрреволюційною терористичною націона-
лістичною організацією», а в 1937 р. після пе-
регляду справи розстріляли в селищі Сандар-
мох у Карелії, де він відбував покарання.
Можна припустити, що якісь розумні люди
порекомендували молодому фахівцеві Семену
Московцю, який щиро захоплювався укра-
їнською літературою і дружив з опальними
літераторами, убезпечити свою родину від го-
лодної смерті у разі втрати годувальника. Тим
більше, що дружина і старша донька тоді вже
тяжко хворіли. Принагідно зазначимо, що мо-
лодша його донька Валентина згодом стала
мікологом і працювала в Інституті мікробіо-
логії і вірусології ім. Д.К. Заболотного, велику
частину свого життя присвятивши догляду за
хворими матір’ю і сестрою.
Азербайджанський період. В автобіографії
С.М. Московця зазначено, що в лютому 1934 р.
на запрошення дирекції азербайджанського
Інституту бавовництва він поїхав на роботу
до міста Кіровабад. Восени того самого року
мав повернутися до Києва, але, як пише Семен
Микитович, робота в цьому НДІ виявилася
«цікавою і перспективною», а тому він «зали-
шився там і надалі». Певно, ці слова вчений
написав для «компетентних органів», без згоди
яких С.М. Московець не очолив би сектор за-
хисту рослин і відділ фітопатології в азербай-
джанському інституті і ніколи не став би ані
директором академічного інституту в Україні,
ані членом Академії наук УРСР.
Перебування в Азербайджані виявилося
складним, насиченим різноманітними колізі-
ями і водночас напрочуд плідним періодом у
житті С.М. Московця. Так і не маючи науко-
вого ступеня, 34-річний Семен Московець з
притаманною йому енергією і молодечим за-
взяттям почав вивчати захворювання бавов-
нику — бактеріальний гомоз, в’янення (вілт),
спричинине грибом Verticillium dahilae, скру-
чування листя. По суті, це були нові в регіоні
хвороби цієї стратегічної для тодішньої еконо-
міки Радянського Союзу культури.
В Інституті бавовництва С.М. Московець
виконав дослідження, за результатами яких
підготував кандидатську дисертацію «Гомоз
бавовнику в Азербайджані і заходи боротьби
з ним», і в 1938 р. успішно захистив її у Хар-
ківському університеті. А вже через 6 років
патріарх української і радянської вірусології
Віталій Леонідович Рижков, з яким у Семена
Московця, судячи з його листування, склали-
ся добрі стосунки, написав позитивний відгук
на докторську дисертацію «Вірусні захворю-
вання бавовнику». Однак захистив її Семен
Микитович лише 1949 року в Тбіліському
сільськогосподарському інституті, здобувши
ступінь доктора сільськогосподарських наук і
звання професора.
Слід зазначити, що працювати у воєнні часи
в прикладному Інституті бавовництва (пере-
йменованому згодом на Азербайджанський
науково-дослідний інститут землеробства
(АзНДІЗ)) навіть у ранзі керівника сектору і
завідувача відділу було нелегко. Крім наукової
роботи С.М. Московець постійно виїжджав у
відрядження в колгоспи і радгоспи, мав опіку-
ватися належним виконанням державних за-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 7 61
НАУКОВА СПАДЩИНА
вдань з отримання високих урожаїв бавовни-
ку. Можна лише дивуватися міцності натури і
цілеспрямованості вченого, який титанічними
зусиллями не лише тягнув свого організацій-
ного плуга, а й глибоко орав ниву фітопатоло-
гічної науки.
Гортаючи архівні матеріали, можна дійти
висновку, що стосунки Семена Микитовича з
керівництвом АзНДІЗ були досить напруже-
ними. Наприклад, у 1944–1946 рр., у період
підготовки до захисту докторської дисертації,
він перебував у відрядженні в Києві і водно-
час працював в Інституті ботаніки АН УРСР
на посаді старшого наукового співробітника.
В архіві є свідчення про неодноразові викли-
ки С.М. Московця до прокуратури м. Києва,
а також зберігається виправдувальний вирок
Кіровабадського суду з приводу начебто «по-
рушення трудового законодавства (прогулу)».
Лише надзвичайна любов до наукової праці
та непоборне бажання повернутися до рідної
України надавали йому снаги протягом майже
20 років боротися з підступами тоталітарного
режиму і при цьому залишатися люблячим
чоловіком, турботливим батьком і чуйною до
чужих бід людиною. Успішне завершення двох
різних за напрямами дисертацій увінчалося
написанням двох монографій та численних на-
укових статей. А розроблені С.М. Московцем
практичні рекомендації і сьогодні ще застосо-
вують при вирощуванні бавовнику в Азербай-
джані та країнах Центральної Азії.
Херсонський період. Довготривала тяжба
з керівництвом АзНДІЗ і тодішнім Нарком-
земом СРСР закінчилася бойовою нічиєю.
С.М. Московець покинув Азербайджан, але
осів не в Києві, де проживала його родина з
прикутою до ліжка старшою дочкою та хворою
дружиною, а в Херсоні, перейшовши на роботу
на Українську дослідну станцію бавовництва,
реорганізовану невдовзі у Науково-дослідний
інститут зрошуваного землеробства (НДІЗЗ).
Тут на посадах завідувача відділу фітопатології
та заступника директора з наукової роботи він
продовжив дослідження вірусних, грибних та
бактеріальних захворювань бавовнику, який,
усупереч принципам раціонального землероб-
ства, за вказівкою директивних органів став чи
не основною технічною культурою зрошувано-
го землеробства на Півдні України.
У працях С.М. Московця в цей період, крім
вивчення хвороб бавовнику, дедалі помітніше
С.М. Московець — завідувач
відділу фітопатології Азербай-
джанського науково-дослідного
інституту землеробства (м. Кі-
ровабад). Фото близько 1944 р.
62 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (7)
НАУКОВА СПАДЩИНА
місце посідають дослідження вірусних хвороб
картоплі, які він розпочав ще в Азербайджані.
У рідній Україні ці дослідження мали особливе
значення з огляду на відомий феномен виро-
дження картоплі, що, як виявилося потім, має
вірусну етіологію. Крім того, С.М. Московець
у ці роки досліджує хвороби буряків, томатів,
особливо зі стовбурною симптоматикою, спри-
чиненою новим класом внутрішньоклітинних
паразитів — фітоплазмами.
Характерною ознакою наукової роботи Се-
мена Микитовича херсонського періоду була
її різноплановість. Поряд з науковими дослі-
дженнями учений проводить велику науково-
організаційну роботу, займається популяри-
зацією науки, поширенням агробіологічних і
сільськогосподарських знань серед студентів,
агрономів та інших працівників сільського гос-
подарства Херсонщини, очолює Херсонське
відділення Українського науково-технічного
товариства «Знання».
Другий київський період. Прагнення
С.М. Московця повернутися до Києва для
плідної роботи і нормального життя здійсни-
лося лише в 1960 р., коли його запросив на
роботу тодішній директор Інституту мікро-
біології ім. Д.К. Заболотного академік Віктор
Григорович Дроботько.
Маючи давню мрію — розгорнути в Інсти-
туті вірусологічні дослідження, В.Г. Дроботько
вже встиг до того часу дещо зробити в цьому
напрямі. Він домігся того, що в 1954 р. при
відділі бактеріозів рослин було організова-
но наукову групу вірусологів у складі трьох
учених — Б.П. Мацулевича, В.О. Горюшина
та А.А. Скофенка, завдання яких полягало у
вивченні етіології вірусних хвороб рослин та
патологічних змін, що індукують віруси на мі-
кро- і макроскопічному рівнях. А рік потому
В.Г. Дроботько взяв до аспірантури учасника
Другої світової війни, свого земляка-запорож-
ця А.Д. Бобиря і «приставив» до нього лабо-
ранта П.Ф. Баратову, оскільки аспірант був ін-
валідом 1-ї групи після тяжкого поранення на
фронті. Позаяк сам науковий керівник не вва-
жав себе фахівцем з вірусології, вчена рада Ін-
ституту за його поданням визнала за необхідне
призначити відомого московського вірусолога
К.С. Сухова консультантом з вірусологічної
теми дисертації Андрія Дем’яновича Бобиря.
До складу цієї вірусологічної групи і за-
просили професора С.М. Московця, який мав
узяти на себе організацію в Інституті широко-
масштабних вірусологічних досліджень. Се-
мен Микитович був тоді вже досить відомим
вірусологом-фітопатологом, мав неабиякий
досвід наукової та науково-організаційної ро-
боти, і його відразу призначили керівником
новоствореного відділу вірусології, а через
рік — заступником директора з наукової робо-
ти. У 1962 р. С.М. Московець змінив Віктора
Григоровича Дроботька на посту директора
Інституту мікробіології, оскільки останній до-
сяг критичного для директорства віку (77 ро-
ків) і перейшов працювати у відділ патогенних
мікроорганізмів як його керівник, а згодом як
науковий консультант.
На новій роботі С.М. Московець проявив
себе досить ерудованою і комунікабельною
людиною, хорошим фахівцем, керівником і ад-
міністратором. Пізніше він організував ще 4 ві-
русологічні відділи, які разом з його відділом,
перейменованим на відділ вірусів рослин, ста-
новили сектор вірусології, а відтак, у 1963 р.
наукова установа здобула нову назву — Інсти-
тут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболот-
ного АН УРСР. У 1968 р. сектор вірусології
було виділено в окрему структурну одиницю
Академії — Сектор молекулярної біології і ге-
нетики, який розмістився у новій будівлі на
вул. Академіка Заболотного, 150, згодом на
його базі було створено новий академічний ін-
ститут з такою самою назвою.
Отже, Семен Микитович Московець став
гідним спадкоємцем справи В.Г. Дроботька.
З великим ентузіазмом і наполегливістю він
успішно втілив у життя все те, про що мріяв,
але не встиг зробити Віктор Григорович. А мрі-
яв В.Г. Дроботько про створення не лише відді-
лу вірусології з трьома лабораторіями (загаль-
ної вірусології, вірусів рослин та вірусів люди-
ни і тварин), а й інших відділів, зокрема мікро-
біології вод, земних надр і повітря, технічної
мікробіології, харчових бродильних процесів,
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 7 63
НАУКОВА СПАДЩИНА
дріжджових організмів, протистології, орга-
нічного синтезу та аналізу, антибіотиків. Од-
нак можливості людини обмежені її біологіч-
ними ресурсами, фінансами і невблаганним
плином часу. С.М. Московцю все ж вдалося
створити сектор технічної мікробіології під ке-
рівництвом члена-кореспондента НАН Укра-
їни Є.І. Кваснікова з відділами промислових
мікроорганізмів, технології процесів біосинте-
зу, хімії сировини для біосинтезу, біології газо-
окиснювальних мікроорганізмів.
І В.Г. Дроботько, і С.М. Московець виявили-
ся гідними продовжувачами справи свого по-
передника, видатного мікробіолога і епідеміо-
лога, п’ятого президента Академії наук Укра-
їни Данила Кириловича Заболотного, життя
якого було б набагато довшим і значно більш
плідним, якби не його передчасна і таємнича
«втеча» у вічність. Геній Д.К. Заболотного і
його наступників дав їм змогу спрогнозувати
розвиток нових напрямів у мікробіології і ві-
русології та зробити все можливе, щоб забез-
печити організацію відповідних структур в
Академії для концентрації і реалізації наукової
думки.
Я не зупинятимуся в цій статті на харак-
теристиці наукової та організаційної роботи
С.М. Московця у другий київський період
його життя, оскільки її детально висвітлено в
роботі його учня і сучасника, покійного нині
В.Г. Краєва*. Скажу лише, що під керівництвом
члена-кореспондента АН УРСР С.М. Москов-
ця було створено, по суті, наукову школу фі-
товірусології, представники якої широко роз-
горнули вірусологічні дослідження не тільки в
Інституті, а й, зокрема, в Національному уні-
верситеті біоресурсів і природокористування
України, Київському національному універ-
ситеті імені Тараса Шевченка, Українському
науково-дослідному інституті садівництва
та низці інших установ науково-практичного
спрямування.
Передбачення В.Г. Дроботька про організа-
цію в Україні вірусологічних досліджень у рос-
линництві перевершили навіть його найсміли-
віші задуми. Адже в Інституті мікробіології і
вірусології було підготовлено велику кількість
висококваліфікованих фахівців у цій галузі,
які зробили вагомий внесок у вірусологічні до-
слідження, важливі як для теорії, так і практи-
ки фітовірусології.
Слід зазначити, що лише у відділі вірусів
рослин під керівництвом С.М. Московця в
1960–1971 рр. було підготовлено більш як 20
кандидатів і докторів наук. Він готував спеці-
С.М. Московець — директор
Інституту мікробіології і віру-
сології ім. Д.К. Заболотного
АН УРСР. Київ, 1970 р.
* Краєв В.Г. Роль Семена Микитовича Московця в ста-
новленні і розвитку фітовірусології в Інституті мікро-
біології і вірусології НАН України (1960–1971 рр.).
Мікробіол журн. 2003. Т. 65, № 1–2. С. 59–69.
64 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (7)
НАУКОВА СПАДЩИНА
алістів-фітовірусологів не лише для України,
а й для Узбекистану, Молдови, Іраку, Єгипту.
Було розгорнуто масштабні дослідження ві-
русних хвороб та їхніх збудників для важли-
вих сільськогосподарських культур — пшени-
ці, картоплі, томатів, зернобобових культур,
цукрових буряків, огірків, хмелю, плодових
рослин тощо; розширено пошук антивірус-
них препаратів; започатковано дослідження
вірусів, мікроскопічних грибів та водоростей;
розпочато розроблення технологій отримання
безвірусного посадкового матеріалу картоплі
агротехнічними методами з обробкою бульб
стимуляторами росту, вирощування посадко-
вого матеріалу у високогірних регіонах Кар-
пат та оздоровлення рослин методом культури
верхівкових меристем.
Процес підготовки спеціалістів вищої квалі-
фікації з вірусології продовжився і після того,
як Семен Микитович, натхненник і керівник
вірусологічних досліджень в Інституті, відій-
шов у вічність. Вірусологічні відділи і кафедри
в наступні роки підготували понад 50 кандида-
тів і докторів наук, які задовільнили потребу
у фахівцях з вірусології та вивели українську
науку на світовий рівень.
Плідність і значення другого київського пе-
ріоду діяльності С.М. Московця, мабуть, кра-
ще за мене можуть оцінити безпосередні учас-
ники розвитку цього напряму. Я ж дозволю
собі лише відзначити неабияку пристрасть Се-
мена Микитовича до проблем вірусостійкості
та імунітету рослин. Науковий досвід з роками
виплекав у ньому глибоке переконання в тому,
що лише у площині використання стійких до
вірусів форм рослин лежить найбільш раціо-
нальне, а іноді й радикальне вирішення про-
блеми захисту сільськогосподарських культур
від вірусних хвороб.
Завзятість і щире прагнення Семена Мики-
товича розвивати дослідження в галузі вірус-
ної фітоімунології спонукали багатьох моїх ко-
лег усе своє свідоме наукове життя присвятити
цьому напряму. А на мене особисто величезне
враження справила незабутня зустріч у Киши-
неві в 1965 р. на черговій Всесоюзній конфе-
ренції з імунітету рослин, де крім С.М. Мос-
ковця були присутні й інші «кити» фітопато-
логії — В.М. Жуковський, В.Ф. Терновський,
Б,А. Рубін, М.Ф. Дунін, Ю.Т. Дьяков та ін.
Насамкінець хотів би привернути ува-
гу до деяких характерних рис особистості
С.М. Московця, які, на моє глибоке переко-
нання, наклали певний відбиток на світогляд,
коло наукових інтересів і, врешті-решт, на ре-
зультативність життя цієї непересічної люди-
ни, вченого, організатора науки і, не побоюся
деякої пафосності, втім, доречної в ювілейній
статті, — славного сина українського народу.
Після ретельного вивчення біографічних
матеріалів та архівних документів з вели-
кою часткою впевненості можу стверджува-
ти, що на формування світогляду й інтересів
С.М. Московця неабиякий вплив справили не
лише об’єктивні, суспільно-політичні чинники
часу, в якому він жив, а й його особистісні ет-
нопсихофізіологічні риси. Незважаючи на всі
складнощі і негаразди, Семен Микитович був
великим життєлюбом, свідомим і діяльним
громадянином своєї знедоленої Батьківщини.
У численних публікаціях і виступах відомих
учених на ювілейних зібраннях, присвячених
С.М. Московцю, неодмінно відзначалися такі
якості, як багатогранність його постаті, профе-
сійна доброчесність, наукова інтуїція і житей-
ська мудрість цієї людини.
Мене особисто завжди вражала його про-
стота у спілкуванні з людьми, глибока повага
до співрозмовників (у тому числі опонентів)
незалежно від їхнього соціального статусу і,
особливо, його «джокондівська» посмішка,
яка випромінювала добро і водночас незбаг-
ненну загадковість внутрішнього світу цієї
непересічної людини. Залишається лише по-
шкодувати, що С.М. Московця наразі немає
серед нас. Переконаний, що на всі запитання,
які поставали під час дослідження його життя,
в нашій нинішній «сім’ї вольній, новій» він дав
би щиру, відверту і вичерпну відповідь. Але час
сильніший за нас…
Як дарунок у дні 120-річчя С.М. Московця
хотів би завершити цей нарис віршем, напи-
саним мною до його 100-літнього ювілею, але
досі так і не опублікованим.
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 7 65
НАУКОВА СПАДЩИНА
СИВИЙ ОРІЙ
Твоє коріння проросло з підмурків —
З обагрених кровицею полів,
Де Дорошенко бив зухвалих турків
І гнав Махно московських біляків.
У серці юнім ріс лункий супротив
Імперській силі, що душила нас,
Тобі сам Бог дорогу напророчив
В козацький стан до Нестора Махна.
Звитяжний дух сміливих запорожців
Проніс ти гідно через все життя
До тих часів, коли в останнім році
Нараз скорботно канув в небуття.
Ти тяг свій плуг на науковій ниві,
Як орій сивий, глибоко орав —
В землі сухій, незрошеній, примхливій
Зростив немало соковитих трав.
Твої старунки вклались в буйні сходи —
Когорту учнів, котрих ти любив.
Ти однодумців з нашого народу
У кіш незборний на літа зглобив.
Ти мав велике, чуйне, щире серце,
Проникливий, несхитний, світлий ум;
Як отаман, тарпана вів у герці,
Бо не впадав у вимушений сум.
Любив Вкраїну, українську пісню,
Ділив із нами свя́та, хліб і сіль.
Твоя привітна батьківська усмішка
Нам тамувала найгостріший біль.
Твоє ім’я — в скрижалях полум’яних,
В ряду найкращих дочок і синів...
В краю святім — від Дону і до Сяну —
Лунає вам наш величальний спів!
Олекса Удайко
16.01.2000
Oleksiy G. Kovalenko
Zabolotny Institute of Microbiology and Virology
of the National Academy of Sciences of Ukraine (Kyiv, Ukraine)
LIFE AND WORK OF S.M. MOSKOVETS:
A REFLECTION OF THE SOUL AND TIME
To the 120th anniversary of birth
This year marks the 120th anniversary of the famous Ukrainian phytopathologist, agrobiologist, who made a significant
contribution to the fight against plant diseases, director of the Institute of Microbiology and Virology of the AS of
UkrSSR (1962-1971), Doctor of Agricultural Sciences (1950), Professor (1950), Corresponding Member of AS of
UkrSSR (1967) Semyon Moskovets.
|