Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні
Промисловість України потребує кардинальних змін як для подолання поточних кризових явищ, так і для забезпечення сприятливих умов динамічного й ефективного зростання в довгостроковій перспективі. Актуальність проблеми зростає під впливом масштабних трансформацій геополітичного та геоекономічного лан...
Saved in:
| Published in: | Економіка промисловості |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173181 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні / Л.О. Збаразська // Економіка промисловості. — 2020. — № 4 (92). — С. 5–37. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-173181 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Збаразська, Л.О. 2020-11-25T14:44:15Z 2020-11-25T14:44:15Z 2020 Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні / Л.О. Збаразська // Економіка промисловості. — 2020. — № 4 (92). — С. 5–37. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1562-109Х DOI: doi.org/10.15407/econindustry2020.04.005 JEL: L52; O30; O52 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173181 338.33:338.45(477) Промисловість України потребує кардинальних змін як для подолання поточних кризових явищ, так і для забезпечення сприятливих умов динамічного й ефективного зростання в довгостроковій перспективі. Актуальність проблеми зростає під впливом масштабних трансформацій геополітичного та геоекономічного ландшафтів. Ключові тренди промислового розвитку у світі визначаються процесами впровадження інноваційних технологій четвертої промислової революції (4IR). Утім нині стартові позиції національної економіки та промисловості зокрема є досить несприятливими для реалізації таких проєктів. Проблема невідповідності необхідності та можливостей переходу допромислового виробництва нового організаційно-технологічного рівня має вирішуватися шляхом безперервної адаптації стратегії і тактики розвитку промисловості до специфічних національних цілей та умов (макроекономічних, інституційних, зовнішньополітичних).Запропоновано «дорожню карту» становлення в Україні сучасного промислового виробництва, яка охоплює п’ять цільових напрямів (блоків): науково-інноваційний, фінансово-інвестиційний, інституційний, структурно-галузевий та ринковий. У межах кожного з них проаналізовано стан і тенденції та окреслено пріоритетні завдання державної промислової політики.Розкрито значення та викладено аргументи щодо невідкладного формування власного науково-інноваційного потенціалу як чинника зменшення залежності виробничо- відтворювальних процесів у промисловості від зовнішнього впливу.У складі інституційного блоку висвітлено питання невизначеності стратегічних перспектив промислового розвитку в Україні як стримувального чинника необхідних трансформацій. Аргументовано важливість реалізації стратегічної ролі держави на сучасному етапі системних промислових трансформацій. Розкрито об’єктивну необхідність залучення великого бізнесу до активізації інноваційних процесів на основі різних форм партнерської взаємодії з державою.Акцентовано увагу на пріоритетності завдань структурно-галузевого розвитку у контексті прискорення імплементації сучасних технологічних рішень та продуктових інновацій. Зокрема, підкреслено значення виробничих секторів ОПК та ІКТ.Розглянуто значення розширення та диверсифікації внутрішнього та зовнішнього ринків для розвитку високотехнологічних секторів національної промисловості. Промышленность Украины требует кардинальных изменений как для преодоления текущих кризисных явлений, так и для обеспечения благоприятных условий динамического и эффективного роста в долгосрочной перспективе. Актуальность проблемы растет под воздействием масштабных трансформаций геополитического и геоэкономического ландшафтов. Ключевые тренды промышленного развития в мире определяются процессами внедрения инновационных технологий четвертой промышленной революции (4IR). Однако в настоящее время стартовые позиции национальной экономики и промышленности в частности являются достаточно неблагоприятными для реализации таких проектов. Проблема несоответствия необходимости и возможностей перехода к промышленному производству нового организационно-технологического уровня должна разрешаться путем непрерывной адаптации стратегии развития промышленности и тактики государственного управления к специфическим национальным целям и условиям (макроэкономическим, институциональным, внешнеполитическим).Предложена «дорожная карта» становления в Украине современного промышленного производства, которая охватывает пять целевых направлений (блоков): научно-инновационный, финансово-инвестиционный, институциональный, структурно-отраслевой и рыночный. В пределах каждого из них проанализированы тенденции и очерчены приоритетные задачи государственной промышленной политики.Раскрыто значение и изложены аргументы относительно неотложного формирования собственного научно-инновационного потенциала как фактора уменьшения зависимости производственно-воспроизводительных процессов в промышленности от внешнего влияния.В составе институционального блока отражен вопрос неопределенности стратегических перспектив промышленного развития в Украине как сдерживающего фактора необходимых трансформаций. Аргументирована важность реализации стратегической роли государства на современном этапе системных промышленных трансформаций. Раскрыта объективная необходимость привлечения крупного бизнеса к активизации процессов инноваций 4IR на основе разных форм партнерского взаимодействия с государством.Акцентировано внимание на приоритетности заданий структурно-отраслевого развития в контексте ускорения имплементации современных технологических решений и продуктовых инноваций. В частности, подчеркнуто значение производственных секторов ОПК и ІКТ.Рассмотрено значение расширения и диверсификации внутреннего и внешнего рынков для развития высокотехнологичных секторов национальной промышленности. Industry of Ukraine requires cardinal changes both for overcoming of the current crisis phenomena and for providing of favourable conditions for dynamic and effective increase in a long-term prospect. Actuality of problem grows under impact of scale transformations in geopolitical and geoeconomical landscapes. The key trends of industrial development in the world are determined by the processes of introduction of innovative technologies of fourth industrial revolution (4IR). However, at present starting positions of national economy and industry in particular are unfavorable for realization of such projects. The problem of disparity of necessity and possibilities transition of industrial production to the new technological level must be settled by continuous adjustment of industry development strategy and state tactics to the specific national aims and conditions (macroeconomic, institutional, foreign-policy).In the article the " road map " of becoming modern industrial production in Ukraine is offered. It covers five purposeful directions (blocks): science and innovation, finance and investment, institutional, structural changes, and market demand. Within each of them tendencies are analysed and priorities for public industrial policy are formulated.The significance and arguments for the urgent formation of national scientific and innovative potential as a factor in reducing the dependence of production and reproduction processes in industry on external influences are presented.The institutional block covers the issue of uncertainty of strategic prospects of industrial development in Ukraine as a deterrent factor to the necessary transformations. The importance of realization of the strategic role of the state at the present stage of industrial transformations is argued. The objective need to involve big business in the intensification of innovation processes based on various forms of partnership with the state is revealed.Emphasis is placed on the priority tasks of structural and sectoral development in the context of accelerating the implementation of modern technological solutions and product innovations. In particular, the importance of the manufacturing sectors of defence and ICT is accented.The importance of expansion and diversification of domestic and foreign markets for the development of high-tech sectors of in national industry is considered. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні Ключевые акценты повестки дня промышленного развития в Украине Key accents of agenda of industrial development in Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні |
| spellingShingle |
Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні Збаразська, Л.О. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| title_short |
Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні |
| title_full |
Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні |
| title_fullStr |
Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні |
| title_full_unstemmed |
Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні |
| title_sort |
ключові акценти порядку денного промислового розвитку в україні |
| author |
Збаразська, Л.О. |
| author_facet |
Збаразська, Л.О. |
| topic |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| topic_facet |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Економіка промисловості |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Ключевые акценты повестки дня промышленного развития в Украине Key accents of agenda of industrial development in Ukraine |
| description |
Промисловість України потребує кардинальних змін як для подолання поточних кризових явищ, так і для забезпечення сприятливих умов динамічного й ефективного зростання в довгостроковій перспективі. Актуальність проблеми зростає під впливом масштабних трансформацій геополітичного та геоекономічного ландшафтів. Ключові тренди промислового розвитку у світі визначаються процесами впровадження інноваційних технологій четвертої промислової революції (4IR). Утім нині стартові позиції національної економіки та промисловості зокрема є досить несприятливими для реалізації таких проєктів. Проблема невідповідності необхідності та можливостей переходу допромислового виробництва нового організаційно-технологічного рівня має вирішуватися шляхом безперервної адаптації стратегії і тактики розвитку промисловості до специфічних національних цілей та умов (макроекономічних, інституційних, зовнішньополітичних).Запропоновано «дорожню карту» становлення в Україні сучасного промислового виробництва, яка охоплює п’ять цільових напрямів (блоків): науково-інноваційний, фінансово-інвестиційний, інституційний, структурно-галузевий та ринковий. У межах кожного з них проаналізовано стан і тенденції та окреслено пріоритетні завдання державної промислової політики.Розкрито значення та викладено аргументи щодо невідкладного формування власного науково-інноваційного потенціалу як чинника зменшення залежності виробничо- відтворювальних процесів у промисловості від зовнішнього впливу.У складі інституційного блоку висвітлено питання невизначеності стратегічних перспектив промислового розвитку в Україні як стримувального чинника необхідних трансформацій. Аргументовано важливість реалізації стратегічної ролі держави на сучасному етапі системних промислових трансформацій. Розкрито об’єктивну необхідність залучення великого бізнесу до активізації інноваційних процесів на основі різних форм партнерської взаємодії з державою.Акцентовано увагу на пріоритетності завдань структурно-галузевого розвитку у контексті прискорення імплементації сучасних технологічних рішень та продуктових інновацій. Зокрема, підкреслено значення виробничих секторів ОПК та ІКТ.Розглянуто значення розширення та диверсифікації внутрішнього та зовнішнього ринків для розвитку високотехнологічних секторів національної промисловості.
Промышленность Украины требует кардинальных изменений как для преодоления текущих кризисных явлений, так и для обеспечения благоприятных условий динамического и эффективного роста в долгосрочной перспективе. Актуальность проблемы растет под воздействием масштабных трансформаций геополитического и геоэкономического ландшафтов. Ключевые тренды промышленного развития в мире определяются процессами внедрения инновационных технологий четвертой промышленной революции (4IR). Однако в настоящее время стартовые позиции национальной экономики и промышленности в частности являются достаточно неблагоприятными для реализации таких проектов. Проблема несоответствия необходимости и возможностей перехода к промышленному производству нового организационно-технологического уровня должна разрешаться путем непрерывной адаптации стратегии развития промышленности и тактики государственного управления к специфическим национальным целям и условиям (макроэкономическим, институциональным, внешнеполитическим).Предложена «дорожная карта» становления в Украине современного промышленного производства, которая охватывает пять целевых направлений (блоков): научно-инновационный, финансово-инвестиционный, институциональный, структурно-отраслевой и рыночный. В пределах каждого из них проанализированы тенденции и очерчены приоритетные задачи государственной промышленной политики.Раскрыто значение и изложены аргументы относительно неотложного формирования собственного научно-инновационного потенциала как фактора уменьшения зависимости производственно-воспроизводительных процессов в промышленности от внешнего влияния.В составе институционального блока отражен вопрос неопределенности стратегических перспектив промышленного развития в Украине как сдерживающего фактора необходимых трансформаций. Аргументирована важность реализации стратегической роли государства на современном этапе системных промышленных трансформаций. Раскрыта объективная необходимость привлечения крупного бизнеса к активизации процессов инноваций 4IR на основе разных форм партнерского взаимодействия с государством.Акцентировано внимание на приоритетности заданий структурно-отраслевого развития в контексте ускорения имплементации современных технологических решений и продуктовых инноваций. В частности, подчеркнуто значение производственных секторов ОПК и ІКТ.Рассмотрено значение расширения и диверсификации внутреннего и внешнего рынков для развития высокотехнологичных секторов национальной промышленности.
Industry of Ukraine requires cardinal changes both for overcoming of the current crisis phenomena and for providing of favourable conditions for dynamic and effective increase in a long-term prospect. Actuality of problem grows under impact of scale transformations in geopolitical and geoeconomical landscapes. The key trends of industrial development in the world are determined by the processes of introduction of innovative technologies of fourth industrial revolution (4IR). However, at present starting positions of national economy and industry in particular are unfavorable for realization of such projects. The problem of disparity of necessity and possibilities transition of industrial production to the new technological level must be settled by continuous adjustment of industry development strategy and state tactics to the specific national aims and conditions (macroeconomic, institutional, foreign-policy).In the article the " road map " of becoming modern industrial production in Ukraine is offered. It covers five purposeful directions (blocks): science and innovation, finance and investment, institutional, structural changes, and market demand. Within each of them tendencies are analysed and priorities for public industrial policy are formulated.The significance and arguments for the urgent formation of national scientific and innovative potential as a factor in reducing the dependence of production and reproduction processes in industry on external influences are presented.The institutional block covers the issue of uncertainty of strategic prospects of industrial development in Ukraine as a deterrent factor to the necessary transformations. The importance of realization of the strategic role of the state at the present stage of industrial transformations is argued. The objective need to involve big business in the intensification of innovation processes based on various forms of partnership with the state is revealed.Emphasis is placed on the priority tasks of structural and sectoral development in the context of accelerating the implementation of modern technological solutions and product innovations. In particular, the importance of the manufacturing sectors of defence and ICT is accented.The importance of expansion and diversification of domestic and foreign markets for the development of high-tech sectors of in national industry is considered.
|
| issn |
1562-109Х |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173181 |
| citation_txt |
Ключові акценти порядку денного промислового розвитку в Україні / Л.О. Збаразська // Економіка промисловості. — 2020. — № 4 (92). — С. 5–37. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zbarazsʹkalo klûčovíakcentiporâdkudennogopromislovogorozvitkuvukraíní AT zbarazsʹkalo klûčevyeakcentypovestkidnâpromyšlennogorazvitiâvukraine AT zbarazsʹkalo keyaccentsofagendaofindustrialdevelopmentinukraine |
| first_indexed |
2025-11-24T06:43:49Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:43:49Z |
| _version_ |
1850843225619693568 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 5
2020, № 4 (92)
УДК 338.33:338.45(477) doi: http://doi.org/10.15407/econindustry2020.04.005
Лариса Олександрівна Збаразська,
канд. екон. наук, старший науковий співробітник
Інститут економіки промисловості НАН України
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03057
E-mail: zbarazska@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0001-6768-0643
КЛЮЧОВІ АКЦЕНТИ ПОРЯДКУ ДЕННОГО
ПРОМИСЛОВОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ
Промисловість України потребує кардинальних змін як для подолання поточних кри-
зових явищ, так і для забезпечення сприятливих умов динамічного й ефективного зростан-
ня в довгостроковій перспективі. Актуальність проблеми зростає під впливом масштабних
трансформацій геополітичного та геоекономічного ландшафтів. Ключові тренди промисло-
вого розвитку у світі визначаються процесами впровадження інноваційних технологій чет-
вертої промислової революції (4IR). Утім нині стартові позиції національної економіки та
промисловості зокрема є досить несприятливими для реалізації таких проєктів. Проблема
невідповідності необхідності та можливостей переходу до промислового виробництва но-
вого організаційно-технологічного рівня має вирішуватися шляхом безперервної адаптації
стратегії і тактики розвитку промисловості до специфічних національних цілей та умов
(макроекономічних, інституційних, зовнішньополітичних).
Запропоновано «дорожню карту» становлення в Україні сучасного промислового ви-
робництва, яка охоплює п’ять цільових напрямів (блоків): науково-інноваційний, фінансо-
во-інвестиційний, інституційний, структурно-галузевий та ринковий. У межах кожного з
них проаналізовано стан і тенденції та окреслено пріоритетні завдання державної промис-
лової політики.
Розкрито значення та викладено аргументи щодо невідкладного формування власного
науково-інноваційного потенціалу як чинника зменшення залежності виробничо-
відтворювальних процесів у промисловості від зовнішнього впливу.
У складі інституційного блоку висвітлено питання невизначеності стратегічних перс-
пектив промислового розвитку в Україні як стримувального чинника необхідних трансфор-
мацій. Аргументовано важливість реалізації стратегічної ролі держави на сучасному етапі
системних промислових трансформацій. Розкрито об’єктивну необхідність залучення вели-
кого бізнесу до активізації інноваційних процесів на основі різних форм партнерської взає-
модії з державою.
Акцентовано увагу на пріоритетності завдань структурно-галузевого розвитку у кон-
тексті прискорення імплементації сучасних технологічних рішень та продуктових іннова-
цій. Зокрема, підкреслено значення виробничих секторів ОПК та ІКТ.
Розглянуто значення розширення та диверсифікації внутрішнього та зовнішнього ри-
нків для розвитку високотехнологічних секторів національної промисловості.
Ключові слова: промисловість, промислова політика, структурні зміни, інновації,
інноваційний розвиток, економічна стратегія.
JEL: L52; O30; O52
МАКРОЕКОНОМІЧНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
© Л. О. Збаразська, 2020
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
6 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
На сучасному етапі розвитку світової
економіки трансформації промислового
виробництва не сприймаються як актуальні
та модерні без імплементації технологій
4IR. Останні орієнтовані на масштабне й
комплексне використання систем штучно-
го інтелекту, «великих даних», промисло-
вого інтернету речей, композиційно-ади-
тивних операцій, біоінженерії, здатних об-
слуговувати практично всі виробничі (від
конструкторського проєкту до випуску
продукції), управлінські, транспортно-ло-
гістичні, сервісні процеси. Надзвичайно
великі можливості новітніх цифрових тех-
нологій, які становлять підґрунтя сучасних
промислових систем, надають сприятливі
умови для кардинальних змін у темпах зро-
стання виробництва, його продуктивності
та ефективності, екологічності, гуманізації
тощо. Тобто успішна реалізація цих техно-
логічних інновацій стає важливим чинни-
ком виходу з кризи трансформаційної деін-
дустріалізації та довгострокового розвитку
промисловості України.
Водночас, як відзначають науковці та
фахівці-практики, очікування щодо потен-
ційних ефектів технологічних інновацій
4IR можуть не виправдатися, якщо не буде
побудована адекватна стратегія і тактика їх
здійснення відповідно до пріоритетних зав-
дань і реальних можливостей конкретної
економіки.
У світовій практиці накопичено знач-
ний арсенал перевірених інструментів дер-
жавного регулювання розвитку виробницт-
ва. Проблема головним чином полягає у
виборі серед них найбільш адекватних на-
ціональним умовам, що зрештою спричи-
няє їх ефективність. Тому про винятковість
національного плану дій можна говорити
певною мірою умовно, маючи на увазі пе-
реважно їх склад, послідовність, координа-
цію та об’єкти. До того ж реалізація смарт-
проєктів (як базових для 4IR) має багато
спільного з реалізацією інноваційних тех-
нологічних проєктів загалом, що розкриває
додаткові можливості для розширення на-
бору ефективного інструментарію.
Така проблема вибору існує і в Укра-
їні, а екстремальна поточна ситуація поси-
лює її гостроту через наявність значних фі-
нансово-економічних обмежень для ефек-
тивного функціонування та стратегічного
розвитку економіки. Це актуалізує науково-
практичне завдання як адаптації загальної
стратегічної концепції розбудови сучасної
промисловості, так і опрацювання науково
обґрунтованої «дорожньої карти» дій і за-
ходів у найближчій перспективі.
Мета статті – акцентувати увагу на
актуальних напрямах, механізмах й інстру-
ментах, які є найбільш доступними, прий-
нятними (у фінансово-економічному та ін-
ституційному вимірі) та ефективними для
реалізації стратегії промислового розвитку
в нинішніх умовах України.
У пошуку ефективної національної
моделі дій щодо розбудови сучасного про-
мислового виробництва доцільно насампе-
ред узагальнити наукові висновки та про-
позиції вітчизняної дослідницької спільно-
ти, яка має точніше відчувати й оцінювати
внутрішню специфіку ситуації та завдань
розвитку. Саме на цьому буде зосереджено
огляд публікацій, поданий нижче.
З урахуванням досить широкої біблі-
ографії фахових робіт вибірково акценто-
вано увагу головним чином на тезах та ви-
сновках, які є принципово важливими при
розробці адекватної промислової політики
та ефективної імплементації програм сис-
темного оновлення промисловості в Украї-
ні.
Серед останніх робіт із проблематики
промислового розвитку в Україні слід від-
значити дослідження В. Вишневського,
Л. Дейнеко, Ю. Залознової, М. Звєрякова,
Ю. Кіндзерського, С. Князєва, В. Мазура,
Є. Саліхової, В. Хаустової та ін.
Теоретично-концептуальному обґрун-
туванню сучасної промислової політики в
широкому контексті проблем інноваційно-
го неоіндустріального розвитку присвяче-
но, зокрема, роботу (Вишневский, 2016).
Визнаючи закономірність уніфікації еко-
номічних процесів в умовах поглиблення
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 7
2020, № 4 (92)
глобалізації, автор водночас відзначає зро-
стання ролі «национально и регионально
обусловленной диверсификации» підходів
до регулювання розвитку національних
промислових систем, розглядаючи останні
з позицій еволюційної теорії «как организ-
мы, которые эволюционируют, имеют свою
историю и характеризуются уникальными
сочетаниями движущих сил развития в
пространстве и во времени» (Вишневский,
2016, с. 32). Вбачаючи стратегічну мету
неоіндустріальної модернізації промисло-
вості України у «вхождении в европейское
экономическое пространство», науковець
вважає актуальним «…обеспечить уско-
ренное развитие национальной индустрии
путем копирования и локализации передо-
вых институтов и технологий, а также
вхождения на европейские рынки» (Виш-
невский, 2016, с. 36). Він підкреслює доці-
льність першочергової уваги до розвитку
МСБ як потенційно ефективніших іннова-
торів, а також створення сприятливого до
інновацій середовища, основними інстру-
ментами якого мають бути «дешеві» гроші
та стимулюючі податки.
Автор роботи (Князєв, 2017), аналі-
зуючи зарубіжну практику здійснення нео-
індустріалізації на основі смарт-систем,
наголошує, що «уряд має сформувати влас-
ний план переходу виробництва на засади
смарт»1. Як продовження теми вибору мо-
делі та механізмів становлення сучасного
виробництва у статті (Князєв, 2020) надано
детальний аналіз європейської практики
розвитку смарт-промисловості в ракурсі
визначення можливостей використання
кращих із них в Україні, а також підкрес-
лено важливість встановлення чітких кіль-
кісно вимірюваних національних цілей у
цій сфері.
Науково-практичні узагальнення про-
блем розвитку вітчизняної промисловості в
контексті широкомасштабної цифровізації
1 «..but Ukrainian government should form its
own plan for the transition of national production on
a “smart” ground».
містяться в колективних монографіях на-
уковців Інституту економіки промисловості
НАН України (Вишневський, Вієцька, Гар-
кушенко та ін., 2018; Вишневський, Вієць-
ка, Вієцький та ін., 2019). У цих же роботах
викладено детальні огляди вітчизняних і
зарубіжних публікацій з проблем форму-
вання промислової політики, здійснення
окремих напрямів розвитку промисловості
та ін.
У роботі (Збаразська, 2019) викладе-
но ключові концептуальні положення щодо
обґрунтування напрямів вітчизняної стра-
тегії промислової «смартизації», пов'язаної
з масштабним використанням розподілених
у просторі big data, технологічного устат-
кування та гаджетів зі штучним інтелектом,
кооперацією та функціональною інтеграці-
єю у форматі промислового інтернету ре-
чей («IIoT»), широким залученням фахівців
з ІКТ та новітніх промислових технологій.
Досить широке коло актуальних пи-
тань промислової політики для модерніза-
ції вітчизняної промисловості та її розбу-
дови відповідно до цілей українського сус-
пільства розглянуто в колективній науково-
аналітичній роботі (Дейнеко, ред., 2019).
Особливу увагу приділено інституційним
засадам, структурному реформуванню та
зовнішньоекономічним зв’язкам. Пробле-
ми, потенціал та можливі форми державної
підтримки для становлення Індустрії 4.0 в
Україні аналізують також автори публіка-
цій (Ангел, Кравчук, 2019; Диба, Гернего,
2020).
Стратегічні завдання системного ре-
формування промисловості України на ін-
новаційній основі та комплекс пропозицій
щодо їх вирішення розглянуто в роботі
(Український союз промисловців і підпри-
ємців, 2019), яку підготовлено під егідою
УСПП та професійних промислових асоці-
ацій. Це дозволило авторам глибше про-
аналізувати галузеву специфіку тенденцій,
проблем та заходів державної політики.
Практичний погляд на актуальні проблеми
вітчизняної промисловості та першочергові
кроки для їхнього подолання з позицій
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
8 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
промислової спільноти України викладено
в публікації (Український союз промислов-
ців і підприємців, 2020).
Доцільно також відзначити декілька
висновків щодо більш широкого контексту
проблем системного реформування націо-
нальної економіки. Важливим аспектам
розроблення адекватної політики в умовах
стратегічної орієнтації на концепцію ін-
клюзивного економічного розвитку, як су-
часного світового тренду, присвячено ро-
боту (Манцуров, 2018). Увагу привертають
як тези, що стосуються концептуальних
засад національної стратегії інклюзивного
(у широкому розумінні) розвитку, так і ме-
тодичний підхід до оцінки стану економіки
для пошуку найбільш проблемних напрямів
з метою визначення пріоритетних об’єктів
економічної політики на макрорівні. Зо-
крема, доведено актуальність стимулюван-
ня внутрішнього споживання як чинника
розвитку, забезпечення впливу держави на
процеси розвитку з позицій загальнонаціо-
нальних інтересів та ін.
Багатоаспектні висновки щодо чин-
них інституційних механізмів підтримки
розвитку національної економіки та про-
мисловості, пропозиції щодо їх удоскона-
лення містяться в дослідженні (Кіндзер-
ський, 2016). Зокрема, детально проаналі-
зовано негативний вплив олігархізації як
інституційного феномену України на ста-
новлення ефективного (за критеріями сус-
пільної, а не винятково особистої корисно-
сті) власника. Можна також погодитися з
автором (як і з багатьма іншими дослідни-
ками) щодо відсутності реальної зацікавле-
ності суб’єктів господарювання в довго-
строковому розвитку й одержанні відповід-
них ефектів. А саме така (стратегічна) мо-
тивація є визначальною для ефективної ре-
алізації масштабних інноваційно-техноло-
гічних проєктів у промисловості (Зба-
разська, 2019).
Феномен неоднозначного впливу ін-
ституційних реформ на процеси розвитку
економіки, потенційні ризики для еконо-
мічної суб’єктності держави та досягнення
внутрішніх компромісів щодо стратегічних
цілей проаналізовано в роботі (Яременко,
2018).
Підсумовуючи огляд публікацій, слід
відзначити таке:
по-перше, спільність поглядів авторів
полягає в тому, що сліпе копіювання меха-
нізмів/інструментів не є характерною озна-
кою при формуванні національних моделей
сучасної промислової політики. Зазвичай
специфіка є об’єктивно необхідною та ви-
значається національними умовами – мак-
роекономічними, інституційними, соціаль-
но-політичними включно з людським чин-
ником;
по-друге, одним із головних предме-
тів дискусії є питання про те, який підхід
може бути більш ефективним при форму-
ванні механізмів економічного розвитку
загалом і технологічного оновлення про-
мисловості зокрема – протекціоністський
чи ліберальний. Тобто про реальне співвід-
ношення заходів цілеспрямованої держав-
ної підтримки (через макроекономічні та
інституційні інструменти) і ринково-еволю-
ційного (конкурентного) відбору. Другий
ракурс наукового обговорення: за якою мо-
деллю варто рухатися – наздоганяти (копі-
ювати) чи випереджати (креативно-іннова-
ційна активність)? За аналітичними висно-
вками щодо стану та реального потенціалу
ймовірнішим визнається перший варіант.
Водночас за стратегічними потребами на-
ціональної економіки та наявними можли-
востями окремих галузевих секторів цілком
логічними й обґрунтованими є кроки за
сценарієм «на випередження»;
по-третє, головна науково-практична
проблема полягає у виборі серед універ-
сальних механізмів та інструментарію дер-
жавного впливу на економічний розвиток
тих, до яких промислові програми та окре-
мі проєкти (за різними ознаками і рівнями)
можуть виявити порівняно вищу «чутли-
вість» за критеріями строків й ефективності
(результативності). Саме це визначає по-
слідовність та адекватність промислової
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 9
2020, № 4 (92)
політики на кожному специфічному етапі
соціально-економічного розвитку країни.
Аналіз вихідних умов у промисловос-
ті України, огляд зарубіжної практики ста-
новлення сучасних виробництв і напрацю-
вань вітчизняних фахівців дозволяють ви-
окремити декілька найважливіших напря-
мів (блоків завдань), які визначатимуть ос-
новні параметри руху до якісно нового
промислового виробництва.
Науково-інноваційний блок
Розпочати доцільно з активного
державного стимулювання розвитку се-
ктору, де народжуються та комерціалі-
зуються нові ідеї, а безпосередньо – з три-
кутника «вища освіта – наука – інновацій-
ний бізнес». Ця теза ґрунтується на кількох
аргументах.
Найбільш успішною в сучасних умо-
вах світового економічного розвитку є
інноваційна модель зростання (innovation-
driven growth), яка спирається на системні
наукові дослідження та масштабні іннова-
ції. Ця закономірність є ключовим і стій-
ким трендом розвитку світової економіки
останніх десятиліть. Як зазначено в щоріч-
ній доповіді GII 2018, «innovation and
research and development (R&D) are a serious
policy ambition in most developed and
developing economies and in all world
regions»1 (The Global Innovation Index, 2018,
p. XXIX).
Зокрема, за даними світової аналітики
(Global Innovation Index, 2019) темпи зрос-
тання ВВП тісно корелюють із динамікою
R&D витрат, а в щорічних рейтингах най-
вищі позиції мають країни з високими рів-
нями розвитку (за класифікацією Світового
банку − за доходами). Так, у 2019 р. серед
топ-30 країн із високим інноваційним рей-
тингом лише Китай входить до групи з рів-
нем доходів «вище середнього» (за чинною
1 «Інновації та дослідження є серйозною
політичною амбіцією у найбільш розвинутих кра-
їнах і тих, що розвиваються, та у всіх світових
регіонах».
класифікацією ООН); у наступних 10 пози-
ціях (31-40) також домінують високодохід-
ні економіки, крім Малайзії (35) та Болгарії
(40). І лише остання десятка (41-50) у рей-
тинговій півсотні (топ-50) майже порівну
представлена країнами з різних груп (з ви-
соким, вище середнього та нижче серед-
нього рівнями доходів). Слід відзначити,
що 47 позицію у топ-50 посіла Україна,
увійшовши у топ-3 групи країн із доходами
нижче середнього. Однак водночас вона
погіршила свої позиції порівняно з 2018 р.
(43) у топ-50.
Традиційну стабільність інноваційно-
го лідерства демонструють країни, які декі-
лька років поспіль входять до топ-10 сві-
тового рейтингу, − Швейцарія, Швеція,
США, Нідерланди, Великобританія, Фін-
ляндія, Данія, Сінгапур, Німеччина (у
2019 р. прорив у топ-10 зробив Ізраїль).
Як свідчить світова практика, іннова-
ційно-технологічне оновлення виробництва
спирається на масштабні інвестиції у сферу
R&D, зростання витрат на які має у світі
стійкий і динамічний тренд: упродовж
1996-2017 рр. глобальний обсяг R&D-
витрат підвищився більш ніж удвічі (Global
Innovation Index, 2019, p. xviі). При цьому
динаміка зростання суттєво різнилася по
групах та окремих країнах: по країнах із
високими доходами – удвічі, із середніми
та нижче середніх, включно з Китаєм, – у 7
разів, а без Китаю – утричі.
Показово, що впродовж 2000-2017 рр.
динаміка R&D-витрат у світі переважно
випереджала темпи зростання глобального
ВВП (Global Innovation Index, 2019, p. xvii,
Figure b), що є вагомим аргументом для
оцінки сучасного етапу розвитку світової
економіки як інноваційного, а R&D-ви-
трат – як довгострокового чинника впливу
на ці процеси.
Значення R&D-витрат для забезпе-
чення інноваційного лідерства проілюстро-
вано даними про тісний зв'язок позицій
країн у загальному рейтингу та рейтингах
за індикаторами R&D і високотехнологіч-
ного виробництва (табл. 1).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
10 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Таблиця 1 – Наукоємність ВВП та інноваційний рейтинг по деяких країнах 1
Країна
Науко-
ємність
ВВП, %
Позиція в рейтингу GII 2019
за індек-
сом
іннова-
цій
за індикато-
ром «R&D»*
за індикатором
«R&D витрати»**
за індикатором
частки високо-
технологічних
виробництв***
Топ-3
Швейцарія 3,4 1 4 4 3
Швеція 3,4 2 6 3 14
США 2,8 3 3 9 10
Із топ-20
Сінгапур 2,2 8 13 13 1
Німеччина 3,0 9 7 8 6
Ізраїль 4,6 10 2 1 19
Республіка
Корея 4,6 11 1 2 7
Китай 2,1 14 17 15 12
Японія 3,2 15 5 5 9
Із топ-50
РФ 1,1 46 30 33 43
Україна 0,4 47 54 67 56
Грузія 0,3 48 75 79 91
Інші
Молдова 3,7 58 84 78 71
Білорусь 0,6 72 61 54 45
Казахстан 0,1 79 56 97 84
1 Складено за (The Global Innovation Index, 2019).
* Індикатор 2.3 «Research & development» (R&D).
** Індикатор 2.3.2 «Gross expenditure on R&D», % GDP («R&D intensity»).
*** Індикатор 6.2.5 «High- & medium-high-tech manufactures», %.
У географічній та економічній (за рів-
нем розвитку країн) структурі R&D-витрат
відбуваються принципові зрушення.
Характерною тенденцією є зміщення
R&D-витрат між групами країн із високими
та середніми доходами вбік останніх на тлі
збереження суттєвого «водорозділу» між
ними та значних труднощів у подоланні
цих розбіжностей. Так, середні обсяги
R&D-витрат у розрахунку на одну країну
різняться більш ніж утричі за даними гру-
пами − 20 та 6 млн дол. відповідно. Збері-
гається виразне домінування серед іннова-
ційних лідерів країн із групи з високими
доходами (за винятком Китаю).
Загальний обсяг глобальних R&D-
витрат у 2017 р. досяг 1,677 млрд дол. (за
ППС / «PPP» 2005 р.), у тому числі у краї-
нах із високими доходами (high income,
54) –1,079; у країнах із середніми та низь-
кими доходом (middle and low income, 97) –
0,598 млрд дол.
Одним із найбільш характерних на
сучасному етапі є тренд зростання цих ви-
трат у групі країн із доходами вище серед-
нього, насамперед Китаю. За оцінками (The
Global Innovation Index, 2019, Chapter 1, p.
3), частка цієї групи у глобальному обсязі
R&D-витрат за 1996-2017 рр. зросла з 10 до
31%. Частка провідних азіатських країн
(Китай, Японія, Республіка Корея та Індія)
у 2017 р. склала майже 40% світового обся-
гу R&D-витрат проти 22% у 1996 р., з яких
на Китай припадає 24% (проти 2,6% у
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 11
2020, № 4 (92)
1996 р.). Натомість високодохідні країни за
той самий період зменшили свій внесок у
глобальні R&D-витрати з 87 до 64%.
Крім того, зростає рівень протекціо-
нізму, насамперед у високотехнологічних
секторах та щодо трансферу знань, що роз-
глядається як ризик для розповсюдження
інновацій і формування глобальних іннова-
ційних мереж.
Ці тенденції можна розглядати як
ознаки посилення глобальної конкуренції
за інноваційне лідерство, оскільки значно
зростає кількість інноваційно активних кра-
їн та інтенсивність цих процесів. Тому
здійснення ефективної науково-іннова-
ційної політики в Україні задля накопичен-
ня власного науково-технологічного поте-
нціалу набуває особливої актуальності.
Варто також відзначити ще декілька
важливих тенденцій, що характеризують
процеси R&D у сучасній світовій економіці
та фіксуються аналітиками.
Зберігається високий рівень концент-
рації глобальних R&D-витрат в обмеженій
кількості країн переважно з великою роз-
винутою та високодохідною економікою.
Провідну роль у фінансуванні глоба-
льних R&D-витрат відіграє приватний біз-
нес, насамперед великі корпорації (R&D-
витрати окремих глобальних корпорацій
співставні з показниками цілих країн. На-
приклад, у 2017 р. R&D-витрати таких кор-
порацій, як Samsung (Республіка Корея),
Alphabet (СШA), Volkswagen (Німеччина),
Microsoft (СШA), Huawei (Китай), були на
рівні показників Туреччини, Швеції, Ізраї-
лю, Австрії)1.
Державні R&D-витрати відіграють
стримуючу роль щодо зменшення сумар-
них R&D-витрат у роки критичного скоро-
чення ВВП та обсягубізнесових інвестицій
і водночас залишаються ключовими для
створення майбутніх проривних техноло-
гій.
Показники участі бізнесу й держави у
фінансуванні R&D-витрат досить помітно
1 The Global Innovation Index, 2019, p. 8.
диференційовані по країнах, навіть у межах
однієї класифікаційної групи, що зумовле-
но переважно діючою моделлю економіч-
ної політики в цілому та інноваційної зо-
крема. За даними GII 2019, бізнесова частка
в загальному обсязі R&D-витрат склала по
країнах, які входять до топ-10 за цим показ-
ником: Японія – 78,3%, Китай – 76,5, Рес-
публіка Корея – 76,2, Таїланд – 75,2, Німеч-
чина – 65,2, США – 63,6, Швейцарія –
63,5%. Натомість Україна з показником
30,1% посідає лише 59 місце, поступаю-
чись найближчим конкурентам − Білорусі
(43,0), Казахстану (39,6), РФ (30,2). Важли-
ву роль держави у забезпеченні інновацій-
ного прориву демонструє Ізраїль, де частка
бізнесу в R&D-витратах порівняно з розви-
нутими економіками є невеликою (34,5%),
а країна увійшла у топ-10 інноваційних лі-
дерів світу.
У кожному міжнародному регіоні іс-
нує «ядро» інноваційних лідерів із суттє-
вим відривом від інших країн, проте в Єв-
ропі розподіл R&D-витрат є порівняно
більш рівномірним (по країнах ЄС). Цей
факт видається корисним для України щодо
наявності широкого спектра потенційних
країн-партнерів для науково-інноваційного
співробітництва в інтегрованому європей-
ському просторі.
Привертає увагу «циклічно-хвильо-
вий» тип динаміки R&D-витрат (із періо-
дичністю у 3-4 роки підйому/спадання) при
деякому загальному зниженні темпів. На-
очним є тісний зв'язок найглибших «прова-
лів» у динаміці R&D-витрат із періодами
масштабних економічних криз, що свідчить
про відчутний вплив стабільності макро-
економічної ситуації на інвестиційно-інно-
ваційні процеси. Проте є досить значна
група країн, які навіть під час кризи (зо-
крема 2008-2009 рр.) не зменшили (а де-
які – збільшили) обсяги R&D-витрат. Це
свідчить про певні можливості використан-
ня кризових періодів для нарощування нау-
ково-технологічного потенціалу в інтересах
реалізації довгострокових стратегій.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
12 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Не можна залишити поза увагою таку
важливу тенденцію (насамперед характер-
ну для Китаю та інших інноваційно орієн-
тованих економік, що швидко розвивають-
ся), як нарощування інноваційного потен-
ціалу за всіма основними компонентами –
інвестиції в R&D, кількість дослідників,
інтелектуальна власність та ін. Тобто саме
створення якісних національних інновацій-
них систем закладає міцний фундамент для
промислово-технологічних проривів.
Автори згаданого дослідження світо-
вих інновацій констатують також важли-
вість підвищення ефективності R&D, по-
рівнюючи економіки за оцінками іннова-
ційних витрат та результатів (субіндекси
Input Sub-index та Output Sub-index). І хоча
ці позиції зазвичай тісно корелюють, спос-
терігаються і значні перестановки місць у
рейтингах за субіндексами. Як правило,
саме рейтингова позиція країни в Output
Sub-index визначає її місце в загальному
індексі (це, зокрема, демонструють і рей-
тингові показники України у GII 2019: при
загальному 47 місці країна посіла 82 пози-
цію за Input Sub-index, але увійшла до топ-
50 за Output Sub-index − 36 місце).
Наведені дані про розвиток світових
інноваційних тенденцій є вагомим аргумен-
том щодо актуальності й нагального харак-
теру активізації та підвищення ефективнос-
ті науково-інноваційної діяльності в Украї-
ні для забезпечення довгострокового про-
мислового зростання на підґрунті досяг-
нень 4IR. Але паралельно виникає питання
про готовність і потенціал національної
економіки вирішувати це надскладне за-
вдання. Даний аспект частково може бути
висвітлений на основі аналізу відповідних
процесів в Україні за останні роки з вико-
ристанням даних щорічних доповідей GII
(табл. 2).
Таблиця 2 – Україна у глобальному науково-інноваційному просторі у 2015-2019 рр. 1
2019 2018 2017 2016 2015
Кількість країн обстеження 129 126 127 128 141
Глобальний інноваційний індекс (the overall GII)
загальний 47 43 50 56 64
у групі LM 2 1 2 2 4
у регіоні (Європа) 32 30 33 34 37
Субіндекси
Інноваційні витрати (Innovation Input)
загальний 82 75 77 76 84
у групі LM 9 5 5 6 8
у регіоні (Європа) 39 38 39 39 н/д
Інноваційний випуск (результати) (Innovation Output)
загальний 36 35 40 40 47
у групі LM 1 1 2 2 3
у регіоні (Європа) 25 24 26 27 н/д
Коефіцієнт інноваційної ефективності (The Innovation Efficiency Ratio)
Оцінка 0,84 0,9 0,83 0,84 0,87
Рейтинг (загальний) н/д 5 11 12 15
1 Складено за даними (The Global Innovation Index, 2015; The Global Innovation Index, 2016; The
Global Innovation Index, 2017; The Global Innovation Index, 2018; The Global Innovation Index, 2019).
Як свідчать наведені дані, останні
п’ять років Україна демонструє досить по-
зитивні тенденції в інноваційній сфері: по-
ліпшилися всі ключові рейтинги з відповід-
ним підвищенням комплексних оцінок за
окремими індексами. У своїй групі країн
(за рівнем доходів) Україна стабільно посі-
дає позиції в топ-3. Проте в європейському
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 13
2020, № 4 (92)
регіональному вимірі наші інноваційні
здобутки є значно скромнішими – в остан-
ній десятці (серед 39 країн) при загальній
позитивній динаміці (поліпшення на 5 по-
зицій). Однак оскільки європейська регіо-
нальна група є стабільним світовим інно-
ваційним лідером (більшість її країн вхо-
дять до топ-10 і топ-25), такі тенденції да-
ють серйозні підстави для високих оцінок
потенціалу та позитивних очікувань про-
гресу інноваційної діяльності в Україні.
Водночас не можна ігнорувати коли-
вання оцінки коефіцієнта інноваційної ефек-
тивності вбік його зменшення, що призво-
дить до висновку про актуальність завдан-
ня суттєвого поліпшення ефективності фу-
нкціонування національної сфери R&D.
У загальному підсумку наведена ста-
тистика з останнього світового досліджен-
ня (The Global Innovation Index, 2019) до-
зволяє стверджувати, що глобальна науко-
во-інноваційна сфера залишається, з одно-
го боку, досить закритою для країн з обме-
женими фінансово-економічними можли-
востями, має виразні прояви нерівномір-
ності розвитку процесів R&D та інновацій,
а з іншого − активні зміни у світовому
інноваційному ландшафті вказують на зна-
чні шанси національних економік поліп-
шити свої глобальні та регіональні позиції
при цілеспрямованій концентрації загаль-
нонаціональних зусиль і ресурсів на ство-
ренні власного науково-інноваційного по-
тенціалу.
Крім розглянутого вище аргумента
(значні масштаби та висока динаміка R&D
у світі) на користь тези про необхідність
першочергової уваги до науково-інновацій-
ного блоку, слід додати ще декілька, не
менш важливих.
Макроекономічна ситуація в країні є
досить нестабільною, що спонукає управ-
лінські структури переважно до антикризо-
вих програм і заходів у реальному секторі
та значно стримує мотивацію бізнесу й
держави до безпосередньої реалізації мас-
штабних інноваційних проєктів техноло-
гічного розвитку.
Існуюча галузева та продуктова стру-
ктура промисловості в Україні не індукує
масштабний попит на інноваційні техноло-
гії та продукцію. Тому потрібен деякий
час, щоб відбулися структурні зміни, які
здатні відіграти роль каталізаторів у про-
цесах формування інноваційного попиту.
Більшість вітчизняних промислових
виробників мають проблеми з ринками
збуту внаслідок несприятливих внутрішніх
та зовнішніх тенденцій. Особливо це сто-
сується інноваційних ринків. Входження на
світові інноваційні ринки потребує подо-
лання високих конкурентних бар’єрів, зо-
крема шляхом створення вузькоспеціалізо-
ваних продуктових ніш на основі власних
R&D, а також суттєвого поліпшення ви-
тратних і якісних параметрів продукції як
чинника конкурентоспроможності. Сьогод-
ні вітчизняний виробник практично відсут-
ній на глобальному ринку інноваційної
продукції (вставка 1).
Для вітчизняних виробників вагоми-
ми щодо впливу на характеристики іннова-
ційних процесів є такі чинники: відсутність
серйозної економічної мотивації (насампе-
ред в умовах монополізованих ринків та
рентоорієнтованої поведінки); дефіцит до-
статнього інноваційно-інвестиційного ре-
сурсу; занадто високий конкурентний тиск
на ринках інноваційної продукції. Особли-
вий вплив мають також чинники пермане-
нтного кризового стану національної еко-
номіки та невизначеності перспектив роз-
витку світової економіки у цілому. Ці про-
блеми потребують окремих досліджень.
Бізнес здебільшого не має достатніх
власних фінансово-інвестиційних ресурсів
як через нестабільну динаміку виробництва
та збуту, так і через домінуючу мотивацію
банківсько-кредитної системи до функціо-
нування у фінансовому секторі зі швидким
грошовим обігом та високою прибутковіс-
тю. Як довгостроковий інвестор для реаль-
ного сектору банківська система України
сьогодні не працює. Проблеми інвестицій
«провокуються» також неврегульованістю
відносин власності. Нормалізація ситуації
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
14 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
у банківсько-фінансовому полі потребує
певного часу, який доцільно використати
для нарощування науково-технологічного
потенціалу.
Вставка 1
Інновації у промисловості України у 2014-2019 рр.
Упродовж 2014-2019 рр. частка інноваційної продукції в загальному обсязі ре-
алізованої промислової продукції скоротилася удвічі – з 2,5 до 1,3%, а за 20 років
(2000-2019 рр.) – у 7(!) разів (Державна служба статистики України, 2020). І це при
досить «полегшеному» методологічному тлумаченні інноваційної продукції. Навряд
чи останній показник можна пояснити лише певними змінами у структурі статистич-
них спостережень, спричинені ситуацією з АР Крим та ОРДЛО. Динаміка показника
у 2000-2013 рр. унаочнює досить тривале погіршення ситуації з інноваційною діяль-
ністю у промисловості України, зумовлене декількома чинниками. Слід відзначити,
що практично не змінюється частка промислових підприємств, які впроваджують
інновації (у середньому 13-15%). Загальне скорочення кількості впроваджених у про-
мисловості інновацій (2014-2019 рр.) склало понад 17%, переважно за рахунок змен-
шення кількості продуктових інновацій на більш ніж 40%. Водночас спостерігався
приріст упроваджених нових технологічних процесів − на 33%.
Як позитивні можна оцінювати тенденції концентрації процесних інновацій на
ресурсозберігаючих технологіях, а продуктових – на нових видах машин та облад-
нання (у середньому більше третини загальної кількості). Крім того, не можна не по-
мітити, що, навіть за надзвичайно складних економічних та політичних умов у 2014-
2019 рр., інноваційний сплеск є статистичним фактом. Так, середньорічний приріст
інноваційних упроваджень за останні п’ять років (2015-2019 рр.) склав 5,7% проти
аналогічного показника за 2009-2013 рр. Високі показники продемонстрували 2016 та
2018 рр.
Для сталого довгострокового розгор-
тання сучасних промислових виробництв
надзвичайно важливо формувати власний
потенціал креативних трудових кадрів,
перш за все залучаючи молодь із фаховими
знаннями та навичками, адекватними ви-
могам Індустрії 4.0. Державна підтримка
сектору освіти та науки сприятиме ство-
ренню певних умов для вирішення цього
завдання.
Таким чином, на першому етапі, коли
макро- та мікроекономіка України фактич-
но не готові до великих інноваційних стра-
тегій і проєктів, необхідно сфокусуватися
на активному створенні власного науково-
технологічного базису, на якому в подаль-
шому динамічно й ефективно зростатиме
новітнє промислове виробництво. Головне
завдання – створити певний запас ідей та
промислових зразків, із якого сформується
потік комерційних упроваджень у реаль-
ному виробництві.
Фінансово-інвестиційний блок
Формування достатнього за обсяга-
ми, доступного за вартістю та стабільного
фінансово-інвестиційного ресурсу для тех-
нологічного оновлення промисловості та-
кож має бути одним із першорядних
управлінських завдань держави.
Актуальність цих завдань досить на-
очно ілюструється даними про нинішній
перебіг інвестиційних процесів на промис-
лових підприємствах та їхнє фінансово-
кредитне забезпечення.
Нинішній стан інвестиційної діяль-
ності в економіці/промисловості України
має як позитивні, так і негативні тенденції
(вставка 2).
Поточний стан кредитування промис-
ловості у 2019 р. відображено в табл. 3.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 15
2020, № 4 (92)
Вставка 2
Особливості сучасних інвестиційних процесів в Україні
Серед позитивних ознак інвестиційних процесів в економіці загалом – відчутні
зміни у структурі капітальних інвестицій за видами активів на користь нових активів.
Так, у 2018 р. 69,6% капітальних інвестицій освоєно на формування нових активів,
16,3% − на поліпшення та модернізацію діючих, лише 9,7% − на капітальний ремонт.
Третину інвестицій (33%) спрямовано на групу «машини, обладнання та інвентар»,
що відображає певною мірою орієнтацію на технологічне оновлення виробництва за
всіма видами економічної діяльності (Державна служба статистики України, 2019a).
Водночас усе ще незначною (у контексті завдань цифрових трансформацій) за-
лишається частка інвестицій у нематеріальні активи – 6,7%, насамперед у програмне
забезпечення та бази даних – близько 2% (у загальному обсязі всіх інвестицій або
30% − у нематеріальні активи).
Проблематично сприймається структура капітальних інвестицій за видами про-
мислової діяльності у 2018-2019 рр.: добувна промисловість і розроблення кар’єрів –
27,0 та 27,0% до загального обсягу у промисловості; переробна – 50,5 та 41,6; поста-
чання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря – 20,9 та 29,7; водопос-
тачання, каналізація, поводження з відходами – 1,6 та 1,6% відповідно.
Для порівняння: у 2013 р. аналогічна структура промислових інвестицій вигля-
дала таким чином: добувна промисловість і розроблення кар’єрів – 22,2%, переробна
промисловість – 45,8, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого пові-
тря – 30,0, водопостачання, каналізація, поводження з відходами – 2,0%.
Тобто значна частка інвестицій спрямовується у низькотехнологічні матеріаль-
но-сировинні галузі. Динаміка структурних змін в інвестиційній сфері є повільною.
Об’єкти базової, особливо екологічної інфраструктури, наразі також не у фокусі ува-
ги інвесторів, що є негативною тенденцією.
Серед галузей переробної промисловості до трійки лідерів інвестиційних про-
цесів у 2018-2019 рр. увійшли: виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюно-
вих виробів – 30,0 та 30,1% до загального обсягу інвестицій у переробній промисло-
вості; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – 26,1 та
29,4; виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної
продукції – 13,0 та 10,3% відповідно. Сумарна частка виробництв, пов’язаних із пер-
винною обробкою сировини і матеріалів (крім харчової галузі), становить понад 80%.
Явними аутсайдерами інвестиційної діяльності є машинобудівні виробництва
(коди 26-30: 12,4 та 10,4%), у тому числі ті, що визначають технологічний розвиток
та конкурентоспроможність промисловості (аерокосмічне, суднобудування, автотра-
нспортне та ін. Так, на виробництво суден, залізничних локомотивів, літаків, косміч-
них апаратів, військового транспорту у 2018-2019 рр. припадало лише 2-3% капіталь-
них інвестицій у переробну галузь.
Надзвичайно обмеженою є участь державного бюджету у фінансуванні промис-
лових інвестицій (0,3 та 0,5% у 2018-2019 рр. відповідно). У переробних виробницт-
вах показник узагалі є майже статистично непомітним (менше 0,1%). Малопомітною
є також участь місцевих бюджетів (1,1-1,2%), іноземних інвесторів (0,3-1,1%) та віт-
чизняних інвестиційних інституцій (0,01-0,02%). Упродовж 2018-2019 рр. дещо зрос-
ла частка кредитів банків – з 8,1 до 18,2%, хоча у цілому це ще далеко від бажаного та
об’єктивно необхідного рівня).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
16 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Таблиця 3 – Структура кредитів у промисловості України у 2019 р. за галузями та
джерелами, % 1
Вид діяльності (галузь) Код
Частка
галузі в
обсязі ін-
вестицій
Частка
галузі
в обсязі
кредитів
Частка кре-
дитів у галу-
зевому обсязі
інвестицій
Частка банків-
нерезидентів у
галузевому об-
сязі кредитів
Промисловість
B+C+
D+E
100,0 100,0 18,2 61,9
У тому числі:
добувна промисловість і
розроблення кар’єрів В 27,0 0,25 0,17 --
переробна С 41,7 21,5 9,4 25,8
постачання електроенергії,
газу, пари та кондиційова-
ного повітря D 29,7 77,4 47,4 71,8
водопостачання; каналіза-
ція, поводження з відходами E 1,6 0,9 10,0 91,6
1 Розраховано за даними (Державна служба статистики України, 2019 b).
Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя, частини
Донецької та Луганської областей.
Як свідчать наведені дані, основним
об’єктом комерційних інвестиційних кре-
дитів у промисловості є інфраструктурні
енергетичні виробництва, на які припадає
майже 80% кредитних ресурсів. Водночас
їхня частка у промислових інвестиціях у
1,4 раза менше, ніж переробної промисло-
вості. Банківські кредити як джерело інвес-
тицій тут складають майже половину (по-
над 47%), що навіть більше, ніж власні ко-
шти (40,7%). При цьому майже три чверті
кредитів (71,8%) – це ресурси банків-нере-
зидентів. З урахуванням цього можна дійти
двох висновків: по-перше, рентабельність,
а отже, кредитоспроможність цих вироб-
ництв є достатньо переконливою та інвес-
тиційно привабливою для іноземних кре-
диторів; по-друге, ці галузі посилюють зов-
нішню залежність національної економіки
не тільки «фізично», але і фінансово.
Основний тягар інвестиційних витрат
припадає на власні кошти підприємств та
організацій (від 89,0% у 2018 р. до 76,2% у
2019 р.), що висуває підвищені вимоги до
стабільності фінансів підприємств як пе-
редумови підвищення їхньої інвестиційної
активності.
Узагальнення аналітичних підсумків
інвестиційних процесів та їхнього фінансо-
вого забезпечення у промисловості Украї-
ни свідчить, що основне завдання полягає в
запуску інвестиційного процесу (в еконо-
міці загалом та промисловості насамперед),
орієнтованого не на точкову, порівняно
технологічно примітивну та малобюджетну
модернізацію діючого виробництва, а на
системне і комплексне оновлення на базі
технологій 4IR. Це можливо за таких умов:
джерела фінансових ресурсів для
промислових інвестицій набудуть певної
стабільності, надійності та масштабів, по-
рівнянних із реальними потребами впро-
вадження сучасних технологій;
ефективність інвестицій буде приваб-
ливою для бізнесу вже у середньостроко-
вому періоді (3-5 років);
бюджетні витрати на технологічний
розвиток виробництва будуть оптимізовані
за критерієм економічної інклюзивності
(мінімізації конфлікту економічних інтере-
сів і паритетного розподілу витрат й ефек-
тів між бюджетом та бізнесом).
Головну роль у забезпеченні цих
умов має відіграти інституційне середови-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 17
2020, № 4 (92)
ще, насамперед на основі поліпшення за-
конодавчо-нормативного врегулювання
фінансово-кредитної та інвестиційної дія-
льності. При цьому мають бути враховані
нова динаміка технологічних змін в умовах
розгортання 4IR, тенденції на світових фі-
нансових ринках, використання переваг
сучасних фінансових технологій, особли-
вості формування та функціонування наці-
ональних інституцій розвитку та ін.
Для розв’язання фінансово-інвести-
ційних проблем масштабних технологічних
трансформацій має бути використано чи-
малий доробок різноманітних організацій-
но-економічних форм й інструментів, на-
копичених у світовій практиці.
Зокрема, світовий досвід має низку
прикладів успішного вирішення проблеми
прискорення технологічних інновацій на
початкових етапах через упровадження
«пілотних проєктів» із високим ступенем
імовірності вдалого завершення з прийнят-
ною ефективністю та у відносно стислі
строки, зазвичай інфраструктурного при-
значення (це тактика створення мотивацій-
но-стимулюючого прецеденту / прикладу
для інших суб’єктів). При цьому важливо
задіяти як загальнонаціональні, так і регіо-
нально-місцеві потенціали й інтереси. Зо-
крема, це може бути пов’язано з реалізаці-
єю регіональної смарт-спеціалізації, задек-
ларованої як напрям державної стратегії
розвитку промисловості.
Практичному запуску інвестиційного
циклу за найважливішими напрямами про-
мислових інновацій може сприяти також
сценарій створення «промислового офшо-
ру» для технологій рівня 4IR як базових
для сучасних виробництв. Це забезпечить
привабливі умови для залучення стратегіч-
них інвестицій конкретного інноваційного
спрямування, що досить активно викорис-
товується в різних країнах.
Важливий компонент поліпшення
фінансово-інвестиційного забезпечення
технологічного оновлення промислового
виробництва – ефективні державні заходи
компенсаційно-гарантійного характеру як
об’єктивно необхідний напрям в умовах
значного дисбалансу фінансових потреб та
можливостей суб’єктів господарювання –
учасників інноваційних процесів.
У фінансово-кредитних механізмах
не обійтися без таких традиційних інстру-
ментів, як компенсація витрат на R&D або
на імпорт прогресивних технологій (на об-
межений період чи за обмеженим перелі-
ком), здешевлення або гарантування ко-
мерційних кредитів за рахунок бюджетної
підтримки (для реалізації системних інно-
ваційних проєктів, становлення інновацій-
них стартапів, просування високотехноло-
гічної інноваційної продукції на експорт
тощо).
Залишається актуальною також роль
держзамовлення, переважно на новітню
продукцію і технології, насамперед у сфері
безпеки й оборони, а також для розвитку
міжгалузевої промислової інфраструктури.
Арсенал заходів є досить різноманіт-
ним, проте принципового значення набу-
вають методологічні засади (особливо в
сучасних умовах національної економіки):
вибір об’єкта компенсаційних виплат (сек-
тори / види діяльності, проєкти, види ви-
трат або їх елементів та ін.); модель виплат
(розміри, критерії, терміни дії тощо); меха-
нізми адміністрування (інституції, комуні-
кації, моніторинг і контроль). Проблема та
головне завдання полягають у максималь-
ному запобіганні корупційним схемам і
забезпеченні ефективного стимулювання
інноваційної діяльності в найактуальніших
для вітчизняної промисловості напрямах
4IR.
Актуальним завданням у межах фі-
нансово-інвестиційного блоку є створення
цільових фінансових інституцій (зокрема,
спеціалізованих фондів для підтримки роз-
витку пріоритетних технологій або секто-
рів) або спеціалізація банківських установ
(створення «опорних банків») для приско-
рення інноваційних процесів за певним
пріоритетним напрямом / сектором.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
18 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Інституційний блок
Розбудова промисловості на іннова-
ційно-технологічній базі 4IR, як проєкт
стратегічного значення, потребує якісного
інституційного забезпечення.
Слід підкреслити, що інституційний
чинник розглядається як один із найвпли-
вовіших на перебіг і результати процесів
промислового розвитку практично у всіх
сучасних науково-концептуальних та
програмних розробках вітчизняних фахів-
ців.
Роль держави у процесах промисло-
вого розвитку
Перше з ключових інституційних пи-
тань – роль держави та її промислової по-
літики. Упродовж усіх років розбудови но-
вої української економіки як у науковій,
так і у бізнес-спільноті воно залишається
дискусійним стосовно ступеня впливу /
участі та змістовно-функціонального кон-
тенту.
Зарубіжний досвід промислово роз-
винутих країн свідчить про активну участь
держави в сучасних процесах промислово-
го реформування та розвитку на основі уз-
годжених заходів їх регулювання (у зару-
біжній лексиці урядових ініціатив та про-
грам переважає поняття «заходи регулю-
вання», а в Україні − «дерегуляція»). До-
статньо згадати про рамкові стратегічні
матеріали з проблем промислової політики
в ЄС, ухвалені на рівні спільних європей-
ських управлінських інституцій протягом
останніх 10 років з метою координації ці-
лей промислового розвитку й урядових за-
ходів.
Зміни стосовно ролі держави в інно-
ваційних процесах констатуються, зокрема,
провідними міжнародними аналітиками й
експертами. Вони звертають увагу на те,
що проблеми інноваційної політики стають
предметом колегіальних дискусій та рі-
шень на вищому управлінському рівні: «On
the organizational front, innovation policies
have moved out of the reserve of one ministry
or policy agency only − usually the Science
Ministry − into cross-ministerial task forces or
various ministries, often with the attention of
high-level policymakers, such as the Prime
Minister’s office»1 (The Global Innovation
Index, 2019, p. 53).
З урахуванням українських промис-
лово-економічних реалій і світових тенден-
цій сформовано таку авторську концептуа-
льну позицію: нині, на етапі революційних
проривів у нову промислово-технологічну
реальність, держава має виступити актив-
ним економічним актором у промисловій
сфері. Роль держави має бути визначена як
стратегічна – щодо загального бачення
майбутнього промисловості в національ-
ному та глобальному вимірах. Саме дер-
жавні інституції мають координувати про-
цес формування цілісного «образу» май-
бутньої промисловості України як високо-
технологічного мережевого співтовариства
виробників, споживачів, сервісних агентів,
фінансових й управлінських інституцій, ін-
тегрованих у виробничо-господарські
структури та процеси на новітньому техно-
логічному базисі ІКТ.
Головне «надзавдання» державних
інституцій – випередити бізнес у креатив-
ному моделюванні промислового майбут-
нього України, надати на цій основі страте-
гічно важливі орієнтири для системного
промислового розвитку з подальшою спе-
цифікацією його критеріїв і завдань на ок-
ремих етапах.
Однак дотепер у стратегічних про-
грамних розробках домінують переважно
застарілі «образи» структури, завдань і мо-
делей промислового розвитку, які законо-
мірно «зростають» на вузькокорпоратив-
них інтересах галузевих монополій та ін-
ституційній слабкості держави. Водночас
слід визнати, що цей вимушений консерва-
1 «В організаційному плані інноваційна по-
літика просунулася з повноважень одного мініс-
терства або політичної агенції – зазвичай міні-
стерства науки – до міжміністерських спеціаль-
них груп (сил) або до різних міністерств, часто з
увагою чиновників вищого рівня, як наприклад,
офіс прем’єр-міністра».
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 19
2020, № 4 (92)
тизм ситуативно зумовлений досить від-
чутними поточними фінансово-економіч-
ними обмеженнями. Можна сподіватися,
що останні рішення уряду про створення
Міністерства з питань стратегічних галузей
промисловості (Кабінет Міністрів України,
2020) дозволять реально змінити цю прак-
тику вбік дійсно новітнього бачення стра-
тегії і тактики національної промисловості,
хоча б у її стрижневому – високотехноло-
гічному – секторі. Проте сам факт чергово-
го повернення до створення профільної
урядової інституції не гарантує появи кар-
динальних новел стратегічного значення, а
лише створює важливі організаційні перед-
умови для цього. Визначального значення
набувають чинники високопрофесійних
policymakers і менеджерів, зрілості сус-
пільного запиту та послідовної політичної
волі.
Серед першочергових заходів у да-
ному напрямі має бути сформовано і зако-
нодавчо закріплено Стратегію промислово-
го розвитку (та відповідну Концепцію дер-
жавної промислової політики). Вона має
містити спільні (для суспільства, держави,
бізнесу) концептуальні позиції щодо
цілей і завдань системних технологічних
зрушень 4IR у національній промисловос-
ті.
Наразі ці позиції не є чітко вираже-
ними та часто ситуативно змінюються за-
лежно від коливань політичної кон’юнкту-
ри. Це є одним із впливових інституційних
чинників формування негативних тенден-
цій у вітчизняній промисловості, відсут-
ності відчутних якісних зрушень у її струк-
турі та динаміці. В оцінці значення вибору
стратегічних пріоритетів промислового
розвитку можна цілком погодитися з такою
тезою: «Від вибору пріоритетів Стратегії
розвитку промисловості залежить, чи буде
Україна суб'єктом світової економіки, або
ж їй судилася роль об'єкта чи навіть пред-
мета» (Гиршфельд, 2017).
Висновки щодо цільових пріоритетів
мають спиратися на ґрунтовний аналіз та
оцінку відповідних індикаторів − як поточ-
них, так і прогнозованих за різними сцена-
ріями розвитку1.
У результаті дослідження проблем
промислового виробництва в Україні в
контексті внутрішньої соціально-економіч-
ної ситуації, геополітичних і геоекономіч-
них трансформацій виокремлено як страте-
гічні такі цільові пріоритети довгостроко-
вого розвитку промисловості: національна
безпека й оборона, структурна модерніза-
ція та диверсифікація, продуктивність пра-
ці, ресурсозбереження та ресурсоефектив-
ність, екологічна безпека.
Надзвичайно актуальним аспектом у
формуванні стратегічного прообразу про-
мисловості в умовах 4IR є адекватність су-
часним викликам соціально-економічного
розвитку, насамперед щодо всебічної зба-
лансованості, інклюзивності, гнучкості.
Тобто необхідно забезпечити зростання не
тільки економічної, але і соціальної ефек-
тивності в її широкому розумінні. Такий
підхід відповідає сучасному тренду фоку-
сування міжнародних стратегічних ініціа-
тив на соціально значущих цілях – напри-
клад, Цілі глобального розвитку-2030. У
контексті забезпечення їх успішної реалі-
зації, безумовно, надзвичайно важливо ма-
ксимально синхронізувати промислову
стратегію з макроекономічними (інвести-
ційною, фінансово-кредитною та ін.), ре-
сурсними (насамперед енергетичною), со-
ціальними (освіти, охорони здоров’я), еко-
логічними та інституційними (насамперед
щодо розвитку і захисту інтелектуальної
власності, конкуренції) стратегіями.
При опрацюванні загальної Стратегії
розвитку промисловості важливо конкрет-
но визначитися з цілями та завданнями ре-
1 Аналітичне підґрунтя можуть становити,
зокрема, оцінки міжнародних економічних рей-
тингів. Вони надають певний обсяг корисної ін-
формації про стан і потенціал поліпшення фак-
торної продуктивності в економіці на основі заді-
яння різних чинників (технологічних або інститу-
ційних). Утім такі оцінки окреслюють лише зага-
льні контури, без важливої конкретики по націо-
нальній промисловості, що потребує додаткових
«внутрішніх» аналітичних напрацювань.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
20 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
алізації основних специфічних організа-
ційно-технологічних напрямів 4IR (напри-
клад, таких як роботизація, системи штуч-
ного інтелекту, промисловий інтернет ре-
чей, адитивні технології обробки, біотех-
нології тощо). Йдеться про необхідність
окреслити ключові стратегічні завдання
промислового зростання та розвитку, які
мають бути вирішені на основі запровад-
жуваних новітніх технологій у промисло-
вості загалом і за галузями (видами діяль-
ності) зокрема 1.
Держава має сприяти формуванню
системного запиту на нові цілі та моделі
розвитку промислового виробництва, адек-
ватні сучасним викликам і потребам соціа-
льно-економічного прогресу. Це потребує
чіткого розуміння найважливіших змістов-
них складових і наслідків трансформацій
(як вигоди, так і ризиків) для основних
суб’єктів (суспільство − бізнес − держава) з
подальшим формуванням сильної мотива-
ції кожного з них через специфічні меха-
нізми координації та регулювання.
В умовах динамічного та масштабно-
го розгортання 4IR держава (влада) та біз-
нес мають домовитися про нову якість зро-
стання, нові принципи функціонування і
розвитку економіки та промисловості зо-
крема.
Аналіз сучасних розробок з проблем
промислової стратегії та політики в Україні
свідчить, що на концептуальному рівні ідея
необхідності суспільного балансу інтересів
останнім часом набула активного осмис-
лення та підтримки. Як один із варіантів
узгодження розглядається укладання «со-
ціального договору» на підтримку Страте-
гії (Гиршфельд, 2017). Пропонується також
створити Промисловий кодекс як законо-
давче підґрунтя для реалізації суспільно
узгодженого стратегічного розвитку (Укра-
1 За прикладом економік інших країн такі
цілі та завдання можуть відображатися у спеціа-
льних державних програмах – досягнення лідер-
ства або суттєвого прориву за окремими техноло-
гічними напрямами. Багато прикладів надає щодо
цього Китай у програмі промислового розвитку
до 2025 р. «Made in China 2025».
їнський союз промисловців і підприємців,
2019). Проте у практичному плані її реалі-
зація має ще багато проблем, зумовлених
повільним здійсненням інституційних ре-
форм, а також глибокими конфліктами ін-
тересів унаслідок значного ступеня еконо-
мічної неоднорідності та нерівномірності
розвитку суб’єктів господарювання.
На попередніх етапах становлення і
трансформацій економіки України було
досягнуто досить специфічний «консен-
сус» щодо переділу активів і грошових по-
токів переважно на користь олігархічного
бізнесу. Суспільство взагалі залишалося
поза увагою. Сучасна парадигма розвитку
потребує принципово іншого ставлення до
суспільних інтересів – на засадах інклю-
зивного підходу. Тому новий консенсус
має бути тристороннім і обов’язково вра-
ховувати «ґешефти» для суспільства від
промислово-технологічного розвитку.
Бізнесовий запит на новітні моделі
економічного зростання можливий голов-
ним чином унаслідок виникнення відчутної
прибуткової привабливості нових техноло-
гій та нової продукції. Це, у свою чергу,
потребує відповідних умов функціонуван-
ня ринків й ефективних регуляторних зу-
силь з боку держави.
Суспільний запит на нову якість
промислового розвитку також формується
опосередковано – через поліпшення харак-
теристик реальної платоспроможності на-
селення на ринках інноваційних товарів і
послуг та сприйняті суспільством стандар-
ти організації праці та якості життя. Тому
активної позиції держави, яка відіграє
ключову інституційну роль у політиці оп-
лати праці та доходів населення, також не
уникнути2.
2 Слід відзначити, що за деякими тенденці-
ями українське суспільство досить швидко пере-
орієнтовується на вищі стандарти життя, навіть із
випередженням реальних економічних передумов
для цього. Типові ознаки: високі темпи витрат і
придбання сучасних гаджетів, дорогих автомобі-
лів тощо на тлі погіршення тенденцій споживання
звичайних товарів і послуг; динамічні потоки
трудової та загальної еміграції до країн, де ці ста-
ндарти є реальним сьогоденням тощо.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 21
2020, № 4 (92)
У дискурсі «активної держави» захо-
ди щодо масштабної дерегуляції в націона-
льній економіці України, яка наразі здійс-
нюється, потребують ретельних оцінок їх-
ніх наслідків для стратегічного промисло-
вого розвитку, насамперед у плані узгод-
женості інтересів. Слід зауважити, що в
умовах внутрішньо суперечливої кланово-
олігархічної структури національної еко-
номіки дерегуляція, як правило, поліпшує
бізнес-середовище насамперед переважно
для цих суб’єктів. Водночас дерегуляція
може спричинити подальше розбалансу-
вання економіки України, оскільки, за від-
сутності належного державного регулю-
вання, великий бізнес діятиме винятково за
ринковою корпоративною мотивацією,
слабо узгодженою із загальними націона-
льними інтересами розвитку.
Концепт «активної держави» перед-
бачає також значну увагу до формування
та зміцнення суспільної підтримки промис-
лових трансформацій. Держава має сприя-
ти створенню суспільних і професійних
платформ, орієнтованих на реалізацію
стратегічних трансформацій у промисло-
вості. Безумовно, проблема суспільної під-
тримки – це перш за все проблема довіри
до держави. Формування довіри є важли-
вим інструментом зниження гостроти кон-
флікту інтересів, який супроводжує будь-
які процеси суспільного розвитку, перед-
усім в економіці. Отже, без вирішення цієї
проблеми економічний розвиток країни
зберігатиме значні ризики невизначеності,
нестабільності та неефективності.
Роль держави як дієвого інституцій-
ного актора у процесах довгострокового
розвитку має включати також активну фу-
нкцію провайдера вітчизняного бізнесу на
зовнішній арені. Тому до переліку першо-
рядних завдань на шляху до нової промис-
ловості доцільно включити комплексний
перегляд зовнішньоекономічних угод і
програм, які тією чи іншою мірою можуть
вплинути на реалізацію промислової стра-
тегії, особливо в частині пріоритетних на-
прямів і завдань. Це може стосуватися пи-
тань торгівлі (насамперед у межах ЗВТ із
ЄС), інвестиційного та науково-техноло-
гічного співробітництва, трудової міграції
та підготовки кадрів та ін. Головна мета –
відкрити організаційно-економічні «шлю-
зи» для активізації інвестиційних й іннова-
ційних процесів як основи нової моделі
промислового зростання та розвитку.
Особливості та пріоритети дер-
жавної промислової політики
Традиційно дискусійними в науково-
практичному ракурсі залишаються питання
наповнення державної промислової полі-
тики (за концептуальними підходами до її
формування; пріоритетними напрямами,
заходами тощо). Сучасний етап її розроб-
лення та імплементації в умовах викликів і
завдань 4IR та національної соціально-
економічної специфіки потребує перма-
нентного переосмислення та гнучкого пе-
реналаштування на поточні зміни.
Наразі концептуально важливо ви-
значитися з питаннями співвідношення за-
ходів «стимулювання / примушення» та
«безпосередня підтримка / створення
умов». При цьому необхідно максимально
врахувати як специфіку макроекономічної
ситуації, так і особливості промислового
сектору та його основних агентів.
Таким чином, у фокусі державної
промислової політики, стратегічно спрямо-
ваної на інноваційно-технологічний прорив
4IR, має бути створення комплексу реаль-
них можливостей для розвитку сфери
НДДКР, масштабного, структурно ефек-
тивного та відповідального інвестування,
розвитку інноваційного попиту, насампе-
ред внутрішнього, виходу на зовнішні ви-
сокотехнологічні ринки, підготовки кадрів
для сучасних виробництв. Водночас дієви-
ми можуть стати заходи прискореного
примусового «витискування» пасивних і
неефективних в інноваційному сенсі
суб’єктів, які намагаються утримуватися в
межах ренто- та монопольно орієнтованих
бізнес-моделей. Основні інструменти цього
призначення перебувають у сфері держав-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
22 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
ного регулювання тарифів, технічних стан-
дартів, екологічних нормативів тощо.
В умовах урядового курсу на еконо-
мічну лібералізацію та масштабне підпри-
ємництво доцільно зробити ставку на усу-
нення ключових перешкод для інновацій-
но-технологічних проєктів 4IR зокрема
(паралельно із збереженням раціональної
сукупності можливих фінансово-економіч-
них стимулів). На користь цього є декілька
вагомих аргументів:
по-перше, такий підхід апріорі ближ-
че до засад сучасної, «горизонтальної»,
промислової політики, яка за типом є ін-
клюзивно (а не селективно) орієнтованою;
по-друге, стимули потребують вибір-
ковості, проте проблема ефективного ви-
бору об’єктів для їхнього застосування за-
лишається складною і в методичному, і в
інституційному плані;
по-третє, безпосередня державна під-
тримка та стимулювання так чи інакше
спираються на державні фінансові ресурси
(які нині є надто обмеженими), у той час як
усунення перешкод – це переважно інсти-
туційна сфера, де досягнення результатів
можливе при порівняно нижчих витратах.
У зв’язку з цим під час першого ета-
пу розбудови виробництв на базі техноло-
гій 4IR доцільно зосередити державні ре-
сурси та зусилля на поліпшенні інститу-
ційного забезпечення промислового роз-
витку.
Проте слід підкреслити важливість
чіткої ідентифікації ключових перешкод.
Як варіант, їх аналіз може будуватися на
статистиці міжнародних економічних рей-
тингів, у яких умови та чинники впливу
досить ґрунтовно систематизовані та прос-
тежуються в динаміці (як довгострокові
або як кон’юнктурні).
Слід звернути увагу на ще один
принциповий момент розробки промисло-
вої стратегії та політики. Висока нестабі-
льність ситуації та невизначеність перспек-
тив у світі актуалізує орієнтацію «policy-
makers» на пріоритетне врахування нега-
тивних сценаріїв розвитку (а отже, на роз-
робку стратегій, як мінімум) та скорочення
часового стратегічного горизонту. Це до-
зволяє не будувати економічних «замків на
піску» і водночас поступово все ж таки ру-
хатися в руслі світових тенденцій. Для Ук-
раїни лише такий підхід є обґрунтованим
та актуальним.
Формування ефективної взаємодії
держави та бізнесу
Як науково-теоретичний аналіз, так і
практичний досвід багатьох країн унаоч-
нюють широкий спектр потенційних соціа-
льно-економічних наслідків упровадження
технологічних інновацій 4IR. Тому вже на
початкових етапах має бути досягнута зба-
лансована позиція безпосередніх бенефіці-
арів щодо загальної концепції промислово-
технологічного розвитку та моделей її ре-
алізації. Йдеться перш за все про державу
та бізнес-спільноту як провідних агентів
сучасних інноваційних процесів.
Серед інших важливих концептуаль-
них питань у цій царині – роль і можливос-
ті великого бізнесу. Дискусія про те, який
за розміром бізнес (великий чи малий та
середній) виступає драйвером економіки
сучасного інноваційного розвитку, залиша-
ється незакритою як у вітчизняній, так і в
зарубіжній науково-практичній спільноті.
З одного боку, великий бізнес роз-
глядається як античинник для конкуренції
з усіма негативними наслідками для ефек-
тивності виробництва й динаміки іннова-
цій, а з іншого − саме він зберігає еконо-
мічні переваги масштабу при розробці та
впровадженні сучасних технологій. Зокре-
ма, у роботі (Mauro F. Guillén, Anthony
L. Davis & Felix Zandman, 2017) наведено
досить переконливі аргументи щодо пере-
ваг великих підприємств у розвитку такої
перспективної технології 4IR, як big data:
«Here’s the catch: big data means big data,
that is, the potential of the technology and its
accuracy depend on having access to massive
amounts of data collected in real time about as
many units of observation (i.e. consumers,
products, systems, etc.) as possible. Large
companies have an intrinsic advantage when it
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 23
2020, № 4 (92)
comes to collecting big data. To the extent
that they are proprietary, they represent a
major competitive advantage» 1.
Цілком очевидно, що у специфічних
структурних умовах національної економі-
ки, насамперед промисловості, з очевид-
ною домінантою великих підприємств, без
капіталів великого бізнесу та його органі-
заційного потенціалу навряд чи можливо
найближчим часом суттєво просунутися в
напрямі до створення високотехнологічних
виробничих систем.
Тому за умови збереження загально-
го курсу на деолігархізацію, розвиток ма-
лого та середнього бізнесу (МСБ) і конку-
рентного середовища в економіці України,
у порядку денному промислової політики
доцільно паралельно зорієнтуватися на
формування дієвого механізму залучення
великого бізнесу до прискорення структур-
но-технологічних перетворень на базі до-
сягнень 4IR. Стрижнем цього механізму
має бути збалансування взаємних вимог.
Основні вимоги бізнесу – стабільні умови
господарювання (насамперед у частині фіс-
кальної, тарифно-цінової, регуляторної та
інвестиційно-інноваційної політики). Го-
ловні вимоги держави – певний обсяг інве-
стицій з інноваційним наповненням за ви-
значеними пріоритетними цільовими на-
прямами.
Прийнятні форми взаємовигідного
співробітництва надає державно-приватне
партнерство, передусім при реалізації
інноваційних інфраструктурних проєктів
загальнонаціонального або регіонального
масштабів. Важливу платформу для фор-
мування та реалізації державно-приватного
партнерства можуть і мають створювати
1 «Справа ось у чому: «великі дані» явля-
ють собою великі дані, тобто потенціал техноло-
гії та її точність залежать від доступу до масивної
кількості даних, які зібрані в реальному часі щодо
якомога більшої кількості одиниць спостережен-
ня (таких як споживачі, продукція, системи та
ін.), наскільки це можливо. Великі компанії ма-
ють суттєву перевагу, коли доходить до збору
великих даних. У тому сенсі, що вони приватні,
вони мають головну конкурентну перевагу».
національні проєкти та цільові програми.
Як свідчить світовий досвід, ці інструмен-
ти державного управління соціально-еко-
номічними процесами досить активно ви-
користовуються для реалізації масштабних
стратегічних рішень (див. детальний аналі-
тичний огляд деяких європейських прик-
ладних програм з розвитку смарт-техно-
логій у роботі (Князев, 2020)).
Загальна схема є такою: визначається
конкретна проблема розвитку і під неї фо-
рмується проєкт (пакет взаємопов’язаних
проєктів). Національні проєкти є організа-
ційно-координуючою формою досягнення
цільових завдань у певній сфері, переваги
якої полягають у чіткому багатоаспектно-
му структуруванні проблеми та визначенні
на цій основі ефективних учасників і сис-
темної послідовності необхідних робіт. З
урахуванням стратегічності завдання роз-
витку промислового виробництва на базі
технологій 4.0 доцільно сформувати набір
ключових проблем та розробити й запусти-
ти під їхню реалізацію низку цільових на-
ціональних проєктів.2
Безумовно, запропоновані проєкти є
стратегічно важливими для національної
промисловості в умовах неоіндустріалізації
інноваційного типу. Проте велика кількість
проєктів «розмиває» оптимальні (з ураху-
ванням наявних ресурсних обмежень) межі
2 Наприклад, проблема «Технології 4.0»
може бути вирішена в межах пакета проєктів
«Держзакупівлі», «Власне виробництво», «Ринок
нових технологій», «Роботизація», «Штучний
інтелект» та ін. Конкретні пропозиції щодо наці-
ональних проєктів за цільовими напрямами та
галузями, спрямованих на розвиток інноваційних
виробництв, наведено у джерелі (Український
союз промисловців і підприємців, 2019, с. 18-24).
До переліку таких галузей увійшли аерокосмічне,
енергетичне, транспортне, сільськогосподарське
машинобудування, суднобудування, виробництво
складної побутової техніки. Причому фахівці
вбачають широкі можливості для реалізації в
кожній галузі низки проєктів, орієнтованих на
випуск нової техніки та запровадження перспек-
тивних технологій V-VІІ технологічних укладів,
що формуватиме новий промисловий базис рівня
4IR.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
24 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
пріоритетності, особливо на початкових
етапах реалізації Стратегії промислового
розвитку. Для виходу із цієї ситуації доці-
льно детальніше аналізувати запропоновані
національні проєкти у площині оцінки їх-
нього потенціалу для вирішення пріоритет-
них стратегічних завдань у сферах безпеки
й оборони, ефективності та конкуренто-
спроможності економіки / промисловості,
екологічності, підвищення якості життя.
Визнаючи в цілому ідею національ-
них проєктів як потенційно ефективної фо-
рми цілеспрямованого переходу до іннова-
ційної моделі розвитку промисловості, слід
відзначити, що нині на шляху їх розробки
та реалізації, крім очевидних фінансово-
економічних обмежень, є і значні інститу-
ційні перешкоди, які полягають у збере-
женні політичного впливу на вибір пріори-
тетів, високого рівня взаємної недовіри
ключових суб’єктів процесу, корупційних
ризиків, невпорядкованості системи дер-
жавного управління економікою.
І ще один момент привертає увагу.
Зазвичай будь-які пропозиції щодо фінан-
сово-економічних механізмів реалізації
нацпроєктів і програм окреслюють те, що
має робити держава. Проте практично ні-
чого не «промальовується» стосовно зо-
бов’язань бізнесу «на виході» таких проєк-
тів. Без балансу в розподілі повноважень і
зобов’язань буде проблематично досягти
високої ефективності нацпроєктів.
Помітна роль має бути відведена та-
кож держзамовленню інноваційно спро-
можним корпораціям на високотехнологіч-
ну продукцію та наукомісткі технології,
критично важливі для соціально-економіч-
ного розвитку.
Структурно-галузевий блок
Як свідчить зарубіжний досвід, про-
цеси технологічної реконструкції на основі
досягнень 4IR (як і інновації попередніх
етапів технологічного розвитку) є більш
успішними в економіках (і промислових
секторах) з більш диверсифікованою і про-
гресивною структурою виробництва та ри-
нків: «Richer economies, with more diverse
industry and export portfolios, are likelier to
score high in innovation» (The Global Innova-
tion Index, 2018, p. 3).1
Зокрема, як свідчить світова статис-
тика, серед видів промислової діяльності
лідером упровадження робототехніки та
сучасних смарт-систем зв’язку і навігації є
автопромисловість. Водночас ця галузь ви-
ступає драйвером переходу до «зелених»
технологій на основі переорієнтації на ви-
пуск електрокарів. Такі тенденції змушу-
ють подивитися на структурно-галузеві
зміни як на необхідну передумову іннова-
ційно-технологічних трансформацій 4IR у
промисловості України.
Варто пригадати, які стратегічні зав-
дання в цій площині постають наразі на
державному рівні. Один із важливих кроків
у цьому напрямі – досить амбітні цілі роз-
витку власного виробництва електромобі-
лів та інших видів електротранспорту в
межах Національної транспортної стратегії
України до 2030 року «Drive Ukraine 2030»
(Кабінет Міністрів України, 2018)2.
У контексті взаємопов’язаності за-
вдань структурно-галузевого і технологіч-
ного розвитку надзвичайно важливо акцен-
тувати увагу на потенціалі оборонно-про-
мислового комплексу (ОПК) як драйвера
інноваційних трансформацій у національ-
ній промисловості.
Сфера безпеки й оборони в багатьох
країнах відіграє помітну (а часто – провід-
1 «Багатшим економікам, із більш дивер-
сифікованими промисловими та експортними
портфелями, імовірніше посісти високе місце в
інноваціях».
2 У цій Стратегії серед пріоритетних цілей
намічено досягнення Україною статусу регіона-
льного транспортного хабу, зокрема, на основі
включення до світових тенденцій «використання
високотехнологічних та ергономічних транспорт-
них засобів, принципів мультимодальності, су-
путникової навігації, інтелектуальних транспорт-
них систем, інформаційних технологій, електрон-
ного документообігу». Потенційно реалізація та-
кої стратегії може надати необхідного поштовху
для інноваційно важливих структурних змін у
машинобудівному комплексі.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 25
2020, № 4 (92)
ну) роль у запровадженні нових технологій
та прискоренні економічного зростання.
Нинішня ситуація «підштовхнула» націо-
нальних policymakers до розуміння актуа-
льності такого сприйняття та переходу до
активних дій і в Україні.
Так, здійснено кроки в напрямі ви-
значення стратегії реформування армії та
ОПК, зокрема, інституалізації процесів
технологічного оновлення й розвитку
ОПК. Планується зробити ставку на вітчиз-
няні оборонні технології, проте в найближ-
чій перспективі – ефективно використати
імпорт по критичних для переозброєння
армії позиціях. Це свідчить про те, що фор-
муються сприятливі економічні, техноло-
гічні та інституційні умови для структур-
них трансформацій національного ОПК як
провідної платформи прискорення техно-
логічного розвитку на базі досягнень 4IR.
Автори аналітичної публікації (Ба-
драк, Горбулін, 2020) підкреслюють пріо-
ритетність забезпечення ефективного тех-
нологічного зростання оборонної промис-
ловості як фундаменту оборонно-
безпекової реформи, «з акцентом на нові
українські технології». Проте, з урахуван-
ням поточної ситуації, вони вбачають ак-
туальну проблему саме в тому, щоб «зба-
лансувати підтримку національного вироб-
ництва з питаннями імпорту», і наголошу-
ють, що відсутність системного підходу до
вирішення зазначених завдань може приз-
вести до ефемерних результатів, неадеква-
тних сучасним потребам держави. Водно-
час відзначено, що в умовах «феноменаль-
ного сплеску військових розробок в Украї-
ні резонно говорити про організацію тех-
нологічного стрибка», основу якого стано-
влять нові оборонні технології власного
виробництва.
Крім машинобудування та ОПК, слід
звернути увагу на прискорений розвиток
вітчизняної IT-індустрії, зокрема з викори-
станням інструментарію державної під-
тримки інвестицій, експорту, освітньо-ква-
ліфікаційних програм тощо.
Ринковий блок
Цей блок передбачає реалізацію зав-
дань щодо стимулювання попиту як чин-
ника стабілізації та перспективного розвит-
ку промислового виробництва, перш за
все − нарощування його інноваційної скла-
дової. Тому, безумовно, державна стратегія
та політика промислового розвитку мають
містити пріоритетні напрями й адекватні їм
заходи щодо нарощування обсягів та по-
ліпшення структури попиту на вітчизняні
промислові товари й послуги на всіх потен-
ційно ефективних ринках.
Зазвичай, основна дискусія точиться
навколо проблеми оптимальної пропорції
внутрішнього та зовнішнього попиту.
Як відомо, національна промисло-
вість досить тривалий час зберігає модель
експортної орієнтації за рахунок доміну-
вання експорту сировини, матеріалів і про-
дукції первинних переділів. Це мало пев-
ний позитивний ефект для утримання ок-
ремих виробництв упродовж періоду рин-
кових трансформацій і становлення суве-
ренної національної економіки. Проте
пов’язані з даною моделлю ризики й еко-
номічні програші призвели до поступового
усвідомлення важливості значної переорі-
єнтації на внутрішній ринок. І сьогодні як у
наукових розробках, так і в урядових на-
працюваннях значна увага фокусується на
стимулюванні внутрішнього попиту. Осно-
вна проблема полягає в тому, що часто такі
заходи, пов’язані з протекціонізмом та ім-
портозаміщенням, можуть суперечити
принципам міжнародної торгівлі в межах
ратифікованих Україною документів.
Роль внутрішнього ринку у проце-
сах запровадження нових технологій
Світова економічна історія підтверд-
жує провідну роль внутрішнього ринку в
розвитку технологій як чинника економіч-
но ефективних масштабів попиту та важ-
ливої передумови адаптації виробництва /
продукції до вимог споживачів. На ниніш-
ньому етапі світогосподарських трансфор-
мацій є підстави очікувати, що ця роль по-
силюватиметься внаслідок того, що в най-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
26 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
ближчій перспективі ймовірність послаб-
лення глобалізаційних тенденцій (скоріше
за все тимчасового) є досить високою.1
Особливості внутрішнього ринку Ук-
раїни в секторі найбільш прогресивної
промислової продукції певною мірою мож-
на виявити, аналізуючи тенденції імпорту
по товарній групі «Машини, устаткування,
транспортні засоби та прилади», що має
значення в ракурсі перспектив переходу до
високотехнологічних виробництв. За да-
ними вітчизняної статистики (Національ-
ний банк України, 2019)2 упродовж 10 ро-
ків посткризового періоду (2010-2019 рр.) в
Україні спостерігаються суттєві зміни у
структурі імпорту цих промислових това-
рів. Так, частка товарної групи «Машини,
устаткування, транспортні засоби та при-
лади» в загальному обсязі імпорту збіль-
шилася з 21,2% у 2010 р. до 32,1% 2019 р.,
а щорічні темпи зростання імпорту цієї
продукції значно випереджали загальні (за
винятком 2013-2014 рр.). Від 50 до 60%
імпорту по цій товарній групі припадає на
інвестиційні товари («засоби виробницт-
ва»), а в середньому понад чверть – на то-
вари проміжного споживання. Таким чи-
ном, більш ніж 80% імпорту по товарній
групі (сумарно − засоби виробництва та
товари проміжного споживання) пов’язано
безпосередньо з виробничою та інвести-
ційною діяльністю підприємств.
З одного боку, це свідчить про зрос-
тання внутрішнього попиту на інвестиційні
товари, а з іншого− це можна оцінювати як
незадоволений попит на власне виробниц-
тво, тобто як потенційні обсяги його зрос-
тання у високотехнологічному сегменті
1 Найбільш очевидні аргументи – поглиб-
лення економічних протиріч між країнами та їх-
німи групуваннями у формі торговельних війн,
санкцій, розірвання угод тощо. Одна тільки пан-
демія коронавірусної хвороби (COVID-19) поміт-
но посприяла поверненню інтересу до розширен-
ня національних локацій виробництва.
2 Тут і далі: https://bank.gov.ua/ua/statistic/
sector-external/data-sector-external#5 (дата звер-
нення: 23-25.09.2020).
вітчизняної промисловості. Водночас наве-
дені показники ілюструють високий сту-
пінь зовнішньої виробничо-технологічної
залежності національної економіки, насам-
перед промисловості. Україна стабільно
перебуває у стані «чистого імпортера» ма-
шин та устаткування, про що свідчать
від’ємні показники зовнішньоторговельно-
го сальдо: тільки впродовж 2014-2019 рр.
воно зросло утричі. Проте доцільно нага-
дати, що цей період є досить екстремаль-
ним і характеризується військово-політич-
ним конфліктом із РФ та обумовленим ним
кризовим погіршенням економіки.
Слід також звернути увагу на такі те-
нденції щодо імпорту машин та устатку-
вання у 2010-2019 рр.: зростає їхня частка
у групі «товари проміжного споживання»
(з 8,3 до 15,8%), що може певною мірою
свідчити про поступове розширення обся-
гів зовнішньої кооперації у вітчизняному
машинобудуванні; зростає їхня частка у
групі «споживчі товари» (з 17,6 до 25%),
що вказує на відчутний вплив внутрішньо-
го споживчого ринку на обсяги імпорту
високотехнологічної продукції та зростан-
ня споживчого попиту на неї навіть за не-
сприятливих загальних умов в економіці.
Роль внутрішнього ринку слід роз-
глядати у двох вимірах – кількісному (об-
сяги) та якісному (структура, споживчі ви-
моги).
За демографічними характеристика-
ми (кількість населення / домогосподарств)
споживчий ринок інноваційної продукції в
Україні має непогані показники. Статисти-
ка засвідчує відносно високу динаміку
продажів високотехнологічної побутової та
електронної техніки, навіть за умов не-
сприятливих для цього тенденцій у дохо-
дах / платоспроможному попиті. Будь-які
урядові заходи щодо підвищення доходів
населення (заробітної плати, пенсій тощо)
можуть позитивно позначитися на обсягах
і динаміці платоспроможного попиту в се-
гменті високотехнологічних споживчих
товарів (зазвичай конкуренцію цим витра-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 27
2020, № 4 (92)
там становить лише придбання валюти та
нерухомості як спосіб заощаджень).
Достатньо висока якість споживчого
попиту зумовлена загальним рівнем осві-
ченості та культури населення. Від цього
залежить готовність й ефективність вико-
ристання таких товарів і послуг. Потенціал
удосконалення в даному плані є значним,
оскільки суттєво впливають чинники віко-
вої структури та рівня «цифрової» підго-
товки.
Водночас для масштабних техноло-
гічних змін у промисловому виробництві
велике значення має виробничий попит на
інноваційну продукцію (інвестиційного
призначення). Його обсяги тісно пов’язані
з фінансами підприємств, бюджетними
можливостями та ринком комерційних
кредитів. Як свідчить статистика, протягом
усіх років трансформацій тенденції в цих
сферах були негативними. І сьогодні ситу-
ація не змінюється на краще. З іншого бо-
ку, інноваційно-інвестиційний попит на
внутрішньому ринку значною мірою стри-
мується не стільки дефіцитом фінансових
ресурсів, скільки відсутністю ринкової ви-
значеності щодо потенційного збуту про-
дукції, особливо у високотехнологічних
галузях. Невизначеність ринкової перспек-
тиви різко пригнічує інтерес до інвестицій
та інновацій. Тому без розв’язання про-
блем хоча б стабілізації економіки та пев-
ного рівня захисту національного товаро-
виробника неможливе ефективне зростання
цього сегменту внутрішнього ринку про-
мислової продукції.
Слід підкреслити, що нині на внут-
рішніх ринках різних країн, включно з Ук-
раїною, динамічно формуються тенденції
нової моделі споживання під впливом як
розповсюдження технологічних досягнень,
зокрема ІКТ, так і змін соціально-
гуманітарного характеру (актуалізація цін-
ностей збереження довкілля, людського
розвитку, комплексної безпеки тощо). Цей
чинник має бути використаний для всебіч-
ного вдосконалення внутрішнього ринку,
насамперед його структурних характерис-
тик.
З проблемою організації ефективного
внутрішнього ринку для розвитку економі-
ки стикаються практично всі країни. Як
свідчить їхній досвід, результативними
можуть бути різні підходи: активізація
державних закупівель, інвестиції у певні
проєкти, податкові стимули для окремих
виробництв, підтримка стартапів, «зв’яза-
ні» споживчі кредити, цільові субсидії на
певні групи / види товарів тощо. Очевидно,
що все це є інструментами комплексної
державної промислової політики, яка на
певних етапах дозволяє національним ви-
робникам набути необхідних виробничих
можливостей і конкурентних переваг для
ефективної присутності на ринках.1
З урахуванням особливостей націо-
нальної економіки розвиток внутрішнього
ринку для високотехнологічних промисло-
вих товарів, технологій і послуг також має
спиратися на адекватну державну політику
підтримки та стимулювання, безперечно, за
умов належної прозорості та визначення
чітких пріоритетів. Особливо актуальним є
питання не стільки нарощування спектру
інструментарію, скільки його налаштуван-
ня в конкретних умовах національної еко-
номіки з урахуванням усіх специфічних
організаційно-економічних «нюансів» на
нинішньому етапі та в перспективі.
Роль зовнішніх ринків
Сучасні тренди динамічного промис-
лового розвитку у світі нерозривно
пов’язані з активним використанням наці-
ональними економіками потенціалу зов-
нішніх ринків як у промислово розвинутих
країнах, так і в нових індустріальних і тих,
1 Традиційно «захисні» заходи ширше ви-
користовувалися у слабших економіках. Проте
специфічною ознакою сучасного етапу розвитку
світової економіки є значні обсяги таких заходів у
найпотужніших державах (США, ЄС, Китай). Це
є однією з характерних ознак масштабності кар-
динальних структурних змін у світовій економіці,
які об’єктивно потребують посилення державного
впливу на їхню динаміку та стратегічний напрям.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
28 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
що розвиваються. Часто це супроводжу-
ється великими ризиками високої залежно-
сті від кон’юнктури зовнішніх ринків або
політики ТНК, які там домінують (це ха-
рактерно для економіки України з її пере-
важаючою експортною орієнтацією). Проте
водночас вони також відіграють важливу
роль як прискорювачі процесів техніко-
технологічного оновлення виробництва,
входження у структуру міжнародного роз-
поділу праці тощо.
Досягнення 4IR на основі ІКТ ство-
рюють нові, ще більші можливості для ма-
сштабування національного промислового
виробництва у світовому економічному
просторі, які мають бути ефективно вико-
ристані. Але вихід у великий глобальний
ринок має чимало економічних «рифів».
Значні сподівання на прискорення
промислового розвитку в Україні пов’язані
з курсом на європейську інтеграцію і, від-
повідно, із входженням на євроринок – ве-
ликий за обсягом та вимогливий за харак-
теристиками продукції та технологій. Вар-
то нагадати, що у 2019 р. частка країн ЄС у
загальному експорті товарів з України до-
сягла понад 37% (Національний банк Укра-
їни, 2019). Певного оптимізму щодо потен-
ційних можливостей вітчизняної промис-
ловості конкурувати на розвинутих ринках
надають показники експорту товарів у Єв-
ропу – у 2019 р. його частка по групі «ма-
шини, устаткування, транспортні засоби та
прилади» склала 31,9%, що майже втричі
більше, ніж у 2014 р., а темп зростання до
2018 р. (135,4%) перевищив загальний по-
казник (104,7%) по експорту товарів зага-
лом. Однак частка цих товарів у загально-
му обсязі експорту в Європу наразі дорів-
нює трохи більше 6%, що чітко характери-
зує як існуючі проблеми, так і потенційні
рамки зростання.
Проте перешкод поки що більше, ніж
виграшів. Подолання технічних та інших
бар'єрів виявилося для вітчизняних вироб-
ників тривалим процесом. Стримуючу роль
відіграють також його насиченість високо-
конкурентними товарами світових брендів,
а останнім часом – загальне сповільнення
економічної активності (через різні причи-
ни, у тому числі пандемію коронавірусної
хвороби). За цих умов у середньостроковій
перспективі важко розраховувати на євро-
ринок як драйвер розвитку промисловості
України, насамперед критично важливого
для промислових перспектив її високотех-
нологічного сектору.
У зв’язку з цим активно анонсується
зміщення уваги промислової політики Ук-
раїни у зовнішньоекономічній сфері на ри-
нки Азії, Африки, Південної Америки.1 Їх-
ня привабливість, очевидно, пов'язується з
потенційно великими масштабами, досить
високою динамікою та нижчими (порівня-
но з промислово розвинутими країнами)
вимогами споживачів до якості продукції.
Проте слід зауважити, що аналогічний ін-
терес до цих ринків виявляють досить по-
тужні економіки (США, Китай, Індія, РФ,
країни ЄС, та ін.), конкурувати з якими по
багатьох обробних галузях − досить склад-
не завдання для вітчизняної промисловості
з її дотепер обмеженими технологічними
та фінансово-економічними можливостя-
ми. Тобто не варто сподіватися, що ринки
менш розвинутих країн – це полегшений
шлях до розвитку вітчизняної промислово-
сті. Проблем тут може бути не менше, а
може й більше, з урахуванням, крім чинни-
ка конкуренції, значних цивілізаційних
відмінностей із цими регіонами, останніх
явищ у міграційній сфері та інших аспек-
тів.
1 Статистика сучасних торговельних відно-
син України із цією групою країн свідчить, що на
високотехнологічну продукцію обробної промис-
ловості, насамперед по групі «машини, устатку-
вання, транспортні засоби та прилади», припадає
надзвичайно мала частка промислового експорту
товарів з України. У 2019 р. географічна структу-
ра машинобудівного експорту має такі показни-
ки: Африка – 1,5%, Америка – 3,5 і дещо вагомі-
ша частка Азії – 17,6% (Національний банк Укра-
їни, 2019). До того ж у 2014-2019 рр. по цій пози-
ції спостерігалося номінальне скорочення обсягів
експорту товарів до зазначених країн.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 29
2020, № 4 (92)
Прогнозоване на міжнародному рівні
погіршення глобальної економічної ситуа-
ції під впливом пандемії коронавірусної
хвороби (COVID-19) та зумовлене цим за-
гострення світової конкуренції, внутрішні
проблеми України можуть відіграти нега-
тивну роль у переформатуванні її промис-
лового експорту на нові ринки у коротко-
та середньостроковій перспективі.
Узагальнюючи світову практику,
можна запропонувати скористатися такими
варіантами: просування на географічно но-
ві для України ринки з ексклюзивною,
«нішевою» промисловою продукцією / по-
слугами; використання можливостей GVCs
(до яких треба активніше долучатися за-
здалегідь); залучення економічних суб’єк-
тів цих країн до спільної реалізації інвес-
тиційно-інноваційних проєктів на взаємо-
вигідних умовах тощо.
Висновки
1. Економіка України наразі перебу-
ває в досить несприятливому середовищі
внаслідок розвитку суперечливих тенден-
цій: перехід до сучасних високотехнологіч-
них промислових виробництв має розпоча-
тися невідкладно (для вирішення завдань
тактичного виживання та формування під-
валин подальшого довгострокового страте-
гічного розвитку), проте об’єктивно необ-
хідний для цього економічний потенціал є
надто обмеженим (за окремими складови-
ми – практично відсутній), а ресурс істо-
ричного часу – вичерпаним. У цьому сенсі
вітчизняна економіка є непорівнянною з
розвинутими країнами (де саме продуку-
ються останні концепти сучасного еконо-
мічного та промислового розвитку), а та-
кож із країнами, що швидко розвиваються
з початку ХХІ ст. Більшість із зазначених
національних економік, які сьогодні впев-
нено розвиваються за інноваційними моде-
лями, мали можливість використати поте-
нціал попереднього екстенсивного розвит-
ку. Україна в таких ресурсах була порівня-
но обмеженою або втратила їх через невда-
лі моделі економічних трансформацій, а
зараз продовжує втрачати через накопичені
соціально-економічні проблеми, екстрема-
льну ситуацію на Донбасі та в Криму. До-
даткові проблеми створила пандемія коро-
навірусної хвороби (COVID-19), яка нега-
тивно позначається на економічному поте-
нціалі України.
За цих умов поточне поновлення
економічної діяльності та перехід до сис-
темних заходів стратегічного розвитку
сприймаються як контраверсійні та несу-
місні проблеми. Однак з урахуванням мас-
штабності сучасних соціально-економіч-
них викликів таке сприйняття має право на
існування лише впродовж досить коротко-
го терміну (у межах не більше року). З пер-
шими позитивними ознаками постпанде-
мійної стабілізації та відновлення економі-
ки України необхідно паралельно розпоча-
ти активний рух у напрямі становлення но-
вої промисловості. Для цього важливо ви-
значити певну етапність та послідовність
взаємопов’язаних напрямів і завдань (згід-
но із сучасною термінологією «дорожню
карту»).
2. Авторські пропозиції щодо «до-
рожньої карти» розбудови промислових
виробництв, заснованих на інноваційних
технологіях 4IR, базуються на визнанні
пріоритетності стратегічних цілей як рам-
кових для загальної концепції. Насамперед
це стосується безпекових, екологічних та
інтеграційних цілей національного еконо-
мічного розвитку. Тобто послідовність дій і
вибір управлінських механізмів мають бу-
ти зорієнтовані на пришвидшену та комп-
лексну реалізацію промислових техноло-
гічних проєктів, безпосередньо пов’язаних
із досягненням означених цілей.
З урахуванням глобального тренду
посилення орієнтації сучасної політики на
соціогуманітарні виклики доцільно макси-
мально гармонізувати цілі й інтегрувати
процеси економічного та соціального роз-
витку на основі імплементації досягнень
4IR. Це дозволить дійсно перетворити
інноваційно-технологічне оновлення виро-
бництва на довгостроковий чинник його
зростання і розвитку.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
30 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
3. На сучасному етапі за наявних об-
межень і можливостей стратегія промис-
лового розвитку в Україні має забезпечити
просування за двома ключовими проблем-
ними напрямами – швидке та масштабне
технологічне оновлення (інноваційна тех-
нологічна реконструкція); формування
здатності виробництва до гнучкого реагу-
вання на сучасні виклики та ринкові запити
і вимоги.
При цьому актуальною є орієнтація
на амбітні цілі та проєкти, що відкриває
можливості вийти за межі наздоганяючого
розвитку (хоча б в окремих сегментах про-
мислової діяльності) та створити відповід-
ний національний бренд. Як свідчить сві-
това практика, ставка на бренд стає домі-
нантою стратегій довгострокового еконо-
мічного / промислового розвитку.
4. Найближчим часом критично важ-
ливо стратегічно визначитися щодо функ-
ціональних, часових і просторових завдань
промислового розвитку в Україні та потен-
ційних можливостей нових індустріальних
технологій 4IR у межах пріоритетних ці-
льових напрямів (національна безпека,
ефективність виробництва, динамічний,
сталий та інклюзивний розвиток економі-
ки, соціально-людський розвиток, міжна-
родна економічна інтеграція).
5. Стратегія і тактика розбудови но-
вої промисловості у форматі 4IR мають
ґрунтуватися на об’єктивно нерозривній
інтеграції інтересів і можливостей основ-
них підсистем національної економіки –
науково-освітньої, інноваційної, фінансо-
во-інвестиційної, екологічної, організацій-
но-управлінської. Відтак мають бути ефек-
тивно скомпоновані, узгоджені та скоорди-
новані заходи щодо науково-технологічної,
інвестиційно-інноваційної, екологічної,
промислової, фіскальної, соціальної полі-
тики.
6. За наявних в Україні макроеконо-
мічних, інституційних і соціально-політич-
них умов як найбільш прийнятну для сис-
темних промислових трансформацій на ос-
нові досягнень 4IR запропоновано модель
промислової політики, побудовану на та-
ких засадах: державна керованість з орієн-
тацією на пріоритети стратегічного розвит-
ку (економіки та суспільства); паритет ба-
зових суб’єктів економічної системи (сус-
пільство / держава / бізнес / людина); зба-
лансованість цілей розвитку промисловості
на основі досягнення взаємоузгодженості
(консенсусу) соціально-економічних інте-
ресів усіх суб’єктів та рівнів; поступовість;
економічність; оптимальна національна
локалізація нових виробництв (за критері-
ями економічної безпеки, ефективності,
структурного розвитку, зайнятості, інтег-
рації у глобальний економічний простір);
мінімізація соціально-економічних ризиків;
ефективна інтеграція у міжнародні струк-
тури та процеси.
7. При формуванні державної про-
мислової політики доцільно орієнтуватися
на використання економічних інструментів
й інституційних форм, які максимально
орієнтовані на створення та використання
внутрішніх ресурсів національної економі-
ки (фінансових, інтелектуальних, матеріа-
льних, кадрових та ін.); достатньо збалан-
совані за критерієм «ефекти / ризики» у
соціально-економічному вимірі; забезпе-
чують помітні економічно значущі та соці-
ально прийнятні ефекти у коротко- та се-
редньостроковому періоді; мають чітку
спрямованість на імплементацію техноло-
гічних інновацій рівня 4IR.
8. Технологічне оновлення за мо-
деллю 4IR розгортається в умовах глибокої
технологічної, структурної, фінансово-
економічної неоднорідності промисловості
України. Тому універсальний підхід до ви-
бору інструментарію державного регулю-
вання інноваційних процесів може не тіль-
ки не забезпечити очікуваних позитивних
результатів, але навпаки – погіршити ок-
ремі характеристики та тренди промисло-
вого розвитку. Це дає підстави на даному
етапі перетворень відстоювати концептуа-
льне положення про доцільність забезпе-
чення балансу між універсальними та спе-
цифічними інструментами державної полі-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 31
2020, № 4 (92)
тики, які враховують конкретні галузеві,
регіональні, макроекономічні сценарні об-
ставини. Як більш адаптований до реаль-
них обставин, специфічний інструментарій
може виявитися ефективнішим. Завдання є
досить складним для виконання з огляду на
політико-інституційну специфіку України з
домінуванням політичного впливу на про-
цеси ухвалення економічних рішень, а та-
кож недостатній досвід сучасної управлін-
ської практики тощо.
9. В умовах глобальних трендів без-
прецедентного зростання системної неви-
значеності (тобто в усіх сферах життєді-
яльності; досить навести факт неочікувано-
го, але надто вагомого впливу пандемії ко-
ронавірусної хвороби на економіку, полі-
тику, суспільство загалом), високої вола-
тильності кон’юнктури товарних і фінан-
сових ринків, посилення конкуренції, під-
вищення динамізму в науково-інноваційній
сфері надзвичайно збільшуються інвести-
ційні ризики, насамперед пов’язані з дов-
гостроковими та витратними проєктами
(до яких належать і більшість необхідних
для промисловості технологічних проєктів
4IR). Тому саме інвестиційні механізми
набувають принципового значення, а конк-
ретний інструментарій державної політики
має зменшувати / компенсувати ці ризики
або попереджати їх виникнення.
10. На тлі зростання динамізму змін
у світовому інноваційному ландшафті ін-
вестиції в наукові дослідження та іннова-
ційне підприємництво, а також в освіту
мають стати в Україні пріоритетною сфе-
рою зусиль держави та приватного бізнесу.
Цей напрям слід оцінювати як ключовий
довгостроковий чинник прискорення про-
мислових технологічних трансформацій.
11. У контексті взаємопов’язаності
завдань структурно-галузевого і техноло-
гічного розвитку надзвичайно важливо ма-
ксимально використати потенціал вітчиз-
няного ОПК як драйвера інноваційних
трансформацій у національній промисло-
вості, а також сконцентрувати зусилля на
структурно-галузевих трансформаціях як
необхідних передумовах масштабної імп-
лементації сучасних технологій.
12. Встановлено, що внутрішній спо-
живчий попит демонструє відносно кращу
стабільність стосовно високотехнологічної
промислової продукції навіть у досить не-
сприятливих макроекономічних умовах.
Тому доцільно також спрямувати потенці-
ал внутрішнього ринку для прискорення
продуктово-технологічної перебудови про-
мислового виробництва на підґрунті досяг-
нень 4IR.
13. В інституційному полі першо-
черговим кроком має стати реалізація ак-
тивного партнерського діалогу у форматі
«суспільство – держава − бізнес» для до-
сягнення консенсусу щодо стратегії про-
мислового розвитку на технологічній базі
4IR за провідної стратегічної ролі держави.
Стратегія промислового розвитку (як і еко-
номічного загалом) в Україні нарешті має
остаточно вийти з «пастки» політичних
симпатій / антипатій, які постійно зміню-
ються, у площину науково обґрунтованих
та суспільно визнаних довгострокових
економічних рішень.
14. Відсутність або недопрацьова-
ність чіткої та ефективної стратегії і такти-
ки оновлення промислового сектору ство-
рює ризики перетворення нинішнього
інноваційно-технологічного «дрейфу» на-
ціональної промисловості на незворотний
процес її остаточного руйнування на «ри-
фах» глобальної конкуренції. Перехід про-
мисловості до новітнього формату на тех-
нологічному базисі 4IR не повинен пере-
творитися для національної економіки, біз-
несу та суспільства на виклик понад їхні
реальні можливості адаптації та розвитку.
Подальші дослідження перспектив
промисловості в Україні мають фокусува-
тися на проблемах виявлення ключових
чинників довгострокового зростання і роз-
витку виробництва на основі вдосконален-
ня аналізу й оцінки їхнього впливу на ди-
наміку та ефективність процесів досягнен-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
32 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
ня стратегічних цілей економіки і суспільс-
тва.
Література
Ангел Е., Кравчук В. (2019). Какая про-
мышленная политика необходима
Украине для перехода к Индустрии 4.0?
Зеркало недели. Украина. Вып. № 13, 6-
12 апреля. URL: https://zn.ua/macrolevel/
kakaya-promyshlennaya-politika-neobho
dima-ukraine-dlya-perehoda-k-industrii-4-
0-313995_.html (дата звернення:
15.09.2020).
Бадрак В., Горбулін В. (2020). Розвиток
оборонних технологій в Україні: від за-
безпечення оборони до економічного
зростання. Главком. 13 червня. URL:
https://glavcom.ua/columns/badrak/rozvitok-
oboronnih-tehnologiy-v-ukrajini-vid-
zabezpechennya-oboroni-do-ekonomich
nogo-zrostannya-686664.html (дата звер-
нення: 03.09.2020).
Вишневский В. П. (2016). Глобальная нео-
индустриализация и ее уроки для Укра-
ины. Экономика Украины. № 8 (657).
С. 26-43.
Вишневський В. П., Вієцька О. В., Гарку-
шенко О. М. та ін. (2018). Смарт-
промисловість в епоху цифрової еконо-
міки: перспективи, напрями і механізми
розвитку: В. П. Вишневський (заг.
ред.). Київ: НАН України, Ін-т економі-
ки пром-сті. 192 c.
Вишневський В. П., Вієцька О. В., Вієць-
кий О. А. та ін. (2019). Смарт-
промисловість: напрями становлення,
проблеми і рішення: В. П. Вишневський
(заг. ред.); Київ: НАН України, Ін-т
економіки пром-сті. 464 c.
Гиршфельд А. (2017). Создание стратегии
развития промышленности – живой
процесс. Зеркало недели. Украина.
Bып. № 4, 4-10 февраля. URL:
https://zn.ua/ukr/promyshliennost/stvorenn
ya-strategiyi- rozvitku-promislovosti-zhiviy-
proces-_.html (дата звернення:
03.09.2020).
Дейнеко Л.В. (заг. ред.). (2019). Промисло-
ва політика як ключовий інструмент
стратегії розвитку: науково-аналітична
доповідь. Київ: НАН України, ДУ «Ін-т
екон. та прогнозув. НАН України». 143
с. URL: http://ief.org.ua/docs/sr/ 304.pdf
(дата звернення: 03.09.2019).
Державна служба статистики України
(2019a). Капітальні інвестиції за видами
економічної діяльності промисловості за
2010-2019 роки. URL: https://ukrstat.org/
uk/operativ/operativ2013/ibd/ibd_rik/ibd_u/
ki_rik_p_u_e_bez.htm (дата звернення:
10.08.2020).
Державна служба статистики України
(2019b). Капітальні інвестиції за джере-
лами фінансування за видами еконо-
мічної діяльності за 2019 рік. URL:
https://ukrstat.org/en/operativ/menu/menu
_e/ioz_19.htm (дата звернення:
10.08.2020).
Державна служба статистики України
(2020). Впровадження інновацій на
промислових підприємствах у 2000-
2019 рр. URL: https://ukrstat.org/en/ op-
erativ/menu/menu_e/ni.htm (дата звер-
нення: 10.08.2020).
Диба М.І., Гернего Ю.О. (2020). Виклики
Індустрії 4.0 у контексті її становлення
на глобальному і національному рівнях.
Економіка України. № 6 (703). С. 43-59.
doi: https://doi.org/10.15407/economyukr.
2020.06.043
Збаразська Л.О. (2019). Напрями стратегії
розвитку «смарт» промисловості в ук-
раїнських реаліях. Економіка промисло-
вості. № 2(86). С. 5-29. doi: https://doi.org/
10.15407/econindustry2019.02.05
Кабінет Міністрів України (2018). Розпо-
рядження від 30.05.2018 р. № 430-р.
Про схвалення Національної транспор-
тної стратегії України на період до 2030
року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/430-2018-%D1%80) (дата звернен-
ня: 25.08.2020).
Кабінет Міністрів України (2020). Поста-
нова № 624 від 22.07.2020 р. «Про
утворення Міністерства з питань стра-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 33
2020, № 4 (92)
тегічних галузей промисловості Украї-
ни». URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/
pro-utvorennya-ministerstva-z-pitan-strate
gichnih-galuzej-promislovosti-t220720
(Дата звернення 27.08.2020).
Киндзерский Ю. В. (2016). Институцио-
нальная ловушка олигархизма и про-
блемы ее преодоления. Экономика
Украины. № 12 (661). С. 22-46.
Князев С. И. (2020). Европейский опыт
развития смарт-промышленности. Еко-
номіка промисловості. № 2 (90). С. 27-
53. doi: http://doi.org/10.15407/econindust
ry2020.02.027
Манцуров І. Г. (2018). Інклюзивний розви-
ток як основа протидії глобальним ви-
кликам сьогодення. Економіка України.
2018. № 10 (683). С. 71-87.
Національний банк України (2019). Стати-
стика зовнішнього сектора (відповідно
до КПБ6). URL: https://bank.gov.ua/ua/
statistic/sector-external/data-sector-exter
nal#5 (дата звернення: 23.09.2020).
Український союз промисловців і підприє-
мців (2019). Нова індустріалізація – ре-
альний шанс для України. URL:
https://uspp.ua/assets/doc/maket_nov_201
9.pdf (Дата звернення: 05.08.2020).
Український союз промисловців і підпри-
ємців (2020). Ми втрачаємо цілі галузі
економіки (інтерв’ю з А. Кінахом). URL:
https://uspp.ua/inicziativi/position/anatolii-
kinakh-my-vtrachaiemo-tsili-haluzi-ekono
miky (дата звернення: 10.08.2020).
Яременко О. Л. (2018). Суперечливий
вплив інституційних реформ на функ-
ціонування економіки. Економіка Укра-
їни. № 11-12 (684-685). С. 3-19.
Kniaziev S. I. (2017). Development of smart
industry as an efficient way to implement
the policy of neoindustrialization in the
world. Econ. promisl. 4(80). P. 5-18. doi:
https://doi.org/10.15407/econindustry2017.
04.005
Mauro F. Guillén, Anthony L. Davis, Felix
Zandman (2017). Why scale might be the
most important factor in the development
of new technology. World Economic Fo-
rum. Retrieved from: https://www.we-
forum.org/agenda/2017/07/companies-
that-scale-quickly-have-an-unprecedented-
advantage-over-smaller-rivals
The Global Innovation Index 2015: Effective
Innovation Policies for Development, Re-
port . Cornell University, INSEAD, and
WIPO (2015). URL: https://www.global
innovationindex.org/userfiles/file/reportp
df/gii-full-report-2015-v6.pdf (дата звер-
нення: 27.07.2020).
The Global Innovation Index 2016: Winning
with Global Innovation Report . Cornell
University, INSEAD, and WIPO (2016).
URL: https://www.globalinnovationindex.
org/userfiles/file/reportpdf/gii-full-report-
2016-v1.pdf (дата звернення:
27.07.2020).
The Global Innovation Index 2017: Innova-
tion Feeding the World Report . Cornell
University, INSEAD, and WIPO (2017).
URL: https://www.globalinnovationindex.
org/userfiles/file/reportpdf/gii-full-report-
2017.pdf (дата звернення: 27.07.2020).
The Global Innovation Index 2018: Energiz-
ing the World with Innovation: Report
(2018). Cornell University, INSEAD, and
WIPO. URL: https://www.globalinnova
tionindex.org/userfiles/file/reportpdf/gii_
2018-report-new.pdf (дата звернення:
27.07.2020).
The Global Innovation Index 2019: Creating
Healthy Lives-The Future of Medical
Innovation. Report. Cornell University,
INSEAD, and WIPO (2019). URL:
https://www.globalinnovationindex.org/gii
-2019-report# (дата звернення:
27.07.2020).
References
Anhel, Ye., & Kravchuk, V. (2019, April).
What industrial policy does need for
Ukraine for passing to Industry 4.0?
Zerkalo nedely. Ukrayna, Iss. 13. Re-
trieved from https://zn.ua/macrolevel/
kakaya-promyshlennaya-politika-neobhodi
ma-ukraine-dlya-perehoda-k-industrii-4-0-
313995_.html [in Russian].
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
34 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
Badrak, V., & Gorbulin, V. (2020, June). De-
velopment of defensive technologies in
Ukraine: from providing of defensive to
the economy growing. Glavkom. Retrieved
from: https://glavcom.ua/columns/badrak/
rozvitok-oboronnih-tehnologiy-v-ukrajini-
vid-zabezpechennya-oboroni-do-ekonomi
chnogo-zrostannya-686664.html [in Ukra-
inian].
Vishnevsky, V. P. (2016). Global neoindustri-
alization and its lessons for Ukraine.
Economy of Ukraine, 8 (657), pp. 26-43.
[in Russian].
Vishnevsky, V. P., Viietska, O. V., Garku-
shenko, O. M. & etc. (2018). Smart indus-
try in the epoch of digital economy: pro-
spects, directions and mechanisms of de-
velopment. In V. P. Vishnevsky (Ed.). Ky-
iv: Institute of Industrial Economics of the
NAS of Ukraine [in Ukrainian].
Vishnevsky, V. P., Viietska O. V., Viietskyi O. A.
& etc. (2019). Smart industry: directions
of formation, problems and solutions. In
V. P. Vishnevsky (Ed.). Kyiv: Institute of
Industrial Economics of the NAS of
Ukraine [in Ukrainian].
Hirshfeld, A. (2017, February). Creation of
strategy of development of industry is a
living process. Zerkalo nedeli. Ukraina.
Iss. 4 Retrieved from https://zn.ua/ukr/
promyshliennost/stvorennya-strategiyi-
rozvitku-promislovosti-zhiviy-proces-_.html
[in Russian]
Deineko L.V. (Ed.) (2019). Industrial policy
as key instrument of strategy of
development: scientific-analytical report.
143 p. Kyiv: Institute for Economics and
Forecasting of the NAS of Ukraine.
Retrieved from http://ief.org.ua/docs/sr/
304.pdf [in Ukrainian].
State Statistics Service of Ukraine (2019a).
Сapital investment by type of Industry
activity for 2010-2019. Retrieved from
https://ukrstat.org/en/operativ/menu/menu
_e/ioz_19.htm [in Ukrainian].
State Statistics Service of Ukraine (2019 b).
Capital investments by sources of financ-
ing by types of economic activity for
2019. Retrieved from https://ukrstat.org/
en/operativ/menu/menu_e/ioz_19.htm [in
Ukrainian].
State Statistics Service of Ukraine (2020). Im-
plementation of innovations at industrial
enterprises for 2000-2019. Retrieved from
https://ukrstat.org/en/operativ/menu/menu
_e/ni.htm [in Ukrainian]
Dyba, M. I., & Gernego, Iu. O. (2020). Chal-
lenges of industry 4.0 in the context of its
formation at the global and national levels.
Economy of Ukraine, 6 (703), pp. 43-59.
doi: https://doi.org/10.15407/economyukr.
2020.06.043 [in Ukrainian].
Zbarazska, L. O. (2019). Directions of
«smart» industry development strategy in
Ukrainian realities. Economy of Industry,
2(86), pp. 5-29. http://doi.org/10.15407/
econindustry2019.02.05 [in Ukrainian].
Cabinet of Ministers of Ukraine (2018). Order
of Ukraine: About approval of National
transport strategy of Ukraine to 2030
from May, 30 № 430-р. Retrieved from
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/430-
2018-%D1%80) [in Ukrainian].
Cabinet of Ministers of Ukraine (2018). De-
cree of Ukraine: About formation of Min-
istry on questions of strategic branches in
industry of Ukraine № 624 from July, 22.
Retrieved from https://www.kmu.gov.ua/
npas/pro-utvorennya-ministerstva-z-pitan-
strategichnih-galuzej-promislovosti-t220
720 [in Ukrainian].
Kindzerskii, Yu. V. (2016). Institutional trap
of oligarchism and problems of its over-
coming. Economy of Ukraine, 12(661),
pp. 22-46 [in Russian].
Knjazev, S. I. (2020). European experience of
development of smart industry. Econ.
promisl., 2 (90), pp. 27-53. doi:
http://doi.org/10.15407/econindustry2020.
02.027 [in Russian].
Mantsurov, I. G. (2018). Inclusive growth as a
basis for countering the global challenges
of nowadays. Economy of Ukraine, 10
(683), pp. 71-87 [in Ukrainian].
National Bank of Ukraine (2019). External
Sector Statistics (on the basis of the
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 35
2020, № 4 (92)
BPM6). National Bank of Ukraine. Re-
trieved from https://bank.gov.ua/ua/statis
tic/sector-external/data-sector-external#5
[in Ukrainian].
Ukrainian league of industrialists and entre-
preneurs (2019). New industrialization is
the real chance for Ukraine. Ukrainian
league of industrialists and entrepreneurs.
Retrieved from https://uspp.ua/assets/doc/
maket_nov_2019.pdf [in Ukrainian].
Ukrainian league of industrialists and entre-
preneurs (2020). We lose whole industries
of economy (interview with A. Kinakh).
Ukrainian league of industrialists and en-
trepreneurs (USPP). Retrieved from
https://uspp.ua/inicziativi/position/anatolii-
kinakh-my-vtrachaiemo-tsili-haluzi-ekono
miky [in Ukrainian].
Yaremenko, O. L. (2018). Controversial influ-
ence of institutional reforms on the func-
tioning of the economy. Economy of
Ukraine, 11-12 (684-685), pp. 3-19 [in
Ukrainian].
Kniaziev, S. I. (2017). Development of smart
industry as an efficient way to implement
the policy of neoindustrialization in the
world. Econ. promisl., 4 (80), pp. 5-17.
doi: https://doi.org/10.15407/econindustry
2017.04.005
Mauro, F. Guillén, Anthony, L. Davis, & Fe-
lix, Zandman (2017, July 27). Why
scale might be the most important factor
in the development of new techno-
logy. World Economic Forum. URL:
https://www.weforum.org/agenda/2017/07
/companies-that-scale-quickly-have-an-
unprecedented-advantage-over-smaller-
rivals
The Global Innovation Index 2015: Effective
Innovation Policies for Development, Re-
port. Cornell University, INSEAD, and
WIPO (2015). URL: https://www.globalin
novationindex.org/userfiles/file/reportpdf/
gii-full-report-2015-v6.pdf
The Global Innovation Index 2016: Winning
with Global Innovation Report. Cornell
University, INSEAD, and WIPO (2016).
URL: https://www.globalinnovationindex.
org/userfiles/file/reportpdf/gii-full-report-
2016-v1.pdf
The Global Innovation Index 2017: Innova-
tion Feeding the World Report . Cornell
University, INSEAD, and WIPO (2017).
URL: https://www.globalinnovationindex.
org/userfiles/file/reportpdf/gii-full-report-
2017.pdf
The Global Innovation Index 2018: Energi-
zing the World with Innovation: Report
(2018). Cornell University, INSEAD, and
WIPO. URL: https://www.globalinnova
tionindex.org/userfiles/file/reportpdf/gii_2
018-report-new.pdf
The Global Innovation Index 2019: Creating
Healthy Lives-The Future of Medical In-
novation, Report. Cornell University, IN-
SEAD, and WIPO (2019). URL:
https://www.globalinnovationindex.org/gii
-2019-report#
Лариса Александровна Збаразская,
канд. экон. наук, старший научный сотрудник
Институт экономики промышленности НАН Украины
ул. Марии Капнист, 2, г. Киев, 03057, Украина
E-mail: zbarazska@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0001-6768-0643
КЛЮЧЕВЫЕ АКЦЕНТЫ ПОВЕСТКИ ДНЯ
ПРОМЫШЛЕННОГО РАЗВИТИЯ В УКРАИНЕ
Промышленность Украины требует кардинальных изменений как для преодоления
текущих кризисных явлений, так и для обеспечения благоприятных условий динамическо-
го и эффективного роста в долгосрочной перспективе. Актуальность проблемы растет под
воздействием масштабных трансформаций геополитического и геоэкономического ланд-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
36 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2020, № 4 (92)
шафтов. Ключевые тренды промышленного развития в мире определяются процессами
внедрения инновационных технологий четвертой промышленной революции (4IR). Однако
в настоящее время стартовые позиции национальной экономики и промышленности в
частности являются достаточно неблагоприятными для реализации таких проектов. Про-
блема несоответствия необходимости и возможностей перехода к промышленному произ-
водству нового организационно-технологического уровня должна разрешаться путем не-
прерывной адаптации стратегии развития промышленности и тактики государственного
управления к специфическим национальным целям и условиям (макроэкономическим, ин-
ституциональным, внешнеполитическим).
Предложена «дорожная карта» становления в Украине современного промышленного
производства, которая охватывает пять целевых направлений (блоков): научно-
инновационный, финансово-инвестиционный, институциональный, структурно-отраслевой
и рыночный. В пределах каждого из них проанализированы тенденции и очерчены приори-
тетные задачи государственной промышленной политики.
Раскрыто значение и изложены аргументы относительно неотложного формирования
собственного научно-инновационного потенциала как фактора уменьшения зависимости
производственно-воспроизводительных процессов в промышленности от внешнего влия-
ния.
В составе институционального блока отражен вопрос неопределенности стратегичес-
ких перспектив промышленного развития в Украине как сдерживающего фактора необхо-
димых трансформаций. Аргументирована важность реализации стратегической роли госу-
дарства на современном этапе системных промышленных трансформаций. Раскрыта объек-
тивная необходимость привлечения крупного бизнеса к активизации процессов инноваций
4IR на основе разных форм партнерского взаимодействия с государством.
Акцентировано внимание на приоритетности заданий структурно-отраслевого разви-
тия в контексте ускорения имплементации современных технологических решений и про-
дуктовых инноваций. В частности, подчеркнуто значение производственных секторов ОПК
и ІКТ.
Рассмотрено значение расширения и диверсификации внутреннего и внешнего рын-
ков для развития высокотехнологичных секторов национальной промышленности.
Ключевые слова: промышленность, промышленная политика, структурные измене-
ния, инновации, инновационное развитие, экономическая стратегия.
JEL: L52; O30; O52
Larysa O. Zbarazska,
PhD in Economics, Leading Researcher
Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine,
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
E-mail: zbarazska@nas.gov.ua
https://orcid.org/0000-0001-6768-0643
KEY ACCENTS OF AGENDA OF INDUSTRIAL DEVELOPMENT IN UKRAINE
Industry of Ukraine requires cardinal changes both for overcoming of the current crisis phe-
nomena and for providing of favourable conditions for dynamic and effective increase in a long-
term prospect. Actuality of problem grows under impact of scale transformations in geopolitical
and geoeconomical landscapes. The key trends of industrial development in the world are deter-
mined by the processes of introduction of innovative technologies of fourth industrial revolution
(4IR). However, at present starting positions of national economy and industry in particular are
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 37
2020, № 4 (92)
unfavorable for realization of such projects. The problem of disparity of necessity and possibilities
transition of industrial production to the new technological level must be settled by continuous
adjustment of industry development strategy and state tactics to the specific national aims and
conditions (macroeconomic, institutional, foreign-policy).
In the article the "road map" of becoming modern industrial production in Ukraine is of-
fered. It covers five purposeful directions (blocks): science and innovation, finance and invest-
ment, institutional, structural changes, and market demand. Within each of them tendencies are
analysed and priorities for public industrial policy are formulated.
The significance and arguments for the urgent formation of national scientific and innova-
tive potential as a factor in reducing the dependence of production and reproduction processes in
industry on external influences are presented.
The institutional block covers the issue of uncertainty of strategic prospects of industrial
development in Ukraine as a deterrent factor to the necessary transformations. The importance of
realization of the strategic role of the state at the present stage of industrial transformations is ar-
gued. The objective need to involve big business in the intensification of innovation processes
based on various forms of partnership with the state is revealed.
Emphasis is placed on the priority tasks of structural and sectoral development in the con-
text of accelerating the implementation of modern technological solutions and product innova-
tions. In particular, the importance of the manufacturing sectors of defence and ICT is accented.
The importance of expansion and diversification of domestic and foreign markets for the
development of high-tech sectors of in national industry is considered.
Keywords: industry, industrial policy, structural changes, innovation, innovative develop-
ment, economic strategy.
JEL: L52; O30; O52
Формат цитування:
Збаразська Л. О. (2020). Ключові акценти порядку денного промислового розвитку
в Україні. Економіка промисловості. № 4 (92). С. 5-37. doi: http://doi.org/10.15407/
econindustry2020.04.005
Zbarazska, L. O. (2020). Key accents of agenda of industrial development in Ukraine. Econ.
promisl., 4 (92), рр. 5-37. doi: http://doi.org/ 10.15407/econindustry2020.04.005
Надійшла до редакції 28.09.2020 р.
|