Деякі аспекти діяльності Чернігівського архіву у 20–30-х рр. ХХ ст.

• Дата: 2020
• Автор: Сергєєв, С.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2020
• Назва видання: Сiверянський літопис
• Теми: Розвідки
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173245
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Деякі аспекти діяльності Чернігівського архіву у 20–30-х рр. ХХ ст. / С. Сергєєв // Сіверянський літопис. — 2020. — № 4. — С. 142-147. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Метою дослідження є вивчення матеріалів Державного архіву Чернігівської області стосовно історії колишнього будинку архієпископа, в якому за радянських часів розташовувалися приміщення місцевого архіву. Методологічно публікація побудована на основі аналітичного та статистичного методів. Наукова новизна даної статті полягає в тому, що вона вводить до наукового обігу раніше не опубліковані архівні джерела з історії Чернігівських архівних установ радянського періоду 20–30-х рр. ХХ ст. Висновки. Розбудова архівної справи у м. Чернігові відбувалася в досить важких умовах. Для потреб зберігання великого обсягу архівних матеріалів було виділено кілька споруд, що лише частково відповідали необхідним вимогам. У більшості приміщень спостерігалися вологість та пліснява, які псували фондові документи. Центральне керівництво майже повністю переклало питання фінансування архівів на місцеву владу, що, в свою чергу, явно позначалося на якості зберігання документів. Зокрема, відсутність потрібної охорони призводила до неодноразових крадіжок та проникнень в архівні будівлі. Низька заробітна плата відбивалася на кваліфікації співробітників, серед яких навіть не всі мали вищу освіту та фахову підготовку. Проблема слабкого рівня архівістів особливо загострилася у середині 1930-х рр., коли репресивний апарат сталінської системи запрацював на повну потужність. Розпочалися пошуки «шкідників-троцкістів та ворогів народу», які супроводжувалися звільненнями й переслідуваннями старих, начебто «буржуазних» кадрів. Архівні співробітники мали збирати інформацію по періоду Громадянської війни, в тому числі про її учасників, що воювали проти радянської влади. Намагаючись подолати брак архівістів, центральна влада запровадила інституцію культробітників, робота яких полягала у допомозі процесам зберігання, вивчення, популяризації архівної справи серед робітників та колгоспників і базувалася на громадській безкоштовній основі. До радянських нововведень, що нібито підвищували ентузіазм та якість роботи, належало також запровадження соціалістичних змагань серед архівних установ.