Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні

Проаналізовано тенденції розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами. Серед основних проблем розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами визначені недосконалість законодавчої бази, відсутність інвестицій. Внесок атомно-промисловог...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Економічний вісник Донбасу
Дата:	2020
Автори:	Шевченко, В.Г., Мухачов, А.П., Ляшенко, В.І., Осадча, Н.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2020
Теми:	Міжнародна та регіональна економіка
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173840
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні / В.Г. Шевченко, А.П. Мухачов, В.І. Ляшенко, Н.В. Осадча // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 49-62. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-173840
record_format	dspace
spelling	Шевченко, В.Г. Мухачов, А.П. Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В. 2020-12-23T13:57:45Z 2020-12-23T13:57:45Z 2020 Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні / В.Г. Шевченко, А.П. Мухачов, В.І. Ляшенко, Н.В. Осадча // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 49-62. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. DOI: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-49-62 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173840 338.45:621.039(477) Проаналізовано тенденції розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами. Серед основних проблем розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами визначені недосконалість законодавчої бази, відсутність інвестицій. Внесок атомно-промислового комплексу України у створення валового внутрішнього продукту незначний, але його роль важлива щодо забезпечення економічної безпеки та досягнення енергетичної незалежності країни. Досліджено стан атомно-промислового комплексу у інших країнах світу. Для розвитку атомно-промислового комплексу доцільно використовувати інноваційний підхід. Даний підхід представлено як сукупність трьох взаємопов’язаних блоків, а саме: методико-інформаційний; діагностично-орієнтувальний; оціночно-процесуальний. Безпосередньо атомно-промисловий комплекс, який є провідною ланкою ядерно-енергетичного комплексу України, можна вважати комплексною галуззю національної економіки, що включає: уранове виробництво, що створює основу для задоволення потреби атомних електростанцій у природному урані на середньо- та довгострокову перспективу; цирконієве виробництво, яке передбачає налагодження випуску цирконію. До результатів виконання обласної програми розвитку атомно-промислового комплексу доцільно включити такі: підвищення конкурентоспроможності підприємств ключових стратегічних галузей: атомної, видобувної, металургії, хімічної та машинобудування; підвищення інноваційності виробництв через розвиток наукового потенціалу області, комерціалізацію наукового процесу; розвиток підприємств на основі новітніх технологій переробки промислових відходів, у тому числі, для розвитку інфраструктури регіону; скорочення техногенного навантаження на навколишнє середовище; створення привабливіших та різноманітніших робочих місць; забезпечення стабілізації соціальних процесів шахтарських регіонів. Одним із напрямів модернізації атомно-промислового-комплексу України є створення реакторів SMR (Smallmodularreactor) та встановлення їх замість існуючих. Їх виробництво необхідно здійснювати на підприємствах України. Обґрунтовано необхідність збільшення обсягу видобутку урану, рівня його збагачення та одночасно рішень екологічних питань щодо утилізації відходів. В статье проанализированы тенденции развития атомно-промышленного комплекса и управления радиоактивными отходами. Среди основных проблем развития атомно-промышленного комплекса и управления радиоактивными отходами выделены несовершенство законодательной базы, отсутствие инвестиций. Вклад атомно-промышленного комплекса Украины в создание валового внутреннего продукта не значителен, но его роль важна в обеспечении экономической безопасности и достижении энергетической независимости страны. Исследовано состояние атомно-промышленного комплекса в других странах мира. Для развития атомно-промышленного комплекса целесообразно использовать инновационный подход. Данный подход представлен как совокупность трех обоюдно взаимосвязанных блоков, а именно: методико-информационный; диагностико-ориентировочный; оценочно-процессуальный. Непосредственно, атомно-промышленный комплекс, являющийся главным звеном ядерно-энергетического комплекса Украины, можно считать комплексной отраслью национальной экономики, включая: урановое производство, что создает основу для удовлетворения потребности атомных электростанций в природном уране на средне- и долгосрочную перспективы; циркониевое производство, которое предусматривает налаживание выпуска циркония. К результатам выполнения областной программы развития атомно-промышленного комплекса целесообразно включить следующие: повышение конкурентоспособности предприятий ключевых стратегических отраслей: атомной, добывающей, металлургии, химической и машиностроения; повышение инновационности производств через развитие научного потенциала области, коммерциализацию научного процесса; развитие предприятий на основе новейших технологий переработки промышленных отходов, в том числе, для развития инфраструктуры региона; сокращение техногенной нагрузки на окружающую среду; создание привлекательных и разнообразных рабочих мест; обеспечение стабилизации социальных процессов шахтерских регионов. Одним из направлений модернизации атомно-промышленного-комплекса Украины является создание реакторов SMR (Smallmodularreactor) и установление взамен существующих. Их производство необходимо осуществлять на предприятиях Украины. Обоснована необходимость увеличения объема добычи урана, уровня его обогащения и одновременно решений экологических вопросов утилизации отходов. Trends in the development of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management are analyzed. Among the main problems of development of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management are the imperfection of the legal framework, lack of investment. The contribution of the nuclear industry of Ukraine to the creation of gross domestic product is not significant, but its role is important in ensuring economic security and achieving energy independence of the country. The state of the nuclear-industrial complex in other countries of the world has been studied It is expedient to use an innovative approach for the development of the nuclear-industrial complex. This approach is presented as a set of three interrelated blocks, namely: methodological and informational; diagnostic and orientation; evaluation and procedural. Directly, the nuclear-industrial complex, which is a leading link in the nuclear-energy complex of Ukraine, can be considered a complex sector of the national economy, including: uranium production, which creates a basis for meeting the needs of nuclear power plants in natural uranium in the medium and long term; zirconium production, which involves the establishment of zirconium production. The results of the implementation of the regional program for the development of the nuclear-industrial complex should include the following: increasing the competitiveness of enterprises in key strategic industries: nuclear, mining, metallurgy, chemical and mechanical engineering; increasing the innovation of production through the development of scientific potential of the region, the commercialization of the scientific process; development of enterprises on the basis of the latest technologies of industrial waste processing, including for the development of the region's infrastructure; reduction of man-caused load on the environment; creating more attractive and diverse jobs; ensuring the stabilization of social processes in the mining regions. One of the directions of modernization of the nuclear-industrial complex of Ukraine is the creation of SMR reactors (Smallmodularreactor) and its installation instead of the existing ones. Their production must be carried out at Ukrainian enterprises. The necessity of increasing the volume of uranium production, the level of its enrichment and at the same time solving environmental issues on waste disposal is substantiated. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економічний вісник Донбасу Міжнародна та регіональна економіка Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні Институциональные условия развития атомно-промышленного комплекса и управления радиоактивными отходами в Украине Institutional conditions for the development of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management in Ukraine Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні
spellingShingle	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні Шевченко, В.Г. Мухачов, А.П. Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В. Міжнародна та регіональна економіка
title_short	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні
title_full	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні
title_fullStr	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні
title_full_unstemmed	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні
title_sort	інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в україні
author	Шевченко, В.Г. Мухачов, А.П. Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В.
author_facet	Шевченко, В.Г. Мухачов, А.П. Ляшенко, В.І. Осадча, Н.В.
topic	Міжнародна та регіональна економіка
topic_facet	Міжнародна та регіональна економіка
publishDate	2020
language	Ukrainian
container_title	Економічний вісник Донбасу
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
format	Article
title_alt	Институциональные условия развития атомно-промышленного комплекса и управления радиоактивными отходами в Украине Institutional conditions for the development of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management in Ukraine
description	Проаналізовано тенденції розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами. Серед основних проблем розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами визначені недосконалість законодавчої бази, відсутність інвестицій. Внесок атомно-промислового комплексу України у створення валового внутрішнього продукту незначний, але його роль важлива щодо забезпечення економічної безпеки та досягнення енергетичної незалежності країни. Досліджено стан атомно-промислового комплексу у інших країнах світу. Для розвитку атомно-промислового комплексу доцільно використовувати інноваційний підхід. Даний підхід представлено як сукупність трьох взаємопов’язаних блоків, а саме: методико-інформаційний; діагностично-орієнтувальний; оціночно-процесуальний. Безпосередньо атомно-промисловий комплекс, який є провідною ланкою ядерно-енергетичного комплексу України, можна вважати комплексною галуззю національної економіки, що включає: уранове виробництво, що створює основу для задоволення потреби атомних електростанцій у природному урані на середньо- та довгострокову перспективу; цирконієве виробництво, яке передбачає налагодження випуску цирконію. До результатів виконання обласної програми розвитку атомно-промислового комплексу доцільно включити такі: підвищення конкурентоспроможності підприємств ключових стратегічних галузей: атомної, видобувної, металургії, хімічної та машинобудування; підвищення інноваційності виробництв через розвиток наукового потенціалу області, комерціалізацію наукового процесу; розвиток підприємств на основі новітніх технологій переробки промислових відходів, у тому числі, для розвитку інфраструктури регіону; скорочення техногенного навантаження на навколишнє середовище; створення привабливіших та різноманітніших робочих місць; забезпечення стабілізації соціальних процесів шахтарських регіонів. Одним із напрямів модернізації атомно-промислового-комплексу України є створення реакторів SMR (Smallmodularreactor) та встановлення їх замість існуючих. Їх виробництво необхідно здійснювати на підприємствах України. Обґрунтовано необхідність збільшення обсягу видобутку урану, рівня його збагачення та одночасно рішень екологічних питань щодо утилізації відходів. В статье проанализированы тенденции развития атомно-промышленного комплекса и управления радиоактивными отходами. Среди основных проблем развития атомно-промышленного комплекса и управления радиоактивными отходами выделены несовершенство законодательной базы, отсутствие инвестиций. Вклад атомно-промышленного комплекса Украины в создание валового внутреннего продукта не значителен, но его роль важна в обеспечении экономической безопасности и достижении энергетической независимости страны. Исследовано состояние атомно-промышленного комплекса в других странах мира. Для развития атомно-промышленного комплекса целесообразно использовать инновационный подход. Данный подход представлен как совокупность трех обоюдно взаимосвязанных блоков, а именно: методико-информационный; диагностико-ориентировочный; оценочно-процессуальный. Непосредственно, атомно-промышленный комплекс, являющийся главным звеном ядерно-энергетического комплекса Украины, можно считать комплексной отраслью национальной экономики, включая: урановое производство, что создает основу для удовлетворения потребности атомных электростанций в природном уране на средне- и долгосрочную перспективы; циркониевое производство, которое предусматривает налаживание выпуска циркония. К результатам выполнения областной программы развития атомно-промышленного комплекса целесообразно включить следующие: повышение конкурентоспособности предприятий ключевых стратегических отраслей: атомной, добывающей, металлургии, химической и машиностроения; повышение инновационности производств через развитие научного потенциала области, коммерциализацию научного процесса; развитие предприятий на основе новейших технологий переработки промышленных отходов, в том числе, для развития инфраструктуры региона; сокращение техногенной нагрузки на окружающую среду; создание привлекательных и разнообразных рабочих мест; обеспечение стабилизации социальных процессов шахтерских регионов. Одним из направлений модернизации атомно-промышленного-комплекса Украины является создание реакторов SMR (Smallmodularreactor) и установление взамен существующих. Их производство необходимо осуществлять на предприятиях Украины. Обоснована необходимость увеличения объема добычи урана, уровня его обогащения и одновременно решений экологических вопросов утилизации отходов. Trends in the development of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management are analyzed. Among the main problems of development of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management are the imperfection of the legal framework, lack of investment. The contribution of the nuclear industry of Ukraine to the creation of gross domestic product is not significant, but its role is important in ensuring economic security and achieving energy independence of the country. The state of the nuclear-industrial complex in other countries of the world has been studied It is expedient to use an innovative approach for the development of the nuclear-industrial complex. This approach is presented as a set of three interrelated blocks, namely: methodological and informational; diagnostic and orientation; evaluation and procedural. Directly, the nuclear-industrial complex, which is a leading link in the nuclear-energy complex of Ukraine, can be considered a complex sector of the national economy, including: uranium production, which creates a basis for meeting the needs of nuclear power plants in natural uranium in the medium and long term; zirconium production, which involves the establishment of zirconium production. The results of the implementation of the regional program for the development of the nuclear-industrial complex should include the following: increasing the competitiveness of enterprises in key strategic industries: nuclear, mining, metallurgy, chemical and mechanical engineering; increasing the innovation of production through the development of scientific potential of the region, the commercialization of the scientific process; development of enterprises on the basis of the latest technologies of industrial waste processing, including for the development of the region's infrastructure; reduction of man-caused load on the environment; creating more attractive and diverse jobs; ensuring the stabilization of social processes in the mining regions. One of the directions of modernization of the nuclear-industrial complex of Ukraine is the creation of SMR reactors (Smallmodularreactor) and its installation instead of the existing ones. Their production must be carried out at Ukrainian enterprises. The necessity of increasing the volume of uranium production, the level of its enrichment and at the same time solving environmental issues on waste disposal is substantiated.
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173840
citation_txt	Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні / В.Г. Шевченко, А.П. Мухачов, В.І. Ляшенко, Н.В. Осадча // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 49-62. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ševčenkovg ínstitucíiníumovirozvitkuatomnopromislovogokompleksutaupravlínnâradíoaktivnimivídhodamivukraíní AT muhačovap ínstitucíiníumovirozvitkuatomnopromislovogokompleksutaupravlínnâradíoaktivnimivídhodamivukraíní AT lâšenkoví ínstitucíiníumovirozvitkuatomnopromislovogokompleksutaupravlínnâradíoaktivnimivídhodamivukraíní AT osadčanv ínstitucíiníumovirozvitkuatomnopromislovogokompleksutaupravlínnâradíoaktivnimivídhodamivukraíní AT ševčenkovg institucionalʹnyeusloviârazvitiâatomnopromyšlennogokompleksaiupravleniâradioaktivnymiothodamivukraine AT muhačovap institucionalʹnyeusloviârazvitiâatomnopromyšlennogokompleksaiupravleniâradioaktivnymiothodamivukraine AT lâšenkoví institucionalʹnyeusloviârazvitiâatomnopromyšlennogokompleksaiupravleniâradioaktivnymiothodamivukraine AT osadčanv institucionalʹnyeusloviârazvitiâatomnopromyšlennogokompleksaiupravleniâradioaktivnymiothodamivukraine AT ševčenkovg institutionalconditionsforthedevelopmentofthenuclearindustrialcomplexandradioactivewastemanagementinukraine AT muhačovap institutionalconditionsforthedevelopmentofthenuclearindustrialcomplexandradioactivewastemanagementinukraine AT lâšenkoví institutionalconditionsforthedevelopmentofthenuclearindustrialcomplexandradioactivewastemanagementinukraine AT osadčanv institutionalconditionsforthedevelopmentofthenuclearindustrialcomplexandradioactivewastemanagementinukraine
first_indexed	2025-11-24T15:54:01Z
last_indexed	2025-11-24T15:54:01Z
_version_	1850849137582407680
fulltext	В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 49 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 УДК 338.45:621.039(477) doi: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-49-62 В. Г. Шевченко, доктор технічних наук, ORCID 0000-0002-7290-811X, А. П. Мухачов, кандидат фізико-математичних наук, SCOPUSID 57126361500, Інститут геотехнічної механіки ім. Полякова НАН України, В. І. Ляшенко, доктор економічних наук, ORCID 0000-0001-6302-0605, Н. В. Осадча, доктор економічних наук, ORCID 0000-0001-5066-2174, Інститут економіки промисловості НАН України ІНСТИТУЦІЙНІ УМОВИ РОЗВИТКУ АТОМНО- ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ТА УПРАВЛІННЯ РАДІОАКТИВНИМИ ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ В умовах переходу до VI технологічного укла- ду провідними джерелами енергоресурсів стають геліо- та ядерна енергетика [1; 2]. Сучасна Україна здійснює тільки випуск природного концентрату урану, що і є фактично сировинним продуктом з низькою доданою вартістю та підлягає у подаль- шому збагаченню для виробництва таблеток збага- ченого двоокису урану, з яких формуються теплови- діляючі елементи. Слід зазначити, що необхідна кількість, збагаченого урану в ядерному паливі за- куповується Україною тільки в РФ. Росія постачає відвал урану-235 після збагачення не менше 0,3%. Аналогічні розробки здійснює США у компанії Вестінгауз. Аналіз останніх досліджень і публікацій. До- слідженню проблем розвитку атомно-промислового комплексу присвятили свої роботи А. Носовський [4], Л. Литвинський, О. Пуртов [5], О. Максимчук [6], А. Мохонько, К. Тарасенко [7]. Незважаючи на значну увагу науковців, про- блема формування умов інноваційно-орієнтованого розвитку атомно-промислового комплексу потребує більш ретельного вивчення. Основною метою дослідження є розроблення послідовності формування умов інноваційно-орієн- тованого розвитку атомно-промислового комплексу Україні на основі стратегічних детермінант. Виклад основного матеріалу. Розвиток еконо- міки та збільшення чисельності населення є однією з причин зростання попиту на енергію в сучасних умовах. За останні 20 років чисельність населення світу збільшилася на 1,6 млрд людей, а загальний ре- альний дохід населення і підприємств – на 87%. Об- сяг споживання первинної енергії збільшився з 1900 року в 22,5 раза, а за останні 20 років обсяг сві- тового споживання первинної енергії зріс на 45%. Структура споживання первинних енергоносіїв ок- ремими країнами світу визначається як наявністю природних ресурсів і транспортних можливостей, так і характером внутрішніх потреб. Зростання сві- тового попиту на первинну енергію визначають такі країни та регіони, як Китай, Індія, Бразилія та Близький Схід. Хоча історично атомна енергетика визріла з програм створення ядерної зброї, тут, звісно, можливий і реверс. В Україні збережені два підприємства з видобутку й переробки урану, існу- ючі технології створення електронних компонентів і навіть спеціальна вимірювальна техніка для визна- чення ізотопного складу ядерних матеріалів. Крім того, за запасами урану й цирконію Україна – одна з перших у світі. Та деяких технологій для організації замкненого ядерного циклу таки бракує. Дванадцять країн в 2018 році виробили чверть своєї електроенергії з атомної. Франція отримує близько трьох чвертей енергії від свого енергоба- лансу. Угорщина, Словаччина і Україна отримують більше половини від ядерної енергії, у той час як Бельгія, Швеція, Словенія, Болгарія, Швейцарія, Фінляндія та Чеська Республіка отримують третину або більше. Південна Корея зазвичай отримує більше 30% своєї електроенергії від атомної енерге- тики, в той час як в США, Великобританії, Іспанії, Румунії та Росії близько однієї п'ятої електроенергії припадає на атомну енергію. Україна знаходиться на сьомому місці щодо ви- робництва атомної електроенергії (див. рисунок). За 2018 рік в Україні було реалізовано промис- лової продукції на 16% більше, ніж за 2017 рік. Згідно з даними Держстату, обсяг реалізованої про- мислової продукції (товарів, послуг) без ПДВ та ак- цизу в Україні у 2018 році становив 2,5 трлн грн, з нього обсяг продукції, реалізованої за межі країни, становив 681,927 млрд грн. Міжнародна та регіональна економіка В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 50 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 Рисунок. Атомна генерація за країнами у 2018 році [13] Серед регіонів України перше місце за обся- гами реалізованої у 2018 році промислової продук- ції посіла Дніпропетровська область (481,2 млрд грн). На другому місці – Донецька (311,8 млрд грн), на третьому – Запорізька (211,4 млрд грн) області. У 2019 році реалізовано 2480804,2 млн грн промисло- вої продукції, добувної промисловості 1002299,0 млн грн, Добувна промисловість і розроблення кар'єрів – 394847,2 млн грн, переробної промисло- вості – 1597451,8 млн грн. В Україні спостерігається тенденція зростання енергоспоживання на основі відновлюваних джерел у 2017-2018 роках. У 2018 році склало 93165 тис. т н.е. (див. таблицю). Таблиця Енергоспоживання на основі відновлюваних джерел за 2007 - 2018 роки Одиниця виміру 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 1 Загальне постачання первинної енергії тис. т н.е. 139330 134562 114420 132308 126438 122488 115940 105683 90090 94383 89462 93165 із нього 2 Гідроенергетика тис. т н.е. 872 990 1026 1131 941 901 1187 729 464 660 769 897 3 у % до підсумку % 0,6 0,7 0,9 0,9 0,7 0,7 1,0 0,7 0,5 0,7 0,9 1,0 4 Енергія біопалива та відходи тис. т н.е. 1508 1610 1433 1476 1563 1522 1875 1934 2102 2832 2989 3195 5 у % до підсумку % 1,1 1,2 1,3 1,1 1,2 1,2 1,6 1,8 2,3 3,0 3,3 3,4 6 Вітрова та сонячна енергія тис. т н.е. 4 4 4 4 10 53 104 134 134 124 149 197 7 у % до підсумку % 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,1 0,1 0,1 0,1 0,2 0,2 Усього енергія від відновлювальних джерел 8 Загальне постачання енергії від відновлюва- льних джерел тис. т н.е. 2384 2604 2463 2611 2514 2476 3166 2797 2700 3616 3907 4289 9 Частка постачання енер- гії від відновлювальних джерел % 1,7 1,9 2,2 2,0 2,0 2,0 2,7 2,6 3,0 3,8 4,4 4,6 В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 51 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 Енегомісткість промисловості має стабільну тенденцію та склала у 2018 році 0,148 т н.е./тис. між- народних доларів. Слід зазначити, що багато країн відмовилося від атомної енергетики. Але ці країни не є енерге- тично ізольованими, і їхній енергетичний ринок – складова та повністю інтегрована частина великого ринку ЄС, на якому ядерна генерація присутня. Се- ред таких країн Німеччина, яка демонструє відхід від ядерної енергетики, але вона входить до загаль- ноєвропейського енергетичного ринку разом із Францією, в якій ядерна енергетика займає доміну- юче становище. Окремим показовим прикладом є штат Каліфорнія (США), який десятиліття тому прийняв рішення щодо виведення з експлуатації атомних енергоблоків, розташованих на його тери- торії, але у 2019 році вирішив подовжити термін їх- ньої експлуатації. І це на тлі загального підйому й розвитку атомної енергетики та реакторних техно- логій у Сполучених Штатах. Не викликає жодних сумнівів, що Україна, можливо разом з Польщею, повинна зберегти та розвивати свій потенціал у ядерній енергетиці та суміжних галузях. Для збере- ження та розвитку української ядерної енергетики необхідно виконати ряд умов і реалізувати комплекс заходів. Електроенергія українських АЕС нині взагалі найдешевша у світі. З поточним тарифом близько 2 центів за кіловат-годину вона в три-чотири рази дешевша за європейську та в 1,5 раза – за російську. Однак така дешевизна не дає можливості накопичу- вати ресурси не тільки на розвиток, а й на безпечне виведення з експлуатації блоків АЕС із наступним приведенням ділянок, де вони розташовані, у без- печний стан. Тобто відбувається знищення віднов- лювальної вартості та перекладання проблем на прийдешні покоління. Найбільш очевидний (і невеселий) сценарій: АЕС допрацюють свій ресурс (найшвидше, з ураху- ванням багаторазового подовження) і будуть за- криті. Для видобувачів урану це означає, що 2050-го усохне й місцевий споживач урану. Але це далека, як сьогодні здається, проблема. Торік відповідно до звіту СхідГЗК було «реалізовано 1240 т уранового концентрату. Отримано загальний дохід на суму 4,2 млрд грн і сплачено майже 1 млрд грн податків» [12]. СхідГЗК, тим часом, було поставлено «надваж- ливу мету: зниження собівартості урану зі 105 дол. за кілограм у 2017 році до 80 дол. упродовж 2018– 2019 років». Друга цифра, до речі, теж вища за сві- тові ціни, зростання яких чекають уже років 5–7. Як усе відбуватиметься на практиці, поки що не дуже зрозуміло. Резерви шламосховищ для зберігання відходів переробки урану вже в основному вибрані. Розробляти нові горизонти – немає грошей. Що- правда, можна прискорено закривати Смолінську шахту. Але один страйк на СхідГЗК уже був [18]. Безпосередньо атомно-промисловий комплекс, який є провідною ланкою ядерно-енергетичного комплексу України, можна вважати комплексною галуззю національної економіки, що включає: ура- нове виробництво, що створює основу для задово- лення потреби атомних електростанцій у природ- ному урані на середньо- та довгострокову перспек- тиву; цирконієве виробництво, яке передбачає нала- годження випуску цирконію, що є основним конс- трукційним матеріалом для виготовлення ТВЕЛів з огляду на його унікальні фізичні властивості слабкої взаємодії з нейтронним потоком в активній зоні ре- актора; виробництво іонообмінних матеріалів та за- безпечення ними в повному обсязі уранового ви- робництва України; наукове, проєктне та інформа- ційне супроводження проведення науково-дослід- них та дослідно-конструкторських робіт з удоскона- лення технологій гірничого видобутку, переробки уранової сировини, забезпечення радіаційного за- хисту персоналу та населення, проведення оцінки впливу на навколишнє природне середовище, тех- нічного переоснащення науково-дослідних установ і проєктних організацій. Таких елементів ядерно-паливного циклу, як конверсія урану (переведення закису-окису урану UзO8 у гексафторид урану UF6 – газоподібну спо- луку, яка технологічно необхідна для подальшого збагачення), ізотопне збагачення урану і його ре- конверсія (перетворення гексафториду збагаченого урану на окис урану), виготовлення паливних табле- ток із окису урану та фабрикація готових теплови- дільних збірок, – на сьогодні в Україні немає. Тобто країна не володіє повним ядерно-паливним циклом (ЯПЦ) – відсутні стадії: отримання гексафториду урану; збагачення, конверсії і виготовлення палив- них таблеток, одержання трубної заготовки та про- кату; виробництво комплектувальних виробів і теп- ловидільних збірок. Та й загалом наявний науковий потенціал і власна експериментальна база недо- статні для науково-технічної підтримки створення ядерного циклу в Україні. Грандіозні фінансові про- блеми є величезною перешкодою для реалізації по- дібних амбіцій. Адже реальне фінансування більшо- сті наявних програм зі створення ядерного циклу за роки незалежності не перевищувало 10 відсотків за- явленого рівня. Запаси урану України за даними МАГАТЕ становлять 199,5 тис. т. В Україні здійс- нюється виробництво тільки природного концент- рату урану, фактично сировинного продукту з низь- кою вартістю, непридатного для подальшого збага- чення і виробництва таблеток збагаченого двоокису урану. Це не дозволяє Україні у повному обсязі ви- користовувати ізотопи урану 235 і 238. Необхідна кількість збагаченого урану в ядерному паливі до недавнього часу закуповувалась тільки в РФ. Незважаючи на те, що внесок атомно-промис- лового комплексу України у створення валового внутрішнього продукту незначний, але його роль важлива щодо забезпечення економічної безпеки та В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 52 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 досягнення енергетичної незалежності країни. Згід- но з положенням Стратегії сталого розвитку Укра- їни до 2030 року та енергетичної стратегії України на період до 2035 року розвиток атомної енергетики є одним із пріоритетів розвитку національної госпо- дарської системи. Управління розвитком атомно-промислового комплексу є складним, багатогранним процесом. Прийняття зважених та адекватних управлінських рішень можливе лише за умови, якщо вони ґрунту- ються на використанні результатів об’єктивної оцінки, яка дає змогу ідентифікувати тип розвитку та визначити його рівень, створити підґрунтя для ви- явлення детермінантів розвитку. Провідні фірми світу укладають договори зі збагачення урану під контролем МАГАТЕ з отриманням відвалу урану- 235 0,2% і менше. Це дозволяє одержувати ізотоп урану-235 не 67%, а 80% і більше. Україна працює в недосканалому правовому полі. Відсутній дієвий державний механізм регулювання розвитку атомно- промислового комплексу – не має ні інструментів, ні державних програм. В Україні діяли такі програми: Державна цільова економічна програма «Ядерне па- ливо України», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2009 року № 1004 на пе- ріод 2009-2013 років, що передбачала збільшення обсягу виробництва концентрату природного урану; створення виробництва ядерного палива, цирконі- євого виробництва, виробництва комплектувальних виробів; наукове, проєктне та інформаційне супро- водження об'єктів ядерно-паливного циклу; розпо- рядженням Кабінету Міністрів України від 9 листо- пада 2016 року № 943-р схвалено Концепцію Дер- жавної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу на період до 2020 року; Концепція організації на території України ви- робництва ядерного палива та його компонентів на базі національних ресурсів природного урану та цирконію для зниження рівня залежності від інозе- много постачальника ядерного палива на атомні електростанції [16]. Наступним кроком після схвалення Концепції є розробка проєкту програми, але на сьогоднішній день проєкт програми Кабінетом Міністрів України не затверджений. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1029 затвер- джено Державну цільову екологічну програму при- ведення в безпечний стан уранових об'єктів вироб- ничого об'єднання «Придніпровський хімічний за- вод». Мета програми – ліквідація негативних еколо- гічних наслідків діяльності виробничого об'єднання «Придніпровський хімічний завод», приведення не- безпечних уранових об'єктів, що перебувають на ба- лансі державного підприємства «Бар'єр», в еколо- гічно безпечний стан та забезпечення захисту насе- лення і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу іонізуючого випромінювання. Строк виконання програми 2009-2014 роки, тобто Програма вимагає оновлення. Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2015 року № 680-34/VI затверджена Дніпро- петровська обласна комплексна програма (страте- гія) екологічної безпеки та запобігання змінам клі- мату на 2016–2025 роки. В даній програмі не приді- лено достатньої уваги питанню утилізації радіо- активних відходів, хоча серед проблем згадується суттєве техногенне навантаження на довкілля гі- гантських хвостосховищ і шламонакопичувачів у м. Жовті Води та державного підприємства «Бар’єр» (м. Кам’янське). Незважаючи на спад цін на сировинні ринки світу, енергетична безпека країни входить до кола національних інтересів держави. В Україні 21.06.2018 року прийнятий Закон «Про національну безпеку» № 2469–VIII. В законі визначено терміни: «державна безпека – захище- ність державного суверенітету, територіальної ці- лісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного харак- теру», «загрози національній безпеці України – явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи усклад- нити реалізацію національних інтересів та збере- ження національних цінностей України», «націона- льна безпека – захищеність державного суверені- тету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інте- ресів України від реальних та потенційних загроз» та «національні інтереси – життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких за- безпечує державний суверенітет України, її прогре- сивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян». Тому на цій основі можна узагальнити систему вза- ємодії суб’єктів, об’єктів та складових впливу на- ціональних інтересів. Наукове дослідження та роз- виток атомно-промислового комплексу для сучасної розвинутої країни є як невід’ємною складовою час- тиною реалізації та захисту національних інтересів держави, так і елементом державної і національ- ної безпеки. Поняття «інтереси в сфері розвитку атомно-промислового комплексу» формується в си- стемі національних інтересів. Визначення «інтересів у сфері розвитку атомно-промислового комплексу» має враховувати такі фактори: сукупність економіч- них інтересів; сукупність цілей держави щодо енер- гетичної безпеки; сукупність існуючих на цей час зовнішніх та внутрішніх загроз. Другою проблемою виробництва урану є необ- хідність зростання видобутку уранової руди в 2,5- 3 рази, до 2,6 тис. т на рік. Одним із наукових мето- дів видобутку руди урану, який доцільно використо- вувати в Україні – свердловинне підземне вилугову- вання (СПВ) урану на розвіданих родовищах піско- викового типу. Даний метод використовують Казах- стан та Узбекистан. У цих країнах 100% урану видо- бувається методом СПВ. Україна повинна зберегти В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 53 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 і розвивати свій ядерний енергетичний потенціал, навіть всупереч тренду на політику відмови деяких держав від ядерної енергетики. Ядерна енергетика непросто частина енергетичної галузі. Це відобра- ження певного рівня розвитку економіки, техноло- гії, освіти й навіть суспільних відносин. Ядерна енергетика – це індикатор, який підтверджує техно- логічну культуру і демонструє належність щодо вузького кола країн, рівень розвитку яких дозволяє безпечно й ефективно використовувати передові до- сягнення інженерної думки особливо в умовах пере- ходу до 6-го технологічного укладу. Розвиток, нові технології та горизонти. Експлуатуючи існуючі енергоблоки, Україні надто важливо стежити та брати безпосередню участь у розвитку нових технологій, а також впроваджувати їх. Серед основних напрямів можна зазначити: Перший – це сучасні технології, які дозволя- ють модернізувати, збільшувати ефективність, здій- снювати заміну уже діючих енергоблоків, в тому числі на агрегати малої потужності, підвищувати їхню безпеку та подовжувати термін експлуатації. Бажано здійснювати це на вітчизняній машинобу- дівній базі з залученням сучасних технологій США та Канади. Такі підприємства в Україні є і зараз, ви- готовляють окремі елементи арматури та устатку- вання для атомних реакторів. Другий напрям стосується нових реактор- них технологій. Енергетична стратегія країни вка- зує на необхідність визначити наступне покоління ядерних реакторів, які ми плануємо експлуатувати. В України є унікальна можливість у співробітництві з технологічними компаніями із США отримати лі- дерські переваги в розвитку технології малих мо- дульних реакторів. Це нове покоління реакторних установок потужністю до 300 МВт, що мають сут- тєво вищі показники ефективності та безпеки. Крім використання нових технологій для власних потреб, Україна можемо стати регіональним інженерно-тех- нологічним хабом із експортним технологічним по- тенціалом та істотною локалізацією виробництва на вітчизняних машинобудівних підприємствах. Паливна диверсифікація і розширення влас- ної бази – третій з напрямів, про які йдеться. Ук- раїні необхідно зберегти курс на паливну диверси- фікацію і скорочення ризиків використання палива, що поставляється Російською Федерацією. Водно- час наявна в Україні мінерально-сировинна й техно- логічна база дозволяє говорити про можливість і не- обхідність нарощувати обсяги власного видобутку урану. Ми також маємо послідовно рухатися в на- прямку створення власного (або спільно з Польщею як країною-членом ЄС) виробництва ядерного па- лива, враховуючи обмеження, що накладають на нас наші міжнародні зобов'язання. Якісний розвиток атомної промисловості неможливий без такого са- мого розвитку системи поводження з радіоактив- ними відходами та відпрацьованим ядерним пали- вом. На сьогодні реалізується низка проєктів, таких як будівництво централізованого сховища відпра- цьованого ядерного палива, які дозволять Україні піти від залежності та істотних фінансових втрат, пов'язаних зі зберіганням ВЯП у Росії [17]. Усе перелічене вище можливе у разі реалізації однієї умови. Відносно атомної енергетики має бути застосований дуже обережний і збалансований під- хід, коли йдеться про виконання нею соціальних функцій з поставок електроенергії. Ядерна енерге- тика не може бути єдиним і основним носієм наван- таження. Тарифна політика має бути економічно об- ґрунтованою та дозволяти генеруючим підприєм- ствам зберігати необхідний рівень безпеки й розви- ватися. Необхідно вивести цей вид генерації з дис- кримінованого (порівняно з іншими типами генера- ції) становища як у частині фінансово-економічних показників, так і в частині завантаження наявних по- тужностей. Реалізація зазначеного комплексу захо- дів дасть можливість Україні зберегти та посилити найпотужніший драйвер економіки, який зможе не тільки сприятливо вплинути на фінансово-еконо- мічний і технологічний розвиток країни, а й стиму- лювати розвиток цілого ряду суміжних галузей». Безпека. Тут потрібно виділити два аспекти: експлуатаційний та виробничий. Безпека експлуатації атомних енергоблоків має багато складових. Одна з ключових – профе- сійне та незалежне регулювання. Законодавчо за- кріплена незалежна позиція ядерного регулятора, її посилення, розширення бази матеріальної та техніч- ної підтримки регулятора дозволять ставити пи- тання безпеки на чільне місце та уникати ситуацій, за яких тактичні економічні або політичні мірку- вання можуть превалювати над безпекою. Незалеж- ність ядерного регулятора дасть можливість також уникати конфлікту інтересів. Дуже важливо на дер- жавному рівні протистояти спокусі управляти га- луззю та регулювати її в «ручному» режимі. Ядерна енергетика потребує системного підходу в управ- лінні та незалежного регулювання. Безпека виробництва атомних реакторів, устаткування та інших компонентів ядерних технологій пов’язані з великими ризиками витоку інформації та іншими, тому потребують спеціаль- них систем захисту, які вітчизняні машинобудівні підприємства в сучасних умовах не в змозі забезпе- чити на належному рівні. Можливим виходом є ор- ганізація співпраці на основі міжнародно-державно- приватного партнерства з метою диверсифікації ри- зиків. Іноземний партнер надає технології, СБУ за- безпечує захист від витоків секретної інформації, вітчизняні підприємства – технічне та технологічне забезпечення виробництва сучасного устаткування. Освіта і кадри. Запит на підготовку кадрів, як і політика зі збереження наявного кадрового потен- ціалу, включаючи його резервний компонент, прямо пов'язані з наступними факторами: з поточною фі- нансово-економічною ситуацією на підприємствах галузі та перспективами розвитку галузі в частині В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 54 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 будівництва та введення в експлуатацію нових по- тужностей. У питанні підготовки кадрів, можливо, має сенс сконцентрувати навчально-методологічну базу. Це дасть змогу підвищити якість освіти та створити здорову конкуренцію за навчальні місця замість «розмазування тонким шаром» наявного ре- сурсу. Необхідно уникати ситуації, що склалася за- раз, коли наповненість студентами груп із відповід- ної спеціальності становить лише близько 30%. Ма- ючи за плечима потужну галузь, наші заклади вищої освіти, зокрема Дніпровський державний хіміко- технологічний університет, крім реалізації внутріш- ніх завдань, могли б системно розширити експорт- ний потенціал вітчизняної системи вищої освіти в галузі ядерної енергетики. Доцільно розробити мо- дульні блоки щодо надання професійних знань та досвіду, як продукту роботи галузі, а не пасивно спостерігати за тим, як ці знання та досвід витікають із країни з виїздом фахівців [16]. Для розвитку атомно-промислового комплексу доцільно використовувати інноваційний підхід. Да- ний підхід представлено як сукупність трьох взаємо- пов’язаних блоків, а саме: – методико-інформаційний блок – передбачає розроблення методики оцінювання розвитку атомно промислового комплексу для підвищення рівня об- ґрунтованості рішень щодо формування умов його переорієнтації на інноваційній основі, а також збір та первинна обробка інформації для її подальшого використання в процесі оцінювання розвитку атомно-промислового комплексу; – діагностично-орієнтувальний блок – передба- чає здійснення на основі сформованої інформацій- ної бази за розробленою методикою ідентифікації типу розвитку атомно-промислового комплексу Ук- раїни та визначення його рівня, а також розроблення рекомендацій щодо формування умов для іннова- ційно-орієнтованого розвитку атомно-промисло- вого комплексу; – оціночно-процесуальний – передбачає прове- дення оцінки чинників як підґрунтя для подальшого визначення стратегічних детермінант інноваційно- орієнтованого розвитку, з урахуванням яких мають розроблятися заходи щодо формування умов для інноваційно-орієнтованого розвитку атомно-про- мислового комплексу, а також прогнозування очіку- ваних результатів та впровадження розроблених за- ходів, що має супроводжуватися постійним контро- лем на основі співставлення отриманих результатів з прогнозованими. Надважливим також є питання управління ра- діоактивними відходами уранових виробництв. Ос- новними джерелами забруднення при видобутку та переробці урану є шахтні води, технологічні роз- чини гідрометалургійного заводу та тверді відходи видобутку та переробки уранової руди. Такі відходи накопичуються у відвалах та шламосховищах. Не- безпечними чинниками, які впливають на довкілля, є пил та газ радон, які утворюються при видобутку та переробці уранових руд, забруднення прилеглих територій, поверхневих та підземних вод, перш за все в місцях розміщення шламосховищ радіонуклі- дами. На території м. Кам’янське та Дніпровського району Дніпропетровської області розрашовані хво- стосховища 42 млн т відходів уранового вироб- ництва колишнього «Придніпровського хімічного заводу»: «Західне», «Центральний Яр», «Південно- східне», «Дніпровське», «Сухачівське» і сховище «База С». Всі вони є джерелами забруднення по- вітря, водних та земельних ресурсів. Шляхами подолання впливу небезпечних чин- ників є вдосконалення технології очищення шахт- них вод від урану та інших забруднюючих елементів для упередження потрапляннях їх у водневі сис- теми, в першу чергу річки та водосховища. Особливу увагу екологічним проблемам треба приділити у разі застосування методу свердловин- ного підземного вилуговування (СПВ) для запобі- гання накопичення під землею забруднюючих ком- понентів. Виробництво ЯП, переробка відходів ядерного палива (ВЯП), вирішення екологічних проблем за- жадають посилення участі держави, профільних ін- ститутів НАН України, не тільки з причини висо- кого технологічного і технічного рівня виробництва ядерно-чистих матеріалів, а й через наявність науко- вих кадрів і фахівців. Залучення інвестицій від при- ватного бізнесу в ядерній галузі, крім видобутку урану, малоймовірне, тому що її рентабельність не- велика в умовах України. Загальна кількість рідких і шламоподібних від- ходів уранового виробництва на сьогодні переви- щує 100 млн т та є джерелом забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних водневих систем та по- вітря радіоактивними елементами. Актуальними є питання вдосконалення методів поводження з рід- кими відходами уранового виробництва, реабіліта- ції забруднених горизонтів підземних вод, а також активізації розроблення нових захисних матеріалів для захоронення радіоактивних речовин. Важливим є також переробка хвостосховищ та відвалів з метою вилучення цінних компонентів та зниження наван- таження на довкілля. Враховуючи вищенаведене надактуальним є вирішення проблеми утилізації відходів уранового виробництва, поліпшення управління радіоактив- ними відходами задля покращення екологічної ситу- ації в Дніпропетровській області. Започаткування та реалізація програми «Поліп- шення управління радіоактивними відходами задля покращення екологічної ситуації в Дніпропетров- ській області» дозволить вирішити екологічні про- блеми, пов’язані з утилізацією радіоактивних відхо- дів уранового виробництва, шляхом переробки шла- моподібних відходів в обсязі до 1 млн т на рік. Серед інших загальних результатів виконання програми очікуються такі: В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 55 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 – скорочення техногенного навантаження на навколишнє середовище; – зменшення рівня забруднення повітряного басейну області; – захист водних ресурсів від виснаження та за- бруднення радіоактивними відходами; – поліпшення стану земельних ресурсів; – зменшення рівня накопичення промислових відходів; – поліпшення системи управління промисло- вими відходами. Розглядаючи життєво важливе питання еколо- гії, кажучи про утилізацію відходів уранового ви- робництва на ДП «СхідГЗК» можна стверджувати, що до теперішнього часу всі відходи (хвости) відка- чували в найближчу балку від гідро-металургійного заводу (ГМЗ) і заливалися без гідроізоляції, в ре- зультаті цього в атмосферу і надра виділяється значна кількість природних радіонуклідів, що згуб- но впливає на екологію. Хвостосховища радіоак- тивних відходів є джерелом забруднення атмосфери радіоактивними газами, в першу чергу, радоном, який еманує практично зі всієї поверхні хвостосхо- вища, куди надходить радій, що міститься в урано- вій руді. Єдина вимога, якої дотримувалися і дотри- муються, те що шлами покриті шаром води, що за- хищає від утворення сухих пляжів. Низькорадіоактивні рідкі відходи у вигляді пульпи скидаються в хвостосховище, створене в пе- регородженій греблі балки Щербаківська. Хвосто- сховище площею 25 га знаходиться в 1,5 км від міста Жовті Води. Воно складається з двох секцій – «ста- рої» і «нової». «Стара» секція має довжину 1,6 км, ширину – 0,6 км, у даний час заповнено до проєкт- них значень і вміщує 5,47 млн м3 твердої фази або 9 млн т хвостів. «Нова» секція хвостосховища роз- ташована в західному відгалуженні балки. Площа секції становить 256 га, проєктний обсяг – 25,841 млн м3. Тут поховано близько 40 млн т відходів (майже 80% від проєктного об'єму). Загальна альфа- активність заскладованих радіоактивних відходів перевищує 50 тис. Кюрі. Ніде в світі немає сховищ з таким обсягом небезпечних рідких відходів. Багаторічний досвід вітчизняної і зарубіжної уранодобувної промисловості показує, що про- блеми раціонального освоєння природних ресурсів, управління гірським тиском, підвищення повноти та якості вилучення корисних копалин, забезпечення безпеки гірничого виробництва, зниження виділен- ня радону в гірничі виробки, збереження денної по- верхні вирішуються шляхом застосування систем розробки з твердіючою закладкою виробленого про- стору. В Україні закладні роботи ведуться на Запорі- зькому залізорудному комбінаті (ЗЗРК) і СхідГЗК. Системи з твердіючою закладкою показали на при- кладі ЗЗРК і СхідГЗК хорошу конкурентоспромож- ність у частині високої якості вилучення корисних копалин навіть при видобутку менш цінних залізних руд. У складі закладки широко застосовується пісок, як інертний заповнювач використовується граншлак і вода в обсягах до 500 кг/м3. У той же час існує ряд недоліків закладки ви- робленого простору. – присутність водовіддачі штучним масивом в інфраструктуру шахтного водовідливу, що веде до проблеми очищення шахтних вод на денній по- верхні; – нерівномірна міцність і стійкість оголень штучного масиву по довжині і висоті камер; – невисока міцність гідроізолюючих переми- чок через присутність гідростатичного тиску. Для приготування твердіючої закладки в якості наповнювачів відповідно до «Інструкції по техноло- гії приготування твердіючої закладки на закладних комплексах СхідГЗК» допускається застосовувати наступні матеріали: – кар'єрні піски, супіски, модуль крупності яких дорівнює 0,02-0,1, вміст глинистих і мулистих частинок – 15-50%; – відходи гірничого виробництва розміром мі- нус 25 мм (хвости купчастого вилуговування, по- роди і позабалансові руди) у вигляді домішок 25- 50% по масі до дрібного заповнювача; – хвости ГМЗ в їх натуральному вигляді. Найбільш раціональним є утилізація шламів шляхом приготування пастоподібної закладки. Го- ловною метою такої закладки виробленого простору є зменшення водовіддачі штучним масивом в інфра- структуру шахтного водовідливу, що автоматично знизить обсяги очищення шахтних вод на денній по- верхні від розчинних солей гірського масиву і муло- подібних частинок, у тому числі і радієвого ряду урану. За основу може бути взята технологія, роз- роблена гірничодобувною компанією Outotec, де за- кладка здійснюється сучасними пастоподібними су- мішами, що твердіють. Застосовувані поршневі на- соси дозволяють подавати тверду закладку на від- стань до 12 км, при необхідності, на висоту до 240 метрів, продуктивністю 230 м3/год. При цьому вико- ристовується пастоподібна закладка будь-якого гра- нулометричного складу (до 1/3 діаметра трубопро- воду). Основним в'яжучим є цемент в кількості від 1 до 10%. Утилізація хвостів збагачення в пастоподіб- ній закладці може досягати 80% при додаванні 10% цементу, відповідно. У разі пастоподібної закладки, що закачується, зникає проблема міцності гідроізолюючих переми- чок – немає гідростатичного тиску навіть у верх- ньому шарі, де закладка завжди є майже в рідкій фазі і тимчасово не втратила рухливості. Висока в'язкість складу дозволить виключити сегрегацію заповню- вача і в'яжучого по площі камери, що забезпечить рівномірну міцність і стійкість оголень штучного масиву по довжині і висоті камер. Ця ж в'язкість до- зволить утилізувати в складі закладки техногенні джерела іонізуючого випромінювання у вигляді шламів ГМЗ. У самопливної закладці шлам знахо- В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 56 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 диться в кількості більше 40%, що різко знижує міцність штучного масиву через сегрегації гран- складу в шарі води, що покриває закладку, а у за- кладці, що закачується, вміст шламів можна довести до 80% від обсягу, отримуючи при цьому однорід- ний рівноміцний по обсягу штучний масив. Впровадження нових технологій закладних ро- біт з утилізацією відходів переробки гірничих ви- робництв дозволить істотно поліпшити екологічну обстановку, підвищити продуктивність і ефектив- ність видобутку уранової руди. Важливим етапом є проведення спектрального та хімічного аналізу проб для визначення вмісту тих чи інших компонентів у конкретному сховищі, а та- кож аналіз їх радіоактивності. Переробка відходів у рідкому або сухому ви- гляді вимагає застосування спеціального облад- нання для зневоднення і класифікації шламів для приготування закладки. В ІГТМ НАН України роз- роблено вібраційне устаткування для тонкої класи- фікації та зневоднення сипких матеріалів – вібра- ційні полічастотні грохоти. При віброударному по- лічастотному збудженні робочого органу та ситових поверхонь вібросита можливе ефективне розділення шламоутворюючих часток і видалення їх з техноло- гічного циклу подрібнення на стадії максимального розкриття часток уранових руд, зневоднення виділе- них часток та виділення пустої породи з лужного розчину для подальшої її утилізації. Це суттєво під- вищує продуктивність та ефективність тонкої класи- фікації за крупністю і зневоднення на віброситах по- дрібнених уранових руд та відходів їх переробки. Оскільки транспортування трубопровідним транспортом від м Кам'янське до ГМЗ (м. Жовті Води) є витратним проєктом, найбільш раціональ- ним є доставка радіоактивних відходів залізничним або автомобільним транспортом в спеціальних кон- тейнерах. В ІГТМ НАН України створенні нові тех- нології транспортування та довгострокового без- печного зберігання радіоактивних відходів у спеці- альних контейнерах з аномально високими РЗ влас- тивостями, які суттєво підвищують радіаційну стій- кість контейнерів для зберігання та поліпшення еко- логічного стану уранодобувних регіонів. Також в ІГТМ НАН України розроблена техно- логія рекультивації земель колишніх шламосховищ. Запропоновані способи випуску пульпи і намиву шламосховища з урахуванням технологічних особ- ливостей його будови, які дозволяють розділити ма- теріал за вмістом корисного компоненту, розмістити його у визначеній частині ємності накопичувача відходів та таким чином сформувати зони для перс- пективного промислового видобутку мінеральної сировини. Ще однією проблемою є скидання радіоактив- них шахтних вод закритої шахти «Нова» (м. Жовті Води) у прилеглу річку. Для вирішення цієї про- блеми може бути запропонована прокладка трубо- проводу до ДП «СхідГЗК» для заміни технічної води, що використовується шахтою, в т.ч. для при- готування закладних сумішей. У даний час шахта «Нова» підприємства «Схід- Руда» знаходиться в стані самовільного затоплення через низку економічних проблем. З кінця липня 2016 року відкачка води з шахти припинена і шахтні води не потрапляють, як раніше, в річку Жовта. Будь-який варіант розвитку подій на шахті: або остаточне затоплення гірничих виробок і відпрацьо- ваних камер, або відновлення роботи шахти неми- нуче призведе до відновлення скидання шахтних вод в кількості 450-480 м3/год в постійний водотік р. Жовта. При цьому кількість розчиненого урану при обох альтернативних варіантах розвитку шахти буде близьким: із затопленої шахти будуть надходити менші добові обсяги шахтних вод, але з більшою концентрацією урану (тепловою конвекцією будуть промиватися всі існуючі камери уранових блоків). Під час роботи шахти промиваються тільки блоки нижче рівня затоплення – одна третина або одна чверть уранових блоків, з вмістом 0,4 г/м3, але з ін- тенсивною відкачкою близько 450 м3/год. Екологічно оптимальним є експлуатація пов- ністю осушеної шахти, коли кількість розчиненого урану в шахтних водах буде зведено до мінімуму. Такий варіант передбачається в разі залучення в екс- плуатацію поки незатребуваних промислових по- кладів комплексних рідкоземельних-ванадій-скан- дієвих руд. Промислове вилучення урану з шахтних вод проводиться шляхом монтажу на території шахти сорбційної установки, що працює на іонообмінних смолах. Витяг урану повинен проводитися на ГМЗ СхідГЗК. Перед комбінатом стоїть завдання щодо прий- няття оперативного рішення по заміні технологічної води, що приймається від Водоканалу шахтною во- дою ш. «Нова» (Жовті Води) з прокладкою трубо- проводу необхідної довжини. З витягом з шахтної води уранової складової є технічна можливість очи- стити воду від урану і подати її для виробничих по- треб на комбінат. Необхідно прокласти трубопровід на відстань, орієнтовно 7 км. Модульна установка вітчизняної розробки пройшла випробування і екс- плуатацію на комбінаті протягом багатьох років. Конструкція системи очищення води потребує до- опрацювання, виходячи з сучасних вимог з подаль- шим використанням в технології. Отриманий про- дукт з ураном буде перероблятися в концентрат на ГМЗ. Також під забудованою територією м. Жовті Води та прилеглих до шахт селищ знаходяться значні обсяги виробленого простору, який на по- чатку видобутку уранової руди в регіоні нічим не за- кладався. Через це утворюються провали денної по- верхні. Пропонується заповняти порожній виробле- ний простір закладною сумішшю, приготовленою зі шламів ГМЗ. В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 57 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 Після підземного видобутку уранової руди і підйому її на поверхню в шахтному просторі зали- шаються порожнечі, які необхідно заповнити замін- ником – матеріалом (сировиною, сумішшю і т. ін.), який має твердість порівнянну з видобутою рудою. Для закладання виробленого гірничого прос- тору в даний час використовується твердіючі су- міші, приготовані з піску, гранульованого металур- гійного шлаку і цементу. Суміш готується на тери- торії шахти і подається в шахтні пустоти по трубо- проводу через ствол шахти. Протягом року комбінат закуповує і перевозить понад 100 тис. т гранульова- ного металургійного шлаку і 400 тис. м3 піску. До- ставка піску і граншлака здійснюється залізничним і автотранспортом. Перед комбінатом стоїть завдання щодо прий- няття оперативного рішення по заміні в твердіючій закладці піску і граншлака на відходи збагачення (з власних хвостосховищ) з природними сполучними (вапняк). Необхідно доопрацювати технологію з отри- мання твердіючої закладки з хвостів збагачення як уранового, так і залізорудного виробництва в час- тині отримання сполучного матеріалу з недорогих матеріалів природного походження, наприклад вап- няку. Важливою проблемою є переробка відвалів уранових шахт. Пропонується для вирішення цієї проблеми переробляти відвал шахти «Інгульська» СхідГЗК на основі високоградієнтної магнітної се- парації та інтенсивної гідрометалургії. Відвальна (порожня) порода, «позабалансова» руда і хвости радіометричного сортування виво- зяться у відвал. Останніми роками хвости радіомет- ричного сортування складуються в окремий відвал, що створює сприятливі умови для повторного радіо- метричного сортування Переробку гірської маси відвалів у процесі рекультивації території проммай- данчика пропонується здійснювати за допомогою реалізації наступних технологій: – повторного радіометричного сортування хво- стів РЗУ класу плюс 40 мінус 250 мм з виділенням концентрату (вміст ПК до 0,08%, вихід – до 25%) і вторинних хвостів з вмістом корисних компонентів до 0,06% (II клас за радіоактивністю). Вторинні хвости можуть бути використані для засипки ерозій- ного яру, розташованого в 3 км від відвалів (глибина яру – до 8 м, площа – близько 15 га, об'єм – близько 1,0 млн м3); – високоградієнтним магнітного сортування мокрим способом гірської маси відвалів класу мінус 5 мм, подрібненої до класу мінус 1,0 мм, з виділен- ням концентрату (вміст корисних компонентів – до 0,1%, вихід – до 20%) і хвостів у вигляді піску, при- датного для гідрозакладки. Концентрат відвантажу- ється на ГМЗ; – високоградіентного магнітного сортування сухим способом гірської маси відвалів класу плюс 5 мінус 10 мм з виділенням бідного концентрату (вміст корисних компонентів – до 0,05%, вихід – до 30%) і хвостів у вигляді дрібного щебеню II класу за радіоактивністю, придатного для засипки яру. При реалізації нових уранових проєктів слід зважати на настрої людей і стереотипи щодо атом- ної енергетики. Дніпропетровська облрада скасувала своє ж рі- шення чотирирічної давності щодо узгоджених гео- логічних досліджень і дослідно-промислової екс- плуатації відразу двох родовищ уранових руд у ре- гіоні – Новогурївського ділянкиі Сурської площі. Не здійснений атомний клондайк. Одержува- чем узгодження була приватна компанія ТОВ «Атомні енергетичні системи України» (АЕСУ). До- кумент, виданий облрадою в 2016 році, передбачав перспективу видобутку і збагачення урану на стику відразу трьох районів області – Солонянського, Кри- ничанського і П’ятихатського впівсотні кілометрів від обласного центру і в двох десятках від річки Дніпро. Однак перспектива перетворення добре об- житої аграрної території в приватний урановий клондайк викликала серйозну стурбованість місце- вих жителів. Тим більше що заява про планову дія- льності АЕСУ, яку компанія розповсюдила по міс- цевим сільрадам у рамках процедури оцінки впливу на навколишнє середовище, стало повною несподі- ванкою не тільки для населення, а й для сільських голів, які і гадки не мали про те, що на їх території хтось збирається добувати сировину для атомної промисловості. Розвиток атомної промисловості залишив свої відмітини і на території Дніпропетровської області, де розташовано відразу кілька великих підприємств і об’єктів ядерно-паливного циклу. Перш за все це єдиний в Україні виробник збагаченого урану – держпідприємство «Східний ГЗК» (м. Жовті води), ліквідований як юридична особа «Придніпровський хімічний завод» (м. Кам’янське). Останній свого часу збагатив уран для першої радянської атомної бомби. За час свого існування співробітники ПХЗ стали авторами сотень винаходів і технологій, що використовуються в урановому і рідкоземельних ви- робництвах на пострадянському просторі і за його межами. На початку 90-х збагачення урану в Кам’ян- ському було припинено. Однак ПХЗ залишив після себе на довгу пам’ять як найбільше в Європі хвосто- сховище відходів виробництва уранових руд. Деякі з цих відходів розташовані досить близько і до річки Дніпро, і до кордонів обласного центру. Тому спроба відновити видобуток урану в околицях Дніпра, та ще й приватним способом, без перебіль- шення, справила ефект бомби, що розірвалася. Тим часом, за даними МАГАТЕ, велика частина світо- вого урану в даний час видобувається для комерцій- них цілей. Не для власного споживання, а для про- дажу на світовому ринку. І хоча держави – господарі уранових родовищ намагаються контролювати або як мінімум бути присутнім в уранових проєктах, В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 58 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 значна частина світового урану видобувається і зба- гачується приватними компаніями, такими як англо- авcтралійська Rio Tinto, французька Areva, канад- ська Cameca. А враховуючи, що розвиток проєктів, пов’я- заних з видобутком-збагаченням урану і вироб- ництвом з нього палива для АЕС, вимагає чималих коштів і має тривалий термін окупності, то і дер- жавні компанії, так як і найбільший світовий добу- вач урану – «Казатомпром», створюють спільні під- приємства з приватниками або намагаються отри- мати фінансування на світових фондових біржах. АЕСУ є першою приватною українською ком- панією, що заявила про свої інтереси в сфері видо- бутку і виробництва урану. У листопаді 2018 року вона отримала спеціальні дозволи Державної служ- би геології та надр України на геологічне вивчення надр і дослідно-промислову розробку уранових руд на чотирьох ділянках в Миколаївській і Дніпропет- ровській областях. Крім Сурської площі і Новогурївської ділянки в Дніпропетровській області, йдеться про Сафонів- ське і Михайлівське родовища в Миколаївській об- ласті. У АЕСУ стверджують, що ці родовища скла- дні в експлуатації і нецікаві великим інвесторам. У той час як питання енергетичної незалежності та за- безпечення сировиною для виробництва ядерного палива українських АЕС є актуальним. На Пержанську комплексне родовище рідкіс- них металів у Житомирській області, основним вмістом якого є берилій, застосовуваний в ядерній енергетиці, авіа-, ракетобудуванні та інших сферах промисловості. Крім того, АЕСУ підписали мемо- рандум з американською компанією Holtec Interna- tional, яка побудувала нове укриття на Чорнобиль- ській АЕС, про спільне просування в Україні вве- дення малих модульних реакторів SMR-160, проєк- туванням яких займаються американці. Однак реалі- зація уранових проєктів у центрі Європи в районах з високою щільністю населення пов'язана з жорст- кими екологічними обмеженнями і цілком зрозумі- лими страхами людей, які проживають поблизу від зони видобутку. Будувати такі переробні центри АЕСУ має на- мір, що називається, в чистому полі, поблизу від зони видобутку і в декількох кілометрах від житло- вої сільської забудови. Свердловини для видобутку урану глибиною 50-100 м (в залежності від глибини продуктивних полів) робляться на відстані декіль- кох десятків метрів один від одного і можуть за- йняти в цілому до 100 га на кожному з родовищ. Хоча, як запевняють в АЕСУ, після відпрацювання та відповідної рекультивації землі будуть знову по- вернуті в сільгоспоборот і будуть придатні для аг- рарного виробництва. Примітно, що на відміну від Дніпропетровської області, де проєкти бізнесмена Буткевича зустріли в штики, в Миколаївській об- ласті до них поставилися більш-менш прихильно і без ажіотажу. Якщо вірити змісту звіту про громад- ські слухання планової діяльності «Підприємства з відпрацювання Михайлівського родовища», прове- дених 13 лютого 2020 року в с. Миколаївка Казан- ківського району, на захід прийшли лише 24 лю- дини. Вели вони себе неактивно і задали організато- рам шість питань, третина з яких були пов’язані з можливістю працевлаштування місцевих жителів і ще один був подякою за надану допомогу. Міненерго прийшли до висновку про допусти- мість діяльності підприємства після проведення до- даткової оцінки впливу видобутку на навколишнє середовище. Однак, якщо в процесі господарської діяльності буде виявлено більший негативний вплив, ніж вказано в оцінці, то підприємства підля- гає зупинці. При цьому розрив між сировинною ба- зою атомної промисловості і готовою продукцією у вигляді тепловиділяючих збірок (ТВЕЛ) для Укра- їни дійсно актуальне. Україна виробляє збагачений уран, але змушена була купувати готові збірки з яде- рними таблетками спочатку у однойменній росій- ській корпорації, а тепер – і вамериканській Westinghouse Electric. Спроби створити власне підприємство з вироб- ництва ТВЕЛів для України поки що закінчилися ні- чим. Спочатку планували створити таке вироб- ництво спільно з росіянами. Однак ті виставили жорсткі умови використання на українських АЕС – з урахуванням типів реакторів, задіяних на наших станціях, – тільки їх продукції. Українські власті ви- знали це неприйнятним. Аналогічні пропозиції нібито надійшли і від американської сторони. Однак передача американ- ських технологій також пов’язана із зобов’язаннями виняткового використання їх палива. І це теж навряд чи доречно. При цьому світові тенденції розвитку атомної промисловості такі, що на зміну великим АЕС і потужним реакторам, таким як ВВР-1000, вже в доступному для огляду майбутньому повинні прийти менш потужні, але більш безпечні і прості в обслуговуванні – модульні. Зручність даної техно- логії в тому, що їх можна виробляти в заводських умовах і доставляти на місце збірки. Такий тип реакторів отримав назву SMR (Small modular reactor). Одним із найбільш відомих проєктів у цій галузі є SMR-160, проєктований американською Holtec. Поки реактор існує тільки на папері. Однак його розробники запевняють, що можна досягти та- кого рівня безпеки, який дозволить обійтися без тра- диційних санітарно-захисних зон навколо традицій- них АЕС і будувати їх набагато ближче до спожива- чів. Що фактично означає нову еру в енергетиці – відмова від дорогих ЛЕП, що зв’язують споживачів з великими електростанціями. У самій Holtec вважа- ють, що ефект від розгортання реакторів SMR-160 буде порівнянний з ефектом від впровадження мо- більного зв’язку. Конструкція реактора передбачає використання насосів. Управління ним набагато простіше існуючих. У разі аварії з будь-яких при- чин, навіть якщо сталася диверсія або теракт, реак- В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 59 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 тор заглушиться і перейде в безпечний стан без втручання персоналу. Розміщується реактор на гли- бині 14 м. Під землею розташовується і сухе схо- вище (термін служби до 120 років) відпрацьованого ядерного палива. За даними atominfo.ru, «в нижній частині корпусу відсутні будь-які проходки – отже, відсутні і можливі шляхи для непередбаченого зливу теплоносія. Борне регулювання не передбача- ється в принципі, що дозволяє говорити про терміни служби реактора до 100 років». Теплова потужність SMR-160 обрана з міркувань можливості пасивного відводу тепловиділення. Навколо контейнмента передбачений кільцевий водний екран, що допома- гає теплоотводу як в умовах нормальної експлуата- ції, так і в аварійних сценаріях», – відзначають експерти. При цьому SMR-160 можуть мати багато- функціональне використання – крім генерації елек- троенергії, постачати тепло або працювати як опріс- нювальна установка. Вартість одного реактора оцінюється при- близно в $ 1 млрд, а проєктний термін експлуатації – 100 років. Модульні реактори будуть досить ком- пактними. Один SMR-160 займає площу 2 га. Два модуля – 3 га. При цьому економічно оптимальні для розміщення чотири реактора, що працюють ра- зом. Україна є одним з кандидатів на випробування нової технології. Ще в 2018 році президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський заявив про можливість спорудження модульних реакторів ма- лої потужності на майданчику Рівненської АЕС. Це пов’язано з необхідністю створення потужностей, що заміщають, для найстаріших енергоблоків №1 і №2 Рівненської АЕС. Також це доцільно з точки зору потужностей реакторів. Два реактора ВВР-440 потужністю 440 МВт можна було б замінити шіс- тьма реакторами SMR-160 потужністю 160 МВт або ж обійтися четвіркою SMR-160, але отримавши меншу потужність. Однак реалізовувати подібні проєкти слід, бу- дучи впевненими в безпеці запропонованої техноло- гії. Її випробування зажадає залучення фахівців сві- тового класу і виробництва абсолютно нового об- ладнання. Виступивши в якості майданчика для розгор- тання революційної для енергетики технології, Ук- раїна вправі розраховувати і на локалізацію на своїй території комплектуючих для нового типу реакто- рів, а значить – на нові технології, робочі місця і до- ходи. Цілком можливо, що в разі успіху модульні реактори дозволять реабілітувати в очах більшості українців і атомну енергетику в цілому. І тоді відно- шення до видобутку і збагачення урану в степах Ук- раїни стане більш зваженим і раціональним. Висновки. До загальних результатів виконання програми розвитку атомно-промислового комп- лексу доцільно включити такі: підвищення конку- рентоспроможності підприємств ключових страте- гічних галузей: атомної, видобувної, металургії, хі- мічної та машинобудування; підвищення інновацій- ності виробництв через розвиток наукового потен- ціалу області, комерціалізацію наукового процесу; розвиток підприємств на основі новітніх технологій переробки промислових відходів, у тому числі, для розвитку інфраструктури регіону; скорочення тех- ногенного навантаження на навколишнє середо- вище; створення привабливіших та різноманітніших робочих місць; забезпечення стабілізації соціальних процесів шахтарських регіонів. Необхідно збіль- шити обсяг видобутку урану, збільшити рівень його збагачення та одночасно вирішити екологічні пи- тання щодо утилізації відходів. Одним із напрямів модернізації атомно-про- мислового-комплексу України є створення реакто- рів SMR (Smallmodularreactor) та встановлення їх за- мість існуючих. Їх виробництво необхідно здійсню- вати на підприємствах України. Література 1. Якубовський М. М., Ляшенко В. І. Модерні- зація економіки промислових регіонів: спроба концеп- туалiзацiï. Вісник економiчноï науки України. 2016. № 1 (30). С. 188-195. 2. Ляшенко В. І., Котов Є. В. Ук- раїна ХХІ: неоіндустріальна держава або «крах про- екту»?: монографія; НАН України, Ін-т економіки пром-сті; Полтавський ун-т економіки і торгівлі. Київ, 2015. 196 с. 3. Горбулін В. Мій шлях у задзеркалья. Не лише подорожні нотатки. Київ: Брайт Букс, 2019. 272 с. 4. Носовський А. В. Ядерна енергетика в кон- тексті сталого розвитку. Ядерна та радіаційна безпека. 2010. Вип. 2(46). С. 62–65. 5. Литвинський Л. Л., Пур- тов О. А. Розвиток ядерної енергетики в Україні. Необ- хідність, недоліки та переваги. URL: http://www.kinr. kiev.ua/NPAE_Kyiv2006/proc/Litvinsky.pdf (дата звер- нення: 17 жовтня 2018 р.). 6. Максимчук О. С. Пріоритетні напрями державного управління проце- сами розвитку ядерної енергетики та атомної проми- словості в Україні. Публічне адміністрування: теорія та практика. 2013. Вип. 1. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/ Patp_2013_ 1_16 (дата звернення: 17 жовтня 2018 р.). 7. Мохонько Г. А., Тарасенко К. В. Проект- ний підхід в управлінні інноваційним розвитком під- приємств атомної енергетики. Економіка і суспільство. 2018. Вип. 16. С. 417–424. 8. Мітяєва Т. Л. Поняття га- лузі та передумови її формування. Економічна стра- тегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та по- слуг. 2013. Вип. 2(1). С. 199–209. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/esprstp_2013_2%281%29__30 (дата звернен- ня: 17 жовтня 2018 р.). 9. Стратегія сталого розвитку України до 2030 року / Проект 2017. URL: http: //www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/ home/library/sus- tainable-development-report/Sustainable-Dev-Strategy-fo r-Ukraine-by-2030.html (дата звернення: 16 жовтня 2018 р.). 10. Енергетична стратегія України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурен- тоспроможність»: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 605-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/ npas/250250456 (дата звер- нення: 16 жовтня 2018 р.). 11. Підприємства та ком- В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 60 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 панії галузі / Офіційний сайт Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. URL: http: //mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/officialcat- egory?cat_id=24491606 (дата звернення: 17 жовтня 2018 р.). 12. Максимчук О. С. Напрямки забезпечення інноваційного розвитку підприємств сфери послуг. Удосконалення механізму інноваційного розвитку суб’єктів національної економіки України: колективна монографія / Т.В. Гринько, М.М. Кошевий, Г.Ю. Єли- сєєва та ін.; за наук. ред. д.е.н., проф. О.К. Єлисєєвої. Київ: Центр учбової літератури, 2013. С. 173–211. 13. Nuclear Power in the World Today. (2019). URL: https: //www.world-nuclear.org/information-library/curre nt-and-future-generation/nuclear-power-in-the-world-to day.aspx. 14. Energy Information Administration. URL: https: //www.eia.gov/?fbclid=IwAR285y4K2PH-uGm947 kbbdh BjCBGYjSRjFQxyxkiZ231vjZNTi5GkavUF2U. 15. Shaping a secure and sustainable energy future for all. URL: https://www.iea.org/?fbclid=IwAR0-T6jts F8Z_WSjYd9sB_mDM--vt3Ojoctr8B0ikycOzMqUbyeu schMh_A. 16. Liashenko V., Shevchenko V., Osad- cha N., Kolomiytsev O., Кotko O. Tendencies and Prospects of the Ukrainian Nuclear Industrial Complex Development. Економічний вісник Донбасу. 2019. № 4. С. 41-50. doi: 10.12958/1817-3772-2019-4(58)-41-50. 17. Лашин П. М., Ляшенко В. І., Осадча Н. В. Тенде- нції та перспективи розвитку атомно-промислового комплексу України. Матеріли ІІ Міжнародної науково- практичної конференції «Економіка сьогодні: актуа- льні питання та інноваційний аспект» (м. Запоріжжя, 25 квітня, 2020 року). С. 11-17. 18. Дмитренко Я. Част- ный уран на экологической растяжке. Газета 2000. 2020. 14 авг. С. В1, В3. References 1. Yakubovskyi M. M., Liashenko V. I. (2016). Modernizatsiia ekonomiky promyslovykh rehioniv: sproba kontseptualizatsii [Modernisation of industrial regions economy: the attempt of conceptualization]. Visnyk ekono- michnoi nauky Ukrainy, 1 (30), рр. 188-195 [in Ukrainian]. 2. Liashenko V. I., Kotov Ye. V. (2015). Ukraina ХХI: neoindustrialna derzhava abo «krakh proektu»? [Ukraine XXI: neo-industrial state or "collapse of the pro- ject"?]. Kyiv, ІІЕ of NAS of Ukraine, Poltava University of Economics and Trade [in Ukrainian]. 3. Horbulin V. (2019). Mii shliakh u zadzerkallia. Ne lyshe podorozhni notatky [My way to the mirror. Not just travel notes]. Kyiv, Bright Books [in Ukrainian]. 4. Nosovskyi A. V. (2010). Yaderna enerhetyka v konteksti staloho rozvytku [Nuclear energy in the context of sustainable development]. Yaderna ta radiatsiina bezpeka – Nuclear and radiation safety, Issue 2(46), рр. 62–65 [in Ukrainian]. 5. Lytvynskyi L. L., Purtov O. A. Rozvytok yadernoi enerhetyky v Ukraini. Neobkhidnist, nedoliky ta perevahy [Development of nuclear energy in Ukraine. Necessity, disadvantages and advantages]. Retrieved from http: //www.kinr.kiev.ua/NPAE_Kyiv 2006/proc/Litvinsky.pdf [in Ukrainian]. 6. Maksymchuk O. S. (2013). Priorytetni napriamy derzhavnoho upravlinnia protsesamy rozvytku yadernoi enerhetyky ta atomnoi promyslovosti v Ukraini [Priority directions of state management of processes of develop- ment of nuclear energy and nuclear industry in Ukraine]. Publichne administruvannia: teoriia ta praktyka – Public administration: theory and practice, Issue 1. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Patp_2013_ 1_16 [in Ukrainian]. 7. Mokhonko H. A., Tarasenko K. V. (2018). Proekt- nyi pidkhid v upravlinni innovatsiinym rozvytkom pidpry- iemstv atomnoi enerhetyky [Project approach in manage- ment of innovative development of nuclear power enter- prises]. Ekonomika i suspilstvo – Economy and society, Is- sue 16, рр. 417–424 [in Ukrainian]. 8. Mitiaieva T. L. (2013). Poniattia haluzi ta pered- umovy yii formuvannia [The concept of the industry and the prerequisites for its formation]. Ekonomichna stratehiia i perspektyvy rozvytku sfery torhivli ta posluh – Economic strategy and prospects for trade and services, Issue 2(1), рр. 199–209. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ esprstp_2013_2% 281%29__30 [in Ukrainian]. 9. Stratehiia staloho rozvytku Ukrainy do 2030 roku. Proekt 2017 [Strategy of sustainable development of Ukra- ine until 2030. Project 2017]. Retrieved from http: //www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/library/sus tainable-development-report/Sustainable-Dev-Strategy-fo r-Ukraine-by-2030. html [in Ukrainian]. 10. Enerhetychna stratehiia Ukrainy na period do 2035 roku «Bezpeka, enerhoefektyvnist, konkurentospro- mozhnist»: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 18 serpnia 2017 r. № 605-r [Energy Strategy of Ukraine for the period up to 2035 "Security, Energy Efficiency, Competitiveness": Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 18, 2017 № 605-r]. Retrieved from https: //www.kmu.gov.ua/ua/ npas/250250456 [in Ukraini- an]. 11. Pidpryiemstva ta kompanii haluzi [Enterprises and companies in the industry]. Official site of the Ministry of Energy and Coal Industry of Ukraine. Retrieved from http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/offici alcategory?cat_id=24491606 [in Ukrainian]. 12. Msymchuk O.S. (2013). Nakapriamky zabezpe- chennia innovatsiinoho rozvytku pidpryiemstv sfery posluh [Directions of ensuring innovative development of enterprises in the service sector]. Udoskonalennia mekhanizmu innovatsiinoho rozvytku subiek¬tiv natsionalnoi ekonomiky Ukrainy – Improving the mecha- nism of innovative development of the subjects of the na- tional economy of Ukraine. (рр. 173–211). Kyiv, Center for Educational Literature [in Ukrainian]. 13. Nuclear Power in the World Today. (2019). Retrieved from https: //www.world-nuclear.org/ informa tion-library/current-and-future-generation/nuclear-power - in-the-world-to day.aspx. 14. Energy Information Administration. Retrieved from https: //www.eia.gov/?fbclid=IwAR285y4K2PH-u Gm947kbbdhBjCBGYjSRjFQxyxkiZ231vjZNTi5GkavU F2U. 15. Shaping a secure and sustainable energy future for all. URL: https://www.iea.org/?fbclid=IwAR0-T6jtsF8 Z_WSjYd9sB_mDM--vt3Ojoctr8B0ikycOzMqUbyeusch Mh_A. 16. Liashenko V., Shevchenko V., Osadcha N., Kolomiytsev O., Кotko O. (2019). Tendencies and В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 61 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 Prospects of the Ukrainian Nuclear Industrial Complex Development. Economic Herald of the Donbas, 4, рр. 41- 50. doi: 10.12958/1817-3772-2019-4(58)-41-50. 17. Lashyn P. M., Liashenko V. I., Osadcha N. V. (2020). Tendentsii ta perspektyvy rozvytku atomno- promyslovoho komplek-su Ukrainy [Trends and prospects of development of the nuclear-industrial complex of Ukraine]. Ekonomika sohodni: aktua-lni pytannia ta innovatsiinyi aspekt – Economics Today: Current Issues and Innovation Aspec. Proceedings of the II International Scientific and Practical Conference. (Рр. 11-17). Zaporizhzhya [in Ukrainian]. 18. Dmitrenko Ya. (2020. Chastnyy uran na ekolo- gicheskoy rastyazhke [Private uranium on an ecological stretch]. Newspaper 2000, 14 Aug., рр. В1, В3 [in Russian]. Шевченко В. Г., Мухачов А. П., Ляшенко В. І., Осадча Н. В. Інституційні умови розвитку атомно- промислового комплексу та управління радіоак- тивними відходами в Україні Проаналізовано тенденції розвитку атомно-про- мислового комплексу та управління радіоактивними відходами. Серед основних проблем розвитку атомно- промислового комплексу та управління радіоактив- ними відходами визначені недосконалість законо- давчої бази, відсутність інвестицій. Внесок атомно-промислового комплексу України у створення валового внутрішнього продукту не- значний, але його роль важлива щодо забезпечення економічної безпеки та досягнення енергетичної неза- лежності країни. Досліджено стан атомно-промисло- вого комплексу у інших країнах світу. Для розвитку атомно-промислового комплексу доцільно використовувати інноваційний підхід. Даний підхід представлено як сукупність трьох взаємо- пов’язаних блоків, а саме: методико-інформаційний; діагностично-орієнтувальний; оціночно-процесуаль- ний. Безпосередньо атомно-промисловий комплекс, який є провідною ланкою ядерно-енергетичного ком- плексу України, можна вважати комплексною галуззю національної економіки, що включає: уранове вироб- ництво, що створює основу для задоволення потреби атомних електростанцій у природному урані на се- редньо- та довгострокову перспективу; цирконієве ви- робництво, яке передбачає налагодження випуску цир- конію. До результатів виконання обласної програми роз- витку атомно-промислового комплексу доцільно включити такі: підвищення конкурентоспроможності підприємств ключових стратегічних галузей: атомної, видобувної, металургії, хімічної та машинобудування; підвищення інноваційності виробництв через розвиток наукового потенціалу області, комерціалізацію науко- вого процесу; розвиток підприємств на основі новітніх технологій переробки промислових відходів, у тому числі, для розвитку інфраструктури регіону; скоро- чення техногенного навантаження на навколишнє се- редовище; створення привабливіших та різноманіт- ніших робочих місць; забезпечення стабілізації соціа- льних процесів шахтарських регіонів. Одним із напрямів модернізації атомно-промис- лового-комплексу України є створення реакторів SMR (Smallmodularreactor) та встановлення їх замість існу- ючих. Їх виробництво необхідно здійснювати на під- приємствах України. Обґрунтовано необхідність збільшення обсягу ви- добутку урану, рівня його збагачення та одночасно рі- шень екологічних питань щодо утилізації відходів. Ключові слова: атомно-промисловий комплекс, модернізація, інститути, екологія. Shevchenko V., Mukhachev А., Lyashenko V., Osadcha N. Institutional conditions for the develop- ment of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management in Ukraine Trends in the development of the nuclear-industrial complex and radioactive waste management are analyzed. Among the main problems of development of the nuclear- industrial complex and radioactive waste management are the imperfection of the legal framework, lack of invest- ment. The contribution of the nuclear industry of Ukraine to the creation of gross domestic product is not significant, but its role is important in ensuring economic security and achieving energy independence of the country. The state of the nuclear-industrial complex in other countries of the world has been studied It is expedient to use an innovative approach for the development of the nuclear-industrial complex. This ap- proach is presented as a set of three interrelated blocks, namely: methodological and informational; diagnostic and orientation; evaluation and procedural. Directly, the nu- clear-industrial complex, which is a leading link in the nu- clear-energy complex of Ukraine, can be considered a complex sector of the national economy, including: ura- nium production, which creates a basis for meeting the needs of nuclear power plants in natural uranium in the me- dium and long term; zirconium production, which involves the establishment of zirconium production. The results of the implementation of the regional pro- gram for the development of the nuclear-industrial com- plex should include the following: increasing the competi- tiveness of enterprises in key strategic industries: nuclear, mining, metallurgy, chemical and mechanical engineering; increasing the innovation of production through the deve- lopment of scientific potential of the region, the commer- cialization of the scientific process; development of enter- prises on the basis of the latest technologies of industrial waste processing, including for the development of the re- gion's infrastructure; reduction of man-caused load on the environment; creating more attractive and diverse jobs; en- suring the stabilization of social processes in the mining regions. One of the directions of modernization of the nuclear- industrial complex of Ukraine is the creation of SMR reac- tors (Smallmodularreactor) and its installation instead of the existing ones. Their production must be carried out at Ukrainian enterprises. The necessity of increasing the volume of uranium production, the level of its enrichment and at the same time solving environmental issues on waste disposal is substan- tiated. В. Г. Шевченко, А. П. Мухачов, В. І. Ляшенко, Н. В. Осадча 62 Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020 Keywords: nuclear-industrial complex, moderniza- tion, institutions, ecology. Шевченко В. Г., Мухачев А. П., Ляшенко В. И., Осадчая Н. В. Институциональные условия разви- тия атомно-промышленного комплекса и управле- ния радиоактивными отходами в Украине В статье проанализированы тенденции развития атомно-промышленного комплекса и управления ра- диоактивными отходами. Среди основных проблем развития атомно-промышленного комплекса и управ- ления радиоактивными отходами выделены несовер- шенство законодательной базы, отсутствие инвести- ций. Вклад атомно-промышленного комплекса Укра- ины в создание валового внутреннего продукта не зна- чителен, но его роль важна в обеспечении экономиче- ской безопасности и достижении энергетической неза- висимости страны. Исследовано состояние атомно- промышленного комплекса в других странах мира. Для развития атомно-промышленного комплекса целесообразно использовать инновационный подход. Данный подход представлен как совокупность трех обоюдно взаимосвязанных блоков, а именно: мето- дико-информационный; диагностико-ориентировоч- ный; оценочно-процессуальный. Непосредственно, атомно-промышленный комплекс, являющийся глав- ным звеном ядерно-энергетического комплекса Укра- ины, можно считать комплексной отраслью нацио- нальной экономики, включая: урановое производство, что создает основу для удовлетворения потребности атомных электростанций в природном уране на средне- и долгосрочную перспективы; циркониевое производство, которое предусматривает налаживание выпуска циркония. К результатам выполнения областной программы развития атомно-промышленного комплекса целесо- образно включить следующие: повышение конкурен- тоспособности предприятий ключевых стратегических отраслей: атомной, добывающей, металлургии, хими- ческой и машиностроения; повышение инновационно- сти производств через развитие научного потенциала области, коммерциализацию научного процесса; раз- витие предприятий на основе новейших технологий переработки промышленных отходов, в том числе, для развития инфраструктуры региона; сокращение техно- генной нагрузки на окружающую среду; создание при- влекательных и разнообразных рабочих мест; обеспе- чение стабилизации социальных процессов шахтер- ских регионов. Одним из направлений модернизации атомно- промышленного-комплекса Украины является созда- ние реакторов SMR (Smallmodularreactor) и установле- ние взамен существующих. Их производство необхо- димо осуществлять на предприятиях Украины. Обоснована необходимость увеличения объема добычи урана, уровня его обогащения и одновременно решений экологических вопросов утилизации отходов. Ключевые слова: атомно-промышленный ком- плекс, модернизация, институты, экология. Стаття надійшла до редакції 17.08.2020 Прийнято до друку 15.09.2020

Інституційні умови розвитку атомно-промислового комплексу та управління радіоактивними відходами в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси