Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу
У пропонованій праці обґрунтовано проблему організації ефективного використання ресурсів і керованості усієї системи відтворення, яка пов’язана зі створенням цілісної системи відтворення капіталу, удосконаленням інституціонального механізму формування єдиного процесу функціонування капіталу. Базуючи...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2020
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173841 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу / О.М. Міночкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 30-40. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-173841 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1738412025-02-09T14:49:36Z Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу Методологические основы создания целостной системы воспроизводства капитала Methodological Principles of Creating an Integrated System Capital Reproduction Міночкіна, О.М. Економічна теорія та історія У пропонованій праці обґрунтовано проблему організації ефективного використання ресурсів і керованості усієї системи відтворення, яка пов’язана зі створенням цілісної системи відтворення капіталу, удосконаленням інституціонального механізму формування єдиного процесу функціонування капіталу. Базуючись на сучасних дослідженнях капіталу з’ясовується склад системи капіталу. Таке уявлення зв’язків у системі капіталу та її структур базується на методології інституціональної політекономії. Причини деструктивних процесів у соціально-економічній системі полягають у відхиленні актуальної структури капіталу від фундаментальної та значних її диспропорціях. Це пояснюється відсутністю управління системою капіталу та ігноруванням законів архітектоніки. Обґрунтовується точка зору щодо включення до системи капіталу інституціонального капіталу, наводиться власна позиція стосовно поняття «інституціональний капітал». Створення цілісної системи відтворення капіталу пов’язується з функціонуванням системи інституту власності та інституціональними механізмами її управління, відповідно до розробленої авторoм концепції «Система власності як спільно-роздільна ресурсна система» (СВ-СРРС). Гармонійний суспільний розвиток, за умови ідеальної пропорційності, пов’язується із дотриманням правила золотого перетину, яке закладається в основу фундаментальної структури системи капіталу. Інституціональні механізми СВ-СРРС повинні стати основою реалізації стратегій збалансованого соціально-економічного розвитку. Впровадження цих механізмів на національному, регіональному і глобальному рівнях здатні відтворювати фундаментальну структуру системи капіталу окремої країни, регіону і усього світу. Для повернення структури системи капіталу до фундаментальної необхідно проводити цілеспрямовану державну політику (грошово-кредитну, бюджетну, промислову, структурну, фінансову), спрямовану на подолання дисбалансів і наближення до рівноважних пропорцій. В предлагаемой работе обоснована проблема организации эффективного использования ресурсов и управляемости всей системы воспроизводства, которая связана с созданием целостной системы воспроизводства капитала, совершенствованием институционального механизма формирования единого процесса функционирования капитала. Основываясь на современных исследованиях капитала, определены составляющие системы капитала. Такое представление связей в системе капитала и его структур базируется на методологии институциональной политэкономии. Причины деструктивных процессов в социально-экономической системе заключаются в отклонении актуальной структуры капитала от фундаментальной и значительных ее диспропорциях. Это объясняется отсутствием управления системой капитала и игнорированием законов архитектоники. Обосновывается точка зрения относительно включения в систему капитала институционального капитала, приводится собственная позиция относительно понятия «институциональный капитал». Создание целостной системы воспроизводства капитала связывается с функционированием системы собственности и институциональными механизмами ее управления, согласно разработанной авторoм концепции «Система собственности как совместно-разделенная ресурсная система» (СС-СРРС). Гармоничное общественное развитие, при условии идеальной пропорциональности, связывается с соблюдением правила золотого сечения, которое закладывается в основу фундаментальной структуры системы капитала. Институциональные механизмы СС-СРРС могут стать основой реализации стратегий сбалансированного социально-экономического развития. Внедрение этих механизмов на национальном, региональном и глобальном уровнях способны воспроизводить фундаментальную структуру системы капитала отдельной страны, региона и всего мира. Для возврата структуры системы капитала к фундаментальной необходимо проводить целенаправленную государственную политику (денеж¬но-кредитную, бюджетную, промышленную, структурную, финансовую), направленную на преодоление дисбалансов и приближение к равновесным пропорциям. In the proposed paper substantiates the problem of organizing the efficient use of resources and controllability of the entire reproduction system, which is associated with the creation of a holistic system of capital reproduction, improving the institutional mechanism for forming a single process of capital functioning. Based on modern capital research, the composition of the capital system is determined. This representation of connections in the capital system and its structures is based on the methodology of institutional political economy. The causes of destructive processes in the socio-economic system are the deviation of the current capital structure from the fundamental one and its significant disproportions. This is due to the lack of management of the capital system and ignoring the laws of architectonics. The point of view on the inclusion of institutional capital in the capital system is substantiated, and author's own position on the concept of «institutional capital» is given. The creation of a holistic system of capital reproduction is associated with the functioning of the property system and institutional mechanisms of its management, in accordance with the concept developed by the author «Property system as a jointly separate resource system» (PS-JSRS). Harmonious social development, subject to ideal proportionality, is associated with compliance with the rule of the golden ratio, which is laid in the basis of the fundamental structure of the capital system. The institutional mechanisms of the PS-JSRS can become the basis for the implementation of strategies for balanced socio-economic development. The introduction of these mechanisms at the national, regional and global levels is able to reproduce the fundamental structure of the capital system of a separate country, region and the whole world. To return the structure of the capital system to the fundamental one, it is necessary to pursue a purposeful state policy (monetary, budgetary, industrial, structural, financial) aimed at overcoming imbalances and approaching equilibrium proportions. 2020 Article Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу / О.М. Міночкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 30-40. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. DOI: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-30-40 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173841 33.011:338.24:339.9 uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економічна теорія та історія Економічна теорія та історія |
| spellingShingle |
Економічна теорія та історія Економічна теорія та історія Міночкіна, О.М. Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу Економічний вісник Донбасу |
| description |
У пропонованій праці обґрунтовано проблему організації ефективного використання ресурсів і керованості усієї системи відтворення, яка пов’язана зі створенням цілісної системи відтворення капіталу, удосконаленням інституціонального механізму формування єдиного процесу функціонування капіталу. Базуючись на сучасних дослідженнях капіталу з’ясовується склад системи капіталу. Таке уявлення зв’язків у системі капіталу та її структур базується на методології інституціональної політекономії. Причини деструктивних процесів у соціально-економічній системі полягають у відхиленні актуальної структури капіталу від фундаментальної та значних її диспропорціях. Це пояснюється відсутністю управління системою капіталу та ігноруванням законів архітектоніки. Обґрунтовується точка зору щодо включення до системи капіталу інституціонального капіталу, наводиться власна позиція стосовно поняття «інституціональний капітал».
Створення цілісної системи відтворення капіталу пов’язується з функціонуванням системи інституту власності та інституціональними механізмами її управління, відповідно до розробленої авторoм концепції «Система власності як спільно-роздільна ресурсна система» (СВ-СРРС). Гармонійний суспільний розвиток, за умови ідеальної пропорційності, пов’язується із дотриманням правила золотого перетину, яке закладається в основу фундаментальної структури системи капіталу. Інституціональні механізми СВ-СРРС повинні стати основою реалізації стратегій збалансованого соціально-економічного розвитку. Впровадження цих механізмів на національному, регіональному і глобальному рівнях здатні відтворювати фундаментальну структуру системи капіталу окремої країни, регіону і усього світу. Для повернення структури системи капіталу до фундаментальної необхідно проводити цілеспрямовану державну політику (грошово-кредитну, бюджетну, промислову, структурну, фінансову), спрямовану на подолання дисбалансів і наближення до рівноважних пропорцій. |
| format |
Article |
| author |
Міночкіна, О.М. |
| author_facet |
Міночкіна, О.М. |
| author_sort |
Міночкіна, О.М. |
| title |
Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу |
| title_short |
Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу |
| title_full |
Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу |
| title_fullStr |
Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу |
| title_full_unstemmed |
Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу |
| title_sort |
методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Економічна теорія та історія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/173841 |
| citation_txt |
Методологічні засади створення цілісної системи відтворення капіталу / О.М. Міночкіна // Економічний вісник Донбасу. — 2020. — № 3 (61). — С. 30-40. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT mínočkínaom metodologíčnízasadistvorennâcílísnoísistemivídtvorennâkapítalu AT mínočkínaom metodologičeskieosnovysozdaniâcelostnojsistemyvosproizvodstvakapitala AT mínočkínaom methodologicalprinciplesofcreatinganintegratedsystemcapitalreproduction |
| first_indexed |
2025-11-27T00:48:32Z |
| last_indexed |
2025-11-27T00:48:32Z |
| _version_ |
1849902513659052032 |
| fulltext |
О. М. Міночкіна
30
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
УДК 33.011:338.24:339.9 doi: 10.12958/1817-3772-2020-3(61)-30-40
О. М. Міночкіна,
доктор економічних наук,
ORCID 0000-0002-8513-4360,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ЦІЛІСНОЇ СИСТЕМИ
ВІДТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ
Тривалий кризовий стан світової економіки не-
гативно впливає на всі країни, особливо на країни
так званої «периферії», ускладнюючи їх спроби на-
лагодити свій шлях переходу на новий рівень соці-
ально-економічного розвитку, визначений сучас-
ною економічною наукою як постіндустріальний.
На сучасному етапі світового розвитку вибір май-
бутньої моделі розвитку будь-якої економічної сис-
теми, функціонуючої в умовах стрімких процесів
глобалізації, здійснюється під впливом розвитку та
вдосконалення інформаційно-комунікаційних тех-
нологій, що також відбивається у змінах суспільних
відносин загалом.
За висновками дослідників процесів глобаліза-
ції всі країни сучасного світу стали ринковими,
транзитивними і трансформаційними незалежно від
рівня їх розвитку. Вони всі рухаються до певних цін-
ностей (загальнолюдських, загальноєвропейських)
і до світових стандартів і досягнень. Їх усіх об’єднує
спільність ресурсної та інтелектуальної бази сороз-
витку, участь в глобальній інформаційній системі та
формуванні глобальної соціальної економіки ноо-
сферного типу – економіки людського розуму [1,
с. 176, 370]. Вченими визнається, що бракує дослі-
джень, які вивчають фактори і умови функціону-
вання, зростання і розвитку нової економіки і її ос-
новних складових. Зокрема актуалізується питання
визначення характеру та способу взаємодії форм ка-
піталу як домінантного фактору зростання такої
економіки. Підкреслюється, що жодна масштабна
трансформація як у сфері технологій, так і в сфері
економіки, не могла б відбутися без відповідних ор-
ганізаційних трансформацій [2, с. 350–353].
Як об’єкт дослідження практично усіх еконо-
мічних шкіл та напрямів капітал виражений у різних
формах, видах та моделях функціонування. Проте,
«такі розрізнені теоретичні дослідження окремих
аспектів капіталу» призвели до розрізнених підходів
у регулюванні окремих частин системи капіталу,
тобто сучасна теорія капіталу продемонструвала
свій слабкий зв'язок із реальними процесами у еко-
номіці». Становлення нової соціально-економічної
формації вже сьогодні визначає шляхи, напрямки
і самі механізми подальшого розвитку системи сус-
пільного відтворення, передбачає «вироблення но-
вої теорії функціонування капіталу, робить важли-
вим комплексне дослідження його аспектів» [3].
Метою статті є розроблення теоретико-мето-
дологічних засад створення цілісної системи відтво-
рення капіталу, удосконалення інституціонального
механізму формування єдиного процесу функціону-
вання капіталу. Необхідність розроблення нового
підходу в дослідженні інституту капіталу обумов-
лена важливістю його впливу на результати і траєк-
торію розвитку національних економік і суспільних
систем.
Основи національного господарства будь-якої
країни базуються на системі функціонування капі-
талу і відтворення національного багатства. Детер-
мінуюча роль останніх робить їх об'єктом економіч-
ної теорії з часів виникнення самої науки, проте іс-
торія розробки та сучасний стан теоретичних і прак-
тичних аспектів цих категорій свідчить про наявні
істотні протиріччя і розбіжності.
Перше глибоке дослідження категорії «капі-
тал» належить фізіократам. Саме вони проаналізу-
вали речовинні складові капіталу і запропонували
поділ капіталу на основний і оборотний. Подальший
розвиток і уточнення цієї категорії відбувалося в ро-
ботах класиків політичної економії А. Сміта, Д. Рік-
кардо, Дж. С. Мілля. Так, А. Сміт розглядав капітал
як запас, що використовується для господарських
потреб і приносить дохід [4, c. 205]; Д. Рікардо – як
ту частину багатства, що зайнята у виробництві і не-
обхідна для приведення в дію праці [5, c. 9–10];
Дж. С. Мілль – як попередньо накопичений запас
продуктів минулої праці, який забезпечує необхідні
для виробничої діяльності будівлі, охорону, знаряд-
дя і матеріали, а також харчування та інші засоби іс-
нування для робітників на час виробничого процесу
[6, c. 148].
Ґрунтовно розглядав питання капіталу та про-
блеми управління ним К. Маркс. Незважаючи на
тривалу історію становлення цього терміну, який
застосовували ще за часів Древньої Греції, саме
К. Маркс надав йому більш сучасного значення та
чітко сформулював. Капітал для К. Маркса був ок-
ремим випадком багатства і, на його думку, скла-
дався з носіїв вартості – товарів і грошей, включа-
ючи зобов'язання до отримання і сплати, та виступав
атрибутом людини. Зовні капітал виражений в кон-
кретних формах – у засобах виробництва (постійний
капітал), у грошах (грошовий капітал), у людях
(змінний капітал), у товарах (товарний капітал). Але
матеріальні носії, перераховані вище, є не самі по
собі, а представляють виробничі відносини. У пра-
цях К. Маркса приводиться декілька різних визна-
чень капіталу, але всі вони по суті зводяться до ба-
гатства, що використовується в підприємницькій ді-
яльності, а тому здатному до самозростання. Капі-
тал – це категорія, що виражає не стільки технічні
чи організаційні, скільки соціально-економічні від-
О. М. Міночкіна
31
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
носини, тобто капітал як такий може існувати лише
за певних соціально-економічних умов, а саме: ви-
сокорозвинені товарне виробництво і обіг; наявність
такої мотивації діяльності виробника, як особисте
збагачення; зосередження у частини господарю-
ючих агентів значної частки засобів виробництва,
тобто певний ступінь концентрації виробництва
і капіталу; відсутність власних засобів виробництва
у частини господарюючих агентів, що змушує їх
найматися [7, c. 157–187]. Дане трактування капі-
талу може бути визначене як соціально-економічне.
Звичайно, є й інші погляди на сутність капіталу,
зокрема так званий предметно-функціональний
і грошовий підходи. У подальших дослідженнях по-
ширилося декілька ідей стосовно сутності капіталу
як багатства, фінансових ресурсів, грошей тощо.
Якщо розглядати капітал як певне вкладення, що дає
змогу отримувати доход, то до нього треба віднести
і вкладення у робочу силу. Цей підхід, започаткова-
ний Г. Беккером і Дж. Мінсером, має назву «кон-
цепції людського капіталу». Значного поширення
набув погляд на капітал як на один з виробничих
факторів, що поряд з працею, землею приносить до-
хід. Основоположником такого підходу можна вва-
жати французького економіста Ж. Б. Сея. Усі роз-
глянуті підходи визначені як народногосподарські
(макроекономічні) [8, c. 227–237].
Відштовхуючись від передумови раціонально-
сті і розповсюджуючи ключові поняття неокласич-
ної економічної теорії, такі як рідкість, ціна, альтер-
нативні витрати тощо до вивчення різних аспектів
життя людини («економічний імперіалізм»), Г. Бек-
кер визначає зміст поняття людського капіталу,
пов’язуючи його із існуванням у людини запасу
знань, навичок, мотивації, тим самим вбачаючи в
них ще один фактор виробництва [9]. До прихиль-
ників концепції «людського капіталу» належить ряд
відомих представників західної економічної науки,
соціальної філософії, педагогіки (J. Dumazedier,
M. Debes, G. Miaret). До людського капіталу відно-
сять «всяке поліпшення продуктивної здатності ін-
дивіда, яке досягається вкладеннями (інвестиціями)
в людину» [10, с. 49]. Людський капітал ототожню-
ється з особистістю людини. Pозвиток сучасних су-
спільно-економічних систем супроводжується зрос-
танням витрат на освіту, медичне обслуговування,
підвищення рівня культури та інші заходи, які роз-
глядаються як інвестиції в людину, що грають все
більше значення для економіки.
Розробники теорії людського капіталу заклали
передумови для появи категорії «соціальний капі-
тал». Соціальний капітал (Social Capital) як термін
виникає з робіт Ліди Д. Хєніфан та її досліджень со-
ціальної взаємодії людей у межах общини і сім’ї, в
результаті яких отримане розуміння того, що «соці-
альний капітал проявляється у повсякденному житті
людини – у її дружніх відносинах з іншими людьми,
у співчуванні, її соціальної толерантності, у всьому
тому, що об’єднує окремих індивідів і їх сім’ї сус-
пільство» [11] .
Як сучасний науковий напрям теорія соціаль-
ного капіталу формується завдяки роботам Дж. Ко-
улмана (James S. Coleman). Розробники і прихиль-
ники напряму (C. Grootaert, M. K. Gugerty, G. Franz-
mann, J. Temple) визначають соціальний капітал як
відносини довіри, взаємодопомоги, взаємопорозу-
міння між людьми, які створюються у сім’ї, поміж
людей у різних соціальних групах та суспільстві
у цілому.
У своїх дослідженнях Дж. Коулман розглядає
фінансовий капітал, фізичний капітал («створю-
ється змінами в матеріалах, з яких виготовляються
засоби виробництва, удосконалюючи тим самим
процес виробництва»), людський капітал («створю-
ється шляхом внутрішньої трансформації самих ін-
дивідів, викликуваної їх навичками і здібностями»)
і соціальний капітал, який існує тільки у взаємовід-
носинах індивідів і залежить від змін у відносинах
серед індивідів. Наголос робиться на роль цих капі-
талів у економічному розвитку: «так само, як фізич-
ний і людський капітали, соціальний капітал полег-
шує виробничу діяльність. Наприклад, група, всере-
дині якої існує повна надійність і абсолютна довіра,
здатна зробити багато більше в порівнянні з групою,
що не володіє даними якостями» [12, с. 125–126].
Здійснений В. Радаєвим [13] економіко-соціо-
логічний аналіз форм капіталу базується на най-
більш відомому у даному відношенні підході П. Бур-
дьє [14], який принципово виступає проти їх зве-
дення до економічного капіталу, як це часто відбу-
вається в економічній теорії. Спочатку В. Радаєв
розкриває поняття капіталу, відштовхуючись від
трудової теорії вартості, та, виходячи за її межі, до-
сліджує низку «конституюючих» властивостей капі-
талу (обмежений господарський ресурс; накопичу-
ваний господарський ресурс; ресурс, що володіє
певною ліквідністю, здатністю перетворюватися в
грошову форму; вартість, що відтворюється в про-
цесі безперервного кругообігу форм; вартість, що
приносить нову, додаткову вартість), пропонує «ро-
зуміти під капіталом накопичуваний господарський
ресурс, який включений у процеси відтворення
і зростання вартості шляхом взаємної конвертації
своїх різноманітних форм» [13, c. 21]. Далі прово-
диться аналіз наступних форм капіталу, «які реле-
вантні для аналізу господарського життя з точки
зору економічної соціології» [13, c. 22–23]: еконо-
мічного, фізичного, культурного, людського, соці-
ального, адміністративного, політичного, символіч-
ного. Визначається, що економічний капітал займає
«центральне місце»; усі інші визначені форми капі-
талу можуть тою чи іншою мірою конвертуватися у
економічний капітал, у тому числі в його грошову
форму; економічний капітал, як найбільш ліквідний,
здатний до ефективного перетікання в інші форми;
розміри будь-якого капіталу (не виключаючи еконо-
мічного) не є абстрактною величиною, що підда-
ється акту простої калькуляції. Його масштаби, ха-
рактер, сфери використання і форми конвертації
встановлюються в ході складного процесу співвід-
О. М. Міночкіна
32
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
несення і оцінювання, виробленого різними госпо-
дарськими агентами; будь-який капітал являє собою
соціальне відношення [13, c. 29–31].
П. Бурдьє аналізує соціальний простір люд-
ського буття (економічний, політичний, науковий,
культурний) і доводить, що положення людини у су-
спільстві визначається обсягом і структурою нако-
пиченого нею капіталу у різних формах: «економіч-
ного капіталу, який безпосередньо і прямо конвер-
тується в гроші й інституціоналізується у формі
прав власності; культурного капіталу, який за пев-
них умов конвертується в економічний капітал і
може бути інституціоналізований у форми освітніх
кваліфікацій; соціального капіталу, утвореного со-
ціальними зобов'язаннями («зв'язками») [connec-
tions], який за певних умов конвертується у еконо-
мічний капітал і може бути інституціоналізова-
ний...» [14, с. 60]. Вважаємо важливим зазначити,
що П. Бурдьє не називає інституціональний капітал
як окрему форму капіталу, а на прикладі культур-
ного капіталу, визначає інституціоналізований його
стан у складі інших із трьох запропонованих: інкор-
порований стан [embodied state], об'єктивований
стан [objectified state], інституціоналізований стан
[institutionalized state]. Інституціоналізований стан
культурного капіталу розглядається як форма його
об'єктивації, що пов’язується з проведенням ритуа-
лів, наданням аристократичних титулів, рамками
норм, соціальним оформленням [socially instituted],
інституціональним оформленням, набором актів, що
інституціоналізують [instituting acts], з інституціона-
лізованим делегуванням прав та встановленням меж
відповідальності і захисту від дискредитації групи
«шляхом виключення або відлучення індивідів, які
порушують встановлений порядок», з регулюван-
ням умов доступу до певних прав та ін. [14, с. 65–
69]. Тобто по суті йдеться про встановлення форма-
льних і неформальних норм та правил, які, відпо-
відно до розробленої нами конструкції інституціо-
нальних механізмів [15, c. 103, 186–187, 311], є їх
елементами.
Саме поняття капітал та інші поняття, що міс-
тять у собі слово «капітал» досліджує І. Тімошенков
[16]. Вчений формулює ще два взаємопов'язані пи-
тання: чи можна капітал розглядати не тільки як еко-
номічну категорію, але і як метафору та в якому
співвідношенні між собою вони можуть перебувати.
Дослідник розглядає різні підходи до означеної про-
блеми [16, с. 30–37] і погоджується з методоло-
гічною схемою, запропонованою А. Кламером і
Т. Леонардом. У своїй роботі «Що ж таке еконо-
мічна метафора?» [17] вчені обґрунтовують існу-
вання в науці трьох основних типів метафор (педа-
гогічні, евристичні, конститутивні) і поняття «люд-
ський капітал», на їхню думку, повністю включає в
себе всі атрибути евристичної метафори. Еврис-
тичні метафори – це образи (як правило, аналогії),
головне завдання яких – допомогти вченому більш
глибоко осмислити проблему, яка цікавить його.
При цьому, в більш широкому сенсі будь-яка теоре-
тична модель, у тому числі формалізована, будучи
за своєю природою аналогією, також являє собою
евристичну метафору [17, c. 34]. Таким чином, ос-
новний зміст евристичних метафор – задати певний
кут зору на якусь проблему, і, відповідно, визначити
напрямок її вирішення. У науковому мисленні вони
є обов'язковими [18]. Конститутивні метафори пред-
ставляють собою цілісні концептуальні схеми, за до-
помогою яких людина осягає навколишню дійс-
ність. Визначаючи загальну спрямованість наукової
думки, вони можуть виступати в якості основи фор-
мування не тільки окремих дослідницьких програм,
але і цілих наукових шкіл. Вони можуть бути визна-
чені у якості базових метафор – фону або контексту
для народження евристичних метафор [17, c. 36].
На думку І. Тімошенкова методологічна схема,
запропонована А. Кламером і Т. Леонардом дозво-
ляє визначити зміст і місце для зазначених вище по-
нять і інших, пов'язаних з ними. Тоді «капітал як
економічна категорія, яка визначається в традиціях
класичної політекономії, є суспільні відносини. І в
той же час він може бути визначений як конститу-
тивна метафора, тобто як така цілісна концепту-
альна схема, яка дозволяє не тільки системно опи-
сати процеси виробництва і привласнення додатко-
вої вартості, а й сформулювати загальну основу для
багатьох дослідницьких програм і наукових шкіл».
У якості евристичних метафор розглядається люд-
ський і соціальний капітал, «як евристичні метафори
вони представляють собою образи-аналогії капі-
талу-економічної категорії / капіталу-конститутив-
ної метафори. Це означає, що оригінал виступає для
них як своєрідний еталон, що задає певну логіку
теоретичних конструкцій і деякі формати представ-
лення результатів. При цьому, в якості головних
«еталонних» характеристик капіталу при конститу-
юванні метафор людського і соціального капіталів
їх розробниками були сприйняті, перш за все, такі як
його самозростання (ідея вартості, яка здатна тво-
рити вартість у великих, в порівнянні з її власною,
масштабах) і накопичення (ідея капіталізації вар-
тості як однієї з умов її самозростання)» [16, с. 38].
Вчений наводить жорстку позицію К. Маркса від-
носно існуючого різнобарв’я метафор «в яких з яко-
їсь аналогії підводиться що завгодно під що завгод-
но» [19] і відносить усі терміни, окрім людського
і соціального капіталів, до педагогічних метафор
[16, с. 39].
Слід зазначити, що загально-теоретичним під-
ходам до визначення категорії «капітал», що скла-
лися в процесі її історичного розвитку присвячені
численні роботи науковців. Т. Шульц відмічає, що
«поступово утвердилася думка, згідно якої «капіта-
лом виступає будь-який актив – фізичний або люд-
ський, що здатний генерувати потік майбутніх дохо-
дів» [20]. З огляду на сучасні дослідження, які сто-
суються понять, видів, форм капіталу Т. Глєба під-
сумовує, що «сьогодні загальновизнаними, які ви-
значають вихідні ресурсні можливості сучасного
процесу відтворення, вважаються – вироблений, –
природний і – людський капітали» [21].
О. М. Міночкіна
33
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
В основу досліджень представників економіч-
ної думки покладається також ідея сукупного капі-
талу. Одним з перших поняття «сукупний капітал»
застосовано американським економістом Дж. Кенд-
риком [22]. Поняття капіталу визначається дослід-
ником як потенційна здатність протягом певного пе-
ріоду часу створювати продукт і дохід, включаючи
неринкові форми доходу. Сукупний капітал розпо-
діляється на речовинний і неречовинний. Речовин-
ний капітал має безпосередньо матеріальну, речову
форму. Неречовинний капітал не має власної мате-
ріальної форми, він втілюється в речовинному капі-
талі, підвищуючи його якість або продуктивність.
У працях українських вчених [23] наголошу-
ється на провідній ролі фактору капіталу в сучасній
моделі розвитку будь-якого типу економічної сис-
теми, наводиться ґрунтовний аналіз форм і станів
капіталу, оцінки складових частин сукупного капі-
талу. Досліджуються процеси формування інформа-
ційно-мережевої економіки, її характеристики та за-
кономірності розвитку. До принципово нових тех-
ніко-технологічних факторів, які значною мірою ви-
значають кількісні та якісні параметри зростання й
розвитку, віднесено появу нових комбінацій і напря-
мів взаємодії форм капіталу. «Дійсно, сьогодні в
економічному розвитку все помітніший прояв но-
вого, більш широкого розуміння капіталу, адекват-
ного вимогам і суті інформаційно-технологічної ре-
волюції (ІТР) … в поняття «капітал» входить спосіб
виробництва образів майбутнього, формуючи нову
конфігурацію факторів розвитку … капітал в умовах
мережевої економіки слід розглядати як інтегрова-
ний ресурс економічної діяльності, котрий включа-
ється в процеси відтворення й накопичення, може
приймати речовинні і неречовинні форми та у кінце-
вому підсумку перетворюється у сукупний капітал»
[2, с. 356-357].
Дослідники визначають форми сукупного капі-
талу, базуючись на синтезі підходів до їх аналізу та
відокремлюючи тільки ті компоненти, які розгляда-
ються в існуючих нині теоріях економічного роз-
витку й зростання та які можливо кількісно оцінити.
До «традиційних форм» сукупного капіталу – фі-
зичного та людського, що впливають на економічне
зростання в країні, додаються ще його неречовинні
(нематеріальні) форми – соціальний, адміністратив-
ний, політичний та культурний капітал, які визнача-
ють сукупний капітал як фактор економічного роз-
витку. Стверджується, що в умовах мережевої еко-
номіки форми сукупного капіталу утворюють склад-
ну вертикально-горизонтальну структуру, в якій фі-
зичний, людський і соціальний капітал входять у ме-
режеву взаємодію, будучи рівнозначними за своїм
впливом на економічний розвиток. У свою чергу
культурний, політичний і адміністративний капі-
тали вступають у відносини супідпорядкування з
людським і соціальним капіталом [2, с. 356–384].
Вочевидь є потреба нам визначитись із понят-
тям «інституціональний капітал», яке все частіше
останнім часом зустрічається у західній літературі
(R. K. F. Bresser, J. Platje). З точки зору науковців,
які базують свої дослідження на ресурсному підході
і розглядають деякі «специфічні інститути», що ре-
гулюють економічні взаємодії, як форму капіталу, а
саме як «інституціональний капітал». Такий підхід,
на думку його розробників, є ефективним для дослі-
джень, пов’язаних із інституціональною економі-
кою, теоріями зростання і організації тощо, чим і
визначається потреба проведення емпіричних дослі-
джень цього «економічного ресурсу». Проте, як від-
мічає П. Бенедик, поняття інституціонального капі-
талу, яке нещодавно виникло, відрізняється край-
ньою невиписаністю і є розпливчатим [24].
Автори монографії «Власність в системі соціа-
льно-економічних відносин» під редакцією В. Жу-
кова аналізують «появу феномена інституціональ-
ного капіталу» і наголошують на необхідності
«уточнення як такої теорії капіталу», оскільки стає
необхідним визначити роль і місце «інститутів» (під
інститутами розуміються норми і правила) в рамках
вже існуючих уявлень про «цінність, яка забезпечує
потік доходів». Обґрунтовується «об’єктивна необ-
хідність» дослідження інституціонального капіталу
у системі інших капіталів (людський, соціальний,
грошовий, матеріально-речовинний) та дослідження
капіталу як системи, де «інституціональний капітал
являє собою деяку його частину, органічно «впле-
тену» в загальний механізм руху капітальних цінно-
стей». Виокремлюються системи інституціональ-
ного капіталу особистості, соціальних груп, колек-
тивів і нації «сфери відносин привласнення (відчу-
ження) приватних благ», з наголосом на те, що «за-
гальнонаціональний інституціональний капітал» та
інституціональний капітал зазначеної сфери співвід-
носяться як «спільне» і «особливе» [25, с. 267].
Як об’єкт аналізу зовнішнього середовища со-
ціально-економічних систем досліджує інституціо-
нальний капітал С. Архієрєєв. Вчений привертає
увагу до проблеми недостатньої чіткості у визна-
ченні категорій людського і соціального капіталу.
Наводяться приклади включення науковцями соціа-
льного капіталу до складу людського капіталу, при
тому, що останній вбирає в себе усі види нематері-
ального капіталу взагалі, таким чином ототожню-
ючи ці дві категорії; деякі дослідники критично
ставляться до концепції соціального капіталу і вва-
жають, що «це взагалі не концепція, а практика». На
думку С. Архієрєєва, інституціональний капітал – це
соціальний людський капітал [26]. Дослідника ці-
кавлять «нові види капіталу» у зв’язку із проведен-
ням трансакцій, звідси, крім матеріального та при-
родного розглядаються – людський, соціальний, ін-
ституціональний і інтелектуальний капітал [27,
с. 140–156].
Наразі формується новий тип суспільства, яке
визначається вченими по-різному – «нове індустрі-
альне», «постіндустріальне», «інформаційне», але
для усіх є зрозумілим, що на цьому відрізку істо-
ричного розвитку починають більш чітко проявля-
тися приховані досі інформаційні характеристики,
і де основними виробничими ресурсами стають ін-
телект і знання. Тому людський капітал, як їх носій,
О. М. Міночкіна
34
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
є, головним інтенсивним продуктивним фактором
економічного розвитку, розвитку суспільства та, як
«комбінована соціально-економічна категорія» ста-
вить питання про необхідність врахування «соціаль-
ної ефективності відтворення капіталу». Еволюція
системи капіталу супроводжується наростаючою
тенденцією соціалізації капіталу, тому потреба вра-
хування соціальної ефективності відтворення капі-
талу набуває пріоритетного значення. «Суспільне
середовище, що забезпечує економічну ефектив-
ність, відповідно має бути трансформоване в таке
суспільне середовище, яке забезпечує перехід від
економічної ефективності до соціальної ефективно-
сті відтворення капіталу» [3].
Т. Глєба досліджує еволюцію системи капіталу
у зв’язку із процесом формування постіндустріаль-
ної економіки. Сучасний процес відтворення капі-
талу розглядається на тлі синергетичної взаємодії та
узгодження інтересів виробничо-технологічної,
природної, організаційної та соціальної сфер суспі-
льного життя, як запоруки формування єдиної ефек-
тивної системи функціонування національного капі-
талу. До складу цієї системи автор відносить при-
родний, виробничо-технологічний, інституціональ-
ний і соціальний капітал, кожен з яких у свою чергу
«розпадається» на виробничий (пасивна, нетворча
частина капіталу, що складається із матеріальних
і нематеріальних активів) і людський (творча час-
тина капіталу). Сформовану систему форм і методів
організації, управління і взаємодії капіталів у сус-
пільстві, яка існує на даний момент, Т. Глєба визна-
чає як організаційний, інституціональний потенціал
нації. Соціальна сфера, на думку дослідниці, формує
людський потенціал нації.
Зазначимо, що відповідно до запропонованих
нами підходів до визначення системи власності,
розробленої її структури, схеми та інструментів її
управління як спільно-роздільною ресурсною систе-
мою [15], людський потенціал нації, на нашу думку,
має витоки у надрах субстанціональної сутності
власності, що є основою утворення системи влас-
ності. Тобто людський потенціал формується також
і на базовому суспільному рівні – економічному.
Т. Глєба привертає увагу до системи інститутів (у
розумінні їх як правил – формальних і неформаль-
них) відносно їх властивості сприяти ефективному
формуванню, накопиченню, відтворенню та вико-
ристанню усіх видів капіталу, при тому зауважує,
що дослідження інститутів-правил наразі «знахо-
диться в стадії концептуальної розробки і реалізу-
ється одночасно з теоретичної та практичної сторін»
[21]. Вона включає інституціональний капітал до си-
стеми капіталу, розуміючи його як капітал, що інве-
стується в організацію і управління взаємодією ка-
піталів у визначених сферах суспільного життя, та
вказує на виконання ним «функції управління усіма
видами капіталу на усіх його рівнях» [3]. Одночасно
автором визнається, що «різноманіття проявів
і функцій інституціонального капіталу, міждисцип-
лінарне походження поняття ускладнюють пошук
адекватного його визначення і, як наслідок, методів
вимірювання і підходів до оцінки віддачі на цей вид
капіталу». Наголошується на необхідності вдоско-
налення теорії інституціонального капіталу, пропо-
нується «усунути існуючі протиріччя в трактуван-
нях, встановити систему інститутів, які організову-
ють взаємодію капіталів, і на основі аналізу най-
більш ефективних інституційних сфер у світовій
практиці визначити відсутні ланки в організацій-
ному механізмі не тільки для окремих країн, а й на
рівні світового господарства» [21].
Майже у відповідь на цей запит ми пропонуємо
концепцію «Система власності як спільно-роздільна
ресурсна система» та власний підхід до розуміння
інститутів й інституціональної системи, структуру
інститутів й інституціональних механізмів, які базу-
ються на діклектичному методі інституціональної
політекономії, динамічному та системному підходах
[15].
Системна парадигма, сформована завдяки ви-
користанню принципів динамізму й інституціона-
лізму, досліджує закономірності, процес і механізми
формування, функціонування, розвитку та транс-
формації тих соціальних інститутів, які забезпечу-
ють сталість, стабільність, ефективність і динамічну
рівновагу в соціальних зв’язках суб’єктів господа-
рювання, економічної системи, мету системи зага-
лом. Перевагою системного підходу в дослідженнях
сучасних надскладних соціальних систем є його
спрямованість на пізнання не окремих складових
(змінних) певної системи як незалежних елементів,
а на усвідомлення цих змінних взаємозалежними,
тобто на виявлення сутності, характеру, форм взає-
мозв’язків між елементами як органічними, невід-
дільними частками цілого, що дає змогу визначити
ті стани і форми взаємозв’язків у системі, враху-
вання та використання яких забезпечує значний си-
нергетичний ефект функціонування цих часток як
складових єдиного цілого [28].
За визначеним нами системно-категоріальним
принципом розуміння поняття «інститут» [15,
c. 103–105] інститут капіталу утворює соціально-
економічна категорія «капітал». У своїх подальших
міркуваннях ми також спираємось на поняття капі-
талу з конкретизацією «конституюючих» його влас-
тивостей, викладених у праці В. Радаєва [13] та по-
зицію І. Тімошенкова [16], стосовно наявності го-
ловних «еталонних» характеристик капіталу при
конституюванні людського і соціального капіталів.
Виходячи з логіки наших досліджень до складу ін-
ституту капіталу як системи слід віднести економіч-
ний (матеріально-речовий і грошовий), людський
і соціальний капітал. До складу інших елементів си-
стеми капіталу входять ті ж самі, по аналогії з інсти-
тутом власності, – об’єкти та суб’єкти соціально-
економічних відносин відповідно до сутності науко-
вої категорії, форми прояву цих відносин та інститу-
ціональний механізм їх реалізації у суспільстві.
Тільки у складі економічного, соціального
і людського капіталу, які взаємодіють і конверту-
ються один в інший, ця система забезпечує існу-
вання і життєдіяльність суспільства. Від якості цих
О. М. Міночкіна
35
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
складових і їх здатності бути збалансовано продук-
тивними залежить рівень розвитку окремої суспі-
льно-економічної системи. Системи інститутів капі-
талу і власності формуються взаємопов’язаними ка-
тегоріями «капітал» і «власність», мають однакову
структуру, як і інші інститути, які формують інсти-
туціональну структуру суспільства, відповідно до
розробленого нами підходу до розуміння інституту.
Виходячи з того, що відносини власності є генетич-
ним рівнем суспільства, які пронизують усі інші
сфери людського буття і є системоутворюючими, то
можна припустити, що система інституту власності
«інкорпорує» в собі інші базові інститути і реалізу-
ється це через дію її інституціональних механізмів.
Щодо інших, пропонованих дослідниками не-
речовинних та нових «форм» і «видів» капіталу за-
значимо, що всі вони входять у склад та підпорядку-
вання окремої з визначених форм капіталу (еконо-
мічний, соціальний, людський) та, за нашим підхо-
дом, можуть мати відношення до складових та про-
цесів функціонування інституціональних механіз-
мів. У такій думці ми ще більше стверджуємося,
коли розглядаємо пропоновану дослідниками дво-
рівневу структуру форм сукупного капіталу [2,
с. 358–384], «у якій фізичний, людський і соціаль-
ний капітал вступають у мережеву взаємодію та є
рівнозначними за своїм впливом на економічний
розвиток. У свою чергу, культурний капітал, підпо-
рядковуючись людському, утворює з ним ієрархічну
структуру, а політичний і адміністративний, будучи
частинами соціального капіталу, зв'язані між со-
бою» [2, с. 384].
Стосовно існування самого поняття «інститу-
ціональний капітал» є заперечення. Навіть, якщо
вважати інститутами «правила гри», то виникає ло-
гічне питання щодо їх можливостей до самозрос-
тання і накопичення, як головних «еталонних» ха-
рактеристик капіталу. Варто згадати, що на початку
появи людини в її общинному житті «нормою» та
«правилами» було з’їсти один одного, а сьогодні
мова йде про правила демократичного розвитку су-
спільства.
Наразі без самозростання та накопичення люд-
ського і соціального капіталу стає неможливим по-
дальший розвиток сучасних суспільно-економічних
систем. Створені у суспільстві правила економічної
та суспільної поведінки (формальні і неформальні) у
складі інституціональних механізмів відповідних
інститутів (як систем, сформованих за категоріаль-
ним принципом [15] безпосередньо впливають на
всі визначені форми (види) капіталу. І вплив цей
може бути різний, відповідно до складу «конструк-
торів» або «проєктувальників» інституціональних
механізмів та їх мети.
Одне з перших місць у низці основних криз су-
часності посідає криза довіри до «глобального топ-
менеджменту» через те, що глобальні міжнародні
організації (МВФ, Світовий банк та ін.), проводячи
політику «Вашингтонського консенсусу», діяли в
інтересах високорозвинених країн, але не на користь
більш уразливих країн світу. Щодо можливості за-
стосування в Україні відомих формул глобалізації –
Вашингтонський і пост-Вашингтонський консен-
суси [15, с. 232–235] та проведення відповідних ре-
форм необхідно було розмірковувати не тільки у га-
лузі економіки та «розриватись» між прихильністю
до ідеї примату реального капіталу або пріоритету
фінансового капіталу, а розглядати систему капіталу
у повному складі її елементів і взаємозв’язків між
ними та «піклуватись» над її відтворенням як ціліс-
ності.
Погляд на капітал як цілісну систему на почат-
ковому етапі становлення соціально-економічної
системи новоствореної української держави може
не пришвидшив би трансформаційні процеси, але й
не зруйнував би так швидко національну економіку,
розідравши її капітал на дві частини, одна з яких на-
півзруйнована та розбалансована (реальний капітал)
втекла у тінь в межах країни, а інша (фінансовий ка-
пітал) – потягнулась до світового фінансового капі-
талу, збагачуючи країни так званого «центру». Ви-
знається, що «результатом» впровадження розроб-
лених формул глобалізації в Україні стала «про-
блема балансової ув’язки ефективності фінансового
капіталу і продуктивного капіталу», тому що «в ме-
тодологічне обґрунтування не введена необхідна
функціональна передумова – формування продук-
тивного капіталу як цілісності» [29, с. 69]. На нашу
думку, такою передумовою у методологічному об-
ґрунтуванні формул глобалізації для України має
бути формування системи капіталу як цілісності, до
складу якої, окрім економічного капіталу, входить
людський і соціальний капітал, який майже відсут-
ній в українському суспільстві.
До нагальних проблем українського суспіль-
ства слід віднести низький рівень соціального і люд-
ського капіталу. Поточна структура стимулів під-
штовхує багатьох суб’єктів господарювання до ко-
роткочасної, індивідуалістичної стратегії і дестиму-
лює зусилля, спрямовані на довгострокові інвестиції
в побудову організаційної структури, необхідної для
здійснення колективних дій. При такій системі ан-
тистимулів та відсутності надійних інноваційних
механізмів управління економічним розвитком ви-
никає ситуація, коли збиток завдається всім учасни-
кам – у вигляді підвищених виробничих і транзак-
ційних витрат. Актуальності набуває дослідження
теоретичних та науково-практичних аспектів соці-
ального капіталу, його інструментальних механізмів
для виявлення можливостей їх застосування в про-
цесі глобальних трансформацій українського сус-
пільства і реформування національної економіки
через забезпечення конструктивної взаємодії ін-
струментальних механізмів соціального капіталу і
конвергентних інституціональних механізмів сис-
теми власності [30; 31].
Гармонійний суспільний розвиток ми пов’язу-
ємо із дотриманням правила золотої пропорції, що
закладається фундаментальною структурою сис-
теми капіталу, схематично наведеною нами на ри-
сунку. Таке уявлення зв'язків у системі капіталу та
її структур базується на методології інституціональ-
О. М. Міночкіна
36
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
ної політекономії [32]. «Фундаментальна та акту-
альна структури складаються з одних і тих же еле-
ментів і відрізняються тим, що один з елементів ак-
туалізується і набуває основного значення. В про-
цесі історичного розвитку елементи актуалізуються
в порядку зростаючої складності і, реалізувавши
себе, переходять в основу. Якщо в механізмі реалі-
зації актуальної структури виникають збої, то від-
бувається повернення до фундаментальної струк-
тури. ... зняття – це вирішення протиріччя шляхом
відходу його в основу. Коли такого зняття не відбу-
вається, виникають деструктивні процеси» [32,
c. 118–119]. Зазначимо, що саме такі деструктивні
процеси наразі й відбуваються в системі капіталу
нашої країни.
Рисунок. Фундаментальна та актуальна структура системи капіталу
(архітектоніка системи капіталу)
Джерело: розроблено автором.
Фундаментальною структурою суспільного роз-
витку передбачається підпорядкованість економіч-
ного зростання інтересам людини. Звідси, соціаль-
ний і людський капітал у сукупності, за умови ідеа-
льної пропорційності, мають співвідноситись з еко-
номічним, як в «золотому перетині», вираженому
значенням 1,61803398875 або, як часто використо-
вують для практичних цілей, це наближені значення
0,62 та 0,38. Як зображено на рисунку, актуальна
структура сучасної кризової динаміки системи капі-
талу демонструє те, що соціально-економічна сис-
тема наразі є підпорядкованою фінансово-економіч-
ним цілям. «Для подолання фінансово-економічних
диспропорцій знижуються доходи населення, погір-
шуються умови життєдіяльності людей. Економічне
і соціальне вступило у відкритий конфлікт» [32,
c. 119].
Ми визначили схематично причини деструк-
тивних процесів, які полягають у відхиленні акту-
альної структури капіталу від фундаментальної та
значних її диспропорціях. Це пояснюються відсут-
ністю управління системою капіталу та ігноруван-
ням «законів архітектоніки» [33]. Наразі невідклад-
ним є вирішення проблеми зняття й повернення до
фундаментальної структури капіталу. Отже, необ-
хідно наповнити обсяги соціального і людського ка-
піталу та довести їх до рівня «золотої» пропорції.
Відповідно до цього правила в структурі економіч-
ного капіталу його матеріально-речова і грошова
форми повинні співвідноситися в тому ж співвідно-
шенні, як 0,62 і 0,38 відповідно. Таким чином, акту-
алізується завдання управління системою капіталу з
метою повернення її актуальної структури до фун-
даментальної, як умови справедливого соціально-
економічного розвитку.
Згідно визначення А. Гриценка, «справедливим
соціально-економічним розвитком є такий, що за-
безпечує рівноважний (збалансований), а тому і ста-
лий розвиток усіх складових. Йдеться про таке еко-
номічне зростання, яке покращує якість ВВП і струк-
туру економіки, супроводжується поліпшенням
умов життєдіяльності людей і розвитком людських
здібностей» [32, c. 446–447]. Вчений доводить, що
справедливість «досягається за допомогою динаміч-
ної рівноваги (збалансованості) і стійкості» [32,
с. 447].
Отже, розглянута нами фундаментальна струк-
тура системи капіталу ґрунтується на принципах
Соціальний
капітал
Людський
капітал
ЕКОНОМІЧНИЙ
КАПІТАЛ (100):
• матеріально -
речовий – 38
• грошовий – 62
Фундаментальна структура Актуальна структура
С И С Т Е М А К А П І Т А Л У
38
62
Е
к
о
н
о
м
і
ч
н
е
С
о
ц
і
а
л
ь
н
е
+
38
62
ЕКОНОМІЧНИЙ
КАПІТАЛ (100):
• грошовий – 38
• матеріально-
речовий – 62
СОЦІАЛЬНИЙ
КАПІТАЛ
ЛЮДСЬКИЙ
КАПІТАЛ
С
о
ц
і
а
л
ь
н
е
Е
к
о
н
о
м
і
ч
н
е
+
О. М. Міночкіна
37
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
справедливості, а співвідношення соціального й
економічного в пропорції, відповідно 61,8 і 38,2%,
забезпечує стабільність цілого в його диференціації
та динаміці. Для повернення структури системи ка-
піталу до фундаментальної необхідно проводити ці-
леспрямовану державну політику (грошово-кре-
дитну, бюджетну, промислову, структурну, фінан-
сову), спрямовану на подолання дисбалансів і на-
ближення до рівноважних пропорцій. Але, виходячи
з того, що «відхилення від наявних середніх значень
в корективи не повинно перевищувати 15% в кож-
ному циклі корекції. Інакше сам рух до стабільного
стану буде породжувати нестабільність» [32, с. 449],
то наприклад, витрати бюджету на соціальну сферу
в кожному циклі корекції необхідно підвищувати на
15% до відновлення необхідної пропорції. Таким
чином, інституціональний механізм системи капі-
талу має бути налаштований на дотримання законів
архітектоніки та законів суспільного розвитку.
Як зазначається в праці засновника Української
школи глобалістики О. Білоруса, «доведено, що в
умовах антропогенно перевантаженої Землі, без си-
стеми наукового ноосферного глобального управ-
ління та нової духовної і моральної організації люд-
ства, базованої на солідаризмі, виживання та розви-
ток цивілізації стають неможливими… Уникнення
цієї катастрофи – основна проблема людства в ХХІ
столітті. Її неможливо вирішити без створення від-
повідної наукової бази. Традиційна економічна на-
ука виявилась нездатною вирішити ці грандіозні
проблеми, а практика стала перманентно кризо-
вою… Тільки комплексний синтетичний підхід
може допомогти виконати це наукове й практичне
надзавдання…» [1, c.103], «нова земна ноосферна
цивілізація – безальтернативний імператив, головна
проблема майбутнього. Та перехід до неї можливий
лише через глобально організований і керований
стійкий розвиток, через глобальний солідаризм…»
[1, c. 105]. Розмірковуючи над проблемою «як орга-
нізовувати управління світовим розвитком? На ці
питання поки ще не існує відповіді» дослідник ви-
значає як надзавдання для науки – «пошук шляхів
виходу з цієї глобальної кризи» й «тільки комплекс-
ний синтетичний підхід може допомогти виконати
це наукове й практичне надзавдання» [1, c. 107].
У світі людей зараз іде процес становлення
«глобальної соціоісторичної надсистеми» [29, c. 46].
Ми пропонуємо сконцентрувати увагу на хребті
цього організму – світовій системі власності, що
вбирає в себе всі сфери суспільного життя, тому що
вони всі пронизані відносинами власності. Гло-
бальна система власності повинна бути спільно-роз-
дільною ресурсною системою для усіх соціорів
світу та підпорядкована всьому людству шляхом
впровадження в дію об’єктивних інституціональних
механізмів її розумного використання. За цих умов
стає можливим вирішення глобальних проблем, по-
передження глобальних катастроф та забезпечений
подальший розвиток людства.
Процеси перебудови інституційних основ су-
часних економік та їх трансформацію необхідно
розглядати у зв’язку із процесами глобалізації, ви-
вчаючи взаємозв'язки між країнами у загальній гло-
бальній мережі, що має забезпечити формування
єдиної відтворювальної системи капіталу на рівні
світового господарства, визначаючи, тим самим, по-
дальші напрямки суспільного розвитку, загальні
принципи його управління і регулювання. Гармо-
нійний суспільний розвиток, за умови ідеальної про-
порційності, пов’язується із дотриманням правила
золотого перетину, яке закладається в основу фун-
даментальної структури системи капіталу. Інститу-
ціональні механізми СВ-СРРС повинні стати осно-
вою реалізації стратегій збалансованого соціально-
економічного розвитку. Впровадження цих механіз-
мів на національному, регіональному і глобальному
рівнях здатні відтворювати фундаментальну струк-
туру системи капіталу окремої країни, регіону й
усього світу.
Розбудова СВ-СРРС в межах національного
господарства відповідає потребі у формуванні та
впровадженні у реальне життя базових структур, які
закладають основу фундаменту конвергентної еко-
номіки – інструментальних механізмів соціального
капіталу та якісно нових механізмів саморегулю-
вання.
СВ-СРРС з її конвергентними інституціональ-
ними механізмами доцільно трактувати як нову
форму соціальної організації на національному, ре-
гіональному і глобальному рівнях. На цій основі
може бути сформована і нова ідеологія світового
розвитку, яка відповідає принципам свободи і спра-
ведливості, відкриває шляхи для рівності можли-
востей і створення умов для економічного розвитку
і добробуту людей, збереження природи і розумного
використання її ресурсів, зможе сприяти вирішенню
глобальних проблем людства і протистояти глобаль-
ним загрозам. Концепція «СВ-СРРС» і її подальша
розробка та впровадження можуть бути корисними
у вирішенні протиріч і внутрішніх конфліктів еко-
номічної системи постіндустріального глобалізму
і переходу до системи всесвітнього демократичного
солідаризму націй-держав, країн і народів; спри-
яють досягненню мети та вирішенню проблем і
завдань Планетарного проєкту.
Література
1. Білорус О. Г. Економічна глобалістика. Світ-
система глобалізму : монографія. Київ : Університет
«Україна», 2016. 536 с. 2. Иерархия и сети в институ-
циональной архитектонике экономических систем: мо-
нография / Артемова Т. И., Гриценко А. А., Кричевская
Т. А. и др.; под ред. чл.-корр. НАН Украины А. А. Гри-
ценко; НАН Украины, Ин-т экон. и прогнозиров. Киев,
2013. 580 с. 3. Глеба Т. И. Эволюция системы функ-
ционирования капитала как основа перехода на пости-
ндустриальную стадию развития. Економічний вісник
університету. 2013. Вип. 20 (1). С. 103–105. URL: http:
//nbuv.gov.ua/UJRN/ecvu_2013_20(1)_22. 4. Смит А.
Исследование о природе и причинах богатства наро-
дов. Москва : Соцэкгиз, 1962. 654 с. 5. Риккардо Д.
Соч. Т. 1. Москва : Политиздат, 1941. 350 с.
О. М. Міночкіна
38
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
6. Милль Дж. С. Основы политической экономии.
Москва, 1980. Т. 1. С. 148. 7. Маркс К. Капітал. Т. І.
Маркс К. Енгельс Ф. Твори. Т. 23. С. 157–187. 8. Ос-
новы экономической теории: политэкономический ас-
пект: учебник; отв. ред. Г. Н. Климко. 3-е изд., перераб.
и доп. Київ : Знання-Прес, 2001. 646 с. 9. Капелюшни-
ков Р. И. Экономический подход Гэри Беккера к чело-
веческому поведению. URL: http://www.libertarium.ru/
68397. 10. Dumazedier J. Sociologie empirique du loisir.
Critique et contracritique de la civilisation du loisir. Paris :
Stock, 1974. 264 p. 11. Feldman T. R., Susan Assaf. So-
cial Capital: Conceptual Frameworks and Empirical Evi-
dence an Annotated Bibliography. The World Bank Social
Development Family Environmentally and Socially Sus-
tainable Development Network: Working Papers. 1999.
January. Working Paper № 5. Available. URL: http: //
www.worldbank.org/poverty/scapital/wkrppr/index.htm/.
12. Коулман Дж. Капитал социальный и человече-
ский. Общественные науки и современность. 2001.
№3. С. 121–139. 13. Радаев В. В. Понятие капи-
тала,формы капиталов и их конвертация. Обществен-
ные науки и современность (ОНС). 2003 . № 2. С. 5–17.
14. Бурдье П. Формы капитала (перевод М. С. Добря-
ковой). Экономическая социология: электронный жур-
нал. www.ecsoc.msses.ru. 2002. № 5. Т. 3. С. 60–74.
15. Міночкіна О. М. Трансформація інституту влас-
ності як основа реформування національної економіки:
монографія. Київ : ТОВ «Видавничий дім «АртЕк»,
2017. 486 с. 16. Тимошенков И. В. Человек, инсти-
туты и рынки в системе образования: моногр. Харьков:
Изд-во НУА, 2010. 468 с. 17. Klamer A. Economics is a
Conversation, or Even Better, a Bunch of Conversations.
History of Economic Society Annual Meeting. Washington,
DC, USA, July № 4-7, 2003. The History of Economics
Society. Duke University. Washington, DC, 2003.
18. Klamer A., Thomas C. Leonard. So What’s an
Economic Metaphor? Natural Images in Economic
Thought. Markets Read in Tooth and Clow / ed. by Philip
Mirowski. New York : Cambridge University Press, 1994.
P. 24–52. 19. Маркс К. Критика политической эконо-
мии: черновой набросок 1857-1858 гг. Маркс К. Эн-
гельс Ф. Соч. 2-е. Москва : Политиздат, 1968. Т. 46.
Ч. 1. С. 5–476. 20. Schultz T.W. Human capital : Policy
Issues and Research Opportunities. Human Resources. Fif-
teen Anniversary Colloquium: In 2 v. N. Y. 1975. P. 5.
21. Глеба Т. И. Институциональный капитал в системе
воспроизводства капитала республики Беларусь. URL:
http : // elib.bsu.by/bitstream/123456789/114060/1/Глеба
% 20институциональный.pdf. 22. Kendrick J. W. The
Formation and Stocks of Total Capital. New York : NBER.
1976. 250 p. 23. Моделі ендогенного зростання еконо-
міки України. К., 2007. С. 99-146. 24. Benedique P.
Institutional Capital: Reclaiming Institutions as a Form of
Capital. SSRN (Social Science Research Network). 2009.
Aug. Available. URL: http: //papers.ssrn.com/sol3/papers.
сfm?abstract_id=1195306. 25. Cобственность в системе
социально-экономических отношений: Теоретико-ме-
тодологические и институциональные аспекты: моно-
графия / под ред. чл.- корр. РАН В.И. Жукова. Москва:
Рос. Гос. Соц. ун-т, 2005. 408 с. 26. Архиереев С. И.
Трансакционные издержки и неравенство в условиях
рыночной трансформации : монография. Харків : Биз-
нес Информ, 2000. 288 с. 27. Архиереев С. И. Инсти-
туциональный капитал как объект анализа внешней
среды социально-экономических систем. URL: https:
//www.kpi.kharkov.ua/archive/Conferences/Оптимум/
2014/. 28. Зайцев Ю. К., Москаленко О. М. Сучасна
політична економія як теоретична основа економіч-
ного розвитку суспільства: у 2 кн. Кн. І. Філософсько-
методологічні засади архітектоніки предмета сучасної
політичної економії: монографія. Київ : КНЕУ, 2018.
397 с. 29. Зінченко В. В. Глобалізація і глобалістика.
Львів : Новий Світ-2000, 2014. 420 с. 30. Міноч-
кіна О. М. Механізми формування соціального капі-
талу в системі власності. Економічний вісник Донбасу.
2016. №3 (45). С. 58–73. 31. Minochkina O. Formation
of social capital of the nation. Економічний вісник Дон-
басу. 2016. №4 (46). С. 15–20. 32. Гриценко А. Инсти-
туциональная политическая экономия: предмет, мето-
дология, содержание. LAP LAMBERT Academic
Publishing, 2014. 505 с. 33. Институциональная архи-
тектоника и динамика экономических преобразований
/ под ред. А. А. Гриценка. Харьков : Форт, 2008. 928 с.
34. Безгодов А. Планетарный проект. От устойчивого
развития к управляемой гармонии : монография. СПб.:
Питер, 2016. 272 с.
References
1. Bilorus O. H. (2016). Ekonomichna hlobalistyka.
Svit-systema hlobalizmu [Economic globalism. The
world-system of globalism]. Kyiv, Universytet «Ukraina».
536 р. [in Ukrainian].
2. Artemova T. I., Gritsenko A. A., Krichevskaya T.
A. et al. (2013). Iyerarkhiya i seti v institutsional'noy
arkhitektonike ekonomicheskikh sistem [Hierarchy and
networks in the institutional architectonics of economic
systems]. Kyiv, Institute of Economics and forecasts of
NAS of Ukraine. 580 р. [in Russian].
3. Gleba T. I. (2013). Evolyutsiya sistemy
funktsionirovaniya kapitala kak osnova perekhoda na
postindustrial'nuyu stadiyu razvitiya [Evolution of the
capital functioning system as the basis for the transition to
the post-industrial stage of development]. Ekonomichnyi
visnyk universytetu – Economic Bulletin of the University,
Issue. 20 (1), рр. 103–105 [in Russian].
4. Smith A. (1962). Research on the nature and causes
of the wealth of peoples. Moscow, Sotsekgiz. 654 p. [in
Russian].
5. Riccardo D. (1941). Composition. Vol. 1. Moscow,
Politizdat. 350 p. [in Russian].
6. Mill J.S. (1980). Fundamentals of Political Eco-
nomy. Moscow, Vol. 1, P. 148. [in Russian].
7. Marx K. Capital. Vol. I. / Marx K. Engels F.
Works. Vol. 23, рр. 157–187.
8. Klimko G. N. (Ed.). (2001). Osnovy ekonomi-
cheskoy teorii: politekonomicheskiy aspekt [Fundamentals
of economic theory: political economic aspect]. 3rd ed.,
Rev. and add. Kyiv, Znannia-Pres [in Russian].
9. Kapelyushnikov R. I. Ekonomicheskiy podkhod
Geri Bekkera k chelovecheskomu povedeniyu [Gary
Becker's economic approach to human behavior]. (n.d.).
Retrieved from http://www.libertarium.ru/68397 [in
Russian].
10. Dumazedier J. (1974). Sociologie empirique du
loisir. Critique et contracritique de la civilisation du loisir.
Paris, Stock. 264 p.
11. Feldman T. R., Susan Assaf. (1999). Social Capi-
tal: Conceptual Frameworks and Empirical Evidence an
О. М. Міночкіна
39
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
Annotated Bibliography. The World Bank Social Develop-
ment Family Environmentally and Socially Sustainable
Development Network: Working Papers, January, 5.
Retrieved from http://www.worldbank.org/ poverty/scap-
ital/wkrppr/ index. htm/.
12. Coleman J. (2001). Social and Human Capital.
Social sciences and modernity, 3, рp. 121-139 [in Russian].
13. Radaev V. V. (2003). The concept of capital,
forms of capital and their conversion. Social Sciences and
Modernity, 2, рр. 5–17 [in Russian].
14. Bourdieu P. (2002). Forms of Capital. Trans. by
M. S. Dobryakova) Economic Sociology: Electronic Jour-
nal, 5. Vol. 3, рр. 60–74 [in Russian].
15. Minochkina O. M. (2017). Transformatsiia
instytutu vlasnosti yak osnova reformuvannia natsionalnoi
ekonomiky [Transformation of the institute of property as
a basis for reforming the national economy]. Kyiv , ArtEk
Publishing House LLC [in Ukrainian].
16. Timoshenkov I. V. (2010). Chelovek, instituty i
rynki v sisteme obrazovaniya [Man, institutes and markets
in the education system]. Kharkiv, Publishing house of
PUA [in Russian].
17. Klamer A. (2003). Economics is a Conversation,
or Even Better, a Bunch of Conversations. History of
Economic Society Annual Meeting. Washington, DC,
USA, July, 4-7.
18. Klamer A., Thomas C. Leonard. (1994). So
What’s an Economic Metaphor? Natural Images in
Economic Thought. Markets Read in Tooth and Clow,
рр. 24–52.
19. Marx K. (1968). Critique of Political Economy: A
Rough Sketch, 1857-1858. Moscow: Politizdat. Vol. 46,
Ch. 1, рр. 5–476 [in Russian].
20. Schultz T.W. (1975). Human capital : Policy Is-
sues and Research Opportunities. Human Resources. Fif-
teen Anniversary Colloquium: In 2 v. N. Y. P. 5.
21. Gleba T. I. Institutsional'nyy kapital v sisteme
vosproizvodstva kapitala respubliki Belarus' [Institutional
capital in the system of capital reproduction of the
Republic of Belarus]. (n.d.). Retrieved from http://
elib.bsu.by/bitstream/123456789/114060/1/Глеба%20ин-
ституциональный.pdf [in Russian].
22. Kendrick J. W. (1976). The Formation and Stocks
of Total Capital. New York, NBER. 250 p.
23. Modeli endohennoho zrostannia ekonomiky
Ukrainy [Models of endogenous growth of Ukraine's
economy]. (2007). Kyiv. Рр. 99-146 [in Ukrainian].
24. Benedique P. (2009). Institutional Capital:
Reclaiming Institutions as a Form of Capital. SSRN (Social
Science Research Network). Retrieved from http:
//papers.ssrn.com/sol3/papers. сfm?abstract_id=1195306.
25. Zhukov V. I. (Ed.). (2005). Property in the system
of socio-economic relations: Theoretical, methodological
and institutional aspects. Moscow, Ros. State Social un-
t.408 p. [in Russian].
26. Arkhiyereyev S. I. (2000). Transaktsionnyye
izderzhki i neravenstvo v usloviyakh rynochnoy
transformatsii [Transaction costs and inequality in the
conditions of market transformation]. Kharkív, Business
Inform. 288 р. [in Russian].
27. Arkhiyereyev S. I. Institutsional'nyy kapital kak
ob"yekt analiza vneshney sredy sotsial'no-ekono-
micheskikh sistem [Institutional capital as an object of
analysis of the external environment of socio-economic
systems]. (n.d.). Retrieved from https: //www.kpi.kharkov.
ua/ archive/Conferences/Оптимум/2014/ [in Russian].
28. Zaitsev Yu. K., Moskalenko O. M. (2018). Su-
chasna politychna ekonomiia yak teoretychna osnova
ekonomichnoho rozvytku suspilstva u 2 kn. Kn. I.
Filosofsko-metodolohichni zasady arkhitektoniky pred-
meta suchasnoi politychnoi ekonomii [Modern political
economy as a theoretical basis of economic development
of society: in 2 books. Book I. Philosophical and
methodological principles of architecture of the subject of
modern political economy]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
29. Zinchenko V. V. (2014). Hlobalizatsiia i hlo-
balistyka [Globalization and globalism]. Lviv , Novyi Svit-
2000. 420 р. [in Ukrainian].
30. Minochkina O. M. (2016). Mekhanizmy
formuvannia sotsialnoho kapitalu v systemi vlasnosti [The
mechanisms of formation of social capital in the system of
ownership]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Economic
Herald of the Donbas, 3 (45), рр. 58–73 [in Ukrainian].
31. Minochkina O. (2016). Formation of social
capital of the nation. Ekonomichnyi visnyk Donbasu – Eco-
nomic Herald of the Donbas, 4 (46), рр. 15–20.
32. Gritsenko A. (2014). Institutional Political Eco-
nomy: Subject, Methodology, Content. LAP LAMBERT
Academic Publishing. 505 р. [in Russian].
33. Gritsenko A. А. (Ed.). (2008). Institutional archi-
tectonics and dynamics of economic transformation.
Kharkiv, Fort. 928 р. [in Russian].
34. Bezgodov A. (2016). Planetary project. From
sustainable development to managed harmony. SPb., Pіter
[in Russian].
Міночкіна О. М. Методологічні засади ство-
рення цілісної системи відтворення капіталу
У пропонованій праці обґрунтовано проблему ор-
ганізації ефективного використання ресурсів і керовано-
сті усієї системи відтворення, яка пов’язана зі створен-
ням цілісної системи відтворення капіталу, удоскона-
ленням інституціонального механізму формування
єдиного процесу функціонування капіталу. Базуючись
на сучасних дослідженнях капіталу з’ясовується склад
системи капіталу. Таке уявлення зв’язків у системі ка-
піталу та її структур базується на методології інститу-
ціональної політекономії. Причини деструктивних
процесів у соціально-економічній системі полягають у
відхиленні актуальної структури капіталу від фунда-
ментальної та значних її диспропорціях. Це поясню-
ється відсутністю управління системою капіталу та
ігноруванням законів архітектоніки. Обґрунтовується
точка зору щодо включення до системи капіталу інсти-
туціонального капіталу, наводиться власна позиція
стосовно поняття «інституціональний капітал».
Створення цілісної системи відтворення капіталу
пов’язується з функціонуванням системи інституту
власності та інституціональними механізмами її управ-
ління, відповідно до розробленої авторoм концепції
«Система власності як спільно-роздільна ресурсна си-
стема» (СВ-СРРС). Гармонійний суспільний розвиток,
за умови ідеальної пропорційності, пов’язується із до-
триманням правила золотого перетину, яке заклада-
ється в основу фундаментальної структури системи ка-
піталу. Інституціональні механізми СВ-СРРС повинні
стати основою реалізації стратегій збалансованого со-
ціально-економічного розвитку. Впровадження цих
О. М. Міночкіна
40
Економічний вісник Донбасу № 3(61), 2020
механізмів на національному, регіональному і глобаль-
ному рівнях здатні відтворювати фундаментальну
структуру системи капіталу окремої країни, регіону
і усього світу. Для повернення структури системи ка-
піталу до фундаментальної необхідно проводити ціле-
спрямовану державну політику (грошово-кредитну,
бюджетну, промислову, структурну, фінансову), спря-
мовану на подолання дисбалансів і наближення до рів-
новажних пропорцій.
Ключові слова: методологічні підходи, концепція,
система капіталу, система власності, інститут, спільно-
роздільна ресурсна система, конвергентний інституці-
ональний механізм, управління, глобалізація, ноо-
сферна економіка.
Minochkina O. Methodological Principles of Cre-
ating an Integrated System Capital Reproduction
In the proposed paper substantiates the problem of or-
ganizing the efficient use of resources and controllability
of the entire reproduction system, which is associated with
the creation of a holistic system of capital reproduction,
improving the institutional mechanism for forming a single
process of capital functioning. Based on modern capital re-
search, the composition of the capital system is determined.
This representation of connections in the capital system
and its structures is based on the methodology of institu-
tional political economy. The causes of destructive pro-
cesses in the socio-economic system are the deviation of
the current capital structure from the fundamental one and
its significant disproportions. This is due to the lack of
management of the capital system and ignoring the laws of
architectonics. The point of view on the inclusion of insti-
tutional capital in the capital system is substantiated, and
author's own position on the concept of «institutional cap-
ital» is given.
The creation of a holistic system of capital reproduc-
tion is associated with the functioning of the property sys-
tem and institutional mechanisms of its management, in ac-
cordance with the concept developed by the author
«Property system as a jointly separate resource system»
(PS-JSRS). Harmonious social development, subject to
ideal proportionality, is associated with compliance with
the rule of the golden ratio, which is laid in the basis of the
fundamental structure of the capital system. The institu-
tional mechanisms of the PS-JSRS can become the basis
for the implementation of strategies for balanced socio-
economic development. The introduction of these mecha-
nisms at the national, regional and global levels is able to
reproduce the fundamental structure of the capital system
of a separate country, region and the whole world. To re-
turn the structure of the capital system to the fundamental
one, it is necessary to pursue a purposeful state policy
(monetary, budgetary, industrial, structural, financial)
aimed at overcoming imbalances and approaching equilib-
rium proportions.
Keywords: methodological approaches, concept, ca-
pital system, property system, jointly separate resource
system, institute, convergent institutional mechanism,
management, globalization, noospheric economy.
Mиночкина О. Н. Методологические основы
создания целостной системы воспроизводства ка-
питала
В предлагаемой работе обоснована проблема ор-
ганизации эффективного использования ресурсов и
управляемости всей системы воспроизводства, кото-
рая связана с созданием целостной системы воспро-
изводства капитала, совершенствованием институцио-
нального механизма формирования единого процесса
функционирования капитала. Основываясь на совре-
менных исследованиях капитала, определены состав-
ляющие системы капитала. Такое представление свя-
зей в системе капитала и его структур базируется на
методологии институциональной политэкономии.
Причины деструктивных процессов в социально-эко-
номической системе заключаются в отклонении акту-
альной структуры капитала от фундаментальной и зна-
чительных ее диспропорциях. Это объясняется от-
сутствием управления системой капитала и игнориро-
ванием законов архитектоники. Обосновывается точка
зрения относительно включения в систему капитала
институционального капитала, приводится собствен-
ная позиция относительно понятия «институциональ-
ный капитал».
Создание целостной системы воспроизводства ка-
питала связывается с функционированием системы
собственности и институциональными механизмами
ее управления, согласно разработанной авторoм кон-
цепции «Система собственности как совместно-разде-
ленная ресурсная система» (СС-СРРС). Гармоничное
общественное развитие, при условии идеальной про-
порциональности, связывается с соблюдением правила
золотого сечения, которое закладывается в основу
фундаментальной структуры системы капитала. Ин-
ституциональные механизмы СС-СРРС могут стать ос-
новой реализации стратегий сбалансированного соци-
ально-экономического развития. Внедрение этих меха-
низмов на национальном, региональном и глобальном
уровнях способны воспроизводить фундаментальную
структуру системы капитала отдельной страны, ре-
гиона и всего мира. Для возврата структуры системы
капитала к фундаментальной необходимо проводить
целенаправленную государственную политику (денеж-
но-кредитную, бюджетную, промышленную, струк-
турную, финансовую), направленную на преодоление
дисбалансов и приближение к равновесным пропор-
циям.
Ключевые слова: методологические подходы,
концепция, система капитала, система собственности,
совместно-разделенная ресурсная система, институт,
конвергентный институциональный механизм, управ-
ление, глобализация, ноосферная экономика.
Стаття надійшла до редакції 31.08.2020
Прийнято до друку 15.09.2020
|