Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Слово і Час
Date:2020
Main Author: Башкирова, О.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2020
Subjects:
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174335
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] / О. Башкирова // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 111-115. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174335
record_format dspace
spelling Башкирова, О.
2021-01-15T15:30:22Z
2021-01-15T15:30:22Z
2020
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] / О. Башкирова // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 111-115. — укp.
0236-1477
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174335
uk
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Слово і Час
Літературна критика
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
Feminine World of Olha Kis [O. Kis. Predictive Numbers: Selected Works]
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
spellingShingle Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
Башкирова, О.
Літературна критика
title_short Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
title_full Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
title_fullStr Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
title_full_unstemmed Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
title_sort жіночний всесвіт ольги кіс [кіс о. числа пророчі: вибране]
author Башкирова, О.
author_facet Башкирова, О.
topic Літературна критика
topic_facet Літературна критика
publishDate 2020
language Ukrainian
container_title Слово і Час
publisher Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
format Article
title_alt Feminine World of Olha Kis [O. Kis. Predictive Numbers: Selected Works]
issn 0236-1477
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174335
citation_txt Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] / О. Башкирова // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 111-115. — укp.
work_keys_str_mv AT baškirovao žínočniivsesvítolʹgikískísočislaproročívibrane
AT baškirovao feminineworldofolhakisokispredictivenumbersselectedworks
first_indexed 2025-11-27T07:41:15Z
last_indexed 2025-11-27T07:41:15Z
_version_ 1850803897456656384
fulltext ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 111 Ольга БАШКИРОВА ЖІНОЧНИЙ ВСЕСВІТ ОЛЬГИ КІС Кіс О. Числа пророчі: вибране. Київ: Ярославів Вал, 2016. 200 с. Наш світ часто ставить під сумнів ті людські категорії, які ще століття тому вважалися аксіомами. Серед болючих питань нашого часу все частіше звучать такі: «Що означає бути жінкою? Що означає бути чоловіком? І чи можлива для цих двох, які подолали складний шлях змін, справжня зустріч і справжнє порозуміння?» Часом спадає на думку: конструктивна відповідь на поставлені питання неможли- ва в понятійних і категоріальних вимірах — вона доступ- на іншому мисленню, що його ми звикли означувати як поетичне (чи міфологічне). Власний міф (і водночас власну правду) про жіноч- ність творить у книжці вибраного «Числа пророчі» по- етеса Ольга Кіс. Її лірична героїня нічого не декларує й ні- чого не обстоює в ключі буденної логіки — просто живе. Ця жінка не прагне відмежувати свою умовно-жіночу те- риторію від іншої — умовно-чоловічої, вона просто стає в поезії цілим світом, у все привносить свій, суто жіночий і загальнолюдський, зміст. Саме тому поетичному світу Ольги Кіс, за всього багатства алюзій, символів та інтона- цій, властива така дивовижна прозорість. Глибини буття, яких сягає душевне око авторки, ста- ють тим відчутнішими, що вона споглядає їх із добровіль- но прийнятої, суто приватної позиції: Стирати порох із віконних рам, Борщі варити — рівню давнім винам, Не знати ліку вигірклим провинам І сповідатись птахам і дворам. Та лиш не мудрувати, Боже збав, Глибокі мислі — діло чоловіче. Бо так постановило світу віче, Що жінка для розрад та для забав («Стирати порох із віконних рам…», с. 165). Слово і Час. ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА 112 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) З воістину жіночою м’якістю Ольга Кіс обстоює свій жіночий при- вілей — осягати світ через серце. Серце (душа) є провідним символом її творчості, втілюючи запоруку повнокровної взаємодії з усім сущим. Бо, повторюся, осягнути цей світ виключно розумом і логікою неможливо; поетеса постійно імпліцитно наголошує на його плинності, минущості, умовності сильних і слабких позицій, і за цією нетривкістю проглядає незнищенний закон рівноваги, тієї вселенської гармонії, відновити яку й прагне поезія. «Механізм» досягнення цієї рівноваги надзвичайно про- стий і водночас неможливий для того, хто дивиться на життя буденним поглядом. Навіювання максими про плинність матеріального світу від- бувається за допомогою тонкої гри з просторовими вимірами: «А пта- ство у кліті гадає, / Що кліті нема. / Бо простір йому дозволяє / Летіти за море, / Таке бездоганно прозоре, / Таке неозоре, / Хоч часом маліє вночі / На лиман крадькома» («На торжищі світу…», с. 6); майже невловимих, але таких суттєвих для поетичного мислення авторки, зміщень суб’єкта і об’єкта: «… Що убитий стрілою птах / Сам стрілу убив» («А як визоріє, братове…», с. 12). Цей погляд на світ  — як на вкрай нетривкий і все-таки підпоряд- кований дивовижній логіці  — прочитується в підтексті витонченої присвяти небожу Іванкові («У цьому сирітському дивному світі…»). Смерть метелика стає образним центром вірша, перетворюючись на подію космічного масштабу (оскільки означає порушення гармонії, й це гостро відчуває дитяче серце). Увага до найдрібніших деталей, праг- нення досягнути рівноваги, примирити найгостріші протилежності також становить особливості жіночого світосприйняття. Адже за всієї різноманітності ментальних проявів чоловіка і жінки в культурі здав- на утвердилося розуміння чоловічого начала як логічного, владного, вольового, спрямованого на реалізацію умоглядних побудов, і жіно- чого як інтуїтивного, емоційного, чуттєвого, покликаного творити й оберігати нове життя, а отже, шукати шляхи забезпечення загального блага. Виразно жіноча ментальна свідомість, що яскраво проявляється в поезії Ольги Кіс, аж ніяк не тотожна звуженню погляду на людину у сві- ті й історії — радше вона репрезентує іншу оптику, ґрунтовану на при- ватному досвіді, родинній пам’яті, що постає зародком і найважливішою складовою пам’яті національної, й особливому, тілесному, осягненні дій- сності. У багатьох своїх творах авторка вибудовує тріаду «жінка — при- рода — історія», кожен елемент якої органічно злитий з іншими, і з цієї образної єдності постає особлива міфологічна картина світу, пронизана енергетикою жіночого начала: Канатами срібними Тіло дощі поневолили осінні. Ольга БАШКИРОВА ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 113 А серденько літа іще калатає В копиці у сіні. В насінній коробочці яблука Б’ється і дише Щось тепле й тремтливе, Недавнє немовби й колишнє. У грудці живій і намоклій Принишклого ворона Ще крихта цвітіння… Та жниво осіннє пооране. Й немає від стужі ні муру Фортечного грубого. Тікай, моє літо, як Гальшка Від мужа нелюбого («Канатами срібними…», с. 128). Теоретик літератури сказав би, що дивовижна всеєдність світу у цьому вірші забезпечена цілим арсеналом художніх інструментів — від витонченого звукопису («тіло» у другому рядку перетворюється на «літо» у передостанньому, залишаючи відчуття розімлілого тепла, влас- тивого і серцевині яблука, і жіночій плоті) до історичних алюзій. Уваж- ний читач, не оперуючи термінологією, відчує головне: усе на світі — і осіннє яблуко, і принишклий птах, і людина  — поєднане пульсацією живого серця. Жіночого серця, через яке проходять усі болі часу й іс- торії. І жіночого тіла, що з особливою гостротою відчуває на собі і ласку, і насильство. Досвід розлуки й неволі, асоційований авторкою із осіннім завмиранням природи, суто жіночий і водночас історіософський. Звід- си мотиви полону і невільницького ринку в «осінньому» циклі поезій («Голінеба гойдаються стебла», «Маніфест на захист хризантем»). Особливості проживання історії жінкою  — через тілесний досвід і сферу повсякденного, що сакралізується, підносячись до значення родинних ритуалів, прочитуються і в інших творах Ольги Кіс. Добро- вільно приймаючи свою «інакшість» порівняно з чоловіком, лірична героїня вивільняє потужну енергію, яка насичує поетичний світ. Жінка розчинена в цьому світі, і вона ж організує його, перетворюючи на оду- хотворений космос, у якому виразно окреслено сакральний центр, про- тиставлений зовнішньому простору, що набуває найрізноманітніших втілень (море, чужина, полон). Центр світу натомість завжди асоційова- ний із жіночою постаттю, в якій акцентовано тілесність і материнство («Ця яблуня у світляній проекції..», «Плач за розваленою піччю»). Така особливість поезії Ольги Кіс дозволяє авторці природно й неви- мушено поєднати два смислові плани — родинну згадку про старий ба- бусин сад («Ну й красива ж ця Софка…») і образ євангельського саду з доленосним плодом, який відкриває людську історію. Яблуко, одна з до- мінант її творчості, увиразнює поряд із суто земним розумінням жінки як істоти, покликаної оберігати родинне вогнище, інше — метафізичне, що дозволяє побачити в ній незглибиму таїну. Мотив зв’язку поколінь, що здійснюється через жінку, виразно звучить у збірці. Поетичний світ Ольги Кіс розгортається від щемкої присвяти бабусі Софії до прони- кливого вірша «Доні», і в обох цих творах постає константа долі. У со- Жіночний всесвіт Ольги Кіс 114 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) ковитій родинній замальовці на початку поетичної книжки цей образ з’являється імпліцитно, як побутова деталь — город, що його мудро пле- кає бабуся, і онука через роки прагне «позбутися зайвини», як роби- ла це красуня Софка. Фундаментальні символи людської культури (сад, нива) постають не як зумисне «опобутовлені», а як безпосередньо про- житі через щоденний жіночий досвід. Лірична героїня Ольги Кіс гли- боко відчуває необхідність зберегти родинну пам’ять, закодовану в по- коліннях жінок. І це не мертвий код, подібний до музейного експоната. Така пам’ять напрочуд жива, тому й виникає особливий екзистенційний подив від протиставлення драматичної людської долі, повної праці, при- страстей, страждань, і її матеріального свідчення — застиглої фотографії: Ані лист не шелесне, Ні луна не обізветься. Лиш світлина світає Мені на стіні З нерозгаданою таїною — Тонкоустою Софкою, Що стала моєю бабусею («Ну й красива ж ця Софка…», с. 28). Здатність жінки долучитися до вічності через народження дітей, зв’язок з матір’ю і дочкою, що розширює жіноче буття «назад» і «впе- ред», зауважений свого часу К. Г. Юнгом, стає символічним стрижнем обох поетичних присвят. Переживання вічності як причетність до поко- лінь жінок у поетичному світі авторки тотожна долученню до реалізації вселенського плану (звідси й мотив переписування долі «набіло» у вір- ші «Доні»). Жіночий погляд на світ, що проявляється в особливій увазі до дета- лей і фактур («тоненькі шовки Китаю», «фламандські гобелени», які зринають у віршах), забезпечує глибину осягнення світу, недоступну ча- сом навіть найрозлогішим філософським рефлексіям. Багатьом творам авторки притаманна художня двоплановість: побутова замальовка про- єктується вглиб (або увись) — на метафізичний рівень, чи, радше, це ви- сока метафізика просвічує крізь буденність («Шалена радість, — хай їй грець!..», «Стоятимуть тут віки…»). Природністю й органічністю «вживання» в найболючіші сторін- ки близького і далекого минулого позначена індивідуально-авторська історіософія поетеси. Попри те, що вона творить не розлогі ліро-епіч- ні полотна, а здебільшого невеликі ліричні медитації й замальовки, їй притаманна дивовижна властивість відкривати значні перспективи для рефлексій та асоціацій. Часто прагне уникнути прямого словесного означування трагічних реалій минулого, вдаючись до казкових мотивів («Царівна-жаба», «Телесик»). Ці вірші характеризуються тією дво- плановістю художньої структури, яка становить особливість поетично- го мислення Ольги Кіс: основний, болючий, зміст винесено в підтекст, а Ольга БАШКИРОВА ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 115 казковий антураж за принципом контрасту тільки підсилює реалістич- ні, а то й натуралістичні картини, що їх читач вибудовує у власній сві- домості, керуючись історичною пам’яттю і проводячи образні аналогії. З безпомильністю справжнього майстра авторка добирає інтонації, осо- бливий наратив і «кут зору» для втілення глибоких вражень-потрясінь від драматичних і трагічних подій останніх років. До жанру військового поетичного щоденника близькі вірші «Піаністу Богданові», «Різдво». Пронизливі ноти народної пісні вгадуються у класичних трискладови- ках диптиха «Плач за майданом», що дозволяють поєднати епічну роз- логість з суто материнськими інтонаціями («Хто ж тобі витесав щит дерев’яний, / Сину Васильку, сину Богдане…»; «Наче укус комариний, мій хлопче, / Снайперська куля… Воно ж бо не боляче?.. / Перша у серце, а друга — у голову. / Зойком розтяло галактику: “Голубе-е-е!”»). Осо- бливий емоційний ефект справляє вірш «Три товариші», в якому по- етеса вдається до одного з провідних принципів побудови своїх творів: виразної простоти і стрункості віршового розміру (чергування чотири- стопного і тристопного ямба) в поєднанні з глибиною драматичного змісту (долі трьох юнаків, скалічені війною). Поезія Ольги Кіс — це самобутнє явище сучасної української літе- ратури з її величезним розмаїттям творчих голосів і художніх тенденцій. Написані з позицій мудрого прийняття своєї жіночої ролі, яка тільки по- зірно може видатися обмеженою й пасивною («Високі мислі — справа чоловіча»), а насправді несе в собі істинну незнищенність життя, її по- етичні твори органічно поєднують міфологічну глибину осягнення світу, щемку суголосність драматичним викликам доби, побутову замальовку, крізь яку просвічує вічність. Саме це й дозволяє авторці побачити в кож- ній миттєвості сповнення Історії, вища мета якої — гармонізувати цей складний і суперечливий, але прекрасний світ: Запаношився білий обрус, Свят-вечеря, кутя. Народився в яскині Ісус, Емігрантське дитя. Як оте, що сидить при столі, При чужій коляді. І бредуть допотопні жалі, Як святі по воді. Дозріває в горнилі спокус Благовість вороття. Коляда. Свят-вечеря. Ісус. Емігрантське дитя, Веселися собі, не сумуй, Згине лихо старе. Колядуй, колядуй, колядуй! Може, Ірод умре! («Запаношився білий обрус…», с. 83). Поетичні рядки Ольги Кіс вступають у резонанс із історією народу й історією кожної окремої душі. Тож побажаємо авторці бути почутою, бо найкраща доля для справжньої поезії — це доброзичливий і уважний читач. Отримано 10 квітня 2020 р. м. Київ Жіночний всесвіт Ольги Кіс