Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране]
Saved in:
| Published in: | Слово і Час |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174335 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] / О. Башкирова // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 111-115. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174335 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Башкирова, О. 2021-01-15T15:30:22Z 2021-01-15T15:30:22Z 2020 Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] / О. Башкирова // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 111-115. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174335 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Літературна критика Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] Feminine World of Olha Kis [O. Kis. Predictive Numbers: Selected Works] Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] |
| spellingShingle |
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] Башкирова, О. Літературна критика |
| title_short |
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] |
| title_full |
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] |
| title_fullStr |
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] |
| title_full_unstemmed |
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] |
| title_sort |
жіночний всесвіт ольги кіс [кіс о. числа пророчі: вибране] |
| author |
Башкирова, О. |
| author_facet |
Башкирова, О. |
| topic |
Літературна критика |
| topic_facet |
Літературна критика |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Feminine World of Olha Kis [O. Kis. Predictive Numbers: Selected Works] |
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174335 |
| citation_txt |
Жіночний всесвіт Ольги Кіс [Кіс О. Числа пророчі: вибране] / О. Башкирова // Слово і Час. — 2020. — № 4. — С. 111-115. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT baškirovao žínočniivsesvítolʹgikískísočislaproročívibrane AT baškirovao feminineworldofolhakisokispredictivenumbersselectedworks |
| first_indexed |
2025-11-27T07:41:15Z |
| last_indexed |
2025-11-27T07:41:15Z |
| _version_ |
1850803897456656384 |
| fulltext |
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 111
Ольга БАШКИРОВА
ЖІНОЧНИЙ ВСЕСВІТ ОЛЬГИ КІС
Кіс О. Числа пророчі: вибране. Київ: Ярославів Вал, 2016. 200 с.
Наш світ часто ставить під сумнів ті людські категорії, які
ще століття тому вважалися аксіомами. Серед болючих
питань нашого часу все частіше звучать такі: «Що означає
бути жінкою? Що означає бути чоловіком? І чи можлива
для цих двох, які подолали складний шлях змін, справжня
зустріч і справжнє порозуміння?» Часом спадає на думку:
конструктивна відповідь на поставлені питання неможли-
ва в понятійних і категоріальних вимірах — вона доступ-
на іншому мисленню, що його ми звикли означувати як
поетичне (чи міфологічне).
Власний міф (і водночас власну правду) про жіноч-
ність творить у книжці вибраного «Числа пророчі» по-
етеса Ольга Кіс. Її лірична героїня нічого не декларує й ні-
чого не обстоює в ключі буденної логіки — просто живе.
Ця жінка не прагне відмежувати свою умовно-жіночу те-
риторію від іншої — умовно-чоловічої, вона просто стає
в поезії цілим світом, у все привносить свій, суто жіночий
і загальнолюдський, зміст. Саме тому поетичному світу
Ольги Кіс, за всього багатства алюзій, символів та інтона-
цій, властива така дивовижна прозорість.
Глибини буття, яких сягає душевне око авторки, ста-
ють тим відчутнішими, що вона споглядає їх із добровіль-
но прийнятої, суто приватної позиції:
Стирати порох із віконних рам,
Борщі варити — рівню давнім винам,
Не знати ліку вигірклим провинам
І сповідатись птахам і дворам.
Та лиш не мудрувати, Боже збав,
Глибокі мислі — діло чоловіче.
Бо так постановило світу віче,
Що жінка для розрад та для забав
(«Стирати порох із віконних
рам…», с. 165).
Слово і Час. ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА
112 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712)
З воістину жіночою м’якістю Ольга Кіс обстоює свій жіночий при-
вілей — осягати світ через серце. Серце (душа) є провідним символом її
творчості, втілюючи запоруку повнокровної взаємодії з усім сущим. Бо,
повторюся, осягнути цей світ виключно розумом і логікою неможливо;
поетеса постійно імпліцитно наголошує на його плинності, минущості,
умовності сильних і слабких позицій, і за цією нетривкістю проглядає
незнищенний закон рівноваги, тієї вселенської гармонії, відновити яку й
прагне поезія. «Механізм» досягнення цієї рівноваги надзвичайно про-
стий і водночас неможливий для того, хто дивиться на життя буденним
поглядом. Навіювання максими про плинність матеріального світу від-
бувається за допомогою тонкої гри з просторовими вимірами: «А пта-
ство у кліті гадає, / Що кліті нема. / Бо простір йому дозволяє / Летіти за
море, / Таке бездоганно прозоре, / Таке неозоре, / Хоч часом маліє вночі
/ На лиман крадькома» («На торжищі світу…», с. 6); майже невловимих,
але таких суттєвих для поетичного мислення авторки, зміщень суб’єкта і
об’єкта: «… Що убитий стрілою птах / Сам стрілу убив» («А як визоріє,
братове…», с. 12).
Цей погляд на світ — як на вкрай нетривкий і все-таки підпоряд-
кований дивовижній логіці — прочитується в підтексті витонченої
присвяти небожу Іванкові («У цьому сирітському дивному світі…»).
Смерть метелика стає образним центром вірша, перетворюючись на
подію космічного масштабу (оскільки означає порушення гармонії, й
це гостро відчуває дитяче серце). Увага до найдрібніших деталей, праг-
нення досягнути рівноваги, примирити найгостріші протилежності
також становить особливості жіночого світосприйняття. Адже за всієї
різноманітності ментальних проявів чоловіка і жінки в культурі здав-
на утвердилося розуміння чоловічого начала як логічного, владного,
вольового, спрямованого на реалізацію умоглядних побудов, і жіно-
чого як інтуїтивного, емоційного, чуттєвого, покликаного творити й
оберігати нове життя, а отже, шукати шляхи забезпечення загального
блага.
Виразно жіноча ментальна свідомість, що яскраво проявляється в
поезії Ольги Кіс, аж ніяк не тотожна звуженню погляду на людину у сві-
ті й історії — радше вона репрезентує іншу оптику, ґрунтовану на при-
ватному досвіді, родинній пам’яті, що постає зародком і найважливішою
складовою пам’яті національної, й особливому, тілесному, осягненні дій-
сності. У багатьох своїх творах авторка вибудовує тріаду «жінка — при-
рода — історія», кожен елемент якої органічно злитий з іншими, і з цієї
образної єдності постає особлива міфологічна картина світу, пронизана
енергетикою жіночого начала:
Канатами срібними Тіло дощі поневолили осінні.
Ольга БАШКИРОВА
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 113
А серденько літа іще калатає
В копиці у сіні.
В насінній коробочці яблука
Б’ється і дише
Щось тепле й тремтливе,
Недавнє немовби й колишнє.
У грудці живій і намоклій
Принишклого ворона
Ще крихта цвітіння…
Та жниво осіннє пооране.
Й немає від стужі ні муру
Фортечного грубого.
Тікай, моє літо, як Гальшка
Від мужа нелюбого
(«Канатами срібними…»,
с. 128).
Теоретик літератури сказав би, що дивовижна всеєдність світу у
цьому вірші забезпечена цілим арсеналом художніх інструментів — від
витонченого звукопису («тіло» у другому рядку перетворюється на
«літо» у передостанньому, залишаючи відчуття розімлілого тепла, влас-
тивого і серцевині яблука, і жіночій плоті) до історичних алюзій. Уваж-
ний читач, не оперуючи термінологією, відчує головне: усе на світі — і
осіннє яблуко, і принишклий птах, і людина — поєднане пульсацією
живого серця. Жіночого серця, через яке проходять усі болі часу й іс-
торії. І жіночого тіла, що з особливою гостротою відчуває на собі і ласку,
і насильство. Досвід розлуки й неволі, асоційований авторкою із осіннім
завмиранням природи, суто жіночий і водночас історіософський. Звід-
си мотиви полону і невільницького ринку в «осінньому» циклі поезій
(«Голінеба гойдаються стебла», «Маніфест на захист хризантем»).
Особливості проживання історії жінкою — через тілесний досвід
і сферу повсякденного, що сакралізується, підносячись до значення
родинних ритуалів, прочитуються і в інших творах Ольги Кіс. Добро-
вільно приймаючи свою «інакшість» порівняно з чоловіком, лірична
героїня вивільняє потужну енергію, яка насичує поетичний світ. Жінка
розчинена в цьому світі, і вона ж організує його, перетворюючи на оду-
хотворений космос, у якому виразно окреслено сакральний центр, про-
тиставлений зовнішньому простору, що набуває найрізноманітніших
втілень (море, чужина, полон). Центр світу натомість завжди асоційова-
ний із жіночою постаттю, в якій акцентовано тілесність і материнство
(«Ця яблуня у світляній проекції..», «Плач за розваленою піччю»).
Така особливість поезії Ольги Кіс дозволяє авторці природно й неви-
мушено поєднати два смислові плани — родинну згадку про старий ба-
бусин сад («Ну й красива ж ця Софка…») і образ євангельського саду з
доленосним плодом, який відкриває людську історію. Яблуко, одна з до-
мінант її творчості, увиразнює поряд із суто земним розумінням жінки
як істоти, покликаної оберігати родинне вогнище, інше — метафізичне,
що дозволяє побачити в ній незглибиму таїну. Мотив зв’язку поколінь,
що здійснюється через жінку, виразно звучить у збірці. Поетичний світ
Ольги Кіс розгортається від щемкої присвяти бабусі Софії до прони-
кливого вірша «Доні», і в обох цих творах постає константа долі. У со-
Жіночний всесвіт Ольги Кіс
114 ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712)
ковитій родинній замальовці на початку поетичної книжки цей образ
з’являється імпліцитно, як побутова деталь — город, що його мудро пле-
кає бабуся, і онука через роки прагне «позбутися зайвини», як роби-
ла це красуня Софка. Фундаментальні символи людської культури (сад,
нива) постають не як зумисне «опобутовлені», а як безпосередньо про-
житі через щоденний жіночий досвід. Лірична героїня Ольги Кіс гли-
боко відчуває необхідність зберегти родинну пам’ять, закодовану в по-
коліннях жінок. І це не мертвий код, подібний до музейного експоната.
Така пам’ять напрочуд жива, тому й виникає особливий екзистенційний
подив від протиставлення драматичної людської долі, повної праці, при-
страстей, страждань, і її матеріального свідчення — застиглої фотографії:
Ані лист не шелесне,
Ні луна не обізветься.
Лиш світлина світає
Мені на стіні
З нерозгаданою таїною —
Тонкоустою Софкою,
Що стала моєю бабусею
(«Ну й красива ж ця Софка…»,
с. 28).
Здатність жінки долучитися до вічності через народження дітей,
зв’язок з матір’ю і дочкою, що розширює жіноче буття «назад» і «впе-
ред», зауважений свого часу К. Г. Юнгом, стає символічним стрижнем
обох поетичних присвят. Переживання вічності як причетність до поко-
лінь жінок у поетичному світі авторки тотожна долученню до реалізації
вселенського плану (звідси й мотив переписування долі «набіло» у вір-
ші «Доні»).
Жіночий погляд на світ, що проявляється в особливій увазі до дета-
лей і фактур («тоненькі шовки Китаю», «фламандські гобелени», які
зринають у віршах), забезпечує глибину осягнення світу, недоступну ча-
сом навіть найрозлогішим філософським рефлексіям. Багатьом творам
авторки притаманна художня двоплановість: побутова замальовка про-
єктується вглиб (або увись) — на метафізичний рівень, чи, радше, це ви-
сока метафізика просвічує крізь буденність («Шалена радість, — хай їй
грець!..», «Стоятимуть тут віки…»).
Природністю й органічністю «вживання» в найболючіші сторін-
ки близького і далекого минулого позначена індивідуально-авторська
історіософія поетеси. Попри те, що вона творить не розлогі ліро-епіч-
ні полотна, а здебільшого невеликі ліричні медитації й замальовки, їй
притаманна дивовижна властивість відкривати значні перспективи для
рефлексій та асоціацій. Часто прагне уникнути прямого словесного
означування трагічних реалій минулого, вдаючись до казкових мотивів
(«Царівна-жаба», «Телесик»). Ці вірші характеризуються тією дво-
плановістю художньої структури, яка становить особливість поетично-
го мислення Ольги Кіс: основний, болючий, зміст винесено в підтекст, а
Ольга БАШКИРОВА
ISSN 0236-1477. Слово i Час. 2020. № 4 (712) 115
казковий антураж за принципом контрасту тільки підсилює реалістич-
ні, а то й натуралістичні картини, що їх читач вибудовує у власній сві-
домості, керуючись історичною пам’яттю і проводячи образні аналогії.
З безпомильністю справжнього майстра авторка добирає інтонації, осо-
бливий наратив і «кут зору» для втілення глибоких вражень-потрясінь
від драматичних і трагічних подій останніх років. До жанру військового
поетичного щоденника близькі вірші «Піаністу Богданові», «Різдво».
Пронизливі ноти народної пісні вгадуються у класичних трискладови-
ках диптиха «Плач за майданом», що дозволяють поєднати епічну роз-
логість з суто материнськими інтонаціями («Хто ж тобі витесав щит
дерев’яний, / Сину Васильку, сину Богдане…»; «Наче укус комариний,
мій хлопче, / Снайперська куля… Воно ж бо не боляче?.. / Перша у серце,
а друга — у голову. / Зойком розтяло галактику: “Голубе-е-е!”»). Осо-
бливий емоційний ефект справляє вірш «Три товариші», в якому по-
етеса вдається до одного з провідних принципів побудови своїх творів:
виразної простоти і стрункості віршового розміру (чергування чотири-
стопного і тристопного ямба) в поєднанні з глибиною драматичного
змісту (долі трьох юнаків, скалічені війною).
Поезія Ольги Кіс — це самобутнє явище сучасної української літе-
ратури з її величезним розмаїттям творчих голосів і художніх тенденцій.
Написані з позицій мудрого прийняття своєї жіночої ролі, яка тільки по-
зірно може видатися обмеженою й пасивною («Високі мислі — справа
чоловіча»), а насправді несе в собі істинну незнищенність життя, її по-
етичні твори органічно поєднують міфологічну глибину осягнення світу,
щемку суголосність драматичним викликам доби, побутову замальовку,
крізь яку просвічує вічність. Саме це й дозволяє авторці побачити в кож-
ній миттєвості сповнення Історії, вища мета якої — гармонізувати цей
складний і суперечливий, але прекрасний світ:
Запаношився білий обрус,
Свят-вечеря, кутя.
Народився в яскині Ісус,
Емігрантське дитя.
Як оте, що сидить при столі,
При чужій коляді.
І бредуть допотопні жалі,
Як святі по воді.
Дозріває в горнилі спокус
Благовість вороття.
Коляда. Свят-вечеря. Ісус.
Емігрантське дитя,
Веселися собі, не сумуй,
Згине лихо старе.
Колядуй, колядуй, колядуй!
Може, Ірод умре!
(«Запаношився білий обрус…»,
с. 83).
Поетичні рядки Ольги Кіс вступають у резонанс із історією народу
й історією кожної окремої душі. Тож побажаємо авторці бути почутою,
бо найкраща доля для справжньої поезії — це доброзичливий і уважний
читач.
Отримано 10 квітня 2020 р. м. Київ
Жіночний всесвіт Ольги Кіс
|