Символ світла в романі «Отчий світильник» Романа Федорiва

• Published in: Слово і Час
• Date: 2020
• Main Author: Гірняк, М.
• Format: Article
• Language: Ukrainian
• Published: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2020
• Subjects: ХХ століття
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174382
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Символ світла в романі «Отчий світильник» Романа Федорiва / М. Гірняк // Слово і Час. — 2020. — № 6. — С. 31-46. — Бібліогр.: 18 назв. — укp.

У статті зосереджено увагу на символічних значеннях, яких набуває
 світло залежно від свого матеріального вираження у романі Р. Федоріва
 «Отчий світильник», зокрема на оригінальній авторській інтерпретації символу, поширеного не лише в українській, а й у світовій культурі. Сонце в романі асоціюється з потугою природи, внутрішньою силою та чистотою людини. Вогонь є джерелом світла й тепла, володіє силою
 очищення, тому часто сприймається як оберіг дому і символ любові.
 Амбівалентність вогню (вогонь життя і вогонь смерті) репрезентує протилежні первні світобудови та людської природи. Свіча символізує
 прозріння людини, виявляється віщим знаком чи провідником до потойбічного світу. Роль «світильника», що є джерелом духовного просвітлення, у романі виконують рідна земля, праведна людина, тексти
 культури, митці та вчителі, які допомагають шукати істину та передавати її наступним поколінням. The paper deals with the novel “Paternal Lantern” by Roman Fedoriv, namely with the symbolic
 meanings the light acquires according to its material representation in the work. The
 writer interprets this symbol, common for the cultures of the whole world, in a rather original
 way. In the novel, the sunlight is associated with the human internal strength and power
 of nature; it is a precondition for life as well as evidence of righteous existence on earth.
 The sunset symbolizes approaching death and thereby manifests the man’s need to rethink
 his way of life. The fire is a source of light and heat, and even, in accordance with ancestral
 beliefs, an abode of the deity; therefore it is frequently treated as a guarantee of family’s
 happiness and longevity, as a patron of the house. The fire has the power to clear evil and
 passions out; however, it also symbolizes love, which needs care not less than a bonfire. The
 ambivalence of the fire, namely the fire of life and the one of death, caused by its origin and
 destination, represents opposite principles of the universe. The ‘free’ fire, lit in the open air
 due to the community’s will, resembles the lantern of Halychyna land for the novel’s characters.
 Hidden in the depths of human being, the outbursts of anger, the experience of happiness
 and joy, and still untapped potential, which makes a person capable of making great
 things, are also associated with fire. The candle symbolizing “light that enlightens everyone”
 accompanies characters’ good thoughts and actions, it can be a prophetic sign or guide to
 the aft erlife. The function of ‘lantern’ in the novel is also performed by the things related not
 to the physical light but the shine of life, insight, and true understanding. These are home
 (native land), a righteous person, art and texts, minstrels, scholars and teachers that bring
 enlightenment to the people, help them search for truth and pass it on to the next generations
 leaving the trace of light in their descendants’ memory.