Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового
Аналізується внесок Григорія Олександровича Гуртового (1924–2012) в суспільно-політичне, історико-краєзнавче та наукове життя Волині у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть у контексті збереження та розвитку козацьких традицій Волинського краю. Hryhorii Hurtovyi’s contribution to the social an...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174426 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового / П. Олешко // Краєзнавство. — 2019. — № 4. — С. 84-94. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174426 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Олешко, П. 2021-01-18T11:20:37Z 2021-01-18T11:20:37Z 2019 Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового / П. Олешко // Краєзнавство. — 2019. — № 4. — С. 84-94. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174426 908 (477.82) Аналізується внесок Григорія Олександровича Гуртового (1924–2012) в суспільно-політичне, історико-краєзнавче та наукове життя Волині у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть у контексті збереження та розвитку козацьких традицій Волинського краю. Hryhorii Hurtovyi’s contribution to the social and political, historical and scientific life of Volhynia in the second half of the XX and the beginning of the XXI centuries in the context of the preservation and development of Cossack traditions of Volyn region is analyzed in the article. The relevance of the study is determined by the value of Hryhorii Hurtovyi’s achievements, as a well-known teacher, researcher, historian, founder and director of the Torchyn Folk Museumof Local History. The spectrum of the scientific problems raised and studied by HryhoriiHurtovyi is extremely wide and varied. This is a series of works on Cossack topics, culminating in two editions of the monograph «Volyn Is the Land of Cossacks» (2000, 2009); the history of cities and villages of Lutsk district; the revival of truth and elimination of «white spots» in the history of Volhynia and Ukraine, etc. Numerous students and followers of HryhoriiHurtovyi, the Honorary Professor of LesiaUkrainka Eastern European National University, continue to enrich the theory and practice of Volyn regional studies. Scientific and practical conferences «Volyn Is the Land of Cossacks», initiated by HryhoriiHurtovyi, are held. The First Volyn Regional Local Lore Readings, dedicated to the memory of HryhoriiHurtovyi, were significant contribution to the study of the phenomenon of outstanding personality of the museum founder, as well as the extension of the problems of museum and local lore studios and introduction of a number of new documents into the scientific circulation. The problem of Hryhorii Hurtovyi’s role and contribution to the history of creation of the state and museum pedagogy, require scientific thinking and consideration, as well as special researches. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Краєзнавство в особах Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового Preservation and development of Cossack traditions of the Volyn region in Hryhorii Hurtovyi’s local history achievements Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового |
| spellingShingle |
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового Олешко, П. Краєзнавство в особах |
| title_short |
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового |
| title_full |
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового |
| title_fullStr |
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового |
| title_full_unstemmed |
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового |
| title_sort |
збереження та розвиток козацьких традицій волинського краю у доробку григорія гуртового |
| author |
Олешко, П. |
| author_facet |
Олешко, П. |
| topic |
Краєзнавство в особах |
| topic_facet |
Краєзнавство в особах |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Preservation and development of Cossack traditions of the Volyn region in Hryhorii Hurtovyi’s local history achievements |
| description |
Аналізується внесок Григорія Олександровича Гуртового (1924–2012) в суспільно-політичне, історико-краєзнавче та наукове життя Волині у другій половині ХХ – на початку ХХІ століть у контексті збереження та розвитку козацьких традицій Волинського краю.
Hryhorii Hurtovyi’s contribution to the social and political, historical and scientific life of Volhynia in the
second half of the XX and the beginning of the XXI centuries in the context of the preservation and development
of Cossack traditions of Volyn region is analyzed in the article.
The relevance of the study is determined by the value of Hryhorii Hurtovyi’s achievements, as a well-known
teacher, researcher, historian, founder and director of the Torchyn Folk Museumof Local History.
The spectrum of the scientific problems raised and studied by HryhoriiHurtovyi is extremely wide and varied.
This is a series of works on Cossack topics, culminating in two editions of the monograph «Volyn Is the
Land of Cossacks» (2000, 2009); the history of cities and villages of Lutsk district; the revival of truth and
elimination of «white spots» in the history of Volhynia and Ukraine, etc. Numerous students and followers of
HryhoriiHurtovyi, the Honorary Professor of LesiaUkrainka Eastern European National University, continue
to enrich the theory and practice of Volyn regional studies. Scientific and practical conferences «Volyn Is the
Land of Cossacks», initiated by HryhoriiHurtovyi, are held.
The First Volyn Regional Local Lore Readings, dedicated to the memory of HryhoriiHurtovyi, were significant
contribution to the study of the phenomenon of outstanding personality of the museum founder, as well
as the extension of the problems of museum and local lore studios and introduction of a number of new documents
into the scientific circulation.
The problem of Hryhorii Hurtovyi’s role and contribution to the history of creation of the state and museum
pedagogy, require scientific thinking and consideration, as well as special researches.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174426 |
| citation_txt |
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю у доробку Григорія Гуртового / П. Олешко // Краєзнавство. — 2019. — № 4. — С. 84-94. — Бібліогр.: 55 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT oleškop zberežennâtarozvitokkozacʹkihtradicíivolinsʹkogokraûudorobkugrigoríâgurtovogo AT oleškop preservationanddevelopmentofcossacktraditionsofthevolynregioninhryhoriihurtovyislocalhistoryachievements |
| first_indexed |
2025-11-25T00:08:39Z |
| last_indexed |
2025-11-25T00:08:39Z |
| _version_ |
1850501529625165824 |
| fulltext |
УДК 908 (477.82)
Петро Олешко (м. Луцьк)
кандидат історичних наук, доцент,
ректор Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти
Е-mail: rector.oleshko@vippo.org.ua
Збереження та розвиток козацьких традицій
Волинського краю у доробку Григорія Гуртового
Аналізується внесок Григорія Олександровича Гуртового (1924–2012) в суспільно-політичне, істо-
рико-краєзнавче та наукове життя Волині у другій половині ХХ – на початку ХХІ столітьу контексті
збереження та розвитку козацьких традицій Волинського краю.
Ключові слова: Волинський край, Г. Гуртовий, козацькі традиції,краєзнавча освіта, краєзнавство,
музеєзнавство.
Petro Oleshko (Lutsk)
Direktpr of Volyn In-Service Teachers Troining Institute Philosophy
Doctor in History, Associate Proffessor
Е-mail: rector.oleshko@vippo.org.ua
Preservation and development of Cossack traditions of the
Volyn region in Hryhorii Hurtovyi’s local history achievements
Hryhorii Hurtovyi’s contribution to the social and political, historical and scientific life of Volhynia in the
second half of the XX and the beginning of the XXI centuries in the context of the preservation and development
of Cossack traditions of Volyn region is analyzed in the article.
The relevance of the study is determined by the value of Hryhorii Hurtovyi’s achievements, as a well-known
teacher, researcher, historian, founder and director of the Torchyn Folk Museumof Local History.
The spectrum of the scientific problems raised and studied by HryhoriiHurtovyi is extremely wide and var-
ied. This is a series of works on Cossack topics, culminating in two editions of the monograph «Volyn Is the
Land of Cossacks» (2000, 2009); the history of cities and villages of Lutsk district; the revival of truth and
elimination of «white spots» in the history of Volhynia and Ukraine, etc. Numerous students and followers of
HryhoriiHurtovyi, the Honorary Professor of LesiaUkrainka Eastern European National University, continue
to enrich the theory and practice of Volyn regional studies. Scientific and practical conferences «Volyn Is the
Land of Cossacks», initiated by HryhoriiHurtovyi, are held.
The First Volyn Regional Local Lore Readings, dedicated to the memory of HryhoriiHurtovyi, were sig-
nificant contribution to the study of the phenomenon of outstanding personality of the museum founder, as well
as the extension of the problems of museum and local lore studios and introduction of a number of new docu-
ments into the scientific circulation.
The problem of Hryhorii Hurtovyi’s role and contribution to the history of creation of the state and museum
pedagogy, require scientific thinking and consideration, as well as special researches.
Key words: Volyn region, H. Hurtovyi, Cossack traditions, local history education, local history, museology.
84
Особливе місце у розвитку краєзнавства на Волині займає життєвий
доробок Григорія Олександровича Гуртового (1924–2012), заслуженого
працівника культури України, лауреата премій імені Дмитра Яворницького
Національної спілки краєзнавців України, обласних – імені Миколи Куделі та
«Одержимість».
Потомок запорізьких козаків волею долі з 1947 року поріднився з Волинню.
Він став її літописцем та істориком як журналіст торчинської районної
газети «Вільна Україна», як учитель історії та малювання Торчин ської
середньої школи Луцького району, як засновник і директор Торчинського
народного історичного музею. Журналістський ентузіазм і вчительське Григорій Гуртовий
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю
у доробку Григорія Гуртового
85
захоплення історією рідного краю, глибоке ро-
зуміння ролі та значення музейної педагогіки,
прагнення зберегти кожен знайдений документ
і розповіді очевидців історичних подій, бажання
виховати учнів патріотами України втілилися в
численних публікаціях і в організації діяльності
музею, який нині носить ім’я свого засновника,
в незабутніх для їх учасників заходах з історії
Волині, котрі він проводив.
Одним із перших досліджень діяльності
Г.О. Гуртового на теренах волинської освіти є
статті директора Торчинської СШ В.М. Іванової
у луцькій районній газеті «Слава праці»1. У них
розкривається багатогранна діяльність учителя,
починаючи від організації навчальної діяльності
на уроках, індивідуальної роботи з учнями, орга -
нізації позакласної та позашкільної виховної
діяльності, залучення школярів до краєзнавчого
пошуку та творення й розвитку історико-крає -
знавчого музею (як дослідників, екскурсоводів,
дизайнерів) і до активної участі в методичній
роботі школи, району та області.
Напрацювання вчителя у галузі краєзнавства
аналізуються у низці досліджень Г.В. Бонда-
ренка та Г.С. Маслай, у їх виступах на науково-
краєзнавчих конференціях2. Дослідники, зокре -
ма, відзначають, що понад півстоліття вчитель
Г.О. Гуртовий займав особливу нішу в освіт-
ньому просторі Волині. Він був одним із перших
у нашому краї, хто не мислив навчання і вихо-
вання дітей без глибокого занурення школярів у
краєзнавство і його особливий напрям – воли-
незнавство. Його методичні прийоми ґрунтува-
лися на основі не лише теоретичного осмис-
лення учнями історії малої батьківщини, але й
практичного залучення учнів до краєзнавчого
пошуку, дослідницької діяльності. Історія, яку
викладав Г.О. Гуртовий, завжди була наповнена
людьми, їх емоціями і переживаннями, матері-
альними і духовними пам’ятками їхнього життя.
У наукових розвідках О. Бундак, В. Надоль-
ської, І. Пасюка, А. Силюка постає багатогранна
постать педагога, науковця, музейника, різно-
бічно обдарованої людини3.
Спектр порушених і вивчених Г. Гуртовим
наукових проблем надзвичайно широкий і різ-
номанітний. Козацька тематика в роботах автора
охоплює значні хронологічні межі історії Волині.
Характеризуючи свою краєзнавчо-пошукову ді-
яльність в «Автобіографії-сповіді», Григорій
Олександрович відзначав: «Написав короткі істо -
рії всіх міст і сіл Луцького району, в тому числі
широкі нариси про Торчин, Шепель, Білосток,
Чаруків, Несвічі, Городок і т. д. Посилено працюю
1 Іванова В. Почесний обов’язок // Слава праці.1971. 9 січ. С. 1; Її ж. Важливий засіб // Слава праці. –
1967. – 26 серп. – С. 2.
2 Бондаренко Г.В. Погляди Г.О. Гуртового на козацьку історію Волині. Волинь – край козацький: наук. зб.:
матеріали наук.-практ. конф. з пед. краєзнавства (м. Луцьк – смт Торчин – смт Рокині, 25 жовтня 2018 р.) /
ред. кол.: Г. Бондаренко, О. Дем’янюк, П. Олешко. Луцьк : ВІППО, 2018. С. 103–104; Його ж. Лауреати премії
імені Дмитра Івановича Яворницького Національної спілки краєзнавців України у Волинській області // Ми-
нуле і сучасне Волині та Полісся: Волинь – край козацький: матеріали 1-ї та 2-ї всеукраїнських науково-прак-
тичних конференцій з питань збереження й дальшого розвитку козацьких традицій, які відбулися 23–24 чер-
вня 2007 р. і 22 жовтня 2010 р. на базі Музею історії сільського господарства Волині – скансену: наук. зб. –
Вип. 36. Луцьк : Надстир’я, 2010. С. 92–93; Бондаренко Г., Маслай Г. Краєзнавство і краєзнавча освіта біля
витоків національної культури і духовності // Минуле і сучасне Волині і Полісся / Волин. орг. Нац. спілки
краєзнавців України: спец. вип. Луцьк: 2009. С. 226; Їх же. Краєзнавча освіта і волинезнавство // Розвиток
освіти на Волині: історія та сучасність (до 100-річчя заснування Ковельської гімназії): матеріали наук.-пед.
істор.-краєзнав. конф. 21 грудня 2006 р., м. Ковель. Луцьк-Ковель, 2006. С. 4–11; Маслай Г.С. Відомі освітяни
Волині. Минуле і сучасне Волині. Історичні постаті краю: тези доп. і повідомлень VВолин. істор.-краєзнав.
конф. 11–13 жовт. 1991 р. Луцьк, 1991. С. 188–190.
3 Бондаренко Г., Вернидубов О., Силюк А. Гуртовий Григорій Олександрович // Краєзнавці України (сучасні
дослідники рідного краю): довідник. Вип. 1. Київ–Кам’янець-Подільський, 2003. С. 55; Бундак О. Григорій
Гуртовий – видатний краєзнавець Волині // Волинський музей. Теорія і сучасність: наук. зб. – Вип. 5. Мате-
ріали V Всеукр. наук. істор.-краєзнав. конф., присвяченої 23-й річниці Незалежності України та 85-й річниці
створення Волинського краєзнавчого музею, м. Луцьк, 16 травня 2014 року / упоряд. А. Силюк. Луцьк, 2014.
С. 15–19; Надольська В. Робота з школярами у музейній діяльності Григорія Гуртового // І Волинські обласні
краєзнавчі читання, присвячені пам’яті Григорія Гуртового: наук. зб. / упоряд. А. Силюк. Луцьк, 2014. С. 31–
34; Пасюк І. Козацький полк ім. Г.О. Гуртового // Там само. С. 61; Силюк А. Подвижник музейної справи
Григорій Гуртовий: біобібліограф. покаж. / упоряд. Л.І. Коць, Н.В. Кузьміна, А.А. Понагайба, Н. Д. Хом’як.
Луцьк, 2014. С. 5.
над відродженням правди в історії України
(статті «Вибір», «Українське козацтво і Волинь»
та ін.) щодо національно-визвольної боротьби за
незалежність у минулих століттях і недавньому
часі, зокрема в 1990–1994 роках. Щодо політич-
них уподобань, то ще в шкільні роки в нашій
школі, в сім’ї, в сільському середовищі форму-
валась ідея України, нашого козацького родо-
воду. Бо мій край – місця козацьких поселень,
паланок, січей. І багато родин, в тому числі і
наша, знали своїх попередників, їх долі»4. Зро-
зуміло, що саме це сформувало інтерес до історії
козаччини, який вилився значним науковим
внеском у вивчення козацької історії Волині. Ко-
зацькі корені дослідника відобразились і в псев-
донімах, якими він підписував частину своїх
робіт: О. Запорізький, О. Козаченко.
Науковий доробок Г. Гуртового з проблеми,
що аналізується в статті, можна класифікувати
за тематикою досліджень таким чином: теоре-
тичні роздуми щодо наукових гіпотез про часове
зародження козацьких коренів волинян та дій
козацтва на Волині як частки всеукраїнського
козацтва5; аналіз джерел з історії козацького
руху6; роботи, присвячені видатним волинянам –
козацькій еліті, воєначальникам, окремим коза-
кам, відомості про яких вдалося віднайти до-
сліднику в різних джерелах7; наукові розвідки,
в яких характеризуються окремі покозачені ре-
гіони, населені пункти області8; висвітлення
подій 1648–1649 років9, про які Г. Гуртовий
писав: «Тоді, у вирі Національно-визвольної ре-
волюції, що охопила всю Україну, була покоза-
чена вся Волинь»10.
Уперше напрацювання дослідника з цієї про-
блеми були надруковані як нотатки крає знавця
влуцькій районній газеті «Слава праці» у 1990
році11. В них краєзнавець аналізує історичні події
на території України та Волині ХV–ХVІІІ сто-
літь, називає першим гетьманом волинського
князя Костянтина Івановича Острозького, котрий
«гетьманував у 1497–1530 роках», характеризує
Дмитра Вишневецького та інших видатних дія-
чів Січі.
4’2019Петро Олешко К Р А Є З Н А В С Т В О
86
4 Гуртовий Г.О. Вибр. краєзнавчі статті та бібліографія. Луцьк, 1994. С. 8.
5 Його ж. Волинь – справді козацький край // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Волинь – край ко-
зацький: матеріали 1-ї та 2-ї всеукр. наук.-практ. конф. з питань збереження й дальшого розвитку козацьких
традицій, які відбулися 23–24 червня 2007 р. і 22 жовтня 2010 р. на базі Музею історії сільського господарства
Волині – скансену: наук. зб. Вип. 36. Луцьк : Надстир’я, 2010. С. 7–10; Його ж. Волинь – край козацький:
істор.-краєзнав. нариси. / 2-ге вид., доповн. і уточ. – Луцьк : Надстир’я, 2009. 386 с.
6 Його ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. 2-ге вид., доповн. і уточ. Луцьк: Надстир’я,
2009. 386 с.; Його ж. Вибр. краєзнавчі статті та бібліографія. Луцьк, 1994. 156 с.
7 Його ж. Гетьмани Ружинські і Волинь // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Волинь – край козацький:
матеріали 1-ї та 2-ї всеукр. наук.-практ. конф. з питань збереження й дальшого розвитку козацьких традицій,
які відбулися 23–24 червня 2007 р. і 22 жовтня 2010 р. на базі Музею історії сільського господарства Волині
– скансену: наук. зб. Вип. 36. Луцьк: Надстир’я, 2010. С. 64–67; Його ж. Волинський Ружин і гетьмани
Ружинські: істор.-краєзнав. нариси. – Луцьк: Надстир’я, 2003. 60 с.; Його ж. Чотири гетьмани… з одного
села // Урядовий кур’єр. 2003. 6 листоп. C. 22; Його ж. Чотири гетьмани… з одного села // Волинь моя. –
Вип. 3. Київ : Київ. правда, 2003. С. 47–52.
8 Його ж. Торчин – передзвін віків: істор.-краєзнав. нарис. / Вид. 2-ге, зм. і доп. Луцьк : Надстир’я, 2014.
432 с.; Його ж. Городок. Історична доля села Городок Луцького району: істор.-краєзнав. нариси. Луцьк : Над-
стир’я, 2011. 156 с.; Його ж. Торчин у цифрах і фактах. / 2-ге вид., доп. та зм. – Луцьк: Волин. обл. друк.,
2011. – 32 с.; Його ж.Забороль на сходинках віків // Волинь моя.– Вип. 5. Київ : Київ. правда, 2005. С. 210–
216; Його ж. Володимирщина козацька // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Володимир-Волинський в
історії України та Волині: матеріали XIV Волин. наук. істор.-краєзнав. конф., присвяч. 13-й річниці Неза-
лежності України та 680-й річниці надання Володимиру-Волинському магдебурзького права. Луцьк, 2004.
С. 33–34; Його ж. Ювілей села Ратнів // Слава праці. 1997. 8 бер. С. 2; Луцький район: минуле і сучасність.
Луцьк : Волин. обл. друк., 2001. 186 с.
9 Його ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. / 2-ге вид., доповн. і уточ. Луцьк: Надстир’я,
2009. 386 с.; Його ж. Волинські козацькі полки в 1648–1649 рр. // Минуле і сучасне Волині та Полісся: сто-
рінки воєнної історії краю: матеріали ХХХ Всеукр. наук. істор.-краєзнав. конф. Луцьк, 2009. С. 87–89;
Його ж. Козацькі хоругви Волині // Волинь-нова.– 2008. – 18 груд. С. 12; 20 груд. С. 7.
10 Його ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. Луцьк : Надстир’я, 2000. С. 8.
11 Його ж. Козацтво і Волинь //Слава праці. 1990. 15 верес. С. 3; 18 верес. С. 2; 22 верес. С. 3; 27 верес.
С. 3; 4 жовт. С. 3; 11 жовт. С. 3.
Цей матеріал ліг в основу монографії «Во-
линь – край козацький», у якій автор підвів під-
сумки багаторічного наукового пошуку, система-
тизував основні напрями історії Волині як
козацького краю, довів незаперечність назви
своєї книги12. Для автора «козацькі корені кож-
ної волинської родини (як і всієї України!) – без-
сумнівні»13.
Дослідник виокремлює міста і села Волині,
які називає козацькими. Серед них – Білосток,
Берестечко, Луцьк, Ковель, Колки, Ружин, Тиш-
ковичі, Торчин, Уляники, Хорохорин тощо14. Він
описує історичні події, які свідчать про покоза-
чення в різні часи більше як сотні населених
пунктів області, та робить висновок про те, що
«уся вона кілька разів була покозачена і стала
постійним носієм ідеї української державності,
незалежності, волі»15.
Особливою сторінкою історичного аналізу,
здійсненого автором, стала проблема «Волинські
козацькі полки в Українській національній рево-
люції»16. До неї Григорій Олександрович повер-
тається протягом усієї книги, розглядаючи її у
різних ракурсах, як-от: причини формування ко-
зацьких полків, серед яких називає потреби воєн-
них дій і цивільного управління, упорядкування
покозачених мас17; аналіз тимчасового полково-
сотенного управління на Волині (осінь 1648–
1649 рр.)18; військові дії та їх результати19 тощо.
На прикладах із низки історичних джерел
він доводить, що «волинська земля завжди була
тим невичерпним резервуаром, звідки низове ко-
зацтво одержувало чи не найбільше свого по-
повнення»20. У зв’язку з цим неодноразово ана-
лізуються козацькі реєстри. Наводиться список
вихідців із Волині з реєстру 1581 року21. Най-
більшу кількість волинян серед українських ко-
заків цього реєстру він пояснює сильними утис-
ками шляхтою селянства і втечею їх в козацькі
краї з надією отримати статус вільної людини.
В окремому нарисі, присвяченому козаць-
кому реєстрові 1649 року22, уточнюються деякі
дані, уведені до наукового обігу попередніми до-
слідниками. Так, Григорій Олександрович нара-
хував у реєстрі 22 представників волинського
боярського роду Гуляницьких, а не 20, про яких
пише І. Левкович23.
Він звертається також до інших козацьких
документів, посилаючись на які, стверджує, що
в козацькому війську служило стільки волинян,
що обраховувати їх можна сотнями.
Козацький дух та традиції козацтва відслід-
ковуються та розкриваються дослідником на
прикладі різних історичних подій у житті насе-
лення Волині. Він переконаний у генетичній не-
розривності волинського козацтва від найдавні-
ших часів до сучасності. Доводить це також на
прикладах боротьби з армією Наполеона у 1812
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю
у доробку Григорія Гуртового
87
12 Його ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. / 2-ге вид., доповн. і уточ. Луцьк : Надстир’я,
2009. 386 с.; Його ж. Забороль на сходинках віків //Волинь моя. Вип. 5. Київ : Київ. правда, 2005.
С. 210–216.
13 Його ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. / 2-ге вид., доповн. і уточ. Луцьк : Надстир’я,
2009. С. 7.
14 Його ж. Городок. Історична доля села Городок Луцького району: істор.-краєзнав. нариси. Луцьк: Над-
стир’я, 2011. – 156 с.; Його ж. Торчин у цифрах і фактах. / 2-ге вид., доп. та зм. Луцьк : Волин. обл. друк.,
2011. 32 с.; Його ж.Забороль на сходинках віків // Волинь моя. Вип. 5. Київ: Київ. правда, 2005. С. 210–216;
Його ж. Володимирщина козацька // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Володимир-Волинський в історії
України та Волині: матеріали XIV Волин. наук. істор.-краєзнав. конф., присвяч. 13-й річниці Незалежності
України та 680-й річниці надання Володимиру-Волинському магдебурзького права. Луцьк, 2004. С. 33–34;
Його ж. Торчин – передзвін віків: істор.-краєзнав. нарис. Луцьк: Надстир’я, 2003. 364 с.
15 Його ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. Луцьк : Надстир’я, 2000. С. 244.
16 Там само. С. 148–151.
17 Там само. С. 120.
18 Там само. С. 121, 130.
19 Там само. С. 105– 143, 153–176.
20 Там само. С. 43.
21 Там само. С. 63–64.
22 Там само. С. 144–147.
23 Там само. С. 145.
році кінних загонів лісових козаків, до складу
яких увійшли 167 волинян, про що зберігаються
матеріали в архівах Торчинського народного іс-
торичного музею24; формування Першої Україн-
ської козацько-стрілецької дивізії збройних сил
УНР (лютий 1918 року) у Володимирі-Волин-
ському та її участі у бойових діях25; діяльності
Волинського лозового козацтва (1939–1943) та
«Поліської Січі» (1941–1943)26 тощо.
Низку нарисів книги присвячено розкриттю
образів представників козацької еліти – вихідців
з Волині: «Князі Острозькі, волинський Ганні-
бал і козацький стратег Остафій Дашкевич»27;
«Будівничий Запорізької Січі Дмитро Іванович
Вишневецький-Байда», «Козацькі ватаги Ружин-
ські з Ружина»28.
Тема місця і ролі Ружинських в історії Во-
лині подальше обґрунтування отримала в роботі
«Волинський Ружин і гетьмани Ружинські»29.
Саме в ній та низці статей, присвячених Ружин-
ським, Г. Гуртовий, посилаючись на роботи
М. Грушевського, О. Цинкаловського, Н. Яко-
венко, беззаперечно констатує, що родове гніздо
відомих козацьких гетьманів князів Остафія,
Богдана, Михайла і Кирика Ружинських знахо-
дилось не в Житомирській, а у Волинській об-
ласті, що це – Ружин та села Роговичі, Твориничі
(нині Локачинський район), а також Орзин30.
Автор аналізує повний герб князів Ружин-
ських і детально описує козацьку долю пред-
ставників роду: гетьмана-реформатора Остафія;
гетьмана-флотоводця Богдана; переможця татар-
ського війська Іслама-Гірея гетьмана Михайла;
Кирика, Романа та інших, котрі нерозривно
пов’язані з Томаківською Січчю31. Ця ж тема
розгортається у наукових розвідках «Чотири
гетьмани… з одного села»32. Кожен із князів Ру-
жинських постає людиною особливою, обдаро-
ваною людськими чеснотами та військовою до-
блестю, прагненнями до волі і свободи України,
які вони втілювали у своїх діях.
У виступі на Другій Всеукраїнській науково-
практичній конференції «Волинь – край козаць-
кий» він ще раз систематизував матеріали про
родину Ружинських та зробив висновок, що «рід
козацьких ватагів, гетьманів Війська Запорізь-
кого князів Ружинських мають родове коріння
на Волині»33.
Не могла не зацікавити дослідника ще одна
видатна особистість козацької історії – Дмитро
Іванович Вишневецький. Нарис про нього автор
назвав «Будівничий Запорізької Січі»34. Конста-
туючи, що «дослідники не одностайні щодо
того, хто був першим гетьманом», вважає саме
Д. Вишневецького першим гетьманом і будівни-
чим першої Запорізької Січі. Посилаючись на ро-
боту відомої дослідниці Н. М. Яковенко «Укра-
їнська шляхта» (Київ, 1993), наголошує на його
походженні з роду Несвіцьких із села Несвіч
Луцького району35. «Феномен Вишневецького, –
4’2019Петро Олешко К Р А Є З Н А В С Т В О
88
24 Там само. С. 255–256.
25 Там само. С. 266.
26 Там само. С. 273.
27Там само. С. 23–28.
28 Там само. С. 43–60.
29 Його ж. Волинський Ружин і гетьмани Ружинські: істор.-краєзнав. нариси. Луцьк: Надстир’я, 2003.
60 с.
30 Його ж. Гетьмани Ружинські і Волинь // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Волинь – край козацький:
матеріали 1-ї та 2-ї всеукр. наук.-практ. конф. з питань збереження й дальшого розвитку козацьких традицій,
які відбулися 23–24 червня 2007 р. і 22 жовтня 2010 р. на базі Музею історії сільського господарства Волині –
скансену: наук. зб. Вип. 36. Луцьк : Надстир’я, 2010. С. 64–65.
31сЙого ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. Луцьк: Надстир’я, 2000. С. 7–50.
32 Його ж. Чотири гетьмани… з одного села // Урядовий кур’єр. 2003. 6 листоп. C. 22; Його ж. Чотири
гетьмани… з одного села // Волинь моя. Вип. 3. Київ : Київ. правда, 2003. С. 47–52.
33 Його ж. Гетьмани Ружинські і Волинь //Минуле і сучасне Волині та Полісся: Волинь – край козацький:
матеріали 1-ї та 2-ї всеукр. наук.-практ. конф. з питань збереження й дальшого розвитку козацьких традицій,
які відбулися 23–24 червня 2007 р. і 22 жовтня 2010 р. на базі Музею історії сільського господарства Волині –
скансену: наук. зб. Вип. 36. Луцьк : Надстир’я, 2010. С. 67.
34 Його ж. Будівничий Запорізької Січі //Волинь моя. Вип. 1. Київ : Київ. правда, 2001. С. 31–37.
35 Там само. С. 32.
на думку Гуртового, – полягав у тому, що він
влився в Низове козацьке середовище як рів-
ноправний лицар боротьби проти кримських
людоловів. Йому вдалось очолити козаччину
зсередини, ставши визнаним гетьманом, муд-
рим, винахідливим керівником козацьких похо-
дів»36.
Журналістське минуле, розуміння значення
преси в ознайомленні широкого читацького за-
галу з історією рідного краю, видатними по-
діями минулого та їх значенням у сьогоденні, не-
розривно пов’язали Григорія Олександровича із
засобами масової інформації, з якими він ак-
тивно співпрацював протягом усього свого
життя. Козацька тематика неодноразово пору-
шувалась у його виступах на телебаченні, в ма-
теріалах, що друкувались на сторінках як місце-
вих, так і всеукраїнських видань37.
За пропозицією Г.О. Гуртового луцька рай-
онна газета «Слава праці» в 1997 році започат-
кувала рубрику «Цікавинки з історії рідного
краю», найактивнішим автором якої він був38. У
першому ж матеріалі вказує, що «під час ко-
зацько-селянського повстання під проводом
Криштофа Косинського з села Цеперів втекли
дев’ять родин підданих церкві святого Стефанія
Вірменського (1593 рік). Очевидно, нелегко жи-
лося їм, бо вдалися до козацького захисту»39. А
в нарисі про Пулганів (Пілганів) наголошує:
«Під час козацько-селянських повстань 1592–
1594 років більше десяти родин пулганівців
втекли від своїх панів»40.
У наступних випусках цієї рубрики надру-
ковано його ж переказ документа з Централь-
ного державного історичного архіву України
(м. Київ)про запорізького козака Прокопа Ян-
чинського з волинського села Суськ Луцького
повіту та матеріал про ювілей села Ратнів, у
якому краєзнавець розповідає про участь ратнів-
ців у «козацькому поході на Луцьк влітку 1648
року»41.
Під цією ж рубрикою надруковано цікавий
матеріал з іще одного напрямку досліджень
Г. Гуртового «Походження козацьких прізвищ».
У ньому дослідник називає козацькі прізвища,
які й до сьогодні побутують у нашому регіоні,
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю
у доробку Григорія Гуртового
89
36 Там само. С. 33.
37 Його ж. Волиняни вирішили успіх у Конотопській битві // Волинь-нова. 2009. 24 груд. С. 5; Його ж.
Козацькі хоругви Волині // Волинь-нова. 2008. 18 груд. С. 12; 20 груд. – С. 7; Його ж. Волинь – край козацький
// Волинь-нова. 2004. 22 квіт. С. 7; Його ж. Чотири гетьмани… з одного села // Урядовий кур’єр. 2003. 6 лис-
топ. – C. 22; Його ж. Сіверський наказний гетьман з Волині // Слава праці. 1997. 8 листоп. С. 2; Його ж.
Походження козацьких прізвищ // Слава праці. 1997. 21 черв. С. 2; Його ж. Ювілей села Ратнів // Слава праці.
1997. 8 бер. С. 2; Його ж. Дуель козака зі своїм паном // Слава праці. 1997. 8 лют. С. 2; Його ж. Цікавинки з
історії рідного краю // Слава праці. 1997. 18 січ. С. 2; Його ж. Козацтво і Волинь // Слава праці. 1990. 15 верес.
С. 3; 18 верес. С. 2; 22 верес. С. 3; 27 верес. С. 3; 4 жовт. С. 3; 11 жовт. С. 3; Рогова О. Волинь – край козацький
//Волинь-нова.– 2013. 16 лип. С. 11.
38 Гуртовий Г.О. Цікавинки з історіїрідного краю // Слава праці. 1997. 18 січ. С. 2.
39 Там само.
40 Там само.
41 Його ж. Ювілей села Ратнів // Слава праці. 1997. 8 бер. С. 2; Його ж. Дуель козака зі своїм паном //
Слава праці. 1997. 8 лют. С. 2.
пояснює їх походження та закликає волинян до
дослідження родоводів42. Цей заклик лунав у ба-
гатьох роботах та виступах Григорія Олексан-
дровича.
Наявність козацького елементу в історії Во-
линського краю розкривається дослідником у
публіцистичному матеріалі «Козацькі хоругви
Волині»43. Посилаючись на «Хроніку…» Мацея
Стрийковського, Григорій Олександрович згоден
із його твердженням, що згадувані ним «волин-
ські козаки ще в домонгольський час під 1143–
1147 роками і тоді були потужною окружною
силою у міжусобних боях князів Київської Русі
Юрія та Ізяслава. Успішно діяли вони і в боях під
Галичем». Далі наводить вражаючі, як на його
думку, факти козацької історії Волині в усі її пе-
ріоди: «Під час української козацько-селянської
революції її підтримали не лише селяни і міщани
Волині, а й українська шляхта, яка теж немало
терпіла від утисків Речі Посполитої. Серед них
Бережицькі, Білостоцькі, Богуші, Вороничі, Гу-
левичі, Жуковецькі, Іваницькі, Кривицькі, Не-
свіцькі, Черняки та багато інших», наголо-
шуючи, що «всім хотілося і козацької незалежної
держави, і віри своєї православної…»44.
Заслугою краєзнавця є повернення історії
краю імен славних волинян. Зокрема, це роботи,
присвячені козацькому полковникові, наказному
гетьманові Григорію Гуляницькому45. Один із
перших родоводів Гуляницьких, складений
Г. Гуртовим і доведений до сьогоднішніх днів,
надруковано у газетному матеріалі «Наказний
гетьман з Волині». Аналізуючи віхи життєвого
шляху наказного гетьмана, автор робить обґрун-
тований висновок про те, що «до кінця життя
Григорій Гуляницький був на боці тих, хто праг-
нув до державної єдності і незалежності Ук-
раїни»46.
Святкування на державному рівні 350-річчя
знаменитої Конотопської битви 1659 року сти-
мулювало краєзнавця до розкриття на сторінках
незалежної громадсько-політичної газети «Во-
линь-нова» проблеми участі у ній волинян47.
Автор стверджує, що вирішальну роль у Коно-
топській битві відіграли вихідці з Волині Іван
Виговський, Григорій і Данило Гуляницькі.
Визначальний постулат низки досліджень
Григорія Гуртового – «Україна є козацькою
державою, а українці – козацьким народом»,
кожен регіон «Української держави має свою
козацьку історію»48 – розкрито і доведено ним
на основі аналізу значної кількості історичних
джерел та літератури. Він увів до наукового
обігу переконливий фактаж з історії козацьких
родин Волині, складу та діяльності волинських
полків тощо. Це по праву дозволяє назвати
відомого крає знавця істориком Волинського
козацтва.
З ініціативи Г. Гуртового започатковано про-
ведення науково-практичних конференцій «Во-
линь – край козацький», які успішно пройшли в
червні 2007 та жовтні 2010 років49. На конферен-
ціях виступило біля тридцяти дослідників з різ-
них регіонів Великої Волині та наукових центрів
України, відомі громадські діячі відродження ко-
зацького руху, письменники та журналісти. Було
розглянуто актуальні наукові проблеми фено-
мена козацтва,життєписів козацької еліти, до-
слідження пам’яток періоду козаччини, висвіт-
лення історії козацтва в музейних експозиціях
тощо. Конференції стали суттєвим поштовхом
до розгортання різних напрямів вивчення ко-
зацької історії Волинського краю, активізували
науково-дослідницький пошук та висвітлення
наукових знахідок у публікаціях і музейних екс-
позиціях.
4’2019Петро Олешко К Р А Є З Н А В С Т В О
90
42 Його ж. Походження козацьких прізвищ // Слава праці. 1997. 21 черв. С. 2.
43 Його ж. Козацькі хоругви Волині // Волинь-нова. 2008. 18 груд. С. 12; 20 груд. С. 7.
44 Там само.
45 Його ж. Сіверський наказний гетьман з Волині // Слава праці. 1997. 8 листоп. С. 2; Його ж. Наказний
гетьман з Волині // Волинь.– 1994. 29 верес. С. 2–3.
46 Там само. С. 3.
47 Його ж. Волиняни вирішили успіх у Конотопській битві // Волинь-нова. 2009. 24 груд. С. 5.
48 Його ж. Волинь – край козацький: істор.-краєзнав. нариси. Луцьк : Надстир’я, 2000. 352 с.
49 Минуле і сучасне Волині та Полісся: Волинь – край козацький: матеріали 1-ої та 2-ої всеукр. наук.-
практ. конф. з питань збереження й дальшого розвитку козацьких традицій, які відбулися 23–24 червня 2007 р.
і 22 жовтня 2010 р. на базі Музею історії сільського господарства Волині – скансену: наук. зб. Вип. 36. Луцьк:
Надстир’я, 2010. 120 с.
У виступі на першій конференції Григорій
Олександрович ще раз повернувся до обґрунту-
вання правомірності характеристики Волині як
краю козацького, доведення власних переконань,
висловлених у книзі «Волинь – край козацький».
Він підкреслив: участь волинської еліти у ство-
ренні, становленні та розвитку Запорізької Січі;
значну кількість волинян у козацьких реєстрах
(1581 та 1649 років); покозачення Волині в часи
селянської революції і «встановлення, хоч і на
короткий час, полково-сотенного управління, ко-
зацького права, нової форми власності»; форму-
вання волинських козацьких полків на теренах
Великої Волині тощо50.
Традиція проведення конференцій, започат-
кованих краєзнавцем, продовжується. В 2013
році організовано ІІІ конференцію «Волинь –
край козацький», у роботі якої порушувались ак-
туальні проблеми наукового обґрунтування ви-
токів ментальності українського козацтва, по-
ходження провідників козацького лицарства,
вивчення та популяризації героїчного минулого
козацтва, культурних здобутків, бойового мис-
тецтва, поставлено чергові завдання сприяння
збереженню пам’яток козацької слави та увіч-
нення козацької звитяги51.
Організатори та учасники однойменної ІV
конференції (жовтень 2018 року) акцентували
увагу на проблемах збереження козацької спад-
щини, вивчення, поширення і використання ко-
зацьких традицій у виховних системах та освіт-
ньому процесі навчальних закладів краю52.
Волинська обласна організація Національ-
ної спілки краєзнавців ініціювала також прове-
дення у 2014 році Перших Волинських обласних
краєзнавчих читань, присвячених пам’яті Григо-
рія Гуртового. Науковий збірник, виданий за ма-
теріалами читань, став значним внеском у ви-
вчення цієї видатної особистості, розширив
проблематику музеєзнавчих та краєзнавчих сту-
дій, увів до наукового обігу низку нових доку-
ментів53.
Задуми та ідеї Григорія Гуртового втілюють
у життя його численні учні та послідовники. На-
укова школа Г. Гуртового, почесного професора
Східноєвропейського національного універси-
тету імені Лесі Українки, до якої можна віднести
його колишніх учнів: Світлану Гаврилюк, до-
ктора історичних наук, професора; Олександра
Мельника, кандидата історичних наук; Ларису
Понєдєльник, кандидата історичних наук, до-
цента; Миколу Сур’яка, кандидата філологічних
наук, доцента; Олександра Томаченка, кандидата
історичних наук та багатьох інших науковців та
краєзнавців, збагачує теорію і практику волин-
ського краєзнавства54.
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю
у доробку Григорія Гуртового
91
50 Гуртовий Г.О. Волинь – справді козацький край // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Волинь – край
козацький: матеріали 1-ї та 2-ї всеукр. наук.-практ. конф. з питань збереження й дальшого розвитку козацьких
традицій, які відбулися 23–24 червня 2007 р. і 22 жовтня 2010 р. на базі Музею історії сільського господарства
Волині – скансену: наук. зб. Вип. 36. Луцьк : Надстир’я, 2010. С. 7–10.
51 Рогова О. Волинь – край козацький //Волинь-нова.– 2013. 16 лип. С. 11.
52 Волинь – край козацький: наук. зб.: матеріали наук.-практ. конф. з пед. краєзнавства (м. Луцьк –
смт Торчин – смт Рокині, 25 жовтня 2018 р.) / ред. кол.: Г. Бондаренко, О. Дем’янюк, П. Олешко. Луцьк:
ВІППО, 2018. 152 с.
53 І Волинські обласні краєзнавчі читання, присвячені пам’яті Григорія Гуртового: наук. зб. / упоряд.
А. Силюк. Луцьк, 2014. 340 с.
54 Гаврилюк С. Історичне пам’яткознавство Волині, Холмщини і Підляшшя (ХІХ – початок ХХ ст.): мо-
нографія. / 2-ге вид., доп. Луцьк : Вежа, 2008. 536 с.; Мельник О. Зв’язок музею і школи вдіяльності Григорія
Гуртового: загальний огляд – І Волинські обласні краєзнавчі читання, присвячені пам’яті Григорія Гуртового:
наук. зб. / упоряд. А. Силюк. Луцьк, 2014. С. 25–29; Його ж. Гуртовий Григорій Олександрович (1924–2012)
– видатний краєзнавець Волині, педагог, ентузіаст музейної справи, засновник Торчинського народного іс-
торичного музею // Григорій Гуртовий: біобібліограф. покаж. / упоряд. Л. І. Коць, Н. В. Кузьміна, А.А. По-
нагайба, Н. Д. Хом’як. – Луцьк, 2014. – С. 50–51; Понєдєльник Л. Уклін тобі, учителю //І Волинські обласні
краєзнавчі читання, присвячені пам’яті Григорія Гуртового: наук. зб. / упоряд А. Силюк. Луцьк : 2014.
С. 50–53; Сур’як М.В. Поетика образу Запорізької Січі в історичній повісті Адріана Кащенка «Зруйноване
гніздо»: соціокультурний і семантико-стилістичний виміри //Волинь філологічна: текст і контекст. Українська
література як художній феномен:зб. наук. пр. / упоряд. В. Г. Сірук. Луцьк : Вежа-Друк, 2015. Вип. 19. С. 261–
271; Томаченко О.В. Розвиток шкільної освіти у Волинській губерній, Луцькому повіті наприкінці ХІХ –
початку ХХ століття //Минуле і сучасне Волині та Полісся: Луцький район: історія, сучасність, перспективи:
наук. зб. – Вип. 22. / упоряд. Г. Бондаренко, А. Сидорчук, І. Гусак. Луцьк, 2007. С. 10–12.
Bondarenko, H. V. (2018). Pohliady H. O. Hur-
tovoho na kozatsku istorii u Volyni.In H. Bondarenko,
O. Demianiuk, P. Oleshko(Eds.), Volyn – kraiko -
zatskyi: naukovyizbirnyk.Proceedings of the Scientific
and Practical Conferenceon Pedagogical Local His-
tory, 25 October 2018(pp. 103–104). Lutsk: VIPPO
[in Ukrainian].
Idem. (2010). Laureaty premii imeni Dmytra Iva -
novycha Yavornytskoho Natsionalnoi spilky kraiez-
navtsiv Ukrainy u Volynskii oblasti. In Mynulei
suchasne Volyni ta Polissia: Volyn – kraikozatskyi:
naukovyizbirnyk.Proceedings of the 1st and 2nd All-
Ukrainian Scientific and Practical Conferences, 23–
24 June 2007i 22 October 2010. (Iss. 36), (pp. 90–96).
Lutsk: Nadstyria [in Ukrainian].
Bondarenko, H., Demianiuk, O., & Oleshko, P.
(Eds.). (2018). Volyn – kraikozatskyi: naukovyizbirnyk.
Proceedings of the Scientific and Practical Conference
on Pedagogical Local History (25 October 2018).
Lutsk: VIPPO [in Ukrainian].
Bondarenko, H., &Maslai, H. (2009). Kraiez-
navstvo i kraieznavcha osvita bilia vytokiv natsional-
noi kultury i dukhovnosti. In MynuleisuchasneVolyni-
iPolissia: spetsialnyivypusk (pp. 226–230). Lutsk [in
Ukrainian].
Iidem. (2006). Kraieznavcha osvita i volynez-
navstvo. In Rozvytokosvityna Volyni: istoriia ta
suchasnist (do 100-richchia zasnuvannia Kovelskoi
himnazii). Proceedings of the Scientific and Pedagog-
ical Conferenceof Local Lore, 21 December 2006
(pp. 4–11). Lutsk-Kovel[in Ukrainian].
Bondarenko, H., Vernydubov, O., & Syliuk, A.
(2003). Hurtovyi Hryhorii Oleksandrovych. In Kraiez-
navtsi Ukrainy (suchasni doslidnyky ridnoho kraiu):
dovidnyk. (Iss. 1), (p. 55). Kyiv – Kamianets-Podilskyi
[in Ukrainian].
Bundak, O. (2014). Hryhorii Hurtovyi – vydatnyi
kraieznavets Volyni.InA. Syliuk (Comp.). Volynskyi
muzei. Teoriia i suchasnist: naukovyi zbirnyk.Proceed-
ings of the 5th All-Ukrainian Scientific and Historical
Conference of Local Lore, 16 May 2014.(Iss. 5),
(pp. 15–19). Lutsk [in Ukrainian].
Havryliuk, S. (2008). Istorychne pamiatkoz-
navstvo Volyni, Kholmshchynyi Pidliashshia (XIX –
pocha tok XX st.): monohrafiia. (Iss. 2). Lutsk: Vezha.
Hurtovyi, H. (2014). Torchyn – peredzvinvikiv: is-
toryko-kraieznavchyi narys. (Iss. 2). Lutsk: Nadstyria
[in Ukrainian].
Idem. (2011). Horodok. Istorychna dolia sela
Horodok Lutskoho raionu: istoryko-kraieznavchi
narysy. Lutsk: Nadstyria [in Ukrainian].
Idem. (2011). Torchyn u tsyfrakhifaktakh. (Iss. 2).
Lutsk: Volynska oblasna drukarnia [in Ukrainian].
4’2019Петро Олешко К Р А Є З Н А В С Т В О
92
Розвиток козацьких традицій на Волині
яскраво ілюструється діяльністю педагогічних
колективів із залучення учнівської молоді до
краєзнавчо-пошукової та дослідницької роботи,
створення козацьких молодіжних об’єднань –
«козацьких республік», проведення різноманіт-
них козацьких конкурсів та забав. Тісна спів-
праця єднала Г.О. Гуртового з громадською
організацією «Садівська козацька республіка»
(що вже більш як 20 років діє у закладі загальної
середньої освіти с. Садів Луцького району)і її
отаманом, учителем історії та музичного мис-
тецтва Віктором Ящуком. У школі за сприяння
Григорія Олександровича відкрито козацьку
світлицю55.
Понад 20 років поспіль в урочищі Проща-
ниця Іваничівського району відбувається Збір
молодих козаків. Гарт «Прощаниці» пройшли
тисячі школярів, про що розповідає її історія56.
В «Автобіографії-сповіді», написаній Г. Гур-
товим 10 листопада 1994 року, є слова, які пере-
дають внутрішній стан цієї особливої людини, її
життєве кредо: «Сорок років я живу, дихаю крає -
знавством Волині, музеєм, пошуком, походами з
учнями, поїздками по історичних місцях»57. Му -
зею, учням, колегам, Україні віддавав Г. Гуртовий
вогонь свого серця, свій розум, свої ідеї. В їх
пам’яті і здобутках живе і житиме його спадщина.
У всебічному вивченні життєвого доробку
Григорія Олександровича зроблено лише перші
кроки. Чекає дослідників його діяльність як ди-
ректора Торчинського народного історичного
музею, організатора музейного руху на теренах
Волині та створення громадських організацій
школярів на традиціях козацтва. На часі напи-
сання біографічного дослідження про неза-
бутню особистість, відомого українського кра-
єзнавця – Г. О. Гуртового.
References
55 Козакувати – церобити добро: Шляхами поступу Волинського округу «Козацтва Запорозького». Луцьк
: Вежа-Друк, 2018. 56 с.
56 Прощаниця: документ.-публіцист. кн. / упоряд. Н. Жук. Нововолинськ : Формат, 2016. 184 с.
57 Гуртовий Г.О. Вибр. краєзнавчі статті та бібліографія. Луцьк, 1994. С. 7.
Idem. (2010). Volyn – spravdi kozatskyi krai. In
MynuleisuchasneVolyni ta Polissia: Volyn – kraiko-
zatskyi: naukovyi zbirnyk. Proceedings of the 1st
an2nd All-Ukrainian Scientific and Pracl Conferences,
23–24 June 2007 i 22 October 2010.(Iss. 36), (pp. 7–
10). Lutsk: Nadstyria[in Ukrainian].
Idem. (2010). Hetmany Ruzhynskii Volyn. In My -
nule i suchasne Volyni ta Polissia: Volyn – kraiko -
zatskyi: naukovyi zbirnyk. Proceedings of the 1st and
2nd All-Ukrainian Scientific and Practical Confer-
ences, 23–24 June 2007 i 22 October 2010. (Iss. 36),
(pp. 64–67) [in Ukrainian].
Idem. (2010). Volyniany u Konotopski i bytvi.
Volynmoia, (7), 148–155 [in Ukrainian].
Idem. (2009). Volyn – kraikozatskyi: istoryko-
kraieznavchi narysy. (Iss. 2). Lutsk: Nadstyria [in
Ukrainian].
Idem. (2009). Volynski kozatski polky v 1648–
1649 rr. In Mynule i suchasne Volyni ta Polissia:
storinky voiennoi istorii kraiu. Proceedings of the
30th All-Ukrainian Scientific Conferenceof Local
Lore (pp. 87–89). Lutsk [in Ukrainian].
Idem. (2009, December 24). Volynyanyvyrishy-
lyuspikh u Konotopski i bytvi. Volyn-nova, p. 5 [in
Ukrainian].
Idem. (2008). Hetmany Ruzhynski – nemerknu
chaslava Volyni. In MynuleisuchasneVolyni ta Polis-
sia: Kovelikovelchany v istorii Ukrainy ta Volyni. Pro-
ceedings of the 29th Volyn Scientific Conference of
Local Lore (pp. 193–195). Lutsk [in Ukrainian].
Idem. (2008, December 18; 20). Kozatski kho-
ruhvy Volyni. Volyn-nova, p. 12; p. 7 [in Ukrainian].
Idem. (2005). Zaborolna skhodynka khvikiv.
Volynmoia, (5), 210–216 [in Ukrainian].
Idem. (2004). Volodymyrshchyna kozatska. In
Mynule i suchasne Volyni ta Polissia: Volodymyr-
Volynskyi v istorii Ukrainy ta Volyni. Proceedings of
the 14th Volyn Scientific Conference of Local Lore
(pp. 33–34). Lutsk [in Ukrainian].
Idem. (2004, April 22). Volyn – kraikozatskyi.
Volyn-nova, p. 7 [in Ukrainian].
Idem. (2003). Volynskyi Ruzhyni hetmany
Ruzhynski: istoryko-kraieznavchi narysy. Lutsk: Nad-
styria [in Ukrainian].
Idem. (2003, November 6). Chotyryhetmany…
z odnohosela. Uriadovyikurier, p. 22 [in Ukrainian].
Idem. (2003). Chotyryhetmany… z odnohosela.
Volynmoia, (3), 47–52 [in Ukrainian].
Idem. (2003). Torchyn – peredzvinvikiv: isto-
ryko-kraieznavchyi narys. Lutsk: Nadstyria [in Ukra -
i nian].
Idem. (2001). Budivnychyi Zaporizkoi Sichi.
Volynmoia, (1), 31–37 [in Ukrainian].
Idem. (2000). Volyn – kraikozatskyi: istoryko-
kraieznavchi narysy. Lutsk: Nadstyria [in Ukrainian].
Idem. (1997, November 8). Siverskyi nakaznyi
hetman z Volyni. Slavapratsi, p. 2 [in Ukrainian].
Idem. (1997, June 21). Pokhod zhenniakozatsky
khprizvyshch. Slavapratsi, p. 2 [in Ukrainian].
Idem. (1997, March 8). YuvileiselaRatniv.
Slavapratsi, p. 2 [in Ukrainian].
Idem. (1997, February 8). Duel kozakazi svoim
panom. Slavapratsi, p. 2 [in Ukrainian].
Idem. (1997, January 18). Tsikavynky z istorii
ridnoho kraiu. Slavapratsi, p. 2 [in Ukrainian].
Idem. (1994). Vybrani kraieznavchi statti ta bib-
liohrafiia. Lutsk [in Ukrainian].
Idem. (1994, September 29). Nakaznyi hetman z
Volyni. Volyn,pp. 2–3 [in Ukrainian].
Idem. (1990, September 15; 18; 22; 27; October
4; 11). KozatstvoiVolyn. Slavapratsi, p. 3; p. 2; p. 3;
p. 3; p. 3; p. 3 [in Ukrainian].
Ivanova, V. (1971, January 9). Pochesnyi obovi-
azok. Slavapratsi, p. 1 [in Ukrainian].
Idem. (1967, August 26). Vazhlyvyizasib. Slava
pratsi, p. 2 [in Ukrainian].
Kots, L. I., Kuzmina, N. V., Ponahaiba, A. A.,
&Khomiak, N. D. (Comps.). (2014). Hryhorii Hur-
tovyi: biobibliohrafichnyi pokazhchyk. Lutsk [in
Ukrainian].
Kozakuvaty – tserobyty dobro: Shliakhamy pos-
tupu Volynskohookruhu “Kozatstva Zaporozkoho”.
(2018). Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].
Lutskyi raion: mynule i suchasnist. (2001). Lutsk:
Volynska oblasna drukarnia [in Ukrainian].
Maslai, H. S. (1991). Vidomiosvitiany Volyni. In
Mynule i suchasneVolyni. Istorychnipostatikraiu. Ab-
stracts of Papers of the 5th Volyn Historical Conference
of Local Lore, 11–13 October 1991 (pp. 188–190).
Lutsk [in Ukrainian].
Melnyk, O. (2014). Zviazok muzeiuish koly v di-
ialnosti Hryhoriia Hurtovoho: zahalnyiohliad. In
A. Syliuk (Comp.). Proceedings of the 1st Volyn
Regional Readings of Local Lore (pp. 25–29). Lutsk
[in Ukrainian].
Idem. (2014). Hurtovyi Hryhorii Oleksandrovych
(1924–2012) – vydatnyi kraieznavets Volyni, peda-
hoh, entuziast muzeinoi spravy, zasnovnyk Torchyn-
skoho narodnoho istorychnoho muzeiu. In L. I. Kots,
N. V. Kuzmina, A. A. Ponahaiba, N. D. Khomiak
(Comps.). Hryhorii Hurtovyi: biobibliohrafichny i
pokazhchyk (pp. 50–51). Lutsk [in Ukrainian].
Збереження та розвиток козацьких традицій Волинського краю
у доробку Григорія Гуртового
93
Mynule i suchasne Volyni ta Polissia: Volyn –
kraikozatskyi. (2010). Proceedings of the 1st and
2nd All-Ukrainian Scientific and Practical Confer-
ences, 23–24 June 2007 i 22 October 2010. (Iss. 36).
Lutsk: Nadstyria [in Ukrainian].
Nadolska, V. (2014). Robota z shkoliaramy u
muzeinii diialnosti Hryhoriia Hurtovoho. In A. Syliuk
(Comp.). Proceedings of the 1st Volyn Regional
Readings of Local Lore (pp. 31–34). Lutsk [in Ukra -
inian].
Pasiuk, I. (2014). Kozatskyi polkim. H. O. Hur-
tovoho. In A. Syliuk (Comp.). Proceedings of the
1st Volyn Regional Readings of Local Lore (p. 61).
Lutsk[in Ukrainian].
Poniedielnyk, L. (2014). Uklintobi, uchyteliu. In
A. Syliuk (Comp.). Proceedings of the 1st Volyn Re-
gional Readingsof Local Lore (pp. 50–53). Lutsk [in
Ukrainian].
Rohova, O. (2013. July 16). Volyn – kraiko -
zatskyi. Volyn-nova, p. 11 [in Ukrainian].
Suriak, M. V. (2015). Poetykaobrazu Zapor-
izkoiSichi v istorychnii povisti Adriana Kashchenka
“Zruinovanehnizdo”: sotsiokulturnyi i semantyko-
stylistychnyi vymiry. In V. H. Siruk (Comp.). Volyn-
filolohichna: tekstikontekst. Ukrainska literatura yak
khudozhnii fenomen: zbirnyk naukovykh prats.
(Iss. 19), (pp. 261–271). Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrai -
nian].
Syliuk, A. (2014). Podvyzhnyk muzeinoi spravy.
In L. I. Kots, N. V. Kuzmina, A. A. Ponahaiba,
N. D. Khomiak (Comps.). Hryhorii Hurtovyi: biobib-
liohrafichnyi pokazhchyk, (p.5). Lutsk [in Ukrainian].
Syliuk, A. (Comp.). (2014). Proceedings of the
1st Volyn Regional Readings ofLocal Lore: naukovy-
izbirnyk. Lutsk [in Ukrainian].
Tomachenko, O. V. (2007). Rozvytok shkilnoi
osvity u Volynskii hubernii, Lutskomu poviti napryk-
intsi XIX pochatku XX stolittia. In H. Bondarenko,
A. Sydorchuk, I. Husak (Comps.). Mynule i suchasne
Volyni ta Polissia: Lutskyiraion: istoriia, suchasnist,
perspektyvy: naukovyi zbirnyk. (Iss. 22), (pp. 10–12).
Lutsk [in Ukrainian].
Yakovenko, N. (2008). Ukrainska shliakhta z
kintsia XIV – do seredyny XVII stolittia. Volyni Tsen-
tralna Ukraina. (Iss. 2). Kyiv: Krytyka.
Zhuk, N. (Comp.). (2016). Proshchanytsia: doku-
mentalno-publitsystychnaknyha.Novovolynsk: For-
mat [in Ukrainian].
4’2019Петро Олешко К Р А Є З Н А В С Т В О
94
|