Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.)
Досліджуються особливості сприйняття населенням українських губерній Першої світової війни (1914–1917). Першочергову увагу приділено таким аспектам «військової свідомості» як ставлення до війни та тлумачення її можливих наслідків. Відзначається, що на тлі багатолюдних патріотичних маніфестацій, що...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174476 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) / В. Милько // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 14-23. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174476 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Милько, В. 2021-01-20T18:30:42Z 2021-01-20T18:30:42Z 2020 Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) / В. Милько // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 14-23. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174476 355.01+94(477)«1914/17» Досліджуються особливості сприйняття населенням українських губерній Першої світової війни (1914–1917). Першочергову увагу приділено таким аспектам «військової свідомості» як ставлення до війни та тлумачення її можливих наслідків. Відзначається, що на тлі багатолюдних патріотичних маніфестацій, що мали місце у великих містах (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав та ін.), реакція села виглядала набагато стриманішою. Загалом, під час Першої світової війни українське населення демонструвало певну нестабільність настроїв та їх часту зміну. Деякі компоненти світогляду населення (ставлення до освіти, споживання алкоголю, образ імператорської влади) під час війни зазнали значних трансформацій.Висвітлено деякі позитивні наслідки боротьби з пияцтвом на початку війни, пов’язані зі зменшенням рівня злочинності та зміною культури дозвілля.Виділено три етапи еволюції світогляду суспільства:атмосфера загального єднання та патріотичного сприйняття війни (серпень 1914 р. – весна-літо 1915 рр.), перші прояви масштабних антивоєнних настроїв (під впливом поразок, великих людських втрат, мобілізацій та несприятливих економічних факторів) (літо 1915 р. – осінь 1916 р.), категоричне несприйняття необхідності продовження війни, руйнація сакрального образу імператорської влади, незворотна радикалізація суспільства (з кінця 1916 р.). This article examines the peculiarities of Ukrainian society's perception of the images of the First World War (1914–1917). The author devotes special attention to such aspects of "military consciousness" as: one’s attitude towards the war and interpretation possible consequences. Against the backdrop of numerous patriotic demonstrations in large cities (Kyiv, Odessa, Kharkiv, Ekaterinoslav and others), the rural population’s response looked much more constrained.During the First World War, the population experienced some instability in moods and their frequent change. Some components of the outlook of the population (attitude to education, alcohol consumption, the image of imperial power) underwent certain transformations during the war. It highlights some positive consequences of fighting against hard drinking in the first war months connected with the decrease of crime level and the leisure changes.There are three stages in the evolution of society's worldview: atmosphere of general unity and patriotic perception of the war (August 1914 – spring-summer 1915) the first manifestations of large-scale anti-war sentiments (under the influence of defeats, large human losses, mobilizations and adverse economic factors) (summer 1915 – autumn 1916) categorical rejection of the need to continue the war, the destruction of the sacred image of imperial power, the irreversible radicalization of society (since the end of 1916). uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Велика війна (1914–1918 рр.) і Україна Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) The perception of the Great War to the population of the Ukrainian governorates (1914–1917) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) |
| spellingShingle |
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) Милько, В. Велика війна (1914–1918 рр.) і Україна |
| title_short |
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) |
| title_full |
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) |
| title_fullStr |
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) |
| title_sort |
сприйняття великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) |
| author |
Милько, В. |
| author_facet |
Милько, В. |
| topic |
Велика війна (1914–1918 рр.) і Україна |
| topic_facet |
Велика війна (1914–1918 рр.) і Україна |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The perception of the Great War to the population of the Ukrainian governorates (1914–1917) |
| description |
Досліджуються особливості сприйняття населенням українських губерній Першої світової війни
(1914–1917). Першочергову увагу приділено таким аспектам «військової свідомості» як ставлення до
війни та тлумачення її можливих наслідків. Відзначається, що на тлі багатолюдних патріотичних маніфестацій, що мали місце у великих містах (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав та ін.), реакція села
виглядала набагато стриманішою. Загалом, під час Першої світової війни українське населення демонструвало певну нестабільність настроїв та їх часту зміну. Деякі компоненти світогляду населення (ставлення до освіти, споживання алкоголю, образ імператорської влади) під час війни зазнали значних трансформацій.Висвітлено деякі позитивні наслідки боротьби з пияцтвом на початку війни, пов’язані зі зменшенням рівня злочинності та зміною культури дозвілля.Виділено три етапи еволюції світогляду суспільства:атмосфера загального єднання та патріотичного сприйняття війни (серпень 1914 р. – весна-літо 1915 рр.), перші прояви масштабних антивоєнних настроїв (під впливом поразок, великих людських втрат, мобілізацій та несприятливих економічних факторів) (літо 1915 р. – осінь 1916 р.), категоричне несприйняття необхідності продовження війни, руйнація сакрального образу імператорської влади, незворотна радикалізація суспільства (з кінця 1916 р.).
This article examines the peculiarities of Ukrainian society's perception of the images of the First World War
(1914–1917). The author devotes special attention to such aspects of "military consciousness" as: one’s attitude
towards the war and interpretation possible consequences. Against the backdrop of numerous patriotic demonstrations
in large cities (Kyiv, Odessa, Kharkiv, Ekaterinoslav and others), the rural population’s response looked
much more constrained.During the First World War, the population experienced some instability in moods and
their frequent change. Some components of the outlook of the population (attitude to education, alcohol consumption,
the image of imperial power) underwent certain transformations during the war. It highlights some
positive consequences of fighting against hard drinking in the first war months connected with the decrease of
crime level and the leisure changes.There are three stages in the evolution of society's worldview: atmosphere of
general unity and patriotic perception of the war (August 1914 – spring-summer 1915) the first manifestations
of large-scale anti-war sentiments (under the influence of defeats, large human losses, mobilizations and adverse
economic factors) (summer 1915 – autumn 1916) categorical rejection of the need to continue the war, the destruction
of the sacred image of imperial power, the irreversible radicalization of society (since the end of 1916).
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174476 |
| citation_txt |
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній (1914-1917 рр.) / В. Милько // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 14-23. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT milʹkov spriinâttâvelikoívíininaselennâmukraínsʹkihguberníi19141917rr AT milʹkov theperceptionofthegreatwartothepopulationoftheukrainiangovernorates19141917 |
| first_indexed |
2025-11-24T16:49:15Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:49:15Z |
| _version_ |
1850487337005350912 |
| fulltext |
УДК 355.01+94(477)«1914/17»
Володимир Милько (м. Київ)
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
відділу історії України ХІХ – початку ХХ ст.,
Інституту історії України НАН України
E-mail: mylkoˍv@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0531-1150
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній
(1914–1917 рр.)
Досліджуються особливості сприйняття населенням українських губерній Першої світової війни
(1914–1917). Першочергову увагу приділено таким аспектам «військової свідомості» як ставлення до
війни та тлумачення її можливих наслідків. Відзначається, що на тлі багатолюдних патріотичних ма-
ніфестацій, що мали місце у великих містах (Київ, Одеса, Харків, Катеринослав та ін.), реакція села
виглядала набагато стриманішою. Загалом, під час Першої світової війни українське населення демон-
струвало певну нестабільність настроїв та їх часту зміну. Деякі компоненти світогляду населення
(ставлення до освіти, споживання алкоголю, образ імператорської влади) під час війни зазнали значних
трансформацій.Висвітлено деякі позитивні наслідки боротьби з пияцтвом на початку війни, пов’язані
зі зменшенням рівня злочинності та зміною культури дозвілля.Виділено три етапи еволюції світогляду
суспільства:атмосфера загального єднання та патріотичного сприйняття війни (серпень 1914 р. –
весна-літо 1915 рр.), перші прояви масштабних антивоєнних настроїв (під впливом поразок, великих
людських втрат, мобілізацій та несприятливих економічних факторів) (літо 1915 р. – осінь 1916 р.),
категоричне несприйняття необхідності продовження війни, руйнація сакрального образу імператор-
ської влади, незворотна радикалізація суспільства (з кінця 1916 р.).
Ключові слова: Перша світова війна, суспільство, маніфестація, дозвілля, світогляд, еволюція
настроїв, повсякденне життя.
Volodymyr Mylko (Kyiv)
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Senior Research Fellow, Department of the History of Ukraine ХІХ –
early ХХ century, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
E-mail: mylkoˍv@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-0531-1150
The perception of the great War to the population of the
ukrainian governorates (1914–1917)
This article examines the peculiarities of Ukrainian society's perception of the images of the First World War
(1914–1917). The author devotes special attention to such aspects of "military consciousness" as: one’s attitude
towards the war and interpretation possible consequences. Against the backdrop of numerous patriotic demon-
strations in large cities (Kyiv, Odessa, Kharkiv, Ekaterinoslav and others), the rural population’s response looked
much more constrained.During the First World War, the population experienced some instability in moods and
their frequent change. Some components of the outlook of the population (attitude to education, alcohol con-
sumption, the image of imperial power) underwent certain transformations during the war. It highlights some
positive consequences of fighting against hard drinking in the first war months connected with the decrease of
crime level and the leisure changes.There are three stages in the evolution of society's worldview: atmosphere of
general unity and patriotic perception of the war (August 1914 – spring-summer 1915) the first manifestations
of large-scale anti-war sentiments (under the influence of defeats, large human losses, mobilizations and adverse
economic factors) (summer 1915 – autumn 1916) categorical rejection of the need to continue the war, the de-
struction of the sacred image of imperial power, the irreversible radicalization of society (since the end of 1916).
Key words: World War I, society, manifestation, leisure, outlook, evolution of moods, daily life.
14
Приклади з історії людства неодноразово
підтверджували справедливість висловлювань
відомих діячів про те, що війну виграють не ге-
нерали, а вчителі і священики чи про те, що спо-
чатку війну потрібно виграти в головах людей, а
потім уже на полі бою. Можна по-різному тлу-
мачити подібні цитати, однак беззаперечним є
взаємозв’язок між масовою свідомістю певного
суспільства і боєздатністю війська, державною
політикою у сфері оборони та загалом здатністю
влади ефективно її здійснювати. Простежуються
і зворотні процеси впливу, неабияк важливі для
збереження внутрішньої стабільності. Саме особ -
ливості цієї взаємозалежності аналізуються на
прикладі українських губерній 1914–1917 рр.,
зокрема еволюції в тогочасному суспільстві
сприйняття і образу «Великої війни».
Початок Першої світової війни ознаменова-
ний масштабним патріотичним підйомом серед
усього населення Російської імперії і так званим
«священним єднанням» партій та груп різного
політичного спектру (за винятком крайніх лівих)
у своїй підтримці дій уряду. У великих містах
набули поширення різні публічні акції патріо-
тичного спрямування, а робітники припинили
страйки, які на початку липня 1914 р. мали особ-
ливо масовий та повсюдний характер.
В українських губерніях проведення пер-
ших нечисленних маніфестацій зафіксовано ще
до вступу Російської імперії у війну – 14–15
(27–28) липня 1914 р. Наприклад, у Харкові у
подібній акції взяли участь студенти та відставні
військовослужбовці; у Одесі – «підлітки, учні
і дорослі, члени монархічних організацій»1.
У Києві подібне дійство, яке організували пред-
ставники правих організацій, розпочалося із
хресної ходи, адже 15 липня відзначався день
св. Володимира2. Участь у цьому заході 150 гім-
назистів разом із директором народних училищ
Київської губернії Борисом Плеським наштов-
хує на думку про використання адміністратив-
ного ресурсу3.
У наступні дні, коли стало відомо про оголо-
шення Австро-Угорщиною війни Сербії, серед
обивателів у громадських установах, на місь -
кому транспорті і вокзалах всі розмови стосува-
лися виключно цієї події, причому настрій пану-
вав піднесений4. Різко зріс попит на газети, які
користуючись моментом почали випускати ек-
стрені доповнення та бюлетені. Редакції почали
отримувати численні запити й дзвінки із питан-
нями про останні новини, головним чином,чи не
вступила Російська імперія у війну. Оголошення
загальної мобілізації спричинило хвилю по-
всюдних патріотичних і антиавстрійських мані-
фестацій 17–18 (30–31) липня. У Києві, Одесі та
Харкові учасники таких акцій ходили вулицями,
із різними вигуками збиралися перед консуль-
ствами європейських держав: вітальними та
дружніми – перед французькими і англійськими,
ворожими – перед австрійськими5. Атмосфера
загального «гніву та торжества» стала настільки
домінуючою, що висловлювання у вагоні конки
власника харківської бакалійні П. Халябурди
про те, що маніфестанти насправді є «хуліга-
нами» обернулося для нього доставкою до полі-
цейської дільниці. Різні масові вуличні заходи за
участі представників влади і духовенства відбу-
лися також в низці інших міст, наприклад, Кате-
ринославі, Миколаєві, Луганську, Ялті, тощо.
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній ( 1914–1917 рр.)
15
1 Манифестации // Утро. № 2369. 15 июля 1914 г. С. 4; Патриотические манифестации // Одесские но-
вости. № 9412. 16 (29) июля 1914 г. С. 4; Патриотические манифестации // Киевлянин. № 195. 17 июля 1914 г.
С. 5.
2 Маніфестації в Київі // Рада. № 160. 17 іюля 1914 р. С. 2.
3 Местные известия // Киевлянин. № 194. 16 июля 1914 г. С. 2.
4 Настроение в Харькове // Утро. № 2370. 16 июля 1914 г. С. 4.
5 Манифестация // Утро. № 2372. 18 июля 1914 г. С. 6; Манифестации // Утро. № 2373. 19 июля 1914 г.
С. 3; Маніфестації в Київі // Рада. № 161. 18 іюля 1914 р. С. 2; Манифестация // Киевлянин. № 196. 18 июля
1914 г. С. 4; Манифестации в Одессе // Одесские новости. № 9413. 17 (30) июля 1914 г. С. 4.
Коли нічого такого не відбувалося місцеві
монархічні газети висловлювали своє невдово-
лення. 18 (31) липня кореспондент «Киевля-
нина» здивовано писав: «не дивлячись на те, що
преса заговорила про можливість війни Росії з
Австрією – проскурівці[жителі міста Проскурів
(суч. м. Хмельницький) на Поділлі] звично ве-
дуть свої справи»6.
Звісно учасники патріотичних маніфеста-
цій, а на той час їх кількість у великих містах за-
звичай оцінювалася від кількох сотень до кіль-
кох тисяч, репрезентували далеко не всі верстви
населення. У першу чергу мова йшла про членів
монархічних організацій, націоналістично на-
лаштовану молодь. На початку війни їх голос
лунав найгучніше в суспільстві. Такими мето-
дами, за допомогою ЗМІ, у Російській імперії
створювалося враження згуртованості навколо
монарха7. Проведення, за підтримки влади, па-
тріотичних маніфестацій також набуло поши-
рення у більшості європейських країн. Будь-яка
пацифістська позиція піддавалася публічному
цькуванню, а «першою жертвою війни, яка
ще не розпочалася» назвали вбитого 31 липня
1914 р. француза Жана Жореса, відомого своїми
антимілітаристськими висловлюваннями.
Тоді ж українська преса відзначала, що по-
чаток війни Австрії із Сербією та оголошення
Російською імперією загальної мобілізації спри-
чинило серед населення «небачене пожвав-
лення», «небачений нервовий підйом» (Харків),
«сильно піднесений настрій» (Катеринослав),
«настрій піднесений. І дуже жвавий», «тверду рі-
шучість гордо і мужньо зустріти майбутні випро-
бування» (Одеса), «тривожне пожвавлення»
(Луганськ), «украй підвищений інтерес» (Зміїв,
Бахмут, Суми) і т. п. Луганська газета «Донецкая
жизнь» 19 липня (1 серпня) повідомляла, що
«усюди – в приватних будинках, у різних громад-
ських місцях, у клубах, кав’ярнях, у театрі, на
базарі чутно розмови про близьку криваву небез-
пеку… Війна постала, як грізний і неминучий
привид. Звістка про війну, а потім про мобіліза-
цію поширилася по всьому місту з надзвичайною
швидкістю. Немов електрична іскра пробігла
дротом. Не було ні одного місця, де б не говори-
лося про війну»8. Газети навіть у віддалених по-
вітових містах бралися «нарозхват по дорогій
ціні», а проведення масових маніфестацій під
контролем поліції та за участі духовенства і міс-
цевої влади вже стало звичним повсякденним
явищем.
На цьому фоні вирізнялася позиція лібе-
ральної української газети «Рада», яка справед-
ливо висловила побоювання щодо різкого воєн-
ного стилю центральної преси. Поширення
«лапідарної мови старих закурених порохом воя-
ків», на думку невідомого дописувача, спричи-
няло велику суспільну шкоду, адже «утворю-
ється зовсім фальшиве враження від того, чого
хоче й як ставиться взагалі до війни громадян-
ство»9. Невдовзі «Раду», як інші українські ви-
дання, чекало закриття у зв’язку із запроваджен-
ням воєнного стану10. Варто констатувати, що на
той час демонстрація негативного ставлення до
війни автоматично викликала асоціацію із соціа-
1’2020Володимир Милько К Р А Є З Н А В С Т В О
16
6 По краю // Киевлянин. № 196. 18 июля 1914 г. С. 2.
7 Реєнт О., Сердюк О. Перша світова війна і Україна. К., 2004. С. 437.
8 Отголоски войны в Луганске // Донецкая жизнь. 19 июля 1914 г.
9 Преса про війну // Рада. № 162. 19 іюля 1914 р. С. 2.
10 ЦДІАК України, ф. 295, оп. 1, спр. 51, арк. 42.
лістичним рухом і, незалежно від реальних по-
літичних поглядів, їх репрезентанта чекав ярлик
революціонера-антидержавника.
Початок мобілізації, обмеження руху паса-
жирських поїздів, швидке підвищення в окре-
мих регіонах цін на товари першої необхідності
та закриття закладів продажу спиртних напоїв
подекуди остуджували патріотичний запал (на-
званий «угаром» – в радянській історіографії),
особливо серед найбільш незахищених верств
населення. Газети неохоче писали про подібні
настрої, однак подекуди з’являлася інформація
про те, що почала відчуватися «страшно згу-
щена атмосфера» (Луганськ), «велика тривога»
серед жителів дачних передмість губернських
міст11. Утім, в даному випадку мова швидше
йшла про побутові переживання, пов’язані, на-
приклад, із ускладненням руху, ніж про загальну
атмосферу ставлення до початку війни.
Запровадження заборони на продаж алко-
голю, спричинивши зниження рівня злочинності
у провінційних містечках і селах, відразу
знайшло підтримку серед населення. У Харків-
ській губернії, на громадських зборах різних
населених пунктів, приймалися постанови про
необхідність збереження заборони на продаж-
спиртних напоїв на увесь період війни, що
власне і відбулося12. У м. Сміла Київської губер-
нії після закриття за рішенням 4-х винних мага-
зинів та 3-х трактирів селяни жартували, що
«тепер у нас у Смілі немає п’яниць, бо 4 моно-
польки закрили, та тілько жаль одну на насіння
зоставили, але без того не можна, бо ще б п’яниці
“забастовку” вчинили»13.
Романтичним сприйняттям початку війни
була глибоко пройнята учнівська і студентська
молодь, участь у ній розцінювалася як шанс
проявити мужність і здобути славу14. Із початком
мобілізації та бойових дій на вокзали найбіль-
ших міст почали надходити заяви від місцевого
населення і телеграми від іногородніх про чис-
ленні втечі неповнолітніх. В Одесі невеликі
групи (від 2-х до 5-ти осіб) хлопців 12–14-ти річ-
ного віку кілька разів затримувалися жандарм-
ською залізничною поліцією під час спроб «по-
їхати на війну», доля кількох 15–16-річних
підлітків-утікачів залишилася нез’ясованою15.
Деяких упійманих неодноразово доводилося по-
вертати додому. Наприклад, незважаючи на за-
тримання у м. Проскурові Подільської губернії
трьох хлопців (двоє приїхали із Одеси, один був
місцевим) їм вдалося все таки доїхати до Гали-
чини. Звідти їх знову повернули додому16. Газети
повідомляли навіть про втечу двох хлопців 10-ти
та 11-ти років, які попередньо викрали у батьків
карту бойових дій на східному театрі війни. Тоді
ж писалося про зникнення дівчини 13-ти років17.
Часто діти відкрито заявляли або писали у за-
писках про наміри піти на війну. Подібні втечі і
раптові зникнення відбувалися по всій Росій-
ській імперії, поступово індивідуальні випадки
змінилися груповими. Цьому сприяли численні
публікації газет про геройські подвиги юнаків,
адже частина із них потрапляла на фронт, зали-
шалася служити у війську, а дехто навіть отри-
мував бойові нагороди. Паралельно із втечами
стало помітним зниження рівня самогубств серед
підлітків, інформація про які з’являлася регу-
лярно на початку ХХ ст. Найбільше тікали на
війну гімназисти, діти кадрових військових, чи-
новників, купців, інтелігенції, міщан18. Під впли-
вом численних неконтрольованих втеч Міністер-
ство народної освіти було змушене частково
врегулювати цей процес циркуляром від 7 жов-
тня 1914 р., дозволивши учням старших класів
середніх навчальних закладів вступати до армії
добровольцями за наявності дозволу батьків19.
Незабаром подібне право отримали і студенти,
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній ( 1914–1917 рр.)
17
11 По городу // Донецкая жизнь. 24 июля 1914 г.; На вокзале // Киевлянин. № 197. 19 июля 1914 г. С. 3.
12 Борьба против водки во время войны // Русское слово. 18 августа 1914 г.
13 Дописи // Рада. № 163. 20 іюля 1914 р. С. 4.
14 Ставлення до війни дітей 6–13-ти річного віку, на прикладі вихованців допоміжних учнівських закладів
при Київському Фребелівському інституті, дослідив психолог В. Зеньківський (див.: Зеньковский В.В. О влия-
нии войны на детскую психику (по данным анкеты) // Дети и война. Сборник статей. К., 1915. С. 38–66.
15 На войну // Мариупольская жизнь. 3 августа 1914 г.; Бежали на войну // Маленькие одесские новости.
11 августа 1914 г.
16 Кайский А. Дети на войне. Петроград, 1915. С. 16.
17 Бежали на войну // Маленькие одесские новости. 13 августа 1914 г.
18 Брусянин В. Война, женщины и дети. М., 1917. С. 30–32.
19 Журнал Министерства народного просвещения. Новая серия. Часть LIV. 1914. Декабрь. С. 141–142.
які мали відстрочку від військової служби. Тим
не менш, у 1915–1916 рр. газети періодично пи-
сали про випадки затримання неповнолітніх на
ключових залізничних вузлах наближених до
фронту, в Україні, насамперед, у Києві та Жме-
ринці.
Значно реалістичніше було налаштоване до-
росле населення, яке починало усвідомлювати
загрозу війни. Навіть монархічна преса змушена
констатувати, що «у всіх нерви підняті, у бага-
тьох змучені… багатьох чекає тяжка розлука із
близькими…»20. Описуючи масові втечі юнацтва
на війну, публіцист Василь Брусянін писав:
«у наших родинах війна викликала своєрідну бо-
ротьбу між батьками і дітьми: діти потягнулися
на війну, а батькам довелося піти назустріч
цьому новому руху»21. Утім, мобілізація стала
першим чинником, який заклав підвалини нега-
тивного сприйняття війни як у середовищі інте-
лігенції, так і серед звичайних робітників та
селян. Незадоволення останніх додавала необ-
хідність збору врожаю зернових, що ускладню-
валося раннім призовом, породженим нею бра-
ком робочих рук22.
Початок війни оптимістично, у дусі за-
гально-патріотичного єднання, сприйняли пред-
ставники недержавних націй – українці, поляки,
євреї. Ця тема досить добре проаналізована в іс-
торіографії, тож доцільно згадати лише один
сюжет, який не стосувався публічної політики, а
мав суто людський вимір. У серпні 1914 р. газета
«Маленькие одесские новости» опублікувала
лист до рідних від солдата-єврея, якого відпра-
вили на австрійський фронт. У ньому він опти-
містично висловив власний погляд на майбутнє:
«Я цілком спокійний, бо йду з усвідомленням,
що після війни євреям буде добре. Мене смерть
не лякає, і я готовий померти за батьківщину і за
мій народ. Нехай же я буду останньою спокут-
ною жертвою на зорі нового життя єврейського
народу. Я бачу проблиски зорі, я відчуваю подих
нового життя. І це дає мені бадьорість і сміли-
вість дивитися смерті прямо в очі»23.
Щось подібне відчувала і частина малозе-
мельних селян, які надіялися на покращення ста-
новища після війни. «У всіх балачках селян про
війну зараз червоною ниткою проходить одна
надія – надія на те, що після закінчення війни її
учасники будуть щедро винагороджені землею»
– вказував начальник Катеринославського жан-
дармського управління24. Ці сподівання знахо-
дили підґрунтя на фоні закликів до повсюдної
конфіскації земель заможних німецьких колоніс-
тів та окупації російською армією Галичини на-
прикінці літа 1914 – весною 1915 рр. Подібні ілю-
зорні надії не були чимось новим, в українській
історії чи не найбільш масово таке спостеріга-
лося у роки Кримської війни, під час так званої
«Київської козаччини» 1855 р.
Безпрецедентні масштаби війни та людські
втрати, загроза мобілізації з подальшими низьки -
ми шансами на виживання для рядового складу
спричинили позитивні зміни у ставленні до осві -
ти. Це підтверджується опитуванням учнів, яке
провів восени 1914 р. земський вчитель Полтав -
сь кої губернії М. Анастасієв. Більшість респон-
дентів у своїх відповідях розглядала навчання і
гра мот ність як фактор полегшення військової слу -
ж би. Дехто просто вказував на мож ливість вести
листування із рідними («я тому ходжу в школу,
щоб навчитися читати і писати. Як піду в солдати,
щоб вмів листа написати батьку та матері»), але
більшість наголошувала на суттєвішій користі:
– «я хочу в школу, щоб, як візьмуть в сол-
дати, все знати. Брат каже, що як не буду нічого
знати, то погано буде, а так ще й бити будуть, так
що слухай свого вчителя»;
– «я вчуся, щоб як піду в солдати, то не бути
дурнем»;
– «коли піду в солдати, щоб служба легшою
була»;
– «мене посилають у школу, щоб, коли до-
ведеться в солдати йти, грамотний був»25.
Треба враховувати, що джерелом форму-
вання подібних думок було оточення, у першу
чергу, батьки та інші старші члени родини. Мова
1’2020Володимир Милько К Р А Є З Н А В С Т В О
18
20 Телеграфная вакханалия // Киевлянин. № 199. 21 июля 1914 г. С. 2.
21 Брусянин В. Указ. соч. С. 33.
22 Вільшанська О.Л. Повсякденне життя і суспільні настрої населення // Велика війна 1914–1918 рр. і Ук-
раїна. У 2-х кн. Кн. 1: Історичні нариси. К., 2013. С. 442–443.
23 Письмо солдата-еврея // Маленькие одесские новости. 16 августа 1914 г.
24 Балабанов М. Царская Россия ХХ века (накануне революции 1917 года). [Харьков], 1927. С. 127.
25 Анастасиев Н. Школьные заметки // Педагогический журнал для учащих народных школ Полтавской
губернии. 1914. № 2 (сентябрь). С. 16–17.
йде про сільське населення, яке у переважній
більшості раніше сприймало навчання «з чисто
практичної сторони», як на малокорисну річ, що
відволікає дітей від побутових і господарських
справ. Тепер, під впливом війни, поступово при-
ходило усвідомлення освіти як додаткового фак-
тору виживання у випадку мобілізації.
Як вже зауважувалося, війна породила не-
абиякий попит на пресу. Це було помітно навіть
у сільській місцевості, де почали більше цінува-
тися люди, які вміли читати. Для юнацтва це
стало ще одним додатковим стимулом для відві-
дування школи і гарного навчання. У святкові дні
та вільний від роботи час звичною картиною на
вулиці чи в окремих будинках стала група селян,
які збиралися навколо когось, хто читав газету.
«Читають газету, дуже цікавляться війною»,
«село проявляє великий інтерес до воєнних
подій», «збираються на лавах і з інтересом слу-
хають і діляться враженнями від війни» – відзна-
чали на початку 1915 р. у різних селах Катери-
нославської губернії. Вчителька земської школи
у Слов’яносербському повіті констатувала вплив
зростання культури читання в умовах війни на
розвиток загального світогляду: «…світогляд
селян і навіть жінок сильно розширився. Вони
дізналися із газет, що існують багато інших дер-
жав, міста, про які вони уявлення не мали»26.
Стало помітно, що газети із «незрозумілої роз-
коші» перетворилися на звичнуі невід’ємну річ.
При цьому особливим попитом користувалися
військові ілюстровані журнали. Для розгляду
зображень знання абетки не було потрібним, тож
такі видання зазвичай передавалися із рук в руки
і таким чином обходили все село.
На початку 1915 р. позитивні наслідки від за-
борони продажі спиртних напоїв стали настільки
очевидними, що земства почали детально ви-
вчати це питання, проводити опитування серед
населення, збирати і розповсюджувати статис-
тичні дані щодо зміни рівня злочинності, кіль-
кості пожеж, тощо. У Катеринославській губернії
з цією метою було анкетовано майже 2 тис. осіб
сільського населення. Найбільше відповідей на-
дійшло від простих людей, про що свідчив також
«незвичний до пера почерк», дещо менше – від
вчительства, духовенства та представників
волосних правлінь. У деяких відповідях розгор-
нутого характеру зустрічаються висловлювання,
які стосуються не лише теми алкоголю, а також
загального сприйняття дійсності воєнного часу.
Наприклад, у рядках селянина Маріупольського
повіту «хуліганів взяла війна» відображається
його своєрідне бачення про те що, певна катего-
рія людей заслуговувала бути мобілізованими, а
також демонструється відсутність героїзованого
ставлення до військової служби27. Крім того,
люди почали помічати зменшення насилля у сус-
пільстві (на родинному і побутовому рівні), яке
співпало із початком конфлікту, однак стало на-
слідком заборони продажу спиртних напоїв. Зда-
валося б в умовах війни, коли погіршення еконо-
мічної ситуації негативно вплинуло на добробут
абсолютної більшості населення і мало спричи-
нити ріст злочинності, спостерігалися зворотні
процеси. Вивільнені кошти та час, які раніше ви-
трачалися на спиртне, стали додатковим ресур-
сом боротьби із дорожнечею чи неврожаєм, за-
собом для пошуку заробітку. Водночас сільські
громади справедливо побоювалися можливого
зростання податкового навантаження на місцях,
адже казна втрачала серйозну статтю доходу. За
деякими даними у 1913 р. кошти від продажу
спиртного формували 28% всього бюджету28.
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній ( 1914–1917 рр.)
19
26 Екатеринославская деревня после закрытия виноторговли: Литературно-статистический очерк / под
ред. П.К. Соколова. Екатеринослав, 1915. С. 56–57.
27 Там же. С. 28.
28 Балабанов М.Указ. соч. С. 52.
«Якщо тверезість збережеться і після війни,
то через 5–10 років нашого села і нашого му-
жичка і чорнороба неможливо буде і впізнати»
– оптимістично писав селянин із Бахмутського
повіту.
У багатьох відповідях на земську анкету по-
ширеним було і реалістично-негативне став-
лення до впливу війни:
– «робочі руки відірвані на війну», «складно
сказати щодо покращення, війна наклала на все
свій відбиток» (с. Царекостянтинівка, Олексан-
дрівський повіт);
– «можна припустити, що закриття торгівлі
горілкою відбилося у народі в кращий бік, якби
не сталася при цьому війна, а з нею і всі
негараз ди, а саме: позбавлення [мобілізація]
кращих робітників, дорожнеча всіх продуктів і
т. д.» (Государєво-Байрацька копальня, Бахмут-
ський повіт);
– «слідом за закриттям виноторгівлі відкри-
лася війна. Дуже багато господарств залишилось
взагалі без робітників. У багатьох родинах ли-
шилися лише старі, які нездатні працювати»
(с. Карлівка, Бахмутський повіт)29.
Отримані земством відповіді дозволили
зробити висновок про більш відчутний вплив
війни на добробут і купівельну спроможність
промислових робітників. Натомість сільське
населення, будучи залежним від натурального
господарства, на побутовому рівні наприкінці
1914 – на початку 1915 рр. більше відчувало на-
слідки неврожаю, ніж інфляції чи скорочення
зовнішніх ринків. Описана картина стосувалася
всіх українських губерній, а не лише Катери-
нославської.
Наслідком зміцнення тверезості суспіль-
ства стала проблема відсутності цікавого до-
звілля для певнихкатегорій населення, адже
з’явився «вакуум» розваг, який раніше запов-
нювався спиртним. «Поки що нудьга по вину
відволікається і заповнюється в житті винят-
ково військовими подіями» – зауважував жи-
тель с. Аненське Слов’яносербського повіту.
Аналогічну думку висловлювали й у с. Нова
Карань Маріупольського повіту: «поки нудьгу-
вати немає коли: війна тримає всіх у напруже-
ному стані. Але що буде після війни, сказати не
важко: занудьгують»30. Однак проблема відсут-
ності цікавого дозвілля, особливо для селян-
ства та робітництва, актуалізувалася значно ра-
ніше. Незважаючи на зростання популярності
різноманітних культурно-просвітницьких захо-
дів, її негативним проявом стало збільшення
споживання сурогату алкоголю і популярності
азартних ігор.
Крім описаних нових явищ, пов’язаних із
впливом війни на побут і повсякдення (став-
лення до освіти, культура читання, тверезість),
можна говорити й про переоцінку населенням
значення релігії. Окремі свідчення дозволяють
висловити думку щодо зростання кількості від-
відувань церков. У деяких селах місцеві свяще-
ники фіксували, що із початком війни стало по-
мітним більш ревне ставлення до релігійних
свят. У храмах почали з’являтися люди, які
раніше кілька років їх не відвідували. Оче-
видно, що цьому сприяло усвідомлення війни
як фактору наближення або збільшення ймовір-
ності смерті. Відчутним це було у діючій армії,
що підтверджується свідченнями, листами
солдатів і офіцерів до рідних, тощо. Член Дер-
жавної думи від Подільської губернії, протоіє-
рей Федір Філоненко відзначав, що серед сол-
дат тієї частини, де він служив, було багато
«херсонців, тавричан, киян» і, не зважаючи на
поширення у цих регіонах різних «сектант-
ських течій», ніхто не ухилявся від участі у цер-
ковних обрядах, від сповіді чи причастя31.
Звісно, подібне активно підтримувалося вла-
дою всіх рівнів, адже православна церква була
невід’ємною частиною державної політики, та
військовим командуванням. Представники ос-
таннього проявляли демонстративну підтримку
дій уряду, відсутність сумнівів у «торжестві
російської зброї» і у своїх працях зображували
аналогічну картину по відношенню до інших ка-
тегорій суспільства, не помічаючи кризових тен-
денцій. Наприклад, полковник Павло Андріянов,
який до літа 1915 р. викладав у Одеському вій-
ськовому училищі, а пізніше займав різні вищі
штабні посади у діючій армії, під несено зобра-
жував картину глибокого тилу: «війна ще далеко,
1’2020Володимир Милько К Р А Є З Н А В С Т В О
20
29 Екатеринославская деревня после закрытия виноторговли…. С. 34–35.
30 Там же. С. 53.
31 Жизнь на войне под руководством церкви и духовенства. (Наблюдения и факты из войны русских с
немцами). К., 1916. С. 13.
але її дихання, биття її пульсу відчувається за
сотні верст від поля битви… міль йони людей,
які не бачать війни, не чують гуркоту пострілів,
живуть лише війною і для війни»32.
Досить красномовний та до певної міри
характерний опис поведінкової стратегії пересіч-
ного чиновника у період із початку війни і до
кінця 1915 р. представлено у сатиричному опо-
віданні1916 р. «Людина з темпераментом» ано-
німного автора. У ньому описуваний головний
герой характеризується як такий, що легко і
щиро піддається будь-якому громадському по-
риву. У пер ші дні війни його захопила хвиля па-
тріотичних маніфестацій, прагнення матеріально
підтримати армію та вступити до Червоного
Хреста. Пізньої осені 1914 р. описуваний персо-
наж вже трагічно відгукувався про поточні події,
але детальне пояснення такої поведінки із тексту
вилучила військова цензура. У січні 1915 р. він
збирався їхати до Галичини в якості повітового
начальника, вирішувати «національ но-політичні
питання». Ці плани також не вдалося реалізувати
чи то через спротив конкурентів, чи то через від-
сутність вакансії. Весною 1915 р. головний герой
обурювався «зрадою» (мабуть через поразки на
фрон ті), а після відновлення роботи IV Держав-
ної думи у липні – вважав це «надією і порятун-
ком» для імперії. Заключний описаний епізод
стосується кінця 1915 р., коли він намагався от-
римати орден св. Володимира 4-го ступеню,
який, на його думку, відкривав шлях до чину
дійсного статського радника, а той, своєю чер-
гою, до посади діловода і казенної квартири33. На
наш погляд, це оповідання є правдоподібним і
демонструє, з одного боку, швидку змінність ма-
сових суспільних настроїв воюючої держави, а з
іншого, їх вплив на індивідуальному рівні, навіть
на чиновництво.
Поразки на фронті навесні та влітку 1915 р.,
за словами сучасних дослідників О. Реєнта та
О. Сердюка, «збурили суспільство», «сприяли
протверезінню широкої громадськості», і «запас
монархічних почуттів став танути, як сніг під
весняним сонцем»34. «Люди звикли до війни,
втомилися реагувати і на погані, і на добрі вісті
з фронту, війна стала частиною буденного жит -
тя» – цілком аргументовано констатує також іс-
торикиня О. Вільшанська35. На перший план по-
чала виходити втома від війни, особливо за
відсутності успіхів, зникали романтичні настрої
селян щодо наділення землею учасників бойо-
вих дій. На побутовому рівні дедалі гостріше, із
кожною новою мобілізацією, наповненням міст
все більшою кількістю поранених та біженців,
відчувалися людські втрати і масштаб руйну-
вань, не кажучи вже про наростаючу економічну
кризу. Із літа 1915 р., коли запрацювала 4-та
сесія Державної думи, до цього додалася пуб-
лічна опозиційність багатьох депутатів та полі-
тичних партій, які так одностайно виступили на
підтримку влади й особисто імператора у перші
дні війни. Із відкриттям V-ої сесії у листопаді
1916 р. ключовим трендом більшості виступів
парламентарів стала критика уряду, в тому числі
й щодо ведення війни. Насправді ж це було лише
відображення тогочасних настроїв суспільства,
які дуже швидко радикалізувалися ще більше.
Соціальний негатив, концентрований на почат-
ковому етапі війни навколо Австро-Угорщини та
Німеччини як зовнішніх ворогів, поступово по-
ширювався на правлячі кола Російської імперії.
У Херсоні жандармські донесення зафіксували:
«Після того, як точно визначилися наші невдачі
на війні, а також після різкого випаду в держав-
ній думі з боку її членів проти вищих чинів цен-
тральної урядової влади, серед населення, особ-
ливо селянського, стало відчуватися вороже
ставлення до вищої влади в Росії загалом, при-
чому тоді ж посилено поширювалися чутки про
пануючу всюди державну зраду, величезні під-
купи та ін.». В умовах вже зауваженого попиту
на газети, дещо пом’якшували ситуацію чис-
ленні і цензуровані публікації про солдатську
доблесть та героїзм. Практика використання в
окремих регіонах (наприклад, у Катеринослав-
ській, Таврійській та Херсонській губерніях)
праці німецьких військовополонених на сіль-
ськогосподарських роботах, на думку влади,
сприяла «прищеплюванню селянству нових ідей
і поглядів на війну»36.
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній ( 1914–1917 рр.)
21
32 Андрианов П.М.Очерки войны (письма из действующей армии). Выпуск первый. Одесса, 1915. С. 3, 13.
33 Д-ский. В тылу войны. Снимки с натуры. Петроград, 1916. С. 71–76.
34 Реєнт О., Сердюк О. Вказ. пр. С. 438–439.
35 Вільшанська О.Л. Вказ. пр. С. 444.
36 Балабанов М. Указ. соч. С. 128; Китанина Т.М. Война, хлеб и революция (Продовольственный вопрос
в России. 1914 – октябрь 1917 г.). Ленинград, 1985. С. 53–54.
Тим не менше, антивоєнні тенденції ставали
все більше очевидними та помітними. У черго-
вому жандармському донесенні вказувалося, що
«тепер на селі уже не вірять в успіх війни; за
словами страхових агентів, вчителів, торговців
та ін. представників сільської «інтелігенції», всі
чекають не дочекаються, коли ж, нарешті, закін-
читься ця проклята війна»37. Під впливом агіта-
ції лівих партій у робітничому середовищі по-
дібні настрої звучали ще гучніше, а гасло «геть
війну» було одним із основних на більшості мі-
тингах з осені 1916 р. До цього додалося різке
погіршення продовольчої ситуації в зимній пе-
ріод кінця того року і початку наступного. У сус-
пільстві зцементувалося стійке уявлення про
зв’язок між необхідністю якнайшвидшого завер-
шення війни і покращенням життєвого рівня.
Це підтверджується навіть секретними донесен-
нями Департаменту поліції, в яких у січні
1917 р. вказувалося, що «з кожним днем все
більше голосів вимагає…: “або забезпечте нас
продуктами, або завершуйте війну”»38. Патріо-
тичні заклики до загальної перемоги, які гучно
лунали на початку війни, через 2,5 роки не резо-
нували на фоні необхідності виживання навіть у
далекому тилу. На початку 1917 р. ліберальна
преса відверто писала, що лозунг «все для
війни», який у 1914 р. об’єднав все населення
імперії, поступово втратив своє значення: «по-
чатковий підйом громадських настроїв швидко
впав. Замість “єднання”, проголошеного з таким
ентузіазмом на початку війни, все більше і
більше розростається привид повного роз’єд-
нання між суспільством і владою»39.
Загалом, на побутовому рівні Перша світова
війна спричинила кардинальну переоцінку цін-
ностей і світогляду усіх соціальних, професій-
них, вікових та інших категорій населення дер-
жав, втягнутих у конфлікт. Не було винятком і
населення українських губерній, будучи безпо-
середнім учасником подій 1914–1918 рр. У його
свідомості образ і сприйняття «Великої війни»
пройшов кількаетапну еволюцію: від чи не аб-
солютної підтримки дій влади щодо участі у ній
та звичайної людської цікавості до подій на
фронті – до категоричного несприйняття й необ-
хідності якнайшвидшого виходу із світового
конфлікту, без аналізу можливих наслідків здійс-
нення цього кроку «будь-якою ціною». На інди-
відуальному рівні процес мав цілком логічне
підґрунтя і базувався спочатку на прагненні
жити в достатку, а потім – елементарно вижити.
Складно окреслити чіткі хронологічні рамки
згаданих етапів, адже мова йде про формування
1’2020Володимир Милько К Р А Є З Н А В С Т В О
22
37 Балабанов М. Указ. соч. С. 128.
38 Цит. за: Балабанов М. Указ. соч. С. 78.
39 Великий лозунг // Новое время. № 14670. 7 (20) января 1917 г. С. 13.
світосприйняття різних категорій населення,
однак ці зміни мали чіткі причини та маркери
масової поведінки: 1) з моменту оголошення
війни до перших масштабних поразок на
фронті (серпень 1914 р.– ≈ весна-літо 1915 рр.)
– атмосфера загального єднання та оптиміс-
тично-патріотичного сприйняття війни, що охо-
пила навіть ворогуючі політичні партії, активно
страйкуюче робітництво і незаможне селянство
з його «традиційними» надіями на отримання
землі за участь у війні; 2) від літа 1915 р. до
осені 1916 р. – перші прояви масштабних анти-
воєнних настроїв (під впливом поразок, великих
людських втрат, мобілізацій та несприятливих
економічних факторів), які під час Брусилов-
ського прориву частково змінилися оптимістич-
ними надіями і (після чергової втрати захопле-
них територій Галичини) знову, цього разу
значно глибше, укріпилися в масовій свідо-
мості; 3) з кінця 1916 р. – категоричне несприй-
няття необхідності продовження війни, що
оста точно зруйнувало сакральний образ імпе-
раторської влади як архетип свідомості біль-
шості населення і започаткувало незворотню
загальну радикалізацію суспільства. При цьому
специфіка воєнного часу породила кілька мас-
штабних «позитивних» змін у світогляді та по-
всякденному житті населення українських гу-
берній. Значно зросла роль знань та освіти не
лише як чинника самореалізації, а й додатко-
вого фактору виживання у випадку мобілізації,
що сприяло загальному розширенню світо -
гляду. Суттєве зниження рівня споживання
алкоголю спричинило зміну культури дозвілля,
падіння рівня злочинності, травматизму на ви-
робництві, покращило морально-психологіч-
ний клімат у родинах і створило додаткові мож-
ливості для підвищення добробуту. На жаль, в
основі цих трансформацій були не традиційні
еволюційні процеси соціального розвитку, а
безпрецедентний військовий конфлікт світо-
вого масштабу. Подальші події показали, що
вони мали тимчасовий характер і не встигли
укорінитися в суспільстві.
Сприйняття Великої війни населенням українських губерній ( 1914–1917 рр.)
23
References
Andrianov, P.M. (1915). Ocherkivojny (pismaiz-
dejstvuyushejarmii). (Vol. 1). Odessa. [in Russian].
Balabanov, M. (1927). CarskayaRossiyaХХ veka
(nakanunerevolyucii 1917 goda). [Harkov]. [in Rus-
sian].
Brusyanin, V. (1917). Vojna, zhenshiny i deti.
Moskva. [in Russian].
D-skij. (1916). V tyluvojny. Snimki s natury. Pet-
rograd. [in Russian].
Kajskij, A. (1915). Detinavojne. Petrograd. [in
Russian].
Kitanina, T.M. (1985). Vojna, hleb i revolyuciya
(Prodovolstvennyjvopros v Rossii. 1914 – oktyabr
1917 g.). Leningrad. [in Russian].
Reient, O., Serdiuk, O. (2004). Pershasvitova-
viina i Ukraina. Kyiv. [in Ukrainian]
Vilshanska|, O.L. (2013). Povsiakdennezhyttia i
suspilninastroinaselennia, in "Velykaviina 1914–
1918 rr. i Ukraina" (Vol. 1: Istorychninarysy). Kyiv.
[in Ukrainian]
Zenkovskij, V.V. (1915). O vliyaniivojnynadet-
skuyupsihiku (podannymankety), in "Deti i vojna.
Sbornikstatej". Kiev. [in Russian].
|