Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету
Переяславщина – один з тих мікрорегіонів нашої держави, на який повсякчас спрямовувалася
 прискіплива увага дослідників минулого. Через свою давню історію, численні доленосні події цей край
 є одним з важливих центрів формування української нації та державності. Визначальні культурно...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2020 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174479 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету / Т. Нагайко // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 52-67. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860265460617969664 |
|---|---|
| author | Нагайко, Т. |
| author_facet | Нагайко, Т. |
| citation_txt | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету / Т. Нагайко // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 52-67. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Переяславщина – один з тих мікрорегіонів нашої держави, на який повсякчас спрямовувалася
прискіплива увага дослідників минулого. Через свою давню історію, численні доленосні події цей край
є одним з важливих центрів формування української нації та державності. Визначальні культурно-історичні процеси та пов’язані з ними визначні постаті зумовили те, що він у різні часи привертав
до себе увагу археологів, істориків, етнографів, культурологів, краєзнавців та інших дослідників.
Особливо цінними є відомості про тих людей, що самі цікавилися історією Переяславщини, вивчали
та досліджували її старожитності. Однією з таких особистостей був Яків Іванович Благодаров
(1764–1833). Метою публікації є висвітлення діяльності одного з перших краєзнавців Переяславщини.
Завданням, що планується реалізувати, є створення на основі наявної джерельної бази біографічного
портрету Я.І. Благодарова та з’ясування його особистого внеску у розвиток історичного краєзнавства. Методологія. Важливе місце у сучасних дослідницьких підходах у історичному краєзнавстві
займають біографічний та просопографічний методи. Саме персоніфікація та комплексне вивчення
взаємодії людини та оточення дозволяє здійснити відповідний аналіз історичного минулого та виявити ті закономірності, що вплинули на його хід. З-поміж значної плеяди визначних історичних постатей, діячів минулого важливим є виявлення маловідомих й забутих імен, пов’язаних з історією краю. Наукова новизна. Передусім Я.І. Благодаров знаний як літературний діяч кінця ХVIII – початку
ХІХ ст., перекладач та автор художніх творів. Втім, відомо, що, окрім літературної творчості,
значний інтерес для нього становило виявлення предметів старовини та вивчення історичних місць
Переяславщини. Проте до сьогодні на цей аспект його діяльності увага дослідників фактично не
зверталася. Відтак, і окремого дослідження, що розкривало б цю сторону його життя раніше не
з’являлося. Результати дослідження. У статті відтворено життєпис Якова Івановича Благодарова. Через аналіз джерел розкрито основні віхи його біографії. Зокрема, зауважено про нього як студента, літератора, службовця та краєзнавця.
Summary. Pereyaslav Region is one of those micro regions of our country, which has always been attracted
by the scrupulous attention of researchers of the past. Due to its long history, numerous fateful events
make this region one of the important centers of formation of the Ukrainian nation and statehood. Prominent
cultural and historical figures and well-known prominent figures have caused them to attract famous archaeologists, historians, ethnographers, cultural scientists, local lore scientists and individual researchers at different
times. Particularly valuable is the information about those people who were interested in the history of
Pereyaslav Region, studied and explored its antiquity. One of them was Yakov Blagodarov (1764–1833). The
purpose of the publication is to cover his activities as one of the first local historians of Pereyaslav. The task
to be implemented is to create a biographical portrait based on the available source. Methodology. Biographical
and prosopographic methods play an important role in current research approaches in historical studies.
It is the personification and comprehensive study of human interaction and the environment that allows a
comprehensive analysis of the historical past and to identify the patterns that influenced its course. Among
the large galaxy of famous historical figures, famous figures of the past, it is important to identify the littleknown
and forgotten names associated with the history of the region. Scientific novelty. First of all, Y.I Blagodarov
is known as a literary figure of the late 18th - early 19th centuries, translator and author of literary
works. However, it is known that in addition to literary creativity, it was of great interest to him to discover
objects of antiquity and study the historical sites of Pereyaslav. However, to date, this aspect of his work has
not actually attracted the attention of researchers. Therefore, there was no separate study that would reveal
this side of his life before. Research results. The article reproduces the biography of Yakov Blagodorov. The
analysis of the sources reveals the main milestones of his biography. In particular, he was mentioned as a student,
writer and local historian.
On August 14, 1812, at the age of about 48, Y.I. Blagodarova was transferred to the post of postmaster in
Pereyaslav Poltava province, where he remained for the rest of his life. While in Pereyaslav Y.I. Blagodarov
studies local antiquities as a correspondent collaborates with the Society of Amateurs of Domestic Antiquities
of Moscow University. Yakov Blagodarov is one of the first local researchers. People of that time - Alexei Levshin,
Nikolai Melgunov, Pavel Svinin - mention the acquaintance with him in their records.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:00:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 908(092)Благодаров“1764/1833”
Тарас Нагайко (м. Переяслав)
кандидат історичних наук,
завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства
Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»
E-mail: taras.nagaiko@gmail.com
ORCID://orcid.org/0000-0002-1439-3576
Переяславский краєзнавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
Переяславщина – один з тих мікрорегіонів нашої держави, на який повсякчас спрямовувалася
прискіплива увага дослідників минулого. Через свою давню історію, численні доленосні події цей край
є одним з важливих центрів формування української нації та державності. Визначальні культурно-
історичні процеси та пов’язані з ними визначні постаті зумовили те, що він у різні часи привертав
до себе увагу археологів, істориків, етнографів, культурологів, краєзнавців та інших дослідників.
Особливо цінними є відомості про тих людей, що самі цікавилися історією Переяславщини, вивчали
та досліджували її старожитності. Однією з таких особистостей був Яків Іванович Благодаров
(1764–1833). Метою публікації є висвітлення діяльності одного з перших краєзнавців Переяславщини.
Завданням, що планується реалізувати, є створення на основі наявної джерельної бази біографічного
портрету Я.І. Благодарова та з’ясування його особистого внеску у розвиток історичного краєзнав-
ства. Методологія. Важливе місце у сучасних дослідницьких підходах у історичному краєзнавстві
займають біографічний та просопографічний методи. Саме персоніфікація та комплексне вивчення
взаємодії людини та оточення дозволяє здійснити відповідний аналіз історичного минулого та вия-
вити ті закономірності, що вплинули на його хід. З-поміж значної плеяди визначних історичних по-
статей, діячів минулого важливим є виявлення маловідомих й забутих імен, пов’язаних з історією
краю. Наукова новизна. Передусім Я.І. Благодаров знаний як літературний діяч кінця ХVIII – початку
ХІХ ст., перекладач та автор художніх творів. Втім, відомо, що, окрім літературної творчості,
значний інтерес для нього становило виявлення предметів старовини та вивчення історичних місць
Переяславщини. Проте до сьогодні на цей аспект його діяльності увага дослідників фактично не
зверталася. Відтак, і окремого дослідження, що розкривало б цю сторону його життя раніше не
з’являлося. Результати дослідження. У статті відтворено життєпис Якова Івановича Благода-
рова. Через аналіз джерел розкрито основні віхи його біографії. Зокрема, зауважено про нього як
студента, літератора, службовця та краєзнавця.
Ключові слова: Я.І. Благодаров, біографія, Переяслав, краєзнавець, дослідження, старожитності.
Taras Nahaiko
Candidate of Historical Sciences,
Head of the Research Department of the Historical Regional Studies
of the “Pereiaslav National Historical and Ethnographic Reserve”,
Pereiaslav, Ukraine
E-mail: taras.nagaiko@gmail.com
ORCID://orcid.org/0000-0002-1439-3576
Pereyaslav local historian Yakiv Blagodarov:
contours of biographical portrait
Summary. Pereyaslav Region is one of those micro regions of our country, which has always been at-
tracted by the scrupulous attention of researchers of the past. Due to its long history, numerous fateful events
make this region one of the important centers of formation of the Ukrainian nation and statehood. Prominent
cultural and historical figures and well-known prominent figures have caused them to attract famous archae-
52
ologists, historians, ethnographers, cultural scientists, local lore scientists and individual researchers at dif-
ferent times. Particularly valuable is the information about those people who were interested in the history of
Pereyaslav Region, studied and explored its antiquity. One of them was Yakov Blagodarov (1764–1833). The
purpose of the publication is to cover his activities as one of the first local historians of Pereyaslav. The task
to be implemented is to create a biographical portrait based on the available source. Methodology. Biogra-
phical and prosopographic methods play an important role in current research approaches in historical studies.
It is the personification and comprehensive study of human interaction and the environment that allows a
comprehensive analysis of the historical past and to identify the patterns that influenced its course. Among
the large galaxy of famous historical figures, famous figures of the past, it is important to identify the little-
known and forgotten names associated with the history of the region. Scientific novelty. First of all, Y.I Blago-
darov is known as a literary figure of the late 18th - early 19th centuries, translator and author of literary
works. However, it is known that in addition to literary creativity, it was of great interest to him to discover
objects of antiquity and study the historical sites of Pereyaslav. However, to date, this aspect of his work has
not actually attracted the attention of researchers. Therefore, there was no separate study that would reveal
this side of his life before. Research results. The article reproduces the biography of Yakov Blagodorov. The
analysis of the sources reveals the main milestones of his biography. In particular, he was mentioned as a stu-
dent, writer and local historian.
On August 14, 1812, at the age of about 48, Y.I. Blagodarova was transferred to the post of postmaster in
Pereyaslav Poltava province, where he remained for the rest of his life. While in Pereyaslav Y.I. Blagodarov
studies local antiquities as a correspondent collaborates with the Society of Amateurs of Domestic Antiquities
of Moscow University. Yakov Blagodarov is one of the first local researchers. People of that time - Alexei Lev-
shin, Nikolai Melgunov, Pavel Svinin - mention the acquaintance with him in their records.
Key words: Y.I. Blagodarov, biography, Pereyaslav, local historian, researches, antiquity.
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
53
Вивчення біографій дослідників минулого,
з’ясування їх внеску у розвиток історичної науки
є одним з пріоритетних завдань сучасного краєз-
навства. Про переяславського краєзнавця Якова
Івановича Благодарова (1764–1833) майже не за-
уважувалося на сторінках вітчизняних історич-
них студій. Виняток становлять дві розвідки
істориків-археологів: О.В. Колибенка (2007) та
Г.М. Бузян, О.В. Юрченка (2019). У першій,
посилаючись на записи П.П. Свіньїна, О.В. Коли -
бенко говорить про Я.І. Благодарова як «люби-
теля вітчизняних старожитностей і соревнователя
Історичного товариства»1. Дослідник фактично
обмежується наведенням кількох фактів із заува-
жених подорожніх нотаток, які утім формують
яскравий образ непересічного знавця місцевої
старовини. У другій, що з’явилася паралельно з
написанням цієї статті, автори Г.М. Бузян та
О.В. Юрченко виокремлюють постать переяс-
лавського поштмейстера Я.І. Благодарова як міс-
цевого дослідника-краєзнавця, зауважуючи на
його знайомстві з мандрівниками О.І. Лєвшиним
та П.П. Свіньїним2.
Перші опубліковані відомості стосовно осо -
би Я.І. Благодарова з’явилися ще за його життя.
До них можна зарахувати його літературні
твори та переклади, які демонструють віхи його
творчої біографії упродовж 1784–1817 рр. Ма-
теріали стосовно службової кар’єри містяться у
загальноросійських довідкових та інших видан-
нях, зокрема у адрес-календарях (місяцесло-
вах). Нами виявлено 23 випуски за період від
1802 р. до 1833 р., де вказано посади Я.І. Благо-
дарова як чиновника, а також зазначено про
його членство, як «сорєвноватєля» у «Обществе
истории и древностей Российских». Окремі
згадки про це містяться у «Трудах и записках»3
вказаного товариства. Важливе значення для
1 Колибенко О. Літописне «Льто» та походження назви міста Борисполя: історико-археологічний та
топонімічний аспекти // Історико-географічні дослідження в Україні. Збірка наукових праць. – К.: Інститут
історії України НАНУ, 2007. Число 10. С. 186.
2 Бузян Г.М., Юрченко О.В. Переяслав у світлі інтересів мандрівників та вчених ХІХ ст. // ПЕРЕЯСЛА-
ВІКА: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»: зб. наук. ст. –
Переяслав (Київська обл.), 2019. Випуск 15 (17). С. 20–22.
3 Перше з періодичних виданнь «Общества истории и древностей российских» виходило уподовж 1815–
1837 рр. Усього було опубліковано вісім частин. Назви видання змінювались: «Записки и труды» (1815, 1824),
«Труды и записки» (1826), «Труды и летописи» (1827, 1828, 1830, 1833, 1837).
оцінки його краєзнавчої діяльності мають дже-
рела, створені сучасниками, які були особисто
з ним знайомі4.
Уже по смерті Я.І. Благодарова його постать
зацікавила літературних критиків та істориків
російської літератури. Згадки про нього як літе-
ратора, а також відомості про його творчий до-
робок наведено у низці біографічних словників.
Найранішою з виявлених є публікація у пер-
шому томі словника укладеного Є.О. Болховіті-
ним5 та виданому М.І. Снєгірьовим у 1838 р., за
п’ять років після смерті Я.І. Благодарова. У не-
величкій замітці вказано лише про факт його на-
вчання у Московському університеті та подано
перелік з дев’яти видань, перекладених з латини,
німецької, французької мов та підготовлених
ним до друку у період з 1786 р. по 1810 р.6.
Наступною є стаття, вміщена у першому томі
довідкового словника, укладеного Г.М. Геннаді,
що вийшов друком 1876 р. Видання подає доволі
обмежену інформацію щодо його особи. Зок-
рема, по-батькові він зазначений як Петрович, а
у дужках під знаком питання – Іванович. Від-
сутні також рік та місце народження. З біогра-
фічних моментів, представлених укладачем, вка-
зується лише, що він «питомец новиковского
«Дружеского общества», «московский студент»
та «сотрудник журнала: Покоющійся трудолю-
бецъ 1784 г.». У словнику наводяться назви
шістнадцяти літературних видань (творів), опуб-
лікованих у період з 1786 р. до 1803 р., зауважу-
ється про перекладний характер окремих з них7.
У критико-біографічному словнику С.О. Вен -
герова, надрукованому у Санкт-Петербурзі у
1892 р. щодо постаті Я.І. Благодарова вміщено
той самий фактаж, що й у попередньому ви-
данні. У наведених бібліографічних позиціях
акцентовано на п’яти творах, написаних або ж
укладених Я.І. Благодаровим одноосібно8. Вкот -
ре, як про письменника, про нього зазначено
у третьому томі «Російського біографічного
словника», виданому під редакцією О.О. По-
ловцова у 1908 р. у Санкт-Петербурзі. Окрім ін-
формації, що вже наводилася у вказаних вище
словниках, тут зазначено лише назви п’яти ав-
торських творів І.Я. Благодарова. Про решту
(одинадцять – Т. Н.) перекладних творів вказу-
ється побіжно9. Докладніша інформація щодо
Я.І. Благодарова була зібрана та оприлюднена
лише наприкінці минулого століття. Завдання
про написання відповідної розвідки було вису-
нуто редакційною колегією «Словаря русских
пиcателей XVIII века». В опублікованому у
1975 р. сло́внику до майбутнього видання було
вміщено прізвище Я.І. Благодарова, як перекла-
дача з французької мови та драматурга. При цьо -
му було вказано лише умовну дату його смерті
– 1820-ті рр.10. У 1988 р. вийшов перший том
згаданої фундаментальної праці, куди ввій шла й
відповідна стаття. Саме у ній уперше подано
доволі розлогі, в порівнянні з матеріалами по -
передньо вказаних словників, біографічні відо-
мості стосовно Я.І. Благодарова. Її автор
В.Д. Рак подає дані про нього не лише як літе-
ратора, письменника та перекладача, а й як сту-
дента та чиновника. Особливо цінним для нас є
1’2020Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О
54
4 Барсуков Н.П. Жизнь и труды М. П. Погодина: В 22-х т. СПб.: Погодин и Стасюлевич, 1888 – 1910. –
22 т. Кн. 2. – 1889. – VIII. – С. 106–110; Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным.
– Харьков: В Университетской типографии, 1816. – С. 42–43; Свиньин П. Обзорные путешествия издателя
Отечественных Записок по России в 1825 году относительно археологии // Отечественные записки, 1826.
Ч. 27. С. 91–117.
5 Болховітінов Єфим Олексійович (Євгеній) (1767–1837), митрополит Київський і Галицький.
6 Словарь русских светских писателей, соотечественников и чужестранцев, писавших в России, служа-
щий дополнением к Словарю писателей духовного чина, составленному митрополитом Евгением. / изд.
И. А. Снигирев. Т. 1- От А до Г . М. 1838. С. 104–105.
7 Справочный словарь о русских писателях и ученых, умерших в XVIII и XIX столетиях и список русских
книг с 1725 по 1825 г. В 3 т. Т. 1: А-Е. / состав. Г.Н. Геннади. М.: Тип. Розенталя и Комп., 1876. С. 91–92.
8 Критико-біографическій словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до
наших дней). Т. 3: Бенни-Боборыкина. / авт. С. А Венгеров. Санкт-Петербург: Семеновская типолитография
(И. А. Ефрона), 1892. С. 344.
9 Русскій біографический словарь / издан под. наблюдением А. А. Половцева. С.-Петербург: Типография
Главного управления уделов, 1908. С. 86–87.
10 Словарь русских писателей XVIII века. Принципы составления. Образцы статей. Словник / Сост.
В. П. Степанов. – Наука. Л., 1975. С. 35.
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
55
зауваження про переведення Я.І. Благодарова до
Переяслава у серпні 1812 р. як поштмейстера11.
Окрім вказаних нами вище словників, відо-
мості про Я.І. Благодарова, його літературний
доробок та аналіз творчих здобутків міститься у
літературознавчих працях, що вийшли друком
упродовж 1960–1970 рр., та деяких публікаціях
сучасних науковців12. Загалом, дослідниками за-
уважується на близько двадцяти найменуваннях
літературних творів, де він виступав автором або
ж перекладачем. Це п’єси, комедії, психологічні
трактати тощо. Слід сказати, що поява їх значної
частини збігається з часом перебуванням Я.І. Бла-
годарова у Московському університеті (1783–
1788 рр.). Активний період його літературної ді-
яльності тривав до 1803 р. Цікаво, що остання з
відомих робіт, художній переклад під назвою
«Награда», була опублікована у 1817 р. в харків-
ському часописі «Украинский вестник» у час,
коли він проживав у Переяславі13.
Загалом, виявлений джерельний масив до-
зволяє нам визначити такі основні іпостасі
Я.І. Благодарова – студент, літературний діяч,
службовець та краєзнавець. За браком інших
біографічних відомостей саме ці аспекти й фор-
мують його біографічний портрет.
Про походження Я.І. Благодарова нам відомо
лише те, що він народився 1764 р. та належав до
польського дворянства. Наступні відомості сто-
суються його навчання у Московському універ-
ситеті з січня 1783 р. по лютий 1788 р.14. На той
час там сформувалося відповідне середовище,
де студент зміг знайти застосування своїм твор-
чим здібностям. З березня 1781 р. за ініціативи
І.Г. Шварца розпочало свою діяльність перше
університетське студентське товариство – «Соб-
рание университетских питомцев» (1781–1786).
Його метою було вдосконалення російської мови
та літератури через написання творів та здійс-
нення перекладів з іншомовних праць. З 1782 р.
розпочала роботу «переводческая семинария»
(1782–1786). За якісний переклад однієї сто-
рінки опублікованого тексту студенти могли от-
римувати гонорар до десяти карбованців15. У той
же час, на щорічне утримання одного студента
виділялося сто карбованців16. Того ж року під
впливом масонських ідей при університеті ство-
рилося «Дружеское ученое общество», на утри-
манні якого знаходилося до тридцяти здібних
студентів, у тому числі – Я.І. Благодаров17.
З початку перебування в університеті, а
також у подальші роки, знаючи французьку, ні-
мецьку, польську та латинську мови, Я.І. Благо-
даров заявив про себе, як вправний літературний
коректор та перекладач, а також як автор влас-
них літературних творів, у тому числі театраль-
них п’єс, трагедій та комедій. Тогочасне мос -
ковське студентство брало активну участь у
те атральному та літературному житті. Саме з
університету отримав свій початок постійний
публічний професійний театр, що з 1780 р. роз-
міщувався у новозбудованому приміщенні по
вул. Петрівка18. Причетним до театрального життя
виявився і Я.І. Благодаров. Зокрема, він виступив
автором комедійних п’єс «Матерьняя любовь»
(1786) та «Смешное сборище, или мещанская
11 Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века. / Ред. Издательства Т.А.
Лапицкая. Вип. 1 (А–И). Л.: Наука. 1975. С. 92–93.
12 Свободный каталог русской книги гражданской печати XVIII века. 1725–1800: [В 5 т.] Т.1. А-И. – М.,
1962. – 435 с.; Берков П. Н. История русской комедии XVIII в. / АН СССР, Ин-т рус. лит. (Пушк. Дом). Л.:
Наука, Ленингр отд-ние, 1977. – 390 с.; Мальцева Т.В. Художественное осмысление современных реалий в
комедии Я. Н. Благодарова «Смешное сборище, или мещанская комедия» // Дергачевские чтения. 2004. Рус-
ская литература: национальное развитие и региональные особенности: материалы VII Всероссийской науч-
ной конференции, Екатеринбург, 2–3 октября 2004 г. – Екатеринбург: Издательство Уральского университета,
2006. – С. 78–82; Панфилова Е. «Энциклопедия пародий» // Современная драматургия: литературно-худо-
жественный журнал. М.: Современная драматургия, 2014. Вып. 3 (июль-сентябрь). С. 218–222.
13 Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века. / Ред. Издательства
Т.А. Лапицкая. Вип. 1 (А–И). Л.: Наука. 1975. С. 93.
14 Словарь русских писателей XVIII века. / Ред. Издательства Т.А. Лапицкая. Вип. 1 (А–И). Л.: Наука.
1975. С. 92.
15 Мартынов И.Ф. Книгоиздатель Николай Новиков. М.: Книга. 1981. С. 66.
16 Панфилова Е. «Энциклопедия пародий» // Современная драматургия: литературно-художественный
журнал. – М.: Современная драматургия, 2014. Вып. 3 (июль-сентябрь). С. 218.
17 Письма Н. И. Новикова / сост. А.И. Серков, М.В. Рейзин. – СПб.: Изд-во им. Н.И.Новикова, 1994. С. 288.
18 Феофанов А.М. Студенчество Московского университета XVIII первой четверти XIX века. М.: Изд-во
ПСТГУ, 2011. С. 190, 207.
комедия» (1787). Також у типографії Х.О. Клау-
дія, що діяла при театрі у 1788 р., було надруко-
вано впорядковану ним збірку перекладених іно-
земних творів «Полезное и увеселительное
чтение для юношества и для всякаго возраста…
»19. На думку деяких дослідників, він є відкри-
вачем жанру театральної пародії20, а його твір
«Смешное сборище или мещанская комедия»
названо «енциклопедією пародій»21.
Перебуваючи на утриманні «Дружеского
ученого общества» та маючи членство у «Соб-
рании университетских питомцев», працюючи в
університетській типографії, Я.І. Благодаров
брав активну участь у створенні друкованих
видань, що виходили за сприяння тамтешніх
масонів. Так, відомо, що разом із щонайменше
десятьма іншими студентами, він працював у
редакції журналу «Покоящийся трудолюбец»
(1784, 1785), де публікувались оригінальні пись-
менницькі твори російською мовою та пере-
клади кращих зарубіжних авторів.Як відомо, що
цей журнал виступив продовженням часописів
«Утренний свет» (1777–1780) та «Вечерняя Заря»
(1782). Їх безпосереднім редактором був пере-
кладач та видавець, масон М.І. Новіков. Саме
у вступній редакторській статті цього видання
з-поміж осіб причетних до виходу першої час-
тини згадується Я.І. Благодаров22.
1’2020Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О
56
Титульна сторінка книги
«Поезное и увиселительное чтеніе
для юношества», 1788 р.
Титульна сторінка журналу
«Покоящійся трудолюбец», 1784 р.
19 Свободный каталог русской книги гражданской печати XVIII века. 1725–1800: [В 5 т.] Т.1. А-И. М.,
1962. С. 105.
20 Панфилова Е. «Энциклопедия пародий» // Современная драматургия: литературно-художественный
журнал. – М.: Современная драматургия, 2014. Вып. 3 (июль-сентябрь). С. 222.
21 Мальцева Т. В. Художественное осмысление современных реалий в комедии Я. Н. Благодарова «Смеш-
ное сборище, или мещанская комедия» // Дергачевские чтения – 2004. Русская литература: национальное
развитие и региональные особенности : материалы VII Всероссийской научной конференции, Екатеринбург,
2–3 октября 2004 г. Екатеринбург : Издательство Уральского университета, 2006. С. 82.
22 Покоящийся трудолюбец. Ч. 1. / Изд. Н. И. Новиковым. М., 1784. С. ХІІ.
По закінченню навчання в Московському
університеті, у період з лютого 1788 р. по кві-
тень 1791 р., Я.І. Благодаров продовжив працю-
вати перекладачем та коректором в універси-
тетській друкарні23. Очевидно, що саме за час
перебування в зазначеному середовищі він
зблизився з прогресивною літературною і на-
уковою елітою та впливовими чинами з вищих
кіл суспільства. І хоча, як засвідчують виявлені
джерела, подальша кар’єра Я.І. Благодарова не
позначена винятковими здобутками, варто на-
голосити, що в колі його спілкування неод-
мінно були освічені та непересічні люди свого
часу.
Залишивши університет у квітні 1791 р.,
Я.І. Благодаров розпочав свою службову кар’є -
ру як землемір Тамбовської межової контори,
де пропрацював упродовж дев’яти років, не по-
лишаючи при цьому літературної роботи. За
протекцією М.І. Новікова, він був коректором
у типографії видавця та перекладача І.Г. Рах -
манінова, що розташовувалася у с. Казінка
Козловського повіту Тамбовської губернії24.
У квітні 1800 р., за станом здоров’я, Я.І. Благо-
дарова було звільнено з відомства Межевої
канцелярії. Майже рік він ніде не працював.
З квітня 1801 р. продовжив службу вже на по-
саді скарбничого у повітовому казначействі
м. Можайська25. Там у ранзі титулярного рад-
ника він прослужив до осені 1805 р.26. З ве-
ресня 1805 р. по серпень 1812 р. Я.І. Благода-
ров працював у Вязьмі, де займав посаду
поштмейстера27. Цікавим може видаватися той
факт, що у переліку з чотирьох підписників
московського щомісячного «Дамского жур-
нала» на 1806 р. у Вязьмі згадується «Тит. Сов.
Авдотья Вас. Благодарова»28. Нами припус-
кається, що ця особа могла доводитися дружи-
ною Я. І. Блалодарову. У свою чергу, останній
як перекладач, міг мати безпосередній стосунок
до вказаного видання, оскільки у ньому друку-
валися зразки французьких та німецьких тво-
рів. Зауважимо також, що у мемуарах опікуна
синів Олександра ІІ – Великих Князів Сергія та
Павла – Д.С. Арсеньєва (1933–1915) міститься
згадка про поміщицю А.В. Благодарову. Опи-
суючи своє дитинство у підмосковному маєтку
Горячкіно, автор повідомляє: «Из соседей
мы любили ездить только к нашей ближайшей
соседке Авдотье Васильевне Благодаровой. <…
> Авдотья Васильевна была рожденная Лопу-
хина и выдана очень молодой за старого и
развратного человека, который, кажется, не-
долго и жил после свадьбы и оставил по себе
только тяжелое воспоминанье. Она никогда о
нем не говорила, и портрет мужа висел у нее в
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
57
23 Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века в 3 выпусках. Вып. 1:
А – И. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. С. 92.
24 Панфилова Е. «Энциклопедия пародий» // Современная драматургия: литературно-художественный
журнал. – М.: Современная драматургия, 2014. Вып. 3 (июль-сентябрь). С. 219.
25 Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века в 3 выпусках. Вып. 1:
А – И. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. С. 92.
26 Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества
Христова 1805. Ч. 2. С.-Петербург: Императорская академия наук; 1805. С. 19.
27 Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества
Христова 1805. В. 2-х ч. Ч. 2. С.-Петербург: Императорская академия наук; 1805. С. 19; Месяцеслов с рос-
писью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1806. В. 2-х ч.
Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1806. -1806. С. 261; Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий
штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1807. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук,
1807.-1807. С. 282; Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от
Рождества Христова 1808. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1808. -1808. С. 268; Месяцеслов с рос-
писью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1809. В. 2-х ч.
Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1809..-1809. - С. 269; Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий
штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1810. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук,
1810. С. 269; Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рож-
дества Христова 1811. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1811. С. 262; Месяцеслов с росписью чи-
новных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1812. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.:
Имп. Академия наук, 1812. С. 266.
28Дамской журнал (1806–1906 гг.) спредисловием В. Покровского // Чтения в Императорском обществе
истории и древностей российских при Московском университете. Москва, 1906. Кн. 3. 218. С. 39.
передней»29. Під час перебування у Москов-
ському університеті Я.І. Благодаров контакту-
вав з М.І. Новіковим, а відтак, очевидно, і з
І.В. Лопухіним, якому з 1783 р. належала одна
з двох типографій, відкритих при «Дружеском
ученом обществе». На жаль, жодних джерел,
що дозволили б встановити зв’язок постаті
А.В. Лопухіної (Благодарової) з вище згада-
ними особами нами не виявлено.
Про Я.І. Благодарова за період його життя у
Вязьмі згадується у мемуарах Ф.П. Лєонтьєвої
(1794–1871). Упродовж 1806–1811 рр. її батько,
заможний поміщик П.М. Карабанов, судився з
вяземським головою через накладений обов’я -
зок ремонтувати поштову дорогу з Калуги до
Вязьми. Згадуючи про місцевого поштмейстера,
авторка відзначає: «Это был хороший человек,
честный, благородный. Он знал о неприятных
отношениях отца моего с Вяземским чиновни-
ком». Далі вона наводить діалог свого батька з
Я.І. Благодаровим, у якому засвідчується допо-
мога останнього, яку той надав М.П. Карабанову,
викривши шахрайство місцевих чиновників30.
З 1809 р. в адрес-календарях Я.І. Благодаров
значиться вже як колезький асесор31. З 14 серпня
1812 р., у віці близько 48-ми років, його переве-
дено на посаду поштмейстера до м. Переяслава
Полтавської губернії, де він пропрацював майже
двадцять один рік, до кінця свого життя. За пе-
ріод з серпня 1812 р. до червня 1833 р. переяс-
лавський поштмейстер Я.І. Благодаров перебу-
вав у статусах колезького асесора, надвірного
радника, колезького радника та статського рад-
ника «со старшинством». Цей останній службо-
вий чин ним було отримано 19 серпня 1826 р.32,
також він став кавалером ордену Св. Володи-
мира 4-го ступеня33 (очевидно за 35-ти річну
вислугу – Т. Н.), а на наступний, 1827 р., вже
мав орден Св. Анни 2-го ступеня34. У відповід-
ному статусі Я.І. Благодаров перебував до своєї
смерті – 13 (25) червня 1833 р.35.
Говорячи про переяславський період життя
Якова Івановича Благодарова, слід зазначити, що
у цей час яскраво проявилася така його риса, як
цікавість до місцевої старовини. Саме ця сторона
біографії викликає наш найбільший інтерес.
Я.І. Благодаров є одним з перших відомих нам
дослідників, хто звернув цілеспрямовану увагу
на історичні пам’ятки давнього Переяслава. По
приїзді до міста, окрім основної роботи, він зай-
мався вивченням історії краю та збором місцевих
старожитностей. Щодо цього, як краєзнавець,
він співпрацював з «Обществом истории и древ-
ностей российских» – першим науковим осеред-
ком історичного напряму в Російській імперії.
Утворившись у березні 1804 р., це товариство
провадило свою діяльність при Московському
університеті. Його головною метою була робота
з давніми літописами, аби «привести в ясность
Российскую Историю». До нього входили знані
особи свого часу. З-поміж них варто назвати імена
таких сучасників Я.І. Благодарова: М.С. Арце -
башев, М.М. Бантиш-Каменський, митрополит
Євгеній (Є.О. Болховітінов), П.П. Гулак-Арте-
мовський, М.Н. Карамзін, О.І. Лєвшин, М.П. По -
годін, С.В. Руссов.
Понад двадцять років, від моменту вступу
до вказаного товариства, який відбувся у період
1’2020Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О
58
29 Арсеньев Д.С. В нашем Горячкине [Электронный ресурс] Режим доступу: ttps://www.proza.ru/
2018/08/14/31
30 Леонтьева Ф.П. Неудавшееся похищение. Тайна старшего брата: из записок «литераторки» /
Ф. П. Леонтьева; предисл., публ. и примеч. Е. М. Варенцовой // Наше наследие. 2016. № 119. С. 79–85.
31 Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества
Христова 1809: В 2-х ч. СПб.: Имп. Академия наук, 1809. Ч. 1. 1809. С. 269.
32 Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века в 3 выпусках. Вып. 1:
А – И. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. С. 93.
33 Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества
Христова 1826. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1826. С. 659.
34 Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества
Христова 1827. В. 2-х ч. Ч. 1. - СПб.: Имп. Академия наук, 1827. С. 688.
35 Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века в 3 выпусках. Вып. 1:
А – И. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. С. 92; Після Я.І. Благодарова на посаду почтмейстера у Переяславі
було призначено Павла Андрійовича Темченка. (Див.: Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий
штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1834. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук,
1834. - 1834. - С. 639).
1811–1812 рр.36, і до кінця життя Я.І. Благодаров
був його «сорєвноватєлєм»37. Починаючи з
1826 р., інформація про його приналежність до
вказаного товариства, як «сорєвноватєля» зу-
стрічається й у месяцесловах (адрес-календа-
рях)38. Цей статус надавався за письмовим по-
данням когось з членів товариства, а його носій
не брав участі у засіданнях, за винятком особли-
вих випадків. «Сорєвноватєль» жодним чином
не обмежувався у будь-яких ініціативах, що сто-
сувалися дослідницької роботи та оприлюд-
нення результатів власної діяльності. Статутом
товариства заохочувалися щорічні повідомлення
цієї категорії членів щодо виявлених старожит-
ностей, історичних матеріалів тощо39. У контексті
реалізації археографічної діяльності товариства
широкого поширення з-поміж його учасників
набув пошук давніх рукописних джерел та ста-
родруків. «Сорєвноватєлі», що перебували на
місцях, інформували голову або секретаря това-
риства про свої пошукові здобутки, виявлені
знахідки тощо. Суть цих звернень доводилася на
засіданнях усім членам Товариства та відобра-
жалася у т. зв. журналах, що публікувалися у
його друкованому органі – «Записках и трудах».
Саме з цього джерела відомо про характер діяль-
ності Я. І. Благодарова як «сорєвноватєля». Уже
перша згадка фіксує науковий характер його кра-
єзнавчої діяльності.
Зокрема, про це йдеться у повідомленні про
засідання Товариства від 30 жовтня 1823 р.,
на якому озвучувалася кореспонденція, що на-
дійшла на ім’я голови А.П. Оболенського: «д) Из
Переяславля от Коллежскаго Советника Благо-
дарова, обещающагося доставить Обществу
Историческия свои изследования о древних до-
стопамятностях города Переяславля; опреде-
лено: принять к сведению»40. Також, на засіданні
Товариства від 15 квітня 1825 р. було зачитано
лист на ім’я його голови О.О. Писарєва: «а) из
Переяславля, от Соревнователя Благодарова,
вызывающагося доставить сведения о найден-
ных им рукописях Мазепиной Библиотеки; что
и принято Обществом с благодарностью»41.
Цей факт значною мірою суголосний з інформа-
цією, наведеною на засіданні Товариства від
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
59
36 Составъ Имераторскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ при Московском Университете
с открытія Общества по 1 мая 1890 г. // Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских
при Московском Университете. 1890 год. Книга вторая. Университетская типография.М . 1890. С. 28; Пріз-
вище Я.І. Благодарова у переліку учасників товариства станом на березень 1811 р. відсутнє. (Див.: Список
членов общества истории и древностей российских // Записки и труды Общества истории и древностей Рос-
сийских, учрежденного при Императорском Московском университете. Москва: Университетской Типогра-
фии, 1815. Ч. І. С. ХХV–ХХХV).
37 Записки и труды общества истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском Мос-
ковском университете. - М.: В университетской типографии, 1824. Ч. ІІ. С. 105.; Труды и летописи общества
истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском Московском университете. М.: В уни-
верситетской типографии, 1828. Ч. ІV, Кн. І. С. 19.; Составъ Имераторскаго Общества Исторіи и Древностей
Россійскихъ при Московском Университете с открытія Общества по 1 мая 1890 г. // Чтения в Императорском
Обществе Истории и Древностей Российских при Московском Университете. 1890 год. Книга вторая. Уни-
верситетская типография. М. 1890. С. 28.
38 Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества
Христова 1826. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1826. С. 659.; Месяцеслов с росписью чиновных
особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1827. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп.
Академия наук, 1827. С. 521; Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи
на лето от Рождества Христова 1828. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1828. С. 543; Месяцеслов с
росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества Христова 1829. В. 2-х ч.
Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1829. С. 518; Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат
Российской империи на лето от Рождества Христова 1831. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1831.
С. 405; Месяцеслов с росписью чиновных особ или общий штат Российской империи на лето от Рождества
Христова 1833. В. 2-х ч. Ч. 1. СПб.: Имп. Академия наук, 1833. С. 477.
39 Устав Общества Истории и Древностей Российских, высочайше одобренный // Записки и труды Об-
щества истории и древностей Российских, учрежденного при Императорском Московском университете. –
Москва: Университетской Типографии, 1815. Ч. І. С. ІІ–XXІV.
40 Труды и записки общества истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском Мос-
ковском университете. М.: В университетской типографии, 1827. Ч. ІІІ, Кн. ІІ. С. 29.
41 Труды и записки общества истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском Мос-
ковском университете. М.: В университетской типографии, 1827. Ч. ІІІ, Кн. ІІ. С.110.
29 лютого 1824 р.: «Г. Председатель читал по-
лученныя им отношения: 1е от Полтавскаго
Епископа Мефодия, в котором изъявляет свою
готовность содействовать составлению ката-
логов печатных книг и рукописей, находящихся
в архиве Переяславскаго Кафедральнаго Собора
и Семинарии и вообще во всей Полтавской Епар-
хии»42. На засіданні Товариства 17 травня 1826 р.
було зачитано лист на ім’я голови Товариства
О.О. Писарєва від Я.І. Благодарова «f) От Г. Со-
ревнователя Благодарова из Переяславля пред-
ставлены Гмъ председателем разныя рукопис-
ныя статьи и выписки, касающияся до Истории
Отечественной и 7 рисунков к оным; опреде-
лено: поручить оныя на разсмотрение Гну Д. Ч.
(дійсний член – Т. Н.) К.Ф. Калайдовичу43»44.
Заключна виявлена нами в «Трудах» прижиттєва
згадка особи Я. І. Благодарова міститься у пові-
домленні про урочисте засідання Товариства
21 березня 1827 р. Зокрема, повідомляється, що
до нього в дарунок надійшли «от Г. Соревнова-
теля Благодарова 22 медныя Российския мо-
неты и одна Византийская»45.
Виявлені відомості засвідчують активну
співпрацю Я.І. Благодарова з «Обществом исто-
рии и древностей российских». Також відомо
про його співробітництво у цей період з т. зв.
«комісією» графа М.П. Румянцева, колишнього
міністра закордонних справ та державного кан-
цлера Російської імперії. Вийшовши у відставку,
він активно займався розшуком давніх рукопис-
них історичних джерел, залучивши до цього про-
цесу широке коло фахівців. Загалом, на базі нео-
фіційного «румянцівського гуртка» реалізувалися
філологічні, бібліографічні, лінгвістичні та істо-
ричні студії відомих вчених того часу, у тому
числі учасників «Общества истории и древностей
российских» (Ф.П. Аделунг, М.М. Бантиш-Ка-
менський, В.М. Берх, О.Х. Востоков, О.І. Єрмо-
лаєв, П.І. Кьоппен, К.Ф. Калайдович, Ф.І. Круг,
О.Ф. Малиновський, І.М. Снєгірьов, П.М. Строєв,
О.М. Оленін та ін.)46. У це товариство упродовж
1817–1826 рр. входив і сам М.П. Румянцев47.
Слід зазначити, що за його безпосередньої участі
здійснювалася актив на археографічна робота,
було опубліковано значну кількість важ ливих
історичних джерел48. Виявленню матеріалів спри -
яли чи сленні експедиції членів гуртка, які відбу-
валися упродовж 1811– 1826 рр. та охоплювали
значні, зокре ма й найвіддаленіші, території Росій-
ської імперії. Їх метою був пошук та придбання
давніх писемних пам’яток та інших старожитнос-
тей. До відповідної роботи у Полтаві та Пере -
яславі був залучений Я.І. Благодаров49. Вочевидь,
вона здійснювалася
ним водночас і як чле-
ном «Общества исто-
рии и древностей рос-
сийских».
Про Я.І. Благода-
рова, як дослідника
переяславської старо-
вини, відомо також з
джерел, що залишили
його сучасники –
представники творчої
та наукової еліти, дво-
ряни-мандрівники, –
1’2020Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О
60
42 Труды и записки общества истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском Мос-
ковском университете. М.: В университетской типографии, 1827. Ч. ІІІ, Кн. ІІ. С.53-54.
43 Калайдович Костянтин Федорович (1792–1832) упродовж (1811(?)–1932 рр. був членом «Общества
истории и древностей российских», активно займався експедиційною та археографічною роботою. На жаль,
доля переданих йому матеріалів І.Я. Благодарова невідома.
44 Труды и записки общества истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском Мос-
ковском университете. М.: В университетской типографии, 1827. Ч. ІІІ, Кн. ІІ. С. 175.
45 Труды и летописи общества истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском
Московском университете. М.: В университетской типографии, 1828. Ч. ІV, Кн. І. С. 22.
46 Москальов Д. Особливості російської антикварної практики другої половини XVIII – середини
XIX ст. // Сiверянський лiтопис. 2015. № 4. С. 131.
47 Составъ Имераторскаго Общества Исторіи и Древностей Россійскихъ при Московском Университете с
открытія Общества по 1 мая 1890 г. // Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских
при Московском Университете. 1890 год. Книга вторая. Университетская типография.М., 1890. С. 12.
48 Медведев И.П. Румянцевский грант Императорской Академии наук на издание руських летописей //
Петербургский исторический журнал. СПб., № 1 (2016). С. 186–192.
49 Козлов В.П. Колумбы российских древностей. Серия: Страницы истории нашей Родины. М., Наука.
1981. С. 82.
Портрет графа
М.П. Румянцева
які особисто контактували з ним саме у Переяс-
лаві. Першим, з відомих нам таких подорожую-
чих, був студент Харківського університету, май-
бутній історик та державний діяч О.І. Лєвшин,
який відвідав Переяслав у 1815 р. Обставини
цього візиту молодий дослідник (мав вік близько
17 р. – Т. Н.) виклав у своїй праці «Письма из Ма-
лороссии», що вже за рік була опублікована у
Харкові. На сьогодні з усіх наявних відомостей
це джерело через виразний описовий характер
можна вважати таким, у якому образ Я.І. Благо-
дарова-краєзнавця, відображено найдетальніше.
У «Письмах» О.І. Лєв шин повідомляє як про
своє знайомство з місцевим поштмейстером
Я.І. Благодаровим, так і наводить опис тих істо-
ричних місць, які вони разом оглянули. Аналізу -
ю чи це джерело, відзначимо, що автор не прихо-
вувує свого захоплення з приводу відвідин
Пе реяс лава, про що він емоційно повідомляє у
«Письме 17»: «Вот столица древнего княжества
Переяславского! Вот город, знаменитый вбыто-
писаниях наших! Вот отечество бессмерт ного
певца Россиады! Вот остатки крепости разру-
шенной временем! Вот Трубеж, многократно
обагренный кровью безпокойных и опасных для
Рос сии печенегов! Вот Альта увековеченная зло-
действом убийцы Святополка! Сколько памятни-
ков глубокой древ ности! Сколь ко пищи для ума и
сердца! Сколько предметов для внимания любо-
пытного путешест вен -
ника!»50 Уже при першій
згадці у «Пись мах» по -
дає його детальний по-
ртрет. «Время для нас
летит в Переяславе. Мы
проводим оное в сообще-
стве с почтенным и лю-
безным человеком, кото-
рый соединяет в себе
хорошие познания, доб-
рую душу и чувствитель-
ное серд це; который
видел боль шую часть Ев-
ропы, долго был играли-
щем судьбы, испытывал все роды несчастий и на-
конец заведен случаем в Переяслав. Это Я.И.Б-в51.
Он живет в уединении; дом его, стоящий за го-
родом, представляет точно хижину сельскую,
окруженную цветником и маленьким садиком.
Жизнь его течет очень тихо. Будучи отдален от
друзей и родных, он, как говорит, ищет удоволь-
ствий в самой природе и удивляется богатству
ее в здешних местах. Синеющиеся пред окнами
Заднепровские горы и шумящий близко Трубеж,
увеселяют его; чтение книг разсевает скуку его.
Он, кажется, полюбил меня и мы решились вме-
сте осматривать окрестности Переяслава, вме-
сте искать памятников, собирать рукописи и де-
лать возможные открытия»52.
Прагнучи побачити місцеві старожитності,
харківський студент оглянув давню переяс лав -
ську фортецю, Успенську церкву, а також Возне-
сенський собор. Дослідник зауважив про наявне
у ньому «достойное любопытства великолепное
Евангелие, подаренное Мазепою»53,. Можливо,
саме ця згадка засвідчує початок наукового зна -
йомства з визначною національною пам’яткою –
Пересопницьким Євангелієм – у «переяславський
період» її побутування. Пізніші відомості про неї
з’являються у бібліографії та замітках дослідни-
ків – П.П. Свіньїна, Й.М. Бодянського, Т.Г. Шев-
ченка, М.О. Максимовича. Згодом Євангеліє ви-
вчали вихідці з Переяславської духовної семінарії
М.Д. Думитрашко та П.І. Житецький. Зауважимо,
що, з моменту появи у Переяславі у 1812 р.,
Я.І. Благодаров, як «сорєвноватєль» «Общества
истории и древностей российских», міг знати про
Євангеліє та познайомити О.І. Лєвшина з цією
давньою пам’яткою. Про це може свідчити й зга-
дуваний вище лист, надісланий Я. І. Благодаро-
вим до голови «Общества истории и древностей
российских» О.О. Писарєва, у якому йшлося про
віднайдені «рукописи Мазепиной Библиотеки».
Під час спільних краєзнавчих пошуків
Я.І. Благодаров та О.І. Лєвшин відвідали місце
ймовірної загибелі Св. Бориса «в 3 верстах от
Переяслава на берегу Альты». Про це О.І. Лєв-
шин зауважує у «Письме 19». «Почтенный Яков
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
61
50 Левшин А.И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. Харьков: В Университетской
типографии, 1816. С. 42–43.
51 Яків Іванович Благодаров.
52 Левшин А.И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. Харьков: В Университетской
типографии, 1816. С. 45–47.
53 Левшин А.И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. Харьков: В Университетской
типографии, 1816. С. 44; У 1701 р. гетьман передав Пересопницьке Євангеліє у дарунок до Вознесенського
кафедрального собору.
Портрет
О.І. Лєвшина
Иванович Благодаров – новой знакомец наш,
взялся быть путиводителем моим к месту сему,
убийством ознаменованному»54. Мандрівник по -
дає таку інтерпретацію пов’язаних з ним літопис-
них подій. «Великий князь Владимир Мономах из
благоговения к памяти Святого Бориса соорудил
там великолепную каменную церковь и дворец
свой, в котором не только провел он большую
часть царствования, но даже скончался».55 Про-
водячи оглядові дослідження, Я.І. Благодаров з
супутником намагалися розшукати залишки цієї
давньої споруди, при цьому виявили у р. Альті
«что-то твердое, подобное основанию строе-
ния», та припустили, що це «остатки церкви и
дворца». О.І. Лєвшин визначив периметр земля-
ного валу та замалював хрест з написом. Щодо
побаченого він зазначив: «Церковь до основания
разорена Батыем, дворец разрушен временем.
Осталась только небольшая деревянная, валом
обнесенная часовня, которую построил Меж-
игорского монастыря иеромонах Феодосий, а в
ней из дикого камня высеченный крест, который
водрузил Переяславский Протопоп Григорий Бу-
тович в 1664 годе»56.
Завдяки праці О.І. Лєвшина маємо свідчення
того, що вже у початковий період свого перебу-
вання у Переяславі Я.І. Благодаров мав у своєму
розпорядженні деякі писемні артефакти, що
стосува лися минулого міста. Так, у «Письме 20»
мандрівник повідомляє: «Путешествуя по ок -
рест ностям Переяслава, осматривая все досто-
памятности, собирая, известия и предания, на-
конец удалось мне сделать открытие довольно
любопытное. Я.И.Б-в почтенный знакомец наш,
<…> доставил мне случай взглянуть на одну
древнюю рукопись»57. Говорячи про текст доку-
мента, О.І. Лєвшин відмітив, що невідомий автор
виводив походження назви міста від села Перея58
«близ нынешнего Переяслава»59. На місці його
знаходження, яке вказав 90-річний старожил, до-
слідники відзначили наявність ознак колишнього
поселення. Вони також побували «в десяти вер-
стах от Переяслава в ущельях высоких гор на
правой стороне Днепра», де бачили печеру з
рештками людських кістяків60. З «Писем» дізнає-
мося також і про подорож до Києва, під час якої,
разом з Переяславським Преосвященним61, крає-
знавці відвідали давні кургани «Три брати», де
«провели около часа в приятных разговорах и в
рассматриваньи окрестностей белеющего вдали
Переяслава»62. У Києві Я.І. Благодаров та О.І. Лєв-
шин побували в Успенському соборі Києво-Пе-
черської лаври63.
Не можна не вказати й на зафіксований у
«Письмах» непересічний епізод з біографії до-
слідників, що мав місце на шляху з Києва: «Мы
остановились в Броварах, и пока ямщики переме-
няли лошадей, сидели в постоялом дворе. Напив-
шись там чаю, я шел садится в коляску; но толь -
ко лишь переступил порог, густой дым и огонь
сопровождаемый сильным треском, ослепил меня.
Это был пистолетный выстрел, который, благо-
даря Всевышнего, ударился подле меня в стену,
исключая одной дробины, пролетевшей сквозь
шапку почтенного товарища нашего Я.И.Б..ва.
За темнотою ночи мы не нашли виновного»64.
Вочевидь, у по даль шому між Я.І. Бла года -
ровим та О.І. Лєвшиним зберігалися приязні
взаємини. У 1817 р. у харківському часописі
«Украинский вестник» останній опублікував
1’2020Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О
62
54 Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. Харьков : В Университетской
типографии, 1816.– С. 48..
55 Там само. С. 48-49.
56 Там само. С. 49.
57 Там само. С. 51.
58 Про цю версію походження назви міста див.: Ведомость о начале города Переяславля, бывших в нем
князей и архиереев 1771 г. февраля 25 дня сочиненная // НБУВ, Ф. 11, од. зб. 2371. 2 арк.
59 Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. – Харьков : В Университетской
типографии, 1816. С. 52.
60 Там само. С. 55.
61 Вочевидь, це міг бути єпископ Полтавський та Переяславський Анатолій (Максимович Андрій Іванович).
62 Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. – Харьков : В Университетской
типографии, 1816. С. 81.
63 Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. – Харьков : В Университетской
типографии, 1816. С. 102.
64 Левшин А. И. Письма из Малороссии, писанныя Алексеем Левшиным. – Харьков : В Университетской
типографии, 1816. С. 134–135.
художній переклад Я.І. Благодарова під назвою
«Награда», що вважається його фінальною літе-
ратурною публікацією65.
У 1825 р. під час подорожі Україною, пере-
їжджаючи з Полтави до Києва, у Переяславі з
Я.І. Брагодаровим зустрівся відомий російський
дослідник та видавець П.П. Свіньїн. В опубліко-
ваній праці «Археологичекие путешествиях по
России» він присвятив йому коротку ремарку.
«В Переяславле, одном из древнейших городов
России, познакомился я с г. Благодаровим, люби-
телем отечественных Древностей и Соревно-
вателем Историческаго Общества. Он имеет в
виду получить многие важные русские досто-
памятности»66. Мандрівник описав кіль ка міс-
цевих старожитностей, з якими він, вочевидь,
ознайомився у товаристві пе ре яс лав сько го почт -
мейстра. Так, відвідав -
ши місцеву се мінар ську
бібліотеку, П.П. Сві-
ньїн відмітив наявність
у ній двох давніх Єван-
гелій, про те детально
вказав лише на Пере-
сопницьке, помилково
датуючи цю па м’ятку
ХІІ–ХІІІ ст., та навів
дарчий напис І. Мазе -
пи. Друга пам’ятка, про
яку зауважив дослід-
ник, – кам’яний хрест,
встановлений у 1664 р.
протоієреєм Успенської
церкви Г. Бутовичем67 у пам’ять про смерть
князя Бориса Володимировича. Він зауважив на
розповіді Переяславського єпископа68 про зцілю-
вальні властивості пам’ят ки та збирання ним у
1825 р. коштів для побудови на цьому місці цер-
кви. П.П. Свіньїн здійснив археологічні спосте-
реження, за якими зробив припущення про зна-
ходження там «дворца Мономаха»69. Зауважимо,
що представлена ним у жов тні 1825 р. на засіданні
«Общества истории и древностей российских»
доповідь «Обзорные путешествия по России»
була високо оцінена відомим істориком М.П. По -
го діним70, який відгукнувся про її автора на-
ступним чином: «Этот человек достоин вся-
кого почтения за собрание богатых сведений о
России»71.
Останнім за хро нологією з відомих нам дже-
рел, що засвідчують контакти Я.І. Благодарова, як
краєзнавця, з представниками тогочасної росій-
ської творчої еліти є лист літератора М.О. Мель -
гун о ва до згаданого історика М.П. Погодіна.
Разом з ним у 1827 р. він збирався здійсни ти по-
дорож Україною. Щодо цих планів у листуванні
П.І. Кьоппена72 та М.П. Погодіна міститься на-
ступна порада до останнього: «Не уклоняйтесь
от путешествия с г. Мельгуновым. Дай Бог,
чтобы наши дворяне почаще стали предприни-
мать поездки по отечественным краям. После
путешествия по России вам не трудно, думаю,
будет обрести средства к путешествию по
чужим краям, где вам тогда вдвое более рады
будут»73. У поїздку М.О. Мельгунов вирушив
одноосібно, відвідавши такі українські міста як
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
63
65 Рак В. Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века в 3 выпусках. Вып. 1:
А – И. – Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. С. 93
66 Свиньин П. Извлечение из археологического путешествия по России Павла Свиньина в 1825 году //
Труды и записки Общества истории и древностей российских. М., 1826. Ч. ІІІ. Кн. І. С. 196.
67 У тексті «Путешествия» П. П. Свіньїна допущено неточність у написанні прізвища – «Букович».
68 Вочевидь, це міг бути єпископ Полтавський та Переяславський Георгій (Гавриїл Олексійович Ящур-
жинський)
69 Обзорные путишествия издателя Отечественных Записок по России в 1825 году, относительно архео-
логии // Отечественные Записки, издаваемые Павлом Свиньиным. Санкт-Петербург: В типографии А. Смир-
дина, 1826. Ч. 27. С. 116.
70 Погодін Михайло Петрович – російський історик, упродовж 1825–1875рр. був членом «Император-
ского общества истории и древностей российских».
71 Барсуков Н.П. Жизнь и труды М. П. Погодина: В 22-х т. СПб.: Погодин и Стасюлевич, 1888–1910. –
22 т. Кн. 1. СПб, 1888. С. 313.
72 Кьоппен Петро Іванович – академік Петербурзької академії наук (з 1839), історик, археолог, дослідник
Півдня Россійської імперії. З 1853 р. був обраний почесним членом «Императорского общества истории и
древностей российских».
73 Барсуков Н П. Жизнь и труды М.П. Погодина: В 22-х т. СПб.: Погодин и Стасюлевич, 1888–1910. –
22 т. Кн. 2. 1889. VIII. С. 105.
Портрет
П. П. Свінїна
Харків, Чугуїв, Полтаву,
Переяслав, Київ. У тексті
його листа є роз’яснення
щодо мотивів цієї подо-
рожі. «Я искал знакомства
с тутошними жителями,
индигенами тех мест,
через которые про ехал.
Я дорожу ими в особенно-
сти потому, что по раз-
ным обстоятельствам не
мог посвятить достаточ -
но времени для узнания
Малороссии, края любопытнейшего, на который
до сих пор еще слишком мало обращали внима-
ния»74. У листі, що писався М.О. Мельгуновим у
Києві щодо Переяслава та власне Я.І. Благодарова
міститься лише одне лаконічне зауваження:
«В Переяславе, который несмотря на свою древ-
ность не представляет вовсе ничего взору люби-
теля давно прошедшаго, я познакомился с амате-
ром Отечественной Истории г. Благодаровым…
Въехал в Киев уже с лихорадкою в теле»75. Інших
деталей свого перебування у місті автор листа не
повідомляє.
Згадка про епізод з життя Я.І. Благода ро ва у
Переяславі є в праці І.Ф. Павловського «К исто-
рии Малороссии во время генерал-губернаторства
кн. Н.Г. Репнина (очерки, материалы, переписка
по архивным данным)», опублікованій у «Трудах
Полтавской Ученой Архивной Комиссии». Це ці-
каве свідчення стосовно кола контактів переяслав-
ського краєзнавця: «Некто Я. Благодаров заме-
тил, что князь курил «сигарки из мундштука» и
он пишет князю письмо, где просит его принять
от него на память мундштук. Князь принял и бла-
годарил»76. Про цей же випадок І.Ф. Павловський
зауважив у своїй іншій праці «Полтава. Истори-
ческий очерк ее, как губернского города в эпоху
управления генерал-губернаторами (1802–1856).
По архивным данным», де навів посилання, з
якого можна припустити, що цей подарунок
Я.І. Благодаров зробив у 1819 р.77.
Яків Іванович Благодаров завершив свій
земний шлях у Переяславі 13 (25) червня 1833 р.
у віці близько 69-ти років78. У пам’яті нащадків
він залишився як літератор (автор, перекладач,
коректор), чиновник та краєзнавець. За життя
він був знайомий з відомими вченими, суспіль-
ними діячами та посадовцями, поруч з якими він
здійснював наукову дослідницьку роботу. Наявні
відомості не дозволяють скласти його більш де-
тальний біографічний портрет. Разом з тим їх
цілком досить, аби говорити про Я.І. Благода-
рова, як непересічну особистість свого часу та
засвідчити його важливий внесок у формування
та розвиток традицій вітчизняного краєзнавства.
У його особі Переяславщина отримала одного з
перших дослідників, що практикували наукове
вивчення історії цього краю.
* * *
У № 8 «Чтений в императорском обществе
истории и древностей российских при Москов-
ском университете» за 1848 р. О.М. Бодянський
опублікував матеріали з історії Густинського мо-
настиря. Зокрема, у передмові до публікації за-
уважено, що один з документів – «Описание Ла-
динского монастыря» – ним було узято з зібрання
різних паперів (25 одиниць, з яких 3 на той час
вважалися втраченими – Т. Н.), що були надіс-
лані до Товариства його покійним сорєвноватє-
лєм, колезьким радником та кавалером, переяс-
лавським поштмейстером Яковом Івановичем
Благодаровим. Зауважено, що матеріали були на-
діслані 10 квітня 1826 р. разом з листом на ім’я
голови товариства О.О. Писарєва. Я.І. Блгодаров
одержав їх від тодішнього Полтавського та
1’2020Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О
64
74 Барсуков Н П. Жизнь и труды М.П. Погодина: В 22-х т. СПб.: Погодин и Стасюлевич, 1888–1910. –
22 т. Кн. 2. 1889. VIII. С. 106–107.
75 Там само. С. 107.
76 Павловский И.Ф. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н. Г. Репнина (очерки,
материалы, переписка по архивным данным). // Труды Полтавской Ученой Архивной Комиссии. Издано
под редакцией действительных членов комиссии: В.И. Василенка, Л.В. Падалки и И. Фр. Павловского.
Выпуск первый. – Полтава: Электрическая Типо-литография П.А. Дохмана, Александровская улица,
1905. С. 124.
77 Павловский И. Ф. Полтава. Исторический очерк ее, как губернского города в эпоху управления гене-
рал-губернаторами (1802–1856). По архивным данным, с 80 рис. и планом города. – Полтава: Электрическая
типо-литография Т-ва быв. «И.А. Дохман», 1910. С. 105.
78 Рак В.Д. Благодаров Яков Иванович // Словарь русских писателей XVIII века в 3 выпусках. Вып. 1:
А – И. – Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1988. С. 92.
Контурний портрет
М.О. Мельгунова
Переяславського єпископа Георгія79. У 17 травня
того ж року останнього одноголосно було зара-
ховано до почесних членів Товариства80.
На жаль, на цей час нам не вдалося встано-
вити долю інших матеріалів, що їх зібрав
Я.І. Благодаров у Переяславі. Так, у наявних до-
відкових виданнях81 не виявлено жодної вка-
зівки щодо тих джерел та старожитностей, про
які нам відомо з «Трудов и записок Общества ис-
тории и древностей российских».
У Російському державному архіві давніх актів
(РФ) наявний фонд 1 627 «Общество истории и
древностей российских», в описі якого вказу-
ються матеріали, що можуть містити відомості
щодо документів Я.І. Благодарова. Це спр. 1 «Пе-
реписка членов общества с разными лицами по
вопросам деятельности общества. (1814–1848)»
та спр. 3 «Письма разных лиц в общество о при-
сылке своих работ, об обнаруженных архивных
документах… (1814–1848)». Відомо, що мате-
ріали Товариства потрапили також до відділу ру-
кописів Російської державної бібліотеки82. Це
фонди 203, 204, 205. У це ж зібрання ввійшли й
джерела, які були здобуті комісією графа М.П. Ру-
мянцева (Румянцевський музей)83. З-поміж цих
матеріалів виокремлено фонд 226, який являє
собою особистий архів О.О. Писарєва, що очолю-
вав Товариство у 1824–1930 рр. Дві позиції його
опису: «Благодарову [Якову]» та «Благодаров
Яков. Письмо к Писареву Александру Алексан-
дровичу» прямо доводять наявність матеріалів,
пов’язаних з особою Я.І. Благодарова. Щодо ос-
танньої наявна географічна та часова прив’язка –
Переяслав, 14 лютого 1825 р.84.
Сподіваємось, що звернення у майбутньому
до архівних фондів дасть шанс відшукати спад-
щину Я. І. Благодарова – письмові матеріали,
малюнки та інші артефакти переяславської ста-
ровини. Наприклад, ті, які було доручено розгля-
нути К.Ф. Калайдовичу у 1826 р., або ж окремі
рукописні джерела «Мазепиної Бібліотеки», про
які зауважувалося вище. Інформація про старо-
житності виявлені Я.І. Благодаровим у Переяс-
лаві збагатить відомості з історії давнього міста
та дозволить дати детальнішу оцінку діяльності
одного з його перших краєзнавців.
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
65
79 Чтения в Императорском Обществе Истории и Древностей Российских при Московском Университете.
Год второй. 1847. №8. С. IV.
80 Труды и записки общества истории и древностей российских, учрежденнаго при Императорском Мос-
ковском университете. М.: В университетской типографии, 1827. Ч. ІІІ, Кн. ІІ. С.177.
81 Белокуров С. А. Указатель ко всем периодическим изданиям Общества истории и древностей российс-
ких при Императорском московском университете 1815-1883 гг. / Сер. Б-ку-в. М.: Е.И. Погодиной, 1883.
197, [1], II c.; Строев П. Библиотека Императорского общества истории и древностей российских. М.: В Тип.
Августа Семена, 1845. VI, [2], 354, [2] с.; Соколов Е.И. Библиотека Императорского общества истории и древ-
ностей российских вкл / сост. Е. И. Соколов. Москва: Унив. тип., 1905. Вып. 2. Описание рукописей и бумаг,
поступивших с 1846 по 1902 г. 936 с.; Гриневич А.И. Алфавитный указатель к периодическим изданиям Им-
ператорского общества истории и древностей российских при Московском университете, 1815-1862. Москва
: Унив. тип., 1862. - [4], 75, [1] с.; Забелин, И.Е. Список и указатель трудов, исследований и материалов, на-
печатанных в повременных изданиях Императорского общества истории и древностей российских при Мос-
ковском университете. В 2 вып. - М.: в Университетской тип. (М. Катков), 1884-1889. - [Вып.1] Отд.1: Список
трудов. [2] с., 340 стб.; [Вып.2]: [Исторический очерк деятельности общества истории и древностей российс-
ких с 1804 по 1884 годы. - Список трудов (Продолжение) 1884-1888 годы № 2919 - №3193. - Отд. II: Указатель
трудов]. XXXII, [2] с., 341-376 стб., [2] c., 162 cтб.
82 Ошанина Е.Н., Голубцова Е.И. Коллекция Московского Общества истории и древностей российских
// Записки Отдела рукописей [ГБЛ]. 1952. Т. 13. С. 3–29.
83 Востоков А.Х. Описание русских и словенских рукописей Румянцевского музеума, составленное Алек-
сандром Востоковым. СПб. : в тип. Имп. АН, 1842. - [2], 4, IV, 900, 3 с.
84 Отдел рукописей Российской государственной библиотеки, ф. 226 оп. 1 картон 2 д 1, 53.
References
Arsen'ev D. S. V nashem Goryachkine. Retrieved
from ttps://www.proza.ru/2018/08/14/310 [in Russian].
Barsukov N. P. (1889) Zhizn' i trudy M. P. Pogo-
dina. V 22. Kn. 2. SPb.: Pogodin i Stasyulevich. [in
Russian].
Barsukov N. P. (1888) Zhizn' i trudy M. P. Pogo-
dina. V 22. Kn. 1. SPb.: Pogodin i Stasyulevich. [in
Russian].
Belokurov S. A. (1883) Ukazatel' ko vsem peri-
odicheskim izdaniyam Obshhestva istorii i drevnostej
rossijskix pri Imperatorskom moskovskom universitete
1815-1883 gg. M.: E.I. Pogodinoj. [in Rus sian].
Berkov P. N. (1977) Istoriya russkoj komedii
XVIII v. L.: Nauka. [in Russian].
Buzian H. M., Yurchenko O. V. (2019) Pereiaslav
u svitli interesiv mandrivnykiv ta vchenykh ХІХ st.
PEREIАSLAVIKA: Naukovi zapysky Natsionalnoho
istoryko-etnohrafichnoho zapovidnyka «Pereiaslav»:
zb. nauk. st. (15 (17). [in Ukrainian].
Vengerov S. A. (1892) Kritiko-bіograficheskіj slo-
var' russkix pisatelej i uchenyx (ot nachala russkoj ob-
razovannosti do nashix dnej). V. 3. Sankt-Peterburg: Se-
menovskaya tipolitografiya (I. A. Efrona). [in Russian].
Vostokov A. X. (1842.) Opisanie russkix i sloven-
skix rukopisej Rumyancevskogo muzeuma, sostavlen-
noe Aleksandrom Vostokovym. SPb.: v tip. Imp. AN.
[in Russian].
Gennadi G.N. (1876.) Spravochnyj slovar' o
russkix pisatelyax i uchenyx, umershix v XVIII i XIX
stoletiyax i spisok russkix knig s 1725 po 1825 g. V 3
t. T. 1: A-E. M.: Tip. Rozentalya i Komp. [in Russian].
Grinevich A. I. (1862.) Alfavitnyj ukazatel' k pe-
riodicheskim izdaniyam Imperatorskogo obshhestva
istorii i drevnostej rossijskix pri Moskovskom univer-
sitete, 1815-1862. Moskva: Univ. tip. [in Russian].
Damskoj zhurnal (1806–1906 gg.) spredis loviem
V. Pokrovskogo. (1906) Chteniya v Imperatorskom ob-
shhestve istorii i drevnostej rossijskix pri Moskovskom
universitete. Kn. 3. Moskva. [in Rus sian].
Zabelin I. E. (1884-1889.) Spisok i ukazatel' trudov,
issledovanij i materialov, napechatannyx v povremennyx
izdaniyax Imperatorskogo obshhestva istorii i drevnos-
tej rossijskix pri Moskovskom universitete. V 2 vyp. M.:
v Universitetskoj tip. (M. Katkov). [in Russian].
Zapiski i trudy obshhestva istorii i drevnostej
rossijskix, uchrezhdennago pri Imperatorskom Mos -
kovskom universitete. (1824). M.: V universitetskoj ti-
pografii, Ch. ІІ. [in Russian].
Kozlov V. P. (1981) Kolumby rossijskix drevnos-
tej. M., Nauka. [in Russian].
Kolybenko O. (2007) Litopysne «Leto» ta pokhod-
zhennia nazvy mista Boryspolia: istoryko-arkheolohic-
hnyj ta toponimichnyj aspekty. Istoryko-heohrafichni
doslidzhennia v Ukraini. (10). [in Uk rainian].
Levshin A. I. (1816) Pis'ma iz Malorossii, pisan-
nyya Alekseem Levshinym. Xar'kov: V Universitetskoj
tipografii. [in Ukrainian].
Leont'eva F. P. (2016) Neudavsheesya poxishhe-
nie. Tajna starshego brata: iz zapisok «lіteratorki».
Nashe nasledie. (119). [in Russian].
Mal'ceva T. V. (2006.) Xudozhestvennoe osmys-
lenie sovremennyx realij v komedii Ya. N. Blagoda-
rova «Smeshnoe sborishhe, ili meshhanskaya kome-
diya». Conference materials. Dergachevskie chteniya.
– 2004. Russkaya literatura: nacional'noe razvitie i
regional'nye osobennosti. Ekaterinburg. [in Russian].
Martynov I. F. (1981) Knigoizdatel' Nikolaj No-
vikov. M., Kniga. [in Russian].
Medvedev I. P. (2016) Rumyancevskij grant Im-
peratorskoj Akademii nauk na izdanie rus'kix letopi-
sej. Peterburgskij istoricheskij zhurnal. (1). Spb. [in
Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1805. V. 2-x ch. Ch. 2. (1805) S.-Peterburg:
Imperatorskaya akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1806. V. 2-x ch. Ch. 1. (1806) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1807. V. 2-x ch. Ch. 1. (1807) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1808. V. 2-x ch. Ch. 1. (1808) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1809. V. 2-x ch. Ch. 1. (1809) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1810. V. 2-x ch. Ch. 1. (1810) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1811. V. 2-x ch. Ch. 1. (1811) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1812. V. 2-x ch. Ch. 1. (1812) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1826. V. 2-x ch. Ch. 1. (1826) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1827. V. 2-x ch. Ch. 1. (1827) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1828. V. 2-x ch. Ch. 1. (1828) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1829. V. 2-x ch. Ch. 1. (1829) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
1’2020Тарас Нагайко К Р А Є З Н А В С Т В О
66
Переяславський кра є знавець Яків Іванович Благодаров:
контури біографічного портрету
67
tova 1831. V. 2-x ch. Ch. 1. (1831) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Mesyaceslov s rospis'yu chinovnyx osob ili obsh-
hij shtat Rossijskoj imperii na leto ot Rozhdestva Xris-
tova 1833. V. 2-x ch. Ch. 1. (1833) SPb.: Imp.
Akademiya nauk. [in Russian].
Moskal'ov D. (2015) Osoblyvosti rosijs'koi an-
tykvarnoi praktyky druhoi polovyny XVIII – seredyny
XIX st. Siverians'kyj litopys. (4). [in Ukrainian].
Obzornye putishestviya izdatelya Otechestven-
nyx Zapisok po Rossii v 1825 godu, otnositel'no arx-
eologii. (1826) Otechestvennye Zapiski, izdavaemye
Pavlom Svin'inym. Sankt-Peterburg: V tipografii
A. Smirdina. [in Russian].
Oshanina E. N., Golubcova E. I. (1952) Kollekciya
Moskovskogo Obshhestva istorii i drevnostej rossijskix.
Zapiski Otdela rukopisej [GBL]. (13). [in Russian].
Otdel rukopisej Rossijskoj gosudarstvennoj bib-
lioteki. F. 226. Op. 1. Karton 2. Spr. 1, 53. [in Rus -
sian].
Pavlovskij I. F. (1905) K istorii Malorossii vo vre-
mya general-gubernatorstva kn. N. G. Repnina
(ocherki, materialy, perepiska po arxivnym dannym).
Trudy Poltavskoj Uchenoj Arxivnoj Komissii. (1).
Poltava. E'lektricheskaya Tipo-litografiya P. A. Dox-
mana. [in Russian].
Panfilova E. (2014) «E'nciklopediya parodij».
Sovremennaya dramaturgiya: literaturno-xudozh-
estvennyj zhurnal. (3). M.: Sovremennaya dra-
maturgiya. [in Russian].
Serkov A. I., Rejzin M. V. (1994.) Pis'ma N. I. No-
vikova. SPb.: Izd-vo im. N.I.Novikova. [in Russian].
Rak V.D. (1988) Blagodarov Yakov Ivanovich.
Slovar' russkix pisatelej XVIII veka. (1 (A–I). L.:
Nauka. [in Russian].
Pavlovskyi Y. F. (1910) Poltava. Ystorycheskyi
ocherk ee, kak hubernskoho horoda v эpokhu uprav-
lenyia heneral-hubernatoramy (1802–1856). Po ar-
khyvnum dannum, s 80 rys. y planom horoda. Poltava.
Elektrycheskaia typo-lytohrafyia T-va buv. «Y. A. Do-
khman». [in Russian].
Polovcev A. A. (1908) Russkіj bіograficheskij slo-
var'. S.-Peterburg: Tipografiya Glavnogo upravleniya
udelov. [in Russian].
Snyhyrev Y. A. (1838) Slovar russkykh svet-
skykh pysatelei, sootechestvennykov y chuzhestrant-
sev, pysavshykh v Rossyy, sluzhashchyi dopolne-
nyem k Slovariu pysatelei dukhovnoho chyna,
sostavlennomu mytropolytom Evhenyem. T. 1- Ot A
do H. [in Russian].
Svin'in P. (1826) Izvlechenie iz arxeologiches-
kogo puteshestviya po Rossii Pavla Svin'ina v 1825
godu. Trudy i zapiski Obshhestva istorii i drevnostej
rossijskix. (ІІІ). Kn. І. M. [in Russian].
Svin'in P. (1826.) Obzornye puteshestviya izda-
telya Otechestvennyx Zapisok po Rossii v 1825 godu
otnositel'no arxeologii. Otechestvennye zapiski. (27).
[in Russian].
Svobodnyj katalog russkoj knigi grazhdanskoj
pechati XVIII veka. 1725–1800:V 5 t. T.1. A-I. (1962)
M. [in Russian].
Stepanov V.P. (1975) Slovar' russkix pisatelej
XVIII veka. Principy sostavleniya. Obrazcy statej.
Slovnik. L.: Nauka. [in Russian].
Sokolov E. I. (1905) Biblioteka Imperatorskogo
obshhestva istorii i drevnostej rossijskix vkl. (2) Mos-
kva: Univ. tip., 1905. [in Russian].
Sostav" Imeratorskago Obshhestva Istorіi i Drev-
nostej Rossіjskix" pri Moskovskom Universitete s ot-
krytіya Obshhestva po 1 maya 1890 g. (1890). Chte-
niya v Imperatorskom Obshhestve Istorii i Drevnostej
Rossijskix pri Moskovskom Universitete. (2). M.: Uni-
versitetskaya tipografiya. [in Russian].
Spisok chlenov obshhestva istorii i drevnostej
rossijskix. (1815) Zapiski i trudy Obshhestva istorii i
drevnostej Rossijskix, uchrezhdennogo pri Imperator-
skom Moskovskom universitete. Moskva: Universitet-
skoj Tipografii, (І). [in Russian].
Stroev P. (1845) Biblioteka Imperatorskogo ob-
shhestva istorii i drevnostej rossijskix. M.: V Tip. Av-
gusta Semena. [in Russian].
Trudy i zapiski obshhestva istorii i drevnostej ros-
sijskix, uchrezhdennago pri Imperatorskom Moskov-
skom universitete. (1827) (Ch. ІІІ, Kn.ІІ). M.: V uni-
versitetskoj tipografii. [in Russian].
Trudy i letopisi obshhestva istorii i drevnostej ros-
sijskix, uchrezhdennago pri Imperatorskom Moskov-
skom universitete. (1828). (Ch. ІV, Kn.І). M.: V uni-
versitetskoj tipografii. [in Russian].
Ustav Obshhestva Istorii i Drevnostej Rossijskix,
vysochajshe odobrennyj. Zapiski i trudy Obshhestva
istorii i drevnostej Rossijskix, uchrezhdennogo pri Im-
peratorskom Moskovskom universitete. (1815). (1)
Moskva: Universitetskoj Tipografii. [in Rus sian].
Feofanov A. M. (2011) Studenchestvo Moskov-
skogo universiteta XVIII pervoj chetverti XIX veka.
M.: Izd-vo PSTGU. [in Russian].
Chteniya v Imperatorskom Obshhestve Istorii i
Drevnostej Rossijskix pri Moskovskom Universitete.
God vtoroj.(1847). (8). [in Russian].
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174479 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:00:14Z |
| publishDate | 2020 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Нагайко, Т. 2021-01-20T18:31:10Z 2021-01-20T18:31:10Z 2020 Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету / Т. Нагайко // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 52-67. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174479 908(092)Благодаров“1764/1833” Переяславщина – один з тих мікрорегіонів нашої держави, на який повсякчас спрямовувалася
 прискіплива увага дослідників минулого. Через свою давню історію, численні доленосні події цей край
 є одним з важливих центрів формування української нації та державності. Визначальні культурно-історичні процеси та пов’язані з ними визначні постаті зумовили те, що він у різні часи привертав
 до себе увагу археологів, істориків, етнографів, культурологів, краєзнавців та інших дослідників.
 Особливо цінними є відомості про тих людей, що самі цікавилися історією Переяславщини, вивчали
 та досліджували її старожитності. Однією з таких особистостей був Яків Іванович Благодаров
 (1764–1833). Метою публікації є висвітлення діяльності одного з перших краєзнавців Переяславщини.
 Завданням, що планується реалізувати, є створення на основі наявної джерельної бази біографічного
 портрету Я.І. Благодарова та з’ясування його особистого внеску у розвиток історичного краєзнавства. Методологія. Важливе місце у сучасних дослідницьких підходах у історичному краєзнавстві
 займають біографічний та просопографічний методи. Саме персоніфікація та комплексне вивчення
 взаємодії людини та оточення дозволяє здійснити відповідний аналіз історичного минулого та виявити ті закономірності, що вплинули на його хід. З-поміж значної плеяди визначних історичних постатей, діячів минулого важливим є виявлення маловідомих й забутих імен, пов’язаних з історією краю. Наукова новизна. Передусім Я.І. Благодаров знаний як літературний діяч кінця ХVIII – початку
 ХІХ ст., перекладач та автор художніх творів. Втім, відомо, що, окрім літературної творчості,
 значний інтерес для нього становило виявлення предметів старовини та вивчення історичних місць
 Переяславщини. Проте до сьогодні на цей аспект його діяльності увага дослідників фактично не
 зверталася. Відтак, і окремого дослідження, що розкривало б цю сторону його життя раніше не
 з’являлося. Результати дослідження. У статті відтворено життєпис Якова Івановича Благодарова. Через аналіз джерел розкрито основні віхи його біографії. Зокрема, зауважено про нього як студента, літератора, службовця та краєзнавця. Summary. Pereyaslav Region is one of those micro regions of our country, which has always been attracted
 by the scrupulous attention of researchers of the past. Due to its long history, numerous fateful events
 make this region one of the important centers of formation of the Ukrainian nation and statehood. Prominent
 cultural and historical figures and well-known prominent figures have caused them to attract famous archaeologists, historians, ethnographers, cultural scientists, local lore scientists and individual researchers at different
 times. Particularly valuable is the information about those people who were interested in the history of
 Pereyaslav Region, studied and explored its antiquity. One of them was Yakov Blagodarov (1764–1833). The
 purpose of the publication is to cover his activities as one of the first local historians of Pereyaslav. The task
 to be implemented is to create a biographical portrait based on the available source. Methodology. Biographical
 and prosopographic methods play an important role in current research approaches in historical studies.
 It is the personification and comprehensive study of human interaction and the environment that allows a
 comprehensive analysis of the historical past and to identify the patterns that influenced its course. Among
 the large galaxy of famous historical figures, famous figures of the past, it is important to identify the littleknown
 and forgotten names associated with the history of the region. Scientific novelty. First of all, Y.I Blagodarov
 is known as a literary figure of the late 18th - early 19th centuries, translator and author of literary
 works. However, it is known that in addition to literary creativity, it was of great interest to him to discover
 objects of antiquity and study the historical sites of Pereyaslav. However, to date, this aspect of his work has
 not actually attracted the attention of researchers. Therefore, there was no separate study that would reveal
 this side of his life before. Research results. The article reproduces the biography of Yakov Blagodorov. The
 analysis of the sources reveals the main milestones of his biography. In particular, he was mentioned as a student,
 writer and local historian.
 On August 14, 1812, at the age of about 48, Y.I. Blagodarova was transferred to the post of postmaster in
 Pereyaslav Poltava province, where he remained for the rest of his life. While in Pereyaslav Y.I. Blagodarov
 studies local antiquities as a correspondent collaborates with the Society of Amateurs of Domestic Antiquities
 of Moscow University. Yakov Blagodarov is one of the first local researchers. People of that time - Alexei Levshin,
 Nikolai Melgunov, Pavel Svinin - mention the acquaintance with him in their records. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Краєзнавство в особах Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету Pereyaslav local historian Yakiv Blagodarov: contours of biographical potrait Article published earlier |
| spellingShingle | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету Нагайко, Т. Краєзнавство в особах |
| title | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету |
| title_alt | Pereyaslav local historian Yakiv Blagodarov: contours of biographical potrait |
| title_full | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету |
| title_fullStr | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету |
| title_full_unstemmed | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету |
| title_short | Переяславський краєзнавець Яків Іванович Благодаров: контури біографічного портрету |
| title_sort | переяславський краєзнавець яків іванович благодаров: контури біографічного портрету |
| topic | Краєзнавство в особах |
| topic_facet | Краєзнавство в особах |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174479 |
| work_keys_str_mv | AT nagaikot pereâslavsʹkiikraêznavecʹâkívívanovičblagodarovkonturibíografíčnogoportretu AT nagaikot pereyaslavlocalhistorianyakivblagodarovcontoursofbiographicalpotrait |