Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
У статті систематизовано і уточнено основні етапи першого періоду життя та професійного шляху майбутнього партійного керівника Української РСР Петра Юхимовича Шелеста, з’ясовано чинники й обставини, що визначили особливості політичної кар’єри політика. The article examines the path of becoming the...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2020 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174484 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста / О. Бажан // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 113-126. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174484 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бажан, О. 2021-01-20T18:31:55Z 2021-01-20T18:31:55Z 2020 Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста / О. Бажан // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 113-126. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174484 94;32(092)(477) У статті систематизовано і уточнено основні етапи першого періоду життя та професійного шляху майбутнього партійного керівника Української РСР Петра Юхимовича Шелеста, з’ясовано чинники й обставини, що визначили особливості політичної кар’єри політика. The article examines the path of becoming the highest echelon representative of the party-state nomenclature of the USSR and the Ukrainian SSR on the example of the political biography of the First Secretary of the Central Committee of the Communist Party of Ukraine, member of the Politburo of the Central Committee of the Communist Party of the Soviet Union Petro Shelest. Themain stages of the first period of life and professional path of the future party leader of the Ukrainian SSR are systematized and clarifiedon the basis of memoirs, interviews, archival documents. In addition, there are clarifiedthe factors and circumstances that determined the features of the politician’s political career. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Джерела та біографічні студії Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста Life universities of the first secretary of the central committee of the communist party of Ukraine Petro Shelest Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста |
| spellingShingle |
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста Бажан, О. Джерела та біографічні студії |
| title_short |
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста |
| title_full |
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста |
| title_fullStr |
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста |
| title_full_unstemmed |
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста |
| title_sort |
життєві університети першого секретаря цк кпу петра шелеста |
| author |
Бажан, О. |
| author_facet |
Бажан, О. |
| topic |
Джерела та біографічні студії |
| topic_facet |
Джерела та біографічні студії |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Life universities of the first secretary of the central committee of the communist party of Ukraine Petro Shelest |
| description |
У статті систематизовано і уточнено основні етапи першого періоду життя та професійного
шляху майбутнього партійного керівника Української РСР Петра Юхимовича Шелеста, з’ясовано
чинники й обставини, що визначили особливості політичної кар’єри політика.
The article examines the path of becoming the highest echelon representative of the party-state nomenclature
of the USSR and the Ukrainian SSR on the example of the political biography of the First Secretary of the
Central Committee of the Communist Party of Ukraine, member of the Politburo of the Central Committee of
the Communist Party of the Soviet Union Petro Shelest. Themain stages of the first period of life and professional
path of the future party leader of the Ukrainian SSR are systematized and clarifiedon the basis of memoirs,
interviews, archival documents. In addition, there are clarifiedthe factors and circumstances that determined
the features of the politician’s political career.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174484 |
| citation_txt |
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста / О. Бажан // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 113-126. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bažano žittêvíuníversitetiperšogosekretarâckkpupetrašelesta AT bažano lifeuniversitiesofthefirstsecretaryofthecentralcommitteeofthecommunistpartyofukrainepetroshelest |
| first_indexed |
2025-11-24T16:10:08Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:10:08Z |
| _version_ |
1850851075875143680 |
| fulltext |
113
УДК 94;32(092)(477)
Олег Бажан (м. Київ)
кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник
відділу історії державного терору
радянської доби Інституту історії України НАН України.
E-mail:bazhanclio@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2328-4512
Життєві університети
першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
У статті систематизовано і уточнено основні етапи першого періоду життя та професійного
шляху майбутнього партійного керівника Української РСР Петра Юхимовича Шелеста, з’ясовано
чинники й обставини, що визначили особливості політичної кар’єри політика.
Ключові слова: Петро Шелест, біографістика, радянська партійно-державна номенкла-
тура.
Oleh Bazhan (Kyiv)
candidate of Historical Sciences,
Senior researcher Department of History of State Terror
of the Soviet period of the Institute of History
of the National Academy of Sciences of Ukraine
E-mail: bazhanclio@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2328-4512
Life universities of the first secretary of the Central
Committee of the communist party of Ukraine Petro Shelest
The article examines the path of becoming the highest echelon representative of the party-state nomencla-
ture of the USSR and the Ukrainian SSR on the example of the political biography of the First Secretary of the
Central Committee of the Communist Party of Ukraine, member of the Politburo of the Central Committee of
the Communist Party of the Soviet Union Petro Shelest. Themain stages of the first period of life and professional
path of the future party leader of the Ukrainian SSR are systematized and clarifiedon the basis of memoirs,
interviews, archival documents. In addition, there are clarifiedthe factors and circumstances that determined
the features of the politician’s political career.
Key words: Petro Shelest, Sovietbiography science, party-state nomenclature.
Історіографія політичної біографії першого
секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста є не надто
широкою і складається із студій Ю. Шаповала,
Ю. Латиша, В. Барана, В Чорного1. Аналіз існу -
ючого на сьогодні наукового доробку засвідчує,
що політична біографія П. Шелеста потребує
суттєвого уточнення особливо щодо реконструк-
ції першого етапу життя (1908-1950-ті роки до
його приходу у «велику політику», висвітлення
побутових обставин, у яких відбувалося форму-
вання особистості та світогляду.
Майбутній політичний та державний діяч Ук-
раїни Петро Шелест народився 1 (за новим сти-
лем 14) лютого 1908 року в селі Андріївка Зміїв-
ського повіту Харківської губернії (нині – смт.
Андріївка Балакліївського району Харківської об-
1Баран В. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953-1985. Львів: Свобода, 1992.124 с.; Латиш Ю. Петро
Шелест, Володимир Щербицький і Річард Ніксон: американський «слід» у відставці першого секретаря ЦК
Компартії України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2020. Істо-
рія.1(144). С.34-39; Чорний В. Петро Шелест і події у Чехословаччині 1968 р. // Гілея. Науковий вісник. 2012.
Вип. 58. С. 144-148; Шаповал Ю. Петро Шелест. Х: Фоліо, 2013.127 с.
1’2020Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О
114
2 У мемуарах Петро Шелест згадує про свого прапрадіда під іменем Степан Шелест (див. Петро Шелест:
«Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали. Упоряд.: В. Баран,
О. Мандебура, Ю.Шаповал, Г.Юдинкова; За ред. Ю. Шаповала. К.: Генеза, 2004. С. 29.
3 ЦДАГО України, ф. 330, оп. 1, спр. 7, арк. 11.
4 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали. Упо-
ряд.: В. Баран, О. Мандебура, Ю.Шаповал, Г.Юдинкова; За ред. Ю. Шаповала. К.: Генеза, 2004. С. 27.
ласті у селянській родині. Прапрадідом Петра
Юхимовича за родинною легендою був Йосип
Шелест2 – запорозький козак, ініціатор повстання
Коліївщина, ватажок гайдамацького загону, похо-
ваний з почестями і військовими відзнаками в Хо-
лодному Яру3. Дідусь – Дмитро Шелест віддав 20
років військовій службі в російській армії, а після
відставки обрав професію перевізника та нажив
шістьох дітей. Одного разу під час перевезення
товару дід Дмитро підірвав здоров’я і невдовзі
помер. Батько Петра досить рано залишився си-
ротою і в малолітньому віці був змушений пода-
тися в батраки. Ходив по наймах Юхим аж до
призову в армію. За спогадами Петра Шелеста
батько у сімнадцятирічному віці відправляється
служити в кавалерію. З початком російсько-ту-
рецької війни 1877-1878 років Юхим Шелест опи-
няється на Балканах. За проявлену особисту хо-
робрість у боях проти турецької армії його було
нагороджено Георгіївським хрестами чотирьох
ступенів. За 20 років служби у царській армії, по-
вний Георгіївський кавалер Юхим Шелест дослу-
жився до військового звання «унтер-офіцер».
Батько після смерті першої дружини, від якої за-
лишилося двоє-дітей – Яків та Агафія. Одружився
вдруге на вдові Марії Демидівні Павлюк яка мала
сина Семена. У подруж жя з’явилося ще четверо
спільних дітей – Марія, Петро, Дмитро, Юлія.
«Мати наша Марія була дуже вродливою
жінкою і молодшою за батька на 35 років», - зга-
дував Петро Шелест, - «Коли я народився, бать-
кові моєму було вже 60 років. Усе життя я його
пам’ятаю лише старим, але старим красивим,
струнким, підтягнутим, міцним. У батька була
сива пишна борода, вуса і велика шевелюра во-
лосся, зачесаного на потилицю. Скільки пам’я -
таю, він завжди і незмінно курив люльку й ні-
коли з нею не розлучався. Батько був суворий,
завжди відлюдний, зосереджений, небалакучий,
не любив жартувати. Якщо у нього й були друзі,
то лише давні, перевірені товариші по спільній
довголітній службі в армії»4.
Певний час Юхим Шелест працював мідни-
ком на цукровому заводі поміщика Лісовицького,
що знаходився неподалік села Андріївка. Після
участі в робітничих протестах в часи революції
1905 року він був звільнений з роботи і став зай-
матися сільським господарством. За споминами
Петра Шелеста «з найменших років батько при-
вчив нас до праці, і ми в оселі й на господарстві
виконували всіляку роботу, що була нам під силу.
Батько як на той час був грамотною людиною,
читав багато, звідкись діставав книжки. Писав
добре, міг навіть написати «прошеніє». До нього
звертались, коли потрібно було зробити якісь під-
рахунки, - він чудово знав арифметику». Потяг до
знань і навчання виховувалися родиною Шелес-
тів у дітях змалечку, Так Петро і його брат Дми -
тро у 3-4 роки завдяки батьку вивчили букви та
цифри та швидко навчились читати, писати та ра-
хувати. У 1913 р. в шестирічному віці Петра Ше-
леста було зараховано учнем церковно-приход-
ської школи.
Прихильником раннього навчання Петра була
матір. Будучи неписьменною, Марія Данилівна
воліла як найшвидше навчити грамоті своїх дітей.
Завершення чотирьохрічного курсу навчання
припало у розпал Першої світової війни. Глобаль-
ний світовий збройний конфлікт у дитячій уяві
Петра відклався в образі скаліченого війною рід-
ного дядька Уляна.
Вперше про більшовицьку партію та її керів-
ника Володимира Леніна дев’я ти річний хлопець
почув з трибуни, спорудженої у рідному селі від-
разу після Жовтневого перевороту у Петрограді
1917 року. Утвердження радянської влади в Ан-
дріївці закарбувалося в пам’я ті юнака погромами
поміщицького маєтку, гарматною канонадою на
залізничній станції, ночівлею в хаті почергово
білих і червоних вояків та відчуттям голоду. Щоб
родина не померла від голоду Юхим Дмитрович
обміняв добротний будинок на стару халупу та ще
взяв на додачу 12 пу дів зерна–сурогату. Взимку
1919 року у пошуках їжі Петру з матір’ю доводи-
лось долати відстані у 30-40 верст за для того роз-
добути бодай трішки борошна та макухи. Рятую-
чись від голодної смер ті, навесні 1919 року Петро
разом із старшою сестрою Марією відправився
на заробітки за 95 верст від рідного села. Влаш-
тувалися на роботу в одному з перших радгоспів,
організованому на теренах Полтавщини. Петру
випало пасти свиней і корів, а влітку довелось
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
115
працювати водовозом. Додому зі старшою сес-
трою Марією повернулися на свято Покрови. За-
роблених коштів вистачило до кінця лютого 1920
року.
Скрута у сім’ї спонукала Петра у дванадця-
тирічному віці податися у найми до заможного
селянина Землянського, який мешкав на хуторі
Пришиб за 20 верст від села Андріївка. У най-
митах Петро пробув два роки. Згодом влашту-
вався на пошту листоношею. Довжина території
в межах Андріївської волості Зміївського повіту
Харківської губернії, яку мав обслуговувати юний
поштар, становила 45 верст. В умовах бездо-
ріжжя та будь-якої погоди хлопчина доставляв
адресатам періодику, листи та грошові перекази.
За весь період служби листоношею як свідчив
сам Петро Шелест він пройшов 12 тисяч верст.
Про свої пригоди в 1921-1922 роках, в якості
поштальйона, Петро Шелест захоплено і з непід-
робною щирістю переповідає на сторінках влас-
ного щоденника, однак не згадує про цей епізод
в офіційній біографії. Варто зауважити, що в
бланку про трудову діяльність, датованому сере-
диною листопада 1949 року Петро Шелест вка-
зав, що протягом 1920-1922 років він працював
у куркульському господарстві у селі Петрівське
Балакліївського району Харківської області, а в
період з 1922 по 1923 роки – сільгоспробітником
радгоспу «Улянівка» Карлівського району, що на
Полтавщині. По різному вказує Петро Шелест
рік прийому на роботу на залізницю. «Отож, до-
давши собі майже два роки, я, таким чином, був
прийнятий на залізницю. Йшов 1922 рік», – на-
пише у щоденнику Петро Шелест, – «Працював,
навантажуючи і розвантажуючи залізничні ва-
гони». На відміну від щоденника в «Автобіогра-
фії», складеній 15 листопада 1949 року, Петро
Юхимович відзначив: «В 1920 році був відданий
в наймити так як батько не міг прогодувати
сім’ю у зв’язку з голодом на Україні. У наймитах
був два роки… Потім влаштувався с/г робітни-
ком у радгосп «Улянівка», де пропрацював один
рік і перейшов працювати на залізницю спершу
ремонтним робітником станція Основа».
Ймовірно, що в офіційних документах П. Ше-
лест намагався досить стисло подати свою робіт-
ничу біографію на відміну від мемуарів, тому в
саможиттєписі трапляються дрібні різночитання.
Якби там не було, саме підлітком, оминаючи за-
конодавство про працю неповнолітніх, Петро
Шелест потрапляє до артілі дорослих робітників,
які займались ремонтом залізничних шляхів. До-
сить швидко юнак навчився замінювати шпали,
«заправляти брівку шляху і розрівнювати щебінь
між шпалами, змінювати накладки і підкладки на
рейках і шпалах», майстерно «забивати костилі
за 3-4 удари, провіряти шаблоном розшивку
рейок, робити рихтування шляху і розгін рейок,
залишивши потрібний отвір на їхніх стиках».
У щоденнику Петро Юхимович зафіксував,
що на весні 1923 року «колійну артіль» перевели
на станцію Жихор (12 км від Харкова), а трішки
згодом на великий залізничний вузол Харків-Ос-
нова Юзівської залізниці для проведення ремон-
тних робіт. У складних умовах доводилось здійс-
нювати заміну шпал, рейок, стрілочних переводів
та налагоджувати побут. Артіль розмістили в ка-
зармі, де були відсутні вода, світло, туалет. Готу-
вати собі їжу робітники змушені були на вогнищі
в казанах. У той час Петро захворів на малярію.
Здолавши недугу, Шелест приїздить у відпустку
у рідне село Андріївку. Знайомиться з директо-
ром семирічної школи Перцевим, який вів роз-
мови з Шелестом про вступ до комсомолу та здо-
буття неповної загальної середньої освіти.
Закінчити семирічку (освоїти знання другого кон-
центру (5-7 класи)) юнак не погодився, оскільки
був у сім’ї основним годувальником, а вступом до
комсомольської організації вельми зацікавився.
Невдовзі Петро Шелест перейшов працю-
вати у паровозне депо на станції Основа. Спо-
чатку був підручним слюсаря, потім слюсарем,
помічником кочегара, а пізніше кочегаром паро-
воза, стажувався на помічника машиніста паро-
воза. Мріяв стати кадровим залізничником.
У жовтні 1923 року Петро Шелест вступив до
лав комсомолу. Став відвідувати заняття політгра-
моти, влаштовувати різного роду диспути, випус-
кати стінгазету, брати участь у антирелігійній
пропаганді. Коли батьки дізналися про приналеж-
ність сина до комсомолу вибухнула сварка. Гостру
суперечку Петро Шелест згодом описав у спога-
дах: «Мати сварилась, плакала, погрожувала, на-
водила в приклад деяких «порядних» синів і до -
чок». Уміння гармонійно вийти з конфліктної
ситуації продемонстрував батько, який сказав дру-
жині Марії Демидівні: «Перестань сваритись і го-
лосити, треба розібратись. Ти ж нічого у цих спра-
вах не розумієш». У розповіді сина про діяльність
комсомольського осередку найбільше зацікавили
батька форми просвітницької роботи серед мо-
лоді. «Це добре, що ви читаєте книги. Читання
книг – це освіта» – такими словами Юхим Дмит-
рович зняв напругу у сім’ї навколо таємного вчин -
ку сина стати комсомольцем. Участь у комуністич-
ному молодіжному русі звели нанівець стосунки
1’2020Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О
116
Петра Шелеста з односельчанкою Пашою Шмор-
гуновою, в яку закохався першою юнацькою лю-
бов’ю. Дівчина була церковною хористкою, а
Петро став умовляти її полишити хор та вступити
разом до комсомолу. Небажання позбутися ста-
тусу «служительниці релігійного культу» зруй -
нувало дружбу Паші з комсомольцем Петром.
Новоспеченого члена Всесоюзної Ленінської ко-
муністичної спілки молоді стало більше цікавити
«дружба та братерство всіх народів СРСР», пи-
тання згуртованості членів комсомольської групи,
розмови про світову революцію, боротьба з релі-
гійними пережитками та міщанством, участь у
«військово-партійному загоні» (ЧОП).
У 1925 р. комсомольцю-активісту було запро-
поновано очолити молодіжний осередок у селі
Петровському Андріївського району Ізюмської
округи і одночасно виконувати функції завідувача
хатою-читальнею. З переходом на комсомольську
роботу Петро Шелест був змушений полишити
працю слюсаря на Харківському паровозоремон-
тному заводі. Власними зусиллями та при допо-
мозі місцевих комуністів секретар первинного
осередку комуністичної спілки робітничої молоді
перетворив хату-читальню у центр партійно-ком-
сомольської організацій села. Пропрацював у
сільській культурно-освітній установі Петро Ше-
лест більше року. Здібного орговика райком ком-
сомолу в 1926 році рекомендував на навчання в
Ізюмську окружну однорічну радянсько-партійну
школу, У закладі, який готував пропагандистів,
організаторів кооперативного будівництва, завіду-
вачів хатами-читальнями Петро Шелест у 1927
році став кандидатом в члени ВКП(б), а в квітні
1928 р. поповнив лави більшовицької партії.
Після завершення навчання в Ізюмській рад-
партшколі, у 1927 р. був направлений секретарем
райкому комсомолу у селище Борова, що знахо-
дилось за 36 кілометрів від окружного міста Ізюм.
На очільника територіальної структури ЛКСМ
України покладалося завдання проводити масово-
агітаційну роботу серед молоді заради збільшен -
ня чисельності комсомольських рядів, а також
сприяти партійно-державним органам у прове-
денні хлібозаготівельних кампаній і створенні
колгоспних господарств у регіоні. У розпал бо-
ротьби з саботажем хлібозаготівель і «масова-
ного натиску на куркульські господарства» сек-
ретарю Борівського райкому ЛКСМУ у порядку
комсомольської мобілізації було запропоновано
у 1928 році здати справи і відбути на навчання
до Владикавказької гірсько-кулеметної школи5.
Курсантом школи молодших командирів
Петро Шелест пробув недовго. Інспекційна комі-
сія за пропозицією начальника школи провела
співбесіду з Петром Шелестом і прийшла до ви-
сновку, що перебування в навчальному закладі,
зважаючи на його вік, партійний статус, загальну
політичну, фізичну підготовку, знання уставів та
зброї не є доцільним. Не довго думаючи, керів-
ництво Владикавказької гірсько-кулеметної шко -
ли направило колишнього курсанта у розпоряд-
ження Ізюмського окружного військкомату. Після
прибуття до Ізюму в місцевому органі військового
управління Шелесту підтвердили, що його призов
на військову службу – це прикре непорозуміння і
він має право повернутися на колишнє місце ро-
боти. Оскільки посада секретаря Борівського рай-
кому ЛКСМУ на той час була вже зайнята то сек-
ретар Ізюмського окружного комітету КП(б)У
Рудковський порекомендував Шелесту поїхати
вчитися до трирічної партійної школи імені Ар-
тема в Харкові. На підставі вступних іспитів при-
ймальна комісія партшколи прийняла рішення про
зарахування Петра Юхимовича курсантом-сту-
дентом. Студіюючи праці К. Маркса та В. Леніна
та вивчаючи політекономію, історію, філософію,
хімію, математику, географію, німець ку мову в
партшколі, упродовж 1928-1929 років, Шелест
став наполегливо готуватися до вступних екзаме-
нів у Харківський інститут народного господар-
ства (з 1930 р. - Харківський інженерно-економіч-
ний інститут, нині - Харківський національний
економічний університет імені Семена Кузнеця).
У добу інду стріалізації цей вуз мав велику попу-
лярність серед молоді, так як за чутками інститут
готував майбутніх «червоних директорів» підпри-
ємств. Спроба вступити до найстарішого еконо-
мічного вузу Сходу України виявилась невдалою.
На пись мовому іспиті з математики він отримав
двійку. Таких невдах, як Шелест, набралось 30
осіб (переважна більшість членів ВКП(б), які
мали досвід партійної, комсомольської роботи).
Згуртувавшись, «відсіяні» абітурієнти вирушили
до керівника навчального закладу, щоб висловити
своє обурення щодо існуючих у вузі перепон для
навчання представникам робітничого класу. У
ході зустрічі ректор запропонував організувати
спеціальну пришвидшену групу робітфаку, щоб
через півроку посиленої підготовки зарахувати
5 У спогадах Петро Шелест вказує, що прибув до Владикавказу в 1929 році (див.: Петро Шелест:
«Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали. Упоряд.: В. Баран,
О. Мандебура, Ю. Шаповал, Г. Юдинкова; За ред. Ю. Шаповала. К.: Генеза, 2004. С. 55).
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
117
всіх до вузу. Через 6 місяців навчання на підготов-
чих курсах, складання іспитів, та проходження
співбесіди Петро став студентом Харківського ін-
ституту народного господарства, обравши для на-
вчання факультет металургійного профілю.
Здобуття освіти та фаху поєднував з громад-
ською роботою. Спочатку його обрали членом
бюро комітету комсомолу інституту, а невдовзі
секретарем комітету комсомолу і членом пар-
ткому вузу. Без відриву від навчання виконував
обов’язки редактора радіогазети «Комсомолець
України». За дорученням ЦК ЛКСМУ йому і ще
одному студенту старшого курсу інституту була
надана можливість написати брошуру про досвід
роботи комсомольсько-виробничої комуни на
Харківському моторобудівному заводі «Серп і
Молот». У 1931 році навчання у виші було затьма-
рено смертю 92-річного батька - Юхима Дмитро-
вича. Через помилку у телеграмі Петру не вда-
лося провести батька в останню путь. Смуток
намагався погасити навчанням, читанням спеці-
альної літератури з металургії. Після виробничої
практики на Дніпропетровському металургійному
заводі ім. Петровського у Шелеста виникла ідея
написати коротеньку технічну брошуру популяр-
ного характеру з доменного виробництва. За спри-
яння професора Штерна книжечка побачила світ
і принесла популярність автору у стінах інституту.
Саме тоді Петро Шелест вирішив пов’язати своє
майбутнє з металургійною промисловістю.
У 1932 р. вийшла постанова ЦК КП(б)У про
направлення в Донбас групи комуністів для на-
дання допомоги у роботі металургійної і гірни-
чорудної промисловості. До складу цієї групи
потрапив і Шелест. За рекомендацією управляю-
чого трестом «Південсталь» Селіванова студент
3-го курсу потрапив на Маріупольський мета-
лургійний завод імені Ілліча. Спочатку його при-
значили змінним інженером сортопрокатного
цеху, а трохи згодом заступником начальника
цеху. З переїздом на Донбас восени 1932 р. пере-
вівся на вечірнє відділення Маріупольського ме-
талургійного інституту на факультет гарячої об-
робки металів. Того ж року Петро Шелест
одружився на Любов Банній, з якою навчався в
Харківському інженерно-економічному інсти-
туті. Дружина також перевелась до Маріуполь-
ського металургійного інституту та влаштува-
лася на роботу в термічному цеху заводу імені
Ілліча. У середині серпня 1933 року у 24-річного
Петра та 22-річної Люби народився син Борис.
У липні 1935 року, виконуючи обов’язки началь-
ника цеху одного з найбільших металургійних
підприємств Приазов’я, Петро Шелест захистив
дипломну роботу на тему: «Проектування в ком-
плексі трубопрокатного стану для проектування
тонкостінних труб малого діаметру спеціального
призначення» та отримав документ про вищу ос-
віту за спеціальністю інженер-металург по тру-
бопрокатному виробництву. Одночасно з чолові-
ком Маріупольський металургійний інститут
закінчила й Любов Павлівна Банна.
Про зміну місця роботи Петро Шелест все-
рйоз задумався після того коли у відрядження на
завод прибув управляючий харківської контори
«Судморпостач» Станіслав Сурель, з яким знався
ще з часів навчання на робітничому факультеті.
При зустрічі він запропонував Шелесту посаду
начальника відділу чорних і кольорових металів
в очолюваній ним установі та пообіцяв влашту-
вати переведення до Харкова за допомогою ви -
щих інстанцій. Петро Юхимович, не вагаючись,
погодився так як прагнув повернутися у місто
юності. Через три місяці дипломованого інже-
нера відряджають до Харкова у розпорядження
суднобудівної промисловості. На очолюваний
Петром Шелестом відділ у Головморсудпостачі
припадало 70-75% всього об’єму постачання суд-
нобудівельної промисловості необхідними для її
виробничої діяльності матеріальними ресурсами.
У момент освоєння навичок нової професії та по-
шуку притулку для родини улітку 1936 року доля
підкинула Шелесту нові випробування. На той
час сплив термін військової броні Петра Юхимо-
вича і його мобілізували. Водночас стало відомо
про арешт за політичними мотивами брата дру-
жини - викладача Харківського інженерно-еконо-
мічного інституту Миколи Банного. «На роботу,
- пригадував Петро Шелест, - Любу ніде не бе-
руть, бо вона сестра репресованого за «політич-
ними» мотивами брата, мало не «ворога народу».
З великими зусиллями, і лише тому, що я, годів-
ник, іду в армію, влаштував Любу на роботу тер-
містом на патефонний завод».
Навіть під час служби у 30-му окремому на-
вчальному танковому батальйоні дислокованому
у м. Дніпропетровську у 1937 році представник
особливого відділу дивізії розпитував курсанта-
однорічника про брата дружини та цікавився напи -
саною у 1932 році брошурою, у якій висвітлюва-
лася діяльність молодіжної робітничої комуни на
прикладі харківського заводу «Серп і Молот». Як
з’ясувалось у самий розпал масових політичних
репресій органам держбезпеки надійшов сигнал,
що книжечка Шелеста просякнута «лівацькими
поглядами». Петро Юхимович під час розмови зі
співробітником підрозділу військової контрроз-
відки НКВС відкинув усі звинувачення в причет-
ності до «ідеологічної диверсії» на сторінках бро-
шури та спростував нібито «злочинний зв’язок»
із перебуваючим під слідством братом дружини.
На диво молох репресій не зачепив рядового кур-
санта і за сумісництвом політрука танкової роти
Шелеста, однак у добу Великого терору постраж-
дали його близькі товариші по робітфаку та
Харківського інженерно-економічному інституті
Петро Марченко та Павло Харченко, небіж Воло-
димир Коробко, який працював управляючим
справами Дніпродзержинського металургійного
заводу.
У спогадах Петро Шелест докладно описує
своє перебування в лавах Червоної армії: «вій-
ськова служба примушувала робити все: стояти
в караулі, чергувати на кухні, прибирати казарму,
мити підлогу і чистити місця спільного користу-
вання. Водночас нам треба було за один рік
пройти весь курс нормальної трирічної військо-
вої школи, знати статути, розбиратися в тактиці,
самостійно вирішувати тактичні завдання, доско-
нало вивчити матеріальну частину танка Т-26,
навчитися керувати автомобілем, трактором, а
згодом і танком, відмінно володіти стрілецькою
зброєю, гарно стріляти із станкового кулемета і
гармати, вивчити і знати паркову службу».
Після річної армійської виучки Шелеста
було атестовано командиром-танкістом та при-
своєно звання старшого лейтенанта. Демобілі-
зувавшись у жовтні 1937 року з армії, Петро Ше-
лест повернувся до Харкова. У середині грудня
1937 р. його призначають начальником коваль-
сько-штампувально-заготівельного цеху Харків-
ського моторобудівного заводу «Серп і Молот».
Одне з потужних підприємств міста, на якому
працювало близько 10 тисяч робітників, одно-
часно з виробництвом різноманітної сільсько-
господарської техніки (молотарки, культива-
тори, борони, трієри, віялки) випускало велику
номенклатуру спеціальної продукції (артилерій-
ські снаряди, спеціальні санітарні візки, ноші
для транспортування поранених, каркаси фюзе-
ляжів для літаків конструктора Павла Сухого).
Значний асортимент виробів сільськогоспо-
дарського і оборонного призначення вироблялося
у цеху, яким керував Шелест. Завдяки управлін-
ському хисту Петра Юхимовича менш ніж за пів-
року цех, у якому трудилось близько 800 робіт-
ників, стане передовим на заводі. У жовтні 1938
року дирекція підприємства висунула умілого ад-
міністратора на посаду начальника виробництва.
Під орудою Шелеста опинилось 22 виробничих
цехи, технічний і технологічний відділи, серійно-
конструкторське бюро, служба головного меха-
ніка і головного енергетика. Здійснювати керів-
ництво виробничо-господарською діяльністю
основних та допоміжних цехів і служб заводу в
суспільно-політичній обстановці в країні напри-
кінці 1930-х років за власними зізнаннями Ше-
леста, було вкрай важко: «Час був тривожний і
неспокійний з усіх точок зору. Майже кожного
дня, правильніше кажучи, кожної ночі відбува-
лися арешти робітників заводу. Було арештовано
багато кадрових кваліфікованих робітників, не
кажучи вже про арешти серед ІТП, разом із на-
чальником пожежної охорони заводу. У цілому
було заарештовано близько 80 чоловік. Деякі з
них повернулися на завод, але вони зберігали
«гробове мовчання» про те, що з ними відбулося
і за що їх арештували. Про долю багатьох наших
заводчан так ми нічого і не дізналися, і вони без-
слідно зникли. Клеймо «ворог народу», «опорту-
ніст» не сходило зі шпальт газет, радіорепорта-
жів, виступів партійних діячів. Народ і в цілому
партія були політично затероризовані. Всі один
одного боялися, не довіряли: батько-синові, син
– батькові. Доноси всевладно увійшли в життя
кожного. Дуже був тяжкий час, і багато хто з нас
вижив випадково. За виробництвом спецтехніки,
мобілізаційними заходами відчувалося, що йде
посилена підготовка до можливих воєнних зіт-
кнень. Усе це дуже хвилювало і непокоїло людей.
Усі чекали чогось особливого і неприємного»6.
На початку квітня 1939 року наказом народ-
ного комісара середнього машинобудування
СРСР Івана Ліхачова 31-літнього Петра Шелес -
та було призначено головним інженером заводу
«Серп і Молот». На новій посаді йому довелося
посилено займатися питаннями реконструкції та
диверсифікацією виробництва, будівництвом
нових цехів для випуску спецпродукції. У роз-
пал радянсько-фінської війни завод значно ско-
ротив випуск сільськогосподарської продукції, а
натомість освоїв виробництво мінометів.
З новопризначеним у 1940 році директором
заводу Полевським виробничі відносини у Ше-
леста не склалися. Керівник підприємства під
1’2020Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О
118
6 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали. Упо-
ряд.: В. Баран, О. Мандебура, Ю. Шаповал, Г. Юдинкова; За ред. Ю. Шаповала. К.: Генеза, 2004. С. 71.
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
119
всіляками приводами прагнув позбутися прин -
ципового головного інженера. Під тиском обста-
вин Петро Юхимович полишив керівну посаду
на заводі «Серп і Молот» та посів крісло голов-
ного технолога харківського моторобудівного за-
воду № 75 (спеціалізувався на випуску авіацій-
них двигунів «М-5» та «М-17»).
У серпні 1940 року у родині Шелестів наро-
дився другий син. Назвали його Віталієм. «Усе
нібито йшло добре», – з гіркотою та смутком
пригадував Петро Юхимович, «– але ось після
пологів Люба тяжко захворіла: не могла годувати
дитину, і маленьку крихітку довелось відправити
в Дніпродзержинськ до рідних Люби. Молода
жінка, мати двох малолітніх дітей, періодично
лежить в лікарні. Їй стає все гірше і гірше. Вона
втрачала сили з кожним днем, схудла, ослабла.
Все це мене засмучувало. Було образливо до сліз,
що Люба, колись така життєрадісна, енергійна,
зараз по суті, стала безпорадною, не може займа-
тися своїми маленькими дітками. Але ми обоє
були оптимістами, не втрачали віри і надії, що
все мине, стане на свої місця, все буде добре.
Адже і родина в нас складалася добра»7.
Стан здоров’я Любові Павлівни поступово
погіршувався. З’явилися ознаки паралічу ниж-
ніх кінцівок. На основі комплексної діагностики
спеціалісти прийшли до висновку, що хвороба
прогресує внаслідок перенесеної в минулому
травми хребта (у 1939 р. Любов Банна потра-
пила в автомобільну аварію). На прохання об-
ласного лікувального управління на початку
травня 1941 року до Харкова прибув знаний ней-
рохірург Микола Нилович Бурденко. Після трьох -
годинної операції професор повідомив Петра
Шелеста, що у дружини виявлена саркома хреб -
та та за допомогою хірургічного втручання вда-
лося дещо полегшити її страждання. Під кінець
зустрічі Бурденко наголосив: «Прошу вас, не
зробіть помилку, не подавайте навіть вигляду,
що з вашою дружиною так погано. Якщо вона
це відчує. То це може її остаточно вбити».
Душевні страждання, породжені безнадійним
станом дружини, Петро Юхимович намагався вга-
мувати роботою. У серпні 1940 року Шелест став
працювати секретарем Харківського міського ко-
мітету КП(б)У з оборонної промисловості. Обсяг
партійної роботи був великий. Доводилось опіку-
ватися усім військово-промисловим комплексом
обласного центру УРСР, курувати спеціальні кон-
структорські бюро, проектні організації, науково-
дослідні інститути, лабораторії, які виконували
оборонні замовлення, контролювати терміни ви-
конання і якість продукції заводів: №176 (вироб-
ництво танків, самохідних гармат, тягачів), №75
(виробництво дизельних моторів для танків та лі-
таків), №121 (виробництво літаків), № 308 (ви-
пуск боєприпасів), №7 (ремонт бронетехніки);
«Серп і Молот» (виробництво мінометів, снаря-
дів, приладів для літаків, санітарні машини); «По-
ршень» (запчастини до військової техніки).
З початком радянсько-німецької війни Ше-
лест став займатися перебазуванням виробничих
потужностей з Харкова у віддалені регіони Радян-
ського Союзу, розгортанням госпіталів для пора-
нених бійців Червоної армії, харчуванням, орга-
нізацією евакопунктів, медичною допомогою,
відправленням евакуйованих і біженців. З набли-
женням до Харкова військ Вермахту постало пи-
тання про евакуацію родин партійного і радян-
ського активу міста. Петро Шелест розпо рядився
щоб з військовим госпіталем у Челябінськ було
відправлено його паралізовану дружину. Трішки
згодом на Південний Урал пасажирським потягом
рушили мати та сестра дружини, а також сини
Борис та Віталій. На Схід країни поїхала й друг
родини, лікар Іраїда Павлівна Мозгова. Петро
Юхимович попросив її взяти на себе турботу суп-
роводжувати його дітей до Челябінська8.
Поряд з вирішенням питань, пов’язаних з
евакуацією кваліфікованих робітників та інже-
нерно-технічного персоналу вглиб країни, де-
монтажем й передислокацією промислового об-
ладнання до Західного Сибіру, Поволжя, Уралу,
Петро Шелест був долучений до організації на
харківських підприємствах випуску вкрай необ-
хідної в умовах радянсько-німецького збройного
конфлікту воєнної продукції.
У жовтні 1941 року під час жорстоких боїв на
підступах до Харкова Петро Шелест отримав
особисто від першого секретаря ЦК КП(б)У Ми-
кити Хрущова наказ дістатися літаком до Тули де
він мав ознайомитися з технологією та організа-
цією виробництва пістолета-кулемета системи
Шпагіна («ППШ»), отримати креслення на вій-
ськовому заводі і налагодити випуск автоматичної
7 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали. Упо-
ряд.: В. Баран, О. Мандебура, Ю. Шаповал, Г. Юдинкова; За ред. Ю. Шаповала. К.: Генеза, 2004. С. 72.
8 Петр Шелест-младший: «Организаторами своей отставки дед считал Брежнева и Суслова. Пообещал
их пережить — и сдержал слово» // Факты. 2013. 15 февраля. Режим доступу: https://fakty.ua/158452-petr-she-
lest-mladshij-organizatorami-svoej-otstavki-ded-schital-brezhneva-i-suslova-poobecshal-ih-perezhit-i-sderzhal-slovo
ручної вогнепальної зброї на харківських під-
приємствах. Обгрунтовуючи Петру Шелесту
важливість особливого завдання, Микита Хру-
щов в кабінеті першого секретаря Харківського
обкому КП(б)У Олексія Єпішева довірливо ска-
зав: «Питанням цікавиться товариш Сталін.
Німці часто своєю тріскотнею з автоматів наво-
дять паніку, нам треба мати свої автомати». Ше-
лест впорався з покладеною на нього місією.
У місті зброярів за участі технологів та кон-
структорів ознайомився з процесом виготов-
лення піхотної зброї та без пригод прибув до
Харкова. Через те, що основні оборонні підпри-
ємства були евакуйовані, виробництво «ППШ»
довелось налагоджувати в механічних майстер-
нях трамвайного депо, а диски та магазини - на
патефонному заводі. Загалом вдалося вигото-
вити та випробувати лише експериментальну
серію автоматів так як виробничі приміщення
невдовзі були знищені німецькою авіацією. З на-
ближенням військ Третього Рейху до околиць
Харкова Шелест відбув до Куп’янська, а потім
до Челябінська, де перебувала його родина. У се-
редині грудня 1941 року Петра Юхимовича було
затверджено завідуючим відділом оборонної
промисловості Челябінського обкому ВКП(б). В
межах своїх повноважень Шелесту доводилось
часто відвідувати Челябінський танковий завод
подовгу бувати у відрядженнях на оборонних
підприємствах у Златоусті, Каслі, Кургані, Маг-
нітогорську для здійснення партійного нагляду
за дотриманням графіка виготовлення броньова-
ної сталі, випуску бронетехніки, мінометів, бо-
єприпасів, вогнепальної та холодної зброї.
У січні 1942 року внаслідок тривалої хво-
роби померла дружина Любов Павлівна Банна.
У квітні 1942 року у Радянському районному
загсі міста Челябінська Петро Шелест зареєс-
трував шлюб з Іраїдою Мозговою, яка стала ви-
ховувати його синів восьмирічного Бориса та
півторарічного Віталія. В одному з інтерв’ю в
2015 році Віталій Петрович Шелест зауважував:
«Я дізнався про те, що моя рідна мати – Любов
Павлівна, коли мені виповнилося 21 рік! До
цього рідні приховували від мене, ким насправді
доводиться Іраїда Павлівна. Не хотіли зайвий
раз травмувати. В моєму житті вона зіграла не-
оціненну роль у вихованні й освіті. У пам’яті
про неї лишилися лише теплі спогади»9.
Весною 1942 року Петра Юхимовича було
викликано до Москви та після тривалої бюрокра-
тичної тяганини призначено інструктором сек-
тора із забезпечення розробки, виробництва та
спорядження реактивних снарядів оборонного
відділу ЦК ВКП(б). Виробництво машин реак-
тивної артилерії БМ-13 («Катюша») та боєком-
плекту до них було на контролі Ставки Верхов-
ного Головнокомандування тому Петру Шелесту
неодноразово випадала можливість зустрічатися
на нарадах з Йосипом Сталіним, Георгієм Мален-
ковим та іншими членами політбюро ЦК ВКП(б).
У ході загального зимового наступу Червоної
Армії на південно-західному напрямку німецько-
радянського фронту у лютому-березні 1943 р.
(операція «Зірка») було звільнено Харків та інші
населені пункти Сходу України. На тлі успішних
наступальних операцій радянських військ було
прийняте рішення про те, що до звільнення Києва
столичні установи Української РСР розмістити в
Харкові. В ешелоні партійних, радянських адмі-
ністративних працівників, які рушили в другій по-
ловині лютого 1943 року до Харкова перебував і
Петро Шелест, який отримав посвідчення ЦК
КП(б)У для роботи у звільнених районах України.
В обласному центрі йому було доручено займа-
тися питаннями організації роботи промислових
підприємств, відновленням електростанцій, во-
допроводу, каналізації та міського транспорту. Не-
вдачі на фронті на початку березня 1943 року зму-
сили радянський управлінський апарат полишити
Харків. Петро Шелест знову опинився у Москві,
а звідти його у серпні 1943 року відкомандиру-
вали до Саратова парторгом ЦК ВКП(б) на завод
№ 306 Наркомату авіаційної промисловості - єди -
не на той час підприємство в Радянському Союзі,
яке здійснювало випуск моторних агрегатів – на-
сосів, магнето та авіасвічок. У травні 1945 року він
стає заступником секретаря Саратовського обкому
партії з авіаційної промисловості. Як ствер джував
сам Петро Юхимович на новій посаді «займався
всією оборонною промисловістю області». В зоні
особистої відповідальності партійного функціо-
нера окрім заводу № 306 опинились: оборонне
підприємство № 292, на якому працювало 25
тисяч робітників, а середньодобовий випуск ви-
нищувачів конструкції О. Яковлєва складав 11-12
літаків; завод № 213 Наркомату аві а- ційної про-
мисловості (завод ім. С. Орджо ні кід зе) у м. Ен-
гельсі, який виробляв гіроскопи, автопілоти, тахо-
метри, манометри інші високоточні при лади для
винищувальної, бомбардувальної, штурмової,
транспортної, санітарної авіації та танків: «Т-34»,
1’2020Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О
120
9 Головко Т. Про маловідомі відтінки у політичній кар’єрі Петра Шелеста // День. 2015. 22 вересня. Режим
доступу: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/podrobyci/mizh-chervonym-i-zhovto-blakytnym
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
121
«Т-44», «Йосип Сталін», «Клим Ворошилов».
У вересні 1945 р. Указом президії Верховної Ради
СРСР «за зразкове виконання завдань уряду по
випуску бойових літаків, моторів, авіаприладів у
період Вітчизняної війни» Петра Шелеста було
нагороджено Орденом Червоної Зірки.
Після завершення Другої світової війни перед
авіаційною промисловістю СРСР постало на-
гальне завдання - створення першокласної вітчиз-
няної реактивної авіації. З вересня 1946 р пробле-
мами освоєння реактивної техніки тісно став
займатися й Петро Шелест, посівши крісло пар-
торга ЦК ВКП(б) на Саратовському авіаційному
заводі №292. Основні сили і ресурси на підпри-
ємстві у післявоєнний період були зосереджені на
випробуванні та випуску навчально-тренуваль-
ного винищувача Як-11. Цей літак з цілісно мета -
лічним крилом у 1946 році став важливою
сходин кою для переходу в майбутньому до ви-
робництва винищувачів з турбореактивними дви-
гунами. Вже в листопаді 1947 р. на авіаційному
заводі розпочалася підготовка до виробництва ре-
активного винищувача «Ла-15». Проте випробу-
вання першого реактивного військового літака
конструкції Семена Лавочкіна 30 квітня 1949 року
на оборонному підприємстві відбулося вже без
участі Петра Шелеста. У вересні 1948 року він
став директором Ленінградського заводу № 272
Міністерства авіаційної промисловості СРСР
(нині - АО «Ленинградский Северный завод»).
Країна поступово оговтувалася від масштаб-
них людських втрат та економічних збитків, зав-
даних нацистськими окупантами. Відроджува-
лись та повертались до роботи на опаленій
війною території Радянського Союзу зруйно-
вані/демонтовані авіазаводи. У місті на Неві на
території евакуйованого авіаційного заводу
(№23 НКАП) у відповідності з наказом по на-
родному комісаріату авіаційної промисловості
№ 575 восени 1944 року був організований
новий авіазавод №272. Авіапідприємство за до-
вгий період свого існування, витоки якого сяга-
ють 1878 року, мало декілька назв - «Авіа-Балт»,
«Червоний льотчик» та ін. У радянську добу у
підприємства були в основному «номерні»
назви: Державний авіаційний завод (ДАЗ) №3,
завод №23 Наркомату авіаційної промисловості
(НКАП), завод №272 Міністерства авіаційної
промисловості (МАП). На заводі у різні часи
працювали знані у світі авіаконструктори - Ігор
Сікорський, Дмитро Григорович, Микола Полі-
карпов, Григорій Бакшаєв, Олег Антонов, Олек-
сандр Яковлєв. У цехах, розташованих біля Чор-
ної річки та Комендантського аеродрому у 1920-
1930-х роках, проектувалися та випускалися
морські літаки (М-9, М-23, М-24, МР-2, МРЛ-1)
та багатоцільовий біплан «У-2». Створена у ве-
ресні 1944 р. виробнича установа № 272 МАП у
першу чергу була націлена на виробництво
авіазапчастин з подальшим переходом на випуск
літаків. У другій половині 1940-х років на заводі
був налагоджено процес ремонту тролейбусів.
З приходом Петра Шелеста на підприємстві
здійснювалося серійне виробництво двомісного
навчально-тренувального літака «Як-18». Протя-
гом чотирьох місяців роботи новому директору
вдалося покращити фінансовий стан підприєм-
ства, домогтися виконання точно по графіку ви-
пуску літаків - 18-20 крилатих машин за місяць.
Невдовзі завод став займати перші місця серед
підприємств міністерства авіаційної промисло-
вості СРСР і міста Ленінграда з опанування норм
виробітку та підвищення продуктивності праці.
У 1949 році завод № 272 МАП під керівництвом
П. Шелеста став освоювати складання учбово-
тренувального літака «Як-11» та літака-винищу-
вача «Як-9». Коли справи на заводі пішли вгору,
Шелест прийняв рішення захищати дисертацію
на здобуття наукового ступеня кандидата техніч-
них наук за профілем «Ремонт літаків у системі
Військово-Повітряних Сил». Почав складати ек-
замени, добирати матеріал для наукового дослід-
ження. Однак життя внесло несподівані корек-
тиви. Вологий клімат міста на Неві виявився
непридатним для дружини Іраїди та молодшого
сина Віталія. За таких обставин голова родини
став клопотатися про переведення його на роботу
в іншу місцевість. Восени 1949 року Головне уп-
равління Міністерства авіаційної промисловості
СРСР запропонувало Петру Шелесту ознайоми-
тися з роботою Київського авіаційного заводу та
повідомити своє рішення щодо переводу до сто-
лиці України на посаду директора підприємства.
Скориставшись відпусткою, у листопаді
1949 року Петро Шелест прибув до Києва. Сто-
лиця України вразила його картиною військових
руйнувань, а особливо закарбувався у пам’яті
вигляд знищеного вщент Хрещатика. Завітав П.
Шелест і до історичної місцевості Києва – Свя-
тошина, де розміщувався авіазавод, очолюваний
на той час М.Г. Мироновим.
У часи нацистської окупації заводські примі-
щення зазнали значних ушкоджень. Інженерно-
технічний персонал поступово відновлював зруй-
новане підприємство. Після завершення Другої
світової війни виробничій установі № 473 МАП
доручили збирати вертольоти І. Братухіна, а зго-
дом переорієнтували на серійний випуск гвинток-
рила «М-1» конструктора М. Міля. Врешті-решт
усі зусилля дирекції за для впровадження вироб-
ництва нової авіатехніки виявилися марними.
Підприємство продовжувало займатися ремонтом
літаків, випускати запасні частини для тракторів
та трамваїв, виробляти алюмінієвий посуд. На-
прикінці серпня 1948 р. на замовлення міністер-
ства авіаційної промисловості СРСР завод при-
ступив до освоєння серійного виробництва літака
«Ан-2». Однак з плановими показниками по ви-
пуску авіаційного транспортного засобу колектив
підприємства не справлявся. У листі міністру
авіаційної промисловості СРСР Михайлу Хруні-
чеву авіаконструктор Олег Антонов так описував
ситуацію на авіапідприємстві: «Основною причи-
ною невиконання плану заводом є вкрай низький
рівень організації виробництва. Беручи участь в
роботі заводу, я тривалий час спостерігав діяль-
ність директора заводу М.Г. Миронова і як і ра-
ніше наполягаю на його заміні».
Певне сум’яття після відвідин авіабудівного
підприємства виникло і в Петра Шелеста, яке він
відобразив на сторінках особистого щоденника:
«Завод справив на мене важке враження. Терито-
рія не огороджена, прохідна - просто халупа, в’їзні
ворота дерев’яні і перекособочені, на території за-
воду проживають сторонні особи, пасуться кози,
корови і бики. Виробничі корпуси низькі і малоп-
ристосовані для літакобудування. Завод працює
над випуском літака «Ан-2» конструкції О. Анто-
нова, і хоча пройшло більше двох років, як завод
працює над цим літаком, але не випущено ще
жодної машини. Фінансовий стан заводу дуже
тяжкий, у колективі якась групівщина».
Засмучений побаченим, Петро Шелест став
вагатися у прийнятті рішення очолити далеко не-
передовий завод у Києві. Неспокій та тривогу
дове лося швидко приборкати після того як стало
відомо, що авіаконструктор Олег Антонов своє те-
леграмою на адресу ЦК КП(б)У особисто підтри-
мав його кандидатуру на посаду директора заводу,
а Міністерство авіаційної промисловості СРСР,
без попередніх консультацій з Ленінградським об-
комом ВКП(б), підготувало відповідні документи
на переведення до Києва. Бюрократичні проце-
дури та всілякі погодження по інстанціям тривали
до весни 1950 року. Лише 17 квітня 1950 року мі-
ністр авіаційної промисловості СРСР Михайло
Хрунічев підписав наказ про призначення Петра
Шелеста директором київського заводу № 47310.
Наприкінці квітня 1950 року, після дев’ятиріч-
ної перерви, Петро Шелест повернувся в Україну.
Петро Юхимивочи з інтересом занурився у роботу
підприємства. Першочерговою спра вою для Петра
Юхимовича на посаді директора авіазаводу було
налагодження крупносерійного виробництва лег-
кого транспортного літака «Ан-2». Він познайо-
мився і налагодив ділові стосунки з винахідником
Олегом Антоновим та очолюваного ним дослід-
ницько-конструкторським бю ро № 153 у Новоси-
бірську. З «бать ком транспортної авіації» Петро
Шелест узгодив суміщений графік виготовлення
деталей, вузлів, агрегатів та складання літаків
«Ан-2». Виконання державного замовлення на-
пряму залежало від матеріально-технічної бази
підприємства. На той час на заводі існувало два ве-
ликі корпуси: №1 - механікозбірний та № 2 – агре-
гатнозбірний та декілька невеличких майстерень.
Було розпочато реконструкцію та модерні-
зацію виробничих потужностей заводу. На літо
1950 року було введено в експлуатацію фрикцій-
ний прес вагою 180 тонн, плавильну піч цеху
№ 33, удосконалено опалювальну систему у при-
міщеннях будівель і споруд різного призначення,
спроектовано і запроваджено у виробництво ве-
лику кількість оснащення та інструмента, кле-
пальні преси11. Спільними зусиллями заводу та
конструкторського бюро О. Антонова вже у жов-
тні 1950 року було випущено першу серію з 5 лі-
таків, які пройшли успішні випробування.
Значну увагу Петро Шелест приділяв зміц-
ненню виробничої та технологічної дисципліни,
а також стану техніки безпеки на заводі. Упро-
довж літа-осені 1950 року випадки травматизму
на підприємстві були зменшені на 53 відсотки.
За підсумками огляду охорони праці та техніки
безпеки та промислової санітарії, проведеному
наприкінці 1950 року на підприємствах авіапро-
мисловості СРСР, наказом міністра авіаційної
промисловості СРСР Михайла Хрунічева колек-
тив заводу № 473 на чолі з директором П. Ше-
лестом був нагороджений відомчою грамотою12.
Петро Юхимович опікувався благоуст роєм та
озелененням території підприємства, а також бу-
дівництвом житла для робітників, які про живали
на території заводу в аварійних бараках13. За від-
1’2020Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О
122
10 Державний архів м. Києва, ф. 1160, оп. 1, спр. 16, арк. 1.
11 Там само, спр. 17, арк. 22,26; спр. 18, арк. 49.
12 Там само, спр. 16, арк. 3- 4.
13 Там само, спр.18, арк. 98; спр.32, арк. 28.
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
123
сутності впливових зв’язків у столиці України
Шелесту було досить складно керувати роботами
по зведенню нових виробничих та побутових
корпусів заводу. «Виникали навіть деякі кон-
флікти з місцевою районною і міською владою:
то відключать воду, електроенергію, газ, і кож-
ного разу доводилося вступати в конфлікти, то
відмовлять у фондах на будівельний матеріал -
шлакоблоки і цеглу. Коли зрозуміли мій наполег-
ливий характер і критичні виступи, почалося
трохи менше утисків» - журився Петро Шелест14.
На початку 1951 року режимне підприємство
під секретною назвою «поштова скринька №11»
наростило потужності, що давало можливість що-
місяця випускати по 25-30 літаків. Високу оцінку
фахівців здобула розробка заводу під назвою «Ан-
2СХ» - сільськогосподарський літак із спецспо-
рядженням для авіахімробіт. За конструкцію і се-
рійний випуск літака «Ан-2», групу винахідників
та директора авіаційного заводу, було висунуто
на здобуття Сталінської премії. Незважаючи на
підтримку Центрального Комітету КП(б)У та Мі-
ністерства авіаційної промисловості СРСР, прізви -
ще Петра Шелеста, з невідомих причин, не потра-
пило до списку лауреатів, оприлюднених у поста-
нові Ради міністрів СРСР за березень 1952 року
«Про присудження Сталінських премій за видатні
винаходи та корінні удосконалення методів вироб-
ничої діяльності за 1951 рік»15. За розробку
«Ан-2» Сталінською премією другого ступеня в
галузі «Транспорт та зв’язок» були нагороджені
лише розробники літального апарату: керівник
робіт - Олег Антонов; інженери - Олексій Білоли-
пецький, Володимир Доменіковський, Євген Сен-
чук; конструктори - Анатолій Батумов, Онуфрій
Болбот, Микола Трученков. Петро Шелест не став
засмучуватися, а ще більше поринув у роботу.
У 1952 році авіаційний завод, під орудою
Петра Шелеста став передовим підприємством
Міністерства авіаційної промисловості СРСР та
міста Києва. Одночасно з серійним виробниц-
твом одномоторного біплана, завод став виготов-
ляти у великих обсягах товари широкого вжитку:
ліжка-розкладачки, збільшувані лінзи для телеві-
зорів, алюмінієвий посуд, деталі до першого ра-
дянського малогабаритного трактора «ХТЗ-7», за-
пасні частини до сільськогосподарських машин16.
Позитивні відгуки про роботу управлінця-
господарника П. Шелеста докотилися до першого
секретаря ЦК КП(б)У Леоніда Мельникова. Під
час зустрічі, яка відбулася в другій декаді листо-
пада 1952 року в будівлі ЦК КП(б)У, керівник
республіканської партійної організації запропо-
нував П. Шелесту крісло голови Державної пла-
нової комісії Ради міністрів УРСР, яке звільни-
лось після того як очільника республіканського
органу планування розвитком народного госпо-
дарства Василя Гарбузова було призначено за-
ступником міністра фінансів СРСР. Ймовірно
кандидатуру П. Шелеста лобіював заступник го-
лови Держплану УРСР Крупко, який знав дирек-
тора київського авіазаводу по спільній роботі в
Харківському міськкомі КП(б)У. Анітрохи не
зважаючи на відмову П. Шелеста посісти нову
посаду, 14 листопада 1952 року ЦК КП(б)У ухва-
лив постанову про звільнення його з посади ди-
ректора заводу № 473 Міністерства авіаційної
промисловості СРСР та призначення головою
Держплану УРСР. Відразу до Москви був направ-
лений «Висновок на тов. Шелеста П.Ю.», в якому
висвітлювався великий досвід керівної партійної
та господарської роботи нового очільника Дер-
жплану УРСР та наводилися уривки відзивів по-
садових осіб про трудову діяльність Петра Юхи-
мовича. На співбесіді у Москві П. Шелест
переконав відповідальних працівників ЦК КПРС
не затверджувати кадрове рішення найвищого ке-
рівного органу Комуністичної партії України.
Через деякий час П. Шелеста знову запроси -
ли в ЦК КПУ щоб запропонувати йому посаду
пер шого заступника міністра меблевої промисло -
вості України. Петро Юхимович на відріз відмо-
вився полишати роботу на київському авіазаводі,
мотивуючи свої рішення важливістю виконання
державної програми випуску літаків «Ан-2».
В останні дні грудня 1952 року Петро Ше-
лест ледь не опинився в кріслі голови виконкому
Київської міської ради. 29 грудня 1952 р. на засі-
данні бюро Київського обкому КПУ розглядалася
персональна справа очільника київського мі-
ського самоврядування Олексія Давидова, якого
було звинувачено в «неправильному доборі кад-
рів, формально-бюрократичному ставленні до
скарг трудящих, невжиття заходів з наведення
ладу в розподілі квартир у місті». Перший секре-
тар Київського обкому КПУ Григорій Гришко на-
полягав усунути Олексія Давидова з посади го-
лови міськвиконкому та підготував 30 грудня
14 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали /
Упоряд.: В. Баран, О. Мандебура та ін.; За ред. Ю. Шаповала. Київ: Генеза, 2004. С. 101.
15 Правда. 1952. 14 марта.
16 Державний архів м. Києва, ф. 1160, оп. 1, спр.17, арк. 51.
1952 року подання про призначення замість нього
Петра Шелеста. Планам партійного керівника
столичної області щодо кадрових переміщень не
судилося збутися так як за покровительства члена
президії ЦК КПРС Микити Хрущова Олексій Да-
видов залишився на займаній посаді17.
Влітку 1952 року з Новосибірська до Києва
переїздить Олег Костянтинович Антонов разом
зі співробітниками дослідницького конструктор-
ського бюро. За спогадами соратників О. Анто-
нова взаємини між головним конструктором та
директором авіазаводу П. Шелестом певний час
були досить напружені. Ускладнення трудових
відносин було спричинене як проявами автори-
тарного стилю директора заводу, так і несподіва-
ним згортанням серійного виробництва «Ан-2».
У липні 1952 р. під час переходу складальних
цехів заводу на установку нового двигуна «АШ-
62 ИР» 12 серії на біплан18, з Москви надійшло
розпорядження зупинити серійне виробництво
багатоцільового транспортного літака та розпо-
чати випуск фюзеляжу та інших агрегатів фрон-
тового бомбардувальника «Іл-28». Невдовзі на
завод прибула група конструкторі та технологів
від генерального конструктора Сергія Іллюшина.
Нове державне замовлення директор заводу
розцінив як перспективу подальшого технічного
зростання підприємства, натомість конструктор
Олег Антонов, за спостереженнями Петра Ше-
леста, «зовсім розгубився, занепав духом»19.
Після смерті Йосипа Сталіна за вказівкою союз-
ного уряду завод припинив виробництво агрега-
тів «Іл-28», а з червня 1953 року поновив скла-
дання одномоторного біплану20.
Про перипетії навколо переїзду новосибір-
ського конструкторського бюро до столиці Києва,
певного роду «тертя» між Олегом Костянтинови-
чем та Петром Юхимовичем розповідає у своїх
спогадах авіаконструктор, доктор технічних
наук, дружина Антонова – Єлизавета Шахатуні:
« Петро Шелест, тодішній директор Київського
авіазаводу,… сприйняв нашу появу негативно.
Він хотів працювати з Туполєвим, з Іллюшиним,
робити великі літаки. А тут – якийсь біплан. Ми
довго не могли отримати більш-менш пристойне
приміщення для КБ. Антонову доводилося звер-
татися в Москву в міністерство і просити впли-
нути на Шелеста. Справа доходила до того, що у
нашого провідного інженера по впровадженню
«Ан-2» в серію неодноразово відбирали пропуск
на завод. Але найтяжчим виявився для нас 1952
рік, коли побачила світ постанова уряду про зу-
пинення будівництва «Ан-2». Все оснащення
було викинуто на вулицю, цехи очищені: поста-
нова була підписана самим Сталіним. Олег Кос-
тянтинович страшенно переживав Близько пів-
року жили як на голках. А потім Сталін помер, і
в міністерстві розпочалися зміни. Незабаром
«Ан-2» повернули у виробництво. Тим не менше
Шелест продовжував нас недолюблювати. Коли
постало питання про створення військово-транс-
портного «Ан-8», то директор заводу не зміг ут-
риматися, щоб на партійних зборах, при всій чес-
ній громаді, зауважити: «Ви думаєте, що після
«кукурузника» вам вдасться створити такий се-
рйозний літак?» Він не вірив в нас»21.
Оповідка Єлизавети Шахатуні про обставини
призупинення серійного випуску «Ан-2» дещо ди-
сонує зі щоденниковими записами Петра Шелеста
за 1952-1953 роки: «Я суворо наказав берегти все
оснащення і заділи щодо Ан-2…З великим бажан -
ня ми повернулися до відновлення виробництва
Ан-2, швидко увійшли в ритмічну роботу. Антонов
ожив, воскрес. Навіть став більш податливим. Йо -
го бюро працює над конструкцією двомоторної
машини Ан-24, Ан-10, Ан-12, вимріюється ідея
про «Антея» Модернізуємо Ан-2 у різних варіан-
тах: арктичному, десантному, сільськогосподарсь -
кому, пасажирському, тропічному. Машина вийшла
на міжнародну арену, про неї чудові відгуки»22.
Можна припустити, що між двома харизма-
тичними особистостями Петром Шелестом та
1’2020Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О
124
17 Салій І. Обличчя столиці в долях її керівників. К.: Видавництво «Довіра», 2008. С. 108-109.
18 Державний архів м. Києва, ф. 1160, спр. 33, арк. 32.
19 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали /
Упоряд.: В. Баран, О. Мандебура та ін.; За ред. Ю. Шаповала. Київ: Генеза, 2004. С. 103.
20 Державний архів м. Києва, ф. 1160, спр. 44, арк. 22.
21 Василь М. Директор Киевского завода Петр Шелест, недолюбливавший Антонова, как-то заметил на
партсобрании: «думаете, после «кукуруздника» вам удастся сделать серьезный самолет?» // Факты. 2001.
22 декабря. Режим доступу: https://fakty.ua/97658-direktor-kievskogo-aviazavoda-petr-shelest-nedolyublivavs-
hij-antonova-kak-to-zametil-na-partsobranii-quot-dumaete-posle-quot-kukuruznika-quot-vam-udastsya-sdelat-se-
reznyj-samolet-quot
22 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали /
Упоряд.: В. Баран, О. Мандебура та ін.; За ред. Ю. Шаповала. Київ: Генеза, 2004. С. 104.
Життєві університети першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста
125
Олегом Антоновим могли виникати певні розбіж-
ності у ході організації виробничого процесу,
однак невідомо про жодну публічну конфліктну
ситуацію між директором та конструктором, що
негативно позначилася на спільній справі. Після
відновлення серійного виробництва легкого
транспортного літака колектив заводу та дослід-
ницько- конструкторське бюро спільними силами
працювали над оптимізацією витрат і зниженням
трудомісткості при виготовленні «Ан-2»23.
22 лютого 1953 р. відбулися вибори до Київ-
ської міської ради. Серед 902 депутатів обраних
до місцевого органу самоврядування був і Петро
Шелест, який балотувався від 511 виборчого ок-
ругу столиці24. 10 березня 1953 р. на сесії Київ-
міськради Петра Шелеста обрали першим заступ-
ником голови міської ради. У телефонній розмові
з високопосадовцем з Міністерства авіаційної
промисловості СРСР П. Шелест зізнався, що його
нове призначення сталося несподівано для нього
самого і він не бажає полишати завод та зміню-
вати роботу. За умов, що склалися, Шелест нама-
гався однаково сумлінно працювати на двох від-
повідальних посадах: «Вранці-рано їду на завод,
обходжу цехи, проводжу оперативні і технічні на-
ради. На 12-ту годину - в міськраду, до 3-4 години
працюю там. Доповіді референтів, підписування
паперів, приймання відвідувачів. Увечері знову на
завод – так продовжувалося більше двох місяців.
У міськраді опікую всю промисловість, будівниц-
тво, транспорт і адміністративні органи міста.
Обсяг роботи величезний, але він мені не до
душі»25. Працювати у міськвиконкомі Петру Ше-
лесту довелося в той момент коли столиця Ук-
раїни переживала справжній будівельний бум. На-
весні 1953 року виконком Київради виконував
завдання по забезпеченню графіка будівництва
споруд на Хрещатику та на прилеглих до нього ву-
лиць: житлового будинку Метробуду та Укрпром -
зв’язку, адмінбудівель міськради, Міністерства
лісової промисловості УРСР, Міністерства про-
мислового будівництва УРСР, телевізійного цен-
тру, Будинку зв’язку, приміщення для державної
консерваторії, бібліотеки по вул. Кірова, готелю
по бульвару Тараса Шевченка та ін.
Болючою для міста залишалася житлова про -
блема. Під час окупації Києва було зруйновано
33.5% житлового фонду26. Середня забезпече-
ність житлом у столиці УРСР на початок 1950-х
років становила лише 5.2 м2 на мешканця27. Тех-
нічний знос житлового фонду м. Києві на бере-
зень 1953 р. сягав 650 млн крб. Близько 4.5 тисяч
будинків потребували капітального ремонту28.
«Квартирне питання» було актуальним й для са-
мого Петра Шелеста, про що свідчать рядки осо-
бистого щоденника: «А труднощів дуже багато,
адже пройшло лише 5 років після війни, всього
не вистачало. Головна вулиця Києва Хрещатик
ще лежить в руїнах. По суті, тільки починалася
відбудова зруйновано міста. Великі труднощі з
будівельним матеріалом, водою, електроенер-
гією, паливом, житлом, продуктами харчування
і товарами широкого вжитку. Через деякий час із
Ленінграда в Київ приїхала Ірина з Вітасиком,
мізерні наші пожитки вагоном відправили прямо
на завод. Квартири в Києві немає і швидке її от-
римання не передбачається…29 Ми розмістилися
в готелі по вулиці Леніна, займаємо «люкс» - дві
кімнати, балкон, ніби все добре, але готель є го-
тель, а звідси всі незручності проживання з ро-
диною»30. Одним з ударних напрямків роботи ки-
ївської міської влади у цей період стала розробка
програми надолужування відставання житлового
будівництва і забудови Хрещатика, яка передба-
чала організації робіт на будівельних майданчи-
ках у 2 та 3 зміни31.
У занедбаному стані перебували комунальна
і соціально-культурна сфери міста. Недостатнім
був рівень побутового забезпечення водою киян,
бракувало шкіл та лікарень у місті. Після пере-
їзду до Києва Петро Шелест на власному до-
свіді відчував нестачу у столиці УРСР продо-
23 Державний архів м. Києва, ф. 1160, спр. 44, арк. 22.
24 Там само, ф.1, оп. 5, спр. 399, арк. 9.
25 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали /
Упоряд.: В. Баран, О. Мандебура та ін.; За ред. Ю. Шаповала. Київ: Генеза, 2004. С. 106.
26 Державний архів м. Києва, ф.р. 1, оп. 5, спр. 403, арк. 4.
27 Салій І. Обличчя столиці в долях її керівників. К.: Видавництво «Довіра», 2008. С. 103.
28 Державний архів м. Києва, ф.р.1, оп. 5, спр. 401, арк. 11.
29 Квартиру П. Шелест отримав через 2 роки після переїзду до Києва.
30 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали /
Упоряд.: В. Баран, О. Мандебура та ін.; За ред. Ю. Шаповала. К.: Генеза, 2004. С . 100.
31 Державний архів м. Києва, ф.р.1, оп. 4, спр. 630, арк. 131.
вольчих товарів: «З продуктами харчування
складно, у магазинах все на картки, на базарі до-
рого, ось і їздимо на базари в села і районні цен-
три Київської області: Таращу, Богуслав, Бруси-
лів, Козилець, Жидівську Греблю, їздили і в інші
села Житомирської та Чернігівської областей.
Автомашини були власні, так що в будь який час
можна було поїхати і закупити продукти значно
дешевше, ніж у Києві»32.
Знаючи базові потреби міста, П. Шелест три-
мав у полі зору питання водопостачання Києва
якісної питною водою та забезпечення городян
овочами та фруктами. На засіданнях виконкому
Київської міської ради під головуванням П. Ше-
леста розглядалися різноманітні питання,
пов’язані з діяльністю Київплодовощторгу, будів-
ництвом Дніпровського водогону регулюванням
цін на товари широкого вжитку для киян, капі-
тальним ремонтом житла, доріг, тротуарів у сто-
лиці, забудовою Брест-Литовського шосе, істо-
ричної місцевості Дарниця, урочища «Теличка»,
спорудженням республіканської сільськогоспо-
дарської виставки, газифікацією приміщень Во-
лодимирського ринку. У статусі заступника го-
лови виконавчого комітету Київської міської ради
П. Шелест вживав заходи щодо покращення ро-
боти Подільської насосної станції, поліпшення
стану благоустрою хуторів Позняки, Осокорки,
Нивки, Кухмістерської слобідки, висловлював за-
непокоєння переведенням деяких закладів освіти
з української на російську мову навчання33.
Врешті-решт у середині червня 1953 року
П. Шелесту таки вдалося домогтися ухвали
Київської міської ради про звільнення його від
обов’язків першого заступника голови викон-
кому Київміськради34 та сконцентруватися лише
на сфері управління авіаційним підприємством.
Упродовж 1953 року заводом було випущено
350 літаків «Ан-2» різних модифікацій і призна-
чень, створено службу експлуатації та ремонту,
завершено спорудження інженерного та вироб-
ничого корпусів для дослідного конструктор-
ського бюро Олега Антонова, прокладено до-
рогу в межах літально-випробувальної служби
заводу35. Наприкінці 1953 р. підприємство от-
римало завдання виготовити дослідний зразок
нового потужного військово-транспортного лі-
така із двома турбогвинтовими двигунами. Опі-
куватися розробкою сучасного для того часу лі-
така (в майбутньому матиме назву «Ан-8»)
Петру Юхимовичу не довелося. Вмілого органі-
затора виробництва Петра Шелеста ЦК КПУ, за
згоди Міністерства авіаційної промисловості
СРСР, вирішив залучити до партійної роботи. У
лютому 1954 р. на міській партійній конференції
П. Шелеста було обрано другим секретарем Ки-
ївського міському КПУ. Попереду Петра Ше-
леста чекала стрімка політична кар’єра.
1’2020Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О
126
Baran, V.(1992). Ukraina pislia Stalina. Narys
istorii 1953-1985. Lviv: Svoboda. [in Ukrainian].
Chornyi, V.(2012) Petro Shelest i podii u Che kho -
slovachchyni 1968 r. // Hileia. Naukovyi visnyk. Vyp.
58. [in Ukrainian].
Holovko, T. (2015). Pro malovidomi vidtinky u
politychnii karieri Petra Shelesta // Den. 2015.
22 ve resnia. [in Ukrainian].
Latysh, Yu (2020). Petro Shelest, Volodymyr
Shcherbytskyi i Richard Nikson: amerykanskyi «slid»
u vidstavtsi pershoho sekretaria TsK Kompartii Ukrainy
// Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni
Tarasa Shevchenka. Istoriia.1(144). [in Ukrainian].
Petr Shelest-mladshyi: «Orhanyzatoramy svoei
otstavky ded schytal Brezhneva y Suslova. Poobe -
shchal ykh perezhyt — y sderzhal slovo» // Faktы.
2013. 15 fevralia. [in Russian].
Petro Shelest: «Spravzhnii sud istorii shche pop-
eredu». Spohady, shchodennyky, dokumenty, materi-
aly (2004) / Uporiad.: V. Baran, O. Mandebura ta in.;
Za red. Yu. Shapovala. K.: Heneza. [in Ukrainian].
Salii, I. (2008). Oblychchia stolytsi v doliakh yii
kerivnykiv. K.: Vydavnytstvo «Dovira». [in Ukrainian].
Shapoval, Yu.(2013). Petro Shelest. Kh: Folio. [in
Ukrainian]
Vasyl M. Dyrektor Kyevskoho zavoda Petr She-
lest, nedoliublyvavshyi Antonova, kak-to zametyl na
partsobranyy: «dumaete, posle «kukuruzdnyka» vam
udastsia sdelat sereznыi samolet?» // Faktы. – 2001.-
22 dekabria. [in Russian].
32 Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали /
Упоряд.: В. Баран, О. Мандебура та ін.; За ред. Ю. Шаповала. К.: Генеза, 2004. С. 100.
33 Державний архів м. Києва, ф.1, оп. 4, спр. 633, арк. 4; спр. 638, арк. 149; спр. 641, арк. 4-5.
34 Там само, оп. 5, спр. 405, арк. 23.
35 Там само, ф. 1160, спр. 45, арк. 26.
References
|