Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші

У статті досліджується професійна кар’єра лейтенанта державної безпеки Григорія Івановича Гаркуші, причини залучення його до розстрільної команди співробітників Управління НКВС по Харківській області в часи Великого терору....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
Hauptverfasser:	Золотарьов, В., Бажан, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2020
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Джерела та біографічні студії
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174485
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші / В. Золотарьов, О. Бажан // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 103-112. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174485
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1744852025-02-09T09:51:03Z Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші Cog of the terror machine or the fate of Kharkiv security officer Hryhoriy Harkusha Золотарьов, В. Бажан, О. Джерела та біографічні студії У статті досліджується професійна кар’єра лейтенанта державної безпеки Григорія Івановича Гаркуші, причини залучення його до розстрільної команди співробітників Управління НКВС по Харківській області в часи Великого терору. In scientific monographs, documentary collections of recent decades, a significant amount of sources from the Chekist archives have been introduced into scientific circulation. This allows to obtain an important information about the structure and personnel of the OGPU-NKVD bodies, the psychology of the Chekists, their intelligence-operational work. The article attempts to study the history of the Road and Transport Department of the People's Commissariat of Internal Affairs of the Ukrainian SSR in Kharkiv region during the period of structural reforms on the eve of the Great Terror, and at the time of the most large-scale and intense repressions against the Chekists themselves. On the example of studying the life of State Security Lieutenant Hryhoriy Ivanovych Harkusha, an attempt is made to reconstruct the policy of recruiting personnel for the Sovie. t special services and to define the peculiarities of corporate relations within the Chekist caste. 2020 Article Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші / В. Золотарьов, О. Бажан // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 103-112. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174485 930.1:94(477.7)―1937/1938 uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії
spellingShingle	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Золотарьов, В. Бажан, О. Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші Краєзнавство
description	У статті досліджується професійна кар’єра лейтенанта державної безпеки Григорія Івановича Гаркуші, причини залучення його до розстрільної команди співробітників Управління НКВС по Харківській області в часи Великого терору.
format	Article
author	Золотарьов, В. Бажан, О.
author_facet	Золотарьов, В. Бажан, О.
author_sort	Золотарьов, В.
title	Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші
title_short	Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші
title_full	Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші
title_fullStr	Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші
title_full_unstemmed	Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші
title_sort	гвинтик машини великого терору або доля харківського чекіста григорія гаркуші
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Джерела та біографічні студії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174485
citation_txt	Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші / В. Золотарьов, О. Бажан // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 103-112. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT zolotarʹovv gvintikmašinivelikogoteroruabodolâharkívsʹkogočekístagrigoríâgarkuší AT bažano gvintikmašinivelikogoteroruabodolâharkívsʹkogočekístagrigoríâgarkuší AT zolotarʹovv cogoftheterrormachineorthefateofkharkivsecurityofficerhryhoriyharkusha AT bažano cogoftheterrormachineorthefateofkharkivsecurityofficerhryhoriyharkusha
first_indexed	2025-11-25T13:09:21Z
last_indexed	2025-11-25T13:09:21Z
_version_	1849767928581324800
fulltext	103 УДК 930.1:94(477.7)―1937/1938 Вадим Золотарьов (м. Харків) кандидат технічних наук, доцент Харківського національного університету радіоелектроніки E-mail: v.zolotaryov@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6214-7557 Олег Бажан (м. Київ) кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України E-mail: bazhanclio@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2328-4512 Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші У статті доосліджується професійна кар’єра лейтенанта державної безпеки Григорія Івановича Гаркуші, причини залучення його до розстрільної команди співробітників Управління НКВС по Хар- ківській області в часи Великого терору. Ключові слова: Григорій Іванович Гаркуша, Управління Наркомату внутрішніх справ по Харківсь- кій області, Великий терор, масові репресії 1937–1938 років. Vadym Zolotaryov (Kharkiv) candidate of technical sciences professor of Kharkiv National University of Radioelectronics E-mail: v.zolotaryov@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6214-7557 Oleh Bazhan (Kyiv) candidate of Historical Sciences, Senior researcher Department of History of State Terror of the Soviet period of the Institute of History of the National Academy of Sciences of Ukraine E-mail: bazhanclio@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2328-4512 Cog of the Great terror machine or the fate of kharkiv security officer Hryhoriy Harkusha In scientific monographs, documentary collections of recent decades, a significant amount of sources from the Chekist archives have been introduced into scientific circulation. This allows to obtain an important information about the structure and personnel of the OGPU-NKVD bodies, the psychology of the Chekists, their intelligence-operational work. The article attempts to study the history of the Road and Transport De- partment of the People's Commissariat of Internal Affairs of the Ukrainian SSR in Kharkiv region during the period of structural reforms on the eve of the Great Terror, and at the time of the most large-scale and intense repressions against the Chekists themselves. On the example of studying the life of State Security Lieutenant Hryhoriy Ivanovych Harkusha, an attempt is made to reconstruct the policy of recruiting personnel for the Soviet special services and to define the peculiarities of corporate relations within the Chekist caste. Key words: Hryhoriy Ivanovych Harkusha, Office of the People's Commissariat of Internal Affairs in Kharkiv region, Great Terror, mass repressions of 1937–1938. 1’2020Вадим Золотарьов, Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О 104 Перефразуючи відомий вислів Ярослава Га- шека: «велика доба потребує великих людей»1, відзначимо, що Великий терор теж потребував людей, здатних без вагань стати його провідни- ками. Про «меченосців партії» – співробітників НКВС УРСР, які були причетні до політичних репресій, правової вакханалії другої половини 1930-х років уже достатньо багато написано, а от про виконавців смертних вироків у добу Вели- кого терору бракує наукових розвідок. Наявні публікації2 лише привідкривають завісу на про- цедуру умертвіння «ворогів народу» на підставі рішень радянської Феміди. Доводиться констату- вати, що на сьогодні маємо відносно цілісну кар- тину лише про механізм страт та групу виконав- ців смертних вироків по центральному апаратi НКВС УРСР3, Житомиру4 та Харкову. При по- шуку в архівах вкрай засекреченої інформації про те в який спосіб здійснювалась «вища міра соці- ального захисту» вдалося натрапити на докумен - ти, які дозволяють ідентифікувати та відтворити штрихи біографії штатного ката в радянських ор- ганах державної безпеки на транспорті в Україн- ській РСР Григорія Івановича Гаркуші. Майбутній чекіст народився 6 лютого 1896 р. у селі Велика Скельова Павлиської волості Олек - сандрійського повіту Херсонської губернії в ро- дині українського хлібороба. У восьмирічному віці втратив батька та почав допомагати старшому брату та матері обробляти 3,5 десятини землі та утримувати двох коней та корову. Не отримавши бодай початкової освіти, він у дванадцятирічному віці подався у наймити. Певний час працював ко- нюхом у поміщика за 45 карбованців на рік. У по- шуках кращої долі юнак перебрався на Донбас. Працював саночником, коногоном, забійником, кріпильником, запальником і прохідником на шах - ті № 9 «Біс», Новоекономічній копальні, шахті № 8, в Смолянці та Юзівці. У часи Першої світо- вої війни у травні 1916 р. мобілізований до цар- ської армії де освоїв спеціальність кулеметника. У розпал Української революції на початку грудня 1917 р. Гаркуша добровільно вступає кулеметни- ком до червоного партизанського загону імені Ко- лосова, який був задіяний у боях з військами Цен- тральної Ради під Синельниковим, Гуляй-Полем, Пологами та Олександрівськом. Згодом у складі московських більшовицьких військ червоноармі- єць Григорій Гаркуша бере участь у наступі на Ук- раїну. У бою під станцією Зайцево був поранений в ноги. Ліку вався у Харкові. Після одужання всту- пив до червоноармійського загону імені Куроч- кіна, який діяв в районі Краматорська. Його вій- ськовий підрозділ під час боїв за Донбас було приєднано до складу новоутвореного 11-го Укра- їнського полку (влітку 1919 р. був перейменований спочатку у 1-й Гайворонський піхотний полк, а згодом у 78-й стрілецький полк). Протягом 1918– 1922 рр. Гаркуша воював проти денікінських і врангелівських військ, утверджував радянську владу в Азербайджані та Грузії5. У ході громадян- ської війни на теренах колишньої Російської імпе- рії Гаркуша двічі був нагороджений орденом Червоного Прапора. Вперше його відзначили най- вищою на той час нагородою в радянській Росії за бій, який відбувся 26 серпня 1919 р. поблизу села Маховий Колодязь Суджанського повіту Курської губернії. У наказі Революційної військової ради республіки від 18 листопада 1920 року докладно описано його вчинок, проявлений при захисті соціалістичної Вітчизни: «Затверджується при- судження на підставі наказу РВСР 1919 за №№511 1 Гашек Я. Пригоди бравого вояка Швейка. Том 1. Львів: Кальварія, 2009. С. 8. 2 Бажан О.,Золотарьов В. Конвеєр смерті в часи «Великого терору» в Україні: технологія розстрілів, вико- навці, місця поховань // Краєзнавство. 2014. №1. С. 183-200; Бажан О., Золотарьов В. «Пропонується Вам ви- конати вироки Трійки УНКВС Київської області…» Головні виконавці смертних вироків у Києві у 1930-ті роки // Биківнянська трагедія в контексті злочинів тоталітарного режиму (до 15-річчя заснування Національного іс- торико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»): Збірник статей за матеріалами науково-практичної конференції. Київ. 8 грудня 2016 р. / Упоряд. Б.Б. Біляшівський. Т.Л. Шептицька. К., 2017. С.112-134; Бажан О., Золотарьов В. «Особисто я розстріляв 702 контрреволюціонера» (реконструкція біографії чекіста Михайла Віх- мана» // Краєзнавство. 2017. № ¾. С. 281-306; Бажан О., Золотарьов В. Головні виконавці смертних вироків на Придніпров’ї у період «Великого терору»//Січеславщина. Краєзнавчий альманах. Вип. 8. Дніпро, 2018. С. 54-69. 3 Бажан О., Золотарьов В. «Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»// Краєзнавство. 2016. № ¾. С. 251-283; 4 Відлуння Великого терору. Збірник документів у трьох томах. Т.2: Документи з архівних кримінальних справ на співробітників органів НКВС УРСР, засуджених за порушення соціалістичної законності (жовтень 1938 р. – червень 1943 р.). Кн. 1: НКВС Молдавської АРСР, Дорожньо-транспортний відділ ГУДБ НКВС Північно-Донецької залізниці, УНКВС по Житомирській області та УНКВС по Одеській області. K.: Вида- вець В. Захаренко, 2018. С. 240-432. 5 ГДА СБУ, ф.12, оп.1, спр. 8221, т. 2, арк. 53-54. Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші 105 і 2 322 Реввійськради 9-ї Кубанської армії ордена Червоного Прапора ... командиру взводу кулемет- ної команди 78 стрілецького полку тов. Гаркуші Григорію Івановичу – за те, що в бою 26 серпня 1919 в Суджанського повіті Курської губ., коли прислуга ворожого броньованого автомобіля ро- била вилазку, щоб допомогти своїй атакуючій фа- ланзі, тов. Гаркуша вогнем свого кулемета змусив її знову сховатися в автомобіль. Потім, коли пі- дійшли наші атакуючі шеренги ворог був відки- нутий, а автомобіль залишився в наших руках, тов. Гаркуша скочив у нього і запустив там куле- мет в дію проти ворога ...»6 Другий орден Червоного Прапора Г. Гарку ша отримав за диверсійний рейд у денікінський тил взимку 1920 року. Після раптового нічного нападу на село Михайлівку кулеметним вогнем була зни- щена велика кількість кавалеристів з’єднання ге- нералів А.Р. Шкуро та К.К. Мамонтова, захоплені гарматна батарея, багато кулеметів, духовий ор- кестр, прапор з написом «Смерть більшовикам», взятий у полон штаб білогвардійської бригади7. Здавалося орденоносець Гаркуша мав би мати особли- вий статус в радянському суспільстві, претендувати на високі посади в державному апараті, так як на початок 1926 року в СРСР було всьо - го 3 осіб нагороджених чо- тирма орденами Червоного Прапора; 28 осіб – трьома ор- денами Червоного Прапора та 270 осіб – двома орденами Червоного Прапора8. Після демобілізації з Червоної Армії у трав - ні 1922 р. Гаркуша повернувся до рідного села та став займатися хліборобством. Упродовж 1924-1926 років обіймав посаду голови Велико - скелівської сільради Катеринославської губернії (з 1925 р. – Олександрійської округи). З прого- лошенням правлячою партією курсу на колекти- візацію полишив село та влаштувався стрільцем, а через деякий час дослужився до командира 6-ї команди охорони шляхів сполучення Півден- ної залізниці на залізничній станції Кременчук. У жовтні 1930 р. перейшов на службу в радянські органи державної безпеки. Чекістську кар’єру розпочав на посаді помічника лінійного уповно- важеного відділку дорожньо-транспортного від- ділу (ВДТВ) ДПУ на залізничній станції Кре- менчук. Втім при першій атестації інспектори вказали, що Гаркуша нову роботу «засвоїв не- достатньо, є малограмотним і повільним, потре- бує щоденного контролю та інструктування»9. Незважаючи на негативну характеристику, 8 серпня 1931 р. його переводять на таку саму посаду у ВДТВ ДПУ станції Харків. Ймовірно переїзд Гаркуші до столиці Української РСР був спричинений бажанням очільників ДПУ ство- рити позитивний імідж радянських спецслужб у пересічних громадян. В уявленні керманичів си- лових структур володар двох орденів Червоного Прапора, які виблискують на гімнастерці, своїм виглядом мав наочно продемонструвати жите- лям та гостям столиці, які герої стежать за по- рядком на залізничному вокзалі. Прикметно, що на той час жодний український чекіст окрім Гри- горія Гаркуші не мав двох найвищих орденів Радянського Союзу, навіть новопризначений голова ДПУ УСРР С.Ф. Реденс. «Представницькі функції» не звільняли Гри- горія Івановича від оперативної роботи, з якою він явно не справлявся. Начальник ВДТВ ОДПУ станції Харків Олександр Шашков10 у серпні 1932 р. навіть наполягав на звільненні Гаркуші, «оскільки подальше його використання в наших органах, через його малограмотність і загальну відсталість неможливе»11. У подальшому безпо- середні командири Гаркуші постійно відзначали його недисциплінованість, в’ялість, непрацездат- ність, безініціативність, неохайність та забудьку- ватість. Проте найбільшою хибою співробітника спецслужб Гаркуші у оперативній роботі була 6 ГДА СБУ, ф. 12, оп. 1, спр. 8221, т. 2, арк. 54. Краснознаменцы. Режим доступу: https://krasnoznamenci.ru/ index.php/stati-o-kavalerakh/237-biografiya-garkushi-g-i/226-garkusha-grigorij-ivanovich 7 ГДА СБУ, ф. 12, оп.1, спр. 8221, т. 2, арк. 55 8 Сборник лиц, награждённых орденом Красного Знамени и почетным революционным оружием. М.: Государственное военное издательство, 1926. С. 293-295. 9 ГДА СБУ, ф. 12, оп. 1, спр. 8221, т.1, арк. 14. 10 Докладніше про О.Г. Шашкова див.: Бажан О., Золотарьов В. «Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи «Великого терору»// Кра- єзнавство. 2016. № ¾. С. 251-283. 11 ГДА СБУ, ф. 12, оп.1, спр. 8221, т. 2, арк. 4 Г.І. Гаркуша. Початок 1930-х років. його неосвіченість. Неуцтво Григорія Івановича проглядалось навіть у власноруч заповнених ан- кетах. Так у автобіографії Гаркуша вказував рід- ною мовою – українську, але при цьому зазначав «читаю і пишу тільки російською»12. Начальник відділку транспорного відділу УДБ НКВС по Південній залізниці на станції Харків Костянтин Курпас13 в ході атестації Гри- горія Гаркуші наприкінці квітня 1935 р. заува- жував: «малограмотний, що відбивається на успішному вивченню чекістської роботи та по- збавляє можливості повністю використовувати як працівника в рамках посади, що займає. Чекістськи підготовлений вкрай слабко. Вико- ристовується на офіційній зовнішній роботі. Як молодий чекіст не росте. Політична підготовка – слабка, є найгіршим слухачем школи партійної просвіти пониженого типу… Дисциплінований помірно. Інколи відзначається14 грубістю на службі та під час спілкування з громадянами... З мережею (робота з агентурою – авт.) працює слабо, не вміє направити таємних співробітників і належним чином інструктувати. Агентурних розробок не проводив. Процесуальні норми за- своїв погано… Як слідчий дуже слабкий через вузький світогляд… Самостійно працювати не може. Старанний та посидючий»15. Наприкінці 1935 р. проходила атестація спів- робітників НКВС УРСР з метою присвоєння спе- ціальних звань ГУДБ НКВС. Атестаційна комісія УНКВС по Харківській області при перевірці про- фесійних навичок Гаркуші запропонувала надати йому найнижче звання – сержанта державної без- пеки. З таким вердиктом центральна атестаційна комісія НКВС УСРР не погодилася (в документах нез’ясована особа синім олівцем підкреслила ре- чення «За бойові відзнаки в Червоній Армії має нагороду – 2 ордени Червоного Прапора») та за- пропонувала присвоїти молодшого лейтенанта державної безпеки. Атестаційна комісія НКВС СРСР, яка частенько не задовольняла клопотання місцевих органів і надавала співробітникам більш низькі спецзвання, стосовно Григорія Івановича заперечень не мала. 23 лютого 1936 р. Григорій Гаркуша отримав звання молодшого лейтенанта державної безпеки16 (звання відповідало загаль- новійськовому старшому лейтенанту). У довідці про оперативну роботу молодшого лейтенанта державної безпеки Гаркуші з 1 липня по 31 грудня 1936 р., яку склав начальник опера- тивного пункту 6-го (транспортного) відділу УДБ УНКВС по Харківській області на станції Хар- ків-пасажирський старший лейтенант державної безпеки Катков17, а затвердив начальник 6-го від- 1’2020Вадим Золотарьов, Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О 106 12 ГДА СБУ, ф. 12, оп.1, спр. 8221, т. 2, арк. 3 зв. 13 Курпас Костянтин Степанович (1900–1962). Народився в Катеринославі в робітничій родині. Українець. Освіта середня. Член КПРС з 1926 р. У радянських органах державної безпеки з 1920 р. У 1933 р – начальник відділку ДТВ ДПУ ст. Дебальцево. З 1934 р. – начальник відділку ДТВ ДПУ на ст. Харків. З 1935 – на- чальник оперпункту ст. Харків транспортного відділу (ТВ) УДБ УНКВС Харківської області. З 23 лютого 1936 р. – заступник начальника ТВ УДБ УНКВС Харківської області. З серпня 1937 р. – заступник начальника ДТВ ГУДБ НКВС Південної залізниці. З 1 липня 1938 р. – т.в.о. начальника ДТВ ГУДБ НКВС Південної за- лізниці. 23 серпня1939 р. звільнений на пенсію. 8 лютого 1940 р. – заарештований, через кілька тижнів звіль- нений. У грудні 1952 р. звільнений з МВС як інвалід 2-ї групи. Полковник. 14 ГДА СБУ, ф. 12, оп.1, спр. 8221, т. 2, арк. 38. 15 Там само, арк. 39. 16 Там само, арк. 42. 17 Катков Павло Іванович (1899 – ?). Народився у м. Касимов Касимівського повіту Рязанської губернії. Ро- сіянин. Освіта середня. Член ВКП(б) з 1919 р. У радянських органах державної безпеки з 1920 р. До 23 лютого 1935 р. – начальник відділку економічного відділу УДБ УНКВС Харківської області. З 23 лютого 1936 р. по 15 березня 1937 р. – начальник оперпункту транспортного відділу УДБ УНКВС Харківської області на станції Харків пасажирський. З 1 травня 1937 р. – начальник відділку 4-го (секретно-політичного) відділу УДБ УНКВС по Харківській області. З 11 серпня 1937 р. – начальник особливого відділу НКВС 15-ї бригади, Шепетівка. До 26 травня 1938 р. – начальник 11 (водного) відділку УДБ Херсонського міськвідділу НКВС. З 16 травня 1938 р. по 25 квітня 1939 р. – начальник Херсонського міськвідділу НКВС. З 1939 р. – помічник начальника УНКВС Миколаївської області. У 1945 співробітник УНКДБ Миколаївської області, підполковник державної безпеки. Костянтин Степанович Курпас. Тюремне фото 1940 рік. ділу капітан державної безпеки О.С. Глуховцев18, відзначалося: «Агентурних розробок і справ формулярів не мав і не має. До слідчої роботи ніколи не залучався і залучений бути не може через цілковиту безграмотність»19. Григорій Іванович добре розумів свої хиби і недоліки, тяготився проживанням у великому місті, де не міг утримувати за 350 карбованців на місяць родину з 6 осіб. Неодноразово звер- тався до керівництва УНКВС по Харківській об- ласті з проханням повернути його до Кремен- чука. Навіть насмілився звернутися до наркома внутрішніх справ УСРР Всоволода Балицького з проханням «узгодити питання про його звіль- нення, оскільки працювати з такою освітою в подальшому неможливо»20. Звільняти в запас героя грома- дянської війни В.А. Балиць- кий не став, але Харків до- зволив полишити. З 1 грудня 1936 р. Гаркуша вже працю- вав черговим помічником опе р уповноваженого опера- тивного пункту транспорт но - го відділу УДБ НКВС по Хар ків ській області на ст. Кре - менчук. Начальник оперативного пункту 6-го відділу УДБ УНКВС Харківської області на ст. Кремен- чук лейтенант державної безпеки Петро Касья- нов21 був ще категоричнішим в оцінці професій- ної виучки Гаркуші, і в атестації за перше півріччя 1937 р. зазначив: «Прикріплено 12 чо- ловік членів бригади сприяння, з якими зовсім не працює. Пояснює це неявкою до нього членів бригади. В дійсності ж сам у цій роботі не вияв- ляє жодної зацікавленості, чим відбиває ба- жання у членів бригади. В розробці ні справ- формулярів, ні агентурних розробок не має, оскільки до цієї роботи не здатний. За звітне пів- річчя провів (за допомогою при допиті інших працівників оперпункту) одну слідчу справу з одним обвинуваченим за статтею 56-30 п. «а» КК УРСР, яке прокурором припинено. У червні місяці прийняв одну слідчу справу з одним об- винуваченим за ст. 70 частина 1 КК УРСР, яка була порушена під час його чергування. Ос- кільки не здатний проводити слідство та нічого по ньому не зробив, справу передали іншому співробітнику. Жодної іншої оперативної роботи не проводив і ніяких окремих доручень опера- тивного характеру виконувати не в змозі, за винятком чергування по зовнішній службі, де цілком бездіє, оскільки будучи безграмотною людиною, жодних заходів по заявам, що надхо- дять під час чергування, не приймає. За весь час склав один протокол затримання і то за моєю до- помогою. Всіх затриманих, яких стрільці до- ставляють до оперпункту, або звільнює, щоб не складати протокол, або без всякого оформлення доставляє до міліції, яка проти таких дій по- стійно протестує. Жодних профілактичних захо- дів не проводив. З жодним видом чекістської роботи не знайомий, ніколи нею практично не займався та цим питанням зовсім не цікавиться. Є людиною малограмотною і в цьому питанні над собою не працює, не зважаючи на примус. Агентурної та слідчої роботи не знає. Вчитися працювати зовсім не бажає. Як співробітник ніяких перспектив у майбутньому не має. Має намір піти на пенсію. Вважаю, що перебування його на роботі в УДБ дискредитує наші органи, оскільки він, як черговий, стикається з масою пасажирів, дати більш-менш чітку відповідь не може, навіть поговорити з людиною не вміє»22. Врешті-решт Петро Касьянов позбувся неба - жаного співробітника. 25 серпня 1937 р. Гарку - ша був відряджений до Управління робітничо- Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші 107 18 Глуховцев (Головачов) Олексій Семенович (1897–1990). Народився у Воронежі. Росіянин. Член КПРС з 1932. З 1933 р. – начальник економічного відділу Харківського облвідділу ДПУ. З 1933 р. – начальник еко- номічного відділу Київського облвідділу ДПУ. З 31 травня 1934 р. – начальник кооперативного відділу ДПУ УСРР. З 16 червня 1935 р. – начальник транспортного відділу УДБ УНКВС Харківської області. З 27 липня 1937 р. – начальник ДТВ ГУДБ НКВС Орджонікідзевської залізниці, Ворошиловськ (нині – Ставрополь). 10 грудня 1937 р. відряджений до НКВС СРСР. У 1938–1940 р. працював у Головному управлінні шосейних доріг НКВС СРСР. Полковник. 19 ГДА СБУ, ф.12, оп.1, спр. 8221, т. 2, арк. 43. 20 Там само, арк. 85. 21 Касьянов Петро Андрійович (1902 – ?). Українець. Член ВКП(б) з 1926 р. У 1936-1937 рр. – начальник оперпункту ТВ УНКВС Харківської області на ст. Кременчук. Лейтенант державної безпеки. У 1945 р. заступник начальника ТВ НКДБ Томської залізниці, підполковник. 22 ГДА СБУ, ф. 12, оп. 1, спр. 8221, т. 2, арк. 46. В.А. Балицький. 1936 рік. селянської міліції (УРСМ) УНКВС по Харків- ській області «для використання у транспортній міліції». Втім стати міліціонером Григорію Івано- вичу не судилося. У цей час відбувалася реорга- нізація транспортних органів держбезпеки. На базі розформованих 6-х (транспортних) відділів УНКВС областей в адміністративних центрах за- лізниць створювалися Дорожньо-транспортні від- діли ГУДБ НКВС, які проводили всю оперативну роботу вздовж залізниць. Згідно до штатного роз- кладу ДТВ ГУДБ НКВС Південної залізниці на- раховував 127 осіб. Керівництво відділу – 3 особи (начальник відділу – 1; заступник начальника від- ділу – 1; помічник начальника відділу – 1). Група по кадрам – 1 особа (старший інспектор -1). Секре - таріат – 13 осіб (секретар відділу – 1, співробітник для доручень – 1, діловод – 1, друкарок – 4, кур’є - рів – прибиральників – 2, шоферів – 2, вахтерів – 2). Центральний апарат ДТВ складався з 6-ти відділків, функціональне призначення яких по- требує подальшого вивчення. Відомо лише, що тут були свій оперативний, контррозвідуваль- ний, секретно-політичний, особовий, обліково- реєстраційний відділки. Таблиця 1. Штатний розклад відділків ДТВ ГУДБ НКВС Південної залізниці Начальником ново - створеного ДТВ ГУДБ НКВС Південної заліз- ниці був призначений прибулий зі Сталіно ка- пітан державної безпеки Данило Леопольд23. Він і залишив Григорія Івановича на оперативній ро- боті, призначивши його співробітником для до- ручень з виконанням обов’язків коменданта ДТВ ГУДБ НКВС Південної залізниці. Заднім числом це призначення оформили 1-м серпня 1937 р24. Таблиця 2. Штатний розклад відділків ДТВ ГУДБ НКВС Південної залізниці на вузлових станціях Про роботу Григорія Гаркуші на посаді ко- менданта ДТВ ГУДБ НКВС Південної заліз- ниці в його особовій справі не має жодної згадки. За своїми посадовими обов’язками він мав не лише дбати про забезпечення роботи підрозділу, а й контролювати розміщення за- арештованих. Громадян, засуджених на смерть на підставі кримінальних справ, порушених дорожньо-транспортними відділами розстрілю- вали в будівлі обласного Управління НКВС. Документів, які розкривають участь Григорія Івановича у розстрілах «ворогів радянської влади» поки що не виявлено. Втім зі свідчень його наступника на посаді коменданта дорож- ньо-транспортного відділу ГУДБ НКВС Пів- денної залізниці Петра Топунова про свою роботу, з великою долею вірогідності можна 1’2020Вадим Золотарьов, Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О 108 І ІІ III IV V VI Начальник відділку 1 1 1 1 1 1 Помічник начальника відділку 1 1 1 – 1 – Оперуповноважений 3 3 2 2 3 2 Помічник оперуповноваженого 1 1 1 1 1 1 Разом 6 6 5 4 6 4 Б єл го ро д Ха рк ів О сн ов а (Х ар кі в) Лю бо ти н Ло зо ва П ол та ва Кр ем ен чу к Начальник 1 1 1 1 1 1 1 Помічник начальника 1 1 1 1 1 1 1 Оперуповноважений 3 7 9 3 4 3 6 Помічник оперуповноваженого 1 2 2 1 1 1 1 Секретар 1 1 1 1 1 1 1 Друкарка 1 1 1 1 1 1 1 Кур’єр-прибиральник 1 1 1 1 1 1 1 Разом 9 14 16 9 10 9 12 23 Леопольд-Ройтман Данило Самійлович (1901–1939). Народився в Бессарабській губернії. Єврей. Член ВКП(б) з 1920 р. З 15 серпня 1931 р. – начальник іноземного відділу ДПУ УСРР. З 29 жовтня 1932 р. – на- чальник особливого відділу Вінницького облвідділу ДПУ. З 23 березня 1934 р. – начальник особливого відділу Донецького облвідділу ДПУ. Капітан державної безпеки. З 28 січня 1936 р. – помічник начальника УНКВС Донецької області. З 27 липня 1937 р. – начальник ДТВ Південних залізниць. 1 липня 1938 р. заарештований. 19 квітня 1939 р. засуджений на смерть і страчений. 24 ГДА СБУ, ф.12, оп.1, спр. 8221, т.1, арк. 8. Д.С. Леопольд- Ройтман стверджувати, що Гаркуша також залучався до роз- стрільної команди, якою керував комендант УНКВС Харківської області Артем Зелений25. Топунов свідчив, що прийняв від Гаркуші всі речові докази, тобто зброю, фотоапарати, а також все господарське майно, яке було вилу- чено у засуджених до смертної кари26. На початку березня 1938 р. до ДТВ ГУДБ НКВС Південної залізниці надійшла директива № 227/ 242 за підписом заступника наркома внут- рішніх справ НКВС М.П. Фриновського з роз’яс- ненням щодо конфіскації майна засуджених за першою категорією. Конфіскації підлягало: по- перше, майно, яке особисто належало розстріля- ним та лишилося «без нагляду або безхазяйним»; по-друге, у всіх випадках конфіскувалася радян- ські гроші та облігації займів, іноземна валюта, коштовності, ювелірні вироби, золоті та срібні монети. Якщо страчений утримував дружину, дітей, немічних батьків, то до майна «загального користування» відносилися будинок, сад, худоба, сільськогосподарські знаряддя та хатні меблі, то такі речі конфіскації не підлягали. Рішення про конфіскацію майна приймалося трійкою УНКВС та мало записуватися у протоколі. Конфісковане майно здавалося в державний фонд. Докумен- тально оформлювати конфіскат у часи Великого терору було покладено на начальника 6-го (облі- ково-реєстраційного) відділку, молодшого лей- тенанта державної безпеки Яківа Гавриловича Носко та оперуповноваженого сержанта держав- ного безпеки Юрія Аврамовича Чорниша, а ви- лучати та зберігати відібрані речі доручалося Григорію Івановичу Гаркуші. Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші 109 25 Зелений Артем Петрович (20.10.1891 – 01.06.1942). Народився у Миколаєві в родині робітника-теслі. Українець. Закінчив вище початкове училище. Член ВКП(б) з 1920 р. (у 1918–1920 рр. – боротьбист). Освіта нижча: закінчив у 1904 р. початкове училище у Миколаєві. У 1904–1912 рр. – підручний мідника-котельника на Миколаївському суднобудівельному заводі. У 1912–1914 рр. – підручний мідника-котельника в Одесі. У 1914–1917 рр. – рядовий, унтер-офіцер Російської імператорської армії. У 1917 р. – боєць загону спілки фронтовиків, Миколаїв. У 1919–1923 рр. – командир роти, командир батальйону військ ВЧК – ДПУ. У 1923 р. – командир конвойного полку ДПУ, Вінниця. У 1923–1925 рр. – командир дивізіону ДПУ, Чернігів. У 1926– 1933 рр. – на роботі в центральному апараті ДПУ УСРР, Харків. У 1929 р. – начальник дивізіону особливого призначення ДПУ УСРР, Харків. У 1932–1933 рр. – комендант ДПУ УСРР. У 1933–1936 рр. – завідувач гос- подарського управління ВУЦВК. З 1936 р. до 15 лютого 1938 р. – начальник внутрішньої тюрми УНКВС Хар- ківської області. У 1936 р. – 10 липня 1938 р. – комендант УНКВС Харківської області. 10 липня 1938 р. – відкликаний до НКВС СРСР. З 17 вересня 1938 р. – начальник озброєної охорони будівництва № 203 та Ягринського табору НКВС. 30 липня 1940 р. звільнений через хворобу на пенсію як співробітник УНКВС Архангельської області. Загинув на Волховському фронті будучи начальником комендантського відділку Особливого відділу НКВС Волховського фронту. Похований у селі Селищі Маловишерського району Нов- городської області. Звання: лейтенант державної безпеки. Нагороджений орденом Червоної Зірки (19 грудня 1937 р.). 26 ГДА СБУ, ф.16, оп.1, спр. 322, арк. 105. А.П. Зелений. Початок 1940-х років Звітна картка члена ВКП(б) М.П. Фриновського Російський дослідник А.М. Жуков ствер- джує, що 28 травня 1938 р. Г.І. Гаркуша був звільнений в запас, але номеру наказу НКВС СРСР по особовому складу не наводить27. Зазви- чай, накази НКВС СРСР, які стосувалися НКВС УРСР, оголошувалися окремими розпоряджен- нями. Наказом НКВС УРСР по особовому складу № 355 від 10 червня 1938 р. був опри- люднений наказ НКВС СРСР № 1307 від 28 травня 1938 р., а наказом НКВС УРСР № 356 від 10 червня 1938 р. були оголошені накази НКВС СРСР №№ 1301, 1302, 1303 і 1304 від 28 травня, однак Г.І. Гаркуша в них не згадується! Ба біль - ше, в численних довідках і послужних списках із особової справи Гаркуші про звільнення немає жодного слова! Втім Григорія Івановича дійсно звільняли з НКВС. Про це свідчить лист поміч- ника начальника відділу кадрів НКВС СРСР капітана державної безпеки Є.М. Бартошевича та старшого інспек - то ра 4-го відділку відділу кадрів НКВС СРСР лейтенанта державної безпеки П.К. Чортополохова від 28 січня 1939 р., в якому відзначало ся, що Г.І. Гарку ша вклю - чався в список на нагороджен ня юві - лейною медаллю «ХХ років РСЧА», але «через звільнен - ня його в запас зі спис ку нами був піз- ніше виключений»28. За таких обставин дивовижним видається наказ НКВС УРСР № 497 по особовому складу від 26 липня 1938 р. про призначення комен- данта ДТВ ГУДБ НКВС Північної залізниці мо- лодшого лейтенанта державної безпеки Григорія Івановича Гаркуші т.в.о. начальника відділку 1-го відділу УДБ НКВС УРСР. 1-й відділ займався охороною партійного та радянського керівництва Радянської України. За наказом наркома внутрішніх справ УРСР комісара державної безпеки 3-го рангу О.І. Успен- ського його підлеглі силоміць вибивали із за- арештованих свідчення про підготовку теро- ристичного акту проти першого секретаря ЦК КП(б)У М.С. Хрущова. Так, наприклад, серед звинувачень, висунутих секретарю організацій- ного бюро ЦК КП(б)У по Полтавській області О.Г. Удовиченку знаходимо: «особисто підготов- ляв здійснення терористичного акту у відно- шенні секретаря ЦК КП(б)У тов. М.С. Хру- щова»29. До числа терористів записували навіть дітей, про що нарком внутрішніх справ звітував делегатам ХIV з’їзду КП(б)У: «взяли нещодавно недалеко від ЦК групу хлопчиків віком від 10 до 14 років, які записували номери машин і шукали номер машини Хрущова» і що слідство «привело до поляків, які готували вбив- ство Хрущова»30. Принагідно згадаємо про причетність Ми- кити Хрущова у проведенні політичних реп - ресій в Україні, докладно описаній у довідці ЦК КПРС «Про антиконституційну практику 30-40-х і початку 50-х років» від 25 грудня 1988 р.: «З січня 1938 року Хрущов очолив пар- тійну організацію України. У 1938 році в Україні було заарештовано 106 тисяч 119 осіб. Репресії не припинялися і у наступні роки. У 1939 році було арештовано близько 12 тисяч чоловік, а у 1940 році – близько 50 тисяч осіб. Всього за 1938–1940 роки в Україні було арештовано 167 тисяч 565 осіб. Підсилення репресій в 1938 році в Україні НКВС пояснювало тим, що у зв’язку з приїздом Хрущова особливо зросла контррево- люційна активність право-троцькістського під- пілля. Особисто Хрущовим були санкціоновані репресії стосовно кількох сотень чоловік, які пі- дозрювалися в організації проти нього терорис- тичного акту. Влітку 1938 року з санкції Хру- щова була заарештована велика група керівних працівників партійних, радянських, господар- 1’2020Вадим Золотарьов, Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О 110 27 Кадровый состав органов государственной безопасности СССР. 1935 – 1939. // Електронний ресурс. https://nkvd.memo.ru/index.php/%D0%93%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%83%D1%88%D0%B0,_%D0%93% D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0 %BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 28 ГДА СБУ, ф. 12, оп. 1, спр. 8221, т.2, арк. 91. 29 Реабілітовані історією. Київ – Полтава: Рідний край, 1992. С. 422. 30 Див докладно: Бажан О., Золотарьов В. Олександр Успенський: «Я вважаю себе учнем Миколи Іва- новича Єжова» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. 2014. № 1. С. 344-398. О.І. Успенський. 1938 рік. ських органів і в тому числі заступники голови Раднаркому УРСР, наркоми, заступники нарко- мів, секретарі обласних комітетів партії. Всі вони були засуджені до вищої міри покарання і тривалим термінам ув’язнення. За списками, на- правленими НКВС СРСР до Політбюро лише за 1938 рік була дана згода на репресії 2.140 чоло- вік з числа республіканського партійного та ра- дянського активу»31. В умовах тотальної чистки НКВС УРСР від «ворожих кадрів» здається логічним призна- чення орденоносця у відділ охорони вищої пар- тійної еліти Української РСР. До того ж Данило Леопольд, який затвердив звільнення Григорія Гаркуши з НКВС вже був заарештований як ворог народу. Ймовірно напередодні призна- чення Гаркуші до Києва його особову справу підчистили. Раптом хтось з партапаратників за- бажає ознайомитися з особовими справами своїх «преторіанців»? Арешт у листопаді 1938 р. начальника 1-го відділу УДБ НКВС УРСР старшого лейте- нанта державної без- пеки Миколи Даль- ського32 не підірвав довіру нового керів- ництва до Григорія Гар- куші, який продовжу- вав працювати на тій же посаді. Цікаво, що коли новий начальник 1-го відділу УДБ НКВС УРСР старший лейтенант державної безпеки Іван Татаров33 10 липня 1939 р. склав чергову нищівну характеристику на «малограмотного» Гаркушу, який «ініціативи у роботі не виявляє, завдання, що отримує виконує не точно» та за- пропонував перевести його на неоперативну ро- боту по лінії адміністративно-господарського управління, то т.в.о. наркома внутрішніх справ НКВС УРСР майор державної безпеки А.З.Ко- булов34 наклав на ній резолюцію «не згодний»35. Під час чергової спецперевірки з’ясувалося, що батько та рідний брат дружини Гаркуші були розкуркулені36. Після «отримання політичної довіри» від т.в.о. наркома внут- рішніх справ УРСР ставлення Івана Тата- рова до Григорія Гар- куші змінилося. 9 грудня 1939 р. началь- ник 1-го відділу УДБ НКВС УРСР навіть став клопотатися про надання підлеглому дострокового спеці- ального звання – лей- тенанта державної безпеки, відзначаючи, що «з переведенням не на оперативну роботу на ділянку з охорони урядових установ роботу став засвоювати краще. В партійному житті участь приймає, дис- циплінований»37. Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші 111 31 Источник. 1995. № 1. С. 126 – 127. 32 Дальський-Білоус Микола Петрович (1903 – 1939). Народився у Хабаровську. Росіянин. Член ВКП(б) з 1921 р. З 1 грудня 1935 р. – начальник мобілізаційного відділу Управління шосейних доріг НКВС УСРР. З 26 січня 1938 р. – начальник відділку 5-го (особливого) відділу УДБ НКВС УРСР. З 5 травня 1938 р. – за- ступник начальника 2-го (оперативного) відділу УДБ НКВС УРСР. Старший лейтенант державної безпеки. З 31 травня 1938 р. – начальник 1-го відділу УДБ НКВС УРСР. Заарештований у листопаді 1938 р. 21 лютого 1939 р. засуджений на смерть і розстріляний. 33 Татаров Іван Васильович (1909 - ?) Народився на Голубовській копальні в Донбасі. Українець. В НКВС з 1938. З 29 березня 1938 р. – помічник начальника 5-го (особливого) відділу УДБ НКВС УРСР. З 1939 р. – начальник 1-го відділу (охорони) УДБ НКВС УРСР. Пропав безвісти на Південно-Західному фронті у вересні 1941 р. перебуваючи на посаді начальника Особливого відділу НКВС 284 стрілецької дивізії. 34 Кобулов Амаяк Захарович (1906-1955). Народився у Тифлісі. Вірменин. Член ВКП(б) з 1932. З жовтня 1938 р. – т.в.о. наркома внутрішніх справ Абхазької РСР. З 7 грудня 1938 р. по 2 вересня 1939 р. – т.в.о. наркома внутрішніх справ УРСР. Майор державної безпеки. З вересня 1939 р. – радник повпредства СРСР у Німеччині. 35 ГДА СБУ, ф.12, оп.1, спр. 8221, т.1, арк. 16. 36 Там само, арк. 3. 37 Там само, арк. 17. М.П. Дальський- Білоус. 1930-ті роки Г.І. Гаркуша 1938 рік. Bazhan, O., Zolotarov V. (2014) Konveier smerti v chasy «Velykoho teroru» v Ukraini: tekhnolohiia rozstriliv, vykonavtsi, mistsia pokhovan // Kraieznav- stvo. №1. [in Ukrаnian]. Bazhan, O., Zolotarov, V. (2014) Oleksandr Us- penskyi: «Ia vvazhaiu sebe uchnem Mykoly Ivano- vycha Yezhova» // Z arkhiviv VUChK-HPU-NKVD- KHB. № 1. [in Ukrаnian]. Bazhan O., Zolotarov, V. (2016). «Ti, khto natys- kaly na hachok». Korotki biohrafii kerivnykiv komen- datury NKVS URSR ta UNKVS Kyivskoi oblasti u chasy «Velykoho teroru»// Kraieznavstvo. № ¾.[in Ukrаnian]. Bazhan, O., Zolotarov, V. (2017). «Proponuietsia Vam vykonaty vyroky Triiky UNKVS Kyivskoi ob- lasti…» Holovni vykonavtsi smertnykh vyrokiv u Ky- ievi u 1930-ti roky // Bykivnianska trahediia v kon- teksti zlochyniv totalitarnoho rezhymu (do 15-richchia zasnuvannia Natsionalnoho istoryko-memorialnoho zapovidnyka «Bykivnianski mohyly»): Zbirnyk statei za materialamy naukovo-praktychnoi konferentsii. Kyiv. 8 hrudnia 2016 r. / Uporiad. B.B. Biliashivskyi. T.L. Sheptytska. Kyev. [in Ukrаnian]. Bazhan, O., Zolotarov, V. (2017). «Osobysto ya rozstriliav 702 kontrrevoliutsionera» (rekonstruktsiia biohrafii chekista Mykhaila Vikhmana» // Kraiez- navstvo. № ¾.[in Ukrаnian]. Bazhan, O., Zolotarov, V. (2018). Holovni vykonavtsi smertnykh vyrokiv na Prydniprovi u pe- riod «Velykoho teroru» // Sicheslavshchyna. Kraiez- navchyi almanakh. Vyp. 8. Dnipro. [in Ukrаnian]. Hashek, Ya. (2009). Pryhody bravoho voiaka Shveika. Tom 1. Lviv: Kalvariia. [in Ukrаnian]. Reabilitovani istoriieiu. (1992) Kyiv – Poltava: Ridnyi krai. [in Ukrаnian]. Sbornyk lyts, nahrazhdёnnыkh ordenom Kras- noho Znameny y pochetnыm revoliutsyonnыm oruz- hyem. (1926). M.: Hosudarstvennoe voennoe yzdatelstvo. [in Russian]. Vidlunnia Velykoho teroru. Zbirnyk dokumentiv u trokh tomakh. T.2: Dokumenty z arkhivnykh krymi- nalnykh sprav na spivrobitnykiv orhaniv NKVS URSR, zasudzhenykh za porushennia sotsialistychnoi zakonnosti (zhovten 1938 r. – cherven 1943 r.). Kn. 1: NKVS Moldavskoi ARSR, Dorozhno-transportnyi vi- ddil HUDB NKVS Pivnichno-Donetskoi zaliznytsi, UNKVS po Zhytomyrskii oblasti ta UNKVS po Odes- kii oblasti. (2018) K.: Vydavets V. Zakharenko. [in Ukrаnian]. Вже наступного місяця Григорій Гаркуша був підвищений у спеціальному званні та на- решті отримав довгоочікувану медаль «ХХ років Робітничо-селянській Червоній Армії». Після розділення НКВС на два наркомати – внутріш- ніх справ і державної безпеки Григорій Іванович 1 травня 1941 р. був призначений оперуповно- важеним спеціальної команди 1-го відділу (охо- рона керівників партії та уряду) НКДБ УРСР. На цій посаді зустрів радянсько-німецьку війну. З’ясувати докладно подальшу долю штатного ката часів Великого терору поки що не вдалося. Відомо, що 5 березня 1942 р. Гаркуша був ви- ключений зі списків особового складу, як такий, що пропав без вісті на фронті згідно з наказом НКВС УРСР по особовому складу № 6338. Ймо- вірно, що він загинув восени 1941 р. під час ви- ходу військ Південно-Західного фронту з київ- ського «котла». 1’2020Вадим Золотарьов, Олег Бажан К Р А Є З Н А В С Т В О 112 38 ГДА СБУ, ф. 12, оп. 1, спр. 8221, т. 1, арк. 1. References

Гвинтик машини Великого терору або доля харківського чекіста Григорія Гаркуші

Institution

Ähnliche Einträge