Все-таки епоха мемуарів набирає сили
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2020 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2020
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174499 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Все-таки епоха мемуарів набирає сили / О. Реєнт // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 237-239. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174499 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Реєнт, О. 2021-01-20T18:34:37Z 2021-01-20T18:34:37Z 2020 Все-таки епоха мемуарів набирає сили / О. Реєнт // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 237-239. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174499 uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Огляди Все-таки епоха мемуарів набирає сили Still, the era of memoirs is gaining strength Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Все-таки епоха мемуарів набирає сили |
| spellingShingle |
Все-таки епоха мемуарів набирає сили Реєнт, О. Огляди |
| title_short |
Все-таки епоха мемуарів набирає сили |
| title_full |
Все-таки епоха мемуарів набирає сили |
| title_fullStr |
Все-таки епоха мемуарів набирає сили |
| title_full_unstemmed |
Все-таки епоха мемуарів набирає сили |
| title_sort |
все-таки епоха мемуарів набирає сили |
| author |
Реєнт, О. |
| author_facet |
Реєнт, О. |
| topic |
Огляди |
| topic_facet |
Огляди |
| publishDate |
2020 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Still, the era of memoirs is gaining strength |
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174499 |
| citation_txt |
Все-таки епоха мемуарів набирає сили / О. Реєнт // Краєзнавство. — 2020. — № 1-4. — С. 237-239. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT reênto vsetakiepohamemuarívnabiraêsili AT reênto stilltheeraofmemoirsisgainingstrength |
| first_indexed |
2025-11-26T01:39:47Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:39:47Z |
| _version_ |
1850603787248467968 |
| fulltext |
Шоста книга видання «Реабілітовані історією. Тернопільська область»
237
У шостій книзі поданий додатковий список
репресованих уродженців нашого краю, а це
майже 1250 осіб, складений не стільки на під-
ставі опрацювання архіву УСБУ в Тернопіль-
ській області після виходу попередніх книг,
починаючи з 2008 року, скільки з наукових й
історично-краєзнавчих розвідок, споминів, збір-
ників документів і матеріалів, а також книг «Реа-
білітовані історією» сусідніх з Тернопільщиною
областей. Так, зокрема, виявляється, від сере-
дини 1944 року сотні мешканців північної час-
тини Кременецького і Шумського районів після
арешту були ув’язнені в тюрмах Рівненької об-
ласті, де їм відповідно були винесені вироки. До
жертв репресій віднесені також особи, серед них
були і діти, вбиті під час каральних акцій НКВС
(МВС) і НКДБ (МДБ) у населених пунктах Тер-
нопільщини.
Більшу частину шостої книги займає розділ
«Вихідці з Тернопільщини – жертви політич-
ного терору в СРСР у 1921–1939 роках». Його
поява зумовлена специфікою історичного роз-
витку краю до кінця Першої світової війни і по-
требою зберегти пам’ять про наших краян, які
після 1920 року волею долі опинилися в Радян-
ському Союзі і бути там репресовані до вересня
1939 року. В зазначеному переліку є біогра-
фічні довідки, деякі розлогі, про 3070 осіб. Зро-
зуміло, що він не повний і з виходом у світ
нових книг серії «Реабілітовані історією», зок-
рема Київської, Одеської, Харківської та деяких
інших областей, такий список буде зростати,
ми дізнаємося про інших репресованих урод-
женців Тернопільщини. Нині, наприклад, знаємо,
що 27 наших земляків були розстріляні у час
Великого терору в сумнозвісному урочищі Сан-
дармох далекої Карелії (Російська Федерація).
Ознайомлюючись із датами репресій наших
земляків, ми помічаємо підтвердження вираз-
ної тенденції: терор в СРСР інколи не припи-
нявся, він перманентно тривав впродовж усього
часу існування комуністичної влади.
Зміст цього розділу наочно показує людино-
ненависництво, нечувану жорстокість і банди-
тизм тоталітарного сталінського режиму, маніа-
кальне нищення ним під корінь українства.
Серед вбитих у цей час уродженців Тернопіль-
ського краю – відомі діячі української культури,
педагоги, лікарі, правники, інженери, священ-
ники тощо. Сотні з них виборювали українську
державність в рядах УГА та Армії УНР, служили
в урядових структурах ЗУНР та УНР. Тож ознай-
омлення з їхніми іменами і короткими біогра-
фіями, а багато з них оприлюдненні вперше, є
гідним увічненням пам’яті про невинні жертви
комуністичного терору і відкриває можливості
для дослідження їхніх життєвих доль, пошуків
багато незвіданого у цій царині.
На завершення вважаємо за необхідне на-
звати тих, хто підготував книгу, про яку йде
мова. Це працівники редакційно-видавничої
групи Ж. Гановська, П. Гуцал, С. Лис, В. Маєв-
ська, Г. Маєвська і Н. Ставицька. А випустилоу
світ шосту книгу наукового видання «Реабіліто-
вані історією. Тернопільська область» видавниц-
тво «Терно-граф».
Олександр Реєнт (м. Київ)
доктор історичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
заступник директора Інституту історії України НАН України
(Київ, Україна),
E-mail: Reent.O.P@nas.gov.ua
ORCID: https://orcsd.org/0000-0001-5141-7445
Все-таки епоха мемуарів набирає сили
Відомо, що радянський режим не був зацікавлений у спогадах своїх громадян. Його минуле було
малоприємне. Більш трагічне: війни, голодомори, політичні репресії, переслідування, гоніння на іна-
кодумців. Правдивим згадкам не було місця ні в засобах масової інформації, ні в книгах. А ті, що
побачили світ, рихтувалися під політику однопартійної тоталітарної системи.
Незалежна Україна відчинила тюремні двері
мемуарній літературі, і вона з’явилася в бібліоте-
ках, книгарнях, на книжкових ринках. Її читають,
бо вона приваблює єдністю документів та емоцій,
хвилює, змушує на якусь мить зануритись у
життя автора. Мемуари як різновид документаль-
ної літератури втручаються в різноманітну тема-
тику минулого, окрім того, на сучасному етапі
1’2020Олександр Реєнт К Р А Є З Н А В С Т В О
238
розвитку української державності, коли, з однієї
сторони, реалізувалася певна криза в діяльності
вітчизняного політикуму, а з іншого боку – сві-
това, а особливо, європейська спільнота готові
дати країні зі значним інтелектуальним та ресур-
сним потенціалом можливість гідно проявити
себе на міжнародній арені, в національному гу-
манітарному просторі гостро постала потреба в
детальному дослідженні питань функціонування
політичної еліти, її історії та сучасного стану.
Актуалізація подібних сюжетів у супроводі зі
зростанням кількості публікацій, різноманіт-
ністю тематики, розширенням числа авторів,
стали закономірним підтвердженням здатності
українських вчених вчасно реагувати на кри-
тичні виклики сьогодення та давати виважені
оцінки метаморфозам історії в умовах глобалі-
зованого світу.
В означеному контексті особливого схва-
лення та підтримки заслуговує вихід друком іс-
торико-мемуарного нарису «Президенти Ук-
раїни і колектив кафедри»1. Автор видання –
завідувач кафедри історії та етнографії України
Одеського національного політехнічного універ-
ситету, доктор історичних наук, професор, По-
чесний краєзнавець України Гончарук Григорій
Іванович підготував понад тридцять монографій
з досить різноманітної проблематики. Серед
них: дослідження історії боротьби за Незалеж-
ність УПА2, історії Народного руху України3,
минулого політичних діячів України (від мі-
ських голів4 до Президентів5), історії Одеси та
Одещини6 тощо.
Проте, не так давно Григорій Іванович звер-
нувся до мемуаристики, яка до того майже не
була присутня серед написаних ним книжок (за
винятком праці «Афганистан, прости» 1992 р.7,
присвяченої роботі вченого у 1987-1988 рр. на по-
саді радника ректора Кабульського університету).
Як наслідок впродовж 2015-2019 рр. вийшло
7 видань Г. Гончарука під загальною назвою «Ме-
муари професора»8, що знайшли численні пози-
тивні відгуки в пресі. Значна частина вказаних
мемуарів була присвячена тривалому (понад 37
років) перебуванню Григорія Івановича на посаді
завідувача вищеназваної кафедри.
Рецензована праця (восьма в серії «Мемуари
професора»), як і попередні сім, написана на межі
мемуаристики та наукового історичного дослід-
ження й також висвітлює один із аспектів багато-
векторної діяльності вчених-україністів Одесь -
кого національного політехнічного університету.
Зокрема, головним акцентом даного дослідження
можна вважати аналіз співпраці колективу ка-
федри, втіленої в низці тематичних дисертаційних
досліджень, монографій, статей тощо та прези-
дентів України і підвладних їм урядових струк тур,
представленої у формі підтримки та допомоги в
1 Гончарук Г.І. Президенти України і колектив кафедри. Одеса: Прес-кур’єр, 2020. 216 с. (Серія «Мемуари
професора». Кн. 8).
2 Гончарук Г.І., Нагайцев О.Ю. Українська Повстанська Армія в літературі та документах: Монографія.
Одеса: Астропринт, 2001. 180 с.; Гончарук, Г.И. Нацистские документы об УПА: Разночтение .Одесса: Аст-
ропринт, 2003. 216 с.; Гончарук Г.И. Украинские повстанцы в советских литературе и документах 1944-1953
годов. Одесса: Астропринт, 2004. 344 с.; Гончарук Г.И. Расправа: (украинское повстанчество в советских до-
кументах 1954-1964 годов): в 2 ч. Одесса: Астропринт, 2006. Ч. 2. 392 с.
3 Гончарук Г. Народний Рух України. Історія. 1-е вид. Одеса: Астропринт, 1997. 380 с.; Гончарук Г.І. На-
родний рух України: Історія: 1989-1996 рр. Вид. 2-е, доповнене. Одеса: Астропринт, 2014. 336 с.
4 Гончарук Г.І.Атакованный за призвание: О деятельности одесского городского головы Руслана Боделана
с августа 2001 по июнь 2003 года. Одесса: Астропринт, 2003. 240 с.
5 Гончарук Г.І. Президент і Одеса (1994-2001). 1-ше вид. Одеса: Астропринт, 2001. 236 с., 12 арк.: фот.
6 Гончарук Г.І. Комінтернівське: історія і сучасність (1802-2002): науково-популярний нарис. Одеса:
Астропринт, 2002. 224 с.
7 Гончарук Г.І. Афганистан, прости: Исследование пережитого. Москва, Одесса: Реклама, 1992. 176 с.; ил.
8 Гончарук Г.І. Мемуари професора. Книга перша. Зберегти і знайти себе. Одеса: Політехперіодика, 2015.
188 с.; Гончарук Г.І. Мемуари професора. Книга друга. Сутички з університетською елітою. Одеса: Бахва,
2016. 152 с.; Гончарук Г.І. Мемуари професора. Книга третя. Доленосний політехнічний. Одеса: Астропринт,
2016. 156 с.; Гончарук Г.І. Мемуари професора. Книга четверта. Випробовування посадою. Одеса: Астроп-
ринт, 2016. 152 с.; Гончарук Г. Мемуары профессора. Книга пятая. Внеочередная. Написано в Кабуле и
Одессе. Одесса: Экология, 2018. 208 с.; Гончарук Г.І. Мемуари професора. Кн. 6: Історія України кличе на
лінію вогню. Одеса: Екологія, 2018. 136 с.; Гончарук Г.І. Мемуари професора. Книга сьома: 3 роки з 82. Одеса:
Екологія, 2019. 156 с.
Все-таки епоха мемуарів набирає сили
239
9 Гончарук Г.І. «Президенти України і колектив кафедри»… С.211-212.
10 Там само. С.90-91.
11 Гончарук Г.І. Президенти України і колектив кафедри. Одеса: Прес-кур’єр, 2020. 216 с. (Серія «Мемуари
професора», кн. 8).URLhttp//dspace.opu.ua/jspui/handle/123456789/10966
проведенні кафедральних наукових конференцій.
Надзвичайно важливим, враховуючи сучасний
стан недовіри українського суспільства до полі-
тичних інститутів та влади загалом, є авторська
концепція, що закликає «громадян України одно-
часно із критикою виховувати в собі почуття по-
шани до своїх президентів»9.
Структурно монографія «Президенти Укра -
їни і колектив кафедри» складається з глави
«Колектив кафедри» та 4 предметних розділів –
«Леонід Кравчук – наймудріший з комуністів і
серед рухівців»; «Леонід Кучма: Україна – не
Росія»; «Президент Віктор Ющенко: до сліз ук-
раїнець»; «Петро Порошенко: невикористаний
шанс України». Структуру видання органічно до-
повнюють документи, листування та ілюстра-
тивні додатки з особового архіву Г. Гончарука.
У якості позитивної риси монографії слід також
вказати включення до розділів «Леонід Кучма:
Україна – не Росія»; «Президент Віктор Ющенко:
до сліз українець» уривків з наукових напрацю-
вань дисертантів кафедри – Вітряка М.М. та Ре-
утського В.А., що символізує, на нашу думку,
об’єднання зусиль членів одного академічного
цеху та наукової школи, спрямованих на всебічне
осягнення досліджуваної проблеми.
У викладі матеріалу автор мемуарів нама-
гався називати речі своїми іменами: як у випад-
ках, коли описувалися дії з боку колективу ка-
федри, так і у випадках, коли оцінювалася
державницька та урядова діяльність президен-
тів. При цьому, в тексті монографії відсутні
будь-які натяки на обмовляння або надмірну по-
літизованість поглядів Г. Гончарука. На проти-
вагу, прослідковується прагнення дослідника до
об’єктивного, правдивого висвітлення реалій
співробітництва кафедри та очільників держави.
Це ж стосується і фрагментів видання, в яких
розглянуто перетин особистих інтересів Григо-
рія Івановича та президентів України. Наведемо
цитату з книги Г. Гончарука «Президент і Одеса
(1994-2001)» (Одеса, 2001) продубльовану авто-
ром у рецензованому дослідженні: «Столичні
політологи, історики, політики, очевидно, обу-
ряться, мовляв, периферійний вчений взявся за-
хищати Президента, не маючи ні достатньої
документальної бази, ні уявлення про життя в
коридорах влади, не відаючи про стосунки сто-
личного політичного істеблішменту, ні про та-
ємні пружини, що рухають невидимі важелі
влади й темні сили опозиції. Це правда. Автор
цих рядків не політик. А Одеса – не Київ. тому й
хочеться висловитися від імені пересічного оде-
сита, який належить не до тих громадян, що
кинулись на заклик опозиції виступити проти
Президента, а до тих поміркованих, які більше
дбають про долю України і не довіряють тим,
хто хоче її обезглавити»10.
Зважаючи на складність проблематики до-
слідження та її незаперечну новизну в плані пер-
шої спроби поєднання владних – Президенти та
наукових – кафедра історії України Одеського
національного політехнічного університету, ін-
ституцій, приходимо до висновку, що певні тези
та положення, представлені Г. Гончаруком в
книзі «Президенти України і колектив кафедри»,
носять дискусійний характер та можуть бути
оцінені достатньо критично. Подібне враження
обумовлено, в першу чергу, тим, що автор ме-
муарів намагався вибудувати нове бачення теми
та представити власну пояснювальну модель до
нього. Впевнені, що видання загалом викличе
жвавий інтерес не лише у фахівців-істориків, по-
літологів, соціологів, а й зацікавить широку чи-
тацьку аудиторію. Книга доступна для ознайом-
лення та завантаження за посиланням на
електронний депозитарій Науково-технічної біб-
ліотеки Одеського національного політехніч-
ного університету11.
Не випадково київське видавництво готує
друге видання названої книги, у якій акордом
звучать пропозиції автора: створити Свято-істо-
ричний пантеон князів, українських гетьманів і
президентів України, а також на державному
рівні запровадити День пам’яті князів, україн-
ських гетьманів і президентів України.
|