Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного

В статье прослеживается научный путь Н.Г. Холодного и его вклад в исследования гормональных явлений в растительном организме. В результате многочисленных опытов Н.Г. Холодный доказал возможность влияния с помощью гормона роста на движение растений и создал гормональную теорию тропизмов. The article...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український ботанічний журнал
Date:	2012
Main Author:	Ситник, К.М.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України 2012
Subjects:	Історія науки
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174824
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного / К.М. Ситник // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 4. — C. 607-616. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174824
record_format	dspace
spelling	Ситник, К.М. 2021-01-28T07:07:19Z 2021-01-28T07:07:19Z 2012 Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного / К.М. Ситник // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 4. — C. 607-616. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174824 В статье прослеживается научный путь Н.Г. Холодного и его вклад в исследования гормональных явлений в растительном организме. В результате многочисленных опытов Н.Г. Холодный доказал возможность влияния с помощью гормона роста на движение растений и создал гормональную теорию тропизмов. The article deals with scientific activities of M.G. Kholodny and his contribution to research of hormonal phenomena in plants. As a result of many experiments, N.G. Kholodny demonstrated probable influence of the growth hormone on plant movements and developed the hormonal tropism theory. uk Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України Український ботанічний журнал Історія науки Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного Мировоззрение и научное наследие Н.Г. Холодного Worldview and scientific heritage of M.G. Kholodny Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного
spellingShingle	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного Ситник, К.М. Історія науки
title_short	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного
title_full	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного
title_fullStr	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного
title_full_unstemmed	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного
title_sort	світогляд і наукова спадщина м.г. холодного
author	Ситник, К.М.
author_facet	Ситник, К.М.
topic	Історія науки
topic_facet	Історія науки
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Український ботанічний журнал
publisher	Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
format	Article
title_alt	Мировоззрение и научное наследие Н.Г. Холодного Worldview and scientific heritage of M.G. Kholodny
description	В статье прослеживается научный путь Н.Г. Холодного и его вклад в исследования гормональных явлений в растительном организме. В результате многочисленных опытов Н.Г. Холодный доказал возможность влияния с помощью гормона роста на движение растений и создал гормональную теорию тропизмов. The article deals with scientific activities of M.G. Kholodny and his contribution to research of hormonal phenomena in plants. As a result of many experiments, N.G. Kholodny demonstrated probable influence of the growth hormone on plant movements and developed the hormonal tropism theory.
issn	0372-4123
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174824
citation_txt	Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного / К.М. Ситник // Український ботанічний журнал. — 2012. — Т. 69, № 4. — C. 607-616. — укр.
work_keys_str_mv	AT sitnikkm svítoglâdínaukovaspadŝinamgholodnogo AT sitnikkm mirovozzrenieinaučnoenaslediengholodnogo AT sitnikkm worldviewandscientificheritageofmgkholodny
first_indexed	2025-11-27T00:48:44Z
last_indexed	2025-11-27T00:48:44Z
_version_	1850784110314782720
fulltext	607ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2012, т. 69, № 4 © К.М. СИТНИК, 2012 УКРАЇНСЬКИЙ БОТАНІЧНИЙ ЖУРНАЛ Історія науки К.М. СИТНИК Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН України вул. Терещенківська, 2, МСП-1, м. Київ, 01601, Україна СВІТОГЛЯД І НАУКОВА СПАДЩИНА М.Г. ХОЛОДНОГО К л ю ч о в і с л о в а: ботаніка, фізіологія рослин, історія на- уки, фітогормони, Холодний Микола Григорович Холодний — видатний український біолог, відомий у світі своїми дослідженнями з фізіоло- гії рослин, мікробіології, еволюційної біології, філосо- фії природознавства. Він блискучий майстер популяри- зації наукових досягнень, автор прекрасних книг «Среди природы и в лаборатории», «Мысли натуралиста о при- роде и человеке», засновник нового напрямку дослі- джень у фітофізіології — вчення про фітогормони. Та- ла новитий дослідник, обдарований глибоким розумом і хистом тонкого експериментатора, винятково спосте- режливий натураліст, принципова і мужня, скромна і працьовита людина, мудрий учитель молоді — таким знають його вітчизняні й зарубіжні біологи. У 1924 р. М.Г. Холодний започаткував вивчення гормональних явищ у рослинному організмі (зокрема, гормонів росту), їхньої участі в регуляції ростових про- цесів як основної причини орієнтації рухів у вищих рослин. За результатами численних дослідів він обґрун- тував у низці статей гормональну теорію тропізмів, що стала в ті роки предметом жвавої дискусії у зарубіжних виданнях. Про цю теорію та її експериментальні основи М.Г. Холодний доповів на одному з пленарних засідань 608 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2012, vol. 69, № 4 III Всесоюзного з'їзду ботаніків у Ленінграді (січень 1928 р.). Пропозицію під- готувати цю доповідь Микола Григорович отримав від оргкомітету з'їзду. Пізніше у «Воспоминаниях…» він згадував, що тоді доповідь привернула увагу ботаніків до нового, багатообіцяючого, напрямку фізіології рослин, а її схвалення учасни- ками з'їзду стало стимулом для подальших розробок ученого в цій галузі. У травні 1931 р. в Києві відбулася Всеукраїнська нарада ботаніків, учасники якої висловилися за те, щоб уся дослідницька робота з ботаніки в Україні коор- динувалася з єдиного наукового центру — Ботанічного інституту. Структуру ін- ституту слід вдосконалити, розширити, він має бути в системі Академії наук. У реорганізованому Інституті ботаніки АН УРСР у 1934 р. був створений сектор фізіології рослин під загальним керівництвом М.Г. Холодного. Сектор складався з трьох відділів, утворених на базі колишніх кафедр Академії, які очолили акаде- міки АН УРСР Є.П. Вотчал, В.М. Любименко та М.Г. Холодний. Зазначимо, що в 1933 р. була здійснена реорганізація всієї Академії наук й основою її структури стали не кафедри, як раніше, а науково-дослідні інститути. Самостійний Інститут фізіології рослин в Україні створено вже після війни, в 1946 р. М.Г. Холодний заснував гормональний напрямок у вивченні фізіології рос- ту. Дослідження причин руху, кореляцій, переходу рослин від спокою до актив- ного росту спонукали його до висновку про те, що каталізаторами й регулятора- ми ростових і формотвірних процесів є гормони, вітаміни і ферменти. Ще в 1918 р. Микола Григорович висловив думку, що меристеми конуса наростання кореня, стебла й клітин молодих листків являють собою органи внутрішньої секреції, з яких безперервно надходить до інших частин рослини гормон — збудник росту. Пізніше, використовуючи секреторну активність верхівки кореня, вчений довів можливість впливу за допомогою гормону росту на рух рослини і запропонував гормональну теорію тропізмів. (Майже водночас і незалежно від М.Г. Холодного аналогічні ідеї висловив та обґрунтував експериментальними даними голланд- ський фітофізіолог Ф. Вент.) Монографія М.Г. Хо лодного «Фітогормони» (1939) істотно вплинула на подальший розвиток досліджень у цій галузі. Існує думка, що лише останнім часом у біологів з’явилася необхідність добре знати математику й фізику. Однак Микола Григорович ще в студентські роки дійшов висновку, що математична фізика й вища математика вкрай необ- хідні біологові, оскільки дають можливість застосовувати методи диференцій- ного та інтегрального обчислення до аналізу різноманітних явищ природи. Він вбачав у математиці потужне й надійне знаряддя наукового дослідження в різ- них галузях природознавства. Сьогодні ми багато дискутуємо про шляхи розвитку науки, способи і моде- лі її організації та роль у житті суспільства. Тим часом питання організації нау- ки завжди цікавили М.Г. Холодного. Діяльність керівника наукової установи він порівнював із майстерністю диригента оркестру, котрий має володіти не тільки хистом, знаннями, досвідом, а й тонким слухом, щоб визначити для кожного співробітника таку роботу, яка б найповніше відповідала його при- родній обдарованості, інтересам та інтелекту. М.Г. Холодний надавав великого 609ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2012, т. 69, № 4 значення колективному розуму — справжньому творцеві наукових і технічних цінностей. Роль колективного розуму в науці й техніці, вважав Микола Гри го- рович, безупинно зростає. Цьому сприяють як збільшення кількості науково- технічних працівників, так і поліпшення обміну інформацією між ними. Типовий учений нашої країни й нашої епохи має бути патріотом, якого на- дихає не тільки інтерес до обраної галузі знань, а й любов до Вітчизни, свого народу, прагнення зробити вагомий внесок у спільну справу, — так вважав М.Г. Холодний. Віддаючи науковій, педагогічній і суспільній роботі 16 годин на добу, він організував і здійснив фундаментальні дослідження з фізіології рослин, мікробіології, загальної біології, вів багаторічні спостереження в при- роді, брав діяльну участь у науковому й культурному житті нашої країни. Робочим місцем цього видатного натураліста були не тільки лабораторії, а й навколишня природа — ліси, луки й водойми в різних куточках нашої Бать- ківщини: в околицях Києва, на Старосільській біологічній станції, на Кавказі тощо. Обшир наукової творчості М.Г. Холодного — переконливе свідчення того, які можливості для експериментів і наукової думки дає грандіозна лабо- раторія природи. У книзі «Среди природы и в лаборатории» він пише: «Жива природа, у її нескінченній розмаїтості й мінливості, часто сама ставить найці- кавіші досліди, які іноді неочікувано висвітлюють досліджувані фізіологом явища із зовсім нового для нього боку, іноді наводять його на думку про мож- ливість експериментальної роботи в незвіданому ще напрямку, іноді, зрештою, підтверджують або спростовують отримані лабораторним шляхом висновки, причому в масштабах, недосяжних найбагатшій і щонайкраще обладнаній ла- бораторії». Можна лише пошкодувати, що чимало сучасних дослідників не часто саме так спілкуються з природою, втрачаючи можливість після уважного спостереження й простих дослідів вирішувати питання, які неминуче виника- ють у вдумливого натураліста. М.Г. Холодний полюбляв тривалі прогулянки, особливо серед розкішних краєвидів. Часто ходив пішки з Києва в Гористе (18 км), а також у субальпій- ську зону гір на околицях Кіровокана (Вірменія). Під час однієї з таких мандрі- вок у Миколи Григоровича виникла думка щодо сприятливого впливу на орга- нізм людини деяких летких фітогенних речовин, які надходять у легені й діють аналогічно вітамінам. Ця думка зацікавила й В.І. Вернадського. Він підтриму- вав і схвалював започатковане М.Г. Холодним вивчення фітогенних речовин атмосфери, вказуючи, що «таке дослідження матиме велике значення для ме- дицини, метеорології й особливо для хімії, оскільки розмаїтість газових міне- ралів у тропосфері налічує тисячі видів» . Це лише один із прикладів поєднання в особі М.Г. Холодного рис талано- витого теоретика-натураліста й глибокого експериментатора. Праці вченого, присвячені залізобактеріям і мікроорганізмам ґрунту, елек- 1 Вернадський В.И. О значении почвенной атмосферы и ее биогенной структуры. — Поч воведение. — 1944. — № 4/5. — С. 143. 610 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2012, vol. 69, № 4 трофізіологічним явищам у рослин, фітогормонам і тропізмам, стали відправни- ми позиціями для його прихильників і послідовників. Ідеї М.Г. Холодного сьо- годні розвивають численні дослідники в Москві, Санкт-Петербурзі, Іркутську, Єревані, Тбілісі, в лабораторіях наукових центрів нашої країни. Широко розгор- нулися дослідження в галузі фізіології росту рослин й алелопатії у Києві. Наукові традиції, започатковані М.Г. Холодним, зберігають і примножу- ють в Інституті ботаніки НАН України, що носить ім'я великого вченого. Пізнання внутрішніх біохімічних процесів у період росту рослин немож- ливе без всебічного вивчення ролі в них фітогормонів. Цим проблемам приді- ляється багато уваги в дослідженнях співробітників Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного. Як і М.Г. Холодний, ми розглядаємо ріст у тісному зв'язку з нормальним онтогенезом. З цього погляду кількісні прояви росту завжди супроводжуються більш-менш глибокими якісними змінами форми, будови, фізико-хімічного стану або хімічного складу організму і його частин. Для росту характерний ор- ганічний зв'язок із розвитком, і фізіологові завжди важко відокремити суто ростові явища із загального комплексу змін, пов'язаних з індивідуальним роз- витком. Ми пропонуємо трактувати ріст як створення з неупорядкованої сис- теми малих молекул (які надходять в організм у процесі кореневого, світлового живлення, а також утворюються під час дихання) високовпорядкованих ма- кромолекул, біополімерів і побудову з них субмолекулярних структур. Таке трактування ставить нові завдання перед дослідниками. Насамперед слід звер- нути увагу на фітохімію й цитофізіологію меристем зон росту рослин. Необхідно з’ясувати механізми та причини поділу й росту клітин, оскільки одного лише морфологічного дослідження недостатньо для розуміння процесів, що обумов- люють ріст тканин, органів й цілого організму. Працюючи експериментально й теоретично над проблемою росту, ми дійшли висновку, що не можна розглядати ріст лише як одну з багатьох особливостей жи- вого організму. Він — результат усіх інших проявів життєдіяльності, і в цьому сенсі є інтегральним явищем. Ріст клітин й організму в цілому можливий завдяки всій сукупності хімічних реакцій, унаслідок яких прості сполуки формують складніші, що веде до побудови нових структур. Ріст інтегрує всі основні фізіологічні проце- си — фотосинтез, дихання, поглинання, транспорт речовин тощо. Така точка зору потребує аналізу росту в аспекті системності організації живої матерії. Саме ріст забезпечує формування організму як складної цілісної системи. Фізіологія накопичила величезний фактичний матеріал про вплив регуля- торів росту на габітус і продуктивність рослин, різні фізіолого-біохімічні про- цеси в організмі. Менше вивчено вміст цих речовин в органах і тканинах дико- рослих і культурних рослин у їх різних функціональних станах. Гадаємо, є до- статньо підстав вважати, що ауксини, кініни, гібереліни, інгібітори росту — компоненти єдиної регуляторної системи. Центральна проблема, сформульована М.Г. Холодним у книзі «Мысли на- туралиста о природе и человеке», полягала в тому, щоб дати історичне, логічне 611ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2012, т. 69, № 4 й наукове обґрунтування ідеї антропокосмізму. Антропокосмічна теорія вчено- го складається з двох частин, які умовно можна поділити на онтологічну й іде- ологічну. Перша, онтологічна, частина є викладом основних принципів антро- покосмічної картини світу й розпочинається, відповідно до центрального ідеа- лу антропокосмізму, з розгляду поняття «природа». Слово «природа», пише Микола Григорович, має два значення. У широкому трактуванні природа то- тожна Всесвіту, космосу; у вузькому — під нею розуміють усе те, чого не торк- нулася рука людини. Неважко помітити, що останнє, вужче, визначення по- няття «природа» засновано на протиставленні людини її природному оточен- ню. Але такий поділ природи і соціального є неправомірним з погляду сучасної науки, яка переконливо довела, що людина — це невід’ємна частина Космосу. Ще в працях Дж. Бруно, Г. Галілея, М. Коперника знаходимо спростування по- няття про те, що Земля і люди утворюють центр Всесвіту. З появою еволюцій- ної теорії Ч. Дарвіна людство починає усвідомлювати, що людина не може пре- тендувати на роль вищої істоти, головної фігури світотворення. З’ясувалося, що виникнення виду Homo sapiens — такий самий природний процес, як і по- ява всіх інших організмів. Подальша еволюція людини відбувалася під впли- вом навколишнього середовища за біологічними законами, спільними для всіх живих істот нашої планети. Але зв’язок із навколишнім світом, пише Микола Григорович, має й інший бік, який є джерелом сили людини. Справа в тому, що споконвічне, внутрішнє споріднення між природними явищами й людиною, як природною істотою, слугує запорукою тієї «наперед встановленої гармонії», яка іноді вражає нас у відносинах між людьми й середовищем їхнього існуван- ня. Природа сама надає людині засоби, ресурси і сили, необхідні їй для нор- мального життя. Якщо з цього погляду глянути на проблему пізнання, то ми побачимо, що органічний зв'язок свідомості з об'єктивним світом, закріпле- ний і доведений до досконалості в процесі еволюції, набув форми вродженої відповідності між нашим інтелектом і його космічним оточенням. Розум має можливість проникнути в суть речей. Усвідомлення людиною свого органічного зв'язку з космосом тотожно процесу виникнення антропокосмічного світогляду. Саме тому М.Г. Холодний вважав, що антропокосмічний світогляд — «це певна лінія розвитку людського інтелекту, волі й почуття, яка веде людину найбільш прямим, тобто найкорот- шим, шляхом до досягнення високих цілей, поставлених на її шляху всією по- передньою історією людства». Антропокосмічно налаштовану людину відріз- няють, насамперед, любов і дбайливе ставлення до природи. Ці почуття не- змірно вищі від сентиментального милування красою природи в дусі Ж.-Ж. Руссо, догматів буддизму про недоторканність усього живого. Що ж стосується соціальних відносин, то тут, відповідно до принципів антропокос- мізму, відбудеться переоцінка цінностей, у результаті якої індивідуалістичні мотиви в діяльності людей поступляться місцем альтруїзму й гуманізму. М.Г. Холодний у своїх міркуваннях свідомо орієнтувався на матеріалізм і діалектику. Виникнення й розвиток антропокосмічних ідей він розглядав як 612 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2012, vol. 69, № 4 процес боротьби з протилежною ідеологією — антропоцентризмом. Докорінну відмінність між двома світоглядами вчений пов'язував із характером декларо- ваних відносин людини і природи. На відміну від антропокосмізму, антропо- центризм проголошує або сприймає людину центром і вінцем Всесвіту, вищою істотою особливого роду. Все, що є у світі, створено для людини. Людина — мі- рило всіх речей. Тому в основі пізнання лежить не предметний світ чи об'єктивні відомості про нього, а духовна діяльність людини. Микола Григорович вважав антропоцентризм первісним гріхом людської думки, властивим ще свідомості стародавніх мешканців планети. Причини ви- никнення антропоцентричного ставлення до світу, писав він, криються у без- силлі первісної людини пояснити, а тим паче — підкорити нескінченну безліч природних сил, які щодня впливають на неї. Тому для раннього антропоцен- тризму характерний страх перед природою, з одного боку, й олюднення, персо- ніфікація природних явищ, як зворотна реакція на відчуженість людини, — з другого боку. У подальшому розвиток людського суспільства зумовлював зміни реальних відносин між людиною й навколишнім середовищем, що, у свою чергу, спричинювало зміни в антропоцентричній картині світу. Наприклад, пробудження наукової думки й зростання ролі інтелектуальної діяльності в житті людей спонукало до того, що на зміну олюдненню природних явищ при- йшло їхнє одухотворення. Коли ж було розгадано чимало таємниць природи і причини багатьох явищ стали очевидними, а їхні наслідки — передбачувани- ми, людина взяла собі на службу різноманітні природні процеси, які доти не- подільно панували над нею. Відображення цього факту в суспільній свідомості призвело до проголошення Homo sapiens головною фігурою світобудови: лю- дина — в центрі світу, Земля — у центрі Всесвіту. Таким чином, антропоцент- ризм набув найбільш рафінованої форми свого вираження. Слід зазначити, що філософська система М.Г. Холодного вирізняється надзвичайною внутрішньою стрункістю й логічною послідовністю. У ній віль- но «укладаються» різні суспільні явища, а багато конкретних історичних фак- тів можна легко пояснити. З огляду на це, вельми цікава запропонована вченим інтерпретація релігії, моралі, мистецтва й науки. Микола Григорович вважав, що найбільш антропоморфним витвором людського духу була й залишається релігія. У релігії є безліч причин, під впли- вом яких вона виникла й розвивалася, деякі з них уже втратили своє значення. У релігії, писав М.Г. Холодний, ті самі джерела, що й в антропоцентризму за- галом: безсилля й страх первісної людини перед навколишньою природою, коли незрозумілі явища зовнішнього світу наділялися надприродною силою й могутністю. Історія й прогрес науки згодом довели, що люди не такі вже й без- порадні перед природою. Однак попри те, що успіхи наукового пізнання від- чутно підірвали авторитет церкви, гносеологічне коріння релігії збереглося і дотепер. Як тільки людина починає виходити за межі відомого, як тільки обрії зрозумілого, досяжного світу розсуваються, — перед нами з’являється Космос у всій величі своєї нескінченності. Психологічний бар’єр зустрічі з незвіданим 613ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2012, т. 69, № 4 не завжди виявляється під силу нашому інтелектові, і тоді над незначним і при- марним здобутком наших знань про світ починає виростати постать Бога. Усвідомлюючи, що деякі особливості процесу пізнання створюють реальні передумови для появи релігійних почуттів навіть у високоосвіченої частини суспільства, М.Г. Холодний стверджує, що насправді в нас немає серйозних підстав не довіряти пізнавальним спроможностям людини. Незважаючи на те, що в історії філософії неодноразово були спроби обмежити процес пізнання, розвиток науки й техніки щоразу переконував нас у протилежному. Ця обста- вина, на думку Миколи Григоровича, — кращий доказ того, що в науковому пізнанні не існує меж. Разом з тим він усвідомлював, як мало нам дає одне лише логічне спростування існування Бога. Адже в основі релігії — не розум, а почуття, емоції, віра. Тому жодні логічні докази не в змозі знищити релігію. Для того, щоб відвоювати людину в церкви, потрібно зазирнути їй у душу, про- никнути у світ її почуттів, сумнівів, сподівань. Багато століть церква паразиту- вала на естетичних потребах людини. Велична архітектура, найкраща музика, живопис — усе це було на «службі в Бога». З їхньою допомогою релігія підійма- ла людей над буденністю буття, давала можливість кожному, попри мінливості долі, доторкнутися до великого, доброго, вічного. Але обіцянки морального вдосконалення, естетичної насолоди й пізнання вищих джерел усього сущого ніколи не були метою й змістом релігії. Вони завжди являли собою лише засіб для поневолення людини і просто були відірвані від тих сфер громадського життя, які справді покликані задовольняти духовні потреби людства. Мораль, мистецтво, а особливо наука, давно порвали з релігією, але щоб остаточно позбавити церкву її впливу, писав М. Холодний, наука, мистецтво й мораль мають у своєму розвитку досягти таких вершин, які даватимуть людям відчуття святині. В «Мыслях натуралиста» міститься дуже глибока ідея, що сто- сується природних причин «живучості» віри в Бога. Будь-які релігії за всіх часів пророкували людям безсмертя. І якщо врахувати, що для будь-якої нормальної людини смерть — це завжди трагедія, то спокуса вічного життя є дуже принад- ною. Якби в людини було тільки суб’єктивне бажання жити нескінченно дов- го, але ж за цим бажанням стоїть віковий, надзвичайно сильний інстинкт са- мозбереження, який не зникає за жодних умов! Прагнення особистого без- смертя, пише М.Г. Холодний, це не що інше, як інстинкт самозбереження, спроектований на неосяжно велику часову відстань. Тому стерти його зі свідо- мості людей дуже нелегко. Проте Микола Григорович вважав, що в майбутньо- му можливе переродження теологічної ідеї безсмертя душі в рамках наукового світогляду. Невідомі нам принципи розвитку Всесвіту дають підстави сподіва- тися, що смерть не спричиняє безслідного зникнення особистості й, таким чи- ном, для того, щоб оптимістично вирішити питання життя й смерті, зовсім не обов’язково дотримуватися релігійних доктрин. Досліджуючи проблеми моралі, М.Г. Холодний писав, що за панування антропоцентричного світогляду в етичних концепціях процвітають різні фор- ми егоцентризму: «Егоцентризм, який багаторазово підсилив природний, так 614 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2012, vol. 69, № 4 би мовити зоологічний, егоїзм особини, у процесі еволюції людини й людсько- го суспільства поступово переростав в егоїзм родини, роду, племені, класу, поки не знайшов свого завершення в егоїзмі націй, або націоналізмі — найбільшому злу сучасності». Походження й сутність егоцентризму стануть зрозумілішими, якщо ми врахуємо, що він є лише суб’єктивним відбитком абстрактних теоре- тичних положень антропоцентризму у свідомості окремої людини. Не можна не згадати, з яким натхненням писав М.Г. Холодний про мисте- цтво: «Багатству зовнішніх вражень від природи відповідає у свідомості худож- ника таке ж багатство породжених ними почуттів, образів, думок...». Усі ці суб’єктивні переживання в цілому становлять ту прекрасну «музику душі» (за В. Шекспіром), що дає справжнє щастя людині, безмежно розширюючи її внут- рішній світ і тимчасово розчиняючи її у потужному потоці космічного життя. Прагнення закріпити, втілити цей свій «внутрішній відгук на все» у мелодіях, словах, фарбах, щоб дати можливість й іншим почути й відчути, хоча б у відоб- раженому вигляді, чудову «музику почуттів», яка звучить у душі художника, є потужним джерелом художньої творчості». Емоційне сприйняття природи, що є основою естетичного ставлення до дійсності, істотно відрізняє мистецтво від інших форм суспільної свідомості, зокрема від науки. Безумовно, роль почуття в науковій практиці також велика, але, на відміну від художника, вчений «ма- лює» картину природи за допомогою логічних засобів і тому живе споглядання в науці рано чи пізно поступається місцем абстрактному мисленню, — єдиній інстанції, яка має право «винести вирок» дійсності. Зазначена відмінність у жодному разі не веде до антагонізму між наукою і мистецтвом. «Хіба веселка стала менш прекрасною тому, що сьогодні ми можемо дати їй фізичне пояс- нення?» — запитує М.Г. Холодний. — Просто наука вчить нас розуміти при- роду, мистецтво ж дає можливість відчувати її красу. Розум і почуття — дві різні функції нашої свідомості, але вони не виключають, а, навпаки, доповнюють і збагачують одна одну. Розглядаючи теорію й історію мистецтва, М.Г. Холодний звертає увагу на та- кий, здавалося б, дивний факт: протягом усього Середньовіччя в малярстві майже не було пейзажу: природа мало цікавила художника, а якщо вона й з’являлася, то тільки як тло для релігійного або історичного сюжету. Цей, на перший погляд не- зрозумілий, факт Микола Григорович пояснює дуже просто: свідомість художни- ків минулого була настільки націлена на людину, тобто антропоцентриськи орієнтованою, що вони втратили здатність відчувати красу природи. В «Мыслях натуралиста» міститься глибокий і всебічний аналіз процесу наукового пізнання. Розвиток науки становить для М.Г. Холодного особливий інтерес, тому не дивно, що найцінніші й плідні ідеї він висловив саме щодо на- укової творчості. На відміну від багатьох досліджень у галузі філософії, психо- логії, логіки і соціології, Микола Григорович акцентував увагу на природних, біологічних передумовах пізнання. Він неодноразово підкреслював, що в осно- ві пізнання природи «є прогресуюче пристосування психофізіологічної органі- зації людини, і особливо її інтелекту, до різноманітних явищ зовнішнього світу. 615ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2012, т. 69, № 4 Чим досконаліша така пристосованість, тим глибші, повніші й точніші наші знання про природу. Критерієм ступеня досконалості в цій галузі є здатність ро- зуму, що пізнає, безпомилково передбачати початок, плин і кінець того чи іншо- го явища природи, або навіть пророкувати існування нових, раніше невідомих предметів і явищ». Така інтерпретація процесу пізнання, за власним визнанням Миколи Григоровича, дає змогу втілити проблеми науки й техніки в загальне коло питань дарвінівської теорії еволюції і тим самим продемонструвати спадко- ємний зв'язок між різними етапами органічної еволюції, навіть на рівні таких високих проявів живого, якими є вища нервова діяльність тварин і людини. Величезну роль у формуванні здібностей людини відіграє праця. З цього приводу М.Г. Холодний писав: «Розум — дитя праці», підкреслюючи, що важ- ливий не тільки соціально-історичний (філогенетичний), а й індивідуально- особистісний (онтогенетичний) аспект трудової діяльності. Тому кожен уче- ний, незалежно від досвіду, віку й статусу, має брати безпосередню участь у проведенні експериментів, працювати не лише головою, а й руками. Правильне поєднання розумової та фізичної праці допомагає зберегти ясність думки, сприяє появі нових ідей і водночас застерігає від надмірного захоплення аб- страктними міркуваннями, зберігає «почуття реальності». В «Мыслях натуралиста...» М.Г. Холодний розбудовує загальну теорію на- уки, що виходить із уявлення про наукове пізнання як особливу, самостійну галузь духовного виробництва. Він відзначає, що прогрес пізнання значною мірою обумовлений практичною діяльністю й матеріальними потребами лю- дини. Але, віддаючи належне соціальним регуляторам розвитку науки, Микола Григорович вважає, що, досягнувши певного рівня зрілості, наукове пізнання стає автономним, підпорядковується «іманентним законам, внутрішній логіці фактів». Цією обставиною пояснюються разюча універсальність і єдність, властиві науці, незважаючи на різноманіття політичних режимів і державних форм у сучасному суспільстві. Автономний характер розвитку пізнання реалізується шляхом опосеред- кування кожної наступної фази в історії науки. Теорії не просто змінюють одна одну; кожна з них, вичерпавши себе, визначає й готує грунт для виникнення нової, досконалішої теоретичної системи. Це єдиний шлях прогресу і спадко- ємності процесу пізнання. Неодмінною умовою нормального розвитку науки є існування різних точок зору, зіткнення ідей, боротьба думок, наукові дискусії. М.Г. Холодний був переконаний, що «теорія, штучно ізольована від боротьби, неминуче перетворюється на застиглу догму, і її подальший розвиток припиня- ється». Але при цьому важливо, аби всі засоби, використані в дискусії, були надані самою наукою: факти, логіка, наукові гіпотези й т.д. Залучення будь- яких інших способів доказів, — апеляція до авторитетів, користолюбство, до- гідництво, данина власним звичкам, бажання будь-що перемогти — є насиль- ством над наукою і ще ніколи не сприяли пошуку істини. Відповідно до традиції, започаткованої ще Ф. Беконом, М.Г. Холодний на- голошує на існуванні інтелекту різного типу. Тип мурахи, яка невтомно збирає 616 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2012, vol. 69, № 4 матеріал у природі, найбільш продуктивний в описових науках. Тип павука, який плете мереживо міркувань із обмеженої кількості вихідних понять, — здіб ний до математики. І, нарешті, тип бджоли, що поєднує в собі дві якості — здатність до нагромадження матеріалу й уміння критично переосмислити його — найдосконаліший тип інтелекту. Микола Григорович схильний вважати, що розмаїтість інтелектуальних здібностей людей створює максимально сприят- ливі умови для всебічного вивчення предмета, уможливлює здійснення най- різноманітніших, взаємодоповнювальних досліджень. Тобто вивчення приро- ди забезпечує колективний розум, який, маючи різнопланові здібності, в змозі вирішити будь-яке поставлене перед ним завдання. Відзначимо, що багато тез, викладених М.Г. Холодним у процесі філософ- ських міркувань, є доволі проблематичними. Цілком можливо, що в широкій теоретичній інтерпретації деякі з них виявляться не зовсім коректними. Але в жодному разі це не применшує значення «Мыслей натуралиста...», де за окре- мими помилками або прорахунками очевидна споконвічна тенденція приро- дознавця пояснити світ і всі явища в ньому, виходячи з матеріальних причин, обґрунтовується необхідність гармонійних відносин людини і природи. Микола Григорович глибоко розумів й усвідомлював, наскільки складні завдання належить розв'язати людству, щоб реалізувати великі ідеали антропо- космізму. Тому спрямований у майбутнє оптимізм світогляду М.Г. Холодного звучить як заклик до прийдешніх поколінь, незважаючи на труднощі, йти впе- ред до жаданої мети: «Шлях важкий, але попереду вогні: «Per aspera ad astra!» («Через терни до зірок!»). К.М. Сытник Институт ботаники имени Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев МИРОВОЗЗРЕНИЕ И НАУЧНОЕ НАСЛЕДИЕ Н.Г. ХОЛОДНОГО В статье прослеживается научный путь Н.Г. Холодного и его вклад в исследования гормо- нальных явлений в растительном организме. В результате многочисленных опытов Н.Г. Хо- лод ный доказал возможность влияния с помощью гормона роста на движение растений и создал гормональную теорию тропизмов. К л ю ч е в ы е с л о в а: ботаника, физиология растений, история науки, фитогормоны, Холодный. K.M. Sytnik М.G. Kholodny Institute of Botany, NAS of Ukraine, Kiev WORLDVIEW AND SCIENTIFIC HERITAGE OF M.G. KHOLODNY The article deals with scientific activities of M.G. Kholodny and his contribution to research of hormonal phenomena in plants. As a result of many experiments, N.G. Kholodny demonstrated probable influence of the growth hormone on plant movements and developed the hormonal tro- pism theory. K e y w o r d s: botany, plant physiology, science history, phytohormones, Kholodny.

Світогляд і наукова спадщина М.Г. Холодного

Institution

Similar Items