Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття
Рассматриваются участие и роль видов-трансформеров, или ключевых видов инвазионных растений, во флорокомплексах и растительных сообществах Буковинского Предкарпатья (Черновицкая обл., Украина). Выделено 6 видов-трансформеров (Acer negundo L., Ambrosia artemisiifolia L., Impatiens parviflora DC., Pha...
Збережено в:
| Дата: | 2010 |
|---|---|
| Автори: | , , , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
2010
|
| Назва видання: | Український ботанічний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174864 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття / В.В. Протопопова, М.В. Шевера, І.І. Чорней, А.І. Токарюк, В.В. Буджак, К.В. Коржан // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 852-864. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-174864 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1748642025-02-23T20:21:51Z Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття Виды-трансформеры во флоре Буковинского Предкарпатья The transformer species in the flora of the Bukobyna Cis-Carpathian area Протопопова, В.В. Шевера, М.В. Чорней, І.І. Токарюк, А.І. Буджак, В.В. Коржан, К.В. Судинні рослини: систематика, географія, флора Рассматриваются участие и роль видов-трансформеров, или ключевых видов инвазионных растений, во флорокомплексах и растительных сообществах Буковинского Предкарпатья (Черновицкая обл., Украина). Выделено 6 видов-трансформеров (Acer negundo L., Ambrosia artemisiifolia L., Impatiens parviflora DC., Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Rudbeckia laciniata L., Solidago canadensis L.), отмечено их участие в синантропных и полуестественных растительных сообществах. Установлена значительная степень инвазиабельности как отдельных расти тельных сообществ, так и флорокомплексов. Выявлены региональные особенности этой группы: 1) за исключением одного вида центральноазиатского происхождения – Impatiens parviflora, остальные происходят из Северной Америки; 2) в отличие от адвентивной фракции флоры Украины, в регионе среди трансформеров значительно уменьшена (до 50 %) роль однолетников и гелиофитов; 3) все виды относятся к мезофитной экологической группе, лесной и луговой ценоморфам, что отвечает природным условиям региона; 4) за исключением Ambrosia artmemisiifolia, все виды относятся к агрио-эпекофитам и преодолели F-барьер; 5) наиболее инвазиабельными являются сообщества синантропных классов Artemisietea vulgaris Lohm., Prsg. et R. Tx. in R. Tx. 1950, Galio-Urticetea Pass. 1967 em. Kopecky 1969, полуестественных Robinietea Jurko ex Hadač et Sofron 1980 и в разной степени трансформированных естественных Querco-Fagetea Br.-Bl. еt Vlieg. 1937. Results of investigation of the participation and role of transformer or «key-stone» species in floristic complexes and plant communities of the Bukovyna Cіs-Carpathian Region (Chernivtsi Reg., Ukraine) are presented. Six species of transformers are identified and characterized (Acer negundo L., Ambrosia artemisiifolia L., Impatiens parviflora DC., Phalacroloma annuum(L.) Dumort., Rudbeckia laciniata L., Solidago canadensis L.). Assessments of invasibility of plant communities (corresponding to syntaxa of various ranks) and florocomplexes have been made as well. The regional peculiarities of species of this group are revealed: (1) all species, except one – Impatiens parviflora, which originated from Central Asia, are from North America; (2) unlike alien flora fractions’ of Ukraine in this region among transformers the role of annual and helyophytes is considerably reduced (to 50 %); (3) all species are mesophytes, belong to forest and meadow coenonomorphs, which corresponds to the natural conditions of the region; (4) except Ambrosia artmemisiifolia, all belong to the agrio-epeсophytes and overcame the F-barrier; (5) the most invasible are communities of synantropic classes Artemisietea vulgaris Lohm., Prsg. et R. Tx. in R. Tx. 1950, Galio-Urticetea Pass. 1967 em. Kopecky 1969, seminatural Robinietea Jurko ex Hadač et Sofron 1980 and in a different degree transformed natural Querco-Fagetea Br.-Bl. еt Vlieg. 1937. Дослідження здійснено завдяки підтримці Державного фонду фундаментальних досліджень України (тема «Експансія видів адвентивних рослин у трансформовані фітоценози Буковинського Передкарпаття», № державної реєстрації 0110U007254, 2010 р.). 2010 Article Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття / В.В. Протопопова, М.В. Шевера, І.І. Чорней, А.І. Токарюк, В.В. Буджак, К.В. Коржан // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 852-864. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0372-4123 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174864 uk Український ботанічний журнал application/pdf Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Судинні рослини: систематика, географія, флора Судинні рослини: систематика, географія, флора |
| spellingShingle |
Судинні рослини: систематика, географія, флора Судинні рослини: систематика, географія, флора Протопопова, В.В. Шевера, М.В. Чорней, І.І. Токарюк, А.І. Буджак, В.В. Коржан, К.В. Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття Український ботанічний журнал |
| description |
Рассматриваются участие и роль видов-трансформеров, или ключевых видов инвазионных растений, во флорокомплексах и растительных сообществах Буковинского Предкарпатья (Черновицкая обл., Украина). Выделено 6 видов-трансформеров (Acer negundo L., Ambrosia artemisiifolia L., Impatiens parviflora DC., Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Rudbeckia laciniata L., Solidago canadensis L.), отмечено их участие в синантропных и полуестественных растительных сообществах. Установлена значительная степень инвазиабельности как отдельных расти тельных сообществ, так и флорокомплексов. Выявлены региональные особенности этой группы: 1) за исключением одного вида центральноазиатского происхождения – Impatiens parviflora, остальные происходят из Северной Америки; 2) в отличие от адвентивной фракции флоры Украины, в регионе среди трансформеров значительно уменьшена (до 50 %) роль однолетников и гелиофитов; 3) все виды относятся к мезофитной экологической группе, лесной и луговой ценоморфам, что отвечает природным условиям региона; 4) за исключением Ambrosia artmemisiifolia, все виды относятся к агрио-эпекофитам и преодолели F-барьер; 5) наиболее инвазиабельными являются сообщества синантропных классов Artemisietea vulgaris Lohm., Prsg. et R. Tx. in R. Tx. 1950, Galio-Urticetea Pass. 1967 em. Kopecky 1969, полуестественных Robinietea Jurko ex Hadač et Sofron 1980 и в разной степени трансформированных естественных Querco-Fagetea Br.-Bl. еt Vlieg. 1937. |
| format |
Article |
| author |
Протопопова, В.В. Шевера, М.В. Чорней, І.І. Токарюк, А.І. Буджак, В.В. Коржан, К.В. |
| author_facet |
Протопопова, В.В. Шевера, М.В. Чорней, І.І. Токарюк, А.І. Буджак, В.В. Коржан, К.В. |
| author_sort |
Протопопова, В.В. |
| title |
Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття |
| title_short |
Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття |
| title_full |
Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття |
| title_fullStr |
Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття |
| title_full_unstemmed |
Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття |
| title_sort |
види-трансформери у флорі буковинського передкарпаття |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Судинні рослини: систематика, географія, флора |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/174864 |
| citation_txt |
Види-трансформери у флорі Буковинського Передкарпаття / В.В. Протопопова, М.В. Шевера, І.І. Чорней, А.І. Токарюк, В.В. Буджак, К.В. Коржан // Український ботанічний журнал. — 2010. — Т. 67, № 5. — С. 852-864. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| series |
Український ботанічний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT protopopovavv viditransformeriufloríbukovinsʹkogoperedkarpattâ AT ševeramv viditransformeriufloríbukovinsʹkogoperedkarpattâ AT čornejíí viditransformeriufloríbukovinsʹkogoperedkarpattâ AT tokarûkaí viditransformeriufloríbukovinsʹkogoperedkarpattâ AT budžakvv viditransformeriufloríbukovinsʹkogoperedkarpattâ AT koržankv viditransformeriufloríbukovinsʹkogoperedkarpattâ AT protopopovavv vidytransformeryvoflorebukovinskogopredkarpatʹâ AT ševeramv vidytransformeryvoflorebukovinskogopredkarpatʹâ AT čornejíí vidytransformeryvoflorebukovinskogopredkarpatʹâ AT tokarûkaí vidytransformeryvoflorebukovinskogopredkarpatʹâ AT budžakvv vidytransformeryvoflorebukovinskogopredkarpatʹâ AT koržankv vidytransformeryvoflorebukovinskogopredkarpatʹâ AT protopopovavv thetransformerspeciesinthefloraofthebukobynaciscarpathianarea AT ševeramv thetransformerspeciesinthefloraofthebukobynaciscarpathianarea AT čornejíí thetransformerspeciesinthefloraofthebukobynaciscarpathianarea AT tokarûkaí thetransformerspeciesinthefloraofthebukobynaciscarpathianarea AT budžakvv thetransformerspeciesinthefloraofthebukobynaciscarpathianarea AT koržankv thetransformerspeciesinthefloraofthebukobynaciscarpathianarea |
| first_indexed |
2025-11-25T02:07:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T02:07:29Z |
| _version_ |
1849726286570717184 |
| fulltext |
852 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
В.В. ПРОТОПОПОВА1, М.В. ШЕВЕРА1, І.І. ЧОРНЕЙ2,
А.І. ТОКАРЮК2, В.В. БУДЖАК2, К.В. КОРЖАН2
1 Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, м. Київ
2 Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,
м. Чернівці
ВИДИ-ТРАНСФОРМЕРИ У ФЛОРІ
БУКОВИНСЬКОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ
К л ю ч о в і с л о в а: інвазійні види, трансформери, інвазіабельність
рос линних угруповань, Буковинське Передкарпаття, Україна
© В.В. ПРОТОПОПОВА, М.В. ШЕВЕРА, І.І. ЧОРНЕЙ, А.І. ТОКАРЮК,
В.В. БУДЖАК, К.В. КОРЖАН, 2010
Вступ
Одна з основних рекомендацій Європейської стратегії з інвазійних видів (2003) –
розвиток регіональної інвентаризації видів неаборигенних рослин. Особливу
увагу в цьому аспекті слід приділяти видам інвазійних рослин, зокрема їхньому
складу і впливу на рослинні угруповання та окремі види.
Для України проблема неаборигенних організмів є актуальною, оскільки
рівень адвентизації її флори загалом [22, 23], як і окремих регіонів країни [26],
досить високий. Як відомо, територія України характеризується різноманітніс-
тю природних умов, що позначається на видовому складі та ступені натураліза-
ції видів інвазійних рослин. Інтенсифікація процесу адвентизації рослинного
покриву залежить як від інвазійного потенціалу видів, так і від стійкості еко-
систем до інвазії [31, 32, 41], а ці показники суттєво різняться у регіонах.
Сучасний стан флори Буковинського Передкарпаття вигідно відрізняєть-
ся від флор інших регіонів України, оскільки антропогенний вплив на рослин-
ний покрив тут відносно менший, що пояснюється особливостями ландшафту
та господарської діяльності на означеній території. Проте останнім часом про-
цес синантропізації флори активізувався і в цьому регіоні, що виявляється на-
самперед у посиленні процесу апофітизації, збільшенні кількості видів адвен-
тивних рослин (недавно тут виявлено нові види: Artemisia verlotiorum Motte,
Brachyactis ciliatа (Ledeb.) Ledeb., Cymbalaria muralis P. Gaertn., Ulmus pumila L.
та ін.) і площ, які вони займають. Апофітизація рослинного покриву регіону
спричинена погіршенням умов навколишнього середовища, внаслідок чого
пригнічуються і навіть зникають деякі місцеві антропофобні види рослин, не-
здатні витримувати антропогенний тиск. Це порушує структуру рослинних
угруповань, що, у свою чергу, зумовлює в них перерозподіл видів. У цьому про-
цесі перевагу отримують антропофільні, стрес-толерантні види, які відіграють
основну роль в апофітизації рослинного покриву регіону. Водночас створю-
ються сприятливіші умови і для розвитку процесу адвентизації, що відбуваєть-
ся через посилене занесення у регіон нових видів адвентивних рослин, масове
поширення деяких із них на антропогенних екотопах, а також часткове про-
853ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
никнення і в напівприродні місцезростання. Вони заносяться переважно шля-
хами сполучення, передусім залізницями, частково – течією річок, а також із
культури. Проте вкорінитися у природні рослинні угруповання спроможними
виявилися тільки деякі з них; цьому сприяють не лише їхня інвазійна здатність,
а й посилення інвазіабельності природних рослинних угруповань, які внаслі-
док антропогенного впливу поступово втрачають природну стійкість.
Матеріали та методи дослідження
Вивчення видів інвазійних рослин, зокрема трансформерів, базується на ори-
гінальних матеріалах польових досліджень, здійснених протягом 2007—2010 рр.
на території Буковинського Передкарпаття (Чернівецька обл.) маршрутним
способом, з їх подальшою камеральною обробкою. Отриманий матеріал — ре-
зультат близько 150-ти флористичних і понад 300 геоботанічних описів, вико-
наних авторами. У роботі використані також колекції гербаріїв Чернівецького
національного університету ім. Юрія Федьковича (CHER) та Інституту ботані-
ки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW).
Структурний аналіз адвентивної фракції флори регіону здійснений за загаль-
ноприйнятими методиками із застосуванням класичних методів дослідження (за
О.І. Толмачовим, Ch.С. Raunkiaer (Raunkiær), А.Л. Тахтаджяном, Г.І. Поплавсь-
кою, J. Kornaś); ценотичну приуроченість видів адвентивних рослин до рослинних
угруповань наведено згідно із класифікацією J. Braun-Blan quet. Групи видів інва-
зійних рослин і трансформерів виділені відповідно до класифікації D. Richardson
et al. [43]. Карти їхнього поширення складені методом сіткового картування за
«Atlas Florae Europaeae» [28] й адаптовані до території Чернівецької обл. [3].
Короткий нарис історії дослідження
Перші відомості про адвентивну фракцію флори Буковинського Передкарпаття,
як і флору регіону загалом, подано у працях ботаніків ХІХ ст. (W. Besser, А. Za-
wadski, F. Herbich, E. Holzl та ін.), серед яких найінформативнішими стосовно
видового складу цієї групи рослин досліджуваної території є «Flora der Bu ko-
wina» F. Herbich [34], де автор наводить 93 види адвентивних рослин, та «Die
bischer bekannten Pflanzen Galiciens und der Bucovina» J. Knapp [39] – 84 види.
У першій половині ХХ ст. флору регіону, в т.ч. її адвентивну фракцію, до-
сліджували румунські ботаніки – М. Guşuleac [38], Е. Ţopa [45, 46], К. Hormuzaki
[37] та ін.; у повоєнний час – вітчизняні флористи й геоботаніки – І.В. Артемчук
[1, 2], З.М. Горохова [7, 8], З.М. Горохова та Ю.Р. Шеляг-Сосонко [9] та ін. Ці
дані узагальнені у «Визначнику рослин Українських Карпат» [4], «Определителе
высших растений Украины» [19] та «Конспекті флори Північної Буковини»
[12] — в них налічується 183 види.
У 2007 р. співробітники кафедри ботаніки та охорони природи Чер ні ве-
ць кого національного університету і відділу систематики та флористики су-
динних рослин Інституту ботаніки НАН України спільно розпочали спеціаль не
вивчення інвазійних рослин регіону.
854 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
Результати досліджень
Буковинське Передкарпаття – один із небагатьох регіонів країни з добре збе-
реженим природним рослинним покривом, який представлений гетерогенним
комплексом лісової, лучної, лучно-степової, степової та болотної рослинності
[13], проте останнім часом і тут інтенсифікувалися процеси синантропізації.
У результаті спеціального вивчення адвентивної фракції флори Буко вин-
сь кого Передкарпаття, проведеного на основі оригінальних польових дослі-
джень, критичного перегляду матеріалів Гербаріїв CHER і KW, літературних
даних, встановлено її склад – 286 видів судинних рослин, що належать до 192-х
родів і 61-ї родини. За часом занесення виявлено 104 види археофітів і 182 – кено-
фітів; за ступенем натуралізації домінують епекофіти – 172 види; агріофітів та
агріо-епекофітів – відповідно 9 і 7, колонофітів – 18, значну частку (79 видів)
становлять ефемерофіти. Щодо географічного походження, то за цим показни-
ком переважають середземноморські (68) і північноамериканські (52); серед зем-
но морсько-ірано-туранських – 33 види. У спектрі еко-біо мор фо логічних типів
найбільше терофітів – 176 видів; гемікриптофітів – 79, фанерофітів – 25, геофітів
і хамефітів – по 3 види. У спектрі гідроморф превалюють ксеро-мезо фі ти —
169, мезофітів – 84, інші групи представлені незначною кількістю видів.
Зі складу адвентивної фракції флори регіону ми виокремили 29 видів, які
перебувають у стані активного поширення: Acer negundo L., Ambrosia artemisiifo-
lia L., Bunias orientalis L., Capsella bursa-pastoris (L.) Medik., Cardaria draba (L.)
Desv., Cichorium intybus L., Conyza canadensis (L.) Cronq., Echinochloa crusgalli (L.)
P. Be a uv., Echinocystis lobata (Michx.) Torr. et A. Gray, Galinsoga parviflora Cav., G. ur ti-
cifolia (Kunth) Benth., Geranium sibiricum L., Heracleum mantegazzianum Somm. et
Levier, Impatiens glandulifera Royle, I. parviflora DC., Juncus tenuis Willd., Lamium
album L., Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Reynoutria japonica Houtt., R. × bo he-
mi ca Chrtek et Chrtkova, Robinia pseudoacacia L., Rudbeckia laciniata L., Setaria
glau ca (L.) P. Beauv., Sisyrinchium septentrionale E.P. Bicknell, Solidago canadensis L.,
Thladiantha dubia Bunge, Verbena officinalis L., Xanthium albinum (Widder) H. Scholz,
Xanthoxalis dillenii (Jacq.) Holub. Серед них переважають: за життєвими форма-
ми – терофіти, за гідроморфами – види вологих місцезростань, а саме мезо-
ксерофіти та ксеромезофіти, що пов’язано з місцевими особливостями довкіл-
ля; за геліоморфами – геліофіти, що характерно для адвентивних фракцій флор
багатьох регіонів та України загалом [22]; за походженням – північноамери-
канські; за географічною структурою – види з широкими ареалами; за ступе-
нем натуралізації – агріо-епекофіти.
З інвазійних рослин флори Буковинського Передкарпаття ми зафіксували
шість видів-трансформерів – Acer negundo, Ambrosia artemisiifolia, Impatiens рar-
viflora, Phalacroloma annuum, Rudbeckia laciniata, Solidago canadensis, – котрі сут-
тєво впливають на стан рослинного покриву в регіоні, оскільки перешкоджа-
ють поновленню природної фракції флори, створюючи умови, в яких окремі
аборигенні види пригнічуються, іноді – до повного зникнення. Група видів-
трансформерів, або ключових видів (за D. Richardson et al.), тобто видів із най-
855ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
вищим інвазійним потенціалом, найбільш цікава та важлива для прогнозу по-
дальшої адвентизації флори регіону. Тому її необхідно детальніше дослідити,
оскільки, по-перше, всі згадані вище види належать до агріофітів або агріо-
епекофітів, тобто перейшли F-бар’єр, що вказує на адаптацію їх у регіоні [33,
43], а по-друге, більшість із них пов’язана з відкритими місцезростаннями, що
сприяє поширенню цих видів на трансформовані екотопи.
Нижче подаємо характеристики видів-трансформерів за прийнятою нами
схемою під час дослідження їх на регіональному рівні [25, 26].
1. Acer negundo – вид північноамериканського походження, в первинному
ареалі повсюдно поширений у прибережних і перезволожених місцях, зокрема
в тугайових лісах і на заболочених ділянках у США та Канаді; росте на ґрунтах
різного типу, але віддає перевагу суглинистим; є компонентом листяних лісів,
особливо за участю Fraxinus pennsylvanica Marsh., Populus angustifolia James, P. sar-
gentii Dode, P. tremuloides Michx., Salix sp., Quercus macrocarpa Michx., активно
поширюється також на антропогенних екотопах. У природному ареалі спосте-
рігається клинальна мінливість кількісних ознак плодів (із півночі на південь –
зменшення розмірів і маси крилаток), що призвело до виділення в його складі
географічних рас (тепер відомо принаймні шість); водночас у вторинному аре-
алі внутрішньовидова мінливість не має чіткої залежності [5, 6].
Вид повсюдно поширений у вторинному ареалі; загальний ареал – голарк-
тичний. В Європу інтродукований у 1688 р., в Україні вирощується з 1809 р.
(Основ’янський акліматизаційний сад поблизу Харкова) [14]; в Україні та сте-
повій зоні Росії його здавна використовують як лісову культуру та для озеле-
нення міст. Фанерофіт, ксеромезофіт, сциогеліофіт; кенофіт (північноамери-
канського походження), агріо-епекофіт; F-бар’єр. A. negundo добре переносить
зиму та засухи, розмножується самосівом; його насіння розноситься вітром,
птахами та деякими ссавцями (білками); характеризується швидким прирос-
том вегетативної маси, стійкий до забруднення повітря. Розселяється досить
швидко, оскільки у стадію плодоношення вступає у віці 6—7 років; зміна по-
колінь у нього відбувається швидше, ніж у багатьох інших видів дерев у райо-
нах його поширення на території вторинного ареалу. Недовговічний (80—100
років), у міських культурфітоценозах – не більше 30 років. Досить поліморф-
ний вид, представлений кількома формами та культиварами [6].
У Буковинському Передкарпатті A. negundo домінує в заплавних лісах, перш за
все, за рахунок притаманних йому біологічних особливостей (постійного високого
приросту біомаси, який забезпечується насіннєвим пресом, швидким ростом, ран-
нім плодоношенням), толерантністю до гідрорежиму й трофності ґрунтів. Завдяки
цим властивостям вид швидко стає домінантом, пригнічує низький підріст і сходи
інших деревних видів, особливо поновлення видів родів Salix L. і Populus L. (як і в
інших районах), а також майже повністю знищує трав’яний ярус, вносячи суттєві
зміни у видовий склад і структуру заплавних лісів. У природних місцезростаннях
входить до складу трансформованих, переважно внаслідок рекреації (насамперед
часткового проріджування для будівництва баз відпочинку, алей, доріг тощо), за-
856 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
плавних лісових угруповань класів Querco-Fagetea Br.-Bl. еt Vlieg. 1937, Salicetea
purpurea Moor 1958 і Robinietea Jurko ex Hadač et Sofron 1980, а в населених пунктах
росте на різних типах антропогенних екотопів (парки, цвинтарі, узбіччя доріг, за-
лізничні насипи, пустирі, лісопосадки та лісосмуги тощо) у складі синантропних
угруповань класів Stellarietea mediae R. Tx., Lohm. et Prsg, 1950, Artemisietea vulga-
ris Lohm., Prsg. et R. Tx. in R. Tx. 1950, Galio-Urticetea Pass. 1967 em. Kopecky 1969.
2. Ambrosia artemisiifolia – в Північній Америці, у межах природного ареалу,
має широку едафічну амплітуду за фактором зволоження (від зволожених до
сухих ґрунтів), досягаючи до 1000 м н. р. моря, але віддає перевагу добре освіт-
леним місцезростанням із поживними, злегка підкисленими ґрунтами; рос-
лина ценофобна, часто є піонером порушеного ґрунтового покриву, і її доміну-
вання обмежується одним сезоном із початком наступної сукцесії. Протягом
двох останніх століть вид із «рідкісної» рослини прерій перетворився на по-
всюдно поширений бур’ян [6, 11].
В Європу (Німеччина) A. artemisiifolia завезена у 1863 р. разом із насінням
конюшини; тепер вид відомий на всіх континентах світу. В Україні культиву-
вався з 1914 р. як лікарська рослина (ст. Кудашівка Дніпропетровської обл.),
звідки він, імовірно, поширився переважно в межах степової зони країни; пер-
ше спонтанне занесення його зафіксоване в Києві – 1925 р.; подальше розпо-
всюдження в інші регіони відбувалося неодноразово східним і західним шляха-
ми міграції виду [6, 17, 21, 22, 24, 29]. Терофіт, ксеромезофіт, геліофіт; розмно-
жується і розповсюджується насінням – барохор, спейрохор, агестохор; кено-
фіт (північноамериканського походження), епекофіт, Е-бар’єр. Вид є надмір-
ним споживачем вологи та поживних речовин, продуцентом великої біомаси,
змінює режим освітлення, вологості, збіднює ґрунт, має алелопатичні власти-
вості, завдяки чому стає домінантом і пригнічує інші види рослин.
У Буковинському Передкарпатті A. artemisiifolia масово поширена пере-
важно на антропогенних екотопах: по залізницях, уздовж автомобільних шля-
хів, на рудеральних місцях у населених пунктах і сільськогосподарських угід-
дях, активно й масово вкорінюється у синантропні рослинні угруповання кла-
сів Stellarietea mediae, Artemisietea vulgaris, Polygono-Poetea annuae Rivas-Mart.
1975, Galio-Urticetea, Bidentetea tripartitі Tx., Lohm. et Prsg. in Tx. 1950, а також
зрідка трапляється на трансформованих ділянках у рослинних угрупованнях
класу Phragmiti-Magno-Сaricetea Klika in Klika et Novak 1941.
3. Impatiens parviflorа – вид центральноазійського походження, у природ-
ному ареалі звичайний компонент горіхово-кленових лісів Тянь-Шаню та
Паміро-Алаю, де росте в одному ярусі з Brachypodium sylvatica (Huds) P. Beauv.,
Poa nemoralis L., Geum urbanum L. Віддає перевагу багатим на поживні речовини
і добре аерованим ґрунтам, але може рости й на досить бідних У природному
ареалі виявлені дві його кольорові форми (з жовтими та ліловими квітками),
які інколи розглядалися як окремі види [6, 20, 27].
В Європі (Швейцарія) вид відомий у культурі з 1831 р., в Україні культиво-
вані рослини зафіксовані 1895 р. у Дублянах Львівської обл., а здичавілі – 1908 р.
857ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
у Львові та Карпатах [21]. Загальний ареал виду – євразійський. У вторинному
ареалі він не виявляє широкого діапазону варіації морфологічних ознак [6]. Те-
ро фіт, гігро-мезофіт, геліо-сциофіт, розмножується і поширюється насінням –
автомеханохор; характеризується хазмогамією, рідше – клейстогамією; остання
забезпечує незалежність запилення від наявності комах-за пилювачів [30]; цвіте
протягом червня –вересня; насіннєва продуктивність – до 10000 насінин на
одну рослину; відзначається також ранніми та дов готривалими строками появи
сходів і процесу плодоношення (дисемінація близько 3 місяців) та розповсю-
дження насіння на далекі відстані. Інвазійний вид I. parviflorа заміщує абориген-
ний I. noli-tangere L., пригнічує Aegopodium podagraria L. i Galеobdоlon luteum Huds.
(наприклад, у лісових ценозах Дунайського біосферного заповідника, Ка нів сь-
кого природного заповідника, на Житомирському Поліссі [10, 16, 51] та ін.), ви-
являє пластичність до затінення [6, 36]; кенофіт (північноамериканського по-
ходження), агріо-епекофіт, F-бар’єр.
У Буковинському Передкарпатті завдяки цим особливостям у лісових біо-
топах I. parviflorа змінює режим освітлення внаслідок ранньої масової появи
сходів, які швидко ростуть, затіняючи сходи інших рослин, рано вступають у
фазу плодоношення (триває до осені), що сприяє ущільненню його колоній. У
регіоні дослідження вид трапляється досить часто, переважно в населених
пунктах, а також у приміських лісових масивах. Звичайно росте у складі синан-
тропних угруповань класів Epilobietea angustifolii Tx. et Preising ex von Rochow
1951, Artemisietea vulgaris, Polygono-Poetea annuae і Galio-Urticetea. Часто зростає
у трансформованих угрупованнях класів Querco-Fagetea та Robinietea.
4. Phalacroloma annuum у первинному ареалі – в Північній Америці (пів ніч-
но-східні райони США та південно-східні – Канади) – зростає у преріях, а та-
кож на луках, пасовищах, пустирях, у вологих лісах, особливо на згарищах, як
бур’ян – на полях і вздовж доріг. Віддає перевагу легким ґрунтам.
Вид дуже поліморфний, йому притаманне різноманіття фенотипів; най-
частіше вирізняють три його різновидності, які інколи розглядають як підвиди
або види: Ph. annuum s.l., Ph. septentrionale (Fernald et Wiegand) Tzvelev, Ph. stri go-
sum (Muehl. ex Willd.) Tzvelev. Для Ph. annuum характерний апоміксис, але зрід-
ка відбувається і перехресне запилення, що призводить до високої мінливості
виду [6, 42].
Як декоративна рослина відомий у культурі в Європі (Франція) з 1635 р. В
Україну вид занесений, мабуть, наприкінці ХІХ ст., оскільки тоді виявлений на
забур’янених місцях і в гаях Волинської (від Кременця аж до Білоозерки),
Київської (Корсунь), Катеринославської, а на початку ХХ ст. – Подільської та
Харківської губерній [21]. Згодом Ph. annuum поширився на порушених місцях
цього ж континенту, а також в Азії, Австралії. Терофіт, ксеромезофіт, геліофіт,
розмножується і розповсюджується насінням – анемохор, зоохор, рідше – гід-
рохор; кенофіт (північноамериканського походження), агріо-епекофіт,
F-бар’єр. Завдяки високому насіннєвому пресу й ефективному розсіюванню
насіння, що спричиняє домінування виду, його негативний вплив виявляється
858 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
у зміні видового різноманіття та структури лучних і прибережних чагарнико-
вих ценозів. Створюючи щільні колонії на трансформованих ділянках, вид
сприяє також інсуляризації місцевих популяцій, послаблюючи їхню конку-
рентноспроможність. Як піонерний вид легко пристосовується до трансфор-
мованих ділянок, перешкоджаючи поновленню на них місцевих видів.
У Буковинському Передкарпатті (рис. 1) Ph. annuum подекуди домінує у на-
півприродних лучних ценозах, а також трапляється на остепнених луках, лісових
галявинах, у світлих лісах, прибережних екотопах у складі рослинних уг ру повань
класів Phragmitо-Magno-Сaricetea, Molinio-Arrhenatheretea R.Tx. 1937, Fes tuco-Bro-
metea Br.-Bl. et R. Tx. 1943, Querco-Fagetea, Robinietea, звичайний у синантропних
ценозах класів Bidentetea tripartiti, Polygono-Poetea annuae, Stel larietea mediae, Ar te-
mi sietea vulgaris, Plantaginetea majoris R.Tx. et Prsg. in R.Tx 1950 і Galio-Urticetea.
5. Rudbeckia laciniata – вид північноамериканського походження; його пер-
винний ареал простягається від Квебека до Флориди та на захід до Монтани й
Арізони. Приурочений до заліснених територій, де росте у сирих лісах, на уз-
ліссях, на луках (на освітлених і затінених місцях), по берегах водойм, на лег-
ких (піщаних), середніх і важких (глинистих), слабокислих, дернових і піщано-
листяних (від вологих до сухих) ґрунтах, надає перевагу добре дренованим. Вид
толерантний до щільного високотрав’я (створює суцільні зарості й витісняє
оточуючі рослини) та низьких температур. Активно поновлюється після осін-
нього сінокосіння. Рослина токсична для худоби [6].
Як декоративна рослина протягом XVII–XIX століть вид неодноразово ін-
тродукований в Європу; в Україні його здичавілі особини відомі з кінця ХІХ ст.
у Закарпатті, а з початку ХХ ст. – на Буковині [37]; згодом він виявлений на
Поліссі [15]. Гемікриптофіт, гігромезофіт, сциогеліофіт; розмножується насін-
ням (продукує близько 1600 насiнин на рослину) та вегетативно (кореневища-
ми); за способом розповсюдження – анемохор, гідрохор; кенофіт (північно-
американського походження), агріо-епекофіт, F-бар’єр. Як трансформер впли -
ває на видовий склад напівприродних рослинних угруповань заплавних лісів,
суттєво змінюючи їх. Він захоплює території насамперед завдяки вегетативно-
му розмноженню, а також масовому і швидкому росту клонів, які формують
Рис. 1. Карта поширення Pha lac-
ro loma annuum (L.) Dumort. у Бу-
ковинському Передкарпатті
859ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
щільні мало–, інколи одновидові зарості з великою біомасою, створюючи умо-
ви, непридатні для існування інших видів. Через значне зниження освітлення і
щільне покриття листям ґрунту гальмує поновлення рослин місцевої флори,
цілком змінюючи склад і структуру рослинного покриву.
У Буковинському Передкарпатті (рис. 2) вид місцями домінує на великих
територіях, переважно в заплавах річок, суттєво трансформуючи видовий склад
напівприродних рослинних угруповань заплавних лісів класу Querco-Fagetea та
Salicetea purpureae Moor 1958, на узбіччях у ценозах порядку Agropyretalia re pen-
tis Oberd., Th.Mull. et Gors in Oberd. et al. (клас Artemisietea vulgaris) та у синан-
тропних рослинних угрупованнях класу Galio-Urticetea.
6. Solidago canadensis у первинному ареалі розповсюджений у південно-за хід них
провінціях Канади та північно-західних штатах США, в горах поширюється до суб-
альпійської зони. Росте у преріях, на узліссях і луках, а також на трансформованих
ділянках, які зазнали антропогенного впливу: на перелогах, пустирях, пасовищах,
узбіччях доріг, у населених пунктах тощо. Вид вирізняється поліморфізмом, у
зв’язку з чим виділено кілька таксономічних одиниць різного рангу [6, 35, 48, 49].
Як декоративна рослина в Європі (Велика Британія) інтродукований у 1645 р.
[6, 44, 49], на початку ХХ ст. у Росії його культивували і як каучуконос; в Україні є
згадки про здичавілі рослини виду з кінця ХІХ ст. Тепер загальний ареал виду –
гемікосмополіт. У багатьох районах вторинного ареалу вид виявляє інвазійну здат-
ність. Гемікриптофіт, мезофіт, сциогеліофіт, розмножується насінням (до 10 000 шт.
на рослині, які поширюються на великі відстані) та вегетативно (кореневищами),
за способом розповсюдження – анемохор; кенофіт (північноамериканського по-
ходження), агріо-епекофіт, F-бар’єр. Агре сив ний колонізатор напівприродних
екотопів, на яких відновлюється рослинний покрив. Висока адаптаційна здатність
до структури та трофності ґрунтів, інтенсивне вегетативне розмноження (до 309
гонів на 1 м2) [6, 40, 49], раннє плодоношення, тривале існування клонів забезпе-
чують повну трансформацію видового складу і структури вихідних ценозів, які не
поновлюються. Є відомості також про алелопатичну дію виду [18].
У Буковинському Передкарпатті вид заселяє рудеральні угруповання кла-
сів Stellarietea mediae та Polygono-Poetea annuae, масово поширюється на пере-
Рис. 2. Карта поширення Rud be-
ckia laciniata L. у Буковинському
Пе редкарпатті
860 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
логах, галявинах, вздовж доріг та лісосмуг у складі ценозів класів Galio-Urticetea,
Artemisietea vulgaris та Robinietea, проникає до складу узлісних комплексів класу
Trifolio-Geranietea, спорадично трапляється в лучних угрупованнях класу Mo-
linio-Arrhenatheretea.
Висновки
У результаті аналізу трансформерів флори Буковинського Передкарпаття вияв-
лено такі їхні особливості: 1) за винятком одного виду (центральноазійського
Impatiens parviflora), усі інші походять із Північної Америки; 2) на відміну від ад-
вентивної фракції флори України в регіоні серед трансформерів значно зменше-
на (до 50 %) частка терофітів і геліофітів; 3) усі види належать до мезофітної еко-
логічної групи та лісової й лучної ценоморф, що зумовлено переважанням у ре-
гіоні екотопів відповідного типу; 4) за винятком Ambrosia ar t me mi sii fo lia, всі інші
є агріо-епекофітами, подолали F-бар’єр; 5) найбільш інвазіабельні – угрупован-
ня класів синантропної рослинності – Artemisietea vulgaris, Galio-Urticetea – і
трансформовані рослинні угруповання класів Querco-Fagetea та Robinietea.
Отримані результати свідчать, що в досліджуваному регіоні найбільшого
впливу інвазійних рослин зазнають лісові та лучні флорокомплекси. Чинниками,
які сприяють перетворенню природних лісових угруповань, спричиненого
дією видів адвентивних рослин із високим інвазійним потенціалом і заміні їх
на дериватні з домінуванням цих видів у травостої, є інтродуценти, що вико-
ристовуються у лісокультурі, та рекреаційне навантаження; подібні зміни час-
то відбуваються і в лучних рослинних угрупованнях під впливом випасання.
Заслуговує на увагу також тенденція до активного поширення таких видів
інвазійних рослин, як Cardaria draba, Juncus tenuis, Thladianta dubia та ін. Деякі
з них давно занесені в регіон (наприклад, Capsella bursa-pastoris, Echinochloa
crus-galli, Lamium album, Setaria glauca, Verbena officinalis та ін.), але раніше вони
завжди траплялися спорадично й невеликими колоніями, а тепер значно збіль-
шили кількість своїх популяцій. Ці види натуралізувалися в регіоні та форму-
ють стійкі місцеві популяції, які стали звичайним елементом його флори. Тому,
як і трансформери, вони потребують ретельного моніторингу.
Дослідження здійснено завдяки підтримці Державного фонду фундаменталь-
них досліджень України (тема «Експансія видів адвентивних рослин у трансфор-
мовані фітоценози Буковинського Передкарпаття», № державної реєстрації
0110U007254, 2010 р.).
1. Артемчук И.В. О новом адвентивном сорняке для Черновицкой области // Уч. зап.
Черновиц. гос. ун-та. Сер. биол. наук. – Т. VII, вып. 2. – Черновцы: изд-во «Радянська
Буковина», 1950. – С. 141–142.
2. Артемчук І.В. Сіножаті та пасовища гірських та передгірних районів Чернівецької об-
ласті і шляхи їх поліпшення // Наук. зап. Чернівецьк. ун-ту. Сер. Біол. – 1954. – Т. 25. –
С. 34–91.
861ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
3. Буджак В.В., Чорней І.І., Токарюк А.І. До методики картування видів флори (на прик ла-
ді Чернівецької області) // Наук. вісник Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. праць. – Вип. 455:
Біологія. – Чернівці: Чернівецьк. нац. ун-т, 2009. – С. 168–170.
4. Визначник рослин Українських Карпат. – Відпов. ред. В.І. Чопик. – К.: Наук. думка,
1977. – 435 с.
5. Виноградова Ю.К. Формирование вторичного ареала и изменчивость инвазионных по-
пуляций клена ясенелистного (Acer negundo L.) // Бюлл. Гл. бот. сада. – 2006. – Вып. 190. –
С. 25–47.
6. Виноградова Ю.К., Майоров С.Р., Хорун Л.В. Черная книга флоры Средней России:
чужеродные виды растений в экосистемах Средней России. – М.: ГЕОС, 2010. – 512 с.
7. Горохова З.Н. Деякі матеріали по бур’янах Чернівецької області і засоби боротьби з
ними // Пр. експедиції по комплексному вивченню Карпат і Прикарпаття. Сер. біоло-
гічна. – Т. І. – Вид-во Львів. держ. ун-ту, 1955. – С. 46–67.
8. Горохова З.Н. Бур’яни передгірних районів Чернівецької області і шляхи боротьби з
ними // Пр. експедиції по комплексному вивченню Карпат і Прикарпаття. Сер. біоло-
гічна. – Т. ІІ. – Вид-во Львів. держ. ун-ту, 1956. – С. 87–112.
9. Горохова З.Н., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Визначник бур’янів Чернівецької області. – Чернівці:
Чернівецьк. держ. ун-т, 1961. – 220 с.
10. Дубына Д.В., Протопопова В.В. Анализ адвентивной флоры заповедника «Дунайские
плавни»// Биол. науки. – 1985– № 10. – С. 68.
11. Ковалев О.В. Разселение адвентивних растений трибы амброзиевых в Евразии и разра-
ботка биологической борьбы с сорняками рода Ambrosia L. (Ambrosieae, Asteraceae) / Тео-
ретические основы биологической борьбы с амброзией // Тр. Зоол. ин-та. – Т. 189. –
Л.: Наука 1989. – С. 7—23.
12. Конспект флори Північної Буковини (судинні рослини) / Б.К. Термена, В.І. Стефаник,
Л.С. Серпокрилова та ін. – Чернівці: вид-во газети «Від Дністра до Карпат», 1992. – 227 с.
13. Коржик В.П. Антропогенные изменения ландшафтов Северной Буковины и актуальные
задачи рационального природопользования. Науч. доклад к защите дис. ... канд. гео-
граф. наук. – Киев, 1992. – 24 с.
14. Кохно Н.А. Итоги и теоретические основы интродукции на Украине видов рода клен. –
Автореф. дисс. … докт. биол. наук. – Киев, 1970. – 47 с.
15. Лукаш О.В. Флора судинних рослин Східного Полісся: структура та динаміка / Відпов.
ред. В.А. Соломаха. – К.: Фітосоціоцентр, 2009. – 200 с.
16. Любченко В.М. Недотрога мелкоцветковая в фитоценозах Каневского заповедника //
Бюлл. Гл. бот. сада. – 1986. – Вып. 143. – С. 39–43.
17. Марьюшкина В.Л. Амброзия полыннолистная и основы биологической борьбы с ней. –
Киев, Наук. думка, 1986. – 119 с.
18. Мар'юшкіна В.Я., Гриценко В.В., Дідик Н.П. Порівняльна адаптивна стратегія деяких інва зій-
них та індигенних видів // Укр. фітоценолог. зб. — 2006. — Сер. С, вип. 24. — С. 103—109.
19. Определитель высших растений Украины. – Отв. ред. Ю.Н. Прокудин. – Киев: Наук.
думка, 1986. — 548 с.
20. Победимова Е.Г. Бальзаминовые – Balsaminaceae S.F. Gray // Фл. СССР. – 1949. – Т. 14. —
С. 624—634.
21. Протопопова В.В. Адвентивні рослини Лісостепу та Степу України. — К.: Наук. думка,
1973. — 192 с.
22. Протопопова В.В. Синантропная флора Украины и пути ее развития. — Киев: Наук.
думка, 1991. — 204 с.
23. Протопопова В.В., Мосякін С.Л., Шевера М.В. Фітоінвазії в Україні як загроза біорізно-
маніттю: сучасний стан і завдання на майбутнє. — К.: Ін-т ботаніки ім. М.Г. Холодного
НАН України, 2002. — 32 с.
24. Протопопова В.В., Шевера М.В. Види адвентивних рослин України як індикатори ксе-
рофілізації флори // Мат-ли семінару стосовно затвердження Національної доповіді
862 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
щодо впровадження в Україні Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням. – К.:
Фітосоціоцентр, 2007. – С. 79–85.
25. Протопопова В.В., Шевера М.В., Мосякін С.Л., Соломаха В.А., Соломаха Т.Д., Васильєва
Т.В., Петрик С.П. Види-трансформери у флорі Північного Причорномор’я // Укр. бо-
тан. журн. – 2009. – 66, № 6. – С. 770–782.
26. Протопопова В.В., Шевера М.В., Мосякін С.Л., Соломаха В.А., Соломаха Т.Д., Васильєва
Т.В., Петрик С.П. Інвазійні рослини у флорі Північного Причорномор’я. – К.: Фітосо-
ціоцентр, 2009. – 56 с.
27. Флора и растительность ущелья реки Варзоб. – Гл. ред. П.Н. Овчинников. – Л.: Наука,
1971. – 510 с.
28. Atlas Florae Europaeae: Distribution of vascular plants in Europe / Ed. J. Jalas, J. Suominen;
On the basis of team-work of European botanist. 1. Pteriodophyta (Psilotaceae to Azollaceae). –
Helsinki, 1972. – 121 p.
29. Bassett I.J., Crompton C.W. The biology of Canadian weeds. 11. Ambrosia artemisiifolia L. and
A. psilostachya DC. // Canad. J. Plant. Sc. – 1975. – 55. – P. 463–476.
30. Coombe D.C. Biological flora of the British Isles: Impatiens parviflora // J. Ecol. – 1956. – 44. –
P. 701.
31. Davis M.A., Grime J.P., Thompson K. Fluctuating resources in plant communities: a general
theory of invаsibility // Journ. Ecol. – 2000. – 88. – P. 528—534.
32. Falinski J.B. Invasive alien plants and vegetation dynamics // 4th International conference on
the ecology of invasive alien plants. Abstract Book. — (Berlin, 1—4 Oсtober, 1997). — Berlin,
1997. — P. 16.
33. Grime J.P., Curtis A.V. The interaction of drought and mineral nutrient stress in calcareous gras-
slands // Journ. Ecol. — 1976. — 64. — P. 976–998.
34. Guşuleac M. Urme de vegetacia halofita in Bucovina // Bull. Fac. de St. din Cernauţi, 1933. ⎯
VII. ⎯ P. 329–340.
35. Hartnett D.C., Bazzaz F.A. Phytosociological integration among intraclonal ramets in Solidago
canadensis L. // Ecology. – 1983. – 64. – P. 779–788.
36 Herbich F. Flora der Bukowina. – Leipzig, 1859. – 460 s.
37. Hormuzaki C. Nachtrag zur Flora der Bukowina // Oster. botan. Zeit. – Wien. – 1911. – 61. –
S. 1–42.
38. Hughes A.P., Evans G.C. Plant growth and the aerial environment. II. Effects of light intensity
on Impatiens parviflora DC. // New Phytol. – 1962. – 61, № 2. – P. 154–174.
39. Knapp J.-A. Die bischer bekannten Pflanzen Galiciens und der Bucovina. ⎯ Wein, 1872. ⎯
267 s.
40. Kowarik I. Biologische Invasionen: Neophyten und Neozoen in Mitteleuropa. – Ulmer, Stut-
tgart, 2003. – 380 s.
41. Lonsdale W.M. Global patterns of plant invasions and the concept of invasibility // Ecology. –
1999. – 80, № 5. – Р. 1522–1536.
42. Noyes R.D. Diplospory and parthenogenesis in sexual agamospermous (apomictic) Eri ge-
ron(Asteraceae) hybrids // Int. J. Plant Sci. – 2000. – 161, № 1. – P. 1–12.
43. Richardson D.M., Pyśek P., Rejmánek M., Barbour M.G., Panetta F.D., West C.J. Naturalization
and invasion of alien plants: concepts and definitions // Diversity and Distribution. – 2000. –
6. – P. 93–107.
44. Rothmaler W. Exkursionsflora von Deutschland. – Jena Stuttgart: Gustav Fischer Verlag, 1994. –
Band 2, Gefäßpflanzen.
45. Ţopa E. Contribuţiuni la flora palustră şi aquatică din Bucovina // Bull. Fac. de Şt. din Cernauţi,
1928. – II. – P. 387–393.
46. Ţopa E. Fragmente floristice din Bucovina şi Basarabia de Nord // Bul. Grădini Botanice şi al
Museului Botanic de la Univ. din Cluj. – 1936. – 15, № 1–4. –P. 209–218.
47. Weber E. The dynamics of plant invasions: a case study of three exotic goldenrod species (So-
lidago L.) in Europe // J. Biogr. – 1998. – 25. – P. 147–154.
863ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 6
48. Weber E. Biological flora of Central Europe: Solidago altissima L. // Flora Switzerland. – 2000. –
195. – P. 123–134.
49. Weber E. Current and potential ranges of three exotic goldenrods (Solidago) in Europe //
Conserv. Biol. – 2001. – 15. – P. 122–128.
50. Williams R.D., Winstead J.E. 1972. Populational variation in weights and analysis of caloric
content in fruit of Acer negundo L. // Castanea. – 37, № 2. – P. 125–130.
51. Yakushenko D.M. Impatiens parviflora DC. in forest communities of se part of Zhytomir Polissya
(Ukraine) // V International Conference Anthropization and Environment of Rural Settlements.
Flora and Vegetation (Uzhgorod, Kostryno, Ukraine, 16–18 May 2002). Abstracts. – Kyiv:
Pytosociocentre, 2002. – P. 102—103.
Рекомендує до друку Надійшла 14.05. 2010
Д.В. Дубина
В.В. Протопопова1, М.В. Шевера1, И.И. Чорней2,
А.И. Токарюк2, В.В. Буджак2, К.В. Коржан2
1 Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев,
2 Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, г. Черновцы
ВИДЫ-ТРАНСФОРМЕРЫ ВО ФЛОРЕ БУКОВИНСКОГО ПРЕДКАРПАТЬЯ
Рассматриваются участие и роль видов-трансформеров, или ключевых видов инвазионных
растений, во флорокомплексах и растительных сообществах Буковинского Предкарпатья
(Черновицкая обл., Украина). Выделено 6 видов-трансформеров (Acer negundo L., Ambrosia
artemisiifolia L., Impatiens parviflora DC., Phalacroloma annuum (L.) Dumort., Rudbeckia laciniata L.,
Solidago canadensis L.), отмечено их участие в синантропных и полуестественных рас ти те ль -
ных сообществах. Установлена значительная степень инвазиабельности как отдельных рас-
ти тельных сообществ, так и флорокомплексов.
Выявлены региональные особенности этой группы: 1) за исключением одного вида
центральноазиатского происхождения – Impatiens parviflora, остальные происходят из Се-
вер ной Америки; 2) в отличие от адвентивной фракции флоры Украины, в регионе среди
трансформеров значительно уменьшена (до 50 %) роль однолетников и гелиофитов; 3) все
виды относятся к мезофитной экологической группе, лесной и луговой ценоморфам, что
отвечает природным условиям региона; 4) за исключением Ambrosia artmemisiifolia, все виды
относятся к агрио-эпекофитам и преодолели F-барьер; 5) наиболее инвазиабельными явля-
ются сообщества синантропных классов Artemisietea vulgaris Lohm., Prsg. et R. Tx. in R. Tx.
1950, Galio-Urticetea Pass. 1967 em. Kopecky 1969, полуестественных Robinietea Jurko ex Hadač
et Sofron 1980 и в разной степени трансформированных естественных Querco-Fagetea Br.-Bl.
еt Vlieg. 1937.
К л ю ч е в ы е с л о в а: инвазийные виды, трансформеры, инвазиабельность ростительных
сооб щест, Буковинское Предкарпатье, Украина
864 ISSN 0372-4123. Ukr. Botan. Journ., 2010, vol. 67, № 6
V.V. Protopopova1, M.V. Shevera1, I.I. Chorney2, A.I. Tokaryuk2, V.V. Budzhak2, K.V. Korzhan2
1 M.G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine,
Kyiv, Ukraine
2 Yury Fedykovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, Ukraine
THE TRANSFORMER SPECIES IN THE FLORA
OF THE BUKOBYNA CIS-CARPATHIAN AREA
Results of investigation of the participation and role of transformer or «key-stone» species in floristic
complexes and plant communities of the Bukovyna Cіs-Carpathian Region (Chernivtsi Reg., Uk rai-
ne) are presented. Six species of transformers are identified and characterized (Acer negundo L.,
Ambrosia artemisiifolia L., Impatiens parviflora DC., Phalacroloma annuum(L.) Dumort., Rudbeckia
laciniata L., Solidago canadensis L.). Assessments of invasibility of plant communities (correspon-
ding to syntaxa of various ranks) and florocomplexes have been made as well. The regional peculiari ties
of species of this group are revealed: (1) all species, except one – Impatiens parviflora, which origi-
nated from Central Asia, are from North America; (2) unlike alien flora fractions’ of Ukraine in this
region among transformers the role of annual and helyophytes is considerably reduced (to 50 %); (3)
all species are mesophytes, belong to forest and meadow coenonomorphs, which corresponds to the
natural conditions of the region; (4) except Ambrosia artmemisiifolia, all belong to the agrio-epe-
сophytes and overcame the F-barrier; (5) the most invasible are communities of synantropic classes
Artemisietea vulgaris Lohm., Prsg. et R. Tx. in R. Tx. 1950, Galio-Urticetea Pass. 1967 em. Kopecky
1969, seminatural Robinietea Jurko ex Hadač et Sofron 1980 and in a different degree transformed
natural Querco-Fagetea Br.-Bl. еt Vlieg. 1937.
K e y w o r d s: invasive species, transformers, invasіаbility of plant communities, flora Bukovyna
Cis-Carpathia region, Ukraine
|