Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17541 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи / Л. Єфремова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 67-79. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860063481180454912 |
|---|---|
| author | Єфремова, Л. |
| author_facet | Єфремова, Л. |
| citation_txt | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи / Л. Єфремова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 67-79. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:05:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
67
Питання стародавньої та середньовічної істо-
рії, археології й етнології. – Чернівці, 2004.
– Т. 2 (18). – С. 192–204.
18. Купчанко Г. Некоторые историко-
географические свединия о Буковине. – К.,
1875.
19. Маслова Г. Народная одежда в восточ-
нославянских традиционных обычаях и обря-
дах 19 – нач. 20 вв. – М., 1984.
20. Мельничук Ю. Семантика українсько-
го вишитого рушника // Народне мистецтво.
– 2005. – № 1–2. – С. 59–65.
21. Никорак О. Деякі аспекти сакральної
функції тканин у традиційній культурі укра-
їнців // Матеріали V Міжнародного конгресу
україністів. Історія. – Чернівці, 2004. – Ч. 2.
– С. 521–525.
22. Никорак О. Сучасні художні тканини
українців Карпат. – К., 1988.
23. Никорак О. Українська народна ткани-
на ХIХ–ХХ ст.: Типологія, локалізація, ху-
дожні особливості. – Л., 2004.
24. Постолаки Е. Молдавское народное
ткачество. – Кишинев, 1987.
25. Сидорович С. Художня тканина захід-
них областей УРСР. – К., 1979.
26. Шухевич В. Гуцульщина. – Ч. 2. –
верховина: Гуцульщина, 1997.
27. Ящуржинській Хр. Остатки языческихъ
обрядовъ, сохранившеіся въ малорусскомъ
погребеніи // Кіевская Старина. – 1890. – Т.
ХХVIII. – С. 130–132.
28. Ящуржинський Х. Причинки до піз-
нання культа предків на Україні // Записки
наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка. –
1912. – Т. СІХ (109). – С. 5, 6.
Людмила Єфремова
(Київ)
ВОЯЦЬКІ ПІСНІ:
КАТАЛОГІЗАЦІЯ, ДИНАМІКА
жАНРОУТВОРЕННЯ,
РОСІйСЬКІ ТА ПОЛЬСЬКІ
ВПЛИВИ
С
оціально-побутова лірика та епі-
ка тісно пов’язані з родинно-побутовою та
значною мірою базуються на ній. Часто
соціально-побутові та родинно-побутові піс-
ні за тематикою та сюжетами перетинають-
ся так само, як і окремі фольклорні твори
різних підрозділів соціально-побутового
фольклору. Так, теми розлуки закоханих,
чоловіка та жінки, батьків і дітей притаман-
ні як для творів родинно-побутової, так і
соціально-побутової лірики. Козацькі пісні
часто трансформуються в чумацькі або ре-
крутські та навпаки. Наприклад, пісня “Ой
п’є козак, п’є” з козацької перетворюється
на чумацьку “Ой п’є чумак, п’є” або на бур-
лацьку “Ой п’є бурлак, п’є”. Отже, одна й
та ж пісня може мігрувати з одного жан-
рового підрозділу в інший. Подібне явище
спостерігаємо також, коли, наприклад, чу-
мацька балада вміщена в підрозділі “Чума-
кування” у каталозі та збірнику балад 1, в
той час, як її варіанти складають помітний
розділ у збірнику чумацьких пісень 2.
Козацькі пісні є одним із найменш ви-
вчених та суперечливих щодо своєї кла-
сифікації масивів української народної
пісенності. За характером образності, емо-
ційною насиченістю, багатством символіки,
поетичними особливостями козацькі пісні
близькі до переважної більшості ліричних
пісень. відтворення козацького побуту,
військового оточення козака як основної
дійової особи козацьких пісень, героїчні
мотиви наближають їх до історичної пісен-
ності. Тому невипадково, що до збірників
історичних пісень нерідко потрапляють
козацькі пісні й навпаки. Часто козацькі
пісні виконавці трансформують у чумаць-
кі, рекрутські, солдатські тощо.
Козацькі пісні, як окремий підроз-
діл українського пісенного фольклору,
об’єднують значну кількість фольклор-
них творів соціально-побутової темати-
ки про життя й походи, нелегку долю
та побут українського козацтва в умовах
68
національно-визвольної боротьби в Укра-
їні. вони виникали й поширювалися пе-
реважно в ХVІ–ХVІІІ ст. під час розкві-
ту запорізького козацтва. Проводи козака
у військо, поради батьків, розлучення з
рідними, коханою дівчиною, передбачен-
ня долі козака, важкий шлях до війська,
полон, перебування у в’язниці, втеча з
неволі, військовий побут, туга за рідною
домівкою, смерть на чужині – такі осно-
вні сюжетні мотиви козацьких пісень.
Останні мотиви характерні переважно
для балад із козацькою тематикою, хоча
вони й не виділені в окремий розділ у ка-
талозі балад О. І. Дея. Одною з головних
постатей у козацько-чумацькому (а іно-
ді й солдатському) середовищі є постать
отамана. У баладі “Ой гук, мати, гук, де
козаки п’ють” (вар. початку: “Гей, гук,
мати, гук, де жовняри йдуть”, каталог 21
Бк 01, де Бк – балади козацькі) козаки
(жовніри) чекають на отамана, чекають
його поради, але той умирає, переказуючи
останній заповіт дівчині та рідним 3.
Переважно в західних областях Укра-
їни, звідки вона, очевидно, мігрувала в
середнє Подніпров’я (Полтавщина, Чер-
кащина), побутує козацька балада “Сто-
їть явір над водою” (вар. початку: “Ой у
полі два явори”, каталог 21 Бк 02). Козак
журиться, ниє серце, поїхав на чужину
– Московщину – (запис із Полтавщини)
і загинув. Заповів насипати могилу, по-
садити калину, щоб пташки прилітали та
приносили з України вісті 4.
На Поділлі та в Карпатах побутує ба-
лада “Ой у полі два явори”, у якій козак
(жовнір), умираючи, через птаха (орла,
ворона, сокола) або товариша повідомляє
батьків про свою загибель та просить, щоб
його поховали козаки. Її можна розгляда-
ти як версію попередньої за подібністю
сюжету, початкових слів, однакової будо-
ви пісенної строфи та віршового розміру
(каталог 21 Бк 02а) 5.
Балади на козацьку тематику мають
багато спільного з рекрутською пісен-
ністю, адже козацький побут був тісно
пов’язаний з військовими походами. Зна-
чна кількість козацьких пісень перейшла
до розряду рекрутських, в багатьох із них
основна дійова особа (козак) замінюється
співаками на жовніра чи рекрута. Біль-
шість козацьких балад таким чином по-
трапляють у фольклорних збірниках до
рекрутських пісень. У процесі створення
частотного каталогу українського пісен-
ного фольклору доводилося вирішувати
складне питання жанрової атрибуції тієї
чи іншої пісні. За основу брали основне
смислове навантаження сюжету пісні,
його домінантну основ. Це стосується, зо-
крема, значної кількості варіантів пісень
на тему “Кінь – свідок і вісник смерті ко-
зака (воїна)” у підрозділі ІІІ F 13 катало-
гу балад О. І. Дея. Навіть у назві цього
підрозділу помічаємо подвійну атрибуцію
основної дійової особи – козак-воїн.
У пісні “Ой три літа й три неділі”
(каталог 21 Бк 03) козака вбили турки,
він посилає коня до рідних (матері) спо-
вістити, що оженився 6. Маємо історич-
ний мотив загибелі козака від турків, але
домінуючим мотивом є його смерть, яка
трактується як одруження. Пісня пошире-
на в Карпатах та частково на волині.
На Подніпров’ї, Поділлі та волині за-
фіксовані варіанти пісні “Ой на горі сні-
жок летить” (каталог 21 Бк 03а). За зміс-
том та стильовими ознаками її вважаємо
версією попередньої балади, де козак по-
силає коня до матері зі звісткою про свою
смерть (своє одруження) і помирає 7. До
цього сюжету в багатьох варіантах дода-
ється мандрівний сюжетний мотив: посій,
мати, на каменю піску жменю, як зійде,
син з походу прийде.
версія балади “Ой на горі вогонь
горить” (вар.: “вітер віє, трава шу-
мить”, каталог 21 Бк 03б 8) поширена на
Подніпров’ї, Поділлі та Прикарпатті, але
найбільше записів маємо з вінницької об-
ласті. Ця версія відрізняється від попе-
редньої початковими словами та ладово-
ритмічними особливостями наспіву. Усі
сюжетні розгалуження цієї пісні вважа-
ємо козацькими за походженням, хоча
заміна основної дійової особи на жовні-
ра дозволяє виконавцям, записувачам та
упорядникам збірників відносити її до
солдатських та рекрутських. При цьому
для збірників відбирають лише варіанти
зі згадкою про солдата або рекрута.
версія “Чорна хмара при долині” (ка-
талог 21 Бк 03в) з Прикарпаття, частково
Буковини та волині, докорінним чином
відрізняється від усіх інших. У ній кінь
зажурився над пораненим козаком, який
посилає вірного бойового товариша до
матері зі звісткою про своє одруження 9.
версія “Чорна рілля ізорана” (каталог 21
Бк 03г) поширена на Закарпатті, західно-
69
му Поділлі, Буковині, частково на воли-
ні, у якій мати плаче за сином. Звістку
матері про смерть сина (одруження) пере-
дає орел, кінь або товариш сина в листі 10.
Основною структурною ознакою строфіки
вказаної версії можна вважати наявність
мікрорефрену “Гей, гей!”, “Трай-ра-ра”,
або рефрену “Гей, гей, у ха ха!”, типових
для козацьких та рекрутських пісень.
Ще одна версія балади “Кінь – сві-
док і вісник смерті козака” поширена на
Подніпров’ї, трохи менше на Подністров’ї.
Це пісня “Ой поля, ви поля, ви широкі
поля” (вар. початку: “Ой полин, ти по-
лин, чом не стелишся”, каталог 21 Бк 03д).
У ній описано, як вбитий (поранений)
козак (солдат) посилає коня додому “не
кажи, що вбитий, кажи, що жонатий (за-
сватаний)” 11. Заміна основної дійової
особи козака на солдата дозволяє фоль-
клористам відносити цю пісню до солдат-
ських та рекрутських.
І нарешті стрілецька версія цієї балади
пізнішого часу “Попрощався стрілець із
своєю ріднею” (каталог 21 Бк 03е) завер-
шує каталогізацію цього найчисленнішого
за версіями фольклорного твору на вояць-
ку тематику. Разом з родинно-побутовою
версією 15 БР 09 ця балада нараховує
більше 85 паспортизованих зразків із
мелодіями, як і балада про безталанну
дочку-пташку 17 БР 01. У цій версії стрі-
лець (козак) попрощався зі своєю ріднею.
Згодом вбитий стрілець посилає коня до
батьків зі звісткою про свою смерть. Піс-
ня зафіксована на Покутті та в прилеглих
областях, має шестисегментну дворядкову
строфу з незвичним віршовим розміром, не
характерним для української традиційної
пісенної лірики та епіки: 5+7+10:5+6+10.
У західних областях, зокрема на во-
лині та в Подністров’ї, поширена балада
“Повіяв вітер степовий” (каталог 21 Бк
04) 12. Козака вбито на війні (у стрілець-
кій версії куля влучила в січового стріль-
ця). Летить ворон, який просить козака
встати, тому що його дівчина (Маруся,
мати) плаче. Далі йде різне продовження:
а) нехай плаче, козак взяв шлюб із зем-
лею; б) дівчино, не журися, козак не вер-
неться, заплаче мати; в) запрошує дівчину
до себе, земля вкриває обох. У каталозі
балад О. І. Дея цей сюжет відсутній.
Особливе місце в сюжетах козацьких
ліричних пісень посідає образ коня – вір-
ного товариша в бою та мандрах. Так, у
пісні “Та не жур мене, стара мати” (ка-
талог 21 Лк 01, де Лк – лірика козацька)
козак співає про те, як він осідлає коня,
щоб той ніс його в чисте поле, де своя
воля 13. Пісня зафіксована в центральних
областях України.
У пісні “Ой коню, мій коню, коню во-
роненький” (каталог 21 Лк 02) йдеться
про розгульне козацьке життя. Козак за-
питує коня, чого він смутний, може, він
йому важкий. На це кінь відповідає, що
козак йому не важкий, але зневажає його
за те, що він іде до корчми, коня не на-
пуває, не годує (“шинку не минаєш, коня
прив’язуєш, гуляєш”) 14. Пісня поширена
переважно в західних областях, зокрема в
Чернівецькій.
Чимало музичних та поетичних пара-
лелей мають козацькі пісні з родинно-
побутовою лірикою (піснями про кохання),
рекрутськими, історичними, стрілецькими
піснями та баладами. Деякі чумацькі піс-
ні мають козацько-вояцьку версію: шаблі
поржавіли (притупилися), серце чумака
не боїться турків 15.
Показовим прикладом щодо умовності
поділу соціально-побутових пісень на ко-
зацькі, чумацькі, рекрутсько-солдатські
та наймитсько-заробітчанські може слу-
жити баладна пісня “Забіліли сніги”, яку
можна розглядати як ще одну версію ба-
лади “Ой ходив чумак сім літ по Дону”
(каталог 22 БЧ 04б). Спочатку ми від-
несли її до рекрутських та солдатських,
адже вона й у виконавців, і в науковців
має різне соціальне визначення. Залежно
від основної дійової особи (козака, чума-
ка, солдата, бурлаки) цю пісню вміщено
до збірників чумацьких, рекрутських та
солдатських, наймитських та заробітчан-
ських фольклорних творів. Проте сти-
льові особливості цього фольклорного
твору дозволяють чітко визначити її як
чумацьку, яка пізніше була перероблена
на солдатську (замість “тіло чумацькеє
біле” були вжиті слова “тіло солдаць-
кеє біле”) і набула значного поширення,
на що вказує більша кількість варіантів
солдатської версії. водночас, крім замі-
ни слова “чумацькеє” на “солдатськеє”,
немає жодної вказівки в тексті до прина-
лежності цієї пісні до солдатської.
У пісні “Забіліли сніги” йдеться про
козака (чумака, солдата, бурлаку), який
захворів. Ніхто не заплаче по ньому (ні
отець, ні мати, ні брат, ні сестра, ні жін-
70
ка – сюжетний мотив з пісні “Ой ходив
чумак сім літ по Дону”), тільки товариш
його, до якого й звертається герой пісні:
“либонь же я скоро вмру, зроби мені кле-
нову труну”. Товариш відповідає: “будеш
в сосновій лежати”. Далі чумак просить
надіти лляну сорочку, поховати у (вишне-
вому) садочку (під грабиною), нагорнути
високу могилу, посадити калину, щоб зо-
зулі прилітали, кували 16. Ця версія по-
ширена на Слобожанщині (рекрутська)
та Подніпров’ї (рекрутська та чумацька).
Але вона має структурні особливості чу-
мацької пісні.
Пісні рекрутські та солдатські (слово
“рекрут” від фр. rekruter –набирати, вербу-
вати; “солдат” від лат. solidus – монета, італ.
soldato – той, що одержує платню) – жанр
необрядової соціально-побутової лірики,
який виник у ХVІІІ–ХІХ ст. після введення
примусового набору до солдатської служби
рекрутів. Регіональні назви: некрут, вояк,
москаль, жовнір (звідси жовнірські, вояць-
кі, некрутські пісні) 17.
в основі сюжетів рекрутських та сол-
датських пісень лежать теми примусо-
вого рекрутського набору (вербунку),
спроби втечі або викупу майбутнього
солдата, ставлення до рекрута в його
родині, прощання рекрута з батьками,
рідними, нареченою, дружиною, гірка
доля новобранця, тяжкі солдатські буд-
ні, драматичні картини ловів рекрута. У
них яскраво виражено протест проти со-
ціальної несправедливості та нерівності
під час рекрутського набору. Пісні багаті
символікою та паралелізмами.
Наспіви рекрутських та солдатських
пісень за темпом переважно помірні або
повільні, серед солдатських чимало мотор-
них і маршових наспівів. виділяються дві
основні групи наспівів: кантиленні роз-
співні та моторні (маршові, танцювальні).
У гуртовому співі поширене підголосково-
поліфонічне та гомофонно-гармонічне ба-
гатоголосся. Часто в рекрутських та сол-
датських піснях використовувалися тексти
або наспіви фольклорних творів інших
жанрів: козацьких пісень, що послужи-
ли основою для творення багатьох балад,
жартівливих, танцювальних тощо.
До рекрутських та солдатських балад
відносимо пісню “Ой летіли гуси” (ката-
лог 23 БС 01, де БС – балади солдатські),
хоча цього сюжету не зустрічаємо в ката-
лозі балад О. І. Дея. У цій пісні мати зо-
зулею прилітає до прийому, де намагаєть-
ся викупити в царя (пана, прийомщиків)
свого сина від військової служби, пропо-
нуючи гроші, сідло, коня з поводами 18.
Пісня зафіксована в Сумській, Полтав-
ській та Житомирській областях.
У пісні баладного типу “Ой три се-
стриці жалібниці” (вар. початку: “Ой ко-
лись була в степу воля”, “Туман яром на-
лягає”, каталог 23 БС 02) йдеться про те,
як три сестри проводжають брата, вдови-
ного сина, у солдати (варіант: батько дає
сина в солдати, бо має погану жінку; за
солдатом плачуть батьки; батьки помер-
ли). Одна сестра коня веде, друга зброю
(сідло) несе, третя рушник (хустку) дає
(листи пише; з братом іде). Сестри запи-
тують брата, коли він прийде. він радить
посіяти піску жменю, як зійде, прийде з
походу (“як з пави пір’я спаде, як камінь
спливе” 19). Зрештою козака на війні вби-
вають 20. Ця пісня має сюжетні паралелі
з баладою 15 БР 11. Полеглого оплаку-
ють зозулі (ластівки) жалібниці: мати,
сестра й дружина. Пісня поширена на
Подніпров’ї, східному Поділлі та на во-
лині. Усі записи, крім варіанта з Черка-
щини, одноголосні.
Переважно на Подніпров’ї та
Подністров’ї, частково на волині та в
Карпатах, поширена рекрутська балада
“Шумить, гуде сосоночка” (вар. початку:
“Шумить, гуде дібровонька”, “Ой шумить,
гуде ліщинонька”, каталог 23 БС 03). У
ній дівчина (рекруточка, солдаточка, мос-
ковочка), яка тужить за милим, символіч-
но зображена ліщиною (дібровою, сос-
ною, що шумить). вона плаче та ридає,
на битий шлях поглядає. Битим шляхом
москалі (солдати, офіцери) йдуть, з під
милого (мужа) коня ведуть (який плаче).
Дівчина (жінка) запитує офіцера, де її
милий (муж). Той радить спитати коня
вороного. вона питає коня, той відпові-
дає, що її милий (поранений, вбитий) ле-
жить у степу (ямі), в правій руці держить
шаблю (меча), лівою водою на серце по-
ливає (за серце ухопився, студеної води
просить), гукає до товариша: “дай милій
знати, нехай мене не жде, а йде заміж. Як
їй добре буде, мене не забуде; як їй зле
буде, наплачеться”. Дівчина ломить руки:
“не знайти такого коханця” 21.
На Закарпатті поширена версія цієї
пісні “в зеленім гаєчку” (каталог 23 БС
03а), у якій співається про хлопців, що
71
ведуть коня вбитого милого та пропону-
ють дівчині обрати собі іншого з поміж
них 22. На Прикарпатті (Сколівський та
Дрогобицький райони Львівської облас-
ті) зафіксовано варіанти вояцької балади
“Прийшла карта до батька” (частотний
каталог 23 БС 04) з мелодіями, які на-
лежать до підрозділу каталогу балад О.
І. Дея ІІІ F 1: “Дівчина-воїн”. До батька
приходить повідомлення (карта) з вимо-
гою послати на війну одного з дітей. Бать-
ко не хоче віддати сина, замість якого йде
менша дочка. вона обтинає собі коси, пе-
ревдягається в чоловічий одяг і під час
бою вбиває сімсот хлопців 23.
На Прикарпатті та частково Поділлі за-
фіксовано варіанти балади “Терном, тер-
ном, там доріжка іде” (каталог 23 БС 05).
Певним чином цей фольклорний твір може
бути віднесений до підрозділу каталогу
балад О. І. Дея ІІІ F 10: “Смерть у бою
як весілля (одруження)”. У баладі опи-
сано картинку, як по доріжці серед терну
йде колона офіцерів. Її зустрічають батьки
одного з них і запитують, де його дружи-
на. Той відповідає, що його дружина – у
полі висока могила. Тут описано трагічне
бачення рекрутом (офіцером) його служби
у війську. Або ж в іншому варіанті – го-
ловний герой поранений і передбачає свою
швидку загибель 24. У частині варіантів з
Львівщини є рефрен, що відбиває солдат-
ське марширування: “Раз, два, три, чоти-
ри; раз, два, три”.
У західних областях також зафіксо-
вані варіанти балади, трансформованої в
стрілецьку “Йшли стрільці до бою” (ка-
талог 23 БС 06). Сюжет пісні такий. На
батькових очах у бою забивають сина.
Батько просить сина відкрити очі, але той
каже, що вбитий, просить зробити труну.
Батько ховає сина й закінчує життя само-
губством, а за ним – і мати 25. У каталозі
балад О. І. Дея ця пісня належить до під-
розділу ІІІ Н 2: “Батько впізнає вбитого
(пораненого) сина на полі бою” розділу
ІІІ Н: “велика вітчизняна війна радян-
ського народу”. Унаслідок міжжанрової
дифузії в соціально-побутовій ліриці й
епіці та різночитань варіантів цієї піс-
ні (вояцько-стрілецька) залишаємо поза
увагою детальніше визначення цієї пісні
й відносимо її до солдатських балад.
У різних областях, від Полтавської до
Львівської, (але переважно в західних)
зафіксовані варіанти пісні “На горі сто-
їть хатина” (каталог 23 БС 07). У пісні
йдеться про те, як з війни приходить по-
ранений син, мати (вдова) його не впізнає.
Син помирає від тяжких ран, а мати – з
туги за ним 26. У каталозі балад О. І. Дея
варіанти цієї пісні можна віднести до вер-
сії підрозділу ІІІ F 20: “Мати не впізнає
скаліченого на війні сина”.
У західних областях поширена балада
новішого часу “Ой війна, війна, світова ві-
йна” (каталог 23 БС 08), відсутня в ката-
лозі балад О. І. Дея. У ній описані страж-
дання пораненого сина під час світової
війни, який знаходиться в окопі, біжить
кров, круки клюють очі. Серцем він відчу-
ває, як за ним плачуть жінка, діти та мати.
Йому бракує сил витерпіти це страждання
і він просить товариша, щоб добив його 27.
У варіанті з Тернопільщини вмираючий
посилає воронів до матері з вісткою про
свою загибель та просить не журитися.
Також у західних областях (Львівська,
Івано-Франківська, волинська, Черні-
вецька) зафіксовано варіанти вояцької
балади пізнішого походження “Подай,
дівчино, руку на прощання” (каталог 23
БС 09). У баладі йдеться про те, як під
час наступу ворогів поранили вояка, який
просить товариша написати батькам і ді-
вчині, що куля “грудь поранила”. Ховали
його в неділю, товариші заплакали. На
похороні не було нікого з рідних, тільки
дівчата плакали і грав оркестр 28.
У західних областях, а особливо у
Львівській, поширена пісня “Прощай-
те, гори, прощай, Кавказ” (вар. початку:
“Слухайте, люди, та й ти, Кавказ”, ката-
лог 23 БС 10). У пісні йдеться про те,
як вояк прощається з родиною (милою).
Летіла куля, “вдарила в грудь”, потекла
кров у Дунай. Солдати ховають побрати-
ма. Жінка ремствує: мужа з війни нема,
хто пооре, збере врожай, нагодує роди-
ну; діти плачуть – тата нема. вар.: Мила
хустки прала, мужа куля вбила. вар.: за-
плакала мати – десь сина нема, лежить у
землі. вар.: уже козаченька нема, дівчина
пішла заміж. Ця балада локального по-
ширення, пізнішого походження, має зна-
чну кількість текстових варіацій, в основі
сюжету – загибель вояка на полі бою 29.
До вояцьких балад також зараховуємо
пісню “Ой там край дороги сухий дуб сто-
яв” (каталог 23 БС 11), каталог балад О.
І. Дея ІІІ Н 1: “Мати прощається з смер-
тельно пораненим сином-партизаном” роз-
72
ділу ІІІ Н: “велика вітчизняна війна ра-
дянського народу”. У пісні мати тужить за
вбитим сином-партизаном, який був мен-
шим, найулюбленішим серед її п’ятьох ді-
тей. Командир втішає: “не плач, твій син
– герой” 30. У пісні поширена переважно
в західних областях України, звідки, оче-
видно, потрапила на Подніпров’я.
У деяких рекрутських ліричних піснях
спостерігаємо впливи інонаціональної во-
яччини, коли українці ходили служити в
австро-угорську або польську армії. Так, у
пісні “Ой п’яна я, п’яна, та й додому не за-
йду” (каталог 23 ЛС 01) йдеться про ми-
лого, який дома не ночує, просить матір
вишити сорочку, бо самого вже у варшаві
чекає “мундир на кілочку” і “кучері від-
тяли” 31. Пісня зафіксована на вінниччині,
є один варіант із Київської області. Майже
всі записи багатоголосні, мають мінорний
нахил ладу з альтерацією III та IV щаблів.
Пісня “Надлетіли гуси з далекого
краю” (каталог 23 ЛС 02) гуси, які скала-
мутили воду, символізують рекрута, який
іде служити у військо. З ним прощаються
дівчина та мати. Дівчина питає, хто йому
буде прати, хто поховає. Мати просить
сина повернутися, щоб пошити йому со-
рочку, “змити головочку”, розчесати ку-
чері. Син відповідає: “розчешуть кулі” 32.
Пісня зафіксована на Прикарпатті.
До козацько-рекрутських можна відне-
сти пісню “Ой у лузі, та ще й при бере-
зі” (каталог 23 ЛС 03), яку зустрічаємо
як у збірнику козацьких пісень, так і в
збірнику рекрутських 33. Породила вдова
сина, та не дала щастя-долі. “Було, мати,
чорних брів не давати, було щастя дати.
Розвивайся, дубе, завтра мороз буде; зби-
райся, козак, завтра похід буде”. Тут дуб
і мороз символізують козака і військовий
похід, його важку долю. У рекрутській
версії замість походу згадано прийом,
установу, що зараховує парубків до вій-
ськової служби. Пісня поширена переваж-
но на Подніпров’ї та Поділлі.
У часи, коли не було загального вій-
ськового обов’язку, а від кожного повіту
виділяли певну кількість новобранців,
право вибору належало часто можновлад-
цям або урядовцям, які несправедливо
посилали у військо або сина вдови або
сироту, яких нікому було захистити. Про
це йдеться в пісні “Що це таке за зима”
(вар. початку: “Що в Росії за зима”, “Ой
в середу уночі”, “Ой у місті на ринку”,
каталог 22 ЛС 04). На нараду зібралися
багачі (пани), стали думати, кого віддати
в солдати: багач викупиться, бідняк ви-
проситься, віддамо сироту. Або: у кого
п’ятеро чи двоє дітей, не беруть, а у вдови
один син, то й того взяли 34.
У версії цієї пісні з Поділля “Зажури-
лася вдова” (каталог 23 ЛС 04а)35 питання,
кого віддавати в солдати, вирішує бариня:
багач одкупиться, бідняк випроситься,
віддамо сироту. Або: ні багач, ні панич не
піде в солдати, а доведеться бідняку.
Коли обирають, кому з трьох братів
збиратися у військо на службу, то ця доля
випадає меншому. Про це йдеться в пісні
“Ой ти, зоре, та й вечірняя” (вар. початку:
“вище лісу, вище темного”, “Синє море за-
синілося”, каталог 22 ЛС 05). У ній описа-
но, як іде царський набір в армію. Офіцер
приносить лист (дивиться в книгу чи “бу-
магу”), у якому написано, що один із трьох
братів має йти служити. Котрий? Старший
викупляється, середній вихваляється. Йде
найменший, який прощається з родиною
та молодою дівчиною. Мати кличе його
повернутися, щоб “змити синові головонь-
ку”. Син відповідає: “змиють дощі”, потім
нарікає: “десь я, мамо, не дитина в тебе
була”36. варіант сюжету з Чернігівщини: з
поміж чотирьох синів у старшого – дити-
на, у підстаршого – дружина, третій за-
ручений, менший іде в солдати 37. Пісня
поширена найбільше на східному Поділлі
та на Слобожанщині, менше на західному
Поділлі та на Подніпров’ї.
У пісні “Як зачула моя доля” (вар.: “Ой
зачула моя доля”, каталог 23 ЛС 06) козак
довідується, що його мають взяти в рекру-
ти восени на Покрову (бути в рекрутсько-
му наборі, у залізній закові) та просить
у дівчини дозволу сховатися від набору.
Козак ховається, а дівчина розповідає про
це десятникам. Її хату обступають, козака
ловлять, заковують у кайдани, приводять
до прийому, питають, чи є рідні, батьки.
Нікого немає, нема кому пожаліти, краще
було свиней пасти. Дівчина плаче 38.
Мати парубка найчастіше була проти
того, щоб її сина забирали в солдати. Про-
те в пісні “Калинонько, малинонько” (вар.
початку: “Ой вишенька, черешенька”, ка-
талог 23 ЛС 07) йдеться про те, як мати
сама приводить сина до прийому. вдова
родила сина “не во врем’я”, та як виріс,
привела його до прийому. Хай мати стри-
же, а волосся в хустку забере. Люди за-
73
суджують її, але за що? 39 Пісня поширена
на Подніпров’ї та прилеглих областях.
Набір у солдати був часто неочікува-
ним, тому нерідко ламав життєві плани,
докорінно змінював долю призовника.
Про це йдеться в пісні “А все гори, а все
гори та долини” (вар. початку: “Гей, сюди
гора й туди гора”, “Звідсіль гора, звідтіль
друга”, “Сюди горе, туди горе”, “Задумав
я женитися”, каталог 23 ЛС 08). Парубок
задумав женитися, а його беруть в солда-
ти (записали в солдати, у рекрутські сльо-
зи), руки зв’язали, повели до прийому,
стрижуть. Губернатор питає, чи жонатий,
чи є батьки (див.: 23 ЛС 06) 40. Пісня по-
ширена на правобережному Подніпров’ї,
Подністров’ї, волині.
Коли майбутнього новобранця приво-
дять до прийому, йому пропонують тягну-
ти жереб, наче для того, щоб з’ясувати, хто
піде служити, але це формальність, слу-
жити йдуть усі. Про це йдеться в пісні “Ти
машина, ти залізна” (каталог 23 ЛС 09).
Парубок іде до прийому. У прийомі скля-
ні двері, там сидять офіцери та пропону-
ють тягнути номер. Який би не був номер,
п’ятий, чи дев’яносто п’ятий, кричать, що
прийнятий, питають, чи є рідні, батьки41.
Пісня зафіксована на правобережному
Подніпров’ї, східному Поділлі та волині.
Пострижені новобранці шикуються та
йдуть відбувати службу. Про це йдеться в
пісні “вийшла стара мати” (вар. початку:
“Ой по горах, а сніги лежать”, каталог 23
ЛС 10). Козаки (новобранці) йдуть у по-
хід. вийшла мати пізнавати, зозулею кли-
че свого сина: “вернись додомоньку, змию
(слізьми) головоньку, дам нову сорочку”.
Син відмовляється: не пускають (“не
мила раніше, а тепер я жовнір”; “змий
своїй дочці, мені змиє дощик”) 42. варі-
анти пісні зафіксовано по всій території
України від Сумщини до Закарпаття, не
маємо лише записів із південного сходу.
У пісні “Через сад-виноград доріжка ле-
жала” (каталог 23 ЛС 11) “судариня” виря-
джає рекрутів до війська, один новобранець
(вдовин син на коні) їде попрощатися з дів-
чиною, але виходить до нього не дівчина,
а мати. У одній версії це мати козака, яка
запитує, де його шукати. Син відповідає: “в
степу при дорозі буду помирати”. У другій
версії виходить мати дівчини, якій козак
повідомляє, що він їде турка воювати (іс-
торичний мотив) 43. Пісня зафіксована на
Подніпров’ї та східному Поділлі.
У пісні “в суботу пізненько, в неділю
раненько” (вар. початку: “в неділю ра-
ненько кує зозуленька”, “Кувала зозуля на
Спаса раненько”, “А в полі береза, а в полі
курява”, каталог 23 ЛС 12) перед слуха-
чем проходить цілий калейдоскоп подій.
Жалібно кує зозуля. Аж то не зозуля, то
мати, яка проводжає сина в солдати. Ду-
мала оженити його восени, мати невістку,
а доводиться проводжати на службу, на
війну. Просить сина швидше повертатися
додому. Через деякий час (два роки) пише
син листа про гірке солдатське життя.
Якби мати знала, переплила б синє море,
передала б горобчиком хліба 44.
Ця пісня тісно пов’язана з баладним
жанром, адже у деяких варіантах дівчина,
яка чекала солдата, вмирає, у деяких (на-
приклад “У полі береза, у полі кудрява”)
син повертається додому з нелюбою неві-
сткою. Тут маємо перегук з баладою про
свекруху-отруйницю. Можливо, у зв’язку
з багатоплановістю та варіативністю сюже-
ту записи цієї пісні були розпорошені по
трьох підрозділах збірника рекрутських та
солдатських пісень (див. прим.).
Переважно на Подністров’ї зафіксова-
но варіанти пісні “Шкода, шкода, шкода
рожевого цвіту” (вар. початку: “Бувайте
здорові, соснові пороги”, каталог 23 ЛС
13), у якій творці-виконавці шкодують за
парубком, який іде служити цісарю. Його
порівнюють із цвітом (маковим, рожевим,
червоним, білим). Натомість новобранець
дякує сосновим (тесовим) батьківським
порогам, де ходили його ноги, просить зга-
дувати його 45. Останній мотив прощання
– ремінісценція з весільної пісні ОР в7 17
“Бувайте здорові ви, мої пороги”. Обидві
пісні, рекрутська та весільна, мають піз-
ніше походження та стильові особливос-
ті віватного співу, особливо характерного
для весільної пісенності на Подністров’ї,
центральному та західному Поділлі. На
Поділлі та волині побутує наймитсько-
заробітчанська версія цієї пісні про хлоп-
ця, який ходить по наймах 46.
У пісні “Ой ви, галочки, ви, чорнопе-
рочки” (каталог 23 ЛС 14) рекрут ман-
друє з новобранцями, які гору вкрили. Їх
кличуть повернутися, але вони не можуть
– цар (цісар; государ; румун) не пускає
(гетьманова мати або гетьман велить тур-
ка звоювати), хоче турка звоювати: про-
щайте, може з ким сварився, розважайте
дівчину, щоб не журилася (див.: 07 ЛК
74
03). Новобранець воліє краще гору розко-
пати, ніж царське плаття надівати 47. Піс-
ня поширена на Буковині, Поділлі та пе-
реважно на правобережному Подніпров’ї.
У пісні “Туман яром та туман яром,
мороз долиною” (вар. початку: “Ой здо-
рова чорноброва”, “Там у полі верба”,
каталог 23 ЛС 15) стрічається зима з лі-
том, а козак з дівчиною. На перехресті
трьох доріг заблукав козак, зустрічає дів-
чину, яка бере льон, та питає в неї доро-
гу. Його мати (вдова) вирядила в солдати
за старшого брата. він просить неньку,
якщо загине, прийняти дівчину за дити-
ну. Новобранець плаче: ніколи батьків не
побачить, нікому й задзвонити, якщо за-
гине, просить хлопців заспівати, бо сльо-
зи ллються 48. Ці сюжетні мотиви вільно
комбінуються в різних варіантах пісні,
додаються нові. Пісня поширена на Поділ-
лі, Буковині, Прикарпатті, меншою мірою
на Подніпров’ї.
У пісні “Калина-малина ні сладка ні
горка” (каталог 23 ЛС 16) дівчина плаче
за солдатом, якого забирає цісар у військо
(або молодих рекрутів забирають ляхи під
варшаву). За багатим сином батьки пла-
чуть, за бідним (сиротою) ворон кряче; за
багатим плаче родина, за бідним – дівчина;
за жонатим плачуть жінка та діти, за па-
рубком – молода дівчина (чорний ворон)49.
Пісня поширена на Поділлі та волині.
Рекрутський набір, військова служба,
бойові походи та дії впливали не тільки на
громадське й культурне життя сільського
та міського населення, але й на навколиш-
ній світ, природу, яка часто страждала від
цього. Так, у пісні баладного типу “Ой у
полі береза стояла” (каталог 23 ЛС 17)
йдеться про суху березу, яка скаржиться
на те, що під нею солдати (рекрути, гу-
сари, а іноді й турки з татарами) стояли,
шаблями гілля обтинали, заступами зем-
лю копали, сокирами корінь рубали, воду
добували, коней напували 50. Пісня поши-
рена на західному Подністров’ї та право-
бережному Подніпров’ї.
Лише в небагатьох зразках пісенного
фольклору висвітлено вояцький побут, як
наприклад у пісні “Літають соколи понад
синє море” (каталог 23 ЛС 18), де в обра-
зі соколів зображено новобранців, які не
можуть дати собі ради у вояцькому жит-
ті. вони плачуть і просять старих вояків
не бити, не карати, а навчити їх воювати
51. Пісня поширена на Подністров’ї (Бу-
ковина, Поділля).
У пісні “Чорна хмара наступає” (ката-
лог 23 ЛС 19) зображено побут молодих
жовнірів, їхні розваги та веселощі. вони
п’ють мед-горілку, а один з них поглядає
на чужих жінок. Тоді вирішує викинути в
Дунай шаблю, що зав’язала йому світ, іти
на вкраїну шукати дівчину 52. Пісня по-
ширена на Поділлі, переважно західному.
Найтрагічнішими моментами солдат-
ського життя були поранення та смерть
рекрута. Загибель солдата здебільшого зо-
бражена в баладному жанрі. У пісні “Доб-
ре тобі, дівчинонько” (каталог 23 ЛС 20)
вояк розповідає милій, що в той час, коли
вона вишиває, він мусив іти воювати. влу-
чила куля, рука прострілена, нога відтята,
“приїдь, подивись, яка війна проклята” 53.
Пісня поширена в західних областях: Бу-
ковинській, Тернопільській, Львівській.
У Чернівецькій та Тернопільській об-
ластях зафіксовані варіанти лемківської
солдатської пісні “Ой у поли, у поли” (ка-
талог 23 ЛС 21), де оспівується, як сол-
дат повертається з бою, питає матері, чи
впізнає вона його в закривавленому одязі.
Мати пізнає 54.
Часто навіть щасливе повернення сол-
дата додому з війни зображено в народних
піснях із відтінком журби та скорботи:
прийшов солдат із війни, а нікого з рідних
вже немає. Про це йдеться в пісні “Ой ви-
йду я за лісок” (каталог 23 ЛС 22). Після
війни з германцем покалічений солдат по-
вертається додому, а його роду вже нема.
Батьки померли, був один брат і той умер55.
Більшість варіантів пісні зафіксовано на
вінниччині, є один запис із Житомирщи-
ни. Між варіантами спостерігаємо істотні
відмінності, що ускладнює типологічний
аналіз пісні. Зауважимо лише, що в осно-
ві складочислення три-чотирисегментної
строфи лежить семискладовик, часто роз-
ширений за рахунок вставних слів та ви-
гуків (мікрорефренів).
На тематичну спорідненість історич-
них та козацьких пісень вказує також А.
Іваницький у підручнику “Українська на-
родна музична творчість” 56.
У пісні “Ой у неділю рано-пораненьку”
(каталог 25 БІ 01, БІ – балади історичні)
йдеться про Коваленка, який у неділю зі-
брав женців на поле. Наказавши женцям
жати, сам пішов додому обідати. Озирну-
лися женці, а то полоненого Коваленка
75
веде орда. він плаче за женцями або на-
казує їм тікати й просить сили природи
охороняти їх у дорозі.
У західних областях зафіксовано чис-
ленні варіанти пісні “Звідки, Ясю? – З-за
Дунаю” (каталог 25 БІ 02). У збірнику
історичних пісень наведено варіанти тек-
стів пісні з Буковини та Закарпаття, ре-
шта – з Галичини. У картотеці каталогу
наявні вісім варіантів лише з Львівської
області, тобто з Галичини, звідки пісня,
ймовірно, й походить. Порубали турки з
татарами козака (жовніра), тужить над
ним мати. Козак заспокоює її: порубаний
не дуже (“головку на чотири, серце на-
шестеро, тіло на мак дрібний”), шукай
столяра (муляра) побудувати хатину без
вікон, без дверей (труну) 57. Пізніші на-
шарування можна спостерігати при згаду-
ванні в текстах варіантів поряд з турками
й татарами москалів і ляхів.
варіанти пісні про Байду “в Цариграді
на риночку” (каталог 25 БІ 03) утворюють
підрозділ каталогу балад ІІІ А 7: “Козак
Байда відмовляється від султанської до-
чки і, приймаючи за це муку, мститься
султанові”. У збірнику історичних пісень
зазначено, що ця пісня складена не піз-
ніше XVІІ ст. “Байда, як конкретна осо-
ба, в історичних документах не фігурує.
Існує думка, що прототипом цього обра-
зу є князь Дмитро вишневецький”, він,
“як і Байда, сконав у турецькій неволі,
зачеплений гаком за ребро... Очолюючи
деякий час дніпровське козацтво, вишне-
вецький у 1556 р. здійснив успішний по-
хід у Крим... У кінці 1563 р. молдавський
господар Штефан ІХ захопив вишневець-
кого в полон і передав його турецькому
султану Селіму ІІ, який і вчинив над
ним у Константинополі жорстоку роз-
праву... вишневецький, зачеплений гаком
за ребро, жив ще три дні, поки турки не
вбили його стрілами, не стерпівши його
лихослів’я”58.
У пісні про Байду турецький цар про-
понує козакові свою дочку, щоб той також
змінив свою християнську віру на маго-
метанську. Байда глузливо відмовляється.
Цар наказує його зачепити гаком за реб-
ро й повісити. Байда просить лук, нібито
для полювання, і вбиває ним всю царську
родину 59. Пісня зафіксована переважно
на Подністров’ї, звідки, ймовірно, й була
поширена у центральні області України та
на Лівобережжя. У співі переважає одно-
голосна епічна манера.
варіанти пісні про Морозенка “Ой Мо-
розе, Морозенку” (частотний каталог 25
БІ 04) складають наступний підрозділ ка-
талогу балад ІІІ А 8: “Смерть козака Мо-
розенка, полоненого в бою турками”. Тут
ця пісня стоїть поруч із піснею про Бай-
ду. У збірнику історичних пісень пісня
про Морозенка вміщена значно пізніше,
пісня про Байду віднесена упорядниками
збірника до періоду XV – першої полови-
ни XVII ст., а про Морозенка – до періо-
ду другої половини XVII–XVIII ст. Упо-
рядники зазначають, що історична особа
Морозенка й досі не з’ясована. “Деякі
історики і фольклористи вважають, що
прототипом цього образу є сподвижник
Богдана Хмельницького Станіслав Моро-
зенко (Мрозовицький), полковник, учас-
ник визвольної війни українського народу
1648–1654 рр. І зокрема, облоги Збаража
в 1649 р. Під час цієї облоги С. Морозен-
ко загинув” 60.
За Морозенком плаче вся вкраїна і
стара Морозиха, не п’ється їй мед-вино:
десь Морозенко б’ється (десь його поло-
нили). Орда виступає, Морозенко на чолі
козацького війська їде на коні воювати з
турками (ляхами). Спіймали його вороги,
повели на могилу, роздягнули, вирвали
живцем серце, укинули у воду 61. Трагічна
доля Морозенка не могла не знайти відо-
браження в народній творчості. Є числен-
ні записи пісні про Морозенка (переважно
без мелодій) від Львівщини до Харківщи-
ни, за винятком волині та Закарпаття.
Однією з відомих історичних балад в
українському та російському фольклорі
є пісня “Йшли татари по долині” (час-
тотний каталог 25 БІ 07, рос. вар. “Как
за речкою да за Дарьею”), яка належить
до підрозділу ІІІ А 17: “Теща в полоні
у зятя-татарина (турка)” каталогу балад
О. І. Дея. Женуть турки (татари) поло-
нян, ділять здобич. Усі взяли собі по ді-
вці, а одному дісталася баба. Привів він її
додому, жінка каже, що треба було її вби-
ти. Чоловік наказує залишити бабу при
хатній роботі: прясти кужіль, стадо пас-
ти, дитя колихати. Колише баба дитину,
називає турченятком, онучатком. Почула
це господиня (слуга доповів їй), прийшла,
вдарила стару по личеньку, почала розпи-
тувати. Заплакала стара, згадала, як вона
поранила руку, згадала дітей. Упізнала
76
її дочка, звеліла одягнути в дорогі шати,
запропонувала або з ними панувати, або
їхати в рідні краї. Стара воліє ліпше бі-
дувати, але в рідній землі 62. Пісня за-
фіксована в західних регіонах: Галичині,
Буковині, східному Поділлі.
варіанти пісні про Нечая “Ой з-за гори
та із-за крутої” складають підрозділ ката-
логу балад ІІІ в 1: “Героїчна смерть козака
Нечая в бойовому поєдинку з шляхетським
загоном” та частотного каталогу 25 БІ 08.
Полковник Данило Нечай – один “з найулю-
бленіших народних героїв визвольної війни
1648–1654 рр. Брацлавський полк, очолений
Нечаєм, успішно виступав у багатьох бит-
вах, зокрема під Зборовом у 1649 р. Після
вимушеного Зборовського договору (8 серп-
ня 1649 р.) ... визвольний рух розгорнувся
з новою силою. Особливого поширення він
набув на Брацлавщині і волині. На чолі
цього руху став Данило Нечай” 63. в основі
пісні лежать історичні події, що відбувалися
на початку лютого 1651 р., коли польсько-
шляхетські війська, очолені гетьманом
М. Калиновським, порушили Боровську
угоду і вступили у м. Красне (нині с. Крас-
не Жмеринського району вінницької облас-
ті), де перебував Нечай із частиною свого
війська. У запеклому бою він загинув.
У пісні йдеться про те, як запорізькі
козаки попереджають Нечая про небезпе-
ку від шляхтичів, але він на те не зважає,
покладається на сторожу, з кумою Хмель-
ницькою мед-вино кружає. Аж раптом на-
ступає польське військо, сорок тисяч. Не-
чай вступає в нерівний поєдинок, та його
бере в полон пан Потоцький (Зборовський,
Каньовський, Калиновський або ін.), роз-
питує його про жінку й дітей. Нечай хоче
послати до них за викупом, але вороги
прагнуть лише смерті ватажка, відрубу-
ють голову, січуть на мак 64. Найбільше
записів із мелодіями маємо з вінницької
та навколишніх областей, а також зі схо-
ду – з середнього Подніпров’я.
На Подніпров’ї та Подністров’ї зафік-
совано варіанти пісні про Саву Чалого
“Ой був у Січі козак старий” (частотний
каталог 25 БІ 09), каталог балад ІІІ Е 1:
“Страта козаками (гайдамаками) зрад-
ника Сави Чалого” 65. “Сава Чалий був
начальником надвірних козаків у с. Ра-
штівці (нині ... Хмельницької обл.). Коли
виступив верлан..., Сава Чалий зі свої-
ми козаками приєднався до повстанців.
в кінці 1736 р. польський уряд оголосив,
що він готовий прийняти знову на службу
учасників повстання, які прийдуть добро-
вільно з повинною, і Сава Чалий разом
з полковником Касяном перейшли на бік
польської шляхти. вислужуючись перед
польськими панами, Сава Чалий на чолі
загону козаків, що також перебували на
службі в польського уряду, вчиняв на-
пади на гайдамаків, захоплював у полон
своїх недавніх соратників і жорстоко з
ними розправлявся... Зрада і жорсто-
кість Сави Чалого викликали глибоку
ненависть з боку запорожців-гайдамаків,
які вирішили помститися йому. У 1741
р. один з видатних гайдамацьких ватаж-
ків Гнат Голий... напав на маєток Сави в
с. Степашках і вчинив над зрадником роз-
праву. Ці події знайшли своє висвітлення
в пісні про Саву Чалого” 66.
У пісні йдеться про старого запорізь-
кого козака Чалого, який виростив сина
Саву. Не схотів Сава козакам служити,
подався до ляхів воювати проти козаків,
грабувати церкви. Зібралися козаки на
раду, Гнатко Голий з Кравчиною пообі-
цяли впіймати та помститися Саві. Тим
часом Сава Чалий перебував у власному
маєтку з жінкою та сином. Челядь допо-
віла, що гайдамаки стежать за його бу-
динком, але Сава не боїться, він має своє
військо. Пише Сава листа, посилає хлоп-
ця (дівку, челядину) по мед-вино, аж тут
у його оселю вступають козаки. Злякався
Сава, запропонував їм бути кумами, коли
вони не погодилися, кинувся до рушниці.
взяли козаки Саву на три списи вгору,
закували в кайдани (вдарили головою,
зняли голову). Молода Савиха з дитиною
та служницею тікала через вікно 67. У дея-
ких варіантах козакам дається порада, що
вони б зажили більшої слави, якби повер-
нули Саву собі на службу. Один із варіан-
тів навіть завершується славною битвою
Сави на боці козаків проти ляхів, своїх
колишніх покровителів та соратників.
У Карпатах та на Буковині зафіксова-
ні численні варіанти пісні про Довбуша
“Ой попід гай зелененький” (частотний
каталог 25 БІ 10), які складають підроз-
діл каталогу балад ІІІ Е 5: “Смерть опри-
шківського ватажка Довбуша, зрадженого
коханкою”. Це пісня про видатного ва-
тажка опришків XVIII ст. Олексу васи-
льовича Довбуша (Довбущука), який на-
родився в 1719 р. у с. Печеніжин (нині
Івано-Франківська обл.) у сім’ї наймита.
77
“Дев’ятнадцятирічний Олекса, не стерпів-
ши панських знущань, разом з братом Іва-
ном тікає в Карпати. Організувавши загін
опришків, головне ядро якого налічувало
близько 50 чоловік, Довбуш протягом вось-
ми років (1738–1745) наганяв страх на па-
нів по обидва боки Карпат... Діяв загін До-
вбуша в Прикарпатті, а також у Закарпатті
та на Буковині. Основним опорним пунк-
том Довбуша була Чорногора в Карпатах.
У 1745 р. Довбуш був підступно вбитий
у с. Космачі [нині Косівський р н Івано-
Франківської обл. – Л. Є.]... Стефаном
Дзвінкою – Дзвінчуком” 68.
Пісня поширена там, де розгорнув свою
діяльність Олекса Довбуш – Прикарпатті,
Закарпатті, Буковині. У ній ідеться про
те, як Довбуш, ходячи по гаю з хлопця-
ми, вирішує йти до жінки Стефана Дзвін-
ки, незважаючи на побоювання вірних во-
яків. Прийшовши до коханки, він просить
її впустити, коли вона не погоджується,
мотивуючи тим, що вдома сама, висаджує
двері. Дзвінка стріляє в Довбуша й тяжко
ранить його. Довбуш просить своїх хлоп-
ців занести його в гори та вбити, щоб не
збиткувалися вороги 69.
Таким чином, у доповіді було просте-
жено динаміку жанроутворення вояць-
ких пісень від козацьких через чумацькі,
бурлацькі, рекрутські та солдатські до іс-
торичних. У процесі каталогізації та ана-
лізу цих фольклорних творів особливу
увагу звернено на інонаціональні впливи
у їхніх текстах та мелодиці.
1 Дей О. І. Українська народна балада. –
К., 1986. – С. 81; Балади. Родинно-побутові
стосунки / Упоряд.: О. І. Дей, А. Ю. Ясен-
чук (тексти), А. І. Іваницький (мелодії). – К.,
1988. – С. 290–292.
2 Чумацькі пісні // Упор. О. І. Дей, А.
Ю. Ясенчук (тексти), А. І. Іваницький (мело-
дії). – К., 1976. – С. 125–138.
3 Квітка К. Українські народні мелодії.
Зібрав Климент Квітка. – К., 1922. – Т. ІІ,
ЕЗ. – С. 158, № 506; Пісні Явдохи Зуїхи.
Записав Г. Танцюра. – К., 1965. – С. 675;
Чумацькі пісні. – С. 115–118.
4 З гір Карпатських: Українські народ-
ні пісні-балади // Упоряд., підгот. текстів,
вступ. стаття, приміт. та словн. С. в. Миша-
нича. – Ужгород, 1981. – С. 85. – № 47; Ко-
зацькі пісні // Фольклорні записи та упор.
Н. Г. Полякової. – К., 1991. – С. 107–110.
5 З гір Карпатських. – С. 87–88. – №№
49, 51.
6 Там само. – С. 38–39. – №№ 12–13; С.
42–43. – №№ 15–16; С. 46. – № 19.
7 Квітка К. – С. 65. – № 206; З гір Кар-
патських. – С. 53. – № 25.
8 Українка Леся. Зібр. тв. у 12 т. – Т. 9:
Записи народної творчості. Пісні, записані з
голосу Лесі Українки. – К., 1977. – С. 264–
265. – № 90. ; Рекрутські та солдатські пісні.
– С. 159, 265–266, 464–465; Пісні Поділля.
– С. 216–217; Пісні з волині. – С. 210; Бу-
ковинські народні пісні. – С. 111–112; Пісні
Буковини. – С. 215, 254.
9 З гір Карпатських. – С. 45; Пісні з воли-
ні. – С. 210.
10 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 469–
472; З гір Карпатських. – С. 32. – № 6.
11 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 516–
521; Народні пісні: Записи Людмили Єфре-
мової. – К., 2006. С. 354. – № 418; Козацькі
пісні. – С. 118–120.
12 Буковинські народні пісні. – С. 113–114.
13 Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–5, од.
зб. 243, а. 20; ф. 24–5, од. зб. 31, а. 58 (зв.),
а. 74.
14 Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 432; Буковин-
ські народні пісні / Упор. Л. Ященко. – К.,
1964. – С. 142–143; Наукові фонди ІМФЕ.
– Ф. 8–4, од. зб. 304, а. 170; ф. 14–3, од. зб.
344, а. 208.
15 Пісні з волині. – С. 208; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб. 907ІІ, а. 189, №
195.
16 Чумацькі пісні. – С. 222–224, 233–234;
Рекрутські та солдатські пісні. – С. 452–457;
Наймитські та заробітчанські пісні. – С. 105–
106; Пісні Поділля. – С. 229–230.
17 Рекрутські та солдатські пісні // Упор.
А. Л. Іоаніді, О. А. Правдюк. – К., 1974. –
С. 5.
18 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 121–
123; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб.
1018, а. 3 (зв.).
19 відсутність ймовірності повернення.
20 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 172–
176; Конощенко А. І. – № 78. – С. 107; Пісні
Явдохи Зуїхи. – С. 645; Пісні Сумщини. – С.
303, 305.
21 Рекрутські та солдатські пісні. – С.
289–290, 484–493; З гір Карпатських. – С.
44; Пісні з волині. – С. 209; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 6–4, од. зб. 109, а. 9 (текст), а.
42 (мел.), № 6.
22 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 496–
498; З гір Карпатських. – С. 82. – № 44; С.
84. – № 46.
78
23 Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб.
934, а. 40, 320, №№ 5, 334 (текст), од. зб.
934а, а. 35, 92 (мел.).
24 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 313;
Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб. 34,
а. 78, № 13.
25 Пісні з Львівщини. – С. 128. – № 108;
Пісні з Покуття. – С. 207.
26 Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб.
934, а. 79 (текст), од. зб. 934а, а. 43 (мел.),
№ 89; од. зб. 1048. а. 5.
27 Пісні з Львівщини. – C. 97. – № 75.
28 Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб.
1194, а. 671 (текст), а. 735 (мел.), № 653.
29 З гір Карпатських. – С. 96–99. – №№
59–61; Пісні з Львівщини. – С. 133. – № 103;
Пісні з Покуття. – С. 203; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб. 907І, а. 77.
30 Пісні Буковини. – С. 433; Пісні з По-
куття. – С. 246; Народні пісні. – С. 483–484.
– № 542; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3,
од. зб. 12б, а. 40 (зв.), № 7; од. зб. 1197, а.
45, № 21.
31 Пісні Поділля. – С. 268; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 14–5, од. зб. 424ІІ, а. 58, плівка
125(2).
32 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 59; З
гір Карпатських. – С. 92. – № 56.
33 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 65–
66, 148–149; Козацькі пісні. – С. 49–51; 69–
70; Пісні Буковини. – С. 196; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 6–3, од. зб. 81, а. 220–221, № 88;
ф. 6–4, од. зб. 109, а. 32 (текст), а. 51 (мел.),
№ 66; од. зб. 140, а. 24, № 36; ф. 24–5, од.
зб. 30, а. 82, № 37; ф. 31–2, од. зб. 35, с. 7,
№ 4.
34 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 71–
77; Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 646–647; Пісні
Поділля. – С. 265–266.
35 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 80–82;
Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб. 342,
а. 150 (зв.), № 10.
36 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 89–
98, 100; Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 647–648;
Пісні Сумщини. – С. 299; Пісні Поділля. – С.
264–265; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 6–3, од.
зб. 88, а. 6–7, № 5.
37 Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 6–4, од. зб.
109, а. 14 (текст), а. 44 (мел.), № 22.
38 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 110–
114; Квітка К. – С. 227. – № 718; Наукові
фонди ІМФЕ. – Ф. 6–4, од. зб. 193, а. 27; ф.
14–3, од. зб. 344, а. 159; од. зб. 1070, а. 68; ф.
24–5, од. зб. 32, а. 5, № 22; а. 13.
39 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 131–
137; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 6–4, од. зб.
148, а. 17, № 25; ф. 8–3, од. зб. 206, а. 1–3;
ф. 14–3, од. зб. 47, а. 9, № 9.
40 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 139–
148; Пісні Поділля. – С. 267.
41 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 149–
151; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб.
907ІІ, а. 179; од. зб. 1231, а. 51.
42 Рекрутські та солдатські пісні. – С.
161–166; Пісні Буковини. – С. 237; Пісні з
Львівщини. – С. 115. – № 90; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 6–3, од. зб. 196, а. 27, № 4.
43 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 181–
184.
44 Там само. – С. 119–120; 204–213, 548–552.
45 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 220–
222, 322; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3,
од. зб. 344, а. 150; ф. 31–2, од. зб. 35, с. 34,
№ 20.
46 Наймитські та заробітчанські пісні. – С.
309–310.
47 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 224–
227; Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 650; Пісні Бу-
ковини. – С. 220, 223; Пісні з волині. – С.
219; Козацькі пісні. – С. 69–70; Наукові фон-
ди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб. 34, а. 98.
48 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 234–
240, 363–364; Квітка К. – С. 227. – № 717;
Пісні Буковини. – С. 234; Пісні з волині. –
С. 203; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 6–3, од.
зб. 81, а. 37–38, № 7.
49 Рекрутські та солдатські пісні. – С.
240–244; Пісні з Львівщини. – С. 106. – №
82; Пісні з волині. – С. 216; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб. 1048, а. 9.
50 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 305–
309; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб.
342ІІ, а. 249, № 13; од. зб. 907ІІ, а. 178; од.
зб. 1052, а. 7.
51 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 317–
318; Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 659–660; Пісні
Буковини. – С. 221; Наукові фонди ІМФЕ. –
Ф. 6–3, од. зб. 81, а. 26–27, № 105; ф. 14–3,
од. зб. 344, а. 102.
52 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 379–
381; Пісні Поділля. – С. 272.
53 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 437–
439; Наукові фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб.
1197, а. 49, № 24.
54 Рекрутські та солдатські пісні. – С. 506–
511.
55 Там само. – С. 187, 538–539; Пісні
Поділля. – С. 269–270; Наукові фонди ІМФЕ.
– Ф. 6–4, од. зб. 67, а. 11, № 64; ф. 31–2, од.
зб. 35, с. 15, №№ 47а,б.
56 Іваницький А. І. – С. 147.
57 З гір Карпатських. – С. 33. – № 7; с.
79
47–48. – №№ 20–21; с. 51. – № 24; Наукові
фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3, од. зб. 934а, а. 65,
№ 180; а. 90, № 316; ф. 14–5, од. зб. 466г,
а. 23, № 57.
58 Історичні пісні. – С. 927–928.
59 Там само. – С. 119 (текст), с. 841. –
№ 8 (мел.); Пісні Буковини. – С. 174, 189;
Козацькі пісні. – С. 123–126; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 31–2, од. зб. 35, с. 1, № 3.
60 Історичні пісні. – С. 947.
61 Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 609–611;
Козацькі пісні. – С. 99–101; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 14–5, од. зб. 466г, а. 98, № 399;
а. 137, № 600; ф. 24–5, од. зб. 32, а. 5 (зв.),
№ 31; од. зб. 35, а. 3.
62 З гір Карпатських. – С. 60–63. – №№
30–32; Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 601–602; Пісні
Буковини. – С. 177.
63 Історичні пісні. – С. 941.
64 Там само. – С. 226 (текст), с. 849. – №
24 (мел); Пісні Явдохи Зуїхи. – С. 607–609;
Козацькі пісні. – С. 81–84; Наукові фонди
ІМФЕ. – Ф. 6–4, од. зб. 119, а. 3–6, № 1; ф.
14–3, од. зб. 2, а. 73, № 107.
65 Дей О. І. Українська народна балада. –
С. 82.
66 Історичні пісні. – С. 982.
67 Там само. – С. 467–468 (текст), с. 487.
– № 90 (мел.); Пісні Явдохи Зуїхи. – С.
614–615; Пісні Буковини. – С. 176; Пісні з
Львівщини. – С. 93. – № 72.
68 Історичні пісні. – С. 975–976.
69 З гір Карпатських. – С. 67. – № 363;
70–71. – №№ 379, 383; с. 73. – № 393; Пісні
з Львівщини. – С. 95. – № 73; Пісні Букови-
ни. – С. 180–181; Буковинські народні пісні.
– С. 91–93.
Людмила Костенко
(Київ)
КОжУМ’ЯЦЬКИй І
шЕВСЬКИй ПРОМИСЛИ В
ПІВНІЧНИх І ПІВДЕННИх
ГУбЕРНІЯх РОСІйСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА
хІх – ПОЧАТОК хх СТ.)
У
другій половині ХІХ – на початку
ХХ ст. в Російській імперії значного роз-
витку набули кустарні промисли, пов’язані
з виготовленням шкіри та взуття. Цьому
сприяла реформа 1861 р., після якої се-
ляни, залишившись без землі, звернулися
до ремесла 1. Особливо шкіряні заняття
були поширені в місцевостях із малородю-
чими ґрунтами. На півночі Російської ім-
перії відомими шкіряними центрами були
Кімрський район Казанської губернії, м.
Кузнецьк Саратовської губернії, с. Полот-
няний Завод Калузької губернії та багато
ін. Найбільшими шкіряними осередками
півдня були села Миропілля, Борисівка,
велико-Михайлівка Курської губернії,
міста Седнів, Олишівка, Березне, Короп,
Літки, с. Семенівка Чернігівської губернії
та ін. 2.
Українські та російські шкіряники мали
спільні ринки збуту в південних україн-
ських містах та в Новоросійському краї, де
носили не берестяне та липове взуття, як на
півночі, а чоботи та черевики. Кустарі Чер-
нігівської губернії відправляли свій товар
також у землі війська Донського, на Кав-
каз 3 і навіть до Сибіру 4. Українські шкіря-
ники були спроможні пошити і значну кіль-
кість солдатського взуття. Зокрема, шевці
містечка Березного під час Східної війни
(1854–1855) виготовили для Сосницького
ополчення чотири тисячі пар чобіт 5.
У другій половині ХІХ ст. українські
шкіряники мали збут товару та високі
прибутки. У кінці століття російські кус-
тарі почали їх витісняти з південних та
місцевих ринків 6. взуття, виготовлене в
північних губерніях, було дешевше і якіс-
ніше від українського. Крім того, завдяки
прокладанню залізниць, воно потрапляло
на Україну швидко і в значній кількості.
відставання українських шкіряників від
російських учені пояснюють їх ставлен-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17541 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| isbn | 978-966-02-5045-1 |
| issn | XXXX-0047 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:05:54Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Єфремова, Л. 2011-03-02T10:13:36Z 2011-03-02T10:13:36Z 2008 Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи / Л. Єфремова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 67-79. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. 978-966-02-5045-1 XXXX-0047 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17541 uk Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Етнічні та міжкультурні взаємини в історії та культурі етносу Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи Article published earlier |
| spellingShingle | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи Єфремова, Л. Етнічні та міжкультурні взаємини в історії та культурі етносу |
| title | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи |
| title_full | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи |
| title_fullStr | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи |
| title_full_unstemmed | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи |
| title_short | Вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи |
| title_sort | вояцькі пісні: каталогізація, динаміка жанроутворення, російські та польські впливи |
| topic | Етнічні та міжкультурні взаємини в історії та культурі етносу |
| topic_facet | Етнічні та міжкультурні взаємини в історії та культурі етносу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17541 |
| work_keys_str_mv | AT êfremoval voâcʹkípísníkatalogízacíâdinamíkažanroutvorennârosíisʹkítapolʹsʹkívplivi |