Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17546 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі / У. Мовна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 102-105. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860210177559494656 |
|---|---|
| author | Мовна, У. |
| author_facet | Мовна, У. |
| citation_txt | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі / У. Мовна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 102-105. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T18:13:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
102
Уляна Мовна
(Львів)
ПРИ ЧИНК И ДО ОК РЕС ЛЕН-
Н Я МІСЦ Я юЗЕФА ҐА йК А
(1907–1987 ) У СИСТЕМІ ЕТ-
НОК УЛЬТ У РНИ х КООРДИ-
Н АТ У К РА ЇНИ ТА ПОЛЬЩІ
Ю
зеф Ґаєк належить до числа
польських етнологів, формування яких
відбувалося в перші десятиліття XX ст.
у Львові, а початки наукової діяльності
тісно пов’язані з Україною. Як згодом за-
значав сам дослідник у автобіографії, на-
родився він 12 лютого 1907 р. у відні,
але дитинство та юність провів у Льво-
ві. У 1916 р. закінчив початкову школу,
а в 1917–1923 роках відвідував заняття в
середній школі (II і V львівські держав-
ні класичні гімназії). Іспит на отриман-
ня атестату зрілості (матури) склав 1926
р. і вступив на гуманістичний факультет
Львівського університету (тоді Універ-
ситету ім. Яна Казимира), де впродовж
п’яти років одночасно студіював поло-
ністику та етнографію [5, 1а] у відомих
професорів – А. Фішера, Я. Чеканов-
ського, Ю. Клейнера, в. Брухнальського,
Т. Лер-Сплавінського.
Особливу роль у професійному станов-
ленні майбутнього етнографа відіграв про-
фесор А. Фішер – керівник створеного в
1927 р. Етнологічного закладу університе-
ту, що з часом перетворився на поважний
науковий осередок. Саме він, зауваживши
природні творчі нахили студента, прище-
плював йому інтерес до систематичної на-
укової роботи в галузі етнографії, активно
залучаючи до своїх дослідницьких пошуку-
вань, присвячених ролі рослин у народних
віруваннях та звичаях (до “Енциклопедії
рослин”) [13, 25]. Учитель також спонукав
його до публікації перших наукових спроб
у фаховій періодиці [9, 8].
Про сумлінність юнака в навчанні та
успіхи в опануванні обраного фаху може-
мо судити на підставі документів, які збе-
рігаються у фондах Львівського обласного
державного архіву (ЛОДА). Як засвідчу-
ють протоколи екзаменаційної комісії про
здачу студентами відділення антропології
та етнології випускних (магістерських) іс-
питів, кандидат Юзеф Ґаєк на відмінно
склав іспит з етнографії Польщі та за-
гальної етнографії під час осінньої сесії
1929 р. [3, 5], а також іспит з методів ет-
нологічних досліджень під час весняної
сесії 1930 р. [4, 3]. У свідоцтві про скла-
дання магістерських іспитів зазначено,
що студент Ґаєк з оцінкою “дуже добре”
склав екзамен з етнографії з етнологією
як частину екзаменаційних випробувань
для отримання ступеня магістра філосо-
фії в галузі антропологічних наук [2, 6].
У червні 1930 р. здібний випускник уні-
верситету отримав відразу два дипломи
магістра філософії – в царині польської
філології та етнографії з етнологією.
Упродовж кількох наступних років
після закінчення університетських студій
Ґаєк виконував обов’язки контрактного
вчителя (полоніста) у державних гімназіях
Львова, водночас готуючи себе до науко-
вої кар’єри та працюючи над докторською
дисертацією. 9 грудня 1932 р. здобувач
подав до ради гуманістичного факультету
заяву із проханням про допуск до усного
іспиту для отримання ступеня доктора фі-
лософії на підставі написаної докторської
праці з етнографії “Kogut w wierzeniach
ludowych” [5, 3]. Докторську працю
Ю. Ґайка двічі (25 січня та 22 лютого 1933
р.) розглядала комісія в складі професо-
рів Чекановського, Фішера та Ґартнера на
засіданні ради гуманістичного факультету
[5, 1] і дала їй позитивну оцінку. Ухвалою
ради факультету від 26 квітня 1933 р.,
затвердженою академічним сенатом уні-
верситету, магістру Ґайку було присвоєно
вчений ступінь доктора філософії [5, 5].
У 1934 р. зусиллями Львівського науко-
вого товариства за сприяння Міністерства
віросповідань та публічної освіти доктор-
ська праця етнографа побачила світ [10].
Поставивши за мету дослідити роль пів-
ня в традиційних віруваннях народів світу,
автор виокремив три засадничі риси цього
птаха – плодючість; особливості способу
життя; зовнішній вигляд – бійцівський ха-
рактер та голос, які послужили підґрун-
тям формування людських уявлень про
нього. вражає широкий як територіальний
(Африка, Азія, Австралія, Європа), так
і часовий (від найдавніших, а далі анти-
чних форм, до середньовіччя та сучаснос-
ті) континуум монографії. Застосування
етногенетичного методу дозволило Ґайку
стверджувати, що колискою вірувань про
103
півня були Стародавня Греція, Мала Азія,
Персія та Індія. Пошук прабатьківщини
півня, що також було одним із завдань до-
слідження, автор здійснював за допомогою
порівняльного аналізу форм та змісту віру-
вань в їхньому історичному розвитку, фі-
лологічних пошукувань щодо назви птаха,
вивчення походження та міграцій півня в
процесі доместифікації. Матеріал викла-
дено в 11 розділах, в яких почергово роз-
глянуто найстаріші вірування, уявлення
персів, індійців та китайців, сучасні дослід-
нику відомості з Азії, Австралії, Океанії
та Африки, класичну традицію (Греція та
Рим), роль півня в європейських аграрних
обрядах та сімейній звичаєвості (де част-
ково використано й український фактаж),
демонології, міфологічних легендах, пере-
казах та байках. Результатом досліджен-
ня стало виявлення автором апотропеїчної
ролі півня та його голосу, зв’язку із сонцем
(функція годинника), потойбіччям та по-
хоронними обрядами, ритуального значен-
ня як домашнього духа-опікуна, символу
плідності, офіри та водночас певних хар-
чових заборон, об’єкту ворожінь.
Покинувши середнє шкільництво, Ґаєк
розпочав наукову діяльність у царині ет-
нографії – спочатку як асистент кафедри
етнографії та етнології Львівського універ-
ситету, згодом як науковий співробітник
Балтійського інституту в Ґдині, керівник
Поморознавчого інституту в Торуні, ди-
ректор Інституту південно-східних земель
у Львові [6, 231]. На останній посаді в
середині 30-х років ХХ ст. він займався
систематичними дослідженнями народної
культури подолян (мешканців Західного
Поділля). вислідом активних теренових
пошуків, які 1936 р. дослідник здійснив
у повному обсязі в 27 селах, а більш по-
біжно в 53 населених пунктах, стала мо-
нографія “Zarys etnograficzny Podola”, що
мала вийти друком у Тернополі у вересні
1939 р. Політичні події стали на заваді
втіленню цих планів, а збережений корек-
торський відбиток частини праці “Kultura
materialna” був видрукуваний уже піс-
ля закінчення Другої світової війни,
в 1947 р. в Любліні під назвою “Zarys
etnograficzny zachodniej częsći Podola.
Kultura materialna” [1, 181]. Згадана робо-
та стала габілітаційною для автора.
Основу зазначеної монографії склада-
ють польові дослідження та критично вико-
ристані дослідником літературні джерела.
У ній автор докладно проаналізував увесь
спектр матеріальної культури українців
Західного Поділля, а для встановлення
ареалу поширення певних етнографічних
реалій вдався до науково виправданого та
перспективного методу ареальної картогра-
фії, який у зазначений час лише утверджу-
вався в етнологічній науці. Але особливе
зацікавлення сучасних дослідників викли-
кають не стільки оприлюднені факти, як
польові матеріали, що залишилися неопу-
блікованими й осіли в архівосховищі поль-
ського народознавчого товариства (ПНТ)
та особистому архіві вченого, які нині збе-
рігаються у вроцлаві. За свідченням го-
лови ПНТ З. Клодницького, це рукописні
тематичні записи, які стосуються духовної
культури та громадського побуту мешкан-
ців західної частини Поділля, а також
кілька сотень негативів фотографій. Іноді
вони мають характер зіставлень (таблиці)
чи опрацьовані у формі кількасторінко-
вого тексту, але без паспортизації. Архів
Ґайка містить 25 тек: 1) видовища. Ходін-
ня та переодягання у тварин. Пісні; 2) Ча-
клунство і чаклунки; 3) ворожіння; 4) Де-
мони. Дух. Душа (Магія). Упир. Диявол.
“Дід”. “Дідух”. Святі; 5) Диявол. Зносок.
вихованок; 6) Народні знання про приро-
ду, всесвіт, небесні світила та ворожіння;
7) Медицина: уявлення про хворобу і по-
гляд на її природу, діагностика, лікування;
8) Родильні звичаї: період вагітності, роди,
хрестини, дитинство, питання сексуально-
го життя; 9) весільні звичаї; 10) Похорон-
ні звичаї; 11) Різдво: Святвечір, Новий
рік, Йордан, Три королі; 12) Етнографіч-
ні матеріали анкет. Різне; 13) великдень;
14) Річні звичаї; 15) Річні звичаї. Культ
святих; 16) Господарські звичаї: тварин-
ницькі, аграрні; 17) Юридично-громадські
звичаї: купівля-продаж, спадкові звичаї,
споріднення; 18) Організація громадсько-
го життя; 19) Домашні звичаї: позичання,
будівельні, культ порогу, культ печі, культ
вогню, молоко, порожній кут; 20) Забави,
танці і музика: ігри дітей, товариські за-
бави; 21) Роль тварин в народних обрядах
і віруваннях: ворожіння щодо охорони
тварин, демони в постаті тварин. Рослини;
22) Різне; 23) Матеріальна культура (різ-
не); 24) Будівництво; 25) Транспортні за-
соби [1, 181], предметний зміст яких прак-
тично залишається “terra incognita” для
дослідників традиційної культури україн-
ців і чекає на своє опрацювання.
104
Під час німецької окупації Львова Ґаєк
не мав змоги повноцінно займатися на-
уковою діяльністю, оскільки здебільшого
фізичною працею заробляв на утриман-
ня родини. До слова, дружина Ольга за
фахом теж етнограф, у 1935 р. закінчила
Львівський університет і отримала сту-
пінь магістра етнології [2, 5], а в подаль-
шому виявила себе як здібний фахівець
– дослідник історії ПНТ. Після закінчен-
ня війни дослідник виїхав на постійне
проживання до Польщі, де спочатку як
надзвичайний професор викладав етно-
графію в Католицькому університеті, а
згодом був головою кафедри етнографії в
університеті ім. М. Склодовської-Кюрі в
Любліні. У зазначений період у наукових
дослідженнях почала домінувати етногене-
тична проблематика, що завжди цікавила
вченого, як і вивчення територіальних ра-
мок етнографічних реалій та культурних
осередків, а також проблеми відрубності
та специфіки національних культур і їх
темпоральні трансформації [7, 220–221].
У 1946 р. Ґаєк перейшов до Познанського
університету, а в 1953 р. остаточно посів
у вроцлаві. Окрім завідування кафедрою
загальної етнографії місцевого універси-
тету, він виконував обов’язки керівника
закладу етнографії Інституту історії ма-
теріальної культури, утвореного ПАН для
підготовки амбіційного проекту – ство-
рення польського етнографічного атласу
(ПАЕ). Атлас став головною справою жит-
тя професора Ґайка, зацікавлення яко-
го етнографічною картографією сягають
перших післявоєнних років. Ще в 1945 р.
на XXI Загальних зборах відновленого
народознавчого товариства (з новою наз-
вою Polskie Towarzystwo Ludoznawcze),
які відбулися в Любліні, Ґаєк як ново-
обраний Генеральний секретар згаданого
поважного наукового осередку висловив
концепцію патронату товариства над ство-
ренням атласу, а тому його опрацювання
та видання стало одним із основних за-
вдань товариства. До зазначеного періоду
відносяться численні публікації дослід-
ника в польській та зарубіжній науковій
періодиці, започатковані статтею “Polski
Atlas Etnograficzny” в “Анналах” Універ-
ситету ім. М. Склодовської-Кюрі. Тоді ж
учений склав запитальники, призначені
для проведення теренових обстежень, а
також близько 30 карт [6, 232].
У 1955 р. у вроцлаві відбулася конфе-
ренція ПАН, присвячена ПАЕ, головним
доповідачем на якій був професор Ґаєк як
керівник проекту. У виголошених доповід-
ях “Основні тези щодо предмету та мети
етнографії” і “Завдання та методи роботи
над ПАЕ” він оприлюднив своє бачення
предмету та мети етнографії, окреслюючи
її як історичну науку, що розкриває спе-
цифічні риси й досліджує походження й
розвиток народів та їхніх культур. Атлас
як етнографічно-картографічна праця мав
відповідати наступним параметрам: відо-
бражати побут і культуру народу, відкри-
вати та реєструвати змінність різних явищ
культури, а водночас і умов життя народу,
охоплювати минуле й сучасне, торкатися
усіх сфер людського життя на окресленій
етнічній території впродовж певного істо-
ричного періоду [12, 911; 7, 228].
Паралельно з роботою над створенням
польського етнографічного атласу ПНТ,
зокрема Ю. Ґаєк, як його голова, започат-
кували новий науковий проект, що перед-
бачав вивчення, систематизацію та опри-
люднення всього корпусу народознавчої
спадщини польського вченого зі світовим
ім’ям О. Кольберга у вигляді багатотом-
ного видання “Dziela Wszystkie Oskara
Kolberga” (DWOK). Першим кроком,
який сприяв активізації наукових пошу-
ків у зазначеному напрямі та формуванню
ядра майбутнього колективу дослідників,
стала підготовка й публікація 42 тому ча-
сопису “Lud” (1956), що був органом то-
вариства, повністю присвяченого постаті
відомого вченого. Серед тематичних мате-
ріалів натрапляємо на статтю Ґайка [11],
в якій автор коротко характеризує життє-
вий шлях, проливає світло на процес фор-
мування видатного етнографа, аналізує
основний доробок Кольберга в зазначеній
царині, детальніше розкриває специфіку
його творчої лабораторії, запропонувавши
власну класифікацію дослідницького ін-
струментарію вченого. Наступним кроком
у напрямку реалізації проекту стало ство-
рення у вроцлаві Кольбергівського комі-
тету в складі 18 осіб, очолюваного профе-
сором Ґаєком (1958–1961), який одночасно
виконував обов’язки редактора DWOK
на першому етапі підготовки зазначеного
видання [13, 40], що виконувалася вроц-
лавським осередком народознавчого това-
риства, яке згодом передало естафету ана-
логічному осередку в Познані.
105
Пізніші наукові зацікавлення вченого
зосередилися навколо проблеми регіона-
лізації країни, розгляд якої здійснено в
новаторській статті “Етнографічний по-
діл території Польщі”, опублікованій у
збірнику “Etnografia polska. Przemiany
kultury ludowej” (1976). Це підсумок бага-
торічних студій та пошукувань колективу
ПАЕ під керівництвом проф. Ґайка, до-
сліджень, які уможливили картографічне
опрацювання всього спектру матеріальної
культури польського народу, втілившись
у шість друкованих зошитів [6, 232–233].
Окрім суто дослідницької роботи,
учений багато часу присвячував органі-
зації наукового життя. Свого часу він
виступив ініціатором відродження ПНТ,
організатором його наукового архіву
та бібліотеки, редактором багатьох ви-
давничих проектів (т. 36–66 “Ludu”, т.
1–6 “Prac etnograficznych”, т. 1–26 “Prac
i Materialow etnograficznych”, z. 1–26
“Atlasu polskich strojуw ludowych”), запо-
чаткував скликання численних наукових
конференцій та з’їздів. Його науковий
доробок складається із близько 200 пу-
блікацій. Серед них монографії, статті,
присвячені методам та методології в ет-
нографії, вивченню національної та ет-
нічної структури пограниччя Польщі [6,
233], оцінці наукової спадщини відомого
польського народознавця О. Кольберга.
вищезгадана перша у вітчизняній істо-
ріографії спроба окреслити життєпис та
основні концептуальні засади творчості
Юзефа Ґайка, у науковому дискурсі якого
присутній і український, і польський етно-
си як носії власної етнічної ідентичності,
не претендує на вичерпність. Запропоно-
вана розвідка радше як певний шкіц, вво-
дячи до наукового обігу нові дані про по-
чатки наукової кар’єри професора Ґайка,
є заохоченням до подальших студій його
творчого шляху, зокрема львівського пе-
ріоду (керівництва Інститутом південно-
східних земель), який заслуговує на до-
кладніше дослідження.
1. Клодницький З. Етнографічні матеріали,
що стосуються Західного Поділля в архіві
польського народознавчого товариства та в
архіві Йозефа Ґайка // Народознавчі зошити.
– Л., 1997. – № 3. – С. 180–181.
2. Львівський обласний державний архів
(Далі: ЛОДА), ф. 26, оп. 7, спр. 2042.
3. ЛОДА, ф. 26, оп. 7, спр. 2157.
4. ЛОДА, ф. 26, оп. 7, спр. 2195.
5. ЛОДА, ф. 26, оп. 7, спр. 2225.
6. Bohdanowicz J. Jуzef Gajek (1907–1987)
// Etnografia Polska. – Wroclaw; Warszawa;
Krakуw, 1989. – T. 33. – Zesz. 1. – S. 231–233.
7. Frankowska M. Etnografia polska po
II wojnie światowej (1945–1970) // Historia
etnografii polskiej. – Wroclaw; Warszawa;
Krakуw; Gdańsk, 1973. – S. 193–270.
8. Gajek J. Dzial etnograficzny na wystawie
regionalnej w Lowiczu w r. 1929 // Lud. –
Lwуw, 1930. – T. 29. – S. 182–184.
9. Gajek J. Huculskie obrzędy rodzinne i
doroczne // Teatr Ludowy. – Warszawa, 1929.
– T. 21.
10. Gajek J. Kogut w wierzeniach ludowych.
– Lwуw, 1934.
11. Gajek J. Oskar Kolberg jako etnograf //
Lud. – Wroclaw, 1956. – T. 42. – Cz. 1. – S.
35–48.
12. Gajek J. Podstawowe tezy dotyczące
przedmiotu i celu etnografii // Lud. – Wroclaw,
1956. – T. 42. – Cz. 1. – S. 909–912.
13. Gajkowa O. Historia polskiego towarzystwa
ludoznawczego. Jego powstanie, rozwуj i
znaczenie w ciągu siedemdziesięciolecia // Lud. –
Wroclaw, 1967. – T. 51. – Cz. 1. – S. 7–60.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17546 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| isbn | 978-966-02-5045-1 |
| issn | XXXX-0047 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:13:58Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Мовна, У. 2011-03-02T10:22:10Z 2011-03-02T10:22:10Z 2008 Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі / У. Мовна // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 102-105. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 978-966-02-5045-1 XXXX-0047 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17546 uk Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Вітчизняне народознавство в іменах Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі Article published earlier |
| spellingShingle | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі Мовна, У. Вітчизняне народознавство в іменах |
| title | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі |
| title_full | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі |
| title_fullStr | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі |
| title_full_unstemmed | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі |
| title_short | Причинки до окреслення місця Юзефа Ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат України та Польщі |
| title_sort | причинки до окреслення місця юзефа ґайка (1907–1987) у системі етнокультурних координат україни та польщі |
| topic | Вітчизняне народознавство в іменах |
| topic_facet | Вітчизняне народознавство в іменах |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17546 |
| work_keys_str_mv | AT movnau pričinkidookreslennâmíscâûzefagaika19071987usistemíetnokulʹturnihkoordinatukraínitapolʹŝí |