Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині
Saved in:
| Date: | 2008 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17548 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині / О. Васянович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 117-120. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860082545884921856 |
|---|---|
| author | Васянович, О. |
| author_facet | Васянович, О. |
| citation_txt | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині / О. Васянович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 117-120. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:17:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
117
Олександр Васянович
(Київ)
НАУКОВА ТА ОРГАНІЗАЦІйНО-
ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
ВАСИЛЯ КРАВЧЕНКА НА
КОРОСТЕНЩИНІ
М
инулого року виповнилося 145
років від дня народження відомого укра-
їнського етнографа, фольклориста та діа-
лектолога василя Григоровича Кравчен-
ка (1862–1845). З початку ХХ ст. його
наукова та організаційно-дослідницька
діяльність тісно пов’язана із Житоми-
ром, де він брав участь у створенні во-
линського наукового товариства, етногра-
фічний відділ якого започаткував чимало
ґрунтовних студій.
Науковий доробок в. Кравченка не-
одноразово аналізували українські дослід-
ники, відзначаючи різноманітні напрями
його діяльності1. Сьогодні ми пропонуємо
звернутися до важливого періоду в житті
науковця – 1920-х років, коли він плідно
працював на волині, зокрема в Коростен-
ській окрузі. Після утвердження радян-
ської влади в Україні та проголошення
курсу на “українізацію” василь Григоро-
вич отримав змогу повністю зосередитися
на науковій та музейній роботі. 1920-ті
роки, коли він обіймав посаду завідува-
ча етнографічного відділу волинського
музею, можна вважати розквітом його на-
укової та організаційно-дослідницької ді-
яльності. Значну кількість часу науковець
проводив на Коростенщині. Цей край ко-
лись входив до давнього Деревлянського
князівства, тобто охоплював практично
всю сучасну північну Житомирщину (Ко-
ростенський, Овруцький, Лугинський,
Олевський райони). Для підготовки про-
понованої статті використано матеріали
Національних наукових архівних фондів
рукописів та фонозаписів Інституту мис-
тецтвознавства, фольклористики та етно-
логії ім. М. Рильського НАН України,
зокрема фактологічні дані, зібрані дослід-
ником та іншими дописувачами, щоденни-
ки, листи тощо.
відділ музею, очолений в. Кравчен-
ком, розгорнув широку роботу з етногра-
фічного дослідження волині – вивчення
різноманітних проявів матеріальної та
духовної культури як корінного місцевого
населення, так і численних національних
меншин, зокрема чехів, котрі мешкали в
Коростенській окрузі 2. Аналіз рукопис-
них та опублікованих матеріалів, зібра-
них і систематизованих в. Кравченком,
дає можливість простежити широкий
спектр наукових зацікавлень дослідника.
До кола його зацікавлення потрапляли
етнологія, фольклористика, діалектоло-
гія, історичне краєзнавство тощо.
в організаційно-дослідницькій робо-
ті в. Кравченко приділяв значну ува-
гу створенню музеїв, що в 1920-ті роки
стали установами, культурно-освітня ро-
бота яких базувалася на основі науково-
дослідної діяльності. Окрім сільських,
дослідник дбав про функціонування і
більших осередків, зокрема Коростен-
ського краєзнавчого музею. Прибувши на
Коростенщину, учень в. Кравченка Кор-
ній Черв’як відзначив жалюгідний вигляд
місцевого музею, який мав лише кілька
експонатів із природничих наук, зокрема
палеонтології та геології; і зовсім бідну
етнографічну колекцію: “всього є п’ять
шматок і дві вишивки, та й більш, здаєть-
ся, нічого” 3. Ця ситуація викликала тим
більше здивування, що край був багатий
на вишивки й вироби ткацтва, які музей
мав би репрезентувати. Даючи свої по-
ради директорові Коростенського музею,
в. Кравченко особливо наполягав на важ-
ливості створення саме етнографічної екс-
позиції, яка б мала поєднувати матеріаль-
ну культуру, народне мистецтво (музика,
образотворче мистецтво, пластика тощо),
звичаєве право. Причому, все разом воно
повинно було стати чимось цілісним, бо
не можна досліджувати рільництво чи
скотарство, проминувши вірування або
фольклор 4. Досвідчений науковець на-
голошував також на необхідності мати
команду однодумців, науково підготовле-
них фахівців, котрі дбали б про розвиток
установи, закликав творити музей спіль-
но з органами освіти, які завдяки роботі
шкіл могли б проводити не лише збір екс-
понатів, а й фіксацію інших відомостей із
матеріальної та духовної культури краю 5.
Можливо, такі поради й самовіддана пра-
ця місцевих ентузіастів перетворили цей
музей на цінний науковий осередок, що
в 1920–1930-х роках вивчав археологію,
кустарні промисли, побут та обряди, ет-
нічні особливості культури національних
118
груп. Зокрема, брошура директора музею
Ф. Козубовського “Записки про досліди
археологічні коло м. Коростеня” (1925 р.)
ввела до наукового обігу нові фактичні
дані із царини археології, у 1930 р. вий-
шов перший випуск бюлетеня Коростен-
ського окружного музею краєзнавства 6.
К. Черв’як разом із в. Молчановим ви-
вчав одяг, будівлі, соціально-економічне
життя і побут с. Ходаки. Результатом цієї
роботи стало написання праці “Шляхта
околична на Коростенщині”, а також роз-
відки “Килимарство на Коростенщині”
(Краєзнавство. – 1929. – № 3–10). Зусил-
лями директора музею в Коростенській
окрузі організовано 22 краєзнавчі гуртки,
на базі яких 1925 р. засновано Товариство
дослідників Коростенщини. Під егідою
волинського науково-дослідного музею
виникли краєзнавчі музеї в селах, серед
яких особливо виділявся організований
Никанором Дмитруком музей у с. Дідко-
вичі на Коростенщині, де було зосередже-
но близько 1 500 експонатів.
Прагнучи зібрати максимальну кіль-
кість фактологічного матеріалу, василь
Григорович зайнявся створенням числен-
них історико-краєзнавчих і фольклорно-
етнографічних програм, для яких характерні
комплексний підхід до вивчення етнокуль-
тури, дослідження конкретних явищ їхніх
матеріальних і духовних складових. Учений
прагнув відтворити первісні уявлення на ті
чи інші реалії народного життя. Загалом
в. Кравченко написав понад сто програм,
більшість з яких зберігаються в Національ-
них наукових архівних фондах рукописів та
фонозаписів ІМФЕ НАНУ 7.
Неабияку увагу вчений приділяв зби-
ранню й систематизації фольклорно-
етнографічного матеріалу з різних ку-
точків великої волині. Попри труднощі
з фінансуванням, василь Григорович
досить часто сам їздив до Коростенської
округи, щоб поспілкуватися із селянами,
представниками органів влади, відвідати
школи, музеї з метою залучення макси-
мальної кількості збирачів інформації з
народного побуту. Так, під час подорожі
1927 р. в. Кравченко побував у містах
Коростень, Овруч, Лугини, селах Гладко-
вичі, Бехи та інших населених пунктах,
зібравши різноманітні відомості з народ-
ного побуту, доповнивши їх креслення-
ми, замальовками, фотографіями 8. У
цих рукописах можна віднайти свідчен-
ня про житло, сільськогосподарські зна-
ряддя, ремесла, промисли, одяг, весільні
та календарні звичаї тощо. Певною мірою
цінність зібраного матеріалу полягає у
враженнях від побаченого та власних ко-
ментарях в. Кравченка: “Коли під’їхати
до Коростеня з півночі од с. Пашини, то
вражіння одержуєш таке, наче ти попав у
дуже велике місто. З одного боку – гуд-
ки, з другого – пакання «ретурки» від
порцелянового заводу, що виробляє ізо-
лятори. велика бойня та сила інших но-
вих будинків. На дорозі гори каменю для
бруку, а разом же безмежні низки граба-
рок з піском. Це вздовж, а впоперек – ко-
лія, сила вагонів, паровози шмагляють...
Ну Київ та й годі! А проїдеш вздовж міс-
та на інший кінець – старе село” 9.
Характерна риса наукової діяльності в.
Кравченка в галузі фольклористики та ет-
нографії – залучення до пошукової, зби-
рацької роботи найширших кіл громад-
ськості (вчителі, учні, ентузіасти з місць).
Учений був переконаний, що завдяки ко-
лективному характеру цієї роботи можна
забезпечити широкий географічний та
кількісний спектр народознавчого матері-
алу. Аматори-краєзнавці відгукувалися на
прохання в. Кравченка і надсилали йому
зібрані у своїх населених пунктах матері-
али з народної культури та побуту. Таким
чином, фактологічна база постійно попов-
нювалася відомостями з Коростенської
округи, зокрема сіл Дідковичі, Іванівка,
Іскорость, великі Мошки, Лугини 10.
Проте вченому було замало окремих по-
одиноких свідчень, тому він наголошував
на проведенні комплексних досліджень на-
селених пунктів. Так, 1925 р. за допомогою
місцевих учителів було проведено обсте-
ження м. Коростеня та с. Іскорости 11. Зо-
крема, з’явилися записи топографічного,
географічного та історико-етнографічного
характеру; зафіксовано чимало фактич-
них даних про ткацтво, зроблено зама-
льовки знарядь праці тощо.
Досліджуючи Коростенщину, василь
Григорович особливу увагу звертав на
с. Бехи, населене околичною шляхтою.
Зазначаючи, що жителі цього села від-
різняються надзвичайним гонором (“То
нічого, що ця особа неписьменна, але ж
причому тут письменність, коли кров – то
найголовніша річ, вона дає гонор люди-
ні. Та що людині? Цілому селу!”) 12, він
наголошував, що село потребує стаціо-
119
нарного обстеження, оскільки має давню
історію, глибоко символічну матеріальну
та духов-ну культуру. Учений особисто
зробив чимало записів у цьому давньо-
му поліському селі 13. Значну допомогу
в дослідженні Бехів надавали місцеві
жителі, зокрема в. Лук’янов, І. Бех, М.
Фельдман, котрі надсилали до Житоми-
ра матеріали про окремі аспекти матеріаль-
ної та духовної культури українців-селян,
українців-шляхтичів, євреїв 14. Особливо
активним був в. Лук’янов, який збирав
та записував матеріали про народний ка-
лендар, звичаєве право, народні знання
та заняття, родинні звичаї (народження,
весілля, похорони тощо) 15. Досвідчений
етнограф не минав жодної нагоди подати
слушну пораду молодим дослідникам, зо-
крема, у листах до в. Лук’янова він писав:
“…У той час, коли ви щось спостерігаєте і
вам на ваше певне запитання дають кіль-
ка відповідей – записуйте їх усі. А буває
ще й таке: записуєш одно, а оповідач го-
ворить певний приклад, часом казку, про
цілком іншу справу – тоді занотовуйте
такі речі на окремі папірці, вони в свій
час знайдуть своє місце”; “Може, програм
і не передбачив того, що ви натрапите, то
пишіть все те, що говоритимуть ваші опо-
відачі. Зумійте піймати місцеву говірку й
як слід записати”; “в календарі зазначай-
те, якщо певний звичай існує зараз, то так
і пишіть. Як же колись був, то так і за-
значайте. А, може, під впливом революції
відбувається щось цілком нового? Тоді не
соромлячись пишіть так, як воно є в нату-
рі. Адже наша праця наукова і ми мусимо
бути в ній цілком об’єктивними” 16.
в. Кравченко прагнув професійно під-
ходити до стаціонарних вивчень окремих
населених пунктів, залучаючи до цього
сумлінних дослідників, зокрема своїх
аспірантів. Так, для обстеження давньо-
го с. Дідковичі Никанор Дмитрук разом
із дружиною вирушив на Полісся вчите-
лювати. Після тривалих консультацій з
ученим він виробив план майбутнього до-
слідження, що охоплював відомості про
природу, суспільно-економічні відносини,
заняття населення, матеріальну та духов-
ну культуру, фольклор, новий побут, су-
часні зміни на селі 17. У Дідковичах було
започатковано сільський музей, що озна-
йомлював із побутом українців, євреїв.
Під час травневих свят і великодня його
відвідало понад 500 селян, які виявили ак-
тивність у подальшій співпраці з молодим
дослідником 18. Н. Дмитрук багато зусиль
віддавав збиранню етнографічних матері-
алів, зокрема вишивок (близько 600 зраз-
ків) та писанок (понад 50 примірників).
Підходячи до цієї роботи з професійною
відповідальністю, він разом із школяра-
ми складав паспорти кожного експоната19.
Деякі матеріали (110 вишивок, 53 пи-
санки) було передано до етнографічного
відділу волинського науково-дослідного
музею, більшість з яких збереглася до
сьогодні. Під керівництвом в. Кравченка
молодий дослідник залучав до історико-
краєзнавчої роботи школярів, місцеву ін-
телігенцію, селянство, що дозволило під-
готувати ґрунтовну працю “Монографічне
вивчення села Дідковичі” 20.
Аналізуючи наукову діяльність в. Крав-
ченка цього часу, можна виділити головні її
складові: збір фольклорно-етнографічного
матеріалу; розробка програм етнографіч-
них, краєзнавчих досліджень із метою
залучення до співпраці широкого кола
місцевих краєзнавців-аматорів; поєднан-
ня досліджень етнокультури зі створен-
ням центральних та місцевих музеїв, які
перетворювалися на центри освіти, вихо-
вання та наукової діяльності; здійснення
керівництва науковими осередками з ме-
тою проведення комплексних досліджень
поліських сіл. Наукова та організаційно-
дослідницька діяльність в. Кравченка по-
сідає вагоме місце в народознавчій науці
не лише регіонального, а й загальноукра-
їнського масштабу. Зібраний та система-
тизований ним етнографічний матеріал із
Коростенщини, який донині зберігається
в рукописах, є безцінним джерелом для
етнографів, фольклористів, істориків,
краєзнавців і потребує публікування.
1 Скрипка В. Народознавчі праці в. Крав-
ченка // НТЕ. – 1970. – № 6. – С. 54–57;
Скрипник Г. Етнографічні музеї України.
Становлення і розвиток. – К., 1989; Дми-
трук Н. 45 років етнографічної діяльності в.
Г. Кравченка // НТЕ. – 1990. – № 3. – С.
61–71; Лобода Т. Суспільно-політична та нау-
кова діяльність в. Г. Кравченка (1862–1945).
Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – К., 1999;
Скрипник Г. Етнографічна діяльність в. Крав-
ченка // Матеріали до української етнології. –
К., 2003. – вип. 3 (6). – С. 107–114.
2 Національні наукові архівні фонди
рукописів та фонозаписів Інституту мистецт-
120
вознавства, фольклористики та етнології ім.
М. Рильського НАНУ (далі – НАНФРФ
ІМФЕ). – Ф. 1–3, од. зб. 72, арк. 1–6; Знан-
ня. – 1927. – № 9.
3 Там само. – Ф. 15, од. зб. 285, арк. 23.
4 Там само. – Од. зб. 545, арк. 163.
5 Там само. – Арк.162, 164.
6 Скрипник Г. Етнографічні музеї України...
– С. 157, 158, 161.
7 НАНФРФ ІМФЕ. – Ф. 1–3, од. зб. 76;
Ф. 15–2, од. зб. 122–124.
8 Там само. – Ф. 15, од. зб. 47, 48, 58, 59.
9 Там само. – Од. зб. 59, арк. 243.
10 Там само. – Ф. 15–3, од. зб. 206, 212 г,
222, 712.
11 Там само. – Од. зб.147, 166 арк.
12 Там само. – Ф. 15, од. зб. 59, арк. 226.
13 Там само. – Ф. 15–3, од. зб. 159.
14 Там само. – Од. зб. 213, 189 арк.
15 Там само. – Од. зб. 213–215.
16 Там само. – Ф. 15, од. зб. 516, арк. 48,
52, 63.
17 Там само. – Од. зб. 285, арк. 130–132.
18 Там само. – Арк. 111.
19 Там само. – Арк. 83.
20 Там само. – Ф. 1–4, од. зб. 219.
Верговська Марія
К. МОшИНСЬКИй –
ДОСЛІДНИК ТРА ДИЦІйНОГО
бУДІВНИЦТВА
УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ ТА
НА ДДНІПРЯНЩИНИ
в
агомий внесок в українську етнологіч-
ну науку зробили польські дослідники. Серед
них відомий вчений, славіст, етнограф Казимір
Мошинський (1887–1959), діяльність якого
припадає на першу половину ХХ ст. Початок
етнографічних досліджень К. Мошинського
пов’язаний з Польським товариством краєз-
навчим. Саме в його журналі “Ziemia” у 1913
р. вийшла друком перша праця вченого “З
України”, нагороджена Першою премією То-
вариства. Цю розвідку етнограф присвятив ви-
вченню Білоцерківського степу, тобто терито-
рії між Фастовом, Білою Церквою, Трипіллям
та Києвом1. Дослідження проводиться в трьох
аспектах – флористичному, археологічному та
етнографічному. У третьому розділі, присвяче-
ному традиційній культурі, автор значну увагу
приділяє будівництву. На початку подається
опис селянського двору, який складається з
хати, клуні, хлівів і повітки. Остання, як за-
уважує автор, подібна до хати, але менша й
служить за возовню та оборіг. Поблизу хати в
саду викопували ями, що мали назву “омшам-
ники” або “омшаники”, в яких зберігали взим-
ку “дуплянки” із бджолами 2.
На думку дослідника, Україна знала два
типи мазанки – це округлої або овальної фор-
ми клуня та чотирикутної форми хата 3. Тож
автор зупиняється на розгляді конструкцій
обох будівель детальніше.
Клуня – овальної форми, іноді з дощатими,
а найчастіше плетеними з лози стінами. Осно-
вою каркасу є пара сох, на які накладено сво-
лок. Навколо закопують у землю ряд менших
присох для стін, яких було зазвичай 16–18.
На присохи кладуть ряд тесаних окладин. На
сволок гачкоподібними випусками навішують
ключини. По них набивають лати, до яких
прив’язують сніпки соломи, утворюючи покрів-
лю. Гребінь укріплюють або дерев’яними кро-
ковками, або низкою насаджених зверху снопи-
ків, а найчастіше накладають солому, змішану з
рідкою глиною. Присохи латують і заплітають
лозою сторч. Автор називає два способи заплі-
тання: горизонтальний (по кілках) та верти-
кальний (по латах). Якщо стіни плетені густо,
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17548 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| isbn | 978-966-02-5045-1 |
| issn | XXXX-0047 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:17:22Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Васянович, О. 2011-03-02T15:38:13Z 2011-03-02T15:38:13Z 2008 Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині / О. Васянович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 117-120. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 978-966-02-5045-1 XXXX-0047 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17548 uk Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Вітчизняне народознавство в іменах Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині Article published earlier |
| spellingShingle | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині Васянович, О. Вітчизняне народознавство в іменах |
| title | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині |
| title_full | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині |
| title_fullStr | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині |
| title_full_unstemmed | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині |
| title_short | Наукова та організаційно-дослідницька діяльність Василя Кравченка на Коростенщині |
| title_sort | наукова та організаційно-дослідницька діяльність василя кравченка на коростенщині |
| topic | Вітчизняне народознавство в іменах |
| topic_facet | Вітчизняне народознавство в іменах |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17548 |
| work_keys_str_mv | AT vasânovičo naukovataorganízacíinodoslídnicʹkadíâlʹnístʹvasilâkravčenkanakorostenŝiní |