До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17550 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя / П. Федака // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 124-133. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860150133454274560 |
|---|---|
| author | Федака, П. |
| author_facet | Федака, П. |
| citation_txt | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя / П. Федака // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 124-133. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:51:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
124
Федака Павло
ДО ІСТОРІОГРАФІЇ
ЕТНОГРАФІЧНОГО
ВИВЧЕННЯ НАРОДНОГО
бУДІВНИЦТВА ЗАК АРПАТТЯ
У
працях українських, російських,
угорських, австрійських та інших авторів
другої половини XIX ст. поряд з розгля-
дом історичних, соціально–економічних
і політичних проблем Закарпаття пору-
шуються й питання народної культури.
У газетних і журнальних публікаціях та
в окремих працях подано фрагментарні
описи житла і господарських будівель, їх
зовнішнього вигляду, внутрішнього об-
ладнання та інтер'єру тощо, щоправда,
більше під соціально–економічним кутом
зору – як убогі і занедбані.
З праць цього періоду варто назвати
статтю–нарис відомого закарпатського
вченого–філолога і сходознавця Андрія
Дешка «О Карпатской Руси»1, монографію
австрійського вченого Германа Бідермана
«Угорські русини, їх місце проживання,
заняття і їх історія»2 (позначена тенден-
ційним проурядовим підходом до культу-
ри русинів Закарпаття), статтю А. Тро-
яновського «Русское племя в венгрии»3
, книжку Г. А. Де воллана «Угорская
Русь»4 та деякі інші.
Певну роль у розвитку етнографії ві-
діграли місцеві видання цього періоду –
газети «Світ», «Новий світ», «Карпат» і
особливо журнал «Листок» (1883–1903),
на сторінках якого друкувалися народо-
знавчі статті Є. Фенцика, О. Митрака,
А. Кралицького, Й. Рубія та інших за-
карпатських вчених, письменників і гро-
мадських діячів. Зі статей цього журналу,
присвячених народному будівництву, слід
виділити «Домики или избьі угрорус-
ских крестьян» О. Митрака5 та «Наши
деревянные церкви» Й. Рубія6.
варто згадати й діяльність заснованої у
1890 р. в Ужгороді філії Етнографічного
товариства Угорщини, яке видавало жур-
нал «Еtnographia», хоча наукових статей
про народне житло русинів Закарпаття ця
інституція й не опублікувала, обмежив-
шись збором відповідних матеріалів.
Цінний етнографічний матеріал зібрав
у кінці XIX ст. священик, парох у селі
Стройно Свалявської округи Юрій Жат-
кович, опублікувавши угорською мовою
працю «Нарис угорських русинів» (1895),
перекладену на українську мову і дещо
в скороченому варіанті надруковану ста-
раннями володимира Гнатюка в «Етно-
графічному збірнику» за 1896 р.7.
визначну роль в етнографічному ви-
вченні українців Закарпаття та пробу-
дженні їх національної свідомості віді-
грали у кінці XIX – на початку XX ст.
Іван Франко та володимир Гнатюк. Їх ар-
гументовані судження про етнокультурну
єдність закарпатських і галицьких руси-
нів спростували непоодинокі твердження
угорських, польських та інших ідеологів
про так звану етнографічну межу вздовж
головного Карпатського хребта. Ілюстра-
цією сказаного є стаття в. Гнатюка «Дещо
про Русь Угорську»8.
З кінця XIX ст. цікаві етнографічні ма-
теріали, зрідка і про житло селян, друку-
ються в газетах «Наука» та додаткові до
неї «Село», «Неділя», «Кеlet» та деяких
інших, хоча матеріали наукового характе-
ру на їх сторінках з'являлися нечасто.
З більших етнографічних праць цього
періоду слід назвати книжку угорського
дослідника Ореста Сабо «Про угорських
русинів»9, в одному з розділів якої подано
і деякі дані про житло та інтер'єр. Що-
правда, як зізнався у вступі сам автор,
монографію укладено за роботами трьох
учених – Ю. Жатковича, Т. Легоцького,
І. Семана, тобто компілятивний її харак-
тер очевидний.
У цей же час з'являються окремі праці
російських та білоруських дослідників. Зо-
крема, в. І. Пономарьов відзначив убогість
зовнішнього і внутрішнього вигляду селян-
ської хати закарпатців10, це ж помітив Мак-
сим Богданович, посилаючись на матеріали
василевського, Звездіча, Еґана11.
З включенням Закарпаття до складу
Чехословацької республіки (1919–1939)
значно пожвавилась наукова і культурна
праця. Чеська влада, порівняно з попере-
дньою, угорською, була демократичнішою
і, якщо не завжди сприяла, то, принаймні,
не перешкоджала розвиткові краєзнавчих,
у тому числі етнографічних досліджень.
Хоча в цей час спеціальних узагальнюю-
чих наукових праць, присвячених дослі-
дженню народного житла Закарпаття, і не
з'явилося, окремі статті та розділи в мо-
нографіях чеських і українських вчених
заслуговують на увагу.
125
Поштовхом до збору, систематизації та
аналізу етнографічних матеріалів стало
створення у цей час крайового товариства
«Просвіта», Педагогічного товариства
Підкарпатської Русі, а також музеїв – то-
вариства «Просвіта» і земського в Ужго-
роді, історичного імені Т. Легоцького та
етнографічного в Мукачеві, краєзнавчого
в Рахові та заснування у 1934 році. Ет-
нографічного товариства Підкарпатської
Руси, яке розробляло спеціальні питаль-
ники (в тому числі і по житлу) і повело
цілеспрямовану народознавчу роботу по
усьому краю. Зібраний у цей період мате-
ріал становить уже науковий інтерес.
Ґрунтовні праці, базовані на поважних
архівних та історичних джерелах, про
давнє, домадярське заселення території
Закарпаття русинами, заснування руських
сіл, історію будівництва церков краю тощо
подав у кількох річниках «Наукового збір-
ника товариства «Просвіта» в Ужгороді»
відомий закар–патоукраїнський історик
василь Гаджеґа (зібрані матеріали стосу-
ються Марамороського, Ужанського, Уґо-
чанського і Земплинського комітетів)12.
важливу роль у вивченні матеріаль-
ної і духовної культури Закарпаття віді-
грав краєзнавчий журнал «Підкарпатська
Русь» (1923–1936), редакторами якого у
різний час були такі відомі вчені, як Іван
Панькевич, Павло Яцко, Августин Ште-
фан, василь Гаджеґа. Частина матеріалів
цього часопису присвячена історії виник-
нення, зовнішньому описові, соціально–
економічній та етнографічній характерис-
тиці сіл Ужок13, Перечин14, Ясіня15, Тур'я
Ремета16, Чорноголова17, Тур'я Поляна18,
вишнє Студене19. Деякі статті присвячено
характеристиці сільських будівель, зокре-
ма в. Залозецького про дерев'яні церкви
Закарпаття20, в. Гнатюка про духовну і
матеріальну (в тому числі житло) куль-
туру гуцулів21, І. Панькевича про водяні
млини на Закарпатті22. Дуже докладний
опис гуцульської хати 1865 року в селі
Кваси Рахівської округи подав у журналі
Михайло Обідний23.
Чимало етнографічних матеріалів, осо-
бливо щодо заснування сіл та походжен-
ня їх назв, було подано у популярному
журналі «Наш рідний край» (1922–1938);
редагованому педагогом і письменником
Олександром Маркушем24, також – у
журналі «Пчілка»25 (редактори Августин
волошин, Павло Кукуруза), а окремі –
у часописі «Наша земля» (редактор в.
Ґренджа–Донський)26 та ін.
Цінність вказаних видань ще й у тому,
що в них поміщено сотні фотографій з на-
родного життя і побуту закарпатців, серед
них – фото традиційних житлових і гос-
подарських будівель.
З чехословацьких авторів цього періо-
ду слід відзначити праці Амалії Кожміно-
вої, Карела Хотека, Яна Гусека та деяких
інших.
У книзі А. Кожмінової «Роdkarpatska
Rus» подано опис окремих ділянок куль-
тури і побуту селян Закарпаття, зокрема
Ужанщини, у тому числі певне місце від-
ведено характеристиці зовнішнього ви-
гляду верховинського села, житла і госпо-
дарських будівель27. Однак, найбільшим
здобутком цієї праці слід вважати фото-
графії з різних галузей народної культу-
ри, у тому числі житлових і господарських
будівель.
Цікаві дані про поселення і житло
українців Ужанської долини (того ж ра-
йону, який досліджувала А. Кожмінова)
міститься у книзі Яна Гусека Narodopisna
hranice mezi Slovaky a Karpatorusy»28. ви-
значивши залежність планів поселень ви-
ключно від рельєфу місцевості і окреслив-
ши їх два типи (у долинах –вуличний, у
горах – розкиданий), автор провів етніч-
ну межу між словаками і українцями по
річці Уж, проігнорувавши цим важливий
історико–етнічний факт: русини (україн-
ці) проживали (і до цих пір проживають)
і на захід від Ужа, утворюючи між Ужом і
Попрадом (колишні Ужанський, Земплін-
ський, Шариський і Спіський комітати)
етнографічну групу лемків. Отже, порів-
нюючи русинів з русинами, Я. Гусек і не
зміг побачити різниці в народному будів-
ництві українців Закарпаття і словаків.
Спробу дати узагальнену характерис-
тику сільських поселень, садиб і житла
краю зробив відомий чеський етнолог Ка-
рел Хотек. У статті про поселення, садиби
і житла на терені Чехословаччини дослід-
ник поділив Закарпаття на три географіч-
ні зони (низовина, передгір'я, верховина),
відповідно до яких розглянув особливості
поселень: у долинах поширені рядові, у
передгір'ї – розсіяні, у горах – ланцюгові
або вільно розкидані29. Дана характерис-
тика не дає повного уявлення про форми
закарпатських поселень, крім цього, по-
126
вністю проігнорована роль етнічних та
соціально–економічних факторів.
Про важкі житлові умови закарпатських
селян з коротким описом зовнішнього і вну-
трішнього вигляду хат йде мова в лекції в.
Сладека «Єкономи–ческие условия Под-
карпатской Руси»30. Фрагментарні дані без
вказівки на конкретну місцевість про забу-
дову поселень, їх зовнішній вигляд, буді-
вельні матеріали тощо подані у книзі Каре-
ла Матоушека «Роdkarpatska Rus»31 та ряді
інших праць чехословацьких авторів.
великий інтерес до матеріальної куль-
тури Підкарпатської Русі – Закарпатської
України у 20–30–і роки проявили укра-
їнські дослідники. Хоча спеціальних ро-
біт, присвячених народному житлу краю,
у цей час не з'явилося, в історичних та
етнографічних працях знаходимо окремі
цікаві моменти щодо сільських поселень
та будівель селянського двору.
Розглядові садиб і жител гірських етно-
графічних груп українців Карпат (гуцулів,
бойків, лемків) присвячені праці визначно-
го українського етнографа Федора вовка та
визначного українського архітектора й мис-
тецтвознавця володимира Січинського.
Ф. вовк у монографії «Студії з укра-
їнської етнографії та антропології1» (ви-
йшла посмертно) зробив опис гуцульської
ґражди, садиб бойків і лемків (так зва-
них довгих хат), хоча важко погодитися з
твердженням вченого про те, що довгі хати
лемків і бойків розвинулися під впливом
німецького будівництва безпосередньо від
словаків; помилковим є і твердження про
те, що в Угорській Русі хат із сходоподіб-
ним солом'яним покриттям немає 32.
У статті в. Січинського «Етруський дім
і гуцульський оседок» докладно описано
гуцульську садибу–гражду та відзначено її
дивовижну схожість з етруським домом33.
Характеристиці народного житла карпат-
ських етнографічних груп (гуцулів, бой-
ків, лемків) присвячено один з розділів
книжки цього ж автора про дерев'яне бу-
дівництво в регіоні Карпат34. Тут кваліфі-
ковано розглянуто типи і варіанти садиб,
конструктивні прийоми і техніку будів-
ництва, планування та інтер'єр хат, про-
ведено паралелі з народним будівництвом
інших регіонів України тощо. Зібраний
автором матеріал відноситься в основному
до сіл північного схилу Карпат (галиць-
кої частини), хоча знаходимо й окремі дані
щодо гірських поселень Закарпаття.
У праці відомого українського іс-
торика Олександра Мицюка «Нариси
з соціально–господарської історії Під-
карпатської Руси» деяке місце відведено
розглядові питання про заселення, ви-
никнення сільських поселень Закарпат-
тя і коротко охарактеризовано їх типи35.
Автор виділив три типи поселень: багато-
вуличні компактні села на рівнині і в ши-
роких долинах; одновуличні села у вузь-
ких долинах передгірної і верховинської
смуги, хутори у гірській місцевості. Така
класифікація є неповною, окрім цього у
ній допущено неточності: другий тип є, по
суті, ланцюговим поселенням, обумовле-
ним у значній мірі рельєфом місцевості, а
перший, правильніше назвати, вуличним
з кількома варіантами.
У статті М. Дольницького «Міста Під-
карпатської Руси» визначено всього два
планувальних типи сільських поселень –
поздовжно–вуличний і скупчений36. Зро-
зуміло, що така класифікація є далеко не-
повною.
Рукописна праця Л. Манжули «Сіль-
ські оселі Карпатської України» на осно-
ві фактологічного матеріалу в основному
правильно виділяє типи планування сіль-
ських поселень Закарпаття (розкиданий,
одновуличний, ланцюговий, скупчений)37,
хоча формотворчі чинники того чи іншого
села подаються іноді помилково. Напри-
клад, вуличний тип поселення є результа-
том не вирубування лісу, як вважає автор,
а наслідком економічних причин та уря-
дових заходів, а також етно–культурних
впливів.
Фрагментарні дані про житло долинян
і верховинців поміщені у книзі Григорія
Купчанка «Наша Родина», зокрема, ав-
тор пише про матеріал, з якого зводяться
хати, про їх планування, внутрішнє об-
ладнання та інтер'єр38.
Спад наукової та культурно–освітньої
діяльності на Закарпатті з середини берез-
ня 1939 року був зумовлений загарбанням
Карпатської України Угорщиною, а через
кілька місяців – початком Другої світо-
вої війни. всі українські інституції були
ліквідовані. І все ж, говорити про повний
занепад наукового і культурного життя на
Закарпатті у першій половині 40–х років
XX ст. не доводиться. У січні 1941 року
в Ужгороді створюється Подкарпатське об-
щество наук, яке видавало двотижневик
«Літературна неділя» (1941–1944), науко-
127
вий журнал «Зоря–Наjna» (1941–1943),
«великий сільськогосподарський кален-
дар» (1940–1943), – у них друкувалися
й етнографічні матеріали, хоча питанням
житла спеціальні розвідки присвячені не
були. Публікувалися етнографічні статті і
в окремих газетах (наприклад, у газетах
«Русское слово» і «Русская правда» – Ф.
Потушняка і П. Лінтура). Саме в останній
видруковано цікаву, хоча й без вказівки на
конкретну місцевість, статтю Федора По-
тушняка про звичаї й обряди при будівни-
цтві народного житла Закарпаття39.
Значний інтерес дослідників до народ-
ної культури Закарпатської України про-
явився після возз'єднання її з матір'ю–
Україною (1945 р.). Сюди приїжджають
експедиції вчених з Києва, Львова, Мо-
скви, Ленінграда, наслідком яких стала
серія народознавчих публікацій, в тому
числі і про народне будівництво краю.
Праці дослідників повоєнного часу від-
значаються досить високим загальнотео-
ретичним і методичним рівнем, глибиною
аналізу та узагальнень. У них житлові і
господарські будівлі українців Закарпат-
тя розглядаються як самобутня, але єдина
галузка селянського будівництва Украї-
ни. Щоправда, так званий марксистський
підхід до вивчення народної культури,
коли вплив соціально–економічних фак-
торів на всі зміни і її розвиток вважався
вирішальним, применшує значення цих
праць, адже окремі явища народної куль-
тури були залежні, насамперед, від впли-
ву природних умов та етнічних традицій.
Свій внесок у дослідження народного
будівництва українців Закарпаття зробив
радянський етнограф І. Ф. Симоненко40.
він у перші роки радянської влади на За-
карпатті зібрав певний польовий матеріал
і на його основі зробив спробу визначити
планувальні типи поселень і садиб, ареа-
ли їх поширення, подав свою класифіка-
цію житлових будівель і еволюцію духо-
вої печі. Ним також фіксувалися зміни,
які відбувалися в народному житлі у пер-
ше десятиріччя радянської влади. Разом з
цим, слід відзначити недостатню повноту
охоплення дослідником різних районів і
явищ народного будівництва Закарпаття,
деяку фрагментарність робіт і поспіш-
ність у висновках. Це обумовлено, очевид-
но, тим, що автор користувався переваж-
но літературними джерелами і польовими
матеріалами, яких йому часто не вистача-
ло, оскільки поза вивченням залишилося
значне число поселень краю. Крім того,
дослідження таких проблем, як розвиток
традиційних поселень і садиб, тільки на
основі польових матеріалів дає неповне,
а іноді й неправильне розуміння самого
процесу їх історичного розвитку.
Цінні дані та цікаві наукові висновки
про народне житло українців Закарпат-
тя знаходимо у працях етнографа Г. Ю.
Стельмаха. У матеріалі про етнографічно–
фольклорну експедицію 1946 року на За-
карпаття дослідником зафіксовано ряд
особливостей хатніх і господарських бу-
дівель: високі дахи, двоярусні обороги,
пірамідальне закінчення верху окремих
будівель, утворення комори шляхом за-
будови навісів позаду хати тощо41. У його
ж статті про етнографічне районування
України розглядаються й окремі питан-
ня народного житла етнографічних груп
українців Карпат: вказується на побуту-
вання давнього житла з коморою, розмі-
щеною позаду хати, варіанту так званого
однобічного житла, в якому по один бік сі-
ней розташовані хата та комора, наявність
галереї в житлі і занесення її з Карпат
у місця пізнішої колонізації України, по-
бутування дворів з розміщенням будівель
кількох сімей в одному дворі (цей двір
властивий районам поширення патрономії
на Закарпатті)42. Разом з тим тут непра-
вомірно ототожнюється із замкнутим дво-
ром тип забудови у бойків і лемків, коли
всі будівлі розміщені в одну лінію під
спільним дахом (так звані довгі хати). У
статті цього ж автора «Деякі питання ви-
вчення народного житла на Україні ХІХ–
ХХ ст.» містяться деякі цікаві думки про
виникнення у західних областях Украї-
ни, у тому числі і на Закарпатті, комори
шляхом забудови галереї, хоча нічим не
аргументовано твердження, що в селах
Закарпаття поширене однобічне житло
(хата+хата+сіни) з входом з головного
фасаду43. Цей тип є результатом еволюції,
коли комора з часом перетворювалась у
житлову камеру, і до традиційних типів
народного житла Закарпаття не належить.
У книжці Г. Стельмаха «Історичний роз-
виток сільських поселень на Україні»
незначне місце відведено характеристиці
поселень Закарпаття, на яких позначився
вплив пережитків патрономії.44
У книзі П. Г. Юрченка «Дерев'яне зод-
чество України» певне місце відведено
128
характеристиці народного житла карпат-
ських етнофафічних груп (гуцулів, бой-
ків, лемків), розглядаються прикметні
риси архітектури житла, конструктивні
особливості тощо45.
Українсько–угорським культурним
зв'язкам (за матеріалами назв народного
житла Закарпаття) присвячена стаття П.
Лизанця, в якій автор, досліджуючи ба-
гату будівельну термінологію українців
краю, робить висновок про вплив будівель-
ної культури закарпатців на будівельну
культуру угорців, на що вказує наявність
в угорській мові слів–слов'янізмів, у тому
числі українізмів, частина з яких зафік-
сована в угорських писемних пам'ятках
з ХІ\/–Х\/ ст.; у свою чергу, окремі
назви, зв'язані з будівництвом глиняних
і кам'яних хат, українці Закарпаття запо-
зичили в угорців46.
Спробу проаналізувати спільні і від-
мінні риси в народному житлі українських
карпатських етнофафічних груп зробила
у своїй статті Н. М. Граціанська47, хоча
для вагомих висновків і узагальнень їй
явно бракувало фактологічного польового
матеріалу та архівних джерел.
Фрагментарні дані про інтер'єр народ-
ного житла українців Закарпаття подано
у праці в. А. Маланчук «Інтер'єр україн-
ського народного житла»48.
Окремі відомості про сільські населе-
ні пункти Закарпаття середини XX ст.,
їх зовнішній вигляд, типи поселень за-
лежно від природних умов подано у кни-
зі в. А. Анучина «География Советского
Закарпатья»49.
Кілька праць присвятив окремим пи-
танням народного будівництва Україн-
ських Карпат Юрій Гошко50. Під його
керівництвом та за безпосередньою учас-
тю підготовлено узагальнюючі моногра-
фії «Бойківщина»51, «Гуцульщина»52,
«Лемківщина»53, (остання – більше ста-
раннями професора Степана Павлюка),
які мають відповідні розділи про народне
будівництво цих етнографічних груп, та
«Народна архітектура Українських Кар-
пат ХУ–ХХ ст.»54. Остання монографія,
авторами якої є Ю. Гошко, І. Могитич,
П. Федака і Т. Кіщук, стала своєрідним
підсумком вивчення цієї галузі матері-
альної культури у рамках міжнародної
комісії з дослідження народної культури
Карпат і Балкан (МККБ). Крім житло-
вих і господарських, у книзі розглянуто
особливості полонинських, промислових
і громадських будівель. На жаль, у пра-
ці використано мало фактичного матеріа-
лу із закарпатської частини Українських
Карпат (так само, як і в двох попередніх).
Крім цього, нечітка визначеність методич-
них засад написання роботи (еклектика
історико–етнофафічного та архітектурно-
го підходів) та окремі поспішні висновки
щодо типології житла вимагають пере-
осмислення і суттєвого доповнення цієї, у
цілому поважної, праці.
Розглядові сільських поселень і садиби
в Українських Карпатах XIX –поч. XX
ст. присвятив своє дослідження і Роман
Сілецький55, а сільського житла Україн-
ських Карпат радянського періоду – Та-
рас Процев'ят56.
Характеристика окремих житлових і
господарських будівель, перевезених у
музеї народної архітектури і побуту, міс-
титься у путівниках: «Закарпатський му-
зей народної архітектури і побуту» (три
видання)57, «Музей народної архітектури
та побуту у Львові»58, книжках про етно-
графічні музеї України 3. С. Гудченко59,
в. Г. Шмельова60, Г. А. Скрипник61.
Полонинське будівництво гуцулів роз-
глянуто у працях Яна Подола–ка62, Іва-
на Могитича63, а всіх етнографічних груп
Українських Карпат – у капітальній мо-
нографії Михайла Тиводара64.
Серію наукових статей, присвячених
дослідженню традиційних сільських посе-
лень, житлових і господарських будівель
українців Закарпаття, опублікував упро-
довж останнього тридцятиріччя у наукових
журналах і збірниках автор цієї многра-
фії65. Ці праці, базовані на великому фак-
тичному матеріалі і архівних джерелах, на
нинішній день є найповнішими з–поміж
усіх досі опублікованих досліджень.
Питання народного житла Закарпаття
в архітектурно–художньому плані розгля-
далися у працях українських архітекторів
та мистецтвознавців в. П. Са–мойловича66,
3. О. Петрової67, Т. І. Макушенка68, Г. Н.
Логвина69. У дослідженнях порушено
такі питання: планування традиційних і
сучасних хат, принципи їх архітектурно-
го вирішення, конструкції і декоративно–
художнє оздоблення стін, декоративно–
художнє оформлення інтер'єру тощо.
Текстова частина робіт ілюстрована фото-
графіями, замальовками, схематичними
планами жител. Незважаючи на сумлінну
129
працю згаданих вчених, слід відзначити,
що вони не змогли подолати стару хворобу
архітекторів і мистецтвознавців – подава-
ти не типові, а найдосконаліші, найкращі
з художнього боку зразки будівель, від
чого у свій час застерігав ще визначний
український вчений–архітектор і мисте-
цтвознавець володимир Січинський70.
Статті Н. Гроздової71, Н. Граціан-
ської72, Т. Філімонової73, в яких розгляда-
ються питання матеріальної (в тому числі
житла) і духовної культури національних
меншин Закарпаття (угорців, словаків і
німців), становлять наукову вартість як
фактичний матеріал для порівнянь. По-
рівняльний матеріал міститься і в роботі
в. І. Драгуна, присвяченій дослідженню
народного житла угорців Закарпаття74.
Як порівняльний матеріал використано
також праці українських етнологів Архипа
Данилюка75, Павла Жолтовського76, Мико-
ли Приходька77, Тамари Косміної78, Георгія
Кожолянка79 та інших про народне будів-
ництво різних регіонів України, а також
працю в. Шухевича «Гуцульщина».
Цінний порівняльний матеріал містить-
ся у працях етнологів про народне житло
східних слов'ян, зокрема росіян і білору-
сів. Повну і всебічну характеристику се-
лянських будівель росіян, українців і біло-
русів дано у фундаментальній праці О. Е.
Бломквіст81, яка до нинішнього дня є на-
уковим зразком для етнологів при вивчен-
ні народного житла. З праць білоруських
етнологів як порівняльний матеріал вико-
ристано колективну монографію про біло-
руське народне житло82, дослідження в. С.
Гуркова83, Л. А. Молчанової84 та інших.
Корисні для порівняння дані містять-
ся в колективних монографіях про типи
сільського житла в країнах Європи85,
про древнє житло народів Східної Євро-
пи86, у працях чеських і словацьких до-
слідників вацлава Менцла87, вацлава
Фролеца88, Яна Мяртана89, Яна Ботіка90,
Яна Соучека91, Іржі Ланґера92, Ярослава
вайдіша93, російських Н. Граціанської94,
угорських–А. Філепа95, польських – К.
Мошинського96, Р. Райнфуса97, Є. Чайков-
ського98 та інших.
Слід особливо відзначити ґрунтовні
дослідження народного житла українців
Східної Словаччини відомого етноло-
га, директора Музею українсько–руської
культури у Свиднику (Словаччина) Ми-
рослава Сополиги, які на основі зібраного
вченим великого фактичного матеріалу
підтверджують генетичну спорідненість
цієї ділянки народної культури українців
Пряшівщини і Закарпаття та інших матір-
них українських земель99.
1. Дешко А. О Карпатской Руси // Киевля-
нин. – 1850. – Кн. III. – С. 19–31.
2. Bidermann H. Die Ungarischen Ruthenen,
ihr Wohngebiet, ihr Erweib und ihre Geschichte
– Insbruck, 1862. – T. 1; 1867. – T. 2.
3. Трояновский А. Русское племя в вен-
грии // Современная летопись. – 1863. – №44.
– С. 3–6.
4. Де-воллан Г. Угорская Русь. – М.,
1878.
5. Домики или избы угорусских // Листок.
– 1889. – 15 мая. – С. 112, 113.
6. Рубій Й. Наши деревянные церкви //
Листок. – 1900. – 1 апріля, 15 апріля, 1 мая,
15 мая, 1 июня.
7. Жаткович Ю. Замітки етнографічні
з Угорської Руси // Етнографічний збірник.
– 1896. Т. ІІ. – С. 1–38; Жаткович Ю. Ет-
нографический очерк угро-русих // Мазурок
О. Юрій Жаткович як історик та етнограф.
– Ужгород, 2001. – С. 163–246.
8. Гнатюк в. Дещо про Русь Угорську //
Радикал (Львів). – 1895. – № 2. – С. 14–19;
№ 3. – С. 26–30.
9. Dr. Szabo O. A magyar oroszokrol
(Ruthenek). – Budapest, 1913.
10. Пономарев в. Австро-венгрия і её сла-
вянские народы. – Баку, 1915.
11. Багдановіч М. Збор творау у двух то-
мах. – Мінськ, 1968. Т. 2. – С. 250.
12. Гаджеґа в. Додатки к історії Русинів і
руських церквей в Марамороши // Науковий
збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді,
річник І. – Ужгород, 1922. – С 140–228;
Гаджеґа в. Додатки к исторії Русинів і русь-
ких церквей в Ужанській жупі // Наук. зб. т-ва
«Просвіта», річник II. – Ужгород, 1923. – С
1–64; річник ІІІ. – Ужгород, 1924. – С. 155–
239; Гаджеґа в. Додатки к исторії Русинів і
руських церквей в жупі Уґоча // Наук. зб. т-ва
«Просвіта», річник IV. – Ужгород, 1925. –
С. 117–176, річник V. – Ужгород, 1927. – С
1–62; Гаджеґа в. Додатки до історії русинів і
руських церквей в був. жупі Земплинській //
Наук. зб. т-ва «Просвіта» в Ужгороді; річник
VII–VIII. – Ужгород, 1931. – С 1–167; річник
IX. – Ужгород, 1935. – С 17–182; річник XII.
– Ужгород, 1937. – С 37–83.
13. Касарда Й. Короткий опис села Ужка //
Підкарпатська Русь. – 1924. – № 4. – С 119–123.
130
14. Яцко П. Одки походить ім'я села Пере-
чин // Підкарпатська Русь. –1925. – № 4. – С.
49–51.
15. Фридтан Н. До історії основаня села
Ясіня // Підкарпатська Русь. –1927. – № 6. –
С. 145–148; № 7. – С 167–170.
16. Бачинський Л. Тур'я Ремета //
Підкарпатська Русь. –1927. – № 9. – С.
214,215.
17. Леонович С. Село Чорноголова
під оглядом господарсько-суспільним // //
Підкарпатська Русь. – 1932. – № 1–3. – С.
10–21.
18. Мицюк О. Суспільно-господарський
побут сіл Тур'я Ремета і Тур'я Поляна //
Підкарпатська Русь. – 1932. – № 7–8. – С.
110–112.
19. Гордієнко Г. Село вишнє Студене //
Підкарпатська Русь. – 1936. № 1. – С. 41–
54.
20. Залозецький в. Найважніші типи де-
ревляних церков на Подкарпатской Руси //
Підкарпатська Русь. – 1923. № 1. – С. 4–7.
21. Гнатюк в. Гуцули // Підкарпатська
Русь. – 1923. – № 1. – С. 19–23; 1924. – №2.
– С. 43–50; 1924. – №3. – С. 79–85; 1924. –
№4. – С. 110–114.
22. Панькевич І. водяні млини на
Підкарпатській Русі // Підкарпатська Русь. –
1934. – №З, – С 66–70.
23. Обідний М. Старі гуцульські хати в
селі Квасах // Підкарпатська Русь. – Річник
ХІІ–ХІІІ. – 1936. – С 54–58.
24. Наш рідний край: новинка для шкільної
молодежі. – Тячів, 1922–1938.
25. Пчілка: місячник для молоді і народу.
– Ужгород, 1922–1929.
26. Наша Земля. – Ужгород, 1927–1928.
27. Kozminova A. Podkarpatska Rus. –
Praha, 1922.
28. Husek J. Narodopisna hranice mezi
Slovaky a Karpatorusy. – Bratislava, 1925.
29. Chotek K. Osidleni // Ceskoslovenska
vlastiveda. Rada II. Narodopis. – Praha, 1936.
– C. 185–206.
30. восемь лекций о Подкарпатской Руси (пе-
ревод Д. Н. вергуна). – Прага, 1925. – С. 62.
31. Matousek К. Podkarpatska Rus. – Praha,
1924. – С. 219–223.
32. вовк Ф. Студії з української етнографії
та антропології. – Прага, 1927. – С. 89–92.
33. Січинський в. Етруський дім і гу-
цульський оседок. Окремий відбиток. – Пра-
га, 1930. – С. 1–15.
34. Sicynskyj V. Drevene stavby v Karpatske
oblasti. – Praha, 1940. – С 48–79.
35. Мицюк О. Нариси з соціально-
господарської історії Підкарпатської Руси. –
Ужгород, 1936. Т. І. – С. 123–124, 130. Т. II.
– Прага, 1938. – С. 206–207.
36. Дольницький М. Міста Підкарпатської
Руси. Окремий відбиток з книги «Підкарпатська
Русь» – Прага, без року.
37. Манжула Л. Сільські оселі Карпатської
України // Центральний державний архів
Жовтневої революції, ар. 12, арх. 101, оп. 2.
38. Купчанко Г. Наша Родина. – Нью-
Йорк; Берлин, 1924. – С. 222–224.
39. Потушняк Ф. Постройка дома в народ-
ном вировании // Русская правда. – 1940. – 4
августа, 6 августа.
40. Симоненко И. Быт населения Закар-
патской области // Советская этнография.
– 1948. – № 1. – С. 63–89; Симоненко И.
Колхозное строительство в Закарпатской об-
ласти // Советская энография. – 1949. – №
4. – С. 42–54; Симоненко И. Об историко-
этнографических районах в Закарпатье //
Советская этнография. –1958. – № 4. – С.
38–52; Симоненко І. Поселення, садиби та
житло на Закарпатті // Матеріали з етногра-
фії та художнього промислу, – К., 1956. – С
60–109; Симоненко І. Соціалістичні перетво-
рення в побуті трудящих села Нересниці За-
карпатської області. – К., 1957.
41. Стельмах Г. Етнографічно-фольклорна
експедиція 1946 року в Закарпаття // Мистецт-
во. Фольклор. Етнографія: Наукові записки.
– К., 1947. Т. І–ІІ. – С. 302–303.
42. Стельмах Г. Етнографічне районування
України кінця XIX – поч. XX ст. // Українська
етнографія: Наукові записки Інституту ми-
стецтвознавства, фольклору та етнографії АН
УРСР.– К., 1958. – Т. IV. – С. 107–110.
43. Стельмах Г. Деякі питання вивчення
народного житла на Україні ХІХ–ХХ ст. //
Українська етнографія. – К., 1958. – Т. IV.
– С. 49–52.
44. Стельмах Г. Історичний розвиток
сільських поселень на Україні. – К., 1964. –
С. 51 –55.
45. Юрченко П. Дерев’яне зодчество
України (XVIII–XX ст.). – К., 1949. – С.
12–17.
46. Лизанець П. Українсько-угорські
культурні взаємини (на матеріалах назв народ-
ного житла Закарпаття) // Народна творчість
та етнографія. – 1967. – №4. – С. 77–79.
47. Грацианская Н. К типологии традици-
онного народного жилища в Украинских Кар-
патах в XIX – начале XX веков // Советская
этнография. – 1973. – № 1. – С. 25–37.
131
48. Маланчук в. Інтер’єр українського на-
родного житла. – К., 1973.
49. Анучин в. География Советского За-
карпатья. – М., 1956.
50. Гошко Ю. Народное зодчество в Укра-
инских Карпатах // Карпатский сборник. –
М., 1972. – С. 111–145; Гошко Ю. Населення
Українських Карпат XV–XVIII ст. Заселення.
Міграції. Побут. – К., 1976. – С. 145 та ін.
51. Бойківщина: Історико-етнографічне
дослідження. – К., 1983. – С. 159–173.
52. Гуцульщина: Історико-етнографічне
дослідження. – К., 1987. – С. 163–188.
53. Лемківщина: Історико-етнологічне дослі-
дження: У 2 т. – Л., 1999. – Т. 1; – 2002. – Т. 2.
54. Гошко Ю. Кіщук Т., Могитич І., Феда-
ка П. Народна архітектура Українських Кар-
пат. – К., 1987.
55. Силецкий Р. Сельськое поселение и
усадьба в Украинских Карпатах XIX – нача-
ла XX в.: автореф. дис. на соиск. уч. степени
канд. ист. наук. – Минск, 1990.
56. Процевят Т. Сельськое жилище Укра-
инских Карпат советского периода: автореф.
дис. на соиск. уч. степени канд. ист. наук. –
М., 1990.
57. Закарпатський музей народної архітекту-
ри і побуту: Путівник. – Ужгород, 1971; Закар-
патский музей народной архитектуры и быта. –
Ужгород, 1981; Закарпатський музей народної
архітектури і побуту. – Ужгород, 1986.
58. Музей народної архітектури та по-
буту у Львові. – Л., 1980. Музей народної
архітектури та побуту у Львові. – Л., 1988.
59. Гудченко З. Музей народної архітектури
України. – К., 1981. – С. 89–104.
60. Шмелёв в. Музеи под открытым не-
бом. – К., 1983.
61. Скрипник Г. Етнографічні музеї
України. – К., 1989.
62. Podolak J. Poloninske hospodarstvo
huculow v Ukrajinskyh Karpatoch // Slovensky
narodopis. – 1966. – C. 2.
63. Могытыч И. Жилые и хозяйственные
постройки на полонинах Гуцульщины // Кар-
патский сборник. – М., 1972. – С. 29–37; Мо-
гытыч И. Планировка гуцульских высокогор-
ных скотоводческих поселений // Архитектур-
ное наследие. – 1976. – № 25. – С. 105–109.
64. Тиводар М. Традиційне скотарство
Українських Карпат другої половини XIX –
першої половини XX ст. – Ужгород, 1996. –
С. 189–332.
65. Федака П. Зміни в народному житлі
колгоспного селянства Закарпаття (50–60-і
роки) // Народна творчість та етнографія (далі
НТЕ). –1978. – № 5. –С. 22–27; Федака П.
Типи і варіанти народного житла Закарпат-
тя (XIX – початок XX ст.) // НТЕ. – 1981.
– № 2. – С. 69–72; Федака П. Типи двору
на Закарпатті (друга половина XIX – початок
XX ст.) // НТЕ. – 1983. – № 2. – С 35–41;
Федака П. внутрішнє планування та інтер'єр
народного житла Закарпаття (друга половина
XIX – початок XX ст.) //НТЕ. – 1985. – № 5.
– С. 32–39; Федака П. Залежність між фор-
мами сім’ї і народного житла в Українських
Карпатах (друга половина XIX – початок
XX ст.). // НТЕ. – 1987. – С. 18–24; Федака
П. 3 історії виникнення і розвитку сільських
поселень Закарпаття // НТЕ. – 1989. – №
1. – С. 29–36; Федака П. Особливості форм
сільських поселень Закарпаття (ХІХ–ХХ ст.).
// НТЕ. – 1991. – № 6. – С. 3–11; Федака П.
Гуцульська ґражда як релікт українського на-
родного житлового будівництва // Календар
«Просвіти» на 1995 рік. – Ужгород, 1995.
– С. 173–176; Федака П. Деякі питання роз-
витку сільських поселень, типів і форм двору
гуцулів Закарпаття ХІХ–ХХ ст. // Науковий
збірник Закарпатського краєзнавчого музею
(далі НЗЗКМ). – Ужгород, 1995. – вип. І.
– С. 71–100; Федака П. Господарські будівлі
селянської садиби українців Закарпаття
другої половини XIX – початку XX століть
// НЗЗКМ. – Ужгород, 1996. – вип. ІІ. – С.
144–158; Федака П. Будівельні матеріали,
техніка будівництва, конструктивні прийоми
в народному житлі Закарпаття XIX – почат-
ку XX століть // НЗЗКМ. – Ужгород, 1998.
– вип. ІІІ. – С. 76–101. Федака П. Садиби,
типи двору, форми його забудови в українців
Закарпаття у XIX – на початку XX століть //
НЗЗКМ. – Ужгород, 2002. – випуск V. – С.
110–150; Федака П. Народне житло українців
Закарпаття XVIII–XX століть. – Ужго-
род: Гражда, 2005; Федака П. Словацько-
українські взаємини в народному житті Закар-
паття // Наук. зб. музею української культури
у Свиднику. – Братіслава–Пряшів–Свидник,
2007. – Т. 24. – С. 318–323 та ін.
66. Самойлович в. Народна творчість в
архітектурі сільського житла. // – К., 1961;
Самойлович в. Українське народне житло. –
К., 1972; Самойлович в. Народное архитек-
турное творчество. – К., 1977.
67. Петрова З. Сельские жилые дома в
Карпатах. – Ужгород, 1972.
68 Макушенко П., Петрова З. Народная
архитектура Закарпатья. – К., 1956; Маку-
шенко П. Народная деревянная архитектура
Закарпатья. – М., 1976.
132
69. Логвин Г. Украинские Карпаты. – М.,
1973. – С. 79–152.
70. Sicynskyj V. Drevene stavby v Karpatske
oblasti. – Praha, 1940. – S. 17–25.
71. Гроздова И. Этническая специфика
венгров Закарпатья // Карпатский сборник. –
М., 1972. – С. 95–107.
72. Грацианская Н. Современные культур-
ные и бытовые процессы у словаков Закарпа-
тья // Карпатский сборник. – М., 1972. – С.
108–117.
73. Филимонова Т., Шун С. К вопросу об
этнокультурном развитии немцев Закарпатья
// Карпатский сборник. – М., 1972. – С. 116–
138.
74. Драгун в. Народное жилище венгров
Закарпатья ХІХ–ХХ веков: автореф. канд.
дис. – М., 1976.
75. Данилюк А, Шпак М. Традиційне й
нове у бойківському житловому будівництві //
НТЕ. – 1972. – № 4. – С. 102, 103; Данилюк
А. Замкнені двори на Поліссі. // НТЕ. – 1975.
– № 4. – С. 102, 103.
76. Жолтовський П. Деякі особливості на-
родного будівництва Українських Карпат //
НТЕ. – 1978. – № 4. – С 61–68.
77. Приходько М. Особливості сільського
житла на Поліссі // НТЕ. – 1970. – № 6. –
С. 50–54; Приходько М. Житло українців у
межиріччі Дністра та Дунаю // НТЕ. –1972.
– № 3. – С. 30–34; Приходько М. Некото-
рые вопросы истории жилища на Украине //
Древнее жилище народов восточной Европы.
– М., 1975. – С. 245–275.
78. Космина Т. Общность архітектурно-
художественных традиций украинского народ-
ного жилища семеро-восточных склонов Кар-
пат и Подолья // Карпатский сборник. – М.,
1976. – С. 40–45; Космина Т. Сільське житло
Поділля. Кінець ХІХ–ХХ ст. – К., 1980.
79. Кожолянко Г. Етнографія Буковини. –
Чернівці: Золоті литаври, 1999.
80. Шухевич в. Гуцульщина. – Л., 1909.
– Ч. ІІ.
81. Бломквист Е. Крестьянские построй-
ки русских, украинцев и белоруссов // вос-
точнославянский этнографический сборник.
– М., 1956. – С. 54–58.
82. Беларусскае народнае жыллё. – Мінск,
1973.
83. Гурков в. Развитие сельских поселений
и усадеб Белоруссии (вторая половина ХІХ–
ХХ вв.): автореф. канд. дис. – Минск, 1976.
84. Молчанова Л. Из истории развития
сельских поселений и усадеб белоруссов //
Советская этнография. – 1956. – № 1. – С.
29–41; Молчанова Л. Материальная культура
белоруссов. – Минск, 1968.
85. Типы сельского жилища в странах за-
рубежной Европы. – М., 1975.
86. Древнее жилище народов восточной
Европы. – М., 1975.
87. Menci V. Lidova achitektura v
Ceskoslovensku. – Praha, 1980.
88. Фролец в. Западная граница распро-
странения традиционного карпатского типа
дома в Чехословакии // Карпатский сборник.
– М., 1976. – С. 31–34; Фролец в. Etnicke
teorie a interetnicke vstahy pri studeo lidoveho
stavitelstvi // Slovensky narodopis. – 1976. – №
2. – S. 232–236.
89. Мяртан Я. Словацьке народне будівництво
// НТЕ. –1959. – № 4. – С. 75–78.
90. Botik J. Modifikacia atributow l’udoweho
obydlia v prostredi etnickych enklav // Slovensky
narodopis. – 1976. – № 2. – S. 232–236.
91. Soucek J. Lidove stavitelstvi na Slovacku
a Zahori / Jan Soucek //Slovensky narodopis. –
1976. – №2.–S. 259–265.
92. Langer J. Interetnicke vstahy lidoveho
domu moravsko-slovensko-polske kontaktove
zony // Slovensky narodopis. – 1976. – № 2.
– S. 266–279; Langer J. Co mohov prozradit
lidove stavby – Roznov pod Radhostem, 1997;
Langer J., Bockova H. Dum v Karpatach a
prilehlych oblastech balkanskych. – Roznov
pod Radhstem, 1999.
93. Vajdis J. Prostorove a hmotove reseni
architectury na Valassku // Slovensky narodopis.
– 1976. – № 2. – S. 280–284.
94. Грацианская Н. Жилые и хозяйствен-
ные постройки словацкого крестьянства в XIX
– начале XX вв. // Славянский этнографиче-
ский сборник. – М., 1960. – С. 194–270.
95. Филеп А. Исторические типы венгер-
ского народного жилища и его межэтнические
связи в Карпатах // Карпатский сборник. –
М., 1976. – С. 35–39.
96. Moszynski К. Kultura ludowa
stowian. – Warszawa, 1967. Т. І.
97. Райнфусс Р. Народная архитектура лемков
// Карпатский сборник. – М., 1972.–С. 46–56.
98. Czajkowski J. Wieskie budownictwo
mieszkalne w Beskidzie Niskim і nа przylehlem
Podhorzy. – Rzeszow-Krakow, 1969; Czajkowski
J. Rozplanowanie chalup w rejonie przemyskim
// Materialy Muzeum budownictwa ludowego w
Sanoku. – Sanok, 1979. – Nr. 19. –S. 5–14.
99. Сополига М. Жиле приміщення в на-
родному будівництві північно-східної Снин-
щини в другій половині XIX та на початку
XX ст. // Науковий збірник музею української
133
культури в Свитнику. – Братислава-Пряшів-
Свидник, 1972. – № 6. – кн. 1. – С. 119–169;
Сополига М. Народне будівництво українців
Східної Словаччини // Науковий збірник
музею української культури в Свитнику. –
Братислава-Пряшів-Свидник, 1976. – № 7. –
С. 387–480; Сополига М. Просторальне пла-
нування та внутрішня характеристика народ-
ного житла в області північно–східної Словач-
чини // Науковий збірник музею української
культури у Свиднику, – Братислава-Пряшів-
Свидник, 1977. – № 8 – С. 119–160; Сополига
М. Народне житло українців Східної Словач-
чини. – Братислава-Пряшів, 1983.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-17550 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| isbn | 978-966-02-5045-1 |
| issn | XXXX-0047 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:51:35Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Федака, П. 2011-03-02T15:40:44Z 2011-03-02T15:40:44Z 2008 До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя / П. Федака // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 124-133. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. 978-966-02-5045-1 XXXX-0047 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17550 uk Інститут мистецтва, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України Вітчизняне народознавство в іменах До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя Article published earlier |
| spellingShingle | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя Федака, П. Вітчизняне народознавство в іменах |
| title | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя |
| title_full | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя |
| title_fullStr | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя |
| title_full_unstemmed | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя |
| title_short | До історіографії етнографічного вивчення народного будівництва Закарпатя |
| title_sort | до історіографії етнографічного вивчення народного будівництва закарпатя |
| topic | Вітчизняне народознавство в іменах |
| topic_facet | Вітчизняне народознавство в іменах |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/17550 |
| work_keys_str_mv | AT fedakap doístoríografííetnografíčnogovivčennânarodnogobudívnictvazakarpatâ |